1 дгр̣тара̄шт̣ра ува̄ча
дгарма-кшетре куру-кшетре
самавета̄ йуйутсавах̣
ма̄мака̄х̣ па̄н̣д̣ава̄ш́ чаіва
кім акурвата сан̃джайа
Послівний переклад
дгр̣тара̄шт̣рах̣ ува̄ча—цар Дгр̣ітара̄шт̣ра сказав; дгарма-кшетре— на місці поломництва; куру-кшетре—в місцевості під назвою Курукшетра; самавета̄х̣—ті, що зібралися; йуйутсавах̣—ті, що жадають бою; ма̄мака̄х̣—моя партія (сини); па̄н̣д̣ава̄х̣—сини Па̄н̣д̣у; ча—і; ева—неодмінно; кім—що; акурвата—вони зробили; сан̃джайа—о Сан̃джайо. Дгр̣тара̄шт̣ра сказав: О Сан̃джайо, що роблять мої сини й сини Па̄н̣д̣у, зібравшись в місці прощ на полі Курукшетра з наміром битися? Бгаґавад-ґı̄та̄ — це загальновідомий науковий теїстичний твір, який було узагальнено в Ґı̄та̄-ма̄ха̄тмйі («Уславленні Ґı̄ти»). Там сказано, що Бгаґавад-ґı̄ту слід читати дуже уважно за допомогою відданого, слуги Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, старанно досліджувати її й намагатись зрозуміти її без будь-яких власних примхливих тлумачень. Втім, сама Бгаґавад-ґı̄та̄, на прикладі Арджуни, якому її повідав безпосередньо Сам Господь, показує, як належить її вивчати та розуміти. Якщо комусь пощастить зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту такою, якою вона передається по ланках учнівської послідовності без власних свавільних тлумачень, — він одержить знання, яке перевершує всю ведичну мудрість, усі ш́а̄стри, будь-яке Святе Письмо. В Бгаґавад-ґı̄ті можна знайти все те, що є в інших ш́а̄страх, у будь-якому Святому Письмі, а також і те, чого читач ніде більше не знайде. Такою є характерна особливість Ґı̄ти. Вона являє собою досконале релігійне вчення, що збережене в тому вигляді, в якому його безпосередньо повідав Верховний Бог-Особа, Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а.
Діалог між Дгр̣тара̄шт̣рою та Сан̃джайею, як про те сказано в Маха̄бга̄раті, розкриває перед нами цю велику філософію. Саме на полі бою Курукшетра (священній землі, місці прощ з давніх- давен) її повідав Сам Верховний Господь, коли Він зійшов на цю планету, щоб наставити людство на путь істини.
Слово дгарма-кшетра (місце, де відправляються релігійні обряди) має особливе значення, тому що на полі бою Курукшетра Верховний Бог-Особа був на боці Арджуни. Дгр̣тара̄шт̣ра, батько Куру, глибоко сумнівався в можливості кінцевої перемоги своїх синів. Охоплений сумнівом, він і питає свого секретаря Сан̃джайу: «Що вдіяли мої сини й сини Па̄н̣д̣у?» Він знав, що його сини й сини його молодшого брата Па̄н̣д̣у зібралися на полі Курукшетра для вирішального бою. Але його питання знаменне іншим. Він не бажав жодних компромісів між кузенами й братами, але водночас турбувався за долю своїх синів на полі бою. Битву було домовлено провести на Курукшетрі (поле, про яке згадується у Ведах як про місце поклоніння навіть для небожителів), і тому Дгр̣тара̄шт̣ра був дуже занепокоєний тим, що святе місце впливатиме на результат бою. Він добре знав, що для Арджуни та інших синів Па̄н̣д̣у такий вплив буде сприятливим, бо всі вони були благочестивими за своєю природою. Сан̃джайа був учнем Вйа̄си, з ласки котрого він міг бачити поле бою Курукшетра навіть перебуваючи у покоях Дгр̣тара̄шт̣ри. Отож, Дгр̣тара̄шт̣ра й питає його про становище на полі бою.
Both the Pāṇḍavas and the sons of Dhṛtarāṣṭra belong to the same family, but Dhṛtarāṣṭra’s mind is disclosed herein. He deliberately claimed only his sons as Kurus, and he separated the sons of Pāṇḍu from the family heritage. One can thus understand the specific position of Dhṛtarāṣṭra in his relationship with his nephews, the sons of Pāṇḍu. As in the paddy field the unnecessary plants are taken out, so it is expected from the very beginning of these topics that in the religious field of Kurukṣetra, where the father of religion, Śrī Kṛṣṇa, was present, the unwanted plants like Dhṛtarāṣṭra’s son Duryodhana and others would be wiped out and the thoroughly religious persons, headed by Yudhiṣṭhira, would be established by the Lord. This is the significance of the words dharma-kṣetre and kuru-kṣetre, apart from their historical and Vedic importance.
2 сан̃джайа ува̄ча
др̣шт̣ва̄ ту па̄н̣д̣аванı̄кам̇
вйӯд̣гам̇ дурйодганас тада̄
а̄ча̄рйам упасан̇ґамйа
ра̄джа̄ вачанам абравı̄т
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; др̣шт̣ва̄—побачивши; ту— але; па̄н̣д̣ава-анı̄кам — воїнів Па̄н̣д̣ав; вйӯд̣гам — вишикуваних фалангами; дурйодганах̣ — цар Дурйодгана; тада̄ — тоді; а̄ча̄рйам— вчителя; упасан̇ґамйа — підходячи; ра̄джа̄ — цар; вачанам — слово; абравı̄т—сказав. Сан̃джайа сказав: О царю, оглянувши армію, вишикувану синами Па̄н̣д̣у, цар Дурйодгана наблизився до свого вчителя й звернувсь до нього з такими словами. Дгр̣тара̄шт̣ра був сліпим від народження. На жаль, він був позбавлений і духовного бачення. Він прекрасно знав, що його сини також сліпі у питаннях релігії, й був упевнений, що вони ніколи не порозуміються з Па̄н̣д̣авами, благочестивими від народження. Однак він був занепокоєний впливом святого місця на результат битви, і Сан̃джайа розумів, чим зумовлене його питання про становище на полі бою. Тому Сан̃джайа вирішив підбадьорити занепалого духом царя, запевнивши, що його сини не збираються йти на жодні поступки, незважаючи на вплив святого місця. Сан̃джайа повідомив цареві, що Дурйодгана, оглянувши військові сини Па̄н̣д̣ав, одразу ж попрямував до Дрон̣а̄ча̄рйі, головнокомандувача, щоб оповістити його про дійсне становище. Хоча Дурйодгану і названо царем у вірші, все ж таки серйозність ситуації змусила його піти до командувача. Звідси стає зрозумілим, що він неабиякий політик. Але, попри зовнішній дипломатичний лоск, Дурйодгана не зміг приховати страху, який виник у нього, коли він побачив розташування військових сил Па̄н̣д̣ав.
3 паш́йаіта̄м̇ па̄н̣д̣у-путра̄н̣а̄м̇
а̄ча̄рйа махатı̄м̇ чамӯм
вйӯд̣га̄м̇ друпада-путрен̣а
тава ш́ішйен̣а дгı̄мата̄
Послівний переклад
паш́йа—оглянь; ета̄м—цю; па̄н̣д̣у-путра̄н̣а̄м̇—синів Па̄н̣д̣у; а̄ча̄рйа — о вчителю; махатı̄м — велику; чамӯм — військову силу; вйӯд̣га̄м—що вишикувана; друпада-путрен̣а—сином Друпади; тава— твоїм; ш́ішйен̣а—учнем; дгı̄-мата̄—дуже розумним. О мій вчителю, поглянь на велику армію синів Па̄н̣д̣у, так вправно вишикувану твоїм здібним учнем, сином Друпади. Дурйодгана, видатний дипломат, хотів указати Дрон̣а̄ча̄рйі, великому бра̄хман̣і та головнокомандувачу, на його прорахунки. Між Дрон̣а̄ча̄рйею та царем Друпадою, батьком дружини Арджуни Драупадı̄, мала місце суперечка політичного характеру, що спонукало Друпаду здійснити велике жертвопринесення, завдяки якому він отримав благословення мати сина, що буде спроможний убити Дрон̣а̄ча̄рйу. Дрон̣а̄ча̄рйа добре знав про це, та все ж таки, як великодушний бра̄хман̣а, він, не вагаючись, передав усі свої військові таємниці синові Друпади Дгр̣шт̣адйумні, який навчався у нього військової справи. Тепер, на полі битви Курукшетра, Дгр̣шт̣адйумна став на бік Па̄н̣д̣ав, і саме він вишикував їхні військові фаланги, перейнявши це мистецтво від Дрон̣а̄ча̄рйі. Дурйодгана вказав на цей промах Дрон̣а̄ча̄рйі, закликаючи його до пильності й безкомпромісності в бою. Він хотів підкреслити цим, що в бою Дрон̣а̄ча̄рйі не слід виявляти поблажливості до Па̄н̣д̣ав, які також були його відданими учнями і серед яких Арджуна був найулюбленішим та найздібнішим. Дурйодгана також перестеріг, що така поблажливість в бою може спричинитися до поразки.
4 атра ш́ӯра̄ махешв-а̄са̄
бгı̄ма̄рджуна-сама̄ йудгі
йуйудга̄но віра̄т̣аш́ ча
друпадаш́ ча маха̄-ратгах̣
Послівний переклад
атра—тут; ш́ӯра̄х̣—герої; маха̄-ішу-а̄са̄х̣—вправні лучники; бгı̄ма- арджуна—Бгı̄мі й Арджуні; сама̄х̣—рівні; йудгі—в бою; йуйудга̄нах̣—Йуйудга̄на; віра̄т̣ах̣—Віра̄т̣а; ча—також; друпадах̣—Друпада; ча—також; маха̄-ратгах̣—великий воїн. У цій армії багато відважних лучників, рівних в бою Бгı̄мі й Арджуні, багато великих воїнів, таких як Йуйудга̄на, Віра̄т̣а й Друпада. Хоча сам Дгр̣шт̣адйумна не був занадто страшний Дрон̣а̄ча̄рйі, дуже вправному у військовій справі, однак там було чимало інших, яких слід було остерігатись. Дурйодгана каже, що вони можуть стати великою перешкодою на шляху до перемоги, бо кожний з них не менш грізний, ніж Бгı̄ма й Арджуна. Сила Бгı̄ми та Арджуни була відома йому, отож він і порівнював з ними інших воїнів.
5 дх̣ршт̣акетуш́ чекіта̄нах̣
ка̄ш́іра̄джаш́ ча вı̄рйава̄н
пуруджіт кунтібгоджаш́ ча
ш́аібйаш́ ча нара-пун̇ґавах̣
Послівний переклад
дгр̣шт̣акетух̣—Дгр̣шт̣акету; чекіта̄нах̣—Чекіта̄на; ка̄ш́іра̄джах̣— Ка̄ш́іра̄джа; ча — також; вı̄рйа-ва̄н — дуже могутній; пуруджіт — Пуруджит; кунтібгоджах̣ — Кунтібгоджа; ча — також; ш́аібйах̣ — Ш́аібйа; ча—також; нара-пун̇ґавах̣—герой серед людей. Серед них є й такі видатні, відважні й могутні воїни, як Дгр̣штакету, Чекіта̄на, Ка̄ш́іра̄джа, Пуруджіт, Кунтібгоджа й Ш́аібйа.
6 йудга̄манйуш́ ча вікра̄нта
уттамауджа̄ш́ ча вı̄рйава̄н
саубгадро драупадейа̄ш́ ча
сарва ева маха̄-ратга̄х̣
Послівний переклад
йудга̄манйух̣—Йудга̄манйу; ча—також; вікра̄нтах̣—могутній; уттамауджа̄х̣—Уттамауджа̄; ча—та; вı̄рйа-ва̄н—дуже могутній; саубгадрах̣—син Субгадри; драупадейа̄х̣—сини Драупадı̄; ча—та; сарве—усі; ева—неодмінно; маха̄-ратга̄х̣—вправні в бою на колісницях. Там є також могутній Йудга̄манйу, грізний Уттамауджа̄, син Субгадри й сини Драупадı̄. Всі ці воїни дуже вправні в бою на колісницях.
7 асма̄кам̇ ту віш́ішт̣а̄ йе
та̄н нібодга двіджоттама
на̄йака̄ мама саінйасйа
сам̇джн̃а̄ртгам̇ та̄н бравı̄мі те
Послівний переклад
асма̄кам—наш; ту—але; віш́ішт̣а̄х̣—особливо могутні; йе—хто; та̄н—їх; нібодга—лише зверни увагу; двіджа-уттама—кращий з бра̄хман̣; на̄йака̄х̣—полководці; мама—моїх; саінйасйа—воїнів; сам̇джн̃а̄-артгам—до відома; та̄н—їх; бравı̄мі—я кажу; те—тобі. Але, о кращий із бра̄хман̣, дозволь доповісти тобі про тих командувачів, які особливо достойні очолити мої військові сили.
8 бгава̄н бгı̄шмаш́ ча карн̣аш́ ча
кр̣паш́ ча самітім̇-джайах̣
аш́ваттга̄ма̄ вікарн̣аш́ ча
саумадаттіс татгаіва ча
Послівний переклад
бгава̄н—ти сам; бгı̄шмах̣—дід Бгı̄шма; ча—також; карн̣ах̣—Карн̣а; ча—та; кр̣пах̣—Кр̣па; ча—та; самітім-джайах̣—завжди непереможний у бою; аш́ваттга̄ма̄—Аш́ваттга̄ма̄; вікарн̣ах̣—Вікарн̣а; ча—як і; саумадаттіх̣—син Самодатти; татга̄—як і; ева—звичайно; ча—також. Серед них — такі воїни, як Бгı̄шма, Карн̣а, Кр̣па, Аш́ваттга̄ма̄, Вікарн̣а й син Сомадатти на ім’я Бгӯріш́рава̄, що не знали поразок в битвах, як і ти сам. Дурйодгана згадує видатних героїв, завжди непереможних у бою. Вікарн̣а — брат Дурйодгани, Аш́ваттга̄ма̄ — син Дрон̣а̄ча̄рйі й Саумадатті, або Бгӯріш́рава̄ — син царя племені ба̄хлı̄касів. Карн̣а — єдиноутробний брат Арджуни, народжений Кунтı̄ до її шлюбу з царем Па̄н̣д̣у. Сестра-близнюк Кр̣па̄ча̄рйі вийшла заміж за Дрон̣а̄ча̄рйу.
9 анйе ча бахавах̣ ш́ӯра̄
мад-артге тйакта-джı̄віта̄х̣
на̄на̄-ш́астра-прахаран̣а̄х̣
сарве йуддга-віш́а̄рада̄х̣
Послівний переклад
анйе—інші; ча—також; бахавах̣—у великій кількості; ш́ӯра̄х̣—герої; мат-артге—заради мене; тйакта-джı̄віта̄х̣—готові ризикувати життям; на̄на̄—численною; ш́астра—зброєю; прахаран̣а̄х̣— споряджені; сарве—усі вони; йуддга-віш́а̄рада̄х̣—вправні воїни. Там багато інших героїв, ладних віддати за мене своє життя. Всі вони добре споряджені всілякою зброєю й досвідчені у військовій справі. Що стосується інших, таких, як Джайадратга, Кр̣таварма̄ та Ш́алйа, — то їх усіх сповнювала рішучість віддати життя за Дурйодгану. Іншими словами, це вже натяк, що на всіх їх чекає неминуча загибель у битві на Курукшетрі через те, що вони приєдналися до табору гріховного Дурйодгани. Але сам Дурйодгана, звісно, був упевнений у перемозі, покладаючись на вищезгадані об’єднані сили своїх друзів.
10 апарйа̄птам̇ тад асма̄кам̇
балам̇ бгı̄шма̄бгіракшітам
парйа̄птам̇ тв ідам етеша̄м̇
балам̇ бгı̄ма̄бгіракшітам
Послівний переклад
апарйа̄птам—незмірне; тат—те; асма̄кам—наше; балам—сила; бгı̄шма — дідом Бгı̄шмою; абгіракшітам — прекрасно захищене; парйа̄птам—обмежене; ту—але; ідам—усе це; етеша̄м—Па̄н̣д̣ав; балам—сила; бгı̄ма—Бгı̄мою; абгіракшітам—старанно захищене. Наші сили незмірні, й нас прекрасно захищає дід Бгı̄шма. Сили ж Па̄н̣д̣ав, які пильнує Бгı̄ма, обмежені. Тут Дурйодгана порівнює сили супротивних сторін. Він гадає, що могутність його військових сил незмірна, особливо тому, що їх захищає найдосвідченіший полководець дід Бгı̄шма. З іншого боку, сили Па̄н̣д̣ав обмежені, і їх захищає менш досвідчений полководець Бгı̄ма, який здається зовсім незначним у порівнянні з Бгı̄шмою. Дурйодгана завжди ненавидів Бгı̄му, бо знав: якщо йому й судилося колись загинути, то тільки від рук Бгı̄ми. Водночас він був упевнений у своїй перемозі, покладаючись на присутність Бгı̄шми, який набагато перевершував Бгı̄му своїм досвідом. Тому Дурйодгана вважав, що має всі підстави сподіватись на перемогу.
11 айанешу ча сарвешу
йатга̄-бга̄ґам авастгіта̄х̣
бгı̄шмам ева̄бгіракшанту
бгавантах̣ сарва ева хі
Послівний переклад
айанешу — в стратегічних пунктах; ча — також; сарвешу — скрізь; йатга̄-бга̄ґам—по-різному вишикувані; авастгіта̄х̣—розташовані; бгı̄шмам — діда Бгı̄шму; ева — неодмінно; абгіракшанту — підтримайте; бгавантах̣—ви; сарве—усі відповідно; ева хі—неодмінно. Тепер всі ви, обравши відповідні стратегічні позиції, повинні всіма силами підтримати діда Бгı̄шму. Дурйодгана, віддавши належне доблесті Бгı̄шми, зважив на те, що інші можуть подумати, нібито їх вважають менш значними, і тому він, промовляючи так, із властивою йому дипломатичністю намагається залагодити справу. Він підкреслює, що хоча Бгı̄шма, безумовно, і найвеличніший герой, однак він уже літній, і тому треба особливо подбати про те, щоб усебічно підтримати його. Він може захопитися битвою в якомусь одному місці, й ворог скористається з цього. Тому дуже важливо, щоб інші великі воїни не залишали своїх стратегічних позицій, бо це дозволить ворогові прорвати фалангу. Дурйодгана добре розумів, що перемога Куру залежить від присутності Бгı̄шмадеви. Він був переконаний, що в бою Бгı̄шмадева й Дрон̣а̄ча̄рйа виявлять йому цілковиту підтримку, адже він добре пам’ятав, як вони не вимовили жодного слова, коли беззахисну дружину Арджуни Драупадı̄ силоміць роздягали в присутності всіх полководців і вона волала до їхнього почуття справедливості. Хоча він і знав, що обидва ці воєначальники почувають деяку прихильність до Па̄н̣д̣ав, він сподівався, що тепер вони цілком відмовляться од сентиментів, що вже було трапилось під час гри в кості.
12 тасйа сан̃джанайан харшам̇
куру-вр̣ддгах̣ піта̄махах̣
сім̇ха-на̄дам̇ вінадйоччаіх̣
ш́ан̇кгам̇ дадгмау прата̄пава̄н
Послівний переклад
тасйа — його; сан̃джанайан — збільшуючи; харшам — бадьорість; курувр̣ддгах̣—предок династії Куру (Бгı̄шма); піта̄махах̣—дід; сім̇ха-на̄дам—звук, подібний до левиного рикання; вінадйа—що вібрує; уччаіх̣—дуже голосно; ш́ан̇кгам—мушля; дадгмау—подув; прата̄па-ва̄н—доблесний. Тоді Бгı̄шма, доблесний предок династії Куру, дід воїнів, що стали до бою, голосно засурмив у свою мушлю, звук якої, подібний до левиного рикання, сповнив радістю серце Дурйодгани. Предок династії Куру добре розумів внутрішній стан свого внука Дурйодгани і з притаманним йому співчуттям, намагаючись підбадьорити його, гучно засурмив у свою мушлю — на підтвердження того, що його недаремно порівнюють з левом. Але посередньо, символічним звучанням своєї мушлі, він повідомив свого пригніченого внука Дурйодгану, що в того немає ніяких надій на перемогу в битві, тому що на боці супротивника був Верховний Господь Кр̣шн̣а. Однак, обов’язком Бгı̄шми було керувати боєм і не шкодувати зусиль для цього.
13 татах̣ ш́ан̇кга̄ш́ ча бгерйаш́ ча
пан̣ава̄нака-ґомукга̄х̣
сахасаіва̄бгйаханйанта
са ш́абдас тумуло ’бгават
Послівний переклад
татах̣—після цього; ш́ан̇кга̄х̣—мушлі; ча—також; бгерйах̣—великі барабани; ча—і; пан̣ава-а̄нака—маленькі барабани та литаври; ґомукга̄х̣—ріжки; сахаса̄—несподівано; ева—неодмінно; абгйаханйанта—пролунали водночас; сах̣—той; ш́абдах̣—змішаний звук; тумулах̣—гучний; абгават—настав. Після цього несподівано залунали всі мушлі, великі й маленькі барабани, литаври та ріжки, створюючи страшенний шум.
14 татах̣ ш́ветаір хайаір йукте
махаті сйандане стгітау
ма̄дгавах̣ па̄н̣д̣аваш́ чаіва
дівйау ш́ан̇кгау прададгматух̣
Послівний переклад
татах̣—після того; ш́ветаіх̣—білими; хайаіх̣—кіньми; йукте— яких було запряжено; махаті—у велику; сйандане—колісниці; стгітау—розміщений; ма̄дгавах̣—Кр̣шн̣а (чоловік богині процвітання); па̄н̣д̣авах̣—Арджуна (син Па̄н̣д̣у); ча—також; ева—звичайно; дівйау—трансцендентний; ш́ан̇кгау—мушлі; прададгматух̣— засурмили. На іншому боці поля Кр̣шн̣а й Арджуна, підносячись у чудовій колісниці, яку мчали білі коні, засурмили у свої божественні мушлі. На відміну од мушлі, в яку сурмив Бгı̄шмадева, мушлі в руках Кр̣шн̣и й Арджуни названо божественними. Їхнє трансцендентне звучання провіщало перемогу, бо на боці Па̄н̣д̣ав був Кр̣шн̣а. Джайас ту па̄н̣д̣у-путра̄н̣а̄м̇ йеша̄м̇ пакше джана̄рданах̣. Перемога завжди на боці таких людей, як сини Па̄н̣д̣у, тому що їм допомагає Господь Кр̣шн̣а. Де б і коли б не з’являвся Господь, богиня процвітання й удачі завжди поруч, бо вона завжди нерозлучна зі своїм чоловіком. Отже, перемога й удача чекали на Арджуну й божественні звуки мушлі Вішн̣у, тобто Господа Кр̣шн̣и, сповіщали про це. Крім того, колісницю, на якій сиділи обоє друзів, подарував Арджуні бог вогню, Аґні, а це означає, що на ній можна було завоювати будь-яку землю в межах трьох світів.
15 па̄н̃чаджанйам̇ хр̣шı̄кеш́о
девадаттам̇ дганан̃джайах̣
паун̣д̣рам̇ дадгмау маха̄-ш́ан̇кгам̇
бгı̄ма-карма̄ вр̣кодарах̣
Послівний переклад
па̄н̃чаджанйам—мушлю, звану Пан̃чаджанйа; хр̣шı̄ка-ı̄ш́ах̣—Хр̣шı̄кеш́а (Кр̣шн̣а, Господь, який править чуттями відданих); девадаттам— мушлю, що звалась Девадатта; дганам-джайах̣—Дганан̃джайа (Арджуна, завойовник багатств); паун̣д̣рам—мушлю під назвою Паун̣д̣ра; дадгмау—подув; маха̄-ш́ан̇кгам—жахливу мушлю; бгı̄ма- карма̄—той, хто здійснює надлюдські подвиги; вр̣ка-ударах̣—ненаситний їдець (Бгı̄ма). Господь Кр̣шн̣а засурмив у Свою мушлю Па̄н̃чаджанйу, Арджуна засурмив у свою, Девадатту, а Бгı̄ма, ненаситний їдець, здатний до надлюдських вчинків, засурмив у свою жахливу мушлю Паун̣д̣ра. Господь Кр̣шн̣а в цьому вірші іменується Хр̣шı̄кеш́ею, тому що Він — Володар чуттів усіх живих істот. Живі істоти є Його невід’ємні частки, і тому чуття живих істот складають невід’ємну частину Його чуття. Імперсоналісти не можуть пояснити, що таке чуття живих істот, й через те вони завжди намагаються зобразити всіх живих істот як безчуттєвих і позбавлених індивідуальності. Господь перебуває в серцях усіх живих істот й керує їхніми чуттями в тій мірі, наскільки живі істоти віддаються Йому. Чуття ж Своїх чистих відданих Він контролює безпосередньо. Тут, на полі бою Курукшетра, Господь безпосередньо керує духовними чуттями Арджуни, і тому в даному випадку Його названо Хр̣шı̄кеш́ею. Господь має багато імен, що позначають різні аспекти Його діяльності. Наприклад, Його називають Мадгусӯданою, бо Він убив демона на ім’я Мадгу; Його називають Ґовіндою, тому що Він — джерело насолод для корів та чуттів усіх живих істот; Його називають Ва̄судевою, бо Він з’явився як син Васудеви; Його називають Девакı̄-нанданою, тому що Девакı̄ була Його матір’ю; Його називають Йаш́ода̄-нанданою, бо саме Йаш́оді Він дарував Свої дитячі розваги у Вр̣нда̄вані; Його називають Па̄ртга-са̄ратгі, тому що Він був колісничим у Свого друга Арджуни. Так само Його називають Хр̣шı̄кеш́ею, тому що Він скеровував Арджуну на полі бою Курукшетра.
Арджуну в цьому вірші названо Дганан̃джайею, тому що він допоміг своєму старшому братові здобути незчисленні багатства, потрібні йому на різні жертвопринесення. В свою чергу Бгı̄ма відомий як Вр̣кодара, бо його апетит був таким же надзвичайним, як і його подвиги, один з котрих — перемога над демоном Хід̣імбою. Отже, звучання всіх мушель, в які засурмили прихильники Па̄н̣д̣ав, починаючи від Господа, надихали їхніх воїнів на герць. Табір супротивників таких переваг не мав: не було з ними ані Кр̣шн̣и, Верховного Володаря, ані богині удачі. Отже, їм судилося програти битву, про що й сповіщали звуки мушель.
TEXTS 16-18
анантавіджайам̇ ра̄джа̄
кунтı̄-путро йудгішт̣гірах̣
накулах̣ сахадеваш́ ча
суґгоша-ман̣іпушпакау
ка̄ш́йаш́ ча парамешв-а̄сах̣
ш́ікган̣д̣ı̄ ча маха̄-ратгах̣
дгр̣шт̣адйумно віра̄т̣аш́ ча
са̄тйакіш́ ча̄пара̄джітах̣
друпадо драупадейа̄ш́ ча
сарваш́ах̣ пр̣тгівı̄-пате
саубгадраш́ ча маха̄-ба̄хух̣
ш́ан̇кга̄н дадгмух̣ пр̣тгак пр̣тгак
Послівний переклад
ананта-віджайам — мушлю під назвою Анантавіджайа; ра̄джа̄ — цар; кунтı̄-путрах̣—син Кунтı̄; йудгішт̣гірах̣—Йудгішт̣гіра; накулах̣ — Накула; сахадевах̣ — Сахадева; ча — і; суґгоша-ман̣іпушпакау—мушлі, що звуться Суґгоша й Ман̣іпушпака; ка̄ш́йах̣—цар Ка̄ш́ı̄ (Ва̄ра̄н̣асі); ча—і; парама-ішу-а̄сах̣—вправний стрілець; ш́ікган̣д̣ı̄—Ш́ікган̣д̣ı̄; ча—також; маха̄-ратгах̣—той, хто спроможний боротися сам проти тисяч; дгр̣шт̣адйумнах̣—Дгр̣шт̣адйумна (син царя Друпади); віра̄т̣ах̣—Віра̄т̣а (принц, який дав притулок Па̄н̣д̣авам, коли вони були змушені переховуватись); ча—також; са̄тйакіх̣—Са̄тйакі (те ж саме, що й Йуйудга̄на, колісничий Господа Кр̣шн̣и); ча—і; апара̄джітах̣—ті, котрі ніколи не зазнавали поразки; друпадах̣—Друпада, цар Па̄н̃ча̄ли; драупадейа̄х̣—сини Драупадı̄; ча—також; сарваш́ах̣—усі; пр̣тгівı̄-пате—о царю; саубгадрах̣—Абгіманйу, син Субгадри; ча—також; маха̄-ба̄хух̣—із могутньою зброєю; ш́ан̇кга̄н — мушлі; дадгмух̣ — засурмив; пр̣тгак пр̣тгак—кожен окремо. Цар Йудгішт̣гіра, син Кунтı̄, засурмив у свою мушлю Анантавіджайу; Накула й Сахадева засурмили в мушлі Суґгошу й Ман̣іпушпаку. О царю, великий лучник цар Ка̄ш́ı̄, могутній воїн Ш́ікган̣д̣ı̄, Дгр̣шт̣адйумна, Віра̄т̣а й непереможний Са̄тйакі, а також Друпада, сини Драупадı̄ та всі інші, такі, як могутньо озброєний син Субгадри, — всі засурмили у свої мушлі. Sañjaya informed King Dhṛtarāṣṭra very tactfully that his unwise policy of deceiving the sons of Pāṇḍu and endeavoring to enthrone his own sons on the seat of the kingdom was not very laudable. The signs already clearly indicated that the whole Kuru dynasty would be killed in that great battle. Beginning with the grandsire, Bhīṣma, down to the grandsons like Abhimanyu and others – including kings from many states of the world – all were present there, and all were doomed. The whole catastrophe was due to King Dhṛtarāṣṭra, because he encouraged the policy followed by his sons.
19 са ґгошо дга̄ртара̄шт̣ра̄н̣а̄м̇
хр̣дайа̄ні вйада̄райат
набгаш́ ча пр̣тгівı̄м̇ чаіва
тумуло ’бгйануна̄дайан
Послівний переклад
сах̣ — цей; ґгошах̣ — вібрація; дга̄ртара̄шт̣ра̄н̣а̄м — синів Дгр̣тара̄шт̣ри; хр̣дайа̄ні—серця; вйада̄райат—розбив; набгах̣—небо; ча— також; пр̣тгівı̄м—поверхня землі; ча—також; ева—звичайно; тумулах̣—гучний; абгйануна̄дайан—лунаючи. Звуки всіх цих мушель злилися в безперервне ревіння, потрясаючи небо й землю, і серця синів Дгр̣тара̄шт̣ри здригнулись. Ніде не згадується про те, що мушлі Бгı̄шми та інших прихильників Дурйодгани викликали хоча б найменше збентеження в таборі Па̄н̣д̣ав. Навпаки, в цьому вірші описано, як здригнулись серця синів Дгр̣тара̄шт̣ри від звуків, що їх створили мушлі Па̄н̣д̣ав. Це сталося завдяки цілковитій вірі Па̄н̣д̣ав у Господа Кр̣шн̣у. Тому, хто знаходить притулок у Верховного Господа, немає чого боятись навіть під час найбільших нещасть.
20 атга вйавастгіта̄н др̣шт̣ва̄
дга̄ртара̄шт̣ра̄н капі-дгваджах̣
правр̣тте ш́астра-сампа̄те
дганур удйамйа па̄н̣д̣авах̣
хр̣шı̄кеш́ам̇ тада̄ ва̄кйам
ідам а̄ха махı̄-пате
Послівний переклад
атга—слідом за тим; вйавастгіта̄н—вишикуваних; др̣шт̣ва̄—дивлячись на; дга̄ртара̄шт̣ра̄н—сини Дгр̣тара̄шт̣ри; капі-дгваджах̣— той, у кого на прапорі зображення Ханума̄на; правр̣тте—готовий до бою; ш́астра-сампа̄те—випускаючи свої стріли; дганух̣— лук; удйамйа—піднявши; па̄н̣д̣авах̣—син Па̄н̣д̣у (Арджуна); хр̣шı̄кеш́ам — Господу Кр̣шн̣і; тада̄ — тоді; ва̄кйам — слово; ідам — це; а̄ха—сказав; махı̄-пате—о царю. Відтак Арджуна, син Па̄н̣д̣у, сидячи у своїй колісниці під прапором із зображенням Ханума̄на, підняв свій лук на знак готовності до бою. О царю, дивлячись на лави синів Дгр̣тара̄шт̣ри, що наближались, Арджуна мовив Кр̣шн̣і такі слова. Бій мав розпочатись. З вищенаведених слів стає зрозумілим, що серця синів Дгр̣тара̄шт̣ри так чи інакше охопила зневіра, коли вони побачили несподіване розташування військових сил Па̄н̣д̣ав, діями яких на полі бою безпосередньо керував Господь Кр̣шн̣а. Ще одним провісником перемоги Па̄н̣д̣ав була емблема Ханума̄на на прапорі Арджуни, — Ханума̄н сприяв перемозі Господа Ра̄ми в бою між Ним і Ра̄ваною. Тепер же і Ра̄ма, і Ханума̄н були в колісниці Арджуни, допомагаючи йому. Господь Кр̣шн̣а і є Сам Ра̄ма, а де б не був Господь Ра̄ма, з Ним завжди поруч Його вічний слуга Ханума̄н і Його вічна дружина Сı̄та̄, богиня процвітання. Тому в Арджуни не було підстав боятись ніяких ворогів. Більше того, Володар усіх чуттів Господь Кр̣шн̣а особисто був присутній там, щоб спрямовувати його дії. Таким чином, усі кращі військові радники були в розпорядженні Арджуни. Такі сприятливі умови, що їх Господь створив для Свого вічного відданого, безсумнівно провіщали перемогу.
TEXTS 21-22
арджуна ува̄ча
сенайор убгайор мадгйе
ратгам̇ стга̄пайа ме ’чйута
йа̄вад ета̄н нірı̄кше ’хам̇
йоддгу-ка̄ма̄н авастгіта̄н
каір майа̄ саха йоддгавйам
асмін ран̣а-самудйаме
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча — Арджуна сказав; сенайох̣ — армій; убгайох̣ — обох; мадгйе—між; ратгам—колісницю; стга̄пайа—тримай; ме— мій; ачйута—о непогрішний; йа̄ват—поки; ета̄н—усіх цих; нірı̄кше—можу роздивитись; ахам—я; йоддгу-ка̄ма̄н—які прагнуть битись; авастгіта̄н—вишикуваних на полі бою; каіх̣—з ким; майа̄— мною; саха—разом; йоддгавйам—повинен битися з; асмін—у цьому; ран̣а—герць; самудйаме—намагаючись. Арджуна сказав: О непохибний, прошу Тебе, виведи мою колісницю між двох армій, щоб я зміг побачити присутніх тут — тих, що прагнуть бою і з ким я маю зітнутись у цій великій битві. Хоча Господь Кр̣шн̣а і є Верховний Бог-Особа, Він, із Своєї незбагненної ласки, служив Своєму другові. Він ніколи не змінює Своєї прихильності до вірних Йому, і тому тут Арджуна звертається до Нього як до «непохибного». Крім того, як колісничий Арджуни, Він, не вагаючись, виконує його накази і Арджуна називає Його за це непохибним. Хоча з ласки до Свого відданого Господь грав роль візничого, Його верховне становище не викликає сумніву. За будь-яких обставин Він є Верховний Бог-Особа, Хр̣шı̄кеш́а, Володар усіх чуттів. Стосунки між Господом та Його слугою дуже ніжні й суто трансцендентні. Так само, як вірний слуга Господа завжди радо служить Йому, так і Господь прагне зробити якусь послугу Своєму відданому. Господь отримує навіть ще більше задоволення, коли Його чисті бгакти дають накази Йому, ніж коли Він наказує Сам. Усі коряться Йому як Володареві й немає нікого вищого од Нього, хто б наказував Йому. Коли ж трапляється, що Йому наказують чисті віддані — Господь зазнає трансцендентної насолоди, хоча Він, безумовно, панує над усіма обставинами.
Арджуна — чистий відданий, він не мав бажання битись із своїми кузенами та братами, але його змусила до того впертість Дурйодгани, який не погоджувався ні на які мирні перемовини. Тому він дуже хотів побачити, хто з старшин присутній на полі бою. Хоча не могло бути й мови про примирення на полі бою, він хотів побачити їх ще раз, подивитися, наскільки вони були схильні до участі в цій зовсім небажаній війні.
23 йотсйама̄на̄н авекше ’хам̇
йа ете ’тра сама̄ґата̄х̣
дга̄ртара̄шт̣расйа дурбуддгер
йуддге прійа-чікı̄ршавах̣
Послівний переклад
йотсйама̄на̄н—тих, хто битиметься; авекше—дай мені подивитися; ахам—я; йе—хто; ете—ті; атра—тут; сама̄ґата̄х̣—зібрались; дга̄ртара̄шт̣расйа—сина Дгр̣тара̄шт̣ри; дурбуддгех̣—зловмисного; йуддге—в битві; прійа—добра; чікı̄ршавах̣—бажаючи. Дай-но мені подивитися на тих, що прийшли сюди битись, бажаючи догодити зловмисному синові Дгр̣тара̄шт̣ри. Те, що Дурйодгана в змові зі своїм батьком Дгр̣тара̄шт̣рою укладав підступні плани з метою загарбати владу в царстві Па̄н̣д̣ав, ні для кого не складало таємниці. Звичайно, всі ті, що стали на бік Дурйодгани, були з одного куща ягоди. Арджуна хотів подивитися на них на полі бою, перед початком битви, просто щоб упевнитись у їхній сутності, однак без наміру пропонувати їм мирні перемовини. Він також хотів побачити їх, щоб оцінити силу, з якою доведеться зіткнутись, хоча й був цілком впевнений у перемозі, тому що з ним був Кр̣шн̣а.
24 сан̃джайа ува̄ча
евам укто хр̣шı̄кеш́о
ґуд̣а̄кеш́ена бга̄рата
сенайор убгайор мадгйе
стга̄пайітва̄ ратготтамам
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; евам—таким чином; уктах̣— той, до кого звернулися; хр̣шı̄кеш́ах̣—Господь Кр̣шн̣а; ґуд̣а̄кеш́ена—Арджуною; бга̄рата—потомок Бгарати; сенайох̣—армій; убгайох̣ — обох; мадгйе — посередині; стга̄пайітва̄ — поставивши; ратга-уттамам—чудову колісницю. Сан̃джайа сказав: О нащадку Бгарати, Господь Кр̣шн̣а на прохання Арджуни вивів і поставив Свою чудову колісницю між двома арміями. У цьому вірші Арджуну названо Ґуд̣а̄кеш́ею. Ґуд̣а̄ка̄ означає «сон», а того, хто переміг сон, називають ґуд̣а̄кеш́а. Сон також означає невігластво. Отже, Арджуна переміг і сон, і невігластво завдяки своїй дружбі з Кр̣шн̣ою. Як великий бгакта Кр̣шн̣и, він не може забути Кр̣шн̣у ні на мить, бо такою є натура відданого. Вві сні чи наяву, відданий Господа ніколи не перестає думати про ім’я, образ, якості та розваги Кр̣шн̣и. Таким чином, просто постійно думаючи про Кр̣шн̣у, відданий Кр̣шн̣и може перемогти і сон, і невігластво. Це й називається свідомістю Кр̣шн̣и, або сама̄дгі. Як Хр̣шı̄кеш́а, або Володар чуттів і думок кожної живої істоти, Кр̣шн̣а розумів, чому Арджуна хотів поставити колісницю між двома арміями. Так Він і зробив, промовивши далі такі слова.
25 бгı̄шма-дрон̣а-прамукгатах̣
сарвеша̄м̇ ча махı̄-кшіта̄м
ува̄ча па̄ртга паш́йаіта̄н
самавета̄н курӯн іті
Послівний переклад
бгı̄шма—діда Бгı̄шми; дрон̣а—учителя Дрон̣и; прамукгатах̣—попереду; сарвеша̄м—усіх; ча—також; махı̄-кшіта̄м—правителів світу; ува̄ча — сказав; па̄ртга — о сину Пр̣тги; паш́йа — глянь-но; ета̄н—усіх їх; самавета̄н—тих, що зібралися; курӯн—членів царської династії Куру; іті—таким чином. Перед Бгı̄шмою, Дрон̣ою та всіма іншими правителями світу Господь сказав Арджуні: Тож поглянь, Па̄ртга, на всіх Куру, що зібрались тут. Як Наддуша усіх живих істот Господь Кр̣шн̣а розумів, що діялось в серці Арджуни. В зв’язку з цим ім’я «Хр̣шı̄кеш́а» вказує на те, що Він знав усе. Ім’я «Па̄ртга», або «син Кунтı̄», тобто Пр̣тги, яке стосується Арджуни, також має велике значення. Як друг, Кр̣шн̣а хотів повідомити Арджуну, що Він погодився бути його візничим тому, що той був сином Пр̣тги, сестри Його батька Васудеви. Що ж мав на увазі Кр̣шн̣а, говорячи Арджуні: «Поглянь на Куру?» Чи хотів Арджуна зупинитись й уникнути бою? Кр̣шн̣а ніколи не чекав нічого подібного від сина Своєї тітки Пр̣тги, але в дружньому і жартівливому вигляді Господь дав зрозуміти Арджуні, що прочитав його думки.
26 татра̄паш́йат стгіта̄н па̄ртгах̣
пітР̣̄н атга піта̄маха̄н
а̄ча̄рйа̄н ма̄тула̄н бгра̄тР̣̄н
путра̄н паутра̄н сакгı̄м̇с татга̄
ш́ваш́ура̄н сухр̣даш́ чаіва
сенайор убгайор апі
Послівний переклад
татра—там; апаш́йат—він міг бачити; стгіта̄н—стоячи; па̄ртгах̣ — Арджуна; пітР̣̄н — батьків; атга — також; піта̄маха̄н — дідів; а̄ча̄рйа̄н—вчителів; ма̄тулан—дядьків з материної сторони; бгра̄тР̣̄н—братів; путра̄н—синів; паутра̄н—онуків; сакгı̄н—друзів; татга̄ — теж; ш́ваш́ура̄н — тестів; сухр̣дах̣ — доброзичливців; ча—також; ева—напевно; сенайох̣—армій; убгайох̣—обох сторін; апі—включаючи. Арджуна побачив з обох сторін своїх батьків, дідів, вчителів, дядьків по матері, братів, синів, онуків, друзів, а також тестів та доброзичливців. На полі бою Арджуна побачив усіх своїх родичів. Він побачив Бгӯріш́раву, ровесника свого батька, дідів Бгı̄шму й Сомадатту, вчителів, серед який були Дрон̣а̄ча̄рйа та Кр̣па̄ча̄рйа, дядьків по матері Ш́алйу й Ш́акуні, братів — Дурйодгану та інших, Лакшман̣у й других синів, друзів, як, наприклад, Аш́ваттга̄му, таких доброзичливців, як Кр̣таварма̄ та інших. Багато його друзів також було там на протилежній стороні поля бою.
27 та̄н самı̄кшйа са каунтейах̣
сарва̄н бандгӯн авастгіта̄н
кр̣пайа̄ парайа̄вішт̣о
вішı̄данн ідам абравı̄т
Послівний переклад
та̄н—усіх їх; самı̄кшйа—побачивши; сах̣—він; каунтейах̣—син Кунтı̄; сарва̄н — усіх; бандгӯн — родичів; авастгіта̄н — вишикуваних; кр̣пайа̄—співчуттям; парайа̄—надзвичайної міри; а̄вішт̣ах̣— сповнений; вішı̄дан—тужачи; ідам—так; абравı̄т—сказав. Коли Арджуна, син Кунтı̄, побачив усіх цих друзів та родичів, його серце сповнилося жалем і він сказав такі слова.
28 арджуна ува̄ча
др̣шт̣вемам̇ сва-джанам̇ кр̣шн̣а
йуйутсум̇ самупастгітам
сı̄данті мама ґа̄тра̄н̣і
мукгам̇ ча паріш́ушйаті
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; др̣шт̣ва̄—побачивши; імам— усіх цих; сва-джанам—родичів; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; йуйутсум—усіх в бойовому настрої; самупастгітам—присутніх; сı̄данті—тремтять; мама—мої; ґа̄тра̄н̣і—частини тіла; мукгам—рот; ча—також; паріш́ушйаті—висихає. Арджуна сказав: Мій дорогий Кр̣шн̣а, я відчуваю, як тіло моє тремтить і в роті мені пошерхло, бо я бачу перед собою своїх друзів та родичів у такому войовничому настрої. Кожна щиро віддана Господу людина має всі добрі якості, що властиві святим особам та напівбогам. Однак людині, яка не є відданим Господа, хоч якою б вона не була визначною в галузі освіти та культури, бракує божественних якостей. Коли Арджуна побачив своїх родичів, друзів та близьких на полі бою, він одразу ж сповнився жалем до них — тих, що зібрались битись один з одним. Спочатку він співчував лише своїм воїнам, але тепер він перейнявся жалем і до воїнів супротивника, провидячи їхню неминучу загибель. Тому він затремтів і йому пересохло в роті. Він здивувався, коли побачив їхній войовничий запал. Практично вся громада, всі кровні родичі Арджуни прийшли битися з ним й цього було вже занадто для такого відданого, як Арджуна. Хоча тут не згадується про те, але можна уявити собі, що не лише тіло Арджуни тремтіло і в роті йому пошерхло, але він навіть і плакав од жалю. Це відбувалось не через слабкість Арджуни, а завдяки м’якосердю, що властиве чистому відданому Господа. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.18.12) сказано:
йасйа̄сті бгактір бгаґаватй акін̃чана̄
сарваір ґун̣аіс татра сама̄сате сура̄х̣
хара̄в абгактасйа куто махад-ґун̣а̄
мано-ратгена̄саті дга̄вато бахіх̣
«Того, хто непохитний у відданому служінні Богові-Особі, наділено усіма чеснотами напівбогів. Але той, хто не є відданим Господа, має лише матеріальні якості, які мало чого варті. Це відбувається тому, що думками своїми людина ширяє на розумовому рівні й зачаровується блиском матеріальної енерґії».
29 вепатгуш́ ча ш́арı̄ре ме
рома-харшаш́ ча джа̄йате
ґа̄н̣д̣ı̄вам̇ срам̇сате хаста̄т
твак чаіва парідахйате
Послівний переклад
вепатгух̣—тремтіння тіла; ча—також; ш́арı̄ре—на тілі; ме—мій; рома-харшах̣—волосся стає дибки; ча—також; джа̄йате—відбувається; ґа̄н̣д̣ı̄вам—лук Арджуни; срам̇сате—вислизає; хаста̄т—з рук; твак — шкіра; ча — також; ева — напевно; парідахйате — горить. Все тіло моє здригається, й волосся стає дибом. Мій лук Ґа̄н̣д̣ı̄ва вислизає з рук, а шкіра палає. Тіло може здригатися й волосся ставати дибки з двох причин: коли людина перебуває в надзвичайному духовному екстазі, або від великого страху, який є наслідком матеріальних умов. Для людини, яка досягла трансцендентної свідомості, не існує страху. Симптоми, що виявилися в Арджуни в тій ситуації, було спричинено матеріальним страхом, страхом смерті. Інші ознаки також свідчать про це: він був настільки збуджений, що славнозвісний лук Ґа̄н̣д̣ı̄ва вислизав йому з рук, його серце палало і тому він відчував, що шкіра його також горить вогнем. Таким є наслідок матеріальних уявлень про життя.
30 на ча ш́акномй авастга̄тум̇
бграматı̄ва ча ме манах̣
німітта̄ні ча паш́йа̄мі
віпарı̄та̄ні кеш́ава
Послівний переклад
на — не; ча — також; ш́акномі — я здатний; авастга̄тум — стояти; бграматі—забуває; іва—як; ча—і; ме—мій; манах̣—розум; німітта̄ні—причини; ча—також; паш́йа̄мі—я вбачаю; віпарı̄та̄ні—прямо протилежне; кеш́ава—о вбивцю демона Кеш́ı̄ (Кр̣шн̣а). Я більше не можу залишатись тут. Я вже не володію собою, й розум мій потьмарився. Я передбачаю одні лише нещастя, о Кр̣шн̣о, вбивцю демона Кеш́ı̄. Арджуна був настільки охоплений тривогою, що не міг більше залишатися на полі бою, розум його потьмарився й він не володів собою. Надмірна прив’язаність до матеріального викликає в людини замішання. Бгайам̇ двітı̄йа̄бгінівеш́атах̣ сйа̄т — «такого страху й втрати душевної рівноваги зазнають ті, що підпадають під вплив умов матеріального існування» (Бга̄ґ. 11.2.37). Арджуна провидів одні лише болісні невдачі в битві і він не вбачав щастя навіть у перемозі над ворогом. Знаменним є значення слів німітта̄ні віпарı̄та̄ні — коли людина бачить лише крах своїх сподівань, вона думає: «Чому я тут?» Кожен цікавиться тільки самим собою та своїм добробутом. Нікого не цікавить Верховна Особа. З волі Кр̣шн̣и Арджуна виявляє своє невігластво в розумінні істинної мети життя, яка полягає в служінні Вішн̣у, або Кр̣шн̣і. Обумовлена душа забуває це і тому зазнає матеріальних страждань. Арджуна вважав, що його перемога в битві принесе йому лише смуток.
31 на ча ш́рейо ’нупаш́йа̄мі
хатва̄ сва-джанам а̄хаве
на ка̄н̇кше віджайам̇ кр̣шн̣а
на ча ра̄джйам̇ сукга̄ні ча
Послівний переклад
на—не; ча—також; ш́рейах̣—користь; анупаш́йа̄мі—я передбачаю; хатва̄ — убивством; сва-джанам — своїх родичів; а̄хаве — в бою; на — не; ка̄н̇кше — я бажаю; віджайам — перемоги; кр̣шн̣а — о Кр̣шн̣о; на—ні; ча—також; ра̄джйам—царства; сукга̄ні—щастя з цього; ча—також. Яку користь може принести битва, в якій загинуть усі мої родичі? Мій дорогий Кр̣шн̣а, я не можу бажати перемоги, щастя й радощів, здобутих такою ціною. Обумовлені душі не знають, що осередок інтересів кожного є Вішн̣у, Кр̣шн̣а, їх приваблюють відносини на тілесному, а не на духовному рівні й вони сподіваються таким чином стати щасливими. Засліплені матеріалістичними уявленнями про життя, вони забувають й самі причини матеріального щастя. Арджуна, здається, забув навіть моральний кодекс кшатрійі. Відомо, що дві категорії людей гідні потрапити на могутню сліпучу планету Сонце: кшатрійі, які вмирають просто на полі бою згідно з принципами, встановленими Самим Кр̣шн̣ою, та люди, які ведуть відречений спосіб життя, цілком присвятивши себе духовному вдосконаленню. Арджуна противився вбивати навіть своїх ворогів, а своїх родичів й поготів. Він вважав, що вбивство родичів не принесе йому щастя, і тому не хотів битися, так само, як людина не схильна готувати їжу, якщо не відчуває голоду. Він вирішив піти в ліс і усамітнитись там у скорботі. Правити царством — обов’язок кшатрій, і вони не повинні виконувати якихось інших обов’язків. Але в Арджуни не було царства. Єдина можливість здобути його полягала в боротьбі з двоюрідними братами за повернення успадкованого від батька царства, а цього робити він не хотів. Тому він вважав за краще піти в ліс й у скорботах самотньо жити там.
TEXTS 32-35
кім̇ но ра̄джйена ґовінда
кім̇ бгоґаір джı̄вітена ва̄
йеша̄м артге ка̄н̇кшітам̇ но
ра̄джйам̇ бгоґа̄х̣ сукга̄ні ча
та іме ’вастгіта̄ йуддге
пра̄н̣а̄м̇с тйактва̄ дгана̄ні ча
а̄ча̄рйа̄х̣ пітарах̣ путра̄с
татгаіва ча піта̄маха̄х̣
ма̄тула̄х̣ ш́ваш́ура̄х̣ паутра̄х̣
ш́йа̄ла̄х̣ самбандгінас татга̄
ета̄н на хантум іччга̄мі
ґгнато ’пі мадгусӯдана
апі траілокйа-ра̄джйасйа
хетох̣ кім̇ ну махı̄-кр̣те
ніхатйа дга̄ртара̄шт̣ра̄н нах̣
ка̄ прı̄тіх̣ сйа̄дж джана̄рдана
Послівний переклад
кім—навіщо; нах̣—нам; ра̄джйена—царство; ґовінда—о Кр̣шн̣о; кім—що; бгоґаіх̣—насолода; джı̄вітена—життя; ва̄—або; йеша̄м— кого; артге—заради; ка̄н̣кшітам—бажано; нах̣—нам; ра̄джйам— царство; бгоґа̄х̣ — матеріальне задоволення; сукга̄ні — усе щастя; ча—також; те—усі вони; іме—ці; авастгіта̄х̣—розташовані; йуддге—на полі бою; пра̄н̣а̄н—життя; тйактва̄—відмовляючись; дгана̄ні—багатства; ча—також; а̄ча̄рйа̄х̣—вчителі; пітарах̣—батьки; путра̄х̣—сини; татга̄—так само, як; ева—напевно; ча—також; піта̄маха̄х̣—діди; ма̄тула̄х̣—дядьки по матері; ш́ваш́ура̄х̣—тесті; паутра̄х̣—онуки; ш́йа̄ла̄х̣—свояки; самбандгінах̣—родичі; татга̄— так само, як; ета̄н—усі ці; на—ніколи; хантум—убити; іччга̄мі—я бажаю; ґгнатах̣—бути вбитим; апі—навіть; мадгусӯдана—переможець демона Мадгу (Кр̣шн̣а); апі—навіть якщо; траі-локйа—трьох світів; ра̄джйасйа—за царство; хетох̣—у обмін; кім ну—вже не кажучи про; махı̄-кр̣те—заради землі; ніхатйа—убиваючи; дга̄ртара̄шт̣ран—сини Дгр̣тара̄шт̣ри; нах̣—наш; ка̄—яке; прı̄тіх̣—задоволення; сйа̄т—буде в тому; джана̄рдана— той, хто підтримує. О Ґовіндо, навіщо нам царство, щастя, ба й навіть саме життя, якщо ті, заради кого ми могли б бажати усього того, вишикувані зараз проти нас у бойовому порядку на цьому полі. О Мадгусӯдано, коли вчителі, батьки, сини, діди, дядьки по матері, тесті, онуки, свояки та інші родичі стоять переді мною, ладні віддати своє багатство та життя, як я можу бажати їхньої смерті, навіть якщо в протилежнім випадку вони уб’ють мене? О Джана̄рдано, опертя всіх живих істот, я не можу битися з ними, навіть заради трьох світів, не кажучи вже про землю. Що за радість нам від убивства синів Дгр̣тара̄шт̣ри, о Кр̣шн̣о? Арджуна звертається до Господа Кр̣шн̣и як до Ґовінди, тому що Кр̣шн̣а дарує насолоду почуттям усіх живих істот, а також коровам. Використовуючи таке виразне звертання, Арджуна вказує, що Кр̣шн̣а знає, чим саме можна задовольнити його чуття. Хоча Ґовінда зовсім не зобов’язаний вдовольняти наші чуття, однак, якщо ми намагаємося тішити почуття Ґовінди, то самі по собі й ми стаємо задоволеними. В матеріальному світі кожен жадає чуттєвої втіхи й вважає, що Бог — просто постачальник усього необхідного для цього. Та Господь задовольняє чуття живих істот згідно з їхніми заслугами, а не домаганнями. Якщо ж людина обирає інший шлях, намагаючись задовольнити почуття Ґовінди, не турбуючись про свої, — тоді з милості Ґовінди здійснюються всі її бажання. Арджуна виявив глибоку прихильність до свого роду та членів сім’ї почасти через природне відчуття жалю до них. Тому він і не був готовий битися з ними. Кожен бажає продемонструвати свої достоїнства й достатки друзям та родичам, і Арджуна побоювався, що не зможе ні з ким розділити своє багатство, якщо всі його родичі й друзі загинуть на полі бою. Подібні міркування типові для матеріального життя, але на трансцендентнім рівні їм немає місця. Відданий намагається здійснити всі бажання Господа і готовий за будь-яких обставин виконувати Його накази; він прийме всі багатства світу, якщо Господь дасть їх йому і використає ці багатства на служіння Господеві, але він також згодний нічого не мати, якщо того воліє Господь. Арджуна не бажав смерті своїх родичів, і якщо існувала все ж таки якась необхідність убити їх, він хотів, щоб Кр̣шн̣а зробив це Сам. Він іще не знав, що Кр̣шн̣а вбив їх ще до їхнього приходу на поле бою і що сам Арджуна може правити лише за знаряддя в руках Кр̣шн̣и. Це розкриється в дальших главах Бгаґавад-ґı̄ти. Як справжній відданий Господа, Арджуна не хотів мститись своїм двоюрідним та рідним братам, незважаючи на всю їхню підступність. Але за планом Господа усі вони мали загинути. Відданий Господа не мстить лиходієві, але Господь не терпить, якщо роблять зле Його відданому слузі. Господь може простити того, чий вчинок стосується Його Самого, але Він не дарує нікому, хто завдає лиха Його відданому. Тому Господь намірявся вбити лиходіїв, хоча Арджуна й хотів простити їм.
36 па̄пам ева̄ш́райед асма̄н
хатваіта̄н а̄тата̄йінах̣
тасма̄н на̄рха̄ вайам̇ хантум̇
дга̄ртара̄шт̣ра̄н са-ба̄ндгава̄н
сва-джанам̇ хі катгам̇ хатва̄
сукгінах̣ сйа̄ма ма̄дгава
Послівний переклад
па̄пам—вади; ева—напевно; а̄ш́райет—наскочить на; асма̄н—нас; хатва̄ — убиваючи; ета̄н — усі ці; а̄тата̄йінах̣ — нападники; тасма̄т — тому; на — ніколи; арха̄х̣ — ті, хто заслуговує; вайам — ми; хантум—убити; дга̄ртара̄шт̣ра̄н—синів Дгр̣тара̄шт̣ри; саба̄ндгава̄н—разом із друзями; сва-джанам—родича; хі—адже; катгам— як; хатва̄—убиваючи; сукгінах̣—щасливий; сйа̄ма—ми станемо; ма̄дгава—Кр̣шн̣а, чоловік богині процвітання. Великий гріх ляже на нас за вбивство синів Дгр̣тара̄шт̣ри і наших друзів, хай навіть вони і лиходії; ми не повинні цього робити. Чого ми досягнемо, о Кр̣шн̣о, супруже богині процвітання, чи зможемо ми бути щасливі, вбивши родичів? У Ведах сказано, що існують шість типів лиходіїв: 1) отруювачі, 2) палії, 3) ті, що нападають із смертоносною зброєю, 4) злодії, які крадуть майно, 5) ті, що захоплюють чужу землю, та 6) викрадачі чужих дружин. Такі лиходії повинні бути негайно покарані на смерть, і на людину, яка вбиває їх, не падає гріх. Убивство лиходія не викликає питання у звичайної людини, але Арджуна не був пересічною людиною. Він мав якості святого і хотів діяти відповідно. Але така надмірна миролюбність не личить кшатрійі. Хоча людина на відповідальній урядовій посаді повинна відзначатися святістю, їй зовсім не слід бути малодушною. Наприклад, Господь Ра̄ма був настільки святим, що люди подосі прагнуть жити в Його царстві (Ра̄ма-ра̄джйі), але Господь Ра̄ма ніколи не виявляв малодушності. Лиходій Ра̄ван̣а викрав Його дружину Сı̄ту, і Господь Ра̄ма дав йому належний урок, що не має прецедентів у світовій історії. Проте з Арджуною справа інша: слід зважати на те, що то були не просто лиходії, а його дід, учителі, друзі, сини, онуки тощо. Тому Арджуна думав, що він не повинен вживати проти них суворих заходів, котрі необхідні в подібних випадках. Окрім того, відомо, що святий повинен прощати, і виконання цього припису для святої людини є важливішим за будь-які політичні міркування. Арджуна вважав за краще вибачити своїм родичам, керуючись принципами релігії та святості, ніж убивати їх з політичних мотивів. Яка користь йому буде з такого вбивства заради тимчасового тілесного щастя? Врешті-решт, радощі царювання матеріальні й тому недовговічні, тож навіщо йому ризикувати життям та вічним спасінням, убиваючи родичів? Звертання Арджуни до Кр̣шн̣и як до Ма̄дгави, чоловіка богині процвітання з цього погляду теж є знаменним. Цим він хотів показати, що Кр̣шн̣а, як чоловік богині процвітання, не повинен спонукувати його до справи, яка, зрештою, принесе лише нещастя. Але Кр̣шн̣а ніколи й нікому не завдає горя, не кажучи вже про Своїх відданих.
TEXTS 37-38
йадй апй ете на паш́йанті
лобгопахата-четасах̣
кула-кшайа-кр̣там̇ дошам̇
мітра-дрохе ча па̄такам
катгам̇ на джн̃ейам асма̄бгіх̣
па̄па̄д асма̄н нівартітум
кула-кшайа-кр̣там̇ дошам̇
прапаш́йадбгір джана̄рдана
Послівний переклад
йаді—якщо; апі—навіть; ете—вони; на—не; паш́йанті—бачать; лобга—жадібністю; упахата—пересилені; четасах̣—серця; кула- кшайа—убиваючи родину; кр̣там—зробленого; дошам—провини; мітра-дрохе—полаявшись із друзями; ча—також; па̄такам—наслідків гріховних вчинків; катгам—чому; на—не; джн̃ейам—зрозуміти; асма̄бгіх̣—нами; па̄па̄т—від гріхів; асма̄т—таких; нівартітум—припинити; кула-кшайа—знищення династії; кр̣там—зробленого; дошам—злочину; прапаш́йадбгіх̣—тими, хто здатний бачити; джана̄рдана—Кр̣шн̣а. О Джана̄рдано, нехай ці засліплені жадібністю люди не вбачають ніякого гріха в убивстві членів своєї родини й у ворожнечі з друзями, але чому ж ми, ті, хто усвідомлює, що знищення родини — гріх, повинні так чинити? Кшатрійа не повинен ухилятись від виклику на герць чи гру, тобто Арджуна не міг відмовитись од бою, тому що йому кинула виклик сторона Дурйодгани. Проте Арджуна вважав, що протилежна сторона, мабуть, просто осліпла й не розуміє наслідків такої своєї поведінки, тоді як він, Арджуна, провидячи неминучі нещастя, не може прийняти виклику. Обов’язки не повинні зв’язувати людину, якщо вони спричиняють лихо та нещастя. Зваживши всі ці «за» і «проти», Арджуна вирішив відмовитись од участі в битві.
39 кула-кшайе пран̣аш́йанті
кула-дгарма̄х̣ сана̄тана̄х̣
дгарме нашт̣е кулам̇ кр̣тснам
адгармо ’бгібгаватй ута
Послівний переклад
кула-кшайе—знищуючи родину; пран̣аш́йанті—долаються; кула-дгарма̄х̣ — родинні традиції; сана̄тана̄х̣ — вічні; дгарме — релігія; нашт̣е—руйнується; кулам—родина; кр̣тснам—усе; адгармах̣— безвір’я; абгібгаваті—перетворюється; ута—сказано. Коли руйнується династія, гинуть вічні родинні традиції, а ті члени родини, які залишились, впадають у безвір’я. В системі варн̣а̄ш́рама існує багато релігійних традицій, які допомагають правильно виховувати членів родини й досягати духовних цінностей. За процес очищення, який починається з народження й триває до самої смерті, відповідальні старші члени родини. Коли ж умирають старші, сімейні традиції очищення можуть перерватись і в молодших членів родини, що залишились, можуть з’явитись порочні звички, внаслідок чого вони втратять можливість духовного спасіння. Тому ніхто не має права вбивати старших членів родини, навіть якщо вони і заслуговують на те.
40 адгарма̄бгібгава̄т кр̣шн̣а
прадушйанті кула-стрійах̣
стрı̄шу душт̣а̄су ва̄ршн̣ейа
джа̄йате варн̣а-сан̇карах̣
Послівний переклад
адгарма—безвір’я; абгібгава̄т—від того, що взяло гору; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; прадушйанті — опоганюються; кула-стрійах̣ — жінки родини; стрı̄шу—жіноцтвом; душт̣а̄су—настільки опоганеного; ва̄ршн̣ейа — нащадок Вр̣шн̣і; джа̄йате — з’являється; варн̣а–сан̇карах̣—небажане потомство. Коли в родині панує безвір’я, о Кр̣шн̣о, жінки такої родини стають розбещеними, а деґрадація жінок, о нащадку Вр̣шн̣і, призводить до небажаного потомства. Благочестиве населення — це основа миру, процвітання та духовного поступу в житті людської спільноти. Релігійні засади варн̣а̄ш́рама укладено так, щоб задля загального духовного поступу в державі та суспільстві переважало благочестиве населення. А це вже залежить від жіночої цнотливості та вірності. Як діти схильні легко піддаватись обману, так і жінки схильні до падіння. Тому і діти, і жінки потребують захисту з боку старших членів родини. Якщо жінок залучено до різноманітної благочестивої діяльності, вони не зраджують чоловіків. Згідно з Ча̄н̣акйа Пан̣д̣ітою, жінки, загалом, не дуже розумні і тому не заслуговують на довіру. Отже, вони повинні постійно дотримуватись різноманітних родинних і релігійних традицій і таким чином їхня цнотливість та відданість забезпечать народження доброчесного потомства, придатного на підтримування системи варн̣а̄ш́рама. Природно, що коли система варн̣а̄ш́рама-дгарми руйнується, жінки можуть вільно поводитися й спілкуватися з чоловіками, що й спричиняє перелюбство та ризик появи небажаного потомства. Безвідповідальні чоловіки також провокують розпусту й таким чином небажані діти наповнюють суспільство, що приносить риск голоду та епідемій.
41 сан̇каро нарака̄йаіва
кула-ґгна̄на̄м̇ куласйа ча
патанті пітаро хй еша̄м̇
лупта-пін̣д̣одака-крійа̄х̣
Послівний переклад
сан̇карах̣—небажані діти; нарака̄йа—на пекельне життя; ева—напевно; кула-ґгна̄на̄м—тих, хто знищує сім’ю; куласйа—для сім’ї; ча—також; патанті—падають; пітарах̣—предки; хі—неодмінно; еша̄м—їх; лупта—припинені; пін̣д̣а—пропонування їжі; удака—і води; крійа̄х̣—виконання. Коли збільшується небажане потомство, виникає пекельне становище як для родини, так і для тих, хто руйнує сімейні традиції. Предки таких родин падають униз, бо пожертва їм у вигляді води та їжі повністю припиняється. Відповідно до правил та приписів, що стосуються кармічної діяльності, рекомендують періодично приносити в жертву їжу та воду предкам своєї родини. Такі жертвопринесення виконують шляхом поклоніння Вішн̣у, тому що, приймаючи рештки їжі, запропонованої Вішн̣у, жива істота може звільнитись від наслідків усіх своїх гріховних вчинків. Трапляється, що предки страждають за свої минулі гріхи, а інколи деякі з них навіть не мають можливості отримати грубого матеріального тіла і змушені перебувати в тонких тілах у вигляді привидів. Але якщо нащадки приносять у жертву предкам пра̄садам, їжу, спочатку запропоновану Вішн̣у, вони тим самим звільнюють предків від існування у вигляді духів або інших форм злиденного життя. Така допомога предкам є сімейною традицією. І той, кого не приваблює життя у відданому служінні Господеві, мусить виконувати ці ритуали. Але той, хто присвятив себе відданому служінню Кр̣шн̣і, не повинен виконувати ніяких інших ритуалів, бо він здатний визволити сотні й тисячі предків від усіх різновидів страждань, завдяки тому лише, що з любов’ю служить Господеві. В Бга̄ґаватам вказано:
деварші-бгӯта̄пта-нр̣н̣а̄м̇ пітР̣̄н̣а̄м̇
на кı̄н̇каро на̄йам р̣н̣ı̄ ча ра̄джан
сарва̄тмана̄ йах̣ ш́аран̣ам̇ ш́аран̣йам̇
ґато мукундам̇ паріхр̣тйа картам
«Той, хто, облишивши будь-які інші обов’язки, знайшов притулок біля лотосних стіп Мукунди, який дарує звільнення, й ступив на цей шлях з усією серйозністю — той більше нічого не винен ні напівбогам, ні великим мудрецям, ні членам родини, ні предкам, ні всьому людству» (Бга̄ґ. 11.5.41). Ці обов’язки виконуються природним чином, якщо відданий щиро служить Верховному Богові-Особі.
42 дошаір етаіх̣ кула-ґгна̄на̄м̇
варн̣а-сан̇кара-ка̄ракаіх̣
утса̄дйанте джа̄ті-дгарма̄х̣
кула-дгарма̄ш́ ча ш́а̄ш́вата̄х̣
Послівний переклад
дошаіх̣—такими вадами; етаіх̣—усіх цих; кула-ґгна̄на̄м—руйнівників сім’ї; варн̣а-сан̇кара—небажаних дітей; ка̄ракаіх̣—тими, хто є причиною; утса̄дйанте—спустошуються; джа̄ті-дгарма̄х̣—суспільні заходи; кула-дгарма̄х̣—сімейні традиції; ча—також; ш́а̄ш́вата̄х̣—вічні. Внаслідок лихих дій тих, хто руйнує сімейні традиції, множаться небажані діти, й таким чином зазнають краху будь-які громадські заходи разом з діяльністю заради родинного щастя. Соціальні заходи для чотирьох класів людського суспільства в поєднанні з діяльністю заради родинного добробуту, які чітко реґламентує суспільний устрій сана̄тана-дгарма, або варн̣а̄ш́рама-дгарма, призначено на те, щоб людина змогла досягнути кінцевого спасіння. Тому порушення традицій системи сана̄тана- дгарми безвідповідальними правителями призводить до цілковитого безладдя в суспільстві, внаслідок чого люди забувають про мету свого життя — Вішн̣у. Таких правителів називають сліпими, і людей, що йдуть за ними, неодмінно поглине хаос.
43 утсанна-кула-дгарма̄н̣а̄м̇
манушйа̄н̣а̄м̇ джана̄рдана
нараке нійатам̇ ва̄со
бгаватı̄тй ануш́уш́рума
Послівний переклад
утсанна—зіпсований; кула-дгарма̄н̣а̄м—тих, хто має сімейні традиції; манушйа̄н̣а̄м—таких людей; джана̄рдана—Кр̣шн̣а; нараке—в пеклі; нійатам—завжди; ва̄сах̣—місце проживання; бгаваті—і так стає; іті—так; ануш́уш́рума—до мене дійшло через ланцюг учнівської послідовності. О Кр̣шн̣о, Ти, що підтримуєш життя всього людства, я довідавсь через учнівську послідовність, що ті, хто руйнує сімейні традиції, завжди падають у пекло. Арджуна засновує свої докази не на власному досвіді, а на свідченнях авторитетів, які передають знання без жодних змін. Тільки так можна отримати правдиве знання. Ніхто не може набути справжнього знання без допомоги провідника — людини, яка є авторитетом з ведичного знання. В системі варн̣а̄ш́рама існує порядок, згідно з яким людина перед смертю повинна очиститись від гріхів. І той, хто впродовж усього свого життя діяв гріховним чином, повинен пройти через очищення, — обряд, який називають пра̄йаш́чітта. Не скориставшись з такого способу, людина, внаслідок своєї гріховної діяльності, обов’язково потрапить на пекельні планети у жалюгідні форми життя.
44 ахо бата махат па̄пам̇
картум̇ вйавасіта̄ вайам
йад ра̄джйа-сукга-лобгена
хантум̇ сва-джанам удйата̄х̣
Послівний переклад
ахо—на жаль; бата—як це дивно; махат—великий; па̄пам—гріх; картум—учиняти; вйавасіта̄х̣—вирішили; вайам—ми; йат—тому що; ра̄джйа-сукга-лобгена—якого спонукує жадоба до радощів царювання; хантум—убивати; сва-джанам—близьких; удйата̄х̣—намагаючись. О, наскільки ж безглуздим й прикрим є те, що ми готуємось учинити такий великий гріх. Спонукувані жагою розкішних царських насолод, ми сповнились рішучості вбити своїх же родичів. Керуючись егоїстичними мотивами, людина може піти на таке гріховне діло, як убивство свого власного брата, батька чи матері. Світова історія знає чимало таких прикладів. Однак, Арджуна, як безгрішний відданий Господа, завжди дотримувавсь високих моральних засад, і тому він намагається уникнути подібних дій.
45 йаді ма̄м апратı̄ка̄рам
аш́астрам̇ ш́астра-па̄н̣айах̣
дга̄ртара̄шт̣ра̄ ран̣е ханйус
тан ме кшематарам̇ бгавет
Послівний переклад
йаді—навіть якщо; ма̄м—мене; апратı̄ка̄рам—того, хто не чинить опору; аш́астрам—не цілком спорядженого; ш́астра-па̄н̣айах̣—ті, зі зброєю в руках; дга̄ртара̄шт̣ра̄х̣—сини Дгр̣тара̄шт̣ри; ран̣е—на полі бою; ханйух̣—можуть вбити; тат—то; ме—мені; кшема-тарам—краще; бгавет—було б. Хай краще мене, беззбройного і безборонного, вб’ють сини Дгр̣та̄рашт̣ри, ніж я буду з ними битись. Згідно з правилами ведення бою, що ними керуються кшатрійі, не можна нападати на беззбройного ворога і на того, хто не бажає битись. Але Арджуна вирішив, що не стане до бою, навіть якщо на нього, беззбройного, нападуть вороги. Його не обходило прагнення протилежної сторони битися. Такий умонастрій свідчить про м’якосердя Арджуни, яке було наслідком його палкої відданості Господу.
46 сан̃джайа ува̄ча
евам уктва̄рджунах̣ сан̇кгйе
ратгопастга упа̄віш́ат
віср̣джйа са-ш́арам̇ ча̄пам̇
ш́ока-сам̇віґна-ма̄насах̣
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; евам—так; уктва̄—говорячи; арджунах̣—Арджуна; сан̇кгйе—на полі бою; ратга—колісниці; упастге—на сидіння; упа̄віш́ат—знову сів; віср̣джйа—відклавши; са-ш́арам—разом із стрілами; ча̄пам—лук; ш́ока—скорботою; сам̇віґна—уражений; ма̄насах̣—у думках. Сан̃джайа сказав: Вимовивши ці слова, Арджуна відклав убік лук та стріли й сів у колісниці, сповнений горя. Оглядаючи позиції ворога, Арджуна стояв у колісниці, але така туга облягла його серце, що він знову сів і відкинув геть лук та стріли. Саме такий, великодушний та м’якосердий, відданий Господа заслуговує на те, щоб отримати духовне знання.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до першої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій описувалося поле бою Курукшетра.
1 сан̃джайа ува̄ча
там̇ татга̄ кр̣пайа̄вішт̣ам
аш́ру-пӯрн̣а̄кулекшан̣ам
вішı̄дантам ідам̇ ва̄кйам
ува̄ча мадгусӯданах̣
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; там—Арджуні; татга̄—так; кр̣пайа̄ — співчуттям; а̄вішт̣ам — переповненому; аш́ру-пӯрн̣а-а̄кула—повний сліз; ı̄кшан̣ам—очі; вішı̄дантам—зажуреному; ідам— це; ва̄кйам—слово; ува̄ча—сказав; мадгу-сӯданах̣—вбивця Мадгу. Сан̃джайа сказав: Побачивши пригнічений стан і сльози на очах Арджуни, сповненого жалості, Мадгусӯдана, Кр̣шн̣а, промовив такі слова. Матеріальний жаль, скорбота й сльози — то є ознаки, що свідчать про нерозуміння своєї справжньої суті. Самоусвідомлення — це вияв співчуття до вічної душі. У цьому вірші велике значення має ім’я «Мадгусӯдана». Господь Кр̣шн̣а вбив демона омани Мадгу, і зараз Арджуна хоче, щоб Кр̣шн̣а також убив демона, який заважає Арджуні виконувати свій обов’язок. Ніхто не знає, за яких обставин жаль є доречним. Сумувати за одягом потопальника безглуздо. Людину, яка потопає в океані невігластва, неможливо врятувати, просто зберігши її верхній одяг — грубе матеріальне тіло. Того, хто не знає цього й жалкує за верхнім одягом, називають ш́ӯдрою, тобто тим, хто тужить без причини. Арджуна був кшатрійею, і така поведінка була несподіваною з його боку. Але Господь Кр̣шн̣а спроможний розвіяти тугу невігластва, на те Він і повідав Бгаґавад-ґı̄ту. В даній главі верховний авторитет Ш́рı̄ Кр̣шн̣а провадить аналітичне дослідження матеріального тіла і духовної душі, яка має своєю метою самоусвідомлення. Таке самоусвідомлення стає можливим, якщо людина не прив’язана до плодів діяльності і правильно розуміє свою справжню сутність.
2 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
кутас тва̄ каш́малам ідам̇
вішаме самупастгітам
ана̄рйа-джушт̣ам асварґйам
акı̄рті-карам арджуна
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; кутах̣—звідки; тва̄—у тебе; каш́малам—бруд; ідам—скорбота; вішаме—у вирішальний час; самупастгітам—з’явилося; ана̄рйа—людиною, яка не знає, чого варте життя; джушт̣ам—що практикується; асварґйам—той, що не веде до вищих планет; акı̄рті—безчестя; карам— причина; арджуна—о Арджуно. Верховний Бог-Особа сказав: Мій дорогий Арджуно, звідки в тобі всі ці нечистоти? Вони завсім не личать людині, якій відома справжня вартість життя, і вони ведуть не до вищих планет, а до безчестя. Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Тому в Ґı̄ті до Господа Кр̣шн̣и звертаються як до Бгаґава̄на. Бгаґава̄н — це кінцевий аспект Абсолютної Істини. Існує три стадії осягнення Абсолютної Істини, а саме: Брахман, або безособистісний всюдисущий дух, Парама̄тма̄, локалізований аспект Всевишнього, що перебуває в серці кожної живої істоти і Бгаґава̄н, або Верховний Бог-Особа, Господь Кр̣шн̣а. В Шрı̄мад-Бга̄ґаватам (1.2.11) ця концепція Абсолютної Істини пояснюється таким чином:
ваданті тат таттва-відас
таттвам̇ йадж джн̃а̄нам адвайам
брахметі парама̄тметі
бгаґава̄н іті ш́абдйате
«Той, хто пізнає Абсолютну Істину, проходить через три фази її усвідомлення, що ідентичні по суті. Три аспекти Абсолютної Істини — Брахман, Парама̄тма̄ та Бгаґава̄н — являють собою єдине ціле».
Уявлення про три аспекти Бога можна одержати, розглянувши, як приклад, Сонце, що також має три аспекти: сонячне світло, поверхня Сонця й сама планета. Той, хто вивчає лише сонячне світло — учень-початківець. Хто пізнав структуру сонячної поверхні — той пішов далі, а хто зумів проникнути в глибини Сонця — той досяг вершини. Пересічного учня, якого задовольняє лише пізнання властивостей сонячного світла — всепроникаючого та сліпучого сяйва Сонця, його безособистісної природи — можна порівняти з тим, хто зміг осягти лише аспект Брахмана Абсолютної Істини. Учень, який досяг вищого ступеня знання, може пізнати природу сонячного диска, що вже відповідатиме осягненню аспекта Парама̄тми Абсолютної Істини. Але той учень, що здатний проникнути в надра планети Сонце — пізнав особистісні риси Верховної Абсолютної Істини. Тому віддані, або трансценденталісти, які осягли «феномен» Бгаґава̄на – є найвищими трансценденталістами, хоча всі учні, що стали на шлях пізнання Абсолютної Істини, вивчають один і той же предмет. Сонячне світло, сонячний диск та внутрішні процеси, що протікають у Сонці, невіддільні одне від одного, однак, учні, які вивчають ці три різних аспекти, не належать до однієї категорії.
Санскритське слово бгаґава̄н пояснив великий авторитет Пара̄ш́ара Муні, батько Вйа̄садеви. Бгаґава̄н є Верховна Особа, яка володіє всіма багатствами, всією могутністю, всією славою, всією красою, всім знанням і всім відреченням. Є чимало дуже могутніх, дуже вродливих, дуже багатих, дуже славетних, дуже освічених й досягших високого ступеня відречення особистостей, однак жодна з них не може твердити, що їй належать повністю всі багатства, вся могутність тощо. Лише Кр̣шн̣а може заявити про це, бо Він — Верховний Бог-Особа. Жодна жива істота, включно з Брахмою, Господом Ш́ı̄вою ба навіть На̄ра̄йан̣ою не може володіти усіма достоїнствами у всій повноті, ставши рівною Кр̣шн̣і. Виходячи з цього, Сам Господь Брахма̄ в Брахма-сам̇гіті робить висновок, що Господь Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Ніхто не може зрівнятись з Ним і немає нікого вищого од Нього. Він — Бгаґава̄н, одвічний Господь, відомий як Ґовінда, і Він є верховна причина всіх причин.
ı̄ш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣
сач-чід-а̄нанда-віґрахах̣
ана̄дір а̄дір ґовіндах̣
сарва-ка̄ран̣а-ка̄ран̣ам
«Є багато осіб, що мають якості Бгаґава̄на, але Кр̣шн̣а — найвищий, бо ніхто не може перевершити Його. Він — Верховна Особа, і Його тіло вічне, сповнене знання та блаженства. Він — одвічний Господь Ґовінда, і Він — причина всіх причин» (Брахма-сам̇гіта 5.1).
В Бга̄ґаватам перелічено багато втілень Верховного Бога-Особи, але Кр̣шн̣у описано як одвічного Бога-Особу, з якого виходять усі незліченні втілення Бога-Особи.
ете ча̄м̇ш́а-кала̄х̣ пум̇сах̣
кр̣шн̣ас ту бгаґава̄н свайам
індра̄рі-вйа̄кулам̇ локам̇
мр̣д̣айанті йуґе йуґе
«Усі втілення Господа, які перелічено тут, є або повновладними експансіями, або частинами повновладних експансій Всевишнього. Але Кр̣шн̣а — це Сам Верховний Бог-Особа» (Бга̄ґ. 1.3.28).
Таким чином, Кр̣шн̣а є одвічний Верховний Бог-Особа, Абсолютна Істина, джерело як Парама̄тми, так і безособистісного Брахмана.
Поруч Верховного Бога-Особи скорбота Арджуни за своїми родичами безумовно була недоречною і тому Кр̣шн̣а виявляє свій подив словом кутах̣, «звідки». Такого виявлення почуттів, негідних людини, ніяк не можна сподіватись від того, хто належить до цивілізованого класу людей, тобто а̄рйанів. Слово а̄рйани стосується людей, які знають, в чому полягає цінність життя і які мають культуру, засновану на духовних досягненнях. Люди, які керуються матеріалістичним розумінням буття, не знають, що метою життя є осягнення Абсолютної Істини, Вішн̣у, тобто Бгаґава̄на. Їх зачаровують зовнішні привабливі риси матеріального світу і тому вони не уявляють, що таке звільнення. Людей, які не мають уявлення про звільнення з матеріального рабства, називають не-а̄рйанами. Хоча Арджуна був кшатрійею, він ухилявся від виконання свого обов’язку й відмовлявсь од участі в битві. Такі вияви боягузтва властиві не-а̄рйанам. Ухилення від виконання обов’язку не сприяє поступові в духовнім житті й навіть не дає можливості прославитись у цьому світі. Кр̣шн̣а не схвалює так зване «співчуття» Арджуни до своїх родичів.
3 клаібйам̇ ма̄ сма ґамах̣ па̄ртга
наітат твайй упападйате
кшудрам̇ хр̣дайа-даурбалйам̇
тйактвоттішт̣га парантапа
Послівний переклад
клаібйам—безсиллю; ма̄ сма—не; ґамах̣—піддавайся; па̄ртга—син Пр̣тги; на — ніколи; етат — цей; твайі — тобі; упападйате — личить; кшудрам—нікчемне; хр̣дайа—серця; даурбалйам—слабкість; тйактва̄—відкидаючи; уттішт̣га—піднімись; парам-тапа—о ти, караючий ворогів. О сину Пр̣тги, не піддавайся цій слабкості, що веде до занепаду. Вона не личить тобі. Вирви з серця недостойний жаль й візьмись до зброї, о Парантапо — караючий ворогів. Кр̣шн̣а звертається до Арджуни як до сина Пр̣тги, яка була сестрою батька Кр̣шн̣и, Васудеви. Таким чином, Арджуна був у кровному зв’язкові з Кр̣шн̣ою. Якщо син кшатрійі відмовляється битися, то він лише називається кшатрійею, як і син бра̄хман̣и, котрий діє нечестиво — бра̄хман̣а лише за ім’ям, а не по суті. Такі кшатрійі та бра̄хман̣и не гідні своїх батьків, і Кр̣шн̣а не хоче, щоб Арджуна став недостойним сином кшатрійі. Арджуна — найближчий друг Кр̣шн̣и, і Кр̣шн̣а правив його колісницею та безпосередньо скеровував його дії. Незважаючи на всі чесноти Арджуни, залишити поле бою для нього було б безчестям, і тому Кр̣шн̣а сказав, що така поведінка не личить Арджуні. Арджуна міг би заперечити, сказавши, що відмовляється од бою із глибокої поваги до всіма шанованого Бгı̄шми та інших родичів. Проте Кр̣шн̣а визнав таку великодушність, яку не схвалює жодний авторитет, за просте боягузтво. Отже, якщо людина за прикладом Арджуни з покорою діє під безпосереднім проводом Кр̣шн̣и, то їй слід відмовитись од подібної великодушності або від так званого «ненасильства».
4 арджуна ува̄ча
катгам̇ бгı̄шмам ахам̇ сан̇кгйе
дрон̣ам̇ ча мадгусудана
ішубгіх̣ пратійотсйа̄мі
пӯджа̄рха̄в арі-сӯдана
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; катгам—як; бгı̄шмам—Бгı̄шму; ахам — я; сан̇кгйе — у боротьбі; дрон̣ам — Дрон̣у; ча — також; мадгу-сӯдана—той, хто убив Мадгу; ішубгіх̣—стрілами; пратійотсйа̄мі—контратакую; пӯджа̄-архау—ті, кому слід поклонятись; арі- сӯдана—вбивця ворогів. Арджуна сказав: О Мадгусӯдано, вбивцю демона Мадгу, (Кр̣шн̣а), як можу я пускати стріли в таких людей, як Бгı̄шма та Дрон̣а, в людей, які гідні мого поклоніння, о вбивцю ворогів? Старійшинам, таким, як дід Бгı̄шма та учитель Дрон̣а̄ча̄рйа, завжди виявляють пошану. Навіть якщо вони нападають, не треба відповідати їм тим же. Згідно із загальновизнаним етикетом, старшим не можна перечити навіть словом. Навіть якщо вони іноді й поводяться брутально, не слід різко відповідати їм. Тож чи міг Арджуна атакувати їх? Чи став би Кр̣шн̣а нападати на Свого діда Уґрасену або на Свого вчителя Са̄ндı̄пані Муні? Такими були деякі з доказів, що їх Арджуна навів Кр̣шн̣і.
5 ґурӯн ахатва̄ хі маха̄нубга̄ва̄н
ш́рейо бгоктум̇ бгаікшйам апı̄ха локе
хатва̄ртга-ка̄ма̄м̇с ту ґурӯн іхаіва
бгун̃джı̄йа бгоґа̄н рудгіра-прадіґдга̄н
Послівний переклад
ґурӯн—старших; ахатва̄—не убиваючи; хі—звичайно; маха̄-анубга̄ва̄н—великих душ; ш́рейах̣—краще; бгоктум—насолоджуватися життям; бгаікшйам—з жебрацтва; апі—навіть; іха—у цьому житті; локе—у цьому світі; хатва̄—убиваючи; артга—вигравати; ка̄ма̄н—тих, що бажають; ту—але; ґурӯн—старших; іха—у цьому світі; ева — напевно; бгун̃джı̄йа — має насолоджуватися; бгоґа̄н — приємними речами; рудгіра—кров’ю; прадіґдга̄н—забарвленими. Краще бути жебраком, ніж існувати ціною загибелі великих душ, моїх учителів. Нехай їх охопило користолюбство, однак вони залишаються моїми вчителями. Якщо їх убити, всі наші втіхи окропляться кров’ю. Згідно з ведичними приписами слід відмовитись од учителя, який коїть лихо і втратив здатність розрізняти добро і зло. Бгı̄шма й Дрон̣а були змушені стати на бік Дурйодгани через те, що той надавав їм фінансової допомоги. Проте їм не слід було ставити себе в таке залежне становище лише з корисливих міркувань, бо тим самим вони втратили право на шану, що її виявляють до вчителів. Але Арджуна, як і раніше, вважав їх за старших і думав, що після їх убивства всі його матеріальні насолоди матимуть присмак крові.
6 на чаітад відмах̣-катаран но ґарı̄йо
йад ва̄ джайема йаді ва̄ но джайейух̣
йа̄н ева хатва̄ на джіджı̄віша̄мас
те ’вастгіта̄х̣ прамукге дга̄ртара̄шт̣ра̄х̣
Послівний переклад
на—не; ча—також; етат—це; відмах̣—ми знаємо; катарат— котре; нах̣—нам; ґарı̄йах̣—краще; йат ва̄—чи; джайема—ми можем підкорити; йаді—якщо; ва̄—або; нах̣—нас; джайейух̣—вони підкорять; йа̄н—тих, що; ева—напевно; хатва̄—убиваючи; на—ніколи; джіджı̄віша̄мах̣—ми бажали б жити; те—усі вони; авастгіта̄х̣—розташовані; прамукге—перед; дга̄ртара̄шт̣ра̄х̣—сини Дгр̣тара̄шт̣ри. Ми не знаємо, що є кращим, перемогти їх, чи бути переможеними? Сини Дгр̣тара̄шт̣ри стоять зараз перед нами на полі бою. Якщо ми вб’ємо їх, то саме життя наше втратить сенс. Незважаючи на те, що кшатрійі зобов’язані воювати, Арджуна вагався, чи слід йому битися, ризикуючи викликати невиправдані жертви, чи ухилитись од бою та жити з жебрацтва. Якщо він не переможе ворога, то старцювання стане для нього єдиним засобом до існування. Він також не був упевнений в перемозі, тому що її могла здобути кожна сторона. Але, навіть якщо на них й очікувала перемога (адже їхня боротьба була справедливою), це означало б загибель синів Дгр̣тара̄шт̣ри та інших родичів, а без них життя перетворилось би на тягар, і перемога, врешті-решт, обернулася б поразкою. Всі ці роздуми ясно свідчать про те, що Арджуна був не лише великий відданий Господа, але й мав духовне знання і володів своїми почуттями та думками. Його бажання жити старцюванням, незважаючи на свій царський сан, ще раз свідчить про його відреченість. Такі якості в поєднанні з вірою в слова Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, його духовного вчителя, вказують на справжню доброчесність Арджуни. З усього сказаного можна зробити висновок, що Арджуна був цілком підготований до звільнення. Якщо чуття не впокорені, неможливо оволодіти знанням, а без знання та відданості не йдеться ні про яке звільнення. Арджуна, крім своїх надзвичайних матеріальних чеснот, також був наділений всіма цими необхідними якостями.
7 ка̄рпан̣йа-дошопахата-свабга̄вах̣
пр̣ччга̄мі тва̄м̇ дгарма-саммӯд̣га-чета̄х̣
йач чгрейах̣ сйа̄н ніш́чітам̇ брӯхі тан ме
ш́ішйас те ’хам̇ ш́а̄дгі ма̄м̇ тва̄м̇ прапаннам
Послівний переклад
ка̄рпан̣йа—внаслідок скнарості; доша—внаслідок слабкості; упахата—викликаний; сва-бга̄вах̣—характеристики; пр̣ччга̄мі—я запитую; тва̄м—тебе; дгарма—релігія; саммӯд̣га—збитий з панталику; чета̄х̣—в серці; йат—що; ш́рейах̣—кращий; сйа̄т—може бути; ніш́чітам — упевнено; брӯхі — скажи; тат — це; ме — Мені; ш́ішйах̣ — учень; те — Твій; ахам — я; ш́а̄дгі — навчи; мам — мене; тва̄м—Тобі; прапаннам—того, хто підкорився. Кволість змусила мене втратити самовладання; я вже не бачу, в чому ж полягає мій обов’язок, вкажи мені правильний шлях. Тепер я Твій учень і вручаю Тобі свою душу. Прохаю, навчи мене. Саму природу влаштовано так, що будь-які матеріальні дії створюють труднощі. Ускладнення виникають на кожнім кроці, і тому треба звернутись до істинного духовного вчителя, який зможе вказати нам мету життя і шлях до неї. Вся ведична література радить звернутись до істинного духовного вчителя, який допоможе виплутатись з життєвих ускладнень, що виникають всупереч нашим бажанням. Вони — як та лісова пожежа, яка займається раптово, хоча, як здається, ніхто і не підпалював лісу. Подібним чином збудовано і світ: життєві труднощі з’являються самі по собі, незалежно від нашого бажання. Ніхто не бажає пожежі, однак вона виникає й турбує нас. Тому ведична мудрість радить задля розв’язання проблем життя та духовного самоусвідомлення звернутись по допомогу до духовного вчителя, який належить до ланцюга учнівської послідовності. Істинний духовний вчитель дає цілісне, довершене знання. Тому варто звернутись до нього заради того, щоб вивільнитись з матеріальних тенет. Таким є значення цього вірша.
Кого ж погноблюють матеріальні труднощі? Тих, хто не розуміє суттєвих проблем життя. У Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішаді (3.8.10) таку людину описано подібним чином: йо ва̄ етад акшарам̇ ґа̄рґй авідітва̄сма̄л лока̄т праіті са кр̣пан̣ах̣—«людина, яка зрадила свою людську природу й покидає світ, мов кішка чи собака, не вирішивши проблем життя й не зрозумівши науки самоусвідомлення, нагадує скнару, що не вміє скористатись із свого багатства». Існування в людському тілі є дорогоцінний привілей, який необхідно використати, щоб розв’язати проблеми життя, і тому той, хто не використовує таку можливість, є скнара. І навпаки, бра̄хман̣а — це той, хто розумно використовує своє тіло для того, щоб розв’язати всі життєві проблеми. Йа етад акшарам̇ ґа̄рґі відітва̄сма̄л лока̄т праіті са бра̄хман̣ах̣.
Кр̣пан̣а, скнари, марно гають час і виявляють надмірну прив’язаність до родини, суспільства, країни тощо, на основі своїх матеріалістичних уявлень про життя. Часто-густо люди дуже сильно прив’язуються до сімейного життя, а саме: до дружини, дітей та інших родичів, але насправді це — «шкіряна хвороба». Кр̣пан̣а вважає, що зможе захистити членів родини від смерті, або гадає, що сім’я та суспільство зможуть врятувати від її коси його самого. Такі ж нахили можна спостерігати і в нижчих тварин, які також турбуються про своє потомство. Однак Арджуна був розумною людиною, він усвідомлював, що причина його труднощів полягає в любові до родичів та бажанні захистити їх від смерті. Він розумів, що повинен битись, однак слабкість заважала йому виконувати свій обов’язок. Тому він попрохав Господа Кр̣шн̣у, вищого духовного вчителя, винести певне рішення. Він припиняє дружні розмови й звертається до Кр̣шн̣и як до вчителя. Розмови між учителем та учнем завжди серйозні, і саме такої розмови з Кр̣шн̣ою, визнаним духовним учителем, прагне Арджуна. Отже, Кр̣шн̣а — це перший духовний учитель, який викладає науку Бгаґавад-ґı̄ти, а Арджуна є перший учень, який осягає її. Те, як Арджуна сприймає Бгаґавад- ґı̄ту, описано в ній самій, але все ж таки деякі «ерудити» запевняють, що треба віддатись не Кр̣шн̣і як особі, а «ненародженому в Кр̣шн̣і». Однак немає різниці між внутрішньою та зовнішньою сутністю Кр̣шн̣и. Якщо ж не усвідомлена ця одвічна істина, то не варто навіть і намагатись збагнути Бгаґавад-ґı̄ту.
8 на хі прапаш́йа̄мі мама̄панудйа̄д
йач чгокам уччгошан̣ам індрійа̄н̣а̄м
ава̄пйа бгӯма̄в асапатнам р̣ддгам̇
ра̄джйам̇ сура̄н̣а̄м апі ча̄дгіпатйам
Послівний переклад
на — не; хі — звичайно; прапаш́йа̄мі — я бачу; мама — мій; апанудйа̄т—відвести; йат—це; ш́окам—журба; уччгошан̣ам—що висушує; індрійа̄н̣а̄м—чуттів; ава̄пйа—досягаючи; бгӯмау—на Землі; асапатнам—що не має суперників; р̣ддгам—що процвітає; ра̄джйам — царства; сура̄н̣а̄м — напівбогів; апі — навіть; ча — також; а̄дгіпатйам—верховної влади. Мені несила вгамувати біль, що виснажив мої чуття. Навіть квітуче царство, що не має собі рівних на землі, із владою, такою, як у напівбогів на небесах, не вгамує його. Хоча Арджуна й висував численні докази, засновані на знанні релігійних засад й законів моралі, виявилось, що без допомоги духовного вчителя, Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, він не спроможний розв’язати конкретної проблеми, котра постала перед ним. Він зрозумів, що його так зване «знання» не допоможе усунути труднощі, які знесилювали його і що йому не стане снаги зарадити справі без допомоги такого духовного вчителя, як Господь Кр̣шн̣а. Академічне знання, ерудиція, високе становище тощо зовсім не придатні для вирішення життєвих проблем, — допомогти може лише духовний учитель, подібний до Кр̣шн̣и. З цього можна зробити висновок, що духовний учитель, який стовідсотково перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, є істинний духовний вчитель, тому що він може розв’язати всі життєві проблеми. Господь Чаітанйа сказав, що той, хто володіє наукою свідомості Кр̣шн̣и, є справжній духовний учитель, незалежно від свого соціального стану й походження.
кіба̄ віпра, кіба̄ нйа̄сı̄, ш́ӯдра кене найа
йеі кр̣шн̣а-таттва-ветта̄, сеі «ґуру» хайа
«Не має значення, чи є людина віпрою (великим знавцем ведичної мудрості), чи вона народилась у ницій сім’ї, або живе у відреченні, — оволодівши наукою про Кр̣шн̣у, вона стає істинним духовним вчителем» (Чаітанйа-чаріта̄мр̣та, Мадгйа 8.128). Отже, не оволодівши наукою свідомості Кр̣шн̣и, ніхто не зможе стати духовним вчителем. У Ведах також сказано:
шат̣-карма-ніпун̣о віпро
мантра-тантра-віш́а̄радах̣
аваішн̣аво ґурур на сйа̄д
ваішн̣авах̣ ш́ва-пачо ґурух̣
«Учений бра̄хман̣а, який добре знає всі розділи Вед, не може стати духовним вчителем, якщо він не є ваішн̣авою, тобто тим, хто досконало обізнаний в науці свідомості Кр̣шн̣и. Проте, ваішн̣ава, або, іншими словами, той, хто має свідомість Кр̣шн̣и, може бути духовним учителем, навіть якщо він походить з родини, що належить до нижчої касти» (Падма Пура̄н̣а).
Проблеми матеріального існування — народження, старість, хвороби та смерть — не можна розв’язати шляхом економічного розвитку та накопичення багатств. У багатьох частинах світу є держави, умови існування в котрих дуже сприятливі і де можна спостерігати високий рівень життя та економічного розвитку. Однак, там, як і раніше, залишаються проблеми, пов’язані з матеріальним існуванням. Ці країни різними шляхами прагнуть миру, але жити по-справжньому щасливо вони зможуть лише тоді, коли за допомогою представника Кр̣шн̣и, духовного вчителя, вони звернуться до Господа, до Бгаґавад-ґı̄ти та Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, які складають науку про Кр̣шн̣у.
Якби економічний розвиток та матеріальні вигоди могли б усунути тривоги, що пов’язані з належністю до певної родини, суспільства, нації й людства взагалі, то Арджуна не казав би, що володіння незрівнянним царством й навіть верховна влада, яку мають напівбоги з вищих райських планет, не може розвіяти його скорботу. Тому він шукає захисту в свідомості Кр̣шн̣и, а це — певний шлях до миру й гармонії. Катаклізми матеріальної природи щомиті можуть перервати економічний розвиток та панування людини над світом. Навіть прагнення до вищих планет, таких як Місяць, що до нього зараз так поривається людина, може бути припинене одним ударом. Бгаґавад-ґı̄та̄ підтверджує це: кшı̄н̣е пун̣йе мартйа- локам̇ віш́анті — «коли вичерпано запас насолод, які є наслідками доброчесних вчинків, жива істота знову падає з вершини щастя на самісіньке дно життя». Чимало політиків зазнали такого падіння. І такі падіння приносять лише нові страждання.
Таким чином, якщо ми бажаємо назавжди покінчити з нашою скорботою, треба наслідувати приклад Арджуни й знайти притулок у Кр̣шн̣и. Тому Арджуна і попросив Кр̣шн̣у остаточно вирішити його труднощі, — таким є шлях свідомості Кр̣шн̣и.
9 сан̃джайа ува̄ча
евам уктва̄ хр̣шı̄кеш́ам̇
ґуд̣а̄кеш́ах̣ парантапах̣
на йотсйа іті ґовіндам
уктва̄ тӯшн̣ı̄м̇ бабгӯва ха
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; евам—так; уктва̄—кажучи; хр̣шı̄кеш́ам—Кр̣шн̣і, Володарю всіх чуттів; ґуд̣а̄кеш́ах̣—Арджуна, переможець невігластва; парантапах̣—той, хто карає ворогів; на йотсйе—я не буду битися; іті—так; ґовіндам—Кр̣шн̣і, який втішає почуття; уктва̄ — кажучи; тӯшн̣ı̄м — мовчазний; бабгӯва — став; ха—неодмінно. Сан̃джайа сказав: Промовивши такі слова, Арджуна, винищувач ворогів, звернувся до Кр̣шн̣и: «Ґовіндо, я не стану битись», — й замовчав. Напевно, Дгр̣тара̄шт̣ра дуже зрадів, почувши, що Арджуна відмовляється битись і залишає поле бою, маючи намір жити старцюванням. Однак, Сан̃джайа знову розчарував його, назвавши Арджуну парантапах̣, тобто здатним перемогти своїх ворогів. Хоча Арджуна на деякий час і перейнявсь почуттям оманливого співчуття до родичів, він згодом підкорився Кр̣шн̣і, як учень — вищому духовному наставникові. Це означало, що незабаром туга покине його, і він, просвітлений досконалим знанням про самоусвідомлення, тобто свідомістю Кр̣шни, розіб’є чари родинних емоцій і неодмінно стане до бою. Отож, радощі Дгр̣тара̄шт̣ри триватимуть недовго, тому що Арджуна отримає знання від Кр̣шн̣и й відтак воюватиме до кінця.
10 там ува̄ча хр̣шı̄кеш́ах̣
прахасанн іва бга̄рата
сенайор убгайор мадгйе
вішı̄дантам ідам̇ вачах̣
Послівний переклад
там—йому; ува̄ча—сказав; хр̣шı̄кеш́ах̣—володар чуттів, Кр̣шн̣а; прахасан—з усмішкою; іва—як; бга̄рата—Дгр̣тара̄шт̣ра, нащадок Бгарати; сенайох̣—армій; убгайох̣—обох сторін; мадгйе—між; вішı̄дантам—зажуреному; ідам—такі; вачах̣—слова. О нащадку Бгарати, тоді Кр̣шн̣а, ласкаво усміхаючись, посеред двох армій мовив пригніченому горем Арджуні такі слова. Розмова відбувалась між двома близькими друзями, Хр̣шı̄кеш́ею та Ґуд̣а̄кеш́ею. Як друзі, вони були рівними, але один з них добровільно став учнем іншого. Кр̣шн̣а усміхався, тому що Його друг вирішив стати Його учнем. Господь, Володар усього, завжди посідає верховне становище. Проте Господь охоче готовий стати другом, сином або коханим Свого відданого, який хоче бачити Його в такій ролі. Кр̣шн̣а, коли Арджуна визнав Його своїм вчителем, одразу ж взяв на себе цю роль і почав розмовляти зі Своїм учнем як учитель, — з усією серйозністю, необхідною в таких випадках. Розмова вчителя з учнем відбувалась відкрито, на очах воїнів обох армій, так, що всі присутні могли чути її і мати з цього користь. Отже, бесіда, що викладена в Бгаґавад-ґı̄ті, не звернена до якоїсь окремої особи, групи чи суспільства, — її призначено для всіх: як друзі, так і вороги мають право слухати її.
11 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
аш́очйа̄н анваш́очас твам̇
праджн̃а̄-ва̄да̄м̇ш́ ча бга̄шасе
ґата̄сӯн аґата̄сӯм̇ш́ ча
на̄нуш́очанті пан̣д̣іта̄х̣
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; аш́очйа̄н—не варте скорботи; анваш́очах̣—ти журишся; твам—ти; праджн̃а̄-ва̄да̄н—учені розмови; ча—також; бга̄шасе—говорячи; ґата—загублений; асӯн—життя; аґата—який ще не минув; асӯн—життя; ча— також; на—ніколи; ануш́очанті—тужать; пан̣д̣іта̄х̣—учені. Верховний Бог-Особа сказав: Промовляючи такі слова, ти сумуєш за тим, що не варте жалю. Мудрі не оплакують ані живих, ані мертвих. Господь одразу ж перейнявся обов’язками вчителя і висловив догану Своєму учневі, посередньо назвавши його дурнем. Господь сказав: «Ти говориш, як учений, проте не знаєш, що вчений — це той, хто розуміє природу тіла і душі, хто не тужить за тілом взагалі, ні за живим, ані за мертвим». В дальших главах буде з’ясовано, що знання — це розуміння матерії, духу і того, хто ними керує. Арджуна твердив, що релігійні засади треба вважати вищими за політичну та суспільну діяльність, однак він не знав, що пізнання матерії, душі і Всевишнього важливіше навіть за релігійні норми. Якщо ж він був позбавлений такого знання, йому не слід було вдавати із себе великого вченого. Його знання було потьмарене і він жалкував за тим, що не варте жалю. Тіло народжується й приречене рано чи пізно загинути, — воно менш вартісне, ніж душа. Хто пізнав це, того слід вважати вченим, і в якому б стані не перебувало його матеріальне тіло, в нього немає підстав для смутку.
12 на тв ева̄хам̇ джа̄ту на̄сам̇
на твам̇ неме джана̄дгіпа̄х̣
на чаіва на бгавішйа̄мах̣
сарве вайам атах̣ парам
Послівний переклад
на—ніколи; ту—але; ева—напевно; ахам—Я; джа̄ту—коли-небудь; на—не; а̄сам—існував; на—ні; твам—ти сам; на—не; іме— усі ці; джана-адгіпа̄х̣—царі; на—ніколи; ча—також; ева—напевно; на—ні; бгавішйа̄мах̣—існуватиме; сарве вайам—усі ми; атах̣ парам—у майбутньому. Ніколи не було так, щоб не існував Я, або ти, або всі ці царі; а також в майбутньому ніхто з нас не припинить свого існування. У Ведах, у Кат̣га Упанішаді, а також у Ш́вета̄ш́ватара Упанішаді сказано, що Верховний Бог-Особа підтримує життя незліченних живих істот, згідно з їхнім різним становищем, яке визначає їхня індивідуальна діяльність та наслідки цієї діяльності. Сказано також, що Верховний Бог-Особа за посередництвом Своїх повновладних експансій перебуває в серці кожної живої істоти. Лише святі, що здатні бачити єдиного Верховного Господа як усередині, так і зовні всього, воістину досягають досконалого й вічного миру.
нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м
еко бахӯна̄м̇ йо відадга̄ті ка̄ма̄н
там а̄тма-стгам̇ йе ’нупаш́йанті дгı̄ра̄с
теша̄м̇ ш́а̄нтіх̣ ш́а̄ш́ватı̄ нетареша̄м
(Кат̣га Упанішада 2.2.13)
Ведична мудрість, яку було повідано Арджуні, звернена також і до всіх тих, хто вважає себе великим вченим, але насправді має лише вбогий запас знань. Господь ясно каже, що Він Сам, Арджуна і всі царі, які зібрались на полі бою, є вічні індивідуальні істоти, і що Господь вічно підтримує життя в усіх окремих живих істотах, як за їхнього обумовленого стану, так і за звільненого. Верховний Бог-Особа — це Верховна індивідуальна істота, Арджуна ж, вічний супутник Господа, і всі царі, які зібрались там — це вічні підлеглі індивідуальні істоти. Вони існували як особистості в минулому, і в майбутньому вічно існуватимуть як індивідуальні особи. Їхнє особистісне існування ніколи не переривається. Тому ні в кого немає підстав для скорботи.
Господь Кр̣шн̣а, верховний авторитет, не підтримує теорію ма̄йа̄ва̄дı̄, яка твердить, що після звільнення індивідуальна душа, відділившись від покрову ма̄йı̄, ілюзії, зливається з безособистісним Брахманом і втрачає своє індивідуальне існування. Не знаходить тут підтвердження і теорія, згідно з якою індивідуальність зберігається лише за обумовленого стану. Кр̣шн̣а ясно каже, що індивідуальність Господа та всіх інших істот існує вічно, це підтверджується також в Упанішадах. Твердження Кр̣шн̣и — авторитетне, адже Кр̣шн̣а не може бути підвладним ілюзії. Якби буття індивідуальності не було очевидним фактом, Кр̣шн̣а не став би наголошувати на тому, що індивідуальність існує також у майбутньому. Ма̄йа̄ва̄дı̄ може доводити, що індивідуальність, про яку казав Кр̣шн̣а, не духовна, а матеріальна. Нехай навіть це й так: індивідуальність — матеріальна, але як же тоді бути з індивідуальністю Кр̣шн̣и? Кр̣шн̣а каже, що Він був індивідуальністю в минулому й залишиться індивідуальністю в майбутньому. Різними способами Він вказав на Свою особистісність і пояснив, що імперсональний Брахман також підлягає Йому. Кр̣шн̣а завжди зберігає духовну індивідуальність. Якщо вважати Його за звичайну обумовлену душу з пересічною індивідуальною свідомістю, то Його Бгаґавад-ґı̄та̄ втрачає свою цінність як авторитетна ш́а̄стра. Звичайна людина завжди має чотири властиві людям вади і не в змозі дати варте уваги вчення. Ґı̄та̄ перебуває вище подібних творів. Жодна світська книга не може зрівнятися з Бгаґавад-ґı̄тою. Якщо вважати Кр̣шн̣у звичайною людиною, то Ґı̄та̄ втрачає будь-яке значення. Ма̄йа̄ва̄ді твердять, що множинність, про яку згадано в цьому вірші — умовна, і що вона стосується лише тіла. Проте, таку тілесну концепцію вже було осуджено в попередніх віршах. Кр̣шн̣а вже відхилив тілесну концепцію існування живих істот, тож неможливо, щоб Він вдавався до неї зараз. Таким чином, буття індивідуальності випливає з самої духовної природи, що й підтверджують такі великі а̄ча̄рйі, як Ш́рı̄ Ра̄ма̄нуджа та інші. В багатьох місцях Ґı̄ти ясно вказано на те, що усвідомити духовну індивідуальність можуть лише віддані Господа. Ті, хто заздрить Кр̣шн̣і, Верховному Богові-Особі, не можуть збагнути справжнього смислу цього великого твору. Невідданий, що намагається зрозуміти вчення Бгаґавад-ґı̄ти, нагадує бджолу, яка ззовні облизує банку з медом. Не можна відчути смаку меду, не відкривши банку. Так само, таїнство Бгаґавад-ґı̄ти доступне лише відданому й нікому більше, — так сказано в четвертій главі цієї книги. І якщо хтось не визнає самого існування Господа, йому не слід навіть і торкатися Ґı̄ти. Тому тлумачення Ґı̄ти філософами ма̄йа̄ва̄дı̄ є найбільш облудною репрезентацією всеосяжної істини. Господь Чаітанйа заборонив нам читати коментарі ма̄йа̄ва̄ді і попередив, що, приймаючи філософію ма̄йа̄ва̄дı̄, людина стає нездатною пізнати істинну тайну Ґı̄ти. Якби індивідуальність була пов’язана лише з емпіричним всесвітом, не було б потреби в ученні Господа. Множинність індивідуальної душі й Господа — це вічна реальність і, як згадувалося вище, Веди підтверджують це.
13 дехіно ’смін йатга̄ дехе
каума̄рам̇ йауванам̇ джара̄
татга̄ деха̄нтара-пра̄птір
дгı̄рас татра на мухйаті
Послівний переклад
дехінах̣—втіленого; асмін—у цьому; йатга̄—як; дехе—в тілі; каума̄рам—хлоп’яцтво; йауванам—юність; джара̄—старість; татга̄— подібно до цього; деха-антара—зміна тіла; пра̄птіх̣—досягнення; дгı̄рах̣—розсудливий; татра—внаслідок того; на—ніколи; мухйаті—потрапляє в оману. Подібно до того, як душа переходить з дитячого тіла в юнацьке і далі в старече, так і після смерті вона переходить в інше тіло. Такі зміни не турбують того, хто усвідомив свою духовну природу. Кожна жива істота — це індивідуальна душа, яка щомиті змінює своє тіло і проявляється то в дитині, то в юнакові, то в старому. І ця, одна й та ж сама душа, що присутня там, завжди залишається незмінною. Індивідуальна душа зрештою залишає тіло в момент смерті й переселяється в інше тіло. В наступному народженні душа обов’язково дістане тіло — або матеріальне, або духовне, — тому в Арджуни не було підстав журитися з приводу смерті Бгı̄ми й Дрон̣и, за якими він так уболівав. Навпаки, він мав радіти з того, що вони покинуть старі тіла, дістануть нові й омолодять таким чином свою енерґію. З новим тілом ми отримуємо також нову можливість страждати й насолоджуватись, залежно від нашої діяльності в попередньому житті. Тому Бгı̄шма і Дрон̣а, шляхетні душі, напевно мали одержати в наступному житті або духовні тіла, або, щонайменше, прийняти народження на небесних планетах і пізнати там вищу матеріальну насолоду. В обох випадках не було підстав для скорботи.
Будь-яку людину, що має досконале знання про становище індивідуальної душі, Парама̄тми та природи, — як матеріальної, так і духовної, — називають дгı̄рою, тобто найбільш розсудливою людиною. Постійна зміна тіл ніколи не обманює таку людину.
Душа неподільна, її не можна розітнути на окремі частини,і тому не можна прийняти теорію ма̄йа̄ва̄дı̄ про загальну єдність духовної душі, бо таке розчленування на різні індивідуальні душі зробило б Всевишнього подільним та змінним, а це суперечить принципові незмінності Верховної Душі. Як про те сказано в Ґı̄ті, фраґментарні частки Всевишнього існують вічно (сана̄тана) і їх називають кшара; це означає, що вони мають схильність падати вниз, у матеріальну природу. Фраґментарні частки залишаються такими вічно, і навіть після звільнення індивідуальна душа залишається такою ж самою, — фраґментарною. Проте, звільнена, вона вічно живе у блаженстві та знанні поруч з Верховним Богом-Особою. До Наддуші, яка перебуває в кожному тілі і яку називають Парама̄тмою, можна застосувати теорію відображення. Парама̄тма̄ відмінна од індивідуальної живої істоти. На небі, що віддзеркалюється у воді, можна побачити і місяць, і сонце, і зірки. Зірки можна порівняти з живими істотами, а сонце або місяць — з Верховним Господом. Арджуна — це індивідуальна фраґментарна духовна душа, а Верховна Душа — це Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Вони перебувають на різних рівнях, що стане зрозумілим з початку четвертої глави. Якби Арджуна був рівний Кр̣шн̣і й Кр̣шн̣а не посідав вищого становища, — їхні стосунки вчителя і учня втратили б усякий сенс. Якби вони обидва перебували в невігластві, яке породжує ілюзорна енерґія (ма̄йа̄), то навіщо було б одному з них ставати вчителем, а другому — учнем? Таке навчання було б непотрібним, тому що ніхто не може стати авторитетним наставником, якщо на нього впливає ма̄йа̄. Все це свідчить про те, що Господь Кр̣шн̣а є Верховний Господь, і Його становище перевершує становище живої істоти, Арджуни, забудькуватої душі, яку ввела в оману ма̄йа̄.
14 ма̄тра̄-спарш́а̄с ту каунтейа
ш́ı̄тошн̣а-сукга-дух̣кга-да̄х̣
а̄ґама̄па̄йіно ’нітйа̄с
та̄м̇с тітікшасва бга̄рата
Послівний переклад
ма̄тра̄-спарш́а̄х̣—чуттєві сприймання; ту—тільки; каунтейа—син Кунтı̄; ш́ı̄та—зима; ушн̣а—літо; сукга—щастя; дух̣кга—страждання; да̄х̣—дають; а̄ґама—з’являючись; апа̄йінах̣—зникаючи; анітйа̄х̣ — непостійні; та̄н — усіх їх; тітікшасва — намагайся терпіти; бга̄рата—нащадок династії Бгарати. О сину Кунтı̄, тимчасові проявлення щастя й нещастя та їхні зникнення в належний час подібні до приходу та відходу зими і літа. О нащадку Бгарати, їх породжує чуттєве сприймання, і людина повинна вчитися терпіти їх, зберігаючи при цьому спокій. Щоб належним чином виконувати свої обов’язки, людині треба навчитись терпіти тимчасові проявлення щастя й нещастя. Дотримуючись ведичних приписів, треба вранці обмиватись водою, навіть в місяці Ма̄ґгу (січень-лютий). У цей час дуже холодно, але, незважаючи на те, людина, яка живе згідно з релігійними засадами, без вагань обмивається водою. Так само й жінка не вагаючись проводить час на кухні за приготуванням їжі в спекотливі літні місяці (червень-серпень). Треба, незважаючи на кліматичні незручності, виконувати свої обов’язки. Так само і війна — обов’язок кшатрійі, навіть якщо він стрічається на полі бою з друзями або родичами, йому не слід ухилятись від виконання свого обов’язку. Людина мусить дотримуватись релігійних засад, щоб сходити щаблями знання, бо лише за допомогою знання і відданого служіння вона зможе вивільнитись з чіпких лабет ма̄йı̄.
Кр̣шн̣а недаремно, звертаючись до Арджуни, називає його двома різними іменами. Звертаючись до нього як до Каунтейі, Він підкреслює його шляхетне походження по материнській лінії, тоді як ім’я Бгарата нагадує про його велич по лінії батька. Отже, походження Арджуни по обох лініях передбачає благородство й велич. Знатність роду зобов’язує до виконання обов’язку, і тому він не може уникнути участі в битві.
15 йам̇ хі на вйатгайантй ете
пурушам̇ пурушаршабга
сама-дух̣кга-сукгам̇ дгı̄рам̇
со ’мр̣татва̄йа калпате
Послівний переклад
йам—той, кому; хі—неодмінно; на—ніколи; вйатгайанті—завдають горя; ете—усі ці; пурушам—особі; пуруша-р̣шабга—о кращий серед людей; сама—незмінний; дух̣кга—у стражданні; сукгам—і щасті; дгı̄рам—терплячий; сах̣—він; амр̣татва̄йа—для звільнення; калпате—вважають придатним. О кращий серед людей (Арджуна), той, кого не хвилюють щастя й страждання, хто зберігає спокій і незворушність в обох випадках — той воістину гідний звільнення. Кожен, хто наполегливо прагне досягти високого рівня духовної свідомості і здатний подолати шалені навали горя й щастя, безумовно, гідний звільнення. В системі варн̣а̄ш́рама четверта стадія життя, а саме — життя у відреченні (саннйа̄са) — вимагає найбільших зусиль, але той, хто має серйозний намір зробити своє життя досконалим, без вагань вдається до нього, не зважаючи ні на які труднощі. Звичайно труднощі виникають коли постає необхідність порвати сімейні зв’язки, припинити стосунки з дружиною й дітьми. Але той, хто в змозі витримати такі випробовування, завершує свій шлях духовного усвідомлення. Так само й Арджуна отримав пораду зберігати стійкість, виконуючи обов’язки кшатрійі, навіть якщо йому і важко буде битися з членами родини й тими, до кого він відчуває прихильність. Господь Чаітанйа прийняв саннйа̄су в двадцятичотирирічному віці, незважаючи на те, що молода дружина і стара мати, які були під Його опікою, залишились без підтримки. Однак, заради вищої мети Він прийняв саннйасу і стійко виконував вищий обов’язок. Таким є шлях звільнення з полону матеріального світу.
16 на̄сато відйате бга̄во
на̄бга̄во відйате сатах̣
убгайор апі др̣шт̣о ’нтас
тв анайос таттва-дарш́ібгіх̣
Послівний переклад
на—ніколи; асатах̣—що не існує; відйате—є; бга̄вах̣—стійкість; на—ніколи; абга̄вах̣—змінність; відйате—є; сатах̣—вічний; убгайох̣—з двох; апі—насправді; др̣шт̣ах̣—ті, що спостерігають; антах̣—висновок; ту—насправді; анайох̣—з них; таттва—істина; дарш́ібгіх̣—ті, що бачать. Ті, що бачать істину, дійшли висновку, що неіснуюче (матеріальне тіло) — минуще, а вічне (душа) — не зазнає змін. Вони прийшли до такого висновку, дослідивши природу обох. Мінливе тіло недовговічне. Сучасна медицина визнає, що щомиті, внаслідок життєдіяльності різних клітин, тіло змінюється. Таким чином відбувається ріст тіла та його старіння. Однак, душа існує постійно, і залишається тією ж самою, поза всіма змінами тіла й розуму. В цьому полягає різниця між матерією й духом. За своєю природою тіло мінливе, але душа — вічна. До такого висновку приходять усі мудреці, як імперсоналісти, так і персоналісти. У Вішн̣у Пура̄н̣і (2.12.38) сказано, що і Вішну, і всі Його обителі мають своє особисте світлосяйне духовне існування (джйотı̄м̇ші вішн̣ур бгувана̄ні вішн̣ух̣). Слова «той, що існує» та «позбавлений існування» стосуються духу й матерії. Так вважають усі мудреці.
З цього починаються повчання Господа всім живим істотам, що перебувають в омані невігластва. Коли розсіюється невігластво, тоді поновлюються вічні взаємостосунки між тим, хто поклоняється, і об’єктом поклоніння, а також розуміння різниці між живими істотами, невід’ємними частками Господа, і Самим Верховним Богом- Особою. Природу Всевишнього можна пізнати, глибоко досліджуючи себе самого, водночас усвідомлюючи свій зв’язок із Ним, як частини і цілого. У Веда̄нта-сӯтрі, так само, як і в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, Всевишнього визнано за джерело усіх проявлень. Ці проявлення пізнають на двох рівнях природи — вищому й нижчому. Живі істоти належать до вищої природи, про що розповідається в сьомій главі. І хоча немає різниці між самою енерґією та її джерелом, за джерело визнають Всевишнього, а енерґію, тобто природу, вважають підлеглою. Таким чином, живі істоти завжди підкорюються Верховному Господеві, так само, як слуга підчиняється хазяїнові, а учень — вчителеві. Це очевидне знання не осягне той, кого засліпило невігластво, і тому заради просвіти всіх живих істот на всі часи Господь і викладає вчення Бгаґавад-ґı̄ти.
17 авіна̄ш́і ту тад віддгі
йена сарвам ідам̇ татам
віна̄ш́ам авйайасйа̄сйа
на каш́чіт картум архаті
Послівний переклад
авіна̄ш́і—невмируще; ту—але; тат—те; віддгі—знай це; йена— чим; сарвам—усе тіло; ідам—це; татам—пронизане; віна̄ш́ам— руйнування; авйайасйа—невмирущого; асйа—цього; на каш́чіт— ніхто; картум—робити; архаті—здатний. Знай же, те, що пронизує все тіло, — непідвладне руйнуванню. Ніхто не може знищити безсмертну душу. У цьому вірші з’ясовано справжню природу душі, яка поширює свій вплив на все тіло. Кожний може зрозуміти, що саме пронизує все тіло: це — свідомість. Кожна людина, зазнаючи болю чи задоволення, відчуває їх якою-небудь частиною тіла, або всім тілом одразу. Така свідомість поширюється в межах одного даного тіла. Біль та задоволення, що відчуває одне тіло, невідомі іншому. Тому кожне тіло є втіленням індивідуальної душі, а ознакою присутності душі є індивідуальна свідомість. У Ведах розміри душі оцінюються, як одна десятитисячна частина кінчика волосини. Ш́вета̄ш́ватара Упанішада (5.9) підтверджує це:
ба̄ла̄ґра-ш́ата-бга̄ґасйа
ш́атадга̄ калпітасйа ча
бга̄ґо джı̄вах̣ са віджн̃ейах̣
са ча̄нантйа̄йа калпате
«Якщо розділити кінчик волосини на сто частин, а потім кожну з них розщепити ще на сто частин, то кожна така частинка матиме розмір духовної душі». Подібним же чином стверджується:
кеш́а̄ґра-ш́ата-бга̄ґасйа
ш́ата̄м̇ш́ах̣ са̄др̣ш́а̄тмаках̣
джı̄вах̣ сӯкшма-сварӯпо ’йам̇
сан̇кгйа̄тı̄то хі чіт-кан̣ах̣
«Існують незліченні крихітні часточки, духовні атоми, розміром в одну десятитисячну кінчика волосини».
Таким чином, індивідуальна частка, духовна душа — це духовний атом, набагато менший від матеріального, і таких духовних атомів — безліч. Ця найдрібніша духовна іскорка є основою матеріального тіла, і її вплив поширюється на все тіло, так само, як у всі частини тіла проникають ужиті ліки. Випромінювання душі відчувається в усьому тілі як свідомість, і ця свідомість є доказом присутності душі. Будь-хто погодиться з тим, що матеріальне тіло без свідомості мертве, і що жодними матеріальними засобами неможливо оживити свідомості в тілі. Таким чином, свідомість є наслідок присутності душі, а не якогось сполучення матеріальних елементів. В Мун̣д̣ака Упанішаді (3.1.9) ще більш уточнюються розміри нескінченно малої духовної частки:
ешо ’н̣ур а̄тма̄ четаса̄ ведітавйо
йасмін пра̄н̣ах̣ пан̃чадга̄ сам̇вівеш́а
пра̄н̣аіш́ чіттам̇ сарвам отам̇ праджа̄на̄м̇
йасмін віш́уддге вібгаватй еша а̄тма̄
«Душа за своїми розмірами дорівнює атому, і її можна осягнути за допомогою досконалого розуму. Атомічна душа плаває в п’яти повітряних потоках (пра̄н̣а, апа̄на, вйа̄на, сама̄на й уда̄на). Вона перебуває в серці й поширює свій вплив на все тіло живої істоти. Коли душа очищується від скверни п’яти різновидів матеріального повітря, вона виявляє свою духовну природу».
Мета хат̣га-йоґи полягає в керуванні за допомогою різних поз п’ятьма різновидами повітряних потоків, що оточують чисту душу, — але не задля матеріальної вигоди, а для того, щоб звільнити безмежну малу душу з матеріальних пут.
Таким чином, вся ведична література є одностайною у визначенні статусу атомічної душі, і кожна людина, яку наділено здоровим глуздом, практично відчуває її присутність. Лише божевільний може думати, що ця духовна лелітка є всюдисуща вішн̣у-таттва.
Вплив духовної іскри може поширюватись на все дане тіло. Згідно з Мун̣д̣ака Упанішадою, атомічна душа перебуває в серці кожної живої істоти, однак, через те, що вона надто дрібна, вчені-матеріалісти не здатні виміряти її і, внаслідок своєї обмеженості, твердять, що душі немає. Індивідуальна духовна іскра неодмінно присутня в серці поряд з Наддушею, і тому всі енерґії, за допомогою яких тіло рухається, виходять з цієї його частини. Частки, що виносять кисень з легенів, черпають свою енерґію з душі. Тому, коли душа покидає тіло, кровообіг припиняється. Медицина визнає важливість червоних кров’яних тілець, але вона не може встановити, що саме душа є джерело живлющої енерґії. Однак, медицина хоча б погоджується з тим, що всі різновиди тілесної енерґії виходять із серця.
Такі атомічні частки духовного цілого можна порівняти з корпускулами сонячного світла, з сяйва яких складаються його промені. Аналогічно, окремі частки Верховного Господа — це крихітні атомічні іскри Його променів, що відомі як прабга̄ (вища енерґія). Отже, і ті, що дотримуються вчення Вед, й прихильники сучасної науки не можуть заперечувати існування духовної іскри в тілі. Сам Верховний Господь в Бгаґавад-ґı̄ті зрозуміло виклав науку про душу.
18 антаванта іме деха̄
нітйасйокта̄х̣ ш́арı̄рін̣ах̣
ана̄ш́іно ’прамейасйа
тасма̄д йудгйасва бга̄рата
Послівний переклад
анта-вантах̣—тлінне; іме—усі ці; деха̄х̣—матеріальні тіла; нітйасйа—вічного існування; укта̄х̣—так кажуть; ш́арı̄рін̣ах̣—втіленої душі; ана̄ш́інах̣—того, хто ніколи не підлягає руйнуванню; апрамейасйа—невимірного; тасма̄т—тому; йудгйасва—бийся; бга̄рата—нащадок Бгарати. Жива істота непідвладна руйнуванню, незмірна й вічна, лише тіло, в якому вона перебуває, приречене на загибель. Тому бийся, о нащадку Бгарати. За своєю природою матеріальне тіло недовговічне. Воно може загинути одразу або ж через сто років — це лише питання часу. Зберігати тіло вічно неможливо. Проте, душа настільки мала, що ворог навіть не спроможний побачити її, годі казати про те, щоб убити. Як згадувалося в попередньому вірші, вона є такою дрібною, що її розміри навіть неможливо собі уявити. Таким чином, з обох поглядів немає приводу для скорботи, адже живу істоту неможливо знищити, а тривалість життя матеріального тіла, незважаючи на всі запобіжні заходи, все одно не вдасться продовжувати безмежно. Крихітна частка духовного цілого дістає певне матеріальне тіло залежно від своєї діяльності, і тому на протязі життя слід дотримуватись релігійних засад. У Веда̄нта-сӯтрах живу істоту визначено як світло, бо вона є невід’ємною часткою вищого світла; світло душі підтримує матеріальне тіло, так само, як сонячне світло підтримує життя всього всесвіту. Тільки-но душа покидає матеріальне тіло, воно починає розкладатись, отже, саме душа підтримує матеріальне тіло. Саме по собі тіло нічого не варте. Тому Арджуна отримав пораду стати до бою і не жертвувати справою релігії в ім’я якихось матеріальних тілесних розмірковувань.
19 йа енам̇ ветті ханта̄рам̇
йаш́ чаінам̇ манйате хатам
убгау тау на віджа̄нı̄то
на̄йам̇ ханті на ханйате
Послівний переклад
йах̣—кожний, хто; енам—його; ветті—знає; ханта̄рам—убивцю; йах̣—кожний; ча—також; енам—його; манйате—думає; хатам— убитого; убгау — обидва; тау — вони; на — ніколи; віджа̄нı̄тах̣ — знають; на — ніколи; айам — він; ханті — вбиває; на — не; ханйате—бути вбитим. І той, хто гадає, що жива істота може вбивати, помиляється, як і той, хто думає, що її можна убити, тому що душа не може вбивати чи бути убитою. Треба розуміти, що насправді, коли тіло вражено смертоносною зброєю, жива істота, втілена в ньому, не гине. Душа настільки мала, що її неможливо вбити жодною матеріальною зброєю; про це розповідатиметься у віршах далі. Живу істоту, внаслідок її духовної природи, взагалі не можна вбити. Те, що гине, або що вважають убитим, є лише тіло. Але це не означає, що треба стати прибічником убивства тіла. Ведичний припис визначає: ма̄ хім̇сйа̄т сарва̄ бгӯта̄ні — «ніколи й ні до кого не застосовуй насильства». Розуміння того, що жива істота не гине, не слід також розглядати як заохочення до знищення тварин. Убивство тіла будь- якої істоти, здійснене без авторитетної санкції на те, — огидне, і його карає закон держави, так само, як і Господній закон. Проте, Арджуна був у іншому становищі: він мусив убивати заради того, щоб врятувати релігійні засади, а не з власної примхи.
20 на джа̄йате мрійате ва̄ када̄чін
на̄йам̇ бгӯтва̄ бгавіта̄ ва̄ на бгӯйах̣
аджо нітйах̣ ш́а̄ш́вато ’йам̇ пура̄н̣о
на ханйате ханйама̄не ш́арı̄ре
Послівний переклад
на—ніколи; джа̄йате—народжується; мрійате—умирає; ва̄—чи; када̄чіт—будь-коли (в минулому, теперішньому чи в майбутньому); на—ніколи; айам—він; бгӯтва̄—виникнув; бгавіта̄—виникне; ва̄—або; на—не; бгӯйах̣—або знов виникає; аджах̣—ненароджений; нітйах̣—вічний; ш́а̄ш́ватах̣—постійний; айам—він; пура̄н̣ах̣—найстаріший; на—ніколи; ханйате—якого убивають; ханйама̄не—у вбитому; ш́арı̄ре—у тілі. Для душі не існує ні народження, ні смерті. Вона ніколи не виникала, не виникає і не виникне. Вона — ненароджена, вічна, незмінна і первинна. Вона не гине разом із тілом. Крихітна атомічна фраґментарна частка Вищого духу якісно ідентична з Всевишнім. На відміну од тіла вона не підвладна змінам. Іноді душу називають незмінною, або кӯта-стга. Тіло підлягає перетворенням шести видів. Воно народжується з утроби матері, існує деякий час, росте, виконує певні дії, поступово виснажується і, врешті-решт, іде в небуття. Однак душа не зазнає таких змін. Душа ненароджена, вона дістає матеріальне тіло, і тому народжується тіло, душа ж не народжується і не вмирає. Вмирає все, що було народжене. Але через те, що душа не народжується, вона не має ані минулого, ані теперішнього, ані майбутнього. Вона вічна, незмінна, і вона первинна, тобто в історії нема сліду її виникнення, хоча ми й намагаємось його знайти, перебуваючи під враженням тілесної концепції буття. Душа, на відміну од тіла, ніколи не старіє. Тому так звана «стара» людина може почувати себе такою ж самою, як у дитинстві або юності. Зміни тіла не торкаються душі. Душа не в’яне, як дерево і як взагалі все матеріальне. Душа також не виробляє бічних продуктів; бічні продукти тіла — діти — це також окремі душі, і, отримуючи тіло, індивідуальна душа виступає в ролі дитини конкретної живої істоти. Тіло розвивається завдяки присутності душі, але душа не має ніяких нащадків, ніяких відгалужень чи змін. Таким чином, душа вільна від шести видозмін, які властиві тілові.
В Кат̣га Упанішаді (1.2.18) ми знаходимо аналогічне місце:
на джа̄йте мрійате ва̄ віпаш́чін
на̄йам̇ куташ́чін на бабгӯва каш́чіт
аджо нітйах̣ ш́а̄ш́вато ’йам̇ пура̄н̣о
на ханйате ханйама̄не ш́арı̄ре
У цьому вірші сказано те ж саме, що і в Бгаґавад-ґı̄ті, але тут іще вжито одне особливо важливе слово, віпаш́чіт, що означає «вчений», або «той, хто має знання».
Душа сповнена знання, або, іншими словами, вона завжди сповнена свідомості. Таким чином, свідомість є ознакою душі. Навіть якщо неможливо виявити душу в серці, де вона перебуває, ми все ж таки можемо усвідомити її присутність там просто виходячи з того, що ми маємо свідомість. Іноді ми не бачимо сонця, бо його застують хмари або щось ще, однак ми бачимо його світло, і через те переконані в тому, що зараз день. Коли на світанку небо світлішає, ми розуміємо, що сходить сонце. Так само, коли ми бачимо певні ознаки свідомості в тілах людей і тварин, ми можемо зрозуміти, що в них присутня душа. І все ж таки свідомість індивідуальної душі відрізняється од свідомості Всевишнього, який має довершене знання минулого, теперішнього та майбутнього. Індивідуальна душа, проте, схильна забувати. Душа, яка забула про свою істинну природу, може набути знання та досягти просвітлення, якщо дослухатиметься до вищих повчань Кр̣шн̣и. Йому така забудькуватість не властива, інакше Його наука, яку викладено в Бгаґавад-ґı̄ті, була б марною.
Існують два різновиди душ: крихітна індивідуальна душа (ан̣у- а̄тма̄) і Наддуша (вібгу-а̄тма̄). Це підтверджується у Кат̣га Упанішаді (1.2.20):
ан̣ор ан̣ı̄йа̄н махато махı̄йа̄н
а̄тма̄сйа джантор ніхіто ґуха̄йа̄м
там акратух̣ паш́йаті вı̄та-ш́око
дга̄тух̣ праса̄да̄н махіма̄нам а̄тманах̣
«Як Наддуша (Парама̄тма̄), так і індивідуальна атомічна душа (джı̄ва̄тма̄) перебувають на одному й тому ж дереві тіла, в одному й тому ж місці — в серці живої істоти, і лише той, хто звільнивсь від усіх матеріальних бажань, а також від скорботи, може з Божої ласки зрозуміти велич душі». Кр̣шн̣а є також джерелом Парама̄тми, як те стане зрозумілим з дальших глав, а Арджуна — це духовна іскра, атомічна душа, яка схильна забувати свою істинну природу, і яка потребує просвітлення, що його дає Кр̣шн̣а, або Його істинний представник (духовний вчитель).
21 веда̄віна̄ш́інам̇ нітйам̇
йа енам аджам авйайам
катгам̇ са пурушах̣ па̄ртга
кам̇ ґга̄тайаті ханті кам
Послівний переклад
веда—знає; авіна̄ш́інам—непідвладного руйнуванню; нітйам—що завжди існує; йах̣—той, хто; енам—цього (душу); аджам—ненародженого; авйайам — незмінного; катгам — як; сах̣ — він; пурушах̣—особа; па̄ртга—о Па̄ртго (Арджуна); кам—кому; ґга̄тайаті—завдає болю; ханті—убиває; кам—кого. О Па̄ртго, як може людина, яка знає, що душа не руйнується, що вона вічна, ненароджена й незмінна, вбити кого-небудь, або змусити когось вбивати? Усе має своє призначення, і людина, котру наділено досконалим знанням, розуміє, як і де все використати належним чином. Отже, і насильство має своє призначення, а його правильне застосування залежить від знання. Не можна ганити суддю, який засуджує до страти людину, що винна в убивстві, бо суддя санкціонує застосування насильства до вбивці згідно з кодексом правосуддя. В Ману-сам̇гіті (зведенні законів для всього людства) сказано, що вбивцю слід стратити, щоб в наступному житті йому не довелось страждати за здійснений ним великий гріх. Тому, якщо цар карає вбивцю й відправляє його на шибеницю, він, фактично, чинить благо. Подібно до цього, коли Кр̣шн̣а закликає битися, треба усвідомити, що в такому випадку насильство спрямоване на встановлення вищої справедливості, і тому Арджуна мав виконати наказ, розуміючи, що насильство в битві задля Кр̣шн̣и зовсім не є насильством, тому що в будь-якому разі людина, або, радше, душа, не може бути вбитою. Таким чином, заради правосуддя так зване «насильство» цілком дозволене. Хірургічна операція призначена не для вбивства пацієнта, а на його порятунок. Отже, Арджуна, приймаючи участь у битві з наказу Кр̣шн̣и, діє в згоді з вищим обов’язком, з ведичним знанням, і тому не накликає на себе зворотніх гріховних наслідків.
22 ва̄са̄м̇сі джı̄рн̣а̄ні йатга̄ віха̄йа
нава̄ні ґр̣хн̣а̄ті наро ’пара̄н̣і
татга̄ ш́арı̄ра̄н̣і віха̄йа джı̄рн̣а̄нй
анйа̄ні сам̇йа̄ті нава̄ні дехı̄
Послівний переклад
ва̄са̄м̇сі—одяг; джı̄рн̣а̄ні—старі та зношені; йатга̄—точно, як; віха̄йа — відкидаючи; нава̄ні — новий одяг; ґр̣хн̣а̄ті — приймає; нарах̣—людина; апара̄н̣і—інші; татга̄—аналогічно; ш́арı̄ра̄н̣і—тіла; віха̄йа—залишаючи; джı̄рн̣а̄ні—старі і непотрібні; анйа̄ні—інші; сам̇йа̄ті—приймає; нава̄ні—нові вбрання; дехı̄—втілений. Як людина одягає нове вбрання, скидаючи старе, так і душа вбирається у нове тіло, залишаючи старе й непридатне. Те, що атомічна індивідуальна душа змінює тіло, є очевидна істина. Навіть сучасні вчені, які не вірять в існування душі, але водночас не знаходять іншого пояснення джерелові енерґії в серці, змушені визнати як незаперечний факт безперервні зміни тіла, що проявляються в його переході від дитинства до хлоп’яцтва, від хлоп’яцтва до юності й від юності до старості. Потім відбувається перехід у нове тіло. Це було з’ясовано в одному з попередніх віршів (2.13).
Перехід атомічної індивідуальної душі в нове тіло стає можливим з милості Наддуші. Наддуша виконує бажання індивідуальної душі, так само, як один друг виконує бажання іншого. Веди, зокрема Мун̣д̣ака Упанішада, а також Ш́вета̄ш́ватара Упанішада, порівнюють душу і Наддушу з двома птахами, що сидять на одному дереві. Один з птахів (індивідуальна атомічна душа) дзьобає плід цього дерева, а другий (Кр̣шн̣а) просто спостерігає за Своїм приятелем. Природа двох птахів однакова, але один зачарований плодами матеріального дерева, тимчасом як другий є лише свідком діяльності Свого товариша. Кр̣шн̣а — це птах, який спостерігає, а Арджуна — птах, який куштує. Хоча вони й друзі, однак, один з них — повелитель, а другий — слуга. Коли духовна іскра, атомічна душа, забуває за такі взаємостосунки, їй доводиться перелітати з одного дерева на інше, тобто міняти тіло. Душа, джı̄ва, сидячи на дереві матеріального тіла, щосили бореться за існування, але тільки-но вона погоджується визнати другого птаха за Верховного духовного вчителя, а саме так зробив Арджуна, добровільно віддавши себе Кр̣шн̣і в науку, то, підлегла, вона миттю звільняється від усіх скорбот. І Мун̣д̣ака Упанішада (3.1.2), і Ш́вета̄ш́ватара Упанішада (4.7) підтверджують це:
сама̄не вр̣кше пурушо німаґно
’нı̄ш́айа̄ ш́очаті мухйама̄нах̣
джушт̣ам̇ йада̄ пашйатй анйам ı̄ш́ам
асйа махіма̄нам іті вı̄та-ш́оках̣
«Хоча обидва птахи й сидять на одному дереві, того, котрий дзьобає його плоди, поглинає туга й турботи. Але якщо птах, який страждає, зверне свій погляд до друга, тобто до Господа і пізнає Його велич, — він одразу ж звільниться від усіх своїх тривог». Арджуна нарешті звернув свій погляд до свого вічного друга Кр̣шн̣и, і таким чином, слухаючи Бгаґавад-ґı̄ту з Його уст, має можливість осягнути верховну велич і славу Господа й звільнитися од скорботи.
Арджуна отримав від Господа пораду не сумувати з приводу того, що його старий дід та вчитель змінять тіла. Цьому слід було б радіти, адже, знищивши їхні тіла в справедливім двобої, він дасть їм змогу очиститись від усіх наслідків тілесної діяльності. Той, хто втрачає життя на жертовному вівтарі, або віддає його в справедливому бою, одразу ж очищується від наслідків тілесної діяльності й дістає в наступному житті кращі умови існування. Отже, в Арджуни не було підстав для смутку.
23 наінам̇ чгінданті ш́астра̄н̣і
наінам̇ дахаті па̄ваках̣
на чаінам̇ кледайантй а̄по
на ш́ошайаті ма̄рутах̣
Послівний переклад
на—ніколи; енам—цю душу; чгінданті—можна розсікти на шматки; ш́астра̄н̣і—зброєю; на—ніколи; енам—цю душу; дахаті—спалює; па̄ваках̣—вогонь; на—ніколи; ча—також; енам—цю душу; кледайанті—змочує; а̄пах̣—вода; на—ніколи; ш́ошайаті—висушує; ма̄рутах̣—вітер. Душу неможливо розсікти на шматки жодною зброєю, неможливо її спалити вогнем, змочити водою, висушити вітром. Ніякими різновидами зброї не можна вбити душу. Вона невразлива для полум’я, шабель, злив, смерчів тощо. Відомо, що, крім сучасної вогнепальної зброї, раніше на землі існувало чимало інших різновидів зброї, виготовленої із землі, води, повітря, ефіру тощо. Навіть теперішня ядерна зброя належить до вогнепальної, але колись існували ще й інші різновиди зброї, що виготовлялись з різних елементів матерії. Проти вогнепальної зброї вживалася невідома сучасній науці водяна зброя. Сучасні вчені також нічого не знають про зброю, засновану на могутній силі смерчу. Однак, душу неможливо розсікти на шматки або знищити жодним різновидом зброї, якою б та зброя не була.
Ма̄йа̄ва̄дı̄ не можуть пояснити, як саме індивідуальна душа розпочала своє існування в невігластві, і як внаслідок цього її огорнула ілюзорна енерґія. Неможливо розірвати зв’язок індивідуальної душі з першоджерелом — із Верховною Душею, — індивідуальні душі завжди є самостійними відокремленими частками Верховної Душі. І тому що вони — атомічні індивідуальні душі вічно (сана̄тана), вони схильні покриватись ілюзорною енерґією, і, таким чином, відриваються від спілкування з Верховним Господом, так само, як іскри багаття, хоча якісно й подібні до вогню, згасають поза полум’ям. У Вара̄ха Пура̄н̣і сказано, що живі істоти — це індивідуальні невід’ємні часточки Всевишнього, що існують окремо від Нього. Такими вони залишаються вічно, що також підтверджує Бгаґавад- ґı̄та̄. Тому, навіть після звільнення від ілюзії, жива істота зберігає свою індивідуальність, як це стає зрозумілим із вчення Господа, яке Він повідав Арджуні. Знання, що його набув Арджуна, звільнило його, але це не означає, що він і Кр̣шн̣а злились воєдино.
24 аччгедйо ’йам ада̄хйо ’йам
акледйо ’ш́ошйа ева ча
нітйах̣ сарва-ґатах̣ стга̄н̣ур
ачало ’йам̇ сана̄танах̣
Послівний переклад
аччгедйах̣—той, що його не можна розбити; айам—ця душа; ада̄хйах̣—той, що його не можна спалити; айам—ця душа; акледйах̣— той, що його не можна розчинити; аш́ошйах—той, що його не можна висушити; ева—напевно; ча—і; нітйах̣—вічний; сарва-ґатах̣—що присутній скрізь; стга̄нух̣—незмінний; ачалах̣—нерухомий; айам—ця душа; сана̄танах̣—вічно той же самий. Індивідуальну душу неможливо розбити, розчинити, спалити або ізсушити. Вона вічна, присутня скрізь, незмінна, нерухома, завжди та сама. Усі такі визначення духовної іскорки переконливо підтверджують той факт, що індивідуальна душа вічно залишається крихітною атомічною часткою духовного цілого і ніколи не зазнає ніяких змін. Крім того, ці визначення заперечують теорію монізму, яка твердить, що між індивідуальною душею і Вищим духом існує настільки тісний зв’язок, що вони врешті-решт зливаються в одне ціле. Звільнившись від матеріального забруднення, індивідуальна душа може зволіти залишитись духовною іскоркою в сяючих променях Верховного Бога-Особи, однак наймудріші душі прагнуть досягти духовних планет, щоб мати можливість спілкуватись з Богом-Особою.
Слово сарва-ґата (всюдисущий) має велике значення, бо воно пояснює, що живі істоти присутні всюди в Божому творінні. Вони живуть на суші, у воді, в повітрі, в землі й навіть у вогні. Думка, що вони знищуються у вогні — неприйнятна, тому що тут ясно сказано, що душа не горить у вогні. Тому, поза сумнівом, живі істоти присутні й на Сонці, де вони втілені у відповідних формах. Якби Сонце було незаселеним, тоді слово сарва-ґата — всюдисущий — не мало б сенсу.
25 авйакто ’йам ачінтйо ’йам
авіка̄рйо ’йам учйате
тасма̄д евам̇ відітваінам̇
на̄нуш́очітум архасі
Послівний переклад
авйактах̣—невидимий; айам—ця душа; ачінтйах̣—незбагненний; айам—ця душа; авіка̄рйах̣—незмінний; айам—ця душа; учйате— сказано; тасмат—тому; евам—як це; відітва̄—добре це знаючи; енам—цю душу; на—не; ануш́очітум—журитись; архасі—тобі треба. It is said that the soul is invisible, inconceivable and immutable. Knowing this, you should not grieve for the body. As described previously, the magnitude of the soul is so small for our material calculation that he cannot be seen even by the most powerful microscope; therefore, he is invisible. As far as the soul’s existence is concerned, no one can establish his existence experimentally beyond the proof of śruti, or Vedic wisdom. We have to accept this truth, because there is no other source of understanding the existence of the soul, although it is a fact by perception. There are many things we have to accept solely on grounds of superior authority. No one can deny the existence of his father, based upon the authority of his mother. There is no source of understanding the identity of the father except by the authority of the mother. Similarly, there is no source of understanding the soul except by studying the Vedas. In other words, the soul is inconceivable by human experimental knowledge. The soul is consciousness and conscious – that also is the statement of the Vedas, and we have to accept that. Unlike the bodily changes, there is no change in the soul. As eternally unchangeable, the soul remains atomic in comparison to the infinite Supreme Soul. The Supreme Soul is infinite, and the atomic soul is infinitesimal. Therefore, the infinitesimal soul, being unchangeable, can never become equal to the infinite soul, or the Supreme Personality of Godhead. This concept is repeated in the Vedas in different ways just to confirm the stability of the conception of the soul. Repetition of something is necessary in order that we understand the matter thoroughly, without error.
26 атга чаінам̇ нітйа-джа̄там̇
нітйам̇ ва̄ манйасе мр̣там
татга̄пі твам̇ маха̄-ба̄хо
наінам̇ ш́очітум архасі
Послівний переклад
атга—проте, якщо; ча—також; енам—ця душа; нітйа-джа̄там— завжди народжується; нітйам—назавжди; ва̄—або; манйасе—ти так думаєш; мр̣там—мертвий; татга̄ апі—однак; твам—ти; маха̄- ба̄хо—о міцнорукий; на—ніколи; енам—про душу; ш́очітум—тужити; архасі—повинен. Проте, навіть якщо ти вважаєш, що душа (або ознаки життя) завжди народжується і назавжди вмирає, все одно в тебе нема підстав для скорботи, о сильнорукий Арджуно. Існує розряд філософів, близьких до буддистів, які не вірять в окреме існування душі поза тілом. Відомо, що в ті часи, коли Господь Кр̣шн̣а повідав Бгаґавад-ґı̄ту, такі філософи також існували і були відомі як лока̄йатики та вайбга̄шіки. Ці філософи твердять, що ознаки життя, тобто душа, з’являються на певній стадії розвитку органічних сполук. Сучасні вчені-матеріалісти та філософи-матеріалісти дотримуються такої ж думки. Вони гадають, що тіло є сполученням фізичних елементів, і, при певних зрілих умовах, внаслідок взаємодії фізичних та хімічних сполук, розвиваються ознаки життя. Антропологію засновано саме на такій філософії. Насьогодні існує багато псевдорелігій, дуже модних зараз в Америці, що також звертаються до цієї філософії, так само як і нігілістичні буддистські секти, що заперечують віддане служіння Господеві.
Навіть якщо б Арджуна й не вірив в існування душі, що відповідало б філософії ваібга̄шіка, все одно в нього не було підстав журитись. Чи варто сумувати з приводу втрати купки хімічних елементів й через те відмовлятись виконувати обов’язок? У сучасному суспільстві задля перемоги над ворогом витрачаються тонни хімічних речовин. Згідно з філософією ваібга̄шіка, так звана «душа», або а̄тма̄, щезає разом з тілом. Тобто в будь-якому випадку, — чи приймає Арджуна твердження Вед про існування індивідуальної душі, чи ні, — в нього немає причин для скорботи. Якщо така величезна кількість живих істот щохвилини народжується з матерії і щохвилини так багато їх гине, то хіба варто сумувати через такі дрібниці? Якщо душа не відроджується, то в Арджуни не було підстав боятись негативних наслідків вбивства свого діда і вчителя. Кр̣шн̣а ущипливо називає Арджуну маха̄-ба̄ху, сильноруким, бо принаймні Сам Він не визнає теорію ваібга̄шіка, яка суперечить ведичній мудрості. Арджуна — кшатрійа, його виховано в традиціях ведичної культури і йому слід продовжувати пильнувати її засади.
27 джа̄тасйа хі дгруво мр̣тйур
дгрувам̇ джанма мр̣тасйа ча
тасма̄д апаріха̄рйе ’ртге
на твам̇ ш́очітум архасі
Послівний переклад
джа̄тасйа—того, хто народився; хі—неодмінно; дгрувах̣—факт; мр̣тйух̣—смерть; дгрувам—це також факт; джанма—народження; мр̣тасйа—мертвого; ча—також; тасма̄т—тому; апаріха̄рйе—того, що неминуче; артге—по суті; на—не; твам—ти; ш́очітум— тужити; архасі—повинен. Той, хто народився, обов’язково помре, і той, хто вмер, обов’язково народиться знову. Тому, неухильно виконуючи свій обов’язок, не сумуй. Діяльність людини визначає умови її народження в наступному житті. Після закінчення одного періоду діяльності вона вмирає, щоб народитись для іншого. Таким чином, людина обертається у коловороті народження й смерті і не знаходить свободи. Однак, такий кругообіг народження й смерті не узаконює непотрібні вбивства, існування боєнь або війни. Але водночас для підтримування закону й порядку війни та насильство неминучі в людському суспільстві.
Битва на Курукшетрі з волі Всевишнього була невідворотною, і обов’язок кшатрійі — битись за праве діло. Чого б Арджуні страхатись смерті родичів та сумувати за ними, якщо він виконує свій прямий обов’язок? У данім випадку він не порушує закону, і його дії не матимуть негативних наслідків, яких він так остерігався. Якби Арджуна ухилився від виконання свого обов’язку, все одно він не зміг би врятувати своїх родичів від смерті, а вибір неправильного шляху привів би його до занепаду.
28 авйакта̄дı̄ні бгӯта̄ні
вйакта-мадгйа̄ні бга̄рата
авйакта-нідгана̄нй ева
татра ка̄ парідевана̄
Послівний переклад
авйакта-а̄дı̄ні—спочатку непроявлені; бгӯта̄ні—все, що створене; вйакта—проявлені; мадгйа̄ні—в середині; бга̄рата—нащадок Бгарати; авйакта—непроявлені; нідгана̄ні—коли знищується; ева—це все так; татра—тому; ка̄—яка; парідевана̄—скорбота. Все створене існує спочатку в непроявленому стані, проявляється на проміжній стадії і знову поринає в непроявленість після знищення світу. Тож навіщо сумувати? У будь-якому випадку, чи віримо ми в існування душі, чи ні, немає підстав для скорботи. Тих, що не вірять в існування душі, послідовники ведичної мудрості називають атеїстами. Припустім, що ми приймаємо атеїстичну позицію — і все одно ми не знаходимо причин для скорботи. До творення, коли душа відсутня, матеріальні елементи існують, але в невиявленому стані. З такого тонкого непроявленого стану виходять світи, так само як з ефіру виникає повітря, з повітря — вогонь, з вогню — вода, а з води — земля. Із землі виникають найрізноманітніші утворення. Розгляньмо, наприклад, високий хмарочос, що збудований із елементів землі. Якщо він руйнується, це означає, що виявлене знову стає невиявленим і в кінцевій стадії перебуває у вигляді атомів. Закон збереження енерґії не порушується, просто з часом речі виявляються й знову поринають в непроявленість, — в цьому й полягає різниця. Таким чином, немає підстав уболівати за чим-небудь, адже воно завжди існує, у виявленому або ж у невиявленому стані. Так чи інакше, ніщо не зникає, навіть за невиявленого стану. Як спочатку, так і наприкінці всі елементи існують у невиявленому стані, лише на проміжному етапі вони з’являються, і таким чином виникає творіння, — отже, немає ніякої різниці навіть з матеріального погляду.
Якщо ми приймаємо твердження Вед, яке наведене в Бгаґавад- ґı̄ті, де сказано, що матеріальні тіла гинуть з плином часу (антаванта іме деха̄х̣), але душа вічна (нітйасйокта̄х̣ ш́арı̄рін̣ах̣), то ми мусимо завжди пам’ятати, що тіло подібне до одягу. Навіщо сумувати, скидаючи старий одяг? У порівнянні з вічністю душі матеріальне тіло насправді не існує, його існування подібне до сну. Вві сні ми можемо уявляти, що літаємо в небі або ж сидимо в царський колісниці, але, прокидаючись, бачимо, що ми зовсім не на небі й не на колісниці. Ведична мудрість закликає до самоусвідомлення, виходячи з того, що матеріальне тіло насправді не існує. Тому, в будь-якому випадку, вірить людина в існування душі, чи ні, немає причини вболівати за втраченим тілом.
29 а̄ш́чарйа-ват паш́йаті каш́чід енам
а̄ш́чарйа-вад вадаті татгаіва ча̄нйах̣
а̄ш́чарйа-вач чаінам анйах̣ ш́р̣н̣оті
ш́рутва̄пй енам̇ веда на чаіва каш́чіт
Послівний переклад
а̄ш́чарйа-ват — як дивовижного; паш́йаті — бачить; каш́чіт — дехто; енам—цю душу; а̄ш́чарйа-ват—як дивовижного; вадаті—говорить про; татга̄—так; ева—неодмінно; ча—також; анйах̣—інші; а̄ш́чарйа-ват—також дивовижного; ча—також; енам—цю душу; анйах̣—інший; ш́р̣н̣оті—чує про; ш́рутва̄—почувши; апі— навіть; енам—цю душу; веда—знає; на—ніколи; ча—і; ева—неодмінно; каш́чіт—ніхто. Одні дивляться на душу як на чудо, інші розказують про неї як про чудо, ще інші чують, що про неї говорять як про чудо, але є й такі, що, навіть почувши про неї, не можуть зрозуміти її. Ґı̄топанішаду багато в чому засновано на принципах Упанішад, і тому зовсім не дивно, що в Кат̣га Упанішаді (1.2.7) також йде мова про те ж саме:
ш́раван̣айа̄пі бахубгір йо на лабгйах̣
ш́р̣н̣ванто ’пі бахаво йам̇ на відйух̣
а̄ш́чарйо вакта̄ куш́ало ’сйа лабдга̄
а̄ш́чарйо ’сйа джн̃а̄та̄ куш́ала̄нуш́ішт̣ах̣
Дивним є те, що крихітна атомарна душа перебуває як у тілах велетенських тварин й у величезному дереві баньян, так і в тілах мікроскопічних бактерій, мільйони й мільярди яких вміщуються лише на одному сантиметрі простору. Люди з убогими знаннями, а також ті, що не вміють приборкувати свої матеріальні бажання, не можуть осягнути чудові властивості індивідуальної духовної іскорки, незважаючи навіть на те, що це знання їм викладає найвидатніший авторитет, який навчив самого Брахму, першу живу істоту всесвіту. Внаслідок своїх грубих матеріалістичних поглядів на природу речей, більшість сучасних людей не здатна уявити, яким чином ця мала часточка може бути такою величезною й такою дрібною. Отже, як сама природа душі, так і її описи — дивина для людей. Введені в оману матеріальною енерґією і вганяючи за почуттєвими втіхами, вони настільки занурились в матерію, що в них майже не залишилось часу на самоусвідомлення. Проте, як відомо, без самоусвідомлення всі їхні дії врешті-решт призводять до поразки в боротьбі за існування. Можливо, вони навіть не уявляють собі, що можна, дбаючи про душу, вирішити проблему матеріальних страждань.
Деяким людям подобається слухати про душу, і вони іноді навіть відвідують лекції з цих тем, і вважають це собі за приємність. Але, внаслідок загального невігластва трапляється, що вони перебувають в омані й розглядають Наддушу та індивідуальну душу як одне й те ж саме, не розрізняючи їхньої значущості. Дуже важко знайти людину, яка б досконало розуміла становище Наддуші, індивідуальної душі, притаманні їм функції, їхні взаємостосунки й усі інші головні та другорядні деталі. Ще важче знайти людину, яка б воістину здобула благо із свого знання про душу, і яка була б здатна описати різні аспекти її становища. Але якщо комусь все ж таки вдається зрозуміти цю науку — життя такої людини стає змістовним.
Найпростіший шлях опанувати науку про себе, про свою сутність — це прийняти, без збочень у інші теорії, вчення Бгаґавад-ґı̄ти, яке сповістив найвищий авторитет, Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Цей шлях, однак, передбачає чимало аскетизму й жертовності, або в цьому житті, або в попередніх, перш ніж стане можливим прийняти Кр̣шн̣у як Верховного Бога-Особу. Однак, усвідомити Кр̣шн̣у можна лише завдяки безпідставній милості чистого відданого й ніяким іншим способом.
30 дехı̄ нітйам авадгйо ’йам̇
дехе сарвасйа бга̄рата
тасма̄т сарва̄н̣і бгӯта̄ні
на твам̇ ш́очітум архасі
Послівний переклад
дехı̄—власник матеріального тіла; нітйам— вічно; авадгйах̣—не може бути вбитим; айам—ця душа; дехе—в тілі; сарвасйа—кожного; бга̄рата—нащадок Бгарати; тасма̄т—тому; сарва̄н̣і—всі; бгӯта̄ні—живі істоти (які народжені); на—ніколи; твам—ти; ш́очітум—тужити; архасі—повинен. О нащадку Бгарати, не можна вбити того, хто мешкає в тілі. Тому не варто сумувати ні за якою живою істотою. Цими словами Господь завершує розділ Свого вчення, що був присвячений незмінності душі. Описуючи безсмертну душу в її різних аспектах, Господь Кр̣шн̣а встановлює, що душа вічна, а тіло минуще. Тому Арджуні, як кшатрійі, не слід ухилятись від виконання свого обов’язку із страху, що його дід і його вчитель, Бгı̄шма і Дрон̣а, загинуть у бою. Найкраще, поклавшись на авторитет Кр̣шн̣и, повірити в існування душі, відмінної од матеріального тіла і не вважати, що ознаки життя проявляються на певній стадії розвитку матерії внаслідок взаємодії хімічних речовин. Однак, хоча душа й безсмертна, насильство не заохочується. Лише коли воно справді необхідне, наприклад, під час війни, його можна застосувати, але тільки з Господньої санкції, а не з власної примхи.
31 сва-дгармам апі ча̄векшйа
на вікампітум архасі
дгармйа̄д дгі йуддга̄ч чгрейо ’нйат
кшатрійасйа на відйате
Послівний переклад
сва-дгармам—свої релігійні принципи; апі—неодмінно; ча—токож; авекшйа—вважаючи; на—ніколи; вікампітум—вагатися; архасі— ти мусиш; дгармйа̄т — для релігійних принципів; хі — насправді; йуддга̄т—ніж битва; ш́рейах̣—найкраще заняття; анйат—будь- що інше; кшатрійасйа—кшатрійі; на—не; відйате—існує. Щодо твого обов’язку кшатрійі, то знай: для тебе немає нічого кращого, ніж битись в ім’я релігійних засад. Тому не треба вагатись. Згідно з ведичним соціальним розподілом, тих, що належать до класу правителів, називають кшатрійі. Кшат означає «завдавати болю, шкодити». Того, хто захищає від цього, називають кшатрійа (тра̄йате — «захищати»). Кшатрійа проходить бойову підготовку звичайно так: іде в ліс, викликає на бій тигра і, озброєний мечем, сам на сам вступає з ним у бій. Коли тигра вбито, йому влаштовують царський обряд спалення. Царі-кшатрійі Джайпура дотримуються такого звичаю ще й досі. Під час спеціальної підготовки кшатрійі навчаються викликати супротивника на бій та вбивати його, адже насильство іноді необхідне для захисту релігійних засад. Призначення кшатрійів полягає не в тому, щоб приймати саннйа̄су, тобто відречений спосіб життя. Відмова од насильства в політиці може бути корисною для дипломатичних цілей, однак її ніколи не слід підносити до принципу. У релігійному зведенні законів сказано:
а̄хавешу мітго ’нйонйам̇
джіґга̄м̇санто махı̄-кшітах̣
йуддгама̄на̄х̣ парам̇ ш́актйа̄
сварґам̇ йа̄нтй апара̄н̣-мукга̄х̣
йаджн̃ешу паш́аво брахман̣
ханйанте сататам̇ двіджаіх̣
сам̇скр̣та̄х̣ кіла мантраіш́ ча
те ’пі сварґам ава̄пнуван
“In the battlefield, a king or kṣatriya, while fighting another king envious of him, is eligible for achieving the heavenly planets after death, as the brāhmaṇas also attain the heavenly planets by sacrificing animals in the sacrificial fire.” Therefore, killing on the battlefield on religious principles and killing animals in the sacrificial fire are not at all considered to be acts of violence, because everyone is benefited by the religious principles involved. The animal sacrificed gets a human life immediately without undergoing the gradual evolutionary process from one form to another, and the kṣatriyas killed on the battlefield also attain the heavenly planets, as do the brāhmaṇas who attain them by offering sacrifice.
There are two kinds of sva-dharmas, specific duties. As long as one is not liberated, one has to perform the duties of his particular body in accordance with religious principles in order to achieve liberation. When one is liberated, one’s sva-dharma – specific duty – becomes spiritual and is not in the material bodily concept. In the bodily conception of life there are specific duties for the brāhmaṇas and kṣatriyas respectively, and such duties are unavoidable. Sva-dharma is ordained by the Lord, and this will be clarified in the Fourth Chapter. On the bodily plane sva-dharma is called varṇāśrama-dharma, or man’s steppingstone for spiritual understanding. Human civilization begins from the stage of varṇāśrama-dharma, or specific duties in terms of the specific modes of nature of the body obtained. Discharging one’s specific duty in any field of action in accordance with the orders of higher authorities serves to elevate one to a higher status of life.
32 йадр̣ччгайа̄ чопапаннам̇
сварґа-два̄рам апа̄вр̣там
сукгінах̣ кшатрійа̄х̣ па̄ртга
лабганте йуддгам ı̄др̣ш́ам
Послівний переклад
йадр̣ччгайа̄ — сам по собі; ча — також; упапаннам — досягнувши; сварґа—райських планет; два̄рам—двері; апавр̣там—широко відчинений; сукгінах̣—дуже щасливі; кшатрійа̄х̣—ті, що належать до царської верстви; па̄ртга—син Пр̣тги; лабганте—досягати; йуддгам—війн; ı̄др̣ш́ам—такого. О Па̄ртго, щасливі кшатрійі, яким випадає нагода стати до бою, відчиняючи перед ними брами райських планет. Коли Арджуна сказав: «Я не бачу ані крихти глузду в цій борні. Через неї мені доведеться вічно перебувати в пеклі», — то найвищий вчитель у світі Господь Кр̣шн̣а засудив таке його ставлення до свого обов’язку. Заява Арджуни свідчила лише про його незнання. Він хотів уникнути насильства, виконуючи при цьому свої обов’язки, проте для кшатрійі, який стоїть на полі бою, не дуже розумно відмовлятись од застосування насильства. В Пара̄ш́ара-смр̣ті, релігійному кодексі, який уклав Пара̄ш́ара, великий мудрець, батько Вйа̄садеви, сказано:
кшатрійо хі праджа̄ ракшан
ш́астра-па̄н̣іх̣ прадан̣д̣айан
нірджітйа пара-саінйа̄ді
кшітім̇ дгармен̣а па̄лайет
«Обов’язок кшатрійі — захищати громадян від усякої напасті, і тому іноді, щоб підтримати закон і порядок, він мусить застосовувати насильство. Він повинен перемагати ворожих воїнів і правити світом згідно з релігійними засадами».
Отже, в Арджуни не було жодних причин відмовлятись од бою. В разі перемоги над ворогом, він буде насолоджуватись царюванням, якщо ж він загине, то потрапить на райські планети, брами яких широко відчинені для героїв. Отже, в кожному випадку він виграє.
33 атга чет твам імам̇ дгармйам̇
сан̇ґра̄мам̇ на карішйасі
татах̣ сва-дгармам̇ кı̄ртім̇ ча
хітва̄ па̄пам ава̄псйасі
Послівний переклад
атга—тому; чет—якщо; твам—ти; імам—цей; дгармйам—релігійний обов’язок; сан̇ґра̄мам—битву; на—не; карішйасі—здійснюєш; татах̣ — тоді; сва-дгармам — твій релігійний обов’язок; кı̄ртім—репутація; ча—також; хітва̄—втрачаючи; па̄пам—наслідок гріху; ава̄псйасі—здобуваєш. Однак, якщо ти не станеш до бою й не виконаєш свого релігійного обов’язку кшатрійі, ти неодмінно вчиниш гріх і втратиш репутацію воїна. Арджуна був уславлений воїн і завоював собі славу в боях з багатьма напівбогами, в тому числі з Господом Ш́івою. Перемігши Господа Ш́іву, одягнутого в шати мисливця, Арджуна приніс Йому задоволення і одержав у нагороду зброю, що називається па̄ш́упата-астра. Всі знали, що він — великий воїн. Навіть Дрон̣а̄ча̄рйа дав йому своє благословення і нагородив особливою зброєю, за допомогою якої він міг вбити навіть свого вчителя. Таким чином, Арджуна володів численними військовими нагородами, які він одержав від багатьох героїчних осіб, в тому числі й від свого названого батька, небесного царя Індри. Але якщо б Арджуна залишив поле бою, то він не лише порушив би кодекс кшатрійі, але й втратив би всю свою славу й добре ім’я, підготувавши собі таким чином прямий шлях до пекла. Іншими словами, він потрапив би в пекло не за те, що взяв участь у битві, а за відмову од неї.
34 акı̄ртім̇ ча̄пі бгӯта̄ні
катгайішйанті те ’вйайа̄м
самбга̄вітасйа ча̄кı̄ртір
маран̣а̄д атірічйате
Послівний переклад
акı̄ртім—безчестя; ча—також; апі—до того ж; бгӯта̄ні—усі люди; катгайішйанті—говоритимуть; те—про тебе; авйайа̄м—назавжди; самбга̄вітасйа—для шанованої людини; ча—також; акı̄ртіх̣ — погана слава; маран̣а̄т — ніж смерть; атірічйате — стає більш. Люди завжди будуть згадувати про твою ганьбу, а для шанованої людини безчестя гірше од смерті. Як друг і порадник Арджуни, Господь Кр̣шн̣а виносить остаточний присуд на відмову Арджуни брати участь у битві. Господь каже: «Арджуно, якщо ти залишиш поле бою ще до його початку, люди назвуть тебе боягузом. І якщо ти гадаєш, що втечею з поля бою врятуєш своє життя, а там хай люди кажуть все, що хочуть, то Моя тобі порада — краще загинь у битві. Для такої шанованої людини, як ти, ганьба — гірше смерті. Тому не личить тобі тікати, побоюючись за своє життя, — краще загинути в бою. Інакше люди скажуть, що ти зловжив Моєю дружбою, і ти втратиш весь свій престиж у суспільстві».
Отже, згідно з остаточним присудом Господа, Арджуна мусив стати до бою і битись насмерть.
35 бгайа̄д ран̣а̄д упаратам̇
мам̇сйанте тва̄м̇ маха̄-ратга̄х̣
йеша̄м̇ ча твам̇ баху-мато
бгӯтва̄ йа̄сйасі ла̄ґгавам
Послівний переклад
бгайа̄т—із страху; ран̣а̄т—з поля бою; упаратам—того, хто залишив; мам̇сйанте—вважатимуть; тва̄м—тебе; маха̄-ратга̄х̣—великі полководці; йеша̄м—для тих, кому; ча—також; твам—ти; баху- матах̣—вельми шановний; бгӯтва̄—був; йа̄сйасі—ти станеш; ла̄ґгавам—нікчемним. Великі полководці, які звеличували твоє ім’я і славу, будуть думати, що лише із страху ти залишив поле бою і вважатимуть тебе за нікчему. Господь Кр̣шн̣а продовжує тут висловлювати Свою думку Арджуні: «Не гадай, що такі великі полководці, як Дурйодгана і Карн̣а, а також інші твої сучасники вважатимуть, що ти залишив поле бою із жалю до братів та діда. Вони вважатимуть, що ти тікав із страху за своє життя, і ти одразу ж втратиш їхню повагу».
36 ава̄чйа-ва̄да̄м̇ш́ ча бахӯн
вадішйанті тава̄хіта̄х̣
ніндантас тава са̄мартгйам̇
тато дух̣кгатарам̇ ну кім
Послівний переклад
ава̄чйа—недобрий; ва̄да̄н—вигадані слова; ча—також; бахӯн—багато; вадішйанті—скажуть; тава—твій; ахіта̄х̣—вороги; ніндантах̣ — ганьбити; тава — твої; са̄мартгйам — уміння; татах̣ — ніж це; дух̣кга-тарам—болючіше; ну—звичайно; кім—що є. Вороги почнуть ганьбити тебе і зневажливо відгукуватись про твою мужність. Що може бути більш нестерпним? Спочатку Господь Кр̣шн̣а був здивований недоречним закликом Арджуни до співчуття. Він сказав, що подібний жаль не личить а̄рйанам і далі вичерпно обґрунтував Своє твердження.
37 хато ва̄ пра̄псйасі сварґам̇
джітва̄ ва̄ бгокшйасе махı̄м
тасма̄д уттішт̣га каунтейа
йуддга̄йа кр̣та-ніш́чайах̣
Послівний переклад
хатах̣—бувши вбитим; ва̄—або; пра̄псйасі—ти досягаєш; сварґам—небесного царства; джітва̄—завоювавши; ва̄—або; бгокшйасе—ти насолоджуєшся; махı̄м—світ; тасма̄т—тому; уттішт̣га—підіймись; каунтейа—син Кунтı̄; йуддга̄йа—битися; кр̣та— рішучий; ніш́чайах̣—впевнено. О сину Кунтı̄, або ти загинеш на полі бою і досягнеш небесного царства, або завоюєш царство земне і будеш втішатись ним. Отож, наберись рішучості і бийся. Незважаючи на непевність перемоги, Арджуна був зобов’язаний стати до бою; навіть загинувши, він досяг би райських планет.
38 сукга-дух̣кге саме кр̣тва̄
ла̄бга̄ла̄бгау джайа̄джайау
тато йуддга̄йа йуджйасва
наівам̇ па̄пам ава̄псйасі
Послівний переклад
сукга—щастя; дух̣кге—горе; саме—холоднокровно; кр̣тва̄—чинячи так; ла̄бга-ала̄бгау—і виграш, і втрата; джайа-аджайау—і перемога, і поразка; татах̣—відтак; йуддга̄йа—до битви; йуджйасва— готуйся; на—ніколи; евам—таким чином; па̄пам—наслідок гріху; ава̄псйасі—ти здобудеш. Бийся в ім’я обов’язку і не зважай на радість чи горе, втрату чи здобутки, перемогу чи поразку. Діючи так, ти уникнеш гріха. Господь Кр̣шн̣а тепер прямо каже, що Арджуна повинен битись, бо битви бажає Він Сам. Немає різниці між щастям і нещастям, здобутком і втратою, перемогою й поразкою, якщо дія виконується в свідомості Кр̣шн̣и. Все, що робиться, повинно виконуватись в ім’я Кр̣шн̣и, такою є трансцендентна свідомість, тому така, нібито матеріальна, діяльність не спричиняє кармічних наслідків. Той, хто діє заради власного чуттєвого задоволення,— не має значення, перебуває він в ґун̣і благочестя, або ж в ґун̣і пристрасті — пожинає плоди своїх дій, добрі чи погані. Однак той, хто до останку віддав себе діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, більше ніколи нікому нічого не винен, на відміну од людини, яка занурена у звичайну діяльність. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (11.5.41) сказано:
деварші-бгӯта̄пта-нр̣н̣а̄м̇ пітР̣̄н̣а̄м̇
на кін̇каро на̄йам р̣н̣ı̄ ча ра̄джан
сарва̄тмана̄ йах̣ ш́аран̣ам̇ ш́аран̣йам̇
ґато мукундам̇ паріхр̣тйа картам
«Кожен, хто цілковито вручив себе Кр̣шн̣і, Мукунді, відмовившись од усіх інших обов’язків, більше нікому нічого не винен — ані напівбогам, ані мудрецям, ані людям взагалі, ані родичам, ані людству, ані предкам». Тут Кр̣шн̣а тільки загалом висловлює ідею, яку Він розвине в дальших віршах.
39 еша̄ те ’бгіхіта̄ са̄н̇кгйе
буддгір йоґе тв іма̄м̇ ш́р̣н̣у
буддгйа̄ йукто йайа̄ па̄ртга
карма-бандгам̇ праха̄сйасі
Послівний переклад
еша̄—усю цю; те—тобі; абгіхіта̄—що описана; са̄н̇кгйе—в аналітичному вивченні; буддгіх̣—інтелект; йоґе—в роботі, що виконується не заради користі; ту—але; іма̄м—це; ш́р̣н̣у—тільки послухай; буддгйа̄—інтелектом; йуктах̣—погоджений; йайа̄—яким; па̄ртга—син Пр̣тги; карма-бандгам—пута кармічних наслідків; праха̄сйасі—ти можеш звільнитися від. Досі Я описував тобі аналітичний шлях пізнання, тепер же послухай, як можна досягти цього ж знання, виконуючи безкорисливу діяльність. О сину Пр̣тги, опанувавши таке знання і діючи відповідно, ти зможеш звільнитись від кайданів карми. Нірукті, ведичний словник, тлумачить слово са̄н̇кгйа як «те, що докладно описує явища» й водночас слово са̄н̇кгйа стосується філософії, яка розглядає істинну природу душі. Йоґа ж включає в себе владання своїми чуттями. Намір Арджуни не брати участі в битві ґрунтується на прагненні до задоволення своїх почуттів. Забувши про свій першорядний обов’язок, він хотів ухилитись від битви, вважаючи, що, зберігши життя родичів і близьких, він буде щасливішим, ніж завоювавши царство ціною вбивства своїх братів й кузенів, синів Дгр̣тара̄шт̣ри. Так чи інакше, він керувавсь бажанням задовольняти свої почуття. Чи він говорить про сумнівне щастя, здобуте внаслідок перемоги над родичами, чи про щастя бачити їх живими — в кожнім випадку мова йде про його особисті інтереси, в жертву яким він приносить мудрість й обов’язок. Тому Кр̣шн̣а хоче пояснити Арджуні, що, вбивши тіло свого діда, він не вб’є власне його душу, адже всі індивідуальні душі, включно з Самим Господом, вічні: вони існували індивідуально в минулому, існують як індивідуальності тепер і залишаться індивідуальними живими істотами в майбутньому, — всі ми вічно є індивідуальні духовні душі. Ми лише міняємо наші тіла як одяг, однак зберігаємо нашу індивідуальність навіть після того, як вивільнюємось із пут матеріальних оболонок. Отже, Господь Кр̣шн̣а докладно і дуже образно описав Арджуні природу душі й тіла. Таке аналітичне знання, яке всебічно описує душу і тіло, за визначенням словника Нірукті є са̄н̇кгйа. Але ця са̄н̇кгйа не має ніякого зв’язку з філософією са̄н̇кгйі атеїста Капіли. Задовго до самозванця Капіли філософію са̄н̇кгйа виклав, як це описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, істинний Господь Капіла, втілення Господа Кр̣шн̣и, який повідав її Своїй матері Девахӯті. Він точно пояснив, що пуруша, тобто Верховний Господь, є активне начало, і що Він створює матеріальний світ одним Своїм поглядом на пракр̣ті. Тієї ж думки дотримуються Веди й Ґı̄та̄. У Ведах описано, як Господь, кинувши погляд на пракр̣ті, запліднив її безмежно малими індивідуальними душами. Всю діяльність цих індивідуальних душ в матеріальному світі спрямовано на чуттєве задоволення, і люди в цьому світі, зачаровані матеріальною енерґією, вважають, що насолоджуються. Така спрямованість розуму зберігається аж до останнього етапу звільнення, коли жива істота бажає злитись в одне ціле з Господом. Це — остання пастка ма̄йі, ілюзії чуттєвої втіхи, і лише після багатьох життів, що проведені в такому прагненні до почуттєвого задоволення, велика душа віддає себе Ва̄судеві, Господу Кр̣шн̣і, й тим завершує свої пошуки вищої істини.
Арджуна вже визнав Кр̣шн̣у за свого духовного вчителя і цілковито вручив себе Йому: ш́ішйас те ’хам̇ ш́а̄дгі ма̄м̇ тва̄м̇ прапаннам. Отже, Кр̣шн̣а незабаром опише йому шлях буддгі-йоґи, або карма- йоґи, тобто, іншими словами, віддане служіння Господеві во ім’я вдоволення Його чуттів. У десятому вірші десятої глави буде з’ясовано, що буддгі-йоґа — це безпосереднє спілкування з Господом, який перебуває в серці кожного у вигляді Парама̄тми. Однак, таке спілкування неможливе без відданого служіння. Стадії буддгі-йоґи, тобто стану відданого або трансцендентного любовного служіння Господу, свідомості Кр̣шн̣и, жива істота досягає лише з безпідставної Господньої ласки. Тому Господь каже, що лише той, хто, відчуваючи трансцендентну любов до Нього, завжди віддано служить Йому, дістає в нагороду чисте розуміння справжньої відданості й любові. Таким чином, відданий легко може досягти Господа в Його вічному й сповненому блаженства царстві.
Отже, буддгі-йоґа, що згадана в цьому вірші, означає віддане служіння Господу, а слово са̄н̇кгйа, як було вказано вище, не має нічого спільного з атеїстичним вченням самозванця Капіли. Було б помилкою вважати, що са̄н̇кгйа-йоґа, про котру згадано тут, хоч якимось чином пов’язана з атеїстичною са̄н̇кгйею. Ця атеїстична філософія не мала популярності за часів битви на Курукшетрі, і взагалі, Господу Кр̣шн̣і нема потреби навіть згадувати про такі безбожні філософські вигадки. Істинну філософію са̄н̇кгйі Господа Капіли викладено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, але навіть й вона сама по собі далека від того, що обговорюється тут. У цих віршах слово са̄н̇кгйа означає «аналітичний опис душі і тіла». Господь Кр̣шн̣а дав аналітичний опис душі, з метою підвести Арджуну саме до усвідомлення буддгі-йоґи, або бгакті-йоґи. Таким чином, са̄н̇кгйа Господа Кр̣шн̣и і са̄н̇кгйа Господа Капіли, яку викладено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, означають одне й те ж — бгакті-йоґу. Тому Господь і каже, що лише нерозумні люди бачать різницю між са̄н̇кгйа-йоґою і бгакті-йоґою (са̄н̇кгйа-йоґау пр̣тгаґ ба̄ла̄х̣ праваданті на пан̣д̣іта̄х̣).
Безумовно, атеїстична са̄н̇кгйа-йоґа ніяк не пов’язана з бгакті- йоґою, і все ж таки знаходяться нерозумні люди, які твердять, що це саме про неї згадано в Бгаґавад-ґı̄ті.
Отже, треба розуміти, що буддгі-йоґа — це діяльність у свідомості Кр̣шн̣и, в сповненому блаженства й знання відданому служінні. Той, хто своїми діями намагається догодити лише Господеві, якою б важкою не була робота, той стоїть на засадах буддгі-йоґи і тому завжди перебуває в стані духовного блаженства. Людині, яка заглиблена в таку духовну діяльність, з Господньої ласки, трансцендентне розуміння приходить само по собі, і, таким чином, уникаючи зайвих надмірних зусиль, жива істота сягає стану довершеної свободи. Існує велика різниця між діяльністю в свідомості Кр̣шн̣и й діяльністю на задоволення чуттєвих потреб, тобто заради досягнення сімейного, чи будь-якого іншого матеріального щастя. Отже, буддгі-йоґа — це просто трансцендентна якість діяльності, яку ми виконуємо.
40 неха̄бгікрама-на̄ш́о ’сті
пратйава̄йо на відйате
св-алпам апй асйа дгармасйа
тра̄йате махато бгайа̄т
Послівний переклад
на—не існує; іха—у цій йозі; абгікрама—у спробах; на̄ш́ах̣—втрата; асті—існує; пратйава̄йах̣—зменшення; на—ніколи; відйате— існує; су-алпам—небагато; апі—хоча; асйа—такого; дгармасйа— заняття; тра̄йате — звільняє; махатах̣ — від дуже великої; бгайа̄т—небезпеки. Той, хто йде таким шляхом, не знає втрат; навіть невеликий поступ на цьому шляхові захистить людину від страху перед найстрахітливішою небезпекою. Діяльність в свідомості Кр̣шн̣и, тобто діяльність заради Кр̣шн̣и без сподівання на нагороду у вигляді почуттєвої насолоди, — ось вершина духовної діяльності. Навіть невелике починання в цьому напрямкові не зустрічає перепон, і кожне, навіть найменше, зусилля не пропадає даремно. Будь-яка діяльність, здійснювана в матеріальному світі, повинна бути завершена, інакше всі зусилля будуть марними. Але робота, розпочата в свідомості Кр̣шн̣и, завжди приносить позитивні наслідки, навіть якщо її і не завершено. Той, хто діє таким чином, нічого не втрачає, навіть якщо його роботу, виконувану в свідомості Кр̣шн̣и, не буде доведено до кінця. Якщо лише один відсоток роботи виконано в свідомості Кр̣шн̣и, її наслідки не пропадуть, і дальший етап почнеться вже з рівня двох відсотків, тоді як у матеріальній діяльності, якщо роботу не завершено на всі сто відсотків, користі від неї — ніякої. Аджа̄міла виконував свої обов’язки, маючи свідомість Кр̣шн̣и лише в незначній мірі, але наприкінці з Господньої ласки його було винагороджено сторицею. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.5.17) з цього приводу є чудовий вірш:
тйактва̄ сва-дгармам̇ чаран̣а̄мбуджам̇ харер
бгаджанн апакво ’тга патет тато йаді
йатра ква ва̄бгадрам абгӯд амушйа кім̇
ко ва̄ртга а̄пто ’бгаджата̄м̇ сва-дгарматах̣
«Якщо людина відмовляється виконувати визначений обов’язок задля того, щоб служити Кр̣шн̣і, але падає, не закінчивши цього шляху, то що ж вона втрачає? І чого досягає, досконало виконуючи свою матеріальну діяльність?» Або, як кажуть християни: «Яка користь людині, що здобуде весь світ, але занапастить свою вічну душу?»
Матеріальні дії та їхні плоди закінчуються разом із тілом. Проте діяльність, виконувана в свідомості Кр̣шн̣и, знову приведе людину до свідомості Кр̣шн̣и в її наступному житті. Щонайменше, такій людині обов’язково буде надано можливість знову народитись людиною, в родині шляхетного освіченого бра̄хман̣и, або ж у багатій аристократичній сім’ї й одержати таким чином можливість дальшого духовного розвою. Такою є унікальна якість будь-якої діяльності, яку виконують в свідомості Кр̣шн̣и.
41 вйаваса̄йа̄тміка̄ буддгір
екеха куру-нандана
баху-ш́а̄кга̄ хй ананта̄ш́ ча
буддгайо ’вйаваса̄йіна̄м
Послівний переклад
вйаваса̄йа-а̄тміка̄—рішуча в свідомості Кр̣шн̣и; буддгіх̣—інтелект; ека̄—лише одна; іха—у цьому світі; куру-нандана—о улюблене дитя Куру; баху-ш́а̄кга̄х̣—розгалужені; хі—насправді; ананта̄х̣— необмежені; ча—також; буддгайах̣—інтелект; авйаваса̄йіна̄м—тих, що не мають свідомості Кр̣шн̣и. Ті, що обрали цей шлях, непохитні у своїх намірах і в них лише одна мета. Але розбігаються думки тих, хто вагається і чий розум незрілий, о улюблений сину Куру. Сильна віра людини в те, що завдяки свідомості Кр̣шн̣и вона досягне вищої досконалості життя, називається інтелектом вйаваса̄йа̄тміка̄. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (Мадгйа 22.62) сказано:
’ш́раддга̄’-ш́абде — віш́ва̄са кахе судр̣д̣га ніш́чайа
кр̣шн̣е бгакті каіле сарва-карма кр̣та хайа
Віра означає невідступне прагнення чогось високого. Для того, хто служить Кр̣шн̣і, нема потреби узгоджувати свої дії з матеріальним світом, виконуючи обов’язки щодо сім’ї, нації, людства в цілому. Діяльність задля наслідків обумовлена нашими минулими добрими та поганими вчинками. Але той, у кому пробуджено свідомість Кр̣шн̣и, вже більше не прагне позитивних наслідків у своїй діяльності. У того, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, вся діяльність протікає на абсолютному рівні, бо на неї вже не впливає двоїстість добра й зла. Вищою досконалістю свідомості Кр̣шн̣и є відмова од матеріального уявлення про життя. Такий стан приходить сам по собі за поступового розвитку свідомості Кр̣шн̣и.
Непохитна рішучість людини в свідомості Кр̣шн̣и ґрунтується на знанні. Ва̄судевах̣ сарвам іті са маха̄тма̄ су-дурлабгах̣ — «людина, що має свідомість Кр̣шн̣и, — це рідкісна доброчесна душа, яка повністю усвідомила, що Ва̄судева, тобто Кр̣шн̣а, є корінь усіх проявлених причин». Подібно до того, як, поливаючи корені дерева, людина живить водою його віти й листя, так само, діючи в свідомості Кр̣шн̣и, вона робить найвищу послугу всім: собі, родині, суспільству, державі й людству взагалі. Якщо Кр̣шн̣у вдовольнятиме чиясь діяльність, то всі теж будуть задоволені.
Щоб найкращим чином служити Господу, треба прийняти вміле керівництво духовного вчителя, який є істинним представником Кр̣шн̣и, знає природні особливості учня і вміє направити його дії в правильне річище, річище свідомості Кр̣шн̣и. Для того, щоб набути досвіду в свідомості Кр̣шн̣и, треба діяти рішуче й коритися представникові Кр̣шн̣и. Виконання вказівок істинного духовного вчителя слід вважати за головну мету свого життя. Ш́рı̄ла Віш́вана̄тга Чакравартı̄ Т̣га̄кура у своїх знаменитих молитвах, звернених до духовного вчителя, повчає нас так:
йасйа праса̄да̄д бгаґават-праса̄до
йасйа̄праса̄да̄н на ґатіх̣ куто ’пі
дгйа̄йан стувам̇с тасйа йаш́ас трі-сандгйам̇
ванде ґурох̣ ш́рı̄-чаран̣а̄равіндам
«Задовольняючи духовного вчителя, ми вдовольняємо Верховного Бога-Особу; але якщо ми не задовольняємо духовного вчителя, у нас нема ніякої можливості піднятись до рівня свідомості Кр̣шн̣и. Тому треба тричі на день палко молитись йому і просити його милості, а також шанобливо вклонятися йому, духовному вчителеві».
Весь цей метод засновано на досконалому знанні про душу, яке виходить за межі тілесної концепції, знанні не теоретичному, а практичному, яке дає можливість припинити корисливу діяльність, що скерована на досягнення чуттєвих насолод. Але той, хто не може зосередити свої думки таким чином — діятиме, спонукуваний різними матеріальними мотивами.
TEXTS 42-43
йа̄м іма̄м̇ пушпіта̄м̇ ва̄чам̇
правадантй авіпаш́чітах̣
веда-ва̄да-рата̄х̣ па̄ртга
на̄нйад астı̄ті ва̄дінах̣
ка̄ма̄тма̄нах̣ сварґа-пара̄
джанма-карма-пгала-прада̄м
крійа̄-віш́еша-бахула̄м̇
бгоґаіш́варйа-ґатім̇ праті
Послівний переклад
йа̄м імам—усю таку; пушпіта̄м—барвисту; ва̄чам—слова; праваданті—говорять; авіпаш́чітах̣—люди з убогим запасом знання; веда-ва̄да-рата̄х̣—так звані «послідовники Вед»; па̄ртга—син Пр̣тги; на—ніколи; анйат—нічого більше; асті—є; іті—так; ва̄дінах̣— захисники; ка̄ма-а̄тма̄нах̣—ті, хто бажає чуттєвого задоволення; сварґа-пара̄х̣—ті, хто прагне досягнути райських планет; джанма- карма-пгала-прада̄м—народження в гарних умовах та інші наслідки кармічної діяльності; крійа-віш́еша—пишні церемонії; бахула̄м— різні; бгоґа—почуттєвої насолоди; аіш́варйа—і багатств; ґатім— прямують; праті—у напрямку до. Людей з убогими знаннями приваблює барвиста мова Вед, які пропонують здійснювати різні кармічні дії задля того, щоб піднестись на небесні планети, заради високого народження, могутності тощо. Вони прагнуть чуттєвих втіх й розкішного життя, говорячи, що кращого немає. Люди, взагалі, не дуже розумні, і внаслідок свого невігластва вони надто прихильні до кармічних дій, рекомендованих у розділах Вед під назвою карма-ка̄н̣д̣а. Всі їхні прагнення обмежують бажання, що пов’язані з чуттєвим задоволенням, і вони прагнуть потрапити на небо, на райські планети, де зможуть без перешкод насолоджуватись життям, де є вино й жінки, і де матеріальне багатство — звичайна річ. Для того, щоб потрапити на небесні планети, Веди рекомендують численні жертвопринесення і, зокрема, жертвопринесення джйотішт̣ома. Там сказано, що той, хто бажає досягти райських планет, повинен здійснювати такі жертвопринесення, і тому люди, знання яких обмежене, вважають, що в цьому і полягає вся суть ведичної мудрості. Таким недосвідченим людям буває дуже важко з рішучістю діяти в свідомості Кр̣шн̣и. Як дурні не уявляють собі можливих наслідків і приваблюються квітами отруйних дерев, так і недалеких людей теж вабить райське багатство і пов’язані з ним почуттеві втіхи.
У Ведах, в розділі карма-ка̄н̣д̣а, сказано: апа̄ма сомам амр̣та̄ абгӯма і акшаййам̇ ха ваі ча̄турмасйа-йа̄джінах̣ сукр̣там̇ бгаваті. Іншими словами, той, хто впродовж чотирьох місяців накладає на себе покуту, отримує право покуштувати напій сома-раса і таким чином досягти безсмертя й вічного щастя. Деякі прагнуть навіть тут, на Землі, скуштувати сома-раси, щоб стати сильними й здатними в усій повноті зазнати чуттєвої насолоди. Такі люди не вірять у звільнення з кайданів матеріального світу і прагнуть лише пишних ведичних жертовних обрядів. Звичайно ці люди хтиві й бажають лише райських насолод. Відомо, що на райських планетах є сади, які називають нандана-ка̄нана, де все сприяє спілкуванню з янголоподібними, чарівними жінками, і де щедро ллється вино сома- раса. Такого роду тілесне щастя безумовно має чуттєву природу. Ці люди, таким чином, бажають панувати в матеріальному світі і їх приваблює лише матеріальне тимчасове щастя.
44 бгоґаіш́варйа-прасакта̄на̄м̇
тайа̄пахр̣та-четаса̄м
вйаваса̄йа̄тміка̄ буддгіх̣
сама̄дгау на відгı̄йате
Послівний переклад
бгоґа—до матеріальної насолоди; аіш́варйа—і багатства; прасакта̄на̄м—прихильних; тайа̄—такими речами; апахр̣та-четаса̄м— збитих з пантелику; вйаваса̄йа-а̄тміка̄—з усією рішучістю; буддгіх̣—віддане служіння Господу; сама̄дгау—з розумом, що перебуває під контролем; на—ніколи; відгı̄йате—відбувається. Ті, чий розум дуже схильний до почуттєвих втіх і матеріального багатства, ті, кого одурено всім цим, не можуть наважитись без останку присвятити себе відданому служінню Верховному Господеві. Сама̄дгі означає «постійно зосереджений розум». У ведичному словнику Нірукті сказано: самйаґ а̄дгı̄йате ’смінн а̄тма-таттва-йа̄тга̄тмйам — «стан, за якого розум сконцентровано на осягненні власної сутності, називають сама̄дгі». Сама̄дгі недоступне для тих, хто прагне матеріального чуттєвого задоволення, а також для тих, кого вводять в оману подібні минущі речі. Матеріальна енерґія виносить таким людям вирок, який зумовлює їхня діяльність.
45 траі-ґун̣йа-вішайа веда̄
ністраі-ґун̣йо бгава̄рджуна
нірдвандво нітйа-саттва-стго
нірйоґа-кшема а̄тмава̄н
Послівний переклад
траі-ґун̣йа—те, що стосується трьох ґун̣ матеріальної природи; вішайа̄х̣—на тему; веда̄х̣—ведична література; ністраі-ґун̣йах̣— трансцендентний щодо трьох ґун̣ матеріальної природи; бгава— будь; арджуна—о Арджуно; нірдвандвах̣—вільний від двоїстості; нітйа-саттва-стгах̣—у стані чисто духовного існування; нірйоґа- кшемах̣—вільний від думок про придбання та захист; а̄тма-ва̄н— той, хто укріпився в своєму «я». У Ведах мова йде головним чином про три ґун̣и матеріальної природи. О Арджуно, вийди з-під впливу цих трьох ґун̣, звільнись від будь-якої двоїстості, від прагнення прибутків та утвердись у своїй сутності. Будь-яка матеріальна діяльність передбачає дії та їхні наслідки в трьох ґун̣ах матеріальної природи. Такі дії спрямовано на досягнення матеріальних результатів і тому вони приковують нас до матеріального світу. Хоча у Ведах описано різні типи такої діяльності, це робиться на те, щоб допомогти людям поступово піднятися із сфери почуттєвого задоволення на трансцендентний рівень. Арджуна, як учень і друг Господа Кр̣шн̣и, отримує від Нього пораду піднятись до трансцендентальної філософії Веда̄нти, початковим ступенем якої є брахма-джіджн̃а̄са̄, або питання стосовно вищої трансцендентності. В матеріальному світі всі живі істоти щосили борються за існування. Господь створив для них матеріальний світ і дав їм ведичне знання, яке радить, як жити і як вивільнитись з кайданів матерії. Коли людина припиняє діяльність задля чуттєвого задоволення, про яку йдеться в главі карма-ка̄н̣д̣а, Упанішади дають їй можливість духовного пізнання. Упанішади складають частину Вед, так само, як Бгаґавад-ґı̄та̄ входить до складу п’ятої Веди — Маха̄бга̄рати. Упанішади знаменують початок трансцендентного життя.
Доки існує матеріальне тіло, існують також дії та їхні наслідки в ґун̣ах матеріальної природи. Треба навчитись терпляче зносити двоякість явищ: радість і горе, холод і спеку. Слід миритись з двоїстістю й таким чином звільнитись від усіх турбот, пов’язаних з прибутками та втратами. Цього трансцендентного рівня може сягнути той, хто повністю перейнявся свідомістю Кр̣шн̣и й цілком довіривсь Кр̣шн̣і.
46 йа̄ва̄н артга удапа̄не
сарватах̣ самплутодаке
та̄ва̄н сарвешу ведешу
бра̄хман̣асйа віджа̄натах̣
Послівний переклад
йа̄ва̄н—усе це; артгах̣—призначення; уда-па̄не—у криниці; сарватах̣—з усякого погляду; самплута-удаке—у великій водоймі; та̄ва̄н—подібним чином; сарвешу—у всьому; ведешу—у ведичній літературі; бра̄хман̣асйа—людини, яка знає Вищого Брахмана; віджа̄натах̣—той, хто має довершене знання. Усі потреби, яким служить маленька водойма, можна вдовольнити загалом, користуючись великим водосховищем. Подібним чином призначення всіх Вед відкривається тому, хто знає їхню кінцеву мету. Ритуали та жертвопринесення, які згадано у ведичній літературі в розділі під назвою карма-ка̄н̣д̣а, призначені не те, щоб у людях поступово з’являвся смак до самоусвідомлення. Саму ж мету самоусвідомлення ясно визначено в п’ятнадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти (15.15): Веди вивчають для того, щоб пізнати Господа Кр̣шн̣у, першопричину всього. Таким чином, самоусвідомлення означає пізнати Кр̣шн̣у і свої вічні стосунки з Ним. Про взаємини живих істот з Кр̣шн̣ою також згадано в п’ятнадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти (15.7). Живі істоти — це невід’ємні частки Кр̣шн̣и і поновлення свідомості Кр̣шн̣и індивідуальними живими істотами є вища стадія досконалого ведичного знання. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (3.33.7) підтверджує це положення:
ахо бата ш́ва-пачо ’то ґарı̄йа̄н
йадж-джіхва̄ґре вартате на̄ма тубгйам
тепус тапас те джухувух̣ саснур а̄рйа̄
брахма̄нӯчур на̄ма ґр̣н̣анті йе те
«О мій Господь! Кожний, хто оспівує Твоє святе ім’я, навіть якщо він народився в родині ницого чан̣д̣а̄ли (собакоїда), перебуває на вищому рівні самоусвідомлення. Мабуть, в минулому така людина проходила через численні різновиди тапасйі, приносила різноманітні жертви згідно з ведичними обрядами, омивалась у всіх місцях прощ і досконало вивчила ведичну літературу. Таку людину вважають найкращою серед а̄рйан».
Отже, треба мати зрілий розум, щоб збагнути істинне призначення Вед, а не сліпо дотримуватись обрядів, бажаючи піднятись на райські планети, щоб зазнати там вищих чуттєвих насолод. У наш час пересічна людина не спроможна додержуватись всіх приписів і правил ведичних обрядів, як не здатна вона й досконало вивчити Веда̄нту й усі Упанішади. Здійснення приписів Вед вимагає багато часу, енерґії, знання й засобів і це навряд чи можливо за нашого часу. Однак, вищої мети ведичної культури можна досягти, якщо просто оспівувати святе ім’я Господа, як учив Господь Чаітанйа, спаситель усіх падших душ. Коли великий знавець ведичної літератури Прака̄ш́а̄нанда Сарасватı̄ запитав Господа Чаітанйу, чому Він скандує святе ім’я Бога, немов якийсь сентименталіст, замість вивчати філософію Веда̄нти, Господь відповів, що Його духовний учитель вважав Його великим дурнем і тому звелів Йому просто співати святе ім’я Господа Кр̣шн̣и. Він зробив так, як Йому було вказано, і впав в екстаз, немов безумець. У Калі-йуґу більшість людей кволі на розум і не мають достатньої освіти, щоб зрозуміти філософію Веда̄нти. Смиренно оспівуючи святе Господнє ім’я, можна досягнути вищої мети Веда̄нти. Веда̄нта — це останнє слово ведичної мудрості, і її автором і знавцем є Господь Кр̣шн̣а. Досконалий веда̄нтист — це велика душа, яка насолоджується оспівуванням святого імені Господа. В цьому полягає вища мета всього ведичного містицизму.
47 карман̣й ева̄дгіка̄рас те
ма̄ пгалешу када̄чана
ма̄ карма-пгала-хетур бгӯр
ма̄ те сан̇ґо ’ств акарман̣і
Послівний переклад
карман̣і—у виконанні визначених обов’язків; ева—неодмінно; адгіка̄рах̣—право; те—твоє; ма̄—ніколи; пгалешу—у плодах; када̄чана—у будь-який час; ма̄—ніколи; карма-пгала—наслідку роботи; хетух̣—причина; бгӯх̣—ставай; ма̄—ніколи; те—твоя; сан̇ґах̣— прихильність; асту—має бути; акарман̣і—не виконуючи обов’язку. Ти маєш право виконувати свій обов’язок, однак плоди твоїх дій не належать тобі. Ніколи не вважай себе причиною результатів своєї діяльності й ніколи не ухиляйся від виконання обов’язку. Тут обговорено три питання: визначені обов’язки, свавільна діяльність і бездіяльність. Визначені обов’язки — це діяльність, яку виконують під впливом відповідних ґун̣ матеріальної природи, в гармонії з ними. Свавільна діяльність — це діяльність без дозволу авторитета на її здійснення, а бездіяльність означає невиконання приписаних обов’язків. Господь радить Арджуні не бути бездіяльним. Навпаки, йому слід виконувати обов’язок, не переймаючись результатами своїх дій. Якщо людина прив’язується до результатів своєї праці, вона стає причиною дії. Тому вона насолоджується або страждає, залежно від результатів своєї діяльності.
Визначені обов’язки можна розділити на три категорії: повсякденна діяльність, дії за надзвичайних обставин і дії за власним прагненням. Повсякденна робота, здійснювана згідно з повчаннями ш́а̄стр і без прагнення до її плодів, — це діяльність у ґун̣і благочестя. Робота задля результатів сковує, і тому її важають несприятливою. Кожна людина має право виконувати визначені їй обов’язки, однак вона повинна діяти, не турбуючись про результати. Таке безкорисливе виконання своїх обов’язків безумовно виведе людину на шлях звільнення.
Тому Господь радить Арджуні битися, просто виконуючи свій обов’язок, і не турбуватись про наслідки. Відмова брати участь у битві — це інша сторона корисливості. Така корислива зацікавленість ніколи не виведе людину на шлях звільнення. Будь-яка прив’язаність, як позитивна, так і негативна, є причиною рабства. Бездіяльність — гріховна. Тому єдиним сприятливим шляхом звільнення для Арджуни було просто битись, як того вимагає обов’язок.
48 йоґа-стгах̣ куру карма̄н̣і
сан̇ґам̇ тйактва̄ дганан̃джайа
сіддгй-асіддгйох̣ само бгӯтва̄
саматвам̇ йоґа учйате
Послівний переклад
йоґа-стгах̣ — врівноважений; куру — виконуй; карма̄н̣і — свої обов’язки; сан̇ґам—прихильність; тйактва̄—залишивши; дганан̃джайа—о Арджуно; сіддгі-асіддгйох̣—в успіхах і поразці; самах̣—врівноважений; бгӯтва̄ — стаючи; саматвам — врівноваженість; йоґах̣—йоґа; учйате—називають. Будь врівноваженим, о Арджуно, і виконуй свій обов’язок. Хай не хвилює тебе успіх або невдача. Таке самовладання називають йоґою. Кр̣шн̣а радить Арджуні стати йоґом. Але що таке йоґа? Йоґа означає зосередження розуму на Всевишньому, опановуючи вічно неспокійні почуття. Але хто такий Всевишній? Всевишній — це Господь. І якщо Він особисто наказує Арджуні битися, то Арджуна не повинен думати про результати битви. Перемога або поразка — про те подбає Кр̣шн̣а, Арджуні слід лише діяти згідно з Його наказами. Дотримуватись наказів Кр̣шн̣и — то є справжня йоґа, і така йоґа є основою свідомості Кр̣шн̣и. Лише в свідомості Кр̣шн̣и можна відмовитись од власницьких почуттів. Треба стати слугою Кр̣шн̣и або слугою слуги Кр̣шн̣и. Це — певний шлях до виконання обов’язку в свідомості Кр̣шн̣и, і тільки він допоможе людині опанувати йоґу.
Арджуна — кшатрійа, отже, він належить до системи варн̣а̄ш́рама-дгарма. У Вішн̣у Пура̄н̣і сказано, що в системі варн̣а̄ш́рама-дгарма все спрямоване на задоволення Вішн̣у. Не слід шукати власного задоволення, як це звичайно роблять в матеріальному світі, але робити все слід лише для вдоволення Кр̣шн̣и. Тобто, якщо не вдовольняти Кр̣шн̣у, засади варн̣а̄ш́рама-дгарма буде порушено. Таким чином, Арджуна посередньо одержав вказівку діяти так, як йому радить Кр̣шн̣а.
49 дӯрен̣а хй аварам̇ карма
буддгі-йоґа̄д дганан̃джайа
буддгау ш́аран̣ам анвіччга
кр̣пан̣а̄х̣ пгала-хетавах̣
Послівний переклад
дӯрен̣а—відкинь на велику відстань; хі—неодмінно; аварам—огидне; карма—діяльність; буддгі-йоґа̄т—завдяки силі свідомості Кр̣шн̣и; дганан̃джайа—завойовник багатств; буддгау—у такій свідомості; ш́аран̣ам—повного підкорення; анвіччга—бажай; кр̣пан̣а̄х̣— скнари; пгала-хетавах̣—ті, що прагнуть плодів своєї діяльності. О Дганан̃джайо, ставши на шлях відданого служіння Господу, відкинь усі бажання, що штовхають до огидних вчинків, і, сповнившись такої свідомості, вручи себе Йому. Ті ж, хто бажає насолоджуватись плодами своєї праці, є скнари. Той, хто насправді усвідомив своє природне становище вічного слуги Кр̣шн̣и, відмовляється од усіх обов’язків, крім діяльності в свідомості Кр̣шн̣и. Як вже було сказано, буддгі-йоґа означає «трансцендентне любовне служіння Господу». Таке віддане служіння визначає правильну лінію поведінки живої істоти. Лише скнари прагнуть насолоджуватись плодами своєї праці, щоб ще більше загрузнути в матеріальному рабстві. Будь-яка діяльність, за винятком діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, не варта зусиль, тому що вона знову й знову зв’язує виконавця з циклом народження й смерті. Тому не слід ставати причиною діяльності. Треба виконувати все в свідомості Кр̣шн̣и, на вдоволення Кр̣шн̣и. Скнари не вміють правильно використовувати багатства, що надбані важкою працею або внаслідок удачі. Треба використати всю свою енерґію, діючи в свідомості Кр̣шн̣и, і тоді життя піде на краще. Але, уподібнюючись скнарам, нещасні люди не використовують свою енерґію на служіння Господеві.
50 буддгі-йукто джаха̄тı̄ха
убге сукр̣та-душкр̣те
тасма̄д йоґа̄йа йуджйасва
йоґах̣ кармасу кауш́алам
Послівний переклад
буддгі-йуктах̣—той, хто віддано служить; джаха̄ті—може звільнитися від; іха—у цьому житті; убге—обидва; сукр̣та-душкр̣те— погані й добрі плоди; тасма̄т—тому; йоґа̄йа—до відданого служіння; йуджйасва—будь настільки залученим до; йоґах̣—свідомість Кр̣шн̣и; кармасу—у всій діяльності; кауш́алам—мистецтво. Людина, що віддано служить Господу, вже навіть у цьому житті звільнюється від кармічних наслідків, як добрих, так і поганих. Тому прагни до йоґи, — в ній мистецтво всієї діяльності. З давніх-давен кожна жива істота накопичила численні зворотні наслідки своєї доброї або лихої діяльності. Перебуваючи в такому стані, вона нічого не знає про своє справжнє становище. Подібне невідання можна розвіяти за допомогою повчань Бгаґавад-ґı̄ти, які радять цілком довіритись Господу Ш́рı̄ Кр̣шн̣і, й відтак повністю звільнитись від ланцюга дій та їх наслідків, що тривають життя за життям. Тому Арджуна одержав пораду діяти в свідомості Кр̣шн̣и, очищуючись таким чином від наслідків діяльності.
51 карма-джам̇ буддгі-йукта̄ хі
пгалам̇ тйактва̄ манı̄шін̣ах̣
джанма-бандга-вінірмукта̄х̣
падам̇ ґаччгантй ана̄майам
Послівний переклад
карма-джам—завдяки кармічній діяльності; буддгі-йукта̄х̣—ті, що віддано служать; хі—неодмінно; пгалам—плодів; тйактва̄—відмовляючись; манı̄шін̣ах̣—великі мудреці або віддані; джанма-бандга — від пут народження й смерті; вінірмукта̄х̣ — звільнені; падам—стану; ґаччганті—вони досягають; ана̄майам—без нещасть. Великі мудреці, бгакти, що віддано служать Кр̣шн̣і, звільняються з коловороту народження і смерті, бо зреклись плодів діяльності в матеріальному світі. Таким чином вони досягають стану, що непідвладний стражданням. Звільнені душі прагнуть туди, де немає страждань матеріального світу. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.14.58) сказано:
сама̄ш́ріта̄ йе пада-паллава-плавам̇
махат-падам̇ пун̣йа-йаш́о мура̄рех̣
бгава̄мбудгір ватса-падам̇ парам̇ падам̇
падам̇ падам̇ йад віпада̄м̇ на теша̄м
«Для того, хто приймає як рятівний човен лотосні стопи Господа, який є пристановище усього космічного проявлення і відомий як Мукунда, той, хто дарує мукті — звільнення, — такій людині океан матеріального світу нагадує калюжку в ямці від телячої ратички. Парам̇ падам, місце, де немає матеріального страждання, тобто Ваікун̣т̣га — ось його мета, а не місце, де небезпека чигає на кожнім кроці».
Внаслідок свого невігластва жива істота не розуміє, що матеріальний світ — жалюгідне місце, де на кожнім кроці причаїлась небезпека. Лише внаслідок невігластва нерозумні люди намагаються пристосуватись до обставин і вдаються до кармічної діяльності, сподіваючись, що плоди їхньої праці принесуть їм щастя. Вони не знають, що в усьому всесвіті жодний вид матеріального тіла не може забезпечити життя без страждань. Страждання, якими є народження, смерть, старість і хвороби — супроводжують життя скрізь в матеріальнім світі. Але той, хто усвідомлює своє істинне становище вічного слуги Господа, отже, і становище Бога-Особи, присвячує себе трансцендентному любовному служінню Господеві. Таким чином він одержує право потрапити на планети Ваікун̣т̣ги, де немає матеріального життя, сповненого страждань, де немає впливу часу й смерті. Розуміння свого істинного становища означає також розуміння Господньої величі. Той, хто помилково вважає, що Господь і жива істота існують на одному рівні, — перебуває в пітьмі й нездатний присвятити себе відданому служінню Господеві. Така істота сама проголошує себе Богом і таким чином торує собі шлях до невпинно повторюваних народження й смерті. Але той, хто розуміє своє природне становище слуги, віддає себе служінню Господу й одразу ж стає гідним Ваікун̣т̣галоки. Служіння в ім’я Господа називають карма-йоґою чи буддгі-йоґою, або просто відданим служінням Господеві.
52 йада̄ те моха-калілам̇
буддгір вйатітарішйаті
тада̄ ґанта̄сі нірведам̇
ш́ротавйасйа ш́рутасйа ча
Послівний переклад
йада̄—коли; те—твій; моха—омани; калілам—нетрі; буддгіх̣—розум у трансцендентному служінні; вйатітарішйаті—перевершує; тада̄—тоді; ґанта̄ асі—ти станеш; нірведам—байдужий; ш́ротавйасйа—до того, що почуєш; ш́рутасйа—усього, що почув; ча— також. Коли твій розум шляхом відданого служіння вибереться з нетрів омани, ти станеш байдужим до всього, що чув, і до всього, що маєш почути. Є багато чудових прикладів з життя великих відданих Господа, коли вони байдужіли до ведичних обрядів просто внаслідок свого відданого служіння Господеві. Коли людина по- справжньому усвідомлює Кр̣шн̣у і свої стосунки з Ним, вона стає цілком байдужа до обрядів, пов’язаних з кармічною діяльністю, навіть якщо вона є досвідченим бра̄хман̣ою. Ш́рı̄ Ма̄дгавендра Пурı̄, великий відданий і а̄ча̄рйа в низці ваішн̣ав, каже:
сандгйа̄-вандана бгадрам асту бгавато бгох̣ сна̄на тубгйам̇ намо
бго дева̄х̣ пітараш́ ча тарпан̣а-відгау на̄хам̇ кшамах̣ кшамйата̄м
йатра ква̄пі нішадйа йа̄дава-кулоттамасйа кам̇са-двішах̣
сма̄рам̇ сма̄рам аґгам̇ хара̄мі тад алам̇ манйе кім анйена ме
«О мої молитви тричі на день, слава Вам! О обмивання, я висловлюю вам усю хвалу. О напівбоги! О предки! Будь ласка, пробачте мені, що я не здатний шанувати вас. Тепер, де б я не був, я згадую великого нащадка династії Йаду (Кр̣шн̣у), ворога Кам̇си, й відтак я вивільнююсь із пут гріха. Вважаю, цього для мене досить».
Ведичні обряди й церемонії обов’язкові для неофітів. Вони включають усі різновиди молитв тричі на день, повне обмивання рано-в-ранці, шанування предків тощо. Але той, хто цілком перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й присвячує себе трансцендентному любовному служінню Йому, — той вже досяг досконалості і тому втрачає цікавість до всіх вищезгаданих засад побожного життя. Якщо людина досягла ступеня самоусвідомлення шляхом відданого служіння Верховному Господеві Кр̣шн̣і, їй не треба більше вдаватись до різних аскез й виконувати жертвопринесення, що рекомендовані ш́а̄страми. З іншого боку, той, хто не зрозумів, що метою Вед є осягнути Кр̣шн̣у і просто формально відправляє обряди й т. ін., той марно витрачає час. Особи, які перебувають у свідомості Кр̣шн̣и, виходять за межі ш́абда-брахми, тобто діапазону Вед та Упанішад.
53 ш́руті-віпратіпанна̄ те
йада̄ стга̄сйаті ніш́чала̄
сама̄дга̄в ачала̄ буддгіс
тада̄ йоґам ава̄псйасі
Послівний переклад
ш́руті—ведичного одкровення; віпратіпанна̄—вільний від впливу наслідків діяльності; те—твій; йада̄—коли; стга̄сйаті—залишається; ніш́чала̄—нерухомий; сама̄дгау—у трансцендентальній свідомості, або свідомості Кр̣шн̣и; ачала̄—непохитний; буддгіх̣—інтелект; тада̄—тоді; йоґам—самоусвідомлення; ава̄псйасі—ти досягнеш. Коли твій розум більше не хвилюватиме барвиста мова Вед, і він закріпиться в трансі самоусвідомлення, — тоді ти досягнеш божественної свідомості. Коли людина перебуває в сама̄дгі, це означає, що вона повністю віднайшла свідомість Кр̣шн̣и, тобто вона осягнула Брахмана, Парама̄тму і Бгаґава̄на. Найвища досконалість самоусвідомлення полягає в розумінні того, що кожна індивідуальна душа є вічною слугою Кр̣шн̣и, і що її єдине заняття — виконувати свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и. Непохитного відданого Господа, тобто людину, яка усвідомила Кр̣шн̣у, вже не зачаровує барвиста мова Вед, і його не приваблює матеріальна діяльність задля досягнення небесного царства. В свідомості Кр̣шн̣и вона безпосередньо спілкується з Кр̣шн̣ою і в такому трансцендентному стані може зрозуміти всі вказівки Кр̣шн̣и. Тоді всі її дії неодмінно матимуть успіх, і людина досягне вищого ступеня знання. Треба лише виконувати накази Кр̣шн̣и або Його представника — духовного вчителя.
54 арджуна ува̄ча
стгіта-праджн̃асйа ка̄ бга̄ша̄
сама̄дгі-стгасйа кеш́ава
стгіта-дгı̄х̣ кім̇ прабга̄шета
кім а̄сı̄та враджета кім
Послівний переклад
арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; стгіта-праджн̃асйа—того, хто постійно перебуває у свідомості Кр̣шн̣и; ка̄—яка; бга̄ша̄—мова; сама̄дгі-стгасйа—того, хто перебуває в трансі; кеш́ава—о Кр̣шн̣о; стгіта-дгı̄х̣—той, хто укріпився в свідомості Кр̣шн̣и; кім—що; прабга̄шета—говорить; кім—як; а̄сı̄та—залишається спокійним; враджета—ходить; кім—як. Арджуна сказав: О Кр̣шн̣о, як розпізнати того, чия свідомість заглибилась у трансцендентне? Що він говорить і як? Як сидить і як ходить? У кожної людини, залежно від її стану, проявляються певні особливості, і тому особа, яка перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, теж має певні властивості, що дають себе взнаки в мові, ході, напрямкові думок, почуттях тощо. Багата людина має ознаки, що свідчать про її багатство, хвора людина має ознаки хвороби, вчена людина має свої ознаки, так само й людина в трансцендентній свідомості Кр̣шн̣и має свої особливі риси, що виявляються в її поведінці. З Бгаґавад-ґı̄ти можна дізнатись про такі особливі ознаки. Найважливішою з якостей людини в свідомості Кр̣шн̣и є мова, адже мова — це головна якість будь-якої людини. Кажуть, що дурня не видно, доки він мовчить, а розпізнати добре вдягнутого дурня й зовсім неможливо, доки він не почне балакати, але лишень він розкриває рота, як усе стає зрозумілим. Найочевидніша ознака людини, що усвідомлює Кр̣шн̣у, полягає в її властивості говорити лише про Кр̣шн̣у і про все з Ним пов’язане. Інші ознаки випливають самі по собі, про що розповідатиметься далі.
55 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
праджаха̄ті йада̄ ка̄ма̄н
сарва̄н па̄ртга мано-ґата̄н
а̄тманй ева̄тмана̄ тушт̣ах̣
стгіта-праджн̃ас тадочйате
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; праджаха̄ті— відкидає; йада̄—коли; ка̄ма̄н—бажання задовольнити чуття; сарва̄н—усі; па̄ртга—син Пр̣тги; манах̣ґата̄н—вигадки; а̄тмані—у чистому стані душі; ева—неодмінно; а̄тмана̄—очищеним розумом; тушт̣ах̣—задоволений; стгіта-праджн̃ах̣—той, хто перебуває у трансцендентному; тада̄—тоді; учйате—сказано. Верховний Бог-Особа сказав: О Па̄ртго, коли людина відмовляється від усіх чуттєвих бажань, що породжені її розумом, коли вона проходить таким чином через очищення і знаходить задоволення лише в собі самій, — це означає, що вона перебуває в чистій трансцендентній свідомості. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам твердить, що кожна людина, яка повністю перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, тобто цілком заглиблена у віддане служіння Господу, має всі чесноти великих мудреців, тоді як той, кому не відомий такий трансцендентний стан, позбавлений цих чеснот, тому що він засновує своє життя на власних вигадках. Тому тут ясно сказано, що треба відмовитись од усіх чуттєвих прагнень, породжених власними розумуваннями. Таких прагнень неможливо позбутись якимсь штучним шляхом. Але якщо людина присвячує себе служінню в свідомості Кр̣шн̣и, ці прагнення відступають самі, без якихось надмірних зусиль. Тому слід без вагань включитись у діяльність в свідомості Кр̣шн̣и, бо віддане служіння Господу одразу ж допомагає досягнути трансцендентної свідомості. Високорозвинута людина завжди знаходить задоволення сама в собі, тому що вона усвідомила своє становище вічного слуги Господа. Той, хто перебуває в такому трансцендентному стані, вже не має чуттєвих бажань, зумовлених вузькими матеріалістичними поглядами, навпаки, він завжди щасливий у своєму природному становищі вічного слуги Верховного Господа.
56 дух̣кгешв анудвіґна-мана̄х̣
сукгешу віґата-спр̣хах̣
вı̄та-ра̄ґа-бгайа-кродгах̣
стгіта-дгı̄р мунір учйате
Послівний переклад
дух̣кгешу—у стражданнях троякого роду; анудвіґна-мана̄х̣—із врівноваженим розумом; сукгешу—у щасті; віґата-спр̣хах̣—не будучи зацікавленим; вı̄та—вільний від; ра̄ґа—прихильність; бгайа— страх; кродгах̣—і гнів; стгіта-дгı̄х̣—той, чий розум незворушний; муніх̣—мудрець; учйате—називають. Той, хто зберігає спокій навіть серед троякого роду страждань, хто не шаліє від щастя, хто вільний від прив’язаності, страху й гніву, того називають мудрецем з врівноваженим розумом. Слово муні означає «той, хто схильний збуджувати свій розум всілякими вигадками, не приходячи до правдивих висновків». Кажуть, що кожний муні має свій погляд, і якщо один муні не відрізняється од інших муні, то його не можна назвати муні в точному розумінні цього слова. На ча̄са̄в р̣ш́ір йасйа матам̇ на бгіннам (Маха̄бга̄рата, Вана-парва 313.117). Проте, стгіта-дгı̄р муні, про якого згадує тут Господь, відрізняється од звичайного муні. Стгіта-дгı̄р муні завжди перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, бо він вичерпав усі свої ресурси розумувань. Він є праш́а̄нта-ніх̣ш́еша-мано-ратга̄нтара (Стотра-ратна 43), тобто він пройшов стадію теоретичних розумувань і дійшов висновку, що Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, або Ва̄судева, є всим сущим (ва̄судевах̣ сарвам іті са маха̄тма̄ су-дурлабгах̣). Таку людину називають муні зі сталим розумом. Вона повністю перебуває в свідомості Кр̣шн̣и і її абсолютно не турбує натиск будь-яких страждань троякого роду, тому що вона сприймає всі страждання як Господню милість і вважає, що заслуговує ще суворішої кари за свої минулі гріхи, але з Господньої ласки її страждання є мінімальними. В щасті вона так само дякує Господеві і вважає себе недостойною свого щастя. Вона усвідомлює, що лише з милості Господа її становище таке сприятливе, і вона бажає ще краще й краще служити Йому. В служінні Господу вона завжди смілива, енерґійна й не підвладна прихильності або відразі. Прив’язаність, або ж прихильність, означає використовувати що-небудь на власне почуттєве задоволення, відречення ж полягає у відсутності такої чуттєвої прив’язаності. Але для того, хто зосереджений у свідомості Кр̣шн̣и, не існує ані прихильності, ані відречення, тому що його життя присвячене служінню Господеві й через те його не дратує безуспішність зусиль. Людина в свідомості Кр̣шн̣и завжди непохитна й рішуча в своїй діяльності.
57 йах̣ сарватра̄набгіснехас
тат тат пра̄пйа ш́убга̄ш́убгам
на̄бгінандаті на двешт̣і
тасйа праджн̃а̄ пратішт̣гіта̄
Послівний переклад
йах̣—той, хто; сарватра—скрізь; анабгіснехах̣—без прив’язаності; тат—те; тат—те; пра̄пйа—досягаючи; ш́убга—добро; аш́убгам—зло; на—ніколи; абгінандаті—радіє; на—ніколи; двешт̣і— ненавидить; тасйа—його; праджн̃а̄—досконале знання; пратішт̣гіта̄—той, хто укріпився. В матеріальному світі той, хто зберігає спокій за всіх обставин, як добрих, так і поганих, хто нічого не вихваляє й не ганить, — той міцно укріпився в досконалому знанні. В матеріальному світі завжди відбуваються ті чи інші бурхливі події, які можуть бути корисними або ж шкідливими, приємними, чи неприємними. Той, кого не бентежать такі події і хто непідвладний впливові добра і зла, — той, треба розуміти, утвердився в свідомості Кр̣шн̣и. Доки ми перебуваємо в матеріальному світі, ми стикаємось з проявленнями добра і зла, тому що цей світ сповнений двоїстих явищ. Однак той, хто укріпився в свідомості Кр̣шн̣и, вже не підвладний впливам добра і зла, тому що всі його думки зосереджені на Кр̣шн̣і, який є абсолютне благо. Коли свідомість людини до такої міри заполонив Кр̣шн̣а, це означає, що вона досягла досконалого трансцендентного стану, що має спеціальну назву — сама̄дгі.
58 йада̄ сам̇харате ча̄йам̇
кӯрмо ’н̇ґа̄нı̄ва сарваш́ах̣
індрійа̄н̣ı̄ндрійа̄ртгебгйас
тасйа праджн̃а̄ пратішт̣гіта̄
Послівний переклад
йада̄—коли; сам̇харате—втягує; ча—також; айам—він; кӯрмах̣— черепаха; ан̣ґа̄ні—кінцівки; іва—як; сарваш́ах̣—усі разом; індрійа̄ні—чуття; індрійа-артгебгйах̣—від об’єктів чуттів; тасйа—його; праджн̃а̄—свідомість; пратішт̣гіта̄—той, хто укріпився. Досконалою є свідомість того, хто спроможний відвернути свої чуття від їхніх об’єктів, так само, як черепаха ховає під панцир свої кінцівки. Для йоґа, відданого, або душі, яка усвідомила себе, характерною є здатність керувати чуттями згідно зі своїми намірами. Проте більшість людей—раби почуттів, і керуються тим, що велять їм почуття. У цьому полягає відповідь на питання про становище йоґа. Чуття можна порівняти з отруйними зміями. Вони прагнуть діяти дуже розв’язно й без обмежень. Йоґ, або відданий, повинен мати велику силу, щоб підкорити їх собі — як заклинач змій. Він ніколи не повинен дозволяти їм діяти незалежно. В ш́а̄страх є багато повчань з цього приводу; деякі з них рекомендують щось, інші, навпаки, забороняють. Якщо людина не спроможна дотримуватись таких рекомендацій та заборон і таким чином обмежувати себе в чуттєвому задоволенні, вона не зможе укріпитись в свідомості Кр̣шн̣и. Найкращий приклад наведено саме тут — приклад черепахи. Черепаха може в будь-який момент втягти в себе свої кінцівки і в будь-який момент висунути їх назовні з певною метою. Так само й людина в свідомості Кр̣шн̣и використовує свої чуття лише з певною метою, якщо це потрібно для служіння Господу, і вимикає їх у всіх інших випадках. Арджуна отримав пораду використовувати свої чуття в служінні Господеві, а не для власного задоволення. Постійне підпорядкування почуттів служінню Господу подібне до поведінки черепахи, яка втягує кінцівки всередину, коли не користується ними.
59 вішайа̄ вінівартанте
ніра̄ха̄расйа дехінах̣
раса-варджам̇ расо ’пй асйа
парам̇ др̣шт̣ва̄ нівартате
Послівний переклад
вішайа̄х̣—об’єкти почуттєвої насолоди; вінівартанте—утримуватися від; ніра̄ха̄расйа—обмеженнями; дехінах̣—для втілених; раса- варджам—відмовляючись від смаку; расах̣—почуття насолоди; апі—хоча є; асйа—його; парам—набагато вищі речі; др̣шт̣ва̄— зазнаючи; нівартате—припиняє. Втілена душа може утримуватись від чуттєвих задоволень, хоча смак до них залишається. Однак, зазнавши вищої насолоди, вона втрачає смак до колишнього і її свідомість зміцнюється. Якщо жива істота не досягла трансцендентного стану, вона не може відмовитись од чуттєвих насолод. Обмеження чуттєвих задоволень шляхом виконання правил й приписів дещо нагадує обмеження в дієті хворого, що виключають уживання деяких продуктів. Проте, хворий не полюбляє такі обмеження й не втрачає смаку до заборонених страв. Так само, приборкання чуттів за допомогою певних духовних методів, як, наприклад, ашт̣а̄н̇ґа-йоґи, через йаму, нійаму, а̄сану, пра̄н̣а̄йа̄му, пратйа̄ха̄ру, дга̄ран̣у, дгйа̄ну тощо, рекомендоване для людей з незрілим розумом, які не мають глибшого знання. Але, якщо на шляху свого поступу в свідомості Кр̣шн̣и людина пізнала красу Верховного Господа Кр̣шн̣и, вона втрачає смак до мертвих предметів матеріального світу. Таким чином, для людей, чий розум незрілий, для новаків на шляху духовного розвою існують певні обмеження, але насправді ці обмеження потрібні лише до тих пір, доки людина не відчує смак свідомості Кр̣шн̣и. Коли вона справді приходить до свідомості Кр̣шн̣и, тоді матеріальні цінності в її очах тьмяніють й втрачають свою привабливість.
60 йатато хй апі каунтейа
пурашасйа віпаш́чітах̣
індрійа̄н̣і прама̄тгı̄ні
харанті прасабгам̇ манах̣
Послівний переклад
йататах̣—той, хто докладає зусиль; хі—звичайно; апі—незважаючи на; каунтейа—син Кунтı̄; пурушасйа—людини; віпаш́чітах̣— прозорливий; індрійа̄н̣і—чуття; прама̄тгı̄ні —що легко збуджуються; харанті—кидають; прасабгам—силою; манах̣—розум. Чуття настільки сильні й неспокійні, о Арджуно, що здатні подужати розум навіть проникливої людини, яка намагається керувати ними. Існує чимало мудреців, філософів і трансценденталістів, які намагаються оволодіти своїми почуттями, однак, попри їхні зусилля, навіть найвидатніші з них іноді стають жертвами матеріального чуттєвого задоволення через збудливий розум. Навіть Віш́ва̄мітру, великого мудреця і досконалого йоґа, спокусила Менака̄, незважаючи на всі його зусилля приборкати почуття за допомогою суворого аскетизму і практики йоґи. Світова історія знає чимало таких випадків. Тобто, поза свідомістю Кр̣шн̣и дуже важко володіти своїм розумом й чуттями. Якщо не зосередити розуму на Кр̣шн̣і, то неможливо відмовитись од матеріальної діяльності. Практичний приклад дає нам Ш́рı̄ Йа̄муна̄ча̄рйа, великий святий і відданий, кажучи:
йад-авадгі мама четах̣ кр̣шн̣а-па̄да̄равінде
нава-нава-раса-дга̄манй удйатам̇ рантум а̄сı̄т
тад-авадгі бата на̄рı̄-сан̇ґаме смарйама̄не
бгаваті мукга-віка̄рах̣ сушт̣гу нішт̣гı̄ванам̇ ча
«Відтоді, як мій розум заглибився в служіння лотосним стопам Господа Кр̣шн̣и, я постійно черпаю в цьому вічно нову духовну радість, і при одній лише думці про статеві зносини з жінкою я відвертаюсь і спльовую».
Свідомість Кр̣шн̣и настільки прекрасна й духовна, що матеріальні задоволення самі по собі стають неприємні відданому. Він уподібнюється людині, яка вгамувала голод достатньою кількістю високоякісної їжі. Маха̄ра̄джа Амбарı̄ша переміг великого йоґа Дурва̄сӯ Муні лише тому, що його розум був заглиблений у свідомість Кр̣шн̣и (са ваі манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равіндайор вача̄м̇сі ваікун̣т̣га-ґун̣а̄нуварн̣ане).
61 та̄ні сарва̄н̣і сам̇йамйа
йукта а̄сı̄та мат-парах̣
ваш́е хі йасйендрійа̄н̣і
тасйа праджн̃а̄ пратішт̣гіта̄
Послівний переклад
та̄ні—ті чуття; сарва̄н̣і—усі; сам̇йамйа—володіючи; йуктах̣—будучи заглибленим; а̄сı̄та—слід перебувати; мат-парах̣—в стосунках зі Мною; ваш́е—повністю підкорені; хі—звичайно; йасйа—того, чиї; індрійа̄н̣і—чуття; тасйа—його; праджн̃а̄—свідомість; пратішт̣гіта̄—той, хто укріпився. Того, хто приборкує свої чуття і повністю владає ними, хто зосереджує свою свідомість на Мені, вважають людиною із стійким інтелектом. Вища досконалість йоґи полягає в свідомості Кр̣шн̣и, про що ясно сказано в даному вірші. Без свідомості Кр̣шн̣и неможливо підкорити свої чуття. Як було згадано вище, великий мудрець Дурва̄са̄ Муні посварився з Маха̄ра̄джею Амбарı̄шею й через гордощі впав у безпідставну лють. Таким чином він не зумів стримати свої почуття. Хоча цар не був таким могутнім йоґом, як мудрець, проте, бувши відданим Господа, мовчки терпів несправедливі закиди, внаслідок чого й здобув перемогу. Цар зміг керувати своїми почуттями, бо мав якості, які описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (9.4.18 – 20) таким чином:
са ваі манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равіндайор
вача̄м̇сі ваікун̣т̣га-ґун̣а̄нуварн̣ане
карау харер мандіра-ма̄рджана̄дішу
ш́рутім̇ чака̄ра̄чйута-сат-катгодайе
мукунда-лін̇ґа̄лайа-дарш́ане др̣ш́ау
тад-бгр̣тйа-ґа̄тра-спарш́е ’н̇ґа-сан̇ґамам
ґгра̄н̣ам̇ ча тат-па̄да-сароджа-саурабге
ш́рı̄мат-туласйа̄ расана̄м̇ тад-арпіте
па̄дау харех̣ кшетра-пада̄нусарпан̣е
ш́іро хр̣шı̄кеш́а-пада̄бгівандане
ка̄мам̇ ча да̄сйе на ту ка̄ма-ка̄мйайа̄
йатготтамаш́лока-джана̄ш́райа̄ ратіх̣
“King Ambarīṣa fixed his mind on the lotus feet of Lord Kṛṣṇa, engaged his words in describing the abode of the Lord, his hands in cleansing the temple of the Lord, his ears in hearing the pastimes of the Lord, his eyes in seeing the form of the Lord, his body in touching the body of the devotee, his nostrils in smelling the flavor of the flowers offered to the lotus feet of the Lord, his tongue in tasting the tulasī leaves offered to Him, his legs in traveling to the holy place where His temple is situated, his head in offering obeisances unto the Lord, and his desires in fulfilling the desires of the Lord … and all these qualifications made him fit to become a mat-para devotee of the Lord.”
The word mat-para is most significant in this connection. How one can become mat-para is described in the life of Mahārāja Ambarīṣa. Śrīla Baladeva Vidyābhūṣaṇa, a great scholar and ācārya in the line of the mat-para, remarks, mad-bhakti-prabhāvena sarvendriya-vijaya-pūrvikā svātma-dṛṣṭiḥ su-labheti bhāvaḥ. “The senses can be completely controlled only by the strength of devotional service to Kṛṣṇa.” Also, the example of fire is sometimes given: “As a blazing fire burns everything within a room, Lord Viṣṇu, situated in the heart of the yogī, burns up all kinds of impurities.” The Yoga-sūtra also prescribes meditation on Viṣṇu, and not meditation on the void. The so-called yogīs who meditate on something other than the Viṣṇu form simply waste their time in a vain search after some phantasmagoria. We have to be Kṛṣṇa conscious – devoted to the Personality of Godhead. This is the aim of the real yoga.
62 дгйа̄йато вішайа̄н пум̇сах̣
сан̇ґас тешӯпаджа̄йате
сан̇ґа̄т сан̃джа̄йате ка̄мах̣
ка̄ма̄т кродго ’бгіджа̄йате
Послівний переклад
дгйа̄йатах̣—споглядаючи; вішайа̄н—об’єкти чуттів; пум̇сах̣—особи; сан̇ґах̣ — прив’язаність; тешу — в об’єктах чуттів; упаджа̄йате—розвивається; сан̇ґа̄т—із прив’язаності; сан̃джа̄йате—розвивається; ка̄мах̣—бажання; ка̄ма̄т—із бажання; кродгах̣—гнів; абгіджа̄йате—проявляється. Споглядаючи об’єкти чуттів, людина розвиває в собі прив’язаність до них, прив’язаність породжує хтивість, а з хтивості виникає гнів. Коли людина, яка не має свідомості Кр̣шн̣и, споглядає об’єкти чуттів, вона стає підвладною матеріальним бажанням. Чуття не можуть бути бездіяльними, і якщо їх не буде залучено до трансцендентного любовного служіння Господу, вони неодмінно шукатимуть собі втіхи в матеріалістичній діяльності. В матеріальному світі кожна жива істота, включно з Господом Ш́івою й Господом Брахмою, не кажучи вже про інших напівбогів на райських планетах, підвладна впливові об’єктів чуттєвого сприймання і єдиний метод вибратися з такої пастки матеріального існування — це віднайти свідомість Кр̣шн̣и. Господь Ш́іва перебував у стані глибокої медитації, але коли Па̄рватı̄ почала спокушати його, він піддавсь і внаслідок цього народився Ка̄ртікейа. Коли Харіда̄са Т̣га̄кура був ще молодим відданим, його також намагалась звабити чарівна втілення Ма̄йа̄-девı̄, але Харіда̄са витримав випробовування завдяки своїй неподільній відданості Господу Кр̣шн̣і. Як свідчить вищезгаданий вірш Ш́рı̄ Йа̄муна̄ча̄рйі, щирий відданий Господа уникає всіх чуттєвих насолод матеріального світу, бо він дізнав вищого смаку духовної насолоди в спілкуванні з Господом. У цьому — секрет успіху. Але той, в кого немає свідомості Кр̣шн̣и, яким би великим не було його уміння опановувати свої почуття шляхом штучного їх придушення, врешті-решт неминуче падає, бо найменша думка про чуттєву насолоду спонукує його шукати задоволення бажань.
63 кродга̄д бгаваті саммохах̣
саммоха̄т смр̣ті-вібграмах̣
смр̣ті-бграм̇ш́а̄д буддгі-на̄ш́о
буддгі-на̄ш́а̄т пран̣аш́йаті
Послівний переклад
кродга̄т—із гніву; бгаваті—виникає; саммохах̣—цілковита ілюзія; саммоха̄т—від ілюзії; смр̣ті—пам’яті; вібграмах̣—затьмарення; смр̣ті-бграм̇ш́а̄т—після затьмарення пам’яті; буддгі-на̄ш́ах̣— втрата інтелекту; буддгі-на̄ш́а̄т—і з втрати інтелекту; пран̣аш́йаті—падає. Гнів породжує оману, омана затьмарює пам’ять. Коли пам’ять затьмарена, пропадає інтелект, а коли інтелект втрачено, людина знову падає в баюр матеріального світу. Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ дає нам таке повчання:
пра̄пан̃чікатайа̄ буддгйа̄
харі-самбандгі-вастунах̣
мумукшубгіх̣ парітйа̄ґо
ваіра̄ґйам̇ пгалґу катгйате
(Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.258)
Розвиваючи свідомість Кр̣шн̣и, людина бачить, що усе можна використати на служіння Господеві. Ті, що не мають уявлення про свідомість Кр̣шн̣и, штучно намагаються уникнути контактів з матеріальними об’єктами, і, внаслідок цього, попри їхнє бажання звільнитись із матеріального рабства, вони не досягають ступеня досконалого відречення. Їхнє так зване «відречення» називають пгалґу, або малоістотним. Але людина в свідомості Кр̣шн̣и розуміє, як можна все використати в служінні Господу, і тому вона не стає жертвою матеріальної свідомості. Наприклад, імперсоналісти вважають, що Господь, або Абсолют, будучи безособистісним, не може їсти. Тимчасом як імперсоналісти намагаються уникнути вживання смачних страв, відданий розуміє, що Кр̣шн̣а — це той, хто в остаточному підсумку насолоджується всім, і що Він приймає все, що з любов’ю та відданістю запропоновано Йому. Тому бгакта, запропонувавши Господу смачну їжу, бере собі рештки, які називають праса̄дам. Таким чином все стає духовним і зникає небезпека падіння. Відданий приймає праса̄дам в свідомості Кр̣шн̣и, тоді як імперсоналіст нехтує їжею, бо вважає її матеріальною. Імперсоналіст, таким чином, не може насолоджуватись життям внаслідок власного неприродного відречення, і тому найменше збудження розуму знову штовхає його в баюр матеріального існування. Вважають, що така душа, навіть якщо вона й сягнула звільнення, падає знову, адже вона не має опори у відданому служінні.
64 ра̄ґа-двеша-вімуктаіс ту
вішайа̄н індрійаіш́ чаран
а̄тма-ваш́йаір відгейа̄тма̄
праса̄дам адгіґаччгаті
Послівний переклад
ра̄ґа — прихильності; двеша — відчуженості; вімуктаіх̣ — тим, хто звільнився від; ту—але; вішайа̄н—об’єкти чуттів; індрійаіх̣—чуттями; чаран — діючи; а̄тма-ваш́йаіх̣ — під контролем; відгейа-а̄тма̄—той, хто додержується засад, що впорядковують його життя у свободі; праса̄дам—Господня милість; адгіґаччгаті—досягає. На людину, вільну від усякої прихильності та антипатій і здатну опановувати свої почуття за допомогою засад, що впорядковують її життя і ведуть до свободи, сходить Господня милість. Вже пояснювалось, що за допомогою різних методів можна штучно підкорити чуття, але якщо не залучувати їх до трансцендентного служіння Господу, то завжди залишатиметься можливість падіння. Хоча може здаватись, що людина, яка цілковито перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, діє на чуттєвому рівні, але насправді, завдяки свідомості Кр̣шн̣и, вона не прив’язана до чуттєвої діяльності. Людину в свідомості Кр̣шн̣и цікавить лише те, що стосується вдоволення Кр̣шн̣и, й нічого більше. Тому вона трансцендентна щодо будь-якої прив’язаності або відречення. Якщо Кр̣шн̣а захоче, відданий може зробити що завгодно, навіть небажане на звичайний погляд; але якщо Кр̣шн̣а не бажає, відданий не робитиме того, що зробив би задля власного задоволення за звичайних обставин. Тому рішення — діяти або не діяти — залишається за Кр̣шн̣ою, тому що це Він насправді скеровує відданого. Таке розуміння приходить з безпідставної Господньої ласки і відданий може досягти його, незважаючи на те, що діє на чуттєвому рівні.
65 праса̄де сарва-дух̣кга̄на̄м̇
ха̄нір асйопаджа̄йате
прасанна-четасо хй а̄ш́у
буддгіх̣ парйаватішт̣гате
Послівний переклад
праса̄де—коли сходить безпідставна Господня ласка; сарва—усіх; дух̣кга̄на̄м—матеріальних нещасть; ха̄ніх̣—руйнування; асйа—його; упаджа̄йате—відбувається; прасанна-четасах̣ —того, хто щасливо мислить; хі—неодмінно; а̄ш́у—дуже скоро; буддгіх̣—інтелект; парі—достатньо; аватішт̣гате—укріплюється. Для того, хто таким чином віднайшов задоволення (в свідомості Кр̣шн̣и), більше не існує троякого роду страждань матеріального існування; за такої вмиротвореної свідомості інтелект людини стає стійким.
66 на̄сті буддгір айуктасйа
на ча̄йуктасйа бга̄вана̄
на ча̄бга̄вайатах̣ ш́а̄нтір
аш́а̄нтасйа кутах̣ сукгам
Послівний переклад
на асті—не може бути; буддгіх̣—трансцендентний інтелект; айуктасйа — того, хто не зв’язаний (із свідомістю Кр̣шн̣и); на — не; ча—і; айуктасйа—того, хто позбавлений свідомості Кр̣шн̣и; бга̄вана̄—розум, який укріпився (в щасті); на—не; ча—і; абга̄вайатах̣—того, хто не укріпився; ш́а̄нтіх̣—мир; аш́а̄нтасйа—неспокійного; кутах̣—де; сукгам—щастя. Людина, яка не зв’язана з Всевишнім (в свідомості Кр̣шн̣и), не може мати ані трансцендентного інтелекту, ані стійкого розуму, без яких спокій немислимий. А хіба можливе щастя без умиротворення? Якщо людина не перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, спокій для неї недосяжний. У п’ятій главі (5.29) підтверджується, що справжнього миру можна досягти лише тоді, коли людина зрозуміє, що саме Кр̣шн̣а насолоджується всіма плодами жертовної діяльності та аскетизму, що Він — володар усіх проявлень всесвіту і справжній друг усіх живих істот. Тому той, хто перебуває поза свідомістю Кр̣шн̣и, не може збагнути кінцевої мети. Неспокій виникає через незнання кінцевої мети, і коли людина впевнюється, що Кр̣шн̣а насолоджується всім, що Він — володар усього і кожному друг — тоді вона зможе, зосередивши свій розум, сповнитись миру. Отже, коли людина вдається до діяльності, що не пов’язана з Кр̣шн̣ою, вона змушена страждати, не маючи спокою, навіть якщо їй і вдається створити видимість миру й духовного поступу в своєму житті. Свідомість же Кр̣шн̣и сама по собі є стан умиротворення, якого можна досягти лише в стосунках з Кр̣шн̣ою.
67 індрійа̄н̣а̄м̇ хі чарата̄м̇
йан мано ’нувідгı̄йате
тад асйа хараті праджн̃а̄м̇
ва̄йур на̄вам іва̄мбгасі
Послівний переклад
індрійа̄н̣а̄м — чуттями; хі — неодмінно; чарата̄м — що блукають; йат — у кого; манах̣ — розум; анувідгı̄йате — постійно втягнуто; тат—те; асйа—його; хараті—уносить; праджн̃а̄м—інтелект; ва̄йух̣—вітер; на̄вам—човен; іва—як; амбгасі—у воді. Як сильний вітер зносить човен в море, так само й одне-однісіньке невиразне почуття, що охопило розум людини, може цілком потьмарити її свідомість. Якщо всі чуття не залучати до служіння Господу, досить навіть одного найменшого чуттєвого задоволення, щоб збити відданого з шляху трансцендентного розвитку. Як сказано в життєписі Маха̄ра̄джі Амбарı̄ши, всі чуття слід залучити до служіння Кр̣шн̣і, бо це — єдиний правильний спосіб контролю розуму.
68 тасма̄д йасйа маха̄-ба̄хо
ніґр̣хı̄та̄ні сарваш́ах̣
індрійа̄н̣ı̄ндрійа̄ртгебгйас
тасйа праджн̃а̄ пратішт̣гіта̄
Послівний переклад
тасма̄т—тому; йасйа—чий; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; ніґр̣хı̄та̄ні—таким чином приборкані; сарваш́ах̣—усе навколо; індрійа̄н̣і— чуття; індрійа-артгебгйах̣—від об’єктів чуттів; тасйа—його; праджн̃а̄—інтелект; пратішт̣гіта̄—зосереджений. Тому, той, хто утримує свої чуття від контакту з їхніми об’єктами, безумовно має стійку свідомість, о міцнорукий. Бажання чуттєвих задоволень можна приборкати лише за допомогою свідомості Кр̣шн̣и, залучаючи всі свої чуття до трансцендентного любовного служіння Господу. Як ворога можна перемогти, переважаючи на силі, так і чуття свої можна приборкати лише скерувавши їх на служіння Господу. Того, хто зрозумів це, — що тільки за допомогою свідомості Кр̣шн̣и можна зміцнити свій інтелект і що вдосконалюватись у цьому мистецтві можна лише під керівництвом істинного духовного вчителя, — того називають са̄дгакою, або гідним звільнення.
69 йа̄ ніш́а̄ сарва-бгӯта̄на̄м̇
тасйа̄м̇ джа̄ґарті сам̇йамı̄
йасйа̄м̇ джа̄ґраті бгӯта̄ні
са̄ ніш́а̄ паш́йато мунех̣
Послівний переклад
йа̄ — яка; ніш́а̄ — ніч; сарва — усіх; бгӯта̄на̄м — живих істот; тасйа̄м—у тій; джа̄ґарті—не спить; сам̇йамı̄—самодисциплінований; йасйа̄м—у якій; джа̄ґраті —пробуджені; бгӯта̄ні—усі істоти; са̄— це є; ніш́а̄—ніч; паш́йатах̣—для того, хто має внутрішнє бачення; мунех̣—мудрець. Те, що для всіх істот ніч — час пробудження для того, хто володіє собою; коли ж усі живі істоти пробуджуються, для мудреця, який має внутрішнє бачення, настає ніч. Існують дві категорії розумних людей. Одні мають досвід у сфері матеріальної діяльності задля свого чуттєвого задоволення, інші ж мають внутрішнє бачення й пробудились для самоусвідомлення. Діяльність мудреців, яких приваблює самоусвідомлення, тобто людей, які мислять — це темна ніч для тих, кого поглинули інтереси матеріального світу. Внаслідок свого невігластва в галузі самоусвідомлення, матеріалістичні люди сплять у цей час. Мудра, заглиблена в себе людина не спить вночі, коли сплять матеріалісти. Мудрець відчуває трансцендентне задоволення в поступовому розвої духовної культури, тоді як матеріаліст, що не пробудився до самоусвідомлення, марить про різні почуттєві насолоди й іноді в своєму сні зазнає радості, а іноді — горя. Самозаглиблена людина байдужа до матеріального щастя й страждань. Вона продовжує йти шляхом самоусвідомлення, не зважаючи на матеріальні умови.
70 а̄пӯрйама̄н̣ам ачала-пратішт̣гам̇
самудрам а̄пах̣ правіш́анті йадват
тадват ка̄ма̄ йам̇ правіш́анті сарве
са ш́а̄нтім а̄пноті на ка̄ма-ка̄мı̄
Послівний переклад
а̄пӯрйама̄н̣ам — завжди наповнений; ачала-пратішт̣гам — нерухомий; самудрам — океан; а̄пах̣ — води; правіш́анті — входять; йадват—як; тадват—так; ка̄ма̄х̣—бажання; йам—у кого; правіш́анті—входять; сарве—усі; сах̣—та людина; ш́а̄нтім—мир; а̄пноті— досягає; на—не; ка̄ма-ка̄мı̄—той, хто прагне виконувати свої бажання. Океан завжди повний і незмінний, хоча в нього невпинно вливаються численні річки, так і людина, як не звертає уваги на безперервний потік бажань, досягає вмиротворення, на відміну од того, хто прагне задовольняти свої бажання. Незважаючи на те, що безкраїй океан завжди наповнюється водою, він залишається спокійним і не виходить з берегів навіть в сезон дощів, коли води набагато більшає. Те ж саме можна сказати й про людину, яка укріпилась в свідомості Кр̣шн̣и. Доки існує матеріальне тіло, воно потребує чуттєвих задоволень. Однак, відданого не турбують такі бажання, тому що він сповнений духовності. Людина в свідомості Кр̣шн̣и не має потреб, бо Господь дає їй усе необхідне для життя. Тому вона нагадує океан — завжди самодостатній. Бажання можуть прибувати, як води річок, що впадають в океан, але відданий залишається твердим у виконанні своїх обов’язків, і його зовсім не турбують чуттєві бажання. Якщо людина втрачає схильність до почуттєвих втіх — це ознака того, що вона набуває свідомості Кр̣шн̣и, хоча бажання ще можуть і виникати. Задоволена трансцендентним любовним служінням Господу, людина зберігає рівновагу, як океан, і насолоджується цілковитим спокоєм. А той, хто прагне задовольнити свої бажання, навіть якщо це бажання звільнення, не кажучи вже за успіх в матеріальному жітті, ніколи не знайде спокою. Ті, що працюють задля користі, що прагнуть спасіння, або ж йоґи, які домагаються містичної влади, — всі вони дуже нещасні через свої нездійсненні бажання. Лише людина в свідомості Кр̣шн̣и щаслива своїм служінням Господу; в неї немає власних бажань. Насправді вона навіть не прагне до звільнення з так званого «матеріального рабства». Віддані Кр̣шн̣и не мають матеріальних бажань і тому їх спокій завжди досконалий.
71 віха̄йа ка̄ма̄н йах̣ сарва̄н
пума̄м̇ш́ чараті ніх̣спр̣хах̣
нірмамо нірахан̇ка̄рах̣
са ш́а̄нтім адгіґаччгаті
Послівний переклад
віха̄йа—відкинувши; ка̄ма̄н—матеріальні чуттєві бажання; йах̣— хто; сарва̄н—усі; пума̄н—людина; чараті—живе; ніх̣спр̣хах̣—той, хто не має бажань; нірмамах̣—без почуття власності; нірахан̇ка̄рах̣—без оманного «я»; сах̣—той; ш́а̄нтім—досконалий спокій; адгіґаччгаті—знаходить. Людина, котра відмовилась од усіх почуттєвих прагнень, яка вільна від оманного его, почуття власництва і взагалі від усіх бажань — лише така людина може віднайти істинний спокій. Звільнитись від бажань означає не мати бажань, пов’язаних з почуттєвим задоволенням. Іншими словами, справжня відсутність бажань означає бажання віднайти свідомість Кр̣шн̣и. Досконала стадія свідомості Кр̣шн̣и полягає в розумінні свого істинного становища слуги Кр̣шн̣и, в неототожненні себе з матеріальним тілом і відсутності претензій на володіння чим-небудь в матеріальному світі. Той, хто перебуває на такій досконалій стадії, знає, що він повинен усе використовувати заради вдоволення Кр̣шн̣и, адже все належить Кр̣шн̣і. Арджуна, бажаючи задовольнити свої почуття, не хотів приймати участі в битві, але коли його свідомість заполонив Кр̣шн̣а, він став до бою, як того хотів Кр̣шн̣а. В Арджуни не було бажання воювати заради себе, але заради Кр̣шн̣и той же Арджуна бився на повну силу. Справжня відсутність бажань — це бажання діяти заради вдоволення Кр̣шн̣и, а не штучне прагнення позбутись бажань. Жива істота не може позбутись бажань і почуттів, але вона може змінити їхню якість. Людина, в якої відсутні матеріальні бажання, твердо переконана в тому, що все належить Кр̣шн̣і (ı̄ш́а̄ва̄сйам ідам̇ сарвам) і тому не висловлює оманливих претензій на володіння чим-небудь. Таке трансцендентальне знання засновано на самоусвідомленні, тобто на досконалому розумінні того, що за своєю духовною сутністю кожна жива істота є вічна невід’ємна частка Кр̣шн̣и, і тому вічне становище живої істоти ніяк не дозволить їй стати рівною Кр̣шн̣і або ж перевершити Його. Таке розуміння — основа справжнього вмиротворення.
72 еша̄ бра̄хмı̄ стгітіх̣ па̄ртга
наіна̄м̇ пра̄пйа вімухйаті
стгітва̄сйа̄м анта-ка̄ле ’пі
брахма-нірва̄н̣ам р̣ччгаті
Послівний переклад
еша̄ — ця; бра̄хмı̄ — духовна; стгітіх̣ — становище; па̄ртга — син Пр̣тги; на—ніколи; ена̄м—її; пра̄пйа—досягаючи; вімухйаті—перебуває в омані; стгітва̄—перебуваючи; асйа̄м—у цьому; анта- ка̄ле—наприкінці життя; апі—також; брахма-нірва̄н̣ам— духовне царство Бога; р̣ччгаті—досягає. Цей шлях духовного і благочестивого життя виводить людину з омани. Якщо людина зустрічає свій смертний час, перебуваючи в такому стані, вона ввійде в Господнє царство. Свідомості Кр̣шн̣и, або божественного життя можна досягти одразу, в одну мить, але можна й не досягти такого стану навіть і після мільйонів народжень. Все залежить від того, як ви розумієте й приймаєте це. Кгат̣ва̄н̣ґа Маха̄ра̄джа досяг цього стану життя лише за кілька хвилин до смерті, вручивши себе Кр̣шн̣і. Нірва̄н̣а означає припинення матеріалістичного життя. Згідно з філософією буддизму, в кінці матеріального життя — лише порожнеча, проте Бгаґавад-ґı̄та̄ вчить іншому. По завершенні матеріального життя справжнє життя лише починається. Грубі матеріалісти знають тільки, що матеріальне життя має свій кінець, але люди, які розвинуті духовно, знають, що після припинення матеріального життя настає інше. Людина, якій у цьому житті пощастило віднайти свідомість Кр̣шн̣и, одразу ж досягає стадії брахма-нірва̄н̣и. Немає різниці між царством Господа й відданим служінням Господу. Обидва ці стани абсолютні, і тому трансцендентне любовне служіння Господу означає досягнення духовного царства. В матеріальному світі існує діяльність чуттєвого задоволення, тоді як у світі духовному існує діяльність свідомості Кр̣шн̣и. Досягнення свідомості Кр̣шн̣и вже в цьому житті означає безпосереднє досягнення Брахмана, і той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, вже увійшов у Господнє царство.
Брахман — пряма протилежність матерії. Тому бра̄хмı̄ стгіті означає «поза межами матеріальної діяльності». В Бгаґавад-ґı̄ті віддане служіння Господу розглядається як стадія звільнення (са ґун̣а̄н самат̣ı̄тйаіта̄н брахма-бгӯйа̄йа калпате). Таким чином, бра̄хмı̄ стгіті — це звільнення з матеріального рабства.
Ш́рı̄ла Бгактівінода Т̣га̄кура підвів підсумок другої глави, назвавши її змістом усієї книги. В Бгаґавад-ґı̄ті розглядається карма-йоґа, джн̃а̄на-йоґа і бгакті-йоґа. В другій главі було пояснено карма-йоґу і джн̃а̄на-йоґу, а також порушено питання про бгакті-йоґу, — про все це йдеться в цій книзі.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до другої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій наводився огляд Бгаґавад-ґı̄ти.
1 арджуна ува̄ча
джйа̄йасı̄ чет карман̣ас те
мата̄ буддгір джана̄рдана
тат кім̇ карман̣і ґгоре ма̄м̇
нійоджайасі кеш́ава
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; джйа̄йасı̄—краще; чет—якщо; карман̣ах̣—ніж кармічна діяльність; те—Твоя; мата̄—думка; буддгіх̣—інтелект; джана̄рдана—о Кр̣шн̣о; тат—тому; кім—чому; карман̣і—в діяльність; ґгоре—жахливе; ма̄м—мене; нійоджайасі— Ти залучаєш; кеш́ава—о Кр̣шн̣о. Арджуна сказав: О Джана̄рдано, о Кеш́аво! Чому Ти хочеш втягти мене в цю жахливу війну, якщо вважаєш, що шлях мудрості кращий, ніж кармічна діяльність? У попередній главі Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, дуже докладно описав природу душі, щоб врятувати Свого близького друга Арджуну з океану матеріальних страждань. Він порадив йому йти шляхом буддгі-йоґи, тобто свідомості Кр̣шн̣и. Інколи свідомість Кр̣шн̣и помилково вважають за якийсь пасивний стан, і часто людина з таким хибним уявленням усамітнюється у відлюдному місці, щоб, оспівуючи святе ім’я Господа, цілком усвідомити Господа Кр̣шн̣у. Але тому, хто ще не збагнув філософії свідомості Кр̣шн̣и, не радять оспівувати святе ім’я на відлюдді: так можна здобути лише дешеву популярність серед недосвідченої публіки. Арджуна також уявляв собі свідомість Кр̣шн̣и, буддгі-йоґу, або розвиток духовного знання за допомогою розуму, як відмову од активного життя з метою покаяння й аскетичного існування у відлюдному місці. Іншими словами, він хотів спритно уникнути боротьби, використовуючи на виправдання свідомість Кр̣шн̣и. Але, як щирий учень, він виклав суть справи своєму вчителеві і запитав Кр̣шн̣у, як йому бути надалі. І Господь Кр̣шн̣а вичерпно пояснив йому систему карма-йоґи, або діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, про яку йде мова в цій главі.
2 вйа̄міш́рен̣ева ва̄кйена
буддгім̇ мохайасı̄ва ме
тад екам̇ вада ніш́чітйа
йена ш́рейо ’хам а̄пнуйа̄м
Послівний переклад
вйа̄міш́рен̣а—двозначним; іва—звичайно; ва̄кйена—словом; буддгім—інтелект; мохайасі—Ти збиваєш з пантелику; іва—звичайно; ме—мій; тат—тому; екам—тільки одне; вада—будь ласка, скажи; ніш́чітйа—переконуючи; йена—котрим; ш́рейах̣—справжня користь; ахам—я; а̄пнуйа̄м—можу мати. Мій розум збентежений Твоїми двозначними повчаннями. Тому, прошу Тебе, скажи з певністю, що є найкращим для мене. У попередній главі, яка є ніби прелюдією до Бгаґавад-ґı̄ти, описано багато різних шляхів: са̄н̇кгйа-йоґу, буддгі-йоґу, опанування почуттів за допомогою розуму, безкорисливу діяльність і становище неофіта. Все це було подано без особливої системи. Але потрібний упорядкований опис усього шляху, щоб мати уявлення, як зробити нашу діяльність свідомою. Тому Арджуна хоче з’ясувати ті питання, які здаються незрозумілими, щоб надалі кожна пересічна людина могла зрозуміти їх і уникнути помилкових тлумачень. Хоча Кр̣шн̣а й не прагнув заплутати Арджуну, жонґлюючи словами, поки що Арджуна не зрозумів суті свідомості Кр̣шн̣и — ні як бездіяльності, ні як активного служіння. Іншими словами, своїми питаннями він розчищає шлях до свідомості Кр̣шн̣и всім тим, хто дійсно прагне зрозуміти тайну Бгаґавад-ґı̄ти.
3 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
локе ’смін дві-відга̄ нішт̣га̄
пура̄ прокта̄ майа̄наґга
джн̃а̄на-йоґена са̄н̇кгйа̄на̄м̇
карма-йоґена йоґіна̄м
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; локе—у світі; асмін—цьому; дві-відга̄—два різновиди; нішт̣га̄—віра; пура̄—раніше; прокта̄—було сказано; майа̄—Мною; анаґга—о безгрішний; джн̃а̄на-йоґена—зв’язком на шляху знання; са̄н̇кгйа̄на̄м—філософів-емпіриків; карма-йоґена—зв’язком на шляху відданості; йоґіна̄м—відданих. Верховний Бог-Особа сказав: О безгрішний Арджуно, Я вже пояснив тобі, що є два класи людей, які намагаються усвідомити себе. Одні схильні робити це за допомогою емпіричних філософських міркувань, інші — шляхом відданого служіння Господу. У тридцять дев’ятому вірші другої глави Господь описав два різних шляхи: шлях са̄н̇кгйа-йоґи та шлях карма-йоґи, або буддгі-йоґи. В цьому вірші Господь пояснює те ж саме більш вичерпно. Са̄н̇кгйа-йоґа, або аналітичне пізнання природи духу та матерії — це предмет вивчення для людей, які схильні до роздумів і намагаються збагнути стан речей за допомогою експериментального пізнання та філософського пошуку. Люди іншого типу діють в свідомості Кр̣шн̣и, як про це сказано в шістдесят першому вірші другої глави. Також в тридцять дев’ятому вірші Господь пояснює, що людина, яка діє згідно з засадами буддгі-йоґи, або свідомості Кр̣шн̣и, визволяється з кайданів карми. Більше того, цей спосіб не має вад. Той же самий принцип ще докладніше викладено в шістдесят першому тексті: буддгі-йоґа означає, що людина цілком залежить від Всевишнього (тобто від Кр̣шн̣и) і таким чином дуже легко керує своїми чуттями. Отже, обидві ці системи йоґи взаємозалежні, як релігія і філософія. Релігія без філософії — просто сентиментальність, а часом і фанатизм, тоді як філософія без релігії є ні що інше, як розумування. Кінцевою метою є Кр̣шн̣а, і тому філософи, які щиро провадять пошуки Абсолютної Істини, врешті- решт теж приходять до усвідомлення Кр̣шн̣и. Це також стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті. Весь спосіб полягає в усвідомленні реального становища свого «я» стосовно Верховної Душі. Кружний шлях філософських роздумів може з часом вивести до свідомості Кр̣шн̣и, але найкраще — мати безпосередній зв’язок із свідомістю Кр̣шн̣и. Шлях свідомості Кр̣шн̣и досконалий, бо він не залежить від очищення чуттів за допомогою філософських міркувань. Безпосереднє віддане служіння, тобто свідомість Кр̣шн̣и, неважкий і піднесений шлях, й водночас воно само по собі є методом очищення.
4 на карман̣а̄м ана̄рамбга̄н
наішкармйам̇ пурушо ’ш́нуте
на ча саннйасана̄д ева
сіддгім̇ самадгіґаччгаті
Послівний переклад
на—без; карман̣а̄м—визначених обов’язків; ана̄рамбга̄т— невиконанням; наішкармйам—звільнення від наслідків; пурушах̣—людина; аш́нуте—досягає; на—ні; ча—також; саннйасана̄т—шляхом відречення; ева—просто; сіддгім—успіх; самадгіґаччгаті—досягає. Неможливо звільнитись від кармічних наслідків, просто відмовившись од діяльності, як і не можна одним лише відреченням досягти досконалості. Жити у відреченні може людина, що пройшла через очищення, яке полягає у виконанні визначених обов’язків. Ці обов’язки й було встановлено на те, щоб очистити серця матеріалістичних людей. Якщо людина одразу перейде до четвертої стадії життя (саннйа̄си), не пройшовши крізь очищення, це не принесе їй успіху. Філософи-емпірики вважають, що просто прийнявши саннйа̄су, або відмовившись од матеріальної кармічної діяльності, людина одразу ж уподібнюється На̄ра̄йан̣і. Але Господь Кр̣шн̣а не схвалює такого підходу. Без очищення серця саннйа̄са лише порушує суспільний устрій. З іншого боку, якщо хтось присвячує себе трансцендентному служінню Господеві (буддгі-йозі), нехай він і не виконує своїх визначених обов’язків, якого б поступу він не досяг на такому шляху — Господь все прийме. Св-алпам апй асйа дгармасйа тра̄йате махато бгайа̄т. Навіть незначний поступ на шляху відданого служіння допомагає людині подолати найбільші труднощі.
5 на хі каш́чіт кшан̣ам апі
джа̄ту тішт̣гатй акарма-кр̣т
ка̄рйате хй аваш́ах̣ карма
сарвах̣ пракр̣ті-джаір ґун̣аіх̣
Послівний переклад
на — ні; хі — неодмінно; каш́чіт — кожен; кшан̣ам — хвиля часу; апі—також; джа̄ту—будь-коли; тішт̣гаті—залишатися; акарма- кр̣т—нічого не роблячи; ка̄рйате—змушений працювати; хі—неодмінно; аваш́ах̣—безпорадно; карма—робота; сарвах̣—увесь; пракр̣ті-джаіх̣—породжений ґун̣ами матеріальної природи; ґун̣аіх̣— якостями. Безпорадна жива істота змушена діяти згідно з якостями, якими її наділяють ґун̣и матеріальної природи, отже, ніхто ні на мить не може уникнути діяльності. Матеріальне тіло не є причиною постійної активності, — вона випливає з природи самої душі.Коли душа відсутня, матеріальне тіло не може рухатись. Тіло — це лише мертвий механізм, яким керує душа, завжди активна й невпинна. Тому духовна душа повинна спрямувати свою активність у річище корисної діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, бо інакше всі її дії зумовлюватиме ілюзорна енерґія. Контактуючи з матеріальною природою, душа підпадає під вплив ґун̣ природи і, щоб очистити душу від матеріальних нахилів, які вона надбала, треба дотримуватись приписів ш́а̄стр. Але якщо душа вдасться до притаманної їй діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, то все, що б вона не зробила, буде благом для неї. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.5.17) підтверджує це:
тйактва̄ сва-дгармам̇ чаран̣а̄мбуджам̇ харер
бгаджанн апакво ’тга патет тато йаді
йатра ква ва̄бгадрам абгӯд амушйа кім̇
ко ва̄ртга а̄пто ’бгаджата̄м̇ сва-дгарматах̣
«Навіть якщо людина не виконуватиме обов’язків, рекомендованих ш́а̄страми, або її віддане служіння не завжди буде належним і вона не втримається на потрібному рівні й зазнає падіння, то це не буде втратою й бідою для неї, тому що вона прийняла свідомість Кр̣шн̣и. Але якщо вона виконує все, що рекомендують ш́а̄стри для очищення, то яка з того для неї користь, якщо вона не усвідомлює Кр̣шн̣у?» Отже, очищення потрібне для того, щоб досягнути свідомості Кр̣шн̣и. Таким чином, саннйа̄су, чи будь-який інший спосіб очищення, призначено на досягнення кінцевої мети — свідомості Кр̣шн̣и, без якої все втрачає самий свій сенс.
6 кармендрійа̄н̣і сам̇йамйа
йа а̄сте манаса̄ смаран
індрійа̄ртга̄н вімӯд̣га̄тма̄
мітгйа̄ча̄рах̣ са учйате
Послівний переклад
карма-індрійа̄н̣і—п’ять органів чуття, що виконують діяльність; сам̇йамйа—опановуючи; йах̣—кожний, хто; а̄сте—залишається; манаса̄—розумом; смаран—думаючи про; індрійа-артга̄н—об’єкти чуттів; вімӯд̣га—нерозумний; а̄тма̄—душа; мітгйа̄-а̄ча̄рах̣— облудник; сах̣—він; учйате—називають. Той, хто утримує свої органи чуття від діяльності, але чий розум прив’язаний до чуттєвих об’єктів, безумовно, є облудник і обманює сам себе. Існує чимало облудників, які відмовляються діяти в свідомості Кр̣шн̣и, роблячи виставу з медитації, тоді як насправді їхні думки не виходять за сферу почуттєвих насолод. Або ще такі удавальники можуть обговорювати сухі філософські теми, аби справити враження на своїх витончених слухачів, і саме таких людей названо в цьому вірші найбільш облудними. Задля задоволення чуттів людина може вдаватись до діяльності, властивої певному соціальному стану, але якщо вона дотримується правил та приписів свого соціального становища, її існування поступово очищується. Той же, хто вдає із себе йоґа, насправді лише шукаючи об’єктів для свого чуттєвого задоволення, є найбільшим облудником, навіть якщо він іноді і філософствує. Його знання не мають жодної вартості, тому що плоди знання такого грішника забирає ілюзорна енерґія Господа. Розум такого облудника забруднений, і його показна медитація нічого не варта.
7 йас тв індрійа̄н̣і манаса̄
нійамйа̄рабгате ’рджуна
кармендрійаіх̣ карма-йоґам
асактах̣ са віш́ішйате
Послівний переклад
йах̣—той, хто; ту—але; індрійа̄н̣і—чуття; манаса̄—розумом; нійамйа—упорядковуючи; а̄рабгате—починається; арджуна—о Арджуно; карма-індрійаіх̣ — активними органами чуття; карма-йоґам—відданість; асактах̣—без прив’язаності; сах̣—він; віш́ішйате—набагато кращий. З іншого боку, той, хто щиро намагається опановувати за допомогою розуму активні органи чуття і залучає їх до діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, не прив’язуючись до матеріального, — стоїть набагато вище. Замість того, щоб ставати псевдотрансценденталістом задля безглуздого життя та почуттєвих насолод, краще робити визначене власне діло й досягти мети життя, що полягає в звільненні від матеріального рабства й досягненні царства Божого. Головна сва̄ртга-ґаті, або життєва мета кожного — досягнути Вішн̣у. Вся система варн̣ і а̄ш́рамів призначена на те, щоб допомогти нам досягнути цієї мети. Сімейна людина теж може досягти цього, якщо буде правильно служити Господу в свідомості Кр̣шн̣и. Людина, яка прагне самоусвідомлення, повинна провадити впорядкований спосіб життя, як це радять ш́а̄стри, продовжувати виконувати свою роботу без матеріальної прив’язаності, й таким чином досягти успіхів у духовному розвиткові. Така щира людина перебуває набагато вище від облудного вдавальника, який засвоїв дешеву показну духовність і обманює наївну публіку. Щирий прибиральник вулиць стоїть набагато вище якогось шарлатана, який медитацією заробляє собі на прожиток.
8 нійатам̇ куру карма твам̇
карма джйа̄йо хй акарман̣ах̣
ш́арı̄ра-йа̄тра̄пі ча те
на прасіддгйед акарман̣ах̣
Послівний переклад
нійатам—визначене; куру—роби; карма—обов’язки; твам—ти; карма—робота; джйа̄йах̣—краще; хі—звичайно; акарман̣ах̣—ніж не працювати; ш́арı̄ра—тілесне; йа̄тра̄—підтримування; апі—навіть; ча—також; те—твій; на—ніколи; прасіддгйет—здійснений; акарман̣ах̣—без роботи. Виконуй визначений тобі обов’язок, бо це краще, ніж нічого не робити. Без роботи неможливо підтримувати навіть своє матеріальне тіло. Є чимало людей, що вдаються до так званої «медитації» і переконують усіх, що вони, мовляв, шляхетного походження, а також високопоставлених персон, які роблять вигляд, ніби пожертвували геть усім задля духовного розвитку. Господь Кр̣шн̣а не бажав, щоб Арджуна став облудником, Він хотів, щоб той виконував визначені йому обов’язки, як це належить робити кшатрійі. Арджуна був ґріхастга і полководець, отже йому слід було зберігати свій статус, і дотримувати свого релігійного обов’язку, як те рекомендовано кшатрійі-сім’янинові. Така діяльність поступово очищує серце світської людини та звільняє її від матеріальної скверни. Ні Господь, ні будь-яке Святе Письмо ніколи не схвалювали так зване «відречення» задля задоволення тілесних потреб. Врешті-решт, людина мусить підтримувати тіло й душу якою- небудь роботою. Не очистившись від матеріальних пристрастей, не слід із власної примхи облишати роботу. Кожним, хто перебуває в матеріальному світі, володіє нечистий потяг до панування над матеріальною природою, або, інакше кажучи, до чуттєвого задоволення. Виконуючи свій обов’язок, необхідно очиститись від таких брудних нахилів. Без цього людина ніколи не повинна намагатись стати так званим «трансценденталістом», відмовлятись од роботи й жити коштом інших.
9 йаджн̃а̄ртга̄т карман̣о ’нйатра
локо ’йам̇ карма-бандганах̣
тад-артгам̇ карма каунтейа
мукта-сан̇ґах̣ сама̄чара
Послівний переклад
йаджн̃а-артга̄т—що виконується тільки задля Йаджн̃и, або Вішну; карман̣ах̣—ніж робота; анйатра—інакше; локах̣—світ; айам— цей; карма-бандганах̣—пута, що виникли; тат—Його; артгам— заради; карма — робота; каунтейа — син Кунтı̄; мукта-сан̇ґах̣ — звільнений від зв’язку; сама̄чара—роби це досконало. Будь-яку діяльність слід виконувати як жертвопринесення Вішн̣у, бо інакше вона стає причиною рабства в матеріальнім світі. Тому, о сину Кунтı̄, виконуй визначені тобі обов’язки задля Його вдоволення, і таким чином ти завжди будеш вільним від цього рабства. Людина повинна працювати хоча б задля того, щоб підтримувати своє тіло, і тому для кожного конкретного соціального та духовного стану визначено обов’язки, що сприяють цьому. Йаджн̃а означає Господа Вішн̣у, або жертвопринесення. Всі жертвопринесення призначено на вдоволення Господа Вішн̣у. Веди наказують: йаджн̃о ваі вішн̣ух̣. Іншими словами, приписане жертвопринесення і безпосереднє служіння Господу Вішн̣у підпорядковано одній меті. Отже, свідомість Кр̣шн̣и також є йаджн̃а, яку треба здійснювати, як радить даний вірш. Система варн̣а̄ш́рама має аналогічну мету — вдоволення Господа Вішн̣у. Варн̣а̄ш́рама̄ча̄равата̄ пурушен̣а парах̣ пума̄н / вішн̣ур а̄ра̄дгйате (Вішн̣у Пура̄н̣а 3.8.8).
Кожен повинен працювати задля вдоволення Вішн̣у. Будь-яка інша діяльність в матеріальному світі стає причиною рабства, бо як добрі, так і погані чинки мають свої наслідки, а будь-які наслідки сковують діяча. Отже, щоб задовольнити Кр̣шн̣у (тобто Вішн̣у), необхідно діяти в свідомості Кр̣шн̣и. Виконуючи таку діяльність, жива істота перебуває в звільненому стані. Це — велике мистецтво, і спочатку воно потребує дуже досвідченого керівника. Тому початківець повинен старанно трудитись під керівництвом досвідченого відданого Господа Кр̣шн̣и або безпосередньо під керівництвом Самого Господа Кр̣шн̣и (як це припало Арджуні). Ніщо не повинно здійснюватись в ім’я чуттєвого задоволення, все треба робити заради того, щоб вдовольнити Господа. Така діяльність не лише врятує людину від кармічних наслідків, але й поступово підніме її до трансцендентного любовного служіння Господеві, — єдине, що може вивести живу істоту в царство Бога.
10 саха-йаджн̃а̄х̣ праджа̄х̣ ср̣шт̣ва̄
пурова̄ча праджа̄патіх̣
анена прасавішйадгвам
еша во ’ств ішт̣а-ка̄ма-дгук
Послівний переклад
саха—разом з; йаджн̃а̄х̣—жертвопринесення; праджа̄х̣—покоління; ср̣шт̣ва̄—створюючи; пура̄—в прадавні часи; ува̄ча—сказав; праджа̄-патіх̣ — Господь усіх істот; анена — цим; прасавішйадгвам—дедалі більше процвітайте; ешах̣—це; вах̣—ваша; асту—нехай буде; ішт̣а—все бажане; ка̄ма-дгук—та, що дарує. На початку творення Господь усіх істот створив покоління людей і напівбогів разом із жертвопринесенням для Вішн̣у, і благословив їх, сказавши: «Будьте щасливі цією йаджн̃ею (жертвопринесенням), бо виконання її дарує вам усе необхідне для щасливого життя й досягнення звільнення». Господь усіх істот, Вішн̣у, створює матеріальний світ для того, щоб дати обумовленим душам можливість повернутись додому, назад до Бога. Матеріальна природа обумовлює всіх живих істот в матеріальному творінні,тому що вони забули про свої стосунки з Вішн̣у, або Кр̣шн̣ою, Верховним Богом-Особою. Ведичні засади призначені на те, щоб допомогти нам усвідомити ці вічні взаємостосунки, про що і стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті: ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйах̣. Господь каже, що мета Вед — пізнати Його. У ведичних гімнах сказано: патім̇ ваш́васйа̄тмеш́-варам. Тому Господь живих істот є Верховний Бог-Особа Вішн̣у. Також Ш́рı̄ла Ш́укадева Ґосва̄мı̄ в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.4.20) багатьма способами змальовує Господа як паті:
ш́рійах̣ патір йаджн̃а-патіх̣ праджа̄-патір
дгійа̄м̇ патір лока-патір дгара̄-патіх̣
патір ґатіш́ ча̄ндгака-вр̣шн̣і-са̄твата̄м̇
прасı̄дата̄м̇ ме бгаґава̄н сата̄м̇ патіх̣
Праджа̄-паті — це Господь Вішн̣у. Він — Господь усіх живих створінь, усіх світів, усієї краси, і Він — заступник усіх. Господь створив матеріальний світ заради обумовлених душ, щоб навчити їх виконувати йаджн̃у (жертвопринесення) задля вдоволення Вішн̣у, бо тоді вони зможуть зручно й без турбот жити в матеріальному світі й, скінчивши матеріальне існування, увійти в царство Боже. Такою є загальна програма для обумовленої душі. Виконуючи йаджн̃и, обумовлені душі починають поступово усвідомлювати Кр̣шн̣у й стають благочестивими всіма сторонами. В Калі-йуґу ведичні ш́а̄стри рекомендують сан̇кı̄ртана-йаджн̃у (оспівування Господніх імен), і Господь Чаітанйа запровадив цей трансцендентний спосіб для того, щоб усі могли досягнути звільнення. Сан̇кı̄ртана- йаджн̃а й свідомість Кр̣шн̣и чудово пасують одна одній. Господа Кр̣шн̣у, як уособлення відданості, у вигляді Свого відданого слуги (Господь Чаітанйа) згадано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (11.5.32) з особливим посиланням на сан̇кı̄ртана-йаджн̃у таким чином:
кр̣шн̣а-варн̣ам̇ твіша̄кр̣шн̣ам̇
са̄н̇ґопа̄н̇ґа̄стра-па̄ршадам
йаджн̃аіх̣ сан̇кı̄ртана-пра̄йаір
йаджанті хі су-медгасах̣
«В Калі-йуґу люди, що достатньо обдаровані розумом, будуть вшановувати Господа, та Його близьких сподвижників здійсненням сан̇кı̄ртана-йаджн̃и». В епоху Калі важко здійснювати інші різновиди йаджн̃и, які рекомендують Веди, але сан̇кı̄ртана-йаджн̃а цілком доступна й досконала з усякого погляду, і Бгаґавад-ґı̄та̄ (9.14) також радить її.
11 дева̄н бга̄вайата̄нена
те дева̄ бга̄вайанту вах̣
параспарам̇ бга̄вайантах̣
ш́рейах̣ парам ава̄псйатга
Послівний переклад
дева̄н — напівбоги; бга̄вайата̄ — вдоволені; анена — жертвопринесенням; те — ті; дева̄х̣ — напівбоги; бга̄вайанту — задовольнять; вах̣ — тебе; параспарам — взаємно; бга̄вайантах̣ — задовольняючи один одного; ш́рейах̣—благо; парам—вищий; ава̄псйатга—ти досягнеш. Напівбоги, вдоволені жертвопринесеннями, задовольнять також і тебе, й завдяки такій взаємодії людей та напівбогів запанує загальний добробут. Напівбогів уповноважено керувати матеріальними справами. Постачання повітря, світла, води й інших благ, необхідних для існування тіла й душі кожної живої істоти, довірено незліченним напівбогам, які перебувають в різних частинах тіла Верховного Бога-Особи і служать Йому. Вдоволеність чи невдоволеність напівбогів залежать від того, як людина виконує йаджн̃у. Деякі з жертвопринесень призначені на задоволення конкретних напівбогів, але навіть і в такому випадку Господа Вішн̣у вшановують як головного Владику всіх жертв. У Бгаґавад-ґı̄ті вказано також, що Сам Кр̣шн̣а є мета всіх жертвопринесень: бгокта̄рам̇ йаджн̃а- тапаса̄м. Тому головною метою всіх жертвопринесень є вдовольнити в першу чергу йаджн̃а-паті. Природно, що за правильного виконання жертвопринесень, напівбоги, що відповідальні за окремі сфери постачання, вдовольняються і дають все необхідне навіть з надлишком.
Здійснення жертвопринесень приносить чимало додаткової користі, і, врешті-решт, приводить до звільнення з матеріального полону. Завдяки йаджн̃і, як стверджують Веди, діяльність стає чистою: а̄ха̄ра-ш́уддгау саттва-ш́уддгіх̣ саттва-ш́уддгау дгрува̄ смр̣тіх̣ смр̣ті-ламбге сарваґрантгı̄на̄м̇ віпрамокшах̣. Здійснення йаджн̃и освячує їжу, а освячена їжа очищує саме існування людини, завдяки очищенню існування освячуються тонкі тканини пам’яті, а з просвітленою пам’яттю людина спроможна згадати про звільнення. Сукупніть усіх цих чинників приводить до свідомості Кр̣шн̣и, якої так потребує сучасне суспільство.
12 ішт̣а̄н бгоґа̄н хі во дева̄
да̄сйанте йаджн̃а-бга̄віта̄х̣
таір датта̄н апрада̄йаібгйо
йо бгун̇кте стена ева сах̣
Послівний переклад
ішт̣а̄н—бажані; бгоґа̄н—те, що необхідне в житті; хі—звичайно; вах̣—тобі; дева̄х̣—напівбоги; да̄сйанте—подарують; йаджн̃-абга̄віта̄х̣—вдоволені виконанням жертвопринесень; таіх̣—ними; датта̄н—речі, що вони дали; апрада̄йа—не пропонуючи; ебгйах̣—напівбогам; йах̣—той, хто; бгун̇кте—насолоджується; стенах̣—злодій; ева—звичайно; сах̣—він. Напівбоги, що відають задоволенням різних життєвих потреб, вдоволені жертвопринесеннями, дарують усе необхідне. Той же, хто насолоджується цими дарами, не пропонуючи їх на відповідь напівбогам, безумовно є злодій. Напівбоги — це вповноважені довірені представники Верховного Бога-Особи, Вішн̣у, які постачають нам усе необхідне від Його імені. Тому їх потрібно вдовольняти, виконуючи відповідні жертвопринесення. Є різні види визначених Ведами жертвопринесень, що їх пропонують різним напівбогам, але, в остаточному підсумку, всі вони призначені Верховному Богові-Особі. Людям, які не можуть збагнути Бога-Особу, радять приносити жертви напівбогам. Згідно з різними матеріальними нахилами особистості, Веди пропонують різні йаджн̃и. Так само, від якостей людини залежить, яких напівбогів вона вшановує. Наприклад, тим, хто вживає в їжу м’ясо, слід вшановувати богиню Ка̄лı̄, жахливу форму матеріальної природи, якій приносять у жертву тварин. Однак, людям в ґун̣і благочестя рекомендовано трансцендентне поклоніння Господеві Вішн̣у. Але, зрештою, всі жертвопринесення призначені на те, щоб уможливити поступове просування до трансцендентного стану. Звичайній людині слід виконувати щонайменше п’ять різновидів жертвопринесень, які називають пан̃ча-маха̄-йаджн̃а.
Слід розуміти, проте, що все необхідне для життя людського суспільства постачають представники Господа, напівбоги. Ніхто нічого не може створити самотужки. Візьмімо, наприклад, будь-яку їжу людини: злаки, фрукти, овочі, молоко, цукор тощо, якщо людина перебуває в ґун̣і благості; додамо сюди ж невеґетаріанську їжу: м’ясо й таке інше — нічого з перерахованого люди не здатні виготовити самі. Знову ж, розгляньмо для прикладу тепло, світло, воду, повітря, інші речі, необхідні для життя — нічого цього людина сама створити не може. Без Верховного Господа не було б ні щедрого сонячного й місячного світла, ні дощу, ні вітру — всього того, без чого неможливе життя. Очевидно, що забезпечення нашого життя всім необхідним залежить від Господа. Навіть промисловість залежить від великої кількості сировини: металу, сірки, ртуті, марґанцю й чимало іншого — все це постачають посланці Господа, щоб ми, правильно використувуючи це, були бадьорими й здоровими і зрештою усвідомили, що то є кінцева мета життя — звільнитись від матеріальної боротьби за існування. Цієї мети можна досягти, виконуючи йаджн̃и. Якщо ж ми забуваємо мету людського життя, і просто використовуємо дари представників Господа для задоволення наших чуттів, все більше й більше заплутуючись в матеріальному існуванні, — а зовсім не такою є мета творіння, — то, безумовно, ми стаємо злодіями і закони матеріальної природи каратимуть нас. Суспільство злодіїв ніколи не стане щасливим, адже крадії не знають мети життя. Брутальні матеріалісти, злодії, не розуміють кінцевої мети життя і шукають лише почуттєвої втіхи; вони не мають знання, як саме виконувати йаджн̃и. Однак Господь Чаітанйа запровадив найлегший спосіб йаджн̃и, сан̇кı̄ртана-йаджн̃у, яку може здійснювати будь-яка людина, що визнає засади свідомості Кр̣шн̣и.
13 йаджн̃а-ш́ішт̣а̄ш́інах̣ санто
мучйанте сарва-кілбішаіх̣
бгун̃джате те тв аґгам̇ па̄па̄
йе пачантй а̄тма-ка̄ран̣а̄т
Послівний переклад
йаджн̃а-ш́ішт̣а—їжі, яку споживають після виконання йаджн̃и; аш́інах̣—їдоки; сантах̣—віддані; мучйанте—звільнюються; сарва—усі різновиди; кілбішаіх̣—усіх різновидів; бгун̃джате—насолоджуючись; те—вони; ту—але; аґгам—тяжкі гріхи; па̄па̄х̣—грішники; йе—ті; пачанті—готують їжу; а̄тма-ка̄ран̣а̄т—для чуттєвої втіхи. Віддані Господа очищуються від усіх гріхів, споживаючи їжу, спочатку запропоновану Йому в жертву. Ті ж, що готують лише задля власної чуттєвої насолоди — воістину споживають один лише гріх. Відданих Верховного Господа, або людей в свідомості Кр̣шн̣и, називають сантами, і вони, як це описано в Брахма-сам̇гіті (5.38), завжди сповнені любові до Господа: према̄н̃джана-ччгуріта-бгакті-вілочанена сантах̣ садаіва хр̣дайешу вілокайанті. Між сантами та Верховним Богом-Особою Ґовіндою (який дарує всі насолоди), або Мукундою (який дарує звільнення), або Кр̣шн̣ою (всеприваблюючою особою) завжди існують любовні взаємини, й санти не можуть прийняти щось, спочатку не запропонувавши це Верховній Особі. Тому такі віддані постійно здійснюють йаджн̃и різними способами відданого служіння: кı̄ртанам, смаран̣ам, арчанам й ін., і це рятує їх від різноманітного забруднення, що виникає внаслідок гріховних зв’язків у матеріальному світі. Решта ж, готуючи страви для себе, тобто для задоволення своїх чуттів, є не лише злодії, але ще й споживають різноманітні гріхи. Чи може бути щасливим злодій і грішник? Це неможливо. Щоб стати повністю щасливими, людям слід навчитись виконувати неважку сан̇кı̄ртану-йджн̃у, цілком усвідомивши Кр̣шн̣у. В протилежнім випадку спокій та щастя на Землі неможливі.
14 анна̄д бгаванті бгӯта̄ні
парджанйа̄д анна-самбгавах̣
йаджн̃а̄д бгаваті парджанйо
йаджн̃ах̣ карма-самудбгавах̣
Послівний переклад
анна̄т—із злаків; бгаванті—ростуть; бгӯта̄ні—матеріальні тіла; парджанйа̄т—з дощів; анна—хліба; самбгавах̣— виникнення; йаджн̃а̄т—із виконання жертвопринесень; бгаваті—стає можливим; парджанйах̣—дощ; йаджн̃ах̣—виконання йаджн̃и; карма—визначені обов’язки; самудбгавах̣—народжений з. Усі живі тіла харчуються їстівними злаками, а злаки живляться дощами. Дощі викликає здійснення йаджн̃и (жертвопринесення), йаджн̃у ж породжує виконання визначених обов’язків. Визначний коментатор Бгаґавад-ґı̄ти Ш́рı̄ла Баладева Відйа̄бгӯшан̣а сказав: йе індра̄дй-ан̇ґатайа̄вастгітам̇ йаджн̃ам̇ сарвеш́варам̇ вішн̣ум абгйарчйа сач-чгешам аш́нанті тена тад деха- йа̄тра̄м̇ сампа̄дайанті, те сантах̣ сарвеш́варасйа йаджн̃а-пурушасйа бгакта̄х̣ сарва-кілбішаір ана̄ді-ка̄ла-вівр̣ддгаір а̄тма̄нубгава-пратібандгакаір нікгілаіх̣ па̄паір вімучйанте. Верховний Господь, відомий як йаджн̃а-пуруша, тобто єдиновладний володар усіх жертв, є правитель усіх напівбогів, які служать Йому, як різні частини тіла служать усьому тілові. Напівбоги Індра, Чандра, Варун̣а й інші є службовці, що їх призначено керувати матеріальними справами, і Веди рекомендують задовольняти цих напівбогів жертвопринесеннями, щоб вони постачали достатньо повітря, світла й води для того, щоб вирощувати їстівні злаки. Коли поклоняються Господу Кр̣шн̣і, то водночас поклоняються й напівбогам, які є різними частинами Господнього тіла, і тому нема потреби в окремому поклонінні напівбогам. Тому віддані Господа в свідомості Кр̣шн̣и пропонують їжу спочатку Кр̣шн̣і, і лише після цього споживають її самі; так вони насичують тіло духовно. Таким чином не лише знищуються наслідки минулих гріхів, але й тіло стає непідвладним матеріальній скверні. Так само як певна запобіжна вакцина захищає людину від хвороби під час епідемії, так і їжа, що була спочатку запропонована Господеві Вішн̣у, дає нам можливість протистояти матеріальним впливам; того, хто пропонує їжу Господеві, називають Його відданим. Тому людина в свідомості Кр̣шн̣и споживає лише їжу, що запропонована Кр̣шн̣і, і таким способом може нейтралізувати всі наслідки минулих матеріальних заражень, які перешкоджають самоусвідомленню. З іншого боку, той, хто цього не робить, продовжує збільшувати кількість своїх гріхів й тим самим готує собі наступне життя в тілі свині чи собаки — на відплату за минулі гріхи. Матеріальний світ сповнений скверни, але той, хто набув імунітету проти неї, споживаючи праса̄дам (їжу, запропоновану Вішн̣у), перебуває в безпеці, тоді як інші стають жертвами цієї скверни.
Злаки й овочі — ось справжня їжа. Людські істоти харчуються різними злаками, овочами, фруктами й т. ін., а тварини харчуються відходами злаків та овочів, травою, різними рослинами тощо, і тому люди, що звикли харчуватись м’ясом, також залежать від вирощування рослин. Отже, врешті-решт, ми залежимо від урожаю, зібраного з ланів, а не від продукції великих заводів та фабрик. Урожай залежить від рясних дощів, а дощем керують такі напівбоги, як Індра, бог Сонця, Місяця тощо, а всі вони — Господні слуги. Господь же вдовольняється жертвопринесеннями, і це означає, що той, хто їх не виконує, зазнає злигоднів — такий закон природи. Тому йаджн̃у, а саме сан̇кı̄ртана-йаджн̃у, що рекомендована для цієї епохи, слід виконувати принаймні для того, щоб врятуватись од голоду.
15 карма брахмодбгавам̇ віддгі
брахма̄кшара-самудбгавам
тасма̄т сарва-ґатам̇ брахма
нітйам̇ йаджн̃е пратішт̣гітам
Послівний переклад
карма—роботу; брахма—із Вед; удбгавам—виникла; віддгі—тобі слід знати; брахма—Веди; акшара—від Верховного Брахмана (Бога-Особи); самудбгавам—безпосередньо проявленого; тасма̄т— тому; сарва-ґатам—те, що проникає в усе; брахма—трансцендентність; нітйам—вічно; йаджн̃е—в жертвопринесенні; пратішт̣гітам—те, що перебуває. Впорядковану діяльність рекомендовано у Ведах, а Веди безпосередньо виходять з уст Верховного Бога-Особи. Тому Трансцендентність, яка пронизує усе, вічно перебуває в актах жертвопринесень. У цьому вірші ще виразніше підкреслено необхідність виконувати йаджн̃а̄ртга-карму, тобто діяти лише задля вдоволення Кр̣шн̣и. Тепер, якщо роботу взагалі призначено на вдоволення йаджн̃а-пуруші, Вішн̣у, слід спочатку довідатись про напрямок цієї роботи з Брахмана, або божественних Вед. Веди — це кодекс людської діяльності. Все, що робиться в обхід ведичних вказівок, називають вікармою, або недозволеною гріховною дією. Тому в кожнім випадку слід звертатись по вказівки до Вед для того, щоб уникнути наслідків своїх дій. Як у повсякденному житті кожен трудиться згідно з законами держави, так само він повинен дотримуватись і законів верховної держави Господа. Всі ведичні закони виходять безпосередньо з подиху Особи Господа: асйа махато бгӯтасйа ніш́васітам етад йад р̣ґ-ведо йаджур-ведах̣ са̄маведо ’тгарва̄н̇ґірасах̣ — чотири Веди, а саме Р̣ґ Веда, Йаджур Веда, Са̄ма Веда, й Атгарва Веда — всі вони вийшли з подиху великого Бога-Особи (Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішада 4.5.11). Всемогутній Господь може говорити через Свій подих, як це стверджує Брахма-сам̇гіта̄, і Він може виконувати кожним органом Свого чуття функції всіх інших органів — така Його всемогутність. Іншими словами, Господь може говорити Своїм подихом і запліднювати Своїми очима. Ш́а̄стри підтверджують, що Він лише кинув погляд на матеріальну природу й таким способом породив усіх живих істот. Після створення, тобто запліднивши обумовленими душами черево матеріальної природи, Він дав Свої настанови у формі ведичної мудрості, вказавши обумовленими душам шлях повернення додому, назад до Бога. Треба завжди пам’ятати, що доки ми, як обумовлені душі, знаходимось в матеріальному світі, ми постійно прагнемо матеріальних насолод, проте, ведичні рекомендації подано таким чином, що кожний може задовольнити свої розбещені бажання, а потім повернутись до Бога, завершивши свої так звані «насолоди». Отже, обумовлені душі мають нагоду звільнитись — для цього слід виконувати дії в свідомості Кр̣шн̣и, це і є йаджн̃а. Навіть ті, хто не дотримується ведичних приписів, можуть стати на засади свідомості Кр̣шн̣и, і це посяде місце виконання йаджн̃и, тобто карми.
16 евам̇ правартітам̇ чакрам̇
на̄нувартайатı̄ха йах̣
аґга̄йур індрійа̄ра̄мо
моґгам̇ па̄ртга са джı̄ваті
Послівний переклад
евам—таким чином; правартітам—який встановлюють Веди; чакрам—кругообіг; на—не; анувартайаті—приймає; іха—у цьому житті; йах̣—той, хто; аґга-а̄йух̣—чиє життя гріховне; індрійа-а̄ра̄мах̣—задоволений чуттєвими насолодами; моґгам—без користі; па̄ртга—син Пр̣тги (Арджуна); сах̣—він; джı̄ваті—живе. Мій дорогий Арджуно, життя людини, як не проходить через цикл жертвопринесень, що його встановлюють Веди, безумовно сповнене гріху. Живучи лише для задоволення чуттів, така людина живе даремно. У цьому вірші Господь картає філософію мамоністів, тих, що проповідують працю в поті чола й чуттєві втіхи. Тому для тих, хто хоче насолоджуватись матеріальним світом, вищезгаданий цикл жертвопринесень абсолютно необхідний. А ті, хто не слідує таким правилам, дуже ризикують зазнавати дедалі суворішої кари. Згідно з законами природи, людська форма життя спеціально призначена для самоусвідомлення, яке здійснюють за допомогою одного з трьох способів: карма-йоґи, джн̃ана-йоґи або бгакті- йоґи. Трансценденталістам, які перебувають вище добра і зла, нема потреби суворо дотримуватись рекомендованих жертвопринесень, але для тих, хто занурений у чуттєве задоволення, необхідно очиститись шляхом вищезгаданого циклу йаджн̃и. Діяльність буває різного роду. Людина поза свідомістю Кр̣шн̣и, безсумнівно, стоїть на чуттєвій платформі й тому мусить виконувати якусь благочестиву діяльність. Систему йаджн̃и замислено таким чином, що наділені чуттєвою свідомістю люди можуть задовольнити свої бажання, не заплутуючись в наслідках діяльності задля почуттєвої втіхи. Добробут світу залежить не від наших власних зусиль, його основа є підтримуваний напівбогами первинний порядок, що встановлений Верховним Господом. Тому йаджн̃и призначаються конкретним напівбогам, про яких згадано у Ведах. Посередньо такий процес являє собою свідомість Кр̣шн̣и, тому що, свідомо виконуючи йаджн̃и, людина безумовно віднайде свідомість Кр̣шн̣и. Але якщо виконання йаджн̃и не приводить до свідомості Кр̣шн̣и, тоді це просто ритуальна діяльність у відповідності з моральним кодексом. Не слід обмежувати свій духовний розвиток засадами моралі, треба перевершити їх і таким способом віднайти свідомість Кр̣шн̣и.
17 йас тв а̄тма-ратір ева сйа̄д
а̄тма-тр̣пташ́ ча ма̄навах̣
а̄тманй ева ча сантушт̣ас
тасйа ка̄рйам̇ на відйате
Послівний переклад
йах̣—той, хто; ту—але; а̄тма-ратіх̣—черпає задоволення із душі; ева—звичайно; сйа̄т—залишається; атма-тр̣птах̣—самосвітний; ча— і; ма̄навах̣—людина; а̄тмані—в собі; ева—лише; ча—і; сантушт̣ах̣—цілком насичений; тасйа—його; ка̄рйам—обов’язок; на—не; відйате—існує. Але для людини, яка черпає задоволення сама у собі, чиє людське життя спрямоване на самоусвідомлення, і яка знаходить цілковиту вдоволеність лише в собі самій — для неї не існує обов’язків. Людині, яка повністю перейнялася свідомістю Кр̣шн̣и й цілком задоволена своєю діяльністю в ній, вже нема потреби виконувати ще якісь обов’язки. Завдяки тому, що вона перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, весь її внутрішній бруд одразу ж зникає, й таким чином вона досягає плодів виконання багатьох тисяч жертвопринесень. Шляхом такого очищення свідомості людина осягає свій вічний зв’язок із Всевишнім. Таким чином, з Господньої ласки її обов’язки прояснюються самі по собі, й вона більше не потребує настанов Вед. Таку людину в свідомості Кр̣шн̣и більше не цікавить матеріальна діяльність і вона вже не знаходить втіхи у вині, жінках й інших подібних безумствах.
18 наіва тасйа кр̣тена̄ртго
на̄кр̣тенеха каш́чана
на ча̄сйа сарва-бгӯтешу
каш́чід артга-вйапа̄ш́райах̣
Послівний переклад
на—ніколи; ева—неодмінно; тасйа—його; кр̣тена—виконанням обов’язку; артгах̣—мета; на—не; акр̣тена—невиконанням обов’язку; іха—у цьому світі; каш́чана—що б там не; на—ніколи; ча—і; асйа—його; сарва-бгӯтешу—серед усіх живих істот; каш́чіт—будь-який; артга—мета; вйапа̄ш́райах̣—той, хто приймає притулок у. Людина, яка усвідомила себе, не переслідує якихось цілей, виконуючи свої обов’язки, немає в неї і причини не виконувати їх. Вона також не має ніякої потреби залежати від інших живих істот. Людина, яка усвідомила себе, більше не зобов’язана виконувати якісь визначені для неї обов’язки, окрім діяльності в свідомості Кр̣шн̣и. Проте, слід також розуміти, що свідомість Кр̣шн̣и не є бездіяльність, як це буде з’ясовано у дальших віршах. Людина в свідомості Кр̣шн̣и не потребує чийогось заступництва — чи то людини, чи напівбога. Діючи в свідомості Кр̣шн̣и, вона тим самим виконує свій обов’язок.
19 тасма̄д асактах̣ сататам̇
ка̄рйам̇ карма сама̄чара
асакто хй а̄чаран карма
парам а̄пноті пӯрушах̣
Послівний переклад
тасма̄т—тому; асактах̣—без прихильності; сататам—постійно; ка̄рйам—як обов’язок; карма—робота; сама̄чара—здійснюй; асактах̣ — неприв’язаний; хі — неодмінно; а̄чаран — здійснюючи; карма—робота; парам—Всевишній; а̄пноті—досягає; пӯрушах̣—людина. Тому людина повинна діяти, керуючись тільки почуттям обов’язку, без зацікавленості в плодах своєї діяльності, бо, діючи без прив’язаності, вона досягає Всевишнього. Для відданих Всевишній — це Бог-Особа, а для імперсоналістів Він — звільнення. Тому людина, яка працює для Кр̣шн̣и, тобто в свідомості Кр̣шн̣и, під належним керівництвом і не прив’язана до плодів своєї праці — безумовно прямує до вищої мети життя. Арджуні було сказано, що він повинен взяти участь в битві на Курукшетрі задля Кр̣шн̣и, тому що Кр̣шн̣а бажав цього. Прагнення бути доброю людиною й не чинити насильства теж є вияв особистої прив’язаності до наслідків своєї діяльності, але діяти задля Всевишнього — означає діяти, не очікуючи результату. Такою є вища досконалість діяльності, яку рекомендує Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а.
Такі ведичні ритуали, як жертвопринесення, виконують для того, щоб очиститись від наслідків гріховних вчинків, що здійснені задля чуттєвої втіхи. Проте, дії в свідомості Кр̣шн̣и трансцендентні стосовно наслідків як доброї, так і лихої діяльності. Людина в свідомості Кр̣шн̣и ніколи не прив’язується до плодів своєї діяльності, а діє лише задля Кр̣шн̣и. Бувши залученою до найрізноманітнішої діяльністі, вона, проте, лишається цілком неприв’язаною.
20 карман̣аіва хі сам̇сіддгім
а̄стгіта̄ джанака̄дайах̣
лока-сан̇ґрахам ева̄пі
сампаш́йан картум архасі
Послівний переклад
карман̣а̄—роботою; ева—навіть; хі—неодмінно; сам̇сіддгім—досконало; а̄стгіта̄х̣—розташований; джанака-а̄дайах̣—Джанака й інші царі; лока-сан̇ґрахам—люди загалом; ева апі—також; сампаш́йан—вважаючи; картум—діяти; архасі—ти повинен. Царі, подібні до Джанаки, досягали досконалості, просто виконуючи свої обов’язки. Тому, задля виховання людей, ти повинен робити своє діло. Такі царі, як Джанака й інші, були душами, які досягли самоусвідомлення, отже, від них не вимагалось виконувати визначених у Ведах обов’язків. Однак, вони все ж таки здійснювали всі рекомендовані для них дії, щоб бути взірцем для інших людей. Джанака був батьком Сı̄ти й тестем Господа Ш́рı̄ Ра̄ми. Він був великим відданим Господа, і тому вже перебував у трансцендентному стані свідомості, але бувши також царем Мітгіли (частина провінції Біхар в Індії), він повинен був являти своїм підданим приклад виконання визначених обов’язків. Господа Кр̣шн̣у та Його вічного друга Арджуну ніхто не змушував брати участі в битві на Курукшетрі, але вони пішли на це, щоб показати людям неминучість насилля за обставин, де будь-які розважливі доводи виявляються марними. Перед битвою на Курукшетрі було ужито всіх заходів, навіть Сам Верховний Бог-Особа доклав зусиль, щоб уникнути її, але протилежна сторона затято жадала битви. В ім’я праведної цілі необхідно було вступити в бій. Хоча людина в свідомості Кр̣шн̣и може не мати жодних інтересів у цьому світі, але вона працює, щоб навчити людей, як правильно жити та яким чином діяти. Досвідчена людина в свідомості Кр̣шн̣и здатна діяти таким чином, що за нею підуть й інші, про що і йдеться у дальшому вірші.
21 йад йад а̄чараті ш́решт̣гас
тат тад еветаро джанах̣
са йат прама̄н̣ам̇ куруте
локас тад анувартате
Послівний переклад
йат йат—що б; а̄чараті—він робить; ш́решт̣гах̣—шанований провідник; тат—те; тат—і лише те; ева—неодмінно; ітарах̣— звичайний; джанах̣—особистість; сах̣—він; йат—котрий би не; прама̄н̣ам—приклад; куруте—здійснює; локах̣—весь світ; тат— те; анувартате—йде вслід. Що б не робила видатна людина, звичайні люди йдуть за нею. І яких би норм вона не встановила на прикладі власних дій — весь світ наслідує її. Люди завжди потребують лідера, здатного вчити їх на власному прикладі. Лідер не може відучити людей від тютюну, якщо він сам палить. Господь Чаітанйа казав, що вчитель мусить сам поводитись належить чином, перш ніж братись навчати. Того, хто вчить на власному прикладі, називають а̄ча̄рйа, ідеальний вчитель. Тому вчитель повинен дотримуватись засад ш́а̄стр, щоб виховати звичайну людину. Він не може вигадувати правила, які суперечать засадам явлених ш́а̄стр. Таке Святе Письмо, як Ману- сам̇гіта̄ та інші явлені ш́а̄стри вважають взірцями, яких слід дотримуватись, і вчення лідера повинно бути засноване на принципах таких загальновизнаних ш́а̄стр. Ті, хто бажає вдосконалити себе, повинні додержуватись стандартних правил, як це робили великі вчителі. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також підтверджує, що необхідно слідувати стопами великих відданих, і саме таким є шлях духовного поступу. Царя або главу держави, батька й шкільного вчителя природно вважають провідниками простих людей. Кожен такий лідер несе величезну відповідальність за своїх підлеглих, і тому він повинен добре знатись на святих книгах, кодексах духовності й моралі.
22 на ме па̄ртга̄сті картавйам̇
трішу локешу кін̃чана
на̄нава̄птам ава̄птавйам̇
варта ева ча карман̣і
Послівний переклад
на—не; ме—Мій; па̄ртга—син Пр̣тги; асті—є; картавйам—визначений обов’язок; трішу—в трьох; локешу—планетних системах; кін̃чана—будь-яке; на—ніщо; анава̄птам—бажане; ава̄птавйам—здобуте; варте—Я залучений; ева—неодмінно; ча—також; карман̣і—у визначених обов’язках. О сину Пр̣тги, у всіх трьох планетних системах нема такої справи, яку Я був би зобов’язаний виконувати. Я нічого не бажаю і нічого не потребую — і все ж таки Я виконую визначені обов’язки. Верховного Бога-Особу описано в ведичній літературі таким чином:
там ı̄ш́вара̄н̣а̄м̇ парамам̇ махеш́варам̇
там̇ девата̄на̄м̇ парамам̇ ча даіватам
патім̇ патı̄на̄м̇ парамам̇ параста̄д
віда̄ма девам̇ бгуванеш́ам ı̄д̣йам
на тасйа ка̄рйам̇ каран̣ам̇ ча відйате
на тат-самаш́ ча̄бгйадгікаш́ ча др̣ш́йате
пара̄сйа ш́актір вівідгаіва ш́рӯйате
сва̄бга̄вікı̄ джн̃а̄на-бала-крійа̄ ча
«Верховний Господь — правитель усіх правителів і владика всіх вождів усіх планет. Усі і все підвладне Йому. Це Він — Верховний Господь — наділяє живу істоту певними повноваженнями, певною силою, — сама ж вона не володіє верховною владою. Йому також поклоняються всі напівбоги, Він — верховний керівник усіх керівників. Він трансцендентний щодо всіх вождів матеріального світу, і всі поклоняються Йому. Нема нікого вищого од Нього, Він — верховна причина всіх причин.
У Нього немає тілесної форми, як у звичайних живих істот. Нема різниці між Його тілом та душею, Він абсолютний, всі Його чуття трансцендентні. Кожний з органів Його чуття може виконувати роботу будь-якого іншого. Нема нікого рівного Йому або вищого від Нього. Він має різноманітні потенції, і тому діяльність Його протікає сама по собі в природній послідовності» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.7 – 8).
У Бога-Особи вдосталь усього і все воно істинносуще, і тому в Нього немає потреби виконувати якісь обов’язки. Той, хто зацікавлений в плодах своєї діяльності, має якісь певні визначені обов’язки, але нема обов’язків у того, хто нічого не прагне у всіх трьох планетних системах. І все ж таки Господь Кр̣шн̣а бере участь у битві на Курукшетрі, очолюючи кшатрій, бо захищати скривджених — обов’язок кшатрійі. Хоча Він перебуває над усіма заповідями явлених ш́а̄стр, Він не порушує цих заповідей Своїми діями.
23 йаді хй ахам̇ на вартейам̇
джа̄ту карман̣й атандрітах̣
мама вартма̄нувартанте
манушйа̄х̣ па̄ртга сарваш́ах̣
Послівний переклад
йаді—якщо; хі—неодмінно; ахам—Я; на—не; вартейам—так зайнятий; джа̄ту — будь-коли; карман̣і — у виконанні визначених обов’язків; атандрітах̣—дуже ретельно; мама—Мій; вартма—шлях; анувартанте — послідують; манушйа̄х̣ — усі люди; па̄ртга — син Пр̣тги; сарваш́ах̣—з усякого погляду. Якщо б Я коли-небудь знехтував Своїм обов’язком, о Па̄ртго, всі люди, звичайно, наслідували б Мій приклад. Щоб підтримувати соціальний спокій та суспільний порядок, які необхідні для духовного розвитку, існують сімейні традиції, яких слід дотримуватись кожній цивілізованій людині. Хоча такі правила й приписи стосуються лише обумовлених душ і не поширюються на Господа Кр̣шн̣у, Він прийшов на Землю, щоб відновити релігійні засади, і тому Він Сам їх дотримувавсь. У протилежнім випадку люди теж порушували б їх, тому що Він — найвищий авторитет. З Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стає зрозумілим, що Господь Кр̣шн̣а виконував усі релігійні обов’язки дома й на людях, як це годиться сімейній людині.
24 утсı̄дейур іме лока̄
на курйа̄м̇ карма чед ахам
сан̇карасйа ча карта̄ сйа̄м
упаханйа̄м іма̄х̣ праджа̄х̣
Послівний переклад
утсı̄дейух̣—буде зруйновано; іме—усі ці; лока̄х̣—світи; на—не; курйа̄м—Я виконував би; карма—визначені обов’язки; чет—якщо; ахам—Я; сан̇карасйа—небажаного населення; ча—і; карта̄—творець; сйа̄м—буду; упаханйа̄м—зруйнував би; іма̄х̣—усі ці; праджа̄х̣—живі істоти. Якби Я не виконував Своїх обов’язків, усі ці світи загинули б; Я став би причиною народження небажаного населення, і таким чином порушив би спокій усіх живих істот. Варн̣а-сан̇кара означає «небажане населення», що порушує спокій усього суспільства. Щоб не допустити такого суспільного порушення, встановлено певні норми, і якщо населення дотримується їх, мир і порядок самі по собі приходять у суспільство і люди отримують можливість використати своє життя для духовного розвою. Коли Господь Кр̣шн̣а приходить на Землю, Він дотримується цих правил та норм, щоб підтвердити їхню значимість й необхідність виконання. Господь є батько всіх живих істот, і якщо живі істоти збиваються з пуття, то відповідальність за це посередньо падає і на Господа. Тому щоразу, коли стає помітним нехтування релігійними засадами на впорядкування життя, Господь приходить Сам і направляє суспільство. Однак слід добре пам’ятати, що хоча ми й зобов’язані йти стопами Господа, імітувати Його ми не можемо. Йти стопами і мавпувати — не одне й те ж. Ми не можемо імітувати Господа, підіймаючи пагорб Ґовардгана, як це Він зробив ще в дитинстві. Це понад людські сили. Ми повинні дотримуватись Його настанов, проте ніколи не треба імітувати Його. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.33.30 – 31) сказано:
наітат сама̄чаредж джа̄ту
манаса̄пі хй анı̄ш́варах̣
вінаш́йатй а̄чаран маудгйа̄д
йатга̄рудро ’бдгі-джам̇ вішам
ı̄ш́вара̄н̣а̄м̇ вачах̣ сатйам̇
татгаіва̄чарітам̇ квачіт
теша̄м̇ йат сва-вачо-йуктам̇
буддгіма̄м̇с тат сама̄чарет
«Кожен повинен просто додержувати настанов Господа та Його вповноважених слуг. Їхні настанови є благо для нас, і кожній розумній людині слід виконувати їх, як того вимагається, однак треба остерігатись спроб імітувати їх. Не варто намагатись випити океан отрути, мавпуючи Господа Ш́іву».
Ми завжди повинні зважати на вище становище ı̄ш́вар — тих, хто насправді керує рухом Сонця й Місяця. Не слід імітувати їх, не володіючи силою таких надмогутніх ı̄ш́вар. Господь Ш́іва міг пити отруту, міг проковтнути навіть океан отрути, але якщо звичайна людина спробує випити хоча б дещицю тої отрути, вона одразу ж помре. Є чимало так званих «послідовників» Господа Ш́іви, які дозволяють собі палити ґан̃джӯ (марігуану) та вживають інші наркотики, забуваючи при цьому, що, імітуючи так Господа Ш́іву, вони лише накликають на себе швидку смерть. Існують також так звані «віддані» Господа Кр̣шн̣и, що намагаються мавпувати Його ра̄са- лı̄ли (танець кохання), забуваючи про свою неспроможність підняти пагорб Ґовардгана. Найкраще — це не намагатись імітувати всемогутніх, а просто додержувати їхніх настанов; також не варто прагнути посісти їхнє становище, не маючи для цього відповідної кваліфікації. Існує багато так званих «втілень» Бога, яким бракує всемогутності, що притаманна Верховному Богові.
25 сакта̄х̣ карман̣й авідва̄м̇со
йатга̄ курванті бга̄рата
курйа̄д відва̄м̇с татга̄сакташ́
чікı̄ршур лока-сан̇ґрахам
Послівний переклад
сакта̄х̣—бувши прив’язаним; карман̣і—згідно з визначеними обов’язками; авідва̄м̇сах̣—нерозумний; йатга̄—так само; курванті— вони роблять; бга̄рата—нащадок Бгарати; курйа̄т—повинен робити; відва̄н—освічений; татга̄—таким чином; асактах̣—без прив’язаності; чікı̄ршух̣—бажаючи керувати; лока-сан̇ґрахам—людьми взагалі. Нерозумні люди виконують свої обов’язки задля плодів їх, мудрі ж роблять це, щоб вивести людей на правильний шлях. Людина в свідомості Кр̣шн̣и і світська людина відрізняються своїми бажаннями. Людина, яка усвідомила Кр̣шн̣у, не робить нічого, що не сприяло б розвою свідомості Кр̣шн̣и. Її дії можуть навіть нагадувати дії невігласа, надто прихильного до матеріальної діяльності, однак один виконує таку діяльність задля задоволення своїх чуттів, тоді як інший робить це задля вдоволення Кр̣шн̣и. Тобто людина в свідомості Кр̣шн̣и повинна показувати іншим людям, яким чином слід діяти і як використовувати плоди своєї діяльності для свідомості Кр̣шн̣и.
26 на буддгі-бгедам̇ джанайед
аджн̃а̄на̄м̇ карма-сан̇ґіна̄м
джошайет сарва-карма̄н̣і
відва̄н йуктах̣ сама̄чаран
Послівний переклад
на—не; буддгі-бгедам—значення розуму; джанайет—він мусить викликати; аджн̃а̄на̄м—дурних; карма-сан̇ґіна̄м—схильних до кармічної діяльності; джошайет—він повинен схвалювати; сарва— усі; карма̄н̣і—робота; відва̄н—освічена людина; йуктах̣—втягнутий; сама̄чаран—практикуючи. Щоб не бентежити розуму обмежених людей, прив’язаних до плодів своєї діяльності, мудра людина не стане змушувати їх припинити всяку роботу, радше, вона залучатиме їх до діяльності в дусі відданого служіння, для того, щоб в них поступово розвивалась свідомість Кр̣шн̣и. Ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйах̣.Такою є мета ведичних ритуалів. Усі ритуали, всі жертвопринесення, все, що викладено в Ведах, включно з вказівками, які стосуються матеріальної діяльності, призначене на те, щоб усвідомити Кр̣шн̣у, який є кінцевою метою життя. Але обумовлені душі не знають нічого, окрім почуттєвих задоволень, і тому вони вивчають Веди задля досягнення таких задоволень. Однак, навіть через кармічну діяльність й чуттєве задоволення, — якщо їх узгоджувати згідно з ведичними приписами, — людина може поступово прийти до свідомості Кр̣шн̣и. Тому, якщо хтось усвідомив себе як духовну душу і перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, він не повинен бентежити розуму інших людей й відвертати їх од їхньої діяльності, але показати їм на своєму прикладі, як плоди будь-якої діяльності можна присвятити Кр̣шн̣і. Діючи відповідним чином, мудра людина в свідомості Кр̣шн̣и може показати невігласам правильний спосіб діяльності. Отже, не слід бентежити нерозумних людей, але того, хто хоча б трохи розвинув у собі свідомість Кр̣шн̣и, можна безпосередньо залучити до служіння Господу, — тоді йому не треба шукати інших способів самоусвідомлення, рекомендованих у Ведах. Такій щасливій людині не потрібно виконувати ведичних ритуалів, тому що, безпосередньо перейнявшись свідомістю Кр̣шн̣и, вона досягає всього, чого лише можна досягти за допомогою виконання визначених обов’язків.
27 пракр̣тех̣ крійама̄н̣а̄ні
ґун̣аіх̣ карма̄н̣і сарваш́ах̣
ахан̇ка̄ра-вімӯд̣га̄тма̄
карта̄хам іті манйате
Послівний переклад
пракр̣тех̣—матеріальної природи; крійама̄н̣а̄ні—виконуються; ґун̣аіх̣—ґун̣ами; карма̄н̣і—діяльність; сарваш́ах̣—усі різновиди; ахан̇ка̄ра-вімӯд̣га—введений в ілюзію оманним его; а̄тма̄—душа; карта̄—виконавець; ахам—я; іті—так; манйате—він гадає. Під впливом оманного его душа перебуває в ілюзії і вважає, що вона виконує дії, які насправді виконують три ґун̣и матеріальної природи. Може здаватись, що матеріаліст і людина в свідомості Кр̣шн̣и діють на однаковому рівні, але насправді між їхніми відповідними становищами — бездонна прірва. Оманне его переконує матеріаліста, що він робить усе сам. Він не усвідомлює того, що механізм його тіла створила матеріальна природа, за діяльністю якої наглядає Верховний Господь. Матеріаліст не відає, що, в кінцевім рахунку, він підвладний Кр̣шн̣і. Людина під впливом оманного его вважає, що вона діє незалежно, і це — ознака її невігластва. Вона не знає, що її грубе й тонке тіло є творіння матеріальної природи, якою керує Верховний Бог-Особа, і тому тіло й розум слід залучати до відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и. Внаслідок того, що людина тривалий час була занурена в задоволення власних чуттів, вона у своєму невігластві забуває, що Верховний Бог-Особа є також Хр̣шı̄кеш́а, тобто володар чуттів матеріального тіла. Оманне его огортає її ілюзією і змушує забувати про вічні взаємостосунки з Кр̣шн̣ою.
28 таттва-віт ту маха̄-ба̄хо
ґун̣а-карма-вібга̄ґайох̣
ґун̣а̄ ґун̣ешу вартанта
іті матва̄ на саджджате
Послівний переклад
таттва-віт—той, хто знає Абсолютну Істину; ту—але; маха̄- ба̄хо—о міцнорукий; ґун̣а-карма—робота під матеріальним впливом; вібга̄ґайох̣—відмінності; ґун̣а̄х̣—чуття; ґун̣ешу—в чуттєвому задоволенні; вартанте—втягнуто; іті—таким чином; матва̄—думаючи; на—ніколи; саджджате—стає прихильним. Того, кому відома Абсолютна Істина, о міцнорукий Арджуно, не цікавлять чуття та їхнє задоволення, тому що він добре усвідомлює різницю між діяльністю у відданому служінні й кармічною діяльністю. Той, кому відома Абсолютна Істина, переконаний, що його становище в матеріальному світі є дуже незручним і суперечить його природі. Він розуміє, що є невід’ємною часткою Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, і що йому не місце тут, в матеріальному світі. Він збагнув свою справжню сутність невід’ємної частки Всевишнього, який є вічне блаженство і знання, і усвідомлює, що, так чи інакше, він потрапив у пастку матеріального існування. В своєму ж чистому стані його призначення — скерувати всю свою діяльність на служіння Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і. Отже, він діє в свідомості Кр̣шн̣и й природним чином зрікається матеріального чуттєвого задоволення, яке є тимчасовим і випадковим. Він знає, що матеріальні умови його існування залежать від Верховного Господа, отже, його не турбують ніякі обороти долі, які він приймає як Господню милість. Згідно із Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, той, хто пізнав Абсолютну Істину в трьох Її різних аспектах, а власне, як Брахмана, Парама̄тму й Верховного Бога-Особу — є таттва- віт, тому що він також знає про своє справжнє становище в стосунках із Всевишнім.
29 пракр̣тер ґун̣а-саммӯд̣га̄х̣
саджджанте ґун̣а-кармасу
та̄н акр̣тсна-відо манда̄н
кр̣тсна-він на віча̄лайет
Послівний переклад
пракр̣тех̣—матеріальної природи; ґун̣а—ґун̣ами; саммӯд̣га̄х̣—обдурених матеріальним ототожненням; саджджанте—їх залучено; ґун̣а-кармасу—до матеріальної діяльності; та̄н—ті; акр̣тсна-відах̣—люди з бідним запасом знань; манда̄н—ті, яким ліньки збагнути свою суть; кр̣тсна-віт—той, хто наділений справжнім знанням; на—не; віча̄лайет—нехай намагається їх збуджувати. Недалекі люди, яких ввели в оману ґун̣и матеріальної природи, повністю занурюються в матеріальну діяльність й прив’язуються до неї. Однак, незважаючи на те, що дії таких невігласів нижчого порядку, мудра людина не стане турбувати їх. Невігласи помилково ототожнюють себе з грубою матеріальною свідомістю і сповнені матеріальних визначень. Матеріальна природа дає нам тіло, й того, хто надто прив’язаний до тілесної свідомості, називають мандою, тобто ледарем, що не має уяви про свою духовну сутність. Невіглас ототожнює своє тіло зі своєю душею, тілесні зв’язки з іншими приймає за спорідненість, поклоняється землі, на якій він одержав своє тіло і не йде далі формальної сторони ритуалів. Різного роду матеріалістична діяльність — націоналізм, альтруїзм, суспільна діяльність — характерна для таких матеріалістично спрямованих особистостей. Зачаровані такими визначеннями, вони діють лише в матеріальній сфері, духовне усвідомлення для них є міф і тому вони не зацікавлені в ньому. Однак духовно просвітлені люди не повинні намагатись переконати таких зашкарублих матеріалістів. Краще спокійно, нікого не турбуючи, виконувати свої власні духовні обов’язки. А ті, що заблукали, можуть дотримуватись таких основних моральних засад, як незастосування насильства, й чинити матеріальну благодійність.
Недалекі люди не можуть оцінити діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, й тому Господь Кр̣шн̣а радить нам не турбувати їх й не гаяти дорогоцінного часу. Але віддані Господа добріші, ніж Сам Господь, бо вони розуміють Його задум. Вони йдуть на будь-який ризик і навіть на зближення з невігласами, намагаючись залучити їх до діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, яка конче потрібна людині.
30 майі сарва̄н̣і карма̄н̣і
саннйасйа̄дгйа̄тма-четаса̄
ніра̄ш́ı̄р нірмамо бгӯтва̄
йудгйасва віґата-джварах̣
Послівний переклад
майі—Мені; сарва̄н̣і—усі різновиди; карма̄н̣і—діяльність; саннйасйа—присвячуючи повністю; адгйа̄тма—цілком знаючи свою сутність; четаса̄—свідомістю; ніра̄ш́ı̄х̣—без прагнення вигоди; нірмамах̣—без власності; бгӯтва̄—в такому стані свідомості; йудгйасва—бийся; віґата-джварах̣—вийшовши із заціпеніння. Тому, о Арджуно, цілком усвідомлюючи Мене, присвяти Мені всі свої дії, облиш усі претензії на власництво, вийди з заціпеніння і бийся. Цей вірш чітко визначає мету Бгаґавад-ґı̄ти. Господь вчить, що треба цілковито перейнятись свідомістю Кр̣шн̣и, щоб бути готовим виконувати свій обов’язок, ніби бувши підлеглим військовій дисципліні. На цьому шляху можливі труднощі, однак треба виконувати свої обов’язки, покладаючись на Кр̣шн̣у, це і є правильне місце живої істоти — її конституціональне становище. Жива істота не може бути щасливою, діючи незалежно від Верховного Господа, не узгоджуючи з Ним своєї діяльності, тому що її одвічне становище — коритись волі Господа. Тому Ш́рı̄ Кр̣шн̣а наказав Арджуні воювати, так, ніби Він — його воєначальник. Треба все принести в жертву, згідно з доброю волею Верховного Господа, й водночас виконувати визначений обов’язок без претензій на володіння чим-небудь. Арджуна не повинен був обговорювати Господнього наказу, він повинний був просто виконати його. Верховний Господь є душа всіх душ; тому той, хто, не очікуючи винагороди, беззастережно кориться волі Верховної Душі і покладається виключно на Кр̣шн̣у, цілком усвідомлюючи Кр̣шн̣у, — той є адгйа̄тма-четас. Ніра̄ш́ı̄х̣ означає, що треба діяти з наказу свого господаря, не сподіваючись на винагороду. Касир може рахувати гроші свого роботодавця, мільйони карбованців, але не привласнить собі жодної копійки. Так само, кожен мусить зрозуміти, — ніщо в світі не належить якійсь окремій особі, а лише Верховному Господеві. Таким є справжній зміст слова майі, «Мені». Коли людина діє в свідомості Кр̣шн̣и, вона звичайно не претендує на володіння чим- небудь, і таку свідомість називають нірмама, або «мого нічого немає». Якщо ж нехіть виконувати такий строгий наказ, посилаючись на так звані «родинні», в тілесному розумінні, зв’язки, то подібне небажання слід подолати й стати віґата-джвара — вільним від розумового збудження або млявості. Кожному, згідно з його якостями й становищем, визначено певну діяльність, і всі такі обов’язки слід виконувати в свідомості Кр̣шн̣и, як було сказано вище. Це виведе людину на шлях звільнення.
31 йе ме матам ідам̇ нітйам
анутішт̣ганті ма̄нава̄х̣
ш́раддга̄ванто ’насӯйанто
мучйанте те ’пі кармабгіх̣
Послівний переклад
йе—ті, хто; ме—Моє; матам—приписи; ідам—те; нітйам—як вічна функція; анутішт̣ганті—реґулярно виконують; ма̄нава̄х̣—люди; ш́раддга̄-вантах̣—з вірою та відданістю; анасӯйантах̣—без заздрощів; мучйанте—стають вільними; те—усі вони; апі—навіть; кармабгіх̣—від кайданів законів кармічної діяльності. Люди, які виконують свої обов’язки згідно з Моїми приписами, і дотримуються цього вчення з вірою та без заздрощів, напевне звільняться з кайданів кармічної діяльності. Приписи Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, є суть усієї ведичної мудрості, тому всі вони без винятків вічно правдиві. Як Веди є вічними, так само вічною є істина свідомості Кр̣шн̣и. Треба мати міцну віру в Господні настанови й не заздрити Йому. Є чимало філософів, які пишуть коментарі до Бгаґавад-ґı̄ти, але не вірують у Кр̣шн̣у. Вони ніколи не звільняться з кайданів кармічної діяльності. Тоді як звичайна людина, яка має тверду віру в вічні настанови Господа, навіть якщо їй несила виконувати такі накази, все одно звільнюється з кайданів закону карми. Початківець, що лише став на шлях усвідомлення Кр̣шн̣и, можливо, не повністю дотримує Господніх настанов, але якщо він не протиставляє себе цим засадам і діє щиро, не зважаючи на невдачі та відчай, то він, безумовно, досягне чистої свідомості Кр̣шн̣и.
32 йе тв етад абгйасӯйанто
на̄нутішт̣ганті ме матам
сарва-джн̃а̄на-вімӯд̣га̄м̇с та̄н
віддгі нашт̣а̄н ачетасах̣
Послівний переклад
йе—ті; ту—однак; етат—це; абгйасӯйантах̣—із заздрості; на— не; анутішт̣ганті—реґулярно виконують; ме—Моє; матам— припис; сарва-джн̃а̄на—у всіх різновидах знання; вімӯд̣га̄н—зовсім обдуреним; та̄н—вони є; віддгі—знай це добре; нашт̣а̄н—все зруйновано; ачетасах̣—без свідомості Кр̣шн̣и. Але ті, хто із заздрощів не зважають на ці настанови й не дотримують їх, — позбавлені знання, обдурені, і їх спроби досягти досконалості приречені на невдачу. Тут ясно сказано, що перебувати поза свідомістю Кр̣шн̣и є вада. Так само, як існує кара за невиконання наказу верховного уряду, так само існує кара і за непокору наказові Верховного Бога-Особи. Той, хто не кориться Його наказам, якою б видатною особистістю він не був, не знає нічого про власну сутність, про Верховного Брахмана, Парама̄тму й Бога-Особу, тому що в серці його — порожнеча. У нього немає надії досягти досконалості в житті.
33 садр̣ш́ам̇ чешт̣ате свасйа̄х̣
пракр̣тер джн̃а̄нава̄н апі
пракр̣тім̇ йа̄нті бгӯта̄ні
ніґрахах̣ кім̇ карішйаті
Послівний переклад
садр̣ш́ам — відповідно; чешт̣ате — поводиться; свасйа̄х̣ — своєю власною; пракр̣тех̣—ґун̣ природи; джн̃а̄на-ва̄н—вчений; апі—навіть; пракр̣тім—природі; йа̄нті—підпадають; бгӯта̄ні—усі живі істоти; ніґрахах̣—пригнічення; кім̇—що; карішйаті—може зробити. Навіть і та людина, що має знання, діє згідно з власною природою, тому що поведінка і спосіб життя кожної людини залежить від впливу трьох ґун̣ів. Що ж дасть пригнічення своєї природи? У сьомій главі (7.14) Господь каже, що якщо людина не перебуває в трансцендентному стані свідомості Кр̣шн̣и, то вона не може звільнитись від впливу ґун̣ матеріальної природи. Тому навіть найосвіченіша в світському розумінні людина не може вибратись з пастки ма̄йі лише за допомогою теоретичних знань, тобто відрізняючи душу від тіла. Існує чимало так званих «спірітуалістів», які вдають із себе дуже вчених, але розумом приховано перебувають цілком під впливом певних ґун̣, якого вони не здатні подолати. Людина може бути дуже освіченою академічно, але внаслідок свого довгого зв’язку з матеріальною природою вона — в неволі. Свідомість Кр̣шн̣и допомагає вибратись з пастки матеріального світу, навіть якщо ми продовжуємо виконувати свої обов’язки в умовах матеріального існування. Тому, не досягши цілком свідомості Кр̣шн̣и, не слід припиняти виконання своїх обов’язків. Ніхто не повинен раптово залишати свій визначений обов’язок й штучно ставати так званим «йоґом-трансценденталістом». Набагато краще зберігати своє становище і намагатись набути свідомості Кр̣шн̣и під авторитетним керівництвом. Лише таким чином людина зможе вибратись з пазурів ма̄йі.
34 індрійасйендрійасйа̄ртге
ра̄ґа-двешау вйавастгітау
тайор на ваш́ам а̄ґаччгет
тау хй асйа паріпантгінау
Послівний переклад
індрійасйа—чуттів; індрійасйа артге—в об’єктах чуттів; ра̄ґа— прив’язаність; двешау—і відречення; вйавастгітау—піддають реґулюванню; тайох̣—їх обох; на—ніколи; ваш́ам—контроль; а̄ґаччгет—слід прийти; тау—вони обоє; хі—неодмінно; асйа—його; паріпантгінау—камені спотикання. Є рекомендації, як впорядкувати прихильності та відрази стосовно чуттєвих об’єктів. Людина не повинна потрапляти в залежність від прив’язаностей або антипатій, тому що вони є каменями спотикання на шляху самоусвідомлення. Ті, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, природним чином не схильні потурати матеріальному чуттєвому задоволенню, але ті, хто не має такої свідомості, повинні додержуватися правил і приписів ведичних ш́а̄стр. Необмежене чуттєве задоволення ув’язнює нас в матеріальному світі, але той, хто дотримується таких правил і приписів, не потрапляє в пастку об’єктів чуття. Наприклад, сексуальне задоволення — це потреба обумовленої душі, і шлюбний зв’язок дає право на задоволення статевого бажання. Згідно з настановами ш́а̄стр забороняється вступати в статеві зносини з будь-якою іншою жінкою, окрім своєї дружини. На решту жінок слід дивитись як на власну матір. Але, незважаючи на ці приписи, чоловіки схильні мати зв’язки з іншими жінками. Слід не потурати таким нахилам, інакше вони стануть каменем спотикання на шляху самоусвідомлення. Доки існує матеріальне тіло, дозволяється задовольняти його потреби згідно з правилами та приписами. І все ж таки ми не повинні перебільшувати свою здатність контролювати наші плотські нахили. Треба дотримуватись правил і приписів, не прив’язуючись до них, бо практика впорядкованого задоволення чуттів теж може збити людину з пуття, адже й на рівному шосе трапляються нещасні випадки. Ніхто не ґарантований від такої небезпеки навіть на самій спокійній, без жодних вибоїн дорозі. Внаслідок тривалого спілкування з матеріальною природою дух чуттєвої насолоди дуже прижився в нас. Отже, навіть коли ми опановуємо його, можливість падіння завжди присутня; треба з усіх сил уникати прив’язаності навіть до вреґульованої чуттєвої втіхи. Але участь в діяльності свідомості Кр̣шн̣и, безперервне любовне служіння Господу, відохочує від усієї почуттєвої діяльності. Отже, нікому на жодній стадії життя не слід цуратися свідомості Кр̣шн̣и. Істинна мета відречення від усіх різновидів почуттєвих прив’язаностей є, в остаточному підсумку, досягнення свідомості Кр̣шн̣и.
35 ш́рейа̄н сва-дгармо віґун̣ах̣
пара-дгарма̄т св-анушт̣гіта̄т
сва-дгарме нідганам̇ ш́рейах̣
пара-дгармо бгайа̄вахах̣
Послівний переклад
ш́р̣ейа̄н—набагато кращі; сва-дгармах̣—визначені обов’язки; віґун̣ах̣—навіть недовершений; пара-дгарма̄т—від обов’язків, що визначені іншим; су-анушт̣гіта̄т—досконало зробленого; сва-дгарме—у визначених обов’язках; нідганам—руйнування; ш́рейах̣— краще; пара-дгармах̣—обов’язки, що визначені для інших; бгайа- а̄вахах̣—небезпечний. Для людини набагато ліпше виконувати свої обов’язки навіть недосконало, ніж досконало — чужі. Краще вмерти, виконуючи свій власний обов’язок, ніж виконувати чужий, тому що йти чужим шляхом небезпечно. Краще виконувати свій обов’язок в свідомості Кр̣шн̣и, ніж робити чуже діло. На матеріальному рівні обов’язки визначено згідно з психофізичним станом людини, який зумовлює вплив ґун̣ матеріальної природи. Духовні обов’язки — це обов’язки в трансцендентному служінні Кр̣шн̣і, які визначив духовний вчитель. Але обов’язку, матеріальному чи духовному, слід залишатись вірним до самої смерті і не брати на себе обов’язків інших. Духовні й матеріальні обов’язки можуть відрізнятися, але сам принцип дотримування авторитетних настанов завжди є благо для виконавця. Якщо людина перебуває під чарами ґун̣ матеріальної природи, вона повинна додержуватись правил, які встановлені для її конкретного становища, а не імітувати інших. Наприклад, бра̄хман̣а, який перебуває під впливом ґун̣и благочестя, не повинен чинити насильства, тоді як кшатрійі, що перебуває під впливом ґун̣и пристрасті, насильство дозволене. Тобто, для кшатрійі краще зазнати поразки, дотримуючись норм застосування сили, ніж імітувати бра̄ман̣у, чиїм принципом є відмова од насильства. Слід очищувати своє серце поступово, а не раптом. Проте, коли людина виходить з-під впливу ґун̣ матеріальної природи й повністю віднаходить свідомість Кр̣шн̣и, вона, під керівництвом істинного духовного вчителя, може виконувати будь-які дії. На такому досконалому ступені свідомості Кр̣шн̣и кшатрійа може діяти як бра̄хман̣а, а бра̄хман̣а — як кшатрійа. На трансцендентному рівні двоїстість матеріального світу не діє. Наприклад, Віш́ва̄мітра спочатку був кшатрійею, а потім діяв як бра̄хман̣а, тоді як Параш́ура̄ма, бра̄хман̣а з походження, діяв пізніше як кшатрійа. За трансцедентного стану вони можуть робити це, але доки людина перебуває на матеріальному рівні, вона повинна виконувати свої обов’язки згідно з ґун̣ами матеріальної природи й водночас мати ясне розуміння свідомості Кр̣шн̣и.
36 арджуна ува̄ча
атга кена прайукто ’йам̇
па̄пам̇ чараті пӯрушах̣
аніччганн апі ва̄ршн̣ейа
бала̄д іва нійоджітах̣
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; атга—тоді; кена—ким; прайуктах̣—змушений; айам—він; па̄пам—гріхи; чараті—здійснює; пӯрушах̣—людина; аніччган—не бажаючи; апі—хоча; ва̄ршн̣ейа— нащадок Вр̣шн̣і; бала̄т—силою; іва—неначе; нійоджітах̣—залучений. Арджуна сказав: О нащадку Вр̣шн̣і, що ж змушує людину грішити навіть всупереч її волі, ніби її тягне якась сила? Жива істота, як невід’ємна частка Всевишнього, за своєю суттю духовна, чиста й вільна від будь-якої матеріальної скверни і тому вона природно непідвладна гріхам матеріального світу. Але, вступивши в зв’язок з матеріальною природою, вона, не вагаючись, робить численні гріховні вчинки, інколи навіть проти своєї волі. Питання Арджуни про зіпсовану природу живої істоти особливо цікаве. Хоча іноді жива істота і не бажає грішити, вона, однак, робить це, але до цього її спонукує не Наддуша зсередини, а щось зовсім інше, про що Господь оповідає в дальшому вірші.
37 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ка̄ма еша кродга еша
раджо-ґун̣а-самудбгавах̣
маха̄ш́ано маха̄-па̄пма̄
віддгй енам іха ваірін̣ам
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; ка̄мах̣—хтивість; ешах̣—цей; кродгах̣—гнів; ешах̣—цей; раджах̣-ґун̣а—ґун̣а пристрасті; самудбгавах̣—народжений з; маха̄-аш́анах̣—усепожираючий; маха̄-па̄пма̄—дуже гріховний; віддгі—знай; енам—це; іха—в матеріальному світі; ваіран̣ам—найбільший ворог. Верховний Бог-Особа сказав: Це лише хтивість, Арджуно. Вона народжується із зіткнення з ґун̣ою пристрасті й потім переходить в гнів; вона — гріховний всепожираючий ворог цього світу. Коли жива істота вступає в зв’язок з матеріальним творінням, її вічна любов до Кр̣шн̣и під впливом ґун̣и пристрасті перетворюється на хтивість. Або, іншими словами, любов до Бога трансформується в хтивість, так само, як молоко перетворюється на юґурт під дією кислого тамаринду. Далі, якщо хтивіть не задовольнити, вона переходить у гнів, гнів переходить у ілюзію, а ілюзія продовжує матеріальне існування. Тому хтивість є найлютіший ворог живої істоти, і лише вона змушує чисту живу істоту залишатись у пастці матеріального світу. Гнів і його наслідки — це проявлення ґун̣и невігластва. Однак, якщо ґун̣а пристрасті не деґрадує в ґун̣у невігластва, а піднімається до ґун̣и благочестя, то на такому шляху правильного способу життя й діяльності людина, розвиваючи в собі смак до духовного, може врятуватись від занепаду, причиною якого є гнів.
Верховний Бог-Особа поширює Себе в численних формах во ім’я Свого блаженства, що вічно зростає, а живі істоти є невід’ємні частки цього духовного блаженства. Вони також наділені частковою незалежністю, але внаслідок неправильного застосування такої незалежності дух служіння перетворюється в нахил до чуттєвого задоволення, і живі істоти потрапляють під владу хтивості. Господь створив матеріальний світ, щоб дати обумовленим душам можливість здійснити свої хтиві наміри; коли ж хтивість заводить їх у безвихідь, вони починають цікавитись своїм справжнім становищем.
З цього питання починаються Веда̄нта-сӯтри, де сказано: атга̄то брахма-джіджн̃а̄са̄ — «людина повинна запитувати про Всевишнього». А Всевишнього визначено в Шрı̄мад-Бга̄ґаватам як джанма̄дй асйа йато ’нвайа̄д ітараташ́ ча, тобто, «першоджерело усього є Верховний Брахман». Тому хтивість також бере свій початок із Всевишнього. Але якщо хтивість перетворюється на любов до Всевишнього, тобто в свідомість Кр̣шн̣и, або, іншими словами, в бажання все робити в ім’я Кр̣шн̣и, — тоді і хтивість, і гнів змінюють свою природу й стають духовними. Ханума̄н, великий слуга Господа Ра̄ми, виявив свій гнів, спаливши золоте місто Ра̄ван̣и, і тим самим він проявив себе як великий відданий Господа. Тут, у Бгаґавад-ґı̄ті, Кр̣шн̣а також схиляє Арджуну задля вдоволення Господа обернути свій гнів проти його ворогів. Тобто гнів і хтивість, що використані в свідомості Кр̣шн̣и, з наших ворогів перетворюються на наших друзів.
38 дгӯмена̄врійате вахнір
йатга̄дарш́о малена ча
йатголбена̄вр̣то ґарбгас
татга̄ тенедам а̄вр̣там
Послівний переклад
дгӯмена — димом; а̄врійате — покривається; вахніх̣ — вогонь; йатга̄—так само; а̄дарш́ах̣—дзеркало; малена—пилом; ча—також; йатга̄—так само, як; улбена—утробою; а̄вр̣тах̣—покритий; ґарбгах̣—зародок; татга̄—так; тена—хтивістю; ідам—це; а̄вр̣там— покрите. Як дим окутує вогонь, як пил покриває дзеркало, як зародок заховано в утробі матері, так само й живу істоту в різній мірі оповиває хтивість. Покриття, яке приховує живу істоту, затьмарюючи її чисту свідомість, буває трьох різних ступенів. Це покриття — не що інше, як хтивість у її різних виявах, що подібні до диму над вогнем, до пилу на дзеркалі або до черева навколо зародка. Коли хтивість порівнюють з димом, то мають на увазі, що вогонь живої духовної іскри ледь-ледь відчутний. Іншими словами, коли жива істота лише трохи проявляє свідомість Кр̣шн̣и, її можна порівняти з вогнем, який покриває дим. Хоча вогонь завжди присутній там, де є дим, на початковій стадії він не проявляється. Ця стадія є початок свідомості Кр̣шн̣и. Пил на дзеркалі можна порівняти з очищенням свічада розуму за допомогою різних духовних методів, найкращий з яких — оспівування святих Господніх імен. Зародок у череві матері — аналогія, що ілюструє безпорадність становища, адже дитина в череві не може навіть рухатись. Існування на такій стадії можна порівняти з існуванням дерева. Дерева — також живі істоти, яких поставлено в такі життєві умови під дією хтивості, настільки сильної, що вони майже втратили всю свідомість. Запилене дзеркало порівнюють із свідомістю птахів та тварин, а полум’я, яке приховує дим — з людською свідомістю. Потрапивши до людського тіла, жива істота може до певної міри відновити свідомість Кр̣шн̣и, і якщо вона розвиватиме її далі, то вогонь духовного життя запалає в людській формі існування. Обережно маніпулюючи вогнем та димом, можна змусити вогонь палати. Тому людська форма життя дозволяє живій істоті вирватись з пастки матеріального існування. В людській формі життя можна перемогти ворога — хтивість, розвиваючи свідомість Кр̣шн̣и під умілим керівництвом.
39 а̄вр̣там̇ джн̃а̄нам етена
джн̃а̄ніно нітйа-ваірін̣а̄
ка̄ма-рӯпен̣а каунтейа
душпӯрен̣а̄налена ча
Послівний переклад
а̄вр̣там — покритий; джн̃а̄нам — чиста свідомість; етена — цим; джн̃а̄нінах̣—того, хто знає; нітйа-ваірін̣а̄—вічним ворогом; ка̄ма- рӯпен̣а—у формі хтивості; каунтейа—син Кунтı̄; душпӯрен̣а— завжди незадоволеним; аналена—вогнем; ча—також. Таким чином чисту свідомість мудрої живої істоти покриває її вічний ворог — жага, яка ніколи не вдовольняється й палає, мов той вогонь. В Ману-смр̣ті сказано, що хтивість не може задовольнити ніяка кількість матеріальних чуттєвих насолод, як не можна погасити вогонь, підкидаючи в нього дрова. В матеріальному світі осередком будь-якої діяльності є статева втіха й тому матеріальний світ називають маітгунйа-а̄ґа̄рою, «кайданами статевого життя». У звичайній в’язниці злочинців тримають за ґратами, так само і злочинців, що порушують Господні закони, заковують у кайдани статевого життя. Розвиток матеріальної цивілізації на основі чуттєвої втіхи веде до збільшення тривалості матеріального буття живої істоти. Тому хтивість є символ невігластва, що утримує живу істоту в межах матеріального світу. На шляху чуттєвого задоволення можна зазнати деякого щастя, але це оманне щастя є головним ворогом того, хто його відчуває.
40 індрійа̄н̣і мано буддгір
асйа̄дгішт̣га̄нам учйате
етаір вімохайатй еша
джн̃а̄нам а̄вр̣тйа дехінам
Послівний переклад
індрійа̄н̣і — чуття; манах̣ — розум; буддгіх̣ — інтелект; асйа — цієї хтивості; адгішт̣га̄нам—місце розташування; учйате—називають; етаіх̣—усіма цими; вімохайаті—вводить в оману; ешах̣—ця хтивість; джн̃а̄нам—знання; а̄вр̣тйа—покриваючи; дехінам—втіленого. Чуття, розум й інтелект — пристановище хтивості. За їх допомогою хіть покриває істинне знання живої істоти і вводить її в оману. Ворог захопив різноманітні стратегічні позиції в тілі обумовленої душі і Господь Кр̣шн̣а вказує на ці місця, щоб той, хто бажає перемогти ворога, знав, де його шукати. Розум є осереддя всієї чуттєвої діяльності, і, коли ми чуємо про чуттєві об’єкти, розум звичайно починають переповнювати думки про почуттєві насолоди, і в результаті розум й чуття стають вмістилищем хтивості. Потім інтелект перетворюється на столицю цих хтивих нахилів. Інтелект є найближчим сусідою душі. Інтелект, який охопила хтивість, змушує душу підпадати під вплив оманного его й ототожнювати себе з матерією й, таким чином, з розумом і чуттями. Душу вабить до матеріальних чуттєвих насолод, які вона помилково вважає за істинне щастя. Це оманне ототожнення душі з матерією чудово описано в Шрı̄мад-Бга̄ґаватам (10.84.13):
йасйа̄тма-буддгіх̣ кун̣апе трі-дга̄туке
сва-дгı̄х̣ калатра̄дішу бгаума іджйа-дгı̄х̣
йат-тı̄ртга-буддгіх̣ саліле на кархічідж
джанешв абгіджн̃ешу са ева ґо-кгарах̣
«Людина, яка ототожнює тіло, що створене з трьох елементів, зі своєю сутністю, яка вважає бічні продукти тіла за своїх родичів, а землю, на якій народилась, гідною поклоніння, яка відвідує місця прощ, аби просто здійснити омовіння, а не для того, щоб зустрітись там з людьми, наділеними трансцендентальним знанням, — така людина не краща за корову чи віслюка».
41 тасма̄т твам індрійа̄н̣й а̄дау
нійамйа бгаратаршабга
па̄пма̄нам̇ праджахі хй енам̇
джн̃а̄на-віджн̃а̄на-на̄ш́анам
Послівний переклад
тасма̄т—тому; твам—ти; індрійа̄н̣і—чуття; а̄дау—спочатку; нійамйа — впорядковуючи; бгарата-р̣шабга — о проводир нащадків Бгарати; па̄пма̄нам — великий символ гріха; праджахі — опануй; хі—неодмінно; енам—цього; джн̃а̄на—знання; віджн̃а̄на—наукове знання про чисту душу; на̄ш́анам—руйнівника. Тому, о Арджуно, кращий з-поміж Бгарат, з самого початку, керуючи своїми чуттями, приборкай її, — великий символ гріха — хтивість, і подолай цього ворога знання й осягнення душі. Господь радить Арджуні з самого початку навчитись керувати своїми чуттями, щоб подолати найстрашнішого гріховного ворога — хтивість, яка знищує прагнення до самоусвідомлення і пізнання власної сутності. Джн̃а̄на означає «знання істинного „я”», що відмінне од «не-я», або, іншими словами, знання того, що душа не є тіло. Віджн̃а̄на означає «особливе знання істинного становища душі у її взаємостосунках з Верховною Душею». Все це пояснюється в Шрı̄мад-Бга̄ґаватам (2.9.31):
джн̃а̄нам̇ парама-ґухйам̇ ме
йад віджн̃а̄на-саманвітам
са-рахасйам̇ тад-ан̇ґам̇ ча
ґр̣ха̄н̣а ґадітам̇ майа̄
«Знання своєї сутності і Верховної сутності — найбільш заповітне й таємниче, але це знання й особливе розуміння можна отримати, якщо його різні аспекти пояснює Сам Господь». Бгаґавад-ґı̄та̄ дає нам таке особливе знання власної суті. Живі істоти є невід’ємні частки Господа, і їхнє призначення — просто служити Йому. Це і є свідомість Кр̣шн̣и. З самого початку життя ми повинні вчитись свідомості Кр̣шн̣и, щоб повністю усвідомити Кр̣шн̣у і діяти відповідно.
Хтивість є лише спотворене відображення любові до Бога, яка притаманна кожній живій істоті. Але якщо людину з самого початку виховують у свідомості Кр̣шн̣и, то властива їй любов до Бога не може перетворитись на хтивість. Коли ж любов до Господа вироджується в хтивість, дуже важко повернутись до нормального стану. Однак, свідомість Кр̣шн̣и настільки могутня, що навіть той, хто пізніше розпочав цей шлях, може стати коханим Господа, якщо він дотримуватиметься засад відданого служіння. Отже, на будь-якій стадії життя, з тої миті, як буде усвідомлена нагальна в тім потреба, кожен може почати опановувати свої чуття в свідомості Кр̣шн̣и, у відданому служінні Господеві, й перетворити хтивість на любов до Господа, вищий ступінь досконалості людського життя.
42 індрійа̄н̣і пара̄н̣й а̄хур
індрійебгйах̣ парам̇ манах̣
манасас ту пара̄ буддгір
йо буддгех̣ паратас ту сах̣
Послівний переклад
індрійа̄н̣і—чуття; пара̄н̣і—вищі; а̄хух̣—про них сказано; індрійебгйах̣—більше, ніж чуття; парам—вищий; манах̣—розум; манасах̣—більше, ніж розум; ту—також; пара̄—вищий; буддгіх̣—інтелект; йах̣—котрий; буддгех̣—більше за інтелект; паратах̣—вищий; ту—але; сах̣—він. Чуття, що діють, вище від мертвої матерії, розум вищий од чуттів, інтелект вище від розуму, а вона (душа) — ще вища, ніж інтелект. Чуття є своєрідними виходами для енерґії хтивості. Хтивість зберігається в тілі, але виливається через чуття. Тому чуття вище від тіла як цілого. Ці виходи не використовуються, якщо присутня вища свідомість, або свідомість Кр̣шн̣и. В свідомості Кр̣шн̣и душа безпосередньо зв’язана з Верховним Богом-Особою; отже, ієрархія тілесних функцій, як їх тут описано, в кінцевім рахунку закінчується на Верховній Душі. Діяльність тіла означає функціонування чуттів, а зупинка чуттєвої діяльності передбачає припинення дій усього тіла. Але, оскільки розум активний, то навіть коли тіло мовчить або відпочиває, розум буде діяти, що і відбувається під час сну. Але над розумом стоїть інтелект, що все визначає, а над інтелектом — власне душа. Тому, якщо душа безпосередньо служитиме Всевишньому, решта підлеглих, тобто: інтелект, розум і чуття, самі по собі робитимуть те ж саме. В Кат̣га Упанішаді є подібне місце, де сказано, що об’єкти, які задовольняють чуття, вище від самих чуттів, а розум ще вищий, ніж об’єкти чуття. Отже, якщо розум завжди залучати до безпосереднього служіння Господеві, то чуття не матимуть змоги відвертатись на щось інше. Таке положення, що стосується розуму, вже було обговорене. Парам̇ др̣шт̣ва̄ нівартате. Якщо розум зосереджено на трансцендентному служінні Господеві, він позбавлений змоги дати волю нижчим нахилам. В Кат̣га Упанішаді душу описано як маха̄н, велику. Отже, душа — вища від усього: об’єктів чуттів, самих чуттів, розуму й інтелекту. Тому розуміння істинного становища душі вирішує всі проблеми.
Кожен повинен використати свій інтелект, щоб довідатись про справжнє становище душі, і, усвідомивши його, завжди зосереджувати розум у свідомості Кр̣шн̣и. Це вирішить проблему загалом. Неофітові в духовному житті слід триматися подалі від об’єктів чуття. Крім того, йому слід, використовуючи інтелект, зміцнити розум. Якщо за допомогою інтелекту людина заполонить свій розум свідомістю Кр̣шн̣и, цілком віддавши себе Верховному Богові-Особі, розум її зміцніє, і хоча чуття підступні, наче змії, шкоди від них буде не більше, ніж від гадюки з вирваним жалом. Однак, незважаючи на те, що душа владна над інтелектом, розумом і чуттями, без міцного зв’язку з Кр̣шн̣ою в свідомості Кр̣шн̣и завжди існуватиме можливість впасти внаслідок збудження розуму.
43 евам̇ буддгех̣ парам̇ буддгва̄
сам̇стабгйа̄тма̄нам а̄тмана̄
джахі ш́атрум̇ маха̄-ба̄хо
ка̄ма-рӯпам̇ дура̄садам
Послівний переклад
евам—так; буддгех̣—інтелекту; парам—вищий; буддгва̄—знаючи; сам̇стабгйа—зміцнюючи; а̄тма̄нам—розум; а̄тмана̄—зрілим інтелектом; джахі—завоюй; ш́атрум̇—ворога; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; ка̄ма-рӯпам—у формі хтивості; дура̄садам—жахливого. Отож, усвідомивши себе трансцендентною до матеріальних чуттів, розуму й інтелекту, о міцнорукий Арджуно, жива істота повинна зміцнити розум за допомогою зрілого духовного інтелекту (свідомості Кр̣шн̣и), й таким чином — духовною міццю — подолати невситимого ворога, хтивість. Третя глава Бгаґавад-ґı̄ти не розглядає безособистісну порожнечу як кінцеву мету, але рішуче скеровує людину на шлях пізнання себе як вічного слуги Верховного Бога-Особи, тобто, до свідомості Кр̣шн̣и. В матеріальному житті людина, безумовно, підвладна хтивим нахилам й бажанню панувати над ресурсами матеріальної природи. Прагнення до панування й чуттєвих насолод є найлютіший ворог обумовленої душі, але свідомість Кр̣шн̣и дає сили й можливість владати матеріальними чуттями, розумом й інтелектом. Людині не слід раптово кидати роботу та визначені для неї обов’язки; але, поступово розвиваючи в собі свідомість Кр̣шн̣и, вона може досягти трансцендентного стану і звільнитись від впливу матеріальних почуттів і розуму, за допомогою інтелекту непорушно зосередивши розум на своїй істинній сутності. В цьому і полягає сенс даної глави. Не ставши зрілою в матеріальному існуванні, людина ніколи не зможе досягти духовного життя шляхом філософських роздумів та штучних спроб опановувати чуття за допомогою так званих «вправ йоґів». Лише за допомогою вищого розуму вона зможе виховати в собі свідомість Кр̣шн̣и.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до третьої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалася карма-йоґа, або виконання визначених обов’язків в свідомості Кр̣шн̣и.
1 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
імам̇ вівасвате йоґам̇
проктава̄н ахам авйайам
вівасва̄н манаве пра̄ха
манур ікшва̄каве ’бравı̄т
Послівний переклад
ш́рı̄–бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; імам—цей; вівасвате—богу Сонця; йоґам—науку про взаємостосунки з Всевишнім; проктава̄н—повідав; ахам—Я; авйайам—нетлінний; вівасва̄н—Вівасва̄н (ім’я бога Сонця); манаве—батьку людства (на ймення Ваівасвата); пра̄ха—сказав; манух̣—батько людства; ікшва̄каве—цареві Ікшва̄ку; абравı̄т—сказав. Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а сказав: Я повідав цю вічну науку йоґи богу Сонця Вівасва̄ну, Вівасва̄н повідав її Ману, прабатьку людства, а Ману, в свою чергу, повідав її Ікшва̄ку. Тут нам відкривається історія Бгаґавад-ґı̄ти, простежена з глибини віків, коли її було повідано царям усіх планет, починаючи з планети Сонце. Обов’язок царів на всіх планетах — захищати своїх підданих, і тому володарі повинні знати науку Бгаґавад-ґı̄ти, щоб громадяни були вільними від тягаря ницих бажань і процвітали під їхнім правлінням. Людське життя призначене для розвитку духовного знання, для усвідомлення свого вічного зв’язку з Верховним Богом-Особою і носії влади всіх держав і всіх планет зобов’язані навчити цьому всіх своїх підданих, використовуючи засоби освіти, культури та релігії. Іншими словами, роль глави будь-якої держави полягає в поширенні науки свідомості Кр̣шн̣и, щоб люди, оволодівши цією великою наукою, могли успішно йти правильним шляхом, використовуючи сприятливі можливості людської форми життя.
У цю епоху бог Сонця, відомий під іменем Вівасва̄н, є царем Сонця, а Сонце — це джерело всіх планет сонячної системи. В Брахма- сам̇гіті (5.52) сказано:
йач-чакшур еша савіта̄ сакала-ґраха̄н̣а̄м̇
ра̄джа̄ самаста-сура-мӯртір аш́еша-теджа̄х̣
йасйа̄джн̃айа̄ бграматі самбгр̣та-ка̄ла-чакр̣о
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
«Я поклоняюсь, — сказав Господь Брахма̄, — Верховному Богові- Особі, Ґовінді (Кр̣шн̣і), який є одвічна первинна особистість, і з волі якого Сонце, цар усіх планет, набуває своєї надзвичайної потужності та жару. Сонце являє собою Господнє око і рухається по своїй орбіті, покірне Його наказу».
Сонце — цар усіх планет, а бог Сонця (зараз його звати Вівасва̄н) править планетою Сонце, що панує над рештою планет, наділяючи їх світлом й теплом. Сонце рухається по своїй орбіті з наказу Кр̣шн̣и. Господь Кр̣шн̣а зробив Вівасва̄на Своїм першим учнем, щоб той осягнув науку Бгаґавад-ґı̄ти. Тобто Ґı̄та̄ не є вигаданий трактат для пересічного світського вченого; вона — достовірний твір, що містить знання, яке переходить від учителя до учня із споконвічних часів.
В Маха̄бга̄раті (Ш́а̄нті-парва 348.51 – 52) ми можемо простежити історію Ґı̄ти в таких рядках:
трета̄-йуґа̄дау ча тато
вівасва̄н манаве дадау
мануш́ ча лока-бгр̣тй-артгам̇
сута̄йекшва̄каве дадау
ікшва̄кун̣а̄ ча катгіто
вйа̄пйа лока̄н авастгітах̣
«На початку Трета̄-йуґи цю науку про взаємостосунки з Всевишнім Вівасва̄н передав Ману. Ману, прабатько людства, передав її своєму синові Маха̄ра̄джі Ікшва̄ку, цареві планети Земля і предку династії Раґгу, в якій з’явився Господь Ра̄мачандра». Отже, Бгаґавад- ґı̄та̄ відома людському суспільству з часів Маха̄ра̄джі Ікшва̄ки.
Від початку Калі-йуґи, що триває 432 000 років, до теперішнього часу сплинуло лише п’ять тисяч років. Перед цим була Два̄пара- йуґа (800 000 років), а перед нею — Трета-йуґа (1 200 000 років). Отже, близько 2 005 000 років тому Ману розповів Бгаґавад-ґı̄ту своєму синові й учневі Маха̄ра̄джі Ікшва̄ку, цареві планети Земля. Тривалість життя нинішнього Ману становить 305 300 000 років, з яких 120 400 000 вже минули. Враховуючи, що до народження Ману Господь передав Ґı̄ту Своєму учневі, богу Сонця Вівасва̄ну, то, згідно з приблизними підрахунками, її було розказано щонайменше 120 400 000 років тому, а людському суспільству вона відома близько двох мільйонів років. Ще раз Господь переказав її Арджуні близько 5 000 років тому. Такий вигляд у загальних рисах має історія Ґı̄ти, згідно з твердженнями самої Ґı̄ти та її оповідача, Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Її було повідано богу Сонця Вівасва̄ну, тому що він був кшатрійа й пращур усіх кшатрій, нащадків бога Сонця, або сӯрйа-вам̇ш́а кшатрій. А що Бгаґавад-ґı̄ту повідав Сам Верховний Бог-Особа, то вона рівноцінна Ведам, і це знання є апаурушейа, надлюдське. Ведичні настанови приймають такими, якими вони є, без будь-яких тлумачень, і Ґı̄ту теж слід сприймати без будь-яких світських тлумачень. Світські сперечальники можуть будувати свої здогади стосовно Ґı̄ти, але тоді Бгаґавад-ґı̄та̄ не буде такою, якою вона є. Бгаґавад-ґı̄ту слід сприймати такою, як вона є, якою вона передається ланцюгом учнівської послідовності, і тут сказано, що Господь розповів її богу Сонця, бог Сонця повідав її своєму синові Ману, а Ману передав своєму синові Ікшва̄ку.
2 евам̇ парампара̄-пра̄птам
імам̇ ра̄джаршайо відух̣
са ка̄ленеха махата̄
йоґо нашт̣ах̣ парантапа
Послівний переклад
евам—таким чином; парампара̄—по ланцюгові учнівської послідовності; пра̄птам—отриманий; імам—ця наука; ра̄джа-р̣шайах̣— святі царі; відух̣—розуміли; сах̣—те знання; ка̄лена—протягом часу; іха—у цьому світі; махата̄—великий; йоґах̣—наука про взаємостосунки з Всевишнім; нашт̣ах̣—зруйнувався; парантапа—о Арджуно, переможець ворогів. Ця вища наука передавалась низкою учнівської послідовності, і так пізнавали її праведні царі. З часом така спадкоємність була порушена, і тому сутність знання здається зараз втраченою. У цьому вірші ясно сказано, що Ґı̄ту було призначено для праведних царів, які повинні були додержуватись її приписів, керуючи своїми підданими. Безумовно, Бгаґавад-ґı̄та̄ ніколи не призначалась для демонів, що звикли даремно розсипати її скарби, нікому не приносячи користі, і вигадувати численні довільні тлумачення її. Й оскільки початкову мету Ґı̄ти спотворили корисливі мотиви несумлінних коментаторів, виникла необхідність відновити ланцюг учнівської послідовності. П’ять тисяч років тому Сам Господь виявив порушення цієї учнівської послідовності й провістив, що істинна мета Бгаґавад-ґı̄ти здається забутою. Так само й сьогодні є багато видань Ґı̄ти (особливо англійською мовою), але майже всі вони суперечать істинній Бгаґавад-ґı̄ті, що передавалась через учнівську послідовність. Існують численні інтерпретації, що їх пропонують різні світські вчені, але майже всі вони не визнають Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, хоча й використовують задля власної вигоди слова Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Це і є дух демонізму, адже демони не вірять в Господа, а лише користуються тим, що належить Всевишньому, для власної насолоди. Існує нагальна потреба у виданні Ґı̄ти англійською мовою в тому вигляді, в якому її було отримано по системі парампари, учнівської послідовності, і тому в даній праці зроблено спробу задовольнити цю велику потребу. Бгаґавад- ґı̄та̄, сприйнята такою, якою вона є, принесе всьому людству велике благо, однак, якщо читати її як трактат, що містить лише філософські вигадки, це буде звичайнісіньким марнуванням часу.
3 са ева̄йам̇ майа̄ те ’дйа
йоґах̣ проктах̣ пура̄танах̣
бгакто ’сі ме сакга̄ четі
рахасйам̇ хй етад уттамам
Послівний переклад
сах̣—той же самий; ева—неодмінно; айам—цей; майа̄—Мною; те—тобі; адйа—сьогодні; йоґах̣—наука йоґи; проктах̣—сказаний; пура̄танах̣—дуже старий; бгактах̣—відданий; асі—ти є; ме—Мій; сакга̄—друг; ча—також; іті—тому; рахасйам—таємниця; хі—звичайно; етат—це; уттамам—трансцендентний. Сьогодні Я повідомляю тобі найдавнішу науку взаємостосунків із Всевишнім, бо ти — Мій відданий і Мій друг і тому зможеш осягнути трансцендентну тайну цього знання. Існують два класи людей: віддані й демони. Господь обрав Арджуну як гідного сприйняти велику науку, тому що той був відданий Господа, однак для демонів ця велика незбагненна наука є недосяжною. Книга ця — джерело мудрості — неодноразово перевидавалася, й коментарі до деяких з видань склали віддані Господа, тоді як до інших — демони. Коментарі відданих — істинні, коментарі ж демонів нічого не варті. Арджуна сприймає Ш́рı̄ Кр̣шн̣у як Верховного Бога-Особу, і той, хто складає коментарі до Ґı̄ти, йдучи стопами Арджуни, на ділі служить справі цієї великої науки. Демони, однак, не приймають Кр̣шн̣у таким, яким Він є. Натомість вони фабрикують всілякі вигадки про Нього й збивають читачів із шляху, на який вказав Кр̣шн̣а. Читачеві треба бути дуже обережним, щоб не ставати на такі хибні стежки. Необхідно триматись учнівської послідовності, що починається з Арджуни, і тоді велика наука Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти принесе благо.
4 арджуна ува̄ча
апарам̇ бгавато джанма
парам̇ джанма вівасватах̣
катгам етад віджа̄нı̄йа̄м̇
твам а̄дау проктава̄н іті
Послівний переклад
арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; апарам—молодше; бгаватах̣— Твоє; джанма — народження; парам — старший; джанма — народження; вівасватах̣—бога Сонця; катгам—як; етат—те; віджа̄нı̄йа̄м—повинен я розуміти; твам—Ти; а̄дау—спочатку; проктава̄н—наставив; іті—таким чином. Арджуна сказав: Бог Сонця Вівасва̄н старший од Тебе за народженням. Як же могло трапитись, що Ти передав йому цю науку? Арджуна — визнаний відданий Господа, тож як він міг не повірити словам Кр̣шн̣и? Насправді ж Арджуна запитує не задля себе, але для того, щоб переконати тих, хто не вірить у Верховного Бога-Особу, або ж для демонів, яким не подобається сама ідея, що Кр̣шн̣у треба сприймати, як Верховного Бога-Особу; лише задля таких людей Арджуна задає це питання, ніби сам не знає про Бога-Особу, тобто Кр̣шн̣у. Як це виявиться із десятої глави, Арджуна прекрасно знав, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, першоджерело всього і останнє слово духовного пізнання. Але правда й те, що Кр̣шн̣а з’явився на Землі в образі сина Девакı̄, і звичайній людині важко усвідомити, яким чином водночас Він залишався одвічним, первинним Верховним Богом-Особою. Щоб з’ясувати це, Арджуна і запитує Кр̣шн̣у, щоб Господь Сам зміг авторитетно відповісти на таке питання. Те, що Кр̣шн̣а — найвищий авторитет, визнає весь світ із споконвічних часів й до наших днів, і лише демони нехтують Ним. Але що б там не було, Кр̣шн̣а — авторитет, визнаний усіма, і тому Арджуна задає це питання для того, щоб Господь міг описати Самого Себе, і щоб Його не зображали й не репрезентували так, як це роблять демони та їх послідовники, що завше прагнуть спотворити Його сутність. В інтересах кожного знати науку Кр̣шн̣и. Тому, коли Кр̣шн̣а розповідає Сам про Себе, це — благо для всього світу. Демонам такі пояснення, що їх дав Сам Кр̣шн̣а, можуть здатись дивними, тому що вони вивчають Кр̣шн̣у із свого погляду, але віддані з відкритим серцем приймають твердження Кр̣шн̣и, коли Він провіщає їх Сам. Віддані завжди будуть шанувати авторитетні слова Кр̣шн̣и, які сказав Сам Він, тому що вони постійно прагнуть чимдалі більше дізнаватись про Нього. Атеїсти, які вважають Кр̣шн̣у звичайною людиною, можливо, таким чином зрозуміють, що Кр̣шн̣а — вищий, ніж людина, що Він — сач-чід-а̄нанда- віґраха — вічна форма блаженства і знання, що Він трансцендентний, що Він непідвладний ґун̣ам матеріальної природи і перебуває поза впливом часу й простору. Такий відданий Кр̣шн̣и, як Арджуна, безумовно, перебуває вище всякого нерозуміння трансцендентного становища Кр̣шн̣и. І те, що Арджуна задає таке питання Господу, є всього лише виклик відданого атеїстам, що вважають Кр̣шн̣у за звичайну людину, підвладну впливові ґун̣ матеріальної природи.
5 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
бахӯні ме вйатı̄та̄ні
джанма̄ні тава ча̄рджуна
та̄нй ахам̇ веда сарва̄н̣і
на твам̇ веттга парантапа
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; бахӯні—багато; ме—Моїх; вйатı̄та̄ні—пройшло; джанма̄ні—народжень; тава—твоїх; ча—також; арджуна—о Арджуно; та̄ні—ті; ахам—Я; веда—знаю; сарва̄н̣і—усі; на—не; твам—ти; веттга—знаєш; парантапа—підкорювач ворогів. Бог-Особа сказав: Крізь безліч народжень пройшли ми з тобою. Я пам’ятаю їх усі, ти ж не можеш їх пам’ятати, о приборкувачу ворогів! Брахма-сам̇гіта (5.33) розповідає про численні втілення Господа, і там сказано:
адваітам ачйутам ана̄дім ананта-рӯпам
а̄дйам̇ пура̄н̣а-пурушам̇ нава-йауванам̇ ча
ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
«Я схиляюсь перед Верховним Богом-Особою, Ґовіндою (Кр̣шн̣ою), який є одвічною, первинною особистістю — абсолютним, безгрішним, який не має початку. Хоча Він поширює Себе в безмежній кількості форм, він завжди залишається тією ж самою первинною, найстарішою з-поміж усіх і разом з тим вічно юною особистістю. Лише кращі ведичні вчені можуть осягнути вічні, сповнені знання та блаженства форми Господа. Що ж стосується чистих відданих, то для них вони завжди очевидні».
В Брахма-сам̇гіті (5.39) також стверджується:
ра̄ма̄ді-мӯртішу кала̄-нійамена тішт̣ган
на̄на̄вата̄рам акарод бгуванешу кінту
кр̣шн̣ах̣ свайам̇ самабгават парамах̣ пума̄н йо
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
«Я поклоняюсь Верховному Богові-Особі, Ґовінді (Кр̣шн̣і), який завжди перебуває в таких Своїх різноманітних повновладних втіленнях, як Ра̄ма, Нр̣сім̇ха тощо та багатьох інших втіленнях нижчого ранґу. Але Він завжди залишається первинним Богом-Особою, Кр̣шн̣ою, й інколи Сам Кр̣шн̣а приходить у цей світ у Своїй первинній формі».
У Ведах сказано також, що хоча Господь — єдиний, й іншого немає, Він проявляє Себе в безлічі форм. Він подібний до каменя ваідурйа, що міняє свій колір і при цьому залишається незмінним. Чисті віддані осягають всі численні форми Господа, однак ці Його образи не можна усвідомити просто вивчаючи Веди (ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау). Такі віддані, як Арджуна, — постійні супутники Господа, і коли б Господь не втілювавсь на Землі, Його віддані також приймають народження, щоб служити Господу різноманітними способами. Арджуна — один з таких відданих, і з даного вірша можна зрозуміти, що декілька мільйонів років тому, коли Господь Кр̣шн̣а розповідав Бгаґавад-ґı̄ту богові Сонця Вівасва̄ну, Арджуна також був там присутній, однак в іншій якості. Різниця між Господом і Арджуною полягає в тому, що Господь пам’ятає цей випадок, тоді як Арджуна — ні. Саме це й складає відмінність між живою істотою, невід’ємною Господньою часткою, й Самим Верховним Господом. Хоча Кр̣шн̣а звертається тут до Арджуни як до великого звитяжного героя, той не в змозі відновити в пам’яті події своїх попередніх втілень. Тому жива істота — якою б визначною вона не була з матеріалістичного погляду — ніколи не може зрівнятись з Верховним Господом. Особа, яка завжди супроводжує Господа, безумовно звільнена, але не рівна Богові. N В Брахма-сам̇гіті Господа змальовано як непохибного (ачйута), і це означає, що Він ніколи не забуває Себе, навіть перебуваючи в зв’язку з матеріальним світом. Тому Господь і жива істота ніколи не можуть зрівнятись усіма сторонами, навіть коли жива істота досягає такого ступеня звільнення, як Арджуна. Хоча Арджуна — відданий Господа, йому трапляється забувати про природу Кр̣шн̣и, але з Божої ласки відданий може одразу ж осягнути всю непохибність Господнього становища, тоді як розумінню невідданого або демона ця трансцендентна природа недоступна. Отже, описи, що їх наведено в Ґı̄тı̄, не можуть сприйняти люди демонічного складу. Кр̣шн̣а пам’ятає все, що Він здійснив мільйони років тому, але Арджуна — ні, незважаючи на те, що обидва: Кр̣шн̣а й Арджуна — вічні за своєю природою. Варто зауважити, що жива істота забуває про все внаслідок зміни тіл, але Господь пам’ятає все, тому що Його тіло незмінне — сач-чід-а̄нанда. Він — адваіта, тобто Його тіло і Він Сам — суть одне. Все, що стосується Його, має духовну природу, тоді як обумовлена душа відмінна од свого матеріального тіла. Тіло Господа й Він Сам — тотожні, і тому Його становище завжди відмінне од становища звичайної живої істоти, навіть коли Він сходить на матеріальний рівень. Демони не можуть погодитися з такою трансцендентною природою Господа, яку Він описує Сам у дальшому вірші.
6 аджо ’пі санн авйайа̄тма̄
бгӯта̄на̄м ı̄ш́варо ’пі сан
пракр̣тім̇ сва̄м адгішт̣га̄йа
самбгава̄мй а̄тма-ма̄йайа̄
Послівний переклад
аджах̣—ненароджений; апі—хоча; сан—бувши таким; авйайа—без тління; а̄тма̄—тіло; бгӯта̄на̄м—усіх тих, що народжені; ı̄ш́варах̣— Верховний Господь; апі—хоча; сан—бувши таким; пракр̣тім—у трансцендентній формі; сва̄м—Своїй; адгішт̣га̄йа—перебуваючи в такому стані; самбгава̄мі—Я втілююсь; а̄тма-ма̄йайа̄—Моєю внутрішньою енерґією. Хоча Я — ненароджений, і Моє трансцендентне тіло нетлінне, хоч Я — володар усіх живих істот, Я все ж таки кожного тисячоліття являюсь Сам в Своєму первинному трансцендентному образі. Господь оповідає про своєрідність Своєї появи в світі: хоча Він і народжується на світ ніби звичайна людина, Він пам’ятає всі Свої численні «народження», тоді як звичайна людина не пам’ятає навіть того, що вона робила кілька годин тому. Якщо запитати кого-небудь, що він робив о цю саму пору днем раніше, то звичайній людині, переважно, буває важко одразу відповісти на таке питання. Їй, безумовно, доведеться напружити всю свою пам’ять, щоб згадати, що ж вона робила саме цього часу напередодні. Однак, людина часто наважується проголошувати себе Богом, або Кр̣шн̣ою. Не варто йняти віри таким безглуздим заявам. Далі Господь пояснює Свою пракр̣ті, або Свою форму. Пракр̣ті означає «природа», так само як сварӯпа — чиясь власна форма. Господь каже, що Він з’являється в Своєму власному тілі, Він не змінює Своє тіло, як звичайна жива істота, яка переходить з одного тіла до іншого. Обумовлена душа може мати один тип тіла в цьому народженні, інший — у наступному. В матеріальному світі жива істота не має певного, закріпленого за нею тіла, а переселяється з одного тіла до іншого. Але Господь не робить цього; коли б Він не з’явився, Він приходить все в тому ж одвічному тілі, завдяки своїй внутрішній енерґії. Іншими словами, Кр̣шн̣а приходить в цей матеріальний світ у Своїй первинній вічній формі, з двома руками, що тримають флейту. Він з’являється саме в Своєму вічному тілі, якого не може торкнутись матеріальна скверна. Але, хоча Він з’являється в Своєму незмінному трансцендентному тілі і є Володарем усесвіту, може здатись, що Він народжується як звичайна жива істота. І хоча Його тіло, на відміну од матеріального, не підвладне тлінню, здається, що Господь Кр̣шн̣а росте від дитинства до хлоп’яцтва й від хлоп’яцтва до юності. Але, як це не дивно, досягнувши юнацького віку, Він більше не змінюється. Під час битви на Курукшетрі у Нього було чимало правнуків, або, іншими словами, згідно з матеріалістичними підрахунками, Він був у досить зрілому віці, однак виглядав як двадцяти-двадцятип’ятирічний юнак. Ми ніколи не бачимо зображень Кр̣шн̣и в похилому віці, тому що Він ніколи не старіє, як ми, хоча і є найстарішою особистістю в усьому творінні — в минулому, теперішньому і майбутньому. Ні Його тіло, ні Його розум не зазнають змін і непідвладні тлінню. Тому стає зрозумілим, що, незважаючи на те, що Він перебуває в матеріальному світі, Він — ненароджений, вічний образ блаженства й знання, і Його трансцендентні тіло і розум незмінні. І справді, Його поява і зникнення нагадують схід сонця, його рух в небі й нарешті його зникнення за крайнебом. Коли сонце зникає з наших очей, ми вважаємо, що воно зайшло, а коли сонце з’являється перед нами, ми думаємо, що воно зійшло над обрієм. Насправді ж сонце завжди перебуває на своєму місці, але внаслідок недосконалості нашого чуття ми вважаємо, що воно з’являється і зникає на небі. Поява і зникнення Господні цілком відмінні від народження та смерті звичайної живої істоти, і тому очевидно, що Він, завдяки Своїй внутрішній могутності, є вічне блаженство і знання, і матеріальна скверна ніколи не торкається Його. Веди також підтверджують, що Верховний Бог-Особа — ненарождений, хоча й здається, нібито Він народжується в Своїх численних втіленнях. І в додатковій ведичній літературі стверджується, що хоча Господь і народжується ніби звичайна людина, Його тіло не змінюється. В Бга̄ґаватам описано, як Він з’явився перед Своєю матір’ю в образі На̄ра̄йан̣и, з чотирма руками і всіма шістьма ознаками божественної досконалості. Його поява в первинному вічному образі — це вияв Його незбагненної ласки, дарованої живим істотам, щоб вони могли зосередити думки на Верховному Господеві в Його істинній формі, а не на всілякій розумовій стряпанині й вигаданих формах Господа, створених уявою імперсоналістів. Слово ма̄йа̄, або а̄тма-ма̄йа̄, згідно з словником Віш́ва-кош́а. стосується безпідставної Господньої ласки. Господь усвідомлює всі Свої попередні явлення та зникнення, але звичайна жива істота забуває все пов’язане з її минулим тілом, тільки-но отримує нове. Кр̣шн̣а — Володар усіх живих істот, тому що під час Свого перебування на Землі Він являє дивовижні надлюдські вчинки. Господь є вічна незмінна Абсолютна Істина, й немає різниці між Його формою та Його душею, між Його властивостями і Його тілом. Тепер може виникнути питання, для чого Господь приходить у цей світ і залишає його. Відповідь на це дає дальший вірш.
7 йада̄ йада̄ хі дгармасйа
ґла̄нір бгаваті бга̄рата
абгйуттга̄нам адгармасйа
тада̄тма̄нам̇ ср̣джа̄мй ахам
Послівний переклад
йада̄ йада̄—коли б і де б не; хі—неодмінно; дгармасйа—релігії; ґла̄ніх̣—послаблення; бгаваті—проявляється; бга̄рата—нащадок Бгарати; абгйуттга̄нам — переважає; адгармасйа — безвір’я; тада̄—тоді; а̄тма̄нам—Себе; ср̣джа̄мі—проявляю; ахам—Я. Коли релігія на Землі занепадає й домінує безвір’я, тоді, о нащадку Бгарати, Я являюсь Сам. У цьому вірші велике значення має слово ср̣джа̄мі («проявляю»). Воно не може бути використане в значенні «творення», бо, як було сказано в попередньому вірші, форми Господа або Його тіло не створюються, тому що всі вони існують вічно. Отже, ср̣джа̄мі означає, що Господь проявляє Себе таким, яким Він є. Хоча Господь приходить на Землю певного часу, а власне, наприкінці Два̄пара-йуґи, двадцять восьмого тисячоліття сьомого Ману, кожного дня Брахми, Він не зобов’язаний дотримуватись цього правила, тому що Він повністю вільний і може діяти як завгодно згідно зі Своїми бажаннями. Отже, Він з’являється за власним бажанням тоді, коли в світі панує безвір’я і зникає істинна релігія. Релігійні засади викладено в Ведах, і всяке відхилення од правильного виконання приписів Вед робить людину безбожною. В Бга̄ґаватам стверджується, що такі засади є Божими заповідями, і лише Сам Господь може створити систему релігії. Сказано також, що Господь сповістив Веди в їхньому первинному вигляді Брахмі з середини його серця. Тому принципи дгарми, або релігії, є прямими вказівками Верховного Бога-Особи (дгармам̇ ту са̄кша̄д бгаґават- пран̣ı̄там). Ці заповіді ясно викладено в Бгаґавад-ґı̄ті. Мета Вед полягає в тому, щоб дати ці принципи згідно з волею Верховного Господа, і наприкінці Ґı̄ти Господь прямо каже, що найвища релігійна засада — відданість Йому й нічого більше. Ведичні засади допомагають людині повністю вручити себе Господу, коли ж демони порушують такі принципи, на Землю приходить Господь. З Бга̄ґаватам стає зрозумілим, що Господь Будда є втілення Кр̣шн̣и, який з’явився, коли в світі буяв матеріалізм, а матеріалісти прикривались авторитетом Вед. Хоча в Ведах є суворі правила й настанови стосовно жертвопринесення тварин з певною метою, однак люди з демонічними нахилами здійснювали такі жертвопринесення, фактично не дотримуючись ведичних приписів. Господь Будда з’явився, щоб зупинити таке безглуздя та відновити ведичні засади незастосування насильства. Тому кожна авата̄ра, або втілення Господа, має певну місію, і всі ці втілення описано в ш́а̄страх. Нікого не слід приймати за авата̄ру, якщо про нього не згадано в ш́а̄страх. Не треба думати, що Господь приходить лише на землю Індії, Він може з’явитись у будь-якому місці й коли забажає. В кожному Своєму втіленні Він каже про релігію лише стільки, скільки можуть збагнути конкретні люди за певних обставин. Але мета завжди одна — привести людей до усвідомлення Бога й виконання релігійних принципів. Інколи Господь приходить особисто, інколи Він посилає Своїх істинних представників в образі сина або слуги, або приходить Сам в якому-небудь замаскованому вигляді.
Засади Бгаґавад-ґı̄ти було викладено саме Арджуні, тому що з духовного погляду він стояв набагато вище своїх сучасників, і через нього вони стали доступними іншим духовно розвиненим людям. Два плюс два дорівнює чотири — ця математична рівність справедлива як для школяра, що вивчає арифметику, так і для вченого- математика. І все ж таки вища математика відрізняється од простої арифметики. Так само й Господь у Своїх втіленнях вчить нас одним і тим же законам, але, залежно від різних обставин, вони можуть викладатись на вищому або нижчому рівні. Дотримування вищих релігійних засад починається з прийняття чотирьох класів і чотирьох статусів соціального життя, як це буде з’ясовано далі. Загальна мета всіх втілень Кр̣шн̣и — всюди пробудити свідомість Кр̣шн̣и. І така свідомість проявляється або ж не проявляється залежно від різних обставин.
8 парітра̄н̣а̄йа са̄дгӯна̄м̇
віна̄ш́а̄йа ча душкр̣та̄м
дгарма-сам̇стга̄пана̄ртга̄йа
самбгава̄мі йуґе йуґе
Послівний переклад
парітра̄н̣а̄йа—задля звільнення; са̄дгӯна̄м—відданих; віна̄ш́а̄йа— задля знищення; ча—також; душкр̣та̄м—лиходіїв; дгарма—релігійні засади; сам̇стга̄пана-артга̄йа—щоб поновити; самбгава̄мі—Я з’являюсь; йуґе—з епохи; йуґе—в епоху. Щоб звільнити праведників і знищити лиходіїв, а також відновити релігійні засади, Я Сам з’являюсь із віку в вік. Як вчить Бгаґавад-ґı̄та̄, са̄дгу (святою людиною) є той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Людина може здаватись нерелігійною, але якщо в ній повною мірою присутні якості, що характерні для свідомості Кр̣шн̣и, її потрібно вважати са̄дгу. Слово душкр̣та̄м стосується тих, хто нехтує свідомістю Кр̣шн̣и. Таких лиходіїв, або душкр̣та̄м, змальовано як обмежених, нижчих представників людства, навіть якщо вони і вбираються в шата академічної освіти, тоді як особистостей, стовідсотково заглиблених у свідомість Кр̣шн̣и, вважають за са̄дгу, навіть якщо вони неосвічені й позбавлені файних манер. Що стосується невіруючих, то Верховному Господеві зовсім необов’язково з’являтись Самому, щоб знищити їх, як це Він зробив з демонами Ра̄ван̣ою та Кам̇сою. Господь має багато помічників, які цілком спроможні покарати демонів. Але Господь приходить на Землю Сам, щоб принести вдоволення Своїм щирим відданим, яким завжди дошкуляють демони. Демони постійно турбують бгакт, навіть якщо ті доводяться їм ріднею. Хоча Прахла̄да Маха̄ра̄джа був сином Хіран̣йакаш́іпу, він зазнав гоніння з боку свого батька, і хоча Девакı̄, мати Кр̣шн̣и, була сестрою Кам̇си, вона та її чоловік Васудева терпіли від нього утиски тільки тому, що в них мав народитись Кр̣шн̣а. І Господь Кр̣шн̣а з’явився радше на те, щоб врятувати Девакı̄, ніж щоб убити Кам̇су, але виконав Він і те й інше одночасно. Тому тут і сказано, що Господь з’являється в різних втіленнях в ім’я порятунку відданих та знищення лиходіїв-демонів.
В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (Мадгйа 20.263 – 264) Кр̣шн̣ада̄са Кавіра̄джа з’ясовує, чим є аватара̄, або втілення:
ср̣шт̣і-хету йеі мӯрті прапан̃че аватаре
сеі ı̄ш́вара-мӯрті «авата̄ра» на̄ма дгаре
ма̄йа̄тı̄та паравйоме саба̄ра авастга̄на
віш́ве аватарі ’дгаре «авата̄ра» на̄ма
«Авата̄ра, або втілення Господа, приходить з Господнього царства в матеріальний світ. Й певну форму Бога-Особи, що приходить на Землю таким чином, називають втіленням, або авата̄рою. Такі експансії існують в духовному світі, в Господньому царстві. Коли ж вони з’являються в матеріальному світі, їх називають авата̄рами».
Існують різні авата̄ри: пуруша̄вата̄ри, ґун̣а̄вата̄ри, лı̄ла̄вата̄ри, ш́актй-а̄веш́а авата̄ри, манвантара-авата̄ри та йуґа̄вата̄ри — всі вони з’являються свого часу по всьому всесвіті. Але Господь Кр̣шн̣а є первісний Господь, джерело всіх авата̄р. Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а приходить на Землю з особливою метою — зарадити турботам Своїх чистих відданих, які прагнуть бачити Його неповторні божественні розваги у Вр̣нда̄вані. Отже, головна мета авата̄р Кр̣шн̣и — задовольнити Своїх чистих відданих.
The Lord says that He incarnates Himself in every millennium. This indicates that He incarnates also in the Age of Kali. As stated in the Śrīmad-Bhāgavatam, the incarnation in the Age of Kali is Lord Caitanya Mahāprabhu, who spread the worship of Kṛṣṇa by the saṅkīrtana movement (congregational chanting of the holy names) and spread Kṛṣṇa consciousness throughout India. He predicted that this culture of saṅkīrtana would be broadcast all over the world, from town to town and village to village. Lord Caitanya as the incarnation of Kṛṣṇa, the Personality of Godhead, is described secretly but not directly in the confidential parts of the revealed scriptures, such as the Upaniṣads, Mahābhārata and Bhāgavatam. The devotees of Lord Kṛṣṇa are very much attracted by the saṅkīrtana movement of Lord Caitanya. This avatāra of the Lord does not kill the miscreants, but delivers them by His causeless mercy.
9 джанма карма ча ме дівйам
евам̇ йо ветті таттватах̣
тйактва̄ дехам̇ пунар джанма
наіті ма̄м еті со ’рджуна
Послівний переклад
джанма—народження; карма—робота; ча—також; ме—Мої; дівйам—трансцендентний; евам—так; йах̣—кожен; ветті—знає; таттватах̣—насправді; тйактва̄—залишаючи осторонь; дехам— тіло; пунах̣ — знову; джанма — народження; на — ніколи; еті—набуває; ма̄м—Мене; еті—досягає; сах̣—він; арджуна—о Арджуно. Той, хто розуміє трансцендентну природу Моєї появи і Моїх діянь, не народжується знову в матеріальному світі, але, покидаючи тіло, входить в Мою вічну обитель, о Арджуно. Прихід Господа на Землю з Його трансцендентної обителі вже було описано в шостому вірші. Той, хто може осягнути тайну появи Бога-Особи, вже є звільненим від матеріальних пут, тобто він повертається в Господнє царство одразу ж по тому, як покидає це матеріальне тіло. Але не так вже й легко дається живій істоті таке звільнення. Імперсоналісти та йоґи досягають звільнення, лише пройшовши крізь численні народження й безліч труднощів. І навіть тоді звільнення, яке вони досягають — злиття з безособистісним брахмаджйоті Господа — лише часткове, й існує небезпека повернутись у матеріальний світ. Відданий же, просто завдяки тому, що він усвідомлює трансцендентну природу тіла й діянь Господа, досягає Його обителі по «смерті» тіла і вже не зазнає ризику повернення знову в матеріальний світ. У Брахма- сам̇гіті (5.33) сказано, що Господь втілюється в численних формах: адваітам ачйутам ана̄дім ананта-рӯпам. Хоча існує багато різноманітних трансцендентних форм Господа, всі вони є той же самий Верховний Бог-Особа. Людина повинна усвідомити ці речі й переконатись у них, хоча це й понад розуміння світських учених та філософів-емпіриків. У Ведах (Пуруша-бодгінı̄ Упанішада) стверджується:
еко дево нітйа-лı̄ла̄нуракто
бгакта-вйа̄пı̄ хр̣дй антар-а̄тма̄
«Єдиний Верховний Бог-Особа вічно перебуває в численних трансцендентних формах і має різноманітні стусунки із Своїми істинними відданими». В цьому вірші Ґı̄ти Господь особисто підтверджує ведичний погляд. Той, хто приймає цю істину, покладаючись на авторитет Вед і Верховного Бога-Особи, хто не гає часу на філософські спекуляції, той досягає вищого досконалого ступеня звільнення. Просто прийнявши цю істину на віру, людина, поза сумнівом, досягає звільнення. Ведичний вислів тат твам асі, далебі, дуже доречний тут. Якщо хтось усвідомлює, що Господь Кр̣шн̣а є Всевишній, тобто той, хто звертається до Господа зі словами: «Ти є той самий Верховний Брахман, Бог-Особа», — він, безумовно, одразу ж досягає звільнення, і йому, в результаті, ґарантовано трансцендентні стосунки з Господом. Іншими словами, такий сповнений віри відданий Господа досягає досконалості, і це підтверджується у вірші Вед:
там ева відітва̄ті мр̣тйум еті
на̄нйах̣ пантга̄ відйате ’йана̄йа
«Досконалої стадії звільнення від народження та смерті можна досягти, просто пізнавши Господа, Верховного Бога-Особу, й іншого шляху до такої досконалості немає» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.8). Відсутність будь-якої альтернативи означає, що кожний, хто не усвідомив Господа Кр̣шн̣у як Верховного Бога-Особу, поза сумнівами, перебуває під впливом ґун̣и невігластва, і, відповідно, не досягне звільнення, трактуючи Бгаґавад-ґı̄ту згідно із світським розумінням, або, так би мовити, ззовні облизуючи банку з медом. Такі емпіричні філософи можуть мати великий вплив у матеріальному світі, але це ще не означає, що вони обов’язково досягнуть звільнення. Таким сповненим пихи світським вченим залишається лише чекати на безпідставну ласку відданого Господа. Отже, людина повинна розвивати свідомість Кр̣шн̣и з вірою й розумінням й таким чином досягти досконалості.
10 вı̄та-ра̄ґа-бгайа-кродга̄
ман-майа̄ ма̄м упа̄ш́ріта̄х̣
бахаво джн̃а̄на-тапаса̄
пӯта̄ мад-бга̄вам а̄ґата̄х̣
Послівний переклад
вı̄та—звільнившись від; ра̄ґа—прив’язаність; бгайа—страх; кродга̄х̣—гнів; мат-майа̄—повністю в Мені; ма̄м—в Мені; упа̄ш́ріта̄х̣—цілком перебуваючи; бахавах̣—багато; джн̃а̄на—знання; тапаса̄—покутою; пӯта̄х̣—очистившись; мат-бга̄вам—трансцендентну любов до Мене; а̄ґата̄х̣—віднайшли. Звільнившись від прив’язаності, страху й гніву, повністю заглибившись в Мене і знайшовши в Мені єдиний притулок, дуже багато людей в минулому, пізнавши Мене, очистились і так віднайшли трансцендентну любов до Мене. Як було сказано вище, людині, яка надто підвладна матеріальним впливам, дуже важко збагнути особистісну природу Вищої Абсолютної Істини. Звичайно люди, схильні до тілесного розуміння життя, настільки занурені в матеріалізм, що для них майже неможливо зрозуміти, як це Всевишній може бути особою. Такі матеріалісти навіть не можуть уявити собі, що існує трансцендентне нетлінне тіло, сповнене знання й вічного блаженства. Згідно з поглядами матеріалістів, тіло тлінне, воно — притулок невігластва й різноманітних страждань. Тому люди, коли їм кажуть про особистісну форму Господа, уявляють її на такому ж тілесному рівні. Для таких матеріалістів велетенське матеріальне проявлення є найвищою формою, і, виходячи з цього, вони вважають Всевишнього безособистісним. Вони надто занурені в матеріальне, і тому думка про збереження особистості після звільнення від матерії лякає їх. Коли вони довідуються, що духовне життя теж індивідуальне, в них виникає страх перетворитись знову в особистість, і тому вони, природно, віддають перевагу своєрідному розчиненню в безособистісній порожнечі. Звичайно вони порівнюють живих істот з бульбашками, які лопаються на поверхні океану. Це — вища досконалість духовного існування, яку можна досягти, втрачаючи особисту індивідуальність. Таке життя сповнене страху й позбавлене досконалого духовного знання. Більше того, є безліч людей, які не можуть навіть уявити собі можливості духовного існування. Введені в оману численними теоріями й суперечливими філософськими розумуваннями, ці люди потрапляють у безвихідь, все для них стає відразливим, вони гніваються і по-дурному вважають, що нема ніякої вищої причини і що все, що існує, зрештою, лише порожнеча. Таких людей слід вважати хворими. Деякі з них надто прив’язані до матеріального, й тому не приділяють необхідної уваги духовному життю, інші прагнуть розчинитися у вищій духовній причині, треті ж ні в що не вірять, роздратовані численними різного роду безпорадними розумуваннями про духовне. Ці останні вдаються до різних дурманних засобів й свої хворобливі марення інколи вважають за духовне бачення. Людина повинна звільнитись від усіх трьох ступенів прив’язаності до матеріального світу: заперечення духовного життя, страху перед ототожненням себе з духовною особистістю та концепції порожнечі, в основі якої лежить невдоволеність життям. Щоб звільнитись від цих трьох різного роду матеріалістичних уявлень про життя, людина повинна шукати притулок у Господа і дотримуватись правил і життєвих засад відданого служіння Господеві під керівництвом істинного духовного вчителя. Вищий ступінь такого служіння називають бга̄вою, або трансцендентною любов’ю до Господа.
Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.4.15 – 16) так змальовує науку відданого служіння:
а̄дау ш́раддга̄ татах̣ са̄дгу-
сан̇ґо ’тга бгаджана-крійа̄
тато ’нартга-нівр̣ттіх̣ сйа̄т
тато нішт̣га̄ ручіс татах̣
атга̄сактіс тато бга̄вас
татах̣ према̄бгйудан̃чаті
са̄дгака̄на̄м айам̇ премн̣ах̣
пра̄дурбга̄ве бгавет крамах̣
«Спочатку людина повинна просто прагнути до самоусвідомлення. Тоді вона почне шукати товариства людей, які досягли духовних вершин. Дальший ступінь — посвячення її істинним духовним учителем, згідно з вказівками якого відданий-початківець починає свій шлях відданого служіння. Коли людина віддано служить Господу під керівництвом духовного вчителя, вона звільнюється від усіх матеріальних уподобань, утверджується на шляху самоусвідомлення, а також розвиває смак до слухання про Абсолютного Бога-Особу, Ш́рı̄ Кр̣шн̣у. Такий духовний смак сприяє тому, що людину дедалі більше вабить до Кр̣шн̣и і згодом її прив’язаність до свідомості Кр̣шн̣и визріває в бга̄ву, або в початковий ступінь трансцендентної любові до Господа. Істинну любов до Господа називають премою, вищим ступенем досконалості життя». На рівні преми людина до останку віддає себе Господу й цілковито поринає в трансцендентне любовне служіння Йому. Таким чином, поступово просуваючись шляхом відданого служіння під керівництвом істинного духовного вчителя, людина може досягти вищого ступеня досконалості й звільнитись від усіх матеріальних прив’язаностей, від страху того, що вона є індивідуальна духовна особистість і від розчарувань, що призводять до філософії порожнечі. Відтак вона зможе досягти обителі Верховного Господа.
11 йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте
та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам
мама вартма̄нувартанте
манушйа̄х̣ па̄ртга сарваш́ах̣
Послівний переклад
йе—усі, хто; йатга̄—як; ма̄м—Мені; прападйанте—віддаються; та̄н—їх; татга̄—так; ева—неодмінно; бгаджа̄мі—нагороджую; ахам—Я; мама—Моїм; вартма—шляхом; анувартанте—слідують; манушйа̄х̣—усі люди; па̄ртга—син Пр̣тги; сарваш́ах̣—з усякого погляду. До якої міри людина віддає себе Мені — відповідно Я винагороджую її. Кожен у всьому слідує Моїм шляхом, о сину Пр̣тги. Кожен шукає Кр̣шн̣у в різноманітних аспектах Його виявів. Верховного Бога-Особу можна частково усвідомити в Його безособистісному аспекті, випромінюванні брахмаджйоті, а також як Наддушу, яка проникає в усе й перебуває всередині всього, навіть усередині атомів. Але цілковито усвідомити Кр̣шн̣у можуть лише Його чисті віддані. Отже, Кр̣шн̣а є метою пізнання кожного і, таким чином, кожен задовольняється згідно зі своїм бажанням віднайти Його. В трансцендентному світі Кр̣шн̣а також відповідає на любов Своїх чистих відданих, вступаючи з ними в певні трансцендентні стосунки, як вони того бажають. Один відданий може хотіти, щоб Кр̣шн̣а був його вищим учителем, інший — щоб Він був його особистим товаришем, третій бажає мати Кр̣шн̣у за сина, а четвертий — щоб Він був його коханим. Кр̣шн̣а нагороджує всіх відданих порівну, згідно з їхньою любов’ю до Нього. В матеріальному світі має місце такий же взаємообмін почуттями, і Господь в рівній мірі віддячує Своїм різним шанувальникам. Чисті віддані як тут, так і в духовній обителі спілкуються з Богом особисто, і в любовному служінні Господеві як особі вони черпають правдиве духовне блаженство. Що ж стосується імперсоналістів, які хочуть зчинити духовне самогубство, знищивши своє індивідуальне існування як живої істоти, то Кр̣шн̣а допомагає і їм, даючи можливість розчинитись у Своєму випромінюванні. Імперсоналісти не погоджуються визнати вічного, сповненого блаженства Бога-Особу; відмовившись од своєї індивідуальності, вони не можуть насолоджуватись щастям трансцендентного особистого служіння Господеві. Деякі з них, ті, що не утвердилися навіть в безособистісному існуванні, повертаються до цього матеріального оточення, щоб виявити своє приховане прагнення діяльності. Їм недоступні духовні планети, але вони знову отримують можливість діяти на планетах матеріальних. Тим, хто працює задля плодів, Господь, як йаджн̃еш́вара, дає те, чого вони бажають і заради чого виконують свої визначені обов’язки, а йоґам, які бажають містичної влади, дарується така влада. Іншими словами, чи ввінчаються прагнення людини успіхом, чи ні — залежить лише від Його милості, і всі різноманітні способи духовного пізнання є лише різного рівня досягненнями на одному й тому ж шляху. Й доки людина не прийде до вищого рівня — свідомості Кр̣шн̣и, всі її намагання залишаються недосконалими, як це стверджує Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.3.10):
ака̄мах̣ санва-ка̄мо ва̄
мокша-ка̄ма уда̄ра-дгı̄х̣
тı̄врен̣а бгакті-йоґена
йаджета пурушам̇ парам
«Чи позбавлена бажань людина (стан відданих), чи прагне отримати винагороду за свій труд, чи шукає звільнення, — вона повинна від усього серця молити Верховного Бога-Особу про досягнення цілковитої досконалості, вершиною якої є свідомість Кр̣шн̣и».
12 ка̄н̇кшантах̣ карман̣а̄м̇ сіддгім̇
йаджанта іха девата̄х̣
кшіпрам̇ хі ма̄нуше локе
сіддгір бгаваті карма-джа̄
Послівний переклад
ка̄н̇кшантах̣ — бажаючи; карман̣а̄м — кармічної діяльності; сіддгім—досконалість; йаджанте—вони поклоняються шляхом жертвопринесень; іха — в матеріальному світі; девата̄х̣ — напівбоги; кшіпрам—дуже швидко; хі—неодмінно; ма̄нуше—у людському суспільстві; локе—у цьому світі; сіддгіх̣—успіх; бгаваті—приходить; карма-джа̄—із кармічної діяльності. Люди в цьому світі бажають успіху в своїй корисливій діяльності, і тому поклоняються напівбогам. І звичайно вони швидко досягають плодів такої матеріалістичної діяльності. Існує хибна концепція про богів, а точніше, напівбогів матеріального світу, і люди з незрілим розумом, що інколи вдають із себе великих учених, вважають таких напівбогів за різноманітні форми Верховного Господа. Насправді ж напівбоги не є різними формами Бога, вони — різноманітні невід’ємні частки Господа. Бог єдиний, але Його невід’ємні частки численні. Веди кажуть: нітйо нітйа̄на̄м — Бог єдиний. Īш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах. Верховний Господь єдиний — Кр̣шн̣а, а напівбогів наділено певними повноваженнями на те, щоб керувати справами матеріального світу. Всі ці напівбоги — живі істоти (нітйа̄на̄м) і їх в різній мірі наділено матеріальною могутністю. Вони не можуть бути рівними Верховному Господеві На̄ра̄йан̣і, Вішн̣у, або Кр̣шн̣і. Той же, хто вважає, що Бог та напівбоги перебувають на одному рівні, є атеїст, па̄шан̣д̣ı̄. Навіть великих напівбогів Брахму й Ш́іву не можна порівнювати з Верховним Господом. Такі напівбоги, як Брахма̄ й Ш́іва теж поклоняються Господеві (ш́іва-вірін̃чі-нутам). І все ж таки, як це не дивно, є чимало вождів суспільства, яких обмежені люди вшановують, дотримуючись антропоморфної й зооморфної теорій. Іха девата̄х̣ означає могутню людину або напівбога в матеріальному світі. Але На̄ра̄йан̣а, Вішн̣у, або Кр̣шн̣а, Верховний Бог- Особа — не від цього світу. Він — вище матеріального творіння, трансцендентний до нього. Навіть Ш́рı̄па̄да Ш́ан̇кара̄ча̄рйа, провідний імперсоналіст, підтверджує, що На̄ра̄йан̣а, або Кр̣шн̣а, перебуває поза межами матеріального творіння. Тим не менше, недалекі люди (хр̣та-джн̃а̄на) поклоняються напівбогам, сподіваючись отримати негайні результати. І вони отримують їх, не усвідомлюючи того, що надбане таким способом є тимчасовим й призначене для менш розумних людей. Розумна людина перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й не відчуває потреби поклонятись незначущим напівбогам задля негайних, але тимчасових результатів. Напівбоги матеріального світу, так само, як і їх шанувальники, щезнуть під час його знищення. Дари напівбогів — матеріальні й тимчасові. І матеріальні світи, і їх мешканці, включно з напівбогами та їх шанувальниками, — лише бульбашки в космічному океані. Однак, людське суспільство збожеволіло від тимчасових речей цього світу, від матеріального багатства — володіння землею, сім’єю, різного роду благами. Задля досягнення нетривких речей люди схиляються перед напівбогами й сильними світу цього. Якщо людина отримала значну посаду в уряді, запобігаючи перед якимсь політичним лідером, вона вважає своє досягнення за велике щастя. Усі вони, таким чином, плазують перед так званими «лідерами», «великими цабе», задля досягнення тимчасових благ — і справді отримують їх. Цих нерозумних не цікавить свідомість Кр̣шн̣и, яка вирішує всі труднощі матеріального існування, вони прагнуть почуттєвих насолод і задля мізерної можливості задовольнити свої чуття схильні поклонятись наділеним певною владою живим істотам — напівбогам. Цей вірш вказує на те, що людей дуже рідко цікавить свідомість Кр̣шн̣и, переважно вони зацікавлені отримати матеріальні задоволення й тому хиляться перед можновладцями цього світу.
13 ча̄тур-варн̣йам̇ майа̄ ср̣шт̣ам̇
ґун̣а-карма-вібга̄ґаш́ах̣
тасйа карта̄рам апі ма̄м̇
віддгй акарта̄рам авйайам
Послівний переклад
ча̄тух̣-варн̣йам—чотири розподіли людського суспільства; майа̄— Мною; ср̣шт̣ам—створений; ґун̣а—якості; карма—і робота; вібга̄ґаш́ах̣—з погляду розподілу; тасйа—цього; карта̄рам—батько; апі—хоча; ма̄м—Мене; віддгі—ти можеш знати; акарта̄рам—як того, хто не виконує; авйайам—незмінного. Відповідно до трьох ґун̣ матеріальної природи й діяльності, пов’язаної з ними, Я створив чотири класи людського суспільства. Знай же, що хоча Я — творець цієї системи, Я, бувши незмінним, перебуваю поза нею. Господь — творець усього. Все походить з Нього, все підтримується Ним, і після знищення все спочиває у Ньому. Він — творець чотирьох класів людського суспільства, починаючи з класу інтеліґенції, бра̄хман̣, що перебувають під впливом ґун̣и благочестя. Далі йде адміністративний клас, кшатрійі, що перебувають під впливом ґун̣и пристрасті. Крамарі, люди комерційного класу, яких називають ваіш́йами, перебувають під змінним впливом ґун̣и пристрасті й невігластва, і ш́ӯдри, робітничий клас, перебувають у ґун̣і невігластва. Хоча Господь Кр̣шн̣а створив чотири класи людського суспільства, Сам Кр̣шн̣а не належить до жодного з них, тому що Він не є обумовленою душею, з яких складається людство. Людське суспільство подібне до всякої іншої спільноти тварин, але для того, щоб людина змогла піднятись над тваринним рівнем і систематично розвивати свідомість Кр̣шн̣и, Господь створив вищезгадані суспільні класи. Схильність кожної окремої людини до певної діяльності визначають відповідні ґун̣и матеріальної природи, під впливом яких вона перебуває. Про вплив різних ґун̣ матеріальної природи на життя людини розповідатиметься у вісімнадцятій главі цієї книги. Людина в свідомості Кр̣шн̣и, однак, перебуває навіть вище від бра̄хман̣и. Вважають, що бра̄хман̣и за своїми якостями мусять знати Брахмана, Верховну Абсолютну Істину, але насправді більшість з них усвідомлює лише безособистісного Брахмана, який є виявом Господа Кр̣шн̣и. Але той, хто виходить за рамки обмеженого знання бра̄хман̣и й починає усвідомлювати Верховного Бога- Особу, Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣у, той набуває свідомості Кр̣шн̣и, або, іншими словами, стає ваішн̣авою. Свідомість Кр̣шн̣и включає в себе знання всіх повновладних експансій Кр̣шн̣и, а власне: Ра̄ми, Нр̣сім̇хи, Вара̄хи й інших. Так само, як Кр̣шн̣а трансцендентний стосовно системи розшарування суспільства на чотири класи, так і людина, що перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, виходить за межі будь-яких поділів людського суспільства на громади, нації, раси тощо.
14 на ма̄м̇ карма̄н̣і лімпанті
на ме карма-пгале спр̣ха̄
іті ма̄м̇ йо ’бгіджа̄на̄ті
кармабгір на са бадгйате
Послівний переклад
на—ніколи; ма̄м—Мене; карма̄н̣і—усі різновиди праці; лімпанті— впливають; на—не; ме—Моє; карма-пгале—у кармічній діяльності; спр̣ха̄—прагнення; іті—таким чином; ма̄м—Мене; йах̣—той, хто; абгіджа̄на̄ті—знає; кармабгіх̣—наслідками такої роботи; на—ніколи; сах̣—він; бадгйате—заплутується. Немає такої діяльності, яка впливала б на Мене; і не прагну Я її плодів. Той, хто усвідомив цю істину про Мене, також не заплутується в тенетах кармічних наслідків своєї діяльності. Як у матеріальному світі природний статус царя передбачає, що цар завжди діє правильно, або що на нього не поширюються закони самої держави, так само і Господа, хоча Він і є творець матеріального світу, не зв’язує діяльність цього світу. Він творить, але перебуває осторонь Свого власного творіння, тоді як живі істоти заплутуються в тенетах карми внаслідок свого прагнення панувати над матеріальними ресурсами. Власник підприємства не несе відповідальності за правильні чи неправильні вчинки своїх робітників, вони самі відповідають за них. Живих істот приваблює властива їм діяльність задля задоволення своїх чуттів, але Кр̣шн̣а не радить вдаватись до такої діяльності. Щоб зазнати якомога більше почуттєвих втіх, живі істоти трудяться в цьому світі й прагнуть райського щастя після смерті. Але Господь цілком самодостатній, і Його не приваблює так зване «райське» щастя. А небесні напівбоги — всього лише Його слуги. Власник підприємства не прагне низькоякісних задоволень, яких можуть бажати його робітники. Господь перебуває осторонь матеріальної діяльності та її наслідків. Наприклад, дощі не несуть відповідальності за різноманітну рослинність, що з’являється на землі, хоча без цих дощів ріст рослин неможливий. Ведична смр̣ті підтверджує це таким чином:
німітта-ма̄трам ева̄сау
ср̣джйа̄на̄м̇ сарґа-карман̣і
прадга̄на-ка̄ран̣ı̄-бгӯта̄
йато ваі ср̣джйа-ш́актайах̣
«Господь є лише вища причина матеріального творення. Безпосередньою ж причиною є матеріальна природа, завдяки якій космічне проявлення стає видимим». Існує велике розмаїття створених істот: це напівбоги, люди й нижчі тварини, і всі вони підвладні наслідкам своїх минулих добрих або лихих учинків. Господь просто дає їм можливість здійснювати ці вчинки в межах ґун̣ природи, але Сам Він не несе відповідальності за їхню минулу й теперішню діяльність. У Веда̄нта-сӯтрі (2.1.34) сказано: ваішамйа-наірґгр̣н̣йе на са̄пекшатва̄т — «Господь без упередження ставиться до всіх істот. Живі істоти самі відповідають за свої дії». Господь лише дає їм можливість виконувати їх за допомогою зовнішньої енерґії, матеріальної природи. На людину, обізнану в складних питаннях закону карми, або діяльності задля її плодів, не впливають наслідки такої діяльності. Іншими словами, якщо хтось усвідомлює трансцендентну природу Господа, це означає, що він має розвинуту свідомість Кр̣шн̣и і що він вже не підвладний законам карми. А той, хто не розуміє трансцендентної природи Господа й вважає, що Його діяння скеровані просто на досягнення позитивних наслідків, подібно до дій звичайних живих істот, — той заплутується в тенетах кармічних наслідків. Отже, той, хто пізнав Вищу Істину, є звільненою душею, що утвердилася в свідомості Кр̣шн̣и.
15 евам̇ джн̃а̄тва̄ кр̣там̇ карма
пӯрваір апі мумукшубгіх̣
куру кармаіва тасма̄т твам̇
пӯрваіх̣ пӯрватарам̇ кр̣там
Послівний переклад
евам—таким чином; джн̃а̄тва̄—добре знаючи; кр̣там̇—було виконано; карма—робота; пӯрваіх̣—авторитетами минулого; апі—воістину; мумукшубгіх̣—тими, хто віднайшов звільнення; куру—просто виконуй; карма—визначені обов’язки; ева—неодмінно; тасма̄т— тому; твам—ти; пӯрваіх̣—попередниками; пӯрва-тарам—в давні часи; кр̣там—як виконувалось. Усі звільнені душі з давніх часів діяли саме з таким розумінням Моєї трансцендентної природи, тому ти повинен виконувати свій обов’язок, слідуючи їхніми стопами. Існують дві категорії людей. Серця одних сповнені нечистих матеріальних прагнень, інші ж вільні від них. Свідомість Кр̣шн̣и однаково благодійна як для тих, так і для інших. Перші можуть прийти до свідомості Кр̣шн̣и поступовим шляхом очищення, дотримуючись засад, що впорядковують життя у відданому служінні Господеві. Ті ж, хто вже очистився, можуть продовжувати діяти в свідомості Кр̣шн̣и, благотворно впливаючи на інших, тих, що наслідують їхній приклад. Обмежені люди або ж новаки в свідомості Кр̣шн̣и, не маючи знання про свідомість Кр̣шн̣и, часто хочуть відійти од діяльності. Господь не підтримав бажання Арджуни залишити поле бою. Треба, щоб людина знала, як їй діяти. Відійти від діяльності в свідомості Кр̣шн̣и і сидіти збоку, просто демонструючи свідомість Кр̣шн̣и, не так благотворно, як справді діяти задля Кр̣шн̣и. Арджуні тут дано пораду діяти в свідомості Кр̣шн̣и, слідуючи стопами попередніх учнів Господа, таких, яким є бог Сонця Вівасван, про якого вже йшла мова раніше. Верховний Господь знає все, що Він здійснив у минулому, так само як і про всі минулі вчинки людей, які діяли в свідомості Кр̣шн̣и. Тому Він наводить приклад бога Сонця, який перейняв це мистецтво від Самого Господа декілька мільйонів років тому. Про всіх таких учнів Господа Кр̣шн̣и тут сказано як про звільнених особистостей, які виконують обов’язки, що їх визначив Сам Кр̣шн̣а.
16 кім̇ карма кім акарметі
кавайо ’пй атра мохіта̄х̣
тат те карма правакшйа̄мі
йадж джн̃а̄тва̄ мокшйасе ’ш́убга̄т
Послівний переклад
кім—що є; карма—дія; кім—що є; акарма—бездіяльність; іті— таким чином; кавайах̣—розумний; апі—також; атра—у цьому питанні; мохіта̄х̣—введені в оману; тат—те; те—тобі; карма—робота; правакшйа̄мі—Я поясню; йат—котре; джн̃а̄тва̄—знаючи; мокшйасе—ти звільнишся; аш́убга̄т—від нещасть. Навіть розумні люди не знають, що таке дія, і що — бездіяльність. Тепер Я поясню тобі, що є дія, і, знаючи це, ти звільнишся від усіх нещасть. Діючи в свідомості Кр̣шн̣и, слід брати приклад з істинних відданих Господа, які жили до нас, як те рекомендується в п’ятнадцятому вірші. Далі буде з’ясовано, чому не слід діяти самостійно.
Діяльність в свідомості Кр̣шн̣и означає, що людині слід керуватись вказівками авторитетної особи, яка перебуває в лінії учнівської послідовності, що пояснювалось на початку глави. Наука свідомості Кр̣шн̣и вперше було розказано богові Сонця, а бог Сонця вже переказав її своєму синові Ману, Ману в свою чергу пояснив її своєму синові Ікшва̄ку, й таким чином її поширюють на Землі з прадавніх часів. Тому людина повинна слідувати стопами авторитетів минулого, що перебувають в лінії учнівської послідовності. В протилежному випадку навіть найбільш кмітливі люди будуть збентежені, не знаючи правильного способу діяльності в свідомості Кр̣шн̣и. Саме тому Господь і вирішив дати Арджуні прямі вказівки щодо питань свідомості Кр̣шн̣и. Керуючись такими приписами Господа і діючи за прикладом Арджуни, ніхто не потрапить в оману.
Кажуть, що людина не може впевнитись в істинності релігії, перевіряючи її за допомогою експерименту, тому що експериментальне знання недосконале. Насправді засади релігії може встановити лише Сам Господь. Дгармам̇ ту са̄кша̄д бгаґават-пран̣ı̄там (Бга̄ґ. 6.3.19). Ніхто не може виробити релігійних принципів за допомогою своїх недосконалих вигадок та припущень. Треба слідувати таким великим авторитетам, як Брахма̄, Ш́іва, На̄рада, Ману, Кума̄ри, Капіла, Прахла̄да, Бгı̄шма, Ш́укадева Ґосва̄мı̄, Йамара̄джа, Джанака й Балі Маха̄ра̄джа. Шляхом розумувань людина не спроможна з’ясувати, що таке релігія, або самоусвідомлення. Тому Господь, проявляючи безпідставну ласку до Своїх відданих, безпосередньо пояснює Арджуні, що є діяльність, і що — бездіяльність. Лише діяльність, здійснювана в свідомості Кр̣шн̣и, здатна вирвати людину з тенет матеріального існування.
17 карман̣о хй апі боддгавйам̇
боддгавйам̇ ча вікарман̣ах̣
акарман̣аш́ ча боддгавйам̇
ґахана̄ карман̣о ґатіх̣
Послівний переклад
карман̣ах̣—діяльність; хі—неодмінно; апі—також; боддгавйам— треба розуміти; боддгавйам—треба розуміти; ча—також; вікарман̣ах̣ — заборонена діяльність; акарман̣ах̣ — бездіяльності; ча — також; боддгавйам—треба розуміти; ґахана̄—важка для усвідомлення; карман̣ах̣—діяльності; ґатіх̣—дорога. Усі хитросплетіння діяльності дуже складні для розуміння. Тому варто добре усвідомити, що є діяльність, що — заборонена дія, і що таке бездіяльність. Якщо людина серйозно прагне звільнитись з кайданів матерії, їй необхідно зрозуміти різницю, яка існує між діяльністю, бездіяльністю й забороненими діями. Аналіз того, що є дія, реакція на цю дію й порочні дії, необхідний, тому що це дуже складне питання. Щоб збагнути, що таке свідомість Кр̣шн̣и і що таке відповідна діяльність у свідомості Кр̣шн̣и, людині слід довідатись про свої стосунки із Всевишнім; тоді, повністю з’ясувавши це питання, вона остаточно переконується в тому, що кожна жива істота — вічна слуга Господа, і тому їй необхідно діяти в свідомості Кр̣шн̣и. Весь зміст Бгаґавад-ґı̄ти підводить нас до такого висновку, всі інші уявлення, що суперечать свідомості Кр̣шн̣и й примхливі дії, що виникають внаслідок таких уявлень, є вікарма, або заборонені дії. Щоб зрозуміти все це, необхідно спілкуватись з авторитетами, які перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, й за їх допомогою розкрити цю тайну, — це настільки ж добре, як отримати знання безпосередньо від Господа. Бо інакше навіть найрозумніша людина зайде в безвихідь.
18 карман̣й акарма йах̣ паш́йед
акарман̣і ча карма йах̣
са буддгіма̄н манушйешу
са йуктах̣ кр̣тсна-карма-кр̣т
Послівний переклад
карман̣і—в діяльності; акарма—бездіяльність; йах̣—той, хто; паш́йет—спостерігає; акарман̣ı̄—у бездіяльності; ча—також; карма—кармічна діяльність; йах̣—той, хто; сах̣—він; буддгі-ма̄н—розумний; манушйешу—в людському суспільстві; сах̣—він; йуктах̣— перебуває в трансцендентному становищі; кр̣тсна-карма-кр̣т—хоча й залучений до діяльності різного роду. Той з людей мудрий, хто в діяльності бачить бездіяльність, й у бездіяльності — діяльність; його становище трансцендентне, хоча він і вдається до різноманітної діяльності. Людина, яка діє в свідомості Кр̣шн̣и, природнім чином звільнюється від кайданів карми. Всі її вчинки здійснюються в ім’я Кр̣шн̣и, і тому вона не насолоджується плодами своєї праці й не страждає від них. Така людина стає мудрою, виконуючи різноманітну діяльність для Кр̣шн̣и. Акарма означає «без наслідків діяльності». Імперсоналіст припиняє діяльність задля її плодів, остерігаючись, що її наслідки можуть стати каменем спотикання на шляху до самоусвідомлення, але персоналіст чітко розуміє своє становище вічного слуги Верховного Бога-Особи. Тому він діє в свідомості Кр̣шн̣и, й, оскільки все здійснюється в ім’я Кр̣шн̣и, він, виконуючи свої обов’язки, насолоджується лише духовним щастям. Ті, хто віднайшов щастя в такій діяльності, не бажають особистого чуттєвого задоволення. Усвідомлення себе як вічного слуги Кр̣шн̣и робить людину непідвладною різного роду наслідкам її діяльності.
19 йасйа сарве сама̄рамбга̄х̣
ка̄ма-сан̇калпа-варджіта̄х̣
джн̃а̄на̄ґні-даґдга-карма̄н̣ам̇
там а̄хух̣ пан̣д̣ітам̇ будга̄х̣
Послівний переклад
йасйа—котрого; сарве—усі різновиди; сама̄рамбга̄х̣—спроби; ка̄ма—засновані на прагненні до чуттєвих насолод; сан̇калпа—рішучість; варджіта̄х̣—позбавлені; джн̃а̄на—досконалого знання; аґні—вогнем; даґдга—спалений; карма̄н̣ам—чия робота; там—того; а̄хух̣—називають; пан̣д̣ітам—освіченим; будга̄х̣—ті, хто знає. Вважають, що той насправді знає все, хто діє без прагнення чуттєвих насолод. Мудрі кажуть про такого, що наслідки його діяльності спалив вогонь досконалого знання. Лише всезнаючий мудрець може зрозуміти дії людини, яка перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Людина в свідомості Кр̣шн̣и не схильна до чуттєвих насолод, і тому треба розуміти, що вона за допомогою досконалого знання про своє істинне становище вічного слуги Верховного Бога-Особи спалила вщент усі наслідки своєї діяльності. Справді освіченим є той, хто досяг такого досконалого знання. Розвиток знання про вічне служіння Господу порівнюється з вогнем. Такий вогонь, одного разу запалений, може спалити всі наслідки діяльності людини.
20 тйактва̄ карма-пгала̄сан̇ґам̇
нітйа-тр̣пто ніра̄ш́райах̣
карман̣й абгіправр̣тто ’пі
наіва кін̃чіт кароті сах̣
Послівний переклад
тйактва̄—відмовившись; карма-пгала-а̄сан̇ґам—прив’язаності до плодів діяльності; нітйа—завжди; тр̣птах̣—бувши задоволеним; ніра̄ш́райах̣ — без притулку; карман̣і — в діяльності; абгіправр̣ттах̣—бувши повністю зайнятим; апі—незважаючи на; на—не; ева—неодмінно; кін̃чіт—будь що; кароті—робить; сах̣—він. Відмовившись од будь-якої прив’язаності до наслідків своєї діяльності, завжди вдоволений і незалежний, він не чинить ніяких корисливих дій, хоча й зайнятий повсякчас різноманітними справами. Така свобода від рабства діяльності можлива лише в свідомості Кр̣шн̣и, коли людина робить усе для Господа; людина в свідомості Кр̣шн̣и діє із почуття чистої любові до Верховного Бога-Особи, і тому її не приваблюють плоди її діяльності. Таку людину не цікавить навіть підтримування власного існування, бо вона все присвячує Кр̣шн̣і. Вона не прагне придбати якісь речі, або зберегти те, що належить їй. Вона прагне якомога краще виконувати свої обов’язки й залишає все на розсуд Кр̣шн̣и. Така відречена людина завжди вільна від наслідків своїх добрих або поганих вчинків, ніби вона й не чинить їх. Це ознака акарми, тобто безкорисливої діяльності. Будь-яка інша діяльність, здійснювана не в свідомості Кр̣шн̣и, зв’язує людину, і це — ознака вікарми, про що вже йшла мова.
21 ніра̄ш́ı̄р йата-чітта̄тма̄
тйакта-сарва-паріґрахах̣
ш́а̄рı̄рам̇ кевалам̇ карма
курван на̄пноті кілбішам
Послівний переклад
ніра̄ш́ı̄х̣—не прагнучи плодів; йата—підкоривши; чітта-а̄тма̄— розум та інтелект; тйакта—відмовляючись; сарва—усе; паріґрахах̣—почуття власності; ш́а̄рı̄рам—підтримуючи душу в тілі; кевалам—тільки; карма—робота; курван—роблячи; на—ніколи; а̄пноті—не отримує; кілбішам—наслідків гріховних вчинків. Така обізнана людина діє, цілковито владаючи своїм розумом та інтелектом. Вона зреклась самого поняття про володіння тим, що їй належить, і трудиться лише задля життєво необхідного. На людину, що так працює, наслідки гріховних вчинків не роблять впливу. Людина в свідомості Кр̣шн̣и, діючи, не сподівається на добрі чи погані плоди. Вона цілковито владає своїм розумом та інтелектом. Вона усвідомлює себе невід’ємною часткою Всевишнього, і тому розуміє, що роль, яку вона грає, як частинка цілого, — не її власна діяльність, але Сам Всевишній діє через неї. Якщо рука виконує якусь роботу — це не її власне бажання, але вона діє в інтересах усього тіла. Людина в свідомості Кр̣шн̣и завжди узгоджує свої дії з верховною волею і зовсім не бажає власного чуттєвого задоволення. В своїх діях вона уподібнюється деталі машини. Як деталі механізму потребують мастіння й чистки для підтримування своєї працездатності, так і людина в свідомості Кр̣шн̣и підтримує своє існування тільки на те, щоб бути здатною до трансцендентного любовного служіння Господу. Тому ніякі гріховні наслідки будь- яких її зусиль не заторкують її. Подібно до тварини, вона нічим не володіє, і не претендує навіть на власне тіло. Жорстокий власник інколи навіть убиває тварину, що належить йому, і тварина не перечить цьому. Нема в неї також ніякої реальної незалежності. Людина в свідомості Кр̣шн̣и, яка повністю присвятила себе самоусвідомленню, не відволікається на якість оманні матеріальні принади; вона цінує свій час. Заради грошей, необхідних на підтримування тіла й душі вона не йде на обман, і тому гріх минає її. Вона вільна від наслідків своїх учинків.
22 йадр̣ччга̄-ла̄бга-сантушт̣о
двандва̄тı̄то віматсарах̣
самах̣ сіддга̄в асіддгау ча
кр̣тва̄пі на нібадгйате
Послівний переклад
йадр̣ччга—само по собі; ла̄бга—прибутком; сантушт̣ах̣—задоволений; двандва—двоїстість; атı̄тах̣—той, хто подолав; віматсарах̣—вільний від заздрощів; самах̣—твердий; сіддгау—за успіху; асіддгау—в поразці; ча—також; кр̣тва̄—роблячи; апі—хоча; на— ніколи; нібадгйате—потрапляє під вплив. Хто задоволений тим, що приходить до нього само по собі, хто вільний від двоїстості, не заздрить, не втрачає рівноваги як за успіху, так і невдачі — той ніколи не заплутується в тенетах карми, хоча і здійснює різні вчинки. Людина в свідомості Кр̣шн̣и не докладає багато зусиль навіть для того, щоб підтримувати своє тіло. Вона задоволена тим прибутком, що приходить сам по собі. Вона не жебрає і не просить у борг, вона чесно працює, поки здатна це робити, і вдовольняється тим, що отримує чесною працею. Тому вона незалежна в засобах до існування. Вона не дозволяє, щоб чиє-небудь служіння перешкоджало її власному служінню в свідомості Кр̣шн̣и. Задля служіння Господеві вона може взяти участь у будь-якій діяльності, залишаючись при цьому поза двоїстістю матеріального світу. Цю двоїстість можна простежити на прикладах тепла й холоду, страждання і щастя. Людина в свідомості Кр̣шн̣и вище двоїстості, тому що готова без коливань діяти будь-яким чином, якщо це потрібно на вдоволення Кр̣шн̣и. Тому вона залишається спокійною як в успіхові, так і за невдач. Ці ознаки виявляються, коли людина осягає всю довершеність трансцендентного знання.
23 ґата-сан̇ґасйа муктасйа
джн̃а̄на̄вастгіта-четасах̣
йаджн̃а̄йа̄чаратах̣ карма
самаґрам̇ правілı̄йате
Послівний переклад
ґата-сан̇ґасйа—того, кого не зв’язано ґун̣ами матеріальної природи; муктасйа—звільненого; джн̃а̄на-авастгіта—розташований в трансцендентному; четасах̣—чия мудрість; йаджн̃а̄йа—заради Йаджн̃и (Кр̣шн̣и); а̄чаратах̣—діючи; карма—робота; самаґрам— повністю; правілı̄йате—цілком поглинається. Дії людини, на яку не впливають ґун̣и матеріальної природи і яка осягла глибини трансцендентного знання, стають повністю духовними. Повністю досягши свідомості Кр̣шн̣и, людина звільнюється від усякої двоїстості й, отже, від скверни матеріальної природи. Вона вже є вільною, бо усвідомлює своє справжнє становище в стосунках з Кр̣шн̣ою і розум її не може зблудити із шляху свідомості Кр̣шн̣и. Таким чином всі її дії присвячені Кр̣шн̣і, який є первинний Вішн̣у, і тому всю її діяльність розглядають як жертвопринесення, бо жертвопринесення здійснюються задля вдоволення Верховної Особи — Вішн̣у, Кр̣шн̣и. Наслідки ж її діяльності розчиняються в трансцендентності й не впливають на таку людину.
24 брахма̄рпан̣ам̇ брахма хавір
брахма̄ґнау брахман̣а̄ хутам
брахмаіва тена ґантавйам̇
брахма-карма-сама̄дгіна̄
Послівний переклад
брахма—духовний за природою; арпан̣ам—внесок; брахма—Всевишній; хавіх̣ — масло; брахма — духовний; аґнау — у вогні споживання; брахман̣а̄—духовною душею; хутам—запропонований; брахма — духовне царство; ева — неодмінно; тена — ним; ґантавйам—досягнуте; брахма—духовний; карма—в діяльності; сама̄дгіна̄—повним поглинанням. Жива істота, яка цілковито заглиблена в свідомість Кр̣шн̣и, неодмінно досягає духовного царства, тому що вона все віддає духовній діяльності, в якій споживання абсолютне, і те, що пропонують, також має духовну природу. Тут сказано про те, як діяльність в свідомості Кр̣шн̣и може в кінцевім рахунку привести людину до духовної мети. Свідомість Кр̣шн̣и передбачає різноманітні дії, і всі їх буде змальовано в дальших віршах, тут же дано загальне уявлення про свідомість Кр̣шн̣и. Обумовлена душа занурена в матеріальні нечистоти й змушена діяти в матеріальній атмосфері, але, що б там не було, їй необхідно вирватись з цього оточення. Шлях визволення обумовленої душі з пастки матеріального світу — це свідомість Кр̣шн̣и. Наприклад, хворого на розлад травлення внаслідок зловживання певними молочними продуктами можна вилікувати іншим молочним продуктом — сиром. Поглинута матерією обумовлена душа може вилікуватись за допомогою свідомості Кр̣шн̣и, як про це сказано тут, в Ґı̄ті. Такий спосіб звичайно називають йаджн̃ею, жертвопринесенням, і він призначений саме на вдоволення Вішн̣у, або Кр̣шн̣и. Чим більше діяльності в матеріальному світі здійснюється в свідомості Кр̣шн̣и, тобто саме в ім’я Вішн̣у, тим більше завдяки заглибленню в Нього одухотворюється загальна атмосфера. Слово брахма (Брахман) означає «духовний». Господь духовний і промені Його трансцендентного тіла називають брахмаджйоті, Його духовним сяйвом. Усе суще перебуває в брахмаджйоті, але коли джйоті покриває ілюзія (ма̄йа̄), або почуттєві задоволення, воно стає матеріальним. Матеріальний покрив може бути негайно усунуто за допомогою свідомості Кр̣шн̣и; таким чином, те, що пропонують в ім’я свідомості Кр̣шн̣и, той, хто споживає запропоноване або пожертвуване, процес споживання, жертводавець і результат — все це, вкупі взяте, є Брахман, або Абсолютна Істина. Абсолютну Істину, яку покриває ма̄йа̄, називають матерією. Матерія, що узгоджена з Абсолютною Істиною, відновлює свою духовну якість. Свідомість Кр̣шн̣и — це перетворення ілюзорної свідомості на Брахмана, і спрямування її на Всевишнього. Коли розум повністю заглиблений у свідомість Кр̣шн̣и, кажуть, що він перебуває в сама̄дгі, тобто трансі, і все, що робиться в такій трансцендентній свідомості, називають йаджн̃ею, або жертвою Абсолюту. В такому стані духовної свідомості вкладник, внесок, споживання, виконавець або той, хто керує виконанням і результат, або кінцева мета — все зливається в одне в Абсолюті, Верховному Брахмані. Це і є свідомістю Кр̣шн̣и.
25 даівам ева̄паре йаджн̃ам̇
йоґінах̣ парйупа̄сате
брахма̄ґна̄в апаре йаджн̃ам̇
йаджн̃енаівопаджухваті
Послівний переклад
даівам—у поклонінні напівбогам; ева—як це; апаре—деякі; йаджн̃ам—жертвопринесення; йоґінах̣—містики; парйупа̄сате—поклоняються досконало; брахма—Абсолютної Істини; аґнау—у вогні; апаре—інші; йаджн̃ам—жертвопринесення; йаджн̃ена—жертвопринесенням; ева—таким чином; упаджухваті—поклоняються. Одні йоґи поклоняються напівбогам, із знанням справи виконуючи різноманітні жертвопринесення во ім’я їх, а деякі інші приносять жертви у вогонь Верховного Брахмана. Як було сказано вище, того, хто виконує свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и, називають досконалим йоґом, або першокласним містиком. Але є також й інші, ті, що здійснюють різноманітні жертвопринесення напівбогам, а ще є такі, хто пропонує жертви Верховному Брахманові, або безособистісному аспектові Верховного Господа. Отже, є різного роду жертвопринесення, що належать до різних категорій. Різноманітні категорії жертвопринесень, здійснювані різного роду людьми, відмінні лише зовні. Насправді ж жертву призначено на вдоволення Верховного Господа Вішн̣у, який відомий також під йменням Йаджн̃и. Всі такі різного роду жертвопринесення можна розділити на дві основні групи, а власне: принесення в жертву матеріальних благ і жертвопринесення задля трансцендентального знання. Ті, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, жертвують усім матеріальним заради вдоволення Верховного Господа, тоді як інші, жадібні до минущого матеріального щастя, жертвують своєю матеріальною власністю, щоб задовольнити таких напівбогів, як Індра, бог Сонця тощо. Інші, імперсоналісти, жертвують своєю індивідуальністю, розчиняючись в безособистісному Брахмані. Напівбоги — це могутні живі істоти, яких Верховний Господь призначив доглядати, підтримувати й керувати всією матеріальною діяльністю, такою, як обігрівання, зрошування й освітлення всесвіту. Ті, що зацікавлені в матеріальних благах, поклоняються напівбогам за допомогою різних жертвопринесень, здійснюваних згідно з ведичними ритуалами. Їх називають бахв-ı̄ш́вара-ва̄дı̄, тобто тими, що вірять у багатьох богів. Інші ж, ті, хто поклоняється безособистісному аспектові Абсолютної Істини і вважає форми напівбогів за тимчасові, приносять свою індивідуальність як жертву у верховний вогонь і припиняють таким чином своє індивідуальне існування, розчиняючись в існуванні Всевишнього. Такі імперсоналісти марнують свій час на філософські розумування, намагаючись збагнути трансцендентну природу Всевишнього. Іншими словами, ті, хто трудиться задля плодів своєї діяльності, приносять у жертву свою матеріальну власність во ім’я матеріальних втіх, тоді як імперсоналісти жертвують усіма матеріальними визначеннями з метою розчинитись у Всевишньому. Для імперсоналіста вогненним офірним вівтарем є Верховний Брахман, а офірою — він сам, поглинутий вогнем Брахмана. Однак людина в свідомості Кр̣шн̣и, на кшталт Арджуни, жертвує всім задля вдоволення Кр̣шн̣и: і свою матеріальну власність, і всього себе вона віддає Кр̣шн̣і. Таким чином, вона стає йоґом найвищого класу і не втрачає при цьому свого індивідуального існування.
26 ш́ротра̄дı̄нı̄ндрійа̄н̣й анйе
сам̇йама̄ґнішу джухваті
ш́абда̄дı̄н вішайа̄н анйа
індрійа̄ґнішу джухваті
Послівний переклад
ш́ротра-а̄дı̄ні — процес слухання; індрійа̄н̣і — чуття; анйе — інші; сам̇йама—затримування; аґнішу—у вогні; джухваті—пропонують; ш́абда-а̄дı̄н—звукова вібрація тощо; вішайа̄н—об’єкти чуттєвого задоволення; анйе—інші; індрійа—органів чуття; аґнішу—у вогні; джухваті—вони приносять у жертву. Декотрі (справжні брахмача̄рі) приносять в жертву процес слухання і почуття на вогонь контрольованого розуму, а інші (що ведуть впорядковане сімейне життя), офірують об’єкти чуття на вогонь своїх чуттів. Призначення всіх, хто складає чотири розподіли людського життя, а саме: брахмача̄рі, ґр̣хастг, ва̄напрастг та саннйа̄сі, полягає в тому, щоб стати досконалими йоґами, або трансценденталістами. Людське життя, на відміну од тваринного, не призначене для почуттєвих втіх, і тому чотири ступені людського життя влаштовано так, щоб людина могла досягти досконалості в духовному житті. Брахма̄чарі, або учні, якими опікується істинний духовний вчитель, приборкують свій розум, відмовляючись од чуттєвих задоволень. Брахма̄чарі слухають лише ті слова, що стосуються свідомості Кр̣шн̣и. Слухання — це основа розуміння, і тому чистий брахма̄ча̄рı̄ цілком віддається харер на̄ма̄нукı̄ртанам — оспівуванню й слуханню Господньої слави та величі. Він утримується від слухання матеріальних звуків, його слух звернено до трансцендентних звукових вібрацій Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а. Так само і сімейні люди, які мають деякі права на почуттєве задоволення, дуже обережно користуються такими правами. Статеве життя, збудники та дурманні засоби, використання в їжу м’яса — ось звичайні нахили людей, однак сімейна людина, яка дотримується в житті встановлених правил, не дозволяє собі невпорядкованого статевого життя й інших почуттєвих втіх. Шлюб, який засновано на релігійних засадах, є загальноприйнятним у всіх цивілізованих суспільствах, тому що він є шлях обмеження надмірної статевої активності. Таке обмежене статеве життя, що не засліплює людину — також різновид йаджн̃и, бо, опанувавши себе, ґр̣хастга жертвує прагненням до почуттєвих втіх задля вищого духовного буття.
27 сарва̄н̣ı̄ндрійа-карма̄н̣і
пра̄н̣а-карма̄н̣і ча̄паре
а̄тма-сам̇йама-йоґа̄ґнау
джухваті джн̃а̄на-дı̄піте
Послівний переклад
сарва̄н̣і—усіх; індрійа—чуття; карма̄н̣і—функції; пра̄н̣а-карма̄н̣і— функції життєвого дихання; ча—також; апаре—інші; а̄тма-сам̇йама—контроль розуму; йоґа—поєднуючий процес; аґнау—у вогні; джухваті—пропонують; джн̃а̄на-дı̄піте—внаслідок прагнення до самоусвідомлення. Інші, які зацікавлені в досягненні самоусвідомлення, опанувавши розум і чуття, пропонують функції всіх чуттів і життєвого повітря, як жертву на вогонь контрольованого розуму. Тут згадується система йоґи Патан̃джалі. В Йоґа- сӯтрі Патан̃джалі душу названо пратйаґ-а̄тмою і пара̄ґ-а̄тмою. Доти, доки душа прив’язана до чуттєвих насолод, вона йменується пара̄ґ-а̄тмою, але тільки-но та ж сама душа відмовляється од почуттєвих насолод, вона стає пратйаґ-а̄тмою. Душа підвладна впливам десяти різновидів повітряних потоків, що функціонують у тілі, і їхню діяльність усвідомлюють за допомогою дихальних вправ. Система йоґи Патан̃джалі вчить мистецтву керувати рухом повітряних потоків у тілі за допомогою технічних прийомів, щоб в кінцевім підсумку будь-яка їхня дія впливала благотворно, очищуючи душу від матеріальних нахилів. Згідно з такою системою йоґи, кінцевою метою є пратйаґ-а̄тма̄. Пратйаґ-а̄тма̄ стоїть осторонь матеріальної діяльності. Чуття взаємодіють з чуттєвими об’єктами: вухо слухає, око—бачить, ніс — нюхає, язик — відчуває смак, рука — торкає, — всі діють зовні власне «я» — духовної душі. Це — діяльність пра̄н̣а-ва̄йу. Апа̄на-ва̄йу йде вниз, вйа̄на-ва̄йу допомагає стисненню й розширенню, сама̄на-ва̄йу встановлює рівновагу, уда̄на-ва̄йу йде вгору, і коли людину осяває знання, вона використовує все це на самоусвідомлення.
28 дравйа-йаджн̃а̄с тапо-йаджн̃а̄
йоґа-йаджн̃а̄с татга̄паре
сва̄дгйа̄йа-джн̃а̄на-йаджн̃а̄ш́ ча
йатайах̣ сам̇ш́іта-врата̄х̣
Послівний переклад
дравйа-йаджн̃а̄х̣ — жертвуючи тим, чим володієш; тапах̣-йаджн̃а̄х̣—жертва шляхом аскетизму; йоґа-йаджн̃а̄х̣—жертва шляхом містицизму восьми ступенів; татга̄—таким чином; апаре—інші; сва̄дгйа̄йа — жертва шляхом вивчення Вед; джн̃а̄на-йаджн̃а̄х̣ — жертва шляхом поступу в трансцендентальному знанні; ча—також; йатайах̣—осяяний; сам̇ш́іта-врата̄х̣—давши суворі обітниці. На декотрих, тих, що дали суворі обітниці, осяяння сходить завдяки тому, що вони пожертвували майном, на інших — завдяки їх суворому аскетизму, або заняттям містичною восьмиступеневою йоґою, або вивченню Вед задля розвитку трансцендентального знання. Жертвопринесення бувають різного роду. Є багато людей, що в різноманітних формах жертвують своїм майном во ім’я благодійності. В Індії багаті комерсанти та нащадки князівських династій відкривають різноманітні благодійні заклади, як, наприклад, дгарма-ш́а̄ла̄, анна-кшетра, атітгі-ш́а̄ла̄, ана̄тга̄лайа і відйа̄- пı̄т̣га тощо. В інших країнах також існує багато лікарень, притулків для пристарілих, та їм подібні благодійні заклади, що безкоштовно забезпечують бідних їжею, освітою та медичною допомогою. Всю таку благодійну діяльність називають дравйамайа-йаджн̃ею. Інші, заради поліпшення свого життя, або досягнення вищих планет усесвіту самохіть вдаються до різних форм аскетизму, таких,скажімо, як чандра̄йан̣а й ча̄турма̄сйа, що вимагає дотримуватись суворих обітниць, які накладають на життя людини певні строгі обмеження. Наприклад, людина, яка дає обітницю ча̄турма̄сйа, не голиться протягом чотирьох місяців на рік (з липня по жовтень), не вживає певної їжі, харчується один раз на день, або не виходить із дому. Таке жертовне нехтування життєвими благами називають тапомайа- йаджн̃ею. Є й такі люди, яких приваблюють такі різні способи містичної йоґи, як система Патан̃джалі (для того, щоб злитись з буттям Абсолюту), або хат̣га-йоґа, тобто ашт̣а̄н̇ґа-йоґа (для досягнення специфічних досконалостей). А деякі мандрують по всіх святих місцях прощ. Усю подібну діяльність називають йоґа-йаджн̃ею, жертвуванням задля певної досконалості в матеріальному світі. Декотрі також вивчають різноманітні ведичні твори, зокрема Упанішади і Веда̄нта-сӯтри, або ж філософію са̄н̇кгйі. Все це називають сва̄дгйа̄йайаджн̃ею, або жертвопринесення через навчання. Всі ці йоґи з вірою виконують різні типи жертовних обрядів, прагнучи поліпшити своє життя. Однак, свідомість Кр̣шн̣и відрізняється од усього цього, тому що вона є безпосереднім служінням Верховному Господеві. Свідомості Кр̣шн̣и не можна здобути жодним з вищезгаданих способів жертвопринесень, але тільки милістю Господа та Його істинних відданих. Тому свідомість Кр̣шн̣и — трансцендентна.
29 апа̄не джухваті пра̄н̣ам̇
пра̄н̣е ’па̄нам̇ татга̄паре
пра̄н̣а̄па̄на-ґатı̄ руддгва̄
пра̄н̣а̄йа̄ма-пара̄йан̣а̄х̣
апаре нійата̄ха̄ра̄х̣
пра̄н̣а̄н пра̄нешу джухваті
Послівний переклад
апа̄не—у повітрі, що йде донизу; джухваті—пропонують; пра̄н̣ам—повітря, що діє зовні; пра̄н̣е—в повітрі, що йде назовні; апа̄нам—повітря, що йде вниз; татга̄—як і; апаре—інші; пра̄н̣а— повітря, що йде назовні; апа̄на—повітря, що йде вниз; ґатı̄—рух; руддгва̄—тамуючи; пра̄н̣а̄-а̄йа̄ма—транс, викликаний припиненням дихання; пара̄йан̣а̄х̣—схильні до цього; апаре—інші; нійата—опановуючи; а̄ха̄ра̄х̣—їжа; пра̄н̣а̄н—повітря, що виходить назовні; пра̄н̣ешу—у повітрі, що виходить назовні; джухваті—жертвопринесення. Інші схильні затримувати дихання заради досягнення трансу. Вони затримують видих на переході у вдихання, і вдихання на переході у видих, і такою офірою, врешті-решт, досягають трансу, припинивши всяке дихання. Ще інші обмежують себе в їжі й пропонують як жертву повітря, що видихають. Систему йоґи, що дозволяє опанувати процес дихання, називають пра̄н̣а̄йа̄мою, і її виконують спочатку в системі хат̣га-йоґи за допомогою різноманітних сидячих поз. Пра̄н̣а̄йа̄му рекомендовано для того, щоб опанувати чуття і йти далі шляхом духовного осягнення. Така практика керування тілесними повітряними потоками цілком змінює напрямок їхнього проходження. Повітря апа̄на йде вниз, а повітря пра̄н̣а йде вгору. Пра̄н̣а̄йама-йоґи практикують дихання в протилежних напрямках, доки повітряні струми не врівноважуються в пӯраці. Перехід видоху у вдих називають речакою. Коли обидва повітряні потоки повністю зупиняються, це називають кумбгака-йоґою. Практикуючи її, можна збільшити тривалість свого життя для того, щоб вдосконалювати себе на шляху духовного поступу. Мудрий йоґ зацікавлений у тому, щоб досягнути досконалості за одне життя, не сподіваючись на наступне. Практика кумбгака-йоґи збільшує тривалість життя на багато-багато років. Однак, в свідомості Кр̣шн̣и людина завжди перебуває в стані трансцендентного любовного служіння Господеві і природним чином опановує свої чуття. Її чуття не приваблює ніщо інше, — тільки любовне служіння Кр̣шн̣і, і тому вона не намагається забезпечити собі довголіття, бо наприкінці життя її чекає трансцендентний світ Господа Кр̣шн̣и. Вона одразу ж стає вільною, як це стверджує Бгаґавад-ґı̄та̄ (14.26):
ма̄м̇ ча йо ’вйабгіча̄рен̣а
бгакті-йоґена севате
са ґун̣а̄н саматı̄тйаіта̄н
брахма-бгӯйа̄йа калпате
«Той, хто присвячує себе чистому безкорисливому служінню Господеві, — стає непідвладним ґун̣ам матеріальної природи й одразу ж сягає духовності». Досягши трансцендентного рівня свідомості Кр̣шн̣и, він вже ніколи не втрачає такої свідомості. Тому він не зазнає падіння і наприкінці без перешкод вступає в Господню обитель. Також, коли людина їсть тільки кр̣шн̣а-праса̄дам, або їжу, спочатку запропоновану Господеві, її харчування обмежується природним чином. Обмеження процесу харчування дуже допомагає опановувати чуття, бо, не володіючи чуттями, неможливо вибратись із матеріальних пут.
30 сарве ’пй ете йаджн̃а̄-відо
йаджн̃а-кшапіта-калмаша̄х̣
йаджн̃а-ш́ішт̣а̄мр̣та-бгуджо
йа̄нті брахма сана̄танам
Послівний переклад
сарве—усі; апі—хоча зовні відмінні; ете—ці; йаджн̃а-відах̣—обізнаний у суті виконання жертвопринесень; йаджн̃а̄-кшапіта—той, хто очистився внаслідок такого виконання; калмаша̄х̣—гріховні наслідки; йаджн̃а-ш́ішт̣а—плоду такого виконання йаджн̃и; амр̣та- бгуджах̣—той, хто покуштував цей нектар; йа̄нті—наближаються; брахма—верховний; сана̄танам—вічної атмосфери. Такі виконавці жертвопринесень, що свідомі значущості жертви, очищуються від наслідків гріховних дій, і, скуштувавши нектару плодів своїх офір, підносяться у вічну духовну атмосферу. З попередніх пояснень різного роду жертвопринесень (а саме, жертвування своєю власністю, вивчення Вед або філософських доктрин, практики системи йоґи) випливає, що всі вони призначені на те, щоб опанувати чуття. Почуттєві насолоди є корінною причиною матеріального існування; тому, доки людина не стане вище почуттєвих утіх, вона не матиме можливості піднятись до вічного стану необмеженого блаженства, всеосяжного знання та повноти життя. Стану цього досягають у вічній атмосфері, атмосфері Брахмана. Всі вищезгадані жертвопринесення допомагають людині очиститись від гріховних наслідків матеріального існування. На шляху духовного поступу людина не тільки досягає щастя в цьому житті, але й вступає врешті-решт у вічне царство Бога або зливаючись з безособистісним Брахманом, або спілкуючись з Верховним Богом-Особою, Кр̣шн̣ою.
31 на̄йам̇ локо ’стй айаджн̃асйа
куто ’нйах̣ куру-саттама
Послівний переклад
на—ніколи; айам—цей; локах̣—планета; асті—існує; айаджн̃асйа—для того, хто не виконує жертвопринесень; кутах̣—де є; анйах̣—інший; куру-сат-тама—о кращий з-поміж Куру. О кращий в династії Куру, не приносячи жертв, неможливо досягти щастя на цій планеті і в цьому житті; що ж тоді казати про наступне? В якій би формі матеріального існування не перебувала жива істота, вона нічого не знає про своє дійсне становище. Іншими словами, пробування в матеріальному світі, власне, є наслідком численних гріхів, які ми наробили протягом наших минулих життів. Невігластво — причина гріховного життя, а гріховне життя — причина нашого животіння в матеріальному світі. Людська форма життя — єдина лазівка, якою можна вибратись з такої скрути. Тому Веди надають нам можливості порятунку, вказуючи на такі шляхи, як релігія, економічне процвітання, впорядковане чуттєве задоволення, і, зрештою, визначають шлях остаточного виходу з цього жалюгідного стану. Шлях релігії, або різноманітні жертвопринесення, які було згадано вище, самі по собі вирішують наші економічні проблеми. Здійснюючи йаджн̃и, ми можемо мати достатньо їжі, молока тощо навіть за так званого «перенаселення». Коли тіло отримує все необхідне, то дальшим ступенем, природно, є чуттєве задоволення. Тому Веди приписують освячений шлюб задля впорядкування чуттєвих утіх. Й відтак, поступово вдосконалюючись, людина звільнюється від матеріальної залежності, а найвища досконалість свобідного життя полягає в спілкуванні з Верховним Господом. Досконалості досягають шляхом виконання йаджн̃и (принесення жертви), як це описувалось вище. Але, якщо людина не схильна здійснювати йаджн̃и згідно з Ведами, то як може вона сподіватись на щасливе життя навіть у цьому тілі, годі казати про життя в іншому тілі на іншій планеті? Існують різні ступені матеріального комфорту на різних небесних планетах, й у всякому випадку тих, хто здійснює різного роду йаджн̃и, очікує безмірне щастя. Але найвищого щастя, що його тільки може зазнати людина, досягають на духовних планетах завдяки відданому служінню в свідомості Кр̣шн̣и. Тому, коли життя її осяває свідомість Кр̣шн̣и, це вирішує всі проблеми матеріального існування.
32 евам̇ баху-відга̄ йаджн̃а̄
вітата̄ брахман̣о мукге
карма-джа̄н віддгі та̄н сарва̄н
евам̇ джн̃а̄тва̄ вімокшйасе
Послівний переклад
евам—таким чином; баху-відга̄х̣—різні способи; йаджн̃а̄х̣—жертвопринесення; вітата̄х̣—поширені; брахман̣ах̣—Вед; мукге—через уста; карма-джа̄н—що походить від роботи; віддгі—знай; та̄н— їх; сарва̄н—усі; евам—таким чином; джн̃а̄тва̄—знаючи; вімокшйасе—ти будеш звільнений. Веди схвалюють всі ці різноманітні жертвопринесення, і кожне з них породжує відповідного роду діяльність. Зрозумівши це, ти звільнишся. У Ведах, як про це йшла мова вище, згадано різні способи жертвопринесень, які личать різним типам виконавців. Люди взагалі дуже глибоко занурені в тілесне уявлення про життя, і тому ці жертвопринесення задумано так, щоб людина могла здійснювати їх за допомогою тіла, розуму або ж інтелекту. Але мета їх усіх є остаточне звільнення від тіла. Таке запевнення виходить з уст Самого Господа.
33 ш́рейа̄н дравйа-майа̄д йаджн̃а̄дж
джн̃а̄на-йаджн̃ах̣ парантапа
сарвам̇ карма̄кгілам̇ па̄ртга
джн̃ане парісама̄пйате
Послівний переклад
ш́рейа̄н — більший; дравйа-майа̄т — матеріальної власності; йаджн̃а̄т — ніж жертвопринесення; джн̃а̄на-йаджн̃ах̣ — жертвопринесення в знанні; парантапа—о караючий ворогів; сарвам—усе; карма—діяльність; акгілам—в цілому; па̄ртга—син Пр̣тги; джн̃а̄не—в знанні; парісама̄пйате—закінчується. О караючий ворогів, жертвувати із знанням краще, ніж формально офірувати своє майно. Врешті-решт, о сину Пр̣тги, вся діяльність, виконувана як жертва, спрямовує людину до трансцендентального знання. Мета всіх жертвопринесень — досягнути стану досконалого знання, далі — звільнитись від матеріальних страждань і, врешті-решт, людина поринає в трансцендентне любовне служіння Верховному Господеві (свідомість Кр̣шн̣и). Однак, існує певний секрет, що пов’язаний з усіма різновидами жертовної діяльності, і його необхідно знати. Жертвопринесення іноді прибирає різних форм, відповідно до віри виконавця. Коли віра його сягає ступеня трансцендентального знання, такого виконавця жертвопринесення слід вважати досконалішим проти того, хто просто жертвує матеріальною власністю, не маючи такого знання, тому що жертвопринесення, не осяяне світлом знання, здійснюється на матеріальному рівні і не приносить ніякого духовного блага. Справжнє знання сягає своєї довершеності в свідомості Кр̣шн̣и, вищому ступені трансцендентального знання. Жертвопринесення, виконувані без глибокого знання, це просто матеріальна діяльність. Однак, та ж сама діяльність, виконувана на рівні трансцендентального знання, стає духовною. Залежно від свідомості, з якою виконується жертовна діяльність, її інколи називають карма-ка̄н̣д̣а (діяльність задля плодів), а інколи — джн̃а̄на-ка̄н̣д̣а (пізнання істини). Краще, коли метою є знання.
34 тад віддгі пран̣іпа̄тена
паріпраш́нена севайа̄
упадекшйанті те джн̃а̄нам̇
джн̃а̄нінас таттва-дарш́інах̣
Послівний переклад
тат—таке знання про різні жертвопринесення; віддгі—намагайся зрозуміти; пран̣іпа̄тена—наближаючись до духовного вчителя; паріпраш́нена—смиренними запитаннями; севайа̄—виконуючи служіння; упадекшйанті—вони посвятять; те—тебе; джн̃а̄нам—в знання; джн̃а̄нінах̣—той, хто усвідомив себе: таттва—істини; дарш́інах̣—провидці. Просто намагайся пізнати істину, звернувшись до духовного вчителя. Розпитуй його смиренно і служи йому. Душі, що усвідомили себе, можуть дати тобі знання, бо вони бачать істину. Шлях духовної реалізації, без сумніву, важкий. Тому Господь радить нам наблизитись до істинного духовного вчителя в лінії учнівської послідовності, що починається від Самого Господа. Ніхто не може бути істинним духовним учителем, якщо він не визнає самого принципу учнівської послідовності. Господь — первинний духовний вчитель, і особистіть, яка перебуває в лінії учнівської послідовності, може передати своєму учневі послання Господа таким, яким воно є. Ніхто не може усвідомити своєї духовної сутності, винаходячи свій власний шлях, що є модним серед недалеких нещирих людей. Бга̄ґаватам (6.3.19) каже: дгармам̇ ту са̄кша̄д бгаґават-пран̣ı̄там — «Сам Господь указує шлях релігії». Тому розумування або ж сухі докази не допоможуть віднайти істинного шляху. Неможливо також розвинути духовність, вивчаючи книги самостійно. Щоб отримати знання, треба наблизитись до істинного духовного вчителя і звернутись до нього. Слід повністю підкоритись такому духовному вчителю і служити йому як самий вірний слуга, відкинувши всякий оманний престиж. У вдоволенні духовного учителя, який усвідомив себе, криється секрет поступу в духовнім житті. Допитливість та смиренність — ось якості, необхідні для духовного усвідомлення. Якщо немає смирення та служіння, розпитування мудрого духовного вчителя не принесе користі. Учитель випробовує учня, і, бачачи щирість бажання учня, він благословляє його правдивим духовним розумінням. У цьому вірші сліпе слідування засуджується так само, як і безглузді питання. Треба не тільки покірно слухати духовного вчителя, але й розпитувати його і служити йому із смиренням й таким чином отримати від нього справжнє знання. Істинний духовний учитель за своєю природою дуже добрий до учня. Тому, якщо учень покірний і завжди готовий служити, взаємообмін питаннями і знанням стає досконалим.
35 йадж джн̃а̄тва̄ на пунар мохам
евам̇ йа̄сйасі па̄н̣д̣ава
йена бгӯта̄нй аш́еша̄н̣і
дракшйасй а̄тманй атго майі
Послівний переклад
йат — котре; джн̃а̄тва̄ — знаючи; на — ніколи; пунах̣ — знов; мохам—ілюзію; евам—як це; йа̄сйасі—ти потрапиш; па̄н̣д̣ава—син Па̄н̣д̣у; йена—котрим; бгӯта̄ні—живі істоти; аш́еша̄н̣і—усі; дракшйасі—ти побачиш; а̄тмані—у Верховній Душі; атга у—іншими словами; майі—в Мені. Отримавши істинне знання від душі, яка усвідомила себе, ти ніколи не звергнешся знову в цю ілюзію, бо в світлі знання ти побачиш, що всі живі істоти — не що інше, як частки Всевишнього, або, іншими словами, вони — Мої. Сприймаючи знання від душі, яка усвідомила себе, тобто бачить справжній стан речей, можна зрозуміти, що всі живі істоти є невід’ємні частки Верховного Бога-Особи, Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Відчуття самостійного існування, незалежного від Кр̣шн̣и, називають ма̄йею (ма̄ — не, йа̄ — це). Дехто думає, що у нас немає нічого спільного з Кр̣шн̣ою, що Він — лише видатна історична особистість, і що Абсолют — це безособистісний Брахман. Насправді ж, як стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті, безособистісний Брахман є сяючим випромінюванням Самого Кр̣шн̣и. Кр̣шн̣а, як Верховний Бог-Особа, є причина всього. В Брахма-сам̇гіті ясно визначено, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, причина всіх причин. Навіть незчисленні втілення — це лише різні Його експансії. Так само і живі істоти є експансіями Кр̣шн̣и. Філософи-ма̄йа̄ва̄ді помилково вважають, що, поширюючись у Своїх численних експансіях, Кр̣шн̣а втрачає Своє власне особистісне існування. Така думка матеріалістична за своєю природою. В матеріальному світі ми бачимо, що коли річ розібрано на окремі частини, вона втрачає свою первинну ідентичність. Але філософи-ма̄йа̄ва̄ді не можуть збагнути, що в абсолютному розумінні один плюс один дорівнює одному, і що один мінус один теж дорівнює одиниці. Таким є стан справ в абсолютному світі.
Через брак знань в науці про Абсолют нас зараз покриває ілюзія, і тому ми вважаємо себе незалежними від Кр̣шн̣и. Хоча ми є відокремленими частками Кр̣шн̣и, проте ми не відрізняємось від Нього. Тілесні відмінності живих істот — це ма̄йа̄, тобто нереальність. Наше призначення полягає в тому, щоб вдовольняти Кр̣шн̣у. Лише внаслідок впливу ма̄йі Арджуна вважав, що його тимчасові тілесні стосунки з родичами важливіші за вічний духовний зв’язок з Кр̣шн̣ою. Усе вчення Ґı̄ти націлене саме на те, що жива істота, як вічна слуга Кр̣шн̣и, не може відокремитись від Кр̣шн̣и і що її почуття індивідуальної незалежності від Кр̣шн̣и називають ма̄йею. Живі істоти, як самостійні невід’ємні частки Всевишнього, мають певне призначення. З давніх-давен, забувши за це призначення, вони знаходять собі місце в різноманітних тілах: людей, тварин, напівбогів тощо. Такі тілесні відмінності виникають внаслідок забуття трансцендентного служіння Господу. Але як тільки жива істота вдається до трансцендентного служіння в свідомості Кр̣шн̣и, вона одразу ж звільнюється від цієї ілюзії. Таке чисте знання можна отримати лише від істинного духовного вчителя і таким чином уникнути помилкової думки, що жива істота рівна Кр̣шн̣і. Досконале знання полягає в тому, що Верховна Душа, Кр̣шн̣а, є вище пристання всіх живих істот, і що, відмовившись од цього пристановища, живі істоти під впливом матеріальної енерґії потрапили в оману і уявляють себе самостійними незалежними особами. Таким чином, так чи інакше ототожнюючи себе з матерією, вони забувають Кр̣шн̣у. Однак, коли такі живі істоти, що заблукали, знаходять своє місце в свідомості Кр̣шн̣и, це означає, що вони вийшли на шлях звільнення, як про те сказано в Бга̄ґаватам (2.10.6): муктір хітва̄нйатга̄- рӯпам̇ сварӯпен̣а вйавастгітіх̣. Звільнення означає поновити своє одвічне становище вічного слуги Кр̣шн̣и (свідомість Кр̣шн̣и).
36 апі чед асі па̄пебгйах̣
сарвебгйах̣ па̄па-кр̣т-тамах̣
сарвам̇ джн̃а̄на-плавенаіва
вр̣джінам̇ сантарішйасі
Послівний переклад
апі—навіть; чет—якщо; асі—ти є; па̄пебгйах̣—із грішників; сарвебгйах̣—із усіх; па̄па-кр̣т-тамах̣—найбільший грішник; сарвам— усі подібні наслідки гріховних вчинків; джн̃а̄на-плавена—в човні трансцендентального знання; ева — неодмінно; вр̣джінам — океан страждань; сантарішйасі—ти досягнеш другого берега. І навіть якщо ти — найбільший грішник із усіх грішників, піднявшись на корабель трансцендентального знання, ти зможеш переправитись через океан злигоднів. Правильне розуміння свого справжнього конституціонального становища у взаємостосунках із Кр̣шн̣ою настільки прекрасне, що воно може одразу ж підняти людину над боротьбою за існування, що триває в океані незнання. Цей світ інколи розглядають як океан незнання, а інколи — як палаючий ліс. Людина може бути чудовим плавцем, але у відкритому океані врятуватись дуже важко. Якщо ж хто-небудь приходить на допомогу й витягує знеможеного плавця з океану, то він і є справжнім спасителем. Досконале знання, отримане від Верховного Бога-Особи, вказує на шлях звільнення. Рятівний човен свідомості Кр̣шн̣и зовсім простий, але водночас найвеличніший.
37 йатгаідга̄м̇сі саміддго ’ґнір
бгасма-са̄т куруте ’рджуна
джн̃а̄на̄ґніх̣ сарва-карма̄н̣і
бгасма-са̄т куруте татга̄
Послівний переклад
йатга̄—як; едга̄м̇сі—дрова; саміддгах̣—що палає; аґніх̣—вогонь; бгасма-са̄т—у попіл; куруте—перетворює; арджуна—о Арджуно; джн̃а̄на-аґніх̣—вогонь знання; сарва-карма̄н̣і—всі наслідки матеріальної діяльності; бгасма-са̄т—у попіл; куруте—він перетворює; татга̄—подібним же чином. О Арджуно, так само, як вогонь, що палає, перетворює дрова на попіл, так вогонь знання спалює дотла всі наслідки матеріальної діяльності. Досконале знання про себе, про Верховну сутність та їхні взаємостосунки порівняне тут з вогнем. Такий вогонь вщент спалює не лише наслідки нечестивих вчинків, але й наслідки благочестивих, перетворюючи їх на попіл. Наслідки діяльності можуть перебувати в різних фазах: наслідки, що проявляються, наслідки, що визрівають, наслідки, вже отримані та наслідки апріорі. Але знання про одвічне становище живої істоти спалює все дотла. Коли людина оволодіває досконалим знанням, усі наслідки, як апріорі, так і апостеріорі, знищуються. У Ведах (Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішада 4.4.22) сказано: убге ухаіваіша ете таратй амр̣тах̣ са̄дгв- аса̄дгӯнı̄ — «на істоту більше не впливають наслідки ні гріховної, ні благочестивої діяльності».
38 на хі джн̃а̄нена садр̣ш́ам̇
павітрам іха відйате
тат свайам̇ йоґа-сам̇сіддгах̣
ка̄лена̄тмані віндаті
Послівний переклад
на—ніщо; хі—неодмінно; джн̃а̄нена—зі знанням; садр̣ш́ам—у порівнянні; павітрам—освячений; іха—у цьому світі; відйате—існує; тат—те; свайам—сам; йоґа—у відданості; сам̇сіддгах̣—зрілий; ка̄лена—належного часу; а̄тмані—в собі; віндаті—насолоджується. В цьому світі немає нічого більш піднесеного й чистого, ніж трансцендентальне знання. Це знання — зрілий плід усього містицизму. І той, хто досяг досконалості у відданому служінні, в належний час насолоджуватиметься таким знанням сам у собі. Коли ми обговорюємо трансцендентальне знання, ми користуємось духовними термінами. По суті, немає нічого більш піднесеного й чистого, ніж трансцендентальне знання. Причиною нашого матеріального рабства є невігластво, а знання — причина нашого звільнення. Це знання — зрілий плід відданого служіння і, коли людина пізнає трансцендентне, їй нема потреби шукати миру десь далеко, бо вона насолоджується миром сама у собі. Іншими словами, це знання і вмиротвореність сягають довершеності в свідомості Кр̣шн̣и. Таким є остаточний висновок Бгаґавад-ґı̄ти.
39 ш́раддга̄ва̄л лабгате джн̃а̄нам̇
тат-парах̣ сам̇йатендрійах̣
джн̃а̄нам̇ лабдгва̄ пара̄м̇ ш́а̄нтім
ачірен̣а̄дгіґаччгаті
Послівний переклад
ш́раддга̄-ва̄н—той, хто вірує; лабгате—досягає; джн̃а̄нам—знання; тат-парах̣—дуже прихильний до цього; сам̇йата—опановані; індрійах̣—чуття; джн̃а̄нам—знання; лабдгва̄—досягнувши; пара̄м— трансцендентного; ш́а̄нтім—спокою; ачірен̣а—дуже швидко; адгіґаччгаті—досягає. Сповнена віри людина, яку приваблює трансцендентальне знання і яка приборкала свої чуття, гідна такого знання, і, досягши його, вона швидко віднаходить вище духовне вмиротворення. Такого знання в свідомості Кр̣шн̣и може досягти побожна людина, яка сповнена твердої віри в Кр̣шн̣у. Віруючий — це той, хто вважає, що просто діючи в свідомості Кр̣шн̣и він може досягти найвищої досконалості. Такої віри досягають шляхом здійснення відданого служіння й оспівування Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, що очищує серце від усякого матеріального бруду. Крім цього, людина повинна владати своїми чуттями. Той, хто беззастережно вірить в Кр̣шн̣у й опанував свої чуття, може легко досягти досконалого знання в свідомості Кр̣шн̣и.
40 аджн̃аш́ ча̄ш́раддадга̄наш́ ча
сам̇ш́айа̄тма̄ вінаш́йаті
на̄йам̇ локо ’сті на паро
на сукгам̇ сам̇ш́айа̄тманах̣
Послівний переклад
аджн̃ах̣—невіглас, що не знає загальновизнаних писань; ча—і; аш́раддадга̄нах̣—без віри в явлені писання; ча—також; сам̇ш́айа— сумнівів; а̄тма̄—людина; вінаш́йаті—падає; на—ніколи; айам—у цьому; локах̣—світ; асті—є; на—не; парах̣—до наступного життя; на—не; сукгам̇—щастя; сам̇ш́айа—той, хто сумнівається; а̄тманах̣—особи. Але необізнані й невіруючі люди, які піддають сумніву явлені священні писання, не досягають Божої свідомості й падають униз. Для душі, яка сумнівається, немає щастя ні в цьому житті, ні в наступному. З багатьох загальновизнаних і авторитетних явлених ш́а̄стр найкращим є Бгаґавад-ґı̄та̄. Люди, що майже подібні до тварин, не мають ні віри в, ні знання про загальновизнані священні писання. Деякі, хоча й мають уявлення про них або здатні цитувати з них уривки, насправді не вірять у ці слова. І хоча інші можуть навіть і вірити таким ш́а̄страм, як Бгаґавад-ґı̄та̄, вони не вірують у Бога-Особу, не вшановують Його, Ш́рı̄ Кр̣шн̣у. Такі люди завсім нестійкі в свідомості Кр̣шн̣и і зрештою падають. З вищезгаданих особистостей, ті, що не мають віри і завжди сумніваються, не здатні ні на який поступ. Люди без віри в Бога і в Його явлене слово не знаходять нічого доброго ні в цьому світі, ні в дальшому. Для них ніде немає щастя. Тому потрібно з вірою дотримуватись заповідей явлених ш́а̄стр й таким чином віднайти знання. Тільки знання допоможе піднятись на трансцендентний рівень духовного розуміння. Іншими словами, в питаннях духовної емансипації люди, що сповнені сумнівів, займають дуже непевну позицію. Тому треба слідувати стопами великих а̄ча̄рій, приналежних до лінії учнівської послідовності, й відтак досягти успіху.
41 йоґа-саннйаста-карма̄н̣ам̇
джн̃а̄на-сан̃чгінна-сам̇ш́айам
а̄тмавантам̇ на карма̄н̣і
нібадгнанті дганан̃джайа
Послівний переклад
йоґа—відданим служінням у карма-йозі; саннйаста—того, хто відрікся; карма̄н̣ам—плодів діяльності; джн̃а̄на—знанням; сан̃чгінна—відсікши; сам̇ш́айам—сумніви; а̄тма-вантам—розташований в своїй сутності; на—ніколи; карма̄н̣і—робота; нібадгнанті—зв’язує; дганан̃джайа—завойовник багатств. Той, хто відмовляється од плодів своєї діяльності, спрямовуючи її в річище відданого служіння, і чиї сумніви розвіяно за допомогою трансцендентального знання, той насправді віднайшов себе. Його більше не зв’язують наслідки діяльності, о завойовнику багатств. У того, хто дотримує настанов Бгаґавад-ґı̄ти, якою її сповістив Сам Господь, Верховний Бог-Особа, з милості трансцендентального знання щезають усі сумніви. Усвідомлюючи себе невід’ємною часткою Господа, сповнений свідомості Кр̣шн̣и, він вже досяг вершини самопізнання. І тому, безсумнівно, він звільнюється з рабства діяльності.
42 тасма̄д аджн̃а̄на-самбгӯтам̇
хр̣т-стгам̇ джн̃а̄на̄сіна̄тманах̣
чгіттваінам̇ сам̇ш́айам̇ йоґам
а̄тішт̣готтішт̣га бга̄рата
Послівний переклад
тасма̄т—тому; аджн̃а̄на-самбгӯтам—породжений невіглаством; хр̣т-стгам—розташований у серці; джн̃а̄на—знання; асіна̄—зброєю; а̄тманах̣ — себе; чгіттва̄ — відсікаючи; енам — цей; сам̇ш́айам—сумнів; йоґам—у йозі; а̄тішт̣га—бувши розташованим; уттішт̣га—підіймись на герць; бга̄рата—нащадок Бгарати. Отож, мечем знання зітни всі сумніви, що зринули в твоєму серці від невігластва. Озбройся йоґою, о Бга̄рато, підіймись і стань до бою! Систему йоґи, що її було викладено в цій главі, називають сана̄тана-йоґою, або вічною діяльністю живої істоти. Цю йоґу складають два різновиди жертовних дій: перший — це принесення в жертву матеріальної власності, а другий називають знанням своєї сутності, і він є чистою духовною діяльністю. Якщо жертву матеріальною власністю не супроводжує духовне усвідомлення, то така жертва стає матеріальною. Але той, хто здійснює жертвопринесення, прагнучи духовних досягнень, тобто у відданому служінні, приносить досконалу жертву. Звертаючись до духовної діяльності, ми виявляємо, що вона також поділяється на два порядки: усвідомлення своєї власної сутності (тобто свого справжнього становища) й осягнення істини про Верховного Бога-Особу. Той, хто слідує шляхом, на який вказує Бгаґавад-ґı̄та̄, якою вона є, може легко зрозуміти ці дві важливі галузі духовного знання. Він без перешкод набуває досконалого знання про себе, як про невід’ємну Господню частку. Усвідомлення такого факту — благо для людини, бо воно відкриває шлях до пізнання трансцендентних діянь Господа. На початку глави Сам Верховний Господь розповідав про Свою трансцендентну діяльність. Той, хто не розуміє повчань Ґı̄ти, є невіруючим, і слід знати, що він неправильно використовує часткову незалежність, якою наділив його Господь. Той, хто, незважаючи на ці вказівки, не розуміє справжньої природи Господа, як вічного, сповненого блаженства всезнаючого Бога-Особи — той воістину найперший невіглас. Невігластва можна позбутись, поступово усвідомлюючи засади свідомості Кр̣шн̣и. Свідомість Кр̣шн̣и можна пробудити за допомогою різного роду жертвопринесень: напівбогам, жертвування Брахману, жертвопринесень шляхом целібату, впорядкованого сімейного життя, через приборкання чуттів, практику містичної йоґи, покутою, зреченням від матеріальної власності, вивченням Вед й участю в суспільному устрої під назвою варн̣а̄ш́рама-дгарма. Все це є жертвопринесенням і всі вони засновані на впорядкованій діяльності. Але у всій такій діяльності головним чинником є самоусвідомлення. Істинний учень Бгаґавад-ґı̄ти — це той, хто прагне такої мети, але той, хто сумнівається в авторитеті Кр̣шн̣и, падає вниз. Тому нам дано пораду вивчати Бгаґавад-ґı̄ту або інше Святе Письмо під керівництвом істинного духовного вчителя, із смиренням слугуючи йому. Істинний духовний учитель перебуває в лінії учнівської послідовності, що триває з прадавніх часів, і він ні на йоту не відхиляється од повчань Верховного Господа, що їх було передано мільйони років тому богові Сонця, від якого вони перейшли на Землю. Тому потрібно слідувати шляхом, на який указує Бгаґавад-ґı̄та̄, як про те сказано в самій Ґı̄тı̄, остерігаючись людей, що цікавляться лише власним возвеличенням і збивають інших з істинного шляху. Безумовно, що Господь — це Верховна особистість, і Його діяльність — трансцендентна. Той, хто розуміє це, з самого початку вивчення Бгаґавад-ґı̄ти вже є звільненою особистістю.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до четвертої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розповідалося про трансцендентальне знання.
1 арджуна ува̄ча
саннйа̄сам̇ карман̣а̄м̇ кр̣шн̣а
пунар йоґам̇ ча ш́ам̇сасі
йач чгрейа етайор екам̇
тан ме брӯхі су-ніш́чітам
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; саннйа̄сам—відречення; карман̣а̄м—від усієї діяльності; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; пунах̣—знову; йоґам — віддане служіння; ча — також; ш́ам̇сасі — Ти вихваляєш; йат—яке; ш́рейах̣—благотворніше; етайох̣—із цих двох; екам— одне; тат—те; ме—мені; брӯхі—будь ласка, скажи; су-ніш́чітам—точно. Арджуна сказав: О Кр̣шн̣о, спочатку Ти велиш мені зректися діяльності, а потім знову радиш діяти з відданістю. Будь ласка, прошу Тебе, скажи ясно, що буде кращим для мене? У п’ятій главі Бгаґавад-ґı̄ти Господь каже, що діяльність у відданому служінні є краща, ніж сухі розумування. Служити Кр̣шн̣і легше, ніж філософствувати, тому що служіння Кр̣шн̣і трансцендентне за своєю природою і звільнює від наслідків гріховної діяльності. У другій главі викладено початкове знання про душу та про її ув’язнення в матеріальному тілі. Там також пояснювалось, як вибратися з такого матеріального ув’язнення за допомогою буддгі-йоґи, тобто відданого служіння. У третій главі пояснювалось, що людина, яка віднайшла знання, вже не має ніяких обов’язків. В четвертій главі Господь каже Арджуні, що всі способи жертовної діяльності скеровані на досягнення знання. Але наприкінці четвертої глави Господь закликає Арджуну пробудитись і стати до бою, оволодівши досконалим знанням. Таким чином, підкреслюючи водночас важливість як діяльності у відданому служінні, так і бездіяльності в знанні, Кр̣шн̣а спантеличив Арджуну і похитнув його рішучість. Арджуна розуміє, що відречення в знанні несе з собою припинення всієї діяльності, яка виконується заради чуттєвого задоволення. Але яким чином припиняє діяти той, хто працює задля Кр̣шн̣и? Інакше кажучи, він думає, що саннйа̄са, або відречення в знанні, теж має бути станом повної бездіяльності, вважаючи, що діяльність і відречення несумісні одне з одним.
Здається, Арджуна не зрозумів, що діяльність, осяяна трансцендентальним знанням, не викликає зворотніх наслідків, і, таким чином, тотожна бездіяльності. Тому він і запитує, чи слід йому цілком відмовитись од будь-якої діяльності, чи діяти із знанням.
2 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
саннйа̄сах̣ карма-йоґаш́ ча
ніх̣ш́рейаса-кара̄в убгау
тайос ту карма-саннйа̄са̄т
карма-йоґо віш́ішйате
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; саннйа̄сах̣—відречення від роботи; карма-йоґах̣—служіння Господу; ча—також; ніх̣ш́рейаса-карау—що приводить до звільнення; убгау—обидва; тайох̣—з двох; ту—але; карма-саннйа̄са̄т—порівняно з відреченням від роботи задля наслідків; карма-йоґах̣—служіння Господу; віш́ішйате—краще. Бог-Особа відповів: Як відречення від діяльності, так і діяльність з відданістю Мені сприяють звільненню. Але діяти з відданістю все ж таки краще, ніж зректись діяльності. Кармічна діяльність (тобто діяльність з прагненням чуттєвого задоволення) є причина матеріального рабства. Доки людина виконує діяльність, що має на меті поліпшення умов тілесного існування, вона буде переходити до різних типів тіл і, отже, вічно залишатиметься в матеріальному рабстві. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.5.4 – 6) підтверджує це таким чином:
нӯнам̇ праматтах̣ куруте вікарма
йад індрійа-прı̄тайа а̄пр̣н̣оті
на са̄дгу манйе йата а̄тмано ’йам
асанн апі клеш́а-да а̄са дехах̣
пара̄бгавас та̄вад абодга-джа̄то
йа̄ван на джіджн̃а̄сата а̄тма-таттвам
йа̄ват крійа̄с та̄вад ідам̇ мано ваі
карма̄тмакам̇ йена ш́арı̄ра-бандгах̣
евам̇ манах̣ карма-ваш́ам̇ прайункте
авідйайа̄тманй упадгı̄йама̄не
прı̄тір на йа̄ван майі ва̄судеве
на мучйате деха-йоґена та̄ват
«Люди несамовито прагнуть чуттєвої втіхи і не відають, що їхнє теперішнє тіло, що сповнене злигоднів, є наслідок їхньої ж минулої кармічної діяльності. Хоча це тіло й минуще, воно завжди приносить багато турбот. Тому нема рації працювати задля чуттєвого задоволення. Вважають, що людина живе марно, поки вона не почне дізнаватись про свою істинну сутність. Доки вона не зрозуміє своєї істинної тотожності, вона працюватиме заради плодів своєї діяльності, щоб задовольняти свої чуття, а доки свідомість людини занурена в почуттєві задоволення, вона змушена переселятись з одного тіла до іншого. Але навіть якщо розум охоплений прагненням кармічної діяльності і потьмарений невіглаством, людина повинна розвивати в собі любов до відданого служіння Ва̄судеві. Лише тоді вона отримає можливість звільнитись із рабства матеріального існування».
Таким чином, джн̃а̄ни (або знання про те, що істота не є матеріальним тілом, а духовною душею) недостатньо для звільнення. Необхідно діяти, відчуваючи себе духовною душею, бо інакше немає порятунку від матеріальних кайданів. Діяльність у свідомості Кр̣шн̣и, проте, не є користолюбною. Дії, що сповнені духовного розуміння, зміцнюють людину в її поступові до істинного знання. Сама лише відмова од кармічної діяльності без свідомості Кр̣шн̣и не очищує по-справжньому серце обумовленої душі. А доки серце не очистилось, людина неминуче працюватиме на кармічному рівні. Проте, діяльність у свідомості Кр̣шн̣и приводить до того, що корисливість зникає сама по собі, і людина більше не опускається на матеріальний рівень. Отже, діяльність у свідомості Кр̣шн̣и безперечно вище за відречення, яке завжди таїть у собі ризик падіння. Відречення без свідомості Кр̣шн̣и неповне, що й підтверджує Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ в своїй Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.2.258):
пра̄пан̃чікатайа̄ буддгйа̄
харі-самбандгі-вастунах̣
мумукшубгіх̣ парітйа̄ґо
ваіра̄ґйам̇ пгалґу катгйате
«Коли ті, хто прагне звільнення, відмовляються од речей, що пов’язані з Верховним Богом-Особою, вважаючи їх матеріальними, їхнє відречення називають неповним». Повне відречення полягає в усвідомленні того факту, що все, що існує, належить Господеві і тому ніхто не може претендувати на володіння чим-небудь. Треба зрозуміти, що насправді ніхто нічим не володіє. Чого ж тоді зрікатися? Той, хто знає, що все належить Кр̣шн̣і, завжди перебуває у відреченні. І якщо всім володіє Кр̣шн̣а, то й використовувати все слід на служіння Кр̣шн̣і. Ця досконала форма діяльності в свідомості Кр̣шн̣и набагато перевершує будь-яке штучне відречення саннйа̄сі школи ма̄йа̄ва̄дı̄.
3 джн̃ейах̣ са нітйа-саннйа̄сı̄
йо на двешт̣і на ка̄н̇кшаті
нірдвандво хі маха̄-ба̄хо
сукгам̇ бандга̄т прамучйате
Послівний переклад
джн̃ейах̣—належить знати; сах̣—він; нітйа—завжди; саннйа̄сı̄— відречений; йах̣—хто; на—ніколи; двешт̣і—ненавидить; на—не; ка̄н̇кшаті—бажає; нірдвандвах̣—вільний від будь-якої двоїстості; хі—неодмінно; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; сукгам—щасливо; бандга̄т—від рабства; прамучйате—повністю звільняється. Той, хто не прагне плодів своєї діяльності й не зневажає їх, — того вважають справді відреченою особистістю. Така людина, що вища від будь-якої двоїстості, легко долає матеріальну залежність і стає цілковито вільною, о міцнорукий Арджуно. Той, хто цілковито перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, — завжди відречений, тому що він не відчуває ані ненависті, ані прихильності до плодів своєї діяльності. Така відречена людина, яка присвятила себе трансцендентному любовному служінню Господеві, володіє досконалим знанням, тому що усвідомила одвічно притаманне їй становище у взаємостосунках з Кр̣шн̣ою. Вона цілковито усвідомлює, що Кр̣шн̣а — це всеосяжне ціле, а сама вона — невід’ємна частка Кр̣шн̣и. Таке знання досконале, бо воно правильне як з якісного погляду, так і з кількісного. Концепція цілковитої тотожності з Кр̣шн̣ою є неправильною, адже частина не може дорівнювати цілому. Розуміння своєї якісної тотожності з Верховним і кількісної відмінності від Нього складає справжнє трансцендентальне знання, що веде людину до стану довершеності — стану, за якого вона вже нічого не прагне і ні за чим не шкодує. За такого стану розуму вже не існує двоїстості, бо що б ця людина не робила, вона все робитиме для Кр̣шн̣и. Перевершивши таким чином будь- яку двоїстість, вона стає вільною навіть у матеріальному світі.
4 са̄н̇кгйа-йоґау пр̣тгаґ ба̄ла̄х̣
праваданті на пан̣д̣іта̄х̣
екам апй а̄стгітах̣ самйаґ
убгайор віндате пгалам
Послівний переклад
са̄н̇кгйа—аналітичне вивчення матеріального світу; йоґау—діяльність у відданому служінні; пр̣тгак—прекрасно; ба̄ла̄х̣—менш розумні; праваданті — кажуть; на — ніколи; пан̣д̣іта̄х̣ — освічені; екам—в одному; апі—навіть; а̄стгітах̣—перебуває; самйак—повний; убгайох̣—обох; віндате—насолоджується; пгалам—плід. Лише невігласи кажуть, що віддане служіння (карма-йоґа) відрізняється від аналітичного вивчення матеріального світу (са̄н̇кгйı̄). Мудрі кажуть, що той, хто досягає успіху на одному з цих шляхів, смакує плоди обох. Мета аналітичного вивчення матеріального світу полягає у тому, щоб виявити душу всього сущого. Душа матеріального світу — це Вішн̣у, або Наддуша. Віддане служіння Господу включає в себе служіння Наддуші. Один шлях — шукати і знаходити коріння дерева, а другий — поливати ці корені. Той, хто по- справжньому вивчає філософію са̄н̇кгйі, знаходить корінь матеріального світу, Вішн̣у, і потім, сповнившись духовного знання, віддає себе служінню Господеві. Таким чином, по суті, немає різниці між цими двома шляхами, тому що мета їх обох — Вішн̣у. Ті, хто не знає вищої мети, кажуть, що са̄н̇кгйа і карма-йоґа мають різні цілі, але мудрий знає про спільну мету двох шляхів.
5 йат са̄н̇кгйаіх̣ пра̄пйате стга̄нам̇
тад йоґаір апі ґамйате
екам̇ са̄н̇кгйам̇ ча йоґам̇ ча
йах̣ паш́йаті са паш́йаті
Послівний переклад
йат—котре; са̄н̇кгйаіх̣—за допомогою методів філософії са̄н̇кгйі; пра̄пйате—досягають; стга̄нам—становище; тат—те; йоґаіх̣—відданим служінням; апі—також; ґамйате—можна досягти; екам—один; са̄н̇кгйам—аналітичне вивчення; ча—і; йоґам—діяльність у відданості; ча—і; йах̣—той, хто; паш́йаті—бачить; сах̣— він; паш́йаті—справді бачить. Той, хто знає, що становища, якого досягнуто за допомогою аналітичного дослідження, можна також досягти за допомогою відданого служіння, і розуміє, що са̄н̇кгйа і йоґа перебувають на одному рівні, — той бачить справжній стан речей. Справжнє призначення філософського пошуку полягає в тому, щоб віднайти кінцеву мету життя. А що кінцевою метою життя є самоусвідомлення, то й немає різниці між висновками, до яких ведуть ці два шляхи. Філософська розвідка са̄н̇кгйі приводить до висновку, що жива істота не є складовою частиною матеріального світу, а що вона — невід’ємна частка верховного духовного цілого. Отже, духовна душа не має нічого спільного з матеріальним світом, і її діяльність повинна бути якось пов’язана із Всевишнім. Коли вона діє в свідомості Кр̣шн̣и, вона, по суті, перебуває в своєму одвічному природному становищі. Вивчаючи філософію са̄н̇кгйі, людина зрікається матерії, а на шляху йоґи, відданого служіння, її приваблює робота в свідомості Кр̣шн̣и. Насправді обидва шляхи є одне й те ж саме, хоча на перший погляд і здається, що один з них породжує відчуженість, а другий — прив’язаність. Але відчуженість од матеріального і прив’язаність до Кр̣шн̣и — насправді є одне й те ж саме. Той, хто розуміє це, бачить справжній стан речей.
6 саннйа̄сас ту маха̄-ба̄хо
дух̣кгам а̄птум айоґатах̣
йоґа-йукто мунір брахма
на чірен̣а̄дгіґаччгаті
Послівний переклад
саннйа̄сах̣—спосіб життя у відреченні; ту—але; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; дух̣кгам—відчай; а̄птум—поринає в; айоґатах̣—без відданого служіння; йоґа-йуктах̣—зайнятий у відданому служінні; муніх̣ — мислитель; брахма — Всевишній; на чірена — без затримки; адгіґаччгаті—досягає. Якщо людина просто відмовляється від усякої діяльності, однак не вдається до відданого служіння Господеві, — вона не побачить щастя. Але глибокодумна людина, яка віддано служить Господеві, без перешкод досягає Всевишнього. Існують дві категорії саннйа̄сі, або тих, хто живе у відреченні. Саннйа̄сі-ма̄йа̄ва̄ді вивчають філософію са̄н̇кгйі, а саннйа̄сі-ваішн̣ави вивчають філософію Бга̄ґаватам, що являє собою правдивий коментар на Веда̄нта-сӯтри. Саннйа̄сі-ма̄йа̄ва̄ді також вивчають Веда̄нта-сӯтри, однак вони користуються при цьому власними коментарями під назвою Ш́а̄рı̄рака-бга̄шйа, що їх написав Ш́ан̇кара̄ча̄рйа. Послідовники школи Бга̄ґавати віддано служать Господу згідно з правилами па̄н̃чара̄трики, і, таким чином, саннйа̄сі-ваішн̣ави виконують різноманітну діяльність у трансцендентному служінні Господеві. Саннйа̄сі-ваішн̣ави ніяк не пов’язані з матеріальною діяльністю, натомість вони постійно виконують різноманітну діяльність у своєму відданому служінні Господеві. Але саннйа̄сі-ма̄йа̄ва̄ді, які вивчають са̄н̇кгйу, Веда̄нту та філософствують, не здатні відчути трансцендентний смак відданого служіння Господу. А через те, що їхні студії інколи стають дуже нудними, вони, стомившись від роздумів про Брахмана, звертаються до Бга̄ґаватам, хоча і не спроможні зрозуміти його. Тому вивчати Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам для них дуже важко. Сухі розумування та імперсональні інтерпретації на основі штучних побудов не приносять ніякої користі саннйа̄сі-ма̄йа̄ва̄ді. Проте, саннйа̄сі-ваішн̣ави, які вподобали віддане служіння, — щасливі, виконуючи свої трансцендентні обов’язки, і вони мають надійну запоруку того, що врешті-решт увійдуть в царство Господа. Саннйа̄сі-ма̄йа̄ва̄ді інколи збочують із шляху самоусвідомлення і знову занурюються в матеріальну діяльність філантропічного або альтруїстичного характеру, що не має нічого спільного з духовною діяльністю. Отже, можна зробити висновок, що становище відданих у свідомості Кр̣шн̣и краще, ніж у тих саннйа̄сі, які просто роздумують про те, що є Брахман і що не є ним, хоча і такі особистості через багато народжень також прийдуть до свідомості Кр̣шн̣и.
7 йоґа-йукто віш́уддга̄тма̄
віджіта̄тма̄ джітендрійах̣
сарва-бгӯта̄тма-бгӯта̄тма̄
курванн апі на ліпйате
Послівний переклад
йоґа-йуктах̣—зайнятий відданим служінням; віш́уддга-а̄тма̄—душа, що очистилась; віджіта-а̄тма̄—той, хто владає собою; джіта- індрійах̣—перемігши почуття; сарва-бгӯта—усім живим істотам; а̄тма-бгӯта-а̄тма̄—той, хто співчуває; курван апі—хоча й заглиблений у роботу; на—ніколи; ліпйате—зв’язаний. Той, хто робить усе з відданістю, хто є чиста душа, хто владає розумом і приборкав чуття — той любий усім, і він співчуває кожному. Хоча він завжди працює, діяльність не сковує його. Той, хто йде шляхом визволення в свідомості Кр̣шн̣и, — дуже дорогий усім живим істотам, і кожна жива істота люба йому. І це — вияв свідомості Кр̣шн̣и. Така людина завжди бачить, що кожна жива істота невід’ємна від Кр̣шн̣и, подібно до того, як листя і гілля нероздільні з деревом. Він добре знає, що вода, якою поливають корінь, напоїть гілля і листя дерева, так само, як їжа, потрапивши в шлунок, постачає енерґію всьому тілу. Той, хто діє в свідомості Кр̣шн̣и, — є слуга кожного, і тому він дуже дорогий кожному. Й оскільки всі задоволені його діяльністю, свідомість його чиста. Якщо ж свідомість його чиста, то він повністю владає своїм розумом, а за допомогою врівноваженого розуму він легко вгамовує свої чуття. Його розум завжди зосереджений на Кр̣шн̣і — і тому не може трапитись такого, щоб він відступився од Кр̣шн̣и, або щоб його почуття було втягнуто в якусь іншу діяльність, окрім служіння Господеві. Він хоче слухати тільки про Кр̣шн̣у, і не бажає їсти нічого, що не було запропоноване Кр̣шн̣і. Він нікуди не хоче йти, якщо це не пов’язано з Кр̣шн̣ою. Таким чином він панує над своїми чуттями. Людина, чуття якої приборкані, не ображає нікого. Може виринути питання: «Але ж Арджуна під час битви поводився зі своїми супротивниками вельми негречно! Хіба таке поводження личить людині, що перебуває в свідомості Кр̣шн̣и?» Однак це лише на перший погляд Арджуна здавався аґресивним, адже, як це було з’ясовано в другій главі, всі присутні на полі бою продовжуватимуть жити як індивідуальні істоти, бо не можна вбити духовної душі. Таким чином, з духовного погляду нікого не було вбито на полі бою Курукшетра. За велінням Кр̣шн̣и, присутнього там особисто, вони лише змінили свій «одяг». Тому Арджуна, воюючи на полі бою Курукшетра, насправді не воював зовсім, — він, сповнений свідомості Кр̣шн̣и, просто виконував накази Кр̣шн̣и. Така людина ніколи не заплутується в кармічних наслідках своєї діяльності.
TEXTS 8-9
наіва кін̃чіт каромı̄ті
йукто манйета таттва-віт
паш́йан̃ ш́р̣н̣ван спр̣ш́ан̃ джіґгранн
аш́нан ґаччган свапан ш́васан
пралапан віср̣джан ґр̣хн̣анн
унмішан німішанн апі
індрійа̄н̣ı̄ндрійа̄ртгешу
вартанта іті дга̄райан
Послівний переклад
на—ніколи; ева—неодмінно; кін̃чіт—що завгодно; каромі—я роблю; іті—таким чином; йуктах̣—той, хто перебуває в божественній свідомості; манйета—думає; таттва-віт—той, хто знає істину; паш́йан—бачачи; ш́р̣н̣ван—чуючи; спр̣ш́ан—доторкуючись; джіґгран—нюхаючи; аш́нан—споживаючи; ґаччган—коли він ходить; свапан—коли він спить; ш́васан—дихаючи; пралапан—розмовляючи; віср̣джан—відмовляючись; ґр̣хн̣ан—приймаючи; унмішан — розплющуючи; німішан — заплющуючи; апі — незважаючи на; індрійа̄н̣і—чуття; індрійа-артгешу—в задоволенні почуттів; вартанте—хай вони будуть залучені до; іті—так; дга̄райан—вважаючи. Той, хто має божественну свідомість, незважаючи на те, що бачить, чує, торкає і нюхає, їсть, рухається, спить і дихає — завжди розуміє, що насправді він нічого не робить, тому що, розмовляючи, опорожнюючи шлунок й наповнюючи його, відкриваючи і заплющуючи очі, він завжди знає, що це лише матеріальні чуття взаємодіють із своїми об’єктами, сам же він стоїть осторонь них. Життя людини в свідомості Кр̣шн̣и чисте, і тому вона не має нічого спільного з матеріальною діяльністю, що залежить від п’яти причин, безпосередніх і прихованих: виконавця, власне роботи, ситуації, зусиль й удачі. Це є наслідком того, що вона поринула у любовне трансцендентне служіння Кр̣шн̣і. Хоча зовні вона діє за допомогою свого тіла та органів чуття, насправді вона завжди усвідомлює своє справжнє становище — свої духовні обов’язки. У людини з матеріальною свідомістю органи чуття зайняті почуттєвими втіхами, але людина в свідомості Кр̣шн̣и використовує їх так, щоб вдовольнити чуття Кр̣шн̣и. Тому людина в свідомості Кр̣шн̣и завжди вільна, хоча зовні здається, що вона діє на емоційному рівні. Такі фізіологічні функції, як бачення та слухання, являють собою чуттєву діяльність, призначену для здобування знання, тимчасом як рух, мова, опорожнення шлунку тощо, призначені для роботи. Функціонування чуттів не впливає на людину в свідомості Кр̣шн̣и. Вона робить тільки те, що хоче Господь, бо розуміє, що вона — вічна слуга Господа.
10 брахман̣й а̄дга̄йа карма̄н̣і
сан̇ґам̇ тйактва̄ кароті йах̣
ліпйате на са па̄пена
падма-патрам іва̄мбгаса̄
Послівний переклад
брахман̣і—Верховному Богові-Особі; а̄дга̄йа—віддає; карма̄н̣і— усяку роботу; сан̇ґам—прив’язаності; тйактва̄—відмовляючись; кароті—виконує; йах̣—хто; ліпйате—заторкується; на—ніколи; сах̣—він; па̄пена—гріхом; падма-патрам—лист лотоса; іва—як; амбгаса̄—водою. Того, хто виконує свої обов’язки без прив’язаності до них і віддає плоди Верховному Господеві, не заторкує гріх. Він подібний до листка лотосу, що не змочується водою. Тут слово брахман̣і означає «в свідомості Кр̣шн̣и». Матеріальний світ являє собою сукупне проявлення трьох ґун̣ матеріальної природи, і це визначається спеціальним терміном: прадга̄на. Ведичні гімни сарвам̇ хй етад брахма (Ма̄н̣д̣ӯкйа Упанішада 2), тасма̄д етад брахмо на̄ма-рӯпам аннам̇ ча джа̄йате (Мун̣д̣ака Упанішада 1.1.9) і слова Бгаґавад-ґı̄ти (14.3) мама йонір махад брахма вказують, що все, що існує в матеріальному світі, є виявом Брахмана, і хоча наслідки проявляються різним чином, вони не відрізняються од причини. В Īш́опанішаді сказано, що все пов’язано з Верховним Брахманом, тобто Кр̣шн̣ою, і тому все належить тільки Йому. Хто ясно усвідомлює, що все належить Кр̣шн̣і, що Він — володар усього, і що, таким чином, все служить Йому, — того не заторкують ні добрі, ні гріховні наслідки його діяльності. Навіть оце матеріальне тіло є даром Божим і призначене для певної діяльності, і його можна залучити до свідомості Кр̣шн̣и. Тоді зворотні наслідки гріховної діяльності вже не будуть поганити його, так само, як вода не змочує лист лотосу, що лежить на ній. Господь також каже в Ґіті (3.30): майі сарва̄н̣і карма̄н̣і саннйасйа — «підпорядкуй всю свою діяльність Мені (Кр̣шн̣і)». Це означає, що людина без свідомості Кр̣шн̣и діє відповідно до своїх тілесних та почуттєвих понять, але той, хто має свідомість Кр̣шн̣и, діє вже на основі розуміння того, що тіло — це власність Кр̣шн̣и, і тому його треба використовувати в служінні Кр̣шн̣і.
11 ка̄йена манаса̄ буддгйа̄
кевалаір індрійаір апі
йоґінах̣ карма курванті
сан̇ґам̇ тйактва̄тма-ш́уддгайе
Послівний переклад
ка̄йена — тілом; манаса̄ — розумом; буддгйа̄ — інтелектом; кевалаіх̣—той, хто очистивсь; індрійаіх̣—чуттями; апі—навіть; йоґінах̣—людина в свідомості Кр̣шн̣и; карма—дії; курванті—вони виконують; сан̇ґам—прихильність; тйактва̄—залишивши; а̄тма— себе; ш́уддгайе—з метою очищення. Йоґи, відмовившись від усіх прив’язаностей, діють, використовуючи тіло, розум, інтелект і навіть чуття лише заради очищення. Всі дії, які здійснюють за допомогою тіла, розуму, інтелекту і навіть чуттів у свідомості Кр̣шн̣и, задля вдоволення Кр̣шн̣и, вільні від матеріальної скверни. Дії людини, яка усвідомлює Кр̣шн̣у, не викликають ніяких зворотніх матеріальних наслідків. Тому таку чисту діяльність, яку звичайно називають сад-а̄ча̄ра, легко виконувати в свідомості Кр̣шн̣и. Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ в своїй Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.2.187) описує це таким чином:
ı̄ха̄ йасйа харер да̄сйе
карман̣а̄ манаса̄ ґіра̄
нікгіла̄св апй авастга̄су
джı̄ван-муктах̣ са учйате
«Людина, яка діє в свідомості Кр̣шн̣и (або, іншими словами, служить Кр̣шн̣і) за допомогою тіла, розуму, інтелекту й слів, вже є вільною, навіть перебуваючи в матеріальному світі, хоча вона й може виконувати різноманітну так звану „матеріальну діяльність”». Вона позбулась оманного его, бо не ототожнює себе з тілом, як і не вважає себе його власником. Вона знає, що вона не є тілом, і що тіло не належить їй. Вона сама належить Кр̣шн̣і, і тіло її також належить Кр̣шн̣і. Коли все, що вона створює за допомогою тіла, розуму, інтелекту, мови, життя, багатства тощо, — все, що в неї є, вона використовує на служіння Кр̣шн̣і — все одразу ж узгоджується з Кр̣шн̣ою. Вона не відходить од Кр̣шн̣и і позбувається оманного его, що примушує людину ототожнювати себе зі своїм тілом тощо. Таким є досконалий ступінь свідомості Кр̣шн̣и.
12 йуктах̣ карма-пгалам̇ тйактва̄
ш́а̄нтім а̄пноті наішт̣гікı̄м
айуктах̣ ка̄ма-ка̄рен̣а
пгале сакто нібадгйате
Послівний переклад
йуктах̣—той, хто заглибився у віддане служіння; карма-пгалам— наслідків усієї діяльності; тйактва̄—відмовляючись; ш́а̄нтім— цілковитого спокою; а̄пноті—досягає; наішт̣гікı̄м—непохитного; айуктах̣—той, хто не має свідомості Кр̣шн̣и; ка̄ма-ка̄рен̣а—для насолоди плодами роботи; пгале—у наслідку; сактах̣—прив’язаний; нібадгйате—заплутується. Непохитно віддана душа досягає справжнього миру, бо вона пропонує Мені плоди всієї своєї діяльності, тоді як людина, яка не перебуває в злагоді з Всевишнім і жадає плодів своєї праці, заплутується. Різниця між людиною в свідомості Кр̣шн̣и і людиною з тілесною концепцією буття полягає в тому, що перша прив’язується до Кр̣шн̣и, а друга прив’язана до наслідків своїх дій. Людина, що прихилилася до Кр̣шн̣и і працює тільки для Нього, безумовно вже є звільненою особистістю і не прагне плодів своєї праці. В Бга̄ґаватам пояснюється, що занепокоєність результатами своєї діяльності виникає внаслідок нашого занурення в концепцію двоїстості, тобто забуття Абсолютної Істини. Кр̣шн̣а є Верховна Абсолютна Істина, Бог-Особа. В свідомості Кр̣шн̣и двоїстості немає. Все, що існує, створено енерґією Кр̣шн̣и, а Кр̣шн̣а є всеосяжне благо. Тому діяльність в свідомості Кр̣шн̣и протікає на абсолютному рівні, вона трансцендентна і не викликає матеріальних наслідків. Отже, людина в свідомості Кр̣шн̣и сповнена вмиротворення. Але той, хто підраховує прибутки, що забезпечують йому чуттєві втіхи, не матиме такого спокою. В цьому і полягає секрет свідомості Кр̣шн̣и: бачити, що все суще перебуває в Кр̣шн̣і, — внаслідок такого розуміння зникають страхи і приходить мир.
13 сарва-карма̄н̣і манаса̄
саннйасйа̄сте сукгам̇ ваш́ı̄
нава-два̄ре пуре дехı̄
наіва курван на ка̄райан
Послівний переклад
сарва—усієї; карма̄н̣і—діяльності; манаса̄—розумом; саннйасйа— відмовляючись; а̄сте—залишається; сукгам—у щасті; ваш́ı̄—той, хто володіє собою; нава-два̄ре—в місці, де є дев’ять воріт; пуре—в місті; дехı̄—втілена душа; на—ніколи; ева—неодмінно; курван— роблячи будь-що; на—не; ка̄райан—примушуючи виконати. Якщо втілена жива істота впокорила свою природу й розумом зрікається будь-якої діяльності, вона щасливо перебуває в місті, що має дев’ять брам (в матеріальному тілі), вона нічого не робить й не створює підстав для праці. Втілена душа живе в місті, що має дев’ять брам. Діяльність тіла, або, образно кажучи, тіла-міста, протікає сама по собі, відповідно до впливу на нього певних ґун̣ матеріальної природи. Обумовлена душа, хоча і перебуває в певних умовах, спричинених тілом, якщо забажає, може вивільнитись з-під такого диктату. Вона ототожнює себе з матеріальним тілом і страждає лише тому, що забула про свою вищу природу. За допомогою свідомості Кр̣шн̣и вона може віднайти своє справжнє становище й таким чином вивільнитись із в’язниці тіла. Отже, той, хто приймає свідомість Кр̣шн̣и, одразу ж стає вище механічної тілесної діяльності. За такого впорядкованого життя, змінивши напрям своїх думок, він щасливо живе в місті, що має дев’ять брам. Ці дев’ять брам описано так:
нава-два̄ре пуре дехı̄
хам̇со лела̄йате бахіх̣
ваш́ı̄ сарвасйа локасйа
стга̄варасйа чарасйа ча
«Верховний Бог-Особа, який перебуває в тілі живої істоти, — володар усіх живих істот у всьому всесвіті. Тіло має дев’ять брам (двоє очей, дві ніздрі, два вуха, рот, анус та ґеніталії). За обумовленого стану життя істота ототожнює себе з тілом, але коли вона розпізнає себе і Господа в своєму серці, вона стає такою ж вільною, як і Господь, навіть перебуваючи в тілі» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.18).
Отже, людина в свідомості Кр̣шн̣и вільна як від зовнішньої, так і від внутрішньої діяльності матеріального тіла.
14 на картр̣твам̇ на карма̄н̣і
локасйа ср̣джаті прабгух̣
на карма-пгала-сам̇йоґам̇
свабга̄вас ту правартате
Послівний переклад
на—ніколи; картр̣твам—власності; на—не; карма̄н̣і—діяльності; локасйа—людей; ср̣джаті—створює; прабгух̣—господар міста-тіла; на—не; карма-пгала—з наслідками дій; сам̇йоґам—зв’язок; свабга̄вах̣—ґун̣и матеріальної природи; ту—але; правартате—діють. Втілений дух, господар міста-тіла, не чинить дій, не спонукає людей діяти і не створює наслідків дій. Усе це розігрують ґун̣и матеріальної природи. Як буде з’ясовано в сьомій главі, жива істота — це одна з енерґій Верховного Господа, і ця енерґія, або природа, відрізняється від матерії, яка є іншою, нижчою природою Господа. Якимось чином з давніх-давен вища природа (жива істота), перебуває у зв’язку з матеріальною природою. Це тимчасове тіло, або матеріальне житло, яке вона одержує, є причиною різноманітної діяльності й її наслідків. Пробуваючи в такому обумовленому стані, жива істота страждає від наслідків діяльності тіла, ототожнюючи себе, в своєму неуцтві, з ним. Саме незнання, яке з давніх-давен оповило живу істоту, є причиною тілесних мук та страждань. Але, відмежувавшись від тілесної діяльності, жива істота одразу ж звільнюється також від її наслідків. Поки жива істота перебуває в місті-тілі, їй здається, що вона його господар, хоча насправді вона ані володіє тілом, ані керує його діями та їхніми зворотніми наслідками. Вона просто пливе у відкритому океані матеріального світу і бореться за існування. Океанські хвилі шпурляють її, і вона не владна над ними. Найкраще рішення — вибратись з океану за допомогою трансцендентної свідомості Кр̣шн̣и. Лише це врятує її від будь-якого сум’яття.
15 на̄датте касйачіт па̄пам̇
на чаіва сукр̣там̇ вібгух̣
аджа̄нена̄вр̣там̇ джн̃а̄нам̇
тена мухйанті джантавах̣
Послівний переклад
на — ніколи; а̄датте — приймає; касйачіт — чиї-небудь; па̄пам — гріх; на—ні; ча—також; ева—неодмінно; су-кр̣там—благочестиві вчинки; вібгух̣—Верховний Господь; аджн̃а̄нена—невіглаством; а̄вр̣там — покриті; джн̃а̄нам — знання; тена — цим; мухйанті — спантеличений; джантавах̣—живі істоти. Так само і Верховний Господь не відповідає за чиїсь гріховні або праведні вчинки. Втілені істоти самі заплуталися внаслідок невігластва, що покриває їхнє справжнє знання. Санскритське слово вібгу вказує на Верховного Господа, сповненого безмежного знання, багатства, сили, слави, вроди й відречення. Він завжди вдоволений Сам у Собі, і Його не турбує чиясь гріховна або праведна діяльність. Це не Він створює певні обставини для кожної конкретної живої істоти, а сама істота, яку невігластво збило з пантелику, бажає опинитися в певних життєвих умовах і таким чином починає низку дій та їхніх зворотніх наслідків. За своєю вищою природою жива істота сповнена знання. Проте, внаслідок своїх обмежених можливостей, вона схильна підпадати під вплив невігластва. Господь всемогутній, а жива істота — ні, Господь — вібгу, тобто той, хто знає все, а жива істота — ану, або дуже крихітна, як атом. Вона є живою душею, і тому здатна бажати згідно зі своєю свободною волею. Але лише всемогутній Господь здійснює її бажання. Коли жива істота заплутується в своїх бажаннях, Господь все ж таки дозволяє їй здійснити ці бажання, але Він ніколи не відповідає за дії та зворотні наслідки, які мають місце за яких-небудь обставин, що їх створила сама жива істота. Таким чином, збита з пантелику втілена душа ототожнює себе з тимчасовим матеріальним тілом і підпадає впливові минущих злигоднів та радощів життя. Господь у формі Парама̄тми, або Наддуші, завжди супроводжує живу істоту і тому Він може зрозуміти бажання індивідуальної душі подібно до того, як людина може відчувати аромат квітки, перебуваючи поблизу неї. Бажання — це тонка форма обумовленості живої істоти. Господь здійснює бажання людини настільки, наскільки вона того заслуговує, тому й кажуть: «Людина гадає, а Господь розподіляє». Істота не всемогутня в здійсненні своїх бажань. Господь, проте, може здійснити всі бажання; Він безсторонній до кожного, і не перешкоджає здійснюватись бажанням крихітних незалежних живих істот. Але Кр̣шн̣а проявляє особливу турботу про тих, хто прагне Його і Він підтримує в них таке бажання, щоб вони змогли досягти Його і стали вічно щасливі. У ведичних гімнах сказано: еша у хй ева̄ са̄дгу карма ка̄райаті там̇ йам ебгйо локебгйа уннінı̄шате. Еша у ева̄са̄дгу карма ка̄райаті йам адго нінı̄шате — «Господь привертає живу істоту до праведної діяльності, щоб вона могла піднестись, і той же Господь дає їй можливість грішити й потрапити в пекло» (Каушı̄такı̄ Упанішада 3.8).
аджн̃о джантур анı̄ш́о ’йам
а̄тманах̣ сукга-дух̣кгайох̣
ı̄ш́вара-преріто ґаччгет
сварґам̇ ва̄ш́в абграм ева ча
«Жива істота цілком залежна в своїх радощах і горі. Волею Всевишнього вона може потрапити і на небо, і в пекло, подібно до хмари, яку носить вітер».
Отже, втілена душа, завдяки своєму давньому прагненню уникнути свідомості Кр̣шн̣и, сама є причиною власного збентеження. Незважаючи на те, що за своєю природою вона є вічною, сповненою блаженства та знання, вона, внаслідок дріб’язковості свого існування, забуває одвічно притаманне їй становище Господнього слуги й таким чином потрапляє в пастку незнання. Під впливом невігластва вона звинувачує Господа, перекладаючи на Нього відповідальність за своє обумовлене існування. Те ж саме сказано і у Веда̄нта-сӯтрі (2.1.34): ваішамйа-наірґгр̣н̣йе на са̄пекшатва̄т татга̄ хі дарш́айаті — «Господь ні до кого не відчуває ні любові, ні зненависті, хоча може здаватись, що Він і робить це».
16 джн̃а̄нена ту тад аджн̃а̄нам̇
йеша̄м̇ на̄ш́ітам а̄тманах̣
теша̄м а̄дітйа-вадж джн̃а̄нам̇
прака̄ш́айаті тат парам
Послівний переклад
джн̃а̄нена—знанням; ту—але; тат—те; аджн̃а̄нам—незнання; йеша̄м—чиє; на̄ш́ітам—руйнується; а̄тманах̣—живої істоти; теша̄м—їх; а̄дітйа-ват—як сонце, що сходить; джн̃а̄нам—знання; прака̄ш́айаті—виявляє; тат парам—в свідомості Кр̣шн̣и. Коли людину осяває знання, що руйнує невігластво, це знання відкриває їй усе, як сонце освітлює все ясного дня. Ті, що забули Кр̣шн̣у, врешті-решт неодмінно заходять у безвихідь, але тих, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, ніщо не бентежить. В Бгаґавад-ґı̄ті сказано: сарва̄ джн̃а̄на-плавена, джн̃а̄на̄ґніх̣ сарва-карма̄н̣і і на хі джн̃а̄нена садр̣ш́ам. Знання завжди у великій пошані. Що ж це за знання? Досконале знання приходить тоді, коли людина віддається Кр̣шн̣і, як сказано у дев’ятнадцятому вірші сьомої глави: бахӯна̄м̇ джанмана̄м анте джн̃а̄нава̄н ма̄м̇ прападйате. Коли людина, яка пройшла крізь багато-багато народжень й оволоділа досконалим знанням, вручає себе Кр̣шн̣і, або досягає свідомості Кр̣шн̣и, все відкривається перед нею, подібно до того, як сонце вдень освітлює все навкруги. Стільки принад спокушують живу істоту! Наприклад, коли вона безсоромно вважає себе Богом, то насправді вона лише потрапляє в останню пастку невігластва. Якщо жива істота є Богом, тож як невігластво змогло заплутати її? Хіба неуцтво зіб’є з пантелику Бога? Якби це було так, тоді невігластво, або Сатана, був би вищим од Бога. Справжнє знання можна отримати від людини, яка цілком перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Тому треба знайти істинного духовного вчителя і під його керівництвом дізнатись, що таке свідомість Кр̣шн̣и, бо свідомість Кр̣шн̣и може розвіяти неуцтво, подібно до того, як сонце розганяє темряву. Хоча людина може навіть і розуміти, що вона не є це тіло, що вона трансцендентна стосовно нього, вона ще не завжди здатна відрізнити душу від Наддуші. Однак, вона може отримати це знання, якщо подбає про те, щоб знайти досконалого духовного вчителя в свідомості Кр̣шн̣и. Пізнати Бога і свій зв’язок з Богом можна лише зустрівшись з Його представником. Представник Бога ніколи не проголошує себе Богом, хоча йому віддають таку ж шану, як Самому Богові, тому що він знає Бога. Треба зрозуміти різницю між Богом та живою істотою. Тому Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а каже у другій главі (2.12), що кожна жива істота є індивідуальність, а також і Сам Господь є індивідуальність. Всі вони були індивідуальними особистостями в минулому, є особистостями тепер і залишаться такими ж особистостями в майбутньому, навіть після звільнення. Вночі, коли навколо панує темрява, нам все здається однаковим, але вдень, коли зійшло сонце, ми бачим справжню сутність всіх речей. Отже, справжнє знання полягає в тому, щоб віднайти свою духовну індивідуальність.
17 тад-буддгайас тад-а̄тма̄нас
тан-нішт̣га̄с тат-пара̄йан̣а̄х̣
ґаччгантй апунар-а̄вр̣ттім̇
джн̃а̄на-нірдгӯта-калмаша̄х̣
Послівний переклад
тат-буддгайах̣—ті, чий інтелект завжди перебуває у Всевишньому; тат-а̄тма̄нах̣—ті, чий розум завжди перебуває у Всевишньому; тат-нішт̣га̄х̣—ті, чия віра звернена лише до Всевишнього; тат-пара̄йан̣а̄х̣—ті, хто лише в Ньому знаходить притулок; ґаччганті—йдуть; апунах̣-а̄вр̣ттім—до звільнення; джн̃а̄на—знанням; нірдгӯта—відкинувши; калмаша̄х̣—побоювання. Коли все: інтелект, розум, віра й надія людини зосереджені на Всевишньому, тоді вона цілком звільнюється від тривог завдяки досконалому знанню, і таким чином йде вперед шляхом звільнення. Верховна Трансцендентна Істина — це Господь Кр̣шн̣а. Впродовж усієї Бгаґавад-ґı̄ти підкреслюється, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. На цьому сходиться вся ведична література. Пара-таттва означає Верховну Реальність, яку усвідомлюють ті, що пізнають Всевишнього як Брахмана, Парама̄тму і Бгаґава̄на. Бгаґава̄н, або Верховний Бог-Особа, це останнє слово в пізнанні Абсолюту. Вище за Нього немає нічого. Господь каже: маттах̣ паратарам̇ на̄нйат кін̃чід асті дганан̃джайа. Імперсональний Брахман також підтримує Кр̣шн̣а: брахмано хі пратішт̣га̄хам. Тому з усякого погляду Кр̣шн̣а є Верховна Реальність. Той, чиї розум, інтелект, віра й надія на захист завжди скеровані на Кр̣шн̣у, тобто, той, хто цілком перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, — того безумовно покидають тривоги і він досягає досконалого трансцендентального знання. Людина в свідомості Кр̣шни дуже добре розуміє двоєдиність Кр̣шн̣и (Він є все суще й водночас залишається індивідуальністю), і, озброївшись таким трансцендентальним знанням, вона здатна дедалі вдосконалюватися на шляху звільнення.
18 відйа̄-вінайа-сампанне
бра̄хман̣е ґаві хастіні
ш́уні чаіва ш́ва-па̄ке ча
пан̣д̣іта̄х̣ сама-дарш́інах̣
Послівний переклад
відйа̄—освітою; вінайа—і лагідністю; сампанне—повністю обладнаний; бра̄хман̣е—в бра̄хман̣і; ґаві—в корові; хастіні—в слоні; ш́уні—в собаці; ча—і; ева—неодмінно; ш́ва-па̄ке—в собакоїді (недоторканому); ча—відповідно; пан̣д̣іта̄х̣—ті, що мудрі; сама-дарш́інах̣—ті, що бачать в однаковому світлі. Смиренний мудрець завдяки істинному знанню однаковими очима дивиться на вченого і скромного бра̄хман̣у, корову, слона, собаку та собакоїда (недоторканого). Людина в свідомості Кр̣шн̣и не звертає уваги на тілесні або кастові відмінності живих істот. Бра̄хман̣а і недоторканий, може й відрізняються з соціальної точки зору, а собака, корова і слон, може, й належать до різних видів живих істот, однак, з погляду освіченого трансценденталіста такі тілесні відміни не мають ніякого значення. Подібне бачення можливе завдяки тому, що живі істоти споріднені із Всевишнім, бо Верховний Господь присутній в серці кожного у вигляді Парама̄тми, Своєї повновладної частки. Таке розуміння становища Всевишнього і є справжнє знання. Щодо тіл, які належать до різних каст і видів життя, то Господь однаково милосердний до всіх, бо Він дружній до кожної живої істоти, однак залишається Парама̄тмою, незалежно від умов існування істоти. Господь в формі Парама̄тми присутній як у недоторканому, так і в бра̄хман̣і, хоча тіла бра̄хман̣и і недоторканого різняться. Тіла — це матеріальні утвори різних ґун̣ матеріальної природи, однак душа і Наддуша в тілі мають однакові духовні якості. Але якісна подібність душі й Парама̄тми не означає, що вони рівні з кількісного погляду, тому що індивідуальна душа перебуває лише в даному тілі, тимчасом як Парама̄тма̄ присутня в кожному й у всіх тілах. Людина в свідомості Кр̣шн̣и цілковито усвідомлює це, і тому вона є справжнім вченим і має досконале бачення. Властивості душі й Парама̄тми схожі в тому розумінні, що обидві мають свідомість, вони вічні та сповнені блаженства. Однак різниця між ними полягає в тому, що індивідуальна душа усвідомлює себе в межах свого тіла, тоді як Наддуша усвідомлює всі тіла. Наддуша перебуває в усіх без винятку тілах.
19 іхаіва таір джітах̣ сарґо
йеша̄м̇ са̄мйе стгітам̇ манах̣
нірдошам̇ хі самам̇ брахма
тасма̄д брахман̣і те стгіта̄х̣
Послівний переклад
іха—у цьому житті; ева—неодмінно; таіх̣—ними; джітах̣—завойований; сарґах̣—народження і смерть; йеша̄м—чиї; са̄мйе—у рівновазі; стгітам—розташований; манах̣—розум; нірдошам—бездоганний; хі—неодмінно; самам—у рівновазі; брахма—подібно до Всевишнього; тасма̄т—тому; брахман̣і—у Всевишньому; те—вони; стгіта̄х̣—перебувають. Той, хто, усвідомивши себе, врівноважив свій розум, вже переміг народження та смерть. Він, як і Брахман, позбавлений вад, і тому вже перебуває в Брахмані. Врівноваженість розуму, як згадувалося вище, є ознакою самореалізації. Того, хто дійсно досяг такої стадії, слід вважати переможцем матеріальних умов, тобто народження та смерті. Доки людина ототожнює себе з тілом, її вважають обумовленою душею, однак, тільки-но, усвідомивши себе, вона підіймається до стадії врівноваженості, вона виходить із стану обумовленого життя. Іншими словами, вона вже не народиться в матеріальному світі, бо після смерті потрапить у духовне небо. Господь бездоганний, тому що Він не має ні до кого ані прихильності, ані відрази. Так само й жива істота, вільна від прихильності й зненависті, стає бездоганною й гідною увійти до духовного неба. Слід вважати, що такі люди вже звільнилися, — їхні ж ознаки буде описано нижче.
20 на прахр̣шйет прійам̇ пра̄пйа
нодвіджет пра̄пйа ча̄прійам
стгіра-буддгір асаммӯд̣го
брахма-від брахман̣і стгітах̣
Послівний переклад
на—ніколи; прахр̣шйет—насолоджується; прійам—приємне; пра̄пйа—досягаючи; на—не; удвіджет—турбується; пра̄пйа—набуваючи; ча—також; апрійам—неприємний; стгіра-буддгіх̣—той, що розмірковує сам у собі; асаммӯд̣гах̣—не збентежений; брахма- віт—той, хто досконало знає Всевишнього; брахман̣і—в трансцендентності; стгітах̣—перебуває. Людина, яка не радіє, досягши чогось приємного, й не сумує, зазнавши прикрощів, яка не заплутується, яка пробудила свій духовний розум і пізнає науку про Бога, — така людина вже перебуває в трансцендентному. Тут наведено ознаки людини, яка усвідомила себе. Перша ознака полягає в тому, що її не обманює помилкове ототожнення свого справжнього «я» з тілом. Вона дуже добре розуміє, що вона є не тіло, а фраґментарна частка Верховного Бога- Особи. Тому вона не радіє, досягши чогось і не сумує, коли втрачає щось пов’язане з тілом. Таку непохитність розуму називають стгіра-буддгі, або проявлення духовного розуму. Тому вона не заплутується, помилково приймаючи грубе тіло за душу, і не вважає своє тіло постійним, нехтуючи існуванням душі. Таке знання підіймає її до усвідомлення довершеної науки про Абсолютну Істину, а саме: про Брахмана, Парама̄тму і Бгаґава̄на. Таким чином, вона напрочуд ясно усвідомлює своє одвічне природне становище і не намагається стати оманливо єдиною з Всевишнім усіма сторонами. Це і називають осягненням Брахмана, тобто самоусвідомленням. Така стійка свідомість є свідомістю Кр̣шн̣и.
21 ба̄хйа-спарш́ешв асакта̄тма̄
віндатй а̄тмані йат сукгам
са брахма-йоґа-йукта̄тма̄
сукгам акшайам аш́нуте
Послівний переклад
ба̄хйа-спарш́ешу—у зовнішньому задоволенні чуттів; асакта-а̄тма̄—той, хто не прихильний; віндаті—насолоджується; а̄тмані—в собі; йат—той, хто; сукгам—щастя; сах̣—він; брахма-йоґа—зосередженість на Брахмані; йукта-а̄тма̄—в поєднанні з собою; сукгам—щастя; акшайам—необмеженого; аш́нуте—насолоджується. Таку звільнену людину не приваблюють матеріальні чуттєві втіхи. Вона завжди перебуває в трансі і черпає блаженство у собі. Таким чином, пізнавши себе і зосередившись на Верховному, вона насолоджується безмежним щастям. Ш́рı̄ Йа̄муна̄ча̄рйа, великий відданий в свідомості Кр̣шн̣и, сказав:
йад-авадгі мама четах̣ кр̣шн̣а-па̄да̄равінде
нава-нава-раса-дга̄манй удйатам̇ рантум а̄сı̄т
тад-авадгі бата на̄рı̄-сан̇ґаме смарйама̄не
бгаваті мукга-віка̄рах̣ сушт̣гу нішт̣гı̄ванам̇ ча
“Since I have been engaged in the transcendental loving service of Kṛṣṇa, realizing ever-new pleasure in Him, whenever I think of sex pleasure I spit at the thought, and my lips curl with distaste.” A person in brahma-yoga, or Kṛṣṇa consciousness, is so absorbed in the loving service of the Lord that he loses his taste for material sense pleasure altogether. The highest pleasure in terms of matter is sex pleasure. The whole world is moving under its spell, and a materialist cannot work at all without this motivation. But a person engaged in Kṛṣṇa consciousness can work with greater vigor without sex pleasure, which he avoids. That is the test in spiritual realization. Spiritual realization and sex pleasure go ill together. A Kṛṣṇa conscious person is not attracted to any kind of sense pleasure, due to his being a liberated soul.
22 йе хі сам̇спарш́а-джа̄ бгоґа̄
дух̣кга-йонайа ева те
а̄дй-антавантах̣ каунтейа
на тешу рамате будгах̣
Послівний переклад
йе—ті; хі—неодмінно; сам̇спарш́а-джа̄х̣—шляхом контакту з матеріальними чуттями; бгоґа̄х̣—насолода; дух̣кга—відчаю; йонайах̣— джерело; ева—неодмінно; те—вони; а̄ді—початок; анта—кінець; вантах̣—підвладний; каунтейа—син Кунтı̄; на—ніколи; тешу—в них; рамате—насолоджується; будгах̣—мудра людина. Інтеліґентна в духовному розумінні людина не припадає до джерела страждань, що постають від контакту з матеріальними чуттями. О сину Кунтı̄, такі насолоди мають початок і кінець, тому мудрі не захоплюються ними. Жива істота зазнає матеріальної чуттєвої втіхи внаслідок зв’язку з матеріальними чуттями, які мають тимчасову природу, бо тимчасовим є саме тіло. Звільнена душа байдужа до всього непостійного. Зазнавши в усій повноті духовного блаженства і сповнена трансцендентної радості, чи може чиста духовна душа схилятись до оманних втіх? В Падма Пура̄н̣і сказано:
раманте йоґіно ’нанте
сатйа̄нанде чід-а̄тмані
іті ра̄ма-падена̄сау
парам̇ брахма̄бгідгı̄йате
«Містики черпають безмежне трансцендентне блаженство в Абсолютній Істині, й тому Верховна Абсолютна Істина, Бог-Особа, відомий як Ра̄ма».
В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.5.1) сказано:
на̄йам̇ дехо деха-бга̄джа̄м̇ нр̣-локе
кашт̣а̄н ка̄ма̄н архате від̣-бгуджа̄м̇ йе
тапо дівйам̇ путрака̄ йена саттвам̇
ш́уддгйед йасма̄д брахма-саукгйам̇ тв анантам
«Мої дорогі сини, перебуваючи в цій людській формі життя, нема рації важко трудитися задля почуттєвих втіх, бо вони доступні навіть пожирачам покидьків — свиням. Людині краще провадити аскетичний спосіб життя і накладати на себе покути, завдяки чому її існування очиститься і врешті-решт вона зможе насолоджуватися безмежним трансцендентним щастям».
Отже, справжніх йоґів та вчених-трансценденталістів не приваблюють почуттєві втіхи, які є причиною невпинного матеріального існування. Чим сильнішою є прив’язаність до матеріальних насолод, тим більше людина заплутується в матеріальних злигоднях.
23 ш́акнотı̄хаіва йах̣ сод̣гум̇
пра̄к ш́арı̄ра-вімокшан̣а̄т
ка̄ма-кродгодбгавам̇ веґам̇
са йуктах̣ са сукгı̄ нарах̣
Послівний переклад
ш́акноті—здатний; іха ева—в теперішньому тілі; йах̣—той, хто; сод̣гум—терпіти; пра̄к—віднині; ш́арı̄ра—тіло; вімокшан̣а̄т—відмовляючись од; ка̄ма—бажання; кродга—і гнів; удбгавам—той, що походить з; веґам—спонука; сах̣—він; йуктах̣—в трансі; сах̣—він; сукгı̄—щасливий; нарах̣—людина. Якщо, перед тим як покинути теперішнє тіло, людина навчилась терпіти потяги матеріального чуття й гамувати силу бажання та гніву — тоді вона щаслива й добре влаштована в цьому світі. Той, хто хоче впевнено просуватися шляхом самоусвідомлення, повинен навчитись опановувати потяги матеріальних чуттів. Це потяги мови, потяги гніву, потяги розуму, потяги шлунку, потяги ґеніталій та потяги язика. Того, хто здатний опановувати всі ці різні сфери чуттєвої діяльності, а також розум, називають ґосва̄мı̄, або сва̄мı̄. Такі ґосва̄мı̄ провадять строго впорядковане життя й повністю гамують чуттєві потяги. Незадоволені матеріальні бажання породжують гнів, і, таким чином, розум, очі й груди збуджуються. Тому, перед тим як покинути матеріальне тіло, слід навчитись керувати ними. Того, хто здатний робити це, вважають досконалою людиною, яка щасливо перебуває в стані самоусвідомлення. Докладати всіх зусиль, щоб опанувати гнів і бажання, — обов’язок трансценденталіста.
24 йо ’нтах̣-сукго ’нтар-а̄ра̄мас
татга̄нтар-джйотір ева йах̣
са йоґı̄ брахма-нірва̄н̣ам̇
брахма-бгӯто ’дгіґаччгаті
Послівний переклад
йах̣—той, хто; антах̣-сукгах̣—внутрішньо щасливий; антах̣-а̄ра̄мах̣—діяти й насолоджуватись у самому собі; татга̄—так само, як; антах̣-джйотіх̣ — скерований усередину; ева — неодмінно; йах̣ — будь-який; сах̣—він; йоґı̄—містик; брахма-нірва̄н̣ам—звільнення у Всевишньому; брахма-бгӯтах̣—той, хто усвідомив себе; адгіґаччгаті—досягає. Той, хто в собі черпає щастя, хто діє й насолоджується активністю в самому собі і чия увага спрямована всередину себе, — той справді досконалий містик. Він звільнюється у Всевишньому і, врешті-решт, досягає Всевишнього. Якщо людина не здатна втішатися щастям у собі, хіба може вона відмовитись од зовнішньої діяльності, скерованої на досягнення поверхового щастя? Звільнена особистість насолоджується справжнім щастям. Тому вона може спокійно сидіти в будь- якому місці, і, споглядаючи життєву діяльність всередині себе, відчувати радість. Така звільнена особистість більше не бажає зовнішнього матеріального щастя. Цей стан називають брахма-бгӯта, і, досягши його, людина може бути впевненою, що повернеться додому, назад до Бога.
25 лабганте брахма-нірва̄н̣ам
р̣шайах̣ кшı̄н̣а-калмаша̄х̣
чгінна-дваідга̄ йата̄тма̄нах̣
сарва-бгӯта-хіте рата̄х̣
Послівний переклад
лабганте—досягає; брахма-нірва̄н̣ам—звільнення у Всевишньому; р̣шайах̣—внутрішньо активний; кшı̄н̣а-калмаша̄х̣—той, хто вільний від усіх гріхів; чгінна—відірваний; дваідга̄х̣—двоїстість; йата- а̄тма̄нах̣—заглиблений у самопізнання; сарва-бгӯта—для всіх живих істот; хіте—в роботі на благо; рата̄х̣—хто присвятив себе. Той, хто перебуває поза двоїстістю, що постає із сумнівів, чий розум спрямований всередину себе, хто завжди активно працює на благо всіх живих істот, і хто вільний від усіх гріхів, — той досягає звільнення у Всевишньому. Лише про того, хто цілком перебуває в свідомості Кр̣шни, можна сказати, що він працює на благо всіх живих істот. Коли людина справді розуміє, що першоджерелом усього є Кр̣шн̣а, то, діючи з таким розумінням, вона діє всім на користь. Страждання людства зумовлено тим, що люди забули, що Кр̣шн̣а — верховний володар, верховний друг і вищий серед усіх, хто насолоджується. Тому діяти во ім’я відродження такої свідомості в усьому людському суспільстві є вища благочинна праця. Якщо людина не досягла свободи у Всевишньому, вона не може присвятити себе такій вищого ґатунку доброчинній праці. Свідома Кр̣шн̣и особистість не має сумніву щодо верховного становища Кр̣шн̣и. Подібну впевненість зумовлює повна безгрішність такої людини. Це є станом божественної любові.
Особа, яка сприяє лише тілесному добробуту людського суспільства, насправді нікому не може допомогти. Тимчасового поліпшення стану тіла і розуму недостатньо, щоб задовольнити людину. Справжню причину її труднощів в жорстокій боротьбі за існування треба шукати в тому, що вона забула про свої взаємостосунки з Верховним Господом. Цілком усвідомивши свої взаємостосунки з Кр̣шн̣ою, вона стає насправді звільненою душею, хоча вона може й пробувати в тимчасовому матеріальному житлі.
26 ка̄ма-кродга-вімукта̄на̄м̇
йатı̄на̄м̇ йата-четаса̄м
абгіто брахма-нірва̄н̣ам
вартате відіта̄тмана̄м
Послівний переклад
ка̄ма—від бажань; кродга—і гніву; вімукта̄на̄м—тих, хто звільнений; йатı̄на̄м—святих особистостей; йата-четаса̄м—тих, хто цілком опанував свій розум; абгітах̣—впевнений в близькому майбутньому; брахма-нірва̄н̣ам—звільнення у Всевишньому; вартате— там є; відіта-а̄тмана̄м—тих, що усвідомили себе. Той, хто звільнився від гніву й усіх матеріальних бажань, хто, усвідомивши себе і владаючи собою, постійно прагне досконалості, — той безсумнівно незабаром звільниться у Всевишньому. Серед праведників, які невідступно прагнуть звільнення, найкращими є ті, що перебувають в свідомості Кр̣шн̣и. Це підтверджується в Бга̄ґаватам (4.22.39):
йат-па̄да-пан̇каджа–пала̄ш́а-віла̄са-бгактйа̄
карма̄ш́айам̇ ґратгітам удґратгайанті сантах̣
тадван на рікта-матайо йатайо ’пі руддга-
срото-ґан̣а̄с там аран̣ам̇ бгаджа ва̄судевам
«Просто намагайся поклонятись, у відданому служінні, Ва̄судеві, Верховному Богові-Особі. Навіть великі мудреці не здатні стримувати чуттєві потяги так вдало, як це роблять віддані Господу, які відчувають трансцендентне блаженство, і завдяки служінню лотосним стопам Господа викорчовують глибоко вкорінене бажання кармічної діяльності».
Бажання тішитись плодами своєї праці вкорінилось в обумовленій душі настільки глибоко, що навіть великі мудреці, незважаючи на їхні надзвичайні зусилля, навряд чи здатні приборкати такі бажання. Відданий Господа, який вдосконалює себе, постійно виконуючи служіння в свідомості Кр̣шн̣и, дуже швидко отримує звільнення у Всевишньому. Пройшовши до кінця шлях самоусвідомлення, він ніколи не виходить із стану трансу. Процитуймо вдалий приклад:
дарш́ана-дгйа̄на-сам̇спарш́аір
матсйа-кӯрма-віхан̇ґама̄х̣
сва̄нй апатйа̄ні пушн̣анті
татга̄хам апі падма-джа
«Лише поглядом, медитацією та дотиком риби, черепахи й птахи підтримують своїх нащадків. Я роблю так само, о Падмаджа!»
Риба виводить мальків, просто дивлячись на ікринки. Черепаха вирощує свій виплід лише за допомогою медитації. Вона відкладає яйця на суші і, перебуваючи у воді, думає про них. Так само і відданий в свідомості Кр̣шн̣и, хоча і віддалений од Господньої обителі, може піднестись туди, в обитель Господа, невідступно думаючи про Нього — діючи в свідомості Кр̣шн̣и. Він не відчуває мук від приступів матеріальних злигоднів. Такий стан життя називають брахма-нірва̄н̣а, або непідвладність матеріальним злигодням завдяки постійному зануренню у Всевишнього.
TEXTS 27-28
спарш́а̄н кр̣тва̄ бахір ба̄хйа̄м̇ш́
чакшуш́ чаіва̄нтаре бгрувох̣
пра̄н̣а̄па̄нау самау кр̣тва̄
на̄са̄бгйантара-ча̄рін̣ау
йатендрійа-мано-буддгір
мунір мокша-пара̄йан̣ах̣
віґатеччга̄-бгайа-кродго
йах̣ сада̄ мукта ева сах̣
Послівний переклад
спарш́а̄н—об’єктів чуттів, таких, як звук; кр̣тва̄—утримуючись від; бахіх̣—зовнішній; ба̄хйа̄н—непотрібних; чакшух̣—очі; ча—також; ева—неодмінно; антаре—між; бгрувох̣—брови; пра̄н̣а-апа̄нау—повітря, що рухається вгору й униз; самау—у стані рівноваги; кр̣тва̄—утримуючи; на̄са-абгйантара—в ніздрях; ча̄рін̣ау— рухливі; йата—опанувавши; індрійа—чуття; манах̣—розум; буддгіх̣—інтелект; муніх̣—трансценденталіст; мокша—для звільнення; пара̄йан̣ах̣—на те призначений; віґата—залишивши; іччга̄—хотіння; бгайа—страх; кродгах̣—гнів; йах̣—той, хто; сада̄—завжди; муктах̣—звільнений; ева—неодмінно; сах̣—він є. Одмежувавшись від усіх зовнішніх об’єктів чуття, спрямувавши очі й зосередивши зір у міжбрів’ї, затамувавши вдихання та видих у ніздрях і приборкавши таким чином розум, чуття та інтелект, трансценденталіст, що прагне звільнення, виходить з-під влади бажання, страху й гніву. Той, хто завжди перебуває в такому стані, вже, безумовно, досяг звільнення. Той, хто діє в свідомості Кр̣шн̣и, одразу ж усвідомлює свою духовну тотожність й тоді у нього з’являється можливість шляхом відданого служіння пізнавати Верховного Господа. Укріпившись у відданому служінні, людина досягає трансцендентного стану і стає здатною відчувати присутність Господа в усіх сферах своєї діяльності. Таке особливе становище називають звільненням у Всевишньому.
Пояснивши вищезгадані принципи звільнення у Всевишньому, Господь дає Арджуні настанову, як досягти такого стану, практикуючи містичну йоґу, або ашт̣а̄н̇ґа-йоґу, спосіб, що поділяється на вісім ступенів, власне: йаму, нійаму, а̄сану, пра̄н̣а̄йа̄му, пратйа̄ха̄ру, дга̄ран̣у, дгйа̄ну і сама̄дгі. В шостій главі буде вичерпно пояснено, що таке йоґа, наприкінці ж п’ятої її описано лише в загальних рисах. Треба спочатку відмежуватись від об’єктів чуття, якими є звук, дотик, форма, смак та запах, за допомогою пратйа̄ха̄ри, потім, утримуючи зір обох очей в міжбрів’ї, зосередитись на кінчику носа і напівзаплющити очі. Не можна повністю заплющувати очі, бо тоді легко заснути. Не слід також цілком розплющувати очей, щоб не з’являлась небезпека звабитися зовнішніми об’єктами чуттів. Дихання затримується в ніздрях шляхом врівноваження висхідних й нисхідних потоків повітря в тілі. Практикуючи таку йоґу, можна опанувати чуття, утримуючи їх від зовнішніх об’єктів чуття, і таким чином підготуватися до звільнення у Всевишньому.
Такий шлях йоґи допомагає звільнитись від усякого страху й гніву й відтак, перебуваючи в трансцендентному стані, відчути присутність Наддуші. Іншими словами, свідомість Кр̣шн̣и є найлегший спосіб виконання йоґи. Це буде докладно з’ясовуватись у дальшій главі. Особа в свідомості Кр̣шн̣и завжди з любов’ю щось робить задля Господа і тому її чуття не відволікаються на інше. Такий спосіб керування чуттями більш прийнятний, ніж ашт̣а̄н̇ґа-йоґа.
29 бгокта̄рам̇ йаджн̃а-тапаса̄м̇
сарва-лока-махеш́варам
сухр̣дам̇ сарва-бгӯта̄на̄м̇
джн̃а̄тва̄ ма̄м̇ ш́а̄нтім р̣ччгаті
Послівний переклад
бгокта̄рам—того, хто приймає; йаджн̃а—жертвопринесення; тапаса̄м—покут і аскетизму; сарва-лока—усіх планет та їхніх напівбогів; маха-ı̄ш́варам—Верховного Господа; су-хр̣дам—благодійника; сарва—усіх; бгӯта̄на̄м—живих істот; джн̃а̄тва̄—знаючи таким чином; ма̄м—Мене (Господа Кр̣шн̣у); ш́а̄нтім—вгамовування матеріальних приступів; р̣ччгаті—досягає. Особа, яка повністю усвідомлює Мене, знаючи, що Я є той Верховний, хто споживає всі жертвопринесення, і вища мета аскетизму, що Я — Верховний Господь усіх планет та напівбогів, благодійник та доброзичливець усіх живих істот, — така особистість досягає вмиротворення і приступи матеріальних злигоднів більше не турбують її. Обумовлені душі, яких тримає в своїх пазурах ілюзорна енерґія, прагнуть досягти миру в матеріальному світі. Але вони не знають формули миру, яку пояснено в цій частині Бхаґавад-ґı̄ти. Ця найвища формула миру проста: Господь Кр̣шн̣а отримує плоди всієї людської діяльності. Людина повинна вкладати все в трансцендентне служіння Господеві, тому що Він — володар усіх планет і напівбогів на них. Немає нікого вищого за Нього. У Ведах (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.7) Верховного Господа описано як там ı̄ш́вара̄н̣а̄м̇ парамам̇ махеш́варам. Живі істоти, зачаровані ілюзією, намагаються бути господарями всього, що бачать довкола себе, але насправді над ними домінує матеріальна енерґія Господа. Господь — правитель матеріальної природи, і обумовлені душі коряться її суворим законам. Якщо не розуміти таких очевидних фактів, неможливо досягнути миру у цьому світі ні в особистому, ні в загальному плані. В цьому полягає суть свідомості Кр̣шн̣и: Господь Кр̣шн̣а — верховний володар, а всі живі істоти, в тому числі великі напівбоги — Його підлеглі. Досконалого миру можна досягти лише сповнившись свідомості Кр̣шн̣и.
П’ята глава — це пояснення практичного аспекту свідомості Кр̣шн̣и, що здебільшого відомий як карма-йоґа. Тут дано відповідь на всі домисли стосовно того, чи може карма-йоґа принести звільнення. Діяльність в свідомості Кр̣шн̣и означає: робити все з цілковитим усвідомленням того, що Господь — повновладний володар. Така праця не відрізняється од трансцендентального знання. Бхакті-йоґа — це і є безпосередня свідомість Кр̣шн̣и, а джн̃а̄на- йоґа — це шлях, що веде до бхакті-йоґи. Свідомість Кр̣шн̣и означає діяти з повним знанням про свої взаємостосунки з Верховним і ця свідомість стає досконалою, коли ми поглиблюємо свої знання про Кр̣шн̣у, тобто Верховного Бога-Особу. Чиста духовна душа вічно служить Богу, як Його невід’ємна, але самостійна частка. Вона стикається з ма̄йею (ілюзією) внаслідок свого бажання володіти нею, і в цьому причина численних страждань душі. Доки душа зв’язана з матерією, вона змушена працювати, щоб задовольнити «свої» матеріальні потреби. Однак свідомість Кр̣шн̣и виводить живу істоту в духовне життя, навіть якщо істота перебуває під владою матерії, бо свідомість Кр̣шн̣и — це відродження духовного буття в умовах матеріального існування. Чимдалі просуваючись в свідомості Кр̣шн̣и, людина все більше звільнюється з пазурів матерії. Господь ні до кого не ставиться з упередженням. Все залежить від того, як людина практично виконує свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и. В свою чергу свідомість Кр̣шн̣и допомагає цілковито опанувати чуття й приборкати бажання та гнів. Отже, той, хто стійко тримається свідомості Кр̣шн̣и й приборкав вищезгадані пристрасті, — насправді перебуває в трансцендентному стані, або брахма-нірва̄н̣і. В свідомості Кр̣шн̣и восьмиступеневу містичну йоґу здійснюють природним чином, адже в свідомості Кр̣шн̣и безпосередньо досягають її вищої мети. Практика йами, нійами, а̄сани, пра̄н̣а̄йа̄ми, пратйа̄ха̄ри, дха̄ран̣и, дхйа̄ни і сама̄дхі — це послідовні етапи духовного сходження. Але все це лише попередні ступені досконалості, вищий же ступінь — це віддане служіння, бо тільки воно може принести мир людині. І це — вища досконалість людського життя.
Так закінчуються пояснення Бхактіведанти до п’ятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалася карма-йоґа, тобто діяльність в свідомості Кр̣шн̣и.
1 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ана̄ш́рітах̣ карма-пгалам̇
ка̄рйам̇ карма кароті йах̣
са саннйа̄сı̄ ча йоґı̄ ча
на ніраґнір на ча̄крійах̣
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; ана̄ш́рітах̣— без залежності; карма-пгалам—плодів роботи; ка̄рйам—обов’язково; карма—робота; кароті—виконує; йах̣—той, хто; сах̣—він; саннйа̄сı̄—у відреченні; ча—також; йоґı̄—містик; ча—також; на—не; ніх—без; аґніх—вогонь; на—не; ча—також; акрійах—без обов’язків. Верховний Бог-Особа сказав: Хто працює не заради плодів, а во ім’я виконання свого обов’язку — той живе у відреченні і є справжній містик, а не той, хто не запалює вогню і не виконує обов’язку. У цій главі Господь пояснює, що восьмиступенева йоґа призначена на опанування розуму й чуттів. Однак, більшості людей дуже важко йти цим шляхом, особливо в епоху Калі. Хоча в даній главі і рекомендовано систему восьмиступеневої йоґи, Господь підкреслює, що шлях карма-йоґи, або діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, є кращим. У цьому світі кожен працює задля сім’ї та її добробуту, але ніхто не стане працювати безкорисливо, не маючи на меті власне задоволення, пряме чи посереднє. Мірилом досконалості є діяльність в свідомості Кр̣шн̣и, виконувана без наміру насолоджуватись плодами своєї праці. Діяти в свідомості Кр̣шн̣и — обов’язок кожної живої істоти, тому що всі ми за своєю природою є невід’ємними частками Всевишнього. Частини тіла працюють, щоб задовольняти все тіло. Члени тіла діють не заради свого задоволення, а для того, щоб задовольнити все тіло в цілому. Так само і людина, яке діє во ім’я верховного цілого, а не задля власного задоволення, є досконалим саннйа̄сı̄ і досконалим йоґом.
Інколи саннйа̄сі здається, ніби вони звільнились від усіх матеріальних обов’язків, і тому вони припиняють виконувати аґніхотра йаджн̃и (вогняні жертвопринесення), але насправді їхнє прагнення злитись з безособистісним Брахманом є просто вияв їхнього егоїзму. Таке бажання вище за будь-яке матеріальне, але й воно не позбавлене власної зацікавленості. Подібно до цього і йоґи-містики, які, напівзаплющивши очі і припинивши будь-яку матеріальну діяльність, виконують вправи системи йоґи, також бажають якось задовольнити самих себе. Але людина, яка діє в свідомості Кр̣шн̣и, працює без власної зацікавленості на догоду цілому. В свідомості Кр̣шн̣и людина не прагне задовольняти себе. Мірило успіху для неї — вдоволення Кр̣шн̣и, і тому вона — досконалий саннйа̄сı̄, або досконалий йоґ. Господь Чаітанйа, найдосконаліший взірець зреченої особистості, молився так:
на дганам̇ на джанам̇ на сундарı̄м̇
кавіта̄м̇ ва̄ джаґад-ı̄ш́а ка̄майе
мама джанмані джанманı̄ш́варе
бгавата̄д бгактір ахаітукı̄ твайі
«О Всемогутній Господи, не бажаю я накопичувати багатства або втішатись вродливими жінками. Не хочу я мати і жодного послідовника. Єдине, чого я бажаю в житті — даруй мені Свою безпідставну ласку — відданно служити Тобі, народження за народженням».
2 йам̇ саннйа̄сам іті пра̄хур
йоґам̇ там̇ віддгі па̄н̣д̣ава
на хй асаннйаста-сан̇калпо
йоґı̄ бгаваті каш́чана
Послівний переклад
йам—що; саннйа̄сам—відречення; іті—таким чином; пра̄хух̣—вони кажуть; йоґам—возз’єднання із Всевишнім; там—той; віддгі— ти повинен знати; па̄н̣д̣ава—син Па̄н̣д̣у; на—ніколи; хі—неодмінно; асаннйаста—не відмовляючись; сан̇калпах̣—прагнення до самозадоволення; йоґı̄—містик-трансценденталіст; бгаваті—стає; каш́чана—будь-який. Знай же, що те, що називають відреченням — це те ж саме, що і йоґа, возз’єднання із Всевишнім, адже ніхто ніколи не зможе стати йоґом, о сину Па̄н̣д̣у, доки не зречеться бажання чуттєвого задоволення. Справжня саннйа̄са-йоґа або бгакті означає, що необхідно усвідомлювати своє одвічне природне становище живої істоти і діяти відповідним чином. Жива істота не має ніякого реального окремого незалежного буття. Вона є межовою енерґією Всевишнього. Потрапивши до пастки матеріальної енерґії, вона стає обумовленою, але коли вона приходить до свідомості Кр̣шн̣и, тобто усвідомлення духовної енерґії, вона перебуває в своєму справжньому, природному стані життя. Тому, сповнившись знання, вона облишає всі матеріальні почуттєві втіхи, тобто зрікається будь-якої діяльності, скерованої на чуттєве задоволення. До такої практики вдаються йоґи, що відмежовують чуття від матеріальних об’єктів. Але в свідомості Кр̣шн̣и людина навіть не уявляє собі, що можна спрямовувати чуття на щось інше, що не пов’язане з Кр̣шн̣ою. Тому свідома Кр̣шн̣и особистість водночас є і саннйа̄сı̄, і йоґом. В свідомості Кр̣шн̣и природним чином досягають мети пізнання й приборкання чуттів, до якої йдуть шляхами джн̃а̄ни і йоґи. Якщо людина не здатна облишити корисливої діяльності, то джн̃а̄на і йоґа не допоможуть їй. Справжня мета живої істоти полягає в тому, щоб відмовитися од будь-якого власного чуттєвого задоволення й бути готовим вдовольняти Всевишнього. Людина, яка усвідомлює Кр̣шн̣у, не бажає ніякого задоволення для себе. Вона завжди намагається догодити й бути радісною Всевишньому. А той, хто не знає нічого про Всевишнього, змушений задовольняти власні потреби, тому що ніхто не може залишатись бездіяльним. Але діяльність у свідомості Кр̣шн̣и досконало служить усім цілям.
3 а̄рурукшор мунер йоґам̇
карма ка̄ран̣ам учйате
йоґа̄рӯд̣гасйа тасйаіва
ш́амах̣ ка̄ран̣ам учйате
Послівний переклад
а̄рурукшох̣—для того, хто лише розпочав практикувати йоґу; мунех̣—мудреця; йоґам—система восьмиступеневої йоґи; карма—робота; ка̄ран̣ам—засіб; учйате—сказано, що; йоґа—восьмиступенева йоґа; а̄рӯд̣гасйа—того, хто досяг; тасйа—його; ева—неодмінно; ш́амах̣—припинення будь-якої матеріальної діяльності; ка̄ран̣ам— засіб; учйате—сказано, що. Вважають, що для неофіта у восьмиступеневій системі йоґи робота є засобом, а для того, хто вже досяг вершин, засобом стає припинення будь-якої матеріальної діяльності. Йоґа — це шлях, який веде до возз’єднання із Всевишнім. Її можна порівняти із сходами, що ведуть до найвищої духовної реалізації. Сходи ці починаються з найнижчих матеріальних умов існування живої істоти й підіймаються до верховин досконалого самоусвідомлення і чистого духовного життя. Залежно від рівня сходження, різні частини сходів називають по-різному. Але всі сходи загалом називають йоґою й поділяють їх на три частини, а саме: на джн̃а̄на-йоґу, дгйа̄на-йоґу і бгакті-йоґу. Початок цих сходів називають стадією йоґа̄рурукшу, а найвищий східець, вершину — йоґа̄рӯд̣гою.
Що стосується восьмиступеневої йоґи, то початкові спроби ввійти в стан медитації за допомогою засад на впорядкування життя й практики різних сидячих поз (які в більший чи меншій мірі є фізичними вправами), слід розглядати як матеріальну кармічну діяльність. Така діяльність допомагає досягнути досконалої психічної рівноваги, необхідної для того, щоб опанувати свої чуття. Коли людина оволодіває технікою медитації, її розум стає врівноваженим.
Однак, людина, яка усвідомлює Кр̣шн̣у, з самого початку перебуває в стані медитації, тому що завжди думає про Кр̣шн̣у. Вважають, що така людина, завдяки своєму неухильному служінні Кр̣шн̣і, припинила будь-яку матеріальну діяльність.
4 йада̄ хі нендрійа̄ртгешу
на кармасв анушаджджате
сарва-сан̇калпа-саннйа̄сı̄
йоґа̄рӯд̣гас тадочйате
Послівний переклад
йада̄—коли; хі—неодмінно; на—не; індрійа-артгешу—в чуттєвому задоволенні; на—ніколи; кармасу—в кармічній діяльності; анушаджджате—обов’язково залучені; сарва-сан̇калпа—усіх матеріальних бажань; саннйа̄сı̄—той, що відрікся; йоха-а̄рӯд̣гах̣—той, що піднісся шляхом йоґи; тада̄—тоді; учйате—сказано, що. Кажуть, що людина досягла високого ступеня йоґи, якщо, відмовившись від усіх матеріальних бажань, вона не шукає чуттєвого задоволення й не вдається до кармічної діяльності. Повністю перейнявшись трансцендентним любовним служінням Господеві, людина відчуває радість всередині себе, й відтак припиняє кармічну діяльність, не шукаючи чуттєвого задоволення. В противному разі їй доводиться діяти задля чуттєвого задоволення, адже неможливо жити, зовсім не виконуючи ніякої діяльності. Без свідомості Кр̣шн̣и людина змушена шукати діяльності, метою якої є власне благо, або благо її близьких. Але людина в свідомості Кр̣шн̣и може робити все задля вдоволення Кр̣шн̣и й завдяки цьому зовсім втрачає схильність до задоволення своїх чуттів. Той, хто позбавлений такого розуміння, повинен намагатись уникати матеріальних бажань механічним робом, перш ніж він підніметься до вищого східця сходин йоґи.
5 уддгаред а̄тмана̄тма̄нам̇
на̄тма̄нам аваса̄дайет
а̄тмаіва хй а̄тмано бандгур
а̄тмаіва ріпур а̄тманах̣
Послівний переклад
уддгарет—нехай визволить; а̄тмана̄—розумом; а̄тма̄нам—обумовлена душа; на—ніколи; а̄тма̄нам—обумовлена душа; аваса̄дайет—нехай викликає занепад; а̄тма̄—розум; ева—неодмінно; хі— справді; а̄тманах̣—обумовленої душі; бандгух̣—друг; а̄тма̄—розум; ева—неодмінно; ріпух̣—ворог; а̄тманах̣—обумовленої душі. Людина повинна використати свій розум для звільнення, а не занепадати через нього. Розум — і друг обумовленої душі, і ворог її. Санскритське слово а̄тма̄, залежно від різних обставин, означає тіло, розум або душу. В системі йоґи особливу увагу приділено душі, що перебуває в обумовленому стані, та розуму. В цьому вірші слово а̄тма̄ стосується розуму, тому що в практиці йоґи розум посідає центральне місце. Мета йоґи полягає в тому, щоб опанувати розум й відвернути його від прив’язаності до об’єктів чуття. В даному вірші наголошується, що розум треба виховувати таким чином, щоб він був здатний вирятувати обумовлену душу з трясовини невідання. Перебуваючи в матеріальному існуванні, людина підпадає впливові розуму і почуттів. Насправді, чиста душа заплуталась в тенетах матеріального світу через те, що оманне его, яке бажає панувати над матеріальною природою, огорнуло її розум. Отже, розум треба виховувати так, щоб його не приваблювала мішура матеріальної природи і завдяки такому правильно спрямованому розумові обумовлена душа зможе врятуватися. Не треба деґрадувати, віддавшись почуттям. Чим сильніше об’єкти чуття приваблюють людину, тим більше вона заплутується в матеріальному існуванні. Найкращий спосіб виплутатися — просто заполонити розум свідомістю Кр̣шн̣и. Слово хі використане для того, щоб підкреслити важливість та необхідність вчинити саме так. Сказано також:
мана ева манушйа̄н̣а̄м̇
ка̄ран̣ам̇ бандга-мокшайох̣
бандга̄йа вішайа̄сан̇ґо
муктйаі нірвішайам̇ манах̣
«Для людини розум — причина рабства і причина звільнення водночас. Розум, що занурений в об’єкти чуття — це причина рабства, а розум, що відчужений від об’єктів чуття — причина звільнення» (Амр̣та-бінду Упанішада 2). Отже, розум, що завжди заглиблений у свідомість Кр̣шн̣и, веде людину до найвищого щабля звільнення.
6 бандгур а̄тма̄тманас тасйа
йена̄тмаіва̄тмана̄ джітах̣
ана̄тманас ту ш́атрутве
вартета̄тмаіва ш́атру-ват
Послівний переклад
бандгух̣—друг; а̄тма̄—розум; а̄тманах̣—живої істоти; тасйа—того; йена—ким; а̄тма̄—розум; ева—неодмінно; а̄тмана̄—живою істотою; джітах̣—переможений; анатманах̣—того, хто не може контролювати розум; ту—але; ш́атрутве—через ворожість; вартета—залишається; а̄тма̄ ева—сам розум; ш́атру-ват—як ворог. Для того, хто підкорив собі свій розум, він — найкращий друг. Але для того, хто не зміг цього зробити, розум залишається найзапеклішим ворогом. Мета занять восьмиступеневою йоґою полягає в тому, щоб опанувати розум і зробити його помічником у виконанні місії людського життя. Поки людина не опанувала свій розум, практика йоґи напоказ — це просто даремна трата часу. Хто не може контролювати свого розуму, той завжди живе в товаристві найзапеклішого ворога і нівечить своє життя, не досягаючи свого головного призначення. Коритися старшим — це природній обов’язок живої істоти. Доки розум залишатиметься непереможеним ворогом, людина буде змушена служити диктату хтивості, злостивості, захланності, ілюзії тощо. Але, перемігши свій розум, людина охоче віддає себе в розпорядження Бога-Особи, який перебуває в серці кожного у вигляді Парама̄тми. Заняття справжньою йоґою приводять до того, що людина помічає Наддушу всередині свого серця і починає виконувати Її накази. Той, хто безпосередньо звертається до свідомості Кр̣шн̣и, природним чином вручає себе Господу.
7 джіта̄тманах̣ праш́а̄нтасйа
парама̄тма̄ сама̄хітах̣
ш́ı̄тошн̣а-сукга-дух̣кгешу
татга̄ ма̄на̄пама̄найох̣
Послівний переклад
джіта-а̄тманах̣ — того, хто переміг розум; праш́а̄нтасйа — хто, контролюючи розум, віднайшов спокій; парама-а̄тма̄—Наддуша; сама̄хітах̣—повністю наблизився; ш́ı̄та—у холод; ушн̣а̄—у спеку; сукга—в щасті; дух̣кгешу—і відчаї; татга̄—також; ма̄на—у пошані; апама̄найох̣—і ганьбі. Хто підкорив собі свій розум, той вже досяг Наддуші, віднайшовши спокій. Для такої людини щастя і горе, спека й холод, ганьба і шана — одне і те ж. Справжнє призначення кожної живої істоти полягає в тому, щоб коритися наказам Верховного Господа, що перебуває в серці кожного у вигляді Парама̄тми. Коли розум введено в оману зовнішньою, ілюзорною енерґією, людина заплутується в матеріальній діяльності. Але якщо людина опанувала розум за допомогою однієї з систем йоґи, слід вважати, що вона вже досягла свого призначення. В своєму житті кожен повинен дотримувати вищих настанов. Коли розум людини зосереджено на верховній природі, вона не хоче більше нічого — тільки виконувати накази Всевишнього. Розум мусить визнати чийсь вищий авторитет і слідувати йому. Коли розум врівноважується, людина природним чином дотримується наказів Парама̄тми, або Наддуші. Відданий Господа одразу ж досягає такого трансцендентного стану, стану свідомості Кр̣шн̣и, і тому стає непідвладним двоїстості матеріального існування, а саме: горю й радості, холоду й спеці тощо. Таке становище відданого є справжнім сама̄дгі, тобто станом повної заглибленості у Всевишнього.
8 джн̃а̄на-віджн̃а̄на-тр̣пта̄тма̄
кӯт̣а-стго віджітендрійах̣
йукта ітй учйате йоґı̄
сама-лошт̣ра̄ш́ма-ка̄н̃чанах̣
Послівний переклад
джн̃а̄на—завдяки здобутому знанню; віджн̃а̄на—і реалізованому знанню; тр̣пта—задоволений; а̄тма̄—жива істота; кӯт̣а-стгах̣— духовно установлений; віджіта-індрійах̣—що володіє своїми чуттями; йуктах̣—здатний до самоусвідомлення; іті—так; учйате— сказано; йоґı̄—містик; сама—однакові; лошт̣ра—галька; аш́ма— камінь; ка̄н̃чанах̣—золото. Йоґом (або містиком) називають того, хто, завдяки поглибленню та реалізації свого знання, утверджується в самоусвідомленні. Така особистість перебуває в трансцендентнім стані й володіє собою. Вона однаковими очима дивиться на все — на гальку, на каміння, чи на золото. Книжкове знання, яке не приводить до осягнення Вищої Істини — ні на що не придатне. Про це сказано так:
атах̣ ш́рı̄-кр̣шн̣а-на̄ма̄ді
на бгавед ґра̄хйам індрійаіх̣
севонмукге хі джіхва̄дау
свайам ева спгуратй адах̣
«Ніхто не може збагнути трансцендентної природи імені, форми, якості і розваг Ш́рı̄ Кр̣шн̣и за допомогою своїх опоганених матерією чуттів. Тільки тоді, коли людину духовно насичує трансцендентне служіння Господеві, трансцендентне ім’я, форма, якості та розваги Господа відкриваються їй» (Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.234).
Бгаґавад-ґı̄та̄ — це наука про свідомість Кр̣шн̣и. Ніхто не може усвідомити Кр̣шн̣у просто завдяки світській ученості. Це велике щастя — зустрітися з особистістю, яка має чисту свідомість. Той, хто усвідомлює Кр̣шн̣у, з Його ласки реалізує своє знання в чистому відданому служінні і знаходить у цьому задоволення. Таке реалізоване в житті знання робить людину досконалою. Спираючись на трансцендентальне знання, людина ніколи не одходить від своїх переконань, тоді як світську людину, яка має звичайні академічні знання, дуже легко спантеличити й одурити уявними суперечностями. Лише ту душу можна назвати досягшою самоусвідомлення, яка, завдяки цілковитій відданості Кр̣шн̣і, по-справжньому володіє собою. Така людина трансцендентна, бо вона не має нічого спільного зі світською вченістю. Світська наука та філософські роздуми — те, що інші мають за золото — варті для неї не більше гальки чи каміння.
9 сухр̣н-мітра̄рй-уда̄сı̄на-
мадгйастга-двешйа-бандгушу
са̄дгушв апі ча па̄пешу
сама-буддгір віш́ішйате
Послівний переклад
су-хр̣т — доброзичливих від природи; мітра — благодійників; арі— ворогів; уда̄сı̄на—які зберігають нейтралітет між сторонами, що ворогують між собою; мадгйастга—посередників між сторонами, що воюють між собою; двешйа—заздрісних; бандгушу—до родичів та доброзичливців; са̄дгушу—до благочестивих; апі—так само як; ча—і; па̄пешу—до грішників; сама-буддгіх̣—однаково ставиться; віш́ішйате—розвивається духовно. Вважають, що людина пішла далі по шляху духовного поступу, коли вона однаково ставиться до чесних доброзичливців, люблячих блогодійників, заздрісних та безсторонніх спостерігачів, посередників, друзів та ворогів, грішників й праведників, не розрізняючи їх у своєму розумі.
10 йоґı̄ йун̃джı̄та сататам
а̄тма̄нам̇ рахасі стгітах̣
ека̄кı̄ йата-чітта̄тма̄
ніра̄ш́ı̄р апаріґрахах̣
Послівний переклад
йоґı̄—трансценденталіст; йун̃джı̄та—повинен зосередитись в свідомості Кр̣шн̣и; сататам—постійно; а̄тма̄нам—сам (тілом, розумом і душею); рахасі—у відлюдному місці; стгітах̣—розташований; ека̄кı̄—один; йата-чітта-а̄тма̄—розум якого завжди зосереджений; ніра̄ш́ı̄х̣—не приваблює щось інше; апаріґрахах̣—вільний від почуття власності. Трансценденталіст повинен завжди зосереджувати все своє єство (тіло, розум і душу) на взаємостосунках з Всевишнім; він повинен жити самотньо у відлюдному місці й завжди старанно контролювати свій розум. Йому слід звільнитись від бажань й власницьких почуттів. Кр̣шн̣у усвідомлюють на різних рівнях: як Брахмана, Парама̄тму та Верховного Бога-Особу. Стисло кажучи, свідомість Кр̣шн̣и означає постійне трансцендентне любовне служіння Господеві. Але ті, хто має схильність до пізнання безособистісного Брахмана або локалізованої Парама̄тми, теж частково усвідомлюють Кр̣шн̣у, тому що безособистісний Брахман є духовним промінням Кр̣шн̣и, а Парама̄тма̄ є специфічною експансією Кр̣шн̣и, яка входить у все. Таким чином, імперсоналісти й ті, хто вдається до медитації, також непрямо усвідомлюють Кр̣шн̣у. Особистість, яка безпосередньо усвідомлює Кр̣шн̣у, є найвищим трансценденталістом, бо такий відданий знає, що стоїть за Брахманом і Парама̄тмою. Його знання Абсолютної Істини досконале, тоді як імперсоналіст та йоґ-медитатор не мають довершеної свідомості Кр̣шн̣и.
Однак, усім їм тут дано настанову невідступно переслідувати свої окремі цілі, щоб рано чи пізно прийти до найвищої досконалості. Найголовніший обов’язок трансценденталіста полягає в тому, що він повинен постійно зосереджувати свій розум на Кр̣шн̣і. Слід постійно думати про Кр̣шн̣у й ні на мить не забувати Його. Зосередження розуму на Всевишньому називають сама̄дгі, або трансом. Для того, щоб зосередити свій розум, треба залишатись у відлюдному місці й уникати збудливого впливу зовнішніх об’єктів. Особливо старанно треба уникати будь-яких несприятливих умов, що можуть перешкодити самоусвідомленню і приймати всі сприятливі. З усією рішучістю людина повинна відмовитись од зайвих матеріальних речей, які обплутують її власницькими почуттями.
Усі такі звершення й заходи перестороги стають досконалими, коли людина безпосередньо перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, тому що безпосередня свідомість Кр̣шн̣и — це стан самозречення, за якого майже неможливо мати матеріальні власницькі почуття. Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ характеризує свідомість Кр̣шн̣и таким чином:
ана̄сактасйа вішайа̄н йатга̄рхам упайун̃джатах̣
нірбандгах̣ кр̣шн̣а-самбандге йуктам̇ ваіра̄ґйам учйате
пра̄пан̃чікатайа̄ буддгйа̄
харі-самбандгі-вастунах̣
мумукш́убгіх̣ парітйа̄ґо
ваіра̄ґйам̇ пгалґу катгйате
«Якщо людина ні до чого не прив’язана й водночас приймає все як приналежне Кр̣шн̣і, це означає, що вона цілком перевершила власницькі почуття. З іншого боку, відречення того, хто відкидає все, не усвідомлюючи зв’язку всього із Кр̣шн̣ою, є неповним відреченням» (Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.255 – 256).
Свідома Кр̣шн̣и людина добре розуміє, що все належить Кр̣шн̣і, і тому в неї ніколи не виникає власницьких почуттів. Таким чином вона не домагається чогось для себе особисто. Вона знає, як приймати речі, сприятливі для свідомості Кр̣шн̣и і як відкидати шкідливе. Перебуваючи на трансцендентному рівні, вона завжди стоїть осторонь матеріального, і вона завжди самотня, бо не має нічого спільного з людьми, які не мають свідомості Кр̣шн̣и. Тому людина в свідомості Кр̣шн̣и є досконалим йоґом.
TEXTS 11-12
ш́учау деш́е пратішт̣га̄пйа
стгірам а̄санам а̄тманах̣
на̄тй-уччгрітам̇ на̄ті-нı̄чам̇
чаіла̄джіна-куш́оттарам
татраіка̄ґрам̇ манах̣ кр̣тва̄
йата-чіттендрійа-крійах̣
упавіш́йа̄сане йун̃джйа̄д
йоґам а̄тма-віш́уддгайе
Послівний переклад
ш́учау—в освяченому; деш́е—місці; пратішт̣га̄пйа—помістивши; стгірам—тверде; а̄санам—сидіння; а̄тманах̣—своє власне; на— не; аті—також; уччгрітам—високе; на—не; аті—також; нı̄чам— низьке; чаіла-аджіна—м’якою тканиною і шкурою оленя; куш́а— травою куш́а; уттарам—покрите; татра—з того часу; ека-аґрам—з увагою на єдиному; манах̣—розум; кр̣тва̄—роблячи так; йата-чітта—контролюючи розум; індрійа—чуття; крійах̣—і діяльність; упавіш́йа—сидячи; а̄сане—на сидінні; йун̃джйа̄т—слід виконувати; йоґам—практику йоґи; а̄тма—серця; віш́уддгайе—для очищення. Щоб здійснювати йоґу, слід піти у відлюдне місце, постелити на землю траву куш́а і накрити її шкурою оленя й м’якою тканиною. Треба, щоб сидіння було не дуже високе й не дуже низьке і розташовувалось у святому місці. Потім йоґ повинен всістись на ньому дуже стійко і виконувати йоґу задля очищення серця, контролюючи розум, чуття та діяльність, і зосередивши розум в одній точці. «Святе місце» означає «місце прощ». В Індії всі йоґи, трансценденталісти або віддані залишають домівку й оселяються в таких святих місцях, як Прайа̄ґа, Матгура̄, Вр̣нда̄вана, Хр̣шı̄кеш́а, Хардвар і на самоті практикують йоґу там, де протікають такі священні ріки, як Йамуна̄ й Ґанґа. Але здебільшого слідувати цьому неможливо, особливо для людей на Заході. Так звані «товариства йоґи» у великих містах може і приносять матеріальну користь, однак вони зовсім не відповідають вимогам справжньої йоґи. Той, хто не володіє собою і має неспокійний розум, не може практикувати медитації. Тому в Бр̣хан-на̄радı̄йа Пура̄н̣і сказано, що в Калі- йуґу (в теперішню йуґу, або епоху), коли люди загалом живуть недовго, повільно осягають духовне й завше стривожені різними турботами, найкращим засобом духовного усвідомлення є оспівувати святі імена Господа.
харер на̄ма харер на̄ма
харер на̄маіва кевалам
калау на̄стй ева на̄стй ева
на̄стй ева ґатір анйатга̄
«В цю епоху ворожнечі й лицемірства існує єдиний спосіб визволитися — оспівування святих Господніх імен. Немає іншого шляху. Немає іншого шляху. Немає іншого шляху».
TEXTS 13-14
самам̇ ка̄йа-ш́іро-ґрı̄вам̇
дга̄райанн ачалам̇ стгірах̣
сампрекшйа на̄сіка̄ґрам̇ свам̇
діш́аш́ ча̄навалокайан
праш́а̄нта̄тма̄ віґата-бгı̄р
брахмача̄рі-врате стгітах̣
манах̣ сам̇йамйа мач-чітто
йукта а̄сı̄та мат-парах̣
Послівний переклад
самам—прямий; ка̄йа—тіло; ш́ірах̣—голову; ґрı̄вам—і шию; дга̄райан—тримаючи; ачалам—нерухомий; стгірах̣—спокійно; сампрекшйа—дивлячись; на̄сіка̄—носа; аґрам—на кінчик; свам—власний; діш́ах̣—на всі боки; ча—також; анавалокайан—не дивлячись; праш́а̄нта — незбуджений; а̄тма̄ — розум; віґата-бгı̄х̣ — позбавлений страху; брахмача̄рі-врате—в обітниці целібату; стгітах̣—розташований; манах̣—розум; сам̇йамйа—повністю підкоривши; мат— Мені (Кр̣шн̣і); чіттах̣—зосереджуючи розум; йуктах̣—справжній йоґ; а̄сı̄та—повинен сидіти; мат—Мені; парах̣—кінцева мета. Треба утримувати тулуб, шию й голову вертикально, на одній прямій лінії, й обома очима невідривно дивитися на кінчик носа. Відтак, з незбудженим, упокореним розумом, позбувшись страху, повністю відмовившись од статевого життя, треба споглядати Мене в своєму серці й зробити Мене кінцевою метою життя. Мета життя — пізнати Кр̣шн̣у, який присутній в серці кожної живої істоти у вигляді Парама̄тми, чотирирукої форми Вішн̣у. Йоґу практикують лише для того, щоб виявити і побачити цю локалізовану форму Вішн̣у і ні для чого іншого. Локалізована вішн̣у-мӯрті — це повновладний вияв Кр̣шн̣и, що перебуває в серці. Той, хто не сподівається усвідомити вішн̣у-мӯтрі, надаремно вдається до пародії на йоґу, й, безсумнівно, марнує час. Кр̣шн̣а — кінцева мета життя, а вішн̣у-мӯрті, що перебуває в серці — мета занять йоґою. Щоб осягнути вішн̣у-мӯрті в серці, треба повністю утримуватись від статевого життя; тому слід залишити домівку й жити самотньо у відлюдному місці, сидячи в описаній вище позі. Не можна стати йоґом, щодня насолоджуючись статевим життям вдома чи ще деінде і відвідуючи так званий «гурток йоґи». Треба вчитись керувати розумом й уникати всіх різновидів чуттєвого задоволення, головним з яких є статеве життя. В правилах безшлюбності, які записав великий мудрець Йа̄джн̃авалкйа, сказано:
карман̣а̄ манаса̄ ва̄ча̄
сарва̄вастга̄су сарвада̄
сарватра маітгуна-тйа̄ґо
брахмачарйам̇ прачакшате
«Обітниця брахмачарйа призначена на те, щоб допомогти людині повністю утримуватись, не потурати хтивості в діях, словах і думках — за будь-яких обставин, скрізь і завжди». Ніхто, потураючи хтивості, не зможе правильно практикувати йоґу. Засадам брахмачарйі вчать з дитинства, коли людина ще не знайома із статевим життям. У п’ятирічному віці дітей посилають до ґуру-кули, в дім духовного вчителя, і вчитель, в умовах суворої дисципліни, виховує в маленьких хлопчиках справжніх брахмача̄рі. Для того, хто не пройшов такої підготовки, йоґа, будь-то дгйа̄на, джн̃а̄на або бгакті, залишатиметься тайною за сімома печатками. Однак, того, хто слідує правилам і приписам шлюбного життя і має статеві зносини лише із своєю дружиною (у визначених межах) теж називають брахмача̄рı̄. Такого стриманого сім’янина-брахмача̄рı̄ можуть прийняти в школу бгакті, однак до школи джн̃а̄ни або дгйа̄ни його навіть не допустять. Вони вимагають повного утримування, без поступок. У школі бгакті сім’янину-брахмача̄рı̄ дозволено вести впорядковане статеве життя, тому що культ бгакті-йоґи настільки могутній, що людина сама по собі втрачає статеві потяги, присвятивши себе вищому над усе служінню Господеві. В Бгаґавад-ґı̄ті (2.59) сказано:
віш́айа̄ вінівартанте
ніра̄ха̄расйа дехінах̣
раса-варджам̇ расо ’пй асйа
парам̇ др̣шт̣ва̄ нівартате
Тоді як інші йоґи змушені силоміць утримуватися від почуттєвого задоволення, відданий Господа стримує себе природним чином, бо він відчуває вищий смак. Нікому, крім відданих, не відомий цей смак.
Віґата-бгı̄х̣. Людина не може позбутися страхів, доки вона повністю не перейметься свідомістю Кр̣шн̣и. Обумовлена душа відчуває страх, тому що її пам’ять спотворена і вона забула про свій вічний зв’язок з Кр̣шн̣ою. В Бга̄ґаватам (11.2.37) сказано: бгайам̇ двітı̄йа̄бгінівеш́атах̣ сйа̄д ı̄ш́а̄д апетасйа віпарйайо ’смр̣тіх̣. Свідомість Кр̣шн̣и — єдина основа безстрашності. Тому особа, яка усвідомлює Кр̣шн̣у, практикує досконалу йоґу. Й оскільки кінцева мета йоґи — побачити всередині себе Господа, то людина в свідомості Кр̣шн̣и вже є найкращим з усіх йоґів. Засади йоґи, які згадано тут, відрізняються од модних нині методик «товариств йоґи».
15 йун̃джанн евам̇ сада̄тма̄нам̇
йоґı̄ нійата-ма̄насах̣
ш́а̄нтім̇ нірва̄н̣а-парама̄м̇
мат-сам̇стга̄м адгіґаччгаті
Послівний переклад
йун̃джан—практикуючи; евам—як згадано вище; сада̄—постійно; а̄тма̄нам—тіло, розум і душа; йоґı̄—містик-трансценденталіст; нійата-ма̄насах̣—із врівноваженим розумом; ш́а̄нтім—миру; нірва̄н̣а-парама̄м — припинення матеріального існування; мат-сам̇стга̄м—духовного неба (царства Божого); адгіґаччгаті—досягає. Постійно опановуючи таким чином тіло, розум і діяльність, трансценденталіст-містик, врівноваживши розум, припиняє матеріальне існування і досягає царства Господа (обителі Кр̣шн̣и). Тут точно визначено кінцеву мету занять йоґою. Йоґу не призначено на те, щоб досягати якихось матеріальних благ, навпаки, вона дає можливість цілком припинити матеріальне існування. Якщо хтось прагне просто поліпшити своє здоров’я або домагається іншої матеріальної досконалості, то, згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, — він не йоґ. Припинення матеріального існування не означає також, що людина входить у «порожнечу», така думка є просто міфом. В Господньому творінні ніде немає порожнечі. Скоріше, припинення матеріального існування дає можливість піднятись в духовне небо, до Господньої обителі. Царство Господа описано в Бгаґавад-ґı̄ті як місце, де не потрібні ні сонце, ні місяць, ні електрика. Всі планети в духовному царстві самосвітні, подібно до Сонця в матеріальному небі. Царство Боже — скрізь, однак духовне небо й планети в ньому називають парам̇ дга̄мою, або вищими обителями.
Досконалий йоґ, який заглибився в пізнання Господа Кр̣шн̣и, може віднайти, як про це ясно каже тут Сам Господь (мат-чіттах̣, мат-парах̣, мат-самстга̄м), справжній мир і, зрештою, досягти Його верховної обителі, Кр̣шн̣алоки, відомої як Ґолока Вр̣нда̄вана. В Брахма-сам̇гіті (5.37) недвозначно сказано: ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯтах̣ — «Господь, хоча Він завжди перебуває в Своїй обителі, яку називають Ґолокою, поширює Себе за допомогою Своїх вищих духовних енерґій, і Він є всепроникаючим Брахманом і локалізованою Парама̄тмою». Ніхто не може досягнути духовного неба (Ваікун̣т̣ги) або увійти в вічну Господню обитель (Ґолоку Вр̣нда̄вана), якщо він належним чином не усвідомить Кр̣шн̣у та Його повновладну експансію Вішн̣у. Так, людина, яка працює в свідомості Кр̣шн̣и, є досконалим йоґом, тому що її розум завжди заглиблений у діяння Кр̣шн̣и (са ваі манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равіндайох̣). Із Вед (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.8) ми також дізнаємось: там ева відітва̄ті мр̣тйум еті — «перевершити шлях народження та смерті можна лише усвідомивши Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у». Іншими словами, досконалість йоґи полягає в тому, щоб вивільнитись із матеріального існування, а не в тому, щоб демонструвати магічні прийоми та гімнастичні трюки, які обманюють наївних людей.
16 на̄тй-аш́натас ту йоґо ’сті
на чаіка̄нтам анаш́натах̣
на ча̄ті-свапна-ш́ı̄ласйа
джа̄ґрато наіва ча̄рджуна
Послівний переклад
на—ніколи; аті—надто багато; аш́натах̣—того, хто їсть; ту— але; йоґах̣—єднання із Всевишнім; асті—є; на—не; ча—також; ека̄нтам—надто; анаш́натах̣—того, хто утримується від їжі; на— не; ча—також; аті—забагато; свапна-ш́ı̄ласйа—того, хто спить; джа̄ґратах̣—або того, хто не спить достатньо; на—не; ева—коли- небудь; ча—і; арджуна—о Арджуно. О Арджуно, не може стати йоґом той, хто їсть надто багато або надто мало, спить надто багато або спить недостатньо. Йоґи можуть дізнатись звідси про правильний режим харчування та відпочинку. Їсти забагато означає їсти більше того, ніж потрібно на підтримування життя в тілі. Людям не слід вживати м’яса тварин, адже є достатньо збіжжя, овочів, фруктів й молока. Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, така проста їжа належить до ґун̣и благочестя. Тваринна їжа — для тих, хто перебуває в ґун̣і невігластва. Тому ті, хто з задоволенням вживають їжу тваринного походження, спиртні напої, палять, їдять страви, не запропоновані спочатку Кр̣шн̣і, — страждатимуть від гріховних наслідків, бо вони споживають нечисту їжу. Бгун̃джате те тв аґгам̇ па̄па̄ йе пачантй а̄тма-ка̄ран̣а̄т. Кожен, хто їсть задля власного чуттєвого задоволення або готує для себе, не пропонуючи своєї їжі Кр̣шн̣і, споживає лише гріх. Той, хто споживає гріх і їсть більше того, ніж йому виділено, не може стати досконалим йоґом. Найліпше, якщо людина їсть тільки рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і. Людина в свідомості Кр̣шн̣и не стане їсти ніякої страви, що не була спочатку запропонована Кр̣шн̣і. Тому лише той, хто усвідомлює Кр̣шн̣у, може досягнути досконалості в заняттях йоґою. Практикувати йоґу також не зможе той, хто штучно утримується від їжі, вигадуючи свою власну методику говіння. Людина в свідомості Кр̣шн̣и дотримується постів, як це радять священні писання. Вона не говіє і не їсть більше того, ніж потрібно, й тому спроможна слідувати шляхом йоґи. Той, хто їсть забагато, вночі бачитиме багато снів і, відповідно, спатиме більше, ніж потрібно. Не треба спати більше шести годин на добу. На того, хто спить більше шести годин, безумовно, впливає ґун̣а невігластва. Людина в ґун̣і невігластва млява і схильна багато спати. Така людина не може практикувати йоґу.
17 йукта̄ха̄ра-віха̄расйа
йукта-чешт̣асйа кармасу
йукта-свапна̄вабодгасйа
йоґо бгаваті дух̣кга-ха̄
Послівний переклад
йукта — упорядкований; а̄ха̄ра — їжа; віха̄расйа—відпочинок; йукта—упорядкований; чешт̣асйа—того, хто працює задля підтримування; кармасу—при виконанні обов’язків; йукта—упорядкований; свапна-авабодгасйа—сон і неспання; йоґах̣—практика йоґи; бгаваті—стає; дух̣кга-ха̄—той, хто вгамовує біль. Той, хто впорядкував свої звички щодо їжі, сну, відпочинку й роботи, — може пом’якшити всі матеріальні страждання, практикуючи йоґу. Необмежена їжа, сон, самооборона й статеві зносини, які є тілесними потребами, шкодять поступові в заняттях йоґою. Що стосується харчування, то впорядкувати його можна лише тоді, коли людина привчиться вживати праса̄дам — освячену їжу. Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою (9.26), Господу Кр̣шн̣і пропонують овочі, квіти, фрукти, зерно, молоко тощо. Тому у людини в свідомості Кр̣шн̣и само по собі входить у звичку не вживати їжі, що не призначена для людини або ту, що не належить до категорії благості. Щодо сну, то людина в свідомості Кр̣шн̣и завжди жвава і з охотою виконує свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и й тому весь зайвий час, витрачений на сон, вважає за велику втрату. Авйартга-ка̄ла̄твам: особистість, яка усвідомлює Кр̣шн̣у, не може знести, щоб навіть хвилина її життя сплинула поза служінням Господеві. Тому її сон обмежений до мінімуму. Її ідеал у цьому є Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄, який завжди був заглиблений у служіння Кр̣шн̣і й не міг спати більше двох годин на добу, а іноді й менше. Т̣га̄кура Харіда̄са навіть не приймав праса̄ду й не спав жодної хвилини, не скінчивши щоденного оспівування на своїх чотках трьохсот тисяч святих імен. Щодо роботи, то людина, яка усвідомлює Кр̣шн̣у, не робить нічого, що не пов’язувалося б з інтересами Кр̣шн̣и, й тому її праця завжди впорядкована і не скерована на почуттєве задоволення. Для людини в свідомості Кр̣шн̣и на постає питання про почуттєве задоволення, і тому вона не знає, що таке матеріальне дозвілля. А що вся її тілесна діяльність: робота, мова, сон, неспання й т. ін. упорядковані, то матеріальні злигодні не існують для неї.
18 йада̄ вінійатам̇ чіттам
а̄тманй ева̄ватішт̣гате
ніспр̣хах̣ сарва-ка̄мебгйо
йукта ітй учйате тада̄
Послівний переклад
йада̄—коли; вінійатам—старанно дисциплінований; чіттам—розум і його діяльність; а̄тмані—в Трансцендентному; ева—неодмінно; аватішт̣гате—розташовується; ніспр̣хах̣—позбавлений бажань; сарва — до будь-якого різновиду; ка̄мебгйах̣ — матеріальне чуттєве задоволення; йуктах̣—той, хто досяг високого рівня в йозі; іті—так; учйате—сказано, що; тада̄—тоді. Коли людина, здійснюючи йоґу, дисциплінує свою розумову діяльність й, позбувшись усіх матеріальних бажань, підіймається до трансцендентного рівня, кажуть, що вона досягла високого ступеня йоґи. Характерною рисою діяльності йоґа, що вирізняє її від діяльності звичайної людини, є зникнення всіх матеріальних бажань, головне з яких — статеве бажання. Досконалий йоґ так добре врівноважує свій розум, що його більше не можуть турбувати ніякі матеріальні бажання. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (9.4.18 – 20) стверджується, що люди, які перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, природним чином можуть досягти такого досконалого ступеня:
са ваі манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равіндайор
вача̄м̇сі ваікун̣т̣га-ґун̣а̄нуварн̣ане
карау харер мандіра-ма̄рджана̄дішу
ш́рутім̇ чака̄ра̄чйута-сат-катгодайе
мукунда-лін̇ґа̄лайа-дарш́ане др̣ш́ау
тад-бгр̣тйа-ґа̄тра-спарш́е ’н̇ґа-сан̇ґамам
ґгра̄н̣ам̇ ча тат-па̄да-сароджа-саурабге
ш́рı̄мат-туласйа̄ расана̄м̇ тад-арпіте
па̄дау харех̣ кшетра-пада̄нусарпан̣е
ш́іро хр̣шı̄кеш́а-пада̄бгівандане
ка̄мам̇ ча да̄сйе на ту ка̄ма-ка̄мйайа̄
йатготтама-ш́лока-джана̄ш́райа̄ ратіх̣
«Спершу цар Амбарı̄ша заполонив свій розум думками про лотосні стопи Господа Кр̣шн̣и; потім, послідовно, мову свою він використав на висвітлювання трансцендентних якостей Господа, свої руки — на прибирання храму Господнього, свої вуха — на слухання про Господні чинки, свої очі — на споглядання трансцендентних форм Господа, своє тіло — щоб торкатися тіл відданих, свій нюх — щоб відчувати аромат квітів лотоса, запропонованих Господу, свій язик — на смакування листя туласı̄, піднесеного до лотосних стіп Господа, свої ноги — для відвідин місць прощ і храмів Господа, свою голову — для шанобливих поклонів перед Господом й свої бажання він спрямував на виконання Господньої місії. Вся така трансцендентна діяльність цілком притаманна відданому Господа».
Можливо, що послідовникам імперсоналізму трансцендентний стан і здається невимовним, але його легко досягає людина в свідомості Кр̣шн̣и, що очевидно з вищенаведеного опису занять Маха̄ра̄джі Амбарı̄ши. Якщо людина не зосереджує свій розум на лотосних стопах Господа, постійно пам’ятаючи про Нього, то такі трансцендентні заняття марні. Саме тому у відданому служінні Господеві цю визначену людині діяльність називають арчаною, тобто залученням усіх чуттів до служіння Господу. Чуття й розум не терплять бездіяльності. Недоцільно просто пригнічувати їх. Тому, для основної маси людей, особливо для тих, хто не провадить життя у відреченні, вище описаний трансцендентний спосіб використання чуттів та розуму — то є досконалий шлях до трансцендентних досягнень, і в Бгаґавад-ґı̄ті це називано йуктою.
19 йатга̄ дı̄по ніва̄та-стго
нен̇ґате сопама̄ смр̣та̄
йоґіно йата-чаттасйа
йун̃джато йоґам а̄тманах̣
Послівний переклад
йатга̄—як; дı̄пах̣—лампа; ніва̄та-стгах̣—у безвітряному місці; на—не; ін̇ґате—блимає; са̄—ця; упама̄—аналогія; смр̣та̄—вважають; йоґінах̣—йоґа; йата-чіттасйа—чий розум підкорено; йун̃джатах̣—хто постійно практикує; йоґам—медитацією; а̄тманах̣— на Трансцендентне. Як світильник не мерехтить в затишнім місці, так і трансценденталіст, що приборкав свій розум, завжди залишається стійким в своїй медитації на трансцендентну сутність. Людина, яка поправді усвідомлює Кр̣шн̣у, завжди заглиблена в трансцендентне, і, в умиротвореному стані невідривно споглядаючи свого улюбленого Господа, вона непохитна, мов полум’я світильника в затишку.
TEXTS 20-23
йатропарамате чіттам̇
ніруддгам̇ йоґа-севайа̄
йатра чаіва̄тмана̄тма̄нам̇
паш́йанн а̄тмані тушйаті
сукгам а̄тйантікам̇ йат тад
буддгі-ґра̄хйам атı̄ндрійам
ветті йатра на чаіва̄йам̇
стгіташ́ чалаті таттватах̣
йам̇ лабдгва̄ ча̄парам̇ ла̄бгам̇
манйате на̄дгікам̇ татах̣
йасмін стгіто на дух̣кгена
ґурун̣а̄пі віча̄лйате
там̇ відйа̄д дух̣кга-сам̇йоґа-
війоґам̇ йоґа-сам̇джн̃ітам
Послівний переклад
йатра—за такого стану речей, коли; упарамате—припиняється (тому, що людина відчуває трансцендентне щастя); чіттам—розумова діяльність; ніруддгам—відчужений од матерії; йоґа-севайа̄— заняттям йоґою; йатра—в якому; ча—також; ева—неодмінно; а̄тмана̄—чистим розумом; а̄тма̄нам—«я»; паш́йан—усвідомлюючи становище; а̄тмані—в собі; тушйаті—стає задоволеним; сукгам—щастя; а̄тйантікам—найвище; йат—котре; тат—те; буддгі—інтелектом; ґра̄хйам—що прийняте; атı̄ндрійам—трансцендентне; ветті—знає; йатра—де; на—ніколи; ча—також; ева—неодмінно; айам—він; стгітах̣—розташований; чалаті—рухається; таттватах̣—від істини; йам—той, хто; лабдгва̄—досягає; ча— також; апарам—будь-який інший; ла̄бгам—виграє; манйате—розглядає; на—ніколи; адгікам—більш; татах̣—ніж той; йасмін—в якому; стгітах̣—розташований; на—ніколи; дух̣кгена—нещастями; ґурун̣а̄ апі—хоча навіть й дуже важко; віча̄лйате—стає схвильованим; там—той; відйа̄т—ти мусиш знати; дух̣кга-сам̇йоґа— нещастя внаслідок зв’язку з матерією; війоґам—винищування; йоґа-сам̇джн̃ітам—називають трансом. На стадії досконалості, яку називають трансом, або сама̄дгі, матеріально спрямована діяльність розуму повністю гамується завдяки заняттям йоґою. Здатність бачити свою сутність чистим розумом й відчувати вищий смак і радість у собі є характерною ознакою такої досконалості. Перебуваючи в такому блаженному стані, людина за допомогою своїх трансцендентних чуттів зазнає безмежного трансцендентного щастя. Пізнавши його, вона ніколи не відхиляється од істини, бо вважає, що немає вищого здобутку. За такого стану вона залишається непохитною навіть посеред найбільших труднощів. Це і є справжня свобода від усіх злигоднів, що постають із зв’язку з матерією. Практикуючи йоґу, людина поступово збувається матеріальних уявлень. Це — найважливіший принцип йоґи. Після того людина входить в стан трансу, або сама̄дгі, і це означає, що вона за допомогою трансцендентного розуму та інтелекту усвідомила Наддушу, чітко відрізняючи себе від Верховної душі. Методику йоґи в більшій або меншій мірі засновано на засадах системи Патан̃джалі. Деякі неавторитетні коментатори намагаються ототожнити індивідуальну душу з Наддушею, а моністи вважають, що це і є звільнення, але вони не розуміють істинної мети системи йоґи Патан̃джалі. В системі Патан̃джалі визнано трансцендентну насолоду, але моністи не визнають її, остерігаючись підставити під сумнів теорію єдності. Моністи не визнають різниці між знанням і тим, хто пізнає, але в даному вірші прийнято трансцендентну насолоду, якої дізнають за допомогою трансцендентних чуттів. І Патан̃джалі Муні, знаменитий тлумач системи йоґи, підтримує такий погляд. Великий мудрець каже в своїх Йоґа-сӯтрах (4.34): пуруша̄ртга-ш́ӯнйа̄на̄м̇ ґун̣а̄на̄м̇ пратіпрасавах̣ каівалйам̇ сварӯпа-пратішт̣га̄ ва̄ чіті-ш́актір іті.
Ця чіті-ш́акті, або внутрішня потенція, — трансцендентна. Пуруша̄ртга означає матеріально спрямовану релігійність, економічний розвиток, чуттєве задоволення і, зрештою, прагнення злитись із Всевишнім. Таку «єдність із Всевишнім» моністи називають каівалйам. Але, згідно з Патан̃джалі, каівалйам — це внутрішня, або трансцендентна потенція, за допомогою якої жива істота усвідомлює своє одвічне природне становище. Господь Чаітанйа називає такий стан чето-дарпан̣а-ма̄рджанам, очищенням забрудненого свічада розуму. Це «очищення» насправді і є звільнення, або бгава- маха̄-да̄ва̄ґні-нірва̄пан̣ам. Теорія нірва̄н̣и — як підготовчої стадії — також не суперечить цьому принципові. В Бга̄ґаватам (2.10.6) це називано сварӯпен̣а вйавастгітіх̣. У даному вірші Бгаґавад-ґı̄та̄ також підтримує таке положення.
Після нірва̄н̣и, тобто припинення матеріальної діяльності, проявляється діяльність духовна, або віддане служіння Господу, тобто свідомість Кр̣шн̣и. В Бга̄ґаватам пояснюється, що сварӯпен̣а вйавастгітіх̣ означає «істинне життя живої істоти». Ма̄йа̄, або ілюзія, — це опоганений матеріальною заразою стан духовного життя. Звільнення від такої матеріальної інфекції не означає руйнування одвічного первинного становища живої істоти. Патан̃джалі також визнає це, кажучи: каівалйам̇ сварӯпа-пратішт̣га̄ ва̄ чіті-ш́актір іті. Ця чіті-ш́акті, або трансцендентна насолода і є справжнє життя. Це також підтверджено у Веда̄нта-сӯтрі (1.1.12): а̄нанда-майо ’бгйа̄са̄т. Природна трансцендентна насолода є кінцевою метою йоґи і її легко досягнути за допомогою відданого служіння Господеві, бгакті-йоґи. Бгакті-йоґу виразно описано в сьомій главі Бгаґавад-ґı̄ти.
Як з’ясовано в даній главі, в системі йоґи є два різновиди сама̄дгі, які називають сампраджн̃а̄та-сама̄дгі і асампраджн̃а̄та-сама̄дгі. Коли людина шляхом різних філософських досліджень досягає трансцендентного стану, кажуть, що вона досягла сампраджн̃ата- сама̄дгі. Але стан асампраджн̃а̄та-сама̄дгі не має нічого спільного із світськими насолодами, тому що людина стає трансцендентною до будь-якого щастя матеріально-чуттєвого походження. І, досягши такого трансцендентного стану, йоґ стає непохитним. Йоґ не знатиме успіху, якщо не перебуватиме в такому стані. Нинішні так звані «заняття йоґою», що включають в себе різні почуттєві втіхи, — досить сумнівні. Йоґ, який захоплюється сексом і наркотиками — це посміховисько. Навіть становище йоґів, яких приваблюють сіддги (різного роду досконалості) на шляху йоґи, не вельми гарне. Якщо йоґів приваблюють супровідні ефекти йоґи, то вони не зможуть досягнути ступеня досконалості, як це стверджується у даному вірші. Тому «йоґи», які роблять виставу з гімнастичних трюків або сіддг, повинні знати, що таким шляхом вони втрачають мету йоґи.
Найкращим способом йоґи для цієї епохи є свідомість Кр̣шн̣и, і на цьому шляху зовсім мало перешкод. Людина в свідомості Кр̣шн̣и черпає стільки блаженства в своїх повсякденних заняттях, що не прагне ніякого іншого щастя. Існує чимало перешкод, особливо в нашому віці лицемірства, для занять хат̣га-йоґою, дгйа̄на-йоґою або джн̃а̄на-йогою, але у здійсненні карма-йоґи й бгакті-йоґи таких проблем немає.
Доки існує матеріальне тіло, людині доводиться йти назустріч його потребам: їсти, спати, захищатись й паруватись. Однак той, хто перебуває в стані чистої бгакті-йоґи, або в свідомості Кр̣шн̣и, задовольняючи потреби свого тіла, не збуджує почуттів. Він просто задовольняє свої найнеобхідніші потреби, здобуваючи, так би мовити, найбільшу вигоду з невдалої угоди, і насолоджується трансцендентним щастям в свідомості Кр̣шн̣и. Він спокійно сприймає будь- які випадкові події, такі, наприклад, як аварія, хвороба, злидні й навіть смерть найкревнішого родича, але він завжди готовий виконувати свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и, або бгакті-йозі. Нещасні випадки ніколи не відхиляють його од виконання свого обов’язку. В Бгаґавад-ґı̄ті (2.14) сказано: а̄ґама̄па̄йіно ’нітйа̄с та̄м̇с тітікшасва бга̄рата. Він терпляче зносить всі такі непередбачені події, бо знає, що вони приходять і відходять й не впливають на виконання його обов’язків. Таким шляхом він досягає найвищої досконалості йоґи.
24 са ніш́чайена йоктавйо
йоґо ’нірвін̣н̣а̄-четаса̄
сан̇калпа-прабгава̄н ка̄ма̄м̇с
тйактва̄ сарва̄н аш́ешатах̣
манасаівендрійа-ґра̄мам̇
вінійамйа самантатах̣
Послівний переклад
сах̣—той; ніш́чайена—з непохитною рішучістю; йоктавйах̣—треба практикувати; йоґах̣—система йоґи; анірвін̣н̣а-четаса̄—без відхилень; сан̇калпа—спекулятивних роздумів; прабгава̄н—народжених з; ка̄ма̄н—матеріальних бажань; тйактва̄—відмовляючись; сарва̄н—усіх; аш́ешатах̣—цілком; манаса̄—розумом; ева—неодмінно; індрійа-ґра̄мам—сукупність чуттів; вінійамйа—упорядковуючи; самантатах̣—зусебічно. Людина повинна виконувати йоґу з непохитною рішучістю й вірою і не відхилятись од обраного шляху. Треба відкинути всі без винятку матеріальні бажання, що породжені філософськими роздумами, й, відтак, за допомогою розуму приборкати всі свої чуття, контролюючи найменший їх вияв. Той, хто практикує йоґу, повинен сповнитись рішучості й терпляче, без відхилень, продовжувати заняття. Він повинен бути впевненим в кінцевій перемозі і наполегливо йти обраним шляхом, ніколи не впадаючи у відчай, навіть якщо щось заважає досягнути успіху. Людині, яка неухильно практикує йоґу, забезпечена удача. Рӯпа Ґосва̄мı̄ сказав про бгакті-йоґу:
утса̄ха̄н ніш́чайа̄д дгаірйа̄т
тат-тат-карма-правартана̄т
сан̇ґа-тйа̄ґа̄т сато вр̣ттех̣
шад̣бгір бгактіх̣ прасідгйаті
«Бгакті-йоґу увінчає успіх, якщо людина віддається їй з натхненням, наполегливо й рішуче виконує визначені їй обов’язки, спілкуючись з відданими, цілком присвятивши себе доброчесній діяльністі» (Упадеш́амр̣та 3).
Щодо рішучості, то тут треба наслідувати приклад горобчихи, яка загубила в океані свої яйця. Горобчиха відклала яйця на океанському березі, але великий океан підхопив й поніс їх на своїх хвилях. Горобчиха дуже засмутилась й попрохала океан повернути їй яйця. Але океан навіть не зважив на її прохання. Відтак, горобчиха вирішила осушити океан. Вона почала вичерпувати воду своїм маленьким дзьобом, і всі сміялись з її неймовірної рішучості. Чутка про це рознеслась усюди, і, зрештою, дійшла до Ґаруд̣и, велетенського птаха, який носить на собі Господа Вішн̣у. Ґаруд̣а перейнявся співчуттям до своєї маленької сестри і прилетів до неї. Йому дуже сподобалась рішучість маленької горобчихи, і він пообіцяв допомогти їй. Ґаруд̣а попросив океан повернути яйця, щоб йому самому не довелося виконати намір горобчихи. Океан злякався цього й повернув яйця. Ось так з Ґаруд̣иної ласки горобчиха віднайшла своє щастя.
Так само може здаватись, що практика йоґи, особливо бгакті- йоґи в свідомості Кр̣шн̣и — це дуже важка справа. Але якщо з великою рішучістю дотримуватись її засад, Господь неодмінно допоможе, бо, як кажуть: «Роби, небоже, то й Бог поможе».
25 ш́анаіх̣ ш́анаір упарамед
буддгйа̄ дгр̣ті-ґр̣хı̄тайа
а̄тма-сам̇стгам̇ манах̣ кр̣тва̄
на кін̃чід апі чінтайет
Послівний переклад
ш́анаіх̣—поступово; ш́анаіх̣—крок за кроком; упарамет—нехай стримується; буддгйа̄—інтелектом; дгр̣ті-ґр̣хı̄тайа̄—що діє з переконаністю; а̄тма-сам̇стгам—приміщений у трансцендентному; манах̣—розум; кр̣тва̄—роблячи; на—ні; кін̃чіт—ще що-небудь; апі—навіть; чінтайет—нехай думає про. Поступово, крок за кроком, за допомогою інтелекту, зміцненого переконаністю, треба ввійти в транс, й відтак слід зосередити свій розум лише на душі, й не думати ні про що інше. За допомогою інтелекту і належної переконаності слід поступово припинити чуттєву діяльність. Це називають пратйа̄ха̄рою. Розум, який приборкано за допомогою переконаності, медитації й угамування чуттів, заглиблюється в транс, або сама̄дгі. І тоді вже зникає всяка небезпека знову підпасти впливові матеріальних уявлень про життя. Іншими словами, хоча покрив матерії і огортатиме духовну душу — живу істоту — доти, доки існуватиме матеріальне тіло, вона не повинна думати про чуттєве задоволення. Не слід думати ні про які насолоди, а тільки про те, як принести насолоду Верховній Душі. Такого стану можна легко досягнути шляхом безпосереднього відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и.
26 йато йато ніш́чалаті
манаш́ чан̃чалам астгірам
татас тато нійамйаітад
а̄тманй ева ваш́ам̇ найет
Послівний переклад
йатах̣ йатах̣—куди б, коли б; ніш́чалаті—збуджується воістину; манах̣—розум; чан̃чалам—мінливий; астгірам—нестійкий; татах̣ татах̣—звідти, тоді; нійамйа—вгамовуючи; етат—цей; а̄тмані—у собі; ева—неодмінно; ваш́ам—контроль; найет—повинен поставити під. Де б не блукав розум, мінливий та нестійкий за своєю природою, треба неодмінно повертати його назад, під контроль душі. Природа розуму мінлива й нестійка. Однак, йоґ, який усвідомив себе, повинен володіти своїм розумом, а не навпаки. Того, хто контролює розум (а отже й почуття), називають ґосва̄мı̄, або сва̄мı̄, а того, хто підпадає впливові розуму, називають ґо-да̄са, тобто слуга почуттів. Ґосва̄мı̄ відоме справжнє почуттєве щастя. В стані почуттєвого трансцендентного щастя, чуття служать Хр̣шı̄кеш́і, тобто вищому володареві чуттів—Кр̣шн̣і. Служіння Кр̣шн̣і з очищеними чуттями називають свідомістю Кр̣шн̣и. Таким є шлях цілковитого опановування чуттями. Більше того, саме в цьому полягає вища досконалість йоґи.
27 праш́а̄нта-манасам̇ хй енам̇
йоґінам̇ сукгам уттамам
упаіті ш́а̄нта-раджасам̇
брахма-бгӯтам акалмашам
Послівний переклад
праш́а̄нта—спокійний, зосереджений на лотосних стопах Кр̣шн̣и; манасам — чий розум; хі — неодмінно; енам — цей; йоґінам — йоґ; сукгам—щастя; уттамам—найвищого; упаіті—досягає; ш́а̄нта- раджасам—вгамування пристрасті; брахма-бгӯтам—звільнення через ототожнення з Абсолютом; акалмашам—звільнення від усіх наслідків минулих гріховних дій. Йоґ, що укріпив розум на Мені, воістину досяг найвищого ступеня досконалості трансцендентного щастя. Він перебуває поза ґун̣ою пристрасті й усвідомлює свою якісну тотожність із Всевишнім, і таким чином він звільнюється від усіх наслідків своїх попередніх вчинків. Досягши стану брахма-бгӯти, людина звільнюється від матеріальної скверни й відтоді розпочинає трансцендентне служіння Господеві. Мад-бгактім̇ лабгате пара̄м (Бґ. 18.54). Неможливо вічно утримувати себе в якісному стані Брахмана, Абсолюту, якщо розум не зосередився на лотосних стопах Господа. Са ваі манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равіндайох̣. Невпинне трансцендентне любовне служіння Господеві, тобто відданість Кр̣шн̣і є ознакою справжнього звільнення від впливу ґун̣и пристрасті та всієї матеріальної скверни.
28 йун̃джанн евам̇ сада̄тма̄нам̇
йоґı̄ віґата-калпашах̣
сукгена брахма-сам̇спарш́ам
атйантам̇ сукгам аш́нуте
Послівний переклад
йун̃джан—практикуючи йоґу; евам—таким чином; сада̄—завжди; а̄тма̄нам—«я»; йоґı̄—той, хто перебуває в зв’язкові з Верховною Душею; віґата—звільнений від; калмашах̣—будь-яка матеріальна скверна; сукгена—в трансцендентному щасті; брахма-сам̇спарш́ам—перебуваючи в міцному зв’язкові з Всевишнім; атйантам— найвище; сукгам—щастя; аш́нуте—досягає. Таким чином йоґ, який володіє собою й наполегливо здійснює йоґу, звільнюється від усякої матеріальної скверни й досягає найвищого ступеня досконалого щастя в трансцендентному любовному служінні Господеві. Самоусвідомлення означає розуміння свого одвічного природного становища в стосунках з Всевишнім. Індивідуальна душа є невід’ємною часткою Всевишнього, і її призначення — з любов’ю служити Господеві. Такий трансцендентний зв’язок із Всевишнім називають брахма-сам̇спарш́ею.
29 сарва-бгӯта-стгам а̄тма̄нам̇
сарва-бгӯта̄ні ча̄тмані
ı̄кшате йоґа-йукта̄тма̄
сарватра сама-дарш́анах̣
Послівний переклад
сарва-бгӯта-стгам—що перебуває в усіх істотах; а̄тма̄нам—Наддуша; сарва—усі; бгӯта̄ні—істоти; ча—також; а̄тмані—у собі; ı̄кшате—бачить насправді; йоґа-йукта-а̄тма̄—той, хто в злагоді із свідомістю Кр̣шн̣и; сарватра—скрізь; сама-дарш́анах̣—бачачи однаково. Справжній йоґ бачить Мене в усіх істотах і також бачить кожну істоту в Мені. Воістину, особа, що усвідомила себе, бачить Мене, незмінного Верховного Господа, скрізь і всюди. Йоґ, який усвідомлює Кр̣шн̣у, володіє досконалим баченням, тому що Він бачить Всевишнього, який перебуває в серці кожної живої істоти у вигляді Наддуші. Īш́варах̣ сарва-бгӯта̄на̄м̇ хр̣д-деш́е ’рджуна тішт̣гаті. Господь, у Своєму аспекті Парама̄тми, присутній як у серці собаки, так і в серці бра̄хман̣и. Досконалий йоґ знає, що Господь вічно трансцендентний і що Він не залежить від того, в якому матеріальному тілі Він перебуває, — собаки чи бра̄хман̣и. В цьому полягає верховний нейтралітет Господа. Індивідуальна душа також перебуває в своєму індивідуальному серці, але не може бути присутньою в усіх серцях. Такою є різниця між індивідуальною душею і Наддушею. Той, хто не практикує йоґу по-справжньому, не може бачити все це так ясно. Але свідома Кр̣шн̣и особистість може бачити Господа і в серці віруючого, і в серці атеїста. В смр̣ті це підтверджено таким чином: а̄тататва̄ч ча ма̄тр̣тва̄ч ча а̄тма̄ хі парамо харіх̣. Господь є джерелом усіх істот, і Він подібний до матері, що піклується про своїх дітей. Як мати з любов’ю однаково ставиться до всіх своїх дітей: і добрих, і лихих, так і Верховний батько (або мати) однаково ставиться до всіх живих істот. Отже, Парама̄тма̄ завжди присутня в усіх живих істотах.
Із зовнішнього боку кожна жива істота також перебуває в енерґії Господа. Як це буде пояснено в сьомій главі, Господь первинно має дві енерґії: духовну (вищу) і матеріальну (нижчу). Жива істота, хоча і належить до верховної енерґії, обумовлена нижчою енерґією, — вона ніколи не може існувати поза енерґією Господа. Всяка жива істота тим чи іншим чином завжди перебуває в Ньому.
Йоґ бачить усіх живих істот однаковими, бо знає, що всі живі істоти за будь-яких обставин залишаються Господніми слугами, хоча і перебувають в різних становищах, згідно з наслідками своєї кармічної діяльності. Пробуваючи в матеріальній енерґії, жива істота служить матеріальним почуттям, а перебуваючи в духовній енерґії, вона безпосередньо служить Верховному Господеві. В обох випадках жива істота залишається слугою Бога. Таке досконале бачення рівності всіх живих істот притаманне людині в свідомості Кр̣шн̣и.
30 йо ма̄м̇ паш́йаті сарватра
сарвам̇ ча майі паш́йаті
тасйа̄хам̇ на пран̣аш́йа̄мі
са ча ме на пран̣аш́йаті
Послівний переклад
йах̣ — хто б не; ма̄м — Мене; паш́йаті — бачить; сарватра —скрізь; сарвам—усе; ча—і; майі—в Мені; паш́йаті—бачить; тасйа—того; ахам—Я; на—не; пран̣аш́йа̄м̇і—втрачає; сах̣—він; ча—також; ме—Мене; на—не; пран̣аш́йаті—втрачає. Той, хто бачить Мене скрізь, і все — в Мені, ніколи не втратить Мене, і Я ніколи не покину його. Людина в свідомості Кр̣шн̣и неодмінно бачить Господа Кр̣шн̣у всюди і бачить усе в Кр̣шн̣і. Може здаватися, що така людина бачить лише якісь окремі проявлення матеріальної природи, однак у кожнім випадку вона усвідомлює Кр̣шн̣у, бо розуміє, що все суще є вияв енерґії Кр̣шн̣и. Без Кр̣шн̣и нічого не може існувати, Кр̣шн̣а є Господь усього сущого — ось головна підвалина свідомості Кр̣шн̣и. Свідомість Кр̣шн̣и означає розвиток любові до Кр̣шн̣и, і стан цей перевершує будь-яке звільнення від матеріального. За цього стану свідомості Кр̣шн̣и, вищому від рівня самоусвідомлення, відданий досягає єдності з Кр̣шн̣ою в тому розумінні, що відданий у всьому бачить Кр̣шн̣у і сповнюється любові до Нього. Відтоді між Господом та відданим виникають близькі особистісні взаємостосунки. На цьому ступені жива істота досягає безсмертя, і Бог-Особа ніколи не зникає з очей відданого. Злитись з Кр̣шн̣ою означає духовно знищити себе. Відданий не наражає себе на таку небезпеку. В Брахма-сам̇гіті (5.38) стверджується:
према̄н̃джана-ччгуріта-бгакті-вілочанена
сантах̣ садаіва хр̣дайешу вілокайанті
йам̇ ш́йа̄масундарам ачінтйа-ґун̣а-сварӯпам̇
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
«Я поклоняюсь одвічному первинному Господеві Ґовінді, якого завжди бачить відданий, чиї очі зволожені бальзамом любові. Господь проявляється у Своєму вічному образі Ш́йа̄масундари, образі, який перебуває в серці відданого».
На такій стадії відданий завжди бачить перед собою Господа Кр̣шн̣у й Господь також не відвертає од нього Своїх очей. Те ж саме стосується і йоґа, який бачить Господа у вигляді Наддуші всередині свого серця. Такий йоґ перетворюється на чистого відданого й не може прожити жодної миті, щоб не бачити Господа у собі.
31 сарва-бгӯта-стгітам̇ йо ма̄м̇
бгаджатй екатвам а̄стгітах̣
сарватга̄ вартама̄но ’пі
са йоґı̄ майі вартате
Послівний переклад
сарва-бгӯта-стгітам—розташований у серці кожного; йах̣—той, хто; ма̄м—Мене; бгаджаті—віддано шанує; екатвам—в єдності; а̄стгітах̣—розташований; сарватга̄—за всіх обставин; вартама̄нах̣—бувши розташованим; апі—незважаючи на; сах̣—він; йоґı̄— трансценденталіст; майі—в Мені; вартате—залишається. Йоґ, який віддано служить Наддуші, знаючи що Я і Наддуша — суть одне, перебуває в Мені за всіх обставин. Йоґ, що заглиблений в медитацію на Верховну Душу, бачить у собі повновладну частку Кр̣шн̣и в образі Вішн̣у, що має чотири руки і тримає мушлю, диск, булаву і квітку лотоса. Такий йоґ повинен знати, що Вішн̣у не відрізняється од Кр̣шн̣и. Кр̣шн̣а, як Наддуша, перебуває в серці кожного. Більше того, незліченні Наддуші, що існують в серцях незліченних живих істот не відрізняються одна від одної. Немає також різниці між людиною в свідомості Кр̣шн̣и, яка завжди з любов’ю служить Кр̣шн̣і на трансцендентальному рівні, й досконалим йоґом, що заглиблений у медитацію на Верховну Душу. Йоґ в свідомості Кр̣шн̣и, навіть якщо він і виконує найрізноманітнішу діяльність, пробуваючи в матеріальному світі, завжди залишається в Кр̣шн̣і. В Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.2.187) Ш́рı̄ли Рӯпи Ґосва̄мı̄ підтверджується це: нікгіла̄св апй авастга̄су джı̄ван-муктах̣ са учйате. До відданого Господа, який завжди діє в свідомості Кр̣шн̣и, звільнення приходить само по собі. В На̄рада-пан̃чара̄трі це підтверджено таким чином:
дік-ка̄ла̄дй-анаваччгінне
кр̣шн̣е чето відга̄йа ча
тан-майо бгаваті кшіпрам̇
джı̄во брахман̣і йоджайет
«Зосередивши свою увагу на трансцендентній формі Кр̣шн̣и, який проникає в усе і перебуває поза часом і простором, людина заглиблюється в думки про Кр̣шн̣у і досягає тоді блаженного стану трансцендентного спілкування з Ним».
Свідомість Кр̣шн̣и — це транс найвищого рівня в практиці йоґи. Розуміння того, що Кр̣шн̣а як Наддуша присутній в серці кожного, робить йоґа бездоганним. У Ведах (Ґопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.21) про цю незбагненну Господню потенцію сказано так: еко ’пі сан бахудга̄ йо ’вабга̄ті — «хоча Господь один, Він присутній в незчисленних серцях у безлічі Своїх форм». Подібне ж сказано в смр̣ті-ш́а̄стрі:
ека ева паро вішн̣ух̣
сарва-вйа̄пı̄ на сам̇ш́айах̣
аіш́варйа̄д рӯпам екам̇ ча
сӯрйа-ват бахудгейате
«Хоча Вішн̣у один, Він, безсумнівно, всюдисущий. Попри Свою єдину форму, Він присутній скрізь завдяки Своїй незбагненній потенції, як те сонце, що з’являється в багатьох місцях водночас».
32 а̄тмаупамйена сарватра
самам̇ паш́йаті йо ’рджуна
сукгам̇ ва̄ йаді ва̄ дух̣кгам̇
са йоґı̄ парамо матах̣
Послівний переклад
а̄тма—своїм «я»; аупамйена—порівнянням; сарватра—скрізь; самам—однаково; паш́йаті—бачить; йах̣—той, хто; арджуна—о Арджуно; сукгам—щастя; ва̄—або; йаді—якщо; ва̄—або; дух̣кгам— відчай; сах̣—такий; йоґı̄—трансценденталіст; парамах̣—досконалий; матах̣—вважають. О Арджуно, той є досконалим йоґом, хто, порівнюючи їх з самим собою, бачить справжню рівність всіх живих істот, як у щасті, так і в горі. Той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и — досконалий йоґ: він чуйний до щастя й нещастя кожної живої істоти завдяки своєму власному досвідові. Причина страждань живої істоти полягає в тому, що вона забула про свої взаємостосунки з Богом. А щастя їхнє — в усвідомленні того, що плоди діяльності всіх живих істот призначені для Кр̣шн̣и, що Він насолоджується ними, що Він — власник усіх земель та планет і найщиріший друг усіх живих істот. Досконалий йоґ знає, що будь-яка жива істота, яку обумовлюють ґун̣и матеріальної природи, зазнає троякого роду страждань матеріального характеру, бо забула про свої стосунки з Кр̣шн̣ою. Людина в свідомості Кр̣шн̣и щаслива і тому вона намагається скрізь поширювати знання про Кр̣шн̣у. Досконалий йоґ намагається переконати всіх у важливості усвідомлення Кр̣шн̣и, і тому він є найкращий у світі благодійник, і він — найулюбленіший слуга Господа. На ча тасма̄н манушйешу каш́чін ме прійа-кр̣ттамах̣ (Бґ. 18.69). Іншими словами, відданий Господа завжди турбується про добробут усіх живих істот, і тому є справжній друг кожному. Він — найліпший йоґ, тому що не бажає ніяких досконалостей йоґи просто задля власного блага, але трудиться також заради інших. Він не заздрить іншим живим істотам. У цьому полягає контраст між чистим відданим Господа і йоґом, що зацікавлений лише в особистому поступові. Йоґ, який усамітнюється заради медитації, не може зрівнятись з досконалим відданим, який намагається зробити все можливе, щоб направити кожну людину до свідомості Кр̣шн̣и.
33 арджуна ува̄ча
йо ’йам̇ йоґас твайа̄ проктах̣
са̄мйена мадгусӯдана
етасйа̄хам̇ на паш́йа̄мі
чан̃чалатва̄т стгітім̇ стгіра̄м
Послівний переклад
арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; йах̣ айам—ця система; йоґах̣— містицизм; твайа̄—Тобою; проктах̣—описаний; са̄мйена—взагалі; мадгу-сӯдана—о вбивцю демона Мадгу; етасйа—цього; ахам—я; на—не; паш́йа̄мі—бачу; чан̃чалатва̄т—внаслідок непогамованості; стгітім—основи; стгіра̄м—твердої. Арджуна сказав: О Мадгусӯдано, система йоґи, про яку Ти щойно розповів, здається мені нездійсненною і неприйнятною, бо розум неспокійний та нестійкий. Арджуна відхилив систему містицизму, що її Господь Кр̣шн̣а був описав йому, починаючи зі слів сучау деш́е і закінчуючи йоґі парамах̣, бо він почувався неспроможним слідувати їй. У цю епоху Калі пересічна людина не може залишити домівку й піти до відлюдного місця в горах або джунглях для того, щоб практикувати там йоґу. Несамовита боротьба за існування — таке скороминуще — характерна ознака нашого часу. Люди несерйозно ставляться до самопізнання, навіть якщо їм пропонують легкі дійові способи, годі казати про таку складну систему йоґи, яка передписує життя у відреченні, важкі пози, вибір певного місця і передбачає відчуження розуму від матеріальних справ. Як людина практична, Арджуна вирішив, що не зможе додержуватись цієї системи йоґи, хоча і мав перед іншими багато переваг. Він належав до царської родини і його було обдаровано численними шляхетними чеснотами: він був великий воїн, йому була дарована довговічність і, найголовніше, він був найближчим другом Кр̣шн̣и, Верховного Бога- Особи. П’ять тисяч років тому в Арджуни були набагато сприятливіші умови, ніж у нас з вами зараз, однак він відмовився прийняти цю систему йоґи. Справді, ніде в історичних хроніках ми не знаходимо, що Арджуна коли-небудь практикував цю йоґу. Тому, в епоху Калі, цю систему слід вважати неприйнятною для загального кола людей. Звичайно, може вона і доступна для окремих небагатьох виняткових особистостей, але для більшості вона нездійсненна. Якщо так було ще багато тисяч років тому, що ж тоді казати про наші часи? Ті, що імітують цю систему йоґи в так званих «школах» та «товариствах», хоча і вдоволені собою, насправді лише марнують час. Їм невідома справжня мета йоґи.
34 чан̃чалам̇ хі манах̣ кр̣шн̣а
прама̄тгі балавад др̣д̣гам
тасйа̄хам̇ ніґрахам̇ манйе
ва̄йор іва су-душкарам
Послівний переклад
чан̃чалам—мерехтливий; хі—неодмінно; манах̣—розум; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; прама̄тгі—що несе збудження; бала-ват—сильний; др̣д̣гам—упертий; тасйа—його; ахам—я; ніґрахам—підкорити; манйе—думати; ва̄йох̣—вітру; іва—як; су-душкарам—важко. Розум неспокійний, бурхливий, впертий і дуже сильний, о Кр̣шн̣о, і підкорити його, мені здається, важче, ніж приборкати пориви вітру. Розум настільки сильний та настирливий, що іноді він перемагає інтелект, хоча інтелект за своєю природою призначений керувати розумом. У повсякденному житті людині, яка змушена долати стільки перешкод, звичайно дуже важко контролювати розум. Можна штучно врівноважити розум у ставленні до друзів та ворогів, але, врешті-решт, жодній пересічній людині це не під силу, бо це важче, ніж стримувати шалені пориви вітру. В ведичній літературі (Кат̣га Упанішада 1.3.3 – 4) сказано:
а̄тма̄нам̇ ратгінам̇ віддгі
ш́арı̄рам̇ ратгам ева ча
буддгім̇ ту са̄ратгім віддгі
манах̣ праґрахам ева ча
індрійа̄н̣і хайа̄н а̄хур
вішайа̄м̇с тешу ґо-чара̄н
а̄тмендрійа-мано-йуктам̇
бгоктетй а̄хур манı̄шін̣ах̣
«Душа сидить у повозці матеріального тіла, а інтелект правує. Розум — це віжки, а чуття — це коні. Таким чином, «я», душа, насолоджується або страждає в оточенні розуму та чуттів. Такою є думка великих мислителів». Інтелект повинен скеровувати розум, але розум такий дужий і впертий, що часто долає інтелект людини, подібно до того, як сильна інфекція іноді перевершує ефективність ліків. Цей владний розум слід приборкувати, практикуючи йоґу, однак для такої світської людини, як Арджуна, її практика є нездійсненною. Що ж тоді можна сказати про сучасну людину? Тут наведене дуже вдале порівняння: неможливо стримати пориви вітру. А приборкати бурхливий розум навіть іще важче. Найлегшим засобом розумового контролю, за порадою Господа Чаітанйі, є смиренне оспівування Харе Кр̣шн̣а-мантри, великої мантри визволення. На такому шляху — са ваі манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равіндайох̣ — людина повинна цілком зосередити свій розум на Кр̣шн̣і. І тоді не залишиться жодної шпарини, крізь яку могли б просякнути чинники, що збуджують розум.
35 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
асам̇ш́айам̇ маха̄-ба̄хо
мано дурніґрахам̇ чалам
абгйа̄сена ту каунтейа
ваіра̄ґйен̣а ча ґр̣хйате
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; асам̇ш́айам— безумовно; маха̄-ба̄хо — о міцнорукий; манах̣ — розум; дурніґрахам—важко опанувати; чалам—мерехтливий; абгйа̄сена—практикою; ту—але; каунтейа—син Кунтı̄; ваіра̄ґйен̣а—відчуженістю; ча—також; ґр̣хйате—можна так опанувати. Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а сказав: О міцнорукий сину Кунтı̄, безсумнівно, дуже важко приборкати непокірний розум, але це можна зробити за допомогою відповідної практики й відречення. Бог-Особа погоджується із словами Арджуни, що важко контролювати впертий розум. Але водночас Він каже, що це можливо за допомогою відповідної практики і відречення. Що ж це за практика? В сучасну епоху ніхто не має змоги дотримуватись суворих правил та приписів: оселитися в святому місці, зосередити розум на Наддуші, стримувати почуття й розум, дотримуватись целібату, залишатись самотнім тощо. Однак, якщо людина практикує свідомість Кр̣шн̣и, вона залучається до відданого служіння Господеві, яке виконують дев’ятьма різними способами. Перше і найголовніше заняття у відданому служінні — слухати про Кр̣шн̣у. Це — надзвичайно могутній трансцендентний метод очищення розуму від будь-яких сумнівів і страхів. Чим більше людина чує про Кр̣шн̣у, тим просвітленішою вона стає й сильніше відчужується од усього, що відвертає розум від Кр̣шн̣и. Одмежовуючи розум від діяльності, не присвяченої Кр̣шн̣і, людина зможе легко навчитися ваіра̄ґйі. Ваіра̄ґйа означає відчуження від матерії й залучення розуму до духовної діяльності. Імперсональне духовне зречення набагато важче, ніж залучення розуму до діяльності у свідомості Кр̣шн̣и. Такий метод доцільний, бо завдяки слуханню про Кр̣шн̣у, сама по собі виникає прив’язаність до Вищого Духу. Таку прив’язаність називають пареш́а̄нубгӯті, духовним вдоволенням. Цей стан нагадує почуття задоволення, яке відчуває голодна людина з кожним шматком проковтнутої їжі. І поки вона їсть, наростає її задоволення і прибувають сили. Голод зникає — з’являється вдоволення. Так само у відданому служінні людина відчуває трансцендентне задоволення, по мірі того, як розум її звільнюється від матеріалістичних потягів. Це нагадує одужання від хвороби після правильного лікування та відповідної дієти. Отже, слухання про трансцендентні діяння Господа Кр̣шн̣и зціляє збожеволівший розум, а вживання їжі, запропонованої Кр̣шн̣і, є відповідна дієта для хворого, який страждає. Таке лікування пропонує свідомість Кр̣шн̣и.
36 асам̇йата̄тмана̄ йоґо
душпра̄па іті ме матіх̣
ваш́йа̄тмана̄ ту йатата̄
ш́акйо ’ва̄птум упа̄йатах̣
Послівний переклад
асам̇йата—неприборканим; а̄тмана̄—розумом; йоґах̣—самоусвідомлення; душпра̄пах̣—важко набути; іті—така; ме—Моя; матіх̣—думка; ваш́йа—опанований; а̄тмана̄—розумом; ту—але; йатата̄—намагаючись; ш́акйах̣—практичний; ава̄птум—досягати; упа̄йатах̣—за допомогою відповідних засобів. Для того, чий розум неприборканий, самоусвідомлення — важкий труд. Але обов’язково доб’ється успіху той, хто стежить за своїм розумом, докладаючи зусиль за допомогою відповідних засобів. Така Моя думка. Верховний Бог-Особа наголошує, що той, хто не приймає належного лікування, щоб відвернути розум від матеріальних занять, навряд чи досягне успіху в самоусвідомленні. Намагання практикувати йоґу, коли розум захоплюється матеріальними насолодами, це все одно, що розпалювати вогонь, ллючи на нього воду. Практикувати йоґу, не опанувавши розумової діяльності, — лише гаяти час. Така позірна йоґа, можливо, і прибуткова з матеріального погляду, але що стосується духовної реалізації — вона марна. Отож, слід стежити за розумом, повсякчас залучаючи його до трансцендентного любовного служіння Господеві. Якщо людина не знайде собі діла в свідомості Кр̣шн̣и, вона не зможе неухильно стежити за своїм розумом. Свідома Кр̣шн̣и особистість легко, не докладаючи окремих зусиль, оволодіває плодами занять йоґою, але той, хто практикує йоґу, не усвідомлюючи Кр̣шн̣у, навряд чи досягне успіху.
37 арджуна ува̄ча
айатіх̣ ш́раддгайопето
йоґа̄ч чаліта-ма̄насах̣
апра̄пйа йоґа-сам̇сіддгім̇
ка̄м̇ ґатім̇ кр̣шн̣а ґаччгаті
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; айатіх̣—невдатний трансценденталіст; ш́раддгайа̄ — з вірою; упетах̣ — зайнятий; йоґа̄т — від містичного зв’язку; чаліта—відхиляючись; ма̄насах̣—той, хто наділений таким розумом; апра̄пйа—зазнавши поразки в досягненні; йоґа-сам̇сіддгім—найвищої досконалості в містицизмі; ка̄м—котрого; ґатім—призначення; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣а; ґаччгаті—досягає. Арджуна сказав: О Кр̣шн̣а, що очікує невдаху-трансценденталіста, який спочатку з вірою ступає на шлях самореалізації, але згодом, внаслідок світського складу розуму, припиняє заняття і не досягає успіху в містицизмі? В Бгаґавад-ґı̄ті описано шлях самоусвідомлення, або містицизму. Підвалинами самореалізації є розуміння того, що жива істота не є матеріальним тілом, а відмінна од нього і що щастя її полягає в вічному житті, блаженстві й знанні. Ці поняття трансцендентні, вони виходять за межі тілесних та розумових концепцій. Люди прямують до самоусвідомлення або шляхом пізнання, або здійснюючи восьмиступеневу систему йоґи, або ж дотримуючись засад бгакті-йоґи. На кожному з цих шляхів людина повинна усвідомити природне становище живої істоти, свої взаємостосунки з Богом, а також діяльність, за допомогою якої можна поновити втрачений зв’язок з Богом і досягти найвищої стадії досконалості свідомості Кр̣шн̣и. Дотримуючись будь-якого з трьох вищезгаданих способів самоусвідомлення, рано чи пізно, людина неодмінно досягне вищої мети. Господь обстоював це в другій главі: навіть невелике зусилля до поступу на трансцендентнім шляху дає велику надію на звільнення. З цих трьох методів бгакті-йоґа особливо підходить для нашої епохи, бо вона являє собою найпряміший шлях до пізнання Бога. Щоб ще раз впевнитись у цьому, Арджуна просить Господа Кр̣шн̣у підтвердити те, що Він сказав раніше. Можна ступити на шлях самоусвідомлення із щирим бажанням досягти мети, однак процес розвитку знань або практика восьмиступеневої йоґи взагалі дуже важкі в цю епоху. Тому, незважаючи на постійні зусилля, з багатьох причин можна зазнати невдачі. І перш за все — внаслідок недостатньо серйозного ставлення до своїх занять. Йти трансцендентним шляхом означає в більшій чи меншій мірі оголосити війну ілюзорній енерґії. Отже, як тільки жива істота починає вириватися з пазурів ілюзорної енерґії, ця енерґія за допомогою різноманітних матеріальних спокус намагається перемогти сміливця. Обумовлену душу повсякчас приваблюють проявлення матеріальної енерґії, тому дуже ймовірно, що вона, навіть дотримуючись трансцендентної дисципліни, спокуситься знову. Це називають йоґа̄ч чаліта-ма̄насах̣ — збочити з трансцендентного шляху. Арджуні цікаво знати про наслідки відходу від шляху самоусвідомлення.
38 каччін нобгайа-вібграшт̣аш́
чгінна̄бграм іва наш́йаті
апратішт̣го маха̄-ба̄хо
вімӯд̣го брахман̣ах̣ патгі
Послівний переклад
каччіт—чи; на—не; убгайа—обох; вібграшт̣ах̣—відхилившись од; чгінна—розірваний; абграм—хмара; іва—подібний; наш́йаті—гине; апратішт̣гах̣—без будь-якого становища; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий Кр̣шн̣о; вімӯд̣гах̣—схибивши; брахман̣ах̣—трансцендентності; патгі—зі шляху. О могутньорукий Кр̣шн̣о, чи правда це, що людина, яка збилася з трансцендентного шляху, втрачає свої духовні й матеріальні досягнення і зникає, як та розірвана хмарина, не знайшовши ніде собі місця? Існує два шляхи поступу. Матеріалістів не цікавить трансцендентне, вони більше зацікавлені в матеріальному проґресі, що зумовлений економічним розвитком, або в досягненні вищих планет за допомогою відповідного способу дій. Ставши на трансцендентний шлях, треба припинити всіляку матеріальну діяльність і пожертвувати своїм, будь-яким так званим «матеріальним щастям». Якщо шукач-трансценденталіст зазнає невдачі, він, здається, втрачає плоди обох шляхів, іншими словами, він не може насолоджуватися ні матеріальним щастям, ні духовними успіхами. Образно кажучи, в нього немає притулку, і він нагадує розірвану хмару. Іноді можна побачити на небі, як від однієї хмарини відділяється мала хмаринка і пристає до іншої, великої хмари. Але, якщо вона не може пристати до більшої хмари, то вітер підхоплює її і вона зникає в просторах неба. Брахман̣ах̣ патгі — це шлях трансцендентної реалізації, пізнання своєї духовної сутності, усвідомлення себе невід’ємною часткою Верховного Господа, який проявляє Себе як Брахман, Парама̄тма̄ і Бгаґава̄н. Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а — це найдовершеніший аспект Вищої Абсолютної Істини, і тому той трансценденталіст зазнає успіху, хто вручає себе Верховній Особі. Для того, щоб досягти такої ж мети життя шляхом усвідомлення Брахмана і Парама̄тми, доведеться народжуватись безліч разів (бахӯна̄м̇ джанмана̄м анте). Тому прямий шлях — бгакті-йоґа, або свідомість Кр̣шн̣и, є найкращим способом трансцендентної реалізації.
39 етан ме сам̇ш́айам̇ кр̣шн̣а
чгеттум архасй аш́ешатах̣
твад-ахйах̣ сам̇ш́айасйа̄сйа
чгетта̄ на хй упападйате
Послівний переклад
етат—це є; ме—мій; сам̇ш́айам—сумнів; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; чгеттум — розвіяти; архасі — прошу Тебе; аш́ешатах̣ — повністю; тват—крім Тебе; анйах̣—інший; сам̇ш́айасйа—сумніву; асйа— цього; чгетта̄—той, хто усуває; на—ніколи; хі—неодмінно; упападйате—знайдеться. В цьому полягає мій сумнів, о Кр̣шн̣о, і я прошу Тебе повністю розвіяти його. Немає нікого, крім Тебе, хто може зробити це. Кр̣шн̣а знає все про минуле, теперішнє і майбутнє. На початку Бгаґавад-ґı̄ти Господь каже, що всі живі істоти існували як індивідуальності в минулому, існують в теперішньому і залишаться індивідуальними особистостями в майбутньому, навіть після звільнення з матеріальних пут. Отже, Він вже з’ясував питання майбутнього індивідуальної живої істоти. Тепер Арджуна хоче дізнатись про майбутнє невдалого трансценденталіста. Ніхто не рівний Кр̣шн̣і і ніхто не може перевершити Кр̣шн̣у, і, звичайно, так звані «великі» мудреці та філософи, що залежні від милості матеріальної природи, не можуть бути рівнею Йому. Тому судження Кр̣шн̣и — остаточна й вичерпна відповідь на всі сумніви, бо Він досконало знає минуле, теперішнє і майбутнє, тоді як Його Самого ніхто не пізнав. Лише Кр̣шн̣а і відданий, який усвідомлює Кр̣шн̣у, знають, що до чого.
40 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
па̄ртга наівеха на̄мутра
віна̄ш́ас тасйа відйате
на хі калйа̄н̣а-кр̣т каш́чід
дурґатім̇ та̄та ґаччгаті
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; па̄ртга—син Пр̣тги; на ева—ніколи такого не буває; іха—у цьому матеріальному світі; на—ніколи; амутра—в наступному житті; віна̄ш́ах̣— руйнування; тасйа—його; відйате—існує; на—ніколи; хі—неодмінно; калйа̄н̣а-кр̣т—той, хто зайнятий сприятливою діяльністю; каш́чіт—кожен; дурґатім—до занепаду; та̄та—Мій друг; ґаччгаті—йде. Верховний Бог-Особа сказав: Сину Пр̣тги, трансценденталіст, що вдається до сприятливої діяльності, не зазнає загибелі ні в цьому світі, ні в світі духовному. Мій друже, зло ніколи не переможе того, хто творить добро. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.5.17) Ш́рı̄ На̄рада Муні так повчає Вйа̄садеву:
тйактва̄ сва-дгармам̇ чаран̣а̄мбуджам̇ харер
бгаджанн апакво ’тга патет тато йаді
йатра ква ва̄бгадрам абгӯд амушйа кім̇
ко ва̄ртга а̄пто ’бгаджата̄м̇ сва-дгарматах̣
«Якщо хтось облишає всі матеріальні сподівання й цілком вдається до заступництва Верховного Бога-Особи, він нічого не втрачає й не зазнає занепаду. З іншого боку, невідданий може бездоганно виконувати свої фахові обов’язки й однак нічого не здобути». Для здійснення матеріальних планів існує різноманітна традиційна й визначена у ш́а̄страх діяльність. Трансценденталіст же повинен відмовитись од будь-якої матеріальної діяльності задля духовного поступу в житті, в свідомості Кр̣шн̣и. Хтось може заперечити, що, мовляв, на шляху свідомості Кр̣шн̣и можна досягти досконалості лише пройшовши його до кінця, а якщо ж людина не досягла такого досконалого стану, то вона програє як з матеріального, так і з духовного погляду. Ш́а̄стри вчать, що людина мусить страждати від наслідків невиконання визначених їй обов’язків, і той, хто не зможе належними чином виконувати трансцендентної діяльності, споживатиме гіркі плоди такого нехтування обов’язками. Бга̄ґаватам запевняє невдалого трансценденталіста, що йому нема чого хвилюватись. Навіть якщо він і зазнаватиме впливу зворотніх наслідків на невдале виконання визначених обов’язків, все одно він не програє, тому що благотворна свідомість Кр̣шн̣и ніколи не забувається, і той, хто вже відчував її, в майбутньому знову звернеться до неї, хоч, можливо, і народиться наступного життя в низькій родині. З іншого боку, ще невідомо, чи досягне сприятливих результатів той, хто лише строго дотримується визначених обов’язків, але якщо йому бракує свідомості Кр̣шн̣и.
Це слід розуміти так. Людей можна розділити на дві групи: ті, хто веде впорядкований спосіб життя і хто — невпорядкований. Ті, хто занурився лише у тваринне чуттєве задоволення, не відаючи про наступне життя й духовне визволення, складають ту частину людства, що веде невпорядковане життя. А ті, що живуть згідно з приписами ш́а̄стр, складають іншу групу. Ті, що живуть невпорядкованим життям, цивілізовані чи нецивілізовані, освічені чи неосвічені, сильні чи слабкі, — сповнені тваринних нахилів. Їхня діяльність завжди несприятлива, тому що, задовольняючи тваринні нахили до їжі, сну, самозахисту й злягання, вони довічно залишатимуться в матеріальному, завжди злиденному, існуванні. З іншого боку, життя тих, що керуються приписами ш́а̄стр й поступово піднімаються до свідомості Кр̣шн̣и, неодмінно повертає на краще.
Тих, хто обрав сприятливий для духовного поступу шлях, можна поділити на три групи: 1) вірних послідовників заповідей та статуту ш́а̄стр, які насолоджуються матеріальним процвітанням; 2) тих, хто прагне остаточно звільнитись від матеріального існування і, 3) відданих у свідомості Кр̣шн̣и. Далі, тих, хто дотримується заповідей і статуту ш́а̄стр задля матеріального щастя, можна поділити ще на два класи: кармічних працівників і тих, хто не прагне плодів роботи для свого чуттєвого задоволення. Кармı̄, що прагнуть результатів своєї праці для того, щоб задовольняти свої чуття, можуть сягнути більш високого життєвого рівня і навіть вищих планет, однак вони не вільні від матеріального існування, отже, їх шлях насправді не дуже сприятливий. Сприятливими є лише ті дії, що ведуть до звільнення. Будь-яка діяльність, що не передбачає остаточного самоусвідомлення або звільнення від матеріалістичних тілесних уявлень про життя, ніколи не буде сприятливою. Єдиною сприятливою діяльністю є діяльність в свідомості Кр̣шн̣и, і кожен, хто добровільно приймає всі тілесні незручності задля того, щоб йти вперед шляхом свідомості Кр̣шн̣и, може називатися досконалим трансценденталістом, який веде строге аскетичне життя. Система восьмиступеневої йоґи скерована на досягнення свідомості Кр̣шн̣и, і тому вона також є сприятливою, й ніхто не повинен боятись занепаду, якщо він докладає всіх зусиль на цій терені.
41 пра̄пйа пун̣йа-кр̣та̄м̇ лока̄н
ушітва̄ ш́а̄ш́ватı̄х̣ сама̄х̣
ш́учı̄на̄м̇ ш́рı̄мата̄м̇ ґехе
йоґа-бграшт̣о ’бгіджа̄йате
Послівний переклад
пра̄пйа—досягнувши; пун̣йа-кр̣та̄м—тих, хто здійснює доброчесну діяльність; лока̄н — планет; ушітва̄ — після проживання; ш́а̄ш́ватı̄х̣—багато; сама̄х̣—роки; ш́ӯчı̄на̄м—доброчесного; ш́рı̄-мата̄м— що процвітає; ґехе—у домі; йоґа-бграшт̣ах̣—той, хто зійшов з шляху самоусвідомлення; абгіджа̄йате—народжується. Невдалий йоґ після багатьох-багатьох років щасливого життя на планетах, де мешкають праведні істоти, народжується в родині доброчесних людей або в заможній шляхетній сім’ї. Невдалих йоґів можна розділити на дві категорії: одні падають вже на початку свого шляху, інші ж деґрадують після невеличкого проґресу, інші ж падають вже після тривалих занять йоґою. Йоґ, який невдовзі падає, іде на вищі планети, на які допускають доброчесних істот. Після тривалого життя там, йоґ знову повертається на цю планету, щоб народитись в родині доброчесних бра̄хман̣-ваішн̣ав або в сім’ї шляхетних комерсантів.
Істинна мета йоґи — досягнути найвищої досконалості свідомості Кр̣шн̣и, як пояснюватиметься в останньому вірші даної глави. Однак, тим, хто не домагається наполегливо такого рівня і не встоює перед матеріальними спокусами, дозволено, з Господньої ласки, повністю використати свої матеріальні нахили. А після цього їм надається сприятлива можливість вести заможне життя в добропорядних або шляхетних сім’ях. Народжені в таких сім’ях можуть скористатись такими привілеями і спробувати піднятися до цілковитого усвідомлення Кр̣шн̣и.
42 атга ва̄ йоґіна̄м ева
куле бгаваті дгı̄мата̄м
етад дгі дурлабгатарам̇
локе джанма йад ı̄др̣ш́ам
Послівний переклад
атга ва̄—або; йоґіна̄м—вчених трансценденталістів; ева—неодмінно; куле—в родині; бгаваті—народжується; дгı̄-мата̄м—тих, що наділені великою мудрістю; етат—це; хі—неодмінно; дурлабга- тарам—дуже рідко; локе—у цьому світі; джанма—народження; йат—той, хто; ı̄др̣ш́ам—як це. Або (зазнавши невдачі після тривалих занять йоґою) він народжується в сім’ї трансценденталістів, мудрість яких безумовно велика. Звісно, таке народження — велика рідкість у цьому світі. У цьому вірші віддається належне народженню в сім’ї йоґів або трансценденталістів, наділених великою мудрістю, бо дитина, що народжена в такій сім’ї, отримує духовний поштовх з самого початку свого життя. Це особливо стосується сімей а̄ча̄рій та ґосва̄мı̄. Представники таких родин завдяки традиції та вихованню дуже обізнані й побожні, і тому вони стають духовними вчителями. В Індії є чимало родин а̄ча̄рій, однак тепер вони занепадають внаслідок недостатнього виховання й освіти. І все ж таки з Господньої ласки ще залишились родини, які з покоління в покоління пестять трансценденталістів. Звісно, це велика удача — народитись в подібній сім’ї. Наш духовний учитель, Ом̇ Вішн̣упа̄да Ш́рı̄ Ш́рı̄мад Бгактісіддга̄нта Сарасватı̄ Ґосва̄мı̄ Маха̄ра̄джа і смиренний автор цих рядків Господньою милістю мали щастя народитися в таких сім’ях, і обох нас виховували в дусі відданого служіння Господеві з самого початку нашого життя. Згодом ми зустріли один одного згідно із законами трансцендентної природи.
43 татра там̇ буддгі-сам̇йоґам̇
лабгате паурва-дехікам
йатате ча тато бгӯйах̣
сам̇сіддгау куру-нандана
Послівний переклад
татра—тоді; там—той; буддгі-сам̇йоґам—відродження свідомості; лабгате—отримує; паурва-дехікам—від попереднього тіла; йатате—прагне; ча—також; татах̣—тому; бгӯйах̣—знову; сам̇сіддгау—до досконалості; куру-нандана—син Куру. Діставши таке народження, він відроджує божественну свідомість свого попереднього життя і намагається йти далі, щоб досягти цілковитого успіху, о сину Куру. Цар Бгарата, який одержав своє третє народження в сім’ї порядного бра̄хман̣и, є прикладом того, як завдяки гарному народженню можна відновити попередню трансцендентну свідомість. Цар Бгарата був імператором світу, і з його часів ця планета прозвалася серед напівбогів Бга̄рата-варшою. Раніше вона була відома як Іла̄вр̣та-варша. Ще за молодих років імператор залишив свої справи в пошуках духовної досконалості, але досягти успіху йому не вдалось. У своєму наступному житті він народився в сім’ї добропорядного бра̄хман̣и і був відомий під ім’ям Джад̣а Бгарата, бо завжди залишався самотнім й ні з ким не розмовляв. Згодом цар Рахӯґан̣а визнав його за великого трансценденталіста. На прикладі життя царя Бгарати можна зрозуміти, що трансцендентальні прагнення або заняття йоґою ніколи не проходять намарно. З Господньої ласки трансценденталісти одержують нові можливості для того, щоб досягнути цілковитої досконалості в свідомості Кр̣шн̣и.
44 пӯрва̄бгйа̄сена тенаіва
хрійате хй аваш́о ’пі сах̣
джіджн̃а̄сур апі йоґасйа
ш́абда-брахма̄тівартате
Послівний переклад
пӯрва—попереднім; абгйа̄сена—практикою; тена—тим; ева—неодмінно; хрійате—приваблюється; хі—напевно; аваш́ах̣—сам по собі; апі—також; сах̣—він; джіджн̃а̄сух̣—допитливий; апі—навіть; йоґасйа — до йоґи; ш́абда-брахма — ритуали; атівартате — перевершує. Завдяки божественній свідомості попереднього життя, засади йоґи самі по собі приваблюють його, навіть якщо він і не шукає їх. Такий спраглий знань трансценденталіст завжди стоїть вище ритуальних догматів ш́а̄стр. Удачливих йоґів не вельми приваблюють ритуальні обряди, які описано в ш́а̄страх, але вони самі по собі притягуються до засад йоґи, які можуть підняти живу істоту до цілковитої свідомості Кр̣шн̣и, найвищої досконалості йоґи. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (3.33.7) таку байдужість до ведичних ритуалів з боку розвинутих трансценденталістів, пояснено таким чином:
ахо бата ш́ва-пачо ’то ґарı̄йа̄н
йадж-джіхва̄ґре вартате на̄ма тубгйам
тепус тапас те джухувух̣ саснур а̄рйа̄
брахма̄нӯчур на̄ма ґр̣н̣анті йе те
«О мій Господь! Ті, хто повторює святі імена Твоєї Божественної Світлості, пішли дуже далеко в духовному житті, навіть якщо вони народились у сім’ях собакоїдів. Той, хто оспівує Тебе, безумовно, пройшов через усі аскези, здійснив усі рекомендовані жертвопринесення, омився в усіх священних місцях прощ і вивчив усі ш́а̄стри».
Яскравий приклад цього явив Господь Чаітанйа, який визнав Т̣га̄кура Харіда̄су за одного із Своїх найвидатніших учнів. Хоча Т̣га̄кура Харіда̄са й був народжений в мусульманській родині, Господь Чаітанйа підніс його до статусу на̄ма̄ча̄рйі, тому що Т̣га̄кура Харіда̄са твердо дотримувався обітниці триста тисяч разів щоденно повторювати імена Господа: Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а, Харе, Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма, Ра̄ма, Харе, Харе. З того, що він постійно оспівував святе Господнє ім’я, можна зрозуміти, що він у своєму попередньому житті напевно пройшов усі ведичні ритуальні обряди, що загалом відомі як ш́абда-брахма. Тому, доки людина не очистилась, вона не зможе дотримуватися засад свідомості Кр̣шн̣и або почати оспівувати святе ім’я Господа, Харе Кр̣шн̣а.
45 прайатна̄д йатама̄нас ту
йоґı̄ сам̇ш́уддга-кілбішах̣
анека-джанма-сам̇сіддгас
тато йа̄ті пара̄м̇ ґатім
Послівний переклад
прайатна̄т — суворою практикою; йатама̄нах̣ — з прагненням; ту—і; йоґı̄—такий трансценденталіст; сам̇ш́уддга—змивши; кілбішах̣—усі його гріхи; анека—після великої кількості; джанма— народжень; сам̇сіддгах̣—досягши досконалості; татах̣—внаслідок того; йа̄ті—досягає; пара̄м—найвищого; ґатім—призначення. Коли ж йоґ, що змив із себе усю скверну, щиро прагне піти ще далі, то, врешті-решт, сягнувши досконалості після дуже багатьох життів, сповнених практики йоґи, він досягає найвищої мети. Той, хто народився в одній з привілейованих родин — у добропорядній, шляхетній або святій сім’ї, усвідомлює, що перебуває за умов, сприятливих для занять йоґою. Тому він починає наполегливо довершувати своє призначення, й таким способом повністю очищується від будь-якої матеріальної скверни. Відтак, остаточно звільнившись від усієї скверни, він досягає найвищої досконалості — свідомості Кр̣шн̣и. Свідомість Кр̣шн̣и — це досконалий ступінь свободи від усієї скверни. Це підтверджується в Бгаґавад- ґı̄ті (7.28):
йеша̄м̇ тв анта-ґатам̇ па̄пам̇
джана̄на̄м̇ пун̣йа-карман̣а̄м
те двандва-моха-нірмукта̄
бгаджанте ма̄м̇ др̣д̣га-врата̄х̣
«Після багатьох життів, численність яких важко уявити, людина, яка проводить їх у праведній діяльності, повністю очищується від усієї скверни та ілюзорної двоїстості, й відтак отримує можливість присвятити себе трансцендентному любовному служінню Господеві».
46 тапасвібгйо ’дгіко йоґı̄
джн̃а̄нібгйо ’пі мато ’дгіках̣
кармібгйаш́ ча̄дгіко йоґı̄
тасма̄д йоґı̄ бгава̄рджуна
Послівний переклад
тапасвібгйах̣ — аскета; адгіках̣ — більший; йоґı̄ — йоґ; джн̃а̄нібгйах̣—мудрий; апі—також; матах̣—вважають; адгіках̣—більший ніж; кармібгйах̣—кармічні працівники; ча—також; адгіках̣—більший ніж; йоґı̄—йоґ; тасма̄т—тому; йоґı̄—трансценденталіст; бгава—лише стань; арджуна—о Арджуно. Йоґ перевершує аскета, вище він і від філософа-емпірика й кармічного працівника. Тому, о Арджуно, за всіх обставин будь йоґом. Кажучи про йоґу, ми маємо на увазі возз’єднання нашої свідомості із Верховною Абсолютною Істиною. Різні виконавці йоґи називають цей процес по-різному, залежно від засобів, що застосовуються. Коли до такого з’єднання йдуть шляхом кармічної діяльності, то це — карма-йоґа, коли переважає емпіризм — це джн̃а̄на-йоґа, а коли возз’єднання відбувається на основі відданості у взаємостосунках з Верховним Господом, це — бгакті-йоґа. Бгакті-йоґа, або свідомість Кр̣шн̣и, є вищою досконалістю всієї йоґи, як це буде пояснено в дальшому вірші. Господь підтверджує тут перевагу йоґи, але Він не згадує про те, що вона вища за бгакті- йоґу. Бгакті-йоґа — це довершене духовне знання, й ніщо не може перевищити її. Аскетизм без самопізнання — недосконалий. Емпіричне знання без відданості Господу також недосконале. А кармічна діяльність без свідомості Кр̣шн̣и — даремно витрачений час. Тому з усіх способів йоґи, про які згадувалося тут, найбільш схвалюваною є бгакті-йоґа, що і підтверджує дальший вірш.
47 йоґіна̄м апі сарвеша̄м̇
мад-ґатена̄нтар-а̄тмана̄
ш́раддга̄ва̄н бгаджате йо ма̄м̇
са ме йуктатамо матах̣
Послівний переклад
йоґіна̄м—з йоґів; апі—також; сарвеша̄м—усіх різновидів; мат-ґатена—перебуваючи в Мені, завжди думаючи про Мене; антах̣- а̄тмана̄—у собі; ш́раддга̄-ва̄н—сповнений віри; бгаджате—виявляє трансцендентне любовне служіння; йах̣—той, хто; ма̄м—Мені (Верховному Господеві); сах̣—він; ме—Мною; йукта-тамах̣— найвидатніший йоґ; матах̣—розцінюється. А з усіх йоґів той, хто з великою вірою завжди перебуває в Мені, думає про Мене в своєму серці і служить Мені з трансцендентною любов’ю та відданістю, найтісніше поєднаний зі Мною в йозі і серед усіх він — найкращий. Така Моя думка. Тут важливим є слово бгаджате. Корінь слова бгаджате походить від дієслова бгадж, яке виражає ідею служіння. Слово «поклонятися» не можна вжити в тому самому розумінні, що і бгадж. Поклонятися означає боготворити або вшановувати й поважати достойного. Але служіння з вірою й любов’ю особливо призначене на вдоволення Верховного Бога-Особи. Можна ухилятись від поклоніння шанованим людям або напівбогам й набути слави нечемного, але не можна знехтувати служінням Верховному Господеві й не бути засудженим. Кожна жива істота є невід’ємна частка Верховного Бога-Особи, і, таким чином, за самою своєю природою призначена служити Верховному Господеві. Вона падає, якщо не робить цього. Бга̄ґаватам (11.5.3) підтверджує це таким чином:
йа еша̄м̇ пурушам̇ са̄кша̄д
а̄тма̄прабгавам ı̄ш́варам
на бгаджантй аваджа̄нанті
стга̄на̄д бграшт̣а̄х̣ патантй адгах̣
«Кожен, хто нехтує своїми обов’язками перед одвічним Господом і не служить Йому, тому, хто є джерелом усіх живих істот, — той неодмінно втрачає своє істинне, притаманне живій істоті становище».
У даному вірші вжите це слово бгаджанті. Отже, його можна застосувати лише до Верховного Господа, тоді як слово «поклонятись» може вживатись стосовно напівбогів або будь-якої іншої звичайної живої істоти. Слово аваджа̄нанті, що використане в цьому вірші Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, зустрічається також у Бгаґавад-ґı̄ті: аваджа̄нанті ма̄м̇ мӯд̣га̄х̣ — «тільки нерозумні та негідники кепкують з Верховного Бога-Особи, Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и». Такі недалекі люди заходжуються писати коментарі до Бгаґавад-ґı̄ти, не розуміючи значущості служіння Господу. Відповідно, вони не можуть належним чином збагнути різницю між словом бгаджанті і словом «поклонятись».
Бгакті-йоґа є вершиною всієї йоґи. Всі інші системи йоґи — лише засоби для того, щоб досягнути бгакті у бгакті-йозі. Йоґа насправді вказує на бгакті-йоґу: всі інші йоґи — це ступені на шляху досягнення бгакті-йоґи. Шлях самореалізації довгий, він починається з карма-йоґи і закінчується бгакті-йоґою. Карма-йоґа, що позбавлена прагнення до плодів діяльності, є початок цього шляху. Коли карма-йоґа збагачується знанням і відреченням, цей ступінь називають джн̃а̄на-йоґою. Коли за допомогою різних фізичних процесів джн̃а̄на-йоґа переходить у медитацію на Наддушу і розум зосереджується на Ній, це називається ашт̣а̄н̇ґа-йоґою. А коли людина долає рівень ашт̣а̄н̇ґа-йоґи і безпосередньо наближається до Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и — це вища йоґа, бгакті-йоґа. Фактично, бгакті-йоґа є кінцевою метою, але, щоб мати чітке уявлення про неї, треба розглянути всі ці інші йоґи. Отже, той, хто вдосконалює себе за допомогою йоґи, слідує шляхом вічної удачі. Того ж, хто зупиняється в певному місці і не йде далі, називають відповідно карма-йоґом, джн̃а̄на-йоґом або дгйа̄на-йоґом, ра̄джа-йоґом, хат̣га-йоґом тощо. Але якщо людині пощастить прийти до бгакті- йоґи, то слід розуміти, що вона перевершила всі інші йоґи. Отже, становлення у свідомості Кр̣шн̣и є найвищий ступінь йоґи, так само як, говорячи про Гімалаї, ми маємо на увазі найвищі в світі гори, де пік Еверест — найбільша вершина.
Це велика удача, коли людина стає на шлях бгакті-йоґи і приходить до свідомості Кр̣шн̣и, віднаходячи своє правильне становище згідно з вказівками Вед. Ідеальний йоґ зосереджує увагу на Кр̣шн̣і, якого називають Ш́йа̄масундарою. Шкіра у Кр̣шн̣и кольору грозової хмари, Його лотосоподібне обличчя сяє мов сонце, Його чудове вбрання прикрашають коштовні камені і Його тіло покрите ґірляндами квітів. Все довкола освітлює Його яскраве сяйво брахмаджйоті. Господь втілюється у різних формах, таких як Ра̄ма, Нр̣сім̇га, Вара̄ха і Кр̣шн̣а, Верховний Бог-Особа, й Він приходить у людській подобі, як син матері Йаш́оди, і Його знають під іменами Кр̣шн̣и, Ґовінди і Ва̄судеви. Він досконало виконує ролі дитини, чоловіка, друга і наставника, і Він сповнений усіх щедрот і трансцендентних якостей. Якщо людина цілковито усвідомлює ці надзвичайні достоїнства Господа, то її називають найкращим йоґом.
Рівня найвищої досконалості в йозі можна досягти лише шляхом бгакті-йоґи, і це підтверджує вся ведична література:
йасйа деве пара̄ бгактір
йатга̄ дева татга̄ ґурау
тасйаіте катгіта̄ хй артга̄х̣
прака̄ш́анте маха̄тманах̣
«Лише тим великим душам, які сповнені цілковитої віри в Господа і духовного вчителя, відкривається сам по собі весь смисл ведичного знання» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.23).
Бгактір асйа бгаджанам̇ тад іха̄мутропа̄дгі-наіра̄сйена̄мушмін манах̣-калпанам, етад ева наішкармйам. «„Бгакті” означає віддане служіння Господеві, вільне від бажання матеріальної вигоди, як у цьому житті, так і в наступному. Позбавившись таких нахилів, слід повністю заглибити розум у Всевишнього. Це і є метою наішкармйі» (Ґопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.15).
Такими є деякі із засобів, що необхідні для досягнення бгакті, або свідомості Кр̣шн̣и, вищого ступеня досконалості йоґи.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до шостої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалася дгйа̄на-йоґа.
1 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
майй а̄сакта-мана̄х̣ па̄ртга
йоґам̇ йун̃джан мад-а̄ш́райах̣
асам̇ш́айам̇ самаґрам̇ ма̄м̇
йатга̄ джн̃а̄сйасі тач чгр̣н̣у
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча — Верховний Бог-Особа сказав; майі — Мені; а̄сакта-мана̄х̣—прив’язаний до чогось розум; па̄ртга—син Пр̣тги; йоґам—самореалізацію; йун̃джан—практикуючи; мат-а̄ш́райах̣— усвідомлюючи Мене (в свідомості Кр̣шн̣и); асам̇ш́айам—без сумніву; самаґрам—повністю; мам—Мене; йатга̄—як; джн̃а̄сйасі—ти можеш знати; тат—це; ш́р̣н̣у—постарайся почути. Верховний Бог-Особа сказав: Тепер слухай, о сину Пр̣тги, як, практикуючи йоґу, з розумом, зверненим до Мене, цілковито усвідомлюючи Мене, ти, вільний від сумнівів, зможеш пізнати Мене. У сьомій главі Бгаґавад-ґı̄ти вичерпно описано природу свідомості Кр̣шн̣и. Кр̣шн̣а сповнений усіма надзвичайними достоїнствами, і тут змальовано, як саме Він виявляє ці достоїнства. В даній главі також описано чотири типи удачливих людей, яких приваблює Кр̣шн̣а, й чотири типи невдах, які ніколи не звертаються до Нього.
В перших шести главах Бгаґавад-ґı̄ти живу істоту було описано як нематеріальну духовну душу, здатну піднестись до рівня саморелізації за допомогою різних систем йоґи. Наприкінці шостої глави вказувалося, що неухильне зосередження розуму на Кр̣шн̣і або, іншими словами, свідомість Кр̣шн̣и, є найвищою формою йоґи. Пізнати Абсолютну Істину в усій Її повноті можливо лише тоді, коли розум зосереджений на Кр̣шн̣і, й ніяк інакше. Осягнення безособистісного брахмаджйоті або локалізованої Парама̄тми — це недосконале знання Абсолютної Істини, тому що воно часткове. Довершене й наукове знання — це Кр̣шн̣а, і особі, яка перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, відкривається все. Людина, що сповнена свідомості Кр̣шн̣и, знає, що Кр̣шн̣а, поза всіма сумнівами, є остаточне знання. Різні ж системи йоґи — це лише засоби для досягнення мети — свідомості Кр̣шн̣и. Той, хто безпосередньо звертається до свідомості Кр̣шн̣и, природним чином пізнає і брахмаджйоті, і Парама̄тму. Завдяки здійсненню йоґи свідомості Кр̣шн̣и приходить досконале розуміння усього, а саме: Абсолютної Істини, живих істот, матеріальної природи та їхніх проявлень з усіма невід’ємними приналежностями.
Тому треба розпочати заняття йоґою так, як про це сказано в останньому вірші шостої глави. Зосередити розум на Кр̣шн̣і, Всевишньому, можливо, якщо ми стаєм на шлях визначеного відданого служіння, яке виконують дев’ятьма різними способами, з яких ш́раван̣ам, або слухання, є першим і найважливішим. Саме тому Господь каже Арджуні: тач чгр̣н̣у, тобто «слухай Мене». Нема нікого авторитетнішого за Кр̣шн̣у, і тому, слухаючи Його, жива істота отримує найкращу нагоду усвідомити Кр̣шн̣у. Отже, слід учитися безпосередньо у Кр̣шн̣и або ж у чистого відданого Кр̣шн̣и, а не у тих вискочок-невідданих, що хизуються академічною освітою.
В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, у другій главі першої пісні шлях до пізнання Кр̣шн̣и, Верховного Бога-Особи, Абсолютної Істини, змальовано таким чином:
ш́р̣н̣вата̄м̇ сва-катга̄х̣ кр̣шн̣ах̣
пун̣йа-ш́раван̣а-кı̄ртанах̣
хр̣дй антах̣-стго хй абгадра̄н̣і
відгуноті сухр̣т сата̄м
нашт̣а-пра̄йешв абгадрешу
нітйам̇ бга̄ґавата-севайа̄
бгаґаватй уттама-ш́локе
бгактір бгаваті наішт̣гікı̄
тада̄ раджас-тамо-бга̄ва̄х̣
ка̄ма-лобга̄дайаш́ ча йе
чета етаір ана̄віддгам̇
стгітам̇ саттве прасı̄даті
евам̇ прасанна-манасо
бгаґавад-бгакті-йоґатах̣
бгаґават-таттва-віджн̃а̄нам̇
мукта-сан̇ґасйа джа̄йате
бгідйате хр̣дайа-ґрантгіш́
чгідйанте сарва-сам̇ш́айа̄х̣
кшı̄йанте ча̄сйа карма̄н̣і
др̣шт̣а ева̄тманı̄ш́варе
«Слухати про Кр̣шн̣у з ведичної літератури або ж чути безпосередньо Його Самого через Бгаґавад-ґı̄ту — це вже є праведною діяльністю. Господь Кр̣шн̣а, що перебуває в серці кожного, діє як доброзичливий друг і очищає відданого, який постійно слухає про Нього. Таким способом відданий природно розвиває трансцендентальне знання, яке дрімає в ньому. В міру того, як він слухає про Кр̣шн̣у з Бга̄ґаватам або від відданих, у ньому міцніє бажання віддано служити Господу. Вдосконалюючи своє віддане служіння, учень звільнюється від ґун̣ пристрасті та невігластва, й відтак матеріальна хіть й пожадливість залишають його. Очистившись від цих нечистот, жива істота укріплює свою позицію в стані чистої благості, запалюється відданим служінням й віднаходить досконале знання про Бога. Таким чином бгакті-йоґа розрубає тугий вузол матеріальних прив’язаностей і дозволяє одразу ж досягти стадії асам̇ш́айам̇ самаґрам, осягнення Верховної Абсолютної Істини, Бога-Особи» (Бгаґ. 1.2.17 – 21).
Таким чином, науку Кр̣шн̣и можна осягти лише звертаючи свій слух до Кр̣шн̣и або до Його відданого, який перебуває в свідомості Кр̣шн̣и.
2 джн̃а̄нам̇ те ’хам̇ са-віджн̃а̄нам
ідам̇ вакшйа̄мй аш́ешатах̣
йадж джн̃а̄тва̄ неха бгӯйо ’нйадж
джн̃а̄тавйам аваш́ішйате
Послівний переклад
джн̃а̄на—знання, яке сприймають чуттями; те—тобі; ахам—Я; са—з; віджн̃а̄нам — боговдохновенне знання; ідам — це; вакшйа̄мі—поясню; аш́ешатах̣—цілком; йат—котре; джн̃а̄тва̄—знаючи; на—не; іха—у цьому світі; бгӯйах̣—далі; анйат—нічого більше; джн̃а̄тавйам—пізнаваного; аваш́ішйате—залишається. Я сповіщу тобі в усій повноті це знання, як феноменальне, так і надприродне, божественне. Пізнавши його, ти не знайдеш більше нічого непізнаного. Довершене знання включає в себе пізнання феноменального світу, духу, що стоїть за ним, і джерела їх обох. Це — трансцендентальне знання. Господь побажав викласти вищезгадану систему знання, тому що Арджуна був Його близьким другом і відданим. Господь вже пояснював це на початку четвертої глави, і тут підтверджує знову: довершене знання може отримати лише відданий Господа, який перебуває в лінії учнівської послідовності, що починається безпосередньо від Господа. Тому треба набути зрілого розуму, щоб осягти джерело всього знання, причину всіх причин, що є єдиним об’єктом медитації в усіх системах йоґи. Осягнення причини всіх причин дає можливість пізнати все пізнаване, не залишивши нічого непізнаного. Веди (Мун̣д̣ака Упанішада 1.1.3) свідчать: касмін ну бгаґаво віджн̃а̄те сарвам ідам̇ віджн̃а̄там̇ бгаватіті.
3 манушйа̄н̣а̄м̇ сахасрешу
каш́чід йататі сіддгайе
йатата̄м апі сіддга̄на̄м̇
каш́чін ма̄м̇ ветті таттватах̣
Послівний переклад
манушйа̄н̣а̄м—людей; сахасрешу—з багатьох тисяч; каш́чід—хто- небудь; йататі—прагне; сіддгайе—для досконалості; йатата̄м̇— тих, хто так прагне; апі—насправді; сіддга̄на̄м—тих, хто досяг досконалості; каш́чіт—хтось; ма̄м—Мене; ветті—знає; таттватах̣—на ділі. Із багатьох тисяч людей можливо лише один прагне досконалості, а з тих, що досягли досконалості, навряд чи хоч один насправді пізнав Мене. Люди перебувають на різних ступенях розвитку, і з багатьох тисяч можливо лише один цікавиться трансцендентальним знанням і намагається пізнати, що є «я сам», що є тіло і що — Абсолютна Істина. Переважно люди просто задовольняють свої тваринні нахили, а саме: їдять, сплять, захищаються та паруються — і майже нікого не цікавить трансцендентальне знання. Перші шість глав Ґı̄ти призначені для тих, хто прагне трансцендентального знання, усвідомлення своєї душі, Верховної Душі і, щоб досягти всього цього, йде шляхами джн̃а̄на-йоґи, дгйа̄на-йоґи й самопізнання. Однак, пізнати Кр̣шн̣у може лише той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Інші трансценденталісти можуть осягнути безособистісного Брахмана, тому що це легше, ніж усвідомити Кр̣шн̣у. Кр̣шн̣а є Верховна Особа, і, слід розуміти, Він перебуває поза межами знання про Брахмана та Парама̄тму. Йоґи та джн̃а̄ні заплутуються у своїх спробах пізнати Кр̣шн̣у. Хоча найвидатніший з імперсоналістів, Ш́рı̄па̄да Ш́ан̇кара̄ча̄рйа, визнав у своїх коментарях до Ґı̄ти, що Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа, його послідовники не визнають Кр̣шн̣у, тому що пізнати Кр̣шн̣у дуже важко навіть для тих, хто досяг трансцендентного усвідомлення безособистісного Брахмана.
Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа, причина всіх причин, одвічний Господь Ґовінда. Īш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣ сач-чід-а̄нанда-віґрахах̣ / ана̄дір а̄дір ґовіндах̣ сарва-ка̄ран̣а-ка̄ран̣ам. Для невідданих пізнати Його дуже важко. Хоча вони і заявляють, що шлях бгакті, тобто відданого служіння, дуже легкий, — самі вони не можуть слідувати ним. Якщо шлях бгакті настільки легкий, як про те заявляють невіддані, тоді чому ж вони обирають інший, важчий шлях? Насправді, шлях бгакті нелегкий. Так званий «шлях бгакті», що ним йдуть несумлінні особистості, що позбавлені знання про бгакті, можливо і легкий, однак, якщо бгакті виконувати правдиво, згідно з правилами й приписами, то такі вчені-теоретики та спекулятивні філософи сходять з нього. Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ пише в своїй Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.2.101):
ш́руті-смр̣ті-пура̄н̣а̄ді-
пан̃чара̄тра-відгім̇ віна̄
аіка̄нтікı̄ харер бгактір
утпа̄та̄йаіва калпате
«Здійснювати віддане служіння Господеві, нехтуючи такою авторизованою ведичною літературою, як Упанішади, Пура̄н̣и й На̄рада- пан̃чара̄тра, — лише приносити зайвий неспокій у суспільство».
Імперсоналіст, який осяг Брахмана, або йоґ, що бачить Наддушу, — всі вони далекі від усвідомлення Кр̣шн̣и, Верховного Бога- Особи, який є сином Йаш́оди й візничим Арджуни. Навіть великі напівбоги також інколи перебувають у замішанні щодо Кр̣шн̣и (мухйанті йат сӯрайах̣). Ма̄м̇ ту веда на каш́чана: «Ніхто воістину не знає Мене», — каже Господь. І якщо хтось знає Його, то говориться: са маха̄тма̄ су-дурлабгах̣ — «надзвичайно рідкісною є така велика душа». Тому, доки людина не присвячує себе відданому служінню Господеві, хоча вона і може бути великим ученим або філософом, їй неможливо пізнати Кр̣шн̣у таким, яким Він є (таттватах̣). Лише чисті віддані можуть знати щось про незбагненні трансцендентні якості, що притаманні Кр̣шн̣і, причині всіх причин, Його всемогутності й щедротам, Його славі, силі, красі, знанню та відреченню, бо Кр̣шн̣а особливо прихильний до Своїх відданих. Він — останнє слово в усвідомленні Брахмана, й лише віддані можуть пізнати його таким, яким Він є. Тому сказано:
атах̣ ш́рı̄-кр̣шн̣а-на̄ма̄ді
на бгавед ґра̄хйам індрійаіх̣
севонмукге хі джіхва̄дау
свайам ева спгуратй адах̣
«За допомогою сліпих матеріальних чуттів ніхто не може пізнати Кр̣шн̣у таким, яким Він є. Але Він, задоволений трансцендентним любовним служінням Своїх відданих, відкриває Себе їм» (Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.234).
4 бгӯмір а̄по ’нало ва̄йух̣
кгам̇ мано буддгір ева ча
ахан̇ка̄ра ітı̄йа̄м̇ ме
бгінна̄ пракр̣тір ашт̣адга̄
Послівний переклад
бгӯміх̣ — земля; а̄пах̣ — вода; аналах̣ — вогонь; ва̄йух̣ — повітря; кгам — ефір; манах̣ — розум; буддгіх̣ — інтелект; ева — неодмінно; ча—і; ахан̇ка̄рах̣—оманне его; іті—таким чином; ійам—ця; ме— Моя; бгінна̄—відокремлена; пракр̣тіх̣—енерґія; ашт̣адга̄—загалом вісім. Земля, вода, вогонь, повітря, ефір, розум, інтелект й оманне его — усі ці вісім елементів разом складають Мої відокремлені матеріальні енерґії. Наука про Бога розглядає істинне, вічне становище Бога і Його різноманітних енерґій. Матеріальну природу називають пракр̣ті, тобто енерґією Господа в Його різних пуруша-втіленнях (експансіях), як це описано в Са̄твата-тантрі:
вішн̣ос ту трı̄н̣і рӯпа̄н̣і
пуруша̄кгйа̄нй атго відух̣
екам̇ ту махатах̣ срашт̣р̣
двітı̄йам̇ тв ан̣д̣а-сам̇стгітам
тр̣тı̄йам̇ сарва-бгӯта-стгам̇
та̄ні джн̃а̄тва̄ вімучйате
«Коли виникає потреба в матеріальному творенні, Господь Кр̣шн̣а приймає форми трьох Вішн̣у — Своєї повновладної експансії. Перша форма, Маха̄-Вішн̣у, створює сукупність матеріальної енерґії, що відома як махат-таттва. Друга, Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, входить у всі всесвіти, щоб творити різноманітність у кожному з них. Третя форма, Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, поширюється по всіх світах у вигляді Наддуші, Парама̄тми, яка входить у все. Він присутній навіть в атомах. Кожен, хто знає цих трьох Вішн̣у, звільнюється з матеріальних тенет».
Матеріальний світ є тимчасовим проявом однієї з енерґій Господа. Три Вішн̣у, експансії Господа Кр̣шн̣и, скеровують діяльність всього матеріального світу. Ці пуруші називають втіленнями. Загалом, той, хто не знає науку про Бога (Кр̣шн̣у), гадає, що матеріальний світ існує задля задоволення живих істот і що живі істоти є пуруші — причини, володарі, які насолоджуються матеріальною енерґією. Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, такий атеїстичний висновок є хибним. У даному вірші сказано, що Кр̣шн̣а є першопричина матеріального проявлення. Це підтверджує і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Складові матеріального проявлення є відокремленими енерґіями Господа. Навіть брахмаджйоті — вища мета імперсоналістів — це духовна енерґія, що проявлена в духовному небі. Брахмаджйоті позбавлене духовного розмаїття, яке присутнє на Ваікун̣т̣галоках, а імперсоналісти приймають це брахмаджйоті за кінцеву одвічну мету. Проявлення Парама̄тми також є тимчасовим аспектом Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, який проникає в усе. В духовному світі вияв Парама̄тми не вічний. Тому правдива Абсолютна Істина — це Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а. Він — всеосяжна особа і джерело всіх енерґій і Він володіє різноманітними зовнішніми і внутрішніми енерґіями.
Як згадувалося вище, матеріальна енерґія включає в себе вісім основних проявлень. Із них, перші п’ять елементів, а саме: землю, воду, вогонь, повітря й небо, — називають п’ятьма гігантськими, або ж грубими утвореннями, які включають в себе також п’ять об’єктів чуття. Вони є фізичними проявленнями звуку, дотику, форми, смаку та запаху. Матеріальна наука не виходить за межі вивчення цих десяти категорій. Три інші елементи, а саме: розум, інтелект й оманне его, матеріалісти залишають поза увагою. Знання філософів, що працюють над проблемами психічної діяльності, також недосконалі, тому що вони не знають першоджерела, Кр̣шн̣и. Оманне его — поняття «я» й «це моє», які утворюють підвалини матеріального існування, — включає в себе десять органів чуття для матеріальної діяльності. Інтелект належить до сукупного матеріального творіння, яке називають махат-таттвою. Відтак з восьми відокремлених енерґій Господа проявляються двадцять чотири елементи матеріального світу, що їх вивчає атеїстична філософія са̄н̇кгйа; ці елементи — просто відгалуження восьми вихідних енерґій Кр̣шн̣и й існують окремо від Нього, але атеїстичні са̄н̇кгйа-філософи, недосконалі в своєму знанні, не визнають Кр̣шн̣у за причину всіх причин. Отже, філософія са̄н̇кгйі, як це описано в Бгаґавад- ґı̄ті, вивчає лише проявлення зовнішньої енерґії Кр̣шн̣и.
5 апарейам ітас тв анйа̄м̇
пракр̣тім̇ віддгі ме пара̄м
джı̄ва-бгӯта̄м̇ маха̄-ба̄хо
йайедам̇ дга̄рйате джаґат
Послівний переклад
апара̄—нижча; ійам—ця; ітах̣—крім цієї; ту—але; анйа̄м—інша; пракр̣тім—енерґія; віддгі—лише спробуй зрозуміти; ме—Мою; пара̄м—вищу; джı̄ва-бгӯта̄м—що містить у собі живих істот; маха̄- ба̄хо—о міцнорукий; йайа̄—якою; ідам—цей; дга̄рйате—використовують або розробляють; джаґат—матеріальний світ. Окрім цих енерґій, о міцнорукий Арджуно, існує Моя інша, вища енерґія, до якої належать живі істоти, що використовують можливості, які надає їм нижча енерґія, матеріальна природа, і експлуатують її. Тут сказано, що живі істоти належать до вищої природи (або енерґії) Верховного Господа. Нижча енерґія — це матерія, що проявлена в різних елементах: землі, воді, вогні, повітрі, ефірі, розумі, інтелекті та оманному его. Обидві форми матеріальної природи, а саме: груба (земля й т. ін.) і тонка (розум й т. ін.) є витворами нижчої енерґії. Живі істоти, які з різною метою використовують ці нижчі енерґії, являють собою вищу енерґію Верховного Господа, і завдяки саме цій енерґії функціонує весь матеріальний світ. Космічне проявлення було б недієздатним, якби його не приводила у рух вища енерґія, живі істоти. Енерґії завжди залежні від свого джерела, тобто Господь завжди контролює живих істот, — вони позбавлені незалежного існування. Живі істоти ніколи не зрівняються з Господом в могутності, як те гадають нерозумні люди. Відмінність живих істот від Господа описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.87.30) таким чином:
апаріміта̄ дгрува̄с тану-бгр̣то йаді сарва-ґата̄с
тархім̇ на ш́а̄сйатеті нійамо дгрува нетаратга̄
аджані ча йан-майам̇ тад авімучйа нійантр̣ бгавет
самам ануджа̄ната̄м̇ йад аматам̇ мата-душт̣атайа̄
«О Вічний Всевишній! Якби втілені живі істоти були вічними й усепроникаючими, подібно до Тебе, то вони не були б підлеглі Тобі. Але якщо визнати, що живі істоти — це крихітні частки енерґії Твоєї Світлості, тоді одразу стає зрозумілою їхня покора Твоїй верховній владі. Тому справжнє визволення вимагає, щоб живі істоти цілковито віддавались на Твою ласку, і така відданість зробить їх щасливими. Лише відродивши своє вічне природне становище, вони зможуть самі бути правителями. Отже, люди з обмеженим знанням, які обстоюють моністичну теорію про цілковиту рівність Бога і живих істот, насправді керуються хибними та нечистими поглядами».
Верховний Господь Кр̣шн̣а — єдиний правитель, і всі живі істоти підлеглі Йому. Ці живі істоти являють собою Його верховну енерґію, тому що якісно вони тотожні із Всевишнім, але кількісно вони ніколи не можуть зрівнятися з Господом у могутності. Експлуатуючи грубу й тонку нижчі енерґії (матерію), вища енерґія (жива істота) втрачає свій справжній духовний розум та інтелект. Ця забудькуватість виникає внаслідок впливу матерії на живу істоту. Але коли жива істота вивільняється з-під впливу ілюзорної матеріальної енерґії, вона досягає ступеня мукті, звільнення. Оманне его під впливом матеріальної ілюзії думає: «Я — матерія, й матеріальні надбання — мої». Істота усвідомлює своє справжнє становище тоді, коли вона відкидає матеріальні уявлення, включаючи ідею повноправної своєї рівності з Богом. Отже, можна зробити висновок, що Ґı̄та̄ підтверджує становище живої істоти як однієї з численних енерґій Кр̣шн̣и; і коли ця енерґія очищується від матеріальної скверни, вона цілковито усвідомлює Кр̣шн̣у і стає вільною.
6 етад-йонı̄ні бгӯта̄ні
сарва̄н̣ı̄тй упадга̄райа
ахам̇ кр̣тснасйа джаґатах̣
прабгавах̣ пралайас татга̄
Послівний переклад
етат—ці дві природи; йонı̄ні—чиє джерело народження; бгӯта̄ні—усе створене; сарва̄н̣і—всі; іті—таким чином; упадга̄райа— знай; ахам—Я; кр̣тснасйа—всеохоплююче; джаґатах̣—світу; прабгавах̣—джерело проявлення; пралайах̣—знищення; татга̄—так само, як. Усі створені істоти беруть свій початок із цих двох природ. Знай напевно, що Я — початок і кінець усього матеріального і всього духовного в цьому світі. Все, що існує, є поєднанням матерії і духу. Дух — це дійова сила творіння, і матерія твориться духом. Дух не виникає на певному ступені розвитку матерії. Навпаки, матеріальний світ проявляється лише на основі духовної енерґії. Матеріальне тіло розвивається завдяки тому, що дух присутній в матерії; дитина з часом стає юнаком, а потім чоловіком завдяки присутності вищої енерґії, духовної душі. Так само все космічне проявлення гігантського всесвіту розвивається завдяки присутності Наддуші, Вішн̣у. Таким чином, дух і матерія, що поєднуються задля проявлення грандіозної всесвітньої форми, з свого походження є двома енерґіями Господа, отже, Господь є першопричина усього. Фраґментарна невід’ємна частка Господа, а саме, жива істота, може бути причиною появи великого хмарочосу, великої фабрики, або навіть великого міста, але вона не може стати причиною виникнення великого всесвіту. Причина великого всесвіту — велика душа, або Наддуша. Кр̣шн̣а ж, Усевишній, є причина як великої, так і малих душ. Отже, Він — вихідна причина всіх причин. Це підтверджується в Кат̣га Упанішаді (2.2.13): нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м.
7 маттах̣ паратарам̇ на̄нйат
кін̃чід асті дганан̃джайа
майі сарвам ідам̇ протам̇
сӯтре ман̣і-ґан̣а̄ іва
Послівний переклад
маттах̣—наді Мною; пара-тарам—вищий; на—не; анйат кін̃чіт—щось іще; асті—є; дганан̃джайа—о завойовнику багатств; майі—в Мені; сарвам—усе суще; ідам—що бачимо; протам—нанизаний; сӯтре—на нитку; ман̣і-ґан̣а̄х̣—перлини; іва—подібно до. О завойовнику багатств, нема істини вищої од Мене. Все тримається на Мені, як ті перли, що нанизані на нитку. Існують загальновідомі розбіжності стосовно того, яку природу має Верховна Абсолютна Істина: особистісну, чи імперсональну. Бгаґавад-ґı̄та̄ визначає, що Абсолютна Істина — це Бог-Особа Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, і це повсюдно підтверджується в тексті. Даний вірш, зокрема, також наголошує на особистісній природі Абсолютної Істини. В Брахма-сам̇гіті теж стверджується, що Бог- Особа є Верховною Абсолютною Істиною: ı̄ш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣ сач-чід-а̄нанда-віґрахах̣, це означає, що Верховна Абсолютна Істина, Бог-Особа — це Господь Кр̣шн̣а, одвічний Господь, вмістилище усієї радості, Ґовінда, вічний образ усього блаженства та знання. Ці авторитетні джерела не залишають ніяких сумнівів стосовно того, що Абсолютна Істина — це Верховна Особа, причина всіх причин. Імперсоналіст, однак, може заперечити це, навівши ведичний текст із Ш́вета̄ш́ватара Упанішади (3.10): тато йад уттаратарам̇ тад арӯпам ана̄майам / йа етад відур амр̣та̄с те бгаванті атгетаре дух̣кгам ева̄пійанті. «В матеріальному світі Брахму, первісну живу істоту всесвіту, визнають за верховного серед напівбогів, людських істот і нижчих тварин. Однак вище Брахми перебуває Трансцендентне, позбавлене матеріальної форми й вільне від будь-якої матеріальної скверни. Кожен, кому вдається пізнати Його, також стає трансцендентним, але ті, хто не знає Його, страждають від злигоднів матеріального світу».
Імперсоналісти більше всього виділяють слово арӯпам. Проте, це арӯпам — не безособистісне. Воно означає трансцендентну форму вічності, блаженства й знання, як це змальовано в Брахма-сам̇гіті, що цитувалася вище. Інші вірші із Ш́вета̄ш́ватара Упанішади (3.8–9) доводять це:
веда̄хам етам̇ пурушам̇ маха̄нтам
а̄дітйа-варн̣ам̇ тамасах̣ параста̄т
там ева відітва̄ті мр̣тйум еті
на̄нйах̣ пантга̄ відйате ’йана̄йа
йасма̄т парам̇ на̄парам асті кін̃чід
йасма̄н на̄н̣ı̄йо но джйа̄йо ’сті кін̃чіт
вр̣кша іва стабдго діві тішт̣гатй екас
тенедам̇ пӯрн̣ам̇ пурушен̣а сарвам
«Я знаю Верховного Бога-Особу, трансцендентного щодо всіх матеріальних уявлень, що постають з пітьми. Лише той, хто знає Його, може розірвати кайдани народження й смерті. Немає іншого шляху до звільнення, окрім пізнання Верховної Особи».
Немає істини, яка перевершувала б ту Верховну Особу, адже Господь — вищий над усе. Він менший від найменшого, й Він — більший від найбільшого. У своєму становищі Він подібний до мовчазного дерева, й Він осяває трансцендентне небо; як дерево простягає своє коріння, так і Він поширює скрізь Свої незчисленні енерґії».
Із сказаного в цих віршах можна зробити висновок, що Верховною Абсолютною Істиною є Верховний Бог-Особа, який присутній скрізь за допомогою Своїх численних енерґій, матеріальних і духовних.
8 расо ’хам апсу каунтейа
прабга̄смі ш́аш́і-сӯрйайох̣
пран̣авах̣ сарва-ведешу
ш́абдах̣ кге паурушам̇ нр̣шу
Послівний переклад
расах̣—смак; ахам—Я; апсу—у воді; каунтейа—син Кунтı̄; прабга̄—світло; асмі—Я є; ш́аш́і-сӯрйайох̣—місяця й сонця; пран̣авах̣—три літери «А-У-М»; сарва—у всіх; ведешу—Ведах; ш́абдах̣— звукова вібрація; кге—в ефірі; паурушам—здібність; нр̣шу—в людині. О сину Кунтı̄, Я — смак води, світло сонця й місяця і склад «ом̇» в ведичних мантрах. Я — звук в ефірі й талант в людині. У цьому вірші пояснюється, як саме Господь проявляє Свою всюдисущість за допомогою Своїх різноманітних матеріальних та духовних енерґій. Верховного Господа можна спочатку відчути через Його різні енерґії, — таким способом усвідомлюють Його безособистісний аспект. Напівбог Сонця — особа, і його присутність можна відчувати в його енерґії, сонячному світлі, яке поширюється скрізь, — так само і Господа, хоча Він і перебуває в Своїй вічній обителі, сприймають через Його енерґії, що проникають й поширюються всюди. Основна якість води — її смак — її дійовий чинник. Пити морську воду неприємно, бо її чистий смак змішано із сіллю. Вода смакує нам залежно від своєї чистоти, і такий чистий смак — одна з Господніх енерґій. Імперсоналіст відчуває присутність Господа у воді через її смак, а персоналіст ще й вихваляє Господа за те, що Він милосердно дає людині смачну воду вгамувати спрагу. Саме так слід сприймати Всевишнього. Насправді між персоналізмом та імперсоналізмом немає ніяких суперечностей. Той, хто пізнав Бога, знає, що поняття про імперсональне та особистісне присутнє водночас у всьому без жодних суперечностей. Тому Господь Чаітанйа утвердив Свою величну доктрину ачінтйа бгеда-й-абгеда-таттви: одночасної єдності й відмінності.
Світло сонця й місяця також первісно випромінюється з брахмаджйоті, яке є безособистісним сяєвом Господа. І пран̣ава, тобто трансцендентний звук ом̇ка̄ра, що ним починається кожний ведичний гімн, є зверненням до Верховного Господа. Імперсоналісти дуже бояться звертатись до Верховного Господа Кр̣шн̣и за Його незчисленними іменами, і тому вони вважають за краще викликати вібрацію трансцендентного звуку ом̇ка̄ри. Вони не усвідомлюють того, що ом̇ка̄ра — це звуковий образ Кр̣шн̣и. Повноваження свідомості Кр̣шн̣и поширюються скрізь, і благословенний той, хто пізнав свідомість Кр̣шн̣и. Ті ж, хто не знає Кр̣шн̣и, перебувають в ілюзії, і, отже, знання про Кр̣шн̣у є звільненням, а забуття Його — рабством.
9 пун̣йо ґандгах̣ пр̣тгівйа̄м̇ ча
теджаш́ ча̄смі вібга̄васау
джı̄ванам̇ сарва-бгӯтешу
тапаш́ ча̄смі тапасвішу
Послівний переклад
пун̣йах̣ — первинний; ґандгах̣ — запах; пр̣тгівйа̄м — землі; ча — також; теджах̣—жар; ча—також; асмі—Я є; вібга̄васау—у вогні; джı̄ванам—життя; сарва—у всіх; бгӯтешу—живих істотах; тапах̣—покута; ча—також; асмі—Я є; тапасвішу—тих, хто накладає на себе покути. Я — первісний аромат землі, і Я — жар вогню. Я — життя всього живого, і Я — покута всіх аскетів. Пун̣йа означає «те, що не підвладне розкладу»; пун̣йа — це первинне. В матеріальному світі все має певний запах або аромат: запах та пахощі квітки, землі, води, вогню, повітря тощо. Незабруднений запах, первинний аромат, що проникає скрізь, — це Кр̣шн̣а. Так само все має особливий первісний смак, який можна змінювати, домішуючи хімічні речовини. Отже, в своєму першоствореному вигляді все має певний запах, певний аромат і певний смак. Слово вібга̄васу означає «вогонь». Без вогню зупиняться заводи, без нього не можна приготувати їжі й т. ін., і цей вогонь — Кр̣шн̣а. Згідно з ведичною медициною нетравлення шлунка виникає внаслідок зниженої температури в ділянці живота. Отже, навіть для перетравлювання їжі потрібний вогонь. В свідомості Кр̣шн̣и ми починаємо розуміти, що земля, вода, вогонь, повітря і кожний дійовий чинник, всі хімічні речовини й усі матеріальні елементи походять із Кр̣шн̣и. Тривалість життя людини також залежить від Кр̣шн̣и. Тому, з ласки Кр̣шн̣и, людина може продовжити своє життя або вкоротити його. Отже, свідомість Кр̣шн̣и є рушійною силою в усіх сферах.
10 бı̄джам̇ ма̄м̇ сарва-бгӯта̄на̄м̇
віддгі па̄ртга сана̄танам
буддгір буддгімата̄м асмі
теджас теджасвіна̄м ахам
Послівний переклад
бı̄джам—сім’я; ма̄м—Мене; сарва-бгӯта̄на̄м—усіх живих істот; віддгі—спробуй зрозуміти; па̄ртга—син Пр̣тги; сана̄танам—первинне, вічне; буддгіх̣—інтелект; буддгі-мата̄м—мудрих; асмі—Я є; теджах̣—доблесть; теджасвіна̄м—могутніх; ахам—Я є. О сину Пр̣тги, знай, Я — первинне сім’я всього живого, інтелект мудрих й завзяття могутніх людей. Слово бı̄джам означає сім’я; Кр̣шн̣а — сім’я всього сущого. Існують різні живі істоти, рухомі й нерухомі. Птахи, звірі, люди й багато інших живих створінь є рухомими живими істотами; дерева та рослини, навпаки, інертні — нерухомі. Кожна жива істота належить до одного з 8 400 000 видів життя; деякі з них є рухомими, а інші — інертними. Однак у всіх випадках Кр̣шн̣а є їхнім життєдайним сім’ям. Як сказано в ведичній літературі, Брахман, або Верховна Абсолютна Істина, — це те, з чого все виходить. Кр̣шн̣а — Парабрахман, Верховний Дух. Брахман — імперсональний, а Парабрахман — особистісний. Імперсональний Брахман міститься в особистісному аспекті, це стверджує Бгаґавад-ґı̄та̄. Це означає, що Кр̣шн̣а є первинне одвічне джерело усього. Він — корінь. Так само як корінь живить усе дерево, Кр̣шн̣а, як вихідний корінь усього, підтримує весь матеріальний прояв. Це також підтверджується у ведичній літературі (Кат̣га Упанішада 2.2.13):
нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м
еко бахӯна̄м̇ йо відадга̄ті ка̄ма̄н
Він — перший вічний серед усіх вічних. Він — вища жива істота з-поміж усіх живих істот, і Він один підтримує життя у всьому. Без інтелекту людина ні до чого не здатна, Кр̣шн̣а ж каже, що Він — корінь усього інтелекту. Якщо людина позбавлена інтелекту, вона не зможе зрозуміти Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у.
11 балам̇ балавата̄м̇ ча̄хам̇
ка̄ма-ра̄ґа-віварджітам
дгарма̄віруддго бгӯтешу
ка̄мо ’смі бгаратаршабга
Послівний переклад
балам—сила; бала-вата̄м—сильного; ча—і; ахам—Я є; ка̄ма— пристрасті; ра̄ґа—і прихильності; віварджітам—вільного від; дгарма-авіруддгах̣—що не суперечить релігійним засадам; бгӯтешу—у всіх істотах; ка̄мах̣—статеве життя; асмі—Я є; бгарата-р̣шабга— повелитель Бгарат. Я — сила сильних, вільних від пристрасті й бажання. Я — статеве життя, що не суперечить релігійним засадам, о повелителю Бга̄рат (Арджуна). Могутня людина повинна застосовувати свою силу для захисту слабких, а не на задоволення власної аґресивності. Так само і статеве життя, згідно з релігійними засадами (дгармою), призначене на зачаття дітей, а не на щось інше. Батьки несуть відповідальність за те, щоб привести своїх нащадків до свідомості Кр̣шн̣и.
12 йе чаіва са̄ттвіка̄ бга̄ва̄
ра̄джаса̄с та̄маса̄ш́ ча йе
матта еветі та̄н віддгі
на тв ахам̇ тешу те майі
Послівний переклад
йе—усі ті; ча—і; ева — неодмінно; са̄ттвіка̄х̣—у благості; бга̄ва̄х̣—стани існування; ра̄джаса̄х̣—у ґун̣і пристрасті; та̄маса̄х̣—у ґун̣і невігластва; ча—також; йе—все, що; маттах̣—з Мене; ева— неодмінно; іті—так; віддгі—спробуй пізнати; на—не; ту—але; ахам—Я; тешу—в них; те—вони; майі—в Мені. Знай, що всі стани буття: благочестя, пристрасті чи невігластва — це вияви Моєї енерґії. В певному розумінні Я є все суще, однак Я — незалежний. Я непідвладний ґун̣ам матеріальної природи, навпаки, вони перебувають в Мені. Уся світова матеріальна діяльність відбувається під впливом трьох ґун̣ матеріальної природи. Хоча ґун̣и матеріальної природи є еманаціями Верховного Господа, Кр̣шн̣и, вони не впливають на Нього. Наприклад, згідно з законами держави людину може бути покарано, але цар, законодавець, не підлягає цим законам. Так само, всі ґун̣и матеріальної природи — благочестя, пристрасть й невігластво — виходять із Верховного Господа, Кр̣шн̣и, але Сам Кр̣шн̣а не підвладний матеріальній природі. Тому Він — нірґун̣а, і це означає, що три ґун̣и, тобто якості, хоча й виходять з Кр̣шн̣и, не впливають на Нього Самого. Такою є одна з особливих якостей Бгаґава̄на, тобто Верховного Бога-Особи.
13 трібгір ґун̣а-майаір бга̄ваір
ебгіх̣ сарвам ідам̇ джаґат
мохітам̇ на̄бгіджа̄на̄ті
ма̄м ебгйах̣ парам авйайам
Послівний переклад
трібгіх̣—трьома; ґун̣а-майаіх̣—складеними з ґун̣; бга̄ваіх̣—станами існування; ебгіх̣—усіма цими; сарвам—усе; ідам—це; джаґат — творіння; мохітам — обмануте; на абгіджа̄на̄ті — не знає; ма̄м— Мене; ебгйах̣—над ними; парам—Всевишнього; авйайам—невичерпного. Весь світ, який введено в оману трьома ґун̣ами (благочестям, пристрастю та невіглаством), не знає Мене, що перебуває над цими ґун̣ами й невичерпного. Весь світ зачарований трьома ґун̣ами матеріальної природи. Ті, кого ввели в оману ці три ґун̣и, не можуть зрозуміти, що Верховний Господь, Кр̣шн̣а, є трансцендентним стосовно матеріальної природи.
Кожна жива істота, яка перебуває під впливом матеріальної природи, має певний тип тіла й, відповідно, певний тип психічної та фізіологічної діяльності. Існує чотири класи людей, які діють у межах трьох ґун̣ матеріальної природи. Тих, хто цілком перебуває в ґун̣і благочестя, називають бра̄хман̣ами. Тих, хто перебуває винятково в ґун̣і пристрасті, називають кшатрійами. Тих, хто водночас перебуває в ґун̣ах пристрасті й невігластва, називають ваіш́йами. Тих, хто повністю занурений у невігластво, називають ш́ӯдрами. А нижче їх усіх приміщено тварин або тих, хто веде тваринний спосіб життя. Однак, ці позначення непостійні. Я можу бути бра̄хман̣ою, кшатрійею, ваіш́йею, або ще ким-небудь, — у будь-якому разі життя тимчасове. І хоча життя скороминуще і ми не знаємо, ким станемо в наступному житті, під чарами ілюзорної енерґії ми оцінюємо себе під кутом свого тілесного уявлення про життя, і тому думаємо, що ми американці, індійці, росіяни або вважаємо себе за бра̄хман̣, індусів, мусульман тощо. І коли ґун̣и матеріальної природи обплутують нас, ми забуваємо Верховного Бога-Особу, який перебуває поза всіма ґун̣ами. Тому Господь Кр̣шн̣а каже, що живі істоти, яких ввели в оману три ґун̣и природи, не бачать, що за тлом матеріальної природи стоїть Верховний Бог-Особа.
Існує багато різних типів живих істот — людей, напівбогів, тварин тощо — і на їх усіх впливає матеріальна природа, всі забули трансцендентного Бога-Особу. Ті, хто перебуває в ґун̣ах пристрасті та невігластва або навіть у ґун̣і благочестя, не здатні піти далі уявлення про Абсолютну Істину, як про безособистісного Брахмана. Вони розгублюються перед особистісними рисами Верховного Господа, який володіє всією вродою, багатством, знанням, силою, славою та відреченням. Якщо ж навіть і доброчесні люди не можуть зрозуміти цього, що ж тоді казати про тих, на кого впливають пристрасть або невігластво? Свідомість Кр̣шн̣и трансцендентна щодо всіх цих трьох ґун̣ матеріальної природи, й ті, хто по–справжньому укріпились в свідомості Кр̣шн̣и, поправді є звільненими душами.
14 даівı̄ хй еша̄ ґун̣а-майı̄
мама ма̄йа̄ дуратйайа̄
ма̄м ева йе прападйанте
ма̄йа̄м ета̄м̇ таранті те
Послівний переклад
даівı̄ — трансцендентна; хі — неодмінно; еша̄ — ця; ґун̣а-майı̄ — що складається з трьох ґун̣ матеріальної природи; мама—Моя; ма̄йа̄ — енерґія; дуратйайа̄ — та, яку дуже важко перевершити; ма̄м—Мені; ева—неодмінно; йе—ті, хто; прападйанте—віддаються; ма̄йа̄м ета̄м—цю ілюзорну енерґію; таранті—долають; те—вони. Цю Мою божественну енерґію, що складається з трьох ґун̣ матеріальної природи, дуже важко подолати. Але той, хто вручив себе Мені, може легко вийти з-під її впливу. Верховний Бог-Особа має незліченні енерґії і всі ці енерґії божественні. Хоча живі істоти являють собою частину Його енерґій і тому теж божественні за природою, їхня одвічна духовна потенція прихована внаслідок зв’язку з матеріальною енерґією. Неможливо подолати вплив матеріальної енерґії, перебуваючи під її покровом. Як стверджувалося раніше, як матеріальна, так і духовна природи, що походять від Верховного Бога-Особи, — вічні. Живі істоти належать до вічної верховної природи Господа, але, внаслідок опоганення нижчою природою, матерією, їхня ілюзія також вічна. Тому обумовлену душу називають нітйа-баддга, або вічно обумовлена. Ніхто не може простежити історію її переходу в обумовлений стан в якийсь певний момент розвитку матеріального світу. Отже, хоча матеріальна природа і є нижчою енерґією, визволитися з її лабет дуже важко для обумовленої душі, адже, врешті-решт, матеріальну енерґію скеровує верховна воля, подолати яку жива істота не в силі. Нижчу, матеріальну природу визначено тут як божественну, бо вона пов’язана з божественним і божественна воля рухає нею. Матеріальна природа, хоча і є нижчою, діє надзвичайно вправно, під керівництвом божественної волі будуючи й руйнуючи космічне проявлення. Веди підтверджують це таким чином: ма̄йа̄м̇ ту пракр̣тім̇ відйа̄н ма̄йінам̇ ту махеш́варам. «Хоча ма̄йа̄ (ілюзія) оманна, тобто минуща, за нею стоїть верховний чарівник, Бог-Особа, який є Махеш́вара, вищий правитель» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 4.10).
Інше значення слова ґуна — «мотузка»; слід зрозуміти, що обумовлена душа міцно зв’язана мотузками ілюзії. Людина із зв’язаними руками та ногами не здатна звільнитись самотужки, — їй потрібна допомога того, чиї руки вільні. Зв’язані не допоможуть один одному, — треба, щоб рятівник був вільним. Тому лише Господь Кр̣шн̣а, або Його істинний представник — духовний вчитель — можуть визволити обумовлену душу. Без такої вищої допомоги немає жодного шансу звільнитись з рабства матеріальної природи. Віддане служіння, тобто свідомість Кр̣шн̣и, допоможе досягнути визволення. Кр̣шн̣а — володар ілюзорної енерґії, і Він може наказати цій нездоланній енерґії звільнити обумовлену душу. Він дає такий наказ із Своєї незбагненної ласки до душі, яка вручила себе Йому, із Своєї батьківської любові до живої істоти, яка одвічно є улюблене дитя Господнє. Отже, вручити себе лотосним стопам Господа — це єдиний спосіб вивільнитись з пазурів суворої матеріальної природи.
Слова ма̄м ева також важливі. Ма̄м означає «тільки Кр̣шн̣і (Вішн̣у)», а не Брахмі чи Ш́іві. Хоча Брахма̄ і Ш́іва посідають дуже високе становище й перебувають майже на одному рівні з Вішн̣у, ці втілення раджа-ґун̣и (пристрасті) і тама-ґун̣и (невігластва) не здатні визволити обумовлену душу з лещат ма̄йі. Іншими словами, ма̄йа̄ впливає і на Брахму, і на Ш́іву. Лише Вішн̣у є володарем ма̄йі, тому лише Він може визволити обумовлену душу. Веди (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.8) підтверджують це висловом там ева відітва̄, тобто «свобода можлива лише через усвідомлення Кр̣шн̣и». Навіть Господь Ш́іва стверджує, що досягти звільнення можна лише з милості Вішн̣у. Господь Ш́іва каже: мукті-прада̄та̄ сарвеша̄м̇ вішн̣ур ева на сам̇ш́айах̣ — «Безсумнівно, що Вішн̣у, це той, хто дарує звільнення».
15 на ма̄м̇ душкр̣тіно мӯд̣га̄х̣
прападйанте нара̄дгама̄х̣
ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на
а̄сурам̇ бга̄вам а̄ш́ріта̄х̣
Послівний переклад
на—не; ма̄м—Мені; душкр̣тінах̣—лиходії; мӯд̣га̄х̣—нерозсудлива людина; прападйанте—віддаються; нара-адгама̄х̣—нижчі з-поміж людей; ма̄йайа̄—ілюзорною енерґією; апахр̣та—вкрадений; джн̃а̄на̄х̣ — чиє знання; а̄сурам — демонічну; бга̄вам — природу; а̄ш́ріта̄х̣—приймаючи. Лиходії, що занурені в цілковите невігластво, останні з-поміж людей, ті, чиє знання викрала ілюзія, і ті, кому властива безбожна природа демонів, не вручають себе Мені. В Бгаґавад-ґı̄ті сказано, що просто схилившись до лотосних стіп Верховної Особи, Кр̣шн̣и, можна перебороти суворі закони матеріальної природи. У зв’язку з цим виринає питання: чому обізнані філософи, вчені, ділові люди, менеджери, тобто всі керівники звичайних людей не схиляються з покорою до лотосних стіп Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, всемогутнього Бога-Особи? Вожді людства впродовж численних років та народжень різними шляхами, за допомогою грандіозних планів та великої наполегливості відшукують мукті, тобто звільнення від законів матеріальної природи. Але, якщо досягти цієї свободи можна, просто впокорившись лотосним стопам Верховного Бога-Особи, тоді чому ж ці інтеліґентні й енерґійні вожді людства не засвоють такий простий метод?
Ґı̄та̄ відверто відповідає на це питання. Такі по-справжньому вчені керівники суспільства, як Брахма̄, Ш́іва, Капіла, Кума̄ри, Ману, Вйа̄са, Девала, Асіта, Джанака, Прахла̄да, Балі, а за пізніших часів Мадгва̄ча̄рйа, Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйа, Ш́рı̄ Чаітанйа та багато інших — істинних філософів, політиків, просвітителів, вчених тощо — схиляються до лотосних стіп Верховної Особи, перед Його всесильною владою. Але ті, хто не є правдивими філософами, вченими, просвітителями, керівниками й т. ін., а лише вдають із себе таких задля матеріальної вигоди, не визнають задуму й шляхів Усевишнього. Вони не мають уявлення про Бога; вони лише створюють власні світські плани й, відповідно, ускладнюють проблеми матеріального існування своїми марними спробами розв’язати їх. Матеріальна енерґія (природа) — дуже могутня, і тому вона здатна протистояти примхливим планам атеїстів й розладнувати проекти «органів планування».
Таких планувальників-атеїстів названо тут душкр̣тінах̣, тобто «лиходіями». Кр̣тı̄ означає того, хто виконав роботу, що гідна заохочення. Проектант-безбожник буває іноді дуже кмітливим й гідним похвали, тому що будь-який грандіозний план — добрий чи поганий — вимагає інтелекту на своє здійснення. Але мозок атеїста використовується не за призначенням, а всупереч задуму Всевишнього, і тому такого атеїста-планувальника називають душкр̣тı̄; це означає, що його інтелект та зусилля скеровано в хибному напрямкові.
В Ґı̄тı̄ ясно сказано, що діяльність матеріальної енерґії спрямовує воля Всевишнього. Матеріальна енерґія діє наче тінь, що точно копіює рухи самого предмету. Однак, вона дуже могутня, і атеїст, внаслідок безбожного складу свого характеру, не може зрозуміти, як вона працює; не може він також зрозуміти і задуму Верховного Господа. Під впливом ілюзії, а також ґун̣ пристрасті й невігластва всі його плани руйнуються, що й трапилось з Хіран̣йакаш́іпу й Ра̄ван̣ою, незважаючи на те, що з матеріального погляду обидва були вченими-ерудитами, філософами, правителями і просвітителями. Є чотири категорії таких душкр̣тı̄, лиходіїв, і про них йтиме мова нижче.
1) Мӯд̣ги — це ті, хто перебуває в глибокому невігластві, подібно до в’ючних тварин. Вони бажають насолоджуватись плодами своєї праці самі й не хочуть ділитися ними з Всевишнім. Типовою в’ючною твариною є віслюк. Хазяїн змушує цю покірливу тварину дуже важко працювати. Насправді віслюк навіть не знає, на кого він так важко працює день і ніч. Він вдовольняється жмутком трави, що потрапляє до його шлунку, короткотривалим сном, який супроводжує страх зазнати побоїв від хазяїна, і задоволенням свого статевого потягу з ризиком, що партнерша не раз хвицне його копитом. Інколи віслюк наспівує щось поетичне та філософське, але такі звуки ослиного ревіння лише турбують інших. Таким є становище нетямущого корисливого трударя, який не розуміє, на кого йому треба працювати. Він не знає, що карма (діяльність) призначена для йаджн̃и (жертвопринесення).
Найчастіше люди, які тяжко працюють день і ніч для того, щоб полегшити тягар штучних обов’язків, які самі ж для себе створили, кажуть, що їм бракує часу слухати про безсмертя живої істоти. Для таких мӯд̣г матеріальна скороминуща вигода є вищою метою життя, попри те, що мӯд̣ги насолоджуються лише малою часткою плодів своєї праці. Іноді вони проводять безсонні дні й ночі задля кармічних здобутків, дуже погано харчуються і через те слабують на виразку або нетравлення шлунку; важка цілодобова робота на користь ілюзорних хазяїв просто поглинає їх. Не знаючи про свого істинного повелителя, ці сліпі кармічні трудівники марнують свій дорогоцінний час на те, щоб служити мамоні. На жаль, вони ніколи не віддаються Верховному володарю усіх володарів, і вони не знаходять часу на те, щоб слухати про Нього із належних джерел. Свині, які харчуються гноєм, що зібрався за ніч, байдужі до солодощів з цукру й топленого масла. Подібно до цього, нетямущий корисливий трудар задля почуттєвого задоволення готовий день і ніч невтомно слухати новини мерехтливого земного світу, проте має обмаль часу, щоб послухати про вічну живу силу, яка рухає матеріальним світом.
2) Іншу категорію душкр̣тı̄, або лиходіїв, називають нара̄дгамами, тобто «нижчими серед людей». Нара означає «людина», і адгама означає «найнижчий». Серед 8 400 000 різних видів живих істот є 400 000 форм людського життя. Серед останніх є багато нижчих видів людських істот, здебільшого нецивілізованих. Цивілізовані люди — це ті, хто дотримується засад, що впорядковують їхнє суспільне, політичне й релігійне життя. Людей, розвинутих з соціального й політичного погляду, але які не мають релігійних принципів, треба вважати нара̄дгамами. Крім того, релігія без Бога — це не релігія, бо метою релігійних засад є пізнання Верховної Істини і своїх взаємостосунків з Нею. В Ґı̄ті Бог-Особа ясно каже, що не існує авторитету, вищого од Нього, і що Він — Верховна Істина. Життя людини, справді цивілізованої, призначене на те, щоб відновити втрачену свідомість свого вічного зв’язку з Верховною Істиною, Богом-Особою, всемогутнім Ш́рı̄ Кр̣шн̣ою. Кожного, хто не використовує такої можливості, розцінюють як нара̄дгаму. Із явлених священних писань ми довідуємось, що дитина в утробі матері (де вона перебуває у надзвичайно скрутному становищі) благає Господа про порятунок й обіцяє, з’явившись на світ, поклонятись лише Йому. Молитися Богу, перебуваючи в безвихідному становищі, — природний інстинкт, що властивий кожній живій істоті, тому що вона має вічний зв’язок з Богом. Але, народившись, під впливом ма̄йі, ілюзорної енерґії, дитина забуває труднощі народження і Самого свого визволителя.
Обов’язком людей, які опікуються дітьми, є відновити божественну свідомість, що дрімає в них. В Ману-смр̣ті, яка є зводом релігійних засад, для відновлення божественної свідомості в межах системи варн̣а̄ш́рама приписано десять очищувальних обрядів. Але тепер жодний з таких обрядів ніде в світі не відправляють згідно з усіма правилами, і тому 99,9 відсотків населення належать до нара̄дгама.
Коли все населення стає нара̄дгама, звичайно, що вся їхня так звана «освіта» зводиться нанівець усемогутньою енерґією матеріальної природи. Згідно з критерієм, який встановлює Ґı̄та̄, освічена людина — це той, хто дивиться однаковими очима на вченого бра̄хман̣у, корову, слона, собаку та собакоїда. Саме таке бачення має правдивий відданий. Ш́рı̄ Нітйа̄нанда Прабгу, втілення Господа як духовного вчителя, врятував двох типових нара̄дгам, братів Джаґа̄йа й Ма̄дга̄йа, показавши, як милість справжнього відданого зіходить на останніх з-поміж людей. Отже, відродити знову свою духовну свідомість нара̄дгама, що засуджений Богом-Особою, може тільки з ласки чистого відданого.
Ш́рı̄ Чаітанйа Маха̄прабгу, поширюючи бга̄ґавата-дгарму, тобто діяльність у відданому служінні, радив людям смиренно дослухатись до послання Бога-Особи. Суть цього послання міститься в Бгаґавад-ґı̄ті. Найостанніші з людей можуть врятуватись просто завдяки смиренному слуханню Господнього послання, але, на жаль, вони відмовляються навіть від цього — і не звертають свій слух до послання Господа, годі казати про те, щоб віддатись волі Всевишнього. Нара̄дгами, тобто нижчі серед людей, повністю нехтують першочерговим обов’язком людської істоти.
3) Третю категорію душкр̣тı̄ називають ма̄йайа̄пагр̣та-джн̃а̄на̄х̣, тобто ті, чия ерудиція знецінюється під впливом ілюзорної матеріальної енерґії. Здебільшого це вельми освічені люди: видатні філософи, поети, літератори, вчені тощо; але ілюзорна енерґія спрямовує їх на хибний шлях, і тому вони не коряться Верховному Господеві.
У наші часи існує величезна кількість ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣, навіть серед знавців Бгаґавад-ґı̄ти. В Ґı̄ті простою і ясною мовою сказано, що Ш́рı̄ Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа. Ніхто не може зрівнятись з Ним, або перевершити Його. Сказано, що Він — творець Брахми, прародителя всіх людських істот. Сказано, що Ш́рı̄ Кр̣шн̣а насправді не лише батько Брахми, але й отець усіх видів життя. Він — корінь безособистісного Брахмана і Парама̄тми; Наддуша в кожній істоті є Його повновладною часткою. Він є першоджерело усього, і для кожної людини найліпшим буде схилитись до Його лотосних стіп. Попри всі такі ясні твердження, ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣ зневажають Верховного Господа як особу, бо вважають Його лише за одну з людських істот. Вони не знають, що благословенну форму людського життя створено за трансцендентним образом та подобою вічного Верховного Господа.
Усі неавторитетні тлумачення Ґı̄ти, що йдуть від людей категорії ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣, людей, що перебувають поза лінією парампари, є лише численними каменями спотикання на шляху духовного пізнання. Коментатори, що перебувають в омані, не схиляються з покорою до лотосних стіп Ш́рı̄ Кр̣шн̣и і збивають інших з цього шляху.
4) Останню категорію душкр̣тı̄ називають а̄сурам̇ бга̄вам а̄ш́ріта̄х̣, тобто «тими, хто дотримується демонічних засад». Люди цієї категорії — відверті атеїсти. Деякі з них доводять, що Верховний Господь ніколи не може зійти в матеріальний світ, однак вони не можуть ґрунтовно обстояти таке твердження. Є й інші, ті, що роблять Його підлеглим безособистісному аспектові, хоча Ґı̄та̄ проголошує протилежне. Атеїст, що заздрить Верховному Богові-Особі, вкаже не на одне лжевтілення, яких фабрикує уява його мозку. Подібні особистості, сама основа життя яких полягає в тому, щоб ганити Бога-Особу, не можуть упокоритись лотосним стопам Кр̣шн̣и.
Ш́рı̄ Йа̄муна̄ча̄рйа Албандару, уродженець Південної Індії, сказав: «О мій Господь! Ти непізнаваний для тих, хто вдається до засад безбожників, хто робить це, незважаючи на всі Твої надзвичайні якості, риси й діяльність, попри те, що всі священні писання, явлені в ґун̣і благочестя, підтверджують Твою особистісність, а також попри те, що Тебе визнають великі авторитети, що відомі глибиною знань трансцендентної науки і яким притаманні всі чесноти».
Таким чином, як згадувалося вище, 1) надзвичайно нерозумні, 2) останні з людей, 3) спекулятивні мислителі, що перебувають в омані і 4) відверті атеїсти, незважаючи на поради всіх священних писань та авторитетних особистостей, ніколи не схиляються до лотосних стіп Бога-Особи.
16 чатур-відга̄ бгаджанте ма̄м̇
джана̄х̣ сукр̣тіно ’рджуна
а̄рто джіджн̃а̄сур артга̄ртгı̄
джн̃а̄нı̄ ча бгаратаршабга
Послівний переклад
чатур-відга̄х̣ — чотири типи; бгаджанте — виявляють служіння; ма̄м—Мені; джана̄х̣—особи; су-кр̣тінах̣—той, хто благочестивий; арджуна—о Арджуно; а̄ртах̣—той, хто бідує; джіджн̃а̄сух̣—допитливий; артга-артгı̄—той, хто прагне матеріальних здобутків; джн̃а̄нı̄—той, хто знає речі такими, якими вони є насправді; ча— також; бгарата-р̣шабга—о найвидатніший з-поміж нащадків Бгарати. О кращий з Бга̄рат, чотири типи побожних людей приходять до відданого служіння Мені: стражденні, шукачі багатства, допитливі, а також ті, що прагнуть пізнати Абсолют. На відміну од лиходіїв, такі люди слідують засадам ш́а̄стр на впорядкування життя. Всі вони більшою чи меншою мірою віддані Господу, і їх називають сукр̣тінах̣, тобто тими, хто підкоряється правилам й приписам ш́а̄стр, моральним та суспільним законам. Таких людей поділяють на чотири категорії: тих, кого інколи виснажує горе, кому потрібні гроші, хто іноді виявляє допитливість, і тих, хто інколи відчуває потяг до пізнання Абсолютної Істини. Ці люди за різних обставин приходять до відданого служіння Верховному Господеві. Вони не чисті віддані, бо прагнуть чогось у обмін на віддане служіння. Чисте віддане служіння позбавлене прагнення матеріальної вигоди. Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.1.11) визначає чисту відданість таким чином:
анйа̄бгіла̄шіта̄-ш́ӯнйам̇
джн̃а̄на-карма̄дй-ана̄вр̣там
а̄нукӯлйена кр̣шн̣а̄ну-
ш́ı̄ланам̇ бгактір уттама̄
«Слід виявляти трансцендентне любовне служіння Верховному Господеві Кр̣шн̣і самим сприятливим чином, позбувшись бажання матеріальної вигоди або прибутків, що їх здобувають за допомогою кармічної діяльності або філософських роздумів. Це і називають чистим відданим служінням».
Коли побожні люди, яких поділяють на чотири категорії, приходять до Верховного Господа з наміром віддано служити Йому і повністю очищуються, спілкуючись із чистими відданими, вони теж стають чистими відданими. Що стосується лиходіїв, то віддане служіння виявляється дуже трудним для них, тому що їхнє життя корисливе, безладне й позбавлене духовних цілей. Але якщо деяким з них пощастить зустрітись із чистим відданим, — навіть вони можуть стати чистими відданими.
Ті, що завжди занурені в кармічну діяльність, приходять до Господа, коли їх змагають матеріальні знегоди, і тоді вони починають спілкуватися з чистими відданими, і, знесилені, стають відданими Господа. Люди, що зазнали краху своїх сподівань, також іноді шукають спілкування з чистими відданими, і починають цікавитись Богопізнанням. Подібним чином, коли черстві філософи відчувають свою неспроможність у всіх галузях знання, у них іноді виникає бажання довідатись про Бога, і вони приходять до Верховного Господа, щоб віддано служити Йому, й таким чином перевершують знання про безособистісного Брахмана й локалізовану Парама̄тму і віднаходять особистісне уявлення про Бога з милості Верховного Господа або ж Його чистого відданого. В цілому, коли стражденні, допитливі, спраглі знань й ті, кому потрібні гроші, звільняються від матеріалістичних бажань і повністю усвідомлюють, що духовні досягнення не мають нічого спільного з матеріальною винагородою, — вони стають чистими відданими. Доки не досягнуто подібної стадії очищення, відданих, які перебувають в трансцендентному служінні Господеві, плямує кармічна діяльність, пошуки світських знань тощо. Отже, необхідно подолати все це, щоб мати змогу піднятись до ступеня чистого відданого служіння.
17 теша̄м̇ джн̃а̄нı̄ нітйа-йукта
ека-бгактір віш́ішйате
прійо хі джн̃а̄ніно ’тйартгам
ахам̇ са ча мама прійах̣
Послівний переклад
теша̄м—з них; джн̃а̄нı̄—той, хто сповнений знання; нітйа-йуктах̣—постійно зайнятий; ека—лише; бгактіх̣—віддане служіння; віш́ішйате—особливо; прійах̣—дорогий; хі—неодмінно; джн̃а̄нінах̣—людині, яка перебуває в знанні; атйартгам—дуже; ахам—Я; сах̣—він; ча—також; мама—Мені; прійах̣—дорогий. З-поміж них мудрець, який віднайшов справжнє знання і завжди зайнятий чистим відданим служінням — найкращий, бо Я дуже дорогий йому, і він — любий Мені. Звільнившись від скверни матеріальних бажань, стражденні, допитливі, вбогі й знедолені та ті, що шукають вищого знання, — всі вони можуть стати чистими відданими. Але, з-поміж них, той, хто має знання про Абсолютну Істину й звільнився від усіх матеріальних бажань, — дійсно стає чистим відданим Господа. І Господь каже, що з-поміж чотирьох типів таких людей, найліпшим є той, хто сповнивсь знання й водночас присвячує себе відданому служінню. Прагнучи знань, людина осягає, що «я сам» відмінний од матеріального тіла, і на шляху дальшого поступу приходить до усвідомлення безособистісного Брахмана й Парама̄тми. А коли жива істота повністю очищується, вона усвідомлює, що справжнє її становище — бути вічним слугою Бога. Таким чином, спілкуючись з чистими відданими, допитливий, стражденний, той, що шукає матеріальних статків і той, хто прагне знання, — всі вони очищуються. Але й на підготовчому етапі людина, яка володіє досконалим знанням про Господа й водночас віддано служить Йому, — дуже дорога Господу. Того, хто володіє чистим знанням про трансцендентність Верховного Бога-Особи, не може торкнутись матеріальна скверна, бо віддане служіння є запорукою цілковитого успіху.
18 уда̄ра̄х̣ сарва еваіте
джн̃а̄нı̄ тв а̄тмаіва ме матам
а̄стгітах̣ са хі йукта̄тма̄
ма̄м ева̄нуттама̄м̇ ґатім
Послівний переклад
уда̄ра̄х̣—великодушні; сарве—усі; ева—неодмінно; ете—ці; джн̃а̄нı̄—той, хто перебуває в знанні; ту—але; а̄тма̄ ева—так само, як Я; ме—Моя; матам—думка; а̄стгітах̣—розташований; сах̣—він; хі—неодмінно; йукта-а̄тма̄—що віддано служить; ма̄м—до Мене; ева—неодмінно; ануттама̄м—найвищої; ґатім—призначення. Усі такі віддані, безумовно, є благородними душами, але того, хто володіє знанням про Мене, Я вважаю подібним до Мене Самого. З любов’ю виконуючи трансцендентне служіння Мені, він напевне досягне Мене — вище, абсолютне призначення. Помилкою буде вважати, що інші віддані, знання яких менш досконалі, не любі Господу. Господь каже, що всі вони благородні душі, бо кожний, хто звертається до Бога за чим-небудь, є маха̄тма, або велика душа. Відданих, що бажають мати якусь користь із відданого служіння, Господь теж приймає, бо таким чином виявляється взаємна прихильність Господа і відданих. Відчуваючи ніжність до Господа, віддані просять Господа про якесь матеріальне благо, і, отримавши бажане, бувають настільки вдоволені, що це надихає їх на дальший поступ у відданому служінні. Але особливо дорогим для Господа є відданий, який осягнув глибини знання, бо єдиною його метою є сповнене любові та відданості служіння Верховному Господеві. Такий відданий не може прожити жодної миті, не спілкуючись з Верховним Господом або не слугуючи Йому. Так само й Верховний Господь дуже любить Свого відданого й не може розлучитись із ним.
В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (9.4.68) Господь каже:
са̄дгаво хр̣дайам̇ махйам̇
са̄дгӯна̄м̇ хр̣дайам̇ тв ахам
мад-анйат те на джн̃а̄наті
на̄хам̇ тебгйо мана̄ґ апі
«Мої віддані завжди перебувають в Моєму серці, і Я — завжди в серцях відданих. Відданий не бачить нічого, окрім Мене, і Я також не можу забути його. Я і Мої чисті віддані пов’язані дуже близькими стосунками. Чисті віддані, що сповнені знання, ніколи не втрачають духовного зв’язку зі Мною і тому дуже дорогі Мені».
19 бахӯна̄м̇ джанмана̄м анте
джн̃а̄нава̄н ма̄м̇ прападйате
ва̄судевах̣ сарвам іті
са маха̄тма̄ су-дурлабгах̣
Послівний переклад
бахӯна̄м—багатьох; джанмана̄м—повторюваних народжень і смертей; анте — після; джн̃а̄на-ва̄н — наділений цілковитим знанням; ма̄м—Мені; прападйате—віддається; ва̄судевах̣—Бог-Особа, Кр̣шн̣а; сарвам—усе; іті—таким чином; сах̣—цей; маха̄-а̄тма̄—велика душа; су-дурлабгах̣—не часто зустрінеш. Після багатьох народжень та смертей той, хто осяг усю глибину справжнього знання, віддається Мені, пізнавши Мене як причину всіх причин й усього сущого. Дуже рідкісною є така велика душа. Якщо жива істота віддано служить Господеві або відправляє трансцендентні обряди, то після численних народжень вона справді може прийти до чистого трансцендентального знання, яке полягає в тому, що Верховний Бог-Особа — це кінцева мета духовного пізнання. На початку духовної реалізації, коли людина намагається позбутись прив’язаності до матеріального, в неї може виявитись деяка схильність до імперсоналізму, але в міру дальшого духовного поступу вона починає розуміти, що в духовному житті існує діяльність і що ця діяльність складає віддане служіння. Усвідомивши це, вона прив’язується до Верховного Бога-Особи і віддається Йому. Тоді вона може зрозуміти, що милість Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и для неї є всім, що Він — причина всіх причин, і що матеріальне проявлення залежить від Нього. Вона усвідомлює, що матеріальний світ є спотворене відображення духовного розмаїття і що все в ньому пов’язано з Верховним Господом Кр̣шн̣ою. Й відтак Й відтак вона бачить зв’язок усього з Ва̄судевою, тобто із Ш́рı̄ Кр̣шн̣ою. Подібне бачення людини, коли Ва̄судева стає зримим для неї у всьому, прискорює її повну віддачу себе вищій меті, — Верховному Господеві Кр̣шн̣і. Такі сповнені відданості Кр̣шн̣і великі душі надзвичайно рідкісні.
Цей вірш чудово пояснено в третій главі Ш́вета̄ш́ватара Упанішади (вірші 14 і 15):
сахасра-ш́ı̄рша̄ пурушах̣
сахасра̄кшах̣ сахасра-па̄т
са бгӯмім̇ віш́вато вр̣тва̄-
тйа̄тішт̣гад даш́а̄н̇ґулам
пуруша еведам̇ сарвам̇
йад бгӯтам̇ йач ча бгавйам
ута̄мр̣татвасйеш́а̄но
йад аннена̄тірохаті
«Господь Вішну має тисячі голів, тисячі очей і тисячі стіп. Охоплюючи весь усесвіт, Він виходить за його межі на десять пальців. Насправді, Він є весь усесвіт. Він є всім, що було, і всім, що буде. Він – володар безсмертя і правитель тих, хто живе за рахунок їжі». В Чга̄ндоґйа Упанішаді (5.1.15) сказано: на ваі ва̄чо на чакшӯм̇ші на ш́ротра̄н̣і на мана̄м̇сı̄тй а̄чакшате пра̄н̣а іті ева̄чакшате пра̄н̣о хй еваіта̄ні сарва̄н̣і бгаванті — «В цьому тілі головним чинником аж ніяк не є здатність говорити чи здатність бачити, слухати, думати тощо; життя — ось осередок усієї діяльності». Так само, Господь Ва̄судева, або Верховний Бог-Особа, Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, — Він вища реальна суть усього. В цьому тілі присутні сили, що дозволяють йому говорити, бачити, слухати, думати тощо. Але якщо не усвідомлювати їхній зв’язок із Верховним Господом, вони нічого не варті. А що Ва̄судева є всюдисущим, і все є Ва̄судевою, то відданий, сповнившись знання, вручає себе Йому (див. Бгаґавад-ґı̄ту 7.17 і 11.40).
20 ка̄маіс таіс таір хр̣та-джн̃а̄на̄х̣
прападйанте ’нйа-девата̄х̣
там̇ там̇ нійамам а̄стга̄йа
пракр̣тйа̄ нійата̄х̣ свайа̄
Послівний переклад
ка̄маіх̣—бажаннями; таіх̣ таіх̣—різноманітними; хр̣та—позбавлені; джн̃а̄на̄х̣—знання; прападйанте—віддаються; анйа—іншим; девата̄х̣—напівбоги; там там—відповідних; нійамам—правил; а̄стга̄йа—дотримуючись; пракр̣тйа̄—природою; нійата̄х̣—що перебувають під контролем; свайа̄—своєю власною. Ті, чий розум захоплено матеріальними бажаннями, віддаються напівбогам і дотримуються певних правил та приписів поклоніння, згідно власної природи. Ті, хто звільнився від будь-якої матеріальної скверни, впокоряються Верховному Господеві і стають на шлях відданого служіння Йому. Але доки людина повністю не змиє з себе матеріальної скверни, вона, природно, не може стати відданим. Однак, навіть якщо хтось і має матеріальні бажання, але вдається по допомогу до Господа, чари зовнішньої природи поступово втрачають свою владу над ним. Він прямує до правильної мети, і тому незабаром звільнюється від будь-якої матеріальної хтивості. В Ш́рı̄мад- Бга̄ґаватам дано пораду: «Ким би не була людина — чистим відданим, вільним від усіх матеріальних бажань, або сповненою ними, чи вона бажає звільнитись від матеріальної скверни — в будь- якому разі вона повинна віддатися Ва̄судеві і поклонятись Йому». В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.3.10) сказано:
ака̄мах̣ сарва-ка̄мо ва̄
мокша-ка̄ма уда̄ра-дгı̄х̣
тı̄врен̣а бгакті-йоґена
йаджета пурушам̇ парам
Менш розумні люди, що втратили відчуття духовного, знаходять притулок у напівбогів, аби негайно здійснити свої матеріальні бажання. Звичайно такі люди не звертаються до Верховного Бога- Особи, тому що перебувають в нижчих ґун̣ах природи (невігластва та пристрасті) й тому поклоняються різним напівбогам. Дотримуючись правил і приписів такого поклоніння, вони почуваються цілком задоволеними. Шанувальників напівбогів спонукують дріб’язкові бажання, і їм невідомі шляхи до вищої мети, але відданий Верховного Господа не збочує з правильного напрямку. Ведична література радить поклонятися різним напівбогам задля різних цілей (наприклад, хворому радять поклонятись Сонцю), — і тому ті, хто не є відданими Господа, вважають, що для досягнення певних цілей напівбоги кращі, ніж Верховний Господь. Однак, чистий відданий знає, що Верховний Господь Кр̣шн̣а є володар усього. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (А̄ді 5.142) сказано: екале ı̄ш́вара кр̣шн̣а, а̄ра саба бгр̣тйа — «Верховний Бог-Особа Кр̣шн̣а є єдиний володар, усі ж інші — слуги». Тому чистий відданий ніколи не звертається до напівбогів, щоб задовольнити свої матеріальні потреби. Він покладається на Верховного Господа. І чистий відданий вдовольняється тим, що дає Господь.
21 йо йо йа̄м̇ йа̄м̇ танум̇ бгактах̣
ш́раддгайа̄рчітум іччгаті
тасйа тасйа̄чала̄м̇ ш́раддга̄м̇
та̄м ева відадга̄мй ахам
Послівний переклад
йах̣ йах̣—будь-хто; йа̄м йа̄м—якій завгодно; танум—формі напівбога; бгактах̣—відданий; ш́раддгайа̄—з вірою; арчітум—поклонятися; іччгаті—бажає; тасйа тасйа—йому; ачала̄м—міцна; ш́раддга̄м—віра; та̄м—що; ева—напевне; відадга̄мі—даю; ахам—Я. Я перебуваю в серці кожного у вигляді Парама̄тми. Якщо хтось забажає вшановувати певного напівбога, Я зміцнюю його віру так, щоб він міг присвятити себе цьому божеству. Бог дав незалежність кожному; отже, якщо людина прагне матеріальної насолоди й щиро шукає таких благ у напівбогів матеріального світу, Верховний Господь, який перебуває в серці кожного у вигляді Парама̄тми, розуміє це й надає їй відповідні можливості. Як верховний отець усіх живих істот, Він не перешкоджає їхній незалежності, ба й навіть створює сприятливі умови для того, щоб здійснилися їхні матеріальні бажання. Можуть запитати, навіщо ж усемогутній Бог створює для живих істот сприятливі умови, за яких вони насолоджуються матеріальним світом й потрапляють в пастку ілюзорної енерґії? Відповідь полягає в тому, що, якби Верховний Господь у вигляді Наддуші не надавав живим істотам можливостей для насолод, то чого вартою була б їхня незалежність? Тому Він надає кожній істоті цілковиту незалежність — робити все, що їй подобається, — однак в Бгаґавад-ґı̄ті ми знаходимо Його вищу настанову: людина повинна облишити всі інші заняття й повністю віддатися Йому. Це зробить її щасливою.
І живі істоти, і напівбоги підвладні волі Верховного Бога-Особи; тому жива істота не може за власним бажанням поклонятись певному напівбогові, а також жоден напівбог не може дарувати ніякого благословення без дозволу верховної волі. Як кажуть, й билинка не колихнеться без волі Верховного Бога-Особи. Звичайно ті, хто страждає в матеріальному світі, йдуть до напівбогів, як те радить ведична література. Той, хто бажає щось одержати, може вшановувати того або іншого напівбога. Наприклад, хворий, щоб видужати, повинен поклонятися богові Сонця, людина, яка прагне знань, може вшановувати богиню освіти, а той, хто бажає гарного подружжя, мусить поклонятись богині Умі, дружині Господа Ш́іви. Таким чином, ш́а̄стри (ведичні священні писання) містять рекомендації різних способів поклоніння різним напівбогам. Кожна окрема жива істота бажає насолоджуватися за певних сприятливих матеріальних умов, і тому Господь надихає її палким бажанням здобути благословення од відповідного напівбога, й так вона досягає бажаного. Верховний Господь визначає і те, яким саме способом жива істота поклонятиметься окремому напівбогу. Напівбоги не здатні викликати у живих істот такий потяг до себе, але Кр̣шн̣а є Верховний Господь, тобто Наддуша, яка перебуває в серцях усіх живих істот, і це Він дає поштовх до поклоніння певним напівбогам. Напівбоги — це, по суті, різні частини всесвітнього тіла Верховного Господа, і тому вони позбавлені незалежності. У ведичній літературі стверджується: «Верховний Бог-Особа у вигляді Наддуші присутній також і в серці напівбога, тому Він влаштовує так, що бажання живої істоти з Його дозволу здійснює певний напівбог. І напівбог, і жива істота залежать від верховної волі. Вони не мають незалежності».
22 са тайа̄ ш́раддгайа̄ йуктас
тасйа̄ра̄дганам ı̄хате
лабгате ча татах̣ ка̄ма̄н
майаіва віхіта̄н хі та̄н
Послівний переклад
сах̣—він; тайа̄—тим; ш́раддгайа̄—натхненням; йуктах̣—наділений; тасйа—цього напівбога; а̄ра̄дганам—поклоніння; ı̄хате—він прагне; лабгате—одержує; ча—і; татах̣—від того; ка̄ма̄н—бажане; майа̄—Мною; ева—одним; віхіта̄н—влаштовані; хі—обов’язково; та̄н—ті. Наділений такою вірою, він намагається поклонятись певному напівбогові і знаходить бажане. Але, насправді, всі такі блага дарую Я один. Напівбоги не можуть дарувати благословення своїм поклонникам без дозволу Верховного Господа. Жива істота може забути, що все належить Верховному Господеві, але напівбоги пам’ятають про це. Отже, ця система поклоніння напівбогам й отримування бажаних результатів діє не завдяки напівбогам, а завдяки Верховному Богові-Особі. Обмежена істота не знає цього і тому заради якихсь благ іде до напівбогів. Однак чистий відданий, якщо відчуває потребу в чомусь, молиться тільки Верховному Господеві. Але чистим відданим не властиво просити матеріальних благ. Звичайно жива істота йде до напівбогів, коли їй дуже кортить задовольнити свою хіть. Це трапляється тоді, коли істота прагне чогось неналежного, й Господь Сам не задовольняє її бажань. У Чаітанйа Чаріта̄мр̣ті сказано, що той, хто поклоняється Верховному Господеві й водночас бажає матеріальної насолоди, суперечить сам собі. Віддане служіння Верховному Господеві й поклоніння напівбогу не можуть бути рівнозначними, бо поклоніння напівбогу має матеріальний характер, а віддане служіння Верховному Господеві цілком духовне.
Матеріальні бажання лише створюють перешкоди живій істоті на шляху, що веде до Бога. Тому чистий відданий Господа не шукає матеріальних благ, що їх бажають менш розумні живі істоти, які вважають за краще поклонятися напівбогам матеріального світу, ніж присвятити себе відданому служінню Верховному Господеві.
23 антават ту пгалам̇ теша̄м̇
тад бгаватй алпа-медгаса̄м
дева̄н дева-йаджо йа̄нті
мад-бгакта̄ йа̄нті ма̄м апі
Послівний переклад
анта-ват—тлінний; ту—але; пгалам—плід; теша̄м—їх; тат— те; бгаваті—стає; алпа-медгаса̄м—тих, що мають нерозвинутий інтелект; дева̄н—до напівбогів; дева-йаджах̣—ті, хто поклоняються напівбогам; йа̄нті—йдуть; мат—Мої; бгакта̄х̣—віддані; йа̄нті— йдуть; ма̄м—до Мене; апі—також. Люди, що вбогі на розум, поклоняються напівбогам і плоди, які вони отримують, незначні та скороминущі. Ті, хто поклоняється напівбогам, потрапляють на планети напівбогів, але Мої віддані слуги врешті-решт досягають Моєї верховної планети. Деякі коментатори Бгаґавад-ґı̄ти твердять, що той, хто поклоняється напівбогу, може досягти Верховного Господа, але тут ясно сказано, що шанувальники напівбогів потрапляють до різних планетних систем, на яких мешкають напівбоги, а саме: хто обожнює Сонце, досягає Сонця, а поклонник напівбога Місяця досягає Місяця. Так само, якщо хто-небудь бажає поклонятись такому напівбогові, як Індра, може потрапити на відповідну планету цього напівбога. Це не так, що кожний, незалежно від того, якому напівбогу він поклоняється, досягає Верховного Бога-Особи. Таку думку спростовано в цьому вірші, бо ясно сказано, що шанувальники напівбогів потрапляють на різні планети матеріального світу, але віддані Верховного Господа безпосередньо досягають верховної планети Бога-Особи.
Може постати таке питання: якщо напівбоги — це різні частини тіла Верховного Господа, то чи не досягають тієї ж самої, верховної, мети, поклоняючись їм? Однак, ті, хто поклоняється напівбогам, не дуже розумні, бо вони не знають, якій частині тіла слід постачати їжу. Деякі з них настільки обмежені, що твердять, начебто є багато частин тіла, яким слід давати їжу, і що для цього існує багато способів. Це безглуздо. Хіба може хто-небудь приймати їжу через вуха або очі? Вони не знають, що напівбоги — це лише різні частини всесвітнього тіла Верховного Господа, й у своєму невігластві вірять тому, що кожний напівбог є сам по собі Бог й суперник Верховному Господеві.
Частинами Верховного Господа є не тільки напівбоги, але й звичайні живі істоти. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стверджується, що бра̄хман̣и — це голова Верховного Господа, кшатрійі — Його руки, ваіш́йі — Його живіт і ш́ӯдри — Його ноги, і всі вони виконують різні функції. Якщо, незалежно від свого становища, людина усвідомлює, що і вона сама, і напівбоги є невід’ємними частками Верховного Господа, тоді її знання досконале. Якщо ж вона не розуміє цього, то потрапляє на різні планети, де мешкають напівбоги. Але це не те саме призначення, що його досягає відданий.
Плоди благословення напівбогів скороминущі, бо в матеріальному світі планети, напівбоги й ті, що їм поклоняються, — всі вони тлінні. І в даному вірші ясно сказано, що всі плоди поклоніння напівбогам недовговічні, отже, лише не дуже розумні живі істоти вшановують їх. Але чистий відданий, який з любов’ю служить Верховному Господеві в свідомості Кр̣шн̣и, досягає вічного життя, сповненого блаженства і знання, і тому те, що він здобуває, відрізняється од досягнень звичайного поклонника напівбогів. Верховний Господь безконечний, Його прихильність безмірна, Його милість — нескінченна. Тому ласка Верховного Господа до Своїх чистих відданих не знає меж.
24 авйактам̇ вйактім а̄паннам̇
манйанте ма̄м абуддгайах̣
парам̇ бга̄вам аджа̄нанто
мама̄вйайам ануттамам
Послівний переклад
авйактам—невиявленого; вйактім—особистості; а̄паннам—того, хто досяг; манйанте—думають; ма̄м—Мене; абуддгайах̣—менш інтеліґентні люди; парам—вищого; бга̄вам—буття; аджа̄нантах̣— не знаючи; мама—Мого; авйайам—нетлінного; ануттамам—самого прекрасного. Нетямущі люди, які по суті не знають Мене, думають, що Я, Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, спочатку був безособистісним, а потім прийняв цю особистісну форму. Внаслідок убогості своїх знань, вони не відають про Мою вищу, нетлінну природу. Тих, хто поклоняється напівбогам, вже було описано як менш розумних, і тут подібним же чином змальовано імперсоналістів. Ми бачимо, що Господь Кр̣шн̣а у Своїй особистісній формі розмовляє з Арджуною, але імперсоналісти, внаслідок свого невігластва, все ж таки твердять, що, в кінцевім рахунку, Верховний Господь не має форми. Великий відданий Господа Йа̄муна̄ча̄рйа, який належить до лінії учнівської послідовності, розпочатої Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйею, написав дуже доречного тут вірша. Він сказав:
тва̄м̇ ш́ı̄ла-рӯпа-чарітаіх̣ парама-пракр̣шт̣аіх̣
саттвена са̄ттвікатайа̄ прабалаіш́ ча са̄страіх̣
пракгйа̄та-даіва-парама̄ртга-віда̄м̇ матаіш́ ча
наіва̄сура-пракр̣тайах̣ прабгаванті боддгум
«Мій дорогий Господь, віддані, подібні до Вйа̄садеви і На̄ради, знають, що Ти — Бог-Особа. Вивчаючи різну ведичну літературу, можна пізнавати Твої особливі риси, Твою форму і Твої діяння, й таким чином зрозуміти, що Ти — Верховний Бог-Особа. Але ті, хто перебуває в ґун̣ах пристрасті та невігластва, демони й невіруючі, не можуть збагнути Тебе. Вони не здатні зрозуміти Тебе. Якими б знавцями Веда̄нти, Упанішад та іншої ведичної літератури не видавались такі невіри, їм неможливо збагнути Бога-Особу» (Стотра-ратна 12).
В Брахма-сам̇гіті стверджується, що Бога-Особу не можна збагнути, просто вивчаючи Веда̄нту. Лише з ласки Верховного Господа можна осягнути Особу Всевишнього. Тому в даному вірші ясно сказано, що не лише поклонники напівбогів не дуже розумні, але й невіддані, що вивчають Веда̄нту й, позбавлені правдивої свідомості Кр̣шн̣и, трактують ведичну літературу, теж не вельми розумні, й їм неможливо збагнути особистісну природу Бога. Осіб, які гадають, що Абсолютна Істина безособистісна, характеризують як абуддгайах̣, тобто тих, хто не пізнав вищого аспекту Абсолютної Істини. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стверджується, що вища реалізація починається з безособистісного Брахмана й піднімається до локалізованої Парама̄тми, однак найвищий ступінь в пізнанні Абсолютної Істини є Бог-Особа. Сучасні імперсоналісти ще менш розумні, бо вони навіть не слідують своєму великому попередникові, Ш́ан̇кара̄ча̄рйі, який особливо наголошував, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Отже, імперсоналісти, не відаючи Верховної Істини, вважають, що Кр̣шн̣а — це просто син Девакı̄ та Васудеви, чи принц, або ж могутня жива істота. Такий погляд засуджено і в Бгаґавад-ґı̄ті (9.11): аваджа̄нанті ма̄м̇ мӯд̣га̄ ма̄нушı̄м̇ танум а̄ш́рітам — «лише неуки вважають Мене за звичайну людину».
Насправді ніхто не може пізнати Кр̣шн̣у, якщо не служить Йому з відданістю й не пробуджує в собі свідомості Кр̣шн̣и. Бга̄ґаватам (10.14.29) підтверджує це:
атга̄пі те дева пада̄мбуджа-двайа-
праса̄да-леш́а̄нуґр̣хı̄та ева хі
джа̄на̄ті таттвам̇ бгаґаван махімно
на ча̄нйа еко ’пі чірам̇ вічінван
«Мій Господь! Якщо людину осяє хоча б легкий відблиск милості, що її точать Твої лотосні стопи, вона зможе усвідомити велич Твоєї особи. Але ті, що просто розмірковують, намагаючись зрозуміти Верховного Бога-Особу, не здатні пізнати Тебе, навіть і вивчаючи Веди впродовж багатьох років». Неможливо осягнути Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, ні Його форму, якості або ім’я за допомогою розумувань та обговорюючи ведичну літературу. Треба пізнавати Його шляхом відданого служіння. Коли людина повністю присвячує себе свідомості Кр̣шн̣и, що починається з повторення маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, — лише тоді вона може зрозуміти Верховного Бога-Особу. Невіддані імперсоналісти вважають, що Кр̣шн̣а має тіло, що створила матеріальна природа, і що всі Його діяння, Його форма й усе інше — майа̄. Ці імперсоналісти відомі як ма̄йа̄ва̄дı̄. Вони не знають кінцевої істини.
У двадцятому вірші недвозначно стверджується: ка̄маіс таіс таір хр̣та-джн̃а̄на̄х̣ прападйанте ’нйа-девата̄х̣ — «ті, кого засліпили хтиві бажання, віддаються різним напівбогам». Це так, що крім Верховного Бога-Особи існують напівбоги, які мають свої різні планети, і у Господа також є Своя планета. Як сказано в двадцять третьому вірші, дева̄н дева-йаджо йа̄нті мад-бгакта̄ йа̄нті ма̄м апі — «шанувальники напівбогів йдуть на планети напівбогів, але віддані Господа Кр̣шн̣и, досягають планети Кр̣шн̣алоки». Незважаючи на ясність цих тверджень, не вельми розумні імперсоналісти продовжують наполягати на тому, що Господь є безформним і що форми Господа — оманні. Хіба, вивчаючи Ґı̄ту, можна зробити висновок, що напівбоги та їхні оселі імперсональні? Цілком зрозуміло, що ані напівбоги, ані Кр̣шн̣а, Верховний Бог-Особа, не безособистісні. Всі вони — особистості, і Господь Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа, і в Нього є своя планета, як у напівбогів — свої.
Отже, твердження моністів, буцім Вища Істина є безформною і що форму їй нав’язують, є необґрунтованим. Тут ясно сказано, що така форма не уявна. З Ґı̄ти ми довідуємось, що водночас існують як форми напівбогів, так і форма Верховного Господа, і що Господь Кр̣шн̣а — сач-чід-а̄нанда, вічне блаженне знання. «Ведичні писання підтверджують, що Верховна Абсолютна Істина сповнена знання і блаженства, віджнанам анандам брахма (Бріхад-аранйака-упанішад, 3.9.28), і що Він містить у Собі всі сприятливі якості, ананта-калйана-гунатмако ’сау (Вішну Пурана 6.5.84). В Ґı̄ті Господь також каже, що, хоча Він і є аджа (ненароджений), Він все ж таки являє Себе. Ось факти, про які нам слід дізнатися із Бгаґавад-ґı̄ти. Ми не можемо зрозуміти, як це Бог-Особа може бути безособистісним, положення Ґіти повністю спростовують оманні теорії імперсоналістів-моністів. Стає очевидним, що Верховна Абсолютна Істина, Господь Кр̣шн̣а, має і форму, і особистість.
25 на̄хам̇ прака̄ш́ах̣ сарвасйа
йоґа-ма̄йа̄-сама̄вр̣тах̣
мӯд̣го ’йам̇ на̄бгіджа̄на̄ті
локо ма̄м аджам авйайам
Послівний переклад
на—не; ахам—Я; прака̄ш́ах̣—виявлений; сарвасйа—для кожного; йоґа-ма̄йа̄—внутрішньою потенцією; сама̄вр̣тах̣—покритий; мӯд̣гах̣—дурний; айам—цей; на—не; абгіджа̄на̄ті—можуть зрозуміти; локах̣—такі особи; ма̄м—Мене; аджам—ненародженого; авйайам—невичерпного. Я ніколи не виявляю Себе перед неуками та нерозсудливими. Від них Мене приховує Моя внутрішня енерґія, і тому вони не знають, що Я — ненароджений й невичерпний. Виникає питання, чому, поки Кр̣шн̣а перебував на Землі, кожний міг бачити Його, а зараз Кр̣шн̣а не являє Себе всім? Насправді ж Кр̣шн̣а не являв Себе усім. Коли Він перебував на Землі, лише окремі люди могли зрозуміти, що він — Верховний Бог-Особа. На зборах Куру, коли Ш́іш́упа̄ла виступив проти того, щоб Кр̣шн̣у було вибрано головою зборів, Бгı̄шма став на бік Кр̣шн̣и й оголосив Його Верховним Богом. Так само, Па̄н̣д̣ави і ще декілька душ знали, що Він — Усевишній, однак, іншим було невідомо про це. Він не відкривався невіруючим та звичайним людям. Тому в Бгаґавад-ґı̄ті Кр̣шн̣а і каже, що всі люди, за винятком його чистих відданих, вважають Його за подібного до себе. Лише Своїм відданим Він явив Себе як вмістилище всієї насолоди, а для всіх інших, позбавлених інтелекту невіруючих, Він лишався прихованим Своєю внутрішньою потенцією.
В молитвах Кунтı̄ в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.8.19) сказано, що Господа приховує ґаба йоґа-ма̄йі, й пересічні люди не можуть пізнати Його. Про цю запону йоґа-ма̄йі також йдеться в Īш́опанішаді (мантра 15), де відданий благає:
хіран̣майена па̄трен̣а
сатйасйа̄піхітам̇ мукгам
тат твам̇ пӯшанн апа̄вр̣н̣у
сатйа-дгарма̄йа др̣шт̣айе
«О мій Господь! Ти — опертя всього всесвіту, й віддане служіння Тобі — це найвищий релігійний принцип. Тому, молю Тебе, захисти також мене. Твою трансцендентну форму застилає йоґа-ма̄йа̄. Цей покрив — брахмаджйоті — створює Твоя внутрішня потенція. Будь милостивим, усунь це сліпуче сяйво, яке перешкоджає мені бачити Твою сач-чід-а̄нанда-віґраху, Твою вічну форму блаженства й знання». Верховного Бога-Особу у Його трансцендентній формі блаженства і знання приховує внутрішня потенція, брахмаджйоті, і тому менш розумні імперсоналісти не можуть бачити Всевишнього.
В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.14.7) також є така молитва Брахми: «О Верховний Боже-Особо, о Наддуше, о володарю всіх тайн, хто може виміряти Твою могутність й оцінити Твої ліли в цьому світі? Ти завжди поширюєш Себе за допомогою Своєї внутрішньої потенції, і тому ніхто не може осягти Тебе. Освічені вчені та мудреці можуть досліджувати атомну структуру матеріального світу ба й навіть інші планети, але їм не виміряти Твоєї енерґії і могутності, хоча Ти і присутній перед ними». Верховний Бог-Особа, Господь Кр̣шн̣а, не тільки ненароджений, але Він також авйайа, невичерпний. Його вічною формою є блаженство і знання, і немає меж Його енерґіям.
26 веда̄хам̇ саматı̄та̄ні
вартама̄на̄ні ча̄рджуна
бгавішйа̄н̣і ча бгӯта̄ні
ма̄м̇ ту веда на каш́чана
Послівний переклад
веда—знаю; ахам—Я; саматı̄та̄ні—усе минуле; вартама̄на̄ні—теперішнє; ча —також; арджуна—Арджуна; бгавішйа̄н̣і—майбутнє; ча—також; бгӯта̄ні—усі живі істоти; ма̄м—Мене; ту—але; веда—знає; на—не; каш́чана—кожний. О Арджуно, як Верховний Бог-Особа, Я знаю все, що відбувалось у минулому, все, що відбувається тепер, і все, що гряде. Я також знаю всіх живих істот, — Мене ж не знає ніхто. Тут чітко з’ясовано питання про особистісне й імперсональне. Якби Кр̣шн̣а, форма Верховного Бога-Особи, був, як вважають імперсоналісти, ма̄йею, матеріальним за природою, то Він, як і кожна жива істота, змінював би Свої тіла й геть забував би Своє попереднє життя. Той, хто має матеріальне тіло, не здатний пам’ятати свого минулого життя, не може прорікти майбутнього життя і не в змозі передбачити, які плоди принесе йому теперішнє життя; отже, він не може знати про події минулого, теперішнього й майбутнього. Не звільнившись від матеріальної скверни, не можна дізнатись про минуле, теперішнє і майбутнє.
Господь Кр̣шн̣а ясно каже, що, на відміну од звичайної людини, Він вичерпно знає про всі події минулого, про все, що діється тепер, і про всі грядущі події. З четвертої глави ми довідуємось, що Господь Кр̣шн̣а пам’ятає, як мільйони років тому Він навчав Вівасва̄на, бога Сонця. Кр̣шн̣а перебуває в серці кожної живої істоти як Наддуша, і тому Він знає кожну живу істоту. Однак, незважаючи на те, що Він присутній у серці кожного у вигляді Наддуші і те, що Він суть Верховний Бог-Особа, нетямущі люди, навіть якщо вони здатні усвідомити безособистісного Брахмана, не можуть осягти Ш́рı̄ Кр̣шн̣у як Верховну Особу. Звичайно, трансцендентне тіло Кр̣шн̣и нетлінне. Він — як те сонце, а ма̄йа̄ — як туча. Ми бачимо, що в матеріальному світі існують сонце, хмари, а також різні зірки й планети. Хмари можуть на деякий час заслати всі небесні світила, проте вони ховають їх лише од наших недосконалих очей. Сонце, Місяць та зорі насправді нічим не прикриті. Так само і майа̄ не може покрити Верховного Господа. Завдяки Своїй внутрішній потенції Він лишається непроявленим для недалеких людей. Як сказано в третьому вірші цієї глави, серед багатьох-багатьох мільйонів людей лише деякі прагнуть досконалості в людській формі життя, а серед тисяч і тисяч таких досконалих людей навряд чи є один, що здатний зрозуміти, хто ж такий Господь Кр̣шн̣а. Навіть досконалий знавець, що осягнув безособистісного Брахмана або ж йоґ, що бачить локалізовану Парама̄тму, не зможуть пізнати Верховного Бога-Особу, Ш́рı̄ Кр̣шн̣у, якщо не перебуватимуть в свідомості Кр̣шн̣и.
27 іччга̄-двеша-самуттгена
двандва-мохена бга̄рата
сарва-бгӯта̄ні саммохам̇
сарґе йа̄нті парантапа
Послівний переклад
іччга̄—бажання; двеша—і ненависть; самуттгена—постають із; двандва—двоїстості; мохена—ілюзією; бга̄рата—нащадок Бгарати; сарва—усі; бгӯта̄ні—живі істоти; саммохам—в омані; сарґе— народжуючись; йа̄нті—ідуть; парантапа—підкорювач ворогів. О звитяжний нащадку Бгарат, усі живі істоти народжуються в ілюзії, бо введені в оману двоїстістю, що постає з бажання й відрази. Підлеглість Верховному Господеві, який є чистим знанням, — природне становище живої істоти. Коли живу істоту огортає омана, вона втрачає це чисте знання, стає підвладною ілюзорній енерґії й перестає розуміти Верховного Бога-Особу. Ілюзорна енерґія виявляється в двоїстості бажання й ненависті. Внаслідок бажання й відрази невіглас хоче стати єдиним із Верховним Господом й заздрить становищу Кр̣шн̣и як Верховного Бога-Особи. Чисті віддані, яких не обманюють й не забруднюють бажання та ненависть, можуть зрозуміти, як Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а являє Себе через Свої внутрішні потенції, але ті, кого вводять в оману двоїстість й невігластво, вважають, що Верховний Бог-Особа є породження матеріальних енерґій. Це їхнє нещастя. Життя людей, що заблукали, минає в двоїстості ганьби і честі, горя і щастя, чоловічого й жіночого, гарного й поганого, задоволення й болю тощо. Вони думають: «Ось моя дружина. Ось мій дім. Я господар у ньому. Я чоловік цієї жінки». Все це прояви двоїстості, що її породжує ілюзія. Людина, яку збивають з пантелику двоїсті проявлення, геть втрачає розум і тому Верховний Бог-Особа залишається незбагненним для неї.
28 йеша̄м̇ тв анта-ґатам̇ па̄пам̇
джана̄на̄м̇ пун̣йа-карман̣а̄м
те двандва-моха-нірмукта̄
бгаджанте ма̄м̇ др̣д̣га-врата̄х̣
Послівний переклад
йеша̄м—чиї; ту—але; анта-ґатам—повністю викорчувані; па̄пам—гріх; джана̄на̄м—осіб; пун̣йа—благочестива; карман̣а̄м—чия попередня діяльність; те—вони; двандва—двоїстості; моха—омана; нірмукта̄х̣—вільні від; бгаджанте—віддано служать; ма̄м— Мені; др̣дга-врата̄х̣—рішуче. Особистості, які благочестиво діяли в попередніх життях і в цьому житті, і які викорінили всі свої гріховні вчинки та їхні наслідки, звільнюються від двоїстості ілюзії й рішуче служать Мені. У цьому вірші згадано тих, хто гідний піднятись до трансцендентного рівня. Грішникам, атеїстам, неукам й шахраям дуже важко подолати двоїстість бажання й ненависті. Лише ті, хто прожив життя, дотримуючись релігійних засад, що впорядкувують його, хто діяв благочестиво й переміг зворотні наслідки своїх гріховних учинків, може обрати віддане служіння й поступово піднятись до рівня чистого знання про Верховного Бога-Особу. Відтоді вони поступово зможуть досягати стану трансу, медитуючи на Верховного Бога-Особу. Таким є шлях сходження на духовні верховини. Цього духовного піднесення дізнають у спілкуванні з чистими відданими, бо спілкування з великими відданими виводить людину з омани.
В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.5.2) сказано, що той, хто по-справжньому прагне звільнення, мусить служити відданим (махат-сева̄м̇ два̄рам а̄хур вімуктех̣); але той, хто спілкується з матеріалістами, — стоїть на шляху до найтемніших місцин існування (тамо-два̄рам̇ йошіта̄м̇ сан̇ґі-сан̇ґам). Усі віддані Господа мандрують планетою лише на те, щоб вилікувати обумовлені душі від омани. Імперсоналісти не знають, що, забувши своє конституціональне становище підлеглих Верховному Господеві, вони грубо порушують Божі закони. Якщо жива істота не відновить свого природного становища, вона не зможе зрозуміти Всевишнього як Особу, і, відповідно, не зможе з рішучістю присвятити себе трансцендентному любовному служінню Йому.
29 джара̄-маран̣а-мокша̄йа
ма̄м а̄ш́рітйа йатанті йе
те брахма тад відух̣ кр̣тснам
адгйа̄тмам̇ карма ча̄кгілам
Послівний переклад
джара̄—від старості; маран̣а—і смерті; мокша̄йа—з метою звільнення; ма̄м—в Мені; а̄ш́рітйа—знаходячи захист; йатанті—прагнуть; йе—усі ті; те—такі особи; брахма—Брахман; тат—істинно те; відух̣—вони знають; кр̣тснам—все; адгйа̄тмам—трансцендентне; карма—діяльність; ча—також; акгілам—цілковито. Розумні люди, які прагнуть звільнитися від старості та смерті, знаходять притулок у Мене у відданому служінні Мені. Вони вже є Брахман, бо знають усе, що стосується трансцендентної діяльності. Народження, смерть, старість і хвороби вражають матеріальне тіло, духовне ж тіло не підвладне їм. Для духовного тіла не існує народження, смерті, старості та хвороб; отже, той, хто відроджує духовне тіло і стає одним з наближених Верховного Бога-Особи, присвятивши себе вічному відданому служінню — досягає справжньої свободи. Ахам̇ брахма̄смі: «Я — дух». Сказано, що жива істота повинна зрозуміти: «я» є Брахман, тобто духовна душа. Таке духовне уявлення про життя також перебуває на рівні відданого служіння, як про те сказано в даному вірші. Чисті віддані трансцендентно перебувають у Брахмані і володіють досконалим знанням про трансцендентну діяльність.
Чотири типи відданих, які ще не очистились від корисливих бажань, вдаються до трансцендентного служіння Господеві і досягають своїх відповідних цілей. З милості Верховного Господа вони віднаходять свідомість Кр̣шн̣и і реально насолоджуються духовним спілкуванням з Верховним Господом. Але шанувальники напівбогів ніколи не досягають Верховного Господа на Його верховній планеті. Навіть імперсоналісти, які осягнули Брахмана, по суті не дуже розумні, бо не можуть досягти верховної планети Кр̣шн̣и, що відома як Ґолока Вр̣нда̄вана. Лише ті, хто діє в свідомості Кр̣шн̣и, (ма̄м а̄ш́рітйа), воістину гідні називатись Брахманом, бо вони правильно спрямовують свої зусилля, — на досягнення планети Кр̣шн̣и. Такі люди не мають сумнівів щодо Кр̣шн̣и, і, отже, вони по суті є Брахман.
Ті, хто поклоняється формі, або арчі, Господа, або ті, що медитують на Господа лише задля звільнення з матеріального рабства, з Господньої милості також пізнають сутність Брахмана, адгібгӯта, як це Господь пояснює в дальшій главі.
30 са̄дгібгӯта̄дгідаівам̇ ма̄м̇
са̄дгійаджн̃ам̇ ча йе відух̣
прайа̄н̣а-ка̄ле ’пі ча ма̄м̇
те відур йукта-четасах̣
Послівний переклад
са-адгібгӯта — принципи керування матеріальним проявленням; адгідаівам—того, хто керує всіма напівбогами; ма̄м—Мене; са-адгійаджн̃ам—того, хто керує всіма жертвопринесеннями; ча—і; йе— ті, хто; відух̣—знають; прайа̄н̣а—смерті; ка̄ле—під час; апі—навіть; ча—і; ма̄м—Мене; те—вони; відух̣—знають; йукта-четасах̣—їхні думки скеровані на Мене. Ті, хто повністю усвідомлюють Мене і знають, що Я, Верховний Господь, є провідний принцип матеріального проявлення, напівбогів та всіх способів жертвопринесення, — можуть зрозуміти й пізнати Мене, Верховного Бога-Особу, навіть в момент смерті. Люди, що діють в свідомості Кр̣шн̣и, ніколи не відхиляються з шляху цілковитого розуміння Верховного Бога-Особи. В трансцендентнім поєднанні із свідомістю Кр̣шн̣и людина може зрозуміти, як саме Верховний Господь відіграє роль провідного принципу матеріального проявлення й навіть напівбогів. Поступово, завдяки такій трансцендентній спорідненості, вона цілковито вручає себе Богові-Особі, і під час смерті така свідома Кр̣шн̣и особистість вже не може забути про Нього. Відтак, вона природним чином переноситься до планети Верховного Господа, Ґолоки Вр̣нда̄вана.
Отже, в сьомій главі особливим чином роз’яснено шлях до цілковитого усвідомлення Кр̣шн̣и. Свідомість Кр̣шн̣и починається із спілкування з людьми, які вже мають таку свідомість. Спілкування це — духовне й воно дає можливість безпосередньо побачити Верховного Господа і з Його ласки розпізнати Верховного Господа в Кр̣шн̣і. Водночас приходить усвідомлення істинного становища живої істоти і того, як саме жива істота забуває про Кр̣шн̣у й заплутується в матеріальній діяльності. Поступово розвиваючи свідомість Кр̣шн̣и в сприятливім товаристві, жива істота може зрозуміти, як, внаслідок того, що вона забула про Кр̣шн̣у, її обумовили закони матеріальної природи. Вона також може дізнатись, що людська форма життя дає їй можливість відновити свідомість Кр̣шн̣и, отже, треба якнайкраще використати її, щоб здобути безпідставну ласку Верховного Господа.
У даній главі обговорювалось декілька тем: людина, яка страждає, допитлива людина, людина, яка має матеріальні потреби; знання про Брахмана, знання про Парама̄тму, звільнення від народження, хвороб та смерті і поклоніння Верховному Господеві. Однак, того, хто справді досяг вершин у свідомості Кр̣шн̣и, не цікавлять всі ці способи. Він просто безпосередньо діє в свідомості Кр̣шн̣и й відтак насправді віднаходить своє природне становище вічного слуги Господа Кр̣шн̣и. За такого стану він відчуває блаженство, коли з чистою відданістю слухає, прославляє і служить Верховному Господеві. Він переконаний у тому, що на цьому шляху здійснить усі свої прагнення. Таку непохитну віру називають др̣дга-вратою, і вона є початком бгакті-йоґи, або трансцендентного любовного служіння Господу. На цьому сходяться всі ш́а̄стри. Сьома глава Бгаґавад-ґı̄ти — суть такої переконаності.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до сьомої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалося знання Абсолюту.
1 арджуна ува̄ча
кім̇ тад брахма кім адгйа̄тмам̇
кім̇ карма пурушоттама
адгібгӯтам̇ ча кім̇ проктам
адгідаівам̇ кім учйате
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; кім—що; тат—те; брахма— Брахман; кім—що; адгйа̄тмам—«я»; кім—що; карма—кармічна діяльність; пуруша-уттама—Верховна Особа; адгі-бгӯтам—матеріальне проявлення; ча—і; кім—що; проктам—називають; адгідаівам—напівбоги; кім—що; учйате—називають. Арджуна спитав: О мій Господи, о Вища Особо, що таке Брахман? Що таке «я»? Що таке кармічна діяльність? Що становить собою матеріальне проявлення? Хто такі напівбоги? Будь ласка, поясни мені все це. У даній главі Господь відповідає на різні питання Арджуни, починаючи з питання «що є Брахман?». Господь також роз’яснює тут поняття карми (діяльності задля плодів), відданого служіння й елементів йоґи, а також відданого служіння в його чистому вигляді. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам пояснюється, що Вища Абсолютна Істина відома як Брахман, Парама̄тма̄ й Бгаґава̄н. Окрім того, живу істоту, індивідуальну душу, також називають Брахманом. Арджуна ще розпитує про значення слова а̄тма̄, що стосується тіла, душі та розуму. Згідно з ведичним словником, слово а̄тма̄ стосується розуму, душі, тіла, а також чуття.
Арджуна звертається до Верховного Господа як до Пурушоттами, Верховної Особи, і це означає, що він задає питання не просто своєму другові, але Верховній Особі, розуміючи, що Кр̣шн̣а — найвищий авторитет, здатний дати чіткі відповіді на його питання.
2 адгійаджн̃ах̣ катгам̇ ко ’тра
дехе ’смін мадгусӯдана
прайа̄н̣а-ка̄ле ча катгам̇
джн̃ейо ’сі нійата̄тмабгіх̣
Послівний переклад
адгійаджн̃ах̣—Господь жертвопринесень; катгам—як; ках̣—хто; атра—тут; дехе—у тілі; асмін—у цьому; мадгусӯдана—о Мадгусудано; прайа̄н̣а-ка̄ле—в момент смерті; ча—і; катгам—як; джн̃ейах̣ асі—Тебе можна пізнати; нійата-а̄тмабгіх̣—той, хто володіє собою. Хто є Владикою жертвопринесень, і яким чином Він живе в тілі, о Мадгусӯдано? І як можуть ті, що вдаються до відданого служіння, пам’ятати Тебе під час смерті? Визначення «Володар усіх жертвопринесень» може стосуватись або Індри, або Вішн̣у. Вішн̣у — глава основних напівбогів, включно з Брахмою і Ш́івою, а Індра — головний серед напівбогів, яких наділено виконавчою владою. Як Індрі, так і Вішн̣у поклоняються, відправляючи йаджн̃и. А тут Арджуна запитує, хто ж по суті є володар йаджн̃и (жертвопринесення), і яким чином Господь перебуває в тілі живої істоти.
Арджуна звертається до Господа і називає Його Мадгусӯданою, бо колись Кр̣шн̣а убив демона Мадгу. Насправді такі питання, що виражають сумнів, не могли постати перед Арджуною, бо Арджуна — відданий, який усвідомлює Кр̣шн̣у. Такі сумніви подібні до демонів, а що Кр̣шн̣а майстерно знищує демонів, то Арджуна і звертається до Нього як до Мадгусӯдани, сподіваючись, що Кр̣шн̣а знищить й ці демонічні сумніви, що зринули в його мозку.
У цьому вірші дуже важливим є слово прайа̄н̣а-ка̄ле, оскільки все, що ми робили у житті, вивіряється під час смерті. Арджуну хвилює питання про тих, хто постійно перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Яким буде їхнє становище під кінець? В момент смерті функції тіла повністю порушуються, й розум не може діяти належним чином. За такого розладнаного тілесного стану людина, можливо, не зможе згадати Верховного Господа. Великий відданий Маха̄ра̄джа Кулаш́екгара молився: «Мій любий Господи, зараз я цілком здоровий, тож краще було б, якби я вмер негайно, так, щоб лебідь мого розуму зміг знайти доступ до стебла Твоїх лотосних стіп». Цю метафору вжито тут тому, що лебідь, водоплавний птах, знаходить задоволення у тім, що заривається в лотосове квіття, жартома намагаючись зануритись в квітку лотоса. Маха̄ра̄джа Кулаш́екгара й каже Господеві: «Зараз мій розум несхвильований і я цілком здоровий. Якщо я помру негайно, думаючи про Твої лотосні стопи, тоді я можу бути впевненим, що досягну досконалості в своєму відданому служінні Тобі. Але якщо мені доведеться чекати природної смерті, то я не знаю, що трапиться тоді, бо на той час тілесні функції будуть порушені, мене мучитиме ядуха, й, можливо, я не зможу промовляти Твоє ім’я. Дозволь мені краще вмерти зараз же». Арджуна питає, як саме в такий відповідальний час людина може зосередити свій розум на лотосних стопах Кр̣шн̣и.
3 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
акшарам̇ брахма парамам̇
свабга̄во ’дгйа̄тмам учйате
бгӯта-бга̄водбгава-каро
вісарґах̣ карма-сам̇джн̃ітах̣
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; акшарам—незруйновний; брахма—Брахман; парамам—трансцендентний; свабга̄вах̣—вічна природа; адгйа̄тмам—«я»; учйате—називають; бгӯта-бга̄ва-удбгава-карах̣—виробляє матеріальні тіла живих істот; вісарґах̣—творіння; карма—кармічна діяльність; сам̇джн̃ітах̣—називають. Верховний Господь сказав: Непідвладну знищенню, трансцендентну живу істоту називають Брахманом, а її вічна природа носить назву адгйа̄тми, «я». Дії, що стосуються розвитку матеріальних тіл, називають кармою, або діяльністю заради плодів. Брахман не підвладний знищенню й вічносущий, і його природа ніколи не змінюється. Але вище од Брахмана стоїть Парабрахман. Поняття Брахмана стосується живої істоти, а Парабрахман означає Верховного Бога-Особу. Вічне природне становище живої істоти відмінне від її становища в матеріальному світі. Обумовлена матеріальною свідомістю, вона природним чином намагається панувати над матерією, але в духовній свідомості, свідомості Кр̣шн̣и, її становище полягає в служінні Всевишньому. Якщо істота має матеріальну свідомість, вона змушена прибирати різні матеріальні тіла в матеріальному світі. Це називають кармою, або мінливістю творіння, причиною якої є матеріальна свідомість.
У ведичній літературі живу істоту називають джı̄ва̄тмою і Брахманом, але її ніколи не називають Парабрахманом. Жива істота (джı̄ва̄тма̄) займає різні позиції: іноді вона занурюється в пітьму матеріальної природи й ототожнює себе з матерією, а іноді вона ототожнює себе з вищою, духовною природою. Тому її називають межовою енерґією Верховного Господа. Жива істота приймає матеріальне або ж духовне тіло залежно від того, з якою природою вона себе ототожнює: з матеріальною, чи з духовною. В матеріальній природі вона може мати тіло, що відповідає одному з 8 400 000 видів життя, але в духовній природі вона має лише одне тіло. Занурена в матеріальну природу, вона іноді стає людиною, напівбогом, твариною, звіром, птахом тощо, згідно із своєю кармою. Інколи жива істота виконує жертвопринесення (йаджн̃и) для того, щоб досягнути райських матеріальних планет й насолодитися сприятливими тамтешніми умовами життя, але, вичерпавши свої заслуги, вона знову повертається на Землю в людській подобі.
Чга̄ндоґйа Упанішада описує спосіб ведичного жертвопринесення. На жертовному вівтарі підношення п’яти різновидів покладають на п’ять різного роду вогнищ. П’ять вогнищ уособлюють собою райські планети, хмари, Землю, чоловіка й жінку, а п’ять різновидів жертовних підношень — це відповідно: віра, той, хто насолоджується життям на Місяці, дощ, злаки і сім’я.
Під час жертвопринесення жива істота приносить певні жертви, щоб досягти відповідних райських планет і зрештою потрапляє туди. Коли заслуги, що здобуті жертвопринесенням, вичерпуються, жива істота спускається на Землю у вигляді дощу, далі набуває форми зерна, зерно з’їдає чоловік, в якому воно перетворюється на сім’я, яке запліднює жінку, й відтак жива істота знов якось досягає людської форми життя, щоб приносити жертвопринесення і знову повторювати цей самий цикл. Таким чином жива істота блукає туди й сюди дорогами матеріального життя. Але свідома Кр̣шн̣и особистість уникає таких жертвопринесень. Вона безпосередньо звертається до свідомості Кр̣шн̣и й належним чином готується повернутись до Бога.
Коментатори Бгаґавад-ґı̄ти імперсоналістського толку безпідставно вважають, що Брахман прибирає форми джı̄ви в матеріальному світі, і щоб обґрунтувати це, посилаються на сьомий вірш п’ятнадцятої глави Ґı̄ти. Але в даному вірші Господь також каже про живу істоту: «Моя вічна фраґментарна частка». Часточка Бога, жива істота, може впасти донизу, в матеріальний світ, але Верховний Господь (Ачйута) ніколи не падає. Тому припущення, що Верховний Брахман набуває форми джı̄ви, є неприйнятним. Слід пам’ятати, що ведична література відрізняє Брахмана (живу істоту) од Парабрахмана (Верховного Господа).
4 адгібгӯтам̇ кшаро бга̄вах̣
пурушаш́ ча̄дгідаіватам
адгійаджн̃о ’хам ева̄тра
дехе деха-бгр̣та̄м̇ вара
Послівний переклад
адгібгӯтам—фізичне проявлення; кшарах̣—той, що постійно змінюється; бга̄вах̣—природа; пурушах̣—всесвітня форма, яка включає в себе таких напівбогів, як напівбоги Сонця й Місяця; ча— і; адгідаіватам — називають адгідаіва; адгійаджн̃ах̣ — Наддуша; ахам—Я (Кр̣шн̣а); ева—неодмінно; атра—у цьому; дехе—у тілі; деха-бгр̣та̄м—втіленого; вара—о кращий. О кращий із втілених істот, фізичну природу, що постійно змінюється, називають адгібгӯтою (матеріальним проявленням). Всесвітня форма Господа, яка включає в себе всіх напівбогів, таких, як напівбоги Сонця й Місяця, носить назву адгідаіви. А Мене, Верховного Господа, що представлений як Наддуша в серці кожної втіленої істоти, називають адгійаджн̃ею (Володарем жертвопринесень). Фізична природа постійно змінюється. Матеріальні тіла загалом проходять шість етапів розвитку: вони народжуються, ростуть, існують протягом деякого часу, виробляють якісь бічні продукти, виснажуються й зникають. Цю фізичну природу називають адгібгӯтою. Її створено в певний момент і в належний момент буде знищено. Концепцію всесвітньої форми Верховного Господа, яка містить у собі всіх напівбогів і різні планети, на яких вони живуть, називають адгідаіватою. В тілі, поряд з індивідуальною душею, перебуває й повновладний представник Господа Кр̣шн̣и, Наддуша. Наддушу називають Парама̄тмою, або адгійаджн̃ою, і міститься вона в серці. Слово ева, зокрема, важливе в контексті даного вірша, бо цим Господь підкреслює, що Парама̄тма̄ не відрізняється від Нього Самого. Наддуша, Верховний Бог-Особа, перебуває поруч індивідуальної душі й є свідком усієї її діяльності, а також джерелом різніх станів свідомості душі. Наддуша дає індивідуальній душі можливість вільно діяти, а Сама спостерігає за її діяльністю. Призначення всіх різноманітних виявів Верховного Господа само по собі одкривається чистому відданому, що перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й служить Господеві на трансцендентному рівні. Неофіт, який не може сприймати Верховного Господа як Наддушу, споглядає грандіозну всесвітню форму Господа, що її називають адгідаіватою. Неофіту радять споглядати всесвітню форму Господа, яку називають віра̄т̣-пурушею, ногами якої вважають нижчі планети, очима — Сонце і МіNext »сяць, а головою — вищі планетні системи.
5 анта-ка̄ле ча ма̄м ева
смаран муктва̄ калеварам
йах̣ прайа̄ті са мад-бга̄вам̇
йа̄ті на̄стй атра сам̇ш́айах̣
Послівний переклад
анта-ка̄ле—наприкінці життя; ча—також; ма̄м—Мене; ева—неодмінно; смаран—пам’ятаючи; муктва̄—залишаючи; калеварам— тіло; йах̣—той, хто; прайа̄ті—йде; сах̣—він; мат-бга̄вам—Моєї природи; йа̄ті—досягає; на—не; асті—є; атра—тут; сам̇ш́айах̣— сумнів. І кожен, хто наприкінці життя покидає тіло, пам’ятаючи лише про Мене одного, одразу ж досягає Моєї природи. Це безсумнівно. У цьому вірші підкреслено важливість свідомості Кр̣шн̣и. Кожний, хто залишає своє тіло, перебуваючи в свідомості Кр̣шн̣и, одразу ж переноситься в трансцендентну природу Верховного Господа. Верховний Господь — найчистіший з чистих. Тому, кожний, хто завжди усвідомлює Кр̣шн̣у, також є найчистіший із чистих. Важливим тут є слово смаран («пам’ятаючи»). Душа, що не очистилась за допомогою відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и, не здатна пам’ятати про Кр̣шн̣у. Тому слід практикувати свідомість Кр̣шн̣и з самого початку свого життя. Той, хто бажає досягнути успіху наприкінці життя, повинен зрозуміти, наскільки це важливо — завжди пам’ятати про Кр̣шн̣у. Тому слід постійно повторювати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Господь Чаітанйа радив бути терплячим, як дерево (тарор іва сахішн̣уна̄). Стільки перешкод може постати перед людиною, яка оспівує Харе Кр̣шн̣а! Однак вона, терпеливо зносячи усі труднощі, повинна продовжувати виспівувати Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, щоб скористатись наприкінці життя всіма вигодами свідомості Кр̣шн̣и.
6 йам̇ йам̇ ва̄пі смаран бга̄вам
тйаджатй анте калеварам
там̇ там еваіті каунтейа
сада̄ тад-бга̄ва-бга̄вітах̣
Послівний переклад
йам йам—що б не; ва̄ апі—взагалі; смаран—пам’ятаючи; бга̄вам— природу; тйаджаті—покидаючи; анте—наприкінці; калеварам— тіло; там там—подібний; ева—неодмінно; еті—одержує; каунтейа—син Кунтı̄; сада̄—завжди; тат—те; бга̄ва—стан буття; бга̄вітах̣—пам’ятаючи. Про який би стан буття не пам’ятала людина, покидаючи своє тіло, о сину Кунтı̄, того стану вона неодмінно й досягає. The process of changing one’s nature at the critical moment of death is here explained. A person who at the end of his life quits his body thinking of Kṛṣṇa attains the transcendental nature of the Supreme Lord, but it is not true that a person who thinks of something other than Kṛṣṇa attains the same transcendental state. This is a point we should note very carefully. How can one die in the proper state of mind? Mahārāja Bharata, although a great personality, thought of a deer at the end of his life, and so in his next life he was transferred into the body of a deer. Although as a deer he remembered his past activities, he had to accept that animal body. Of course, one’s thoughts during the course of one’s life accumulate to influence one’s thoughts at the moment of death, so this life creates one’s next life. If in one’s present life one lives in the mode of goodness and always thinks of Kṛṣṇa, it is possible for one to remember Kṛṣṇa at the end of one’s life. That will help one be transferred to the transcendental nature of Kṛṣṇa. If one is transcendentally absorbed in Kṛṣṇa’s service, then his next body will be transcendental (spiritual), not material. Therefore the chanting of Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa, Kṛṣṇa Kṛṣṇa, Hare Hare/ Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare is the best process for successfully changing one’s state of being at the end of one’s life.
7 тасма̄т сарвешу ка̄лешу
ма̄м анусмара йудгйа ча
майй арпіта-мано-буддгір
ма̄м еваішйасй асам̇ш́айах̣
Послівний переклад
тасма̄т—тому; сарвешу—у всі; ка̄лешу—у часи; ма̄м—Мене; анусмара — продовжуй пам’ятати; йудгйа — бийся; ча — також; майі—Мені; арпіта—упокоривши; манах̣—розум; буддгіх̣—інтелект; ма̄м—Мене; ева—неодмінно; ешйасі—ти досягнеш; асам̇ш́айах̣— без сумніву. Тому, Арджуно, ти повинен завжди думати про Мене в образі Кр̣шн̣и й водночас виконувати визначений тобі обов’язок — воювати. Присвятивши Мені всі свої дії і зосередивши на Мені свій розум та інтелект, ти, безперечно, досягнеш Мене. Ця настанова, яку було дано Арджуні, є дуже важливою для всіх людей, що занурені в матеріальну діяльність. Господь не каже, що людині треба залишити визначені їй обов’язки та справи. Можна продовжувати виконувати їх й водночас, виспівуючи Харе Кр̣шн̣а, думати про Кр̣шн̣у. Таким способом людина звільниться від матеріальної скверни і її розум заполонить Кр̣шн̣а. Повторюючи імена Кр̣шн̣и, істота, безсумнівно, перейде на верховну планету Кр̣шн̣алоку.
8 абгйа̄са-йоґа-йуктена
четаса̄ на̄нйа-ґа̄міна̄
парамам̇ пурушам̇ дівйам̇
йа̄ті па̄ртга̄нучінтайан
Послівний переклад
абгйа̄са-йоґа—практикою; йуктена—заглиблений у медитацію; четаса̄ — розумом та інтелектом; на анйа-ґа̄міна̄ — не відхиляючись; парамам — Всевишнього; пурушам — Бога-Особи; дівйам — трансцендентного; йа̄ті—досягає; па̄ртга—син Пр̣тги; анучінтайан— постійно думаючи про. Той, хто медитує на Мене як на Верховного Бога-Особу, завжди пам’ятаючи про Мене, і не відхиляється од цього шляху, той, о Па̄ртго, неодмінно досягне Мене. У цьому вірші Господь Кр̣шн̣а підкреслює, наскільки важливо пам’ятати про Нього. Пам’ять про Кр̣шн̣у оживає від повторення маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а. Коли людина відтворює і слухає звукову вібрацію Верховного Господа, звучання святого імені заповнює її слух, мову і розум. Така містична медитація зовсім нескладна і вона допомагає досягти Верховного Господа. Пурушам означає «той, хто насолоджується». Хоча живі істоти належать до межової енерґії Верховного Господа, матерія опоганює їх. Вони вважають, що насолоджуються, але їм недоступні насолоди Всевишнього. Тут ясно сказано, що найвищої насолоди зазнає тільки Верховний Бог-Особа у Своїх різних виявах й повновладних експансіях, таких як На̄ра̄йан̣а, Ва̄судева тощо.
Відданий, повторюючи Харе Кр̣шн̣а, може постійно думати про об’єкт свого поклоніння, Верховного Господа, у будь-якому Його образі: На̄ра̄йан̣и, Кр̣шн̣и, Ра̄ми тощо. Такі заняття очистять його, і, наприкінці свого життя, завдяки постійному оспівуванню святих імен, він перейде до Господнього царства. Практика йоґи полягає в медитації — мисленному спогляданні Наддуші всередині себе; таким же робом завдяки оспівуванню Харе Кр̣шн̣а людина може постійно зосереджувати розум на Верховному Господеві. Розум мінливий, і тому треба силоміць заполонити його думками про Кр̣шн̣у. Часто наводять приклад гусениці, яка думає, що перетворюється на метелика і стає метеликом в цьому-таки житті. Так само, якщо ми постійно думаємо про Кр̣шн̣у, то наприкінці нашого життя ми неодмінно отримаємо тіло, подібне до тіла Кр̣шн̣и.
9 кавім̇ пура̄н̣ам ануш́а̄сіта̄рам
ан̣ор ан̣ı̄йа̄м̇сам анусмаред йах̣
сарвасйа дга̄та̄рам ачінтйа-рӯпам
а̄дітйа-варн̣ам̇ тамасах̣ параста̄т
Послівний переклад
кавім—того, хто знає все; пура̄н̣ам—найстарішого; ануш́а̄сіта̄рам—того, хто контролює все; ан̣ох̣—ніж атом; ан̣ı̄йа̄м̇сам—меншого; анусмарет—завжди пам’ятає; йах̣—той, хто; сарвасйа—про все; дга̄та̄рам—того, хто підтримує; ачінтйа—незбагненне; рӯпам—чия форма; а̄дітйа-варн̣ам—світлосяйного, немов сонце; тамасах̣—до темряви; параста̄т—трансцендентного. Треба думати про Верховного Бога-Особу як про всевідаючого, найдревнішого, хто править усім, хто менший від найменшого, хто підтримує все суще й перебуває поза будь-якими матеріальними уявленнями, хто незбагненний і завжди є Особою. Світлосяйний, мов сонце, Він трансцендентний і перебуває поза матеріальною природою. У цьому вірші описано спосіб мислення про Верховного Господа. Найголовнішим є те, що Він не безособистісний і Він — не порожнеча. Неможливо розмірковувати про порожнечу або про щось безособистісне. Це дуже важко. Але спосіб роздумів про Кр̣шн̣у дуже простий, і саме його описано тут. Насамперед, Господь — пуруша, особа, адже ми думаємо про Ра̄му і про Кр̣шн̣у як про особистостей. Розмірковуючи про Ра̄му або про Кр̣шн̣у, ми уявляємо Їх такими, як Їх описано в цьому вірші Бгаґавад-ґı̄ти. Господь є каві, це означає, що Він знає минуле, теперішнє і майбутнє, і, отже, знає все. Він — найдревніша особистість, бо Він — джерело всього, з Нього походить усе. Він також — верховний правитель всесвіту й підтримує існування людства та наставляє його на правильний шлях. Він менший од найменшого. Жива істота за своїми розмірами дорівнює одній десятитисячній частині кінчика волосини, але Господь настільки незбагненно малий, що входить у серце цієї часточки. Тому Його називають меншим від найменшого. Він є Верховний, і тому Він у вигляді Наддуші може увійти в атом і в серце найдрібнішого створіння й контролювати його. Бувши настільки дрібним, Він, проте, проникає в усе і все підтримує. Він є опертя всіх планетних систем. Ми часто дивуємося, яким чином величезні планети можуть плавати в просторі? Тут стверджується, що Верховний Господь Своєю незбагненною енерґією підтримує всі ці великі планети і галактичні системи. В зв’язку з цим дуже важливим є слово ачінтйа («незбагненний»). Енерґія Бога перебуває поза нашими уявленнями, поза сферою нашого мислення, і тому її називають незбагненною (ачінтйа). Хто стане заперечувати це? Кр̣шн̣а пронизує матеріальний світ, і все ж таки Він — поза цим світом. Ми не можемо осягнути навіть цього матеріального світу, зовсім незначного в порівнянні із світом духовним, — як же тоді збагнути те, що перебуває поза його межами? Ачінтйа означає — «те, що перебуває поза матеріальним світом», те, перед чим безсилі наші докази, логіка та філософські роздуми, те, що є незбагненним. Тому особистостям, яких наділено інтелектом, слід уникати марних суперечок та мудрування й сприйняти те, що кажуть ш́а̄стри, такі, як Веди, Бгаґавад-ґı̄та̄ і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, й дотримуватись встановлених ними принципів. Це приведе до розуміння.
10 прайа̄н̣а-кале манаса̄чалена
бгактйа̄ йукто йоґа-балена чаіва
бгрувор мадгйе пра̄н̣ам а̄веш́йа самйак
са там̇ парам̇ пурушам упаіті дівйам
Послівний переклад
прайа̄н̣а-ка̄ле—в момент смерті; манаса̄—розумом; ачалена—без відхилень; бгактйа̄—з цілковитою відданістю; йуктах̣—зайнятий; йоґа-балена—силою містичної йоґи; ча—також; ева—неодмінно; бгрувох̣—двох брів; мадгйе—між; пра̄н̣ам—повітря життя; а̄веш́йа—встановлюючи; самйак—повністю; сах̣—він; там—того; парам—трансцендентного; пурушам—Бога-Особи; упаіті—досягає; дівйам—в духовнім царстві. Той, хто в момент смерті концентрує своє життєве повітря в міжбрів’ї і, силою йоґи зосереджуючи розум, із цілковитою відданістю спрямовує свої думки до Верховного Господа, — той неодмінно осягне Верховного Бога-Особу. З цього вірша стає зрозумілим, що в момент смерті треба перейнятись відчуттям відданості до Верховного Бога-Особи і зосередити на Ньому свій розум. Тим, хто практикує йоґу, радять підняти життєву силу до міжбрів’я (до а̄джн̃а̄-чакри). Тут запропоновано практику шат̣-чакра-йоґи, що включає в себе медитацію на шість чакр. Чистий відданий не вдається до такої йоґи, але, завдяки своїй постійній активності в свідомості Кр̣шн̣и і з милості Верховного Бога-Особи, в момент смерті він зможе пам’ятати про Нього. Це буде пояснено в чотирнадцятому вірші.
У даному вірші важливим є специфічне слово йоґа-балена, адже, не практикуючи йоґу, чи то шат̣-чакра-йоґу, чи бгакті-йоґу, не можна прийти до такого трансцендентного стану буття в момент смерті. В час смерті ніхто не здатний раптом згадати про Верховного Господа, — для цього треба практикувати одну з систем йоґи, найкраще — бгакті-йоґу. Розум людини під час смерті зовсім розладнується, і тому трансцендентну практику йоґи треба здійснювати впродовж усього життя.
11 йад акшарам̇ веда-відо ваданті
віш́анті йад йатайо віта-ра̄ґа̄х̣
йад іччганто брахмачарйам̇ чаранті
тат те падам̇ сан̇ґрахен̣а правакшйе
Послівний переклад
йат—той, що; акшарам—склад ом̇; веда-відах̣—особистості, що обізнані з Ведами; ваданті — промовляють; віш́анті — входять; йат—в якого; йатайах̣—великі мудреці; вı̄та-ра̄ґа̄х̣—що живуть у відреченні; йат—той, хто; іччгантах̣—бажаючи; брахмачарйам— целібат; чаранті—практикує; тат—те; те—тобі; падам—становище; сан̇ґрахен̣а—стисло; правакшйе—Я поясню. Люди, які добре знають Веди і вимовляють склад «ом̇ка̄ра», великі мудреці, що провадять життя у відреченні, входять в Брахман. Бажаючи такої досконалості, людина дотримується целібату. Зараз Я окреслю тобі той шлях, яким ти зможеш прийти до спасіння. Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а порадив Арджуні практикувати шат̣-чакра-йоґу, в якій життєве повітря приміщується в міжбрів’ї. Припускаючи, що Арджуна може і не знати, як практикувати таку йоґу, Господь пояснює цей спосіб в дальших віршах. Кр̣шн̣а каже, що хоча Брахман один й іншого немає, він має різні вияви і риси. Для імперсоналістів, зокрема, акшара, або ом̇ка̄ра — склад ом̇ — тотожний Брахману. Кр̣шн̣а тут пояснює природу безособистісного Брахмана, в якого входять мудреці, що живуть у відреченні.
Згідно з ведичною системою освіти, учнів, що живуть разом з духовним вчителем, дотримуючись обітниці безшлюбності, з самого початку навчають викликати вібрацію ом̇ й досліджувати природу вищого безособистісного Брахмана. Таким чином вони осягають дві риси Брахмана. Ця практика дуже важлива для духовного поступу учня, але в наш час життя брахмача̄рı̄ (неодруженої людині, яка уникає статевих стосунків) майже неможливе. Структура суспільства в світі настільки змінилась, що жити, від початку учнівства дотримуючись целібату, практично неможливо. По всьому світі існує безліч учбових закладів з різних галузей знання, але немає жодної офіційної установи, де учнів виховували б на засадах брахмача̄рı̄. Доки людина не дотримується целібату, їй дуже важко рухатись вперед у духовнім житті. Тому Господь Чаітанйа, згідно з приписами священних ш́а̄стр для віку Калі, проголосив, що в цю епоху усвідомити Всевишнього неможливо ніяким іншим способом, окрім оспівування священних імен Господа Кр̣шн̣и: Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе.
12 сарва-два̄ра̄н̣і сам̇йамйа
мано хр̣ді нірудгйа ча
мӯрдгнй а̄дга̄йа̄тманах̣ пра̄н̣ам
а̄стгіто йоґа-дга̄ран̣а̄м
Послівний переклад
сарва-два̄ра̄н̣і—усі ворота тіла; сам̇йамйа—контролюючи; манах̣— розум; хр̣ді—в серці; нірудгйа—зачинивши; ча—також; мӯрдгні— на голові; а̄дга̄йа—утримуючи; а̄тманах̣—душі; пра̄н̣ам—життєве повітря; а̄стгітах̣—розташований; йоґа-дга̄ран̣а̄м—у стані йоґи. Йоґа означає відречення від будь-якої чуттєвої діяльності. Зачинивши двері всіх чуттів, зосередивши розум на серці і життєве повітря — на маківці голови, людина стверджується в йозі. Щоб практикувати йоґу, як запропоновано тут, людина перш за все має замкнути двері для всіх почуттєвих насолод. Таку практику називають пратйа̄ха̄рою — відверненням чуттів од об’єктів чуттєвого сприймання. Органи чуття, що призначені для здобування знань, — очі, вуха, ніс, язик і органи дотику — треба повністю контролювати, не дозволяти їм діяти задля власного задоволення. Таким чином розум зосереджується на Парама̄тмі в серці, а життєва сила підіймається до маківки голови. У шостій главі цей процес було описано в подробицях. Але, як уже згадувалося раніше, така практика є недійовою за наших часів. Найкращий метод — це свідомість Кр̣шн̣и. Якщо людина завжди здатна утримувати свій розум на Кр̣шн̣і і віддано служити Йому, то їй неважко залишатись в стані непотривоженого трансцендентного трансу, або сама̄дгі.
13 ом̇ ітй ека̄кшарам̇ брахма
вйа̄харан ма̄м анусмаран
йах̣ прайа̄ті тйаджан дехам̇
са йа̄ті парама̄м̇ ґатім
Послівний переклад
ом̇—сполучення букв ом̇ (ом̇ка̄ра); іті—таким чином; ека-акшарам—один цей склад; брахма—абсолютний; вйа̄харан—вібруючи; ма̄м—Мене (Кр̣шн̣у); анусмаран—пам’ятаючи; йах̣—кожен, хто; прайа̄ті—залишає; тйаджан—покидаючи; дехам—тіло; сах̣—він; йа̄ті—досягає; парама̄м—вищого; ґатім—призначення. Якщо, оволодівши такою практикою йоґи і промовляючи священний склад «ом̇», вище поєднання звуків, індивід думає про Верховного Бога-Особу і з такими думками покидає своє тіло, він неодмінно досягне духовних планет. Тут сказано, що ом̇, Брахман і Господь Кр̣шн̣а є одне й те ж саме. Імперсональний звуковий образ Кр̣шн̣и — це ом̇, але й звучання Харе Кр̣шн̣а містить в собі ом̇. Недвозначно стверджується, що в цю епоху слід оспівувати Харе Кр̣шн̣а мантру. Отже, якщо наприкінці життя, істота покидає тіло, повторюючи Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, вона безумовно досягає однієї з духовних планет, залежно від способу свого поклоніння. Віддані Кр̣шн̣и потрапляють на Ґолоку Вр̣нда̄вана, планету Кр̣шн̣и. Для персоналістів також існує безліч інших планет в духовному небі, які відомі під назвою Ваікун̣т̣г, імперсоналісти ж залишаються в брахмаджйоті.
14 ананйа-чета̄х̣ сататам̇
йо ма̄м̇ смараті нітйаш́ах̣
тасйа̄хам̇ сулабгах̣ па̄ртга
нітйа-йуктасйа йоґінах̣
Послівний переклад
ананйа-чета̄х̣ — не відхиляючись розумом; сататам — завжди; йах̣—кожен, хто; ма̄м—Мене (Кр̣шн̣у); смараті— пам’ятає; нітйаш́ах̣—реґулярно; тасйа—для нього; ахам—Я є; су-лабгах̣—той, кого дуже легко досягти; па̄ртга—син Пр̣тги; нітйа—реґулярно; йуктасйа—зайнятого; йоґінах̣—для відданого. Той, хто завжди пам’ятає про Мене, не відхиляючи свій розум, о сину Пр̣тги, може легко досягти Мене, тому що він постійно служить Мені. У цьому вірші, зокрема, описано кінцевий стан, якого досягають чисті безкорисливі віддані, що служать Верховному Богові-Особі в бгакті-йозі. У попередніх віршах згадувалося чотири типи відданих: ті, що страждають, допитливі, ті, що прагнуть матеріальних набутків і спекулятивні філософи. Було також описано різні способи вивільнення з матеріального рабства: карма- йоґу, джн̃а̄на-йоґу і хат̣га-йоґу. До засад усіх цих систем йоґи домішувалась певна частка бгакті, але в даному вірші згадано саме про чисту бгакті-йоґу, без будь-яких домішок джн̃а̄ни, карми або хат̣ги. Як вказує слово ананйа-чета̄х̣, в чистій бгакті-йозі відданий не бажає нічого, окрім Кр̣шн̣и. Чистий відданий не бажає ні піднестись до небесних планет, ні розчинитись у брахмаджйоті, не бажає він і спасіння, тобто звільнення з матеріального рабства. Чистий відданий не бажає нічого. У Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті чистого відданого названо нішка̄мою, це означає, що він не шукає якоїсь вигоди для самого себе. Цілковите вмиротворення доступне лише йому, а не тим, хто прагне особистої вигоди. Джн̃а̄на-йоґ, карма- йоґ та хат̣га-йоґ переслідують своєкорисливі інтереси, тоді як досконалий відданий не бажає нічого, окрім того, щоб вдовольнити Верховного Бога-Особу. Тому Господь каже, що Його з легкістю досягне кожен, хто неухильно відданий Йому.
Чистий відданий постійно служить Кр̣шн̣і або будь-якій іншій з Його численних особистісних форм. Кр̣шн̣а виявляє Себе в таких різних повновладних експансіях та втіленнях, як Ра̄ма й Нр̣сім̇ха, і відданий може за своїм вибором зосередити розум на любовному служінні будь-якій з цих трансцендентних форм Верховного Господа. В такого відданого не виникає проблем, що мучать послідовників інших систем йоґи. Бгакті-йоґа дуже проста і чиста, й легка у виконанні. Почати можна з простого виспівування Харе Кр̣шн̣а. Господь дуже милостивий до всіх, але, як ми вже з’ясували, особливо прихильний Він до тих, хто неухильно служить Йому. Господь різними способами допомагає таким відданим. Як сказано в Ведах (Кат̣га Упанішада 1.2.23): йам еваіша вр̣н̣уте тена лабгйас / тасйаіша а̄тма̄ вівр̣н̣уте танум̇ сва̄м — «той, хто повністю вручив себе Верховному Господеві й присвятив себе відданому служінню Йому, зможе пізнати Бога таким, яким Він є. Як стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті (10.10): дада̄мі буддгі-йоґам̇ там — «Господь наділяє такого відданого інтелектом, достатнім, щоб наприкінці життя той зміг досягти Господа в Його духовному царстві».
Особливою якістю чистого відданого є те, що він завжди думає про Кр̣шн̣у, незалежно від часу і місця й ніщо на може завадити цьому. Він здатний продовжувати своє служіння де завгодно і в будь-який час. Дехто каже, що відданим слід залишатись в таких святих місцях, як Вр̣нда̄вана, або в якомусь іншому священному місті, де жив Господь, але чистий відданий може жити де завгодно і створювати там атмосферу Вр̣ндава̄на своїм відданим служінням. Ш́рı̄ Адваіта сказав Господу Чаітанйі: «Де б Ти не був, о Господи, там — Вр̣ндава̄на».
Як на те вказують слова сататам і нітйаш́ах̣, що означають «завжди», «реґулярно» або «щодня», чистий відданий постійно пам’ятає про Кр̣шн̣у і медитує на Нього. Такі особливі якості властиві чистому відданому, який швидше від усіх досягає Господа. Ґı̄та̄ каже, що система бгакті-йоґи — найкраща і радить вдатись саме до неї. Взагалі, бгакті-йоґи виконують віддане служіння п’ятьма різними способами: 1) ш́а̄нта-бгакта віддано служить Господу в нейтральних стосунках; 2) да̄сйа-бгакта — зайнятий відданим служінням як слуга; 3) са̄кгйа-бгакта — служить як друг; 4) ва̄тсалйа-бгакта — служить як батько чи мати; 5) ма̄дгурйа-бгакта — як кохане подружжя Верховного Господа. На кожному з цих шляхів чистий відданий завжди з любов’ю трансцендентним чином служить Верховному Господеві і не може забути Його, і Господь легко досяжний для нього. Чистий відданий не може забути Верховного Господа ні на мить, так само і Верховний Господь й на мить не забуває Свого чистого відданого. Таким є велике благословення, що його досягають на шляху усвідомлення Кр̣шн̣и завдяки оспівуванню маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе.
15 ма̄м упетйа пунар джанма
дух̣кга̄лайам аш́а̄ш́ватам
на̄пнуванті маха̄тма̄нах̣
сам̇сіддгім̇ парама̄м̇ ґата̄х̣
Послівний переклад
ма̄м—Мене; упетйа—досягаючи; пунах̣—знову; джанма—народження; дух̣кга-а̄лайам—в місці злигоднів; аш́а̄ш́ватам—тимчасовому; на—ніколи; а̄пнуванті—досягає; маха̄-а̄тма̄нах̣—великі душі; сам̇сіддгім—досконалість; парама̄м—кінцеву; ґата̄х̣—досягнувши. Досягши Мене, великі душі, віддані Мені йоґи, ніколи не повертаються назад у цей тимчасовий, сповнений страждань світ, бо вони сягнули вищої досконалості. П О Я С Н Е Н Н Я : Скороминущий матеріальний світ сповнюють страждання, що пов’язані з народженням, старістю, хворобами та смертю, і тому природно, що той, хто досяг найвищої досконалості, піднявшись на верховну планету Кр̣шн̣алоку, Ґолоку Вр̣ндава̄на, не бажає повертатись звідти. У ведичній літературі верховну планету описано як авйакту, акшару та парама̄ ґаті; іншими словами, ця планета перебуває поза нашим матеріальним баченням, вона незбагненна, але вона є найвищою метою, тим місцем, куди потрапляють маха̄тми (великі душі). Маха̄тми сприймають трансцендентне послання од відданих, які пізнали себе, й відтак, поступово вдосконалюючи своє віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и, досягають таких трансцендентних вершин, що більше не бажають піднятись ні на жодну матеріальну планету ба й навіть на жодну планету духовного світу. Вони бажають лише Кр̣шн̣и й спілкування з Ним. В цьому полягає вища досконалість життя. В даному вірші описано саме тих відданих-персоналістів, які вшановують Верховного Господа Кр̣шн̣у. Такі віддані в свідомості Кр̣шн̣и досягають найвищої досконалості життя. Іншими словами, вони є найдосконалішими душами.
16 а̄-брахма-бгувана̄л лока̄х̣
пунар а̄вартіно ’рджуна
ма̄м упетйа ту каунтейа
пунар джанма на відйате
Послівний переклад
а̄-брахма-бгувана̄т—до планет Брахмалоки; лока̄х̣—планетні системи; пунах̣—знов; а̄вартінах̣—ті, що повертаються; арджуна—о Арджуно; ма̄м—Мене; упетйа—досягаючи; ту—але; каунтейа— син Кунтı̄; пунах̣ джанма—повторне народження; на—ніколи; відйате—відбувається. Починаючи з найвищої планети матеріального світу й до найнижчої, всі вони є місцем злигоднів, де повторюються народження і смерть. Але той, хто досягає Моєї обителі, о сину Кунтı̄, більше не народжується в матеріальному світі. Усі йоґи, перш ніж зможуть відправитись до обителі Кр̣шн̣и й ніколи не повертатися звідти, повинні, зрештою, досягнути відданості й досконалості в бгакті-йозі, тобто в свідомості Кр̣шн̣и. Ті, хто досягає найвищих матеріальних планет, планет напівбогів, знову й знову підлягають повторюваним народженням і смерті. Так само, як люди з Землі підіймаються на вищі планети, люди з вищих планет, якими є Брахмалока, Чандралока та Індралока, падають на Землю. Здійснення жертвопринесення, яке називають пан̃ча̄ґні-відйею і котре рекомендовано в Чга̄ндоґйа Упанішаді, дозволяє досягти Брахмалоки, але якщо на Брахмалоці людина не розвиває свідомість Кр̣шн̣и, то їй доведеться повернутись на Землю. Той же, хто розвивається далі в свідомості Кр̣шни, проживаючи на райських планетах, поступово підіймається на ще вищі планети, аж поки під час спустошення всесвіту не перейде до вічного духовного царства. Ш́рı̄дгара Сва̄мı̄ у своєму коментарі до Бгаґавад-ґı̄ти наводить такого вірша:
брахман̣а̄ саха те сарве
сампра̄пте пратісан̃чаре
парасйа̄нте кр̣та̄тма̄нах̣
правіш́анті парам̇ падам
«Коли знищується матеріальний всесвіт, Брахма̄ та його віддані, які постійно перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, переносяться в духовний всесвіт, на відповідні духовні планети, згідно зі своїми бажаннями».
17 сахасра-йуґа-парйантам
ахар йад брахман̣о відух̣
ра̄трім̇ йуґа-сахасра̄нта̄м̇
те ’хо-ра̄тра-відо джана̄х̣
Послівний переклад
сахасра — тисяча; йуґа — епохи; парйантам — той, що вміщує; ахах̣—день; йат—той, котрий; брахман̣ах̣—Брахми; відух̣—вони знають; ра̄трім — ніч; йуґа — епохи; сахасра-анта̄м — обмежений тисячею; те—ті; ахах̣-ра̄тра—день і ніч; відах̣—хто розуміє; джана̄х̣—люди. За земним літочисленням, тисяча епох (йуґ), разом узятих, складають один день Брахми. І так само довго триває його ніч. Тривалість існування матеріального всесвіту обмежена. Вона вимірюється в циклах калп. Калпа — це день Брахми, а один день Брахми складається з тисячі циклів по чотири йуґи: Сатйа, Трета̄, Два̄пара і Калі. Сатйа-йуґу характеризує праведність, мудрість, релігійність, відсутність невігластва та інших вад й триває ця йуґа 1 728 000 років. У Трета-йузі з’являються перші вади, і ця йуґа триває 1 296 000 років. У Двапара-йуґу праведність й релігійність занепадають ще більше, збільшується кількість вад, й триває ця йуґа 864 000 років. І зрештою настає Калі-йуґа, (та, що триває останні 5 000 років і за якої ми зараз живемо), щедра на суперечки, невігластво, безбожність та гріх, Калі-йуґа, в яку практично відсутні справжні чесноти, триває 432 000 років. У Калі-йуґу настільки поширюється кривда, що наприкінці цієї йуґи з’являється Сам Верховний Господь в образі Калкі авата̄ри, знищує демонів, рятує Своїх відданих й починає нову Сатйа-йуґу. Потім цей самий цикл повторюється знову. Чотири йуґи, повторювані тисячу разів, складають один день Брахми і стільки ж триває складає його ніч. Брахма̄ живе сто таких «років» і потім вмирає. Ці сто «років» складають 311 трильйонів і 40 мільярдів земних років. На підставі таких обчислень життя Брахми здається фантастично довгим, безконечним, але з погляду вічності воно не довше, ніж спалах блискавки. В Причинному океані існує безліч таких Брахм, що з’являються й зникають, як бульбашки в Атлантичному океані. Брахма̄ та його творіння — це частина матеріального всесвіту, і тому вони постійно перебувають у русі.
В матеріальному всесвіті навіть Брахма̄ не вільний від необхідності народжуватись, старіти, хворіти та вмирати. Але Брахма̄, керуючи всесвітом, безпосередньо служить Верховному Господеві, і тому він одразу ж досягає звільнення. Саннйа̄сі, що досягли високого ступеня духовного розвитку, підносяться саме на планету Брахми, Брахмалоку, найвищу планету матеріального всесвіту, яка існує довше, ніж усі райські планети у верхній сфері всесвіту, але на Брахму та усіх мешканців Брахмалоки також чекає смерть згідно із законами матеріальної природи.
18 авйакта̄д вйактайах̣ сарва̄х̣
прабгавантй ахар-а̄ґаме
ра̄трй-а̄ґаме пралı̄йанте
татраіва̄вйакта-сам̇джн̃аке
Послівний переклад
авйакта̄т—з непроявленого; вйактайах̣—живі істоти; сарва̄х̣— усі; прабгаванті—проявляються; ахах̣-а̄ґаме—на початку дня; ра̄трі-а̄ґаме—коли настає ніч; пралı̄йанте—знищуються; татра— там; ева—неодмінно; авйакта—невиявленим; сам̇джн̃аке—у тому, що називають. На початку дня Брахми всі живі істоти проявляються з невиявленого стану, і потім, коли настає ніч, вони знову поринають у непроявленість.
19 бгӯта-ґра̄мах̣ са ева̄йам̇
бгӯтва̄ бгӯтва̄ пралı̄йате
ра̄трй-а̄ґаме ’ваш́ах̣ па̄ртга
прабгаватй ахар-а̄ґаме
Послівний переклад
бгӯта-ґра̄мах̣—сукупність усіх живих істот; сах̣—той; ева—неодмінно; айам—цей; бгӯтва̄ бгӯтва̄—народжуючись повторно; пралı̄йате—знищується; ра̄трі—ночі; а̄ґаме—з приходом; аваш́ах̣— само по собі; па̄ртга — син Пр̣тги; прабгаваті — проявляється; ахах̣—вдень; а̄ґаме—з приходом. Знову й знову настає день Брахми, і знову й знову всі живі істоти розпочинають своє існування, а коли настає ніч Брахми, вони, безпорадні, знищуються. Не дуже розумні люди, які намагаються залишитися в матеріальному світі, можуть підійматися до вищих планет, але потім їм доводиться знову спускатись на цю планету, Землю. Впродовж дня Брахми вони виявляють свою діяльність на вищих та нижчих планетах матеріального світу, але, коли настає ніч Брахми, всіх їх буде знищено. Вдень вони отримують різні тіла для матеріальної діяльності, але вночі вони, безтілесні, перебувають в ущільненому стані в тілі Вішн̣у. Потім, коли настає день Брахми, вони знову проявляються. Бгӯтва̄ бгӯтва̄ пралı̄йате — вдень вони проявляються, а вночі знову знищуються. Зрештою, наприкінці життя Брахми, всі вони знищуються і залишаються в невиявленому стані впродовж мільйонів й мільйонів років. Коли ж Брахма̄ знову народжується свого часу іншої епохи, знову проявляються й вони. Таким способом вони потрапляють у полон звабливого матеріального світу. Але люди, що мають зрілий розум, звертаються до свідомості Кр̣шн̣и й повною мірою використовують людську форму життя для того, щоб віддано служити Господу, оспівуючи маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Так вони переносяться, навіть ще за цього життя, на духовну планету Кр̣шн̣и й, уникаючи кругообігу перероджень, досягають там вічного блаженства.
20 парас тасма̄т ту бга̄во ’нйо
’вйакто ’вйакта̄т сана̄танах̣
йах̣ са сарвешу бгӯтешу
наш́йатсу на вінаш́йаті
Послівний переклад
парах̣—трансцендентний; тасма̄т—до цього; ту—але; бга̄вах̣— природа; анйах̣—інший; авйактах̣—невиявлений; авйакта̄т—до невиявленого; сана̄танах̣—вічний; йах̣ сах̣—той, що; сарвешу— усього; бгӯтешу—проявлення; наш́йатсу—у знищенні; на—ніколи; вінаш́йаті—знищується. Але існує інша невиявлена природа, вічна й трансцендентна щодо проявленої та непроявленої матерії. Ця природа — вища й ніколи не знищується. Коли все в цьому світі знищується, та частина залишається незмінною. Вища духовна енерґія Кр̣шн̣и трансцендентна і вічна. Її не торкаються ніякі зміни матеріальної природи, що відповідно проявляється і знищується з приходом дня або ночі Брахми. Вища енерґія Кр̣шн̣и за своїми якостями цілком протилежна матеріальній природі. Вищу й нижчу природи описано в сьомій главі.
21 авйакто ’кшара ітй уктас
там а̄хух̣ парама̄м̇ ґатім
йам̇ пра̄пйа на нівартанте
тад дга̄ма парамам̇ мама
Послівний переклад
авйактах̣—непроявлений; акшарах̣—непогрішимий; іті—так; уктах̣—названий; там—той; а̄хух̣—відомий; парама̄м—кінцеву; ґатім—призначення; йам—який; пра̄пйа—здобуваючи; на—ніколи; нівартанте—повертається; тат—те; дга̄ма—царство; парамам— верховне; мама—Моє. Те, що веда̄нтисти описують, як невиявлене й вільне од скверни гріха, те, що відоме як місце вищого призначення, досягнувши якого, жива істота ніколи не повертається назад — це і є Моя верховна обитель. Верховну обитель Бога-Особи, Кр̣шн̣и, описано в Брахма-сам̇гіті як чінта̄ман̣і-дга̄му, місце, де здійснюються всі бажання. Верховна обитель Господа Кр̣шн̣и, відома як Ґолока Вр̣ндава̄на, усіяна безліччю палаців, зроблених з філософського каменю. Там також ростуть дерева, що їх називають «деревами бажань», вони дають їжу, яку лише побажаєш; там живуть корови сурабгі, що дають молоко в необмеженій кількості. В цій обителі Господу служать сотні тисяч богинь процвітання (Лакшмı̄), а Його Самого називають Ґовіндою, бо Він — одвічний Господь, причина всіх причин. Господь звичайно грає там на Своїй флейті (вен̣ум̇ кван̣антам). Його трансцендентна форма — найпрекрасніша в усіх трьох світах: Його очі подібні до пелюсток лотосу, а тіло Його своїм кольором нагадує хмару. Він настільки привабливий, що Його краса перевершує вроду тисячі купідонів. На Ньому одяг шафранового кольору й ґірлянда на шиї, а волосся прикрашає павичеве перо. В Бгаґавад-ґı̄ті Господь Кр̣шн̣а лише натякає про Свою обитель, Ґолоку Вр̣ндава̄на, яка є найвищою планетою духовного царства. Яскравий опис її дано в Брахма-сам̇гіті. Ведична література (Кат̣га Упанішада 1.3.11) твердить, що немає нічого, що перевершувало б обитель Верховного Бога, і що обитель ця є кінцевою метою: пуруша̄н на парам̇ кін̃чіт са̄ ка̄шт̣га̄ парама̄ ґатіх̣. Той, хто досягає її, ніколи не повертається в матеріальний світ. Верховна обитель Кр̣шн̣и і Сам Кр̣шн̣а — це одне й те ж саме, якісно вони не відмінні. На нашій Землі, за дев’яносто миль на південний схід від Делі, є Вр̣ндава̄на, копія верховної планети Ґолоки Вр̣ндава̄на, що перебуває в духовному небі. Коли Кр̣шн̣а прийшов на Землю, Він розважався саме там — у Вр̣ндава̄ні, площа якої становить 168 квадратних миль в окрузі Матгура̄, в Індії.
22 пурушах̣ са парах̣ па̄ртга
бгактйа̄ лабгйас тв ананйайа̄
йасйа̄нтах̣-стга̄ні бгӯта̄ні
йена сарвам ідам̇ татам
Послівний переклад
пурушах̣—Верховна Особа; сах̣—Він; парах̣—Верховний, що вищий од усіх; па̄ртга—син Пр̣тги; бгактйа̄—відданим служінням; лабгйах̣—той, якого досягають; ту—але; ананйайа̄—чистий, неухильний; йасйа—котрого; антах̣-стга̄ні—всередині; бгӯта̄ні—усе матеріальне проявлення; йена—ким; сарвам—усе; ідам—що ми можемо бачити; татам—просякнуте. Верховного Бога-Особу, найвизначнішого з-поміж усіх, досягають шляхом чистої неподільної відданості. Хоча Він і не залишає Своєї обителі, Він — всюдисущий і все міститься в Ньому. Тут ясно сказано, що обитель Кр̣шн̣и, Верховної Особи, — це верховна мета, місце вищого призначення, звідки нема необхідності вертатись в матеріальний світ. Брахма-сам̇гіта̄ описує цю верховну обитель як а̄нанда-чінмайа-раса, місце, де все сповнене духовного блаженства. Там немає нічого матеріального — все розмаїття, що проявлене там, духовне і блаженне за своїми якостями. Це духовне розмаїття поширюється скрізь як духовна експансія Самого Верховного Бога, — все проявляється там виключно за допомогою духовної енерґії, про що пояснювалося в сьомій главі. Що стосується цього матеріального світу, то, хоча Господь і перебуває завжди в Своїй верховній обителі, Він проникає всюди у вигляді Своєї матеріальної енерґії. Таким чином, через посередництво Своїх духовних та матеріальних енерґій Він присутній скрізь як у матеріальному, так і в духовному всесвітах. Йасйа̄нтах̣-стга̄ні означає, що в Ньому, в Його духовній або матеріальній енерґіях, все знаходить опору. Господь за допомогою цих двох енерґій проникає в усе.
Увійти до верховної обителі Кр̣шн̣и або на одну з безлічі планет Ваікун̣т̣г можна лише через бгакті, віддане служіння, на що тут ясно вказує слово бгактйа̄. Ніяким іншим шляхом не можна досягнути тієї верховної обителі. Веди (Ґопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.21) також описують Верховного Бога-Особу та Його верховну обитель. Еко ваш́ı̄ сарва-ґах̣ кр̣шн̣ах̣. «В цій обителі є лише один Верховний Бог-Особа, ім’я якому — Кр̣шн̣а». Він є верховне милосердне Божество, і хоча Він — один, Він поширює Себе в мільйонах й мільйонах повновладних експансій. Веди порівнюють Господа з деревом, яке, хоча й лишається нерухомим, розпросторює гілля з численними різноманітними плодами, квітами й мінливою листвою. Повновладні експансії Господа, які правлять Ваікун̣т̣га планетами, мають по чотири руки, й відомі під різними іменами: Пурушоттама, Трівікрама, Кеш́ава, Ма̄дгава, Аніруддга, Хр̣шı̄кеш́а, Сан̇каршан̣а, Прадйумна, Ш́рı̄дгара, Ва̄судева, Да̄модара, Джана̄рдана, На̄ра̄йан̣а, Ва̄мана, Падмана̄бга тощо.
Брахма-сам̇гіта̄ (5.37) також підтверджує, що, хоча Господь завжди перебуває на Ґолоці Вр̣ндава̄на, Своїй верховній обителі, Він всюдисущий, і тому все йде своєю чередою в повній злагоді (ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯтах̣). Як стверджується в Ведах (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.8), пара̄сйа ш́актір вівідгаіва ш́рӯйате / сва̄бга̄вікı̄ джн̃а̄на-бала-крійа̄ ча — «Його енерґії настільки обширні, що вони невпинно й бездоганно керують усім, що відбувається в космічному проявленні, хоча Сам Господь перебуває далеко-далеко в Своїй обителі».
23 йатра ка̄ле тв ана̄вр̣ттім
а̄вр̣ттім̇ чаіва йоґінах̣
прайа̄та̄ йа̄нті там̇ ка̄лам̇
вакшйа̄мі бгаратаршабга
Послівний переклад
йатра—в якому; ка̄ле—час; ту—і; ана̄вр̣ттім—без повернення; а̄вр̣ттім—з поверненням; ча—також; ева—неодмінно; йоґінах̣— містики різного роду; прайа̄та̄х̣ — відходячи; йа̄нті — досягає там—той; ка̄лам—час; вакшйа̄мі—Я опишу; бгарата-р̣шабга— кращий з Бгарат. О кращий з Бга̄рат, зараз Я опишу тобі різні моменти часу, за яких йоґи залишають цей світ, щоб повернутись або не повернутись назад. Чисті віддані Верховного Господа, цілковито впокорені душі, що беззастережно вручили себе Йому, не турбуються, як і коли вони залишать тіло. Вони в усьому довіряються Кр̣шн̣і, й відтак легко і з радістю повертаються до Бога. Але ті, хто не є чистими безкорисливими відданими, а натомість покладаються на такі способи духовної реалізації, як карма-йоґа, джн̃а̄на-йоґа, хат̣га-йоґа тощо, повинні залишити тіло у відповідний момент, щоб бути певними, чи повернуться вони знову в цей світ народження й смерті, чи ні.
Якщо йоґ досяг досконалості, він може вибрати час й обставини, за яких йому найліпше залишити матеріальний світ. Але якщо він недостатньо досвідчений, то його успіх залежатиме від його фортуни — чи відійде він у слушний момент, чи ні. В дальшому вірші Господь описує найбільш придатні моменти для того, щоб залишити тіло і не вернутись назад. За твердженням А̄ча̄рйі Баладеви Відйа̄бгӯшан̣и, санскритське слово ка̄ла, що вжите тут, стосується верховного божества часу.
24 аґнір джйотір ахах̣ ш́уклах̣
шан̣-ма̄са̄ уттара̄йан̣ам
татра прайа̄та̄ ґаччганті
брахма брахма-відо джана̄х̣
Послівний переклад
аґніх̣—вогонь; джйотіх̣—світло; ахах̣—день; ш́уклах̣—два тижні молодого місяця; шат̣-ма̄са̄х̣—шість місяців; уттара-айанам—коли Сонце проходить північною стороною; татра—там; прайа̄та̄х̣—ті, хто залишає своє тіло; ґаччганті—йдуть; брахма—до Абсолюту; брахма-відах̣—той, хто пізнав Абсолют; джана̄х̣—особи. Ті, що знають Верховного Брахмана, досягають того Всевишнього, залишаючи цей світ у час, коли переважає вплив бога вогню, в світлі години, в сприятливий момент дня, на протязі двох тижнів місяця-молодика, а також на протязі тих шести місяців, коли Сонце рухається на північ. Коли згадують вогонь, світло, день і місячні фази, то мають на увазі, що всіма ними керують різні божества, які створюють певні умови для переходу душі. Під час смерті розум переносить нас на шлях до нового життя. Якщо залишити тіло у визначений вище момент, випадково чи підготувавшись до цього, то можна досягти безособистісного брахмаджйоті. Містики, тобто досконалі йоґи, можуть заздалегіть вибрати час і місце, щоб залишити тіло. Інші люди не можуть керувати цим — лише випадковий відхід із тіла в сприятливий момент не повертає їх до кругообігу народжень та смерті, в протилежнім випадку повернення назад неминуче. Однак, чистий відданий, який перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, не боїться повернутися назад, незалежно від того, залишає він тіло у сприятливий чи несприятливий момент, випадково або зумисно.
25 дгӯмо ра̄тріс татга̄ кр̣шн̣ах̣
шан̣-ма̄са̄ дакшін̣а̄йанам
татра ча̄ндрамасам̇ джйотір
йоґı̄ пра̄пйа нівартате
Послівний переклад
дгӯмах̣—туман; ра̄тріх̣—ніч; татга̄—також; кр̣шн̣ах̣—два тижні старого місяця; шат̣-ма̄са̄х̣—шість місяців; дакшін̣а-айанам—коли Сонце проходить південною стороною; татра—там; ча̄ндрамасам—планети Місяць; джйотіх̣—світло; йоґı̄—містик; пра̄пйа— досягши; нівартате—повертається. Містик, який покидає цей світ в туман, вночі, на протязі двох тижнів старого місяця, а також під час шести місяців, коли Сонце рухається на південь, — він досягає планети Місяць, але потім знову повертається назад. В третій книзі Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам Капіла Муні згадує, що люди, які досвідчені в кармічній діяльності та у виконанні різноманітних жертвопринесень на Землі, відправляються після смерті на Місяць. Ці великі душі живуть на Місяці близько 10 000 років (за літочисленням напівбогів) й насолоджуються життям, смакуючи напій сома-раса. Але зрештою вони повертаються на Землю. Це означає, що Місяць населяють живі істоти вищої природи, хоча ми можемо і не сприймати їх нашими недосконалими чуттями.
26 ш́укла-кр̣шн̣е ґатı̄ хй ете
джаґатах̣ ш́а̄ш́вате мате
екайа̄ йа̄тй ана̄вр̣ттім
анйайа̄вартате пунах̣
Послівний переклад
ш́укла—світло; кр̣шн̣е—і темрява; ґатı̄—способи виходу; хі—неодмінно; ете—ці два; джаґатах̣—матеріального світу; ш́а̄ш́вате— Вед; мате—на думку; екайа̄—одним; йа̄ті—йде; ана̄вр̣ттім—до безвороття; анйайа̄—іншим; а̄вартате—повертається; пунах̣— знов. На думку Вед, є два шляхи, які ведуть з цього світу: один при світлі, а другий у пітьмі. Той, хто відходить при світлі, більше не повертається назад, той же, хто залишає цей світ у темряві, повертається знову. Такий самий опис відходу з цього світу й повернення в нього цитує а̄ча̄рйа Баладева Відйа̄бгӯшан̣а із Чга̄ндоґйа Упанішади (5.10.3 – 5). Кармічні працівники та спекулятивні мислителі, з давніх-давен безперервно то залишають цей світ, то повертаються в нього. Вони не досягають остаточного спасіння, бо не вручають себе Кр̣шн̣і.
27 наіте ср̣тı̄ па̄ртга джа̄нан
йоґı̄ мухйаті каш́чана
тасма̄т сарвешу ка̄лешу
йоґа-йукто бгава̄рджуна
Послівний переклад
на—ніколи; ете—ці два; ср̣тı̄—різні шляхи; па̄ртга—син Пр̣тги; джа̄нан—навіть, якщо він знає; йоґı̄—відданий Господа; мухйаті— збентежиться; каш́чана—будь-хто; тасма̄т—тому; сарвешу ка̄лешу—завжди; йоґа-йуктах̣—залучений до свідомості Кр̣шни; бгава—просто стань; арджуна—о Арджуно. Хоча віддані й знають обидва ці шляхи, о Арджуно, вони не турбуються про них. Тому завжди будь непохитно відданим Мені. Тут Кр̣шн̣а радить Арджуні не турбуватись про ці різні шляхи, якими душа може залишити матеріальний світ. Відданому Верховного Господа не треба зумисно готуватись до такого моменту, або надіятись на випадок. Йому слід бути непохитним в свідомості Кр̣шн̣и й виспівувати Харе Кр̣шн̣а. Йому треба знати, що турбуватись про ці шляхи — клопітка справа. Найлегший спосіб цілковитої заглибленості в свідомість Кр̣шн̣и є діяти в дусі служіння Кр̣шн̣і; це зробить шлях в духовне царство безпечним, надійним і прямим. Слово йоґа-йукта особливо важливе в цьому вірші. Хто укріпився в йозі, той всю свою діяльність виконує в свідомості Кр̣шн̣и. Ш́рı̄ Рӯпа Ґосва̄мı̄ радить: ана̄сактасйа вішайа̄н йатга̄ргам упайун̃джатах̣ — «людині не слід прив’язуватись до матеріальної діяльності, а треба робити все в свідомості Кр̣шн̣и». Йдучи таким шляхом, що називається йукта-ваіра̄ґйа, індивід досягає досконалості. Тому відданий спокійно ставиться до описаного тут, бо знає, що віддане служіння Господу забезпечує йому доступ до верховної обителі.
28 ведешу йаджн̃ешу тапах̣су чаіва
да̄нешу йат пун̣йа-пгалам̇ прадішт̣ам
атйеті тат сарвам ідам̇ відітва̄
йоґı̄ парам̇ стга̄нам упаіті ча̄дйам
Послівний переклад
ведешу—у вивченні Вед; йаджн̃ешу—в здійсненні йаджн̃и, жертвопринесення; тапах̣су—вдаючись до різного роду аскез; ча—також; ева—неодмінно; да̄нешу—даючи милостиню; йат—той, хто; пун̣йа-пгалам—наслідок благочестивої праці; прадішт̣ам—те, що випадає на долю; атйеті — перевершує; тат сарвам — усі ті; ідам— це; відітва̄—знаючи; йоґı̄—відданий; парам—верховного; стга̄нам—обителі; упаіті—досягає; ча—також; а̄дйам—одвічного. Той, хто став на шлях відданого служіння, не втрачає плодів вивчення Вед, здійснення жертвопринесень та аскетизму, роздачі милостині або філософських занять та кармічної діяльності. Просто присвятивши себе відданому служінню, він здобуває все це і зрештою досягає верховної вічної обителі. Цей вірш підсумовує зміст сьомої та восьмої глав, які докладно описують саме свідомість Кр̣шн̣и й віддане служіння. Людина повинна вивчати Веди під керівництвом духовного вчителя і вести під його опікою аскетичне, сповнене покут життя. Брахмача̄рı̄ має жити в домі духовного вчителя як слуга й повинен ходити від двору до двору, прохаючи подаяння і приносити його духовному вчителеві. Він приймає їжу лише за вказівкою вчителя, і якщо учитель якогось дня не кличе учня до столу, то учень говіє. Такими є деякі з ведичних засад, що їх дотримуються брахмача̄рі.
Вивчаючи Веди під керівництвом учителя з п’ятирічного віку й до двадцяти років, брахмача̄рı̄ може стати людиною високих чеснот. Вивчення Вед призначене не для того, щоб виховати кабінетного мислителя, а на те, щоб сформувати характер. Після такого виховання брахмача̄рı̄ може одружитись і почати сімейне життя. Як сімейна людина, ґріха̄стга, він зобов’язаний здійснювати багато жертвопринесень, щоб досягти дальшого просвітлення. Він також повинен роздавати милостиню згідно з місцевими звичаями, часом й зважаючи на те, хто просить, і вбачати різницю між добродійністю в благочесті, пристрасті та невігластві. Далі, відмовившись од сімейного життя і ставши ва̄напрастгою, він накладає на себе суворі покути: живе в лісі, носить одяг з кори дерев, тривалий час не голиться тощо. Людина, яка пройшла етапи життя брахмача̄рı̄, ґріха̄стги, ва̄напрастги і, зрештою, саннйа̄сі, сягає досконалої стадії життя. Деякі після цього потрапляють до небесних царств і, досягши ще більшої досконалості, дістають перепустку в духовне небо, — або в безособистісне брахмаджйоті, або на планети Ваікун̣т̣ги, або на Кр̣шн̣алоку. Таким є шлях, що окреслений в ведичній літературі.
Однак, привабливість свідомості Кр̣шн̣и полягає в тому, що одним єдиним змахом, просто присвятивши себе відданому служінню, можна отримати плоди всіх ритуалів, що їх виконують на різних ступенях життя.
Слова ідам̇ відітва̄ вказують на те, що слід глибоко усвідомити настанови, які Ш́рı̄ Кр̣шн̣а дав у цій і в сьомій главах Бгаґавад-ґı̄ти. Треба намагатись зрозуміти ці глави не за допомогою ерудиції чи розумувань, а слухаючи та обговорюючи їх у товаристві відданих Господа. Глави з сьомої по дванадцяту — суть Бгаґавад-ґı̄ти. Перші шість та останні шість глав немов прикривають шість середніх, які Господь особливо охороняє. Якщо комусь пощастило зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту, особливо ці серединні шість глав, у спілкуванні з відданими Господа, — його життя набуває сенсу й окривається славою, незалежно від здійснення покут, жертвопринесень, добродійності, філософських роздумів й т. ін., бо плодів усієї цієї діяльності можна досягти просто перебуваючи в свідомості Кр̣шн̣и.
Той, хто має хоч крихту віри в Бгаґавад-ґı̄ту, повинен вивчати її за допомогою відданого, бо на початку четвертої глави ясно сказано, що Бгаґавад-ґı̄ту можуть зрозуміти лише бгакти; ніхто інший не може збагнути її мети. Тому слід слухати Бгаґавад-ґı̄ту з вуст відданих, а не тих, хто зайнятий розумуваннями. В цьому — ознака віри. Коли людина шукає спілкування з відданим й нарешті знаходить його, вона починає по-справжньому вивчати й розуміти Бгаґавад-ґı̄ту. Завдяки своєму поступові в спілкуванні з відданими, людина залучається до відданого служіння, і на шляху такого служіння розвіюються всі її сумніви щодо Кр̣шн̣и, тобто Бога, Його діяльності, форми, розваг, імені та інших Його ознак. Коли всі побоювання остаточно зникають, людина стверджується в своїх заняттях. Потім у людини з’являється смак до вивчення Бгаґавад-ґı̄ти і її свідомість назавжди заполонює Кр̣шн̣а. І коли людина сягає духовної вершини, її охоплює любов до Кр̣шн̣и. З цього найвищого ступеня досконалості життя відданий безпосередньо переходить до обителі Кр̣шн̣и в духовному небі, до Ґолоки Вр̣ндава̄на, де на нього чекає вічне щастя.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до восьмої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалося осягнення Всевишнього.
1 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ідам̇ ту те ґухйатамам̇
правакшйа̄мй анасӯйаве
джн̃а̄нам̇ віджн̃а̄на-сахітам̇
йадж-джн̃а̄тва мокшйасе ’ш́убга̄т
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; ідам—це; ту— але; те—тобі; ґухйа-тамам—найпотаємніше; правакшйа̄мі—Я кажу; анасӯйаве—незаздрісному; джн̃а̄нам—знання; віджн̃а̄на—реалізоване знання; сахітам—з; йат—яке; джн̃а̄тва̄—знаючи; мокшйасе—ти звільнишся; аш́убга̄т—від злиденного матеріального існування. Верховний Бог-Особа сказав: Мій дорогий Арджуно, ти ніколи не заздриш Мені, і тому Я відкрию тобі найпотаємніше знання, оволодівши яким, ти звільнишся від страждань матеріального існування. На відданого Кр̣шн̣и, який все більше й більше слухає про Всевишнього Господа, сходить просвітлення. Таке слухання рекомендовано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам: «Слова Верховного Бога- Особи сповнені внутрішньої сили, яка виявляє себе, коли віддані обговорюють між собою питання, що пов’язані із Верховним Богом. Цього знання не можна досягти, спілкуючись з академічними вченими і абстрактними теоретиками, бо це є усвідомлене і реалізоване у власному житті, знання».
Відданих завжди приваблює саме служіння і вони постійно слугують Верховному Господеві. Господь бачить умонастрій і щирість кожної окремої живої істоти, поглинутої усвідомленням Кр̣шн̣и, і надає їй відповідний інтелект, щоб вона могла в спілкуванні з відданими зрозуміти науку про Кр̣шн̣у. Бесіди про Кр̣шн̣у приховують у собі надзвичайну силу, і якщо якась щаслива людина бере участь у таких бесідах і намагається засвоїти отримане знання, то це обов’язково сприятиме її поступові до духовного усвідомлення. Господь Кр̣шн̣а бажає, щоб Арджуна став досконалим у відданому служінні Йому і Він надихає Арджуну, торкаючись у дев’ятій главі тем, ще потаємніших, ніж ті, що Він відкрив досі.
Перша глава, самий початок Бгаґавад-ґı̄ти, є вступом до всієї книги; духовне знання, що його описано в другій та третій главах, називають потаємним. Теми, що обговорюються в сьомій та восьмій главах, особливо стосуються відданого служіння Господеві, й оскільки вони несуть просвітлення в свідомості Кр̣шн̣и, їх називають ще більш потаємними. Проте, в дев’ятій главі порушено питання чистої відданості. Тому її називають найпотаємнішою. Той, хто оволодів найпотаємнішим знанням про Кр̣шн̣у, стає трансцендентним; тому він не відчуває матеріального болю, хоча і перебуває в матеріальному світі. В Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу сказано, що будь-яку людину, навіть за обумовленого стану матеріального існування, треба вважати звільненою, якщо вона має щире бажання з любов’ю служити Верховному Господеві. Підтвердження цього ми знаходимо в Бгаґавад-ґı̄ті, в десятій главі, де сказано, що кожний, кого приваблює цей шлях, є звільнена особистість.
Отже, перший вірш має особливе значення. Слова ідам̇ джн̃а̄нам («це знання») стосуються чистого відданого служіння, що складається з дев’яти різновидів діяльності: слухати про Кр̣шн̣у, оспівувати Його, пам’ятати про Нього, служити Йому, поклонятись Йому, молитись Йому, коритись Йому, підтримувати з Ним дружбу і всім жертвувати заради Нього. Дотримуючись дев’яти засад, що складають віддане служіння, людина підіймається до рівня духовної свідомості, свідомості Кр̣шн̣и. Коли її серце відтак очищується від матеріальної скверни, вона може зрозуміти науку про Кр̣шн̣у. Просто збагнути, що жива істота нематеріальна, недостатньо. Це може бути початком духовного усвідомлення, однак людина повинна вбачати різницю між діяльністю на тілесному рівні й духовною діяльністю того, хто розуміє, що він не є тіло.
В сьомій главі ми вже обговорювали надзвичайну могутність Верховного Бога-Особи, Його різні енерґії, вищу і нижчу природи і все матеріальне проявлення. І, нарешті, в дев’ятій главі, прославляється Сам Господь.
Санскритське слово анасӯйаве також важливе в цьому вірші. Взагалі, всі коментатори, навіть високоосвічені, заздрять Кр̣шн̣і, Верховному Богові-Особі. Навіть найбільш ерудовані вчені коментують Бгаґавад-ґı̄ту дуже неточно. Вони заздрять Кр̣шн̣і, і тому їхні коментарі нічого не варті. Істинними є коментарі, які написали віддані Кр̣шн̣и. Заздрісний від природи не може пояснити Бгаґавад-ґı̄ту або дати досконале знання про Кр̣шн̣у. Той, хто критикує Кр̣шн̣у, не знаючи Його — просто невіглас. Отже, таких коментарів слід ретельно уникати. А для того, хто розуміє, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, чиста і трансцендентна Особистість, ці глави будуть дуже корисними.
2 ра̄джа-відйа̄ ра̄джа-ґухйам̇
павітрам ідам уттамам
пратйакша̄ваґамам̇ дгармйам̇
су-сукгам̇ картум авйайам
Послівний переклад
ра̄джа-відйа̄—цар освіти; ра̄джа-ґухйам—цар потаємного знання; павітрам—найчистіше; ідам—це; уттамам—трансцендентальне; пратйакша—безпосереднім досвідом; аваґамам—зрозуміле; дгармйам—релігійний принцип; су-сукгам—дуже щасливе; картум— те, що виконують; авйайам—вічне. Знання це — цар усього знання, таїна з таїн. Це знання — найчистіше, і воно дозволяє безпосередньо пізнати власну сутність шляхом духовного усвідомлення, а тому є досконалістю релігії. Воно безсмертне, і осягнення його радісне. Цю главу Бгаґавад-ґı̄ти названо царем усього знання, тому що вона є суть усіх раніше викладених філософій та систем поглядів. Є сім основних філософів Індії: Ґаутама, Кан̣а̄да, Капіла, Йа̄джн̃авалкйа, Ш́а̄н̣д̣ілйа, Ваіш́ва̄нара і, нарешті, Вйа̄садева, автор Веда̄нта-сӯтри. Таким чином, філософського або трансцендентального знання не бракує. Але Господь каже, що дев’ята глава — цар усього знання, суть усього знання, яке можна черпати з Вед та різних інших філософських джерел. Потаємне трансцендентальне знання дає розуміння різниці між душею і тілом. Але найбільш потаємне знання досягає свого апогею у відданому служінні Господеві, і воно є цар усього знання.
Загалом, люди позбавлені такого прихованого знання; їх виховують у межах неістотного, зовнішнього знання. В межах звичайного освітнього процесу люди вивчають багато різних предметів: політику, соціологію, фізику, хімію, математику, астрономію, технічні науки тощо. У всьому світі є чимало наукових закладів, безліч солідних університетів, але, на жаль, немає жодного університету або учбового закладу, де б вивчали науку про душу. А душа, проте, — найважливіша річ у тілі, без неї тіло втрачає свою вартість. Однак люди надають дуже великого значення тілесним потребам, зовсім не дбаючи про душу, яка оживляє це тіло.
Бгаґавад-ґı̄та, починаючи з другої глави, особливо наголошує на важливості душі. З самого початку Господь каже, що тіло — тлінне, тоді як душа — нетлінна (антаванта іме деха̄ нітйасйокта̄х̣ ш́арı̄рін̣ах̣). Ця потаємна частина знання полягає в простому розумінні того, що духовна душа відмінна од тіла, і що її природа незмінна, непідвладна руйнуванню і вічна. Але це ще не дає позитивної інформації про душу. Іноді людям здається, що душа відмінна од тіла, і що коли тіло закінчує своє існування, душа визволяється з нього і нібито залишається в порожнечі, втрачаючи свою індивідуальність. Але це не так. Як може душа, така активна в тілі, стати абсолютно пасивною, звільнившись з нього? Душа завжди активна. Якщо вона вічна, то вона й вічно активна, і її діяльність в духовному царстві складає найпотаємнішу частину духовного знання. Тому це знання про діяльність духовної душі визначено тут як царя усього знання, найпотаємнішу Його частину.
Це знання, як свідчить ведична література — найчистіша форма всієї діяльності. В Падма Пура̄н̣і проаналізовано гріховну діяльність людини і показано, що гріх походить від гріха. Ті, хто вдаються до кармічної діяльності, заплутуються в гріховних наслідках у їхніх різних фазах та формах. Наприклад, якщо посіяти насіння якогось дерева, це ще не означає, що дерево одразу ж виросте, — на це потрібний час. Спочатку з’являється невеликий пагін, далі він набуває форми дерева, потім цвіте, плодоносить, і лише тоді, коли весь процес завершено, людина, що посіяла сім’я, насолоджується квітами й плодами. Так само і гріховному вчинку потрібний деякий час, щоб почати плодоносити. Існують різні стадії дозрівання гріхів. Людина може перестати грішити, але все ще пожинатиме наслідки або плоди своїх минулих гріховних вчинків. Є гріхи, які поки що перебувають у вигляді сім’я, а є гріхи, які вже плодоносять і плоди яких ми пожинаємо в формі страждань та болі.
Як сказано в двадцять восьмому вірші сьомої глави, людина, що остаточно розквиталася з наслідками своєї гріховної діяльності й цілковито поринула в благочестиву діяльність, звільнившись од двоїстості матеріального світу, присвячує себе відданому служінню Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і. Іншими словами, ті, хто насправді повністю віддали себе Верховному Господеві, вільні від усіх гріховних наслідків. Це підтверджується в Падма Пура̄н̣і:
апра̄рабдга-пгалам̇ па̄пам̇
кӯт̣ам̇ бı̄джам̇ пгалонмукгам
крамен̣аіва пралı̄йета
вішн̣у-бгакті-рата̄тмана̄м
Для тих, хто віддано служить Верховному Богові-Особі, всі гріховні наслідки, — плодоносять вони, чи лише визрівають, чи перебувають у формі насіння, — поступово зникають. Тому очищувальна сила відданого служіння дуже велика; її називають павітрам уттамам, найчистішою. Уттама означає «трансцендентний». Тамас означає «матеріальний світ» або «пітьма», а уттама — «те, що є трансцендентним до матеріальної діяльності». Діяльність у відданості ніколи не слід вважати матеріальною, хоча іноді може здаватися, ніби віддані роблять те ж саме, що й звичайні люди. Але той, хто здатний бачити й розуміється на відданому служінні, напевне знатиме, що справи ці — не матеріальна діяльність. Усі вони духовні, сповнені відданості та вільні від скверни матеріальних ґун̣ природи.
Кажуть, діяльність у відданому служінні настільки досконала, що результати її проявляються негайно. Насправді, можна бачити безпосередні наслідки такої діяльності, і у нас є практичний досвід, що кожна людина, яка оспівує святі імена Кр̣шн̣и (Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе), уникаючи при цьому образ святого імені, відчуває трансцендентне задоволення й дуже швидко очищується від будь-якого матеріального забруднення. Це справді можна спостерігати. Більше того, якщо людина не лише слухає, але й намагається поширювати ідею відданого служіння, або якщо вона сприяє місіонерській діяльності свідомості Кр̣шн̣и, то вона відчуває поступовий духовний проґрес. Поступ в духовному житті не залежить від попередньої освіти чи якоїсь підготовки. Цей спосіб сам по собі настільки чистий, що просто застосовуючи його, людина очищується.
У Веда̄нта-сӯтрі (3.2.26) це описано такими словами: прака̄ш́аш́ ча карман̣й абгйа̄са̄т. «Віддане служіння настільки могутнє, що, просто присвятивши себе йому, людина обов’язково дізнає просвітлення». Практичний приклад цього ми можемо побачити в попередньому житті На̄ради, коли він був сином служниці. Він не мав ніякої освіти і не був народжений у вельможній родині. Але коли його мати стала прислуговувати великим відданим, На̄рада допомагав їй, а у її відсутність сам служив їм. Сам На̄рада каже так:
уччгішт̣га-лепа̄н анумодіто двіджаіх̣
сакр̣т сма бгун̃дже тад-апа̄ста-кілбішах̣
евам̇ правр̣ттасйа віш́уддга-четасас
тад-дгарма ева̄тма-ручіх̣ праджа̄йате
У цьому вірші з Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.5.25) На̄рада описує своє попереднє життя своєму учневі Вйа̄садеві. Він каже, що, прислуговуючи цим чистим відданим, коли вони гостювали в їхньому домі протягом чотирьох місяців, він близько спілкувався з ними. Іноді мудреці залишали трохи їжі на своїх тарілках, і хлопчик, який мив їхні тарілки, одного разу захотів покуштувати тих залишків. Він попрохав дозволу і, діставши його, з’їв ці залишки й одразу ж очистився від усіх гріховних реакцій. Він продовжував їсти залишки їхньої їжі, і поступово серце його стало таким же чистим, як і серця тих мудреців. Великі віддані насолоджувались смаком невпинного відданого служіння Господу, слухаючи про Нього і оспівуючи Його, і На̄рада поступово розвинув у собі цей смак. На̄рада каже далі:
татра̄нвахам̇ кр̣шн̣а-катга̄х̣ праґа̄йата̄м
ануґрахен̣а̄ш́р̣н̣авам̇ манохара̄х̣
та̄х̣ ш́раддгайа̄ ме ’нупадам̇ віш́р̣н̣ватах̣
прійаш́равасй ан̇ґа мам̇а̄бгавад ручіх̣
Спілкуючись з мудрецями, він розвинув у собі смак до слухання про Кр̣шн̣у й оспівування Господньої слави, і велике прагнення відданого служіння Господеві охопило його. Тобто, як сказано у Веда̄нта-сӯтрі: прака̄ш́аш́ ча карман̣й абгйа̄са̄т — «якщо людина просто присвячує себе діяльності у відданому служінні, то все відкривається їй саме по собі, і вона може зрозуміти все». Це називають пратйакшею, або безпосереднім сприйманням.
Слово дгармйам означає «шлях релігії». На̄рада був сином служниці. Він не мав можливості ходити до школи. Він просто допомагав своїй матері, і, на щастя, їй якось трапилось слугувати відданим. Хлопчик На̄рада теж дістав таку добру нагоду, і, просто спілкуючись з відданими Господа, досяг вищої мети релігії. Вища мета будь-якої релігії — віддане служіння, як запевняє Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (са ваі пум̇са̄м̇ паро дгармо йато бгактір адгокшадже). Релігійні люди здебільшого не знають, що вищою досконалістю релігії є досягнення стадії відданого служіння Господеві. Ми вже торкались цього, обговорюючи останній вірш восьмої глави (ведешу йаджн̃ешу тапах̣су чаіва) — для самоусвідомлення потрібне ведичне знання. Але На̄рада, хоча ніколи не мав духовного вчителя і не був обізнаний з ведичними принципами, здобув найвищого результату вивчення Вед. Це настільки могутній спосіб, що, навіть не виконуючи реґулярно релігійних обрядів, людина може піднятись до вищого ступеня досконалості. Як це можливо? Пояснення ми знаходимо в ведичній літературі: а̄ча̄рйава̄н пурушо веда. Той, хто спілкується з великими а̄ча̄рйами, навіть якщо він неосвічений і ніколи не вивчав Веди, може здобути все знання, необхідне для духовного усвідомлення.
Шлях відданого служіння Господеві сповнений радості (су-сукгам). Чому? Віддане служіння складається з ш́раван̣ам̇ кı̄ртанам̇ вішн̣ох̣, тобто можна просто слухати співи, що прославляють Господа, або відвідувати філософські лекції з трансцендентального знання, що їх дають авторитетні а̄ча̄рйі. Просто відвідуючи їх, людина може вчитися; крім того вона може їсти рештки запропонованої Господеві їжі — приємні та смачні страви. Будь-яке віддане служіння приносить радість. Можна віддано служити Господу навіть у найзлиденніших умовах. Господь каже: патрам̇ пушпам̇ пгалам̇ тойам. Він радий прийняти від бгакти будь-яке підношення. Лист, квітку, плід або просто воду, які можна знайти в будь-якому місці на планеті — все це може бути запропоноване будь-якою людиною, незалежно від її соціального становища, і Господь прийме, якщо підношення робитиметься з любов’ю. Історія знає чимало прикладів цього. Просто скуштувавши листя туласı̄, запропоноване лотосним стопам Господа, такі великі мудреці, як Санат-кума̄ра, стали великими відданими. Це свідчить про те, що віддане служіння дуже приємне і виконується з радістю. Бог приймає тільки любов, з якою Йому пропонують різні підношення.
Тут сказано, що віддане служіння Господеві існує вічно. Це суперечить твердженням філософів ма̄йа̄ва̄ді. Хоча вони іноді і звертаються до відданого служіння, вони гадають, що їм треба продовжувати його лише доти, доки вони не досягнуть звільнення, але, звільнившись, вони «зливаються з Богом в одне ціле». Таке тимчасове пристосовницьке служіння не є чистим відданим служінням. Істинне віддане служіння продовжується і після звільнення. Коли відданий вирушає на духовну планету в Божому царстві, там він також служить Верховному Господеві. Він не прагне стати єдиним з Верховним Господом.
Згодом ми дізнаємося з Бгаґавад-ґı̄ти, що істинне віддане служіння лише починається після звільнення. Вивільнившись, жива істота досягає стану Брахмана (брахма-бгӯта), і лише тоді фактично починається її віддане служіння (самах̣ сарвешу бгӯтешу мад-бгактім̇ лабгате пара̄м). Ніхто не може збагнути Верховного Бога-Особу, із власної примхи вдавшись до карма-йоґи, джн̃а̄на-йоґи, ашт̣а̄н̇ґа- йоґи або будь-якої іншої йоґи. За допомогою методів йоґи людина може якось підійти до бгакті-йоґи, але, не піднявшись до ступеня відданого служіння Господеві, вона не зможе усвідомити Особу Бога. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також стверджується, що, очистившись на шляху відданого служіння, слухаючи Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам або Бгаґавад-ґı̄ту від душ, що усвідомили себе, людина може зрозуміти науку про Кр̣шн̣у, тобто науку про Бога. Евам̇ прасанна-манасо бгаґавад-бгакті-йоґатах̣. Коли серце людини очищується від усього зайвого, вона починає розуміти, що таке Бог. Таким чином, віддане служіння, свідомість Кр̣шн̣и, є вершина пізнання і цар усього потаємного знання. Це — найчистіша форма релігії, і її можна здійснювати з радістю, без ускладнень. Тому слід прийняти її.
3 аш́раддадга̄нах̣ пуруша̄
дгармасйа̄сйа парантапа
апра̄пйа ма̄м̇ нівартанте
мр̣тйу-сам̇са̄ра-вартмані
Послівний переклад
аш́раддадга̄на̄х̣—ті, хто не має віри; пуруша̄х̣—такі люди; дгармасйа—до релігійного процесу; асйа—цього; парантапа—вбивця ворогів; апра̄пйа—не здобуваючи; ма̄м—Мене; нівартанте—повертаються; мр̣тйу—смерті; сам̇са̄ра—в матеріальному існуванні; вартмані—на шлях. О звитяжний, ті, хто не має віри у віддане служіння, не можуть досягти Мене. Тому вони повертаються в матеріальний світ, на шлях народжень й смерті. Невіруючі не можуть іти шляхом відданого служіння — таким є значення цього вірша. Віра виникає від спілкування з відданими. Але безталанні люди, навіть вислухавши всі свідчення ведичної літератури від видатних особистостей, так і не віднаходять віри в Бога. Вони сумніваються і не можуть впевнитись у необхідності відданого служіння Господеві. Отже, віра — це найважливіший чинник проґресу в свідомості Кр̣шн̣и. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті сказано, що віра — це цілковита переконаність у тому, що просто завдяки служінню Верховному Господеві Ш́рı̄ Кр̣шн̣і жива істота може стати досконалою. Такою є справжня віра. Як сказано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (4.31.14):
йатга̄ тарор мӯла-нішечанена
тр̣пйанті тат-скандга-бгуджопаш́а̄кга̄х̣
пра̄н̣опаха̄ра̄ч ча йатгендрійа̄н̣а̄м̇
татгаіва сарва̄рган̣ам ачйутеджйа̄
«Вода, якою поливають коріння дерева, благотворно впливає й на віти та листя цього дерева, їжа, що потрапила в шлунок, викликає задоволення почуттів у всьому тілі. Так само трансцендентне служіння Верховному задовольняє всіх напівбогів і всіх інших живих істот». Таким чином, прочитавши Бгаґавад-ґı̄ту, слід відразу зробити необхідні висновки, тобто відмовитись від усіх інших занять і присвятити себе служінню Верховному Господеві Кр̣шн̣і, Богові-Особі. Переконаність в справедливості такої життєвої філософії і є віра.
Становлення такої віри складає шлях свідомості Кр̣шн̣и. Існують три розподіли людей, що усвідомлюють Кр̣шн̣у. До третього класу належать ті, в кого немає віри. Формально вони можуть виконувати якісь дії у відданому служінні, але вони не здатні досягти вищої стадії досконалості. Швидше всього вони через деякий час зійдуть з цього шляху. Вони починають служити Кр̣шн̣і, але через відсутність переконаності та віри, їм дуже важко залишатись в свідомості Кр̣шн̣и. В нашій місіонерській діяльності ми бачимо, що люди, буває, приходять в свідомість Кр̣шн̣и з якимись прихованими мотивами, але, поліпшивши трохи своє матеріальне становище, вони відмовляються від служіння Господу й знову повертаються до колишнього життя. Лише завдяки вірі людина може розвивати свою свідомість Кр̣шн̣и. Що стосується вдосконалення віри, то той, хто добре знає літературу, присвячену відданому служінню, і досяг непохитної віри — належить до першого класу людей в свідомості Кр̣шн̣и. До другого класу належать ті, хто не дуже добре розуміються на священних писаннях, але щиро вірять в те, що кр̣шн̣а- бгакті, або служіння Кр̣шн̣і є найкращим шляхом, і така щира переконаність підтримує їх. Вони стоять вище від людей третього класу, які не мають ні досконалого знання писань, ні твердої віри, бо завдяки спілкуванню з відданими та по своїй душевній чистоті намагаються слідувати шляхом відданого служіння. Віруючі, що належать до третього класу, можуть залишати віддане служіння, на відміну від відданих другого і, особливо, першого класу. Віддані першого класу врешті-решт неодмінно досягнуть досконалості. Щодо відданих третього класу в свідомості Кр̣шн̣и, то, незважаючи на їхню віру в те, що віддане служіння Кр̣шн̣і є благо, вони ще не набули справжнього знання про Кр̣шн̣у з таких джерел, як Ш́рı̄мад- Бга̄ґаватам і Бгаґавад-ґı̄та̄. Іноді ці люди виявляють схильність до карма-йоґи та джн̃а̄на-йоґи, а іноді вони впадають в тугу й неспокій, але, коли захоплення карма-йоґою і джн̃а̄на-йоґою проходить, вони стають відданими першого або другого класу. Віра в Кр̣шн̣у також підрозділяється на три рівні, які описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам в одинадцятій пісні також описано відданість першого, другого і третього порядку. Але ті, хто не здобуває віри навіть почувши про Кр̣шн̣у та про досконалість відданого служіння, і які думають, що все це лише порожнє вихваляння, — таким людям цей шлях видається надто важким, навіть якщо формально вони і служать Кр̣шн̣і. Надто мала надія, що вони колись досягнуть досконалості. Таким чином, віра дуже важлива у відданому служінні Господеві.
4 майа̄ татам ідам̇ сарвам̇
джаґад авйакта-мӯртіна̄
мат-стга̄ні сарва-бгӯта̄ні
на ча̄хам̇ тешв авастгітах̣
Послівний переклад
майа̄—Мною; татам—пронизано; ідам—це; сарвам—усе; джаґат — космічне проявлення; авйакта-мӯртіна̄ — непроявленою формою; мат-стга̄ні—в Мені; сарва-бгӯта̄ні—усі живі істоти; на—не; ча—також; ахам—Я; тешу—в них; авастгітах̣—розташований. Я, в Своїй непроявленій формі, пронизую весь усесвіт. Всі істоти перебувають в Мені, але Я — не в них. Верховного Бога-Особу не можна осягти за допомогою грубого матеріального чуття. В Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.234) сказано:
атах̣ ш́рı̄-кр̣шн̣а-на̄ма̄ді
на бгавед ґра̄хйам індрійаіх̣
севонмукге хі джіхва̄дау
свайам ева спгуратй адах̣
(Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.234)
Ім’я, слава, ігри, розваги й усе інше, що пов’язане з Господом Ш́рı̄ Кр̣шн̣ою, неможливо зрозуміти за допомогою матеріального чуття. Він відкривається лише тим відданим, які під відповідним керівництвом з любов’ю служать Йому. В Брахма-сам̇гіті (5.38) сказано: према̄н̃джана-ччгуріта-бгакті-вілочанена сантах̣ садаіва хр̣дайешу вілокайанті — «хто розвинув в собі почуття трансцендентної любові до Верховного Бога-Особи, Ґовінди, може постійно споглядати Його як у своєму серці, так і зовні. Він невидимий для загальної маси людей». Тут сказано, що, незважаючи на те, що Він — усепроникаючий та всюдисущий, Його не можна збагнути за допомогою матеріального чуття. Це описано тут словами авйакта-мӯртіна̄. Проте насправді, хоча ми й не можемо бачити Його, все перебуває в Ньому. Як ми вже довідались із сьомої глави, все матеріальне космічне проявлення являє собою лише поєднання двох Його різних енерґій — вищої, духовної і нижчої, матеріальної. Так само, як сонячне світло поширюється по всьому всесвіті, енерґія Господа пронизує все творіння, і все тримається на цій енерґії.
Хтось може вважати, що Господь втратив Своє особистісне існування через те, що Він перебуває скрізь. Але така думка хибна, і, щоб спростувати її, Господь каже: «Я перебуваю скрізь, і все перебуває в Мені, і все ж таки Я стою осторонь». Так, наприклад, цар очолює уряд, який являє собою вияв його енерґії. Різні урядові заклади — це лише енерґії царя, і кожний з них спирається на владу царя. Однак, було б нерозумним чекати, щоб цар особисто був присутнім в кожній з установ. Це грубий приклад. Але таким самим способом усі проявлення, які ми бачимо, і все, що існує як в матеріальному, так і духовному світах — засновано на енерґії Верховного Бога-Особи. Творіння виникає завдяки поширенню Його різних енерґій, і, як запевняє Бгаґавад-ґı̄та̄: вішт̣абгйа̄хам ідам̇ кр̣тснам — «Він перебуває скрізь завдяки Своїм особистісним проявленням, поширюючи Себе в різноманітних енерґіях».
5 на ча мат-стга̄ні бгӯта̄ні
паш́йа ме йоґам аіш́варам
бгӯта-бгр̣н на ча бгӯта-стго
мама̄тма̄ бгӯта-бга̄ванах̣
Послівний переклад
на—ніколи; ча—також; мат-стга̄ні—розташовані в Мені; бгӯта̄ні—усі істоти; паш́йа—тільки побач; ме—Мою; йоґам аіш́варам— незбагненну містичну силу; бгӯта-бгр̣т̣—Той, хто підтримує всі живі істоти; на—ніколи; ча—також; бгӯта-стгах̣—в космічному проявленні; мама—Моя; а̄тма̄—сутність; бгӯта-бга̄ванах̣—джерело всіх проявлень. І все ж таки все створене не покоїться в Мені. Поглянь лише на Мою незбагненну містичну силу! Хоча Я і підтримую всі живі істоти і перебуваю скрізь, Я не є частиною космічного проявлення, тому що Я Сам — джерело творіння. Господь говорить, що все засновано на Ньому (мат-стга̄ні сарва-бгӯта̄ні). Над цим варто замислитись. Господь не причетний безпосередньо до підтримування та забезпечення матеріального проявлення. Іноді ми бачимо зображення Атланта — тримаючи земну кулю на своїх раменах, він виглядає дуже стомленим. Цей образ не має нічого спільного з образом Кр̣шн̣и, що підтримує створений Ним усесвіт. Кр̣шн̣а каже, що хоча все засновано на Ньому, Він стоїть осторонь. Планетні системи плавають у просторі, і простір той — енерґія Верховного Господа. Але Він відмінний від простору. Його становище інше. Тому Господь каже: «Хоча всі планети і всесвіти покояться на Моїй незбагненній енерґії, Я, Верховний Бог-Особа, стою осторонь них». Такою є незбагненна могутність Господа.
У ведичному словнику Нірукті сказано: йуджйате ’нена дурґгат̣ешу ка̄рйешу — «Верховний Господь віддається незбагненно чудесним розвагам, виявляючи Свої енерґії». У Нього в розпорядженні є різноманітні могутні енерґії, і рішення, які Він приймає — остаточні. Саме так слід розуміти Верховного Бога-Особу. Ми можемо мати намір зробити щось, але стільки перепон виникає на нашому шляху, що іноді неможливо влаштувати все так, як того хотілося б. Але якщо Кр̣шн̣а бажає зробити що-небудь, то просто з Його волі все здійснюється настільки досконало, що ніхто не може збагнути, як це відбувається. Господь пояснює це так: хоча Він і підтримує й забезпечує всім необхідним усе матеріальне творіння, Сам Він не торкається його. Все створюється, все підтримується, все зберігається і все знищується просто з Його верховної волі. Немає різниці між Його розумом і Ним Самим (на відміну од нас і нашого теперішнього матеріального розуму), бо Він — абсолютний дух. Водночас Господь присутній у всьому, але звичайна людина не може зрозуміти, яким чином Він присутній особисто. Він відмінний од матеріального проявлення, однак усе тримається на Ньому. Це пояснено тут як йоґам аіш́варам, містична сила Верховного Бога-Особи.
6 йатга̄ка̄ш́а-стгіто нітйам̇
ва̄йух̣ сарватра-ґо маха̄н
татга̄ сарва̄н̣і бгӯта̄ні
мат-стга̄нı̄тй упадга̄райа
Послівний переклад
йатга̄—зовсім як; а̄ка̄ш́а-стгітах̣—розташований у небі; нітйам—завжди; ва̄йух̣—вітер; сарватра-ґах̣—що дме повсюди; маха̄н—великий; татга̄—подібно; сарва̄н̣і бгӯта̄ні—усі створені істоти; мат-стга̄ні—перебувають в Мені; іті—таким чином; упадга̄райа—спробуй зрозуміти. Спробуй зрозуміти: як і могутній вітер, що дме повсюди, завжди залишається в небі, так усі створені істоти завжди перебувають в Мені. Звичайній людині майже неможливо збагнути, яким чином величезне матеріальне творіння спочиває в Господі. Однак, Господь наводить приклад, що допомогає нам зрозуміти це. Небо, можливо, є найбільше проявлення, яке ми можемо собі уявити. І в цьому небі вітер або повітря — найбільший прояв космосу. Переміщення повітря впливає на розвій і рух усього. Але яким би могутнім не був вітер, він існує лише в межах неба, і зовні неба вітру немає. Так само, всі гідні подиву космічні проявлення існують з вищої Божої волі, і їх усіх підпорядковано цій верховній волі. Взагалі кажуть, що і травинка не ворухнеться без волі на те Верховного Бога-Особи. Отже, все рухається з Його волі: з Його волі все твориться, все зберігається і все знищується. Він, проте, стоїть осторонь усього, як небо, що його не торкаються ніякі переміщення повітря.
В Упанішадах сказано: йад-бгı̄ша̄ ва̄тах̣ павате — «вітер віє саме із страху перед Верховним Господом». (Таіттірı̄йа Упанішада 2.8.1). В Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішаді (3.8.9) сказано: етасйа ва̄ акшарасйа праш́а̄сане ґа̄рґі сӯрйа-чандрамасау відгр̣тау тішт̣гата етасйа ва̄ акшарасйа праш́а̄сане ґа̄рґі дйа̄в-а̄пр̣тгівйау відгр̣тау тішт̣гатах̣ — «згідно з вищим велінням, під наглядом Верховного Бога-Особи рухаються Місяць, Сонце та всі інші великі планети». І в Брахма-сам̇гіті (5.52) також сказано:
йач-чакшур еша савіта̄ сакала-ґраха̄н̣а̄м̇
ра̄джа̄ самаста-сура-мӯртір аш́еша-теджа̄х̣
йасйа̄джн̃айа̄ бграматі самбгр̣та-ка̄ла-чакро
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
Це опис руху Сонця. Тут сказано, що Сонце вважають оком Верховного Господа і що воно наділене могутньою властивістю поширювати тепло і світло. І все ж таки воно рухається по визначеній орбіті, з наказу і згідно з верховною волею Ґовінди. Отже, в ведичній літературі ми знаходим свідчення того, що матеріальне проявлення, яке здається нам таким чудовим і величним, перебуває під повним контролем Верховного Бога-Особи. Про це йтиме мова в дальших віршах цієї глави.
7 сарва-бгӯта̄ні каунтейа
пракр̣тім̇ йа̄нті ма̄міка̄м
калпа-кшайе пунас та̄ні
калпа̄дау віср̣джа̄мй ахам
Послівний переклад
сарва-бгӯта̄ні—усі створені істоти; каунтейа—син Кунтı̄; пракр̣тім—в природу; йа̄нті—входять; ма̄міка̄м—Мою; калпа-кшайе— наприкінці віків; пунах̣—знову; та̄ні—усі ті; калпа-а̄дау—на початку віків; віср̣джа̄мі—створюю; ахам—Я. О сину Кунтı̄, наприкінці віків усі матеріальні проявлення входять в Мою природу, а на початку наступних Своєю могутністю Я творю їх знову. Творіння, збереження і знищення матеріального космічного проявлення цілковито залежать від вищої волі Верховного Бога-Особи. «Наприкінці віків» означає «із смертю Брахми». Брахма живе сто років, і один його день налічує 4 300 000 000 наших земних років. Його ніч триває стільки ж. Місяць його життя складається з тридцяти таких днів і ночей, а його рік складається з дванадцяти місяців. Через сто таких років, коли Брахма̄ вмирає, всесвіт спустошується, тобто знищується, це означає, що енерґія, яку виявив Верховний Господь, знов повертається в Нього. Потім знову, коли це потрібно, космічний світ проявляється з волі Господа: Баху сйа̄м — «хоча Я один, Я стаю багатьма». Так гласить ведичний афоризм (Чга̄ндоґйа Упанішада 6.2.3). Господь поширює Себе через матеріальну енерґію, і все космічне проявлення виникає знову.
8 пракр̣тім̇ сва̄м авашт̣абгйа
віср̣джа̄мі пунах̣ пунах̣
бгӯта-ґра̄мам імам̇ кр̣тснам
аваш́ам̇ пракр̣тер ваш́а̄т
Послівний переклад
пракр̣тім — матеріальну природу; сва̄м — Моєї власної сутності; авашт̣абгйа—входячи в; віср̣джа̄мі—Я створюю; пунах̣ пунах̣— знову й знову; бгӯта-ґра̄мам—весь космічний прояв; імам—цей; кр̣тснам—загалом; аваш́ам—сам по собі; пракр̣тех̣—сили природи; ваш́а̄т—з обов’язку. Весь космічний порядок підвладний Мені. Згідно Моєї волі і задуму він автоматично проявляється знову й знову, і з Моєї волі він знищується під кінець. Матеріальний світ є виявом нижчої енерґії Верховного Бога-Особи. Це вже пояснювалося кілька разів. Під час творення матеріальна енерґія, махат-таттва, вивільняється, і Господь входить у неї в формі Свого першого пуруша-втілення, Маха̄-Вішн̣у. Він покоїться в причинному океані й видихає незліченні всесвіти. В кожний всесвіт Господь знову входить як Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у. Всі світи створено таким чином. Далі Господь виявляє Себе як Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, і цей Вішн̣у входить у все, — навіть в атом. Це пояснюється тут. Він входить у все.
Щодо живих істот, то ними запліднюється матеріальна природа і залежно від своїх минулих дій вони посідають різні становища. Так починається діяльність матеріального світу. Діяльність різних видів живих істот починається з найпершого моменту творення. Неправильно вважати, що все еволюціонує. Різні види живих істот створюються одразу, разом із всесвітом. Люди, тварини, звірі, птахи — все створюється одночасно, тому що бажання, які живі істоти мали в момент минулого знищення, виявляються знову. Слово аваш́ам тут ясно вказує на те, що живі істоти не мають нічого спільного з процесом творення. Просто знову виявляється становище, в якому вони перебували в їхньому минулому житті в період минулого творення і все це здійснюється лише з волі Всевишнього. Такою є незбагненна могутність Верховного Бога-Особи. І Він нічим не зв’язаний з усіма різними видами життя, що створені з Його волі. Творення відбувається для того, щоб дати можливість різним живим істотам виявити свої нахили, і після творення Господь не втручається в подальші події.
9 на ча ма̄м̇ та̄ні карма̄н̣і
нібадгнанті дганан̃джайа
уда̄сı̄на-вад а̄сı̄нам
асактам̇ тешу кармасу
Послівний переклад
на—ніколи; ча—також; ма̄м—Мене; та̄ні—усі ті; карма̄н̣і—діяльність; нібадгнанті—зв’язують; дганан̃джайа—завойовник багатств; уда̄сı̄на-ват — нейтрально; а̄сı̄нам — розташованого; асактам—без прихильності; тешу—до тієї; кармасу—діяльності. О Дганан̃джайа, вся ця робота не сковує Мене. Я завжди незалежний від усієї матеріальної діяльності й перебуваю в нейтральному становищі. У зв’язку з цим не слід думати, що Верховний Бог- Особа бездіяльний. В духовному світі Він завжди проводить Свій час у розвагах. В Брахма-сам̇гіті (5.6) сказано: а̄тма̄ра̄масйа тасйа̄сті пракр̣тйа̄ на сама̄ґамах̣ — «Він завжди заглиблений в Свою вічну, сповнену блаженства духовну діяльність, і Він не має нічого спільного з матеріальною діяльністю». Матеріальну діяльність виконують різні Його потенції. Господь завжди нейтральний стосовно матеріальної діяльності створеного світу. На таку нейтральність вказує тут слово уда̄сı̄на-ват. Хоча Господь повністю контролює всю матеріальну діяльність аж до найменших деталей, Він посідає нейтральне становище. Можна навести приклад судді, який сидить на своєму місці в суді. Багато чого відбувається з його наказу: когось вішають, когось садять за ґрата, хтось отримує величезне багатство — суддя ж залишається безстороннім. Він не має нічого спільного з усіма цими втратами і здобутками. Так само й Господь завжди безсторонній, хоча Він тримає в Своїх руках усі галузі діяльності. У Веда̄нта-сӯтрі (2.1.34) стверджується: ваішамйа-наірґгр̣н̣йе на — «Він перебуває поза двоїстістю матеріального світу». Він трансцендентний щодо цієї двоїстості. Він також не прив’язаний до творення і знищення матеріального світу. Живі істоти відповідно до своїх минулих вчинків дістають різні тіла різних форм життя, і Господь не втручається в це.
10 майа̄дгйакшен̣а пракр̣тіх̣
сӯйате са-чара̄чарам
хетуна̄нена каунтейа
джаґад віпарівартате
Послівний переклад
майа̄ — Мною; адгйакшен̣а — наглядом; пракр̣тіх̣ — матеріальна природа; сӯйате—проявляє; са—обидва; чара-ачарам—рухоме й нерухоме; хетуна̄—причиною; анена—цим; каунтейа—син Кунтı̄; джаґат—космічне проявлення; віпарівартате—працює. Матеріальна природа, що є однією з Моїх енерґій, працює під Моїм наглядом, о сину Кунтı̄, виробляючи всі рухомі й нерухомі істоти. Під її керуванням це проявлення твориться і знищується знову й знову. Тут ясно сказано, що Верховний Господь, хоча Він і стоїть осторонь будь-якої діяльності матеріального світу, залишається верховним правителем. Верховний Господь — це вища воля і передумова матеріального проявлення, але розпорядником у матеріальному світі є матеріальна природа. Кр̣шн̣а також запевняє в Бгаґавад-ґı̄ті, що Він — батько всіх живих істот, у всіх їхніх формах і видах. Батько вносить сім’я в утробу матері для того, щоб народилася дитина, так само і Верховний Господь одним Своїм поглядом вносить усі живі істоти в утробу матеріальної природи, і вони виходять звідти в різних формах і видах, згідно з їхньою минулою діяльністю та бажаннями. Всі живі істоти, хоча їх і народжено через погляд Верховного Господа, отримують свої відповідні тіла згідно із своїми минулими вчинками і бажаннями. Відтак, Господь не зв’язаний безпосередньо з матеріальним творінням. Він просто кидає погляд на матеріальну природу, від чого вона збуджується, і все негайно створюється. Господь кидає погляд на матеріальну природу, і, звичайно, тим самим Він виконує певну діяльність; але безпосередньо Він ніяк не зв’язаний з проявленням матеріального світу. В смр̣ті наведено такий приклад: якщо людина бачить перед собою запашну квітку, то своїм нюхом вона сприймає її аромат, хоча квітка і нюх відокремлені одне від одного. Схожий зв’язок існує також між матеріальним світом і Верховним Богом-Особою. Насправді ж, Він не має нічого спільного з матеріальним світом, Він лише творить його за допомогою Свого погляду й визначає його шляхи. Загалом, матеріальна природа без нагляду Верховного Бога-Особи непрацездатна. Верховна Особистість, проте, відокремлена від будь-якої матеріальної діяльності.
11 аваджа̄нанті ма̄м̇ мӯд̣га̄
ма̄нушı̄м̇ танум а̄ш́рітам
парам̇ бга̄вам аджа̄нанто
мама бгӯта-махеш́варам
Послівний переклад
аваджа̄нанті—зневажають; ма̄м—Мене; мӯд̣га̄х̣—нерозумні люди; ма̄нушı̄м—в людській подобі; танум—тіло; а̄ш́рітам—того, хто приймає; парам — трансцендентного; бга̄вам — природи; аджнантах̣—без знання; мама—Моєї; бгӯта—усього, що існує; маха̄-ı̄ш́варам—вищого володаря. Дурні зневажають Мене, коли Я з’являюсь в образі людини. Вони не знають моєї трансцендентної природи Верховного Господа, владного над усім сущим. З попередніх пояснень стає зрозумілим, що Верховний Бог-Особа, хоча і з’являється в людській подобі, не є звичайною людиною. Бог-Особа, який керує творенням, підтримуванням і знищенням усього космічного проявлення, не може бути людською істотою. І все ж таки багато людей, бідних на розум, вважають Кр̣шн̣у просто могутньою людиною й нічим більше. Насправді ж Він — одвічна Верховна Особистість, як це підтверджується в Брахма-сам̇гіті (ı̄ш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣): Він — Верховний Господь.
Існує багато ı̄ш́вар, керівників, і всі вони різні за ранґом. В матеріальному світі в якомусь апараті управління можна зустріти директорів та офіційних осіб, над ними — секретар, що підпорядкований міністрові, а над міністром — президент. Кожний з названих людей чимось керує і кожного з них контролює хтось вищий. У Брахма-сам̇гіті сказано, що Кр̣шн̣а — верховний управитель; безсумнівно, як в матеріальному світі, так і в духовному є чимало керівників, але Кр̣шн̣а — верховний правитель (ı̄ш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣), і тіло Його — сач-чід-а̄нанда, нематеріальне.
Матеріальні тіла не здатні вершити дива, які було описано в попередніх віршах. Його ж тіло вічне, сповнене блаженства і знання. Хоча Він не є звичайною людиною, невігласи не розуміють цього і зневажають Його. Його тіло названо тут ма̄нушı̄м, тому що Він діє зовсім як людина, друг Арджуни, політик, якого втягнуто в битву на Курукшетрі. Багато в чому Він діє як звичайна людина, але насправді Його тіло сач-чід-а̄нанда-віґраха—вічне блаженство й абсолютне знання. Мовою Вед це звучить як сач-чід-а̄нанда-рӯпа̄йа кр̣шн̣а̄йа: «Я схиляюсь в пошані перед Верховним Богом-Особою, Кр̣шн̣ою, який є вічна блаженна форма знання» (Ґопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.1). У Ведах є й інші згадки про це. Там екам̇ ґовіндам: «Ти — Ґовінда, Який приносить насолоду почуттям і радість коровам». Сач-чід-а̄нанда-віґраха: «І Твоя форма трансцендентна, сповнена знання, блаженства і вічності». (Ґопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.38)
Незважаючи на трансцендентні властивості тіла Господа Кр̣шн̣и, сповненого блаженства і знання, є багато так званих «вчених» і коментаторів Бгаґавад-ґı̄ти, які зневажають Кр̣шн̣у, ставлячись до Нього як звичайної людини. Завдяки якійсь благочестивій діяльності в минулому житті, вони можуть народжуватись геніями, але таке їхнє уявлення про Кр̣шн̣у є наслідком низького рівня знань. Такий учений є мӯд̣га, бо тільки нерозумні вважають Кр̣шн̣у за звичайну людську істоту, не відаючи про приховану потаємну діяльність Верховного Господа і Його різних енерґій. Вони не знають, що тіло Кр̣шн̣и — це символ довершеного знання й блаженства, що Він — володар усього сущого, і що Він може дарувати звільнення кожному. Вони зневажають Його, бо не відають, що Кр̣шн̣а наділений безліччю трансцендентних якостей.
Не знають вони і того, що сама поява Верховного Бога-Особи в матеріальному світі — це проявлення Його внутрішньої енерґії. Він є володар матеріальної енерґії. Тут Господь знову заявляє — як це вже пояснювалось у деяких місцях, — що матеріальна енерґія, хоча вона і дуже могутня (мама ма̄йа̄ дуратйайа̄), перебуває цілком під Його владою, і що той, хто вручає себе Йому, вивільнюється з рабства матеріальної енерґії. Якщо душа, вручивши себе Кр̣шн̣і, може позбутись впливу матеріальної енерґії, то як же Верховний Господь, який керує творенням, підтримуванням і знищенням усієї космічної природи, може мати матеріальне тіло, подібно до нас? Отже, таке уявлення про Кр̣шн̣у — цілковита безглуздість. Але обмежені люди не можуть збагнути, як це Кр̣шн̣а, являючи Себе у людській подобі, може бути водночас повелителем усіх атомів і всього гігантського проявлення всесвітньої форми, тобто — Верховним Богом-Особою. Величезне і найдрібніше перебуває поза їхнім розумінням, і вони не можуть уявити собі, що істота, яка має людську подобу, може водночас керувати як нескінченним, так і найдрібнішим. І хоча Він контролює як нескінченне так і обмежене, Він перебуває осторонь цього прояву. Щодо Його йоґам аіш́варам, Його незбагненної трансцендентної енерґії, то кажуть, що Він може керувати нескінченним і обмеженим водночас, Сам залишаючись осторонь. Хоча вбогі на розум люди не можуть уявити собі, як Кр̣шн̣а, який являє Себе у людській подобі, може керувати безконечним і обмеженим, чисті віддані визнають це, бо знають, що Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа. І тому вони цілковито віддаються Йому і заглиблюються в свідомість Кр̣шн̣и, любовне служіння Господу.
Існує багато розбіжностей між імперсоналістами та персоналістами щодо явлення Господа в людському образі. Але звернімось до Бгаґавад-ґı̄ти і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, авторитетних джерел, що викладають науку про Кр̣шн̣у, і нам стане зрозумілим, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Кр̣шн̣а не звичайна людина, хоча він і явився на Землю в людській подобі. В першій главі першої пісні Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам описано, як мудреці, очолювані Ш́аунакою, почали розпитувати про діяння Кр̣шн̣и такими словами:
кр̣тава̄н кіла карма̄н̣і
саха ра̄мен̣а кеш́ава̄х̣
аті-мартйа̄ні бгаґава̄н
ґӯд̣гах̣ капат̣а-ма̄н̣ушах̣
«Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, Верховний Бог-Особа, як і Балара̄ма, видавав себе за людину, і, прибравши такого образу, здійснив багато надлюдських діянь» (Бга̄ґ. 1.1.20). Явлення Господа у вигляді людини спантеличує недалеких людей. Жодна людина не здатна на ті чудові вчинки, що їх здійснив Кр̣шн̣а, коли був присутній на Землі. Кр̣шн̣а представ перед Своїми батьком та матір’ю, Васудевою й Девакı̄, чотирируким, але після молитв батьків Він перемінився на звичайну дитину. Як сказано у Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.3.46): бабгӯва пра̄кр̣тах̣ ш́іш́ух̣ — «Він став геть як звичайна дитина, звичайна людська істота». В одинадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти розповідається, як Арджуна молився про те, щоб побачити чотирируку форму Кр̣шн̣и (тенаіва рӯпен̣а чатур-бгуджена). Явивши йому цю форму, Кр̣шн̣а, зглянувшись на прохання Арджуни, знову прибрав одвічної людиноподібної форми (ма̄нушам̇ рӯпам). Такі різноманітні специфічні достоїнства Верховного Господа зовсім не властиві пересічній людській істоті.
Деякі з тих, кого заражено філософією ма̄йа̄ва̄дı̄, зневажають Кр̣шн̣у й цитують один вірш із Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (3.29.21), щоб довести, нібито Кр̣шн̣а — звичайна людина. Ахам̇ сарвешу бгӯтешу бгӯта̄тма̄вастгітах̣ сада̄: «Всевишній присутній в кожній живій істоті». Але чи не краще звернутись до тлумачень цього вірша такими а̄ча̄рйами ваішн̣ав, як Джı̄ва Ґосва̄мı̄ й Віш́вана̄тга Чакравартı̄ Т̣га̄кура, ніж слідувати інтерпретаціям неавторитетних осіб, що насміхаються з Кр̣шн̣и. Джı̄ва Ґосва̄мі в коментарі на цей вірш каже, що Кр̣шн̣а, в Своїй повновладній експансії у формі Парама̄тми перебуває в усіх істотах, рухомих і нерухомих, як Наддуша, тому, кожний новонавернений відданий, який зосереджує свою увагу лише на арча̄-мӯрті, образі Верховного Господа в храмі, але не шанує інших живих істот, даремно поклоняється Господньому образу. Існують три різновиди відданих, і новонавернені серед них перебувають на нижчому ступені. Відданий-неофіт більше уваги приділяє мӯрті, Божеству в храмі, ніж іншим відданим, і Віш́вана̄тга Чакравартı̄ Т̣га̄кура попереджує, що такий умонастрій слід змінити. Відданому слід зрозуміти, що Кр̣шн̣а присутній в серці кожного як Парама̄тма̄, і тому кожне тіло є втіленням, або храмом Верховного Господа, і отже, йому слід виявляти таку ж шану, як Господньому храмові, бо Парама̄тма̄ мешкає в кожному і в усіх тілах. Тому до всіх слід ставитись з належною пошаною, не нехтуючи ніким.
Є чимало імперсоналістів, які з презирством ставляться до поклоніння в храмі. Вони кажуть, що, мовляв, Бог перебуває всюди, тож навіщо поклонятись Йому саме в храмі? Але якщо Бог є скрізь, хіба Він не присутній і в храмі чи в мӯрті? Суперечка імперсоналістів та персоналістів може тривати вічно, але досконалий відданий у свідомості Кр̣шн̣и знає, що, хоча Кр̣шн̣а залишається Верховною Особою, Він — всюдисущий. Це знаходить підтвердження в Брахма-сам̇гіті. Хоча Його особиста обитель — Ґолока Вр̣нда̄вана і Він завжди перебуває там, все ж таки Він, у формі Своїх різноманітних енерґій і в Своїй повновладній експансії присутній скрізь, у всіх частинах матеріального і духовного творіння.
12 моґга̄ш́а̄ моґга-карма̄н̣о
моґга-джн̃а̄на̄ вічетасах̣
ра̄кшасı̄м а̄сурı̄м̇ чаіва
пракр̣тім̇ мохінı̄м̇ ш́ріта̄х̣
Послівний переклад
моґга-а̄ш́а̄х̣—розчаровані в своїх сподіваннях; моґга-карма̄н̣ах̣— яких завела в безвихідь кармічна діяльність; моґга-джн̃а̄нах̣—збиті з пуття помилковим знанням; вічетасах̣—спантеличені; ра̄кшасı̄м—демонічної; а̄сурı̄м—атеїстичної; ча—і; ева—неодмінно; пракр̣тім — природи; мохінı̄м — що бентежить; ш́ріта̄х̣ — знаходячи притулок. Людей, введених таким чином в оману, приваблюють демонічні, безбожні погляди. В стані омани всі їхні надії на визволення, вся їхня кармічна діяльність й плекання знань терплять поразку. Є чимало відданих, які вважають, що вони перебувають в свідомості Кр̣шн̣и й віддано служать Господу, але серцем вони не визнають Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, як Абсолютну Істину. Їм не пощастить скуштувати плодів відданого служіння — повернення назад до Бога. Так само люди, які вдаються до релігійної діяльності заради вигоди і розраховують зрештою звільнитись з матеріальних тенет, також не досягнуть успіху, тому що вони не сприймають серйозно Верховного Бога-Особу. Іншими словами, людей, які кепкують з Кр̣шн̣и, вважають демонами, тобто безбожниками. А такі демони-лиходії, як про це сказано у сьомій главі Бгаґавад-ґı̄ти, ніколи не віддаються Кр̣шн̣і. Тому їхні розумування, за допомогою яких вони хочуть добратись до Абсолютної Істини, приводять їх до хибного висновку, що звичайна людська істота і Кр̣шн̣а — одне й те ж саме. Дійшовши цієї думки, такі люди вважають, що тіло кожної людської істоти просто є покриття матеріальної природи, й, тільки-но людина звільниться від цього матеріального тіла, зникне різниця між нею і Богом. Ця спроба стати єдиним з Кр̣шн̣ою — помилкова й тому приречена на невдачу. Такий демонічно-атеїстичний розвиток духовного знання завжди несприятливий. Даний вірш вказує саме на це. Такі люди не можуть засвоїти знання, які містяться в ведичній літературі, Веда̄нта-сӯтрі та Упанішадах.
Тому, це велика образа — вважати Кр̣шн̣у, Верховного Бога- Особу, за звичайну людину. Ті, що так роблять, напевне перебувають в омані, бо не можуть збагнути вічної форми Кр̣шн̣и. У Бр̣хад-вішн̣у-смр̣ті ясно сказано:
йо ветті бгаутікам̇ дехам̇
кр̣шн̣асйа парама̄тманах̣
са сарвасма̄д бахіш-ка̄рйах̣
ш́раута-сма̄рта-відга̄натах̣
мукгам̇ тасйа̄валокйа̄пі
са-челам̇ сна̄нам а̄чарет
«Того, хто вважає тіло Кр̣шн̣и матеріальним, слід усунути від усіх обрядів і дій, описаних в ш́руті й смр̣ті. І якщо кому-небудь доведеться побачити обличчя такої людини, йому слід негайно омитись у водах Ґанґи, щоб очиститись від зарази. Люди глузують з Кр̣шн̣и, тому що вони заздрять Верховному Богові-Особі. Їх неминуча доля — знову й знову народжуватись в безбожних та демонічних формах життя. Їхнє істинне знання навічно оповите невіглаством і вони поступово деґрадують, опускаючись до найтемнішої області творіння».
13 маха̄тма̄нас ту ма̄м̇ па̄ртга
даівı̄м̇ пракр̣тім а̄ш́ріта̄х̣
бгаджантй ананйа-манасо
джн̃а̄тва̄ бгӯта̄дім авйайам
Послівний переклад
маха̄-а̄тма̄нах̣—великі душі; ту—але; ма̄м—Мені; па̄ртга—син Пр̣тги; даівı̄м—божественній; пракр̣тім—природі; а̄ш́ріта̄х̣—знайшовши притулок у; бгаджанті—служать; ананйа-манасах̣—не відхиляючи розуму; джн̃а̄тва̄—знаючи; бгӯта—творіння; а̄дім—джерело; авйайам—невичерпний. Великі душі, о сину Пр̣тги, що непідвладні омані, перебувають під захистом божественної природи. Вони цілком присвячують себе відданому служінню, тому що знають, що Я — Верховний Бог-Особа, одвічний і невичерпний. У цьому вірші визначено, хто такий маха̄тма̄. Перша ознака маха̄тми полягає в тому, що він уже перебуває в божественній природі. Він не підлягає природі матеріальній. Як же цього досягти? Пояснення дано в сьомій главі: той, хто віддається Верховному Богові-Особі, Ш́рı̄ Кр̣шн̣і, одразу ж вивільнюється з-під влади матеріальної природи. Такою є особлива якість маха̄тми. Як тільки людина віддає свою душу Верховному Богові- Особі, вона вивільнюється з-під впливу матеріальної природи. Це перший крок. Оскільки жива істота належить до межової енерґії, то, звільнившись щойно з-під впливу матеріальної природи, вона переходить у відання природи духовної, яку називають даівı̄ пракр̣ті, божественною природою. Отже, коли індивід вдосконалюється таким шляхом, — віддавшись Верховному Богові-Особі — він досягає рівня великої душі, маха̄тми.
Маха̄тма̄ вже не відвертає своєї уваги від Кр̣шн̣и, бо він переконаний, що Кр̣шн̣а — одвічна Верховна Особа, причина всіх причин. Щодо цього в нього нема сумнівів. Стати маха̄тмою, тобто великою душею, можна, якщо спілкуватись з іншими маха̄тма̄ми, чистими відданими. Чистих відданих не приваблюють навіть інші форми Кр̣шн̣и, такі, наприклад, як чотирирукий Маха̄-Вішн̣у. Їх вабить лише дворука форма Кр̣шн̣и. Їм не до вподоби інші аспекти Кр̣шн̣и, як і байдужі вони до будь-яких форм напівбогів або людських істот. Вони споглядають тільки Кр̣шн̣у, перебуваючи в свідомості Кр̣шн̣и. Вони завжди зосереджені й непохитні у відданому служінні Господеві в свідомості Кр̣шн̣и.
14 сататам̇ кı̄ртайанто ма̄м̇
йатанташ́ ча др̣д̣га-врата̄х̣
намасйанташ́ ча ма̄м̇ бгактйа̄
нітйа-йукта̄ упа̄сате
Послівний переклад
сататам—завжди; кı̄ртайантах̣—оспівуючи; ма̄м—Мене; йатантах̣—гаряче прагнучи; ча—також; др̣д̣га-врата̄х̣—рішуче; намасйантах̣—пропонуючи шанобливі поклони; ча—також; ма̄м—Мені; бгактйа̄—у відданості; нітйа-йукта̄х̣—безупинно зайняті; упа̄сате—поклоняються. Завжди оспівуючи Мою славу, схиляючись у шані переді Мною, цілеспрямовано скеровуючи свої зусилля, ці великі душі постійно поклоняються Мені з любов’ю та відданістю. Маха̄тму не можна виробити, просто навісивши цей ярлик на пересічну людину. Тут наведено його ознаки: маха̄тма̄ постійно оспівує славу Кр̣шн̣и, Верховного Бога-Особи. В нього нема інших справ. Він завжди прославляє Господа. Іншими словами, він не імперсоналіст. Прославляти Господа означає вихваляти Його святе ім’я, Його одвічну форму, Його трансцендентні якості і Його надзвичайні ігри та розваги. Маха̄тма̄ прославляє все це, тобто він прив’язаний до Верховного Бога-Особи.
Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою того, хто прихильний до безособистісного вияву Верховного Господа, брахмаджйоті, не можна вважати маха̄тмою. Про таких людей мова йде в наступному вірші. Маха̄тма̄ завжди поглинутий різноманітною діяльністю у відданому служінні, як це описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам: він слухає про Вішн̣у та оспівує лише Його, а не якогось напівбога або людську істоту. Ось що таке відданість: ш́раван̣ам̇ кı̄ртанам̇ вішн̣ох̣ і смаран̣ам — стан, за якого людина постійно пам’ятає про Нього. Такий маха̄тма̄ непохитно прагне досягти, врешті-решт, спілкування з Верховним Господом в одній з п’яти трансцендентних рас. Для цього всю свою діяльність, свої розум, тіло й голос, — все, що у нього є, він присвячує служінню Верховному Господеві, Ш́рı̄ Кр̣шн̣і. Це і є цілковите усвідомлення Кр̣шн̣и.
У відданому служінні існує певна визначена діяльність, така, як піст у деякі дні, наприклад, на одинадцятий день після молодика та місяця вповні, ека̄даші, та на день явлення Господа. Всі ці правила та приписи великі а̄ча̄рйі пропонують тим, хто дійсно бажає досягти спілкування з Верховним Богом-Особою у трансцендентному світі. Маха̄тми, великі душі, суворо дотримуються всіх правил і приписів, і вони, безумовно, досягають бажаної мети.
Як було описано в другому вірші цієї глави, віддане служіння Господеві не тільки легке само по собі, але й приносить людині радість і щастя. Немає потреби накладати на себе суворі покути й дотримуватись аскези. Людина може просто прожити це життя у відданому служінні Господеві під керівництвом досвідченого духовного вчителя, залишаючись тим, ким вона є — сімейною людиною, саннйа̄сı̄ або брахмача̄рı̄, де завгодно і за будь-якого становища вона може віддано служити Верховному Богові-Особі й стати маха̄тмою — великою душею.
15 джн̃а̄на-йаджн̃ена ча̄пй анйе
йаджанто ма̄м упа̄сате
екатвена пр̣тгактвена
бахудга̄ віш́вато-мукгам
Послівний переклад
джн̃а̄на-йаджн̃ена—плекаючи знання; ча—також; апі—неодмінно; анйе—інші; йаджантах̣—приносячи в жертву; ма̄м—Мені; упа̄сате—поклоняються; екатвена—у єдності; пр̣тгактвена—у відокремленості; бахудга̄—у різноманітності; віш́ватах̣-мукгам—і у всесвітній формі. Інші ж, чия жертва полягає у розвитку знань, поклоняються Верховному Господеві як єдиному і неповторному, як різноманітності того, що існує, і в Його всесвітній формі. Цей вірш підсумовує зміст попередніх. Господь каже Арджуні, що того, хто цілком перебуває в свідомості Кр̣шн̣и і не знає нічого, крім Кр̣шн̣и, називають маха̄тмою; крім того є й такі особистості, що не досягли рівня маха̄тми, але теж так чи інакше поклоняються Кр̣шн̣і. Деяких з них вже було описано: це ті, хто страждає, нужденні, допитливі, а також ті, хто прагне знань. Але є ще й інші, вони стоять нижче, і їх поділяють на три групи: 1) ті, хто вшановує себе як єдиного із Верховним Господом; 2) ті, що вигадують якусь форму Верховного Господа й вшановують її; 3) ті, що визнають всесвітню форму Верховного Бога-Особи, віш́ва-рӯпу, і поклоняються їй. З вищеперелічених, люди найнижчого класу, що поклоняються собі як Верховному Господеві, вважаючи себе моністами, найбільш численні. Такі люди вважають себе за Всевишнього Господа і в такому настрої вшановують себе. Це також є свого роду поклоніння Богові, тому що вони можуть зрозуміти, що насправді вони не є матеріальне тіло, але духовна душа, принаймні, така думка переважає. Так звичайно шанують Верховного Господа імперсоналісти. Дальший клас включає в себе шанувальників напівбогів, тих, хто вважає, що будь-яка форма є формою Верховного Господа. А третій клас включає в себе тих, хто не може осягти нічого поза проявленням матеріального всесвіту. Вони вважають, що всесвіт — це верховне живе тіло, тобто верховна реальність і вшановують його. Але всесвіт — також Господня форма.
16 ахам̇ кратур ахам̇ йаджн̃ах̣
свадга̄хам ахам аушадгам
мантро ’хам ахам ева̄джйам
ахам аґнір ахам̇ хутам
Послівний переклад
ахам—Я; кратух̣—ведичний ритуал; ахам—Я; йаджн̃ах̣—жертвопринесення згідно з смр̣ті; свадга̄—піднесення; ахам—Я; ахам—Я; аушадгам—лікарська рослина; мантрах̣—трансцендентне оспівування; ахам—Я; ахам—Я; ева—неодмінно; а̄джйам—розтоплене масло; ахам—Я; аґніх̣—вогонь; ахам—Я; хутам—підношення. Але Я — і обряд, і жертвопринесення, Я — вшановування предків, цілюща трава і трансцендентний спів. Я і масло, і вогонь, і підношення. Ведичне жертвопринесення, що відоме як джйотішт̣ома — це також Кр̣шн̣а, і Він також — маха̄-йаджн̃а̄, згадувана в смр̣ті. Дари, які підносять Пітр̣лоці, тобто жертвопринесення для задоволення Пітр̣локи, і які є своєрідним наркотиком у вигляді очищеного масла, — також Кр̣шн̣а. Мантри, що їх співають в зв’язку з цим, — також є Кр̣шн̣а. Й багато інших страв, призначених для жертвопринесення, які виробляють з молочних продуктів, також є Кр̣шн̣а. Вогонь — це також Кр̣шн̣а, бо вогонь є одним з п’яти матеріальних елементів і його вважають за відокремлену енерґію Кр̣шн̣и. Іншими словами, взагалі, всі жертвопринесення, що їх рекомендують Веди в розділі карма-ка̄н̣да, також є Кр̣шн̣а. Іншими словами, якщо хтось присвячує себе відданому служінню Кр̣шн̣і, слід розуміти, що він здійснює всі жертвопринесення, які рекомендують Веди.
17 піта̄хам асйа джаґато
ма̄та̄ дга̄та̄ піта̄махах̣
ведйам̇ павітрам ом̇ка̄ра
р̣к са̄ма йаджур ева ча
Послівний переклад
піта̄ — батько; ахам — Я; асйа — цього; джаґатах̣ — всесвіту; ма̄та̄—мати; дга̄та̄—той, хто підтримує; піта̄махах̣—дід; ведйам— предмет пізнання; павітрам—те, що очищує; ом̇-ка̄рах̣—склад ом̇; р̣к—Р̣ґ Веда; са̄ма—Са̄ма Веда; йаджух̣—Йаджур Веда; ева—неодмінно; ча—і. Я — батько всесвіту і мати, опора і прадід його. Я — об’єкт пізнання, і той, хто очищує, і Я — склад ом̇. Я також Р̣ґ, Са̄ма і Йаджур Веда. Всезагальні космічні творіння, рухомі і нерухомі, виявляються завдяки різноманітній діяльності енерґії Кр̣шн̣и. В матеріальному існуванні ми вступаємо в різноманітні стосунки з різними живими істотами, які являють собою межову енерґію Кр̣шн̣и, але в процесі проявлення пракр̣ті, деякі з них виступають в ролі наших батьків, матерів, дідів тощо, хоча насправді вони — невід’ємні часточки Кр̣шн̣и. Ці живі істоти, хоча вони й виконують роль наших батьків, матерів тощо, є ніщо інше, як Кр̣шн̣а. В цьому вірші слово дга̄та̄ означає «творець». І не тільки наші батько й мати є невід’ємними елементарними частками Кр̣шн̣и, але й батьки наших батьків й т. ін., також є Кр̣шн̣а. Насправді кожна жива істота, як Його невід’ємна частка, є Кр̣шн̣ою. Тому всі Веди мають своєю метою лише Кр̣шн̣у. Все, про що б ми не бажали дізнатись з Вед, буде подальшим кроком в пізнанні Кр̣шн̣и. Все те, що допомагає нам очиститись і досягти нашого істинного становища, є Кр̣шн̣а. Так само, жива істота, яка прагне усвідомити всі ведичні принципи, також є невід’ємна частка Кр̣шн̣и, і треба розуміти, що вона — теж Кр̣шн̣а. Звук ом̇, або пран̣ава, що зустрічаємо в усіх ведичних мантрах, являє собою трансцендентну звукову вібрацію, і він також є Кр̣шн̣а. В усіх гімнах чотирьох Вед (Са̄ма, Йаджур, Р̣ґ й Атгарва) пран̣ава, або ом̇ка̄ра посідає надзвичайно важливе місце, і тому слід розуміти, що він — також Кр̣шн̣а.
18 ґатір бгарта̄ прабгух̣ са̄кшı̄
ніва̄сах̣ ш́аран̣ам̇ сухр̣т
прабгавах̣ пралайах̣ стга̄нам̇
нідга̄нам̇ бı̄джам авйайам
Послівний переклад
ґатір—мета; бгарта̄—опертя; прабгух̣—Господь; са̄кшı̄—свідок; ніва̄сах̣—обитель; ш́аран̣ам—захисток; су-хр̣т—найближчий друг; прабгавах̣ — творення; пралайах̣ — розчинення; стга̄нам — основа; нідга̄нам—місце відпочинку; бı̄джам—сім’я; авйайам—нетлінне. Я — мета, опора, владика, свідок, обитель, притулок і найближчий друг. Я — творення і знищення, основа всього, місце спокою і вічне сім’я. Ґаті означає місце, куди ми бажаємо прийти. Але кінцева мета — це Кр̣шн̣а, хоча люди й не знають цього. Той, хто не знає про Кр̣шн̣у, перебуває в омані, і його так званий «поступ» є або частковий, або ж ілюзорний. Є чимало людей, які покладають собі за мету досягти різних напівбогів, і вони досягають різних планет, що відомі як Чандралока, Сӯрйалока, Індралока, Махарлока тощо, неухильно дотримуючись відповідних суворих методів. Але всі ці локи, або планети, як творіння Кр̣шн̣и, водночас і є Кр̣шн̣ою, і не є Ним. Всі ці планети, як вияви енерґії Кр̣шн̣и, також є Кр̣шн̣а, проте фактично вони правлять лише за ступені на шляху усвідомлення Кр̣шн̣и. Приваблюватись різними енерґіями Кр̣шн̣и означає наближатися до Кр̣шн̣и кружним шляхом. Але чи не краще прямо йти до Кр̣шн̣и, зберігаючи час і сили! Наприклад, якщо можна піднятися на верхній поверх на ліфті, то навіщо ж добиратись туди східцями, крок за кроком? Все спирається на енерґії Кр̣шн̣и, поза Кр̣шн̣ою ніщо не може існувати. Кр̣шн̣а — верховний правитель, все належить Йому і все засновано на Його енерґії. Кр̣шн̣а, перебуваючи в серці кожного, є вищий свідок. Місце, де ми живемо — країни і планети — це також Кр̣шн̣а. Кр̣шн̣а — це прагнення остаточного притулку, і тому ми мусимо віднайти Кр̣шн̣у і стати під Його захист, щоб позбутись відчаю. І, шукаючи в Нього захисту, ми повинні знати, що захистом може бути тільки життєдайна сила. Кр̣шн̣а є верховна жива істота. Кр̣шн̣а є джерело нашого роду, тобто верховний батько, і тому ніхто, окрім Кр̣шн̣и, не може бути кращим другом, тільки Він насправді зичить нам добра. Кр̣шн̣а — одвічне джерело творення і місце кінцевого спочинку після знищення. Тому Кр̣шн̣а — вічна причина всіх причин.
19 тапа̄мй ахам ахам̇ варшам̇
ніґр̣хн̣а̄мй утср̣джа̄мі ча
амр̣там̇ чаіва мр̣тйуш́ ча
сад асач ча̄хам арджуна
Послівний переклад
тапа̄мі—даю тепло; ахам—Я; ахам—Я; варшам—дощ; ніґр̣хн̣а̄мі—затримую; утср̣джа̄мі—посилаю; ча—і; амр̣там—безсмертя; ча—і; ева—неодмінно; мр̣тйух̣—смерть; ча—і; сат—дух; асат— матерія; ча—і; ахам—Я; арджуна—Арджуна. О Арджуно, Я даю тепло, і Я затримую та посилаю дощ. Я — безсмертя, і Я також — уособлена смерть. І дух, і матерія існують в Мені. Кр̣шн̣а за допомогою Своїх різноманітних енерґій поширює тепло і світло у вигляді електрики та сонячного випромінювання. Це Кр̣шн̣а влітку затримує дощі, а потім, коли настає сезон дощів, Він посилає нескінченні зливи. Енерґія, що живить нас впродовж нашого життя, — це Кр̣шн̣а, і Кр̣шн̣а зустрічає нас наприкінці життя у вигляді смерті. Розглядаючи всі ці різні енерґії Кр̣шн̣и, можна переконатись, що для Кр̣шн̣и не існує різниці між матерією та духом, або іншими словами, Він є і матерія і дух. Тому, досягши високого рівня свідомості Кр̣шн̣и, людина не робить таких розмежувань. Вона в усьому бачить лише Кр̣шн̣у.
Кр̣шн̣а — це і матерія, і дух, і тому всесвітня форма, яка містить в собі всі матеріальні проявлення, також є Кр̣шн̣а, і Його ігри та розваги у Вр̣нда̄вані в формі дворукого Ш́йа̄масундари, що грає на флейті — це розваги Верховного Бога-Особи.
20 траі-відйа̄ ма̄м̇ сома-па̄х̣ пӯта-па̄па̄
йаджн̃аір ішт̣ва̄ свар-ґатім̇ пра̄ртгайанте
те пун̣йам а̄са̄дйа сурендра-локам
аш́нанті дівйа̄н діві дева-бгоґа̄н
Послівний переклад
траі-відйа̄х̣—знавці трьох Вед; ма̄м —Мені; сома-па̄х̣—ті, хто п’є сік соми; пӯта—очищені; па̄па̄х̣—від гріхів; йаджн̃аіх̣—приносячи жертву; ішт̣ва̄—поклоняючись; свах̣-ґатім—переправу на небеса; пра̄ртгайанте—моляться про; те—вони; пун̣йам—доброчесного; а̄са̄дйа—досягаючи; сура-індра—Індри; локам—світа; аш́нанті—насолоджуються; дівйа̄н—небесними; діві—в небесах; дева-бгоґа̄н—насолодами богів. Ті, що вивчають Веди і п’ють сік соми, прагнучи райських планет, посередньо поклоняються Мені. Очистившись від гріховних наслідків, вони народжуються на благочестивій райській планеті Індри, де насолоджуються божественними розвагами. Слово траі-відйа̄х̣ стосується трьох Вед: Са̄ма, Йаджур і Р̣ґ. Бра̄хман̣у, який вивчив ці три Веди, називають трі-ведı̄. Людей, які присвятили себе знанням, що добуте з трьох Вед, дуже поважають у суспільстві. Але, на жаль, є багато великих знавців Вед, яким не відомий остаточний сенс їхнього вивчення. Тому тут Кр̣шн̣а повідомляє, що Він — кінцева мета для трі-ведı̄. Справжній трі-ведı̄ знаходить притулок біля лотосних стіп Кр̣шн̣и і присвячує себе чистому відданому служінню на вдоволення Господа. Віддане служіння починається з оспівування Харе Кр̣шн̣а маха̄-мантри, а також із спроб по-справжньому зрозуміти Кр̣шн̣у. На жаль, тих, що просто формально вивчають Веди, більше цікавлять жертвопринесення різним напівбогам, таким, як Індра і Чандра. Завдяки цим своїм прагненням, шанувальники різних напівбогів неодмінно очищуються від забруднення, яке спричиняють нижчі якості природи й відтак піднімаються на вищі планетні системи: або небесні планети: на Махарлоку, Джанолоку, Таполоку тощо. Піднімаючись на такі планетні системи, людина зазнає незмірно вищих почуттєвих насолод, ніж на цій планеті.
21 те там̇ бгуктва̄ сварґа-локам̇ віш́а̄лам̇
кшı̄н̣е пун̣йе мартйа-локам̇ віш́анті
евам̇ трайı̄-дгармам анупрапанна̄
ґата̄ґатам̇ ка̄ма-ка̄ма лабганте
Послівний переклад
те—вони; там—тим; бгуктва̄—насолоджуючись; сварґа-локам— небом; віш́а̄лам—дуже великим; кшı̄н̣е—вичерпавши; пун̣йе—наслідки своєї благочестивої діяльності; мартйа-локам—на Землю, де панує смерть; віш́анті—падають; евам—таким чином; трайı̄— трьох Вед; дгармам—доктрини; анупрапанна̄х̣—послідовники; ґата-а̄ґатам—смерть і народження; ка̄ма-ка̄ма̄х̣—бажаючи почуттєвих насолод; лабганте—досягають. Коли вони таким чином вдовольняться небесними почуттєвими втіхами і вичерпають результати своєї побожної діяльності, вони знову повертаються на цю тлінну планету. Отже, ті, що шукають почуттєвої насолоди, суворо дотримуючись засад трьох Вед, досягають лише повторюваних народження й смерті. Той, хто піднявся на вищі планетні системи, насолоджується тривалішим життям і кращими умовами для почуттєвих втіх. Але йому не дозволено залишатись там назавжди. Він знову повертається на землю, вичерпавши запас насолод, відміряних йому за його побожну діяльність. Той, хто не досяг досконалого знання, як сказано у Веда̄нта-сӯтрі (джанма̄дй асйа йатах̣), або, іншими словами, той, хто не може зрозуміти Кр̣шн̣у, причину всіх причин, і неправильно уявляє собі кінцеву мету життя, — мусить у заведеному порядку то підійматися на вищі планетні системи, то знову падати вниз, мовби сидячи на «чортовому колесі», яке то підіймає його догори, то опускає. Таким чином, замість того, щоб підійматись у духовний світ, звідки неможливо зазнати падіння, жива істота просто обертається в колі народження і смерті, то на вищих, то на нижчих планетних системах. Чи не краще поставити собі за мету досягти духовного світу, щоб насолоджуватись там вічним життям, сповненим блаженства і знання й ніколи не повертатись до цього злиденного матеріального існування!
22 ананйа̄ш́ чінтайанто ма̄м̇
йе джана̄х̣ парйупа̄сате
теша̄м̇ нітйа̄бгійукта̄на̄м̇
йоґа-кшемам̇ ваха̄мй ахам
Послівний переклад
ананйа̄х̣—не маючи іншого об’єкту; чінтайантах̣—зосереджуючись; ма̄м—на Мені; йе—ті, хто; джана̄х̣— люди; парйупа̄сате— належним чином поклоняються; теша̄м—їх; нітйа—завжди; абгійукта̄нам—що укріпилися у відданості; йоґа—потреб; кшемам— захист; ваха̄мі—несу; ахам—Я. Але тим, хто постійно поклоняється Мені з винятковою відданістю і заглиблений у медитацію на Мою трансцендентну форму, Я даю те, чого їм не вистачає, і зберігаю те, що вони мають. Ті, хто не здатний прожити й миті без свідомості Кр̣шн̣и, не можуть не думати про Кр̣шн̣у двадцять чотири години на добу, зосереджені на відданому служінні Йому; вони слухають про Нього, оспівують Його, пам’ятають про Нього, моляться Йому, поклоняються і слугують лотосним стопам Господа, виявляють усіляке служіння Йому, розвивають дружні стосунки із Ним і цілком віддають себе Господу. Така діяльність дуже сприятлива і сповнена духовних потенцій і можливостей, що допомагають відданому стати досконалим на шляху самоусвідомлення, і тоді єдине його бажання є домогтися спілкування з Верховним Богом-Особою. Такий відданий неодмінно без ускладнень досягає Господа. Це і називають йоґою. З Господньої ласки такий відданий ніколи більш не повертається до матеріального життя. Кшема означає милостиве заступництво Господа. Господь за допомогою йоґи сприяє відданому досягти свідомості Кр̣шн̣и, і коли відданий сповнюється свідомості Кр̣шн̣и, Господь оберігає його від падіння вниз, до злиденного обумовленого життя.
23 йе ’пй анйа-девата̄-бгакта̄
йаджанте ш́раддгайа̄нвіта̄х̣
те ’пі ма̄м ева каунтейа
йаджантй авідгі-пӯрвакам
Послівний переклад
йе—ті, хто; апі—також; анйа—інших; девата̄—богів; бгакта̄х̣— віддані; йаджанте—поклоняються; ш́раддгайа̄ анвіта̄х̣—з вірою; те—вони; апі—також; ма̄м—Мені; ева—тільки; каунтейа—син Кунтı̄; йаджанті—поклоняються; авідгі-пӯрвакам—хибно. Ті, кого приваблюють інші боги і хто вшановує їх з вірою, насправді поклоняються лише Мені, о син Кунтı̄, але роблять це не так, як слід. «Люди, які вшановують напівбогів, не дуже розумні, хоча непрямо вони також вшановують Мене», — каже Кр̣шн̣а. Наприклад, коли людина ллє воду на листя й віти дерева, і не поливає коріння, то робить це, не маючи достатнього знання, або не дотримується належних приписів. Так само, для того, щоб підтримувати весь організм, необхідно постачати їжу шлункові. Напівбоги — це, так би мовити, чиновники й міністри в уряді Верховного Господа. Людина повинна додержуватись законів, які приймає уряд, а не окремі чиновники або міністри. В такий самий спосіб кожен повинен шанувати лише Верховного Господа. Чиновники та міністри діють як представники уряду, і давати їм хабарі є порушення закону. Тут про це сказано словами авідгі-пӯрвакам. Іншими словами, Кр̣шн̣а не схвалює це непотрібне шанування напівбогів.
24 ахам̇ хі сарва-йаджн̃а̄на̄м̇
бгокта̄ ча прабгур ева ча
на ту ма̄м абгіджа̄нанті
таттвена̄таш́ чйаванті те
Послівний переклад
ахам — Я; хі — напевно; сарва — усіх; йаджн̃а̄на̄м — жертвопринесень; бгокта̄—той, хто насолоджується; ча—і; прабгух̣—Господь; ева—також; ча—і; на—не; ту—але; ма̄м—Мене; абгіджа̄нанті— вони знають; таттвена—насправді; атах̣—тому; чйаванті—падають; те—вони. Я — Той єдиний, хто насолоджується всіма жертвопринесеннями, і їхній володар. Ті ж, хто не визнає Моєї істинної трансцендентної природи, падають униз. Тут ясно сказано, що існує багато різного роду жертвопринесень, рекомендованих у ведичній літературі, але фактично всі вони призначені на вдоволення Верховного Господа. Йаджн̃а (жертвування) означає Вішн̣у. В другій главі Бгаґавад-ґı̄ти чітко було вказано, що діяльність кожного має бути спрямована на вдоволення Йаджн̃и, тобто Вішн̣у. Досконалу форму людської цивілізації, яку називають варн̣а̄ш́рама-дгармою, призначено на вдоволення Вішн̣у. Тому Кр̣шн̣а й каже в цьому вірші: «Я — Той, хто насолоджується всіма жертвопринесеннями, тому що Я є верховний володар». Однак, обмежені люди, не знаючи цього, вшановують напівбогів заради скороминущої вигоди. Тому вони падають униз, в матеріальне існування, і не досягають бажаної мети життя. Проте, якщо в кого-небудь є якесь матеріальне бажання, то для його здійснення краще молитися Верховному Господеві (хоча це не є чиста відданість), і таким чином досягти бажаного результату.
25 йа̄нті дева-врата̄ дева̄н
пітР̣̄н йа̄нті пітр̣-врата̄х̣
бгӯта̄ні йа̄нті бгӯтеджйа̄
йа̄нті мад-йа̄джіно ’пі ма̄м
Послівний переклад
йа̄нті—ідуть; дева-врата̄х̣—ті, хто поклоняється напівбогам; дева̄н—до напівбогів; пітР̣̄н—до предків; йа̄нті—ідуть; пітр̣-врата̄х̣—ті, хто поклоняється предкам; бгӯта̄ні—до привидів і духів; йа̄нті—ідуть; бгӯта-іджйа̄х̣—ті, хто поклоняється привидам і духам; йа̄нті—ідуть; мат—Мої; йа̄джінах̣—віддані; апі—також; ма̄м—до Мене. Ті, що поклоняються напівбогам, народяться серед напівбогів; ті, що поклоняються предкам, відправляються до предків; ті, що поклоняються привидам і духам, народяться серед цих істот; але ті, хто поклоняється Мені — житимуть зі Мною. Якщо хто-небудь побажає відправитись на Місяць, Сонце чи якусь іншу планету, він зможе досягти бажаної мети, якщо буде дотримуватись відповідних рекомендацій, що їх визначають для цієї мети Веди, наприклад, методу, який термінологічно називають дарш́а-паурн̣ама̄сı̄. Такі рекомендації живо описано в розділі Вед, присвяченому кармічній діяльності, в якому даються поради здійснювати окремі різновиди поклоніння напівбогам, що живуть на різних небесних планетах. Таким самим способом людина може досягти планет Піти, якщо виконуватиме певні йаджн̃и. Можна також відправитись на планети духів і стати йакшею, ракшею, чи піш́а̄чею. Поклоніння піш́а̄чі називають «чорним мистецтвом» або «чорною магією». Є багато людей, які практикують чорну магію і вважають це спірітуалізмом, насправді ж така діяльність є цілком матеріальною. Але чистий відданий, який шанує виключно Верховного Бога-Особу, безсумнівно досягає планет Вайкун̣т̣ги і Кр̣шн̣алоки. Цей вірш має велике значення, бо з нього стає зрозумілим, що, шануючи напівбогів, можна досягти небесних планет, шануючи прабатьків, можна досягти планет Піти, а практикуючи чорну магію, можна досягти планет, населених духами; чому ж тоді чистий відданий не може досягти планети Кр̣шн̣и або Вішн̣у? На жаль, багато людей не мають відомостей про існування цих дивовижних духовних планет, на яких живуть Кр̣шн̣а і Вішн̣у, і, не знаючи про них, падають униз. Навіть імперсоналісти падають вниз із брахмаджйоті. Наш рух свідомості Кр̣шн̣и намагається донести до всього людства це вище послання, щоб, просто оспівуючи Харе Кр̣шн̣а маха̄-мантру, люди стали досконалими в цьому житті і повернулись додому, назад до Господа.
26 патрам̇ пушпам̇ пгалам̇ тойам̇
йо ме бгактйа̄ прайаччгаті
тад ахам̇ бгактй-упахр̣там
аш́на̄мі прайата̄тманах̣
Послівний переклад
патрам—листок; пушпам—квітку; пгалам—фрукт; тойам—воду; йах̣—хто б не; ме—Мені; бгактйа̄—з відданістю; прайаччгаті— пропонує; тат—це; ахам—Я; бгакті-упахр̣там—запропоноване з відданістю; аш́на̄мі—приймаю; прайата-а̄тманах̣—від того, хто має чисту свідомість. Якщо людина запропонує Мені листок, квітку, плід або воду з любов’ю та відданістю, Я прийму їх. Для розумної людини головне — віднайти свідомість Кр̣шн̣и і, присвятивши себе трансцендентному любовному служінню Господеві, досягти вічної, сповненої блаженства обителі, де вона пізнає справжнє, неминуще щастя. Шлях, яким досягають такого дивовижного результату — дуже легкий, і ним може слідувати навіть найубогіший бідар, якій не має ніяких особливих якостей. Єдина необхідна для цього якість — діяти з чистою відданістю Господеві. Не має значення, хто є людина і яке її становище. Робити це так легко: можна піднести Верховному Господу навіть просто листок, або трошки води, або плід, із щирою любов’ю, і Він з задоволенням прийме їх. Ні для кого нема жодних перепон на шляху до свідомості Кр̣шн̣и, тому що цей метод легкий та універсальний. Хто буде настільки нерозумним, щоб не хотіти віднайти свідомість Кр̣шн̣и таким простим способом і досягти найвищої досконалості — вічного життя у блаженстві та знанні? Кр̣шн̣і потрібне тільки любовне служіння, і нічого більше. Від Свого чистого відданого Він прийме й просто квітку. Йому нічого не треба від того, хто не відданий Йому. Насправді, Йому ні від кого нічого не треба, бо Він — самодостатній, однак від Свого відданого Він приймає підношення, відповідаючи любов’ю на любов. Розвинути в собі свідомість Кр̣шн̣и — це найвища досконалість життя. Слово бгакті, двічі повторене в цьому вірші, підкреслює, що бгакті, або віддане любовне служіння Господу — єдиний спосіб наблизитись до Кр̣шн̣и. Ніякі інші заслуги, чи достоїнства, що властиві, наприклад, бра̄хман̣і, вченому чи дуже багатій людині або великому філософу, не можуть схилити Кр̣шн̣у прийняти ніяке підношення. Якщо не дотримуватися основної засади бгакті, то ніщо не може спонукати Господа прийняти будь-що від будь-кого. Бгакті нічим не обумовлене. Цей спосіб вічний, і він являє собою безпосереднє служіння абсолютному цілому.
Господь Кр̣шн̣а, встановивши істину, що Він — єдиний одвічний Господь, який в остаточному підсумку один насолоджується всіма жертвопринесеннями, відкриває, які саме жертвопринесення бажані Йому. Якщо людина хоче присвятити себе відданому служінню Всевишньому, щоб очиститись і досягти мети життя — трансцендентного любовного служіння Богу, — їй слід з’ясувати, чого ж Господь бажає від неї. Той, хто любить Кр̣шн̣у, пропонуватиме Йому все, чого Він бажає, і уникатиме підносити те, що є небажаним для Нього, або те, чого Він не просить. Тому м’ясо, рибу і яйця не слід підносити Кр̣шн̣і. Якби Він бажав дістати такі підношення, Він сказав би про це. Але Він ясно каже, щоб Йому підносили листя, плоди, квіти і воду, і говорить про такі підношення: «Я прийму їх». Тому ми повинні зрозуміти, що Він не прийме м’ясо, рибу і яйця. Овочі, злаки, фрукти, молоко і вода — ось продукти, що їх повинні їсти люди, і їх рекомендує Сам Господь Кр̣шн̣а. Якщо ж ми бажаємо харчуватись чимсь іншим, то не можна пропонувати це Кр̣шн̣і, тому що Він не прийме цього і це означатиме, що ми не ставимось до Нього з належною любов’ю та відданістю.
В тринадцятому вірші третьої глави Ш́рı̄ Кр̣шн̣а пояснює, що лише залишки жертовного підношення є чисті й придатні для споживання тими, хто шукає досконалості в житті і звільнення з тенет матеріальної природи. В тому ж вірші Він каже, що люди, які не пропонують Йому своєї їжі, їдять лише гріх. Іншими словами, з кожним шматочком такої їжі вони все більше й більше заплутуються в тенетах матеріальної природи. Але, готування смачних і простих страв з овочей, підношення їх перед зображенням або мӯрті Господа Кр̣шн̣и в храмі з поклоном і молитвою, щоб Він прийняв наше скромне підношення, — все це сприяє неухильному духовному поступові, очищає тіло, розвиває тонкі тканини мозку, що забезпечують якість думки. Найголовніше — це готувати й пропонувати підношення з любов’ю. Кр̣шн̣а не має потреби в їжі, бо Йому належить все, що існує, але, Він приймає підношення від того, хто хоче задовольнити Його таким чином. Коли ви готуєте їжу, подаєте її і пропонуєте, головне — робіть це з любов’ю до Кр̣шн̣и.
Філософи-імперсоналісти, які твердять, що Абсолютна Істина не має чуття, не можуть зрозуміти цього вірша Бгаґавад-ґı̄ти. Для них він є метафора, або доказ світської природи Кр̣шн̣и, оповідача Бгаґавад-ґı̄ти. Але насправді Кр̣шн̣а, Всевишній Бог, має чуття, адже сказано, що Його чуття мають взаємозамінний характер, — іншими словами, кожний орган Його чуття може виконувати функції будь-якого іншого. Саме тому і кажуть, що Кр̣шн̣а абсолютний. Якби у Нього не було чуття, то навряд чи можна було б вважати, що Він сповнений усіма достоїнствами. В сьомій главі Кр̣шн̣а пояснив, що Він запліднює матеріальну природу живими істотами, лише глянувши на неї. Отже, в такому випадку, коли Кр̣шн̣а чує слова любові відданого, який пропонує Йому свою їжу, це цілком ідентичне тому, що Він насправді приймає і смакує цю їжу. Слід особливо підкреслити цей момент: внаслідок абсолютного становища Кр̣шн̣и, Його слух цілком тотожний сприйманню Ним їжі й відчування смаку, і Йому смакує лише та їжа, яка була запропонована Йому з любов’ю. І лише відданий, який сприймає Кр̣шн̣у так, як Він Себе описує, без зайвих тлумачень, здатний зрозуміти, що Верховна Абсолютна Істина може смакувати їжу і насолоджуватись нею.
27 йат кароші йад аш́на̄сі
йадж джухоші дада̄сі йат
йат тапасйасі каунтейа
тат курушва мад-арпан̣ам
Послівний переклад
йат—що б не; кароші—ти робиш; йат—що б не; аш́на̄сі—ти їси; йат— що б не; джухоші—ти пропонуєш; дада̄сі—ти віддаєш; йат—що б не; йат—що б не; тапасйасі—аскетичні подвиги, які ти здійснюєш; каунтейа—син Кунтı̄; тат—це; курушва—роби; мат—Мені; арпан̣ам—як підношення. Що б ти не робив, що б ти не їв, що б ти не пропонував чи віддавав, і через яку б тапасйу не проходив — пропонуй все це, о сину Кунтı̄, як підношення Мені. Отже, обов’язок кожного є організувати своє життя так, щоб не забувати про Кр̣шн̣у ні за яких обставин. Кожному доводиться виконувати певну діяльність, щоб підтримувати душу в тілі, і Кр̣шн̣а рекомендує тут, щоб людина працювала заради Нього. Кожен повинен щось їсти, щоб жити, але слід приймати лише очищені страви, що були запропоновані спочатку Кр̣шн̣і. Кожній цивілізованій людині доводиться відправляти релігійні обряди, тому Кр̣шн̣а радить: «Робіть це для Мене», — і це називають арчаною. Кожний у тій чи іншій мірі має схильність давати якісь подаяння. Кр̣шн̣а каже: «Давайте їх Мені», — і це означає, що всі надмір накопичені гроші слід використовувати для поширення руху свідомості Кр̣шн̣и. В наш час люди дуже схильні до медитації, способу, непридатного для цієї епохи, але якщо хтось цілодобово думає про Кр̣шн̣у, оспівуючи на чотках Харе Кр̣шн̣а маха̄-мантру, то, безумовно, він досяг вершини в медитації й є найвидатніший йоґ, що й підтверджується в шостій главі Бгаґавад-ґı̄ти.
28 ш́убга̄ш́убга-пгалаір евам̇
мокшйасе карма-бандганаіх̣
саннйа̄са-йоґа-йукта̄тма̄
вімукто ма̄м упаішйасі
Послівний переклад
ш́убга—від сприятливих; аш́убга—і несприятливих; пгалаіх̣—наслідків; евам—таким чином; мокшйасе—ти звільнишся; карма— роботи; бандганаіх̣—з рабства; саннйа̄са—відречення; йоґа—йоґа; йукта-а̄тма̄—маючи розум, непохитно спрямований на; вімуктах̣—звільнений; ма̄м—Мене; упаішйасі—ти досягнеш. Таким чином ти вивільнишся із кайданів діяльності та її сприятливих і несприятливих наслідків. Зосередивши на Мені свій розум, основуючись на відреченні, ти визволишся й прийдеш до Мене. Той, хто діє в свідомості Кр̣шн̣и, керуючись вищими вказівками, є йукта. Цей спеціальний термін — йукта-ваіраґйа — докладніше пояснює Рӯпа Ґосва̄мı̄ таким чином:
ана̄сактасйа вішайа̄н
йатга̄рхам упайаун̃джатах̣
нірбандгах̣ кр̣шн̣а-самбандге
йуктам̇ ваіра̄ґйам учйате
Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.255
Рӯпа Ґосва̄мı̄ каже, що доки ми перебуваємо в матеріальному світі, ми змушені діяти і не можемо зупинитись. Але якщо виконувати дії, віддаючи плоди Кр̣шн̣і, таку діяльність називають йукта- ваіра̄ґйею. Така діяльність очищує дзеркало розуму, бо її виконують у відреченні, і той, хто так діє, поступово просувається шляхом духовного усвідомлення і згодом повністю віддає себе Верховному Богові-Особі. Він, врешті-решт, звільнюється, і його визволення має особливий характер. Він не зливається з брахмаджйоті, а досягає планети Верховного Господа. Про це тут ясно сказано: ма̄м упаішйасі — «він приходить до Мене», приходить додому, назад до Бога. Існує п’ять різних ступенів звільнення, і тут особливо підкреслено, що відданий, який протягом усього життя діяв за вказівками Верховного Господа, вже перебуває на такому високому ступені свого розвою, що, залишивши це тіло, повертається до Бога і вступає в безпосереднє спілкування з Верховним Господом.
Кожен, хто присвятив своє життя лише служінню Господу й не цікавиться нічим іншим, фактично є саннйа̄сı̄. Така людина завжди думає про себе, як про вічного слугу Господа, залежного від Його верховної волі. І що б він не робив — він робить це в ім’я Господнє. Яку б діяльність він не виконував — він служить Господеві. Його не цікавить кармічна діяльність, тобто обов’язки, що визначені у Ведах. Необхідно, щоб люди дотримувались обов’язків, які їм визначають Веди, що ж стосується чистих відданих, які цілковито зосереджені на служінні Господеві, то інколи може здаватись, що вони діють всупереч ведичних приписів, але насправді це не так.
Авторитетні ваішн̣ави кажуть, що навіть найрозумніша людина не може збагнути намірів та діяльності чистого відданого. Ось точний вислів: та̄н̇ра ва̄кйа, крійа̄, мудра̄ віджн̃еха на̄ буджгайа (Чаітанйа-чаріта̄мр̣та, Мадгйа 23.39). Людина, яка присвятила себе служінню Господу, яка всі свої думки і наміри підпорядковує служінню Господу, вже тепер є повністю звільненою, і в майбутньому вона неодмінно повернеться додому, назад до Бога. Вона, як і Кр̣шн̣а, перебуває поза будь-якою матеріалістичною критикою.
29 само ’хам̇ сарва-бгӯтешу
на ме двешйо ’сті на прійах̣
йе бгаджанті ту ма̄м̇ бгактйа̄
майі те тешу ча̄пй ахам
Послівний переклад
самах̣—однаково прихильний; ахам—Я; сарва-бгӯтешу—до всіх живих істот; на—ніхто; ме—Мені; двешйах̣—ненависний; асті—є; на — не; прійах̣ — дорогий; йе — ті, хто; бгаджанті — виявляють трансцендентне служіння; ту—але; ма̄м—Мені; бгактйа̄—у відданості; майі—перебувають в Мені; те—такі особистості; тешу—в них; ча—також; апі—неодмінно; ахам—Я. Я нікому не заздрю і ставлюсь до всіх без упередження. Я однаково ставлюсь до всіх. Але той, хто віддано служить Мені, той — Мій друг, він в Мені, і Я йому також друг. Можна запитати: якщо Кр̣шн̣а однаково ставиться до кожного, і ніхто Йому не є особливо близький друг, то чому ж тоді Він виявляє підвищену зацікавленість стосовно відданих, завжди поглинутих трансцендентним служінням Йому? Однак, це не є упереджене ставлення, це природно. Кожна людина в матеріальному світі може бути дуже схильною до побожних дій, і все ж таки вона виявляє особливий інтерес до своїх дітей. Господь заявляє, що кожна жива істота у будь-якій формі — Його дитя, і Він щедро дарує їй усе необхідне для життя. Він — як та хмара, що поливає дощем усе — і скелі, і землю, і воду. Однак до Своїх відданих Він виявляє особливу прихильність. Такі віддані завжди перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, і тому в духовному розумінні вони завжди з Ним. Сам вислів «свідомість Кр̣шн̣и» стосується тих, хто має таку свідомість — чистих трансценденталістів, що перебувають у Ньому. Господь зрозуміло каже тут: майі те — «вони в Мені». І цілком природно, що Господь також перебуває в них. Це — взаємно. Слова йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам — «до якої міри людина вручає себе Мені, настільки і Я піклуюсь про неї» також пояснюють це. Така трансцендентна взаємність існує завдяки тому, що і Господь, і відданий мають свідомість. Якщо діамант помістити в оправу золотого персня, він матиме ще кращий вигляд. Таким чином і золото, і діамант прикрашають одне одного. І Господь, і жива істота вічно сяють, і коли в живої істоти з’являється схильність служити Господу, вона уподібнюється золоту; Господь — діамант, і це сполучення чудове. Живих істот в їхньому чистому стані називають відданими. Верховний Господь стає відданим Своїх відданих. Якщо нема стосунків взаємності між відданим і Господом, то як можна говорити про персоналістську філософію. В філософії імперсоналістів немає взаємних стосунків між Верховним Господом і живою істотою, проте вони є в персоналістській філософії.
Господа часто порівнюють з деревом бажань, і чого б не побажала людина від цього дерева, Господь дає їй. Але тут зміст ще глибший. Як сказано в цьому вірші, Господь виявляє особливу прихильність до Своїх відданих. У цьому — вияв особливої милості Господа до них. Не слід думати, що взаємність Господа зумовлена законом карми. Вона належить до трансцендентного стану, в якому діють Господь і віддані. Віддане служіння Господеві не належить до матеріального світу, воно — частина духовного світу, де правлять вічність, блаженство і знання.
30 апі чет су-дура̄ча̄ро
бгаджате ма̄м ананйа-бга̄к
са̄дгур ева са мантавйах̣
самйаґ вйавасіто хі сах̣
Послівний переклад
апі—навіть; чет—якщо; су-дура̄ча̄рах̣—людина, яка коїть найогидніші вчинки; бгаджате—віддано служить; ма̄м—Мені; ананйа-бга̄к—без відхилень; са̄дгух̣—святий; ева—неодмінно; сах̣—він; мантавйах̣—слід вважати; самйак—правильно; вйавасітах̣—сповнений рішучості; хі—неодмінно; сах̣—він. Навіть якщо людина скоїть найогидніший вчинок, але якщо вона з рішучістю присвятила себе відданому служінню, — її слід вважати праведною, бо вона обрала правильний шлях. Слово су-дура̄ча̄рах̣, що вжите в цьому вірші — дуже важливе, і ми повинні правильно зрозуміти його. Діяльність живої істоти за обумовленого стану буває двох різновидів: обумовлена і природна. Навіть віддані змушені виконувати різноманітні дії, що пов’язані з обумовленим життям: турбуватись про своє тіло, жити згідно з суспільними та державними законами, — таку діяльність називають обумовленою. Крім того, жива істота, яка повністю усвідомила свою духовну природу і присвятила себе діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, або відданому служінню Господеві, виконує дії, що є трансцендентними; така трансцендентна діяльність відповідає її природному становищу і її виражають спеціальним терміном — віддане служіння. За теперішнього обумовленого стану, віддане служіння і обумовлене служіння, що пов’язане з тілом, іноді виконують паралельно. Але буває, що ці дії суперечать одна одній. Відданий, наскільки це можливо, дуже обережний і не робить нічого, що могло б зашкодити його чистоті. Він знає, що рівень його діяльності залежить від його поступу в свідомості Кр̣шн̣и. Проте іноді можна бачити, як людина в свідомості Кр̣шн̣и здійснює щось, що виглядає дуже огидним з суспільного або політичного погляду. Але таке тимчасове падіння не позбавляє її досягнутого. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам сказано, що навіть якщо людина падає, але всім серцем своїм віддано служить Верховному Господеві, то Господь, який перебуває в її серці, очищує її й вибачає їй її мерзенні вчинки. Матеріальна скверна настільки сильна, що навіть йоґ, який цілком присвятив себе служінню Господу, іноді потрапляє в пастку; але свідомість Кр̣шн̣и настільки могутня, що одразу ж очищує його від наслідків такого випадкового падіння. Тому шлях відданого служіння завжди приводить до успіху. Ніхто не повинен зневажати відданого за таке випадкове падіння, бо, як сказано далі у вірші, такі падіння з часом припиняться, як тільки відданий зміцніє в свідомості Кр̣шн̣и.
Тому слід вважати, що людина в свідомості Кр̣шн̣и, яка з рішучістю оспівує маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, перебуває в трансцендентнім становищі, навіть якщо іноді вона випадково падає. Слова са̄дгур ева — «він праведний», дуже виразні. Вони попереджують невіруючих, що не можна висміювати відданого, якщо він випадково зазнав падіння, але навіть у такому разі слід вважати його праведником. Слово мантавйах̣ ще категоричніше. Тобто, якщо хтось не дотримується цього правила і кепкує з відданого за його випадкове падіння, то це є непокора велінню Верховного Господа. Єдина необхідна якість відданого — присвячувати всього себе відданому служінню і тільки йому.
В Нр̣сім̇га Пура̄н̣і сказано:
бгаґаваті ча хара̄в ананйа-чета̄
бгр̣ш́а-маліно ’пі віра̄джате манушйах̣
на хі ш́аш́а-калуша-ччгабіх̣ када̄чіт
тіміра-пара̄бгавата̄м упаіті чандрах̣
Це означає, що коли людина, яка присвятила себе відданому служінню Господу, іноді здійснює погані вчинки, то їх можна порівняти з плямами на Місяці, які нагадують кролячий послід. Ці плями не заважають литися місячному світлові. Так само, не слід нехтувати відданим, навіть якщо він випадково зійшов з істинного шляху.
З іншого боку, не слід вважати, що відданому в свідомості Кр̣шн̣и дозволено здійснювати негідні вчинки; даний вірш стосується тільки тих випадків, які трапляються внаслідок сильного тиску матеріальних зв’язків. Віддане служіння — це, образно кажучи, оголошення війни ілюзорній енерґії. Доки людина не стане настільки сильною, щоб перемагати ілюзорну енерґію, можуть траплятись поодинокі падіння. Але зміцнівши, вона, як те з’ясовувалося вище, стає непідвладною таким зривам. Однак, ніколи не слід використовувати цей вірш на виправдовування своєї негідної поведінки і далі вважати себе відданим. Якщо людина, що йде шляхом відданого служіння, не поліпшує свої особисті якості, це свідчить про те, що вона не досягла високого ступеня відданості.
31 кшіпрам бгаваті дгарма̄тма̄
ш́аш́вач-чга̄нтім̇ ніґаччгаті
каунтейа пратіджа̄нı̄хі
на ме бгактах̣ пран̣аш́йаті
Послівний переклад
кшіпрам — незабаром; бгаваті — стає; дгарма-а̄тма̄ — праведний; ш́аш́ват-ш́а̄нтім — тривалий мир; ніґаччгаті — досягає; каунтейа—син Кунтı̄; пратіджа̄нı̄хі—проголошуй; на—ніколи; ме—Мій; бгактах̣—відданий; пран̣аш́йаті—гине. Вона швидко стає праведною і досягає вічної вмиротвореності. О сину Кунтı̄, сміливо проголошуй, що Мій відданий ніколи не загине. Слід правильно зрозуміти цей вірш. В сьомій главі Господь каже, що зловмисна людина не може стати відданим Господу. Той, хто не є відданим Господа, не має жодних гарних якостей. Втім, лишається питання, як може людина, яка випадково чи навмисно робить щось огидливе, бути чистим відданим? Це слушне питання. Лиходії, як сказано в сьомій главі, які ніколи не приходять до відданого служіння Господеві, позбавлені добрих якостей, і це ж стверджується в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Звичайно відданий, якого приваблює віддане служіння у дев’яти його різновидах, діє таким чином, щоб очистити своє серце від будь-якої матеріальної скверни. Він віднаходить Верховного Бога-Особу в своєму серці, і все гріховне забруднення вимивається з нього природним чином. Постійні думки про Верховного Господа очищують його. Згідно з Ведами існує правило, що, коли людина падає вниз зі свого піднесеного становища, їй слід пройти певні ритуали очищення. Але тут не йдеться про таку вимогу, бо серце відданого очищується постійно, тому що він завжди пам’ятає про Верховного Бога-Особу. Отже, слід завжди оспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе і це захистить відданого від усіх можливих падінь. Таким чином він назавжди звільниться від будь-якої матеріальної скверни.
32 ма̄м̇ хі па̄ртга вйапа̄ш́рітйа
йе ’пі сйух̣ па̄па-йонайах̣
стрійо ваіш́йа̄с татга̄ ш́ӯдра̄с
те ’пі йа̄нті пара̄м̇ ґатім
Послівний переклад
ма̄м—у Мене; хі—неодмінно; па̄ртга—син Пр̣тги; вйапа̄ш́рітйа— тільки в цьому знаходячи притулок; йе—ті, хто; апі—також; сйух̣—є; па̄па-йонайах̣—ницого походження; стрійах̣—жінки; ваіш́йа̄х̣—торговці; татга̄—також; ш́ӯдра̄х̣—нижчий клас людей; те апі—навіть вони; йа̄нті—йдуть; пара̄м—до верховного; ґатім—призначення. О сину Пр̣тги, ті, що знайшли пристановище в Мені, нехай вони будуть навіть ницого походження — жінки, ваіш́йі (торговці) і ш́ӯдри (робітники) — всі вони зможуть досягти вищої мети. Верховний Господь роз’яснює тут, що у відданому служінні немає різниці між вищим і нижчим класами людей. Звичайно, з матеріалістичного погляду на життя такий поділ існує, але не для людини, яка присвятила себе трансцендентному відданому служінню Господеві. Кожний може досягти вищої мети. В Ш́рı̄мад- Бга̄ґаватам (2.4.18) сказано, що навіть люди найнижчої суспільної верстви, яких називають чан̣д̣а̄лами (собакоїдами), можуть очиститись, спілкуючись з чистими відданими. Тому віддане служіння, здійснюване згідно з вказівками чистого відданого, настільки могутнє, що нівелює різницю між вищим й нижчим класами людей — кожний може звернутись до любовного служіння Господу. Звичайний простолюдин, якщо звернеться по допомогу до чистого відданого, може очиститись, керуючись його вказівками. Згідно з різними ґун̣ами матеріальної природи людей поділяють на тих, що перебувають в ґун̣і благочестя (бра̄хман̣и), в ґун̣і пристрасті (кшатрійі, тобто керівники), у змішаних ґун̣ах пристрасті й невігластва (ваіш́йі, торговці) і в ґун̣і невігластва (ш́удри, тобто робітники). А нижче їх усіх перебувають чан̣д̣а̄ли, які народжені в сім’ях грішників. Людей, що народилися в таких гріховних сім’ях, не приймають до свого кола люди вищих класів. Але віддане служіння настільки могутнє, що всі люди будь-яких каст за допомогою чистого відданого Верховного Господа можуть досягти вищої досконалості життя. Це стає можливим лише тоді, коли людина приймає притулок у Кр̣шн̣и. Як вказує слово вйапа̄ш́рітйа, треба цілком перейти під захист Кр̣шн̣и. І тоді можна набагато перевершити великих джн̃а̄ні та йоґів.
33 кім̇ пунар бра̄хман̣а̄х̣ пун̣йа̄
бгакта̄ ра̄джаршайас татга̄
анітйам асукгам̇ локам
імам̇ пра̄пйа бгаджасва ма̄м
Послівний переклад
кім—наскільки; пунах̣—більше; бра̄хман̣а̄х̣—бра̄хман̣и; пун̣йа̄х̣— праведні; бгакта̄х̣—віддані; ра̄джа-р̣шайах̣—святі царі; татга̄— також; анітйам—тимчасовий; асукгам—сповнений злигоднів; локам—планети; імам—цей; пра̄пйа—отримуючи; бгаджасва—присвяти себе любовному служінню; ма̄м—Мені. Що ж вже казати про добродійних бра̄хман̣, відданих і праведних царів! Тому, потрапивши до тимчасового, злиденного світу, з любов’ю та відданістю присвяти себе служінню Мені. В матеріальному світі існує поділ людей на різні категорії, але, врешті-решт, цей світ — таке місце, де ніхто не знаходить щастя. Тут ясно сказано: анітйам асукгам̇ локам — «цей світ скороминущий і сповнений нещасть», і порядній, розумній людині не місце в ньому. Верховний Бог-Особа проголошує, що цей світ минущий і сповнений злигоднів. Деякі філософи, особливо філософи-ма̄йа̄ва̄ді, кажуть, що цей світ — оманний, але з Бгаґавад-ґı̄ти можна довідатись, що він не оманний, він — минущий. Тимчасове й оманне — це різні речі. Цей світ тимчасовий, але є й інший світ — вічний. Цей світ — місце страждань, той, інший світ — вічний і сповнений блаженства.
Арджуна народився в праведній царській родині. Але ж це йому Господь сказав: «Присвяти себе відданому служінню Мені і повертайся додому, назад до Бога». Ніхто не повинен залишатись в цьому тимчасовому, сповненому страждань світі. Кожен повинен знайти притулок у Верховного Бога-Особи і, якщо хтось припаде Йому до серця, він може віднайти вічне щастя. Віддане служіння Верховному Господеві — це єдиний шлях, що допоможе розв’язати всі проблеми, які виникають у людей всіх класів. Тому кожній людині слід звернутись до свідомості Кр̣шн̣и і зробити своє життя досконалим.
34 ман-мана̄ бгава мад-бгакто
мад-йа̄джı̄ ма̄м̇ намаскуру
ма̄м еваішйасі йуктваівам
а̄тма̄нам̇ мат-пара̄йан̣ах̣
Послівний переклад
мат-мана̄х̣—завжди думаючи про Мене; бгава—стань; мат—Мій; бгактах̣ — відданий; мат — Мій; йа̄джı̄ — той, хто поклоняється; ма̄м—Мені; намаскуру—пропонуй шанобливі поклони; ма̄м—Мені; ева—повністю; ешйасі—ти прийдеш; йуктва̄—бувши заглибленим; евам—таким чином; а̄тма̄нам—твоя душа; мат-пара̄йан̣ах̣— відданий Мені. Завжди думай про Мене, стань Моїм відданим, вшановуй Мене з любов’ю і поклоняйся Мені. Повністю в Мене занурившись, ти неодмінно прийдеш до Мене. П О Я С Н Е Н Н Я : У цьому вірші ясно вказано, що свідомість Кр̣шн̣и — єдиний спосіб порятунку з кайданів сповненого скверни матеріального світу. Трапляється, що деякі несумлінні коментатори перекручують значення цілком ясного твердження, висловленого тут про необхідність відданого служіння Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і, і лише Йому одному. На жаль, безсоромні коментатори збивають читачів з пантелику своїми хибними ідеями. Вони не знають, що немає різниці між Кр̣шн̣ою і Його розумом. Кр̣шн̣а — не звичайна людська істота, Він — Абсолютна Істина. Його тіло, розум і Сам Він єдині й абсолютні. Бгактісіддга̄нта Сарасватı̄ Ґосва̄мı̄ в Анубга̄шйі, своїх коментарях до Чаітанйа-чаріта̄мр̣ти (п’ята глава, А̄ді-лı̄ла̄, вірші 41 – 48), цитує з Кӯрма Пура̄н̣и: деха-дехі- вібгедо ’йам̇ неш́варе відйате квачіт. Це означає, що тіло Кр̣шн̣и, Верховного Господа, і Він Сам — невідмінні. Але коментатори не знають науки про Кр̣шн̣у, і тому вони затушовують Його й відділяють Його особу від Його розуму і тіла. Це — наслідок цілковитого нерозуміння науки про Кр̣шн̣у, але деякі мають користь з того, що вводять людей в оману.
Є люди, демони за натурою, які думають про Кр̣шн̣у, але із заздрістю, як, наприклад, цар Кам̇са, дядько Кр̣шн̣и. Він також завжди думав про Кр̣шн̣у, але думав про Нього як про ворога. Він був завше занепокоєний, очікуючи, коли ж Кр̣шн̣а прийде вбити його. Такий умонастрій не допоможе нам. Слід думати про Кр̣шн̣у з любов’ю та відданістю. Це — бгакті. Слід безперервно плекати знання про Кр̣шн̣у. І найкраще робити це за допомогою справжнього духовного вчителя. Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа, і як ми вже неодноразово пояснювали, Його тіло нематеріальне, воно вічне, сповнене блаженства і знання. Такі роздуми і бесіди про Кр̣шн̣у допоможуть людині стати Його відданим. Якесь інше розуміння Кр̣шн̣и, що отримане з недостовірного джерела, не принесе доброго плоду.
Отже, слід зосередити свій розум на вічній формі, первинній формі Кр̣шн̣и. З цілковитою переконаністю в серці, що Кр̣шн̣а — Верховний Господь, треба присвятити себе поклонінню Йому. В Індії є сотні тисяч храмів, де поклоняються Кр̣шн̣і і віддано служать Йому. Люди висловлюють свою шану Кр̣шн̣і, падаючи ниць перед Ним. Людина повинна схиляти свою голову перед мӯрті Кр̣шн̣и і віддавати Йому все: свій розум, своє тіло, свою діяльність. Це дозволяє до останку, не відхиляючись, поринути в Кр̣шн̣у і таким чином досягнути Кр̣шн̣алоки. Не слід дозволяти несумлінним коментаторам збивати себе з пантелику. Треба приймати участь в дев’яти різновидах відданого служіння, починаючи з оспівування Кр̣шн̣и і слухання про Кр̣шн̣у. Чисте віддане служіння є вище досягнення людського суспільства.
У сьомій та восьмій главах Бгаґавад-ґı̄ти розповідається про чисте віддане служіння Господу, вільне від теоретичного знання, містичної йоґи та кармічної діяльності. Того, чиє серце ще не зовсім очистилось, можуть приваблювати такі аспекти Господа, як безособистісне брахмаджйоті або локалізована Парама̄тма̄, але чистий відданий безпосередньо звертається до служіння Верховному Господеві.
Існує чудова поема про Кр̣шн̣у, в якій прекрасно віддзеркалено, що кожна людина, яка захоплюється шануванням напівбогів, є дуже нерозумною і ніколи не здобуде вищої нагороди від Кр̣шн̣и. Відданий спочатку може відхилятись од взірцевого відданого служіння, але все ж слід вважати його вищим від усіх інших філософів та йоґів. Людину, яку завжди поглинає служіння Кр̣шн̣і в свідомості Кр̣шн̣и, треба приймати за досконалу святу особистість. Її випадкові неправедні вчинки ставатимуть поодинокими, і згодом вона неодмінно досягне цілковитої досконалості. Чистий відданий уникає падіння, тому що Верховний Бог-Особа особисто опікується Своїми чистими відданими. Отже, інтеліґентній людині слід просто стати на шлях свідомості Кр̣шн̣и й щасливо жити в матеріальному світі. Врешті-решт вона дістане від Кр̣шн̣и вищу нагороду.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до дев’ятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалося найпотаємніше знання.
1 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
бгӯйа ева маха̄-ба̄хо
ш́р̣н̣у ме парамам̇ вачах̣
йат те ’хам̇ прı̄йама̄н̣а̄йа
вакшйа̄мі хіта-ка̄мйайа̄
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; бгӯйах̣—знову; ева—неодмінно; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; ш́р̣н̣у—тільки послухай; ме—Моя; парамам—верховна; вачах̣—настанова; йат—яку; те—тобі; ахам—Я; прı̄йама̄н̣а̄йа—думаючи, який ти дорогий Мені; вакшйа̄мі—кажу; хіта-ка̄мйайа̄—для твоєї користі. Верховний Бог-Особа сказав: Слухай же, о міцнорукий Арджуно. Я говоритиму далі, бо ти дорогий Мені друг. Для твоєї користі Я відкрию тобі знання, глибше від того, яке Я вже пояснив. Пара̄ш́ара Муні пояснює слово бгаґава̄н так: «той, хто сповнений шести надзвичайних достоїнств: усієї сили, всієї слави, багатства, знання, вроди й відречення, — є Бгаґава̄н, або Верховний Бог-Особа». Коли Кр̣шн̣а був на Землі, Він виявив усі ці шість щедрот. Тому великі мудреці, такі, як Пара̄ш́ара Муні, цілком визнають Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Зараз Кр̣шн̣а повідомляє Арджуні ще потаємніші речі про Свої щедроти й Свою діяльність. У попередніх главах, починаючи з сьомої, Господь дав пояснення Своїх різних енерґій та їх діяльності. Тепер, у цій главі, Він змальовує Арджуні Свої особисті достоїнства. Раніше Він вже описав у доступній формі Свої різноманітні енерґії для того, щоб тверда переконаність зміцнювала відданість Йому. В цій главі Він знову розповідає Арджуні про Свої проявлення й різноманітні щедроти.
Чим більше людина слухає про Верховного Бога, тим міцнішою стає її відданість Йому. Треба постійно слухати розповіді про Господа, спілкуючись з відданими, і це посилить бажання віддано служити Йому. Питання відданого служіння можуть обговорювати лише ті, хто справді палко бажає усвідомити Кр̣шн̣у. Ніхто інший не може приймати участі в таких бесідах. Господь ясно каже Арджуні, що він дуже дорогий Йому, і тому для його користі й відбувається ця бесіда.
2 на ме відух̣ сура-ґан̣а̄х̣
прабгавам̇ на махаршайах̣
ахам а̄дір хі дева̄на̄м̇
махаршı̄н̣а̄м̇ ча сарваш́ах̣
Послівний переклад
на—ніколи; ме—Моїх; відух̣—знають; сура-ґан̣а̄х̣—напівбоги; прабгавам—походження і щедроти; на—ніколи; маха̄-р̣шайах̣—великі мудреці; ахам—Я є; а̄діх̣—джерело; хі—неодмінно; дева̄на̄м— напівбогів; маха̄-р̣шı̄н̣а̄м — великих мудреців; ча — також; сарваш́ах̣—з усякого погляду. Ні міріади напівбогів, ні великі мудреці не знають про Моє походження й щедроти, бо Я — першопричина напівбогів і мудреців з усякого погляду. Як стверджується в Брахма-сам̇гіті, Кр̣шн̣а — це Верховний Господь, нема нікого вищого од Нього, — Він — причина всіх причин. Господь Сам стверджує тут, що Він — причина виникнення всіх напівбогів і мудреців. Навіть напівбоги й великі мудреці не можуть усвідомити Кр̣шн̣у, як не можуть вони усвідомити ні Його імені, ні Його особистості, чого ж тоді варті можливості так званих «вчених» цієї крихітної планети? Ніхто не може зрозуміти, чому це Верховний Бог приходить на Землю у вигляді звичайної людини й робить такі дивні, надзвичайні вчинки. Отже, слід зрозуміти, що самої вченості замало для того, щоб пізнати Кр̣шн̣у. Навіть напівбоги і великі мудреці, які намагались зрозуміти Кр̣шн̣у за допомогою спекулятивних роздумів, зазнали невдачі на цьому шляху. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також стверджується, що навіть великі напівбоги не можуть пізнати Верховного Бога-Особу. Вони можуть робити припущення в межах своїх недосконалих чуттів й доходити протилежної концепції, імперсоналізму, чогось, не виявленого трьома ґун̣ами матеріальної природи; або ж, роздумуючи, вони можуть уявити щось, але такі позбавлені самого сенсу роздуми не допоможуть пізнати Кр̣шн̣у.
Тут Господь прозоро натякає тим, хто хоче пізнати Абсолютну Істину: «Ось Я — Верховний Бог-Особа. Я Всевишній». Про це треба знати. Неможливо пізнати незбагненного Господа, навіть коли Він особисто присутній, однак Він існує. Ми насправді можемо усвідомити Кр̣шн̣у, як вічного, сповненого блаженства та знання, просто вивчаючи Його поради, які викладено в Бгаґавад-ґı̄ті й Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Людина, яка перебуває в нижчій енерґії Господа, може уявляти собі Бога як якусь силу, що править усім, або приймати концепцію безособистісного Брахмана, але Верховну Особистість можна відчувати і розуміти лише з трансцендентного рівня.
Більшість людей не можуть збагнути справжнього становища Кр̣шн̣и, тому Він приходить і являє Свою милість таким мислителям. Однак, всупереч надзвичайним вчинкам Верховного Господа, люди, яких забруднює матеріальна енерґія, все ж таки думають, що Всевишній — це безособистісний Брахман. Лише віддані, які цілком присвятили себе Верховному Господеві, можуть з Його ласки зрозуміти, що Кр̣шн̣а — це Верховна Особа. Відданих Господа не хвилює концепція Бога як безособистісного Брахмана; шляхом віри та відданості вони приходять до Верховного Господа, безпосередньо віддаються Кр̣шн̣і і, завдяки Його безпідставній милості, отримують змогу усвідомити Кр̣шн̣у. Ніхто інший не зрозуміє Його. «Що таке а̄тма̄, що таке Всевишній? Це той, кому ми повинні поклонятись», — навіть великі мудреці погоджуються з цим.
3 йо ма̄м аджам ана̄дім̇ ча
ветті лока-махеш́варам
асаммӯд̣гах̣ са мартйешу
сарва-па̄паіх̣ прамучйате
Послівний переклад
йах̣—кожен, хто; ма̄м—Мене; аджам—ненародженого; ана̄дім— без початку; ча—також; ветті—знає; лока—планет; маха-ı̄ш́варам—верховного правителя; асаммӯд̣гах̣—без сумніву; сах̣—він; мартйешу—серед тих, хто підвладний смерті; сарва-па̄паіх̣—від усіх гріховних наслідків; прамучйате—звільнюється. Людину, яка знає Мене як ненародженого, як того, хто не має початку, як Верховного Володаря усіх світів, — лише таку людину, непідвладну ілюзії, Я звільняю від усіх гріхів. Як сказано в сьомій главі (7.3): манушйа̄н̣а̄м̇ сахасрешу каш́чід йататі сіддгайе — ті, хто намагається стати на рівень духовної реалізації — непересічні люди: вони вище мільйонів і мільйонів звичайних людей, позбавлених знання про духовне усвідомлення. Але якщо комусь із тих, хто справді намагається збагнути своє духовне становище, вдається зрозуміти, що Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа, володар усього, ненароджений — це означає, що він добився найбільшого успіху в духовній реалізації. Лише на цій стадії, цілком усвідомивши верховне становище Кр̣шн̣и, можна повністю звільнитись від усіх наслідків своїх гріховних дій.
Господа описано тут словом аджа, що означає «ненароджений», але Він відрізняється від живих істот, також описаних як аджа у другій главі. Господь відмінний від живих істот, які народжуються і вмирають внаслідок прив’язаності до матеріального. Обумовлені душі змінюють свої тіла, але Його тіло незмінне. Навіть коли Він приходить у матеріальний світ, Він приходить як той же самий ненароджений; тому в четвертій главі сказано, що Господь, завдяки Своїй внутрішній потенції, не підвладний нижчій, матеріальній енерґії, а завжди перебуває в верховній енерґії.
У цьому вірші слова ветті лока-махеш́варам вказують на те, що Кр̣шн̣а — верховний володар усіх планетних систем всесвіту. Він існував ще до творення, й Він відмінний од Свого творіння. Всіх напівбогів було створено всередині матеріального світу, але що стосується Кр̣шн̣и, то сказано, що Він нестворений. Отже, Кр̣шн̣а відмінний навіть од таких великих напівбогів, як Брахма̄ та Ш́іва. Він — творець Брахми, Ш́іви та всіх інших напівбогів, і тому на всіх планетах Його визнають як Верховну Особу.
Ш́рı̄ Кр̣шн̣а відмінний од усього створеного, і кожний, хто знає Його таким, негайно звільнюється від усіх наслідків своїх гріховних дій. Щоб отримати можливість пізнавати Верховного Господа, необхідно звільнитись від будь-якої гріховної діяльності. Його можна пізнати лише шляхом відданого служіння й ніяк інакше, — так твердить Бгаґавад-ґı̄та̄.
Не слід уявляти, що Кр̣шн̣а — це людська істота. Як стверджувалося раніше, лише нерозумні вважають Його за людську істоту. Тут знову виражено те ж саме, але іншими словами. Інтеліґентна людина, яка розуміє конституціональне становище Бога, завжди вільна від усіх гріховних реакцій.
Але, якщо Кр̣шн̣а відомий як син Девакı̄, то хіба може Він бути ненародженим? Це пояснено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам: коли Він з’явився перед Девакı̄ та Васудевою, Він не був народжений як звичайна дитина. Він з’явився в Своїй одвічній формі, а далі знову став звичайною дитиною.
В матеріальному світі ми змушені діяти, але, якщо ми діємо за вказівками Кр̣шн̣и, наші дії — трансцендентні. Матеріальні наслідки — сприятливі чи несприятливі — не впливають на них. Якщо хтось думає, що в матеріальному світі є щось сприятливе або несприятливе, це, в тій чи іншій мірі, вигадка, тому що в матеріальному світі немає нічого сприятливого. Все є несприятливим, бо несприятливою є сама матеріальна природа. Нам тільки здається, що вона сприятлива. Справжня сприятлива діяльність — це щире віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и. Отже, якщо ми взагалі бажаєм, щоб наша діяльність була сприятливою, нам слід діяти за вказівками Верховного Господа. Ці вказівки дано в авторитетних ш́а̄страх, таких як Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам і Бгаґавад-ґı̄та̄, або ми отримуємо їх від істинного духовного вчителя. Духовний вчитель є представник Верховного Господа, і тому його вказівки приходять безпосередньо від Верховного Господа. Духовний вчитель, святі та ш́а̄стри спрямовують на один і той самий шлях. Між цими трьома джерелами нема суперечностей. Усі дії, які людина виконує згідно з їхніми вказівками, вільні від впливу наслідків благочестивої та неблагочестивої діяльності матеріального світу. Трансцендентне ставлення відданого до своєї діяльності — це стан істинного самозречення, і його називають саннйа̄сою. Істинно зреченим є той, хто діє, почуваючи себе до обов’язку діяти так, як наказує Верховний Господь, й хто також не прив’язаний до плодів своєї діяльності (ана̄ш́рітах̣ карма-пгалам) — так стверджується в першому вірші шостої глави Бгаґавад-ґı̄ти. Кожний, хто діє за вказівками Верховного Господа, фактично є саннйа̄сı̄ та йоґ, а не той, хто одягається як саннйа̄сı̄ чи вдає з себе йоґа.
TEXTS 4-5
буддгір джн̃а̄нам асаммохах̣
кшама̄ сатйам̇ дамах̣ ш́амах̣
сукгам̇ дух̣кгам̇ бгаво ’бга̄во
бгайам̇ ча̄бгайам ева ча
ахім̇са̄ самата̄ тушт̣іс
тапо да̄нам̇ йаш́о ’йаш́ах̣
бгаванті бга̄ва̄ бгӯта̄на̄м̇
матта ева пр̣тгаґ-відга̄х̣
Послівний переклад
буддгіх̣—інтелект; джн̃а̄нам—знання; асаммохах̣—відсутність сумнівів; кшама̄—всепрощення; сатйам—правдивість; дамах̣—контроль почуттів; ш́амах̣—контроль розуму; сукгам—щастя; дух̣кгам—нещастя; бгавах̣—народження; абга̄вах̣—смерть; бгайам— страх; ча — також; абгайам — безстрашність; ева — також; ча —і; ахім̇са̄—відмова від насильства; самата̄—рівновага; тушт̣іх̣— вдоволеність; тапах̣—покута; да̄нам—милосердя; йаш́ах̣—слава; айаш́ах̣ — ганьба; бгаванті — виходять; бга̄ва̄х̣ — природи; бгӯта̄на̄м—живих істот; маттах̣—з Мене; ева—неодмінно; пр̣тгак-відга̄х̣—по-різному влаштовані. Інтелект, знання, свободу від сумнівів та ілюзій, прощення, правдивість, володіння своїми чуттями, приборкання розуму, щастя й нещастя, народження, смерть, страх, безстрашність, відмову від застосування насильства, врівноваженість, вдоволеність, аскетизм, милосердя, славу і ганьбу — всі ці різні якості й здібності живих істот створив саме Я. Всі різні гарні й погані якості живих істот створив Кр̣шн̣а, і їх описано тут.
Інтелект — це здатність дивитися на речі під правильним кутом зору, а знання полягає в розумінні того, що є дух і що — матерія. Звичайне знання, яке отримують в університетах, стосується лише матерії і тут не вважається справжнім знанням. Знати — означає розуміти різницю між духом і матерією. Сучасна освіта не дає знання про дух; вчені та викладачі просто досліджують елементи матерії й дбають про тілесні потреби. Тому академічне знання недовершене.
Коли людина не знає вагань і розуміє трансцендентальну філософію, тоді вона досягає асаммохи, незалежності від сумнівів та омани. Поступово, але впевнено вона позбувається омани. Не слід нічого приймати сліпо, до всього треба ставитись обережно й з увагою. Людина повинна виховувати в собі таку якість, як кшама̄, терпимість і милостивість, і вибачати іншим незначні образи. Сатйам, правдивість, означає, що для блага людей факти треба подавати такими, якими вони є. Факти не слід перекручувати. Згідно зі світськими умовностями вважають, що правду треба висловлювати лише в тих випадках, коли вона приємна іншим. Але це не є правдивість. Правду слід казати прямо й відверто, так, щоб інші могли зрозуміти, якими є факти насправді. Якщо хтось злодій, і людей попереджують, що він злодій, то це і є правда. Хоча іноді правда й гірка, не слід її замовчувати. Правдивість вимагає для загальної користі подавати факти такими, якими вони є. Таким є визначення правди.
Володіння чуттями означає, що їх не слід залучати до надмірних або протиприродних втіх. Не заборонено задовольняти необхідні потреби чуттів, але зайві чуттєві насолоди перешкоджають духовному поступові. Тому слід утримуватися від будь-якого зловживання ними. Так само, не слід думати про щось зайве, це називається ш́ама, вмиротворення. Не треба витрачати час на роздуми про заробіток. Це неправильне використання розумової сили. За допомогою розуму слід вивчити вказівки авторитетних джерел і усвідомити головну потребу людини. Розумові здібності слід розвивати, спілкуючись з особистостями, що знають істинний смисл священних писань, із святими, з духовними вчителями і з тими, хто має високорозвинуте мислення. Сукгам, щастя або втіху, слід завжди знаходити в тому, що сприяє розвою духовного знання в свідомості Кр̣шн̣и. Й водночас, розвитку свідомості Кр̣шн̣и не сприяє все те, що завдає болю і страждань. Треба приймати все, що сприяє розвитку свідомості Кр̣шн̣и й відкидати все несприятливе.
Бгаву, народження, слід розуміти як те, що стосується тіла. Душа ж, як це вже розглядалось на початку Бгаґавад-ґı̄ти, не народжується і не вмирає. Народження і смерть стосуються втілення істоти в матеріальному світі. Страх виникає внаслідок тривоги перед майбутнім. Людина в свідомості Кр̣шн̣и ніколи не відчуває страху, тому що, завдяки своїй діяльності, вона безумовно повернеться в небесну обитель, додому, назад до Бога. Тому її майбутнє непотьмарене. Однак інші не знають, що чекає на них у майбутньому, не знають, що принесе їм наступне життя. Тому вони постійно перебувають у неспокої. Якщо ж ми бажаємо позбутись цього неспокою, то найкраще для нас є усвідомити Кр̣шн̣у й завжди перебувати в свідомості Кр̣шн̣и. Так ми звільнимось від будь-яких страхів. У Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (11.2.37) стверджується: бгайам̇ двітı̄йа̄бгіні- веш́атах̣ сйа̄т — «причиною страху є наше заглиблення в ілюзорну енерґію». Але той, хто звільнився від її впливу, хто переконався, що він є не це тіло, а духовна частка Верховного Бога-Особи, яка служить Верховному Господеві на трансцендентному рівні, — той нічого не боїться. Його майбутнє дуже світле. Страх супроводжує тих людей, які не мають свідомості Кр̣шн̣и. Абгайам, безстрашність, властива лише тому, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и.
Ахім̇са̄, ненасильство, означає, що не слід робити нічого, що завдає страждань або бентежить інших. Матеріальна діяльність, яку пропонують політики, соціологи, філантропи тощо дає не дуже гарні наслідки, тому що політики та філантропи позбавлені трансцендентного бачення, і вони не знають, що ж насправді є благо для людського суспільства. Ахім̇са̄ означає, що людей слід виховувати так, щоб вони могли правильно використати своє людське тіло. Людське тіло призначене для духовної реалізації, тому всякий рух або діяльність, що не сприяють цій меті, є насильство над тілом. Ненасильством називають те, що наближає духовне щастя всіх людей.
Самата̄, врівноваженість, — це свобода від прихильності й відрази. Дуже прив’язуватись до чогось або ж бути надто відчуженим — не добре. Матеріальний світ треба сприймати без прихильності чи відрази. Слід приймати те, що допомагає розвивати свідомість Кр̣шн̣и й відкидати все несприятливе. Це і є самата̄, врівноваженість. Людина в свідомості Кр̣шн̣и приймає або відкидає щось лише тоді, коли це сприяє їй виконувати обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и.
Тушт̣і, вдоволеність, означає, що людина не повинна накопичувати надмірні матеріальні багатства й метушитись заради цього. Їй слід вдовольнятись тим, що вона отримує з ласки Верховного Господа, це і називають вдоволеністю. Тапас означає «аскетизм» або «покута». У Ведах є багато правил і приписів, яких ми дотримуємось, наприклад, встаємо вранці й миємося. Іноді буває важко підвестись рано-в-ранці, але всякий добровільний тягар є покутою. Також приписано говіти в певні дні місяця. Людина може бути не схильною дотримуватись таких постів, але, якщо вона вирішила оволодіти наукою свідомості Кр̣шн̣и, вона повинна зносити такі тілесні труднощі. Так радять Веди. Проте не слід говіти без потреби, або всупереч приписам Вед. Також, не слід постити, виходячи з політичних міркувань; такий різновид говіння описано в Бгаґавад-ґı̄ті, як діяльність у невігластві, а все, що виконується в ґун̣ах невігластва чи пристрасті, не сприяє духовному поступові. Однак, будь-яка діяльність, яку людина виконує в ґун̣і благочестя, сприяє духовному поступові, і коли вона говіє згідно з ведичними приписами, це збагачує її духовним знанням.
Щодо благодійності, то найкраще половину свого прибутку дарувати на якусь добру справу. Але що таке добра справа? Будь-яка справа, яку виконують в свідомості Кр̣шн̣и, є доброю, і не лише доброю, але й найкращою. Кр̣шн̣а — це добро, тому Його справа також добра. Тобто, приносити в дар слід тим людям, які присвятили себе свідомості Кр̣шн̣и. Згідно з ведичною літературою, необхідно робити пожертви бра̄хман̣ам. Цього і досі дотримуються, може й не так правильно, як того вимагають ведичні приписи. Однак, приписи кажуть, що бра̄хман̣ам слід давати пожертви. Чому? Тому що вони плекають вищі духовні знання. Вважають, що бра̄хман̣а має присвячувати все своє життя пізнанню Брахмана. Брахма джа̄на̄тı̄ті бра̄хман̣ах̣ — «той, хто пізнав Брахмана, є бра̄хман̣ою». Отже, слід давати милостиню бра̄хман̣ам, тому що вони постійно виконують вище духовне служіння і не мають часу заробляти собі на прожиток. Ведична література рекомендує також давати милостиню тим, хто проводить життя у відреченні — саннйа̄сı̄. Саннйа̄сі ходять від двору до двору й просять милостиню, але не заради грошей, а на місіонерські цілі. Вони йдуть від одних дверей до інших й будять сімейних людей від сну невігластва. Сімейні люди, що заклопотані домашніми справами, забувають про істинну мету життя — пробудити в собі свідомість Кр̣шн̣и, і тому обов’язок саннйа̄сı̄ — йти до них під виглядом жебраків і надихати їх на усвідомлення Кр̣шн̣и. Сказано ж у Ведах: «Пробудись і виконай призначення людського життя!» Саннйа̄сı̄ поширюють таке знання, це гасло — отже, необхідно жертвувати тим, хто живе у відреченні, бра̄хман̣ам, та на інші добрі справи, а не на якісь примхи.
Йаш́ас, славу, слід трактувати згідно із словами Господа Чаітанйі, який сказав, що людина стає славетною тоді, коли її прославляють як відданого Господа. Це — істинна слава. Якщо людина досягла величі в свідомості Кр̣шн̣и і всі знають про це, то слава такої людини є істинною. Іншої слави немає.
Всі ці якості проявляються скрізь у всесвіті, в суспільстві людей і в суспільстві напівбогів. Існує багато людських форм життя на інших планетах, і їм властиві ті ж самі якості. Кр̣шн̣а створює всі ці якості для тих, хто хоче вдосконалювати себе в свідомості Кр̣шн̣и, але розвивати їх людина повинна сама, зсередини. Кр̣шн̣а влаштував все так, що всі добрі якості розвиваються в тих, хто віддає себе служінню Верховному Господеві.
Кр̣шн̣а — джерело всього, що ми бачимо, доброго й поганого. Ніщо не може проявитись в матеріальному світі, якщо воно відсутнє в Кр̣шн̣і. В цьому полягає знання. Хоча нам відомо про різноманітність сущого, ми повинні усвідомити, що все витікає з Кр̣шн̣и.
6 махаршайах̣ сапта пӯрве
чатва̄ро манавас татга̄
мад-бга̄ва̄ ма̄наса̄ джа̄та̄
йеша̄м̇ лока іма̄х̣ праджа̄х̣
Послівний переклад
маха̄-р̣шайах̣—великі мудреці; сапта—сім; пӯрве—раніше; чатва̄рах̣—четверо; манавах̣—Ману; татга̄—також; мат-бга̄ва̄х̣—народжені з Мене; ма̄наса̄х̣—з розуму; джа̄та̄х̣—народжені; йеша̄м—від них; локе—у світі; іма̄х̣—усе це; праджа̄х̣—населення. Семеро великих мудреців, і четверо інших великих мудреців перед ними, і всі Ману (прародителі людства) виходять з Мене, народжені з Мого розуму, а всі живі істоти, що населяють різні планети, походять від них. Господь дає генеалогічний огляд населення всесвіту. Брахма̄ — це первісне створіння, породжене енерґією Верховного Господа, відомого як Хіран̣йаґарбга. З Брахми проявилися семеро великих мудреців, а перед ними четверо інших великих мудреців, званих Санакою, Санандою, Сана̄таною і Санат-кума̄рою, а також Ману. Ці двадцять п’ять великих мудреців є родоначальниками всіх живих істот всесвіту. Існують незліченні всесвіти й незліченні планети всередині кожного всесвіту, і кожну планету населяють різні форми життя. І усі створіння походять від оцих двадцяти п’яти прародителів. Брахма здійснював аскези впродовж однієї тисячі років за літочисленням напівбогів, перш ніж усвідомив, з милості Кр̣шн̣и, як треба творити. Далі з Брахми вийшли Санака, Сананда, Сана̄тана, і Санат-кума̄ра, далі Рудра, потім сім мудреців, і таким чином усіх бра̄хман̣ та кшатрій було породжено з енерґії Верховного Бога-Особи. Брахма відомий як Піта̄маха, дід, а Кр̣шн̣а відомий як Прапіта̄маха, прадід. Про це сказано в одинадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти (11.39).
7 ета̄м̇ вібгӯтім̇ йоґам̇ ча
мама йо ветті таттватах̣
со ’вікалпена йоґена
йуджйате на̄тра сам̇ш́айах̣
Послівний переклад
ета̄м — усі ці; вібгӯтім—щедроти; йоґам—містичну владу; ча— також; мама—Мої; йах̣—кожний, хто; ветті—знає; таттватах̣—насправді; сах̣—він; авікалпена—неподільно; йоґена—у відданому служінні; йуджйате—зайнятий; на—ніколи; атра—тут; сам̇ш́айах̣—сумнів. Якщо хтось воістину знає про всі Мої щедроти та містичні сили, він присвячує себе чистому відданому служінню, — це безсумнівно. Пізнати Верховного Бога-Особу є вершина духовної досконалості. Тільки людина, яка непохитно переконана в щедротах Верховного Господа, може віддано служити Йому. Люди розуміють, що Бог великий, але як саме проявляється його велич, вони не знають. Тут же описуються подробиці. Якщо людині справді відомо, який великий є Господь, вона вручає Йому свою душу й присвячує себе відданому служінню Господеві. Знаючи про надзвичайні достоїнства Всевишнього, вона хоче лише одного: вручити себе Йому. Таким є справжнє знання, і його можна отримати, вивчаючи Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, Бгаґавад-ґı̄ту й інші священні писання.
Багато напівбогів, які перебувають на кожній планетній системі, керують усесвітом, і головні з них — Брахма̄, Господь Ш́іва, четверо Кумар та інші родоначальники. Існує багато прародителів населення всесвіту, і всіх їх породив Верховний Господь, Кр̣шн̣а. Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, є первинний прабатько всіх прародителів.
Такими є деякі з щедрот Верховного Господа. Той, хто твердо переконавсь у них, приймає Кр̣шн̣у з великою вірою, без будь-яких сумнівів і присвячує себе відданому служінню. Це конкретне знання необхідне для того, щоб посилити бажання любовного служіння Господу. Не слід нехтувати прагненням цілком усвідомити велич Кр̣шн̣и, тому що, знаючи про Його велич, ми отримуємо змогу зміцнити в щирому відданому служінні.
8 ахам̇ сарвасйа прабгаво
маттах̣ сарвам̇ правартате
іті матва̄ бгаджанте ма̄м̇
будга̄ бга̄ва-саманвіта̄х̣
Послівний переклад
ахам—Я; сарвасйа—усіх; прабгавах̣—джерело родів; маттах̣—з Мене; сарвам—усе; правартате—виходить; іті—таким чином; матва̄—знаючи; бгаджанте—віддаються; ма̄м—Мені; будга̄х̣— учені; бга̄ва-саманвіта̄х̣—з великою увагою. Я — джерело всіх духовних і матеріальних світів. Все витікає з Мене. Мудрий прекрасно знає про це й присвячує себе відданому служінню Мені, поклоняючись Мені всім серцем. Учений-мудрець, який зрозумів Веди і довідався про суть духовного знання з повчань Господа Чаітанйі, і який знає, як втілити ці повчання в життя, може усвідомити, що Кр̣шн̣а є першопричина всього як у матеріальному, так і в духовному світах, й, знаючи це досконало, він непохитно зосереджується на відданому служінні Верховному Господеві. Ніякі недолугі коментарі та слова нерозумних людей не можуть похитнути його. Вся ведична література сходиться на тім, що Кр̣шн̣а — джерело Брахми, Ш́іви та всіх інших напівбогів. В Атгарва Веді (Гопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.24) сказано: йо брахма̄н̣ам̇ відадга̄ті пӯрвам̇ йа ваі веда̄м̇ш́ ча ґа̄пайаті сма кр̣шн̣ах̣ — «саме Кр̣шн̣а сповістив Брахмі ведичне знання і розповсюдив це знання в минулому». На̄ра̄йан̣а Упанішада (1) веде далі: атга пурушо ха ваі на̄ра̄йан̣о ’ка̄майата праджа̄х̣ ср̣джейеті — «потім Верховна Особа, На̄ра̄йан̣а, побажав створити живих істот». Далі в Упанішаді мовиться: на̄ра̄йан̣а̄д брахма̄ джа̄йате, на̄ра̄йан̣а̄д праджа̄патіх̣ праджа̄йате, на̄ра̄йан̣а̄д індро джа̄йате, на̄ра̄йан̣а̄д ашт̣ау васаво джа̄йанте, на̄ра̄йан̣а̄д ека̄даш́а рудра̄ джа̄йанте, на̄ра̄йан̣а̄д два̄даш́а̄дітйа̄х̣ — «від На̄ра̄йан̣и народився Брахма̄, і від На̄ра̄йан̣и також народилися всі прародителі, від На̄ра̄йан̣и народився Індра, від На̄ра̄йан̣и народились вісім Васу, від На̄ра̄йан̣и народилися одинадцять Рудр, від На̄ра̄йан̣и народилися дванадцять А̄дітій». На̄ра̄йан̣а є експансія Кр̣шн̣и.
У тих же самих Ведах сказано: брахман̣йо девакı̄-путрах̣ — «син Девакı̄, Кр̣шн̣а, є Верховною Особою» (На̄ра̄йан̣а Упанішада 4). І далі: еко ваі на̄ра̄йан̣а а̄сı̄н на брахма̄ на ı̄ш́а̄но на̄по на̄ґні-самау неме дйа̄в-а̄пр̣тгівı̄ на накшатра̄н̣і на сӯрйах̣ — «на початку творіння існував лише На̄ра̄йан̣а, Верховна Особа. Не було ні Брахми, ні Ш́іви, ні вогню, ні Місяця, ні зірок на небі, ні Сонця» (Маха̄ Упанішада 1.2). Там також сказано, що Господь Ш́іва був народжений з чола Верховного Господа. Отже, Веди навчають, що поклонятися слід саме Йому, Верховному Господеві, творцю Брахми і Ш́іви.
В Мокша-дгармі Кр̣шн̣а каже також:
праджа̄патім̇ ча рудрам̇ ча̄пй
ахам ева ср̣джа̄мі ваі
тау хі ма̄м̇ на віджа̄нı̄то
мама ма̄йа̄-вімохітау
«Я створив родоначальників, Ш́іву та інших напівбогів, хоча вони й не знають цього, бо їх вводить в оману Моя ілюзорна енерґія». Вара̄ха Пура̄н̣а переконує в тому ж:
на̄ра̄йан̣ах̣ паро девас
тасма̄дж джа̄таш́ чатурмукгах̣
тасма̄д рудро ’бгавад девах̣
са ча сарва-джн̃ата̄м̇ ґатах̣
«На̄ра̄йан̣а — Верховний Бог-Особа, і Він породив Брахму, який породив Ш́іву».
Господь Кр̣шн̣а — джерело всіх породжень, єдина дійова причина всього сущого. Він каже: «Я породив усе це, і тому Я — одвічне джерело всього. Усе підпорядковано Мені, і нікого немає вище Мене». Не існує іншого верховного правителя, окрім Кр̣шн̣и. Якщо ж хтось за допомогою істинного духовного вчителя та ведичної літератури усвідомлює Кр̣шн̣у саме таким, той цілком віддається служінню Кр̣шн̣і й стає дійсно вченою людиною. Решта, — ті, хто не розуміють належним чином Кр̣шн̣у, — проти нього просто невігласи. Лише невіглас вважатиме, що Кр̣шн̣а — звичайна людина. Свідому Кр̣шн̣и особистість не повинні бентежити такі неуки, їй слід, рішуче й цілеспрямовано розвиваючи свою свідомість Кр̣шн̣и, уникати всіх неавторитетних коментарів до Бгаґавад-ґı̄ти та хибних тлумачень її змісту.
9 мач-чітта̄ мад-ґата-пра̄н̣а̄
бодгайантах̣ параспарам
катгайанташ́ ча ма̄м̇ нітйам̇
тушйанті ча раманті ча
Послівний переклад
мат-чітта̄х̣—їхні уми цілком занурені в Мене; мат-ґата-пра̄н̣а̄х̣—їхнє життя присвячене служінню Мені; бодгайантах̣—проповідуючи; параспарам—між собою; катгайантах̣—розмовляючи; ча—також; ма̄м—про Мене; нітйам—безперервно; тушйанті— зазнають насолоди; ча—також; раманті—насолоджуються трансцендентним блаженством; ча—також. Думки Моїх чистих відданих зосереджені на Мені; їхнє життя повністю присвячене служінню Мені, і вони відчувають вище задоволення та блаженство, завжди розмовляючи про Мене й освічуючи один одного. Чисті віддані, питомі ознаки яких описано тут, повністю віддають себе трансцендентному любовному служінню Господу. Їхній розум ніколи не відвертається від лотосних стіп Кр̣шн̣и. Вони розмовляють лише на трансцендентні теми. В цьому вірші саме й описано характерні ознаки чистих відданих. Віддані Верховного Господа двадцять чотири години на добу присвячують тому, що вихваляють якості та розваги Верховного Господа. Їхні серця і душі постійно в Кр̣шн̣і, і вони тішаться бесідами про Нього з іншими відданими.
На початковій стадії відданого служіння вони зазнають трансцендентної насолоди від самого служіння, а на більш довершеному ступені відчувають справжню любов до Господа. Коли хтось досягає такого трансцендентного стану, він стає здатним відчувати смак вищої досконалості, яку Господь виявляє в Своїй обителі. Господь Чаітанйа порівнює трансцендентне віддане служіння з насінням, посіяним у серці живої істоти. Незліченні живі істоти мандрують різними планетами всесвіту, але тільки деякі, винятково щасливі, зустрічають чистих відданих й отримують нагоду дізнатися про віддане служіння. Це віддане служіння подібне до сім’я, і якщо воно потрапило в серце людини, яка відтоді постійно слухає й співає маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, то це сім’я дає плоди, подібно до того, як плодоносить дерево, коли його постійно поливають. Духовний паросток відданого служіння поступово виростає, доки не протинає оболонку матеріального всесвіту і не входить в сяйво брахмаджйоті в духовному небі. Все вище й вище росте воно в духовному небі, доки не досягає найвищої планети, Ґолоки Вр̣нда̄вана, верховної планети Кр̣шн̣и. Зрештою дерево знаходить притулок біля лотосних стіп Кр̣шн̣и і залишається там. Поступово, так само, як звичайна рослина квітує і плодоносить, дерево відданого служіння приносить плоди, поки його зрошують шляхом слухання і повторення маха̄-мантри. Дерево відданого служіння докладно описане в Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (глава 19). Там пояснюється, що коли дерево, яке виросло, знаходить притулок біля лотосних стіп Верховного Господа, жива істота цілком заглиблюється у любов до Бога, і з тої миті вона не може більше жити, не спілкуючись з Верховним Господом, як риба не може жити без води. У такому стані, в спілкуванні з Верховним Господом, відданий набуває справжніх трансцендентних якостей.
В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також є багато розповідей про стосунки Верховного Господа та Його відданих, — тому віддані дуже люблять слухати та читати Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, що підтверджує сама ця книга (12.13.18): Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам̇ пура̄н̣ам амалам̇ йад ваішн̣ава̄на̄м̇ прійам. У цьому творі нічого не сказано про матеріальну діяльність, економічний розвиток, чуттєве задоволення чи звільнення. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам — єдиний твір, який цілком присвячений трансцендентній природі Верховного Господа та Його відданих. Таким чином, слухаючи ці трансцендентні оповіді, великі душі у свідомості Кр̣шн̣и постійно насолоджуються, так само, як тішаться взаємним спілкуванням юнак і дівчина.
10 теша̄м̇ сатата-йукта̄на̄м̇
бгаджата̄м̇ прı̄ті-пӯрвакам
дада̄мі буддгі-йоґам̇ там̇
йена ма̄м упайа̄нті те
Послівний переклад
теша̄м—їм; сатата-йукта̄на̄м̇—завжди зайнятим; бгаджата̄м—у відданому служінні; прı̄ті-пӯрвакам—в любовному екстазі; дада̄мі—Я даю; буддгі-йоґам—істинний інтелект; там—той; йена—що за його допомогою; ма̄м—до Мене; упайа̄нті—приходять; те— вони. Тим, хто постійно з любов’ю віддано служать Мені, Я даю істинний інтелект, за допомогою якого вони можуть прийти до Мене. Велике значення в цьому вірші має слово буддгі-йоґам. Згадаймо, як у другій главі, повчаючи Арджуну, Господь говорить, що багато чого Він йому вже повідав, і що згодом Він наставить його на шлях буддгі-йоґи. І ось тепер Він робить це. Буддгі-йоґа є діяльність в свідомості Кр̣шн̣и; це — найвище виявлення інтелекту. Буддгі означає «інтелект», а йоґа — «містична діяльність», або «містичне піднесення». Діяльність людини, яка намагається повернутися додому, назад до Бога, й цілком віддається служінню в свідомості Кр̣шн̣и, називають буддгі-йоґою. Іншими словами, буддгі-йоґа є шлях, що виводить з тенет матеріального світу. Кр̣шн̣а є кінцева мета будь-якого розвитку. Люди цього не знають, тому їм важливо спілкуватись з відданими та істинним духовним вчителем. Треба знати, що кінцевою метою є Кр̣шн̣а, а коли мету визначено, то її можна досягти, якщо повільно, але впевнено долати намічений шлях.
Людина, яка знає мету свого життя, але прив’язана до плодів своєї діяльності, діє в межах карма-йоґи. Якщо вона знає, що ця мета — Кр̣шн̣а, але, щоб усвідомити Кр̣шн̣у, знаходить насолоду в розумуваннях, то це називають джн̃а̄на-йоґою. Коли ж вона знає мету, і її пошуки Кр̣шн̣и проходять цілком в свідомості Кр̣шн̣и й відданому служінні, це називають бгакті-йогою, або буддгі-йоґою, — довершеною йоґою. Така довершена йоґа є вищою досконалістю життя.
Якщо в людини є істинний духовний вчитель, і вона приєднується до якого-небудь духовного товариства, але недостатньо розумна, щоб розвиватися духовно, Кр̣шн̣а зсередини наставляє її, допомагаючи їй без ускладнень зрештою прийти до Нього. Єдина необхідна умова полягає в тому, щоб людина завжди перебувала у свідомості Кр̣шн̣и і з любов’ю та відданістю служила Господу найрізноманітнішими способами. Відданий повинен виконувати якусь роботу для Кр̣шн̣и, і виконувати її з любов’ю. Якщо відданий недостатньо розумний, щоб просуватись по шляху самореалізації, але щирий і цілком присвячує себе діяльності у відданому служінні, Господь дасть йому змогу вдосконалити себе і, зрештою, досягнути Його.
11 теша̄м ева̄нукампа̄ртгам
ахам аджн̃а̄на-джам̇ тамах̣
на̄ш́айа̄мй а̄тма-бга̄ва-стго
джн̃а̄на-дı̄пена бга̄свата̄
Послівний переклад
теша̄м — для них; ева — неодмінно; анукампа̄-артгам — виявляю особливу милість; ахам—Я; аджн̃а̄на-джам—внаслідок невігластва; тамах̣—темрява; на̄ш́айа̄мі—розвіюю; а̄тма-бга̄ва—в їхніх серцях; стгах̣—розташований; джн̃а̄на—знання; дı̄пена—із світочем; бга̄свата̄—сяючим. Виявляючи до них особливу милість, Я, що перебуваю в їхніх серцях, сяйним світочем знання розвіюю пітьму, яку породжує невігластво. Коли Господь Чаітанйа в Бенаресі поширював оспівування маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, тисячі людей йшли за Ним. Прака̄ш́а̄нанда Сарасватı̄, дуже впливовий і освічений тогочасний учений з Бенареса, висміював Господа Чаітанйу за сентиментальність. Іноді філософи критикують відданих, бо вважають, що більшість з них перебуває в пітьмі невігластва, а з філософського погляду є наївними сентименталістами. Насправді ж це не так. Є дуже й дуже освічені вчені, які сформулювали філософію відданості Господу. Але Сам Кр̣шн̣а з середини серця допомагає відданому, навіть якщо він не користується їхніми книжками або допомогою свого духовного вчителя, але щиро й віддано служить Господу. Тому щирий відданий, залучений до свідомості Кр̣шн̣и, не може бути позбавлений знання. Єдина необхідна для цього умова — сповнившись свідомості Кр̣шн̣и, виконувати віддане служіння.
Сучасні філософи думають, що людина, яка не вміє аналізувати речі, не може набути чистого знання. Верховний Господь відповідає на це, що людям, які вдаються до чистого відданого служіння, допомагає Сам Верховний Бог, навіть якщо вони й не мають належної освіти й достатнього знання ведичних засад, — так стверджується в цьому вірші.
Господь каже Арджуні, що шляхом простого розумування, по суті, неможливо осягти Вищу Істину, Абсолютну Істину, Верховного Бога-Особу, тому що Верховна Істина, Кр̣шн̣а, настільки великий, що, просто напружуючи розум, неможливо зрозуміти й осягнути Його. Потрібна любов до Абсолютної Істини й відданість Їй, бо інакше людина може розмірковувати мільйони років і ніколи так і не зрозуміє Кр̣шн̣у, який і є Вищою Істиною. Тільки за допомогою відданого служіння можна зробити приємне Вищій Істині, Кр̣шн̣і, й через Свою незбагненну енерґію Він являє Себе серцю чистого відданого. Чистий відданий завжди має Кр̣шн̣у в своєму серці, і, як сонце розсіює темряву ночі, так Кр̣шн̣а негайно розвіює пітьму невігластва. Такою є особлива милість Кр̣шн̣и до чистого відданого.
Внаслідок матеріального оточення, протягом багатьох мільйонів життів забруднювалось серце живої істоти, і воно завжди покрите порохом матеріалізму, але цей пил легко зняти і сягнути рівня чистого знання, якщо присвятити себе відданому служінню й постійному оспівуванню Харе Кр̣шн̣а. Лише за допомогою такого оспівування та відданого служіння можна досягти кінцевої мети — Вішн̣у, але не шляхом спекулятивних роздумів чи дискусій. Чистого відданого не повинні хвилювати життєві проблеми, йому нема чого турбуватись, бо поки він вижене пітьму із свого серця, Верховний Господь, задоволений любовним служінням відданого, забезпечує його всім необхідним. У цьому полягає сутність учення Бгаґавад-ґı̄ти. Вивчаючи Бгаґавад-ґı̄ту, людина може повністю вручити себе Верховному Господеві й присвятити себе чистому любовному служінню Йому. Господь цілком опікується нею, і тому людина звільнюється від будь-яких матеріальних прагнень.
TEXTS 12-13
арджуна ува̄ча
парам̇ брахма парам̇ дга̄ма
павітрам̇ парамам̇ бгава̄н
пурушам̇ ш́а̄ш́ватам̇ дівйам
а̄ді-девам аджам̇ вібгум
а̄хус тва̄м р̣шайах̣ сарве
деваршір на̄радас татга̄
асіто девало вйа̄сах̣
свайам̇ чаіва бравı̄ші ме
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; парам—верховна; брахма—істина; парам—верховне; дга̄ма—опертя життя; павітрам—чистий; парамам—верховний; бгава̄н—Ти; пурушам—особа; ш́а̄ш́ватам— одвічний; дівйам — трансцендентний; а̄ді-девам — первинний Господь; аджам—ненароджений; вібгум—найвидатніший; а̄хух̣—говорять; тва̄м—про Тебе; р̣шайах̣—мудреці; сарве—усі; дева-р̣шіх̣— мудрець серед напівбогів; на̄радах̣—На̄рада; татга̄—також; асітах̣—Асіта; девалах̣—Девала; вйа̄сах̣—Вйа̄са; свайам—особисто; ча—також; ева—неодмінно; бравı̄шı̄—Ти пояснюєш; ме—мені. Арджуна сказав: Ти — Верховний Бог-Особа, остаточний притулок, найчистіший, Абсолютна Істина, Ти — вічна, трансцендентна, первинна особа, ненароджений і найвеличніший. Усі великі мудреці: На̄рада, Асіта, Девала, Вйа̄са підтверджують цю істину про Тебе, а зараз Ти Сам сповіщаєш її мені. У цих двох віршах Верховний Господь дає можливість сучасному філософові зрозуміти різницю між Верховною й індивідуальною душею. Вислухавши чотири найважливіших вірші з цієї глави Бгаґавад-ґı̄ти, Арджуна цілком звільнився від усіх сумнівів і визнав Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Він одразу ж прямо заявив: «Ти — парам̇ брахма, Верховний Бог-Особа». Раніше Кр̣шн̣а вже сказав, що Він — творець усього сущого. Будь-який напівбог і кожна людська істота залежні від Нього. Люди і напівбоги внаслідок свого невігластва думають, що вони досконалі та незалежні від Верховного Бога-Особи. Якщо людина віддано служить Кр̣шн̣і, то це невідання цілковито розвіюється. Кр̣шн̣а вже пояснив це в попередньому вірші. Тепер з Його ласки Арджуна приймає Господа як Верховну Істину, згідно з ведичними приписами. Не треба думати, що Арджуна, як близький друг Кр̣шн̣и, лестить Йому, називаючи Господа Верховним Богом-Особою і Абсолютною Істиною. Все, що каже Арджуна в двох даних віршах, підтверджує ведична мудрість. Ведичні приписи запевняють, що Верховного Господа може зрозуміти лише той, хто прийшов до відданого служіння Йому. Ведичні писання підтверджують кожне слово цього вірша.
В Кена Упанішаді сказано, що Верховний Брахман є місцем спочинку всього, і Кр̣шн̣а вже пояснив, що все перебуває в Ньому. Мун̣д̣ака Упанішада підтверджує, що Верховного Господа, в якому все перебуває, можуть усвідомити лише ті, хто постійно думає про Нього. Такі постійні роздуми про Кр̣шн̣у називають смаран̣ам, це один із способів відданого служіння. Тільки у відданому служінні Кр̣шн̣і людина може зрозуміти своє становище й звільнитись від матеріального тіла.
У Ведах Верховного Господа визнано найчистішим з чистих. Той, хто розуміє, що Кр̣шн̣а — найчистіший з чистих, зможе, вручивши себе Господу, очиститись від усієї гріховної діяльності. Віддавшись Верховному Господеві, можна запобігти будь-якій гріховній діяльності. Те, що Арджуна прийняв Кр̣шн̣у як найчистішого, узгоджується з приписами ведичної літератури. Цю якість Кр̣шн̣и підтверджують і великі особистості, найвидатніший з яких — На̄рада.
Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, і людина повинна постійно розмірковувати про Нього і насолоджуватись трансцендентними стосунками з Ним. Він уособлює вище існування. Він — вільний від усіх тілесних потреб, народження і смерті. Таким є твердження не тільки Арджуни, але й усієї ведичної літератури, Пура̄н̣ та історичних переказів. У всій ведичній літературі Кр̣шн̣у описано саме таким чином, і Сам Верховний Господь також каже в четвертій главі: «Я не народжуюсь, але являюсь на цю Землю, щоб встановити релігійні засади». Він — найвище трансцендентне джерело; Він не має причини, бо Сам — причина всіх причин, і все виходить з Нього. Такого досконалого знання можна набути з ласки Верховного Господа.
Це з ласки Кр̣шн̣и Арджуна висловлює тут свої почуття. Якщо ми бажаємо зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту, ми мусимо погодитись з твердженнями цих двох віршів. Це називається системою парампари, сприйманням знання шляхом учнівської послідовності. Доки людина перебуває поза ланцюгом учнівської послідовності, їй не зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту. Цьому не допоможе так звана «академічна» освіта. На жаль, люди, що пишаються такою освітою, всупереч численним свідченням ведичної літератури, настирливо чіпляються за переконання, ніби Кр̣шн̣а є звичайною людиною.
14 сарвам етад р̣там̇ манйе
йан ма̄м̇ вадасі кеш́ава
на хі те бгаґаван вйактім̇
відур дева̄ на да̄нава̄х̣
Послівний переклад
сарвам—усе; етат—це; р̣там—істина; манйе—я приймаю; йат— що; ма̄м—мені; вадасі—Ти розповідаєш; кеш́ава—о Кр̣шн̣о; на— ніколи; хі—неодмінно; те—Твій; бгаґаван—о Бог-Особа; вйактім—одкровення; відух̣—можуть знати; дева̄х̣—напівбоги; на— не; да̄нава̄х̣—демони. О Кр̣шн̣о, я приймаю за істину все, що Ти повідав мені. Ані напівбоги, ані демони, о Господи, не можуть усвідомити Твоєї Особи. Арджуна підтверджує тут, що невіруючі та демони не можуть зрозуміти Кр̣шн̣у. Його не знають навіть напівбоги, годі казати про так званих «вчених» сучасного світу. З ласки Верховного Господа Арджуна зрозумів, що Вища Істина — це Кр̣шн̣а, і що Він один — досконалий. Тому треба йти за Арджуною. Арджуна визнав авторитет Бгаґавад-гı̄ти. В четвертій главі сказано, що систему парампари, учнівської послідовності, призначеної на те, щоб пізнавати Бгаґавад-ґı̄ту, було порушено, і тому Кр̣шн̣а відновив її за допомогою Арджуни, бо вважав його Своїм близьким другом і великим відданим. Тому, як вже було сказано в нашому вступі до Ґı̄топанішади, Бгаґавад-ґı̄ту слід пізнавати лише за допомогою парампари. Коли ланки парампари було розірвано, Кр̣шн̣а обрав Арджуну, щоб знов відновити її. Треба йти за прикладом Арджуни і визнавати все, що сказав Кр̣шн̣а, лише тоді ми будемо спроможні зрозуміти сутність Бгаґавад-ґı̄ти і усвідомимо, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа.
15 свайам ева̄тмана̄тма̄нам̇
веттга твам̇ пурушоттама
бгӯта-бга̄вана бгӯтеш́а
дева-дева джаґат-пате
Послівний переклад
свайам—особисто; ева—неодмінно; а̄тмана̄—Собою; а̄тма̄нам— Себе; веттга—знаєш; твам—Ти; пуруша-уттама—о найвидатніший з усіх особистостей; бгӯта-бга̄вана—о першоджерело всього; бгӯта-ı̄ш́а—о володарю усього; дева-дева—о правителю усіх напівбогів; джаґат-пате—о Господарю усього всесвіту. Воістину, Ти один знаєш Себе, завдяки Своїй внутрішній силі, о Верховна Особо, першоджерело всього, Володарю всіх істот, Боже богів, Господь усесвіту! Верховного Господа Кр̣шн̣у можуть пізнати особистості, які виконують обов’язки відданого служіння й таким чином зв’язані з Ним, подібно до Арджуни та його послідовників. Особистості з демонічним або атеїстичним напрямком мислення не можуть пізнати Кр̣шн̣у. Спекулятивні роздуми, що відводять людину від Верховного Господа — серйозний гріх; отже, тим, хто не знає про Кр̣шн̣у, не слід намагатись коментувати Бгаґавад-ґı̄ту. Кр̣шна особисто виклав Бгаґавад-ґı̄ту, і її, як науку Кр̣шн̣и, слід сприймати від Нього, як це робив Арджуна. Не треба вивчати її від атеїстів.
Як сказано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.2.11):
ваданті тат таттва-відас
таттвам̇ йадж джн̃а̄нам адвайам
брахметі парама̄тметі
бгаґава̄н іті ш́абдйате
Верховну Істину осягають у трьох аспектах: як безособистісний Брахман, як локалізовану Парама̄тму і, нарешті, як Верховного Бога-Особу. Звичайна людина, або навіть звільнена людина, яка осягла безособистісний Брахман або локалізовану Парама̄тму, може все ж не не усвідомлювати Божої особистості. Тому такі люди мають можливість довідатись про Верховну Особу з віршів Бгаґавад-ґı̄ти, що вийшли з вуст Самої цієї особи, Кр̣шн̣и. Іноді імперсоналісти приймають Кр̣шн̣у як Бгаґава̄на, або ж визнають Його владу, однак, незважаючи на це, багато хто з тих, що досягли звільнення, не можуть усвідомити Кр̣шн̣у як Пурушоттаму, Верховну Особу. Тому Арджуна, звертаючись до Нього, називає Його Пурушоттамою. Але дехто все ж таки може не розуміти, що Кр̣шн̣а — батько усіх живих істот. Тому Арджуна називає Його Бгӯта-бга̄ваною. Але якщо людина і приходить до пізнання Кр̣шн̣и як батька всіх живих істот, вона все ще може не розуміти, що Кр̣шн̣а всім керує; тому Абсолютну Істину названо також Бгӯтешою — верховним правителем усього сущого. І навіть якщо людина знає Кр̣шн̣у як верховного правителя всіх живих істот — вона може не усвідомлювати, що Кр̣шн̣а є джерело всіх напівбогів, тому тут Арджуна звертається до Нього як до Девадеви, шанованого Бога всіх напівбогів. Але навіть і тим, хто знає Його як шанованого Бога всіх напівбогів, може бути невідомо, що Він — верховний володар усього, тому Його і названо Джаґатпаті. Отже, в цьому вірші встановлено істину щодо Кр̣шн̣и, якою її осягнув Арджуна, і нам треба іти його стопами, щоб воістину зрозуміти Його.
16 вактум архасй аш́ешен̣а
дівйа̄ хй а̄тма-вібгӯтайах̣
йа̄бгір вібгӯтібгір лока̄н
іма̄м̇с твам̇ вйа̄пйа тішт̣гасі
Послівний переклад
вактум—сказати; архасі—Ти заслуговуєш; аш́ешен̣а—докладно; дівйа̄х̣ — божественні; хі — неодмінно; а̄тма — Твої власні; вібгӯтайах̣ — щедроти; йа̄бгіх̣ — якими; вібгӯтібгіх̣ — щедротами; лока̄н—всі планети; іма̄н—ці; твам—Ти; вйа̄пйа—сповнюєш; тішт̣гасі—залишаєшся. Будь ласка, розкажи мені в подробицях про Свої божественні щедроти, що ними Ти сповнюєш усі ці світи. З вірша стає зрозумілим, що Арджуна вже задоволений своїм знанням про Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у. З милості Кр̣шн̣и Арджуна має власний досвід, інтелект, знання і все, що тільки може мати людина завдяки таким якостям, і він усвідомив, що Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа. Для Арджуни не існує сумнівів, але, незважаючи на це, він просить Кр̣шн̣у повідати про Його всепроникаючу природу. Людей взагалі, особливо імперсоналістів, насамперед цікавить всюдисуща природа Всевишнього. Отже, Арджуна питає Кр̣шн̣у про те, яким чином Він, через Свої різноманітні енерґії, існує у Своєму всепроникаючому аспекті. Звісно, Арджуна запитує про це заради звичайних людей.
17 катгам̇ відйа̄м ахам̇ йоґім̇с
тва̄м̇ сада̄ парічінтайан;
кешу кешу ча бга̄вешу
чінтйо ’сі бгаґаван майа̄
Послівний переклад
катгам — як; відйа̄м ахам — я пізнаю; йоґін — о вищий містику; тва̄м—Тебе; сада̄—завжди; парічінтайан—думаючи про; кешу—в яких; кешу—в яких; ча—також; бга̄вешу—образах; чінтйах̣ асі— належить пам’ятати Тебе; бгаґаван—о Всевишній; майа̄—мною. О Кр̣шн̣а, о вищий містику, як мені постійно думати про Тебе, і як мені пізнати Тебе? В якій з Твоїх різноманітних форм мені пам’ятати про Тебе, о Верховний Боже-Особистість? As it is stated in the previous chapter, the Supreme Personality of Godhead is covered by His yoga-māyā. Only surrendered souls and devotees can see Him. Now Arjuna is convinced that his friend, Kṛṣṇa, is the Supreme Godhead, but he wants to know the general process by which the all-pervading Lord can be understood by the common man. Common men, including the demons and atheists, cannot know Kṛṣṇa, because He is guarded by His yoga-māyā energy. Again, these questions are asked by Arjuna for their benefit. The superior devotee is concerned not only for his own understanding but for the understanding of all mankind. So Arjuna, out of his mercy, because he is a Vaiṣṇava, a devotee, is opening for the common man the understanding of the all-pervasiveness of the Supreme Lord. He addresses Kṛṣṇa specifically as yogin because Śrī Kṛṣṇa is the master of the yoga-māyā energy, by which He is covered and uncovered to the common man. The common man who has no love for Kṛṣṇa cannot always think of Kṛṣṇa; therefore he has to think materially. Arjuna is considering the mode of thinking of the materialistic persons of this world. The words keṣu keṣu ca bhāveṣu refer to material nature (the word bhāva means “physical things”). Because materialists cannot understand Kṛṣṇa spiritually, they are advised to concentrate the mind on physical things and try to see how Kṛṣṇa is manifested by physical representations.
18 вістарен̣а̄тмано йоґам̇
вібгӯтім̇ ча джана̄рдана
бгӯйах̣ катгайа тр̣птір хі
ш́р̣н̣вато на̄сті ме ’мр̣там
Послівний переклад
вістарен̣а—докладно; а̄тманах̣—Твою; йоґам—містичну силу; вібгӯтім — надзвичайні достоїнства; ча — також; джана-ардана — вбивця безбожних; бгӯйах̣—знову; катгайа—опиши; тр̣птіх̣—насичення; хі—неодмінно; ш́р̣н̣ватах̣—слухаючи; на асті—не існує; ме—мені; амр̣там—нектаром. О Джана̄рдана, будь ласка, розповідай далі у подробицях про Свою містичну могутність. Я не можу насититися, слухаючи про Тебе, і чим більше я чую, тим солодший мені нектар Твоїх слів. Так само звертались до Сӯти Ґосва̄мı̄ р̣ші з Наіміша̄ран̣йі, яких очолював Ш́аунака. Вони сказали:
вайам̇ ту на вітр̣пйа̄ма
уттама-ш́лока-вікраме
йач чгр̣н̣вата̄м̇ раса-джн̃а̄на̄м̇
сва̄ду сва̄ду паде паде
«Про трансцендентальні ігри та розваги Кр̣шн̣и, якого прославляють вишукані гімни, можна слухати постійно і ними не можна насититись. Ті, хто перебуває в трансцендентних стосунках з Кр̣шн̣ою, весь час насолоджуються описами Господніх розваг» (Бга̄ґ. 1.1.19). Отож, Арджуна прагне слухати про Кр̣шн̣у, особливо про те, яким чином Він залишається Верховним Господом, водночас проникаючи у все.
Щодо амр̣там, нектару, то будь-яка розповідь або вислів, що стосується Кр̣шн̣и, нагадують нектар. І це справді можна відчути. Сучасні оповідання, повісті й романи відрізняються від описів трансцендентних ігор Господа тим, що вони набридають людині, тоді як розповіді про Кр̣шн̣у нікого не втомлюють. Саме тому історію всесвіту переповнюють згадки про розваги Божих втілень. Пура̄н̣и — це історії минулих епох, що розповідають про ігри різних втілень Господа. Вони ніколи не старіють, незважаючи на багаторазове читання їх.
19 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ханта те катгайішйа̄мі
дівйа̄ хй а̄тма-вібгӯтайах̣
пра̄дга̄нйатах̣ куру-ш́решт̣га
на̄стй анто вістарасйа ме
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; ханта—так; те—тобі; катгайішйа̄мі—Я говоритиму; дівйа̄х̣—божественний; хі—неодмінно; а̄тма-вібгӯтайах̣—особисті надзвичайні достоїнства; пра̄дга̄нйатах̣—які є основними; куру-ш́решт̣га—о кращий з Куру; на асті—не існує; антах̣—меж; вістарасйа—поширенню; ме—Моїх. Верховний Бог-Особа сказав: Так, Я повідаю тобі про Свої дивовижні вияви, о Арджуна, але тільки про найбільш визначні, бо немає меж Моїм щедротам. Незбагненні велич і щедроти Кр̣шн̣и. Чуття індивідуальної душі обмежені й не дозволяють збагнути всеосяжний характер діяльності Кр̣шн̣и. І все ж таки, віддані намагаються зрозуміти Кр̣шн̣у, однак при цьому вони не керуються прагненням повністю усвідомити Його в якийсь певний момент або на якомусь етапі життя. Скоріше, самі теми, що стосуються Кр̣шн̣и, настільки до вподоби відданим, що здаються їм нектаром. Тому віддані насолоджуються ними. Бесіди про щедроти Кр̣шн̣и та Його різноманітні енерґії приносять чистим відданим трансцендентну насолоду. Тому вони бажають слухати про Його якості й обговорювати їх. Кр̣шн̣а знає, що живі істоти не усвідомлюють обсягу Його щедрот, і тому Він погоджується повідомити лише про основні вияви Своїх різноманітних енерґій. Слово пра̄дга̄нйатах̣ («основний») підкреслює, що ми можемо зрозуміти лише декілька основних рис Верховного Господа, бо Його достоїнства безмежні. Неможливо осягнути їх повністю. А слово вібгӯті, в тому розумінні, в якому його вжито в цьому вірші, стосується тих щедрот, за допомогою яких Господь підтримує все творіння. В словнику Амара-кош́а сказано, що вібгӯті вказує на виняткові щедроти, надзвичайну могутність та достоїнства.
Імперсоналісти та пантеїсти не можуть зрозуміти ані виняткових щедрот Верховного Господа, ані виявів Його божественних енерґій. Як в матеріальному, так і в духовному світі Його енерґії розподілені по всіх Його різноманітних проявленнях. Кр̣шн̣а розповідає тут лише про те, що може безпосередньо сприйняти звичайна людина; отже, далі описано деяку частину Його різноманітної енерґії.
20 ахам а̄тма̄ ґуд̣а̄кеш́а
сарва-бгӯта̄ш́айа-стгітах̣
ахам а̄діш́ ча мадгйам̇ ча
бгӯта̄на̄м анта ева ча
Послівний переклад
ахам—Я; а̄тма̄—душа; ґуд̣а̄кеш́а—о Арджуна; сарва-бгӯта—усіх живих істот; а̄ш́айа-стгітах̣—розташована в серці; ахам—Я є; а̄діх̣—джерело; ча—також; мадгйам—середина; ча—також; бгӯта̄на̄м—усіх живих істот; антах̣—кінець; ева—неодмінно; ча—і. Я — Наддуша, о Арджуна, яка перебуває в серцях всіх живих істот. Я — їхній початок, середина і кінець. У цьому вірші Кр̣шн̣а називає Арджуну Ґуд̣а̄кеш́ею, що означає «той, хто переміг темряву сну». Той, хто спить у пітьмі невігластва, не може зрозуміти, як Верховний Господь різними шляхами виявляє Себе в матеріальному й духовному світах і тому таке звернення Кр̣шн̣и до Арджуни має велике значення. Арджуна подолав тьму, і Бог-Особа погоджується описати йому Свої різноманітні щедроти.
Спочатку Кр̣шн̣а повідомляє Арджуні, що Він, через Свою первинну експансію, стає душею всього космічного проявлення. Перед створенням матеріального світу Верховний Господь у Своїй повновладній експансії приймає форми пуруша-втілень, і від Нього все бере початок. Тому Він є а̄тма̄, душа махат-таттви, елементів всесвіту. Сукупність матеріальної енерґії не є причина творення, — насправді це Маха̄-Вішн̣у входить у махат-таттву, всезагальну матеріальну енерґію. Він — її душа. Коли Маха̄-Вішн̣у входить у вже народжені світи, Він знову проявляє Себе у вигляді Наддуші в кожній окремій істоті. Ми переконуємось на досвіді, що тіло будь-якого живого створіння існує завдяки присутності в ньому духової іскри. Якщо духовна іскра відсутня, то тіло не може розвиватись. Так само й матеріальне проявлення не може розвиватись, доки Верховна Душа, Кр̣шн̣а, не ввійде в нього. Як сказано в Субала Упанішаді: пракр̣тй-а̄ді-сарва-бгӯта̄нтар-йа̄мı̄ сарва-ш́ешı̄ ча на̄ра̄йан̣ах̣ — «Верховний Бог-Особа існує у вигляді Наддуші в усіх проявлених всесвітах».
В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам описано три пуруша-авата̄ри. Їх також описано в Са̄твата-тантрі: вішн̣ос ту трı̄н̣і рӯпа̄н̣і пуруша̄кгйа̄нй атго відух̣ — «в матеріальному світі Верховний Бог-Особа проявляє три Свої специфічні форми: Ка̄ран̣одакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у і Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у». Маха̄-Вішн̣у, або Ка̄ран̣одакаш́а̄йı̄ Вішну, описано в Брахма-сам̇гіті (5.47): йах̣ ка̄ран̣а̄рн̣ава- джале бгаджаті сма йога-нідра̄м — «Верховний Господь, Кр̣шн̣а, причина всіх причин, лежить в космічному океані у вигляді Маха̄- Вішн̣у». Тому Верховний Бог-Особа є початок усесвіту, Він підтримує його проявлення і є завершенням всіх його енерґій.
21 а̄дітйа̄на̄м ахам̇ вішн̣ур
джйотіша̄м̇ равір ам̇ш́ума̄н
марı̄чір марута̄м асмі
накшатра̄н̣а̄м ахам̇ ш́аш́ı̄
Послівний переклад
а̄дітйа̄на̄м—з А̄дітй; ахам—Я є; вішн̣ух̣—Верховний Господь; джйотіша̄м—з усіх світил; равіх̣—сонце; ам̇ш́у-ма̄н—світлосяйне; марічіх̣—Марı̄чі; марута̄м—з Марут; асмі—Я є; накшатра̄н̣а̄м— із зірок; ахам—Я є; ш́аш́ı̄—Місяць. З-посеред А̄дітй Я — Вішн̣у, із світил Я — сяйне Сонце, з Марут Я — Марı̄чі, і серед зірок Я — Місяць. Існує дванадцять А̄дітй, головним з яких є Кр̣шн̣а. Сонце — головне із світил, що виблискують на небі, і в Брахма-сам̇гіті його названо сяючим оком Верховного Господа. Існує п’ятдесят різновидів вітрів, що дмуть у просторі, і серед тих вітрів панівне божество, Марı̄чі, являє собою Кр̣шн̣у.
Місяць найбільше виділяється вночі з-поміж зірок, і тому він уособлює Кр̣шн̣у. З цього вірша можна зрозуміти, що Місяць є зіркою; тобто зірки, що мерехтять в небі, також відбивають світло Сонця. Теорію, згідно з якою у всесвіті є багато сонць, не визнають у ведичній літературі. Сонце одне, а зірки, так само як і Місяць, світяться, відбиваючи його світло. Бгаґавад-ґı̄та̄ вказує тут, що Місяць — це одна з зірок, отже, інші зірки, що виблискують, також не є сонцями, а подібні до Місяця.
22 веда̄на̄м̇ са̄ма-ведо ’смі
дева̄на̄м асмі ва̄савах̣
індрійа̄н̣а̄м̇ манаш́ ча̄смі
бгӯта̄на̄м асмі четана̄
Послівний переклад
веда̄на̄м—з усіх Вед; са̄ма-ведах̣—Са̄ма Веда; асмі—Я є; дева̄на̄м—з усіх напівбогів; асмі—Я є; ва̄савах̣—небесний цар; індрійа̄н̣а̄м—з усіх почуттів; манах̣—розум; ча—також; асмі—Я є; бгӯта̄на̄м—усіх живих істот; асмі—Я є; четана̄—життєва сила. З Вед Я — Са̄ма-Веда, з напівбогів Я — Індра, цар небес, із чуттів Я — розум, а в живих істотах Я — життєва сила (свідомість). Різниця між матерією і духом полягає в тому, що матерія не має свідомості, на відміну від живих істот, тому свідомість є вищою й вічною. Її не виробити, поєднуючи матеріальні елементи.
23 рудра̄н̣а̄м̇ ш́ан̇караш́ ча̄смі
віттеш́о йакша-ракшаса̄м
васӯна̄м̇ па̄вакаш́ ча̄смі
мерух̣ ш́ікгарін̣а̄м ахам
Послівний переклад
рудра̄н̣а̄м — з усіх Рудр; ш́ан̇карах̣ — Господь Ш́іва; ча — також; асмі—Я є; вітта–ı̄ш́ах̣—володар скарбів напівбогів; йакша-ракшаса̄м—з Йакш та Ра̄кшасів; васӯна̄м—з Васу; па̄ваках̣—вогонь; ча— також; асмі—Я є; мерух̣—Меру; ш́ікгарін̣а̄м—з усіх гір; ахам—Я є. Із всіх Рудр Я — Господь Ш́іва, з-поміж йакш і ра̄кшасів Я — володар скарбів (Кувера), з-поміж Васу Я — вогонь (Аґні), й з-поміж гір Я — Меру. Існує одинадцять Рудр, головний з яких — Ш́ан̇кара, Господь Ш́іва. Він — втілення Верховного Господа, який керує у всесвіті ґун̣ою невігластва. Кувера, правитель йакш і ра̄кшасів, — головний охоронець скарбів напівбогів, і він представляє Верховного Господа. Меру — гора, що уславлена своїми природними багатствами.
24 пуродгаса̄м̇ ча мукгйам̇ ма̄м̇
віддгі па̄ртга бр̣гаспатім
сена̄нı̄на̄м ахам̇ скандах̣
сараса̄м асмі са̄ґарах̣
Послівний переклад
пуродгаса̄м—з усіх священнослужителів; ча—також; мукгйам—головний; ма̄м—Мене; віддгі—розумій; па̄ртга—о сину Пр̣тги; бр̣гаспатім—Бр̣хаспаті; сена̄нı̄на̄м—з усіх полководців; ахам—Я є; скандах̣—Ка̄ртікейа; сараса̄м—з усіх вмістилищ води; асмі— Я є; са̄ґарах̣—океан. Знай, о Арджуно, що із жреців Я — головний жрець, Бр̣хаспаті. З полководців Я — Ка̄ртікейа, і серед водоймищ — Я океан. Індра — головний напівбог райських планет, і його називають царем небес. Планета, на якій він царює, має назву Індралоки. Бр̣хаспаті — це священнослужитель Індри, а що Індра є головний з усіх царів, то Бр̣хаспаті є головний з усіх жреців. Як Індра — головний з усіх правителів, так само й Сканда, або Ка̄ртікейа, син Па̄рватı̄ й Господа Ш́іви, є головним з усіх полководців. А з водних просторів найбільшим є океан. Ці відображення Кр̣шн̣и дають лише приблизне уявлення про Його велич.
25 махаршı̄н̣а̄м̇ бгр̣ґур ахам̇
ґіра̄м асмй екам акшарам
йаджн̃а̄на̄м̇ джапа-йаджн̃о ’смі
стга̄вара̄н̣а̄м̇ хіма̄лайах̣
Послівний переклад
маха̄-р̣шı̄н̣а̄м—серед великих мудреців; бгр̣ґух̣—Бгр̣ґу; ахам—Я є; ґіра̄м—з вібрацій; асмі—Я є; екам акшарам—пран̣ава; йаджн̃а̄на̄м—із жертвопринесень; джапа-йаджн̃ах̣—оспівування; асмі—Я є; стга̄вара̄н̣а̄м—з нерухомих речей; хіма̄лайах̣—гори Гімалаї. З-поміж великих мудреців Я — Бгр̣ґу, з вібрацій Я — трансцендентний склад ом̇, з жертвоприношень Я — оспівування святих імен (джапа), і з-поміж нерухомих об’єктів Я — Гімалаї. Брахма̄, перша жива істота всесвіту, створив декількох синів, щоб помножити різні форми життя. Серед цих синів, Бгр̣ґу є наймогутнішим мудрецем. З усіх трансцендентних вібрацій, ом̇ (ом̇ка̄ра) уособлює Кр̣шн̣у. З усіх жертвоприношень оспівування маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе — найчистіше відображення Кр̣шн̣и. В деяких випадках радять приносити в жертву тварин, але в жертвопринесенні Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а немає й згадки про насильство. Це найпростіший і найчистіший спосіб. Все, що є найвидатнішого в світі, відображає Кр̣шн̣у. Тому Гімалаї, найвищі гори в світі, також представляють Кр̣шн̣у. В попередньому вірші згадувалась гора Меру, але Меру іноді рухається, тоді як Гімалаї завжди нерухомі. Отже, Гімалаї перевершують Меру.
26 аш́ваттгах̣ сарва-вр̣кша̄н̣а̄м̇
деваршı̄н̣а̄м̇ ча на̄радах̣
ґандгарва̄н̣а̄м̇ чітраратгах̣
сіддга̄на̄м̇ капіло муніх̣
Послівний переклад
аш́ваттгах̣—дерево баньян; сарва-вр̣кша̄н̣а̄м—з усіх дерев; девар̣шı̄н̣а̄м—з усіх мудреців серед напівбогів; ча—і; на̄радах̣—На̄рада; ґандгарва̄н̣а̄м—з жителів планети Ґандгарви; чітраратгах̣—Чітраратга; сіддга̄на̄м—з тих, що досягли досконалості; капілах̣ муніх̣— Капіла Муні. Із всіх дерев Я — баньян, а з мудреців серед напівбогів Я — На̄рада. З Ґандгарв Я — Чітраратга, а серед досконалих істот Я — мудрець Капіла. Дерево баньян (аш́ваттга)—одне з найвищих і найкрасивіших дерев; в Індії люди часто поклоняються йому і роблять це одним із своїх щоденних ранкових ритуалів. Серед напівбогів вони поклоняються На̄раді, якого вважають найвидатнішим відданим у всесвіті. Таким чином, він—представник Кр̣шн̣и в образі відданого. Планета Ґандгарва населена чудовими співаками, і найкращий серед них—Чітраратга. Серед досконалих живих істот Капіла, син Девахӯті, представляє Кр̣шн̣у. Його вважають втіленням Кр̣шн̣и і Його філософію описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Згодом став відомий інший Капіла, але його філософія була атеїстичною. Отже, між цими двома Капілами нема ніякого зв’язку.
27 уччаіх̣ш́равасам аш́ва̄на̄м̇
віддгі ма̄м амр̣тодбгавам
аіра̄ватам̇ ґаджендра̄н̣а̄м̇
нара̄н̣а̄м̇ ча нара̄дгіпам
Послівний переклад
уччаіх̣ш́равасам—Уччаіх̣ш́рава; аш́ва̄на̄м—із коней; віддгі—знай; ма̄м—Мене; амр̣та-удбгавам—що виник із збивання океану; аіра̄ватам—Аіра̄вата; ґаджа-індра̄н̣а̄м—із шляхетних слонів; нара̄н̣а̄м—серед людей; ча—і; нара-адгіпам—цар. Знай, що із коней Я — Уччаіх̣ш́рава̄, породжений тоді, коли заради божественного напою збивали океан. Серед шляхетних слонів Я — Аіра̄вата, а серед людей Я — цар. Віддані Господа і демони (асури) колись збивали океан. З цієї піни утворився нектар і отрута, й Господь Ш́іва випив отруту. А з нектару виникло багато істот і серед них кінь Уччаіх̣ш́рава̄. Іншою твариною, яка виникла з нектару, був слон на ім’я Аіра̄вата. Ці дві тварини були створені з нектару, тому вони мають особливе значення і репрезентують Кр̣шн̣у.
Серед людей представником Кр̣шн̣и є цар; як Кр̣шн̣а підтримує всесвіт, так само і царі, що стали ними через свою праведність, підтримують мир і порядок у своїх царствах. Такі царі, як Маха̄ра̄джа Йудгішт̣гіра, Маха̄ра̄джа Парı̄кшіт і Господь Ра̄ма були надзвичайно праведними правителями і завжди піклувались про щастя своїх підданих. У ведичній літературі царів вважають представниками Бога. Але в цю епоху, внаслідок втрати релігійних засад, монархія занепала й зрештою була скасована. Слід, однак, розуміти, що в минулому, за врядування праведних царів, люди були щасливішими.
28 а̄йудга̄на̄м ахам̇ ваджрам̇
дгенӯна̄м асмі ка̄мадгук
праджанаш́ ча̄смі кандарпах̣
сарпа̄н̣а̄м асмі ва̄сукіх̣
Послівний переклад
а̄йудга̄на̄м—з усієї зброї; ахам—Я є; ваджрам—блискавка; дгенӯна̄м—з корів; асмі—Я є; ка̄ма-дгук—корова сурабгі; праджанах̣— причина зачаття дітей; ча—і; асмі—Я є; кандарпах̣—Купідон; сарпа̄н̣а̄м—із зміїв; асмі—Я є; ва̄сукіх̣—Ва̄сукі. З усіх різновидів зброї Я — блискавка, серед корів Я — сурабгі. З причин породження потомства Я — Кандарпа, бог кохання, і із зміїв Я — Ва̄сукі. Блискавка, справді могутня зброя, представляє могутність Кр̣шн̣и. На Кр̣шн̣алоці, в духовнім небі, є корови, яких можна доїти будь-коли, і вони дають молока стільки, скільки бажано. Звичайно, таких корів немає в матеріальному світі, але про них згадано в описах Кр̣шн̣алоки. Господь тримає безліч таких корів, яких називають сурабгі. Стверджується, що Господь Сам пасе корів сурабгі. Кандарпа є статевим потягом для зачаття достойних нащадків, тому Кандарпа — представник Кр̣шн̣и. Іноді в статеві стосунки вступають лише задля чуттєвої насолоди, але це вже не Кандарпа, не Кр̣шн̣а. Кандарпою називають лише статеві стосунки задля народження гарних дітей, і такі стосунки являють собою Кр̣шн̣у.
29 ананташ́ ча̄смі на̄ґа̄на̄м̇
варун̣о йа̄даса̄м ахам
пітР̣̄н̣а̄м арйама̄ ча̄смі
йамах̣ сам̇йамата̄м ахам
Послівний переклад
анантах̣—Ананта; ча—також; асмі—Я є; на̄ґа̄на̄м—з усіх зміїв, що мають численні каптури; варун̣ах̣—напівбог, який опікується водами; йа̄даса̄м—з усіх мешканців; ахам—Я є; пітР̣̄н̣а̄м—із предків; арйама̄—Арйама̄; ча—також; асмі—Я є; йамах̣—той, хто керує смертю; сам̇йамата̄м—з усіх тих, що скеровують; ахам—Я є. З багатоголових На̄ґів Я — Ананта, і серед мешканців вод Я — напівбог Варун̣а. З відійшовших предків Я — Арйама̄, а серед законодавців Я — Йама, бог смерті. З-поміж багатоголових зміїв Наґів Ананта — найвизначніший, як і Варуна — найвизначніший з-поміж мешканців вод. Обидва вони представляють Кр̣шн̣у. Існує також планета Пітів, предків, якою править Арйама̄, представник Кр̣шн̣и. Є багато живих істот, покликаних карати лиходіїв, і Йама — головний серед них. Йама живе на планеті, що розташована поруч із Землею, і після смерті великі грішники потрапляють туди, до Йами, в якого є різні кари для них.
30 прахла̄даш́ ча̄смі даітйа̄на̄м̇
ка̄лах̣ калайата̄м ахам
мр̣ґа̄н̣а̄м̇ ча мр̣ґендро ’хам̇
ваінатейаш́ ча пакшін̣а̄м
Послівний переклад
прахла̄дах̣—Прахла̄да; ча—також; асмі—Я є; даітйа̄на̄м—із демонів; ка̄лах̣—час; калайата̄м—з підкорювачів; ахам—Я є; мр̣ґа̄н̣а̄м—з тварин; ча—і; мр̣ґа-індрах̣—лев; ахам—Я є; ваінатейах̣— Ґаруд̣а; ча—також; пакшін̣а̄м—з птахів. З-поміж демонів Даітй Я — відданий Прахла̄да, з поневолювачів Я — час, і серед звірів Я — лев, а серед птахів Я — Ґаруд̣а. Діті та Адіті — сестри. Синів Адіті називають А̄дітйами, а синів Діті — Даітйами. Всі А̄дітйі віддані Господу, а всі Даітйі — атеїсти. Хоча Прахла̄да народився в сім’ї Даітй, він з дитинства був великим відданим. За віддане служіння і побожну натуру його вважають представником Кр̣шн̣и.
Існує багато норм і правил, яким необхідно коритися, але час панує над усім в матеріальному всесвіті, і таким чином представляє Кр̣шн̣у. З усіх тварин лев — найсильніший і найлютіший, а з мільйонів різновидів птахів Ґаруд̣а, який носить на спині Господа Вішн̣у, — найвизначніший.
31 паванах̣ павата̄м асмі
ра̄мах̣ ш́астра-бгр̣та̄м ахам
джгаша̄н̣а̄м̇ макараш́ ча̄смі
сротаса̄м асмі джа̄хнавı̄
Послівний переклад
паванах̣—вітер; павата̄м—з усього, що очищає; асмі—Я є; ра̄мах̣—Ра̄ма; ш́астра-бгр̣та̄м—із тих, що при зброї; ахам—Я є; джгаша̄н̣а̄м—з усіх риб; макарах̣—акула; ча—також; асмі—Я є; сротаса̄м—з рік; асмі—Я є; джа̄хнавı̄—річка Ґанґа. З тих, що очищують, Я — вітер, із тих, хто тримає зброю, Я — Ра̄ма, серед риб Я — акула, а з усіх рік — Ґанґа. Акула — один з найбільших і, безумовно, найнебезпечніший для людини мешканець вод. Отже, вона представляє Кр̣шн̣у. А мати Ґанґа — найвизначніша з усіх рік, починається від стіп Кр̣шн̣и. Господь Рама̄ча̄ндра, головний герой Рама̄йа̄ни, авата̄ра Кр̣шн̣и, — наймогутніший воїн.
32 сарґа̄н̣а̄м̇ а̄дір анташ́ ча
мадгйам̇ чаіва̄хам арджуна
адгйа̄тма-відйа̄ відйа̄на̄м̇
ва̄дах̣ правадата̄м ахам
Послівний переклад
сарґа̄н̣а̄м—усіх творінь; а̄діх̣—початок; антах̣—кінець; ча—також; мадгйам—середина; ча—і; ева—неодмінно; ахам—Я є; арджуна—о Арджуно; адгйа̄тма-відйа̄—духовне знання; відйа̄на̄м—з усієї освіти; ва̄дах̣—природний висновок; правадата̄м—з аргументів; ахам—Я є. Я — початок, кінець і середина всіх творінь, о Арджуно. З усіх різновидів знання Я — духовна наука про душу, а для логіків Я — остаточна істина. Під час творення матеріального світу в першу чергу створюється сукупність матеріальних елементів. Як з’ясовувалося вище, космічний прояв створюється й існує під наглядом Маха̄-Вішн̣у, Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у і Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, а потім Господь Ш́іва знову знищує його. Брахма̄ є вторинний творець. Всі ці дійові сили творення, підтримування та знищення є втіленнями матеріальних якостей Верховного Господа. Отже, Він — початок, середина і кінець усього творення.
Для того, щоб поглибити і розширити свою освіту, існує чимало літературних джерел, якими є чотири Веди, шість доповнень до них, Веда̄нта-сӯтра, книги з логіки, з релігії та Пура̄н̣и. Тобто, вся ведична література складається загалом з чотирнадцяти розділів. Серед них, та книга, яка дає адгйа̄тма-відйу, духовне знання, — зокрема Веда̄нта-сӯтра — являє собою Кр̣шн̣у.
Логіки користуються різними арґументами. Підкріплення якого-небудь арґументу доказом, що підтверджує також довід опонента, називають джалпою. Спроби просто нанести поразку суперникові називають вітан̣д̣ою. А остаточний висновок називають ва̄дою. І ця остаточна істина представляє Кр̣шн̣у.
33 акшара̄н̣а̄м̇ а-ка̄ро ’смі
двандвах̣ са̄ма̄сікасйа ча
ахам ева̄кшайах̣ ка̄ло
дга̄та̄хам̇ віш́вато-мукгах̣
Послівний переклад
акшара̄н̣а̄м — з літер; а-ка̄рах̣ — перша літера; асмі — Я є; двандвах̣—подвійний; са̄ма̄сікасйа—із складених; ча—і; ахам—Я є; ева—неодмінно; акшайах̣—вічний; ка̄лах̣—час; дга̄та̄—творець; ахам—Я є; віш́ватах̣-мукгах̣—Брахма̄. З усіх літер Я — буква «А», серед усіх складних слів Я є двоскладове. Я також — невичерпний час, і серед творців Я — Брахма̄. А-ка̄ра, перша літера санскритської абетки — початок ведичної літератури. Нічого не можна вимовити без а-ка̄ри, отже вона — початок звуку. В санскриті є багато складних слів, серед яких подвійне слово, таке як ра̄ма-кр̣шн̣а, називають двандва. Наприклад, ра̄ма і кр̣шн̣а мають однакову форму й тому це складене з них слово називають подвійним.
З усіх руйнівників час — головний, бо нищить все. Час — представник Кр̣шн̣и, тому що свого часу спалахне велика пожежа й знищить усе суще.
Серед усіх істот-творців чотириголовий Брахма̄ — головний. Отже, він теж являє собою Верховного Господа, Кр̣шн̣у.
34 мр̣тйух̣ сарва-хараш́ ча̄хам
удбгаваш́ ча бгавішйата̄м
кı̄ртіх̣ ш́рı̄р ва̄к ча на̄рı̄н̣а̄м̇
смр̣тір̣ медга̄ дгр̣тіх̣ кшама̄
Послівний переклад
мр̣тйух̣ — смерть; сарва-харах̣ — що поглинає все; ча — також; ахам—Я є; удбгавах̣—породження; ча—також; бгавішйата̄м— майбутніх проявлень; кı̄ртіх̣—слава; ш́рı̄х̣—пишнота або врода; ва̄к—красива мова; ча—також; на̄рı̄н̣а̄м—у жінок; смр̣тіх̣—пам’ять; медга̄—інтелект; дгр̣тіх̣—непохитність; кшама̄—терпіння. Я — всепоглинаюча смерть, і Я — причина, яка породжує все, що має бути. Серед жінок Я — слава, процвітання, витончена мова, пам’ять, кмітливість, вірність і терпеливість. Тільки-но народилась людина, вона одразу ж починає вмирати. Смерть завжди, щомиті пожирає живу істоту, але власне смертю називають останній удар. І ця смерть — Кр̣шн̣а. Щодо свого майбутнього розвитку, то всі види життя підлягають шести основним змінам. Вони народжуються, ростуть, живуть деякий час, відтворюють себе, виснажуються і, зрештою, вмирають. Першою з цих шести змін є вихід з утроби матері, і це — Кр̣шн̣а. Ця перша причина породження започатковує всю майбутню діяльність.
Вважають, що сім перелічених чеснот: слава, процвітання, красномовність, пам’ять, кмітливість, вірність і терплячість — мають жіноче начало. Хто має їх усі, або деякі з них, той здобуде славу. Якщо людина відома своєю праведністю, це прославляє її. Санскрит — досконала і тому дуже славетна мова. Коли людина вивчить і запам’ятає суть предмета, то в неї добра пам’ять, або смр̣ті. Здатність не лише читати всілякі книги з різних тем, але й розуміти їх, і застосовувати їх, коли це необхідно, є іншою чеснотою — інтелектом (медгою). Здатність переборювати непостійність називають вірністю, або стійкістю (дгр̣тою). А коли людина має багато достоїнств, але залишається ще й простою й доброю і вміє зберігати рівновагу в журбі й у захопленні, це означає, що її наділено чеснотою, яку називають терпінням (кшамою).
35 бр̣хат-са̄ма татга̄ са̄мна̄м̇
ґа̄йатрı̄ чгандаса̄м ахам
ма̄са̄на̄м̇ ма̄рґа-ш́ı̄ршо ’хам
р̣тӯна̄м̇ кусума̄карах̣
Послівний переклад
бр̣хат-са̄ма—Бр̣хат-са̄ма; татга̄—також; са̄мна̄м—із пісень Са̄ма Веди; ґа̄йатрı̄—гімни Ґа̄йатрı̄; чгандаса̄м—з усієї поезії; ахам—Я є; ма̄са̄на̄м—з місяців; ма̄рґа-ш́ı̄ршах̣—місяць листопад-грудень; ахам—Я є; р̣тӯна̄м—з усіх пір року; кусума-а̄карах̣—весна. З гімнів Са̄ма Веди Я—Бр̣хат-са̄ма, в поезії Я — Ґа̄йатрı̄. З місяців Я — Ма̄рґаш́ı̄рша (листопад-грудень), і з пір року Я — квітуча весна. Господь уже пояснив, що із всіх Вед Він — Са̄ма Веда. Са̄ма Веда багата на чудові пісні, які виконують різні напівбоги. Одну з таких пісень називають Бр̣хат-са̄ма, в неї вишукана мелодія і її виконують опівночі.
В санскритській поезії існують певні правила віршування: ритм і розмір вибирають не з примхи, як у сучасній поезії. Серед віршів, складених за такими правилами, мантра Ґа̄йатрı̄, яку співають належним чином кваліфіковані бра̄хман̣и, має першорядне значення. Мантру Ґа̄йатрı̄ згадано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Мантра Ґа̄йатрı̄ особливо призначена для осягнення Бога, і тому вона представляє Верховного Господа. Ця мантра призначена для духовно розвинутих людей, і той, хто успішно оспівує її, може вступити до трансцендентного світу Господа. Для того, щоб оспівувати мантру Ґа̄йатрı̄, слід насамперед набути якостей бездоганної особистості, тобто, згідно з законами матеріальної природи, якості благості. Мантра Ґа̄йатрı̄ має дуже важливе значення у ведичній цивілізації, і її вважають звуковим втіленням Брахмана. Її спів започаткував Брахма̄, і вона приходить від нього низкою учнівської послідовності.
Листопад-грудень вважають найкращим з усіх місяців, тому що в Індії в цей час збирають з ланів урожай злаків й усі люди дуже щасливі. Звичайно ж, весна — всіма улюблена пора року, бо весною не дуже жарко й не дуже холодно, а квіти й дерева розквітають. Весною справляють багато урочистих обрядів, присвячених розвагам Кр̣шн̣и; саме тому весну вважають найбільш радісною з усіх пір року, і вона символізує собою Верховного Господа, Кр̣шн̣у.
36 дйӯтам̇ чгалайата̄м асмі
теджас теджасвіна̄м ахам
джайо ’смі вйаваса̄йо ’смі
саттвам̇ саттвавата̄м ахам
Послівний переклад
дйӯтам—азартні ігри; чгалайата̄м—з усіх шахрайств; асмі—Я є; теджах̣ — блиск; теджасвіна̄м — усього розкішного; ахам — Я є; джайах̣—перемога; асті—Я є; вйаваса̄йах̣—пригода; асмі—Я є; саттвам—сила; саттва-вата̄м—сильних; ахам—Я є. Також з усіх шахрайств Я — азартна гра, і Я — блиск усієї розкоші. Я — перемога, Я — пригода, і Я — сила сильного. По всьому всесвіті існує безліч різного роду ошуканців. З усіх різновидів шахрайства азартна гра переважає всі й тому представляє Кр̣шн̣у. Кр̣шн̣а — Всевишній, і тому може бути більш лукавішим та хитрішим проти будь-якої простої людини. Якщо Кр̣шн̣а вирішить ошукати людину, ніхто не зможе перевершити Його у підступності. Його велич не однобічна, вона — багатогранна.
Він — перемога серед переможців. Він — блиск розкішних речей. Серед підприємців Він — найзаповзятіший. Із шукачів пригод Він — найвідчайдушніший, а серед сильних Він — наймогутніший. Коли Кр̣шн̣а перебував на Землі, ніхто не міг перевершити Його на силі. Ще в дитинстві Він підняв пагорб Ґовардгана. Ніхто не може перевершити Його хитрощів, Його блиску, Його перемог, Його заповзятливості, і нікому не перевершити Його сили.
37 вр̣шн̣ı̄на̄м̇ ва̄судево ’смі
па̄н̣д̣ава̄на̄м̇ дганан̃джайах̣
мунı̄на̄м апй ахам̇ вйа̄сах̣
кавı̄на̄м уш́ана̄ кавіх̣
Послівний переклад
вр̣шн̣ı̄на̄м — із нащадків Вр̣ш́н̣і; ва̄судевах̣ — Кр̣шн̣а у Два̄раці; асмі—Я є; па̄н̣д̣ава̄на̄м—з Па̄н̣д̣ав; дганан̃джайах̣—Арджуна; мунı̄на̄м—з мудреців; апі—також; ахам—Я є; вйа̄сах̣—Вйа̄са, укладач усієї ведичної літератури; кавı̄на̄м—з усіх великих мислителів; уш́ана̄—Уш́ана̄; кавіх̣—мислитель. З нащадків Вр̣шн̣і Я — Ва̄судева, з Па̄н̣д̣ав Я — Арджуна. З мудреців Я — Вйа̄са, і з-поміж великих мислителів — Уш́ана̄. Кр̣шн̣а — первинний Верховний Бог-Особа, а Баладева — безпосередня експансія Кр̣шн̣и. І Господь Кр̣шн̣а, і Баладева з’явились як сини Васудеви, отже, кожного з них можна називати Ва̄судевою. З іншого боку, Кр̣шн̣а ніколи не залишає Вр̣нда̄вану, і тому всі форми Кр̣шн̣и, що з’являються в інших місцях, є Його експансіями. Ва̄судева — це безпосередня експансія Кр̣шн̣и, тому Ва̄судева невідмінний від Кр̣шн̣и. Слід розуміти, що Кр̣шн̣а є першоджерело всіх втілень, і тому Ва̄судева, якого згадано в цьому вірші Бгаґавад-ґı̄ти, є Баладева або Балара̄ма, і, таким чином, Кр̣шн̣а — єдине джерело Ва̄судеви. Безпосередні експансії Господа називають сва̄м̇ш́ами (особистими експансіями), а ще є експансії, які називають вібгінна̄м̇ш́ами (відокремленими експансіями).
Серед синів Па̄н̣д̣у, Арджуна відомій як Дганан̃джайа. Він — найкращий з-поміж людей, і тому представляє Кр̣шн̣у. З муні, або вчених людей, добре обізнаних у ведичному знанні, Вйа̄са — найвидатніший, бо він численними способами пояснив ведичне знання, щоб зробити його загальнодоступним для людей, які живуть у Калі-йуґу. Вйа̄са також відомий як втілення Кр̣шн̣и, отже, він також представляє Кр̣шн̣у. Каві — це люди, здатні на глибокі роздуми на будь-яку тему. Серед каві, Уш́ана̄, Ш́укра̄ча̄рйа, був духовним учителем демонів; він був надзвичайно розумним і далекоглядним політиком. Таким чином, Уш́ан̣а уособлює це достоїнство Кр̣шн̣и.
38 дан̣д̣о дамайата̄м асмі
нı̄тір асмі джіґı̄шата̄м
маунам̇ чаіва̄смі ґухйа̄на̄м̇
джн̃а̄нам̇ джн̃а̄навата̄м ахам
Послівний переклад
дан̣д̣ах̣—кара; дамайата̄м—з усіх засобів придушення; асмі—Я є; нı̄тіх̣—мораль; асмі—Я є; джіґı̄шата̄м—тих, хто прагне перемоги; маунам—тиша; ча—і; ева—також; асмі—Я є; ґухйа̄на̄м—секретів; джн̃а̄нам—знання; джн̃а̄на-вата̄м—мудрих; ахам—Я є. Серед всіх засобів придушення беззаконня Я — кара, і Я — моральність тих, хто прагне перемоги, Я — безмовність тайни і Я — розсудливість та знання мудрих. У Господа є багато посередників, які є Його караючою силою, і серед них найважливішими є ті, що винищують лиходіїв. Коли карають лиходіїв, знаряддям кари стає Кр̣шн̣а. Для тих, хто прагне перемоги в якійсь сфері діяльності, моральність — найперший елемент. Серед потаємних дій слухання, мислення і споглядання, найважливішим є безмовність, бо за її допомогою можна дуже швидко досягти духовного поступу. Мудрий той, хто розрізняє дух і матерію, вищу й нижчу божественні природи. Таке знання є Сам Кр̣шн̣а.
39 йач ча̄пі сарва-бгӯта̄на̄м̇
бı̄джам̇ тад ахам арджуна
на тад асті віна̄ йат сйа̄н
майа̄ бгӯтам̇ чара̄чарам
Послівний переклад
йат—те, що; ча—і; апі—може бути; сарва-бгӯта̄на̄м—усіх створінь; бı̄джам—сім’я; тат—те; ахам—Я є; арджуна—о Арджуно; на—ні; тат—те; асті—є; віна̄—без; йат—яке; сйа̄т—існує; майа̄—Мене; бгӯтам—створіння; чара-ачарам—рухомого і нерухомого. І ще, о Арджуно, Я є сім’ям, яке породжує все суще. Будь-що створене — рухоме й нерухоме — не може існувати без Мене. Все має причину, і ця причина, або сім’я прояву — Кр̣шн̣а. Ніщо не може існувати без енерґії Кр̣шн̣и, тому Його називають всемогутнім. Без Його потенцій ніщо рухоме або нерухоме існувати не зможе. Все, що не ґрунтується на енерґії Кр̣шн̣и, є ма̄йа̄, те, «чого немає».
40 на̄нто ’сті мама дівйа̄на̄м̇
вібгӯтı̄на̄м̇ парантапа
еша тӯддеш́атах̣ прокто
вібгӯтер вістаро майа̄
Послівний переклад
на—не; антах̣—межа; асті—є; мама—Моїх; дівйа̄на̄м—божественних; вібгӯтı̄на̄м—щедрот; парантапа—о звитяжний; ешах̣—усе це; ту—але; уддеш́атах̣—як приклад; проктах̣—розповів; вібгӯтех̣—щедрот; вістарах̣—поширення; майа̄—Мною. О звитяжний, нема кінця Моїм божественним виявам. Ті, про які Я повідав тобі, є лише тьмяне віддзеркалення Моїх безмежних божествених щедрот. У ведичній літературі сказано, що хоча існує багато способів усвідомлення величі й енерґій Всевишнього, вони безмежні, і тому неможливо пояснити їх усі. Господь навів Арджуні лише декілька прикладів, щоб задовольнити його допитливість.
41 йад йад вібгӯтімат саттвам̇
ш́рı̄мад ӯрджітам ева ва̄
тат тад ева̄ваґаччга твам̇
мама теджо-’м̇ш́а-самбгавам
Послівний переклад
йат йат — що б то не було; вібгӯті—щедроти; мат—маючи; саттвам—існування; ш́рі-мат—прекрасне; ӯрджітам—славетне; ева—безумовно; ва̄—або; тат тат—усе це; ева—безумовно; аваґаччга—повинен знати; твам—ти; мама—Мого; теджах̣—блиску; ам̇ш́а—частина; самбгавам—що народилося з. Знай, що всі гідні подиву, прекрасні й славетні творіння виникають лише із іскри Мого сяйва. Слід усвідомити, що все прекрасне й славне, що існує в духовному або в матеріальному світі, є лише частковим виявом могутності Кр̣шн̣и. Все, що виділяється надзвичайною розкішшю, слід сприймати, як втілення щедрот Кр̣шн̣и.
42 атга ва̄ бахунаітена
кім̇ джн̃а̄тена тава̄рджуна
вішт̣абгйа̄хам ідам̇ кр̣тснам
ека̄м̇ш́ена стгіто джаґат
Послівний переклад
атга ва̄—чи; бахуна̄—багато; етена—цим; кім—яке; джн̃а̄тена— знанням; тава—твоє; арджуна—о Арджуно; вішт̣абгйа—проникаючи; ахам—Я; ідам—цей; кр̣тснам—все проявлення; ека—однією; ам̇ш́ена—частиною; стгітах̣—розташований; джаґат—всесвіт. О Арджуно, навіщо знати про все це в подробицях? Лише однією часткою Себе Я пронизую і підтримую весь цей всесвіт. Верховний Господь присутній скрізь в матеріальних всесвітах, бо входить у все як Наддуша. Господь каже Арджуні, що не варто з’ясовувати, яким чином окремі речі виявляють свою пишноту і велич. Необхідно знати, що всі вони існують саме тому, що Кр̣шн̣а у вигляді Наддуші входить у них. Від найбільшої істоти, Брахми, і до найдрібнішої мурашки все існує лише тому, що Господь перебуває скрізь і все підтримує.
Поширеною є думка, що, поклоняючись будь-якому напівбогу, людина прийде до Верховного Бога-Особи, кінцевої мети. Але у цьому вірші поклоніння напівбогам цілковито засуджується, тому що навіть найвидатніші з напівбогів, такі як Брахма̄ і Ш́іва, являють собою лише частину могутності Верховного Господа. Він — першопричина всього народженого, і нема нікого, величнішого за Нього. Він — асамаурдгва: це означає, що немає нікого, хто б перевершив його, і нема нікого, хто б зрівнявся з ним. У Падма Пура̄н̣і сказано, що той, хто вважає, ніби Верховний Господь Кр̣шн̣а перебуває на одному рівні з напівбогами, навіть такими, як Брахма̄ й Ш́іва, той одразу ж стає безбожним. Але той, хто уважно вивчає різні описи божественних щедрот і виявів енерґій Кр̣шн̣и, неодмінно зможе усвідомити становище Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, зосередивши свій розум на поклонінні Йому і не відхилиться з цього шляху. Господь всюдисущий; Він входить у все, що існує, як Наддуша, часткова експансія Кр̣шн̣и, яка представляє Його. Тому чисті віддані зосереджують свій розум на свідомості Кр̣шн̣и і цілком віддають себе служінню Йому; отже, вони завжди перебувають в трансцендентному стані. Питання відданого служіння і поклоніння Кр̣шн̣і було чітко роз’яснено у віршах з восьмого по одинадцятий цієї глави. Таким є шлях чистого відданого служіння. В даній главі було докладно з’ясовано, як можна досягти вищої досконалості у відданому служінні — спілкування з Верховним Богом-Особою. Ш́рı̄ла Баладева Відйа̄бгӯшан̣а, великий а̄ча̄рйа, причетний до учнівської послідовності, яка починається від Кр̣шн̣и, завершує свій коментар до цієї глави так:
йач-чгакті-леш́а̄т сурйа̄дйа̄
бгавантй атй-уґра-теджасах̣
йад-ам̇ш́ена дгр̣там̇ віш́вам̇
са кр̣шн̣о даш́аме ’рчйате
З безмежної енерґії Господа Кр̣шн̣и навіть могутнє Сонце черпає свою силу, і одна лише повновладна частка Кр̣шн̣и підтримує весь світ. Тому Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣у прославляють, і поклоняються Йому.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до десятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалися щедроти Абсолюту.
1 арджуна ува̄ча
мад-ануґраха̄йа парамам̇
ґухйам адгйа̄тма-сам̇джн̃ітам
йат твайоктам̇ вачас тена
мохо ’йам̇ віґато мама
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; мат-ануґраха̄йа—просто, щоб виявити до мене Свою прихильність; парамам—верховне; ґухйам— таємницю; адгйа̄тма—духовний; сам̇джн̃ітам—стосовно; йат— що; твайа̄—Тобою; уктам—сказані; вачах̣—слово; тена—завдяки цьому; мохах̣—ілюзія; айам—цей; віґатах̣—усунутий; мама— мій. Арджуна сказав: Я вислухав, з Твоєї ласки, настанови про ці найпотаємніші духовні речі, і мої ілюзії розвіялись. Ця глава розкриває сутність Кр̣шн̣и як причини всіх причин. Більше того, Він є причина Маха̄-Вішн̣у, з якого виходять матеріальні всесвіти. Кр̣шн̣а — не авата̄ра, а джерело всіх авата̄р. Це остаточно з’ясовано в попередній главі.
Щодо Арджуни, то він сам каже, що його ілюзія розвіялась. Тобто Арджуна більше не дивиться на Кр̣шн̣у як на звичайну людину, свого друга, а як на джерело всього сущого. На Арджуну зійшло осяяння, і він щасливий, що має такого великого друга, Кр̣шн̣у. Але, хоча він сам визнає Кр̣шн̣у джерелом усього, що існує, його хвилює думка про людей, які не знають цього. В цій главі описано, як Арджуна просить Кр̣шн̣у явити Свою всесвітню форму, щоб божественна природа Кр̣шн̣и стала очевидною для всіх. Звичайно, коли людина бачить всесвітню форму Кр̣шн̣и, це її бентежить так само, як і Арджуну, але Кр̣шн̣а настільки милостивий, що потім знову прибирає Свого первинного вигляду. Арджуна визнає те, що Кр̣шн̣а не раз уже нагадував: Господь розмовляє з ним для його ж користі. Отже, Арджуна погоджується, що все це відбувається з ним з ласки Кр̣шн̣и. Тепер він переконався, що Кр̣шн̣а — причина всіх причин і що Він перебуває в серці кожного у вигляді Наддуші.
2 бгава̄пйайау хі бгӯта̄на̄м̇
ш́рутау вістараш́о майа̄
тваттах̣ камала-патра̄кша
ма̄ха̄тмйам апі ча̄вйайам
Послівний переклад
бгава — поява; апйайау — зникнення; хі — неодмінно; бгӯта̄на̄м — усіх живих істот; ш́рутау—вислухані; вістараш́ах̣—докладно; майа̄—мною; тваттах̣—від Тебе; камала-патра-акша—о лотосоокий; ма̄ха̄тмйам—слава; апі—також; ча—і; авйайам—невичерпне. О лотосоокий, вислухавши Твоє вичерпне пояснення про те, як з’являються і зникають усі живі істоти, я усвідомив Твою невичерпну славу. Зраділий Арджуна звертається до Кр̣шн̣и, називаючи Його лотосооким (очі Кр̣шн̣и нагадують пелюстки лотоса), бо в останньому вірші попередньої глави Господь запевнив Арджуну: ахам̇ кр̣тснасйа джаґатах̣ прабгавах̣ пралайас татга̄. «Я — джерело появи й зникнення всього матеріального творіння». І ось Арджуна в подробицях почув про це від Господа. Далі Арджуна дізнається, що хоча Кр̣шн̣а є джерело всього сущого, Сам Він перебуває осторонь усього. Господь сказав у дев’ятій главі, що Він всюдисущий, але це не означає, що Він присутній скрізь особисто. Могутність Кр̣шн̣и незбагненна, і Арджуна підтверджує, що цілком усвідомив це.
3 евам етад йатга̄ттга твам
а̄тма̄нам̇ парамеш́вара
драшт̣ум іччга̄мі те рӯпам
аіш́варам̇ пурушоттама
Послівний переклад
евам—так; етат—це; йатга̄—як; а̄ттга—сказав; твам—Ти; а̄тма̄нам—Сам; парама-ı̄ш́вара—о Верховний Господь; драшт̣ум— бачити; іччга̄мі—я бажаю; те—Твоє; рӯпам—форма; аіш́варам— божественне; пуруша-уттама—о кращий з усіх. О найвизначніший з усіх, о верховна формо, хоча переді мною Ти в Своєму істинному образі, що Ти описав його мені, я хочу побачити, як Ти увійшов у космічний прояв, якою є та Твоя форма. Господь сказав, що космічне проявлення виникло та існує тому, що Він за допомогою Свого особистісного вияву входить у матеріальний всесвіт. Слова Кр̣шн̣и вдихнули в Арджуну впевненість, але щоб переконати інших людей у майбутньому, тих, хто може вважати Кр̣шн̣у звичайною людиною, він бажає навіч побачити всесвітню форму Господа і зрозуміти, як саме Господь діє у всесвіті, хоча і перебуває осторонь нього. Те, що Арджуна звертається до Кр̣шн̣и як до пурушоттами, також має велике значення. Господь є Верховним Богом-Особою, і тому Він присутній в самому Арджуні й знає про його бажання і розуміє, що Арджуна не відчуває особливого прагнення бачити Його всесвітню форму, бо він цілком задоволений можливістю бачити Господа в Його особистісному образі, образі Кр̣шн̣и. Але Господь також розуміє, що Арджуна прохає Його показати всесвітню форму не для того, щоб пересвідчитись самому, а на те, щоб переконати інших. Кр̣шн̣а знає, що бажання Арджуни побачити Його всесвітню форму пояснюється ще й необхідністю встановити критерій істинності, тому що в майбутньому багато самозванців видаватимуть себе за Господні втілення. Тому треба бути особливо обережним, і той, хто заявляє, що він — Кр̣шн̣а, мусить довести це, явивши свою всесвітню форму.
4 манйасе йаді тач чгакйам̇
майа̄ драшт̣ум іті прабго
йоґеш́вара тато ме твам̇
дарш́айа̄тма̄нам авйайам
Послівний переклад
манйасе—Ти думаєш; йаді—якщо; тат—те; ш́акйам—здатний; майа̄—мною; драшт̣ум—бачити; іті—таким чином; прабго—о Господи; йоґа-ı̄ш́вара—Володар усієї містичної сили; татах̣—тоді; ме—мені; твам—Ти; дарш́айа—покажи; а̄тма̄нам—Себе; авйайам—вічний. Якщо Ти вважаєш, що я здатний побачити Твою космічну форму, о мій Господи, Володарю всіх містичних сил, будь ласка, яви Свою безмежну всесвітню Сутність. Сказано, що за допомогою матеріальних чуттів неможливо ані побачити, ані почути, зрозуміти або ж відчути Верховного Господа, Кр̣шн̣у. Але Господь може явити Себе тій людині, яка цілеспрямовано присвячує себе любовному трансцендентному служінню Господеві. Кожна жива істота — лише духовна іскра, і вона не може побачити чи зрозуміти Верховного Господа. Як відданий Господа, Арджуна не покладається на силу своїх розумових здібностей. Навпаки, він визнає власну обмеженість, що властива кожній живій істоті, і незбагненність становища Кр̣шн̣и. Арджуна розуміє, що жива істота не може усвідомити нічим не обмежену нескінченність. Збагнути природу безконечного можна лише тоді, коли Сам цей безконечний, зі Своєї ласки, розкриє Себе. Тут дуже важливим є слово йоґеш́вара, бо Господь наділений незбагненною могутністю. Якщо Він захоче, Він може, зі Своєї ласки, явити Себе, незважаючи на безмежність Своєї природи. Тому Арджуна просить про цю незрівнянну милість Кр̣шн̣и. Він нічого не вимагає. Кр̣шн̣а не зобов’язаний відкриватися нікому, крім тих, хто цілком заглиблюється в свідомість Кр̣шн̣и у відданому служінні Господеві. Отже, люди, які покладаються лише на силу своїх розумових здібностей, не можуть побачити Кр̣шн̣у.
5 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
паш́йа ме па̄ртга рӯпа̄н̣і
ш́аташ́о ’тга сахасраш́ах̣
на̄на̄-відга̄ні дівйа̄ні
на̄на̄-варн̣а̄кр̣тı̄ні ча
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; паш́йа—споглядай; ме—Мої; па̄ртга—о сину Пр̣тги; рӯпа̄н̣і—форми; ш́аташ́ах̣— сотні; атга—також; сахасраш́ах̣—тисячі; на̄на̄-відга̄ні—різноманітні; дівйа̄ні—божественні; на̄на̄—різноманітні; варн̣а—кольорові; а̄кр̣тı̄ні—форми; ча—також. Верховний Бог-Особа сказав: Мій дорогий Арджуно, о сину Пр̣тги, тож поглянь на Мої щедроти, на сотні тисяч різноманітних божественних і багатобарвних форм. Арджуна хотів побачити Кр̣шн̣у у Його всесвітній формі, яка проявляється тільки заради творення космосу і тому, попри її трансцендентність, підпадає під вплив минущого часу цієї матеріальної природи. Так само, як матеріальна природа існує то в проявленому, то в непроявленому стані, так і ця всесвітня форма Кр̣шн̣и проявляється і потім переходить у непроявлений стан. Вона не перебуває вічно в духовному світі, подібно до інших форм Кр̣шн̣и. Що стосується відданих Господа, то вони не дуже прагнуть споглядати всесвітню форму, але якщо вже Арджуна захотів побачити Кр̣шн̣у таким, то Господь відкриває йому її. Звичайна людина не спроможна бачити всесвітньої форми. Здатність бачити її надає Сам Кр̣шн̣а.
6 паш́йа̄дітйа̄н васӯн рудра̄н
аш́вінау марутас татга̄
бахӯнй адр̣шт̣а-пӯрва̄н̣і
паш́йа̄ш́чарйа̄н̣і бга̄рата
Послівний переклад
паш́йа—побач; а̄дітйа̄н—дванадцять синів Адіті; васӯн—вісім Васу; рудра̄н—одинадцять форм Рудр; аш́вінау—два Аш́віни; марутах̣—сорок дев’ять Марут (напівбогів вітру); татга̄—також; бахӯні—багато; адр̣шт̣а—що ти не бачив; пӯрва̄н̣і—раніше; паш́йа—побач; а̄ш́чарйа̄н̣і—усі дива; бга̄рата—о кращий з Бгарат. О кращий з Бга̄рат, поглянь на різні прояви А̄дітй, Васу, Рудр, Аш́вінı̄-кума̄р і всіх інших напівбогів. Уздри численні дива, що їх до тебе ніхто не бачив і про які ніхто ніколи не чув. Хоча Арджуна був особистим другом Кр̣шн̣и і найбільш розвинутим із вчених людей свого часу, — він не міг знати про Кр̣шн̣у все. Тут сказано, що досі жодна людина не знала й не чула про всі ці форми та прояви. Але тепер Кр̣шн̣а відкриває ці дивні образи.
7 іхаіка-стгам̇ джаґат кр̣тснам̇
паш́йа̄дйа са-чара̄чарам
мама дехе ґуд̣а̄кеш́а
йач ча̄нйад драшт̣ум іччгасі
Послівний переклад
іха—у цьому; ека-стгам—в одному місці; джаґат—всесвіт; кр̣тснам—повністю; паш́йа—побач; адйа—негайно; са—з; чара—рухоме; ачарам—і нерухоме; мама—Моєму; дехе—у цьому тілі; ґуд̣а̄кеш́а—о Арджуно; йат—те, що; ча—також; анйат—інше; драшт̣ум—бачити; іччгасі—ти бажаєш. О Арджуно, що б ти не захотів побачити, все є в цьому Моєму тілі! Ця всесвітня форма може явити тобі все, що ти хочеш побачити зараз або в майбутньому. Все суще — рухоме й нерухоме — присутнє тут, в одному місці. Ніхто не може побачити весь усесвіт, перебуваючи в одному місці. Навіть найвидатніший вчений не здатний спостерігати те, що відбувається в інших частинах всесвіту. Але відданий, подібний Арджуні, може бачити все, що існує у всесвіті. Кр̣шн̣а дає Арджуні здатність бачити все, що той лише забажає: минуле, теперішнє, майбутнє. Таким чином з ласки Кр̣шн̣и Арджуна спромігся бачити все, що існує.
8 на ту ма̄м̇ ш́акйасе драшт̣ум
аненаіва сва-чакшуша̄
дівйам̇ дада̄мі те чакшух̣
паш́йа ме йоґам аіш́варам
Послівний переклад
на—ніколи; ту—але; ма̄м—Мене; ш́акйасе—здатний; драшт̣ум— бачити; анена—цими; ева—напевно; сва-чакшуша̄—на свої власні очі; дівйам—божественні; дада̄мі—Я даю; те—тобі; чакшух̣—очі; паш́йа—побач; ме—Моє; йоґам аіш́варам—незбагненну містичну силу. Але ти не можеш бачити Мене своїми нинішніми очима, тому Я наділяю тебе божественним баченням. Споглядай же Мою незбагненну містичну силу! Чистий відданий не схильний бачити Кр̣шн̣у ні в якій формі, — лише у Його дворукому образі; всесвітню форму Кр̣шн̣и, явлену Його милістю, відданий може побачити тільки за допомогою духовного зору, а не розуму. Тобто, щоб побачити всесвітню форму Кр̣шн̣и, Арджуні треба було змінити не розум, а бачення. Всесвітня форма Кр̣шн̣и не дуже важлива; це стане зрозумілим із подальших віршів. Однак Арджуна захотів побачити її і Господь наділяє його особливим баченням, необхідним для цього.
Відданих, які правильно розуміють суть трансцендентних стосунків з Кр̣шн̣ою, приваблюють любовні взаємовідносини з Кр̣шн̣ою, а не імперсональний вияв Його величі. Друзі Кр̣шн̣и, Його товариші по іграх та Його батьки ніколи не прагнуть, щоб Він продемонстрував їм Свої щедроти. Їх так сильно захопила чиста любов до Кр̣шн̣и, що вони навіть не відають, що Він — Верховний Бог- Особа. В своїх стосунках взаємної любові з Кр̣шн̣ою, вони забувають про те, що Кр̣шн̣а є Верховний Господь. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам сказано, що хлопчики, які бавляться разом з Кр̣шн̣ою — це надзвичайно праведні душі, які після численних життів отримали таку можливість — гратися з Кр̣шн̣ою. Ці хлопчаки не знають, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Вони ставляться до Нього просто як до свого друга. Тому Ш́укадева Ґосва̄мı̄ каже:
іттгам̇ сата̄м̇ брахма-сукга̄нубгӯтйа̄
да̄сйам̇ ґата̄на̄м̇ пара-даіватена
ма̄йа̄ш́ріта̄на̄м̇ нара-да̄ракен̣а
са̄кам̇ віджахрух̣ кр̣та-пун̣йа-пун̃джа̄х̣
«Ось Верховна Особа, в якій великі мудреці вбачають безособистісного Брахмана, віддані — Верховного Бога-Особу, а звичайні люди — витвір матеріальної природи. І ці хлопчики, які здійснили багато доброчесних вчинків у своїх минулих життях, бавляться разом з Верховним Богом-Особою» (Бга̄ґ. 10.12.11).
Отже, відданий не прагне споглядати віш́ва-рӯпу, всесвітню форму, але Арджуна захотів побачити її, щоб майбутні покоління не сумнівались в твердженнях Кр̣шн̣и й змогли зрозуміти, що Кр̣шн̣а не лише теоретично або філософськи довів, що Він є Всевишній, але й насправді явив Себе таким перед Арджуною. Свідчення Арджуни необхідне, бо він є першою ланкою в ланцюгові парампари. Той, хто справді прагне пізнати Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, і хто йде стопами Арджуни, повинен знати, що Кр̣шн̣а не лише теоретично представив Себе Верховним, але й на ділі явив Себе Всевишнім.
Господь наділив Арджуну особливою здатністю на те, щоб той міг споглядати й засвідчити Його всесвітню форму, адже, як вже було сказано, сам Арджуна не дуже прагнув бачити її.
9 сан̃джайа ува̄ча
евам уктва̄ тато ра̄джан
маха̄-йоґеш́варо харіх̣
дарш́айам а̄са па̄ртга̄йа
парамам̇ рӯпам аіш́варам
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; евам—таким чином; уктва̄— кажучи; татах̣—після; ра̄джан—о царю; маха̄-йоґа-ı̄ш́варах̣—наймогутніший містик; харіх̣—Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а; дарш́айа̄м а̄са—показав; па̄ртга̄йа—Арджуні; парамам—божественне; рӯпам аіш́варам—всесвітню форму. Сан̃джайа сказав: О царю, промовивши це, Верховний Повелитель усіх містичних сил, Бог-Особа явив Арджуні Свою всесвітню форму.
TEXTS 10-11
анека-вактра-найанам
анека̄дбгута-дарш́анам
анека-дівйа̄бгаран̣ам̇
дівйанекодйата̄йудгам
дівйа-ма̄лйа̄мбара-дгарам̇
дівйа-ґандга̄нулепанам
сарва̄ш́чарйа-майам̇ девам
анантам̇ віш́вато-мукгам
Послівний переклад
анека—різноманітні; вактра—роти; найанам—очі; анека—різноманітне; адбгута—дивне; дарш́анам—видовище; анека—багато; дівйа — божественне; а̄бгаран̣ам — прикраси; дівйа — божественне; анека—різноманітне; удйата—підняте; а̄йудгам—зброя; дівйа— божественними; ма̄лйа—ґірляндами; амбара—убранням; дгарам— вдягнений; дівйа — божественними; ґандга — пахощами; анулепанам—змащений; сарва—увесь; а̄ш́чарйа-майам—дивний; девам— що сяє; анантам—безмежний; віш́ватах̣-мукгам—всепроникаючий. Арджуна побачив у тій всесвітній формі безліч ротів, очей, незліченні й дивовижні видіння. Господь у цій формі був прикрашений неземними коштовностями й потрясав божественною зброєю. Він був убраний в божественні шати й прикрашений ґірляндами. Його духм’яне тіло було змащене різними надзвичайними ароматичними маслами. Все це було дивовижне, безмежне й сяяло, покриваючи все. Повторення слів «численні» й «незліченні» в цих віршах вказує на те, що не було ліку рукам, ротам, ногам та іншим проявам, які споглядав Арджуна. Ці проявлення поширені скрізь у всесвіті, але милістю Господа Арджуна міг споглядати їх, перебуваючи на одному місці. Це стало можливим завдяки незбагненній потенції Господа.
12 діві сӯрйа-сахасрасйа
бгавед йуґапад уттгіта̄
йаді бга̄х̣ садр̣ш́ı̄ са̄ сйа̄д
бга̄сас тасйа маха̄тманах̣
Послівний переклад
діві—у небі; сӯрйа—сонць; сахасрасйа—багатьох тисяч; бгавет— там були б; йуґапат—водночас; уттгіта̄—присутні; йаді—якщо; бга̄х̣—світло; садр̣ш́ı̄—як це; са̄—така; сйа̄т—була б; бга̄сах̣—сяйво; тасйа—Його; маха̄-а̄тманах̣—великого Господа. Якби сотні тисяч сонць водночас зійшли на небі, то їхнє сяйво могло б нагадати сяйво Верховної Особи у всесвітній формі. Те, що побачив Арджуна — невимовне, і все ж Сан̃джайа намагається допомогти Дгр̣тарашт̣рі уявити собі картину великого одкровення. Сан̃джайі й Дгр̣тарашт̣ри не було на полі бою, але з милості Вйа̄си Сан̃джайа міг спостерігати все, що там відбувалось. І він порівнює побачене, наскільки це взагалі доступно нашій уяві, — з сяйвом тисячі сонць.
13 татраіка-стгам̇ джаґат кр̣тснам̇
правібгактам анекадга̄
апаш́йад дева-девасйа
ш́арı̄ре па̄н̣д̣авас тада̄
Послівний переклад
татра—там; ека-стгам—в одному місці; джаґат—всесвіт; кр̣тснам—повністю; правібгактам—розділений; анекадга̄—на багато; апаш́йат—міг бачити; дева-девасйа—Верховного Бога-Особи; ш́арı̄ре—у всесвітній формі; па̄н̣д̣авах̣—Арджуна; тада̄—тоді. В цей час Арджуна міг споглядати у всесвітній формі Господа безмежні простори всесвіту, зосереджені в одному місці, хоча й розділені на багато-багато тисяч. П О Я С Н Е Н Н Я : Тут дуже велике значення має слово татра («там»). Воно вказує на те, що всесвітня форма Кр̣шн̣и відкрилась Арджуні, коли обидва вони сиділи в колісниці. Інші люди, присутні на полі бою, не могли спостерігати цієї форми, бо Кр̣шн̣а явив видіння її лише Арджуні. В тілі Кр̣шн̣и Арджуна міг спостерігати тисячі планет. Як ми знаємо з ведичних писань, існує безліч світів і планет. Одні створено із землі, другі — із золота, а треті — з коштовних каменів. Одні дуже великі, інші — трохи менші тощо. Сидячи в колісниці, Арджуна бачив їх усі. Але жодна людина не могла зрозуміти того, що відбувалось між Кр̣шн̣ою й Арджуною.
14 татах̣ са вісмайа̄вішт̣о
хр̣шт̣а-рома̄ дганан̃д̣жайах̣
пран̣амйа ш́іраса̄ девам̇
кр̣та̄н̃джалір абга̄шата
Послівний переклад
татах̣ — потім; сах̣ — він; вісмайа-а̄вішт̣ах̣ — сповнений подиву; хр̣шт̣а-рома̄—з волоссям, яке настовбурчилося від його великого екстазу; дганан̃джайах̣—Арджуна; пран̣амйа—пропонуючи шанобливі поклони; ш́іраса̄—із схиленою головою; девам—Верховному Богу-Особі; кр̣та-ан̃джаліх̣—із складеними руками; абга̄шата—почав говорити. Приголомшений і вкрай здивований, із настовбурченим волоссям, Арджуна схилив голову, склав руки і почав молити Верховного Господа. Як тільки Господь явив Себе таким чином, відносини між Ним і Арджуною негайно змінилися. Досі їхні стосунки ґрунтувались на дружбі, але зараз, після одкровення, Арджуна з великою шанобою кланяється Кр̣шн̣і, й склавши руки, молиться Йому. Він складає хвалу всесвітній формі. Відтак дружні почуття Арджуни до Кр̣шн̣и змінились на почуття подиву. Великі віддані бачать в Кр̣шн̣і вмістилище всіх взаємовідносин. В священних писаннях згадано дванадцять основних форм стосунків, і всі вони є в Кр̣шн̣і. Сказано, що Він — океан всіх стосунків між двома живими істотами, між богами, а також між Верховним Господом та Його відданими.
Арджуну опанувало почуття подиву, і він, незважаючи на притаманну йому врівноваженість, розсудливість і скромність, впав в екстатичний стан; склавши молитовно руки, з настовбурченим волоссям, він став кланятись й висловлювати шану Верховному Господеві. Звісно, він не відчував страху, але був вражений дивом, яке явив Господь. Нахлинув подив, він переповнив Арджуну й витіснив дружню любов.
15 арджуна ува̄ча
паш́йа̄мі дева̄м̇с тава дева дехе
сарва̄м̇с татга̄ бгӯта-віш́еша-сан̇ґга̄н
брахма̄н̣ам ı̄ш́ам̇ камала̄сана-стгам
р̣шı̄м̇ш́ ча сарва̄н ураґа̄м̇ш́ ча дівйа̄н
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; паш́йа̄мі—я бачу; дева̄н—усіх напівбогів; тава—в Твоєму; дева—о Господи; дехе—в тілі; сарва̄н—усіх; татга̄—також; бгӯта—живих істот; віш́еша-сан̇ґга̄н— якимось чином зібраних разом; брахма̄н̣ам — Господа Брахму; ı̄ш́ам—Господа Ш́іву; камала-а̄сана-стгам—що сидить на квітці лотосу; р̣шı̄н—великих мудреців; ча—також; сарва̄н—усіх; ураґа̄н— зміїв; ча—також; дівйа̄н—божественних. Арджуна сказав: Мій дорогий Господи Кр̣шн̣о, я бачу в Твоєму тілі всіх напівбогів і безліч інших живих істот. Я бачу Брахму, який сидить на квітці лотосу, а також Господа Ш́іву, всіх мудреців і божественних зміїв. Arjuna sees everything in the universe; therefore he sees Brahmā, who is the first creature in the universe, and the celestial serpent upon which the Garbhodaka-śāyī Viṣṇu lies in the lower regions of the universe. This snake bed is called Vāsuki. There are also other snakes known as Vāsuki. Arjuna can see from the Garbhodaka-śāyī Viṣṇu up to the topmost part of the universe on the lotus-flower planet where Brahmā, the first creature of the universe, resides. That means that from the beginning to the end, everything could be seen by Arjuna, who was sitting in one place on his chariot. This was possible by the grace of the Supreme Lord, Kṛṣṇa.
16 анека-ба̄хӯдара-вактра-нетрам̇
паш́йа̄мі тва̄м̇ сарвато ’нанта-рӯпам
на̄нтам̇ на мадгйам̇ на пунас тава̄дім̇
паш́йа̄мі віш́веш́вара віш́ва-рӯпа
Послівний переклад
анека—багато; ба̄ху—рук; удара—животів; вактра—ротів; нетрам—очей; паш́йа̄мі—я бачу; тва̄м—Тебе; сарватах̣—з усіх боків; ананта-рӯпам—безмежну форму; на антам—немає кінця; на мадгйам—немає середини; на пунах̣—немає крім того; тава—Твого; а̄дім—початку; паш́йа̄мі—я бачу; віш́ва-ı̄ш́вара—о Господи всесвіту; віш́ва-рӯпа—у формі всесвіту. О Володар усесвіту, о всесвітня формо, я бачу в Твоєму тілі безліч очей, рук, черев, ротів, що простягаються скрізь без краю. В Тебе немає кінця, немає середини і немає початку. Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа, і Він безмежний. Через Нього Можна побачити все суще.
17 кірı̄т̣інам̇ ґадінам̇ чакрін̣ам̇ ча
теджо-ра̄ш́ім̇ сарвато дı̄птімантам
паш́йа̄мі тва̄м̇ дурнірı̄кшйам̇ саманта̄д
дı̄пта̄нала̄рка-дйутім апрамейам
Послівний переклад
кірı̄т̣інам—із шоломами; ґадінам—із берлами; чакрін̣ам—із дисками; ча—і; теджах̣-ра̄ш́ім—що сяє; сарватах̣—у всі боки; дı̄пті-мантам—що виблискує; паш́йа̄мі—я бачу; тва̄м—Тебе; дурнірı̄кшйам—того, кого важко бачити; саманта̄т—поширене скрізь; дı̄пта-анала—вогнище, що палає; арка—сонця; дйутім—сонячне сяйво; апрамейам—незмірного. На Твою форму заважає дивитись сліпуче сяйво, що поширюється в усі боки й нагадує пломені вогню або незмірне сяяння сонця. І я бачу цю форму, що сяє, всюди, увінчану коронами, з булавами та дисками в руках.
18 твам акшарам̇ парамам̇ ведітавйам̇
твам асйа віш́васйа парам̇ нідга̄нам
твам авйайах̣ ш́а̄ш́вата-дгарма-ґопта̄
сана̄танас твам̇ пурушо мато ме
Послівний переклад
твам—Тебе; акшарам—одвічного; парамам—верховного; ведітавйам—треба зрозуміти; твам—Ти; асйа—цього; віш́васйа—всесвіту; парам—верховне; нідга̄нам—основа; твам—Ти; авйайах̣—невичерпний; ш́а̄ш́вата-дгарма-ґопта̄—той, хто підтримує вічну релігію; сана̄танах̣—вічний; твам—Ти; пурушах̣—Верховна Особа; матах̣ ме—так я вважаю. Ти — вища одвічна мета, кінцеве місце заспокоєння всього цього всесвіту. Ти невичерпний, і Ти — найдавніший. Ти — Бог-Особа, і Ти підтримуєш вічну релігію. Така моя думка.
19 ана̄ді-мадгйа̄нтам ананта-вı̄рйам
ананта-ба̄хум̇ ш́аш́і-сӯрйа-нетрам
паш́йа̄мі тва̄м̇ дı̄пта-хута̄ш́а-вактрам̇
сва-теджаса̄ віш́вам ідам̇ тапантам
Послівний переклад
ана̄ді—без початку; мадгйа—середини; антам—і кінця; ананта— безмежно; вı̄рйам—славного; ананта—безліч; ба̄хум—руки; ш́аш́і — Місяць; сӯрйа — і Сонце; нетрам — очі; паш́йа̄мі — я бачу; тва̄м—Тебе; дı̄пта—сліпучий; хута̄ш́а-вактрам—вогонь, що виходить із Твоїх уст; сва-теджаса̄—своїм сяйвом; віш́вам—всесвіт; ідам—цей; тапантам—що розжарює. В Тебе нема початку, середини й кінця. Твоя слава безмежна. В Тебе безліч рук, а Сонце й Місяць — Твої очі. Я бачу, як ти вивергаєш сліпуче полум’я із Своїх уст і спалюєш весь усесвіт власним сяйвом. Усі шість щедрот Верховного Бога-Особи поширюються безмежно. Ці рядки, як і багато інших, містять повтори, але, згідно з святими писаннями, багаторазове повторення слів, які оспівують славу Кр̣шн̣и, не є літературна недоробка. Сказано, що в стані збентеження, подиву або великого екстазу ті ж самі слова можуть повторюватись знову й знову. І це не є вада.
20 дйа̄в а̄-пр̣тгівйор ідам антарам̇ хі
вйа̄птам̇ твайаікена діш́аш́ ча сарва̄х̣
др̣шт̣ва̄дбгутам̇ рӯпам уґрам̇ таведам̇
лока-трайам̇ правйатгітам̇ маха̄тман
Послівний переклад
дйау—від зовнішнього простору; а̄-пр̣тгівйох̣—до Землі; ідам— це; антарам—між; хі—неодмінно; вйа̄птам̇—охоплене; твайа̄— Тобою; екена—одним; діш́ах̣—напрямки; ча—і; сарва̄х̣—усі; др̣шт̣ва̄ — споглядаючи; адбгутам — дивне; рӯпам — форма; уґрам — жахливе; тава—Твоє; ідам—це; лока—планетні системи; трайам—три; правйатгітам—розгублені; маха̄-а̄тман—о великий. Хоча Ти один, Ти заповнюєш Собою все небо й усі планети, і весь простір між ними. О великий, дивлячись на цю дивну й страшну форму, всі планетні системи жахаються. Dyāv ā-pṛthivyoḥ (“the space between heaven and earth”) and loka-trayam (“the three worlds”) are significant words in this verse because it appears that not only did Arjuna see this universal form of the Lord, but others in other planetary systems saw it also. Arjuna’s seeing of the universal form was not a dream. All whom the Lord endowed with divine vision saw that universal form on the battlefield.
21 амı̄ хі тва̄м̇ сура-сан̇ґга̄ віш́анті
кечід бгı̄та̄х̣ пра̄н̃джалайо ґр̣н̣анті
свастı̄тй уктва̄ махарші-сіддга-сан̇ґга̄х̣
стуванті тва̄м̇ стутібгіх̣ пушкала̄бгіх̣
Послівний переклад
амı̄—усі ці; хі—неодмінно; тва̄м—в Тебе; сура-сан̇ґга̄х̣—групи напівбогів; віш́анті—входять; кечіт—деякі з них; бгı̄та̄х̣—зі страху; пра̄н̃джалайах̣—із складеними руками; ґр̣н̣анті—моляться; свасті—миру всім; іті—так; уктва̄—говорячи; маха̄-р̣ші—великі мудреці; сіддга-сан̇ґга̄х̣—досконалі істоти; стуванті—співають гімни; тва̄м—Тобі; стутібгіх̣—з молитвами; пушкала̄бгіх̣—ведичні гімни. Натовпи напівбогів коряться Тобі і входять в Тебе. Деякі з них, дуже перелякані, моляться, склавши руки. Сонми великих мудреців і досконалих істот вигукують «Мир усім!» — і моляться Тобі, співаючи ведичні гімни. Напівбоги усіх планетних систем злякались жахливого прояву всесвітньої форми та її сліпучого сяєва і благали про захист.
22 рудра̄дітйа̄ васаво йе ча са̄дгйа̄
віш́ве ’ш́вінау маруташ́ чошмапа̄ш́ ча
ґандгарва-йакша̄сура-сіддга-сан̇ґга̄
вı̄кшанте тва̄м̇ вісміта̄ш́ чаіва сарве
Послівний переклад
рудра—проявлення Господа Ш́іви; а̄дітйа̄х̣—А̄дітйі; васавах̣—Васу; йе—усі ті; ча—і; са̄дгйа̄х̣—Са̄дгйі; віш́ве—Віш́ведеви; аш́вінау—А̄ш́вінı̄-кума̄ри; марутах̣—Марути; ча—і; ушма-па̄х̣—прабатьки; ча—і; ґандгарва—ґандгарв; йакша—йакш; асура—демонів; сіддга—і досконалих напівбогів; сан̇ґга̄х̣—зібрання; вı̄кшанте— дивляться; тва̄м—Тебе; вісміта̄х̣—з подивом; ча—також; ева— неодмінно; сарве—усі. Усі різноманітні проявлення Господа Ш́іви, А̄дітйі, Васу, Са̄дгйі, Віш́ведеви, обидва Аш́вı̄ни, Марути, предки, ґандгарви, йакші, асури і сповнені досконалості напівбоги дивляться на Тебе з подивом.
23 рӯпам̇ махат те баху-вактра-нетрам̇
маха̄-ба̄хо баху-ба̄хӯру-па̄дам
бахӯдарам̇ баху-дам̇шт̣ра̄-кара̄лам̇
др̣шт̣ва̄ лока̄х̣ правйатгіта̄с татга̄хам
Послівний переклад
рӯпам—форма; махат—дуже велике; те—Твоє; баху—багато; вактра—облич; нетрам—і очей; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; баху—багато; ба̄ху—рук; ӯру—стегон; па̄дам—ніг; баху-ударам— багато животів; баху-дам̇шт̣ра̄—багато зубів; кара̄лам—жахливе; др̣шт̣ва̄—бачачи; лока̄х̣—усі планети; правйатгіта̄х̣—розгублені; татга̄—також; ахам—я. О могутньорукий, всі планети та їх напівбоги збентежені виглядом Твоєї гігантської форми з її багатьма обличчями, очима, руками, стегнами, ногами і черевами й Твоїми численними страхітливими зубами. Як і вони, я теж розгублений.
24 набгах̣-спр̣ш́ам̇ дı̄птам анека-варн̣ам̇
вйа̄тта̄нанам̇ дı̄пта-віш́а̄ла-нетрам
др̣шт̣ва̄ хі тва̄м̇ правйатгіта̄нтар-а̄тма̄
дгр̣тім̇ на вінда̄мі ш́амам̇ ча вішн̣о
Послівний переклад
набгах̣-спр̣ш́ам—того, що торкається неба; дı̄птам—що сяє; анека — багато; варн̣ам — барвистого; вйа̄тта — з відкритими; а̄нанам—ротами; дı̄пта—з сліпучими; віш́а̄ла—дуже великими; нетрам—очима; др̣шт̣ва̄—бачачи; хі—неодмінно; тва̄м—Тебе; правйатгіта—розгублений; антах̣—у; а̄тма̄—душі; дгр̣тім—стійкості; на—не; вінда̄мі—маю; ш́амам—психічної рівноваги; ча—також; вішн̣о—о Господи Вішну. О всепроникаючий Вішн̣у, Ти досягаєш неба; дивлячись на Тебе, багатобарвного і сліпучого, на Твої роти, що зяють, й величезні яскраві очі, я відчуваю страх і замішання. Я нездатний більше зберігати спокій і врівноваженість розуму.
25 дам̇шт̣ра̄-кара̄ла̄ні ча те мукга̄ні
др̣шт̣ваіва ка̄ла̄нала-саннібга̄ні
діш́о на джа̄не на лабге ча ш́арма
прасı̄да девеш́а джаґан-ніва̄са
Послівний переклад
дам̇шт̣ра̄—зуби; кара̄ла̄ні—жахливі; ча—також; те—Твої; мукга̄ні—обличчя; др̣шт̣ва̄—бачачи; ева—таким чином; ка̄ла-анала— вогонь смерті; саннібга̄ні—немов; діш́ах̣—напрями; на—не; джа̄не—я пізнаю; на—не; лабге—я отримую; ча—і; ш́арма—ласку; прасı̄да — змилосердься; дева-ı̄ш́а — о Господь усіх повелителів; джаґат-ніва̄са—притулок світів. О Володарю всіх володарів, притулок всіх світів, прошу Тебе, будь ласкавим до мене. Я більше не можу зберігати рівновагу, дивлячись на Твої смертоносні обличчя, що палають, й страхітливі зуби. Я зовсім розгубився.
TEXTS 26-27
амı̄ ча тва̄м̇ дгр̣тара̄шт̣расйа путра̄х̣
сарве сахаіва̄вані-па̄ла-сан̇ґгаіх̣
бгı̄шмо дрон̣ах̣ сӯта-путрас татга̄сау
саха̄смадı̄йаір апі йодга-мукгйаіх̣
вактра̄н̣і те тварама̄н̣а̄ віш́анті
дам̇шт̣ра̄-кара̄ла̄ні бгайа̄нака̄ні
кечід вілаґна̄ даш́ана̄нтарешу
сандр̣ш́йанте чӯрн̣ітаір уттама̄н̇ґаіх̣
Послівний переклад
амı̄—ці; ча—також; тва̄м—Ти; дгр̣тара̄шт̣расйа—Дгр̣тара̄шт̣ри; путра̄х̣—сини; сарве—усі; саха—з; ева—воістину; авані-па̄ла—царів-воїнів; сан̇ґгаіх̣—групи; бгı̄шмах̣—Бгı̄шмадева; дрон̣ах̣—Дрон̣а̄ча̄рйа; сӯта-путрах̣—Карн̣а; татга̄—також; асау—той; саха—з; асмадı̄йаіх̣—нашими; апі—також; йодга-мукгйаіх̣—головними серед воїнів; вактра̄н̣і—роти; те—Твої; тварама̄н̣а̄х̣—линуть; віш́анті—входять; дам̇шт̣ра̄—зуби; кара̄ла̄ні—жахливі; бгайа̄нака̄ні—дуже страшні; кечіт—деякі з них; вілаґна̄х̣—застрягають; даш́ана-антарешу—між зубів; сандр̣ш́йанте—їх можна бачити; чӯрн̣ітаіх̣—з розчавленими; уттама-ан̇ґаіх̣—головами. Усі сини Дгр̣тара̄шт̣ри і царі, їхні союзники, а також Бгı̄шма, Дрон̣а, Карн̣а й наші добірні воїни ринуть до Твоїх страхітливих пащ. І я бачу, як голови деяких з них застрягають між Твоїми зубами і Ти розтрощуєш їх. Раніше Господь обіцяв показати Арджуні щось цікаве, і ось тепер Арджуна стає свідком знищення вождів супротивного табору: Бгı̄шми, Дрон̣и, Карн̣и й усіх синів Дгр̣тара̄шт̣ри, а також своїх воїнів і воїнів противника. Це означає, що після загибелі майже всіх, хто зібрався на полі бою Курукшетра, Арджуна вийде переможцем. Серед інших згадано досі непереможного Бгı̄шму, який також зазнає нищівної поразки. Подібна ж доля чекає й на Карн̣у. Загинуть не лише великі воїни супротивника, і Бгı̄шма серед них, але й деякі видатні соратники Арджуни.
28 йатга̄ надı̄на̄м̇ бахаво ’мбу-веґа̄х̣
самудрам ева̄бгімукга̄ драванті
татга̄ тава̄мı̄ нара-лока-вı̄ра̄
віш́анті вактра̄н̣й абгівіджваланті
Послівний переклад
йатга̄—як; надı̄на̄м—річок; бахавах̣—багато; амбу-веґа̄х̣—хвилі вод; самудрам—океану; ева—неодмінно; абгімукга̄х̣—у напрямі; драванті — сковзають; татга̄ — подібно до цього; тава — Твої; амı̄—усі ці; нара-лока-вı̄ра̄х̣—царі людського суспільства; віш́анті—входять; вактра̄н̣і—в роти; абгівіджваланті—і спалахують. Як повноводні річки течуть в океан — так і всі ці великі воїни входять в Твої пащі і згоряють в них.
29 йатга̄ прадı̄птам̇ джваланам̇ патан̇ґа̄
віш́анті на̄ш́а̄йа самр̣ддга-веґа̄х̣
татгаіва на̄ш́а̄йа віш́анті лока̄с
тава̄пі вактра̄н̣ı̄ самр̣ддга-веґа̄х̣
Послівний переклад
йатга̄—як; прадı̄птам—що палає; джваланам—вогонь; патан̇ґа̄х̣—метелики; віш́анті—входять; на̄ш́а̄йа—на руйнування; самр̣ддга—на повній; веґа̄х̣—швидкості; татга̄ ева—подібно; на̄ш́а̄йа— на руйнування; віш́анті—входять; лока̄х̣—усі люди; тава—в Твої; апі—також; вактра̄н̣і—роти; самр̣ддга-веґа̄х̣—з усією швидкістю. Я бачу, як люди линуть до Твоїх пащ, неначе метелики, що летять на смерть, у сліпучий вогонь.
30 леліхйасе ґрасама̄нах̣ саманта̄л
лока̄н самаґра̄н ваданаір джваладбгіх̣
теджобгір а̄пӯрйа джаґат самаґрам̇
бга̄сас тавоґра̄х̣ пратапанті вішн̣о
Послівний переклад
леліхйасе—Ти облизуєш; ґрасама̄нах̣—поглинаючи; саманта̄т— з усіх боків; лока̄н—людей; самаґра̄н—усіх; ваданаіх̣—ротами; джваладбгіх̣—що палають; теджобгіх̣—сяйвом; а̄пӯрйа—покриваючи; джаґат—всесвіт; самаґрам—усе; бга̄сах̣—промені; тава— Твої; уґра̄х̣—жахливі; пратапанті—спалюють; вішн̣о—о всепроникаючий Господи. О Вішн̣у, я бачу як Ти з усіх боків поглинаєш людей Своїми ротами, що палають. Ти покриваєш світи Своїм сяйвом і нищівні промені виходять з Тебе.
31 а̄кгйа̄хі ме ко бгава̄н уґра-рӯпо
намо ’сту те дева-вара прасı̄да
віджн̃а̄тум іччга̄мі бгавантам а̄дйам̇
на хі праджа̄на̄мі тава правр̣ттім
Послівний переклад
а̄кгйа̄хі—будь ласка, поясни; ме—мені; ках̣—хто; бгава̄н—Ти; уґра- рӯпах̣—страхітлива форма; намах̣ асту—шана; те—Тобі; дева- вара—о найбільший серед напівбогів; прасı̄да—будь милостивий; віджн̃а̄тум—знати; іччга̄мі—я бажаю; бгавантам—Тебе; а̄дйам— одвічного; на—не; хі— неодмінно; праджа̄на̄мі—я знаю; тава— Твоя; правр̣ттім—місія. О Повелителю повелителів, страхітливий на вигляд, змилосердься, повідай мені, хто Ти є. Я схиляюсь перед Тобою. Будь милостивий до мене. Ти — одвічний Господь. Я хочу знати, хто Ти і в чому Твоя місія.
32 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ка̄ло ’смі лока-кшайа-кр̣т правр̣ддго
лока̄н сама̄хартум іха правр̣ттах̣
р̣те ’пі тва̄м̇ на бгавішйанті сарве
йе ’вастгіта̄х̣ пратйанı̄кешу йодга̄х̣
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча — Верховний Бог-Особа сказав; ка̄лах̣ — час; асмі—Я є; лока—світів; кшайа-кр̣т—руйнівник; правр̣ддгах̣—великий; лока̄н—усі люди; сама̄хартум—у руйнуванні; іха—у цьому світі; правр̣ттах̣—зайнятий; р̣те—окрім лише; апі—також; тва̄м—тебе; на—ніколи; бгавішйанті—буде; сарве—усі; йе—хто; авастгіта̄х̣—розташовані; праті-анı̄кешу—на протилежних боках; йодга̄х̣—воїни. Верховний Бог-Особа сказав: Я — час, великий руйнівник світів, і Я прийшов сюди, щоб знищити всіх людей. Крім вас (Па̄н̣д̣ав), усі воїни, з обох сторін, загинуть. Хоча Арджуна знав, що Кр̣шн̣а — його друг і Верховний Бог-Особа, він був глибоко вражений різноманітними формами, які явив Кр̣шн̣а. Тому він хоче дізнатись про справжнє призначення цих нищівних сил. У Ведах записано, що Верховна Істина руйнує все, навіть бра̄хман̣. Як сказано в Кат̣га Упанішаді (1.2.25):
йасйа брахма ча кшатрам̇ ча
убге бгавата оданах̣
мр̣тйур йасйопасечанам̇
ка іттга̄ веда йатра сах̣
Врешті-решт всіх бра̄хман̣, кшатрій та інших живих істот поглинає Всевишній. В цій формі Верховний Господь виглядає велетом, що пожирає все, ось Кр̣шн̣а і явив цю Свою форму всепоглинаючого часу. За винятком кількох Па̄н̣д̣ав, Кр̣шн̣а мав поглинути всіх присутніх на полі бою.
Арджуна не мав бажання битись; йому здавалось, що краще залишити поле бою й таким чином уникнути розчарувань. На відповідь Господь каже, що загибель чекає всіх воїнів, навіть якщо Арджуна і не воюватиме, бо таким є Його задум. Якби Арджуна ухилився від битви, вони загинули б за інших обставин. Їм не уникнути смерті, навіть якщо Арджуна і не прийме участі в битві. Насправді, всі вони вже були мертві. Час руйнує все, і на бажання Верховного Господа все проявлене мусить зникнути. Таким є закон природи.
33 тасма̄т твам уттішт̣га йаш́о лабгасва
джітва̄ ш́атрӯн бгун̇кшва ра̄джйам̇ самр̣ддгам
майаіваіте ніхата̄х̣ пӯрвам ева
німітта-ма̄трам̇ бгава савйа-са̄чін
Послівний переклад
тасма̄т—тому; твам—ти; уттішт̣га—вставай; йаш́ах̣—слава; лабгасва—здобудь; джітва̄—підкоривши; ш́атрӯн—ворогів; бгун̇кшва—насолоджуйся; ра̄джйам—царством; самр̣ддгам—квітучим; майа̄—Мною; ева—неодмінно; ете—усі ці; ніхата̄х̣—убиті; пӯрвам ева—згідно з попереднім задумом; німітта-ма̄трам—просто причиною; бгава—стань; савйа-са̄чін—о Савйаса̄чі. Отож, ставай до бою! Готуйсь завоювати славу! Переможи своїх ворогів й втішайся квітучим царством! Згідно з Моїм задумом, всі вони вже приречені; ти ж, о Савйаса̄чı̄, можеш бути лише Моїм знаряддям у цій битві. Слово савйа-са̄чін стосується того, хто досконало володіє мистецтвом стрільби з бойового луку, отже Кр̣шн̣а і звертається до Арджуни як до вправного воїна, чиї стріли сіють смерть серед ворогів. «Стань лише знаряддям» (німітта-ма̄трам). Це слово також дуже істотне. Весь світ обертається згідно із задумом Верховного Бога-Особи. Недалекі люди з убогими знаннями вважають, що природа розвивається без певного плану, і що всі її проявлення є випадковими. Є багато так званих «вчених», які роблять припущення: «Можливо, це виникло так», — або — «Може, причина в цьому», але всі ці «можливо» нічим не обґрунтовані. Існує певний задум, і він здійснюється в матеріальному світі. Що ж то за задум? Космічний прояв дає обумовленим душам можливість повернутися додому, назад до Бога. Доки живі істоти мають намір і намагаються панувати над матеріальною природою, доти вони залишатимуться обумовленими. Але справді розумним є той, хто може збагнути задум Верховного Господа і розвинути в собі свідомість Кр̣шн̣и. Творення і руйнування космічного проявлення відбувається під верховним наглядом Господа. Отже, битва на Курукшетрі відбулась згідно із Божим задумом. Арджуна відмовлявся битись, але Господь пояснив йому, що він повинен взяти участь у битві, бо такою є Його воля. Якщо людина цілком перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й присвятила життя трансцендентному служінню Господеві, — вона вже є досконалою.
34 дрон̣ам̇ ча бгı̄шмам̇ ча джайадратгам̇ ча
карн̣ам̇ татга̄нйа̄н апі йодга-вı̄ра̄н
майа̄ хата̄м̇с твам̇ джахі ма̄ вйатгішт̣га̄
йудгйасва джета̄сі ран̣е сапатна̄н
Послівний переклад
дрон̣ам ча—Дрон̣а також; бгı̄шмам ча—Бгı̄шма також; джайадратгам ча—також Джайадратга; карн̣ам—Карн̣а; татга̄—також; анйа̄н—інші; апі—неодмінно; йодга-вı̄ра̄н—великі воїни; майа̄—Мною; хата̄н—уже убиті; твам—ти; джахі—зруйнуй; ма— не; вйатгішт̣га̄х̣ — турбуйся; йудгйасва — просто бийся; джета̄ асі—ти переможеш; ран̣е—у бою; сапатна̄н—ворогів. Я вже знищив Дрон̣у, Бгı̄шму, Джайадратгу, Карн̣у та інших великих воїнів. Тож убий їх і не турбуйся. Просто стань до бою і в герці ти переможеш своїх ворогів. Верховний Бог-Особа планує всі події, але Він настільки добрий і милостивий до Своїх відданих, що вся слава й шана дістається тим відданим, які виконують Його план згідно з Його бажанням. Отже, життя слід влаштувати так, щоб всі діяли в свідомості Кр̣шн̣и і за посередництвом духовного вчителя усвідомлювали Верховного Бога-Особу. Лише з ласки Верховного Бога- Особи можна осягти Його плани; а наміри відданих такі ж гарні, як і Господні задуми. Людина повинна діяти згідно з такими задумами й перемагати в боротьбі за існування.
35 сан̃джайа ува̄ча
етач чгрутва̄ вачанам̇ кеш́авасйа
кр̣та̄н̃джалір вепама̄нах̣ кірı̄тı̄
намаскр̣тва̄ бгӯйа ева̄ха кр̣шн̣ам̇
са-ґадґадам̇ бгı̄та-бгı̄тах̣ пран̣амйа
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; етат—таким чином; ш́рутва̄—чуючи; вачанам—мову; кеш́авасйа—Кр̣шн̣и; кр̣та-ан̃джаліх̣—із складеними руками; вепама̄нах̣—тремтячи; кірı̄тı̄—Арджуна; намаскр̣тва̄—пропонуючи шанобливі поклони; бгӯйах̣—знову; ева—також; а̄ха—сказав; кр̣шн̣ам—Кр̣шн̣і; са-ґадґадам—затинаючись; бгı̄та-бгı̄тах̣—із страхом; пран̣амйа—пропонуючи шанобливі поклони. Сан̃джайа сказав Дгр̣тарашт̣рі: О царю, почувши ці слова від Верховного Бога-Особи, тремтячий Арджуна знову й знову, молитовно склавши руки, шанобливо схилявся перед ним, і, нарешті, затинаючись від страху, сказав Господу Кр̣шн̣і такі слова. Як уже було з’ясовано, явлення всесвітньої форми Верховного Бога-Особи збентежило і вкрай здивувало Арджуну. Тому він знову й знову шанобливо кланяється Кр̣шн̣і й потім непевним голосом звертається до Нього, вже не як друг, а як здивований відданий.
36 арджуна ува̄ча
стга̄не хр̣шı̄кеш́а тава пракı̄ртйа̄
джаґат прахр̣шйатй анураджйате ча
ракша̄м̇сі бгı̄та̄ні діш́о драванті
сарве намасйанті ча сіддга-сан̇ґга̄х̣
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; стга̄не—правильно; хр̣шı̄ка- ı̄ш́а—о володарю всіх чуттів; тава—Твоєю; пракı̄ртйа̄—славою; джаґат—весь світ; прахр̣шйаті—радіє; анураджйате—приваблюється; ча — також; ракша̄м̇сі — демони; бгı̄та̄ні — із страху; діш́ах̣—у всі боки; драванті—розбігаються; сарве—усі; намасйанті—пропонують шану; ча—також; сіддга-сан̇ґга̄х̣—досконалі люди. Арджуна сказав: О Володарю чуттів, Ти приваблюєш усіх, і світ радіє, почувши Твоє ім’я. Поки праведники схиляються перед Тобою, перелякані демони розбігаються хто куди. Так усе і повинно бути. Коли Арджуна дізнався від Кр̣шн̣и про те, чим закінчиться битва на Курукшетрі, на нього зійшло просвітлення, і як великий відданий і друг Верховного Господа, він визнав, — все, що творить Кр̣шн̣а, є абсолютно правильним. Арджуна підтвердив, що Кр̣шн̣а підтримує відданих, є об’єктом їхнього поклоніння і руйнує все небажане. Його дії однаковою мірою сприятливі для всіх. Арджуна зрозумів, що напівбоги в космічному просторі, сіддги і розумні істоти на вищих планетах, — всі вони спостерігали за тим, що відбувалось на полі бою Курукшетра, тому що там був присутній Сам Кр̣шн̣а. Коли Арджуна споглядав всесвітню форму Господа, напівбоги теж із задоволенням дивились на неї, але демони та безбожники не могли стерпіти, щоб Господа прославляли. Охоплені притаманним їм страхом перед усепоглинаючим образом Верховного Бога-Особи, вони повтікали. Арджуна прославляє прихильність Кр̣шн̣и до відданих і Його ставлення до безбожників. Відданий за всіх обставин дякує Господу, бо знає, що будь-яка Його дія є благо для всіх.
37 касма̄ч ча те на намеран маха̄тман
ґарı̄йасе брахман̣о ’пй а̄ді-картре
ананта девеш́а джаґан-ніва̄са
твам акшарам̇ сад-асат тат парам̇ йат
Послівний переклад
касма̄т—чому; ча—також; те—Тобі; на—не; намеран—вони повинні пропонувати належну шану; маха̄-а̄тман—о великий; ґарı̄йасе—хто є кращим; брахман̣ах̣—ніж Брахма̄; апі—хоча; а̄ді-картре—верховному творцеві; ананта—о безмежний; дева-ı̄ш́а—Бог богів; джаґат-ніва̄са—притулок всесвіту; твам—Ти є; акшарам— нетлінний; сат-асат—причина і наслідок; тат парам—трансцендентне; йат—тому що. О Великий, навіть вищий од Брахми, Ти є одвічний творець. Як же їм не схилятись перед Тобою в пошані? О безмежний, Боже богів, притулок усесвіту! Ти невичерпне джерело, причина всіх причин, і Ти трансцендентний щодо матеріального проявлення. Кр̣шн̣у вшановують усі, й Арджуна, кланяючись Йому, вказує на це. Він всюдисущий, і Він — Душа кожної душі. Арджуна звертається до Кр̣шн̣и, називаючи Його маха̄тмою, тобто, в найвищій мірі великодушним та безмежним. Ананта означає, що не існує нічого, що не було б підвладним впливу енерґії Верховного Господа, а девеш́а означає, що Він панує над усіма напівбогами й стоїть вище від них усіх. Він — притулок усього всесвіту. Арджуна також визнав за належне, що всі досконалі живі істоти й усі могутні напівбоги з шанобою кланялись Йому, бо немає нікого вищого від Нього. Арджуна особливо підкреслює те, що Кр̣шн̣а стоїть вище, ніж Брахма̄, тому що Брахму створив Кр̣шн̣а. Брахма̄ народився із стебла лотоса, що виріс із пупа Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, повновладної експансії Кр̣шн̣и. Тому і Брахма̄, і Господь Ш́іва, що народжений від Брахми, та всі інші напівбоги повинні виявляти шану Кр̣шн̣і. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам сказано, що перед Господом із шаною схиляються Брахма̄, Ш́іва та інші напівбоги. Слово акшарам дуже істотне в даному вірші, бо матеріальне творіння підлягає знищенню, але Господь стоїть вище од цього матеріального творіння. Він — причина всіх причин, і тому Він перебуває вище від усіх обумовлених душ, яких приміщено в матеріальну природу й вище від самого матеріального космічного проявлення. Тому Він — неперевершений Усевишній.
38 твам а̄ді-девах̣ пурушах̣ пура̄н̣ас
твам асйа віш́васйа парам̇ нідга̄нам
ветта̄сі ведйам̇ ча парам̇ ча дга̄ма
твайа̄ татам̇ віш́вам ананта-рӯпа
Послівний переклад
твам—Ти; а̄ді-девах̣—одвічний Верховний Бог; пурушах̣—особа; пура̄н̣ах̣—старий; твам—Ти; асйа—цього; віш́васйа—всесвіту; парам—трансцендентне; нідга̄нам—пристановище; ветта̄—той, хто знає; асі—Ти є; ведйам—те, що пізнається; ча—і; парам—трансцендентне; ча — і; дга̄ма — притулок; твайа̄ — Тобою; татам — охоплений; віш́вам—всесвіт; ананта-рӯпа—о безмежна формо. Ти — одвічний Бог-Особа, найдавніший, кінцеве святилище проявленого космічного світу. Ти знаєш усе, і Ти — все, що можна пізнати. Ти — вищий захисток, що стоїть над усіма матеріальними ґун̣ами. О нескінченна формо! Ти пронизуєш увесь космічний прояв! Верховний Бог-Особа є основою й кінцевим притулком усього сущого. Слово нідга̄нам означає, що все, навіть сяйво Брахмана, залежить від Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, і засноване на Ньому. Він знає все, що відбувається в цьому світі, і, якщо є кінець пізнанню, то Він — кінець усіх знань. Тому Він є те, що вже пізнане і Він — все, що пізнається. Кр̣шн̣а — об’єкт пізнання, бо Він всюдисущий. Він — трансцендентний, бо Він є причина в духовному світі. І Він — вища особа в трансцендентному світі.
39 ва̄йур йамо ’ґнір варун̣ах̣ ш́аш́а̄н̇ках̣
праджа̄патіш́ твам̇ прапіта̄махаш́ ча
намо намас те ’сту сахасра-кр̣твах̣
пунаш́ ча бгӯйо ’пі намо намас те
Послівний переклад
ва̄йух̣—повітря; йамах̣—той, хто керує; аґніх̣—вогонь; варун̣ах̣— вода; ш́аш́а-ан̇ках̣ — Місяць; праджа̄патіх̣ — Брахма̄; твам — Ти; прапіта̄махах̣—вищий прародитель; ча—також; намах̣—моя шана; намах̣—ще й ще моя шана; те—Тобі; асту—хай буде; сахасра-кр̣твах̣—тисяча разів; пунах̣ ча—і знову; бгӯйах̣—знову; апі— також; намах̣—пропоную свою шану; намах̣ те—з шаною схиляють перед Тобою. Ти — повітря, і Ти — Верховний правитель! Ти — вогонь, Ти — вода, і Ти — Місяць! Ти — Брахма̄, перше живе створіння, і Ти — вищий одвічний батько. Тому я шанобливо кланяюсь Тобі тисячі разів, ще й ще! Арджуна звертається до Кр̣шн̣и й каже, що Він — повітря, бо всюдисуще повітря найкраще представляє всіх напівбогів. Арджуна також звертається до Кр̣шн̣и як до уславленого прабатька, бо Він — батько Брахми, першого живого створіння всесвіту.
40 намах̣ пураста̄д атга пр̣шт̣гатас те
намо ’сту те сарвата ева сарва
ананта-вı̄рйа̄міта-вікрамас твам̇
сарвам̇ сама̄пноші тато ’сі сарвах̣
Послівний переклад
намах̣—шанобливо кланяючись; пураста̄т—спереду; атга—також; пр̣шт̣гатах̣—ззаду; те—Тобі; намах̣ асту—пропоную свою шану; те—Тобі; сарватах̣—з усіх боків; ева—справді; сарва—тому що Ти—все; ананта-вı̄рйа—безмежна міць; аміта-вікрамах̣— безмежна сила; твам—Ти; сарвам—усе; сама̄пноші—покриваєш; татах̣—тому; асі—Ти є; сарвах̣—усе. Поклони Тобі і спереду, і ззаду, і з усіх сторін! О безмежна сило, Ти — Володар необмеженої могутності. Ти всюдисущий, і тому Ти є все! Охоплений екстатичною любов’ю до Кр̣шн̣и, свого друга, Арджуна зусебіч пропонує Йому свою шану. Він визнає, що Кр̣шн̣а — володар усієї могутності та всієї доблесті, і що Він набагато перевершує всіх великих воїнів, що зібрались на полі бою. У Вішн̣у Пура̄н̣і (1.9.69) сказано:
йо ’йам̇ тава̄ґато дева
самı̄пам̇ девата̄-ґан̣ах̣
са твам ева джаґат-срашт̣а̄
йатах̣ сарва-гато бгава̄н
«Хто б не постав перед Тобою, будь він навіть напівбог, — кожен створений Тобою, о Верховний Боже-Особо».
TEXTS 41-42
сакгеті матва̄ прасабгам̇ йад уктам̇
хе кр̣шн̣а хе йа̄дава хе сакге
аджа̄ната̄ махіма̄нам̇ таведам̇
майа̄ прама̄да̄т пран̣айена ва̄пі
йач ча̄ваха̄са̄ртгам асат-кр̣то ’сі
віха̄ра-ш́аййа̄сана-бгоджанешу
еко ’тга ва̄пй ачйута тат-самакшам̇
тат кша̄майе тва̄м ахам апрамейам
Послівний переклад
сакга̄—друг; іті—таким чином; матва̄—думаючи; прасабгам—раніше; йат—що б не; уктам—казав; хе кр̣шн̣а—гей, Кр̣шн̣о; хе йа̄дава—гей, Йа̄даво; хе сакге—гей, мій друже; іті—таким чином; аджа̄ната̄ — не знаючи; махіма̄нам — славу; тава —Твою; ідам— це; майа̄—мною; прама̄да̄т—внаслідок глупоти; пран̣айена—через любов; ва̄ арі—або; йат—що б не; ча—також; аваха̄са-артгам—задля жарту; асат-кр̣тах̣—той, кого зневажають; асі—Ти був; віха̄ра—розслабившись; ш́аййа̄—лежачи; а̄сана—сидячи; бгоджанешу—або коли їли разом; еках̣—сам на сам; атга ва̄—або; апі—також; ачйута—о непохибний; тат-самакшам—серед товаришів; тат—усе те; кша̄майе—прошу вибачення в; тва̄м—Тебе; ахам—я; апрамейам—незмірно. Думаючи про Тебе як про свого друга, я необачно звертався до Тебе «Гей, Кр̣шн̣о», «гей, Йа̄даво», «гей, мій друже», бо не знав Твоєї слави. Будь ласка, пробач мені все, що я зробив у безумстві чи з любові. Я жартома багато разів ображав Тебе під час відпочинку, коли ми поділяли ложе, або коли ми сиділи чи їли разом, іноді віч-на-віч, а іноді перед багатьма друзями. О непохибний, будь ласка, прости мені всі ці образи. Незважаючи на те, що Кр̣шн̣а представ перед Арджуною у Своїй всесвітній формі, Арджуна пам’ятає про свої дружні стосунки з Ним і просить вибачити йому всі надмірні вільності, що виникали лише з дружби. Він визнає, що досі не знав, що Кр̣шн̣а може прибирати всесвітньої форми, хоча Він і розповідав йому про це як близькому другові. Арджуна не знав, скільки разів він нешанобливо поводився з Кр̣шн̣ою, коли казав Йому «гей, мій друже», «гей, Кр̣шн̣о», «гей, Йа̄даво» тощо, не підозрюючи про Його велич. Але Кр̣шн̣а такий добрий і милостивий, що, незважаючи на Свою могутність, Він ставився до Арджуни як до друга. Такими є трансцендентні любовні стосунки між відданим і Господом. Зв’язок живої істоти з Кр̣шн̣ою встановлено навіки, і про нього не можна забувати, що й підтверджує поведінка Арджуни. Арджуна, навіть споглядаючи велич всесвітньої форми Кр̣шн̣и, не міг забути про свою дружбу з Ним.
43 піта̄сі локасйа чара̄чарасйа
твам асйа пӯджйаш́ ча ґурур ґарı̄йа̄н
на тват-само ’стй абгйадгіках̣ куто ’нйо
лока-трайе ’пй апратіма-прабга̄ва
Послівний переклад
піта̄—батько; асі—Ти є; локасйа—усього світу; чара—рухомого; ачарасйа—і нерухомого; твам—Ти є; асйа—цього; пӯджйах̣— шанований; ча—також; ґурух̣—учитель; ґарı̄йа̄н—славетний; на— ніколи; тват-самах̣—рівний Тобі; асті—є; абгйадгіках̣—величніший; кутах̣—як це можливо; анйах̣—інший; лока-трайе—у трьох планетних системах; апі—також; апратіма—незмірно; прабга̄ва— сила. Ти — батько довершеного космічного прояву, рухомого й нерухомого. Ти — його глава, гідний поклоніння, вищий духовний учитель. Ніхто не може зрівнятись або стати єдиним з Тобою. Як же тоді може існувати хтось вищий від Тебе в трьох світах, о Володарю незмірної сили? Слід поклонятися Господу Кр̣шн̣і, як син поклоняється батькові. Кр̣шн̣а є духовний учитель, бо це Він з самого початку вклав ведичне знання в серце Брахми й тепер викладає Бгаґавад-ґı̄ту Арджуні. Тому Він — первинний духовний вчитель, і нині кожний істинний духовний вчитель повинен бути спадкоємцем в лінії учнівської послідовності, яка бере початок від Кр̣шн̣и. Не будучи представником Кр̣шн̣и, людина не може стати учителем або духовним наставником з питань трансцендентальної науки.
Господь гідний поклоніння з усякого погляду. Його велич незмірна. Ніхто не може перевершити величі Верховного Бога-Особи Кр̣шн̣и, бо нема нікого рівного Йому і ніхто не стоїть вище від Нього як в матеріальному творінні, так і в духовному царстві. Кожний перебуває нижче Нього. Ніхто не може перевершити Його. Про це в Ш́вета̄ш́ватара Упанішаді (6.8) сказано так:
на тасйа ка̄рйам̇ каран̣ам̇ ча відйате
на тат-самаш́ ча̄бгйадгікаш́ ча др̣ш́йате
Як і звичайна людина, Верховний Господь Кр̣шн̣а має чуття й тіло, але для Нього немає різниці між Його чуттями, Його тілом, Його інтелектом і Ним Самим. Убогі розумом люди, які не знають Його, кажуть, що Кр̣шн̣а відмінний од Своєї душі, розуму, серця та всього іншого. Кр̣шн̣а абсолютний, і тому має найвищі потенції й чинить верховну діяльність. Відомо також, що його чуття відмінні від наших, вони досконалі й поле їхньої діяльності необмежене. Ніхто не може бути вищим од Нього, або дорівнювати Йому, але кожний — нижче Його.
Знання, сила і діяльність Верховної Особи, — трансцендентні. У Бгаґавад-ґı̄ті (4.9) сказано:
джанма карма ча ме дівйам
евам̇ йо ветті таттватах̣
тйактва̄ дехам̇ пунар джанма
наіті ма̄м еті со ’рджуна
Той, хто знає про трансцендентне тіло Кр̣шн̣и, Його вчинки і Його досконалість, той, залишивши теперішнє тіло, повертається до Нього і не приходить назад, в цей сповнений страждань світ. Таким чином, слід зрозуміти, що вчинки Кр̣шн̣и відрізняються од діяльності звичайних людей. Найкраще додержуватись принципів, які встановив Кр̣шн̣а, це допоможе людині стати досконалою. Сказано також, що ніхто не має влади над Кр̣шн̣ою, але всі — Його слуги. Чаітанйа-чаріта̄мр̣та (А̄ді 5.142) свідчить: екале ı̄ш́вара кр̣шн̣а, а̄ра саба бгр̣тйа — «лише Кр̣шн̣а — Бог, а будь-хто інший — Його слуга». Всі підкоряються Його наказам, і ніхто не може перечити Йому. Кожен діє під Його керівництвом і перебуває під Його наглядом. Як сказано в Брахма-сам̇гіті, Він — причина всіх причин.
44 тасма̄т пран̣амйа пран̣ідга̄йа ка̄йам̇
праса̄дайе тва̄м ахам ı̄ш́ам ı̄д̣йам
пітева путрасйа сакгева сакгйух̣
прійах̣ прійа̄йа̄рхасі дева сод̣гум
Послівний переклад
тасма̄т—тому; пран̣амйа—пропонуючи шанобливі поклони; пран̣ідга̄йа—простираючи; ка̄йам—тіло; праса̄дайе—благаю милості; тва̄м—Тобі; ахам—я; ı̄ш́ам—Верховному Господеві; ı̄д̣йам—що гідний поклоніння; піта̄ іва—подібно до батька; путрасйа—із сином; сакга̄ іва—подібно до друга; сакгйух̣—з другом; прійах̣—коханий; прійа̄йа̄х̣—з найдорожчим; архасі—Тобі слід; дева—мій Господи; сод̣гум—бути терпимим. Ти — Верховний Господь, і кожна жива істота повинна поклонятись Тобі. Тому я падаю ниць, щоб висловити Тобі свою глибоку шану й прошу Твоєї милості. Як батько терпить зухвалість сина, або друг зносить недоречності друга, або дружина вибачає фамільярність своєму чоловікові, молю тебе, прости, якщо я поводивсь з Тобою не так, як належить. Взаємостосунки Кр̣шн̣и з Його відданими бувають різного типу: один ставиться до Кр̣шн̣и як до сина, інший — як до чоловіка, друга, вчителя тощо. Кр̣шн̣у і Арджуну єднають дружні взаємини. Кр̣шн̣а поблажливий, як батько буває поблажливий до дітей, чоловік до дружини, хазяїн до слуги.
45 адр̣шт̣а-пӯрвам̇ хр̣шіто ’смі др̣шт̣ва̄
бгайена ча правйатгітам̇ мано ме
тад ева ме дарш́айа дева рӯпам̇
прасı̄да девеш́а джаґан-ніва̄са
Послівний переклад
адр̣шт̣а-пӯрвам—ніколи не бачене раніше; хр̣шітах̣—втішений; асмі—я є; др̣шт̣ва̄—бачачи; бгайена—із страху; ча—також; правйатгітам — розгублений; манах̣ — розум; ме — мій; тат — те; ева—неодмінно; ме—мені; дарш́айа—покажи; дева—о Господи; рӯпам—форма; прасı̄да—хай буде Твоя ласка; дева-ı̄ш́а—о Господь усіх володарів; джаґат-ніва̄са—пристановище всесвіту. Уздрівши небачену мною раніше всесвітню форму, я відчуваю радість, але водночас розум мій охоплений страхом. Тому будь милостивий до мене і знову яви Свій образ Бога-Особи, о Володарю володарів, о захисток всесвіту. Між Кр̣шн̣ою й Арджуною завжди існують близькі стосунки, тому що вони — добрі друзі, і як друг завше радіє з достатків свого любого йому товариша, так і Арджуна дуже радий бачити велич Кр̣шн̣и як Верховного Бога-Особи, що спроможний явити цю дивовижну всесвітню форму. Водночас, побачивши всесвітню форму, Арджуна злякався, що не раз в захваті дружніх стосунків ображав Кр̣шн̣у. Тому його розум охопив страх, хоча підстав для страху в нього не було. Тепер Арджуна прохає Кр̣шн̣у явити форму На̄ра̄йан̣и, бо знає, що Він здатний прибрати будь- якої форми. Всесвітня форма — матеріальна й тимчасова, тому що минущим є матеріальний світ. Але на планетах Ваікун̣т̣ги Кр̣шн̣а має трансцендентну форму чотирирукого Вішн̣у. В духовному небі існує безліч планет, і на кожній з них Кр̣шн̣а присутній під різними іменами у формі Своїх повновладних експансій. Отже, Арджуна захотів побачити одну з форм, які Кр̣шн̣а виявляє на планетах Ваікун̣т̣ги. На кожній з планет Ваікун̣т̣ги форма На̄ра̄йан̣и має чотири руки, і всі вони по-різному тримають символи: мушлю, берло, квітку лотоса й диск. Ім’я кожного конкретного На̄ра̄йан̣и залежить від того, в якому порядку Він тримає ці символи в Своїх чотирьох руках. Усі такі форми єдині з Кр̣шн̣ою, і Арджуна бажає побачити чотирирукий образ Кр̣шн̣и.
46 кірı̄т̣інам̇ ґадінам̇ чакра-хастам
іччга̄мі тва̄м̇ драшт̣ум ахам̇ татгаіва
тенаіва рӯпен̣а чатур-бгуджена
сахасра-ба̄хо бгава віш́ва-мӯрте
Послівний переклад
кірı̄т̣інам — із шоломом; ґадінам — з булавою; чакра-хастам —з диском в руці; іччга̄мі—я бажаю; тва̄м—Тебе; драшт̣ум—бачити; ахам—я; татга̄ ева—у такому становищі; тена ева—цим; рӯпен̣а—формою; чатух̣-бгуджена—чотирируким; сахасра-ба̄хо—о тисячорукий; бгава—стань лише; віш́ва-мӯрте—о всесвітня формо. О всесвітня формо, о тисячорукий Господи, я хочу побачити Тебе у Твоїй чотирирукій формі, із шоломом на голові, з булавою, диском, мушлею та лотосом в Твоїх руках. Я жадаю бачити цей Твій образ. В Брахма-сам̇гіті (5.39) сказано: ра̄ма̄ді-мӯртішу кала̄нійамена тішт̣ган. Господь вічно перебуває в сотнях і тисячах Своїх форм, і головними серед них є форми Ра̄ми, Нр̣сім̇хи, На̄ра̄йан̣и та інші. Цих форм — безліч. Арджуна розумів, що Кр̣шн̣а — це одвічний Бог-Особа, який прийняв Свою минущу всесвітню форму. Тепер же він бажає побачити На̄ра̄йан̣у — духовну форму. Цей вірш усуває будь-які сумніви щодо твердження Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам про те, що Кр̣шн̣а — первинний Бог-Особа, а всі інші Його форми виходять з Нього. Він не відрізняється од Своїх повновладних експансій і залишається Богом у будь-якій із Своїх незліченних форм. Якого б вигляду Він не набув, у будь-якому з них Він залишається молодим та свіжим, мов юнак. Це невід’ємна ознака Верховного Бога-Особи. Той, хто пізнав Кр̣шн̣у, одразу ж звільняється від усієї скверни матеріального світу.
47 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
майа̄ прасаннена тава̄рджунедам̇
рӯпам̇ парам̇ дарш́ітам а̄тма-йоґа̄т
теджо-майам̇ віш́вам анантам а̄дйам̇
йан ме твад анйена на др̣шт̣а-пӯрвам
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; майа̄—Мною; прасаннена—щасливо; тава—тобі; арджуна—о Арджуно; ідам— це; рӯпам—форма; парам—трансцендентне; дарш́ітам—показане; а̄тма-йоґа̄т—за допомогою Своєї внутрішньої потенції; теджах̣- майам—сповнене сяєва; віш́вам—весь всесвіт; анантам—безмежне; а̄дйам—одвічне; йат—те, що; ме—Моє; тват анйена—крім тебе; на др̣шт̣а-пӯрвам—ніхто досі не бачив. Верховний Бог-Особа сказав: Мій дорогий Арджуно, з радістю Я явив тобі за допомогою Своєї внутрішньої потенції всесвітню форму, вищу форму матеріального світу. До тебе ніхто і ніколи не бачив її, безмежну і сповнену сліпучого сяйва. Арджуна захотів побачити всесвітню форму Верховного Господа, і з милості до Свого відданого, Господь Кр̣шн̣а явив йому Свою всесвітню форму, сповнену сяйва та величі. Ця форма виблискувала, подібно до сонця, і її численні обличчя швидко змінювались. Кр̣шн̣а явив цю форму лише для того, щоб вдовольнити бажання Свого друга Арджуни. Кр̣шн̣а проявив цю форму за допомогою Своєї внутрішньої потенції, незбагненної для людського розуму. Ніхто до Арджуни не бачив Господньої всесвітньої форми, але Кр̣шн̣а явив її Арджуні, і тому інші віддані на небесних й інших планетах також могли споглядати її. Раніше вони не бачили цієї форми, але завдяки Арджуні вони змогли побачити її. Тобто всі віддані, що пов’язані з Господом через учнівську послідовність, могли спостерігати всесвітню форму, яку Кр̣шн̣а милостиво явив Арджуні. Існує думка, що ця форма була продемонстрована і Дурйодгані, коли Кр̣шн̣а відвідав його, щоб домовитись про мир. На жаль, Дурйодгана відкинув Його мирні пропозиції. В той час Кр̣шн̣а і виявив деякі із Своїх всесвітніх образів. Але ті образи відрізняються від форми, яку бачив Арджуна. Тут ясно сказано, що до нього ніхто й ніколи не бачив цієї форми.
48 на веда-йаджн̃а̄дгйайанаір на да̄наір
на ча крійа̄бгір на тапобгір уґраіх̣
евам̇-рӯпах̣ ш́акйа ахам̇ нр̣-локе
драштум̇ твад анйена куру-правı̄ра
Послівний переклад
на—ніколи; веда-йаджн̃а—жертвопринесенням; адгйайанаіх̣—або вивченням Вед; на—ніколи; да̄наіх̣—роздаючи милостиню; на— ніколи; ча—також; крійа̄бгіх̣—благочестивою діяльністю; на—ніколи; тапобгіх̣—важкими покутами; уґраіх̣—суворими; евам-рӯпах̣—у цій формі; ш́акйах̣—можу; ахам—Я; нр̣-локе—у матеріальному світі; драшт̣ум—її бачили; тват—крім тебе; анйена— іншим; куру-правı̄ра—о кращий серед воїнів Куру. О кращий з воїнів Куру, ніхто до тебе ніколи не бачив цієї Моєї всесвітньої форми, бо ні вивчення Вед, ні жертвопринесення, ні добродійність, ні благочестива діяльність, ні суворий аскетизм не допоможуть досягти того, щоб Я явив Себе в цій формі в матеріальному світі. У зв’язку з цим слід добре усвідомити, що являє собою божественне бачення. Кому дарується таке бачення? «Божественний» означає «властивий богам». Не досягши божественності, властивої напівбогам, не можна мати божественного бачення. Але хто ж такі напівбоги? У ведичних писаннях сказано, що віддані Господа Вішн̣у є напівбогами (вішн̣у-бгакта̄х̣ смр̣та̄ дева̄х̣). Безбожники, які не вірять у Вішн̣у, або ж ті, хто визнає лише безособистісний аспект Кр̣шн̣и, не можуть мати божественного бачення. Не можна ганити Кр̣шн̣у й водночас мати божественне бачення. Його неможливо здобути, не ставши святим. Інакше кажучи, ті, хто має божественне бачення, здатні бачити те ж саме, що й Арджуна.
В Бгаґавад-ґı̄ті наведено опис всесвітньої форми. Хоча до Арджуни цей образ нікому не був відомий, тепер, після його вияву, людина може вже скласти собі деяке уявлення про віш́ва-рӯпу. Тільки святий може побачити всесвітню форму Господа. Але справжньої святості не можна досягти, якщо не стати чистим відданим Кр̣шн̣и. Однак віддані, хоча й перебувають на божественному рівні та мають духовне бачення, не дуже прагнуть споглядати всесвітню форму Господа. Як описувалося в попередньому вірші, Арджуна хотів бачити чотирируку форму Господа Кр̣шн̣и у вигляді Вішн̣у, а всесвітня форма його налякала.
У цьому вірші є декілька важливих слів, таких як ведайаджн̃а̄дгйайанаіх̣, що означає «вивчення ведичної літератури та правил виконання жертвопринесень». Веда стосується всієї ведичної літератури: чотирьох Вед (Р̣ґ, Йаджур, Са̄ма та Атгарва), вісімнадцяти Пура̄н̣, Упанішад і Веда̄нта-сӯтри. Ці джерела можна вивчати вдома або в якомусь іншому місці. Існують також сӯтри: Калпа- сӯтри і Мı̄ма̄м̇са̄-сӯтри, які навчають способів жертвопринесення. Да̄наіх̣ стосується добродійності, яку здійснюють задля допомоги гідним людям, а саме, бра̄хман̣ам і ваішн̣авам, які присвятили себе трансцендентному любовному служінню Господеві. Подібно до цього, праведна діяльність включає в себе аґні-хотру і виконання рекомендованих для різних каст обов’язків. А добровільне прийняття яких-небудь фізичних страждань називають тапасйею. Таким чином, людина може виконувати всі ці дії — проходити через тілесну тапасйу, займатися добродійністю, вивчати Веди тощо, але якщо вона не є таким відданим, як Арджуна, вона на побачить всесвітньої форми. Імперсоналісти також уявляють, що бачать всесвітню форму Господа, але з Бгаґавад-ґı̄ти випливає, що імперсоналісти не належать до відданих. Отже, вони не здатні бачити всесвітній образ Господа.
Існує багато людей, які «створюють» інкарнації. Вони облудно проголошують звичайну людину втіленням Господа, але все це позбавлене самого сенсу. Ми повинні дотримуватись засад Бгаґавад- ґı̄ти — це єдина можливість досягти досконалого духовного знання. Хоча Бгаґавад-ґı̄ту вважають вступом до науки про Бога, вона настільки досконала, що дозволяє людині розуміти що до чого. Послідовники псевдовтілень можуть казати, що вони також споглядали трансцендентну форму Господа, Його всесвітню форму, але це є неприйнятним, бо тут ясно сказано, що доки людина не стане відданим Кр̣шн̣и, вона не зможе побачити Його всесвітньої форми. Отже, передусім людина повинна стати чистим відданим Кр̣шн̣и, і лише тоді вона може заявляти, що здатна описати всесвітній образ, який вона бачила. Відданий Кр̣шн̣и не визнає лжевтілень та їхніх послідовників.
49 ма̄ те вйатга̄ ма̄ ча вімӯд̣га-бга̄во
др̣шт̣ва рӯпам̇ ґгорам ı̄др̣н̇ мамедам
вйапета-бгı̄х̣ прı̄та-мана̄х̣ пунас твам̇
тад ева ме рӯпам ідам̇ прапаш́йа
Послівний переклад
ма̄—хай не буде; те—тобі; вйатга̄—хвилювання; ма̄—хай не буде; ча—також; вімӯд̣га-бга̄вах̣—збентеження; др̣шт̣ва̄—бачачи; рӯпам — форму; ґгорам — жахливе; ı̄др̣к — як воно є; мама — Моє; ідам—це; вйапета-бгı̄х̣—вільний від будь-якого страху; прı̄та-мана̄х̣—із задоволеним розумом; пунах̣—знову; твам—ти; тат— що; ева—таким чином; ме—Моє; рӯпам—форма; ідам—це; прапаш́йа—дивись же. Ти розгубився і вкрай здивований, побачивши Мене в цьому страхітливому вигляді. Облишим це. Мій відданий, забудь про всі тривоги і з спокійною душею спостерігай той образ, який ти бажаєш бачити. З першої глави Бгаґавад-ґı̄ти ми знаємо, що Арджуна був стурбований тим, що йому доведеться вбити Бгı̄шму і Дрон̣у, своїх шанованих діда й учителя. Але Кр̣шн̣а сказав, що йому не слід боятись убивства свого діда. Бгı̄шма і Дрон̣а промовчали, коли на загальних зборах Куру сини Дгр̣тара̄шт̣ри намагались здерти з Драупадı̄ сарі, і за таке нехтування своїми обов’язками вони заслужили смерть. Кр̣шн̣а явив Арджуні Свою всесвітню форму лише для того, щоб показати йому, що ці люди вже приречені на смерть, їх убито за негідний вчинок. Цю картину було продемонстровано Арджуні тому, що віддані завжди миролюбні й не здатні на подібні жахливі вчинки. Усвідомивши значення одкровення, Арджуна захотів побачити чотирируку форму Кр̣шн̣и, і Господь явив йому цей образ. Всесвітня форма не дуже приваблює відданих, бо вона не створює можливості стосунків взаємної любові з Господом. Відданий прагне виразити Господу свої почуття шани і захоплення, або ж він хоче бачити дворукий образ Кр̣шн̣и, щоб служити Верховному Богові-Особі і знаходити в Нього відгук на свою любов.
50 сан̃джайа ува̄ча
ітй арджунам̇ ва̄судевас татгоктва̄
свакам̇ рӯпам̇ дарш́айа̄м а̄са бгӯйах̣
а̄ш́ва̄сайа̄м а̄са ча бгı̄там енам̇
бгӯтва̄ пунах̣ саумйа-вапур маха̄тма̄
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; іті—таким чином; арджунам—Арджуні; ва̄судевах̣—Кр̣шн̣а; татга̄—таким шляхом; уктва̄—говорячи; свакам—Своє власне; рӯпам—форму; дарш́айа̄м а̄са—показав; бгӯйах̣—знов; а̄ш́ва̄сайа̄м а̄са—підбадьорив; ча—також; бгı̄там—наляканого; енам—його; бгӯтва̄—стаючи; пунах̣— знову; саумйа-вапух̣—красива форма; маха̄-а̄тма̄—великий. Сан̃джайа сказав Дгр̣тара̄шт̣рі: Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, сказавши це Арджуні, явив Свою істинну чотирируку форму і, зрештою, знову прибрав свого дворукого образу, підбадьоривши тим настрашеного Арджуну. Коли Кр̣шн̣а з’явився на Землі як син Васудеви і Девакı̄, Він спочатку представ перед ними у вигляді чотирирукого На̄ра̄йан̣и, але на прохання батьків прибрав вигляду звичайної дитини. Кр̣шн̣а знав також, що насправді Арджуна не дуже прагнув бачити Його чотирирукий образ, але на прохання Арджуни Він знову явив йому цей образ, а потім представ у Своїй дворукій формі. Слово саумйа-вапух̣ має тут велике значення. Саумйа-вапух̣ — це надзвичайно вродлива форма; її вважають найпрекраснішою формою. Коли Кр̣шн̣а перебував на планеті, то сама Його краса вабила до Нього людей, а що Кр̣шн̣а — правитель всесвіту, то Він одразу ж розвіяв страх Арджуни, Свого відданого, знову з’явившись перед ним в Своєму прекрасному образі Кр̣шн̣и. В Брахма- сам̇гіті (5.38) сказано: према̄н̃джана-ччгуріта-бгакті-вілочанена — «побачити цей прекрасний образ Кр̣шн̣и може лише та людина, очі якої зволожені бальзамом любові до Господа».
51 арджуна ува̄ча
др̣шт̣ведам̇ ма̄нушам̇ рӯпам̇
тава саумйам̇ джана̄рдана
іда̄нı̄м асмі сам̇вр̣ттах̣
са-чета̄х̣ пракр̣тім̇ ґатах̣
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; др̣шт̣ва̄—бачачи; ідам—це; ма̄нушам — людське; рӯпам — форма; тава — Твоє; саумйам — дуже красиве; джана̄рдана — той, хто карає ворогів; іда̄нı̄м — зараз; асмі—я є; сам̇вр̣ттах̣—впорядкований; са-чета̄х̣—у моїй свідомості; пракр̣тім—до моєї власної природи; ґатах̣—повернувся. Коли Арджуна побачив Кр̣шн̣у в Його істинній формі, він сказав: О Джана̄рдано, споглядаючи Тебе в цьому дивної краси людському образі, мій розум заспокоївся і я прийшов до тями. Слова ма̄нушам̇ рӯпам ясно вказують на те, що первинна форма одвічного Верховного Бога-Особи подібна до людської. Звідси стає зрозумілим, що ті, хто вважає Кр̣шн̣у звичайною людиною й зневажає Його, не знають про Його божественну природу. Якби Кр̣шн̣а був подібний до звичайної людини, хіба міг би Він явити Свою всесвітню форму, а потім прибрати вигляду чотирирукого На̄ра̄йан̣и? Тому в Бгаґавад-ґı̄ті з усією переконливістю сказано, що той, хто вважає Кр̣шн̣у звичайною людиною і вводить читачів в оману, заявляючи, що через Кр̣шн̣у промовляє безособистісний Брахман, чинить найбільшу кривду. Кр̣шн̣а справді явив Свою всесвітню форму й чотирируку форму Вішн̣у, тож як після цього Він може бути звичайною людиною? Хибні тлумачення Бгаґавад-ґı̄ти не збивають з пантелику чистого відданого, бо він знає, що до чого. Вірші Бгаґавад-ґı̄ти в своєму первозданному вигляді чисті, мов сяйво сонця, і вони не потребують світла ліхтаря, яким їх намагаються освітлювати недолугі коментатори.
52 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
су-дурдарш́ам ідам̇ рӯпам̇
др̣шт̣ава̄н асі йан мама
дева̄ апй асйа рӯпасйа
нітйам̇ дарш́ана-ка̄н̇кшін̣ах̣
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; су-дурдарш́ам— дуже важко побачити; ідам—це; рӯпам—форма; др̣шт̣ава̄н асі— як ти бачив; йат—яке; мама—Моє; дева̄х̣—напівбоги; апі—навіть; асйа—цього; рӯпасйа—форму; нітйам—вічно; дарш́ана-ка̄н̇кшін̣ах̣—прагнуть бачити. Верховний Господь сказав: Мій дорогий Арджуно, цю Мою форму, яку ти щойно споглядав, дуже важко побачити. Навіть напівбоги вічно прагнуть споглядати цей такий дорогий образ. У сорок восьмому вірші цієї глави розповідається, як Господь Кр̣шн̣а, завершивши явлення Своєї всесвітньої форми, повідомив Арджуні, що ніякі благочестиві вчинки, скільки б ми їх не робили, ніякі жертвопринесення й т. ін. не допоможуть побачити цей образ. Але слово су-дурдарш́ам, використане тут, вказує на те, що дворука форма Кр̣шн̣и ще більш прихована. Всесвітній образ Кр̣шн̣и може побачити людина, різні дії якої, зокрема, покути, вивчення ведичних джерел, філософські роздуми тощо містять хоча б якийсь відтінок відданого служіння. У такому випадку це можливо. Але, виконуючи все це хоча б без щонайменшого відтінку бгакті, людина, як уже було з’ясовано, не може побачити цієї форми. Побачити всесвітній образ річ непроста, але Кр̣шн̣у в Його дворукій формі побачити ще важче, навіть для таких напівбогів як Брахма̄ й Господь Ш́іва. Вони бажають бачити Його, і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам підтверджує, — коли стало відомо, що Кр̣шн̣а перебуває в утробі Своєї матері Девакı̄, всі напівбоги зійшли з небес подивитись на це диво, Кр̣шн̣у, і славили Його в прекрасних молитвах, хоча на той час Він був прихований від них. Вони повинні були зачекати, перш ніж змогли побачити Його. Лише нерозумний може вважати Його звичайною людиною, насміхатися з Нього і вшановувати не Його, а безособове «щось» у Ньому, але все це є позбавлені глузду розумування. Насправді ж, навіть такі напівбоги, як Брахма̄ і Ш́іва прагнуть бачити Кр̣шн̣у в Його дворукій формі.
Бгаґавад-ґı̄та̄ (9.11) також підтверджує: аваджа̄нанті ма̄м̇ мӯд̣га̄ ма̄нушı̄м̇ танум а̄ш́рітах̣ — «Він невидимий для нерозумних людей, які насміхаються з Нього». Тіло Кр̣шн̣и, як свідчить Брахма- сам̇гіта і як твердить Він Сам у Бгаґавад-ґı̄ті, повністю духовне і сповнене блаженства та вічності. Його тіло цілком відмінне від матеріального тіла. Але для декого з тих, хто пізнає Кр̣шн̣у, читаючи Бгаґавад-ґı̄ту й подібні ведичні писання, Кр̣шн̣а лишається загадковим. Ті, кого скеровують матеріалістичні уявлення, вважають Кр̣шн̣у за велику історичну особу й видатного філософа, проте, за звичайну людину, яка, попри свою могутність, була змушена отримати матеріальне тіло. Вони вважають, що Абсолютна Істина безособистісна, і тому думають, що з Його імперсонального аспекту виникла ця особистісна форма, що прив’язана до матеріальної природи. Таким є матеріалістичне уявлення про Верховного Господа. Ще один висновок стосовно Його природи роблять на основі розумувань ті, хто прагне знань; вони також думають про Кр̣шн̣у, але вважають Його менш важливим, ніж всесвітню форму Всевишнього. Отже, дехто вважає, ніби всесвітня форма Кр̣шн̣и, яку було явлено Арджуні, стоїть вище від Його особистісної форми. На їх думку, особистісна форма Всевишнього — це щось уявне. Вони вважають, що в остаточному підсумку Абсолютна Істина не є особою. Але в четвертій главі Бгаґавад-ґı̄ти описано трансцендентний спосіб пізнання — слухати про Кр̣шн̣у з авторитетних джерел. Таким є справжній ведичний метод, і якщо хтось справді дотримується цієї ведичної традиції і слухає з уст авторитетів про Кр̣шн̣у, то, завдяки багаторазовому слуханню, Кр̣шн̣а стає дуже дорогим для нього. Як про це вже не раз згадувалось, Кр̣шн̣у приховує Його потенція, яку називають йоґа-ма̄йа̄. Не кожний може Його бачити, не всякому Він являє Себе. Лише той може бачити Його, кому Кр̣шн̣а відкривається Сам. Це підтверджується у ведичній літературі. Насправді тільки віддана душа може осягти Абсолютну Істину. Трансценденталіст, котрий постійно перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й віддано служить Господу, може відкрити в собі духовне бачення і в одкровенні побачити Кр̣шн̣у. Таке одкровення недоступне навіть напівбогам. Навіть їм важко осягти Кр̣шн̣у, і духовно високорозвинені напівбоги завжди сподіваються побачити Кр̣шн̣у в Його дворукій формі. Висновок з усього сказаного можна зробити такий: якщо всесвітню форму Кр̣шн̣и надзвичайно важко побачити, бо вона не відкривається всім і кожному, то ще важче побачити Його особистісну форму Ш́йа̄масундари.
53 на̄хам̇ ведаір на тапаса̄
на да̄нена на чеджйайа̄
ш́акйа евам̇-відго драшт̣ум̇
др̣шт̣ава̄н асі ма̄м̇ йатга̄
Послівний переклад
на—ніколи; ахам—Я; ведаіх̣—вивченням Вед; на—ніколи; тапаса̄—важкими покутами; на—ніколи; да̄нена—роздаванням милостині; на—ніколи; ча—також; іджйайа̄—поклонінням; ш́акйах̣—це можливо; евам-відгах̣—подібно до цього; драшт̣ум—бачити; др̣шт̣ава̄н—той, хто бачить; асі—ти є; ма̄м—Мене; йатга̄—як. Цей образ, який ти бачиш трансцендентними очима, не можна збагнути, просто вивчаючи Веди, або за допомогою суворої аскези, добродійності, чи поклонінням. Це — не ті шляхи, що можуть допомогти побачити Мене таким, яким Я є. Спочатку Кр̣шн̣а постав перед Своїми батьками Девакı̄ та Васудевою у чотирирукій формі, а потім вже прибрав дворукої форми. Якщо людина не схильна до відданого служіння, або не вірить у його могутність, їй дуже важко збагнути цю тайну. Зрозуміти Кр̣шн̣у не здатні також і вчені, які вивчають Веди просто за допомогою своєї граматичної ерудиції, або сухої академічної освіти. Він також недосяжний для тих, хто відвідує храми і пропонує шану Господу лише формально. Вони відвідують храми, але не здатні зрозуміти Кр̣шн̣у таким, яким Він є насправді. Осягти Кр̣шн̣у можна лише шляхом відданого служіння, що Господь і пояснює в дальшому вірші.
54 бгактйа̄ тв ананйайа̄ ш́акйа
ахам евам̇-відго ’рджуна
джн̃а̄тум̇ драшт̣ум̇ ча таттвена
правешт̣ум̇ ча парантапа
Послівний переклад
бгактйа̄—відданим служінням; ту—але; ананйайа̄—не змішуючи з кармічною діяльністю або умоглядним знанням; ш́акйах̣— можливий; ахам—Я; евам-відгах̣—як це; арджуна—о Арджуно; джн̃а̄тум—знати; драшт̣ум—бачити; ча—і; таттвена—насправді; правешт̣ум—увійти в; ча—також; парантапа—о підкорювач ворогів. Мій дорогий Арджуно, лише той, хто безроздільно з відданістю служить Мені, може пізнати Мене таким, яким Я стою перед тобою, і безпосередньо бачити Мене. Лише так ти зможеш осягти тайну Моєї особи. Кр̣шн̣у можна осягти лише шляхом безроздільного відданого служіння. Він Сам пояснює це в подробицях у цьому вірші, щоб неавторитетні коментатори знали, що вони марно витрачають свій час в намаганнях зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту шляхом розумувань. Ніхто не може осягти Кр̣шн̣у і зрозуміти, яким чином Він постав перед Своїми батьками спочатку в чотирирукій формі, а потім одразу ж набрав дворукої. Це дуже важко зрозуміти, просто вивчаючи Веди або за допомогою філософських спекуляцій. Тому тут ясно стверджується, що ніхто не може побачити Його або проникнути в ці матерії. Але люди, які мають великий досвід у вивченні ведичної літератури, можуть черпати з неї дуже багато знань про Нього. Існує безліч правил і приписів, і той, хто бажає хоч трошки зрозуміти Кр̣шн̣у, повинен дотримуватись засад на впорядкування життя, які викладено в авторитетних джерелах. Можна накладати на себе тапасйу згідно з цими засадами. Наприклад, говіти на Джанма̄шт̣амı̄, день явлення Кр̣шн̣и, є серйозна тапасйа, і два дні на ека̄даш́ı̄, (одинадцятий день молодика та на одинадцятий день після місяця вповні). Щодо добродійності, то її слід спрямовувати на відданих Кр̣шн̣и, які з любов’ю служать Йому, поширюючи по всьому світі філософію Кр̣шн̣и, тобто свідомість Кр̣шн̣и. Свідомість Кр̣шн̣и — це благословення, що послане людству. Рӯпа Ґосва̄мı̄ був надзвичайно вдячний Господу Чаітанйі й вважав Його найвеликодушнішим добродійником, бо Він щедро роздавав людям любов до Кр̣шн̣и, якої так важко досягти. Отже, якщо людина жертвує якусь суму відданим, що зайняті поширенням свідомості Кр̣шн̣и, — така добродійність є найрозумніша. І якщо людина поклоняється Кр̣шн̣і в храмі згідно з приписами (в храмах Індії ви завжди побачите скульптурне зображення, звичайно Вішн̣у або Кр̣шн̣и), то це сприяє її духовному розвиткові. Для початківців у відданому служінні Господеві храмове поклоніння є дуже важливим і це підтверджує ведична література (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.23):
йасйа деве пара̄ бгактір
йатга̄ деве татга̄ ґурау
тасйаіте катгіта̄ хй артга̄х̣
прака̄ш́анте маха̄тманах̣
Людина, що непохитно віддана Верховному Господеві, під керівництвом духовного вчителя, в якого вона також непохитно вірить, може через одкровення побачити Верховного Бога-Особу. Той, хто не навчається в істинного духовного вчителя, не зможе засвоїти навіть початків науки про Кр̣шн̣у. Тут навмисно вжито слово ту, яке вказує, що жодний інший спосіб пізнання Кр̣шн̣и, крім навчання в істинного духовного вчителя, не може бути успішним, а, отже, придатним й рекомендованим.
Особистісні форми Кр̣шн̣и, тобто Його дворукий і чотирирукий образи, абсолютно відмінні від Його минущої всесвітньої форми, яку було явлено Арджуні. Чотирирука форма На̄ра̄йан̣и і дворука Кр̣шн̣и — вічні й трансцендентні, тоді як всесвітня форма, продемонстрована Арджуні, — минуща. Саме слово судурдарш́ам означає «важко побачити» і передбачає, що ніхто досі не спостерігав всесвітньої форми. Це слово також свідчить, що не було потреби являти цю форму відданим. На прохання Арджуни Кр̣шн̣а явив цей образ, щоб в майбутньому, коли хтось почне видавати себе за Господнє втілення, його можна буде попросити явити свою всесвітню форму.
Слово на, неодноразово вживане в попередньому вірші, вказує, що людині не слід дуже пишатись академічною обізнаністю в ведичних питаннях. Вона повинна звернутись до відданого служіння Кр̣шн̣і. Лише тоді людина стає здатною писати коментарі до Бгаґавад-ґı̄ти.
Всесвітня форма Кр̣шн̣и перетворюється на чотирируку форму На̄ра̄йан̣и, а потім Він прибирає Своєї природної дворукої форми. Це свідчить, що чотирирукі й усі інші форми, які згадано у ведичній літературі, є експансіями одвічного дворукого Кр̣шн̣и. Він є джерело всіх проявлень та еманацій. Кр̣шн̣а відрізняється навіть од усіх цих Своїх форм, вже не кажучи про Його безособистісний аспект. Щодо чотирируких форм Кр̣шн̣и, то в Ведах сказано, що навіть найближча до Кр̣шн̣и чотирирука форма (Маха̄-Вішн̣у, який лежить на поверхні космічного океану і видихає та вдихає незліченні всесвіти) також є експансією Верховного Господа. Як сказано у Брахма-сам̇гіті (5.48) :
йасйаіка-ніш́васіта-ка̄лам атга̄валамбйа
джı̄ванті лома-віла-джа̄ джаґад-ан̣д̣а-на̄тга̄х̣
вішн̣ур маха̄н са іха йасйа кала̄-віш́ешо
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
«Маха̄-Вішн̣у, в якого входять всі незліченні всесвіти і з якого вони потім знову виходять, слідуючи за Його диханням, є повновладною експансією Кр̣шн̣и. Тому я поклоняюсь Ґовінді, Кр̣шн̣і, причині всіх причин». Отже, врешті-решт, слід рішуче поклонятись особистісній формі Кр̣шн̣и як Верховному Богові-Особі, який уособлює вічне блаженство і знання. Він — джерело всіх форм Вішн̣у, Він породжує всі втілення, або авата̄ри, Він — одвічна Верховна Особа, як це стверджує Бгаґавад-ґı̄та̄.
У ведичній літературі (Ґопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.1) знаходимо такий вислів:
сач-чід-а̄нанда-рӯпа̄йа
кр̣шн̣а̄йа̄клішт̣а-ка̄рін̣е
намо веда̄нта-ведйа̄йа
ґураве буддгі-са̄кшін̣е
«Я схиляюсь в шанобливому поклоні перед Кр̣шн̣ою, якому притаманна трансцендентна форма блаженства, вічності та знання. Я висловлюю Йому свою шану, тому що зрозуміти Його означає зрозуміти Веди, отже, Він є вищий духовний вчитель». Далі там сказано: кр̣шн̣о ваі парамам̇ даіватам — «Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа» (Ґопа̄ла-та̄панı̄ 1.3). Еко ваш́ı̄ сарва-ґах̣ кр̣шн̣а ı̄д̣йах̣ — «саме Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа, і Йому слід поклонятись». Еко ’пі сан бахудга̄ йо ’вабга̄ті — «Кр̣шн̣а один, але Він являє Себе в безлічі форм, проявлень та втілень» (Ґопа̄ла-та̄панı̄ 1.21).
Брахма-сам̇гіта̄ (5.1) каже:
ı̄ш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣
сач-чід-а̄нанда-віґрахах̣
ана̄дір а̄дір ґовіндах̣
сарва-ка̄ран̣а-ка̄ран̣ам
«Верховний Бог-Особа — це Кр̣шн̣а, і тіло Його зіткане з вічності, знання й блаженства. Він не має початку, бо Він — початок усього. Він — причина всіх причин».
В іншому місці сказано: йатра̄ватı̄рн̣ам̇ кр̣шн̣а̄кгйам̇ парам̇ брахма нара̄кр̣ті — «Верховна Абсолютна Істина — це особа. Ім’я цієї особи — Кр̣шн̣а, й іноді Він сходить на цю Землю». В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також наведено опис різних втілень Верховного Бога-Особи і їхній перелік містить також ім’я Кр̣шн̣и. Але далі сказано, що Кр̣шн̣а не є втілення Бога, а Він Сам є одвічний Верховний Бог-Особа (ете ча̄м̇ш́а-кала̄х̣ пум̇сах̣ кр̣шн̣ас ту бгаґава̄н свайам).
Подібно до цього, у Бгаґавад-ґı̄ті Господь каже: маттах̣ паратарам̇ на̄нйат — «не існує нічого вище від Моєї форми Бога-Особи, Кр̣шн̣и». В іншому місці Бгаґавад-ґı̄ти Він також каже: ахам а̄дір хі дева̄на̄м — «Я джерело всіх напівбогів». З’ясувавши за допомогою Кр̣шн̣и суть Бгаґавад-ґı̄ти, Арджуна також каже: парам̇ брахма парам̇ дга̄ма павітрам̇ парамам̇ бгава̄н — «тепер я цілком усвідомив, що Ти — Верховний Бог-Особа, Абсолютна Істина й пристановище всього сущого. Таким чином, всесвітня форма, що її Кр̣шн̣а явив Арджуні, не є первинною формою Господа. Первинний, одвічний образ — це Кр̣шн̣а. Всесвітню ж форму, з тисячами голів й рук, Кр̣шн̣а являє лише на те, щоб привернути увагу тих, хто не має любові до Бога. Ця Його форма — другорядна.
Всесвітній образ не приваблює чистих відданих, які перебувають в різних трансцендентних стосунках з Господом. Верховний Господь у Своїй початковій формі Кр̣шн̣и відповідає взаємністю на трансцендентну любов Своїх відданих. Тому Арджуна, якого поєднувала з Кр̣шн̣ою щира дружба, не відчував ніякого задоволення, споглядаючи всесвітню форму, вона, радше, злякала його. Арджуна, який постійно перебував у товаристві Кр̣шн̣и, був наділений трансцендентним баченням; він не був пересічною людиною і тому його не зачарувала всесвітня форма. Ця форма може здаватись чудовою тим людям, які вдосконалюють себе за допомогою кармічної діяльності, але для відданих, які з любов’ю служать Господу, дворука форма Кр̣шн̣и є найдорожча.
55 мат-карма-кр̣н мат-парамо
мад-бгактах̣ сан̇ґа-варджітах̣
нірваірах̣ сарва-бгӯтешу
йах̣ са ма̄м еті па̄н̣д̣ава
Послівний переклад
мат-карма-кр̣т—хто виконує роботу задля Мене; мат-парамах̣— хто вважає Мене Всевишнім; мат-бгактах̣—хто відданно служить Мені; сан̇ґа-варджітах̣—вільний від скверни кармічної діяльності та спекулятивних розумувань; нірваірах̣—той, хто не має ворогів; сарва-бгӯтешу—серед усіх живих істот; йах̣—той, хто; сах̣—він; ма̄м—до Мене; еті—приходить; па̄н̣д̣ава—син Па̄н̣д̣у. Мій дорогий Арджуно, той, хто присвячує себе чистому відданому служінню Мені, хто вільний від скверни кармічної діяльності та розумувань, хто працює для Мене, хто робить Мене вищою метою свого життя і приязно ставиться до кожної живої істоти, той обов’язково приходить до Мене. Кожний, хто бажає наблизитись до Верховної Особи, — найвищої з усіх Божественних Осіб — Кр̣шн̣и, який перебуває в духовному небі, на планеті Кр̣шн̣алока, й увійти в близький зв’язок з Ним — повинен прийняти рекомендацію, що її дав Сам Всевишній. Отже, цей вірш містить суть Бгаґавад-ґı̄ти. Бгаґавад- ґı̄та, це книга, що призначена для обумовлених душ, які потрапили до матеріального світу з метою панувати над матеріальною природою і не мають уяви про справжнє духовне життя. Бгаґавад-ґı̄та̄ покликана показати, яким чином людина може осягти своє духовне буття й свої вічні взаємостосунки з верховною духовною особою; вона вказує шлях додому, назад до Бога. І ось тепер цей вірш виразно змальовує шлях відданого служіння, що веде до успіху в духовній діяльності.
Щодо роботи, то людина повинна спрямувати всю свою енерґію на діяльність в свідомості Кр̣шн̣и. Як стверджується в Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.2.255):
ана̄сактасйа вішайа̄н
йатга̄рхам упайун̃джатах̣
нірбандгах̣ кр̣шн̣а-самбандге
йуктам̇ ваіра̄ґйам учйате
«Людина не повинна виконувати діяльності, яка не пов’язана з Кр̣шн̣ою». Це — кр̣шн̣а-карма. Можна виконувати різноманітну діяльність, але не слід при цьому прив’язуватись до її плодів — ці плоди треба віддавати Йому. Наприклад, людина може вдаватися до комерційної діяльності, але для того, щоб здійснювати її в свідомості Кр̣шн̣и, вона повинна всі свої торгові операції виконувати задля Кр̣шн̣и. Але якщо Кр̣шн̣а — справжній володар підприємства, то весь прибуток такого підприємства слід використовувати на вдоволення Кр̣шн̣и. Бізнесмен, який має сотні тисяч доларів, може запропонувати їх усі Кр̣шн̣і, адже Кр̣шн̣а вже й без того володіє ними. Такою є робота в ім’я Кр̣шн̣и. Замість того, щоб будувати новий великий дім задля задоволення власних чуттів, краще збудувати гарний храм для Кр̣шн̣и, встановити в ньому Божества Кр̣шн̣и і налагодити служіння Божествам в храмі згідно з вказівками авторитетних книг про віддане служіння. Все це — кр̣шн̣а-карма. Не треба прив’язуватись до плодів своєї праці, слід пропонувати їх Кр̣шн̣і. Також слід приймати в їжу лише праса̄дам — їжу, запропоновану спочатку Кр̣шн̣і. Якщо хтось збудує величезний храм для Кр̣шн̣и і встановить в ньому Божество Кр̣шн̣и, він може жити в храмі, пам’ятаючи, що володар цього храму — Кр̣шн̣а. Такою є свідомість Кр̣шн̣и. Проте, якщо в людини немає коштів на будівництво храму Кр̣шн̣и, вона може прибирати в храмі Кр̣шн̣и, і це також кр̣шн̣а-карма. Можна займатись і садівництвом. Кожний, у кого є земля (принаймні в Індії кожний бідняк має невеличку ділянку), може використовувати її для Кр̣шн̣и, тобто вирощувати на ній квіти і пропонувати їх Господу. Можна також посадити туласı̄, як радить в Бгаґавад-ґı̄ті Кр̣шн̣а, бо листя туласı̄ має велике значення. Патрам̇ пушпам̇ пгалам̇ тойам, Кр̣шн̣а бажає, щоб Йому пропонували листок, квітку, плід або трохи води — і Він буде вдоволений таким підношенням. Слово «листок» насамперед стосується листя туласı̄. Отже, можна посіяти ці рослини, поливати їх, і таким чином навіть найбідніша людина зможе служити Кр̣шн̣і. Такими є зразки діяльності задля Кр̣шн̣и.
Слово мат-парамах̣ стосується людини, яка вважає за вищу досконалість життя спілкуватись з Кр̣шн̣ою в Його вищій обителі. Вона не хоче досягти вищих планет, таких як Місяць або Сонце, або райських планет, або навіть Брахмалоки — найвищої планети всесвіту. Це її зовсім не приваблює. Вона прагне одного — перенестися на духовне небо. Але і в духовнім небі її не задовольняє навіть злиття із сліпучим сяйвом брахмаджйоті, і вона хоче потрапити на вищу планету духовного світу, Кр̣шн̣алоку, Ґолоку Вр̣нда̄вана. Вона має довершене знання про цю планету, і її вже не цікавить жодна інша планета. Слово мад-бгактах̣ вказує на те, що вона цілковито присвячує себе відданому служінню, а саме — дев’яти його способам: вона слухає про Господа, оспівує Його імена, пам’ятає про Нього, поклоняється Йому, служить Його лотосним стопам, молиться Йому, виконує Його накази, зав’язує з Ним дружбу і все віддає Йому. Якщо людину залучено до всіх дев’яти різновидів відданого служіння, або до восьми, семи, або хоча б до одного — вона неодмінно досягне досконалості.
Тут дуже важливим є слово сан̇ґа-вірджітах̣. Слід відмовитись від товариства людей, налагоджених проти Кр̣шн̣и. До них належать не лише атеїсти, але й люди, яких приваблює кармічна діяльність й розумування. Тому віддане служіння в його чистому вигляді описано в Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.1.11) таким чином:
анйа̄бгіла̄шіта̄-ш́ӯнйам̇
джн̃а̄на-карма̄дй-ана̄вр̣там
а̄нукӯлйена кр̣шн̣а̄ну-
ш́ı̄ланам̇ бгактір уттама̄
В цьому вірші Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ пояснює, що кожному, хто бажає присвятити себе чистому відданому служінню Господеві, слід очиститись від будь-якої матеріальної скверни. Йому слід уникати товариства людей, схильних до кармічної діяльності та розумувань. Відмовившись від такого небажаного спілкування та од матеріальних бажань, які забруднюють її, людина залюбки розвиває й поглиблює знання про Кр̣шн̣у, і це називають чистим відданим служінням. А̄нукӯлйасйа сан̇калпах̣ пра̄тікӯлйасйа варджанам (Харі-бгакті-віла̄са 11.676). Треба думати про Кр̣шн̣у з любов’ю і діяти на благо Йому, а не на шкоду. Кам̇са був ворогом Кр̣шн̣и, й від самого народження Кр̣шн̣и розробляв численні плани, як убити Його, а що він завжди зазнавав невдачі, то в його думках постійно був присутній Кр̣шн̣а. Тому, під час роботи, їжі або сну він завжди думав лише про Кр̣шн̣у, але така свідомість Кр̣шн̣и несприятлива. Хоча Кам̇са постійно день і ніч думав про Кр̣шн̣у, його вважають демоном, і зрештою Кр̣шн̣а вбив його. Звичайно, кожен, кого вбиває Кр̣шн̣а, одразу ж звільнюється, але не це є мета чистих відданих. Чистий відданий навіть не прагне звільнитися. Він не хоче потрапити навіть на вищу планету, Ґолоку Вр̣нда̄вана. Його єдина мета — служити Кр̣шн̣і, де б він не був.
Відданий Кр̣шн̣и ставиться до всіх приязно. Тому і сказано тут, що в них немає ворогів (нірваірах̣). Як це можливо? Відданий в свідомості Кр̣шн̣и розуміє, що лише віддане служіння Кр̣шн̣і може звільнити людину від усіх життєвих проблем. Він знає це з власного досвіду, і тому прагне поширювати засади свідомості Кр̣шн̣и серед людей. Є багато історичних прикладів того, як віддані Господа ризикували своїм життям, щоб поширювати Божу свідомість. Найкращий приклад цього — Господь Ісус Христос. Невіруючі розіп’яли Його. Він пожертвував Своїм життям в ім’я поширення свідомості Бога. Звичайно, було б помилкою вважати, що Його вбили. В Індії також є багато прикладів цього, і, зокрема, Т̣га̄кура Харіда̄са та Прахла̄да Маха̄ра̄джа. Навіщо їм було так ризикувати? Тому, що вони прагнули поширювати свідомість Кр̣шн̣и, а це непросто. Відданий Кр̣шн̣и розуміє, що люди страждають, бо забули про свій вічний зв’язок з Кр̣шн̣ою. Тому найвище благо, яке можна принести людському суспільству — це звільнити свого ближнього від усіх матеріальних труднощів. Так чисті віддані служать Господу. Можна тільки уявити собі, якою великою є милість Кр̣шн̣и до того, хто служить Йому, ризикуючи заради Нього всім. Такі люди, покинувши тіло, неодмінно досягають вічного життя на верховній планеті.
Отже, Кр̣шн̣а продемонстрував всесвітню форму, яка є тимчасовим проявом, форму часу, яка поглинає все, і навіть чотирируку форму Вішн̣у. Таким чином, Кр̣шн̣а є джерело всіх цих проявлень. Було б помилкою вважати Кр̣шн̣у за проявлення одвічної віш́ва-рӯпи, або Вішн̣у. Кр̣шн̣а є джерело всіх форм. Існують сотні й тисячі Вішн̣у, але для відданого з усіх образів Кр̣шн̣и найдорожчим є одвічний дворукий образ Ш́йа̄масундари. В Брахма-сам̇гіті сказано, що ті, хто відчуває любов і прихильність до Кр̣шн̣и в Його формі Ш́йа̄масундари, постійно споглядають Його в своєму серці і не бачать вже нічого іншого. Отже, слід розуміти, що форма Кр̣шн̣и — головна й найвища. В цьому полягає смисл одинадцятої глави.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до одинадцятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розповідалося про всесвітню форму.
1 арджуна ува̄ча
евам̇ сатата-йукта̄ йе
бгакта̄с тва̄м̇ парйупа̄сате
йе ча̄пй акшарам авйактам̇
теша̄м̇ ке йоґа-віттама̄х̣
Послівний переклад
арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; евам—таким чином; сатата— завжди; йукта̄х̣—зайняті; йе—ті, хто; бгакта̄х̣—віддані; тва̄м— Тобі; парйупа̄сате—належним чином поклоняються; йе—ті, хто; ча—також; апі—знов; акшарам—вищому од чуттів; авйактам— невиявленому; теша̄м—з них; ке—хто; йоґа-віт-тама̄х̣—найдосконаліший у знанні йоґи. Арджуна спитав: Кого слід вважати більш досконалим: того, хто завжди належним чином віддано служить Тобі, чи того, хто вшановує безособистісного Брахмана, непроявлене? Раніше Кр̣шн̣а вже пояснив Свій особистісний, імперсональний та всесвітній аспекти і описав усі категорії відданих і йоґів. Звичайно трансценденталістів поділяють на два класи: персоналістів та імперсоналістів. Той, хто поклоняється особистісному аспектові Господа, з усіх сил служить Верховному Господеві. Імперсоналіст також служить Кр̣шн̣і, але не безпосередньо, а розмірковуючи про безособистісний Брахман, непроявлене.
З цієї глави ми дізнаємось, що серед різних способів усвідомлення Абсолютної Істини найвищим є бгакті-йоґа, або віддане служіння. Якщо людина прагне спілкуватись з Верховним Богом-Особою, їй слід звернутись до відданого служіння.
Тих, хто безпосередньо поклоняється Верховному Господеві й віддано служить Йому, називають персоналістами, а зайнятих роздумами про безособистісного Брахмана — імперсоналістами. І Арджуна запитує тут, хто із них перебуває в ліпшому становищі. Існують різні шляхи усвідомлення Абсолютної Істини, але Кр̣шн̣а в цій главі вказує, що бгакті-йоґа, тобто віддане служіння Йому, є найкращим з усіх. Це — найпряміший шлях і найлегший спосіб досягти спілкування з Богом.
У другій главі Бгаґавад-ґı̄ти Верховний Господь пояснив, що жива істота не є матеріальним тілом, але іскрою духовного. Абсолютна ж Істина є духовне ціле. У сьомій главі Він описує живу істоту як невід’ємну частку верховного цілого й радить цілком перенести свою увагу на це верховне ціле. У восьмій главі повторюється, що той, хто, покидаючи тіло, думає про Кр̣шн̣у, одразу ж переноситься на духовне небо, в обитель Кр̣шн̣и. Наприкінці шостої глави Господь прямо каже, що найдосконалішим з усіх йоґів є той, хто постійно спрямовує свій внутрішній погляд на Кр̣шн̣у. Чи не кожна глава закінчується підсумком, що людині слід прихилитися до особистісної форми Кр̣шн̣и, бо це — найвищий ступінь духовної реалізації.
Однак, існують люди, яких не приваблює особистісна форма Кр̣шн̣и. Вони настільки байдужі до Нього, що навіть складаючи коментарі до Бгаґавад-ґı̄ти, намагаються відвернути інших людей від Кр̣шн̣и і перенести всю їхню відданість на безособистісне брахмаджйоті. Вони вважають за краще розмірковувати про безособистісний невиявлений аспект Абсолютної Істини, який перебуває за межами чуттєвого сприймання.
Отже, існують два класи трансценденталістів, які йдуть різними шляхами, і Арджуна намагається вирішити питання про те, який з двох способів ліпший і трансценденталісти якої категорії досконаліші. Іншими словами, Арджуна хоче з’ясувати для себе своє власне становище, тому що він був прихильний до особистісної форми Кр̣шн̣и, а не до безособистісного Брахмана. Він хоче впевнитись в надійності своєї позиції. Медитація на імперсональний вияв як матеріального, так і духовного світу Верховного Господа — справа непроста. Справді, неможливо цілком осягнути безособистісний аспект Абсолютної Істини. Отож, Арджуна бажає запитати, чи варто марнувати час на це. В одинадцятій главі він наглядно переконується, що краще бути прихильним до особистісної форми Кр̣шн̣и, тому що таким чином можна пізнати й усі інші Його вияви, і це не заважатиме його любові до Кр̣шн̣и. Важливе питання, поставлене Арджуною, дозволяє з’ясувати різницю між імперсональним та особистісним уявленням про Абсолютну Істину.
2 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
майй а̄веш́йа мано йе ма̄м̇
нітйа-йукта̄ упа̄сате
ш́раддгайа̄ парайопета̄с
те ме йуктатама̄ мата̄х̣
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; майі—на Мені; а̄веш́йа—закріпляючи; манах̣—розум; йе—ті, хто; ма̄м—Мені; нітйа—завжди; йукта̄х̣—зайняті; упа̄сате—поклоняються; ш́раддгайа̄ — з вірою; парайа — трансцендентною; упета̄х̣ — наділені; те—вони; ме—Мною; йукта-тама̄х̣—найдосконаліші у виконанні йоґи; мата̄х̣—вважаються. Верховний Бог-Особа сказав: Тих, хто зосередив свій розум на Моїй особистісній формі й завжди з палкою трансцендентною вірою поклоняється Мені — тих Я вважаю найбільш досконалими. Відповідаючи на питання Арджуни, Кр̣шн̣а заявляє, що того, хто зосереджується на Його особистісній формі й поклоняється Йому з вірою та відданістю, слід вважати найдосконалішим йоґом. Для людини в такій свідомості Кр̣шн̣и не існує матеріальної діяльності, тому що вся її діяльність спрямована на Кр̣шн̣у. Чистий відданий постійно зайнятий: іноді він оспівує Господні імена, іноді слухає або читає книги про Кр̣шн̣у, іноді він готує праса̄дам або йде на базар, щоб купити що-небудь для Кр̣шн̣и, або прибирає в храмі чи миє посуд — все, що він робить, кожна мить його життя присвячена Кр̣шн̣і. Таку діяльність виконують в стані справжнього сама̄дгі.
TEXTS 3-4
йе тв акшарам анірдеш́йам
авйактам̇ парйупа̄сате
сарватра-ґам ачінтйам̇ ча
кӯт̣а-стгам ачалам̇ дгрувам
саннійамйендрійа-ґра̄мам̇
сарватра сама-буддгайах̣
те пра̄пнуванті ма̄м ева
сарва-бгӯта-хіте рата̄х̣
Послівний переклад
йе—ті, хто; ту—але; акшарам—те, що за межами почуттєвого сприймання; анірдеш́йам — невизначеному; авйактам — невиявленому; парйупа̄сате—цілком присвятили себе поклонінню; сарватра-ґам — усюдисущому; ачінтйам — незбагненному; ча — також; кӯт̣а-стгам—незмінному; ачалам—нерухомому; дгрувам—постійному; саннійамйа—контролюючи; індрійа-ґра̄мам—всі чуття; сарватра—скрізь; сама-буддгайах̣—однаково прихильні; те—вони; пра̄пнуванті—досягають; ма̄м—Мене; ева—неодмінно; сарва-бгӯта-хіте—на благо всіх живих істот; рата̄х̣—зайняті. Але й ті, хто, опановуючи свої чуття, повною мірою вшановує непроявлене, що лежить понад чуттєвим сприйняттям, що проникає в усе, неосяжне, непохитне й незмінне — безособистісний аспект Абсолютної Істини — хто однаково ставиться до всіх й спрямовує свою діяльність на загальне благо, — також врешті-решт досягають Мене. Ті, хто безпосередньо не поклоняються Верховному Богові, Кр̣шн̣і, але роблять спроби досягти того ж призначення обхідним шляхом, зрештою теж досягають тієї ж самої мети, Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. «Після численних народжень мудрець шукає притулок в Мені, пізнавши, що Ва̄судева є всім». Коли, після багатьох народжень, людина досягає довершеного знання, вона віддається Господу Кр̣шн̣і. Якщо людина йде до Бога шляхом, який описано в цьому вірші, їй необхідно оволодіти своїми чуттями, служити кожній істоті й діяти на благо всіх. Із сказаного випливає, що людині треба наблизитись до Господа Кр̣шн̣и, інакше вона не досягне досконалого знання. Часто людині доводиться накладати на себе численні покути, перше ніж цілком віддатися Йому.
In order to perceive the Supersoul within the individual soul, one has to cease the sensual activities of seeing, hearing, tasting, working, etc. Then one comes to understand that the Supreme Soul is present everywhere. Realizing this, one envies no living entity – he sees no difference between man and animal because he sees soul only, not the outer covering. But for the common man, this method of impersonal realization is very difficult.
5 клеш́о ’дгікатарас теша̄м
авйакта̄сакта-четаса̄м
авйакта̄ хі ґатір дух̣кгам̇
дехавадбгір ава̄пйате
Послівний переклад
клеш́ах̣—турботи; адгіка-тарах̣—дуже; теша̄м—їх; авйакта—до непроявленого; а̄сакта—прив’язаний; четаса̄м—тих, чий розум; авйакта̄—до непроявленого; хі—неодмінно; ґатіх̣—поступ; дух̣кгам—із труднощами; деха-вадбгіх̣—втіленим; ава̄пйате—досягають. Для тих же, чий розум тяжіє до невиявленого, безособистісного аспекту Всевишнього, поступ дуже ускладнений. Втіленим істотам завжди важко досягнути успіху на цьому шляху. Клас трансценденталістів, які звертаються до незбагненного, невиявленого, безособистісного аспекту Верховного Господа, називають класом джн̃а̄на-йоґів, а тих, хто повністю перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й з відданістю служить Господу, називають бгакті-йоґами. Ось тепер чітко з’ясовано різницю між джн̃а̄на-йоґою та бгакті-йоґою. Джн̃а̄на-йоґа, хоча і приводить людину врешті-решт до тієї ж мети, дуже складна, тоді як шлях бгакті-йоґи, безпосереднього відданого служіння Верховному Богові-Особі — легший і більш відповідає природі втіленої душі. Індивідуальна душа є втіленою з давніх-давен. Їй важко збагнути, навіть теоретично, що вона не є тіло. Тому бгакті-йоґа використовує мӯртı̄ Кр̣шн̣и як об’єкт поклоніння, бо так можна застосувати тілесну концепцію, яка закріпилась в нашому розумі. Поклоніння Верховному Богові- Особі в храмі перед Його мӯртı̄ зовсім не є ідолопоклонство. Ведична література свідчить, що поклоніння може бути двояким: саґун̣а і нірґун̣а, тобто поклоніння Всевишньому, який має або не має Своїх атрибутів. Поклоніння мӯртı̄ в храмі — це поклоніння типу саґун̣а, тобто поклоніння Господеві, що виражений матеріальними елементами. Але насправді мӯртı̄ Господа не є матеріальне, хоча і явлене в матеріальних елементах: камені, дереві, олійних фарбах. Такою є абсолютна природа Верховного Господа.
Можна навести грубий приклад. На вулиці встановлено поштові скриньки, і якщо ми вкидаємо до них наші листи, їх, певна річ, буде доставлено за призначенням. Але будь-яка інша скринька, хай навіть і дуже схожа на поштову, але яку не встановило відділення зв’язку, не придатна для цього. Так само, існує узвичаєна форма, яка представляє Бога у вигляді арча̄-віґрахи. Арча̄-віґраха — це втілення Верховного Господа. Через цю форму Бог прийматиме служіння. Господь всемогутній та всесильний, і тому може прийняти любовне служіння Свого відданого через Своє втілення в арча̄-віґрасі, щоб полегшити поклоніння для людини, яка живе обумовленим життям.
Отже, відданому зовсім неважко одразу й безпосередньо наблизитись до Верховного Господа, але тим, хто йде до духовного усвідомлення шляхом імперсоналізму, це дуже трудно. Вони повинні усвідомити невиявлений аспект Всевишнього за допомогою такої ведичної літератури, як Упанішади, тобто їм необхідно вивчити мову, збагнути абстрактні відчуття й пройти усім шляхом до кінця, а то є справа нелегка для звичайної людини. Але той, хто з відданістю служить Господу в свідомості Кр̣шн̣и, лише виконуючи вказівки істинного духовного вчителя і просто реґулярно шанобливо схиляючись перед мӯрті Кр̣шн̣и, просто слухаючи про славу Господа, просто приймаючи залишки їжі, запропонованої Господу, може без труднощів пізнати Верховного Бога-Особу. Безсумнівно, імперсоналісти без потреби йдуть дуже важким шляхом і, зрештою, ризикують так і не досягти Абсолютної Істини. Персоналісти ж наближаються до Верховного Бога-Особи безпосередньо, без ризику, зайвого клопоту та великих труднощів. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам є подібний уривок: якщо людина врешті-решт має намір вручити себе Верховному Богові-Особі (цей спосіб називають бгакті), але натомість бере на себе тягар усвідомлення Брахмана й того, що не є Ним і витрачає на це все своє життя, то результатом буде тільки клопіт. Тому тут і не рекомендовано ставати на такий складний шлях самореалізації, бо невідомо, яким ще буде кінцевий результат.
Жива істота вічно є індивідуальною душею, і якщо вона бажає розчинитись в духовному цілому, то цим вона може завершити усвідомлення аспектів вічності й знання, що притаманні їй, але аспекту блаженства вона не осягне. Милістю якого-небудь відданого трансценденталіст, що обізнаний з джн̃а̄на-йоґою, може впритул підійти до бгакті-йоґи, або відданого служіння. Але тривале захоплення імперсоналізмом також стає джерелом труднощів, бо тоді людина вже не може позбутись імперсональних ідей. Отже, обумовленій душі завжди важко мати справу з невиявленим, як під час занять джн̃а̄на-йоґою, так і тоді, коли вона вже усвідомлює його. Кожна душа має часткову незалежність, і людина повинна чітко з’ясувати для себе, що реалізація невиявленого суперечить її духовній, сповненій блаженства сутності. Тому не слід вдаватись до цього. Для кожної індивідуальної живої істоти шлях свідомості Кр̣шн̣и або відданого служіння є найкращий шлях. На тих, хто нехтує відданим служінням, чигає небезпека стати атеїстом. Отже, як відмічено в цьому вірші, спосіб, що полягає в зосередженні уваги на невиявленому, незбагненному, на тому, що перебуває поза чуттєвим сприйманням, ніколи не слід підтримувати, особливо в нашу епоху. Господь Кр̣шн̣а не радить цього.
TEXTS 6-7
йе ту сарва̄н̣і карма̄н̣і
майі саннйасйа мат-пара̄х̣
ананйенаіва йоґена
ма̄м̇ дгйа̄йанта упа̄сате
теша̄м ахам̇ самуддгарта̄
мр̣тйу-сам̇са̄ра-са̄ґара̄т
бгава̄мі на чіра̄т па̄ртга
майй а̄веш́іта-четаса̄м
Послівний переклад
йе—ті, хто; ту—але; сарва̄н̣і—усе; карма̄н̣і—діяльність; майі— Мені; саннйасйа—відрікаючись; мат-пара̄х̣—будучи прив’язаним до Мене; ананйена—неподільно; ева—неодмінно; йоґена—практикуючи бгакті-йоґу; ма̄м—про Мене; дгйа̄йантах̣—розмірковуючи; упа̄сате—поклоняються; теша̄м—їх; ахам—Я; самуддгарта̄—визволитель; мр̣тйу—від смерті; сам̇са̄ра—в матеріальному існуванні; са̄ґара̄т—з океану; бгава̄мі—Я стаю; на—не; чіра̄т—після тривалого проміжку часу; па̄ртга—син Пр̣тги; майі—на Мені; а̄веш́іта—закріплений; четаса̄м—тих, чий розум. Але Я швидко вирятовую з океану народження і смерті тих, о сину Пр̣тги, хто вшановує Мене, покладаючись у всіх своїх діях на Мене, тих, хто присвятив себе Мені і неухильно з відданістю служить Мені, і, закріпивши на Мені свій розум, завжди подумки споглядає Мене. Тут чітко визначено, що відданим дуже щастить, бо Господь негайно визволяє їх з матеріального існування. Чисте віддане служіння приводить до розуміння величі Бога й підлеглого становища індивідуальної душі. Служити Верховному Господеві — обов’язок індивідуальної душі, інакше вона служитиме ма̄йі.
Як стверджувалося раніше, лише віддане служіння дає можливість гідною мірою оцінити Верховного Господа. Отже, треба цілком довіритись Йому. Щоб досягнути Кр̣шн̣у, треба закріпити на Ньому свій розум і працювати лише для Нього. Немає значення, яку роботу виконує людина, аби вона виконувала її для Кр̣шн̣и. Такою є суть відданого служіння. Відданий не прагне ніяких досягнень, крім тих, що приносять задоволення Верховному Богові-Особі. Смисл життя відданого полягає в тому, щоб догоджати Кр̣шн̣і, й заради задоволення Кр̣шн̣и він може пожертвувати всім, як це зробив Арджуна на полі бою Курукшетра. Це не складно: людина може виконувати свої обов’язки й водночас постійно співати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Такий трансцендентний спів привертає відданого до Верховного Бога-Особи.
Верховний Господь запевняє, що Він не забариться вирятувати з океану матеріального існування чистого відданого, який діє таким чином. Хто вдосконалив себе за допомогою йоґи, може за своїм бажанням перенести душу, тобто себе, на будь-яку вподобану ним планету, хтось використовує інші можливості, але щодо відданого, то тут чітко стверджується, що Господь Сам піклується про нього. Відданому нема потреби набувати якоїсь особливої кваліфікації, щоб перенестись у духовний світ.
У Вара̄ха Пура̄н̣і є такий вірш:
найа̄мі парамам̇ стга̄нам
арчір-а̄ді-ґатім̇ віна̄
ґаруд̣а-скандгам а̄ропйа
йатгеччгам аніва̄рітах̣
Зміст цього вірша в тому, що відданому нема потреби вдаватись до ашт̣а̄н̇ґа-йоґи, щоб перенестись, як душа, на духовні планети. Сам Верховний Господь піклується про це. Він запевняє тут недвозначно, що Він Сам доставляє його туди. Дитина перебуває в безпеці, тому що батьки цілком опікуються нею. Так само відданому непотрібно докладати зусиль, щоб за допомогою йоґи перенестися на інші планети. Радше, Верховний Господь, зі Своєї великої ласки, з’явиться негайно, сидячи на Своєму носієві, птахові Ґаруді, й просто вирятує відданого з матеріального існування. Хоча людина, яка впала в океан, може бути гарним плавцем, все ж таки, скільки б вона не силкувалась, сама вона вже не врятується. Але якщо хто-небудь прийде на допомогу й витягне її з води, — вона перебуватиме в безпеці. Так само й Господь витягує відданого з матеріального існування. Людина повинна просто дотримувати нескладних настанов свідомості Кр̣шн̣и й цілком присвятити себе відданому служінню. Кожна розумна людина повинна скористатися з переваг відданого служіння. На̄ра̄йан̣ı̄йа підтверджує:
йа̄ ваі са̄дгана-сампаттіх̣
пуруша̄ртга-чатушт̣айе
тайа̄ віна̄ тад а̄пноті
наро на̄ра̄йан̣а̄ш́райах̣
Зміст цього вірша полягає в тому, що людині не слід присвячувати себе якимсь різновидам кармічної діяльності або, поринувши в спекулятивні роздуми, нарощувати знання. Той, хто присвятив себе Верховній Особі, може отримати всі блага, що їх здобувають за допомогою інших способів йоґи, роздумів, обрядів, добродійності, жертвопринесень тощо. Таким є особливе благословення відданого служіння.
Просто повторюючи святі імена Кр̣шн̣и — Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе — відданий Господа може легко й радісно досягти верховного призначення. Жодним іншим шляхом, на які вказують релігії, неможливо прийти до цієї вищої мети.
У вісімнадцятій главі підсумовується зміст Бгаґавад-ґı̄ти:
сарва-дгарма̄н парітйаджйа
ма̄м екам̇ ш́аран̣ам̇ враджа
ахам̇ тва̄м̇ сарва-па̄пебгйо
мокшайішйа̄мі ма̄ ш́учах̣
Людині слід облишити всі інші шляхи самореалізації й просто присвятити себе відданому служінню в свідомості Кр̣шн̣и. Так вона зможе досягти найвищої досконалості життя. Людині не треба зважати на свої минулі гріховні вчинки, тому що Верховний Господь повністю перебирає на Себе піклування про неї. Отже, не слід марно витрачати сили в пошуках духовного самоусвідомлення. Хай кожен знайде опіку у верховного всемогутнього Бога, Кр̣шн̣и. Це і є найвища досконалість життя.
8 майй ева мана а̄дгатсва
майі буддгім̇ нівеш́айа
нівасішйасі майй ева
ата ӯрдгвам̇ на сам̇ш́айах̣
Послівний переклад
майі—на Мені; ева—неодмінно; манах̣—розум; а̄дгатсва—закріпи; майі—до Мене; буддгім—інтелект; нівеш́айа—зверни; нівасішйасі—ти будеш жити; майі—в Мені; ева—неодмінно; атах̣ ӯрдгвам—відтоді; на—ніколи; сам̇ш́айах̣—сумнів. Просто зосередь свій розум на Мені, Верховному Богові-Особі, і зверни до Мене весь свій інтелект. Відтак ти житимеш в Мені завжди, це — безсумнівно. Той, хто присвятив себе відданому служінню Господеві Кр̣шн̣і, перебуває в безпосередніх стосунках з Верховним Господом і його становище, безумовно, є трансцендентним з самого початку. Відданий не живе на матеріальному рівні, — він живе в Кр̣шн̣і. Немає різниці між святим іменем Господа й Самим Господом, і якщо відданий співає Харе Кр̣шн̣а, то Кр̣шн̣а і Його внутрішня енерґія танцюють у нього на язиці. Коли відданий підносить Кр̣шн̣і їжу, Кр̣шн̣а безпосередньо приймає її; коли ж відданий споживає залишки такої їжі, він ніби проймається Кр̣шн̣ою. Людина, що не вдається до такого служіння, не може зрозуміти, як це відбувається, хоча сам спосіб рекомендовано в Бгаґавад-ґı̄ті та інших ведичних творах.
9 атга чіттам̇ сама̄дга̄тум̇
на ш́акноші майі стгірам
абгйа̄са-йоґена тато
ма̄м іччга̄птум̇ дганан̃джайа
Послівний переклад
атга—якщо, через це; чіттам—розум; сама̄дга̄тум—закріплювати; на—не; ш́акноші—ти здатний; майі—на Мені; стгірам—стійко; абгйа̄са-йоґена—практикуючи віддане служіння; татах̣—тоді; ма̄м—Мене; іччга̄—бажай; а̄птум—дістати; дганам-джайа—Арджуна, завойовник багатств. О Мій дорогий Арджуно! О завойовнику багатств! Якщо ти не можеш без відхилень зосереджувати на Мені свій розум, тоді дотримуйся засад бгакті-йоґи, що впорядковують життя. Так ти розвинеш бажання досягнути Мене. У цьому вірші вказано на два різні способи бгакті-йоґи. Перший придатний для тих, хто через трансцендентну любов насправді розвинув у собі прив’язаність до Кр̣шн̣и, Верховного Бога-Особи. А другий — для тих, хто ще не досяг такого стану. Тим, хто належить до другої групи, визначено різні правила й засади на впорядковування життя, яких слід дотримувати, щоб, зрештою, піднятись на ступінь відданості Кр̣шн̣і.
Бгакті-йоґа — це очищення чуттів. На даному етапі, в умовах матеріального існування, чуття людини завжди нечисті, бо зайняті самозадоволенням. Але за допомогою бгакті-йоґи чуття очищуються і безпосередньо сприймають Верховного Господа. В матеріальному житті я можу служити якомусь хазяїну, але це не означатиме, що я служу йому залюбки. Я служу йому лише заради грошей. Хазяїн також не відчуває до мене ніякої любові: він приймає моє служіння і платить за це. Отже, тут не йдеться про любов. Але духовне життя починається зі ступеня чистої любові і її можна досягти, здійснюючи віддане служіння за допомогою наших теперішніх чуттів.
Любов до Бога дрімає зараз в серці кожного. І в кожній людині ця любов, забруднена нині матеріальними зв’язками, проявляється по-різному. Необхідно очистити серце від матеріального спілкування, і тоді прихована природна любов до Кр̣шн̣и відродиться. Таким є цей шлях.
Щоб дотримуватись засад бгакті-йоґи на впорядкування життя, необхідно, під керівництвом досвідченого духовного вчителя, виконувати певні приписи: вставати вдосвіта, обмиватись, йти до храму, промовляти молитви й співати Харе Кр̣шн̣а, збирати квіти й підносити їх Божествам, готувати їжу, щоб запропонувати її Кр̣шн̣і, приймати праса̄дам й т. ін. Існують й інші правила та приписи, яких слід дотримуватись. Крім того, необхідно постійно слухати Бгаґавад-ґı̄ту й Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам із уст чистих відданих. Така практика допоможе людині піднятися до рівня істинної любові до Господа, і тоді вона може бути впевненою, що потрапить у духовне царство Бога. За допомогою бгакті-йоґи та її життєвих засад, дотримуючи настанов духовного вчителя, людина неодмінно підніметься на ступінь любові до Бога.
10 абгйа̄се ’пй асамартго ’сі
мат-карма-парамо бгава
мад-артгам апі карма̄н̣і
курван сіддгім ава̄псйасі
Послівний переклад
абгйа̄се—в практиці; апі—навіть якщо; асамартгах̣—нездатний; асі—ти є; мат-карма—працюй заради; парамах̣—вищий; бгава— стань; мат-артгам—заради Мене; апі—навіть; карма̄н̣і—роботу; курван—виконуючи; сіддгім—досконалість; ава̄псйасі—ти досягнеш. Якщо ж ти не можеш здійснювати приписи бгакті-йоґи, то намагайся просто працювати для Мене, тому що, працюючи для Мене, ти станеш досконалим. Людина, яка не здатна дотримуватись засад бгакті-йоґи, здійснюваної під керівництвом духовного вчителя, все ж таки може досягти досконалості, якщо працюватиме в ім’я Верховного Господа. Про те, як виконувати таку роботу, вже було сказано в п’ятдесят п’ятому вірші одинадцятої глави. Треба сприяти поширенню свідомості Кр̣шн̣и. Багато відданих поширюють свідомість Кр̣шн̣и, і вони потребують допомоги. Якщо ж хтось не здатний безпосередньо дотримуватись життєвих засад бгакті-йоґи, він може намагатись допомагати діяльності поширення свідомості Кр̣шн̣и. Будь-яка справа вимагає землі, грошей, організації та праці. Як для кожного підприємства потрібні приміщення, певні гроші, праця й організаційні заходи, так само і в служінні Кр̣шн̣і необхідне все це. Відмінність полягає в тому, що в матеріальному житті працюють заради задоволення своїх чуттів, але якщо ту ж саму роботу виконувати на вдоволення Кр̣шн̣и, то така діяльність вже буде духовною. Якщо хтось має багато грошей, він може допомогти в будівництві храму або приміщення для поширення свідомості Кр̣шн̣и, або допомогти в публікації літератури. Існує багато сфер діяльності во ім’я Кр̣шн̣и, треба лише цікавитись нею. Якщо людина не може жертвувати плодами своєї діяльності, то принаймні вона може віддавати справі поширення свідомості Кр̣шн̣и якийсь процент від своїх прибутків. Таке добровільне служіння допоможе людині стати досконалою і, врешті-решт, сягнути вищого ступеня любові до Бога.
11 атгаітад апй аш́акто ’сі
картум̇ мад-йоґам а̄ш́рітах̣
сарва-карма-пгала-тйа̄ґам̇
татах̣ куру йата̄тмава̄н
Послівний переклад
атга—навіть якщо; етат—це; апі—також; аш́актах̣—нездатний; асі—ти є; картум—виконувати; мат—для Мене; йоґам—у відданому служінні; а̄ш́рітах̣—знаходячи пристановище; сарва-карма— усієї діяльності; пгала—наслідків; тйа̄ґам—відречення; татах̣— тоді; куру—роби; йата-а̄тма-ва̄н—розташований у собі. Але якщо ти не можеш діяти, сповнившись свідомості Бога, то намагайся виконувати діяльність, відмовившись од плодів своєї праці й бути самодостатнім. Може так статись, що соціальні, сімейні, релігійні міркування або які-небудь перепони іншого характеру заважатимуть людині навіть просто сприяти свідомості Кр̣шн̣и. Трапляється, що безпосередній зв’язок з діяльністю в свідомості Кр̣шн̣и не схвалюють члени родини, буває й багато інших труднощів. Людині, перед якою постали такі проблеми, радять жертвувати накопичені плоди своєї праці на гідні цілі. Подібні дії описано в збірках ведичних законів. Існують описи багатьох жертвопринесень та особливих функцій пун̣йі, — певної діяльності, виконуючи котру, людина може скористатися наслідками своїх попередніх дій. Таким шляхом людина поступово підніметься до ступеня істинного знання. Часом трапляється й таке, що людина, яку не цікавить діяльність в свідомості Кр̣шн̣и, жертвує кошти на лікарню чи інший суспільний заклад і таким чином відмовляється від важкоздобутих плодів своєї праці. Це також рекомендовано тут, тому що відмова од плодів своєї праці поступово очищує розум людини і вона зрештою зможе довідатись про свідомість Кр̣шн̣и. Звичайно, свідомість Кр̣шн̣и не залежить від чийогось досвіду, бо сама вона здатна очистити розум людини, але якщо щось заважає перейнятись свідомістю Кр̣шн̣и, то людина може спробувати відмовитись од плодів своєї діяльності. З такого погляду служіння державі, служіння суспільству, служіння нації, принесення себе в жертву своїй країні й т. ін. стають прийнятними, бо з часом людина зможе досягти стану чистого відданого служіння Верховному Господеві. В Бгаґавад-ґı̄ті (18.46) ми знаходимо твердження: йатах̣ правр̣ттір бгӯта̄на̄м — «якщо людина вирішила пожертвувати чимсь задля вищої мети, навіть не знаючи, що вищою причиною є Кр̣шн̣а, то шляхом жертвопринесень вона поступово дійде розуміння того, що саме Кр̣шн̣а є верховна причина».
12 ш́рейо хі джн̃а̄нам абгйа̄са̄дж
джн̃а̄на̄д дгйа̄нам̇ віш́ішйате
дгйа̄на̄т карма-пгала-тйа̄ґас
тйа̄ґа̄ч чга̄нтір анантарам
Послівний переклад
ш́рейах̣—краще; хі—неодмінно; джн̃а̄нам—знання; абгйа̄са̄т—від практики; джн̃а̄нат—від знання; дгйа̄нам—медитацію; віш́ішйате—вважають кращою; дгйа̄на̄т—від медитації; карма-пгала-тйа̄ґах̣—зречення від плодів кармічної діяльністі; тйа̄ґа̄т—такого зречення; ш́а̄нтіх̣—мир; анантарам—після. Якщо ж ти не можеш дотримуватись і цього, тоді плекай знання. Але краще знання — медитація, а ще ліпше, ніж медитація — зречення плодів своєї діяльності, бо таке відречення вмиротворює розум. Як було сказано в попередніх віршах, існують два способи відданого служіння: перший — дотримуватись засад, що впорядковують життя, і другий — у цілковитій любові віддатись Верховному Богові-Особі. Для тих, хто насправді не може дотримуватись засад свідомості Кр̣шн̣и, краще вдосконалювати свої знання, тому що знання допоможе їм зрозуміти своє справжнє становище. Знання поступово розвивається й переходить в медитацію. Шляхом медитації людина зможе з часом осягнути Верховного Бога- Особу. Існують способи, за допомогою яких можна відчути самого себе Всевишнім, і навіть такий різновид медитації прийнятний, якщо людина не може вдатись до відданого служіння. Якщо ж і така медитація не підходить, тоді лишається виконувати фахові обов’язки, які ведична література визначила для бра̄хман̣, кшатрій, вайш́ і ш́ӯдр; їх опис ми зустрінемо в останній главі Бгаґавад-ґı̄ти. Але в кожнім випадку слід відмовлятись од наслідків або плодів своєї праці, тобто застосовувати результати карми в добрих справах.
Підсумовуючи, можна сказати, що досягнути найвищу мету, Верховного Бога-Особу, можна двома шляхами: шляхом поступового розвою і прямим шляхом. Віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и — це прямий шлях, а шлях поступового розвитку полягає у відмові од плодів своєї діяльності. Таким чином можна піднятись до рівня знання, далі перейти до стану медитації, ще далі усвідомити Наддушу, а вже потім піднятись до розуміння Верховного Бога-Особи. Можна обрати поступовий процес, тобто йти, зупиняючись на кожному кроці, а можна просто й прямо йти до мети. Прямий шлях доступний не кожному, тому непрямий — також прийнятний. Але слід розуміти, що Арджуні було вказано на прямий шлях, тому що він вже перебував на рівні відданого любовного служіння Верховному Господеві. Кружний шлях — для тих, хто не досяг такого ступеня; їм необхідно слідувати шляхом поступового відречення, розвитку знання, медитації та осягнення Наддуші й Брахмана. Щодо Бгаґавад-ґı̄ти, то вона особливо рекомендує прямий шлях. Кожній людині вона радить йти прямим шляхом і вручити себе Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і.
TEXTS 13-14
адвешт̣а̄ сарва-бгӯта̄на̄м̇
маітрах̣ карун̣а ева ча
нірмамо нірахан̇ка̄рах̣
сама-дух̣кга-сукгах̣ кшамı̄
сантушт̣ах̣ сататам̇ йоґı̄
йата̄тма̄ др̣д̣га-ніш́чайах̣
майй арпіта-мано-буддгір
йо мад-бгактах̣ са ме прійах̣
Послівний переклад
адвешт̣а̄—незаздрісний; сарва-бгӯта̄на̄м—до всіх живих істот; маітрах̣—приязний; карун̣ах̣—по-доброму; ева—неодмінно; ча—також; нірмамах̣—без почуття власництва; нірахан̇ка̄рах̣—без оманного его; сама—рівний; дух̣кгах̣—нещастя; сукгах̣—і щастя; кшамı̄—прощаючи; сантушт̣ах̣—задоволений; сататам—завжди; йоґı̄—той,хто присвятив себе відданому служінню; йата-а̄тма̄—той, хто володіє собою; др̣д̣га-ніш́чайах̣—рішучий; майі—Мені; арпіта—той, хто; манах̣—розум; буддгіх̣—та інтелект; йах̣—той, хто; мат-бгактах̣—Мій відданий; сах̣—він; ме—Мені; прійах̣—дорогий. Той, хто нікому не заздрить і є приязним другом всіх живих істот, хто не думає, що володіє чимсь і вільний від оманного его, хто однаковий в щасті й горі, хто толерантний, завжди вдоволений, хто володіє собою й рішуче присвячує себе відданому служінню, зосереджуючи на Мені свій розум та інтелект, — такий відданий дуже дорогий Мені. У цих двох віршах Господь знову звертається до чистого відданого служіння і описує трансцендентні якості чистого відданого. Чистий відданий зберігає спокій за будь-яких обставин й нікому не заздрить. Він не стає ворогом свого ворога, бо думає: «Ця людина стала моїм ворогом внаслідок моїх же минулих помилок. Тому краще страждати, ніж обурюватися». В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.14.8) сказано: тат те ’нукампа̄м̇ су-самı̄кшама̄н̣о бгун̃джа̄на ева̄тма-кр̣там̇ віпа̄кам. Завжди, коли відданий у відчаї або потрапляє в скрутне становище, він приймає це за вияв Господньої милості. Він думає: «Внаслідок своїх минулих помилок я мусив би страждати набагато більше, і лише з Господньої ласки я не дістав кари, якої заслужив. Лише з милосердя Верховний Бог-Особа злегка карає мене». Тому відданий, попри скруту, завжди спокійний, терплячий і скромний. Він приязний до всіх, навіть до своїх ворогів. Слово нірмама вказує, що він не приділяє особливої уваги болю й турботам, які стосуються тіла, тому що напевне знає, що він не є матеріальне тіло. Він не ототожнює себе з тілом, і тому він вільний од концепції оманного его і врівноважений у щасті й стражданні. Він терплячий і вдоволений тим, що приходить до Нього з ласки Верховного Господа. Він не прагне досягти чогось, пов’язаного з великими труднощами, і тому він завжди радісний. Він — досконалий містик, бо непохитно дотримує настанов свого духовного вчителя. І він сповнений рішучості, бо володіє своїми чуттями. Його не можна збентежити оманливими доказами, бо ніхто не може відвернути його від твердого наміру віддано служити Кр̣шн̣і. Він цілком усвідомлює, що Кр̣шн̣а є вічний Господь, і ніхто не може похитнути його. Всі ці якості дозволяють йому спрямувати свій розум та інтелект виключно на Верховного Господа. Такий рівень відданого служіння зустрічається, звичайно, дуже рідко, але відданий утверджується на ньому, дотримуючись засад бгакті-йоґи. Більше того, Господь каже, що такий відданий дуже дорогий Йому, бо Господь завжди вдоволений усією його діяльністю, яка здійснюється в цілковитій свідомості Кр̣шн̣и.
15 йасма̄н нодвіджате локо
лока̄н нодвіджате ча йах̣
харша̄марша-бгайодвеґаір
мукто йах̣ са ча ме прійах̣
Послівний переклад
йасма̄т—від кого; на—ніколи; удвіджате—хвилюються; локах̣— люди; лока̄т—від людей; на—ніколи; удвіджате—тривожиться; ча—також; йах̣—кожний, хто; харша—від щастя; амарша—нещастя; бгайа—страху; удвеґаіх̣—і тривоги; муктах̣—звільнений; йах̣— хто; сах̣—той; ча—також; ме—Мені; прійах̣—дуже дорогий. Той, хто не турбує нікого й завжди спокійний за будь-яких обставин, хто залишається врівноваженим у щасті й нещасті, не підвладний страху й тривогам, той дуже дорогий Мені. Тут Господь продовжує описувати якості відданого. Відданий ніколи нікому не завдає клопоту, не вселяє почуття страху чи незадоволення й нікому не стоїть на перешкоді. Відданий зичить добра кожному, отже, його вчинки нікого не турбують. Водночас відданий зберігає спокій, якщо хтось турбує його. З Господньої милості він навчився не підпадати зовнішнім впливам. А що він завжди заглиблений у свідомість Кр̣шн̣и, то матеріальні обставини не можуть вивести його з рівноваги. Звичайно, людина з матеріалістичною свідомістю дуже радіє, отримуючи нагоду задовольнити свої чуття і тіло, а бачачи, що хтось задовольняє свої чуття тим, чого немає в неї, вона сумує й заздрить. Очікуючи помсти від свого ворога, вона постійно боїться і занепадає духом, якщо не може здійснити чогось. Але відданий, що завжди трансцендентний до таких перешкод, дуже дорогий Кр̣шн̣і.
16 анапекшах̣ ш́учір дакша
уда̄сı̄но ґата-вйатгах̣
сарва̄рамбга-парітйа̄ґı̄
йо мад-бгактах̣ са ме прійах̣
Послівний переклад
анапекшах̣—нейтральний; ш́учіх̣—чистий; дакшах̣—фахівець; уда̄сı̄нах̣—вільний від турбот; ґата-вйатгах̣—звільнений од будь-якого смутку; сарва-а̄рамбга—від усіх прагнень; парітйа̄ґı̄—той, хто відречений; йах̣—кожний, хто; мат-бгактах̣—Мій відданий; сах̣— він; ме—Мені; прійах̣—дуже дорогий. Мій відданий, який не залежить від перебігу буденних справ, який постійно чистий, досвідчений, вільний від турбот і страждань, який не шукає зиску, — дуже дорогий Мені. Money may be offered to a devotee, but he should not struggle to acquire it. If automatically, by the grace of the Supreme, money comes to him, he is not agitated. Naturally a devotee takes a bath at least twice in a day and rises early in the morning for devotional service. Thus he is naturally clean both inwardly and outwardly. A devotee is always expert because he fully knows the essence of all activities of life and he is convinced of the authoritative scriptures. A devotee never takes the part of a particular party; therefore he is carefree. He is never pained, because he is free from all designations; he knows that his body is a designation, so if there are some bodily pains, he is free. The pure devotee does not endeavor for anything which is against the principles of devotional service. For example, constructing a big building requires great energy, and a devotee does not take to such business if it does not benefit him by advancing his devotional service. He may construct a temple for the Lord, and for that he may take all kinds of anxiety, but he does not construct a big house for his personal relations.
17 йо на хр̣шйаті на двешт̣і
на ш́очаті на ка̄н̇кшаті
ш́убга̄ш́убга-парітйа̄ґı̄
бгактіма̄н йах̣ са ме прійах̣
Послівний переклад
йах̣—той, хто; на—ніколи; хр̣шйаті—дістає задоволення; на—ніколи; двешт̣і—сумує; на—ніколи; ш́очаті—журиться; на—ніколи; ка̄н̇кшаті—бажає; ш́убга—сприятливого; аш́убга—несприятливого; парітйа̄ґı̄—той, хто зрікся; бгакті-ма̄н—відданий; йах̣— той, хто; сах̣—він є; ме—Мені; прійах̣—дорогий. Той, хто не радіє, не сумує, не жадає багато, не нарікає і зрікається як сприятливих, так і несприятливих речей — такий відданий дуже дорогий Мені. Чистого відданого не радують і не засмучують матеріальні прибутки й втрати, він не дуже прагне мати сина або учня і не турбується, коли їх нема. Якщо відданий втратить щось дуже дороге для нього, він не вболіває за ним, і якщо він не досягає бажаного, це не засмучує його. Він трансцендентний як до всієї сприятливої діяльності, так і до будь-яких несприятливих, гріховних вчинків. Він готовий як завгодно ризикувати задля вдоволення Верховного Господа. Ніщо не може перешкодити йому служити Господеві. Такий відданий дуже дорогий Кр̣шн̣і.
TEXTS 18-19
самах̣ ш́атрау ча мітре ча
татга̄ ма̄на̄пама̄найох̣
шı̄тошн̣а-сукга-дух̣кгешу
самах̣ сан̇ґа-віварджітах̣
тулйа-нінда̄-стутір маунı̄
сантушт̣о йена кеначіт
анікетах̣ стгіра-матір
бгактіма̄н ме прійо нарах̣
Послівний переклад
самах̣—рівний; ш́атрау—до ворога; ча—також; мітре—до друга; ча—також; татга̄—так; ма̄на—в честі; апама̄найох̣—і безчесті; ш́ı̄та—в холоді; ушн̣а—спеці; сукга—щасті; дух̣кгешу—і нещасті; самах̣—врівноважений; сан̇ґа-віварджітах̣—вільний від будь- якого поганого спілкування; тулйа—однаковий; нінда̄—наклеп; стутіх̣ — репутація; маунı̄ — мовчазний; сантушт̣ах̣ — задоволений; йена кеначіт—усім; анікетах̣—той, хто не має місця проживання; стгіра—укріплений; матіх̣—в рішучості; бгакті-ма̄н— той, хто присвятив себе служінню Господу; ме—Мені; прійах̣—дорогий; нарах̣—людина. Той, хто однаково ставиться до друзів і ворогів, залишається врівноваженим у шані й ганьбі, за спеки й холоду, в щасті й нещасті, славі й неславі, хто вільний від спілкування, яке забруднює, хто ніколи не говорить даремно і всім задоволений, хто не турбується про житло для себе, укріпився в знанні й присвятив себе відданому служінню — той дуже дорогий Мені. Відданий ніколи не підпадає впливові поганого товариства. Інколи людину вихваляють, а іноді гудять — такою є природа людського суспільства. Відданий же завжди трансцендентний щодо штучної слави й ганьби, щастя й страждань. Він дуже терплячий. Все, що він говорить, пов’язане з Кр̣шн̣ою, і тому його називають мовчазним. Це не означає, що він не повинен говорити, радше, він не повинен вести порожніх балачок. Треба говорити лише про істотне, а найістотніша розмова для відданих — це бесіда про Верховного Господа. Відданий щасливий за будь-яких умов. Іноді він їсть дуже смачні страви, а буває що й ні, але він задоволений в обох випадках. Також не турбується він про побутові блага. Іноді він може жити під деревом, а іноді — в розкішному приміщенні, але ні те, ні інше не приваблює його. Його називають непохитним, бо він укріпився в своїй рішучості й знанні. Ми можемо знайти деякі повторення в описі якостей відданого, але це робиться на те, щоб наочно показати, яких рис характеру повинен набути відданий. Якщо людина не матиме гарних якостей, вона не зможе стати чистим відданим. Нара̄в абгактасйа куто махад-ґун̣а̄х̣ — «невідданий позбавлений чеснот». Якщо хтось хоче, щоб його вважали відданим, він повинен розвивати в собі позитивні якості. Але це не означає, що йому слід докладати до цього надмірних зусиль — діяльність в свідомості Кр̣шн̣и й віддане служіння допомагають розвинути ці якості.
20 йе ту дгарма̄мр̣там ідам̇
йатгоктам̇ парйупа̄сате
ш́раддадга̄на̄ мат-парама̄
бгакта̄с те ’тı̄ва ме прійа̄х̣
Послівний переклад
йе—ті, хто; ту—але; дгарма—релігії; амр̣там—нектар; ідам—це; йатга̄—як; уктам—сказане; парйупа̄сате—повністю присвятивши себе; ш́раддадга̄на̄х̣—з вірою; мат-парама̄х̣—ті, хто вважає, що Я, Верховний Господь, є всім; бгакта̄х̣—віддані; те—вони; атı̄ва—дуже-дуже; ме—Мені; прійа̄х̣—дорогі. Сповнені віри віддані, які слідують цим несхибним шляхом відданого служіння, обравши Мене своєю вищою метою, надзвичайно дорогі Мені. У цій главі, починаючи з другого вірша, зі слів майй а̄веш́йа мано йе ма̄м («спрямовуючи свої думки на Мене») й до йе ту дгарма̄мр̣там ідам («релігія вічної діяльності»), Верховний Господь пояснює шляхи трансцендентного служіння, які ведуть до Нього. Таке служіння дуже любе Господеві, і Він приймає людину, яка служить Йому. На питання Арджуни, хто кращий — той, хто йде шляхом пізнання безособистісного Брахмана, чи той, хто служить Верховному Богові-Особі, Господь відповідає вичерпно й недвозначно, — віддане служіння Верховному Богові-Особі є найкращим з усіх шляхів духовного усвідомлення. Тобто, в цій главі сказано, що людина, спілкуючись з відданими, починає прагнути чистого відданого служіння, і тому вона приймає істинного духовного вчителя, під керівництвом якого починає слухати про Господа й оспівувати Його імена, а також з вірою, прихильністю й відданістю дотримуватись засад служіння Господеві, й відтак залучається до трансцендентного служіння Господу. Саме такий спосіб рекомендовано в даній главі і тому нема ніяких сумнівів, що віддане служіння — єдиний абсолютний шлях до пізнання своєї сутності й досягнення Верховного Бога-Особи. Як з’ясовано в цій главі, імперсональне уявлення про Верховну Абсолютну Істину потрібне лише доти, доки людина не присвячує себе самоусвідомленню. Іншими словами, доки людина позбавлена можливості спілкуватись з чистими відданими, поняття про безособистісне теж матиме користь. Приймаючи безособистісну концепцію Абсолютної Істини, людина працює без бажання насолоджуватись плодами своєї праці, думає й розвиває знання про дух і матерію. Це необхідно аж доки людина не почне спілкуватись з чистим відданим. І якщо їй пощастить розвинути чисте бажання безпосередньо служити в свідомості Кр̣шн̣и, їй не треба крок за кроком долати шлях духовного вдосконалення. Віддане служіння, як це описано в Бгаґавад-ґı̄ті в главах із сьомої по дванадцяту, найбільш притаманне людині. В неї нема потреби турбуватись про матеріальні речі, щоб підтримувати душу в тілі, бо з Господньої милості все приходить саме по собі.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до дванадцятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалося віддане служіння.
TEXTS 1-2
арджуна ува̄ча
пракр̣тім̇ пурушам̇ чаіва
кшетрам̇ кшетра-джн̃ам ева ча
етад ведітум іччга̄мі
джн̃а̄нам̇ джн̃ейам̇ ча кеш́ава
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ідам ш́арı̄рам̇ каунтейа
кшетрам ітй абгідгı̄йате
етад йо ветті там̇ пра̄хух̣
кшетра-джн̃а іті тад-відах̣
Послівний переклад
арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; пракр̣тім—природу; пурушам— того, хто насолоджується; ча—також; ева—неодмінно; кшетрам— поле; кшетра-джн̃ам—того, хто знає поле; ева—неодмінно; ча— також; етат—усе це; ведітум—зрозуміти; іччга̄мі—я бажаю; джн̃а̄нам—знання; джн̃ейам—предмет знання; ча—також; кеш́ава—о Кр̣шн̣о; ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; ідам—це; ш́арı̄рам—тіло; каунтейа—син Кунтı̄; кшетрам—поле; іті — таким чином; абгідгı̄йате — називають; етат — це; йах̣ — той, хто; ветті—знає; там—він; пра̄хух̣—називають; кшетра- джн̃ах̣—той, хто знає поле; іті—таким чином; тат-відах̣—тими, хто знає це. Арджуна сказав: О мій дорогий Кр̣шн̣о, я хочу дізнатись про пракр̣ті (природу), про пурушу (того, хто насолоджується), про поле і того, хто знає поле, про знання і про об’єкт пізнання.
Верховний Бог-Особа сказав: Тіло, о син Кунтı̄, називають полем; а того, хто знає тіло, називають тим, хто знає поле. Арджуна хоче дізнатись, що є пракр̣ті, або природа; що є пуруша, той, хто насолоджується; що є кшетра, поле; хто такий кшетра-джн̃а, той, хто знає поле, і що таке знання і об’єкт пізнання. Коли Арджуна спитав Кр̣шн̣у про все це, Кр̣шн̣а пояснив, що це тіло називають полем, а того, хто знає тіло, називають знаючим поле. Це тіло є полем діяльності обумовленої душі. Обумовлена душа, яка потрапила до пастки матеріального існування, намагається панувати над матеріальною природою. Тому, згідно із своєю здатністю панувати над матеріальною природою, обумовлена душа отримує відповідне поле діяльності. Цим полем діяльності є тіло. Що ж таке тіло? Тіло утворене з чуттів. Обумовлена душа хоче відчувати насолоду, задовольняючи свої чуття, і, згідно з її здатністю насолоджуватись, їй дається тіло, тобто поле діяльності. Тому тіло називають кшетрою, або полем діяльності обумовленої душі. А того, кому слід не ототожнювати себе з тілом, називають кшетра-джн̃а, тим, хто знає поле. Неважко збагнути різницю між полем і тим, хто знає його, між тілом і тим, хто знає тіло. Кожна людина здатна побачити, що від дитинства й до старості вона зазнає численних тілесних змін і проте залишається одною й тою ж особистістю. Таким чином, існує різниця між тим, хто знає поле діяльності, й самим полем діяльності. Жива обумовлена душа може таким чином збагнути, що вона відмінна від тіла. На початку Бгаґавад-ґı̄ти сказано — дехіно ’смін — жива істота перебуває в тілі, тіло ж змінюється від дитинства до отроцтва, від отроцтва до юності й від юності до старості, і людина знає, що тіло, яким вона володіє, змінюється. Власник тіла, безумовно, є кшетра-джн̃а. Інколи ми думаєм: «я щасливий», «я чоловік», «я жінка», «я собака», «я кішка». Все це — тілесні позначення знаючого. Сам же він відмінний од тіла. Хоча ми використовуємо багато зовнішніх атрибутів — одяг тощо, нам відомо, що ми відмінні від них. Так само, трохи поміркувавши, можна дійти висновку, що ми відмінні од тіла. Мене, вас, кого-небудь іще, хто володіє тілом, називають кшетра-джн̃а, тим, хто знає поле діяльності, а тіло називають кшетрою, власне полем діяльності.
В перших шести главах Бгаґавад-ґı̄ти описано знавця тіла (живу істоту), а також обставини, за яких вона може усвідомити Верховного Господа. В середніх шести главах Бгаґавад-ґı̄ти йде мова про Верховного Бога-Особу та взаємостосунки індивідуальної душі з Наддушею у відданому служінні. В цих главах з’ясовано вище становище Верховного Бога-Особи й підпорядковане — індивідуальної душі. Живі істоти підлеглі Господу за всіх обставин, але, забувши про це, вони страждають. Просвітлені завдяки праведній діяльності, вони звертаються до Верховного Господа в різних випадках: у стражданні, в злиднях, з цікавості та в пошуках знання. Про це також вже йшла мова. Далі, починаючи з тринадцятої глави, пояснюється, яким чином жива істота вступає в зв’язок з матеріальною природою, як вона шукає звільнення на шляхах кармічної діяльності, розвитку знання і відданого служіння, і як Верховний Господь звільнює її. Пояснено також, яким чином жива істота, яка цілком відмінна від матеріального тіла, споріднюється з ним.
3 кшетра-джн̃ам̇ ча̄пі ма̄м̇ віддгі
сарва-кшетрешу бга̄рата
кшетра-кшетраджн̃айор джн̃а̄нам̇
йат тадж джн̃а̄нам̇ матам̇ мама
Послівний переклад
кшетра-джн̃ам—той, хто знає поле; ча—також; апі—неодмінно; ма̄м—Мене; віддгі—знай; сарва—усіх; кшетрешу—у тілесних полях; бга̄рата—син Бгарати; кшетра—поле діяльності (тіло); кшетра-джн̃айох̣—той, хто знає поле; джн̃а̄нам—знання про; йат— те, що; тат—це; джн̃а̄нам—знання; матам—судження; мама— Моє. О нащадку Бгарати, ти повинен зрозуміти, що Я також перебуваю в усіх тілах і знаю їх, і що розуміння тіла й того, хто знає його, називають знанням. Таке Моє слово. Обмірковуючи питання, що стосуються тіла і його знавця, душі й Наддуші, ми мусимо розглянути три різні теми: Господь, жива істота і матерія. В кожному полі діяльності, в кожному тілі присутні дві душі: індивідуальна і верховна. Наддуша є повновладною експансією Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, і тому Кр̣шн̣а каже: «Я також є тим, хто знає, але не одне окреме тіло, а всі тіла, як Верховний Усевідаючий. Я присутній в кожному тілі у вигляді Парама̄тми, Наддуші».
Той, хто, виходячи із Бгаґавад-ґı̄ти, в усіх подробицях вивчає питання про поле діяльності й про того, хто знає це поле, зможе досягти знання.
Господь каже: «Я той, хто знає поле діяльності, перебуваючи в кожному окремому тілі». Індивід може знати своє власне тіло, але він не володіє знанням про інші тіла. Верховний Бог-Особа, що присутній у всіх тілах у вигляді Наддуші, знає все про всі тіла. Господь знає всі тіла всіх різноманітних форм життя. Громадянин може знати все про свою ділянку землі, однак цар знає не лише про справи свого палацу, але й про всі приватні володіння своїх підданих. Так само, жива істота може особисто володіти певним тілом, але Верховний Господь — володар усіх тіл. Цар є справжнім володарем держави, а громадянин — другорядним. Так само і Верховний Господь є верховний володар усіх тіл.
Тіло складається з чуттів. Верховний Господь є Хр̣шı̄кеш́а, тобто «володар чуттів». Він — істинний повелитель чуттів, так само, як цар насправді керує всіма державними справами, а влада громадян має другорядний характер. Господь каже: «Я також той, хто знає». Це означає, що Він — верховний знавець, індивідуальна ж душа володіє знанням лише про своє конкретне тіло. У ведичній літературі це виражено таким чином:
кшетра̄н̣і хі ш́арı̄ра̄н̣і
бı̄джам̇ чапі ш́убга̄ш́убге
та̄ні ветті са йоґа̄тма̄
татах̣ кшетра-джн̃а учйате
Тіло називається кшетра, і в ньому мешкає його власник, а також Верховний Господь, який знає і тіло, і його власника. Тому Його називають тим, хто знає всі поля. Різницю між полем діяльності, тим, хто знає діяльність і верховним знавцем діяльності далі описано так. Досконале знання про природне походження та будову тіла, про справжню природу та статус індивідуальної душі та про істинне верховне становище Наддуші називають у ведичній літературі джн̃а̄на. Це слова Кр̣шн̣и. Знання полягає в розумінні того, що душа і Наддуша єдині і все ж таки відмінні одна від одної. Людина, яка не усвідомлює поля діяльності й того, хто знає про діяльність, не володіє досконалим знанням. Потрібно усвідомити становище пракр̣ті (природи); пуруші (того хто насолоджується природою) й ı̄ш́вари (того, хто знає і керує природою й окремою душею). Треба розрізняти їхні становища. Не можна плутати художника з картиною й мольбертом. Матеріальний світ, тобто поле діяльності, являє собою природу; жива істота насолоджується природою, а над природою та живими істотами стоїть верховний правитель, Бог-Особа. Мовою Вед (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 1.12) це виражено так: бгокта̄ бгоґйам̇ преріта̄рам̇ ча матва̄ / сарвам̇ проктам̇ трі-відгам̇ брахмам етат. Існують три концепції Брахмана: пракр̣ті є Брахман у вигляді поля діяльності, джı̄ва (індивідуальна душа) також є Брахман і прагне керувати матеріальною природою, а домінує над цими двома також Брахман, але Він — істинний володар.
In this chapter it will also be explained that out of the two knowers, one is fallible and the other is infallible. One is superior and the other is subordinate. One who understands the two knowers of the field to be one and the same contradicts the Supreme Personality of Godhead, who states here very clearly, “I am also the knower of the field of activity.” One who misunderstands a rope to be a serpent is not in knowledge. There are different kinds of bodies, and there are different owners of the bodies. Because each individual soul has his individual capacity for lording it over material nature, there are different bodies. But the Supreme also is present in them as the controller. The word ca is significant, for it indicates the total number of bodies. That is the opinion of Śrīla Baladeva Vidyābhūṣaṇa. Kṛṣṇa is the Supersoul present in each and every body apart from the individual soul. And Kṛṣṇa explicitly says here that real knowledge is to know that the Supersoul is the controller of both the field of activities and the finite enjoyer.
4 тат кшетрам̇ йач ча йа̄др̣к ча
йад-віка̄рі йаташ́ ча йат
са ча йо йат-прабга̄ваш́ ча
тат сама̄сена ме ш́р̣н̣у
Послівний переклад
тат—це; кшетрам—поле діяльності; йат—котре; ча—також; йа̄др̣к—як воно є; ча—також; йат—маючи яке; віка̄рі—змінюється; йатах̣—звідки; ча—також; йат—котре; сах̣—він; ча—також; йах̣—хто; йат—мавши яке; прабга̄вах̣—вплив; ча—також; тат—це; сама̄сена—коротко; ме—від Мене; ш́р̣н̣у—зрозумій. Слухай далі, Я стисло опишу тобі поле діяльності та його природу, те, як воно змінюється, звідки виникає, а також — хто знає це поле і як саме він впливає на нього. Господь описує поле діяльності й того, хто знає це поле, в їх первинному стані. Варто знати будову тіла, якими є елементи, що з них воно складається, хто керує його діяльністю, як воно змінюється, звідки походять ці зміни, що його породжує, навіщо воно існує, яка кінцева мета окремої індивідуальної душі й якою є її істинна форма. Варто також зрозуміти різницю між індивідуальною душею і Наддушею, їхній різний вплив, потенції тощо. Щоб з’ясувати все це, необхідно зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту безпосередньо виходячи з описів, які дав Верховний Бог-Особа. Однак слід бути уважним, щоб уникнути помилкового судження, ніби Верховний Бог-Особа, що присутній в кожному тілі, й індивідуальна душа, джı̄ва, — одне й те ж. Це рівносильно тому, що ставити знак рівності між могутнім й безсилим.
5 р̣шібгір бахудга̄ ґітам̇
чгандобгір вівідгаіх̣ пр̣тгак
брахма-сӯтра-падаіш́ чаіва
хетумадбгір вініш́чітаіх̣
Послівний переклад
р̣шібгіх̣—освіченими мудрецями; бахудга̄—багатьма шляхами; ґı̄там—описано; чгандобгіх̣—ведичними гімнами; вівідгаіх̣—різними; пр̣тгак—по-різному; брахма-сӯтра—Веда̄нти; падаіх̣—афоризмами; ча—також; ева—неодмінно; хету-мадбгіх̣—з причиною й наслідком; вініш́чітаіх̣—докладними. Багато мудреців в різних ведичних писаннях описали знання про поле діяльності і того, хто знає діяльність. У найбільш цілісному вигляді його представляє Веда̄нта-сӯтра з вичерпним поясненням причин і наслідків. Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, — найвищий авторитет з цього знання. Але, за звичаєм, обізнані вчені й визнані авторитети завжди посилаються на своїх попередників. Кр̣шн̣а пояснює це надзвичайно суперечливе питання про двоїстість та неподільність індивідуальної душі й Наддуші, посилаючись на святі писання, на авторитет Веда̄нти. Спочатку Він каже, що це сходиться з думкою багатьох мудреців. Щодо мудреців, то окрім Нього Самого, Вйа̄садева, автор Веда̄нта-сӯтри, є великий мудрець, і у Веда̄нта-сӯтрі він чудово з’ясував природу двоїстості. Батько Вйа̄садеви, Пара̄ш́ара, також великий мудрець, і він писав у своїх книгах з релігії: ахам твам̇ ча татга̄нйе... — „Ми — ти, я й різноманітні інші живі істоти — трансцендентні, хоча й перебуваємо в матеріальних тілах. Тепер на нас впливають, згідно з нашою кармою, три ґун̣и матеріальної природи. Тому дехто перебуває на вищому рівні, дехто — в нижчій природі. Вища та нижча природи існують внаслідок невігластва й проявляються в незчисленній множині живих істот. Але Наддуша трансцендентна, бо вона непохибна й не опоганена трьома ґун̣ами матеріальної природи». Таке розмежування душі, Наддуші й тіла проведено і в первісних Ведах, особливо в Кат̣га Упанішаді. Багато великих мудреців пояснювали це, Пара̄ш́ару ж вважають головним серед них.
Слово чгандобгіх̣ стосується різної ведичної літератури. Наприклад, Таіттірı̄йа Упанішада, яка є відгалуженням Йаджур Веди, описує природу, живу істоту й Верховного Бога-Особу.
Як вже стверджувалося, кшетра — це поле діяльності, і є два види кшетра-джн̃а: індивідуальна жива істота й верховна жива істота. Як стверджується в Таіттірı̄йа Упанішаді (2.5), брахма пуччгам̇ пратішт̣га̄. Залежність існування від наявності їжі є проявом енерґії Верховного Господа, і це відоме як анна-майа. Таким є матеріалістичний підхід до розуміння Всевишнього. Далі йде пра̄н̣а-майа; це означає, що, усвідомивши присутність Верховної Абсолютної Істини в їжі, жива істота може збагнути Абсолютну Істину вже в ознаках життя або в різних формах життя. В джн̃а̄на-майі пізнання виходить за межі ознак життя й піднімається до рівня мислення, почуттів і волевиявів. Віджн̃а̄на-майа, або усвідомлення Брахмана, приходить тоді, коли саму живу істоту відрізняють од її розуму та ознак життя. Найвищим ступенем є а̄нанда-майа, осягнення всеблаженної природи. Таким чином, є п’ять ступенів реалізації Брахмана, які називають брахма пуччгам. Із цих п’яти перші три ступені — анна-майа, пра̄н̣а-майа, джн̃а̄на-майа — пов’язані з полем діяльності живих істот. Верховний Господь, якого називають а̄нанда-майа, посідає трансцендентне становище стосовно всіх полів діяльності. Веда̄нта-сӯтра також описує Верховного Господа за допомогою вислову а̄нанда-майо ’бгйа̄са̄т, це означає, що Верховний Бог-Особа за Своєю природою сповнений радості. Щоб насолоджуватись Своїм трансцендентним блаженством, Він поширює Себе у віджн̃а̄на-майі, пра̄н̣а-майі, джн̃а̄на-майі та анна-майі. Вважають, що жива істота насолоджується в полі діяльності, але а̄нанда-майа відрізняється від неї. Це означає, що коли жива істота вирішує насолоджуватись, зв’язавши себе з а̄нанда-майею — вона стає досконалою. Таким є правдивий опис Верховного Господа як верховного знавця поля, живої істоти як підлеглого знавця і природи поля діяльності. Ці істини слід відшукувати на сторінках Веда̄нта, тобто Брахма, сӯтри.
Тут згадано, що афоризми Веда̄нта-сӯтри досконало упорядковані за принципом причини й наслідку. Деякі сӯтри, або афоризми, такі: на війад аш́рутех̣ (2.3.2), на̄тма̄ ш́рутех̣ (2.3.18) і пара̄т ту тач-чгрутех̣ (2.3.40). Тобто, перший афоризм вказує на поле діяльності, другий вказує на живу істоту, а третій — на Верховного Господа, суммум бонум усіх проявлень різних істот.
TEXTS 6-7
маха̄-бгӯта̄нй ахан̇ка̄ро
буддгір авйактам ева ча
індрійа̄н̣і даш́аікам̇ ча
пан̃ча чендрійа-ґочара̄х̣
іччга̄ двешах̣ сукгам̇ дух̣кгам̇
сан̇ґга̄таш́ четана̄ дгр̣тіх̣
етат кшетрам̇ сама̄сена
са-віка̄рам уда̄хр̣там
Послівний переклад
маха̄-бгӯта̄ні—великі елементи; ахан̇ка̄рах̣—оманне его; буддгіх̣— інтелект; авйактам—непроявлене; ева—неодмінно; ча—також; індрійа̄н̣ı̄—чуття; даш́а-екам—одинадцять; ча—також; пан̃ча—п’ять; ча—також; індрійа-ґо-чара̄х̣—об’єктів чуття; іччга̄—бажання; двешах̣—ненависть; сукгам—щастя; дух̣кгам—нещастя; сан̇ґга̄тах̣— сукупність; четана̄—ознаки життя; дгр̣тіх̣—переконання; етат— усе це; кшетрам—поле діяльності; сама̄сена—у підсумку; са-віка̄рам—із взаємодіями; уда̄хр̣там—наочно показано. П’ять великих елементів, оманне его, інтелект, непроявлене, десять чуттів і розум, п’ять об’єктів чуттів, бажання, ненависть, щастя, горе, сукупність усього, ознаки життя, переконання — всі вони, як вважають, складають разом поле діяльності та його взаємодії. На підставі достовірних тверджень великих мудреців, ведичних гімнів й афоризмів Веданта-сӯтри можна зробити висновок, що складовими частинами цього світу є насамперед: земля, вода, вогонь, повітря й ефір. Це п’ять головних елементів (маха̄-бгӯта). Потім ідуть оманне его, інтелект й непроявлений стан трьох ґун̣ природи. Для накопичення знання служать п’ять органів чуття: очі, вуха, ніс, язик, орган дотику. Ще ми маєм п’ять органів дії: орган мовлення, ноги, руки, анус та ґеніталії. Над чуттями стоїть розум, котрий перебуває всередині і якого можна назвати внутрішнім органом чуття. Таким чином, враховуючи розум, загалом є одинадцять органів чуття. Крім того, існують об’єкти чуттєвого сприйняття: нюхові, смакові, зорові, дотикові й звукові. Сукупність цих двадцяти чотирьох елементів і є поле діяльності. Якщо провести аналітичне дослідження кожного з цих двадцяти чотирьох елементів, можна дістати чітке уявлення про поле діяльності. Далі йдуть бажання, ненависть, щастя й страждання, які представляють взаємодії п’яти головних елементів грубого тіла. Ознаки життя, представлені свідомістю й переконаннями, є виявами тонкого тіла — розуму, оманного его та інтелекту. Ці тонкі елементи також входять до складу поля діяльності.
П’ять головних елементів є грубим проявленням оманного его, яке, в свою чергу, є проявом первинної стадії оманного его, що термінологічно виражено як «матеріалістична концепція», або та̄маса-буддгі, інтелект у невігластві. Це, в свою чергу, представляє непроявлений стан трьох ґун̣ матеріальної природи. Модуси матеріальної природи в непроявленому стані називають прадга̄ною.
Той, хто бажає дізнатись більше про двадцять чотири елементи та їх взаємодію, повинен детальніше вивчати філософію. В Бгаґавад-ґı̄ті ці питання висвітлені лише оглядно.
Тіло є полем діяльності всіх цих чинників, і в ньому відбуваються зміни шести типів: тіло народжується, росте, існує, відтворюється, старіє й, зрештою, зникає. Таким чином, це поле є тимчасовим явищем. Однак кшетра-джн̃а, той, хто знає поле, його власник, має зовсім іншу природу.
TEXTS 8-12
ама̄нітвам адамбгітвам
ахім̇са̄ кша̄нтір а̄рджавам
а̄ча̄рйопа̄санам̇ ш́аучам̇
стгаірйам а̄тма-вініґрахах̣
індрійа̄ртгешу ваіра̄ґйам
анахан̇ка̄ра ева ча
джанма-мр̣тйу-джара̄-вйа̄дгі-
дух̣кга-доша̄нударш́анам
асактір анабгішван̇ґах̣
путра-да̄ра-ґр̣ха̄дішу
нітйам̇ ча сама-чіттатвам
ішт̣а̄нішт̣опапаттішу
майі ча̄нанйа-йоґена
бгактір авйабгіча̄рін̣ı̄
вівікта-деш́а-севітвам
аратір джана-сам̇саді
адгйа̄тма-джн̃а̄на-нітйатвам̇
таттва-джн̃а̄на̄ртга-дарш́анам
етадж джн̃а̄нам іті проктам
аджн̃а̄нам̇ йад ато ’нйатга̄
Послівний переклад
ама̄нітвам—скромність; адамбгітвам—відсутність гордощів; ахім̇са̄ — незастосування насильства; кша̄нтіх̣ — терпимість; а̄рджавам—простота; а̄ча̄рйа-упа̄санам—наближення до істинного духовного вчителя; ш́аучам—чистота; стгаірйам—стійкість; а̄тма-вініґрахах̣—самовладання; індрійа-артгешу—у тому, що стосується чуттів; ваіра̄ґйам—відречення; анахан̇ка̄рах̣—відсутність оманного егоїзму; ева—неодмінно; ча—також; джанма—народження; мр̣тйу—смерть; джара̄—старість; вйа̄дгі—і хвороба; дух̣кга—нещастя; доша—зло; анударш́анам—спостерігання; асактіх̣—відсутність прив’язаності; анабгішван̇ґах̣—відсутність спілкування; путра—до сина; да̄ра—дружини; ґр̣ха-а̄дішу—домівки тощо; нітйам—постійна; ча—також; сама-чіттатвам—рівновага; ішт̣а—бажаного; анішт̣а—небажаного; упапаттішу—в отримуванні; майі—Мені; ча—також; ананйа-йоґена—чистим відданим служінням; бгактіх̣—відданість; авйабгіча̄рін̣ı̄—постійна; вівікта—до самотнього; деш́а—місця; севітвам—прагнення; аратіх̣—відсутність прив’язаностей; джана-сам̇саді—до людського загалу; адгйа̄тма—що стосується душі; джн̃а̄на—у знанні; нітйатвам—постійність; таттва-джн̃а̄на—знання істини; артга—задля мети; дарш́анам—філософія; етат—усе це; джн̃а̄нам—знання; іті—таким чином; проктам — проголошую; аджн̃а̄нам — невігластво; йат — те, що; атах̣—від цього; анйатга̄—усе інше. Скромність; відсутність гордощів; відмова од насильства; терпимість; звернення до істинного духовного вчителя; простота; чистота; стійкість; самодисципліна; відмова від об’єктів чуттєвого задоволення; відсутність оманного его; усвідомлення того, що народження, смерть, старість і хвороби є зло; відсутність прихильностей; свобода від затягуючого впливу дітей, дружини, домівки тощо; спокій перед лицем приємних і неприємних подій; постійна і чиста відданість Мені; прагнення жити самотньо; відмежованість від загальної маси людей; визнання важливості самореалізації; філософський пошук Абсолютної Істини — все це Я проголошую знанням, а все, що б не існувало окрім цього, є невігластво. Такий процес пізнання нерозумні люди інколи помилково вважають за взаємодію елементів поля діяльності. Насправді ж це шлях істинного пізнання. Якщо людина визнає його, то перед нею відкривається можливість наблизитись до Абсолютної Істини. Цей шлях не є взаємодією двадцяти чотирьох елементів, які описувались вище. Він є засобом вибратися з пастки, утвореної цими елементами. Втілена душа погноблена в тілі, яке просто є оболонкою, що складається з двадцяти чотирьох елементів, і змальований тут шлях пізнання є засобом вибратись із неї. Серед усіх способів пізнання, що їх було описано, найбільше значення має перший рядок одинадцятого вірша: майі ча̄нанйа-йоґена бгактір авйабгіча̄рін̣ı̄ — шлях пізнання приводить до неподільного чистого відданого служіння Господу. Тому, якщо людина не може або не хоче звернутись до трансцендентного служіння Господу, інші дев’ятнадцять положень будуть небагатого варті. Однак, якщо вона звернеться до відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и, то інші дев’ятнадцять положень природним чином розвинуться в ній. Як сказано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.18.12): йасйа̄сті бгактір бгаґаватй акін̃чана̄ сарваір ґун̣аіс татра сама̄сате сура̄х̣ — «усі позитивні якості знання самі по собі розвиваються в того, хто досяг стадії відданого служіння». Істотно важливим є принцип прийняття істинного духовного вчителя, про що йдеться у восьмому вірші. Це абсолютно необхідно навіть для того, хто уже звернувся до відданого служіння. Відтоді, як людина знайде істинного духовного вчителя, для неї починається трансцендентне життя. Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, стверджує тут недвозначно, що такий спосіб пізнання є істинним шляхом. Все, що придумане і виходить за межі цього, позбавлене всякого глузду.
Положення, що стосуються знання й які описано тут, можна проаналізувати наступним чином. Скромність означає, що людина не повинна прагнути шани від інших. Матеріалістичне уявлення про життя викликає в нас сильне бажання того, щоб інші нас шанували, однак з погляду людини, наділеної досконалим знанням, тобто людини, яка розуміє, що вона не є тілом, все, що стосується тіла, — як честь, так і ганьба, — є марнота. Не варто жадати такої матеріальної облуди. Люди пристрасно бажають прославитись своїми релігійними переконаннями, і тому інколи буває так, що, не розуміючи основних положень релігії, людина приєднується до якої-небудь групи, яка насправді зовсім не тримається релігійних засад, а потім проголошує себе ментором у релігійних справах. Щодо справжнього поступу в духовній науці, то наявність його можна виявити за допомогою певного критерію. Таким критерієм є положення, які наведено в даних віршах.
Коли кажуть про ненасильство, то звичайно розуміють його як відмову від убивства або пошкодження тіла, але справжнє його значення полягає в тому, що не можна ставати причиною страждань інших. Більшість людей внаслідок свого невігластва обплутані тенетами матеріалістичних уявлень про життя, і тому постійно зазнають матеріальних страждань. Й доки людина не сприяє піднесенню інших людей до рівня духовного знання, вона чинить насильство. Потрібно робити все можливе, щоб поширювати істинне знання серед людей, щоб просвітити їх і дати їм можливість звільнитись від матеріальних тенет. Це і є ненасильство.
Терпимість означає, що людина готова зносити образи й зневагу з боку інших. Той, хто розвиває духовне знання, неодмінно зазнає численних образ і кривди. Цього слід чекати, бо саме так влаштовано матеріальну природу. Навіть п’ятирічний хлопчик Прахла̄да, який присвятив себе розвитку духовного знання, опинився в небезпеці, коли його батько став вороже ставитись до синового благочестя. Й коли батько всіляко намагався вбити його, Прахла̄да терпляче зносив це. Отже, поступ в духовному знанні часто пов’язаний з численними перешкодами, однак ми повинні бути толерантними і рішуче йти вперед.
Простота означає, що людина повинна бути настільки відвертою, щоб, без усякої дипломатії, змогти розкрити очі на правду навіть ворогові. Дуже важливо, щоб людина погодилась прийняти духовного вчителя, бо без настанов істинного духовного вчителя проґрес в духовній науці неможливий. Слід підійти до духовного вчителя з усім смиренням й усіма силами служити йому, щоб задовольнити його й отримати його благословення. Істинний духовний вчитель є представник Кр̣шн̣и, будь-яке його благословення одразу ж дозволяє учневі досягти проґресу в духовному знанні, навіть якщо він ще не впорядкував своє життя, або ж йому стає легше дотримуватись життєвих засад, якщо він беззастережно служить духовному вчителеві.
Чистота є невід’ємною умовою поступу в духовнім житті. Є два різновиди чистоти: зовнішня й внутрішня. Зовнішньої чистоти досягають омовінням, а для того, щоб бути чистим внутрішньо, необхідно постійно думати про Кр̣шн̣у й виспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Такий спів і роздуми очищують розум від нашарувань пилу, утвореного минулою кармою.
Стійкість означає, що людина повинна з рішучістю вдосконалювати своє духовне життя. Без такої рішучості неможливо досягти відчутного проґресу. Самодисципліна означає, що людина повинна відкидати все шкідливе для духовного поступу. Варто привчити себе до цього і нехтувати всім тим, що гальмує духовний розвиток. У цьому полягає істинне відречення. Чуття настільки сильні, що завжди намагаються отримати задоволення. Не потрібно потурати таким зайвим бажанням. Чуття слід задовольняти лише до тої міри, щоб це не заважало виконувати свої обов’язки на шляху духовного поступу. Найбільш важливим і некерованим органом чуття є язик. У людини, яка приборкала свій язик, з’являється можливість упокорити й інші чуття. Язик призначений на те, щоб відчувати смак і створювати звукові вібрації. Тому, постійно гамуючи бажання язика, треба зробити так, щоб він смакував рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і, й співав Харе Кр̣шн̣а маха̄-мантру. Що стосується очей, то їм не варто дозволяти бачити щось, окрім прекрасного образу Кр̣шн̣и. Це дозволить керувати очима. Так само й вухам належить слухати розповіді про Кр̣шн̣у, а носом вдихати аромат квітів, запропонованих Йому. Таким є шлях відданого служіння, і слід зрозуміти, що Бгаґавад-ґı̄та̄ дохідливо роз’яснює цю науку відданого служіння. Віддане служіння — головна і єдина мета. Нерозумні коментатори Бгаґавад-ґı̄ти намагаються звернути розум читача до інших тем, але Бгаґавад-ґı̄та̄ не розглядає ніяких інших питань, окрім відданого служіння.
Оманне его означає, що ми вважаємо себе за своє тіло. Коли людина розуміє, що вона не є це тіло, а духовна душа, тоді пробуджується її істинне его. Его завжди з душею. Зрозумівши згубність оманного его, ми повинні віднайти істинне его. У ведичній літературі (Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішада 1.4.10) сказано: ахам̇ брахма̄смі — «я є Брахман, я є дух». Це «я є», відчування власного «я», існує також і на стадії самоусвідомлення, за якої людина досягає звільнення. Відчування «я є» являє собою его, але коли таке відчування «я є» переносять на тимчасове тіло, воно стає оманним его. Коли усвідомлення свого «я» пов’язується з дійсністю, це — істинне его. Існують філософи, які кажуть, що ми повинні відмовитись од свого его, але ми не можемо цього зробити, тому що «его» означає «особистість». Але від оманного ототожнення себе з тілом, безсумнівно, треба відмовитись.
Потрібно спробувати всвідомити, що народження, смерть, старість і хвороби несуть нам страждання. Те, як народжується дитина, описано в різній ведичній літературі. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам яскраво змальовано світ ненародженої дитини, її перебування в утробі матері, її страждання тощо. Потрібно ясно усвідомити, що народження пов’язане із стражданнями. Ми забуваємо всі муки, яких зазнали в утробі матері, тому ми й не прагнемо вирішити проблему все нових і нових народжень та смерті. Так само, людина, що помирає, зазнає різноманітних страждань, про які також згадано в достовірних писаннях. Це варте розгляду. Що ж стосується хвороб та старості, то з ними кожна людина спізнається на власному досвіді. Ніхто не хоче хворіти й ставати старим, але цього не уникнути. Доки ми не надбаєм песимістичного погляду на матеріальне життя, зважаючи на страждання, що пов’язані з народженням, смертю, похилим віком та хворобами, доти у нас не буде стимулу вдосконалювати життя духовне.
Відсутність прив’язаності до дітей, дружини й домівки не означає, що треба позбутись усіх почуттів до них. Ми любимо їх, такою є наша природа. Але коли вони не сприяють духовному поступові, то не слід прив’язуватись до них. Свідомість Кр̣шн̣и — це найкращий шлях до того, щоб створити в домівці приємну атмосферу. Той, хто перебуває цілком в свідомості Кр̣шн̣и, може зробити своє сімейне життя щасливим, тому що діяльність у свідомості Кр̣шн̣и зовсім не важка. Потрібно лише оспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, споживати рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і, розмовляти на теми Бгаґавад-ґı̄ти і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам і поклонятись Божествам. Ці чотири різновиди діяльності зроблять людину щасливою. Треба навчити цьому своїх рідних. Можна збиратись уранці та ввечорі, й усією родиною співати Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Якщо, дотримуючись цих чотирьох засад, людині вдасться скерувати життя своєї сім’ї в таке річище й привести її до свідомості Кр̣шн̣и, то їй немає потреби відмежовуватись од сім’ї і вдаватись до життя у відреченні. Але, якщо атмосфера в сім’ї негожа, несприятлива духовному розвиткові, треба відмовитись од сімейного життя. Слід пожертвувати всім заради того, щоб пізнати Кр̣шн̣у й служити Йому, як це зробив Арджуна. Арджуна не хотів убивати своїх родичів, але, зрозумівши, що вони були перепоною на шляху до усвідомлення Кр̣шн̣и, він підкоривсь вказівкам Господа, вступив у битву й убив їх. Що б там не було, треба бути незалежним від радощів та злиднів сімейного життя, тому що в цьому світі людина не може бути цілком щасливою або ж зовсім нещасною.
Щастя та горе супроводжують матеріальне життя, і потрібно навчитись миритися з ними, як того вчить Бгаґавад-ґı̄та̄. Неможливо затримати появу або зникнення щастя й горя, тому необхідно відмежуватись від матеріалістичного способу життя й бути толерантним у обох випадках. Звичайно, здобуваючи щось бажане, ми почуваємося щасливими, а коли здибаємось із прикрощами — сумуємо. Але, якщо ми по-справжньому перебуваємо на духовному рівні, такі речі не хвилюватимуть нас. Щоб досягти такого стану, необхідно рішуче присвятити себе відданому служінню Кр̣шн̣і. Віддане служіння Кр̣шн̣і означає неухильно з любов’ю служити Кр̣шн̣і дев’ятьма способами: виспівувати імена Господа, слухати про Нього, поклонятись Йому, шанувати Його тощо, як про те сказано в останньому вірші дев’ятої глави. Треба слідувати цьому.
Коли людина звикне до духовного способу життя, вона, цілком природно, не захоче спілкуватись з матеріалістами. Це суперечитиме її бажанням. Щоб перевірити себе, подивіться, чи сильна у вас схильність жити самотньо, без зайвого спілкування. Звичайно, відданий не має смаку до надмірних занять спортом, відвідин кіно й світських розваг, бо він розуміє, що все це є лише даремна трата часу. Є багато вчених і філософів, які досліджують статеве життя або щось інше, однак, згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, така дослідницька діяльність та філософські роздумування нічого не варті. Все це до тої чи іншої міри безглузде. Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, людина повинна досліджувати, за допомогою філософського пошуку, природу душі. Розвідувати треба власну сутність. Саме це і рекомендується тут.
Щодо самореалізації, то тут ясно сказано, що бгакті-йоґа найбільш придатна для цього. Тільки-но виникає питання про віру, треба розглядати взаємостосунки індивідуальної душі та Наддуші. Індивідуальна душа й Наддуша не можуть бути тотожними, принаймні з погляду концепції бгакті, тобто концепції життя у відданості Господу. Таке служіння індивідуальної душі Парама̄тмі, як тут ясно вказано, — вічне, нітйам. Отже, бгакті, тобто віддане служіння, є вічним. Людина повинна ствердитись у такому філософському переконанні.
Це пояснюється в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.2.11): ваданті тат татва-відас таттвам̇ йадж джн̃а̄нам адвайам — «ті, хто справді пізнали Абсолютну Істину, розуміють, що Верховну Сутність осягають в трьох різних аспектах: як Брахмана, Парама̄тму і Бгаґава̄на». Усвідомити Бгаґава̄на означає досягти вершини пізнання Абсолютної Істини, і тому треба прийти на рівень розуміння Верховного Бога-Особи й відтак повністю присвятити себе відданому служінню Йому. В цьому полягає досконалість знання.
Подібно до сходин, які починаються з першого поверху й закінчуються на останньому, шлях осягнення Верховної Істини починається із смиренності й закінчується пізнанням Абсолютного Бога- Особи. Цими сходинами піднімається багато людей: одні з них досягли першого чи другого поверху, другі — третього і так далі. Однак, якщо людина не досягла найвищого поверху, тобто не усвідомила Кр̣шн̣у, — вона все ще перебуває на нижчому ступені знання. А на того, хто має намір змагатись з Богом й водночас подальше розвивати духовне знання, очікує невдача. Тут ясно сказано, що без смирення чи навряд можна щось зрозуміти. Вважати себе Богом є зухвальство вищого ґатунку. Хоча матеріальна природа, яка діє згідно із суворими законами, повсякчас торсає живу істоту, та, сповнена невігластва, продовжує вважати себе Богом. Отже, знання починається з ама̄нітва — смирення. Слід бути скромним і знати, що ми підлягаємо Верховному Господеві. Повставши проти Бога, жива істота потрапляє в залежність від матеріальної природи. Треба усвідомити ці істини й бути переконаним у них.
13 джн̃ейам̇ йат тат правакшйа̄мі
йадж джн̃а̄тва̄мр̣там аш́нуте
ана̄ді мат-парам̇ брахма
на сат тан на̄сад учйате
Послівний переклад
джн̃ейам—те, що пізнається; йат—яке; тат—те; правакшйа̄мі—Я зараз поясню; йат—яке; джн̃а̄тва̄—знаючи; амр̣там—нектар; аш́нуте—куштують на смак; ана̄ді—що не має початку; мат- парам — підлеглий Мені; брахма — дух; на — не; сат — причина; тат—воно; на—не; асат—наслідок; учйате—сказано, що є. Тепер Я поясню тобі, що є пізнаване, зрозумівши яке, ти відчуєш смак вічного. Брахман, дух, що не має початку й підпорядкований Мені, перебуває за межами причин і наслідків матеріального світу. Господь дав пояснення поля діяльності і того, хто знає це поле. Він також розкрив спосіб, за допомогою якого пізнається той, хто знає це поле діяльності. Тепер Він збирається пояснити об’єкт пізнання, — пізнаване — як душу, так і Наддушу. Пізнавши того, хто знає, тобто душу і Наддушу, жива істота може насолоджуватись нектаром життя. Як з’ясовано в другій главі, жива істота вічна. Тут також підтверджується це. Джı̄ву не було народжено в якийсь певний проміжок часу. Неможливо простежити, як саме джı̄ва̄тма̄ проявилася з Верховного Господа. Тому вона не має початку. Ведична література підтверджує це: на джа̄йате мрійате ва̄ віпаш́чіт (Кат̣га Упанішада 1.2.18). Той, хто знає тіло, ніколи не народжується й не вмирає, і він сповнений знання.
Парама̄тму, експансію Верховного Господа, змальовано у ведичній літературі (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.16) як прадга̄на-кшетраджн̃а-патір ґун̣еш́ах̣, тобто, як верховного, що знає тіла й є володарем трьох ґун̣ матеріальної природи. В смр̣ті сказано: да̄са- бгӯто харер ева на̄нйасйаіва када̄чана. Живі істоти — вічні слуги Верховного Господа. Це підтверджує і Господь Чаітанйа в Своїх повчаннях. Тому опис Брахмана, що його наведено в даному вірші, пов’язаний з індивідуальною душею, і коли слово «Брахман» стосується живої істоти, слід розуміти, що вона є віджн̃а̄на-брахмою, в протилежність а̄нанда-брахмі. А̄нанда-брахма — це Верховний Брахман, Бог-Особа.
14 сарватах̣ па̄н̣і-па̄дам̇ тат
сарвато ’кші-ш́іро-мукгам
сарватах̣ ш́рутімал локе
сарвам а̄вр̣тйа тішт̣гаті
Послівний переклад
сарватах̣—скрізь; па̄н̣і—руки; па̄дам—ноги; тат—воно; сарватах̣—скрізь; акші—очі; ш́ірах̣—голови; мукгам—обличчя; сарватах̣—скрізь; ш́руті-мат—маючи вуха; локе—у світі; сарвам—усе; а̄вр̣тйа—покриваючи; тішт̣гаті—існує. Скрізь Його руки й ноги, Його очі, голови і Його лиця, і вуха Він має всюди. Таким чином Наддуша існує, пронизуючи Собою все. Наддуша, Верховний Бог-Особа, подібний до сонця, яке скрізь поширює свої промені. Він існує в Своїй всюдисущій формі й у Ньому перебувають усі окремі живі істоти, починаючи з першого великого вчителя Брахми і закінчуючи крихітною мурашкою. Існують незліченні голови, ноги, руки, очі та незліченні живі істоти. Все існує в Парама̄тмі й через Неї. Отже, Парама̄тма̄ всюдисуща. Однак про індивідуальну душу не можна сказати, що в неї скрізь руки, ноги й очі. Це неможливо. Якщо душа гадає, що лише внаслідок свого невігластва вона не усвідомлює того, що її руки й ноги поширені скрізь, але, знайшовши належне знання, вона дійде такого ступеня, то такі думки суперечливі. Це означає, що індивідуальна душа, яку обумовлює матеріальна природа, не може бути верховною. Верховний є відмінним од індивідуальної душі. Верховний Господь може простягати Свої руки безмежно, а душа — ні. В Бгаґавад-ґı̄ті Господь каже, що Він приймає підношення того, хто пропонує Йому квітку, плід або трохи води. Але якщо Господь далеко, то як же Він може що-небудь прийняти? Такою є Господня всемогутність: незважаючи на те, що Він перебуває в Своїй обителі, надзвичайно віддаленій од Землі, Він може простягнути руку й прийняти все, що Йому пропонують. У цьому Його могутність. У Брахма-сам̇гіті (5.37) сказано: ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯтах̣ — «хоча Він постійно зайнятий розвагами на Своїй трансцендентній планеті, Він — всюдисущий». Індивідуальна душа не може заявляти, що вона всюдисуща. Таким чином, у цьому вірші описано Наддушу, Бога-Особу, а не індивідуальну душу.
15 сарвендрійа-ґун̣а̄бга̄сам̇
сарвендрійа-віварджітам
асактам̇ сарва-бгр̣ч чаіва
нірґун̣ам̇ ґун̣а-бгоктр̣ ча
Послівний переклад
сарва — усіх; індрійа — чуттів; ґун̣а — якостей; а̄бга̄сам — одвічне джерело; сарва—усіх; індрійа—чуттів; віварджітам—бувши без; асактам—без прив’язаності; сарва-бгр̣т—той, хто підтримує всіх; ча—також; ева—неодмінно; нірґун̣ам—без матеріальних якостей; ґун̣а-бгоктр̣—володар ґун̣; ча—також. Наддуша є первинне джерело всіх чуттів, хоча Сама їх не має. Вона ні до чого не прив’язана, хоча й підтримує існування всіх живих істот. Вона трансцендентна до ґун̣ів матеріальної природи, але водночас керує ними. Верховний Господь, хоча і є джерелом усіх чуттів живих істот, Сам не має матеріальних чуттів. Насправді ж індивідуальні душі мають духовні чуття, але за обумовленого життя їхні чуття покрито матеріальними елементами, і тому їхня діяльність проявляється через матерію. Чуття ж Верховного Господа не покриті матеріальною пеленою. Його чуття трансцендентні й тому їх називають нірґун̣а. Ґун̣а означає якість матеріальної природи, Його ж чуття позбавлені такого матеріального покрову. Слід зрозуміти, що Його чуття завсім не такі, як наші. Хоча Він і є джерело нашої чуттєвої діяльності, Він має Свої трансцендентні чуття, яких не може торкнутись матеріальна скверна. Про це дуже добре сказано в Ш́вета̄ш́ватара Упанішаді (3.19) у вірші апа̄н̣і-па̄до джавано ґрахı̄та̄. Верховний Бог-Особа не має рук, яких забруднює матеріальна природа, але руки у Нього є, і Він приймає все, що пропонують Йому в жертву. В цьому полягає різниця між обумовленою душею й Наддушею. У Нього немає матеріальних очей, але очі у Нього є, інакше як би Він міг бачити? Він бачить усе: минуле, теперішнє й майбутнє. Він живе в серці живої істоти, і знає, що ми здійснили в минулому, що робимо тепер і що очікує на нас в майбутньому. Це підтверджується і в Бгаґавад-ґı̄ті: «Він знає все, але Його не знає ніхто». Кажуть, що у Верховного Господа немає ніг, подібних до наших, однак Він може пересуватися в просторі, тому що має духовні ноги. Іншими словами, Господь не безособистісний. У Нього є очі, ноги, руки й усе інше, а ми — невід’ємні частки Верховного Господа — також маємо все це. Однак, Його руки, ноги, очі й чуття не забруднює матеріальна природа.
Бгаґавад-ґı̄та̄ також підтверджує, що коли Господь являється, Він приходить за допомогою Своєї внутрішньої потенції, таким, яким Він є. Він — володар матеріальної енерґії, і тому вона не забруднює Його. У ведичній літературі ми знаходимо свідчення того, що Його втілення цілком духовне. Він має вічну форму, яку називають сач-чід-а̄нанда-віґрахою. Він сповнений усіх щедрот. Він володіє всіма багатствами й усією енерґією. Він — наймудріший, і Він володіє всім знанням. Це — лише деякі з надзвичайних достоїнств Верховного Бога-Особи. Він підтримує існування всіх живих істот і є свідком усієї діяльності. І, як це можна зрозуміти з ведичної літератури, Верховний Господь завжди трансцендентний. Незважаючи на те, що ми не бачимо Його голови, лиця, рук та ніг, Він має їх; і коли ми піднімемось до трансцендентного рівня, то зможемо побачити Господній образ. Ми не здатні побачити Його форму лише тому, що наші чуття забруднює матеріальна природа. Тому імперсоналісти, які все ще перебувають під впливом матеріального, не здатні осягти Бога-Особу.
16 бахір анташ́ ча бгӯта̄на̄м
ачарам̇ чарам ева ча
сӯкшматва̄т тад авіджн̃ейам̇
дӯра-стгам̇ ча̄нтіке ча тат
Послівний переклад
бахіх̣—зовні; антах̣—всередині; ча—також; бгӯта̄на̄м—усіх живих істот; ачарам — нерухомих; чарам — рухомих; ева — також; ча—й; сӯкшматва̄т—узявши до уваги Його витонченість; тат— воно; авіджн̃ейам—непізнаване; дӯра-стгам—далеко; ча—також; антіке—поруч; ча—також; тат—воно. Верховна Істина перебуває всередині і зовні всього сущого, рухомого й нерухомого. Вона існує в Своїй тонкій духовній формі й тому перебуває поза межами матеріального бачення або пізнання. Хоча Вона близька до усього, водночас Вона дуже-дуже далеко. Вивчаючи ведичну літературу, ми довідуємось, що На̄ра̄йан̣а, Верховна Особа, перебуває як зовні, так і всередині кожної живої істоти. Він присутній як у духовному, так і в матеріальному світі. Незважаючи на те, що Він надзвичайно далеко, Він, проте, дуже близький нам. Таким є твердження ведичної літератури. А̄сı̄но дӯрам̇ враджаті ш́айа̄но йа̄ті сарватах̣ (Кат̣га Упанішада 1.2.21). Він завжди перебуває в трансцендентному блаженстві, і тому ми не здатні збагнути, як саме Він насолоджується Своєю досконалою могутністю. За допомогою наших матеріальних чуттів ми не можемо бачити й розуміти це. Тому у Ведах сказано, що наші матеріальні чуття й розум виявляються недієздатними, коли ми хочемо пізнати Бога. Але той, хто очистив свій розум і чуття через віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и, може постійно споглядати Його. В Брахма-сам̇гіті підтверджується, що відданий, який розвинув у собі любов до Верховного Господа, може бачити Його завжди і невпинно. В Бгаґавад-ґı̄ті (11.54) також підтверджується те, що Його можна побачити і зрозуміти лише за допомогою відданого служіння. Бгактйа тв ананйайа̄ ш́акйах̣.
17 авібгактам̇ ча бгӯтешу
вібгактам іва ча стгітам
бгӯта-бгартр̣ ча тадж джн̃ейам̇
ґрасішн̣у прабгавішн̣у ча
Послівний переклад
авібгактам—неподільне; ча—також; бгӯтешу—у кожній живій істоті; вібгактам—поділене; іва—наче; ча—також; стгітам—розташоване; бгӯта-бгартр̣—той, хто підтримує всі живі істоти; ча— також; тат—воно; джн̃ейам—варто розуміти, що; ґрасішн̣у—поглинає; прабгавішн̣у—дає розвиток; ча—також. Хоча Наддуша здається поділеною між усіма живими істотами, Вона неподільна. Вона — одне ціле. Варто зрозуміти, що Вона не тільки підтримує існування кожної живої істоти, але й поглинає все і всьому дає розвиток. Господь перебуває в серці кожного у вигляді Наддуші. Чи означає це, що Він ділиться на частини? Ні. Насправді, Він — одне ціле. Можна порівняти Його із сонцем: для кожної місцевості опівдні воно розташовано в зеніті й перебуває в певному місці на небі, але запитай у полудень будь-кого в радіусі п’яти тисяч миль, де зараз сонце, — кожен відповість, що воно просто над його головою. У ведичній літературі такий приклад наведено для того, щоб показати, що, хоча Наддуша неподільна, Вона здається розділеною. Також там сказано, що так само, як сонце світить в різних місцях різним людям, один Вішн̣у присутній скрізь завдяки Своїй всемогутності. Той же самий Верховний Господь, який підтримує всіх живих істот, також поглинає все в момент знищення. Про це вже згадувалось в одинадцятій главі, де Господь каже, що Він прийшов, щоб поглинути всіх воїнів, які зібрались на Курукшетрі. Він також сказав, що поглинає все у формі часу. Він знищує, вбиває все. Під час творення все розвивається із свого первинного стану з Його волі, а коли починається знищення, Він усе поглинає. Ведичні гімни підтверджують, що Він — джерело виникнення й місце кінцевого заспокоєння всього сущого. Після творення все тримається на Його всемогутності, а після знищення все знову повертається на спочинок у Нього. Так кажуть ведичні гімни. Йато ва̄ іма̄ні бгӯта̄ні джа̄йанте уена джа̄та̄ні джı̄ванті йат прайантй абгісам̇-віш́анті тад брахма тад віджіджн̃а̄сасва (Таіттірı̄йа Упанішада 3.1).
18 джйотіша̄м апі тадж джйотіс
тамасах̣ парам учйате
джн̃а̄нам̇ джн̃ейам̇ джн̃а̄на-ґамйам̇
хр̣ді сарвасйа вішт̣гітам
Послівний переклад
джйотіша̄м—у всіх предметах, що світяться; апі—також; тат— воно; джйотіх̣—джерело світла; тамасах̣—пітьма; парам—поза; учйате—сказано; джн̃а̄нам—знання; джн̃ейам—те, що пізнають; джн̃а̄на-ґамйам—до чого потрібно наблизитись за допомогою знання; хр̣ді—в серці; сарвасйа—кожного; вішт̣гітам—перебуває. Вона — джерело світла в усіх світлосяйних тілах. Непроявлена, Вона перебуває над тьмою матерії. Вона — знання, предмет пізнання і Вона є мета пізнання. Вона мешкає в серці кожного. Наддуша, Верховний Бог-Особа, є джерелом світла в усіх тілах, що світяться, таких як сонце, місяць, зорі. У ведичній літературі ми знаходимо, що в духовному царстві немає потреби в світлі сонця або місяця, тому що там все освітлює сяйво Верховного Господа. В матеріальному світі духовне сяйво Господа, брахмаджйоті, покривають матеріальні елементи, махат-таттва, тому в матеріальному світі не можна обійтись без світла, що його дає сонце, місяць, електрика тощо. Однак в духовному світі в усьому цьому немає потреби. У ведичній літературі ясно сказано, що все освітлює Його сліпуче сяйво. Стає очевидним, що місце Його перебування — не матеріальний світ. Він живе в духовному світі, в духовному небі, надзвичайно далеко від нас. Це також підтверджує ведична література. А̄дітйа-варн̣ам̇ тамасах̣ параста̄т (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.8). Він подібний до сонця, Він вічно сяє, але Він дуже і дуже далеко, над пітьмою матеріального світу.
Знання Господа — трансцендентне. Ведична література свідчить, що Брахман — це зосередження трансцендентального знання. Той, хто прагне потрапити туди, в духовний світ, отримує знання від Верховного Господа, який перебуває в серці кожного. Ведична мантра (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.18) гласить: там̇ ха девам а̄тма-буддгі-прака̄ш́ам̇ мумукшур ваі ш́аран̣ам ахам̇ прападйе. Отож, якщо людина хоче досягти звільнення, вона повинна віддатися Верховному Богові-Особі. Що стосується мети кінцевого знання, то у ведичній літературі сказано: там ева відітва̄ті мр̣тйум еті. «Тільки пізнавши Його, можна вирватись за коло народження й смерті» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.8).
Верховний Господь перебуває в серці кожного як верховний правитель. У Нього є руки й ноги, що розпростерті всюди, чого не можна сказати про індивідуальну душу. Тому потрібно визнати, що існують два тих, хто знає поле діяльності, а власне: індивідуальна душа і Наддуша. Діяльність людських рук і ніг поширюється до певної межі, але руки й ноги Кр̣шн̣и поширені скрізь. Це підтверджується в Ш́вета̄ш́ватара Упанішаді (3.17): сарвасйа прабгум ı̄ш́а̄нам̇ сарвасйа ш́аран̣ам̇ бр̣хат. «Верховний Бог-Особа, Наддуша, є прабгу, або владика всіх живих істот. Тому Він — кінцеве пристановище всіх живих істот». Отже, не можна заперечувати того, що Верховна душа й індивідуальна душа завжди відмінні одна від одної.
19 іті кшетрам̇ татга̄ джн̃а̄нам̇
джн̃ейам̇ чоктам̇ сама̄сатах̣
мад-бгакта етад віджн̃а̄йа
мад-бга̄ва̄йопападйате
Послівний переклад
іті—таким чином; кшетрам—поле діяльності (тіло); татга̄—також; джн̃а̄нам̇—знання; джн̃ейам—той, кого пізнають; ча—також; уктам—описані; сама̄сатах̣—коротко; мат-бгактах̣—Мій відданий; етат—усе це; віджн̃а̄йа—усвідомивши; мат-бга̄ва̄йа—до Моєї природи; упападйате—досягає. Отже, Я стисло описав поле діяльності (тіло), знання і об’єкт пізнання. Лише Мої віддані можуть належним чином усвідомити це й відтак досягти Мого духовного єства. Господь стисло описав тіло, знання та об’єкт пізнання. Таке знання стосується того, хто пізнає, пізнаваного й процесу пізнання. Осягнення цих трьох речей в сукупності називають віджн̃а̄ною, або наукою про знання. Чисті віддані Господа можуть безпосередньо осягнути досконале знання. Для всіх же інших воно недосяжне. Моністи запевняють, що в кінцевій стадії ці три окремих предмети зливаються в одне, але віддані не погоджуються з таким судженням. Знання і розвиток знання означають осягнення себе в свідомості Кр̣шн̣и. Наші дії скеровує матеріалістична свідомість, але тільки-но ми зосередимо всю свою свідомість на діяльності в ім’я Кр̣шн̣и й зрозуміємо, що Кр̣шн̣а є всім, ми оволодіємо істинним знанням. Іншими словами, знання є лише підготовча стадія на шляху до досконалого осягнення змісту відданого служіння. В п’ятнадцятій главі це питання з’ясовуватиметься дуже детально.
Тепер, підсумовуючи, можна сказати, що шостий і сьомий вірші, від слів маха̄-бгӯта̄ні і до четана̄-дгр̣тіх̣, розглядають матеріальні елементи й деякі проявлення ознак життя, які, поєднуючись, утворюють тіло, або поле діяльності. Вірші з восьмого по дванадцятий, починаючи від ама̄нітвам й до таттва-джн̃а̄на̄ртга-дарш́анам, описують пізнання обох типів знаючих поле діяльності, а власне: душі та Парама̄тми. Потім вірші з тринадцятого по вісімнадцятий, від слів ана̄ді мат-парам і до хр̣ді сарвасйа вішт̣гітам, описують душу і Верховного Господа, тобто Парама̄тму.
Отже, тут було розглянуто три предмети: поле діяльності (тіло), процес пізнання і душа (індивідуальна й Верховна). У сказаному було наголошено, що тільки чисті віддані Господа можуть ясно зрозуміти суть цих речей. Отже, для таких відданих Бгаґавад-ґı̄та̄ особливо корисна; якраз вони можуть досягти вищої мети — духовного єства Верховного Господа, Кр̣шн̣и. Іншими словами, лише віддані можуть збагнути Бгаґавад-ґı̄ту й здобути бажаний плід від її вивчення.
20 пракр̣тім̇ пурушам̇ чаіва
віддгй ана̄дı̄ убга̄в апі
віка̄ра̄м̇ш́ ча ґун̣а̄м̇ш́ чаіва
віддгі пракр̣ті-самбгава̄н
Послівний переклад
пракр̣тім—матеріальна природа; пурушам—живі істоти; ча—також; ева—неодмінно; віддгі—знай; ана̄дı̄—без початку; убгау— обоє; апі—також; віка̄ра̄н—перетворення; ча—також; ґун̣а̄н—три ґун̣и природи; ча—також; ева—неодмінно; віддгі—знай; пракр̣ті— матеріальна природа; самбгава̄н—походять із. Знай же, що матеріальна природа й живі істоти не мають початку. Їхні перетворення й ґун̣и матерії є витворами матеріальної природи. Знання, що викладене в даній главі, дає змогу осягнути тіло (поле діяльності) й тих, хто знає тіло (як індивідуальну душу, так і Парама̄тму). Тіло є поле діяльності, його утворила матеріальна природа. Втілена душа, що насолоджується діяльністю тіла, є пуруша, тобто жива істота. Вона є один із тих, хто знає поле, другий знаючий є Парама̄тма̄. Звичайно, треба пам’ятати, що і Парама̄тма̄, і індивідуальна жива істота являють собою різні вияви Верховного Бога-Особи. Живі істоти належать до категорії Його енерґії, а Парама̄тма̄ є однією з Його особистісних експансій.
Як матеріальна природа, так і жива істота є вічними. Це означає, що вони існували ще до творення. Матеріальний вияв, так само як і живі істоти, належить до енерґії Верховного Господа, однак живі істоти є виявом вищої енерґії. І матеріальна природа, і живі істоти існували ще до космічного проявлення. Верховний Бог-Особа, Маха̄-Вішн̣у, увібрав в Себе матеріальну природу, а коли виникла необхідність, Він проявив її за посередництвом махат-таттви. Так само й живі істоти перебувають в Ньому, але, внаслідок свого обумовленого стану, вони не схильні служити Верховному Господеві. Тому їм і не дозволено ввійти в духовний світ. Однак, з появою матеріальної природи живі істоти знову отримують можливість діяти в матеріальному світі й готуватись до вступу в світ духовний. У цьому полягає тайна матеріального світу. Насправді жива істота в своєму первинному стані є невід’ємна духовна частка Верховного Господа, але внаслідок її непокірливості її обумовлює матеріальна природа. Хоча і несуттєво, яким чином ці живі, тобто вищі, істоти, невід’ємні частки Верховного Господа, ввійшли в матеріальну природу, — однак, Верховний Бог-Особа знає, як і чому це трапилось. В священних писаннях Господь каже, що тих, кого приваблює матеріальна природа, втягнуто до суворої боротьби за існування. Ми ж повинні з усією певністю з’ясувати на підставі кількох даних віршів, що всі зміни матеріальної природи, який зумовлює вплив трьох її ґун̣, також походять із матеріальної природи. Всі перетворення, які стосуються живих істот, усю різноманітність їхніх видів зумовлює тільки тіло. В духовному ж розумінні всі живі істоти мають однакову природу.
21 ка̄рйа-ка̄ран̣а-картр̣тве
хетух̣ пракр̣тір учйате
пурушах̣ сукга-дух̣кга̄на̄м̇
бгоктр̣тве хетур учйате
Послівний переклад
ка̄рйа — наслідків; ка̄ран̣а — причин; картр̣тве — у творінні; хетух̣—знаряддя; пракр̣тіх̣—матеріальна природа; учйате—сказано, що є; пурушах̣—жива істота; сукга—щастя; дух̣кга̄на̄м—і нещастя; бгоктр̣тве—у прийманні; хетух̣—знаряддя; учйате—сказано, що є. Природу вважають за причину всіх матеріальних причин і наслідків, тоді як жива істота є причина різноманітних страждань і радощів у цьому світі. Матеріальна природа зумовлює різноманітність проявлень тіл і чуттів серед живих істот. Існує 8 400 000 видів життя, і всі вони походять з матеріальної природи. Ці форми виникають внаслідок різноманітних почуттєвих бажань живої істоти, яка, таким чином, бажає жити в тому чи іншому тілі. Потрапляючи в те чи інше тіло, вона зазнає різного роду щастя й страждань. Ці матеріальні щастя й страждання зумовлює тіло, а не сама вона в своїй істинній сутності. Немає сумніву, що за свого первинного становища жива істота сповнена насолоди, отже, насолода притаманна їй одвічно. Зараз вона перебуває в матеріальному світі, тому що бажає панувати над матеріальною природою. Такого бажання немає в духовному світі. Духовний світ чистий, це в матеріальному світі кожен провадить уперту боротьбу задля досягнення різноманітних плотських насолод. Ясніше можна було б сказати, що тіло є наслідок чуттєвої діяльності. Чуття ж — це знаряддя для задоволення бажань. І ось, матеріальна природа пропонує живій істоті сукупність тіла й чуттів-знарядь, і, як стане зрозумілим з подальшого вірша, в залежності від своїх минулих бажань і діяльності, жива істота отримує благословення або ж прокляття у вигляді певних життєвих обставин. Згідно з бажаннями й діяльністю живої істоти матеріальна природа пропонує їй те чи інше житло. Жива істота сама є причиною того, що вона отримує відповідне житло з притаманними йому радощами й стражданнями. Опинившись у якомусь певному тілі, вона підпадає під владу природи, тому що тіло є матеріальним і воно діє згідно із законами природи. Тоді живій істоті вже несила змінити ці закони. Уявімо собі, що жива істота потрапила в собаче тіло. Тільки-но опинившись у такому тілі, вона змушена діяти як собака. Вона позбавлена можливості діяти інакше. І якщо жива істота отримує тіло свині, вона буде змушена поїдати екскременти й діяти як свиня. Так само, коли жива істота потрапляє в тіло напівбога, вона змушена діяти згідно з цим тілом. Такий є закон природи. Однак, Наддуша ні за яких обставин не покидає індивідуальної душі. У Ведах (Мун̣д̣ака Упанішада 3.1.1) це пояснено таким чином: два̄ супарн̣а̄ сайуджа̄ сакга̄йах̣. Верховний Господь такий добрий до живих істот, що Він завжди супроводжує кожну окрему душу, і у вигляді Наддуші, або Парама̄тми, присутній поруч з нею за всіх обставин.
22 пурушах̣ пракр̣ті-стго хі
бгун̇кте пракр̣ті-джа̄н ґун̣а̄н
ка̄ран̣ам̇ ґун̣а-сан̇ґо ’сйа
сад-асад-йоні-джанмасу
Послівний переклад
пурушах̣—жива істота; пракрті-стгах̣—що перебуває в матеріальній енерґії; хі—неодмінно; бгун̇кте—насолоджується; пракр̣ті-джа̄н—що створені матеріальною природою; ґун̣а̄н—ґун̣ами природи; ка̄ран̣ам—причина; ґун̣а-сан̇ґах̣—зв’язаність з ґун̣ами природи; асйа—живої істоти; сат-асат—в добрих й поганих; йоні—видах життя; джанмасу—в народженні. Таким чином, жива істота, перебуваючи в матеріальній природі й насолоджуючись її трьома ґун̣ами, слідує шляхами життя. Все це відбувається внаслідок її зв’язку з матерією. Так вона пізнає добро і зло, що притаманні різним формам життя. Цей вірш допомагає зрозуміти, яким чином жива істота переселяється з одного тіла до іншого. В другій главі пояснювалось, що жива істота переходить з одного тіла до іншого, подібно до того, як людина міняє одяг. Цю ж зміну одягу зумовлює прихильність живої істоти до матеріального існування. Доки живу істоту приваблює оманне проявлення, вона продовжує переходити з одного тіла до іншого. Внаслідок свого бажання панувати над матеріальною природою, вона потрапляє в такі несприятливі для неї умови. Під впливом матеріальних бажань жива істота інколи народжується напівбогом, інколи людиною, хижаком, птахом, хробаком, мешканцем вод, праведником, комахою. І так все це триває далі. У всіх випадках жива істота вважає, що вона — господар становища, хоча насправді вона перебуває під впливом матеріальної природи.
Тут пояснено, яким чином жива істота потрапляє в різноманітні тіла. Це відбувається внаслідок її зв’язку з трьома ґун̣ами природи. Тому їй слід піднятись над ними й досягнути трансцендентного становища, яке називають свідомістю Кр̣шн̣и. Якщо істота не перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, матеріальна свідомість примушує її переходити з одного тіла до іншого, тому що з прадавніх часів кожній істоті притаманні матеріальні жадання. Але такий світогляд слід змінити. І ця зміна можлива лише тоді, коли людина почне дослухатись до авторитетів. Найліпший приклад цього якраз перед нами: Арджуна вислуховує науку про Бога з уст Самого Кр̣шн̣и. Якщо жива істота із смиренням почне дослухатись до вищих авторитетів, вона втратить своє здавна пещене бажання панувати над матеріальною природою, і поступово, в міру того, як це бажання слабшатиме, вона почне зазнавати духовного щастя. У ведичній мантрі сказано, що, відповідно до розширення її знання в спілкуванні з Верховним Богом-Особою, істота стане все більше й більше насолоджуватись вічним блаженним життям.
23 упадрашт̣а̄нуманта̄ ча
бгарта̄ бгокта̄ махеш́варах̣
парама̄тметі ча̄пй укто
дехе ’смін пурушах̣ парах̣
Послівний переклад
упадрашт̣а̄—той, хто наглядає; ануманта̄—той, хто дає дозвіл; ча—також; бгарта̄—господар; бгокта̄—верховний, що насолоджується; маха̄-ı̄ш́варах̣—Верховний Господь; парама-а̄тма̄—Наддуша; іті—також; ча—і; апі—насправді; уктах̣—сказано; дехе—в тілі; асмін—цьому; пурушах̣—той, хто насолоджується; парах̣— трансцендентний. У цьому тілі є ще й інший, той, що зазнає трансцендентної насолоди, — Господь, верховний володар, який спостерігає й дозволяє, і йменується Наддушею. Тут стверджується, що Наддуша, яка завжди супроводжує індивідуальну душу, представляє Верховного Господа. Вона — не звичайна жива істота. Моністи визнають існування тільки одного знаючого тіло, й тому вважають, що Наддуша невідмінна од індивідуальної душі. Щоб прояснити це питання, Господь каже, що Він перебуває як Парама̄тма̄ в кожному тілі. Він відмінний од індивідуальної душі, Він — пара, трансцендентний. Індивідуальна душа насолоджується діяльністю лише певного поля, але Наддуша не бере участі в діяльності тіла й не обмежується його насолодами, — Вона присутня як свідок і спостерігач, як той, хто дозволяє і як верховний блаженствуючий. Її називають не а̄тмою, а Парама̄тмою, і Вона трансцендентна. Різниця між а̄тмою і Парама̄тмою очевидна. На відміну від індивідуальної душі, Наддуша, або Парама̄тма̄, всюди має руки й ноги. Бувши Верховним Господом, Парама̄тма̄ присутня в живій істоті, щоб дозволяти або забороняти матеріальні насолоди, якими бажає тішитись індивідуальна душа. Без дозволу Парама̄тми індивідуальна душа нічого не може робити. Окремого індивіда називають бгуктою, або тим, кого підтримують, а Господь — це бгокта̄, або той, хто підтримує. Отже, існує безліч живих істот, і Він перебуває в них як їхній друг.
Річ у тім, що кожна окрема жива істота є вічна невід’ємна частка Верховного Господа, і між нею й Господом існують близькі дружні стосунки. Однак живі істоти схильні нехтувати вказівками Верховного Господа й хочуть діяти незалежно, намагаючись підкорити собі природу, і через такий їхній нахил їх вважають за межову енерґію Верховного Господа. Жива істота може перебувати або в матеріальній енерґії, або в духовній. Доки її обумовлює матеріальна енерґія, Верховний Господь у вигляді Наддуші діє як її друг, залишаючись з нею лише для того, щоб повернути її в лоно духовної енерґії. Господь завжди пристрасно бажає повернути її в світ духовної енерґії, але жива істота, яку наділено незначною незалежністю, постійно відмовляється мати зв’язок з духовним світлом. Таке зловживання незалежністю є причиною її матеріальної боротьби в обумовленій природі. І тому Господь завжди дає вказівки живій істоті, як зсередини, так і ззовні. Ззовні Він дає настанови так, як це описано в Бгаґавад-ґı̄ті, а зсередини Він намагається переконати живу істоту в тому, що її діяльність на матеріальній ниві не веде до істинного щастя. «Просто облиш все це й спрямуй свою віру до Мене. Тоді ти станеш щасливим», — каже Господь. Таким чином розумна людина, котра звертає свою віру до Парама̄тми, або Верховного Бога-Особи, починає наближатись до вічного життя в блаженстві й знанні.
24 йа евам̇ ветті пурушам̇
пракр̣тім̇ ча ґун̣аіх̣ саха
сарватга̄ вартама̄но ’пі
на са бгӯйо ’бгіджа̄йате
Послівний переклад
йах̣—кожний, хто; евам—так; ветті—розуміє; пурушам—живу істоту; пракр̣тім—матеріальну природу; ча—також; ґун̣аіх̣—ґун̣и матеріальної природи; саха—з; сарватга̄—будь-яким способом; вартама̄нах̣—розташований; апі—незважаючи на; на—ніколи; сах̣—він; бгӯйах̣—знову; абгіджа̄йате—народжується. Той, хто розуміє цю філософію, яка розглядає матеріальну природу, живу істоту і взаємодію ґун̣ природи, неодмінно досягне звільнення. Він більше ніколи не народиться тут, незалежно від свого теперішнього стану. Чітко усвідомивши, що таке матеріальна природа, Наддуша, індивідуальна душа й у чому полягають їхні взаємостосунки, істота стає гідною того, щоб отримати звільнення й увійти в духовну атмосферу, де ніщо більше не змушує її повертатись у матеріальний світ. Таким є плід знання. Мета пізнання полягає в чіткому розумінні того, що жива істота випадково пала й потрапила до матеріального існування. Треба докладати всіх зусиль, щоб, у спілкуванні з авторитетами, праведниками й духовним вчителем, збагнути своє становище і потім, осягнувши Бгаґавад-ґı̄ту так, як її пояснив Кр̣шн̣а, Бог-Особа, повернутись до духовної свідомості, тобто свідомості Кр̣шн̣и. Тоді з усією певністю можна сказати, що така жива істота більше ніколи не повернеться до матеріального існування; вона перейде в духовний світ, де отримає життя, сповнене знання та блаженства.
25 дгйа̄нена̄тмані паш́йанті
кечід а̄тма̄нам а̄тмана̄
анйе са̄н̇кгйена йоґена
карма-йоґена ча̄паре
Послівний переклад
дгйа̄нена—медитацією; а̄тмані—в собі; паш́йанті—бачать; качіт—деякі; а̄тма̄нам—Наддушу; а̄тмана̄—розумом; анйе—інші; са̄н̇кгйена — філософським обмірковуванням; йоґена — системою йоґи; карма-йоґена—діяльністю без бажання насолоджуватися наслідками; ча—також; апаре—інші. Одні сприймають Наддушу в собі шляхом медитації, інші — вдосконалюючи знання, а ще інші — працюючи без прагнення плодів своєї діяльності. Господь повідомляє Арджуні, що серед обумовлених душ можна виділити два класи людей, згідно з їхніми прагненнями до самоусвідомлення. Атеїсти, аґностики та скептики позбавлені здатності усвідомлювати духовне. Але є й інші люди, які вірять у власне розуміння духовного життя; це — інтроспективні віруючі, філософи й ті, що відмовились од плодів своєї діяльності. Тих, хто намагається утвердити моністичну систему поглядів, також зараховують до атеїстів та аґностиків. Іншими словами, саме віддані Верховного Бога-Особи найбільш здатні до духовного усвідомлення, оскільки вони розуміють, що над матеріальною природою існує духовний світ і Верховний Бог-Особа, який поширює Себе як Парама̄тма̄, Божественність, що присутня у всьому, Наддуша у всіх живих істотах. Звичайно, існують також люди, які намагаються збагнути Верховну Абсолютну Істину, плекаючи знання, і їх можна зарахувати до класу віруючих. Філософи школи са̄н̇кгйа підрозділяють матеріальний світ на двадцять чотири першооснови, а двадцять п’ятим елементом вважають індивідуальну душу. Коли їм вдається зрозуміти, що природа індивідуальної душі трансцендентна стосовно матеріальних елементів, тоді вони можуть збагнути, що над індивідуальною душею існує Верховний Бог-Особа. Він є двадцять шостий елемент. Таким чином і вони поступово наближаються до зразкового рівня відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и. Досконалими в своїх намірах є також і ті, що діють, відмовляючись од плодів своєї праці. У них є можливість піднятися до рівня відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и. Тут згадано також, що є люди з чистою свідомістю, які намагаються віднайти Наддушу за допомогою медитації, і коли їм вдається виявити Її в собі, вони досягають трансцендентного становища. Так само є й люди, котрі намагаються пізнати Верховну Душу, розвиваючи свої знання, і є ще й ті, хто виконує вправи хат̣га-йоґи, й такою дитячою діяльністю намагається вдовольнити Верховного Бога-Особу.
26 анйе тв евам аджа̄нантах̣
ш́рутва̄нйебгйа упа̄сате
те ’пі ча̄тітарантй ева
мр̣тйум̇ ш́руті-пара̄йан̣а̄х̣
Послівний переклад
анйе—інші; ту—але; евам—таким чином; аджа̄нантах̣—без духовного знання; ш́рутва̄—слухаючи; анйебгйах̣—від інших; упа̄сате—починають поклонятись; те—вони; апі—також; ча—і; атітаранті — виходять за межі; ева — неодмінно; мр̣тйум — шляху смерті; ш́руті-пара̄йан̣а̄х̣—схильні до слухання. Є й такі, котрі, хоча й необізнані в духовному знанні, починають поклонятись Верховному Господу, почувши про Нього від інших. Внаслідок своєї схильності дослухатись до авторитетів, вони також виходять за коло народження й смерті. Сказане в цьому вірші безпосередньо стосується сучасного суспільства, тому що в ньому практично відсутня духовна освіта. Перед іншими хтось може вдавати з себе атеїста, аґностика чи філософа, але насправді такі люди позбавлені філософських знань. Про простих же людей можна сказати, що ті з них, хто вирізняється позитивними душевними якостями, можуть розвиватись духовно, просто слухаючи про Бога. Такий спосіб слухання є дуже важливим. Господь Чаітанйа, який звіщав свідомість Кр̣шн̣и в сучасному світі, особливо наголошував на слуханні, тому що проста людина, лише слухаючи про Господа з уст авторитетного вчителя, може духовно вдосконалюватись, особливо, якщо вона буде, за словами Господа Чаітанйі, слухати трансцендентні звуки маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Тому й сказано, що всі люди повинні скористатись можливістю слухати, що кажуть про Бога душі, які усвідомили власну сутність, й відтак поступово стати здатними наблизитись до досконалого знання. В такому випадку вони неодмінно почнуть поклонятися Верховному Господеві. Господь Чаітанйа сказав, що в наш вік людині непотрібно міняти своє становище, треба лише відмовитись од прагнення осягнути Абсолютну Істину за допомогою розумувань. Потрібно навчитись служити тим, хто наділений знанням про Верховного Господа. Якщо людині так пощастило, що вона знайшла притулок біля лотосних стіп чистого відданого і може дізнатись від нього про духовну самореалізацію й слідувати за ним, то вона поступово підніметься до рівня чистої відданості. В даному вірші, зокрема, особливо рекомендовано слухання, як дуже сприятливий спосіб духовного вдосконалення. Хоча звичайну людину не часто наділено здібностями, які властиві так званим «філософам», але якщо вона щиро і з вірою буде слухати, що кажуть про Бога авторитетні вчителі, то цей процес допоможе їй вийти за межі матеріального існування і повернутись додому, назад до Бога.
27 йа̄ват сан̃джа̄йате кін̃чіт
саттвам̇ стга̄вара-джан̇ґамам
кшетра-кшетраджн̃а-сам̇йоґа̄т
тад віддгі бгаратаршабга
Послівний переклад
yāvat – whatever; sañjāyate – comes into being; kiñcit – anything; sattvam – existence; sthāvara – not moving; jaṅgamam – moving; kṣetra – of the body; kṣetra-jña – and the knower of the body; saṁyogāt – by the union between; tat viddhi – you must know it; bharata-ṛṣabha – O chief of the Bhāratas. О провідник Бга̄рат, знай, що все суще, рухоме й нерухоме, є лише поєднанням поля діяльності й того, хто знає поле. У цьому вірші з’ясовано питання про матеріальну природу і живу істоту, які існували ще до творення космосу. Будь- яке творіння є лише поєднання живої істоти з матеріальною природою. Існує чимало нерухомих проявлень, таких, наприклад, як дерева, гори й пагорби, а також чимало рухомих створінь, але всі вони є лише поєднанням матеріальної природи і природи верховної, живої істоти. Без зв’язку з вищою природою, тобто живою істотою, ніщо не може розвиватись. Такий взаємозв’язок між матерією і вищою природою триває вічно, і причиною цього поєднання є Верховний Господь; отже, Він — володар як вищої, так і нижчої природи. Господь створює матеріальну природу, вища ж природа входить в матеріальну, і таким чином здійснюється будь-яка діяльність й виникають усі світові проявлення.
28 самам̇ сарвешу бгӯтешу
тішт̣гантам̇ парамеш́варам
вінаш́йатсв авінаш́йантам̇
йах̣ паш́йаті са паш́йаті
Послівний переклад
самам—однаково; сарвешу—у всіх; бгӯтешу—живих істотах; тішт̣гантам — що мешкає; парама-ı̄ш́варам — Наддушу; вінаш́йатсу—у тому, що руйнується; авінаш́йантам—того, хто не руйнується; йах̣—кожний, хто; паш́йаті—бачить; сах̣—він; паш́йаті— справді бачить. Той, хто бачить, що Наддуша супроводжує індивідуальну душу в кожному тілі, і хто розуміє, що ні душа, ні Наддуша не підлеглі руйнуванню в цьому тлінному тілі — той бачить істину. Кожний, хто завдяки сприятливому спілкуванню здатний бачити три речі: тіло, власника тіла, тобто індивідуальну душу, і друга індивідуальної душі у їх взаємному поєднанні, бачить істину. Якщо людина не спілкується з тими, хто насправді усвідомлює духовне, вона не здатна бачити ці три речі. Люди, що позбавлені такого спілкування, перебувають у невігластві; вони бачать лише тіло, й гадають, що з його смертю все закінчується. Але насправді це не так. Після смерті тіла і душа, і Парама̄тма̄ не припиняють свого існування й продовжують існувати вічно в різноманітних рухомих і нерухомих формах. Санскритське слово парамеш́вара інколи перекладають як «індивідуальна душа», тому що душа — господар тіла, і після його смерті вона отримує іншу форму. В цьому розумінні душа — господар тіла. Але існують також тлумачення інших коментаторів, які вважають, що це слово означає «Верховна Душа». В обох випадках ні Верховна, ні індивідуальна душа не припиняють свого існування. Вони не знищуються. Той, хто здатний бачити це — той розуміє справжній стан речей.
29 самам̇ паш́йан хі сарватра
самавастгітам ı̄ш́варам
на хінастй а̄тмана̄тма̄нам̇
тато йа̄ті пара̄м̇ ґатім̇
Послівний переклад
самам — однаково; паш́йан — бачачи; хі — неодмінно; сарватра— скрізь; самавастгітам—того, що однаково розташований; ı̄ш́варам — Наддушу; на — не; хінасті — деґрадує; а̄тмана̄ — розумом; а̄тма̄нам—душа; татах̣—тоді; йа̄ті—досягає; пара̄м—трансцендентного; ґатім—призначення. Той, хто бачить, що Наддуша однаково присутня скрізь, у кожній живій істоті, — того не покидає розум. Так він наближається до трансцендентної мети. Жива істота, потрапивши до матеріального існування, перебуває в становищі, відмінному од того, яке вона мала в духовному світі. Але, зрозумівши, що Всевишній перебуває скрізь як Парама̄тма̄, тобто, якщо в усьому живому вона бачить присутність Верховного Бога-Особи, то вона не занепадає внаслідок властивого розуму руйнівного способу мислення, а поступово наближається до духовного світу. Розум людини, взагалі, схильний занадто думати про чуттєві насолоди, — такою є його природа, — але коли він звертається до Наддуші, людина досягає високого ступеня на шляху духовного усвідомлення.
30 пракр̣тйаіва ча карма̄н̣і
крійама̄н̣а̄ні сарваш́ах̣
йах̣ паш́йаті татга̄тма̄нам
акарта̄рам̇ са паш́йаті
Послівний переклад
пракр̣тйа̄—матеріальною природою; ева—неодмінно; ча—також; карма̄н̣і—діяльність; крійама̄н̣а̄ні—виконується; сарваш́ах̣—з будь- якого погляду; йах̣—кожний, хто; паш́йаті—бачить; татга̄—також; а̄тма̄нам—себе; акарта̄рам—бездіяльним; сах̣—він; паш́йаті—бачить досконало. Той, хто здатний бачити, що тіло, яке створене з матеріальної природи, виконує всю діяльність, і хто бачить, що істинне «я» бездіяльне — той бачить істину. Тіло створила матеріальна природа згідно з вказівками Наддуші, і яку б діяльність не виконувало тіло живої істоти, сама вона не має нічого спільного з цією діяльністю. Що б вона не робила, на щастя своє чи на біду, її змушує до того її тілесне становище. Однак, істинне «я» перебуває поза такою діяльністю. Жива істота отримує тіло згідно із своїми минулими бажаннями. Для того, щоб задовольнити ці бажання, вона отримує своє тіло і діє відповідним чином. Власне кажучи, тіло являє собою машину, з Господньої волі сконструювану зумисне для того, щоб жива істота могла задовольняти свої бажання. Внаслідок своїх бажань істота потрапляє в складні умови, за яких вона насолоджується або страждає. Якщо розвинути в собі таке трансцендентне ставлення до живих істот, це дозволить відокремити себе від тілесної діяльності. Таке бачення є істинним.
31 йада̄ бгӯта-пр̣тгаґ-бга̄вам
ека-стгам анупаш́йаті
тата ева ча віста̄рам̇
брахма сампадйате тада̄
Послівний переклад
йада̄—коли; бгӯта—живих істот; пр̣тгак-бгавам—окремі тотожності; ека-стгам—розташовані в єдиному; анупаш́йаті—намагатися бачити, покладаючись на авторитети; татах̣ ева—відтоді; ча— також; віста̄рам—експансія; брахма—Абсолют; сампадйате—він досягає; тада̄—тоді. Коли розважлива людина перестає бачити відмінність живих істот, яку зумовлює різниця між їхніми матеріальними тілами, і бачить, що живі істоти перебувають скрізь, — вона приходить до усвідомлення Брахмана. Коли людина здатна бачити, що різноманітні тіла живих істот породжують різні бажання індивідуальної душі й що вони не мають нічого спільного з самою душею, — вона бачить істину. Керуючись матеріальним уявленням про життя, ми одного вважаємо за напівбога, другого — за людину, ще іншого — за собаку, кішку тощо. Таке бачення є матеріальне, воно не істинне. Подібний матеріалістичний поділ виникає внаслідок матеріалістичного уявлення про життя. Після руйнування матеріального тіла духовна сутність лишається незмінною. Духовна душа, торкаючись матеріальної природи, отримує різні тіла. Здатний бачити це отримує духовне бачення; звільнившись таким чином від звички до означень, таких як «люди», «тварини», «великий», «нікчемний» тощо, він очищує свою свідомість і стає здатним розвинути свідомість Кр̣шн̣и в згоді з своєю духовною сутністю. В дальшому вірші пояснено, як така людина сприймає світ.
32 ана̄дітва̄н нірґун̣атва̄т
парама̄тма̄йам авйайах̣
ш́арı̄ра-стго ’пі каунтейа
на кароті на ліпйате
Послівний переклад
ана̄дітва̄т—внаслідок вічності; нірґун̣атва̄т—внаслідок трансцендентності; парама—поза матеріальною природою; а̄тма̄—дух; айам—цей; авйайах̣—невичерпний; ш́арı̄ра-стгах̣—перебуваючи в тілі; апі—хоча; каунтейа—син Кунтı̄; на кароті—ніколи нічого не робить; на ліпйате—він також не зв’язаний. Обдаровані баченням вічності сприймають нетлінну душу як трансцендентну, вічну й непідвладну ґун̣ам природи. Незважаючи на зв’язок з матеріальним тілом, о Арджуно, душа перебуває в бездіяльності й нічим не зв’язана. На перший погляд здається, що живу істоту народжено, адже народжується її матеріальне тіло, однак, насправді, жива істота вічна, вона ненароджена і, незважаючи на те, що перебуває в матеріальному тілі, трансцендентна й неминуща. За своєю природою вона сповнена блаженства. Вона не залучається ні до якої матеріальної діяльності, а дії, що вона виконує внаслідок свого зв’язку з матеріальними тілами, не зв’язують її.
33 йатга̄ сарва-ґатам̇ саукшмйа̄д
а̄ка̄ш́ам̇ нопаліпйате
сарватра̄вастгіто дехе
татга̄тма̄ нопаліпйате
Послівний переклад
йатга̄—як; сарва-ґатам—той, що проникає в усе; саукшмйа̄т— внаслідок своєї витонченості; а̄ка̄ш́ам—небо; на—ніколи; упаліпйате—змішується; сарватра — скрізь; авастгітах̣ — розташований; дехе—в тілі; татга̄—так; а̄тма̄—«я»; на—ніколи; упаліпйате— змішується. Хоча небо проникає у все, воно, внаслідок своєї тонкої природи, не змішується ні з чим. Так само і душа, яка наділена баченням Брахмана, не змішується з тілом, хоча й перебуває в ньому. Повітря є у воді, в бруді, у випорожненнях й взагалі у всьому, і все ж таки воно не змішується ні з чим. Так само і жива істота, хоча й перебуває в різноманітних тілах, завдяки своїй витонченій природі не торкається них. Тому за допомогою матеріального зору неможливо побачити, яким чином жива істота стикається з тілом і як вона покидає тіло після його знищення. Жодний вчений не зможе встановити цього.
34 йатга̄ прака̄ш́айатй еках̣
кр̣тснам̇ локам імам̇ равіх̣
кшетрам̇ кшетрı̄ татга̄ кр̣тснам̇
прака̄ш́айаті бга̄рата
Послівний переклад
йатга̄—як; прака̄ш́айаті—освітлює; еках̣—один; кр̣тснам—цілий; локам—всесвіт; імам—цей; равіх̣—сонце; кшетрам—тіло; кшетрı̄—душа; татга̄—подібно; кр̣тснам—усе; прака̄ш́айаті— освітлює; бга̄рата—син Бгарати. О сину Бгарати, подібно до сонця, яке одне освітлює весь усесвіт, жива істота, одна в тілі, осяває все тіло свідомістю. Існують різні теорії, які пояснюють природу свідомості. Тут, у Бгаґавад-ґı̄ті, наведено приклад сонця і його світла. Сонце, перебуваючи на одному місці, освітлює весь всесвіт, то ж і маленька частка, духовна душа, хоча й прихована в серці, осяває свідомістю все тіло. Таким чином, свідомість — це доказ присутності душі, так само, як сонячне світло свідчить про наявність Сонця. Коли душа присутня в тілі, все тіло пронизує свідомість, але, тільки-но душа залишає тіло, свідомість зникає. Кожній розумній людині неважко збагнути це. Таким чином, свідомість не виникає внаслідок поєднання матеріальних елементів. Вона є ознакою живої істоти. Хоча свідомість живої істоти і єдина з вищою свідомістю з якісного погляду, вона не вища, тому що свідомість кожного окремого тіла не поширюється на інші тіла. Але Наддуша, яка перебуває в усіх тілах як друг індивідуальної душі, усвідомлює всі тіла. В цьому полягає різниця між вищою та індивідуальною свідомістю.
35 кшетра-кшетраджн̃айор евам
антарам̇ джн̃а̄на-чакшуша̄
бгӯта-пракр̣ті-мокшам̇ ча
йе відур йа̄нті те парам
Послівний переклад
кшетра—тіла; кшетра-джн̃айох̣—власника тіла; евам—так; антарам—різниця; джн̃а̄на-чакшуша̄—очима знання; бгӯта—живої істоти; пракр̣ті—від матеріальної природи; мокшам—звільнення; ча—також; йе—ті, хто; відух̣—знає; йа̄нті—досягають; те—вони; парам—Всевишнього. Ті, що очима знання бачать відмінність тіла од того, хто знає тіло, й можуть також зрозуміти, як звільнитись з рабства матеріальної природи, досягають вищої мети. Суть цієї, тринадцятої, глави полягає в тому, що людина повинна зрозуміти різницю між тілом, його власником і Наддушею. Варто визнати шлях до звільнення, як його описано у віршах з восьмого по дванадцятий, бо це шлях до вищого призначення.
Людина, що має віру, насамперед повинна шукати сприятливого товариства, де вона зможе слухати про Бога й таким чином поступово набувати знань. Якщо людина звернеться по допомогу до духовного вчителя, вона зможе осягнути різницю між матерією й духом, а це вже відправна точка подальшого духовного пізнання. Духовний учитель своїми настановами вказує учням шлях до звільнення від матеріалістичного уявлення про життя. Так, наприклад, у Бгаґавад-ґı̄ті ми бачим, як Кр̣шн̣а наставляє Арджуну, щоб звільнити його від матеріалістичних поглядів.
Кожен може зрозуміти, що тіло є матерією; його можна розкласти на двадцять чотири елементи. Тіло є грубе проявлення. Тоншим же проявом є розум і психічна діяльність. Ознаки життя являють собою взаємодію цих аспектів. І над усім цим перебуває душа і Наддуша. Є дві душі: індивідуальна душа і Наддуша. Душа зв’язується з двадцяти чотирма матеріальними елементами і завдяки цьому діє матеріальний світ. Той, хто розуміє, що все матеріальне проявлення тримається на основі об’єднання душі з матеріальними елементами, і хто усвідомлює становище Верховної Душі, стає гідним увійти в духовний світ. Ці питання призначені для того, щоб обдумувати й усвідомлювати їх, і тому треба досягти цілковитого розуміння даної глави за допомогою свого духовного вчителя.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до тринадцятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалися природа, той, хто насолоджується, і свідомість.
1 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
парам̇ бгӯйах̣ правакшйа̄мі
джн̃а̄на̄на̄м̇ джн̃а̄нам уттамам
йадж джн̃а̄тва̄ мунайах̣ сарве
пара̄м̇ сіддгім іто ґата̄х̣
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; парам—трансцендентне; бгӯйах̣—знову; правакшйа̄мі—я буду говорити; джн̃а̄на̄на̄м—усього знання; джн̃а̄нам—знання; уттамам—верховне; йат—котре; джн̃а̄тва̄—той, хто знає; мунайах̣—мудреці; сарве— всі; пара̄м—трансцендентної; сіддгім—досконалості; ітах̣—з цього світу; ґата̄х̣—досягли. Верховний Бог-Особа сказав: І знову Я сповіщатиму тобі неперевершену, трансцендентальну мудрість, найкращу з усього знання, пізнавши яку, всі мудреці досягали найвищої досконалості. Починаючи із сьомої глави й до кінця дванадцятої, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а в подробицях описує Абсолютну Істину, Верховного Бога-Особу. І ось, Господь просвіщає Арджуну далі. Той, хто зрозуміє цю главу за допомогою філософських роздумів, прийде до розуміння відданого служіння. В тринадцятій главі чітко з’ясовано, що людина може звільнитись з матеріальних тенет, якщо смиренно розвиватиме знання. Там також пояснювалось, що саме внаслідок зв’язку з ґун̣ами природи жива істота заплутується в тенетах матеріального світу. Тепер же, в цій главі, Верховна Особа пояснює, що являють собою ці ґун̣и, як вони діють, як зв’язують людину і як звільнитись од них. Верховний Господь сповіщає, що знання, викладене в даному розділі, вище від того, про яке йшла мова в попередніх главах. Збагнувши його, багато великих мудреців досягли досконалості і перейшли в духовний світ. Зараз Господь пояснює те ж саме знання на ще вищому рівні. Воно набагато переважає всі інші шляхи пізнання, які було описано раніше, і чимало з тих, хто оволодів ним, досягли досконалості. Отже, передбачається, що той, хто збагне чотирнадцяту главу, досягне досконалості.
2 ідам̇ джн̃а̄нам упа̄ш́рітйа
мама са̄дгармйам а̄ґата̄х̣
сарґе ’пі нопаджа̄йанте
пралайе на вйатганті ча
Послівний переклад
ідам—це; джн̃а̄нам—знання; упа̄ш́рітйа—знаходячи притулок; мама—Мого; са̄дгармйам—тієї ж природи; а̄ґата̄х̣—досягши; сарґе апі—навіть у творінні; на—ніколи; упаджа̄йанте—народжуються; пралайе—у знищенні; на—не; вйатганті—потривожені; ча—також. Людина, що просвітлена цим знанням, може досягти трансцендентної природи, такої самої, як і Моя власна, і тоді вона вже не народжуватиметься під час творення, і знищення не загрожуватиме їй. Оволодівши досконалим трансцендентним знанням, жива істота набуває якісної рівності з Верховним Богом-Особою, звільнюючись від чергування народження й смерті. Однак, вона не втрачає при цьому своєї особистості і залишається індивідуальною душею. З ведичної літератури можна довідатись, що звільнені душі, які досягли трансцендентних планет духовного світу, завжди звернені до лотосних стіп Верховного Господа й з любов’ю служать Йому на трансцендентному рівні. Отже, навіть після звільнення, віддані Господа не втрачають своєї індивідуальності.
Звичайно, всяке знання, що ми його отримуємо в матеріальному світі, забруднюють три ґун̣и матеріальної природи. Знання ж, яке вони не заторкують, називають трансцендентальним. Тільки-но людина стверджується в трансцендентальному знанні, вона сягає рівня, на якому може наблизитись до Верховної Особи. Люди, що позбавлені знання про духовне небо, гадають, що, звільнившись від матеріальної діяльності, притаманної матеріальній формі, духовна сутність стає безформною, втрачає всяке розмаїття. Але, так само, як у цьому світі існує матеріальна різноманітність, так само різноманітність є і в духовному світі. Люди, які не мають про це жодної уяви, вважають, що духовне існування протилежне матеріальній різноманітності. Але, насправді, в духовному небі жива істота отримує духовну форму. Існує духовна діяльність, і духовний стан називають життям у відданості. Атмосфери духовного світу не може торкнутися матеріальна скверна, і, перебуваючи там, істота якісно рівна Верховному Господеві. Щоб досягти цього знання, слід розвивати всі свої духовні якості. І того, хто таким чином розвиває свої духовні якості, не заторкує ні творення, ні знищення матеріального світу.
3 мама йонір махад брахма
тасмін ґарбгам̇ дадга̄мй ахам
самбгавах̣ сарва-бгӯта̄на̄м̇
тато бгаваті бга̄рата
Послівний переклад
мама—Мій; йоніх̣—джерело народження; махат—сукупне матеріальне існування; брахма—верховний; тасмін—у ньому; ґарбгам—вагітність; дадга̄мі—створюю; ахам—Я; самбгавах̣—можливість; сарва-бгӯта̄на̄м—усіх живих істот; татах̣—відтоді; бгаваті—з’являється; бга̄рата—син Бга̄рати. Сукупна матеріальна субстанція, що її називають Брахманом, є джерело народження, о сину Бгарати, і в цьому Брахмані Я зачинаю всіх живих істот, даючи їм можливість з’явитися на світ. Ось пояснення світу: все відбувається внаслідок поєднання кшетри й кшетра-джн̃а, тіла й духовної душі. Сам Верховний Господь створив для живої істоти можливість поєднатися з матеріальною природою. Причиною всезагального космічного проявлення є махат-таттва, і цю сукупну субстанцію матеріальної причини, в якій існують три ґун̣и природи, інколи називають Брахманом. Верховна Особа запліднює таку всезагальну субстанцію й відтак з’являються незліченні світи. Всезагальну матеріальну субстанцію, махат-таттву, описано у ведичній літературі (Мун̣д̣ака Упанішада 1.1.19) як Брахман: тасма̄д етад брахма на̄ма-рӯпам аннам̇ ча джа̄йате. Верховний Господь запліднює Брахмана сім’ям живих істот. Двадцять чотири елементи, починаючи із землі, води, вогню та повітря є матеріальною енерґією, і вони складають те, що відоме як махад брахма, або великий Брахман, матеріальна природа. Як уже пояснювалось у сьомій главі, над матеріальною існує інша, вища природа — жива істота. По волі Верховного Бога-Особи матеріальна природа сполучається з вищою природою, і це приводить до народження в матеріальній природі живих істот.
The scorpion lays its eggs in piles of rice, and sometimes it is said that the scorpion is born out of rice. But the rice is not the cause of the scorpion. Actually, the eggs were laid by the mother. Similarly, material nature is not the cause of the birth of the living entities. The seed is given by the Supreme Personality of Godhead, and they only seem to come out as products of material nature. Thus every living entity, according to his past activities, has a different body, created by this material nature, so that the entity can enjoy or suffer according to his past deeds. The Lord is the cause of all the manifestations of living entities in this material world.
4 сарва-йонішу каунтейа
мӯртайах̣ самбгаванті йа̄х̣
та̄са̄м̇ брахма махад йонір
ахам̇ бı̄джа-прадах̣ піта̄
Послівний переклад
сарва-йонішу—усі види життя; каунтейа—син Кунтı̄; мӯртайах̣—форми; самбгаванті—з’являються; йа̄х̣—які; та̄са̄м—усіх їх; брахма—верховний; махат йоніх̣—джерело народження в матеріальній субстанції; ахам—Я; бı̄джа-прадах̣—той, хто дає сім’я; піта̄—батько. Слід зрозуміти, що всі види життя, о сину Кунтı̄, породжує лоно матеріальної природи, і що Я — батько, який дає сім’я. У цьому вірші пояснюється, що Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, є первинним батьком усіх живих істот. Живі істоти — це поєднання духовної й матеріальної природи. Такі істоти живуть не тільки на цій планеті, але також на всіх інших планетах, аж до самої вищої, де мешкає Брахма̄. Скрізь є живі істоти: в землі, в воді, у вогні. Всі вони з’являються з лона матері, матеріальної природи, яку запліднює сім’я Кр̣шн̣и. Зміст вірша в тому, що живих істот зачато в матеріальному світі й вони виходять з нього в момент творення в різноманітних формах, згідно зі своїми колишніми вчинками.
5 саттвам̇ раджас тама іті
ґун̣а̄х̣ пракр̣ті-самбгава̄х̣
нібадгнанті маха̄-ба̄хо
дехе дехінам авйайам
Послівний переклад
саттвам — ґун̣а доброчесності; раджах̣ — ґун̣а пристрасті; тамах̣—ґун̣а невігластва; іті—таким чином; ґун̣а̄х̣—якості; пракр̣ті—матеріальної природи; самбгава̄х̣—витворені з; нібадгнанті— обумовлюють; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; дехе—у тілі; дехінам— живу істоту; авйайам—вічного. Матеріальну природу складають три ґун̣и: благочестя, пристрасть та невігластво. І коли вічна жива істота входить у зв’язок з природою, о міцнорукий Арджуно, ці ґун̣и обумовлюють її. Жива істота, бувши трансцендентною, не має нічого спільного з матеріальною природою. Але її обумовлює матеріальний світ, і тому вона діє під чарами трьох ґун̣ матеріальної природи. Живі істоти мають різні типи тіл, що відповідають різним аспектам природи, і вони змушені діяти згідно з цією природою. Такою є причина різноманітності проявлень щастя та страждань.
6 татра саттвам̇ нірмалатва̄т
прака̄ш́акам ана̄майам
сукга-сан̇ґена бадгна̄ті
джн̃а̄на-сан̇ґена ча̄наґга
Послівний переклад
татра—там; саттвам—ґун̣а благочестя; нірмалатва̄т—бувши найчистішим в матеріальному світі; прака̄ш́акам—той, що сяє; ана̄майам—позбавлений будь-яких гріховних наслідків; сукга—щастя; сан̇ґена—путами; бадгна̄ті—обумовлює; джн̃а̄на—знання; сан̇ґена—путами; ча—також; анаґга—о безгрішний. О безгрішний, ґун̣а благочестя, що чистіша проти інших, просвітлює і звільняє від наслідків усіх гріхів. Тих, хто перебуває під впливом цієї ґун̣и, обумовлює відчуття щастя та знання. Є різні види живих істот, яких обумовлює матеріальна природа; одні з них щасливі, інші дуже активні, треті безпорадні. Всі ці різновиди психологічних виявів є причинами обумовленого становища істот в природі. Яким чином вони по–різному стали обумовленими, з’ясовано в цій частині Бгаґавад-ґı̄ти. Спочатку розглядається ґун̣а благочестя. Розвиваючи в матеріальному світі ґун̣у благочестя, людина стає мудрішою від тих, хто обумовлений по-іншому. На людину в ґун̣і благочестя менше впливають матеріальні злигодні, і вона свідомо розвиває матеріальні знання. Бра̄хман̣и, як вважають, перебувають у ґун̣і благочестя, представляють цей тип. Відчуття щастя в ґун̣і благочестя існує завдяки тому, що в цій ґун̣і людина більш-менш вільна від наслідків гріховних вчинків. І справді, у ведичній літературі сказано, що ґун̣а благочестя означає більше знання і більше щастя.
Але проблема полягає в тому, що коли людина перебуває в ґун̣і благочестя, вона звикає, завдяки своїм знанням, відчувати власну перевагу над іншими. Так вона стає обумовленою. Прикладом цього є вчені та філософи; кожен з них пишається своїми знаннями, а з того, що взагалі вони схильні покращувати умови свого життя, випливає почуття своєрідного матеріального щастя. Це почуття щастя, що наростає в обумовленому житті, зв’язує їх ґун̣ою благочестя матеріальної природи. Діяльність у ґун̣і благочестя приваблює їх, і доки існує така схильність, вони змушені приймати певний тип тіла в межах ґун̣ природи. Таким чином, вони втрачають саму можливість звільнитися або перейти в духовний світ. Знову й знову жива істота може народжуватись філософом, вченим або поетом, щоб знову заплутуватись у тих же самих невигідних умовах народження та смерті. Але, перебуваючи під впливом ілюзії матеріальної енерґії, людина вважає подібне життя приємним.
7 раджо ра̄ґа̄тмакам̇ віддгі
тр̣шн̣а̄-сан̇ґа-самудбгавам
тан нібадгна̄ті каунтейа
карма-сан̇ґена дехінам
Послівний переклад
раджах̣—ґун̣а пристрасті; ра̄ґа-а̄тмакам—народжений із бажання або хтивості; віддгі—знай; тр̣шн̣а̄—жадання; сан̇ґа—спілкування; самудбгавам—утворений із; тат—це; нібадгна̄ті—зв’язує; каунтейа—син Кунтı̄; карма-сан̇ґена—путами кармічної діяльності; дехінам—втіленого. Модус пристрасті народжується з необмежених бажань та прагнень, о сину Кунтı̄, і внаслідок цього втілена жива істота прив’язується до матеріальної кармічної діяльності. Суттєвою ознакою ґун̣и пристрасті є взаємний потяг чоловіка й жінки. Жінку вабить до чоловіка, чоловіка до жінки. Це називають ґун̣ою пристрасті. І коли вплив ґун̣и пристрасті на людину зростає, вона дедалі більше жадає матеріальних насолод. Вона хоче насолоджуватись, задовольняючи свої чуття. Задля свого почуттєвого задоволення, людина, яка перебуває під впливом ґун̣и пристрасті, прагне пошани в суспільстві й країні, й хоче мати щасливу родину, дім, дружину, гарних дітей. Усе це — породження ґун̣и пристрасті. Й доки людина прагне їх, вона змушена тяжко трудитись. Тому тут ясно вказано, що така людина прив’язується до плодів своєї діяльності й відтак ця діяльність сковує її. Щоб задовольнити дітей, дружину, суспільство й підтримувати свій престиж, людина повинна трудитись. Таким чином, матеріальний світ у тій чи іншій мірі перебуває в ґун̣і пристрасті. Сучасну цивілізацію вважають передовою, якщо брати за мірило ґун̣у пристрасті. А перед цим розвинутою вважали цивілізацію, яка перебувала в ґун̣і благочестя. І якщо для людей в ґун̣і благочестя немає звільнення, то що ж тоді казати про тих, що загрузли в ґун̣і пристрасті?
8 тамас тв аджн̃а̄на-джам̇ віддгі
моханам̇ сарва-дехіна̄м
прама̄да̄ласйа-нідра̄бгіс
тан нібадгна̄ті бга̄рата
Послівний переклад
тамах̣ — ґун̣а невігластва; ту — але; джн̃а̄на-джам — утворений невіглаством; віддгі—знай; моханам—омана; сарва-дехіна̄м—усіх втілених істот; прама̄да—безумством; а̄ласйа—лінощами; нідра̄бгіх̣—і сном; тат—це; нібадгна̄ті—зв’язує; бга̄рата—син Бгарати. О сину Бгарати, знай, що ґун̣а пітьми, що породжена з невігластва, — причина омани всіх втілених живих істот. Наслідок цієї ґун̣и — безумство, лінощі й сон, що зв’язують обумовлену душу. У даному вірші велике значення має специфічно вжите слово ту. Воно вказує, що ґун̣а невігластва — це дуже своєрідна якість втіленої душі. Ґун̣а невігластва цілком протилежна ґун̣і благочестя. Перебуваючи в ґун̣і благочестя й розвиваючи знання, людина може збагнути суть речей, але в ґун̣і невігластва все навпаки. Той, кого зачарувала ґун̣а невігластва, божеволіє, а безумець не здатний зрозуміти що до чого, і замість того, щоб вдосконалюватись, людина деґрадує. У ведичній літературі знаходимо визначення ґун̣и невігластва: васту-йа̄тга̄тмйа-джн̃а̄на̄варакам̇ віпарйайа-джн̃а̄на-джанакам̇ тамах̣. Під чарами невігластва людина не здатна усвідомлювати речі такими, якими вони є насправді. Наприклад, кожен бачить, що його дід вмер, отже, він також помре згодом. Людина смертна. Діти, яких вона зачала, теж помруть. Таким чином, смерть неминуча. Однак люди продовжують шалено накопичувати гроші, працюючи день і ніч, і не дбають про вічну душу. Це — божевілля. У своєму безумстві люди байдужі до вдосконалення своєї духовної свідомості. Такі люди надзвичайно ледачі. Коли їм пропонують об’єднуватися заради духовного поступу, це не дуже цікавить їх. Вони навіть не такі діяльні, як люди в ґун̣і пристрасті. Тому, однією з ознак людини, яка перебуває в ґун̣і невігластва, є те, що вона спить більше, ніж потрібно. Шести годин цілком досить для сну, але той, хто перебуває в ґун̣і невігластва, спить щонайменше десять, а то й дванадцять годин на добу. Така людина завше має пригнічений вигляд, вона схильна вживати дурманні речовини й забагато спати. Такими є ознаки людини, яку обумовлює ґун̣а невігластва.
9 саттвам̇ сукге сан̃джайаті
раджах̣ карман̣і бга̄рата
джн̃а̄нам а̄вр̣тйа ту тамах̣
прама̄де сан̃джайатй ута
Послівний переклад
саттвам—ґун̣а благочестя; сукге—до щастя; сан̃джайаті—прив’язує; раджах̣—ґун̣а пристрасті; карман̣і—до кармічної діяльності; бга̄рата—син Бгарати; джн̃а̄нам—знання; а̄вр̣тйа—покриваючи; ту—але; тамах̣—ґун̣а невігластва; прама̄де—до безумства; сан̃джайаті—прив’язує; ута—сказано. О сину Бгарати, в ґун̣і благочестя людину обумовлює щастя, пристрасть штовхає її до кармічної діяльності, а невігластво, покриваючи знання людини, прирікає її на безумство. Людина в ґун̣і благочестя знаходить задоволення в роботі або інтелектуальних заняттях. Філософ, дослідник або вчитель можуть працювати у відповідних галузях знання і знаходити в цьому задоволення. Людина в ґун̣і пристрасті може виконувати кармічну діяльність: вона намагається здобути якомога більше коштів й витратити їх на благодійні цілі. Інколи вона пробує відкривати лікарні, дає гроші благодійним закладам тощо. Такими є ознаки людини, яка перебуває в ґун̣і пристрасті. Натомість ґун̣а невігластва потьмарює знання. Що б не робила людина в ґун̣і невігластва, ніщо не йде на користь ані їй, ані іншим.
10 раджас тамаш́ ча̄бгібгӯйа
саттвам̇ бгаваті бга̄рата
раджах̣ саттвам̇ тамаш́ чаіва
тамах̣ саттвам̇ раджас татга̄
Послівний переклад
раджах̣—ґун̣а пристрасті; тамах̣—ґун̣а невігластва; ча—також; абгібгӯйа—перевершуючи; саттвам—ґун̣а благочестя; бгаваті— переважає; бга̄рата—син Бгарати; раджах̣—ґун̣а пристрасті; саттвам—ґун̣а благочестя; тамах̣—ґун̣а невігластва; ча—також; ева—подібно до цього; тамах̣—ґун̣а невігластва; саттвам—ґун̣а благочестя; раджах̣—ґун̣а пристрасті; татга̄—таким чином. Інколи ґун̣а благочестя переважає, перемагаючи ґун̣и пристрасті й невігластва, о син Бгарати. Інколи ґун̣а пристрасті перемагає благочестя і невігластво. А інколи невігластво перемагає благочестя і пристрасть. Так і триває ця постійна боротьба за перевагу. Коли переважає ґун̣а пристрасті, ґун̣а благочестя й невігластва пригнічуються. Коли зростає вплив ґун̣и доброчесності, пристрасть і невігластво зазнають поразки, а коли переважає ґун̣а невігластва, програють пристрасть і доброчесність. Така боротьба триває постійно. Тому той, хто всерйоз намагається розвивати свідомість Кр̣шн̣и, повинен вийти за межі цих трьох ґун̣. Перевага якоїсь певної ґун̣и природи проявляється в поведінці людини, в її діяльності, в тому, як вона їсть тощо. Про все це йтиме мова в дальших главах. Але, захотівши, за допомогою відповідної практики людина може розвинути в собі якості благочестя й тим перемогти ґун̣и невігластва й пристрасті. Таким же чином можна розвинути в собі якості пристрасті, подолавши благочестя й невігластво. Або можна розвинути якості невігластва й отримати перемогу над благочестям й пристрастю. Тільки благочестя, незважаючи на те, що взагалі існує три ґун̣и матеріальної природи, може осяяти цілеспрямовану людину, і та, вийшовши за межі й цієї ґун̣и, зможе досягти чистої благості, стану, який називають станом васудеви, в якому людина може збагнути науку про Бога. З того, як діє людина, стає зрозумілим, у якому з ґун̣ природи вона перебуває.
11 сарва-два̄решу дехе ’смін
прака̄ш́а упаджа̄йате
джн̃а̄нам̇ йада̄ тада̄ відйа̄д
вівр̣ддгам̇ саттвам ітй ута
Послівний переклад
сарва-два̄решу—у всіх брамах; дехе асмін—у цьому тілі; прака̄ш́ах̣—властивість освітлювати; упаджа̄йате—розвивається; джн̃а̄нам—знання; йада̄—коли; тада̄—тоді; відйа̄т—знай; вівр̣ддгам— збільшився; саттвам—ґун̣а благочестя; іті ута—так сказано. Дію ґун̣и благочестя можна відчути, коли всі брами тіла освітлює знання. В людському тілі є дев’ять брам: очі, вуха, ніздрі, рот, ґеніталії й анус. Коли всі брами тіла освітлено ознаками благості, це означає, що людина розвинула в собі ґун̣у благочестя. Перебуваючи в ґун̣і благочестя, вона здатна бачити речі, якими вони є, слухати про істинний стан речей і відчувати справжній смак до цього. Людина очищується зсередини і зовні. В кожній з брам тіла розвиваються ознаки щастя, — так впливає ґун̣а благочестя.
12 лобгах̣ правр̣ттір а̄рамбгах̣
карман̣а̄м аш́амах̣ спр̣ха̄
раджасй ета̄ні джа̄йанте
вівр̣ддге бгаратаршабга
Послівний переклад
лобгах̣ — жадібність; правр̣ттіх̣ — діяльність; а̄рамбгах̣ — зусилля; карман̣а̄м—в діяльності; аш́амах̣—непідвладність контролю; спр̣ха̄—бажання; раджасі—ґун̣а пристрасті; ета̄ні—усі такі; джа̄йанте — розвиваються; вівр̣ддге — коли зростає; бгарата-р̣шабга—о кращий з нащадків Бгарати. О провідник Бга̄рат, коли зростає вплив ґун̣и пристрасті, розвиваються ознаки сильної прихильності, кармічної діяльності, надмірних зусиль і непідвладних контролю бажань і жаги. Людина, яка перебуває під впливом ґун̣и пристрасті, ніколи не буває задоволена своїм становищем: вона пристрасно бажає поліпшити його. Якщо вона хоче збудувати собі дім, то докладає всіх зусиль, щоб поставити розкішний особняк, ніби збираючись жити в ньому вічно. В ній розвивається жага до почуттєвих насолод. Але почуттєвим насолодам немає кінця. Людина завжди прагне бути в своєму домі, зі своєю родиною й бажає, щоб її чуттєве задоволення ніколи не закінчувалось. Все це властиве ґун̣і пристрасті.
13 апрака̄ш́о ’правр̣ттіш́ ча
прама̄до моха ева ча
тамасй ета̄ні джа̄йанте
вівр̣ддге куру-нандана
Послівний переклад
апрака̄ш́ах̣ — пітьма; аправр̣ттіх̣ — бездіяльність; ча — і; прама̄дах̣—безумство; мохах̣—ілюзія; ева—неодмінно; ча—також; тамасі—ґун̣а невігластва; ета̄ні—ці; джа̄йанте—проявляються; вівр̣ддге—коли розвинутий; куру-нандана—син Куру. Коли посилюється ґун̣а невігластва, о сину Куру, тоді проявляється морок, бездіяльність, безумство та ілюзія. Коли немає просвіти, немає і знання. Людина, що перебуває в ґун̣і невігластва, не керується релігійними засадами, що впорядковують життя; вона бажає діяти за власними примхами, без усякої мети. Навіть якщо вона здатна працювати, вона не докладає до цього жодних зусиль. Такий стан називають ілюзією. Хоча свідомість і присутня в ній, вона живе бездіяльним життям. Такими є ознаки людини, що перебуває під впливом ґун̣и невігластва.
14 йада̄ саттве правр̣ддге ту
пралайам̇ йа̄ті деха-бгр̣т
тадоттама-віда̄м̇ лока̄н
амала̄н пратіпадйате
Послівний переклад
йада̄—коли; саттве—ґун̣а благочестя; правр̣ддге—розвинутий; ту—але; пралайам—до смерті; йа̄ті—йде; деха-бгр̣т—втілений; тада̄ — тоді; уттама-віда̄м — великих мудреців; лока̄н — планет; амала̄н—чистих; пратіпадйате—досягає. Якщо людина помирає в ґун̣і благочестя, вона досягає вищих планет, чистих планет великих мудреців. Людина в ґун̣і благочестя досягає таких вищих планетних систем, як Брахмалока або Джаналока й там насолоджується райським щастям. Важливим є слово амала̄н, воно означає «вільний від ґун̣ пристрасті й невігластва». Матеріальний світ сповнений скверни, але ґун̣а благочестя є найчистіша форма існування в ньому. Існують різні планети для різних видів живих істот. І ті з них, що померли в ґун̣і благочестя, підіймаються на планети, де живуть великі мудреці та великі віддані.
15 раджасі пралайам̇ ґатва̄
карма-сан̇ґішу джа̄йате
татга̄ пралı̄нас тамасі
мӯд̣га-йонішу джа̄йате
Послівний переклад
раджасі — у пристрасті; пралайам — смерті; ґатва̄ — досягаючи; карма-сан̇ґішу—в оточенні тих, хто вдається до кармічної діяльності; джа̄йате—народжується; татга̄—подібно; пралı̄нах̣—той, хто помер; тамасі—у невігластві; мӯд̣га-йонішу—в тваринних формах; джа̄йате—народжується. Якщо людина помирає в ґун̣і пристрасті, вона народжується серед тих, хто зайнятий кармічною діяльністю, а скінчивши життя в ґун̣і невігластва, вона народжується в царстві тварин. Деякі люди вважають, що душа, досягнувши рівня людського життя, вже не залишатиме його. Це помилкова думка. Згідно з даним віршем, той, хто розвинув у собі ґун̣у невігластва, після смерті опускається до тваринної форми життя. З цього рівня він знову муситиме підійматися еволюційним шляхом, аби знову досягнути людської форми життя. Тому, якщо хтось насправді серйозно ставиться до людського життя, він повинен звернутися до якості благочестя й за допомогою сприятливого спілкування вийти за межі впливу всіх ґун̣ і досягти свідомості Кр̣шн̣и. В цьому полягає мета людського життя. Інакше немає жодної запоруки, що людина зможе зберегти свою людську подобу.
16 карман̣ах̣ сукр̣тасйа̄хух̣
са̄ттвікам̇ нірмалам̇ пгалам
раджасас ту пгалам̇ дух̣кгам
аджн̃а̄нам̇ тамасах̣ пгалам
Послівний переклад
карман̣ах̣ — роботи; су-кр̣тасйа — доброчесного; а̄хух̣ — кажуть; са̄ттвікам—у ґун̣і благочестя; нірмалам—очищене; пгалам—наслідок; раджасах̣—ґун̣и пристрасті; ту—але; пгалам—наслідок; дух̣кгам—страждання; аджн̃а̄нам—безглуздя; тамасах̣—ґун̣и невігластва; пгалам—наслідок. Наслідки благочестивої діяльності чисті, про неї кажуть, що її здійснюють в ґун̣і благочестя. Діяльність в ґун̣і пристрасті веде до злигоднів, а діяльність в ґун̣і невігластва — до глупоти. Наслідки благочестивої діяльності, виконуваної в ґун̣і благочестя, чисті. Тому мудреці, звільнившись від ілюзії, стають щасливими. Натомість діяльність у ґун̣і пристрасті тягне за собою одні лише страждання. Будь-яку діяльність задля матеріального щастя приречено на поразку. Наприклад, якщо людина хоче володіти хмарочосом, то крізь яку ж силу людських мук необхідно пройти, перш ніж такий хмарочос буде збудований. Той, хто фінансує будівництво, повинен подолати численні перешкоди, аби заробити необхідну величезну суму, а всі ті, що впряглись у це важке ярмо будівельних робіт, змушені працювати не покладаючи рук. Страждання очевидні. Тому Бгаґавад-ґı̄та̄ вчить, що будь-яка діяльність, яка провадиться в ґун̣і пристрасті, безумовно, приносить великі нещастя. Звичайно, при цьому можна зазнати крихту уявного щастя: «Я — хазяїн цього будинку, я маю гроші!», але таке щастя оманливе.
Щодо ґун̣и невігластва, то той, хто діє у ньому, позбавлений знання, і, отже, всі його дії в цьому житті ведуть до злиднів, а в майбутньому йому доведеться опуститись до тваринної форми. Життя тварини сповнене страждань, хоча під впливом ілюзорної енерґії, ма̄йі, вона цього не розуміє. Вбивство невинних тварин відбувається в ґун̣і невігластва. Їхні вбивці не знають, що в майбутньому тварини отримають відповідні тіла, придатні до того, щоб убити своїх мучителів. Таким є закон природи. В людському суспільстві вбивця людини повинен бути страченим на шибениці. Це — закон держави. Але під дією ґун̣и невігластва люди не усвідомлюють, що існує всезагальна держава, якою керує Верховний Господь. Кожна жива істота — Господнє дитя, і Він не прощає вбивства навіть мурашки. За все чекає відплата. Тому потурати вбивству тварин задля того, щоб смакувати їхнє м’ясо, є величезним невіглаством. Людині нема потреби забивати тварин, адже Бог дав їй стільки чудових продуктів. Але якщо людина все ж таки дозволяє собі їсти м’ясо, то це означає, що вона діє в ґун̣і невігластва й затьмарює своє майбутнє. З усіх різновидів знищення тварин убивство корів — найбільш ганебний, тому що корови забезпечують нас молоком, чудовим й універсальним продуктом, який приносить людині стільки радості. Вбивати корів на бойнях — це акт найбрутальнішого невігластва. У ведичній літературі (Р̣ґ Веда 9.46.4) слова ґобгіх̣ прı̄н̣іта-матсарам вказують, що той, хто повністю вдовольняється молоком, а проте вбиває корову, — той перебуває у найгрубішому невігластві. У ведичній літературі є молитва:
намо брахман̣йа-дева̄йа
ґо-бра̄хман̣а-хіта̄йа ча
джаґад-дгіта̄йа кр̣шн̣а̄йа
ґовінда̄йа намо намах̣
«Мій Господи, Ти — благодійник корів та бра̄хман̣. Ти зичиш добра суспільству людей і всьому світові» (Вішн̣у Пура̄н̣а 1.19.65). Особливе значення в цій молитві надається захисту корів та бра̄хман̣. Бра̄хман̣и символізують собою духовну освіту, а корови — символ найбільш цінної їжі; цим двом видам живих істот, бра̄хман̣ам і коровам, слід виявляти все можливе заступництво — що і визначає справжній поступ цивілізації. В сучасному суспільстві люди занедбали духовне знання, натомість усіляко заохочується вбивство корів. Звідси можна зрозуміти, що людське суспільство простує в хибному напрямкові і тим самим стверджує свій майбутній вирок. Цивілізація, яка змушує своїх громадян стати тваринами в наступному житті, звичайно, не є гуманною. Модуси пристрасті й невігластва ведуть сучасну цивілізацію неправильним шляхом. Це дуже небезпечна епоха, і всі нації повинні подбати про те, щоб поширити найдоступніший спосіб удосконалення — свідомість Кр̣шн̣и, — щоб врятувати людство від страшної небезпеки.
17 саттва̄т сан̃джа̄йате джн̃а̄нам̇
раджасо лобга ева ча
прама̄да-мохау тамасо
бгавато ’джн̃а̄нам ева ча
Послівний переклад
саттва̄т—із ґун̣и благочестя; сан̃джа̄йате—розвивається; джн̃а̄нам—знання; раджасах̣—із ґун̣и пристрасті; лобгах̣—жадібність; ева—неодмінно; ча—також; прама̄да—божевілля; мохау—й ілюзія; тамасах̣—із ґун̣и невігластва; бгаватах̣—розвиваються; аджн̃а̄нам—безглуздя; ева—неодмінно; ча—також. З ґун̣и благочестя розвивається істинне знання, з ґун̣и пристрасті розвивається жадібність, а з ґун̣и невігластва розвиваються дурість, безумство й ілюзія. Сучасна цивілізація не дуже відповідає природі живих істот, і тому їм радять звернутись до свідомості Кр̣шн̣и. За допомогою свідомості Кр̣шн̣и суспільство підніметься до ґун̣и благочестя. Коли набуває розвитку ґун̣а благочестя, люди бачать речі такими, якими вони є. Люди в ґун̣і невігластва подібні до тварин і не можуть ясно бачити, що ж відбувається. Наприклад, перебуваючи в ґун̣і невігластва, вони не розуміють, що, забиваючи тварину, вони накликають на себе наглу смерть у наступному житті від цієї ж самої тварини. Люди, що позбавлені істинного знання, стають безвідповідальними. Щоб припинити цю безвідповідальність, потрібне навчання, яке сприяло б розвитку в людях ґун̣и благочестя. Отримуючи істинну освіту в ґун̣і благочестя, вони віднайдуть розум й досконале розуміння справжнього стану речей. Тоді люди будуть щасливими й житимуть у достатках. Навіть якщо більшість людей не матиме щастя й життєвих вигод, але коли хоча б деяка частина з них розвине в собі свідомість Кр̣шн̣и й досягне ґун̣и благочестя, то з’явиться можливість миру й процвітання в усьому світі. В протилежнім випадку, в світі, що охоплений ґун̣ами пристрасті й невігластва, не може бути ні миру, ні процвітання. В ґун̣і пристрасті люди стають пожадливими, а їхня жага почуттєвого задоволення не знає меж. Неважко помітити, що навіть маючи достатньо грошей і можливостей для задоволення своїх почуттів, людина не знаходить ні щастя, ні душевного спокою. Воно й неможливо, бо людина перебуває в ґун̣і пристрасті. Якщо людина прагне щастя, їй не допоможуть гроші, вона повинна піднятись до ґун̣и благочестя за допомогою свідомості Кр̣шн̣и. Той, хто перебуває в ґун̣і пристрасті, нещасний не лише в своїх думках, фахова діяльність також завдає йому чимало клопоту. Він повинен винаходити численні плани, аби добути достатню кількість грошей на збереження свого статус-кво. Все його життя — суцільне нещастя. А в ґун̣і невігластва люди стають безумцями. Страждаючи од свого життя, вони вживають наркотичні засоби, і таким чином ще більше занурюються в невігластво. Їхнє майбутнє дуже похмуре й безрадісне.
18 ӯрдгвам̇ ґаччганті саттва-стга̄
мадгйе тішт̣ганті ра̄джаса̄х̣
джаґганйа-ґун̣а-вр̣тті-стга̄
адго ґаччганті та̄маса̄х̣
Послівний переклад
ӯрдгвам—угору; ґаччганті—йдуть; саттва-стга̄х̣—ті, хто перебуває в ґун̣і благочестя; мадгйе—посередині; тішт̣ганті—мешкають; ра̄джаса̄х̣—ті, що перебувають у ґун̣і пристрасті; джаґганйа—огидний; ґун̣а—якість; вр̣тті-стга̄х̣—чиє заняття; адгах̣— вниз; ґаччганті—йдуть; та̄маса̄х̣—ті, хто преребуває в ґун̣і невігластва. Ті, хто перебуває в ґун̣і благочестя, поступово піднімаються на вищі планети; живі істоти, які перебувають у ґун̣і пристрасті, живуть на земних планетах; ті ж, на кого впливає бридка ґун̣а невігластва, опускаються в пекельні світи. У цьому вірші дуже виразно змальовано результати діяльності, виконуваної в трьох ґун̣ах природи. Існує вища планетна система, яка складається з райських планет, де мешкають високорозвинуті живі істоти. Відповідно до ступеня розвитку ґун̣и благочестя жива істота може потрапити на різноманітні планети цієї системи. Найвищою планетою є Сатйалока, або Брахмалока, де мешкає головна особистість нашого всесвіту — Господь Брахма̄. Ми вже бачили, як важко нам уявити собі дивовижні умови життя на Брахмалоці, але найвища форма існування — в ґун̣і благочестя — може перенести нас туди.
Ґун̣а пристрасті змішується з іншими ґун̣ами. Він перебуває посередині, між ґун̣ами благочестя й невігластва. Людина не завжди якісно однорідна; навіть якщо на неї впливає винятково ґун̣а пристрасті, вона просто залишатиметься на Землі у вигляді царя або ж багатія. Втім, вона може підти і вниз, тому що на неї впливає певна суміш ґун̣. Люди Землі, знаходячись під впливом ґун̣ пристрасті й невігластва, не зможуть силоміць, за допомогою механізмів, наблизитись до вищих планет. Крім того, може трапитись так, що, перебуваючи під впливом ґун̣и пристрасті, в наступному житті людина може збожеволіти.
Найнижчу ґун̣у, ґун̣у невігластва, названо тут огидною. Наслідки розвитку невігластва дуже й дуже небезпечні. Невігластво — нижча якість матеріальної природи. Нижче людського рівня існують вісім мільйонів видів життя: птахи, звірі, плазуни, дерева тощо; і відповідно до рівня свого невігластва, людина опускається до таких жахливих умов існування. Тут дуже важливим є слово та̄маса̄х̣. Воно стосується тих, хто постійно перебуває в невігластві, не підіймаючись до більш високої ґун̣и. Їхнє майбутнє дуже сумне.
Але навіть для людей у ґун̣і пристрасті й невігластва є можливість піднятись до ґун̣и благочестя, й можливість ця — свідомість Кр̣шн̣и. Той же, хто не використовує такої сприятливої можливості, безумовно залишатиметься в нижчих ґун̣ах.
19 на̄нйам̇ ґун̣ебгйах̣ карта̄рам̇
йада̄ драшт̣а̄нупаш́йаті
ґун̣ебгйаш́ ча парам̇ ветті
мад-бга̄вам̇ со ’дгіґаччгаті
Послівний переклад
на—не; анйам—іншого; ґун̣ебгйах̣—крім якостей; карта̄рам—виконавця; йада̄—коли; драшт̣а̄—той, хто бачить; анупаш́йаті—бачить належним чином; ґун̣ебгйах̣—до ґун̣ природи; парам—трансцендентний; ветті—знає; мат-бга̄вам—до Моєї духовної природи; сах̣—він; адгіґаччгаті—піднімається. Коли людина з усією певністю бачить, що немає іншого виконавця будь-якої діяльності, крім ґун̣ природи, й знає Верховного Господа, трансцендентного щодо всіх цих ґун̣, вона досягає Моєї духовної природи. Людина може вийти за межі всякого впливу ґун̣ матеріальної природи, просто правильно зрозумівши, як вони діють, і зробити це вона може за допомогою душ, які усвідомили свою власну сутність. Кр̣шн̣а є істинний духовний учитель, і Він наділяє духовним знанням Арджуну. Так само й ми повинні вивчати цю науку діяльності згідно з ґун̣ами природи за допомогою тих, хто цілком перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, бо інакше життя людини піде в неправильному напрямкові. За допомогою настанов істинного духовного вчителя людина може дізнатись про своє духовне становище, про своє матеріальне тіло й чуття, про те, яким чином вона заплутується, і як її зачаровують ґун̣и матеріальної природи. Безпорадну, її затиснено в лещатах ґун̣, але, усвідомивши своє істинне становище, вона може досягти трансцендентного рівня й вийти на простори духовного життя. Насправді, жива істота не виконує всю цю різноманітну діяльність. Вона змушена діяти, тому що перебуває в тілі певного типу й її діяльність скеровують певні ґун̣и матеріальної природи. Доки людина не отримає допомоги від авторитетної духовної особистості, вона не зможе зрозуміти свого справжнього становища. Спілкуючись з істинним духовним вчителем, людина може усвідомити своє істинне становище, і, керуючись таким розумінням, отримує можливість надійно закріпитись на досконалому рівні свідомості Кр̣шн̣и. Людина в свідомості Кр̣шн̣и непідвладна чарам ґун̣ матеріальної природи. Як про це вже йшла мова у сьомій главі, той, хто вручив себе Кр̣шн̣і, вивільнюється з-під впливу матеріальної природи. Людина, що здатна бачити речі такими, якими вони є, поступово виходить з-під впливу матеріальної природи.
20 ґун̣а̄н ета̄н атı̄тйа трı̄н
дехı̄ деха-самудбгава̄н
джанма-мр̣тйу-джара̄-дух̣кгаір
вімукто ’мр̣там аш́нуте
Послівний переклад
ґун̣а̄н—якості; ета̄н—усі ці; атı̄тйа—переважаючи; трı̄н—три; дехı̄—втілений; деха—тіло; самудбгава̄н—зв’язані з; джанма—народження; мр̣тйу—смерті; джара̄—і старості; дух̣кгаіх̣—нещастя; вімуктах̣ — звільнившись від; амр̣там — нектаром; аш́нуте — він насолоджується. Коли втілена істота здатна вийти за межі трьох ґун̣, пов’язаних з матеріальним тілом, вона може звільнитись від народження, смерті, старості й завдаваних ними страждань, а також відчути смак нектару безсмертя ще в цьому житті. У даному вірші пояснюється, як людина, що сповнена свідомості Кр̣шн̣и, навіть залишаючись в матеріальному тілі, спроможна утримуватись на трансцендентному рівні. Санскритське слово дехı̄ означає «втілений». Хоча істота і перебуває в матеріальному тілі, вона, розвиваючи духовне знання, може звільнитись від впливу ґун̣ природи. Вона отримує можливість насолоджуватись щастям духовного життя ще в цьому тілі, щоб потім, залишивши його, піднятись просто на духовне небо. Навіть у цьому тілі жива істота може пізнати духовне щастя. Іншими словами, віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и є ознака звільнення з матеріальних кайданів, про що йтиме мова у вісімнадцятій главі. Звільнившись від впливу ґун̣ матеріальної природи, людина звертається до відданого служіння.
21 арджуна ува̄ча
каір лін̇ґаіс трı̄н ґун̣а̄н ета̄н
атı̄то бгаваті прабго
кім-а̄ча̄рах̣ катгам̇ чаіта̄м̇с
трı̄н ґун̣а̄н атівартате
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; каіх̣—якими; лін̇ґаіх̣—ознаками; трı̄н—три; ґун̣а̄н—якості; ета̄н—усі ці; атı̄тах̣—перевершивший; бгаваті—стає; прабго—о мій Господи; кім—яке; а̄ча̄рах̣—поведінка; катгам—як; ча—також; ета̄н—ці; трı̄н—три; ґун̣а̄н—якості; атівартате—перевершує. Арджуна спитав: Мій дорогий Господь, якими є ознаки людини, що піднеслась над цими трьома ґун̣ами? Як вона поводиться? І як перемагає ґун̣и природи? Питання, що їх задав Арджуна в цьому вірші, дуже доречні. Він прагне дізнатись, якими є ознаки людини, що вже вийшла за межі впливу матеріальних ґун̣. Як людина може довідатись, що вона вже подолала вплив ґун̣ матеріальної природи? Друге питання стосується того, як вона живе і що вона робить. Чи керується вона у своїй діяльності якимись засадами, що впорядковують її життя? Потім Арджуна запитує про способи, за допомогою яких можна досягти трансцендентної природи. Це дуже важливо. Доки людина не знає безпосереднього способу, який допомагав би їй постійно перебувати в трансцендентному стані, ознаки такого стану не можуть проявитись у ній. Тому всі ці питання Арджуни дуже важливі, і Господь відповідає на них.
TEXTS 22-25
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
прака̄ш́ам̇ ча правр̣ттім̇ ча
мохам ева ча па̄н̣д̣ава
на двешт̣і самправр̣тта̄ні
на нівр̣тта̄ні ка̄н̇кшаті
уда̄сı̄на-вад а̄сı̄но
ґун̣аір йо на віча̄лйате
ґун̣а̄ вартанта ітй евам̇
йо ’ватішт̣гаті нен̇ґате
сама-дух̣кга-сукгах̣ сва-стгах̣
сама-лошт̣а̄ш́ма-ка̄н̃чанах̣
тулйа-прійа̄прійо дгı̄рас
тулйа-нінда̄тма-сам̇стутіх̣
мана̄пама̄найос тулйас
тулйо мітра̄рі-пакшайох̣
сарва̄рамбга-парітйа̄ґı̄
ґун̣а̄тı̄тах̣ са учйате
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; прака̄ш́ам— просвітлення; ча—і; правр̣ттім—прихильність; ча—і; мохам— ілюзія; ева ча—також; па̄н̣д̣ава—син Па̄н̣д̣у; на двешт̣і—не ненавидить; самправр̣тта̄ні—приходу; на—не; нівр̣тта̄ні—залишення; ка̄н̇кшаті—бажає; уда̄сı̄нават—ніби нейтральний; а̄сı̄нах̣— розташований; ґун̣аіх̣—якостями; йах̣—той, хто; на—ніколи; віча̄лйате—схвильований; ґун̣а̄х̣—якості; вартанте—діють; іті евам— знаючи так; йах̣—той, хто; аватішт̣гаті—залишається; на—ніколи; ін̇ґате—коливається; сама—однаковий; дух̣кга—у нещасті; сукгах̣—і щасті; сва-стгах̣—розташований у собі; сама—однаковий; лошт̣а—до грудки землі; аш́ма—каменя; ка̄н̃чанах̣—золота; тулйа—хто однаково ставиться; прійа—до приємного; апрійах̣— небажаного; дгı̄рах̣—твердий; тулйа—рівний; нінда̄—у безслав’ї; а̄тма-сам̇стутіх̣—у возвеличенні; ма̄на—в пошані; апама̄найох̣— безчесті; тулйах̣ — рівний; тулйах̣ — рівний; мітра — до друзів; арі—і ворогів; пакшайох̣—до партій; сарва—усі; а̄рамбга—зусилля; парітйа̄ґı̄—той, хто відкинув; ґун̣а-атı̄тах̣—трансцендентний щодо матеріальних ґун̣ природи; сах̣—він; учйате—сказано, що є. Верховний Господь сказав: О сину Па̄н̣д̣у, в кому просвітлення, прив’язаність та ілюзія не викликають зненависті, коли вони є, і хто не прагне їх, коли вони зникають, хто стійко і спокійно переносить усі перипетії будь-яких взаємодій матеріальних якостей, залишаючись безучасним і трансцендентним, знаючи, що діють лише ґун̣и; хто, заглибившись у самого себе, однаково ставиться до щастя й нещастя; для кого грудка землі, камінь або золото суть одне, хто однаково приймає бажане й небажане, хто стійкий, хто завжди — вихваляють його чи ображають, шанують чи зневажають — залишається врівноваженим; хто однаково ставиться як до друга, так і до ворога і хто зрікся всієї матеріальної діяльності — про таку людину можна сказати, що вона піднеслась над ґун̣ами природи. Арджуна задав три питання, й Господь послідовно відповідає на них. У цих віршах Кр̣шн̣а спочатку вказує, що особистість, яка перебуває на трансцендентному рівні, нікому не заздрить й нічого не жадає. Якщо істота живе в цьому світі в матеріальному тілі, то слід розуміти, що вона перебуває під владою одного з трьох ґун̣ матеріальної природи. Коли вона взагалі покидає матеріальне тіло, вона вивільнюється з пазурів матеріальних ґун̣ природи. Але доки вона ще перебуває в матеріальному тілі, їй слід залишатись нейтральною. Жива істота повинна віддано служити Господу й відтак вона перестане ототожнювати себе з тілом. Доки людина усвідомлює своє матеріальне тіло, вона діє лише для задоволення своїх почуттів, але коли вона переносить свідомість на Кр̣шн̣у, її власне чуттєве задоволення припиняється само по собі. Живій істоті не потрібне матеріальне тіло, і їй немає потреби коритися його вказівкам. Модуси матеріальної природи діють у тілі, але духовна за своєю природою сутність перебуває осторонь цієї діяльності. Як же відмежуватися од ґун̣ природи? Жива істота досягає трансцендентного стану тоді, коли вона вже не прагне ані насолоджуватися тілом, ані покинути його. Така віддана душа, не докладаючи зайвих зусиль, природним чином звільнюється від впливу ґун̣ матеріальної природи.
Далі Арджуна запитує про поведінку людини в трансцендентному стані. Матеріалісти підвладні впливові так званих «слави» й «ганьби», що стосуються тіла, але людину в трансцендентному стані не турбують оманні хвала й зневага. Вона виконує свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и й спокійно сприймає як шану, так і образи з боку інших. Вона приймає лише те, що сприяє виконанню її обов’язків у свідомості Кр̣шн̣и, бо інакше ніщо матеріальне — камінь то, чи золото — непотрібне їй. Вона вважає своїм близьким другом кожного, хто сприяє її діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, і не відчуває ненависті до своїх так званих «ворогів». Вона однаково ставиться до всього. З її погляду все перебуває на одному рівні, бо вона добре розуміє, що матеріальне існування аж ніяк не заторкує її. Соціальні й політичні проблеми не порушують її спокою, бо вона знає справжню ціну тимчасовим переворотам та заворушенням. Вона не робить нічого заради себе. Вона може братись за будь-яку справу заради Кр̣шн̣и, але для себе не робить нічого. Діючи так, людина неодмінно досягає трансцендентного стану.
26 ма̄м̇ ча йо ’вйабгіча̄рен̣а
бгакті-йоґена севате
са ґун̣а̄н саматı̄тйаіта̄н
брахма-бгӯйа̄йа калпате
Послівний переклад
ма̄м—Мені; ча—також; йах̣—той, хто; авйабгіча̄рен̣а—неухильно; бгакті-йоґена—відданим служінням; севате—виявляє служіння; сах̣—він; ґун̣а̄н—ґун̣и матеріальної природи; саматı̄тйа—перевершуючи; ета̄н—усі ці; брахма-бгӯйа̄йа—піднесений на рівень Брахмана; калпате—стає. Той, хто цілком присвячує себе відданому служінню й непохитний за будь-яких обставин, одразу ж підіймається над ґун̣ами матеріальної природи й досягає рівня Брахмана. Цей вірш є відповіддю на третє питання Арджуни: «За допомогою яких засобів можна досягти трансцендентного становища?» Як пояснювалось раніше, матеріальний світ діє під чарами ґун̣ матеріальної природи. Людина не повинна втрачати спокій під впливом ґун̣ природи; замість занурювати свою свідомість в матеріалістичну діяльність, вона може спрямувати її на діяльність, пов’язану з Кр̣шн̣ою. Така діяльність відома як бгакті-йоґа, що означає завжди діяти для Кр̣шн̣и. Вона спрямована не тільки на Кр̣шн̣у, але також на Його різноманітні повновладні експансії, такі як Ра̄ма і На̄ра̄йан̣а. Кр̣шн̣а має безліч експансій. Вважають, що людина, яка присвятила себе служінню одній з форм Кр̣шн̣и або Його повновладних експансій, перебуває в трансцендентному стані. Треба також зауважити, що всі форми Кр̣шн̣и цілком трансцендентні, сповнені блаженства, знання та вічності. Такі особистісні проявлення Бога всемогутні й усевідаючі, і вони наділені всіма трансцендентними якостями. Отже, якщо людина з непохитною рішучістю віддає себе служінню Кр̣шн̣і або Його повновладним проявленням, то, попри надзвичайну складність подолання ґун̣ матеріальної природи, вона з легкістю зможе перевершити їх. Про це вже йшла мова в сьомій главі. Той, хто вручає себе Кр̣шн̣і, негайно долає вплив ґун̣ матеріальної природи. Віднайти свідомість Кр̣шн̣и, тобто присвятити себе відданому служінню Кр̣шн̣і означає стати на один рівень з Кр̣шн̣ою. Господь каже, що Його природа вічна, сповнена блаженства і знання, а живі істоти — це невід’ємні частки Верховного Господа, подібно до того, як частки золота складають якусь частину всієї золотоносної копалини. Тому жива істота, бувши духовною душею, досконала, як те золото, і якісно рівна Кр̣шн̣і. Однак, індивідуальна відмінність живої істоти зберігається — інакше не існувало б самого явища бгакті-йоґи. Бгакті-йоґа означає, що є Господь, є Його відданий, і між ними існують любовні взаємовідносини. Тому Верховний Бог-Особа й відданий існують як дві індивідуальності — інакше втрачається самий сенс бгакті-йоґи. Якщо жива істота не перебуває на тому ж самому трансцендентному рівні, що й Господь, вона не зможе служити Верховному Господеві. Щоб стати особистим слугою якого-небудь царя, людина повинна набути для цього відповідної кваліфікації. Таким чином, необхідна кваліфікація полягає в тому, щоб стати Брахманом, тобто звільнитися від усілякої матеріальної скверни. У ведичній літературі є вислів: брахмаіва сан брахма̄пй еті — «Вищого Брахмана досягають ті, хто сам став Брахманом». Це означає, що потрібно стати якісно єдиним з Брахманом. Досягши Брахмана, жива істота ніколи не втрачає тотожності з Брахманом, зберігаючи при тому свою вічну індивідуальну особистість.
27 брахман̣о хі пратішт̣га̄хам
амр̣тасйа̄вйайасйа ча
ш́а̄ш́ватасйа ча дгармасйа
сукгасйаіка̄нтікасйа ча
Послівний переклад
брахман̣ах̣—безособистісного брахмаджйоті; хі—неодмінно; пратішт̣га̄—опора; ахам—Я є; амр̣тасйа—безсмертного; авйайасйа—нетлінного; ча—також; ш́а̄ш́ватасйа—вічного; ча—і; дгармасйа—конституціонального становища; сукгасйа—щастя; аіка̄нтікасйа—найвищого; ча—також. А Я є основою безособистісного Брахмана, безсмертного, нетлінного і вічного, який є істинним одвічним станом найвищого щастя. Природа Брахмана — це безсмертя, нетлінність, вічність і щастя. Брахман — початок трансцендентного усвідомлення. Парама̄тма̄, Наддуша, проміжна або друга стадія трансцендентного усвідомлення, а Верховний Бог-Особа є вершина осягнення Абсолютної Істини. Тому і Парама̄тма̄, і безособистісний Брахман перебувають у Верховній Особі. В сьомій главі пояснювалося, що матеріальна природа є виявом нижчої енерґії Верховного Господа. Господь запліднює нижчу матеріальну природу частками вищої природи, і таким чином духовні частки зв’язуються з матеріальною природою. Коли жива істота, яку обумовлює матеріальна природа, почне розвивати в собі духовне знання, вона піднімається над рівнем матеріального існування й поступово досягає розуміння Всевишнього як Брахмана. Таке розуміння всього живого як Брахмана є першим ступенем самоусвідомлення. На цьому ступені особа, яка усвідомила Брахмана, стає трансцендентною стосовно матеріального оточення, однак таке осягнення Брахмана ще не є досконалим. На бажання, людина може залишатись у стані Брахмана, звідти поступово піднятись до усвідомлення Парама̄тми, а потім — до осягнення Верховного Бога-Особи. Цьому є чимало прикладів у ведичній літературі. Четверо Кумар спершу дотримувались концепції істини як безособистісного Брахмана, але потім поступово піднялись до рівня відданого служіння. Той, хто не може піднятись вище імперсонального розуміння Брахмана, ризикує знову впасти долі. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам мовиться, що навіть коли особистість піднімається до рівня безособистісного Брахмана, але зупиняється на цьому, то її розум не зовсім чистий, бо вона нічого не знає про Верховну Особу. Тому, незважаючи на те, що вона досягла рівня Брахмана, для неї не виключена можливість пасти, якщо вона не служитиме Господеві. В Ведах сказано: расо ваі сах̣, расам̇ хй ева̄йам̇ лабдгва̄нандı̄ бгаваті — «коли людина пізнає Бога-Особу, вмістилище насолод, Кр̣шн̣у, вона справді перебуває у стані трансцендентного блаженства» (Таіттірı̄йа Упанішада 2.7.1). Верховний Господь сповнений шістьох надзвичайних багатств, і коли відданий звертається до Нього, відбувається обмін цими щедротами. Слуга царя насолоджується майже так само, як і сам цар. І тому вічне непорушне щастя й вічне життя супроводжують віддане служіння. Отже, віддане служіння включає в себе осягнення Брахмана, або вічності й нетлінності. Все це притаманне особі, яка віддано служить Господеві.
Жива істота, Брахман за своєю природою, бажає панувати над матеріальним світом і внаслідок цього падає. В своєму істинному стані жива істота перебуває вище трьох ґун̣ матеріальної природи, але під чарами матеріальної природи вона заплутується в різних ґун̣ах цієї природи: благочестя, пристрасті та невігластва. Внаслідок взаємодії з трьома ґун̣ами з’являється бажання панувати над матеріальним світом. Віддано слугуючи Господеві в цілковитій свідомості Кр̣шн̣и, жива істота безпосередньо досягає трансцендентного рівня, і її протизаконне бажання панувати над матеріальною природою зникає. Віддане служіння, яке починається з того, що людина слухає про Кр̣шн̣у, прославляє, оспівує Його імена, пам’ятає про Нього, — тобто виконує дев’ять приписів відданого служіння — треба виконувати у спілкуванні з відданими. Поступово, завдяки такому спілкуванню й під впливом духовного вчителя, матеріальне бажання панувати зникає, і людина стає непохитною в трансцендентному любовному служінні Господеві. Такий шлях визначено в даній главі, в віршах, починаючи з двадцять другого і до останнього. Віддане служіння Господу дуже просте: людина повинна завжди служити Йому, приймати рештки їжі, запропонованої Господу, вдихати аромат квітів, що піднесені Його лотосним стопам, відвідувати місця, де Господь тішився Своїми трансцендентними розвагами, читати про різноманітні дії Господа, про Його любовні взаємостосунки з відданими, завжди виспівувати трансцендентні звуки Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, говіти в святкові дні появи і зникнення Господа та Його відданих. Слідуючи цим шляхом, людина цілком зрікається матеріальної діяльності. Той, хто може таким чином досягти брахмаджйоті, тобто багатосторонньої концепції Брахмана, стає якісно рівним Верховному Богові-Особі.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до чотирнадцятої глави Ш́рı̄мад-Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалися три ґун̣и матеріальної природи.
1 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ӯрдгва-мӯлам адгах̣-ш́а̄кгам
аш́ваттгам̇ пра̄хур авйайам
чганда̄м̇сі йасйа парн̣а̄ні
йас там̇ веда са веда-віт
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; ӯрдгва-мӯлам— з корінням догори; адгах̣—донизу; ш́а̄кгам—гілки; аш́ваттгам— дерево баньян; пра̄хух̣—сказано; авйайам—вічний; чганда̄м̇сі—ведичні гімни; йасйа—котрого; парн̣а̄ні—листя; йах̣—кожен, хто; там—те; веда—знає; сах̣—він; веда-віт—знавець Вед. Верховний Бог-Особа мовив: Кажуть, існує безсмертне дерево баньян, яке росте корінням догори, гіллям — униз, а листя його — ведичні гімни. Той, хто знає це дерево, пізнав Веди. Переконавшись у важливості значення бгакті-йоґи, хтось може запитати також про значення Вед. У цій главі з’ясовуватиметься, що вивчення Вед скероване на те, щоб осягнути Кр̣шн̣у. Це означає, що людина вже пізнала Веди, якщо вона перебуває в свідомості Кр̣шн̣и і присвячує себе відданому служінню Йому.
Плетиво цього матеріального світу порівнюють тут з баньяновим деревом. Жива істота, яка вподобала кармічну діяльність, не знає кінця такому баньяновому дереву. Вона блукає, переходячи з одної гілки на другу, з другої на третю, з третьої на четверту й т. д. Дерево матеріального світу нескінченне, і людина, що прив’язана до нього, не здатна вивільнитись. Ведичні гімни, що призначені на духовне виховання людини, називають листям цього дерева. Корені його ростуть догори, бо беруть початок з найвищої планети всесвіту, планети, на якій мешкає Брахма̄. Якщо людина збагне природу незруйновного дерева ілюзії, вона зуміє вибратись із нього.
Потрібно усвідомити цей процес звільнення. В попередніх главах пояснювалось, що є чимало способів, за допомогою яких можна вивільнитись з матеріальних кайданів. І скрізь ми бачили, що віддане служіння Верховному Господеві — найкращий шлях. Основною засадою відданого служіння є зречення від матеріальної діяльності і прив’язаність до трансцендентного служіння Господеві. На початку цієї глави розглядається шлях до того, як розірвати прив’язаності до матеріального світу. Корінь матеріального існування росте вгору. Це означає, що він починається із всезагальної матеріальної субстанції, з вищої планети всесвіту. Звідти розвивається весь усесвіт з його численними розгалуженнями, що являють собою різноманітні планетні системи. Плодами дерева є наслідки діяльності живих істот: релігія, економічний поступ, почуттєве задоволення й звільнення.
У матеріальному світі ми не бачимо подібного дерева, гілля якого було б обернене долі, а коріння — догори, однак воно існує. Таке дерево можна знайти біля водойми. Неважко помітити, що дерева, які ростуть на березі, відображені у воді з вітами додолу, а коренями — вгору. Іншими словами, дерево матеріального світу — лише відображення істинного дерева духовного світу. Це віддзеркалення духовного світу засноване на бажанні таким самим способом, як відображення дерева — на воді. Бажання — причина того, що речі проявлено в такій спотвореній матеріальній перспективі. Той, хто відчуває потребу вибратись з матеріального існування, повинен ретельно вивчити це дерево за допомогою аналітичного дослідження, — лише тоді він зможе розірвати свій зв’язок з ним.
Це відображення є точна копія справжнього дерева. В духовному світі є все. Імперсоналісти вважають Брахмана за коріння матеріального дерева, а з цього коріння, згідно з філософією са̄н̇кгйі, походить пракр̣ті, пуруша, потім три ґун̣и, потім п’ять грубих елементів (пан̃ча-маха̄-бгӯта), потім десять органів чуття (даш́ендрійа), розум тощо. Таким чином вони ділять весь матеріальний світ на двадцять чотири елементи. Якщо Брахман — центр усіх проявлень, то всі проявлення, що оточують його, можна поділити на дві половини. Перша половина — матеріальний світ, друга — духовний. Матеріальний світ — це спотворена копія духовного світу, що реально існує і який має таке ж саме розмаїття. Як пояснено в Бгаґавад-ґı̄ті, пракр̣ті є зовнішня енерґія Верховного Господа, а пуруша — це Сам Господь. Проявлення, що ми його бачимо, — матеріальне, і тому воно тимчасове. Відображення має минущу природу, його інколи можна бачити, інколи — ні. Але його прообраз — вічний. Матеріальне відображення справжнього дерева слід зрубати. Коли кажуть, що людина знає Веди, вважають, що вона знає, як розірвати прив’язаність до матеріального світу. Якщо хтось усвідомив це, — він насправді пізнав Веди. Того ж, хто зачарований ритуальними формулами Вед, просто приваблює чудове зелене листя дерева. Такій людині не відоме призначення Вед. Мета Вед, як з’ясовано Самим Господом, полягає в тому, щоб зрубати відображене дерево і досягти справжнього дерева духовного світу.
2 адгаш́ чордгвам̇ праср̣та̄с тасйа ш́а̄кга̄
ґун̣а̄-правр̣ддга̄ вішайа-права̄ла̄х̣
адгаш́ ча мӯла̄нй анусантата̄ні
карма̄нубандгı̄ні манушйа-локе
Послівний переклад
адгах̣—донизу; ча—і; ӯрдгвам —угору; праср̣та̄х̣—простерті; тасйа—його; ш́а̄кга̄х̣—віти; ґун̣а—ґун̣ами матеріальної природи; правр̣ддга̄х̣—розвинуті; вішайа—об’єкти чуттів; права̄ла̄х̣—гілочки; адгах̣—униз; ча—і; мӯла̄ні—коріння; анусантата̄ні—простягнуті; карма—до роботи; анубандгı̄ні—зв’язують; манушйа-локе—у світі людей. Велике гілля такого дерева, що його живлять три ґун̣и матеріальної природи, простяглось униз і догори. Гілочки його, пагони — це об’єкти чуттів. У цього дерева є й коріння, спрямоване додолу, воно зв’язане з кармічною діяльністю людського суспільства. Господь продовжує описувати баньянове дерево. Його віти розкинулись у всіх напрямках. В нижчій частині дерева перебувають різноманітні проявлення живих істот: люди, тварини, собаки, коні, кішки, корови тощо. Вони містяться на нижніх гілках, тимчасом як на верхніх розташовано вищі форми живих істот: напівбоги, ґандгарви й багато інших різновидів життя. Таким самим способом, як звичайне дерево зрошують водою, це дерево живиться трьома ґун̣ами матеріальної природи. Інколи, внаслідок недостатньої кількості води нічого не родить на земельній ділянці, іноді ж вона покрита пишною зеленню; подібно до цього, там, де пропорційно збільшуються певні ґун̣и матеріальної природи, там, відповідно, проявляються різні форми життя.
Маленькі віти дерева є об’єктами чуттів. Коли зростає вплив певних ґун̣ природи, в нас розвиваються різні чуття, і за допомогою цих чуттів ми насолоджуємось різноманітними чуттєвими об’єктами. Вершечки гілок — це органи чуття: вуха, ніс, очі й т. ін. Їх пристосовано для насолоди різноманітними чуттєвими об’єктами. Гілочки — це об’єкти чуттів, а саме: звук, форма, об’єкти дотику. Бічне коріння символізує собою прихильність і відразу — наслідки, що супроводжують усе розмаїття страждань і насолод. Вважають, що схильність до побожності чи до нечестивості розвивається саме з цих вторинних корінців, що простяглися в усі боки. Стержневий корінь починається з Брахмалоки, а інші — з планетних систем, де мешкають люди. Після того, як жива істота вичерпає запас насолод на вищих планетних системах, куди вона потрапляє завдяки своїм доброчесним діям, вона опускається на Землю і відновлює свою кармічну діяльність, щоб знову піднятись. Ця планета людей являє собою поле діяльності.
TEXTS 3-4
на рӯпам асйеха татгопалабгйате
на̄нто на ча̄дір на ча сампратішт̣га̄
аш́ваттгам енам̇ су-вірӯд̣га-мӯлам
асан̇ґа-ш́астрен̣а др̣д̣гена чгіттва̄
татах̣ падам̇ тат паріма̄рґітавйам̇
йасмін ґата̄ на нівартанті бгӯйах̣
там ева ча̄дйам̇ пурушам̇ прападйе
йатах̣ правр̣ттіх̣ праср̣та̄ пура̄н̣ı̄
Послівний переклад
на—не; рӯпам—форма; асйа—цього дерева; іха—у цьому світі; татга̄—також; упалабгйате—може бути відчуте; на—ніколи; антах̣—кінець; на—ніколи; ча—також; а̄діх̣—початок; на—ніколи; ча—також; сампратішт̣га̄—основа; аш́ваттгам—дерева баньян; енам—його; су-вірӯд̣га—сильно; мӯлам—вкоріненого; асан̇ґа-ш́астрен̣а—зброєю відчуженості; др̣д̣гена—міцним; чгіттва̄—зрубуючи; татах̣—відтоді; падам—становище; тат—те; паріма̄рґітавйам—потрібно відшукати; йасмін—де; ґата̄х̣—йдучи; на—ніколи; нівартанті—повертаються; бгӯйах̣—знову; там—до Нього; ева— неодмінно; ча—також; а̄дйам—істинного; пурушам—Бога-Особи; прападйе—віддатись; йатах̣—від кого; правр̣ттіх̣—початок; праср̣та̄—простертий; пура̄н̣ı̄—дуже старий. У цьому світі не можна осягнути істинної форми такого дерева. Ніхто не може зрозуміти, де воно починається, де закінчується, і де його основа. Але потрібно з усією рішучістю зброєю відречення зрубати це глибоко вкорінене дерево. Далі треба знайти те місце, досягши якого, ніхто й ніколи не повертається назад, і там віддати себе Верховному Богові-Особі, що з Нього все почалось і поширилось з незапам’ятних часів. Тут ясно сказано, що в матеріальному світі неможливо пізнати справжньої форми цього баньянового дерева. Корінь дерева направлений угору, і тому справжнє дерево продовжується з іншого кінця. Заплутавшись у матеріальних розгалуженнях дерева, людина не може побачити ні того, як задалеко воно простягається, ні того, де йому початок. Але все ж таки необхідно знайти першопричину. «Я син свого батька, а мій батько — син іншого батька тощо». Провадячи таку розвідку, можна прийти до Брахми, який походить від Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у. Коли людина врешті-решт прийде таким шляхом до Верховного Бога-Особи, вона досягне мети своїх пошуків. Необхідно знайти першоджерело цього дерева, Верховного Бога-Особу, спілкуючись з тими, кого наділено знанням про Нього. Просвітлена знанням жива істота поступово зрікається оманного відображення реальності й, усвідомивши істину, стає спроможною порвати зв’язок з ним і знайти своє місце на істинному дереві.
У зв’язку з цим важливим є слово асан̇ґа, бо схильність задовольняти почуття і панувати над матеріальною природою є дуже сильною. Слід навчитись відреченості, обговорюючи питання духовної науки, заснованої на авторитетних ш́а̄страх і слухати людей, наділених справжнім знанням. Внаслідок таких бесід у товаристві відданих Господа, людина приходить до Верховного Бога-Особи. І тоді перше, що треба зробити — це вручити себе Йому. Тут змальовано місце, потрапивши в яке, жива істота не повертається більше до ілюзорного відображення дерева. Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, є початковий корінь, з якого все виникло. Щоб добитися прихильності Бога-Особи, треба просто віддатися Йому, що можливо зробити шляхом любовного служіння, коли людина слухає про Господа, оспівує Його імена й т. ін. Бог є причина розвитку матеріального світу. Це вже пояснював Сам Господь: ахам̇ сарвасйа прабгавах̣ — «Я — джерело всього». Тому, щоб вирватись із цупких пут баньянового дерева матеріального життя, необхідно віддати себе Кр̣шн̣і. Як тільки жива істота віддається Кр̣шн̣і, вона природним чином зрікається матеріального світу.
5 нірма̄на-моха̄ джіта-сан̇ґа-доша̄
адгйа̄тма-нітйа̄ вінівр̣тта-ка̄ма̄х̣
двандваір вімукта̄х̣ сукга-дух̣кга-сам̇джн̃аір
ґаччгантй амӯд̣га̄х̣ падам авйайам̇ тат
Послівний переклад
ніх̣—без; ма̄на—оманного престижу; моха̄х̣—й ілюзії; джіта— подолавши; сан̇ґа — спілкування; доша̄х̣ — неправильне; адгйа̄тма—в духовному знанні; нітйа̄х̣—у вічності; вінівр̣тта—що відійшов від спілкування; ка̄ма̄х̣—від хтивості; двандваіх̣—від двоїстостей; вімукта̄х̣—звільнені; сукга-дух̣кга—щастям й нещастям; сам̇джн̃аіх̣—названих; ґаччганті—досягають; амӯд̣га̄х̣—не збентежені; падам—становище; авйайам—вічне; тат—те. Той, хто відмовився од оманного престижу й непотрібного спілкування, хто, усвідомлюючи вічне, подолав ілюзії, хто очистився від хтивих жадань, кого не турбує двоїстість щастя й нещастя, і хто, наділений ясним розумом, знає, як вручити себе Верховній Особі — той досягає цього вічного царства. Тут дуже добре описано, яким чином треба наблизитись до Верховного Господа, щоб вручити себе Йому. Перша необхідна для цього якість — це відсутність оманної гордості. Обумовлена, сповнена пихи душа вважає себе за володаря матеріальної природи, їй важко підкоритись Верховному Богові-Особі. Людині слід розвивати істинне знання, і за його допомогою зрозуміти, що не вона панує над матеріальною природою, а Верховний Бог-Особа. Коли людина звільниться від омани, викликаної гординею, вона зможе наблизитись до Господа. Той, хто завше очікує почестей у цьому матеріальному світі, не зможе віддатись Верховній Особі. Зарозумілість — наслідок ілюзії, бо людина, яка приходить сюди, перебуває деякий час, а потім щезає, має дурість вважати себе володарем світу. Тому вона все ускладнює і постійно зазнає труднощів. Усім світом рухає ця жага до панування. Люди вважають, що земля і планета загалом належать людському суспільству і вони розділили її під оманним враженням того, що вони її власники. Необхідно позбутися такого хибного уявлення і зрозуміти, що світ не належить людському суспільству. Позбувшись цієї помилкової ідеї, людина звільнюється від оманних уявлень, що зумовлені родинними, суспільними та національними прив’язаностями. Такі скороминущі зв’язки заплутують людину і змушують її залишатись у матеріальному світі. Подолавши цей етап, слід розвивати в собі духовне знання. Треба зрозуміти, що ж насправді належить людині, а що — ні. Коли людина усвідомлює справжній стан речей, вона позбувається таких двоїстих уявлень, як щастя і страждання, задоволення й біль. Вона віднаходить досконале знання, і в неї з’являється можливість вручити себе Верховному Богові-Особі.
6 на тад бга̄сайате сӯрйо
на ш́аш́а̄н̇ко на па̄ваках̣
йад ґатва̄ на нівартанте
тад дга̄ма парамам̇ мама
Послівний переклад
на—не; тат—те; бга̄сайате—освітлює; сӯрйах̣—сонце; на—не; ш́аш́а̄н̇ках̣—місяць; на—не; па̄ваках̣—вогонь, електрика; йат— куди; ґатва̄ — йдучи; на — ніколи; нівартанте — повертаються; тат дга̄ма—та обитель; парамам—вище; мама—Моє. Моя вища обитель осяяна не сонцем, чи місяцем, не вогнем, чи іншим джерелом світла. Той, хто досяг її, ніколи не повертається в матеріальний світ. Тут змальовано духовний світ, обитель Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, що відома як Кр̣шн̣алока, або Ґолока Вр̣нда̄вана. В духовному небі нема потреби в світлі сонця чи місяця, вогню чи електрики, тому що всі планети — самосвітні. В цьому всесвіті лише одна планета, Сонце, — самосвітна, але в духовному небі всі планети освітлюють себе самі. Променисте сяйво всіх цих планет (званих Ваікун̣т̣гами) утворює небо, що яскраво сяє і котре називають брахмаджйоті. Насправді ж джерелом усього сяяння є планета Кр̣шн̣и, Ґолока Вр̣нда̄вана. Невелика частина того променистого сяєва покрита махат-таттвою і містить у собі матеріальний світ. Іншу, більшу частину того осяйного неба наповнюють духовні планети, що відомі як Ваікун̣т̣ги. Вища серед тих планет — Ґолока Вр̣нда̄вана.
Доки жива істота перебуває в цім темнім матеріальнім світі, вона живе обумовленим життям, але, як тільки вона досягає духовного неба, прорубуючись крізь оманне, спотворене дерево матеріального світу, вона звільнюється. Тоді їй більше не загрожує повернення назад. За свого обумовленого життя жива істота вважає себе господарем матеріального світу, але в звільненому стані вона входить в духовне царство і возз’єднується з Верховним Володарем, із Всевишнім Господом. Там вона насолоджується вічним блаженством, вічним життям і цілковитим знанням.
Такі відомості повинні надихати людину. Вона повинна прагнути вибратись із оманного відображення реальності, перейти у вічний світ, і тому, хто надто прив’язаний до матеріального світу, дуже важко подолати таку прив’язаність, але якщо він звернеться до свідомості Кр̣шн̣и, то отримає можливість поступово стати незалежним від цього світу. Треба спілкуватись з відданими Кр̣шн̣и, з тими, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Потрібно знайти товариство людей, що присвятили себе свідомості Кр̣шн̣и, і навчитись віддано служити Господеві. Лише таким чином людина зможе порвати свої зв’язки з матеріальним світом. Неможливо стати незалежним від зваб матеріального світу, просто убравшись в одяг шафранового кольору. Треба розвинути в собі схильність до відданого служіння Господеві. Тому слід серйозно усвідомити, що віддане служіння, яким його описано в дванадцятій главі, є єдиний шлях, яким можна вибратись з лабіринту оманного відображення справжнього дерева. В чотирнадцятій главі змальовано різні шляхи, якими матеріальна природа опоганює живу істоту. Лише віддане служіння названо там чистим і трансцендентним.
Тут дуже велике значення мають слова парамам̇ мама. Справді, кожний куток і засторонок усесвіту є власність Верховного Господа, але духовний світ — парамам̇, тобто сповнений шести надзвичайних достоїнств. Кат̣га Упанішада (2.2.15) також підтверджує, що духовний світ не потребує світла сонця, місяця чи зірок (на татра сӯрйо бга̄ті на чандра-та̄ракам), тому що все духовне небо освітлює внутрішня потенція Верховного Господа. Лише вручивши себе Господу можна досягти цієї вищої обителі, й ніяк інакше.
7 мамаіва̄м̇ш́о джı̄ва-локе
джı̄ва-бгӯтах̣ сана̄танах̣
манах̣-шашт̣га̄нı̄ндрійа̄н̣і
пракр̣ті-стга̄ні каршаті
Послівний переклад
мама—Мій; ева—неодмінно; ам̇ш́ах̣—фраґментарна частка; джı̄ва-локе—у світі обумовленого життя; джı̄ва-бгӯтах̣—обумовлена жива істота; сана̄танах̣ — вічний; манах̣ — розум; шашт̣га̄ні — шість; індрійа̄н̣і—чуттів; пракр̣ті—в матеріальній природі; стга̄ні—розташовані; каршаті—важко бореться. Живі істоти в цьому обумовленому світі є Мої вічні фраґментарні частки. Внаслідок свого обумовленого життя вони ведуть важку боротьбу з шістьма чуттями, одне з яких — розум. У цьому вірші виразно змальовано сутність живої істоти. Вона вічно залишається невід’ємною фраґментарною часткою Верховного Господа. Той помиляється, хто вважає, що вона має індивідуальність тільки в своєму обумовленому житті, а по тому, як досягає звільнення, стає єдиною з Верховним Господом. Вона вічно залишається часткою. Тут ясно сказано — сана̄танах̣. Згідно з ведичними ш́а̄страми, Верховний Господь проявляє і поширює Себе через Свої незліченні експансії; головні експансії називають вішн̣у-таттвою, а підлеглі — живими істотами. Іншими словами, вішн̣у-таттва — це особиста експансія, а живі істоти — відокремлені експансії. Через Свою особисту експансію Він являє Себе в різних образах, таких, як Господь Ра̄ма, Нр̣сім̇гадева, Вішн̣умӯрті й усіх Божествах, які владарюють на планетах Ваікун̣т̣ги. Відокремлені експансії, живі істоти, є Його вічними слугами. Особисті експансії Верховного Бога-Особи, індивідуальні Божественні Особи, існують завжди. Так само, відокремленим експансіям, якими є живі істоти, теж притаманна індивідуальність. Як фраґментарні невід’ємні часточки Верховного Господа, вони наділені Його якостями в незначній мірі, і незалежність є одна з цих якостей. Кожна жива істота, індивідуальна душа, має своє особисте окреме буття і дрібну частку незалежності. Зловживаючи цією незалежністю, духовна душа стає обумовленою, а користуючись незалежністю як слід, — завжди перебуває у звільненому стані. В обох випадках, згідно із своїми якостями, жива істота є вічною, як і Верховний Господь. В звільненому стані матеріальна природа більше не обумовлює її і вона вдається до трансцендентного служіння Господу. В обумовленому житті на неї впливають ґун̣и матеріальної природи і внаслідок цього вона забуває про трансцендентне любовне служіння Господу, — тоді їй доводиться тяжко боротися за існування в матеріальному світі.
Усі живі істоти, не лише люди, коти й собаки, ба й такі великі правителі матеріального світу, як Брахма̄, Господь Ш́іва і навіть Вішн̣у, — всі вони є невід’ємні частки Верховного Господа. Всі вони вічні, а не тимчасові. Слово каршаті («сувора боротьба, битва») дуже важливе в даному вірші. Обумовлена душа зв’язана, неначе закута в залізні ланці. Її зв’язує оманне его, а розум — головна рушійна сила, що тягне її до цього матеріального світу. Коли розум перебуває в ґун̣і благочестя, діяльність людини благочестива. Коли розум перебуває в ґун̣і пристрасті, її діяльність стає джерелом неспокою, а коли розум занурений в ґун̣у невігластва, вона опускається до найнижчих форм життя. З вірша стає зрозумілим, що обумовлену душу покриває матеріальне тіло, з його розумом й чуттями, але коли вона вивільнюється, матеріальна оболонка зникає і свої індивідуальні якості проявляє тіло духовне. В Ма̄дгйандіна̄йана-ш́руті є такі слова: са ва̄ еша брахма-нішт̣га ідам̇ ш́арı̄рам̇ мартйам атіср̣джйа брахма̄бгісампадйа брахман̣а̄ паш́йаті брахман̣а̄ ш́р̣н̣оті брахман̣аіведам̇ сарвам анубгаваті. Тут сказано, що коли жива істота перестає втілюватись в матеріальному світі і вступає в духовний світ, вона відновлює своє духовне тіло, і, перебуваючи в ньому, може віч-на-віч бачити Верховного Бога-Особу. Тоді вона отримує можливість безпосередньо слухати Його і розмовляти з Ним, і вона може усвідомити Верховну Особу таким, яким Він є. Із смр̣ті також можна довідатись, що на духовних планетах кожен має зовнішність, таку саму, як у Верховного Бога-Особи, (васанті йатра пуруша̄х̣ сарве ваікун̣т̣га-мӯртайах̣). Що стосується тілесної будови, то немає різниці між живими істотами, невід’ємними елементарними частками Верховного Господа, та експансіями вішн̣у-мӯрті. Іншими словами, милістю Верховного Бога-Особи жива істота при звільненні отримує духовне тіло.
Також дуже суттєвими є тут слова мамаіва̄м̇ш́ах̣ («фраґментарні невід’ємні частки Верховного Господа»). Фраґментарна частка Верховного Господа не має нічого спільного з якимось матеріальним уламком. Як ми вже з’ясували в другій главі, дух не можна розщепити. З матеріалістичного погляду це важко збагнути. Ми маємо справу не з матерією, яку можна розрізати на шматки і потім знову скласти докупи. Подібне уявлення не можна застосувати в данім випадку, оскільки тут ужито санскритське слово сана̄тана, вічний. Фраґментарна частка вічна. На початку другої глави також сказано, що в кожному окремому тілі присутня фраґментарна частка Верховного Господа (дехіно ’смін йатга̄ дехе). Звільнена з матеріальних кайданів, ця фраґментарна частка відновлює своє одвічне духовне тіло в духовному небі на духовних планетах і насолоджується спілкуванням з Верховним Господом. З цього вірша стає зрозумілим, що жива істота, як невід’ємна фраґментарна частка Верховного Господа, єдина з Ним з якісного погляду, так само, як часточки золота — теж є золотом.
8 ш́арı̄рам̇ йад ава̄пноті
йач ча̄пй уткра̄матı̄ш́варах̣
ґр̣хı̄тваіта̄ні сам̇йа̄ті
ва̄йур ґандга̄н іва̄ш́айа̄т
Послівний переклад
ш́арı̄рам—тіло; йат—як; ава̄пноті—отримує; йат—як; ча апі— також; уткра̄маті—відкидає; ı̄ш́варах̣—володар тіла; ґр̣хı̄тва̄— беручи; ета̄ні—усі ці; сам̇йа̄ті—уносить; ва̄йух̣—повітря; ґандга̄н—запахи; іва—як; а̄ш́айа̄т—від їх джерела. Як повітря переносить запахи, так і жива істота в матеріальному світі переносить з одного тіла в інше свої різноманітні уявлення про життя. Так вона отримує певне тіло, а потім залишає його, щоб знову опинитись в якомусь іншому тілі. Живу істоту описано тут як ı̄ш́вару, володаря власного тіла. Якщо вона побажає, то може отримати більш розвинуте тіло, а схоче — перейде в нижчі форми життя. В цьому й полягає її незначна незалежність. Зміни, яких зазнає її тіло, залежать від самої істоти. В момент смерті свідомість, яку вона створила, переносить її в наступне життя до іншого типу тіла. Якщо її свідомість уподібнилась свідомості кішки чи собаки, то й тіло вона отримає відповідне. Але якщо жива істота зосередила свою свідомість на божественних якостях, то вона змінить свою нинішню подобу і стане напівбогом. Якщо ж вона перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, то її буде перенесено на Кр̣шн̣алоку, в духовний світ, де вона зможе спілкуватись з Кр̣шн̣ою. Отже, твердження, ніби із знищенням цього тіла настає кінець усьому, є хибним. Індивідуальна душа переселяється з одного тіла до іншого, і її теперішні тіло й діяльність визначають, яким буде її наступне тіло. Жива істота отримує тіло залежно від карми і належного часу вона залишає його. Тут вказано, що тонке тіло, яке несе в собі зачаток майбутнього тіла, формує це інше тіло в наступному житті. Те, що жива істота пробиває собі дорогу в житті і переселяється із одного тіла в інше, називають каршаті, або боротьбою за існування.
9 ш́ротрам̇ чакшух̣ спарш́анам̇ ча
расанам̇ ґгра̄н̣ам ева ча
адгішт̣га̄йа манаш́ ча̄йам̇
вішайа̄н упасевате
Послівний переклад
ш́ротрам — слуху; чакшух̣ — зору; спарш́анам — дотику; ча — також; расанам—смаку; ґгра̄н̣ам—нюху; ева—також; ча—і; адгішт̣га̄йа—розташований серед; манах̣—розуму; ча—також; айам— він; вішайа̄н—об’єктами чуттів; упасевате—насолоджується. Жива істота, придбавши таким чином інше грубе тіло, отримує певного типу вуха, очі, язик, ніс та органи дотику, що їх сгруповано навколо розуму, який координує їхню діяльність. Так вона отримує можливість насолоджуватись певними об’єктами чуття. Іншими словами, жива істота, яка поганить свою свідомість якостями собаки чи кішки, в наступному житті отримає собаче або кошаче тіло й буде насолоджуватись у ньому. Насправді свідомість сама по собі чиста, як вода, але якщо у воду вкинути фарбу, то колір її зміниться. Так само й свідомість чиста, тому що чистою є сама душа. Але, взаємодіючи з матеріальними якостями, свідомість змінюється. Істинна свідомість — це свідомість Кр̣шн̣и. Тому, коли людина перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, її життя стає чистим. Але якщо її свідомість забруднюється якимось способом матеріального мислення, то в наступному житті вона отримає відповідне тіло. Зовсім не обов’язково, що це знову буде людське тіло. Вона може отримати тіло кішки, собаки, свині, напівбога, або ще якесь інше з-поміж 8 400 000 видів життя, що існують у цьому всесвіті.
10 уткра̄мантам̇ стгітам̇ ва̄пі
бгун̃джа̄нам̇ ва̄ ґун̣а̄нвітам
вімӯд̣га̄ на̄нупаш́йанті
паш́йанті джн̃а̄на-чакшушах̣
Послівний переклад
уткра̄мантам—того, хто залишає тіло; стгітам—розташованого в тілі; ва̄ апі—або; бгун̃джа̄нам—того, хто насолоджується; ва̄— або; ґун̣а-анвітам—зачарованого ґун̣ами матеріальної природи; вімӯд̣га̄х̣—нерозумні; на—ніколи; анупаш́йанті—можуть бачити; паш́йанті—може бачити; джн̃а̄на-чакшушах̣—той, хто дивиться очима знання. Нерозумні не здатні зрозуміти, яким чином жива істота залишає своє тіло, як не розуміють вони і того, чим же вони насправді насолоджуються, зачаровані ґун̣ами природи. Але той, чиї очі просвітлені знанням, може бачити все це. Слово джн̃а̄на-чакшушах̣ тут дуже важливе. Той, хто позбавлений знання, не може збагнути, яким чином жива істота залишає своє нинішнє тіло, ні того, якого виду тіло вона отримає в наступному житті, ні навіть того, чому зараз вона перебуває саме в такій тілесній формі. Розуміння цього потребує великих знань, які можна отримати з Бгаґавад-ґı̄ти й інших подібних джерел лише за посередництвом істинного духовного вчителя. Щасливою є та людина, яка готова засвоїти ці знання. Кожна жива істота залишає своє тіло за певних обставин, і за певних умов живе й насолоджується, зачарована матеріальною природою. Вона зазнає різного роду щастя й горя, прагнучи ілюзорних почуттєвих насолод. Люди, що вічно охоплені хтивістю й бажаннями, втрачають саму здатність збагнути мінливу природу свого тіла і своє перебування в ньому. Вони не можуть осягти це таїнство. Однак, людина, яка розвинула в собі духовне розуміння, може збагнути відмінність духу від тіла, зрозуміти, яким чином він міняє тіла і як насолоджується. Людина, яку наділено таким знанням, може бачити, як обумовлена жива істота страждає в матеріальному тілі. Тому ті, що перебувають на високому рівні свідомості Кр̣шн̣и, докладають усіх зусиль, щоб донести це знання до людей, чиє обумовлене життя сповнене горя. Розвиваючи свідомість Кр̣шн̣и, люди зможуть вийти із свого вбогого стану, щоб, звільнившись, перейти в духовний світ.
11 йатанто йоґінаш́ чаінам̇
паш́йантй а̄тманй авастгітам
йатанто ’рй акр̣та̄тма̄но
наінам̇ паш́йантй ачетасах̣
Послівний переклад
йатантах̣—ті, хто докладає зусиль; йоґінах̣—трансценденталісти; ча—також; енам—його; паш́йанті—можуть бачити; а̄тмані—у собі; авастгітам—розташованого; йатантах̣—ті, хто докладають зусиль; апі—хоча; акр̣та-а̄тма̄нах̣—ті, що не досягли самореалізації; на—не; енам—його; паш́йанті—бачать; ачетасах̣—убогі розумом. Наполегливі трансценденталісти, які досягли самоусвідомлення, можуть ясно бачити все це. Але люди, бідні на розум, що не усвідомили себе, не здатні збагнути, що відбувається, навіть якщо докладають зусиль. Існує чимало трансценденталістів, які йдуть шляхом духовного самоусвідомлення, однак той, хто ще не осягнув своєї сутності, не може бачити, яким чином у тілі живої істоти відбуваються зміни. В зв’язку з цим велике значення має слово йоґінах̣. Насьогодні є багато так званих «йоґів», які засновують так звані «товариства йоґи», але насправді вони сліпі в питаннях самоусвідомлення. Вони просто захоплюються певними гімнастичними вправами і задоволені, якщо мають гарну статуру й здоров’я. Іншого знання у них немає. Їх називають йатанто ’пй акр̣та̄тма̄нах̣. Попри всі їхні зусилля опанувати так звану «йоґу», вони не досягають самоусвідомлення. Такі люди не здатні зрозуміти процес переселення душі. Лише ті, що йдуть шляхом йоґи й усвідомили себе, навколишній світ і Верховного Господа, тобто бгакті-йоґи, або ж віддані, що присвятили себе чистому відданому служінню в свідомості Кр̣шн̣и, — лише вони здатні зрозуміти, яким чином усе відбувається.
12 йад а̄дітйа-ґатам̇ теджо
джаґад бга̄сайате ’кгілам
йач чандрамасі йач ча̄ґнау
тат теджо віддгі ма̄макам
Послівний переклад
йат — те, що; а̄дітйа-ґатам — в світлі сонця; теджах̣ — блиск; джаґат — весь світ; бга̄сайате — освітлює; акгілам — повністю; йат—те, що; чандрамасі—у місячному; йат—те, що; ча—також; аґнау—у вогні; тат—те; теджах̣—блиск; віддгі—розумій; ма̄макам—від Мене. Сяйво сонця, що розганяє морок цілого світу, виходить з Мене. І блиск місяця, і світло вогню також виходять з Мене. Неінтеліґентна людина не може збагнути, яким чином усе відбувається. Але, засвоюючи пояснення, які дає тут Господь, жива істота починає набувати істинного знання. Кожен бачить сонце, місяць, вогонь й електричне світло. Треба просто спробувати зрозуміти, що сяйво сонця, місяця, електричне світло та вогонь походять з Верховного Бога-Особи. Таке розуміння життя є початок свідомості Кр̣шн̣и і в ньому криються великі можливості для духовного розвою обумовленої душі в матеріальному світі. Живі істоти по суті своїй є невід’ємними частками Верховного Господа, і тут Він дає зрозуміти, як вони можуть повернутись додому, назад до Бога.
З даного вірша можна зрозуміти, що Сонце освітлює всю сонячну систему. Існують різноманітні всесвіти і сонячні системи, і там також є свої сонце, місяць і планети, однак в кожному всесвіті є лише одне Сонце. Як сказано в Бгаґавад-ґı̄ті (10.21), Місяць — це одна із зірок (накшатра̄н̣а̄м ахам ш́аш́ı̄). Сонячне світло походить з духовного неба, джерелом його є сяєво Верховного Господа. Зі сходом сонця розпочинається діяльність людей. Вони запалюють вогонь, щоб приготувати собі їжу, щоб пустити фабрики й т. ін.; багато речей робиться за допомогою вогню. Тому схід сонця, вогонь і місячне світло такі приємні для живих істот. Без їхньої допомоги не існувало б жодної живої істоти. Отже, якщо людина збагне, що блиск і сяйво сонця та місяця й світло вогню походять з Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, це означатиме, що вона пробудила свою свідомість Кр̣шн̣и. Місячне світло живить усі овочі. Воно настільки приємне, що люди дуже легко можуть зрозуміти, що живуть з ласки Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и. Без Його милості не може бути сонця, без Його милості не може бути місяця, без Його милості не може бути вогню, а без сонця, місяця й вогню життя неможливе. Ось деякі думки, що допомагають пробудити свідомість Кр̣шн̣и в обумовленій душі.
13 ґа̄м а̄віш́йа ча бгӯта̄ні
дга̄райа̄мй ахам оджаса̄
пушн̣а̄мі чаушадгı̄х̣ сарва̄х̣
сомо бгӯтва̄ раса̄тмаках̣
Послівний переклад
ґа̄м—до планети; а̄віш́йа—входячи; ча—також; бгӯта̄ні—живі істоти; дга̄райа̄мі—підтримую; ахам—Я; оджаса̄—Своєю енерґією; пушн̣а̄мі—живлю; ча—і; аушадгı̄х̣—рослини; сарва̄х̣—всі; сомах̣— місяцем; бгӯтва̄—ставши; раса-а̄тмаках̣—постачаючи сік. Я входжу в кожну планету, і завдяки Моїй енерґії всі планети залишаються на своїх орбітах. Я стаю місяцем й наповнюю життєвим соком усі овочі. Виявляється, що всі планети рухаються в просторі лише завдяки енерґії Господа. Господь входить в кожний атом, в кожну планету й кожну живу істоту. В Брахма-сам̇гіті з цього приводу сказано, що одна повновладна частка Верховного Господа, Парама̄тма̄, входить в планети, у всесвіт, в живі істоти й навіть у атоми. Отже, завдяки Її присутності в усьому сущому все проявляється належним чином. Поки душа не залишила тіла, воно ще тримається на поверхні води, але коли іскра життя виходить з нього, мертве тіло тоне. Звичайно, після розкладу воно знову зринає і плаває, як соломина або щось подібне, але одразу по смерті людини тіло її тоне у воді. Так само, всі ці планети плавають у просторі, і це відбувається завдяки присутності вищої енерґії Верховного Бога-Особи. Його енерґія підтримує кожну планету, ніби жменьку пилу. Якщо тримати в жмені трохи пилу, тоді цей пил не може впасти, але якщо підкинути його в повітря — він падає. Так само й планети, що рухаються в просторі, тримаються на долоні всесвітньої форми Верховного Господа. Завдяки Його силі й енерґії всі рухомі й нерухомі предмети не залишають визначеного їм місця. У ведичних гімнах сказано, що завдяки Верховному Богові-Особі Сонце сяє й планети рухаються неухильно. Коли б не Він, то всі планети розвіялись і зникли б, як пил на вітрі. Так само, завдяки Верховному Богові-Особі, місяць живить усі овочі. Це місяць надає овочам такого приємного смаку. Без місячного світла овочі не могли б рости такими смачними й соковитими. Людське суспільство функціонує, люди мають життєві блага і насолоджуються їжею завдяки Верховному Господеві, який створив для цього все необхідне. Інакше людство не могло б існувати. Слово раса̄тмаках̣ сповнене тут великого значення. Верховний Господь є той чинник, що, послуговуючись впливом місяця, надає усьому приємного смаку.
14 ахам̇ ваіш́ва̄наро бгӯтва̄
пра̄н̣іна̄м̇ дехам а̄ш́рітах̣
пра̄н̣а̄па̄на-сама̄йуктах̣
пача̄мй аннам̇ чатур-відгам
Послівний переклад
ахам—Я; ваіш́ва̄нарах̣—Моя повновладна частка, яка є вогнем травлення; бгӯтва̄—ставши; пра̄н̣іна̄м̇—усіх живих істот; дехам—у тілах; а̄ш́рітах̣—розташований; пра̄н̣а—повітря, яке виходить; апа̄на—повітря, що йде донизу; сама̄йуктах̣—підтримуючи рівновагу; пача̄мі—Я перетравляю; аннам—їжу; чатур-відгам—чотирьох різновидів. Я — вогонь травлення в тілах усіх живих істот, і Я з’єднуюсь з життєвим повітрям, що входить і виходить, і таким чином перетравлює чотири різновиди їжі. З Айур-веди ми дізнаємось, що в шлункові присутній вогонь, який перетравлює всю їжу. Коли вогонь не горить, ми не відчуваємо голоду, а коли палає — ми хочемо їсти. Інколи вогонь не горить так, як слід, і тоді треба лікуватись. Цей вогонь представляє Верховного Бога-Особу. Ведичні мантри (Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішада 5.91) також підтверджують, що Верховний Господь, або Брахман, присутній в шлункові у вигляді вогню і перетравлює всі різновиди їжі (айам аґнір ваіш́ва̄наро йо ’йам антах̣ пуруше йенедам аннам̇ пачйате). Отже, жива істота залежить від Господа навіть у процесі харчування. Якби Верховний Господь не допомагав їй перетравлювати їжу, вона не змогла б харчуватись. Таким чином, Він виробляє і перетравлює їжу, і ми з Його ласки насолоджуємось життям. Веда̄нта-сӯтра (1.2.27) також підтверджує це: шабда̄дібгйо ’нтах̣ пратішт̣га̄на̄ч ча — «Господь присутній у звуці, в тілі, в повітрі і навіть як сила травлення у шлунку». Є чотири різновиди їжі: їжа, яку лижуть, їжа, яку ковтають, їжа, яку пережовують, і їжа, яку смокчуть. А Верховний Господь є сила, яка перетравлює всю таку їжу.
15 сарвасйа ча̄хам̇ хр̣ді саннівішт̣о
маттах̣ смр̣тір джн̃а̄нам апоханам̇ ча
ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйо
веда̄нта-кр̣д веда-від ева ча̄хам
Послівний переклад
сарвасйа—усіх живих істот; ча—і; ахам—Я; хр̣ді—в серці; саннівішт̣ах̣ — розташований; маттах̣ — з Мене; смр̣тіх̣ — пам’ять; джн̃а̄нам—знання; апоханам—і забуття; ча—також; ведаіх̣—Ведами; ча—також; сарваіх̣—всіма; ахам—Я є; ева—неодмінно; ведйах̣ — пізнаваний; веда̄нта-кр̣т — укладач Веда̄нти; веда-віт — знавець Вед; ева—неодмінно; ча—і; ахам—Я. Я перебуваю в серці кожного, і з Мене походять пам’ять, знання і забуття. Мета всіх Вед — пізнати Мене. Насправді ж Я — укладач Веда̄нти, і Я — знавець Вед. Верховний Господь присутній у вигляді Парама̄тми в серці кожного, і Він — джерело всієї діяльності. Жива істота забуває все про своє минуле життя, але їй доводиться діяти за вказівками Верховного Господа, свідка її діяльності. Саме тому вона починає свої дії згідно із своїми минулими вчинками. Необхідне знання дається їй разом з пам’яттю, а також її наділено властивістю забувати про своє минуле життя. Таким чином, Господь не просто пронизує все, але Він також міститься в серці кожного. Він винагороджує людину різними плодами її кармічної діяльності. Його шанують не лише як безособистісного Брахмана, Верховного Бога-Особу та локалізовану Парама̄тму, але також як втілення в формі Вед. Веди наставляють людей на правильний шлях, щоб вони змогли належним чином будувати своє життя і повернутись додому, назад до Бога. Веди дають знання про Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, а Кр̣шн̣а, в Своєму втіленні Вйа̄садеви, є укладач Веда̄нта-сӯтри. Коментарі Вйа̄садеви до Веда̄нта-сӯтри, що їх викладено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, дають справжнє розуміння Веда̄нта-сӯтри. Верховний Господь всеосяжний: заради звільнення обумовленої душі Він поставляє їй і перетравлює їжу, є свідком діяльності цієї душі, дає їй знання у вигляді Вед, і Сам викладає його як Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, вчитель Бгаґавад-ґı̄ти. Господь безмежно добрий та милосердний, за що Його і вшановують усі обумовлені душі.
Антах̣-правішт̣ах̣ ш́а̄ста̄ джана̄на̄м. Жива істота, щойно залишивши тіло, забуває про своє минуле, але потім Верховний Господь знову спонукує її до діяльності. Господь дає їй розум, що дозволяє їй відновити свою діяльність саме звідти, де вона обірвалась у минулому житті. Таким чином, жива істота не тільки насолоджується і страждає в цьому світі згідно з вказівками Верховного Господа, який перебуває в її серці, але Він також дає їй усі можливості для того, щоб збагнути Веди. Якщо людина з серйозністю прагне зрозуміти Веди, то Кр̣шн̣а дає їй необхідний для цього розум. Чому Він дає живим істотам ведичне знання? Він робить це, бо кожна жива істота відчуває потребу усвідомити Кр̣шн̣у. Ведичні джерела підтверджують це: йо ’сау сасарвайр ведайр ґı̄йате. Вся ведична література, починаючи з чотирьох Вед, Веда̄нта-сӯтри, Упанішад і Пура̄н̣ оспівує чесноти Верховного Господа, якого можна досягти, здійснюючи ведичні обряди, обговорюючи філософію Вед і поклоняючись Господу у відданому служінні. Таким чином, призначення Вед полягає в тому, щоб допомогти людині осягнути Кр̣шн̣у. Веди дають нам вказівки, як наблизитись до Кр̣шн̣и і описують шлях усвідомлення Його. Кінцевою метою є Верховний Бог-Особа. Веда̄нта-сӯтра (1.1.4) підтверджує це словами тат ту саманвайа̄т. Досконалості можна досягти в три етапи: спочатку, зрозумівши ведичну літературу, людина усвідомлює свій зв’язок з Верховним Богом-Особою, потім вона за допомогою певних способів може наблизитись до Нього, і, врешті-решт, досягає кінцевої мети — Верховного Бога-Особи. В цьому вірші чітко з’ясоване призначення, шлях до усвідомлення та мета Вед.
16 два̄в імау пурушау локе
кшараш́ ча̄кшара ева ча
кшарах̣ сарва̄н̣і бгӯта̄ні
кӯт̣а-стго ’кшара учйате
Послівний переклад
двау—два; імау—ці; пурушау—живі істоти; локе—у світі; кшарах̣—схильний помилятись; ча—і; акшарах̣—бездоганний; ева— неодмінно; ча—і; кшарах̣—схильний помилятись; сарва̄н̣і—усі; бгӯта̄ні—живі істоти; кӯт̣а-стгах̣—в єдності; акшарах̣—безгрішний; учйате—сказано. Є дві категорії істот: підвладні омані й безгрішні. В матеріальному світі кожна істота схильна помилятись, але в духовному світі істота безгрішна. Як уже пояснювалось, Сам Господь в образі Вйа̄садеви, Свого втілення, уклав Веда̄нта-сӯтру. Тут Він скорочено викладає зміст Веда̄нта-сӯтри. Він каже, що живі істоти, яких є безліч, можна розділити на дві групи: на тих, що помиляються й на непохибних. Живі істоти є вічними відокремленими природними частками Верховного Бога-Особи. Коли вони вступають у зв’язок з матеріальним світом, їх називають джı̄ва-бгута, і слова санскриту, що їх наведено тут, кшарах̣ сарва̄н̣і бгӯта̄ні, вказують саме на цю їхню схильність помилятись. А ті істоти, які перебувають в єдності з Верховним Богом-Особою, є непогрішними. Єдність не означає відсутності індивідуальності, але відсутність розладу, незгоди. Всі одностайні та згодні з Господом стосовно мети творення. Звичайно, в духовному світі відсутнє творення, але до такої концепції вдаються тому що Верховний Бог-Особа, як сказано в Веда̄нта-сӯтрі, є джерело всіх еманацій.
Згідно з твердженням Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, живі істоти поділяються на дві категорії. В цьому немає сумнівів, бо так свідчать Веди. Живих істот, які борються в матеріальному світі з розумом та п’ятьма чуттями, мають матеріальні тіла, що зазнають постійних змін. Доки жива істота перебуває в обумовленому стані, її тіло змінюється внаслідок його взаємодії з матерією. Міняється матерія, і тому здається, що зазнають змін живі істоти. Але в духовному світі тіло нематеріальне, і тому там відсутня мінливість. В матеріальному світі жива істота проходить через шість етапів видозміни: народжується, росте, існує в дорослому стані, розмножується, старіє і, зрештою, зникає. Такими є зміни матеріального тіла. Однак, в духовному світі тіло не змінюється, там немає старості, там немає народження, там немає смерті. Там панує єдність усього сущого. Але — кшарах̣ сарва̄н̣і бгӯта̄ні: всяка жива істота, яка торкнулась матерії, від першої створеної істоти — Брахми й до крихітної мурашки, змушена міняти своє тіло і всім їм властиво помилятись. Однак у духовному світі вони завжди перебувають у звільненому стані та єдності.
17 уттамах̣ пурушас тв анйах̣
парама̄тметй уда̄хр̣тах̣
йо лока-трайам а̄віш́йа
бібгартй авйайа ı̄ш́варах̣
Послівний переклад
уттамах̣—найкращий; пурушах̣—особа; ту—але; анйах̣—інший; парама—Верховний; а̄тма̄—душа; іті—так; уда̄хр̣тах̣—сказано; йах̣—той, хто; лока—всесвіту; трайам—три частини; а̄віш́йа— входячи; бібгарті—підтримує; авйайах̣—невичерпний; ı̄ш́варах̣— Господь. Окрім цих двох, існує вища жива істота, неперевершена Особистість, Верховна Душа, Сам вічний Господь, який ввійшов у ці три світи й підтримує їх. Зміст даного вірша дуже добре викладено в Кат̣га Упанішаді (2.2.13) і в Ш́вета̄ш́ватара Упанішаді (6.13). Там ясно сказано, що над безліччю живих істот, як обумовлених, так і звільнених, стоїть Верховна Особа, Парама̄тма̄. Вірш з Упанішад провіщає: нітйо нітйа̄на̄м четанаш́ четана̄на̄м. Тобто, серед усіх живих істот є одна вища жива істота, Верховний Бог-Особа, який підтримує їх і дає їм усім можливість насолоджуватись згідно з їхньою діяльністю. Цей Верховний Бог-Особа перебуває в серці кожного у вигляді Наддуші. Досконалого миру і спокою може досягти лише мудрець, здатний збагнути Його, і ніхто інший.
18 йасма̄т кшарам атı̄то ’хам
акшара̄д апі чоттамах̣
ато ’смі локе веде ча
пратгітах̣ пурушоттамах̣
Послівний переклад
йасма̄т—тому що; кшарам—до схильного помилятись; атı̄тах̣— трансцендентний; ахам—Я є; акшара̄т—вище від непогрішного; апі—також; ча—і; уттамах̣—найкращий; атах̣—тому; асмі—Я є; локе—в світі; веде—у ведичній літературі; ча—і; пратгітах̣— уславлений; пуруша-уттамах̣—як Вища Особа. Я трансцендентний, вищий од усіх живих істот, як гріховних, так і безгрішних, і Я неперевершений, — тому і світ, і Веди прославляють Мене як Верховну Особу. Ніхто не може перевершити Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, — ні обумовлена, ні звільнена душа; Він — найвизначніша з особистостей. Звідси стає зрозумілим, що і живі істоти, і Верховний Бог-Особа — це індивідуальні особистості. Різниця між ними полягає в тому, що живі істоти, як обумовлені, так і звільнені, не можуть перевершити незбагненної могутності Верховного Бога-Особи з кількісного погляду. Є помилкою вважати, що Верховний Господь і живі істоти перебувають на одному рівні, або що вони рівноправні всіма сторонами. Розподіл по ранґах, тобто на вищу й нижчу особистості, присутній завжди. Слово уттама, вжите тут, має дуже велике значення. Ніхто не може перевершити Верховного Бога-Особу.
Слово локе означає «в пауруша аґамі» (в смр̣ті). Як підтверджує словник Нірукті, локйате веда̄ртго ’нена — «мету Вед з’ясовано в смр̣ті».
Верховного Господа в Його формі локалізованої Парама̄тми описано і в самих Ведах (Чга̄ндоґйа Упанішада 8.12.3): та̄вад еша сампраса̄до ’смач чгарı̄ра̄т самуттга̄йа парам̇ джйоті-рӯпам̇ сампадйа свена рӯпен̣бгінішпадйате са уттамах̣ пурушах̣ — «Наддуша, яка виходить із тіла, з’єднується з безособистісним брахмаджйоті, потім, зберігаючи Свою форму, Вона перебуває в Своїй духовній сутності». Це означає, що Верховна Особа проявляє і поширює Своє духовне сяйво і воно є одвічним джерелом усього світла. У цієї Верховної Особи є також Свій локалізований аспект — Наддуша. Верховний Господь, з’явившись як Вйа̄садева, син Сатйаватı̄ і Пара̄ш́ари, пояснює ведичне знання.
19 йо ма̄м евам асаммӯд̣го
джа̄на̄ті пурушоттамам
са сарва-від бгаджаті ма̄м̇
сарва-бга̄вена бга̄рата
Послівний переклад
йах̣—кожний, хто; ма̄м—Мене; евам—так; асаммӯд̣гах̣—без сумніву; джа̄на̄ті—знає; пуруша-уттамам—Верховного Бога-Особу; сах̣—Він; сарва-віт—той, хто знає все; бгаджаті—виявляє віддане служіння; ма̄м—Мені; сарва-бга̄вена—з усякого погляду; бга̄рата—син Бгарати. Кожен, хто знає Мене як Верховного Бога-Особу і не сумнівається в цьому, вже пізнав усе, і тому він беззастережно віддається любовному служінню Мені, о сину Бгарати. Є чимало філософських теорій щодо справжнього, природного становища живих істот і Верховної Абсолютної Істини. В цьому вірші Верховний Бог-Особа чітко роз’яснює, що кожен, хто знає Господа Кр̣шн̣у як Верховну Особу, фактично знає все. Людину, яка не володіє таким знанням, приваблюють власні розумування про Абсолютну Істину, тоді як той, хто володіє досконалим знанням, не марнує дорогоцінного часу і безпосередньо звертається до свідомості Кр̣шн̣и, до відданого служіння Верховному Господеві. В Бгаґавад-ґı̄ті щоразу підкреслюється це, однак, ще є чимало впертих коментаторів Бгаґавад-ґı̄ти, які ототожнюють Верховну Абсолютну Істину з живими істотами.
Ведичне знання називають ш́руті, тобто знання, що його сприймають на слух. Людина повинна сприйняти це ведичне послання від таких авторитетів, як Кр̣шн̣а або Його представники. Тут Кр̣шн̣а чітко з’ясовує всі суттєві питання, і до Його слів варто дослухатись. Але просто слухати, як це роблять свині — замало, треба ще й зрозуміти все це за допомогою авторитетів. Слід відмовитись од суто теоретичних розумувань і смиренно слухати, що про живу істоту каже Бгаґавад-ґı̄та̄, і усвідомлювати, що жива істота завжди підлегла Верховному Богові-Особі. Кожен, хто зрозуміє це, — згідно з тим, що сказав Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, — знає суть Вед, їхнє призначення, для інших Веди — це прихована тайна.
Тут дуже важливим є слово бгаджаті. Це слово вживають у багатьох випадках, і воно виражає ідею служіння Верховному Господеві. Якщо людина віддається любовному служінню Господеві й сповнена свідомості Кр̣шн̣и, слід вважати, що вона опанувала все ведичне знання. В парампарі ваішн̣ав сказано, що той, хто присвятив себе відданому служінню Кр̣шн̣і, не має потреби вдаватись ще до якогось іншого духовного способу пізнання Верховної Абсолютної Істини. Така людина вже досягла призначення людського життя, бо вподобала віддане служіння Господеві. Вона вже перевершила всі попередні етапи духовного усвідомлення. Але якщо жива істота, мудруючи протягом сотень тисяч життів, не збагнула головного, того, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, і що кожен повинен вручити себе Йому, — то всі її роздуми впродовж стількох років і життів — даремна трата часу.
20 іті ґухйатамам̇ ш́а̄страм
ідам уктам̇ майа̄наґга
етад буддгва̄ буддгіма̄н сйа̄т
кр̣та-кр̣тйаш́ ча бга̄рата
Послівний переклад
іті—таким чином; ґухйа-тамам—найпотаємніше; ш́а̄страм—явлене писання; ідам—це; уктам—відкрите; майа̄—Мною; анаґга—о безгрішний; етат—це; буддгва̄—розуміючи; буддгі-ма̄н—мудрий; сйа̄т—стає; кр̣та-кр̣тйах̣—найбільш досконалий у своїх зусиллях; ча—і; бга̄рата—син Бгарати. Це — найпотаємніша частина ведичних ш́а̄стр, о безгрішний, і Я відкрив її тобі. Кожен, хто зрозуміє це, стане мудрим, і його зусилля увінчає досконалість. Господь переконливо пояснив, що сказане тут — суть усіх ш́а̄стр. І це знання слід сприймати в тому вигляді, в якому його дає Верховний Бог-Особа. Таким чином людина стане мудрою і досконало опанує трансцендентальне знання. Іншими словами, зрозумівши філософію Верховного Бога-Особи і присвятивши себе трансцендентному служінню Господеві, кожен може очиститись від скверни ґун̣ матеріальної природи. Віддане служіння — це шлях духовного усвідомлення. Там, де є віддане служіння, матеріальна скверна зникає. Віддане служіння Господеві і Сам Господь — одне і те ж, бо їхня природа — духовна; віддане служіння відбувається в межах внутрішньої енерґії Верховного Господа. Кажуть, що Господь — сонце, а невігластво — пітьма. Там, де сонце — морок зникає. Тому, там, де під належним керівництвом істинного духовного вчителя виконують віддане служіння Господу — там немає невігластва.
Кожна людина повинна перейнятись свідомістю Кр̣шн̣и і присвятити себе відданому служінню, щоб віднайти чистоту і розум. Якою б кмітливою вона не була з погляду пересічних людей, її розум недосконалий, якщо вона не приходить до свідомості Кр̣шн̣и і якщо її не приваблює віддане служіння.
Слово анаґга, що вжите як звернення до Арджуни, особливо важливе в цьому вірші. Анаґга, «о безгрішний», означає, що людині, яку обтяжено наслідками своїх гріховних вчинків, дуже важко збагнути Кр̣шн̣у. Потрібно очиститись від усієї скверни, від усіх гріховних дій, і лише тоді з’явиться можливість зрозуміти Кр̣шн̣у. Однак віддане служіння — це настільки могутній очищувальний засіб, що людина, яка беззастережно віддається любовному служінню Господеві, без перешкод досягає стану безгрішності.
Здійснюючи віддане служіння в спілкуванні з чистими відданими, що повністю перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, необхідно цілковито подолати в собі деякі риси характеру. Насамперед треба позбутись слабкодухості. Бажання панувати над матеріальною природою спричиняє перше падіння. Внаслідок цього істота припиняє любовне служіння Верховному Господеві. Друга духовна слабкість полягає в тому, що, прагнучи панувати над матеріальною природою, людина прив’язується до матерії та володіння нею. Матеріальні проблеми виникають саме через ці вади серця. В даній главі перші п’ять віршів змальовують процес звільнення людини від цього ґанджу, а решта, починаючи з шостого, розглядають пурушоттама-йоґу.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до п’ятнадцятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалася йоґа Верховної Особи, або пурушоттама-йоґа.
TEXTS 1-3
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
абгайам̇ саттва-сам̇ш́уддгір
джн̃а̄на-йоґа-вйавастгітіх̣
да̄нам̇ дамаш́ ча йаджн̃аш́ ча
сва̄дгйа̄йас тапа а̄рджавам
ахім̇са̄ сатйам акродгас
тйа̄ґах̣ ш́а̄нтір апаіш́унам
дайа̄ бгӯтешв алолуптвам̇
ма̄рдавам̇ хрı̄р ача̄палам
теджах̣ кшама̄ дгр̣тіх̣ ш́аучам
адрохо на̄ті-ма̄ніта̄
бгаванті сампадам̇ даівı̄м
абгіджа̄тасйа бга̄рата
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; абгайам—безстрашність; саттва-сам̇ш́уддгіх̣—очищення існування; джн̃а̄на—у знанні; йоґа—єдності; вйавастгітіх̣—перебування; да̄нам—добродійність; дамах̣—розумовий контроль; ча—і; йаджн̃ах̣—принесення жертви; ча—і; сва̄дгйа̄йах̣—вивчення ведичної літератури; тапах̣—аскетизм; а̄рджавам—простота; ахім̇са̄—незастосування насильства; сатйам — правдивість; акродгах̣ — свобода від гніву; тйа̄ґах̣—відречення; ш́а̄нтіх̣—погідність; апаіш́унам—небажання шукати недоліки; дайа̄—ласка; бгӯтешу—стосовно всіх живих істот; алолуптвам — відсутність жадібності; ма̄рдавам — м’якість; хрı̄х̣ — скромність; ача̄палам — рішучість; теджах̣ — енерґійність; кшама̄—всепрощення; дгр̣тіх̣—сила духу; ш́аучам—чистота; адрохах̣—свобода від заздрощів; на—не; аті-ма̄ніта̄—очікування почестей; бгаванті—стають; сампадам—якості; даівı̄м—трансцендентної природи; абгіджа̄тасйа—народженого до; бга̄рата—о син Бгарати. Верховний Бог-Особа сказав: Безстрашність, очищення свого існування, розвиток духовного знання, благодійність, самовладання, принесення жертв, вивчення Вед, аскетизм, простота, відмова од насильства, правдивість, здатність вгамовувати свій гнів; зречення, спокій, небажання вишукувати недоліки в інших, співчуття до всіх живих істот, відсутність жадібності, порядність, скромність, непохитна рішучість, енерґійність, всепрощення, мужність, чистота, відсутність заздрісності та шанолюбства — всі ці трансцендентні якості, о син Бгарати, притаманні праведним людям, що обдаровані божественною природою. На початку п’ятнадцятої глави було описано дерево баньян, яке символізує матеріальний світ. Бічне коріння, яке відходить од нього, порівнювалося з діями живих істот, сприятливими чи несприятливими. Також, в дев’ятій главі пояснювалось, хто такі деви — благочестиві живі істоти, і хто такі асури — нечестивці, тобто демони. В даній же главі з’ясовується, що діяльність в ґун̣і благочестя, що узгоджена з ведичними настановами, сприяє поступові на шляху до звільнення, і така діяльність є даівı̄ пракр̣ті — трансцендентна за природою. Ті, хто перебуває в цій трансцендентній природі, наближаються до звільнення. З іншого боку, ті, що діють в ґун̣ах пристрасті й невігластва, не мають жодної можливості звільнитись. Вони або залишаться в цьому світі у вигляді людських істот, або зійдуть до рівня тварин, або ще нижчих видів життя. Тут, у шістнадцятій главі Господь пояснює трансцендентну природу та її характерні якості, а також природу демонічну з її якостями. Він також пояснює переваги та недоліки таких якостей.
Слово абгіджа̄тасйа стосується тих, кому від народження властиві трансцендентні якості та благочестиві нахили, і є дуже важливим. Народження дитини в атмосфері праведності ведичні ш́а̄стри кваліфікують як Ґарбга̄дга̄на-сам̇ска̄ра. Якщо батьки хочуть, щоб їхня дитина мала благочестиві нахили, їм необхідно дотримуватись десяти засад, рекомендованих людському суспільству. Раніше з Бгаґавад-ґı̄ти ми довідались про те, що статеві зносини задля народження гарної дитини є Сам Кр̣шн̣а. Статеве життя не забороняється, якщо тільки його узгоджено із засадами свідомості Кр̣шн̣и. Ті, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и принаймні не повинні народжувати дітей, як ті собаки та кішки, а повинні подбати, щоб після народження їхні діти мали змогу розвивати свідомість Кр̣шн̣и. І це велике щастя — народитись в батьків, які перебувають в свідомості Кр̣шн̣и.
Суспільний устрій варн̣а̄ш́рама-дгарма членує суспільство на чотири соціальні статуси або ступені й чотири класи або касти — поділ за родом діяльності; але він не призначений, щоб розділяти людей за їхнім походженням. Такий розподіл відповідає рівневі освіченості і призначений підтримувати в суспільстві мир та процвітання. Якості, про які тут йдеться, мають трансцендентальний характер і сприяють людському поступові на шляху духовного усвідомлення, який веде до визволення з матеріального світу.
В системі варн̣а̄ш́рама саннйа̄сı̄, або людину, яка проводить життя у відреченні, вважають керівником або духовним наставником усіх людей усіх соціальних ступенів та класів. Бра̄хман̣а є духовний наставник людей трьох інших суспільних класів, а власне: кшатрій, ваіш́ та ш́ӯдр, але саннйа̄сı̄, який стоїть на вищому ступені цього устрою, вважають духовним учителем усіх загалом, навіть бра̄хман̣. Найважливіша якість саннйа̄сı̄ — безстрашність. Саннйа̄сı̄ повинен жити сам-один, без жодної підтримки, без будь-якої ґарантії допомоги, і тому він мусить просто покладатися на ласку Верховного Бога-Особи. Якщо людина думає: «Як я залишу свою рідню та знайомства, хто ж захищатиме мене?» — тоді їй не слід імітувати спосіб життя у відреченні. Необхідно бути цілковито переконаним у тому, що Кр̣шн̣а, або Верховний Бог-Особа в образі Своєї локалізованої експансії Парама̄тми, завжди перебуває поруч, усередині, в серці, бачить усе і завжди знає, що людина наміряється зробити. Отже, слід мати тверду переконаність, що Кр̣шн̣а, як Парама̄тма̄, подбає про віддану Йому душу. Треба думати: «Я ніколи не залишусь самотнім. Навіть якщо я житиму в найдрімучіших нетрях лісу, Кр̣шн̣а завжди буде зі мною, і захистить мене звідусіль». Таку переконаність називають абгайам, безстрашністю. Необхідно, щоб людина, яка живе у відреченні, мала саме такий умонастрій.
Потім їй слід очистити своє існування. Є багато правил та приписів, які впорядковують життя у відреченні. Найважливіший з них — сувора заборона мати будь-які близькі стосунки з жінками. Саннйа̄сı̄ забороняється навіть розмовляти з жінкою наодинці. Господь Чаітанйа був взірцевим саннйа̄сı̄, і коли Він перебував у Пурı̄, жінки- віддані не могли навіть наблизитись до Нього, щоб виразити свою пошану. Їм радили кланятись Йому на відстані. Це не є ознака зневаги до жінок загалом, але такими є суворі правила поведінки саннйа̄сı̄, що забороняють близькі стосунки з жінками. Щоб очистити своє існування, необхідно дотримуватись правил та приписів, що впорядковують кожний конкретний спосіб життя. Саннйа̄сı̄ суворо забороняється вступати в близькі стосунки з жінками та накопичувати багатства задля чуттєвої втіхи. Ідеальним саннйа̄сı̄ був Сам Господь Чаітанйа, і, як свідчить Його життя, Він дотримувавсь дуже суворих правил у стосунках з жінками. Хоча Його визнають за найвеликодушніше Господнє втілення, що приймає найнижчих з обумовлених душ, Він, як саннйа̄сı̄, дотримувавсь дуже суворих правил стосовно жінок. Один із наближених Господа Чаітанйі, Чгот̣а Харіда̄са, який належав до тісного кола Його близьких друзів та учнів, якось із хтивістю глянув на молоду жінку, і Господь Чаітанйа був настільки суворий, що одразу ж вилучив його з товариства Своїх наближених. Господь Чаітанйа сказав: «Для саннйа̄сı̄, а також для кожного, хто намагається вирятуватись із кігтів матеріальної природи і прагне досягти природи духовної та повернутись додому, назад до Бога, — для будь-кого з таких обраних людей прагнення чогось матеріального або жінок задля чуттєвої втіхи, навіть один погляд в їхній бік з пристрастю є настільки ганебний, що краще йому заподіяти собі смерть, ніж відчувати в собі подібні негідні бажання». Що ж, таким є шлях очищення.
Дальше положення: джн̃а̄на-йоґа-вйавастгіті — розвиток знання. Життя саннйа̄сı̄ призначене на те, щоб поширювати знання серед сімейних та інших людей, які забули про істинне життя, життя задля духовного поступу. Саннйа̄сı̄ повинен жити з милостині, яку він отримує, ходячи від двору до двору, однак це не означає, що він є жебрак. Смиренність — це теж одна із необхідних якостей людини, яка перебуває на трансцендентному рівні, й саме завдяки своєму природному, непідробному смиренню саннйа̄сı̄ ходить від двору до двору, не стільки задля подаяння, але щоб, спілкуючись з домогосподарями, будити в них свідомість Кр̣шн̣и. В цьому полягає обов’язок саннйа̄сı̄. Якщо він насправді досяг успіхів на духовній ниві і має наказ свого духовного вчителя, він повинен звіщати свідомість Кр̣шн̣и, керуючись логікою та розумінням. Якщо ж він не досяг високого духовного рівня, йому не слід обирати спосіб життя у відреченні. Однак, якщо хтось, не володіючи достатнім знанням, все ж таки вдається до життя у зреченні, то йому слід прислухатися до істинного духовного вчителя і, цілком зосередившись на його повчаннях, вдосконалювати знання. Саннйа̄сı̄, тобто людина, яка перебуває на ступені зречення, повинен бути безстрашним і перебувати в стані саттва-сам̇ш́уддгі (чистоти) і джн̃а̄на-йоґи (мудрості).
Дальше положення є благодійність. Вона призначена для тих, хто має сім’ю. Сімейні люди повинні заробляти на прожиток чесним способом і п’ятдесят відсотків свого прибутку витрачати на поширення свідомості Кр̣шн̣и в усьому світі. Це означає, що вони повинні дарувати закладам і товариствам, які займаються саме цією справою. Але офіру слід давати в належні руки. Як буде з’ясовано далі, є різні відміни благодійності: благодійність у ґун̣і благочестя, пристрасті або ж невігластва. Ш́а̄стри радять чинити благодійність у ґун̣і благочестя, але не схвалюють благодійності в ґун̣і пристрасті та невігластва, яка приводить до марної витрати коштів. Жертвувати слід лише заради поширення свідомості Кр̣шн̣и в усьому світі. Така благодійність належить до ґун̣и благочестя.
Щодо якості дама (самовладання), то вона потрібна громадянам усіх верств суспільства, заснованого на релігійних засадах, але особливо ця якість потрібна сімейній людині. Незважаючи на те, що домогосподар має дружину, його статеве життя повинно бути обмежене і призначене лише для народження дітей. Якщо він не хоче дітей, він не повинен вступати в статеві зносини із своєю дружиною. Сучасне суспільство насолоджується статевим життям, використовуючи протизаплідні засоби, або ще більш огидні методи, аби уникнути відповідальності, пов’язаної з народженням дітей. І ця якість — зовсім не трансцендентна, а демонічна. Якщо хтось, навіть маючи сім’ю, прагне духовного поступу, йому слід контролювати своє статеве життя і не плодити дітей поза свідомістю Кр̣шн̣и. Якщо людина має можливість виховувати дітей в свідомості Кр̣шн̣и, то вона може народжувати сотні дітей; але, не маючи такої можливості, не варто вступати в статеві зносини, потураючи своїм почуттям.
Жертвопринесення — ще один обов’язок, який мають виконувати сімейні люди, тому що жертвопринесення вимагають великих коштів. Люди інших життєвих статусів — брахмачарйі, ва̄напрастги і саннйа̄сі — не мають грошей, вони живуть з милостині. Тому здійснення різного роду жертвопринесень призначене для ґр̣хастг — сімейних людей. Їм належить здійснювати жертвопринесення аґні-хотра, як це приписують Веди, але такі жертвопринесення зараз коштують дуже дорого, і здійснити їх не під силу жодному сім’янинові. Найкраще жертвопринесення, що рекомендоване для цієї епохи, називається сан̇кı̄ртана-йаджн̃а. Сан̇кı̄ртана, або оспівування святих імен Господа — Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе — є найкраще й найдешевше жертвопринесення, кожен може засвоїти його і отримати від цього велику користь. Отже, ці три якості, а саме: благодійність, самовладання і здійснення жертвопринесень важливі для сімейної людини.
Сва̄дгйа̄йа, вивчення Вед, призначене для брахмачарйі, періоду учнівства. Брхмача̄рі не повинні мати стосунків з жінками; вони повинні дотримуватись целібату та зосереджувати розум на вивченні ведичної літератури заради розвитку духовного знання. Це називають сва̄дгйа̄йею.
Тапас, або ж аскетизм, особливо призначений для тих, хто відійшов од активного життя. Не слід усе життя залишатись сімейною людиною, треба пам’ятати, що існують чотири ступені життя: брахмачарйа, ґр̣хастга, ва̄напрастга і саннйа̄са. Отже, зі ступеня ґр̣хастги (сімейного життя) людина повинна зійти на ступінь ва̄напрастги, тобто відійти від справ. Якщо людина живе сто років, то двадцять п’ять з них вона повинна прожити як учень, двадцять п’ять — як сімейна людина, двадцять п’ять — відійшовши від активного життя і двадцять п’ять — зрікшись усього. Такими є настанови ведичної релігійної дисципліни. Людина, яка залишила сімейні справи, повинна здійснювати аскезу тіла, розуму та язику. Це — тапасйа. Вся система варн̣а̄ш́рама-дгарма передбачає здійснення тапасйі. Без тапасйі, або аскетизму, жодна людина не зможе досягти звільнення. Теорію, яка твердить, що в житті нема потреби в тапасйі, що можна просто роздумувати, робити припущення і все буде якнайліпше, не схвалюють ані ведичні джерела, ані Бгаґавад-ґı̄та̄. Подібні теорії виробляють так звані «спірітуалісти», намагаючись привабити якомога більше послідовників. Якщо б вони казали про обмеження, правила та приписи, люди не пішли б за ними. Тому ті, хто хоче мати послідовників і просто, прикриваючись релігією, справляти враження на оточуючих, не накладають обмежень на життя своїх учнів чи на своє власне. Веди, проте, не схвалюють такого методу.
Щодо простоти, якості, притаманної бра̄хман̣і, то цього припису повинні дотримуватись люди всіх статусів, — не має значення, належать вони до брахмача̄рı̄ а̄ш́рама, ґр̣хастга а̄ш́рама, ва̄напрастга а̄ш́рама чи саннйа̄са а̄ш́рама. Людина мусить бути дуже простою і відвертою.
Ахім̇са̄ полягає в тому, що людина не повинна гальмувати розвитку жодної живої істоти. Не треба вигадувати, що, мовляв, духовна іскра не гине навіть після знищення тіла, то й нема ніякої шкоди у вбивстві тварин задля чуттєвого задоволення. Люди в наш час призвичаїлись їсти тварин, незважаючи на те, що є достатньо зерна, фруктів та молока. Нема потреби вбивати тварин. Ця вказівка стосується кожного. Коли немає іншого вибору, людина має право вбити тварину, але при цьому її треба запропонувати як жертву. У всякому разі, якщо люди достатньо забезпечені запасами їжі, то людина, якщо вона прагне духовного поступу, ніяк не має права чинити насильства над тваринами. Справжня ахім̇са̄ й означає: не переривати чийогось життя. Тварини також розвиваються згідно з законами еволюції, переходячи з одних видів тваринного життя в інші. Якщо ж якусь тварину забито, — її розвиток затримується. Істота, що деякий час перебувала в певному тілі впродовж багатьох днів і років, і яку потім було передчасно забито, мусить знову повертатися в ту ж саму форму життя, щоб вичерпати визначений їй строк, і лише потім перейти в інше тіло. Тому не слід затримувати еволюції тварин просто заради задоволення свого смаку. Це і називають ахім̇сою.
Сатйам. Це слово означає, що не варто перекручувати істину, виходячи з якихось особистих інтересів. У ведичній літературі є місця, важкі для розуміння, але їхні зміст і мету треба усвідомити за допомогою істинного духовного вчителя. Лише такий шлях веде до розуміння Вед. Ш́руті означає «почуте з авторитетного джерела». Не треба, задля власних інтересів, тлумачити Веди на свій лад. Є так багато коментарів до Бгаґавад-ґı̄ти, які неправильно трактують ориґінал. Треба з’ясовувати істинне значення її віршів, довідатись про яке можна лише від справжнього духовного вчителя.
Акродга означає «гамування гніву». Навіть якщо нас провокують, слід бути стриманими, адже тільки-но нами опанує гнів, все тіло наше споганюється. Гнів виникає з пристрасті й хтивості, отже, той, хто перебуває в трансцендентному стані, повинен уникати гніву. Апаіш́унам означає, що не треба шукати недоліків у інших або намагатись виправити їх без особливої потреби. Звичайно, якщо злодія назвати злодієм, то це не буде прискіпуванням, однак назвати злодієм чесну людину — велика провина для того, хто прагне успіху в духовнім житті. Хрı̄ означає, що треба бути дуже скромним й уникати негідних учинків. Ача̄палам, рішучість, означає, що не варто хвилюватись чи впадати у відчай, намагаючись досягти чого-небудь. Якщо спроба закінчується невдачею, не варто журитись, треба продовжувати свій шлях терпляче й рішучо.
Далі, слово теджас стосується кшатрій. Кшатрійі повинні бути дуже сильними, щоб мати змогу захистити слабких. Вони не повинні відмовлятись од застосування сили. Якщо необхідно застосувати силу, вони повинні виявити її. Але людина, що здатна зламати ворога, може за деяких обставин проявити й милосердя. Вона може вибачати незначні образи.
Ш́аучам означає чистоту, причому не лише тіла та розуму, але й охайність у повсякденних справах. Особливо це стосується комерсантів, їм не слід вдаватись до махінацій на чорному ринкові. На̄ті-ма̄ніта̄, відсутність шанолюбства, стосується ш́ӯдр, людей фізичної праці, що утворюють, згідно з ведичними вказівками, нижчий з чотирьох класів. Їм не треба пишатись без потреби або шукати шани, їм слід дотримуватись визначених для них правил. Обов’язок ш́ӯдр — виявляти повагу вищим класам задля забезпечення суспільного порядку.
Всі двадцять шість згаданих тут якостей — трансцендентні. Кожний повинен розвивати їх, узгоджуючись із своїм соціальним статусом та фаховими обов’язками. Мета полягає в тому, що, попри жалюгідні умови матеріального існування, люди всіх класів і статусів, наполегливо розвиваючи відповідні якості, отримають можливість досягти найвищого рівня трансцендентної реалізації.
4 дамбго дарпо ’бгіма̄наш́ ча
кродгах̣ па̄рушйам ева ча
аджн̃а̄нам̇ ча̄бгіджа̄тасйа
па̄ртга сампадам а̄сурı̄м
Послівний переклад
дамбгах̣—гордість; дарпах̣—зухвалість; абгіма̄нах̣—зарозумілість; ча—і; кродгах̣—гнів; па̄рушйам—брутальність; ева—неодмінно; ча—і; аджн̃а̄нам—невігластво; ча—і; абгіджа̄тасйа—народженого; па̄ртга — син Пр̣тги; сампадам — якості; а̄сурı̄м — демонічної природи. Гордощі, зухвалість, зарозумілість, гнів, брутальність і невігластво — ці якості притаманні істотам демонічного походження, о сину Пр̣тги. У цьому вірші змальовано пряму дорогу до пекла. Демони намагаються переконати інших у своїй релігійності та духовності, хоча насправді нехтують релігійними засадами. Вони сповнені зневаги й гордощів, пишаючись своєю освітою та багатством. Ці люди хочуть, щоб інші схилялись перед ними і вимагають поваги до себе, хоча насправді не заслуговують на неї. Їх дратують усілякі дрібниці, й мова їхня брутальна. Вони не знають, що слід робити, а чого — ні. Кожний їхній учинок зумовлений примхами й особистими забаганками, і вони не визнають авторитетів. Подібні істоти набувають демонічних нахилів ще до свого народження в черевах матерів, і з часом проявляють усі ці несприятливі якості.
5 даівı̄ сампад вімокша̄йа
нібандга̄йасурı̄ мата̄
ма̄ ш́учах̣ сампадам̇ даівı̄м
абгіджа̄то ’сі па̄н̣д̣ава
Послівний переклад
даівı̄—трансцендентна; сампат—натура; вімокша̄йа—призначена на звільнення; нібандга̄йа—до рабства; а̄сурı̄—демонічна; мата̄— вважають; ма̄—не; ш́учах̣—турбуйся; сампадам—натурою; даівı̄м—трансцендентною; абгіджа̄тах̣—народжений з; асі—ти є; па̄н̣д̣ава—син Пан̣д̣у. Трансцендентні якості ведуть до звільнення, тоді як демонічні — поневолюють людину. Але не хвилюйся, о сине Па̄н̣д̣у, ти народжений з божественними якостями. Господь Кр̣шн̣а підбадьорив Арджуну, повідомивши, що той від народження позбавлений демонічних якостей. Його причетність до битви не носила демонічного характеру, адже він намагався зважити всі «за» й «проти». Арджуна розмірковував, чи варто йому вбивати таких шанованих людей, як Бгı̄шма та Дрон̣а, тобто він не діяв під впливом гніву, почуття оманного престижу чи брутальності. Отже, він не мав демонічних якостей. Для кшатрійі, воїна, стрільбу по ворогові з луку вважають трансцендентним обов’язком, тоді як невиконання такого обов’язку властиве демонам. Таким чином в Арджуни не було жодних підстав журитись. Кожен, хто дотримується відповідних засад, що впорядковують його життя, посідає трансцендентне становище.
6 двау бгӯта-сарґау локе ’смін
даіва а̄сура ева ча
даіво вістараш́ах̣ прокта
а̄сурам̇ па̄ртга ме ш́р̣н̣у
Послівний переклад
двау—дві; бгӯта-сарґау—створені живі істоти; локе—в світі; асмін—в цьому; даівах̣—праведний; а̄сурах̣—демонічний; ева—неодмінно; ча—і; даівах̣—божественний; вістараш́ах̣—у всіх подробицях; проктах̣—сказано; а̄сурам—демонічного; партга—син Пр̣тги; ме—від Мене; ш́р̣н̣у—вислухай же. О сину Пр̣тги, в цьому світі є два різновиди створених істот. Одних називають божественними, інших — демонічними. Я вже пояснив тобі докладно, якими є божественні якості, тепер послухай про якості демонічні. Господь Кр̣шн̣а, запевнивши Арджуну в тому, що він народжений з божественними якостями, змальовує тепер спосіб життя демонів. У цьому світі обумовлені живі істоти поділяються на дві категорії. Ті, яких з походження наділено божественними якостями, ведуть упорядковане життя, тобто дотримують ведичних настанов та рекомендацій авторитетних осіб. Треба виконувати свої обов’язки, керуючись вказівками авторитетних ш́а̄стр. Такий спосіб мислення називають божественним. Той, хто не дотримується ведичних приписів, викладених у ш́а̄страх, хто діє за власною примхою, того називають демоном, або асурою. Єдиний критерій, що вказує на природу людини, є її ставлення до ведичних настанов та приписів. У ведичній літературі згадується, що і напівбоги, і демони народжені від Праджа̄паті, і різниця між ними полягає лише в тому, що одні дотримуються ведичних приписів, інші ж — ні.
7 правр̣ттім̇ ча нівр̣ттім̇ ча
джана̄ на відур а̄сура̄х̣
на ш́аучам̇ на̄пі ча̄ча̄ро
на сатйам̇ тешу відйате
Послівний переклад
правр̣ттім — належної діяльності; ча — також; нівр̣ттім — утримання від хибної діяльності; ча—і; джана̄х̣—особи; на—ніколи; відух̣—знають; а̄сура̄х̣—в демонічних якостях; на—ніколи; ш́аучам—чистота; на — не; апі — також; ча — і; а̄ча̄рах̣ — поведінка; на—ніколи; сатйам—істина; тешу—у них; відйате—є. Демони не знають, що треба робити, а чого — не треба. Їм не властиві ані чистота, ані гідна поведінка, ані правда. У будь-якому цивілізованому людському суспільстві є певний звід законів і правил, яких необхідно дотримуватись. Особливо серед аріїв, — людей, які засвоїли ведичні життєві засади й відомі своєю цивілізованістю та високим розвитком, — того, хто не дотримується приписів ш́а̄стр, визнають за демона. Тому тут і сказано, що демони не знайомі з нормами, викладеними в ш́а̄страх і зовсім не схильні їм слідувати. Більшість демонів їх не знає, а ті, котрим вони і відомі, звичайно не дотримуються їх. Вони не мають віри і не бажають діяти згідно з ведичними приписами. Демони брудні і ззовні, і зсередини. Треба завжди стежити за чистотою свого тіла: митись, чистити зуби, голитись, міняти одяг тощо. Що стосується чистоти внутрішньої, то треба завжди пам’ятати святі імена Господа й оспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Демонам не подобаються такі правила внутрішньої і зовнішньої чистоти, і вони не дотримуються їх.
Щодо поводження, то існує чимало правил та приписів, які визначають поведінку людини. Їх викладено, наприклад, в Ману-сам̇гіті, зведенні законів для всього людства, яких індуси дотримуються і досі. Цю книгу покладено в основу законів про успадкування майна, в основу інших правничих засад. В Ману-сам̇гіті ясно сказано, що жінкам не можна надавати волю. Це не означає, що жінки повинні перебувати на становищі рабинь, натомість вони подібні до дітей. Дітям обмежують свободу, але ж це не означає, що до них ставляться, як до рабів. У наш час демони нехтують такими приписами і вважають, що жінкам слід надати таку ж свободу, як і чоловікам. Однак, це не поліпшило соціальних умов у світі. Насправді про жінок слід піклуватись на кожному відтинку їхнього життя. В дитинстві жінка повинна перебувати під опікою батька, за молодих років — чоловіка, а в похилому віці — своїх дорослих синів. Такою є правильна поведінка людей у суспільстві згідно з Ману-сам̇гітою. Однак, сучасне виховання штучно створило роздутий погляд на жінку, і тому зараз шлюб в людському суспільстві перетворився практично на щось уявне. Мораль сучасної жінки теж не на вищому рівні. Таким чином, демони аж ніяк не визнають корисних для суспільства вказівок, а що вони не керуються досвідом великих мудреців і не дотримуються викладених ними правил та приписів, то їхнє суспільство перебуває в жалюгідному стані.
8 асатйам апратішт̣гам̇ те
джаґад а̄хур анı̄ш́варам
апараспара-самбгӯтам̇
кім анйат ка̄ма-хаітукам
Послівний переклад
асатйам—нереальне; апратішт̣гам—без основи; те—вони; джаґат—космічне проявлення; а̄хух̣—кажуть; анı̄ш́варам—без того, хто контролює; апараспара—без причини; самбгӯтам—виникло; кім анйат—не від чого іншого; ка̄ма-хаітукам—лише від хтивості. Вони кажуть, що цей світ нереальний, що у нього немає основи, нема Бога, який керує ним. Вони кажуть, що світ виник із статевого бажання і що його зумовлює лише хтивість. Демони доходять висновку, що світ — це фантасмагорія, що в ньому нема причини, нема наслідку, немає володаря і немає мети — все ілюзорне. Вони твердять, що космічне проявлення є наслідком випадкової взаємодії матеріальних елементів. Вони не вірять, що світ створив Господь і що його було створено з певною метою. У них своя теорія: світ виник сам по собі і нема підстав вважати, що за ним стоїть Бог. Для них не існує різниці між духом і матерією, і вони не визнають існування Вищого Духу. Все суще — лише матерія, а космос у цілому вони вважають скупченням невігластва. На їхню думку, все недійсне, всюди порожнеча, а все, що ми бачимо — лише плід нашого недосконалого сприйняття. Вони вважають само по собі зрозумілим, що все проявлене розмаїття є виявом невігластва, подібно до того, як уві сні ми створюємо безліч речей, що не мають реальності, а прокинувшись, бачимо, що все це нам лише наснилось. Однак, хоча демони і запевняють, що життя є лише сон, насправді вони з неабиякою майстерністю насолоджуються цим сном. Отже, замість того, щоб набувати знання, вони дедалі більше занурюються у світ своїх мрій. Вони дійшли висновку, що, подібно до того, як дитина є просто плодом статевого зв’язку чоловіка з жінкою, так і світ виник без жодної духовної першопричини. Вони вважають, що живі істоти з’явились внаслідок певного сполучення матеріальних елементів, і вони зовсім не вірять в існування душі. Подібно до того, як багато живих істот з’являється без будь-якої видимої причини із випарів чи із мертвого тіла, так і весь мінливий світ виник внаслідок взаємодії матеріальних елементів космосу. Тому матеріальна природа є причиною творіння, й немає іншої причини. Вони не вірять словам Кр̣шн̣и в Бгаґавад-ґı̄ті: майа̄дгйакшен̣а пракр̣тіх̣ сӯйате са-чара̄чарам — «за Моїм велінням рухається весь матеріальний світ». Іншими словами, демони не мають викінченого знання про створення світу, в кожного з них — своя теорія. На їхню думку, священні ш́а̄стри можна тлумачити як завгодно, і вони не вірять в існування єдиного всталеного розуміння приписів ш́а̄стр.
9 ета̄м̇ др̣шт̣ім авашт̣абгйа
нашт̣а̄тма̄но ’лпа-буддгайах̣
прабгавантй уґра-карма̄нах̣
кшайа̄йа джаґато ’хіта̄х̣
Послівний переклад
ета̄м—таку; др̣шт̣ім—бачення; авашт̣абгйа—приймаючи; нашт̣а — загубивши; а̄тма̄нах̣ — себе; алпа-буддгайах̣ — малорозумні; прабгаванті — буяють; уґра-карма̄н̣ах̣ — зайняті діяльністю, яка приносить біль; кшайа̄йа—на руйнування; джаґатах̣—світу; ахіта̄х̣—ті, що не приносять користі. Виходячи із таких уявлень, демони, які загубили себе й втратили розум, займаються жахливою, шкідливою діяльністю на згубу світу. Демони вдаються до діяльності, яка приведе світ до загибелі. Господь стверджує тут, що їм бракує розуму. Матеріалісти, які не мають уявлення про Бога, вважають себе дуже розвинутими. Однак, згідно з Бгаґават-ґı̄тою, вони позбавлені будь-якого здорового глузду і розум їх потьмарений. Вони прагнуть якомога більше насолоджуватись матеріальним світом і тому безперервно винаходять щось задля чуттєвого задоволення. Вони вважають, що подібні матеріалістичні нововведення сприяють розвитку людської цивілізації, але насправді люди стають все більш аґресивними й жорстокими: жорстокими щодо людей, жорстокими щодо тварин. Вони не знають правил людської поведінки. Забій тварин — явище, дуже поширене серед демонів. Таких людей треба вважати ворогами світу, адже врешті-решт вони винайдуть чи створять щось таке, що може принести погибель усьому, що існує. В цьому вірші посередньо передбачається винайдення ядерної зброї, якою так пишається світ. Щомиті може розпочатись війна, і ця зброя призведе до загального спустошення. Подібні речі створюються виключно заради знищення світу, про що і йдеться тут. Сучасну зброю винайдено лише внаслідок безбожності людського суспільства, і створено її зовсім не заради миру та процвітання.
10 ка̄мам а̄ш́рітйа душпӯрам̇
дамбга-ма̄на-мада̄нвіта̄х̣
моха̄д ґр̣хı̄тва̄сад-ґра̄ха̄н
правартанте ’ш́учі-врата̄х̣
Послівний переклад
ка̄мам—у хтивості; а̄ш́рітйа—знаходячи притулок; душпӯрам— ненажерливого; дамбга—пихою; ма̄на—і оманним престижем; мада-анвіта̄х̣—поглинутий зарозумілістю; моха̄т—ілюзією; ґр̣хı̄тва̄—беручи усе; асат—непостійні; ґра̄ха̄н—речі; правартанте— вони буяють; аш́учі—ті, хто живуть нечистим життям; врата̄х̣— відверто визнаний. Знаходячи втіху в невситимій хтивості, охоплені зарозумілістю, гордощами й пихою, демони перебувають таким чином в ілюзії, зачаровані минущим, і їх постійно приваблює нечиста діяльність. Тут описано демонічний склад розуму. Хтивість демонів ненаситима. Їхнє невситиме прагнення матеріальних насолод невпинно зростає. Їх приваблюють недовговічні речі і через те їх завжди охоплює неспокій, але, під впливом ілюзії, вони продовжують діяти по-старому. У них немає знань, і вони не можуть зрозуміти, що рухаються в неправильному напрямкові. Занурившись у світ минущих речей, демони створюють свого власного бога, складають власні гімни і виконують їх на свій лад. І внаслідок цього їх ще більше принаджують дві речі: статеві насолоди й накопичення матеріальних статків. У зв’язку з цим велику вагу має слово аш́учі-врата̄х̣ — «нечестиві обітниці». Демонів приваблює лише вино, жінки, азартні ігри та м’ясні страви — це їхні аш́учі, брудні звички. Спонукувані пихою та почуттям оманного престижу, вони створюють власні релігійні засади, що суперечать Ведам. Незважаючи на те, що демони являють собою найогиднішу частину людства, світ протиприродно оточує їх дутими почестями. Ці люди простують до пекла, однак вважають себе надзвичайно розвиненими.
TEXTS 11-12
чінта̄м апарімейа̄м̇ ча
пралайа̄нта̄м упа̄ш́ріта̄х̣
ка̄мопабгоґа-парама̄
ета̄вад іті ніш́чіта̄х̣
а̄ш́а̄-па̄ш́а-ш́атаір баддга̄х̣
ка̄ма-кродга-пара̄йан̣а̄х̣
ı̄ханте ка̄ма-бгоґа̄ртгам
анйа̄йена̄ртга-сан̃чайа̄н
Послівний переклад
чінта̄м—страху і тривоги; апарімейа̄м—безмірної; ча—і; пралайа-анта̄м—до самої смерті; упа̄ш́ріта̄х̣—знайшовши притулок у; ка̄ма-упабгоґа—чуттєве задоволення; парама̄х̣—найвища мета життя; ета̄ват—таке; іті—так; ніш́чіта̄х̣—переконані; а̄ш́а̄-па̄ш́а—обплутані тенетами надії; ш́атаіх̣—сотнями; баддга̄х̣—зв’язані; ка̄ма—хтивості; кродга—і гніву; пара̄йан̣а̄х̣—завжди перебуваючи в; ı̄ханте—вони бажають; ка̄ма—хтивості; бгоґа—почуттєвої насолоди; артгам—для цієї мети; анйа̄йена—протизаконно; артга—багатства; сан̃чайа̄н—накопичуючи. Вони вважають, що чуттєве задоволення — найперша потреба людської цивілізації. Таким чином, охоплені до кінця своїх днів незмірним неспокоєм, вони зазнають незліченних страхів й тривог. Обплутані тенетами сотень і тисяч бажань, в полоні хтивості та гніву, вони всіма правдами й кривдами добувають гроші для чуттєвого задоволення. Демони дотримуються думки, нібито чуттєве задоволення є найвища мета життя і зберігають це уявлення до самої смерті. Вони не вірять ні в життя після смерті, як не вірять вони також, що живі істоти отримують різні тіла залежно від їхньої карми, тобто діяльності в цьому світі. Їхні життєві плани, які вони невтомно будують, ніколи не завершуються. Ми особисто були знайомі з чоловіком демонічного складу розуму, котрий, вмираючи, прохав лікаря продовжити йому життя ще на чотири роки, щоб мати змогу здійснити свої незавершені задуми. Такі нерозсудливі люди не знають, що лікар безсилий продовжити життя навіть на мить. Коли приходить пора, бажання людини не враховуються. Закони природи не дозволяють насолоджуватись життям навіть і на секунду довше визначеного терміну.
Демони, які не вірять ні в Бога, ні в Наддушу, що перебуває в серці, здійснюють різноманітні гріховні вчинки лише задля почуттєвої втіхи. Їм невідомо, що в їхньому серці присутній свідок, що Наддуша спостерігає за діяльністю індивідуальної душі. Як сказано в Упанішадах, на одному дереві сидять два птахи, один з них діє і споживає солодкі та гіркі плоди, що зріють на гілках дерева, а другий — лише спостерігає. Однак, демон не хоче знати ніяких ведичних ш́а̄стр, як не має він і крихти віри; тому він почувається вільним робити все, що йому заманеться, аби задовольнити свої чуття і не думає про наслідки.
TEXTS 13-15
ідам адйа майа̄ лабдгам
імам̇ прапсйе маноратгам
ідам астı̄дам апі ме
бгавішйаті пунар дганам
асау майа̄ хатах̣ ш́атрур
ханішйе ча̄пара̄н апі
ı̄ш́варо ’хам ахам̇ бгоґı̄
сіддго ’хам̇ балава̄н сукгı̄
а̄д̣гйо ’бгіджанава̄н асмі
ко ’нйо ’сті садр̣ш́о майа̄
йакшйе да̄сйа̄мі модішйа
ітй аджн̃а̄на-вімохіта̄х̣
Послівний переклад
ідам—це; адйа—сьогодні; майа̄—мною; лабдгам—вигране; імам— це; пра̄псйе—я виграю; манах̣-ратгам—згідно з моїми бажаннями; ідам—це; асті—є; ідам—це; апі—також; ме—моє; бгавішйаті— це збільшиться в майбутньому; пунах̣—знову; дганам—багатство; асау—той; майа̄—мною; хатах̣—був убитий; ш́атрух̣—ворог; ханішйе—я уб’ю; ча—також; апара̄н—інших; апі—неодмінно; ı̄ш́варах̣—пан; ахам—я є; ахам—я є; бгоґı̄—той, хто насолоджується; сіддгах̣—досконалий; ахам—я є; бала-ва̄н—могутній; сукгı̄—щасливий; а̄д̣гйах̣—багатий; абгіджана-ва̄н—оточений шляхетними родичами; асмі—я є; ках̣—хто; анйах̣—інший; асті—є; садр̣ш́ах̣— подібний; майа̄—мені; йакшйе—я пожертвую; да̄сйа̄мі—я дам милостиню; модішйе—я буду веселитися; іті—таким чином; аджн̃а̄на—невіглаством; вімохіта̄х̣—обмануті. Демон думає: «Сьогодні в мене є так багато грошей, а буде, згідно з моїми підрахунками, ще більше. Тепер мені належить стільки–то, і з часом моє багатство зростатиме все більше й більше. Він — мій ворог, і я знищив його, а всіх інших моїх ворогів також буде знищено. Я пан над усіма і над усім, я — насолоджуюсь. Я досконалий, могутній і щасливий. Я найбагатша людина, мене оточують шляхетні родичі. Нема нікого, хто б перевершив мою силу і був би щасливіший од мене. Я офірую щось, роздам милостиню й відтак буду веселитися». Таким способом невігластво вводить людей в оману.
16 анека-чітта-вібгра̄нта̄
моха-джа̄ла-сама̄вр̣та̄х̣
прасакта̄х̣ ка̄ма-бгоґешу
патанті нараке ’ш́учау
Послівний переклад
анека—численними; чітта—тривогами; вібгра̄нта̄х̣—приголомшені; моха—ілюзій; джа̄ла—тенетами; сама̄вр̣та̄х̣—оточені; прасакта̄х̣—прив’язані; ка̄ма-бгоґешу—до чуттєвого задоволення; патанті—сковзають униз; нараке—у пекло; аш́учау—нечистий. Так, пригнічені турботами, охоплені тривогою, заплутавшись в тенетах ілюзій, вони стають надто схильними до чуттєвих насолод і потрапляють до пекла. Прагнення демона до наживи не знає меж. Ця його спрага невгамовна. Він думає лише про майно, яке зараз належить йому і планує, як використати багатство для подальшого його збільшення. Заради цього він, уподобавши недозволені втіхи, без коливань вдається до яких завгодно гріховних вчинків та операцій на чорному ринку. Його зачаровує майно: земля, рахунок в банку, родина, домівка і він весь час складає плани, як би ще покращити своє матеріальне становище. Він вірить у власну силу і не відає того, що всі його здобутки є наслідком його минулих добрих вчинків. Йому було надано можливість накопичити все це, але чому так трапилось — він не розуміє. Він вважає, що все його багатство є лише результат його власних зусиль. Демон вірить не в закон карми, а в плоди власної роботи. Згідно з законом карми, людина, що народжується у видатній родині, багатіє, отримує добру освіту, вроду лише завдяки добрим учинкам, які він здійснив у минулому. Демон вважає, що все то речі випадкові і досягнуто їх лише завдяки його власній спритності. Він не відчуває ніякої напередвизначеності, прихованої за розмаїттям людських типів, їхньою вродою, освітою тощо. Кожен, хто може в чомусь змагатись з демоном, стає його ворогом. Демонів є дуже багато, і всі вони ворогують між собою. Ворожнеча ця постійно поглиблюється, переходячи з ворожнечі між окремими людьми у ворожнечу між родинами, потім у ворожнечу між громадами, а наприкінці і націями. Це тому в усьому світі постійно тривають розбрат, боротьба та ворожнеча.
Кожен демон вважає, що може жити коштом інших. Як звикле, така людина вважає себе за Верховного Бога, а демон-проповідник каже своїй пастві: «Для чого ви шукаєте Бога де-інде? Ви самі — Бог! Ви можете робити все, що вам заманеться. Не вірте в Бога. Викиньте Його. Він мертвий». Такими є демонічні проповіді.
Демон може бачити навколо себе таких же багатих та впливових людей, як і він сам, ба й навіть ще заможніших, і все ж таки він вважає себе найбільш багатим та впливовим. Демони не вірять, що, здійснюючи йаджн̃и, або жертвопринесення, можна піднятися на вищі планетні системи. Вони наміряються винайти власний спосіб йаджн̃и та створити якісь пристрої, щоб досягнути будь- якої вищої планети. Найвиразнішим прикладом, що таке демон, є Ра̄ван̣а. Він запропонував людям проект будівництва драбини, підіймаючись якою, кожен міг би досягти небесних планет, не здійснюючи жертвопринесень, визначених Ведами. Аналогічно, в наш час такі ж демонічні люди щосили прагнуть дістатись до вищих планетних систем, використовуючи механічні пристрої. Все це — приклади хибних прагнень. Внаслідок подібної діяльності, самі того не усвідомлюючи, люди скочуються просто в пекло. Санскритське слово моха-джа̄ла є дуже важливим у даному контексті. Джа̄ла означає «тенета»; як та риба, що впіймалася в сіті, вони потрапили в безвихідь.
17 а̄тма-самбга̄віта̄х̣ стабдга̄
дгана-ма̄на-мада̄нвіта̄х̣
йаджанте на̄ма-йаджн̃аіс те
дамбгена̄відгі-пӯрвакам
Послівний переклад
а̄тма-самбга̄віта̄х̣—самовдоволені; стабдга̄х̣—нахабні; дгана-ма̄на—багатством й оманним престижем; мада—пихою; анвіта̄х̣— поглинуті; йаджанте—вони приносять жертви; на̄ма—щоб говорили; йаджн̃аіх̣—формальними жертвопринесеннями; те—вони; дамбгена—із гордощів; авідгі-пӯрвакам—не дотримуючись жодних правил та приписів. Самовдоволені й завжди зухвалі, введені в оману багатством й ілюзорним престижем, вони, сповнившись пихи і нехтуючи всіма правилами й приписами, інколи приносять жертви лише про людське око. Вважаючи себе вінцем сущого, не зважаючи на жодні авторитети або ш́а̄стри, демони інколи здійснюють так звані «релігійні» або «жертовні» обряди. Не визнаючи ніяких авторитетів, вони поводяться дуже зухвало. До цього призводить ілюзія, яку створює накопичене багатство й оманний престиж. Іноді такі демони обирають собі ролі проповідників, заводять людей на хибний шлях, і набувають слави релігійних реформаторів або ж Божих втілень. Вони роблять виставу із своїх жертвопринесень, або поклоняються напівбогам, або ж створюють свого власного бога. Прості люди проголошують подібних демонів Богом і схиляються перед ними, а нерозумні вважають їх глибоко релігійними й обдарованими духовним знанням людьми. Прибравши вигляду зреченої людини, демони займаються всілякою нісенітницею. Насправді ж передбачається, що той, хто відійшов од справ цього світу, мусить дотримуватись численних обмежень. Однак демони нехтують такими обмеженнями. Вони вважають, що будь-який шлях, який людина винаходить, є її власний шлях, і що немає ніякого зразкового шляху, призначеного для всіх. Тут особливо виділено слово авідгі- пӯрвакам, яке означає «нехтування правилами й приписами». Все це є наслідок ілюзії та невігластва.
18 ахан̇ка̄рам̇ балам̇ дарпам̇
ка̄мам̇ кродгам̇ ча сам̇ш́ріта̄х̣
ма̄м а̄тма-пара-дехешу
прадвішанто ’бгйасӯйака̄х̣
Послівний переклад
ахан̇ка̄рам — оманного его; балам — сили; дарпам — гордині; ка̄мам—хтивості; кродгам—гніву; ча—також; сам̇ш́ріта̄х̣—знайшовши притулок в; ма̄м—Мене; а̄тма—у власному; пара—і в інших; дехешу — тілах; прадвішантах̣ — обмовляють; абгйасӯйака̄х̣ — заздрісні. Збиті з пуття оманним его, силою, пихою, хтивістю й гнівом, демони починають заздрити Верховному Богові-Особі, який перебуває в їхніх власних тілах й тілах інших істот, і вони вдаються до блюзнірства, зневажаючи справжню релігію. Демон завжди повстає проти верховної влади Господа і не вірить у ш́а̄стри. Ш́а̄стри й саме існування Верховного Бога-Особи викликають у нього заздрість. Це зумовлює його так званий «престиж», багатство та сила. Така людина не відає, що нинішнє життя — це підготовка до життя майбутнього, і тому, вона, фактично, заздрить собі та іншим. Вона чинить насильство як над тілами інших, так і над власним тілом. Позбавлена знання, вона не зважає на те, що все підвладне Верховному Богові-Особі. Із заздрості на ш́а̄стри і Верховного Бога-Особу вона вишукує брехливі докази неіснування Бога і заперечує авторитет ш́а̄стр. Демон вважає себе надзвичайно могутнім і незалежним. Він гадає, що його сила, влада і багатство неперевершені, він може робити, що йому заманеться, і ніхто не здатний спинити його. Якщо така людина має ворога, який може стати на перешкоді її почуттєвим насолодам, вона будує плани його вбивства.
19 та̄н ахам̇ двішатах̣ крӯра̄н
сам̇са̄решу нара̄дгама̄н
кшіпа̄мй аджасрам аш́убга̄н
а̄сурı̄шв ева йонішу
Послівний переклад
та̄н—тих; ахам—я; двішатах̣—заздрісних; крӯра̄н—лихих; сам̇са̄решу—в океан матеріального існування; нара-адгама̄н—останні з-поміж людей; кшіпа̄мі—Я приміщую; аджасрам—постійно; аш́убга̄н—несприятливі; а̄сурı̄шу—демонічні; ева—неодмінно; йонішу—в утроби. Їх, заздрісних і лихих, останніх з-поміж людей, Я постійно вкидаю в океан матеріального існування до різноманітних демонічних форм життя. У цьому вірші ясно сказано, що долю індивідуальної душі вирішує вища воля, яка приміщує кожного в певне тіло. Демон може і не визнавати вищої волі Господа й діяти на свій розсуд, однак наступне його народження визначає рішення Верховного Бога-Особи, а не його власні забаганки. В третій пісні Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам вказано, що після смерті індивідуальна душа потрапляє до утроби матері, де вона отримує певне тіло за вказівкою вищої влади. Саме тому існує таке розмаїття форм життя в матеріальному світі: тварини, комахи, люди тощо. Все це влаштовує не випадковість, а вища сила. Про демонів тут ясно сказано, що вони постійно потрапляють до черева демонів, і, таким чином, залишаються заздрісними ницими найостаннішими з-поміж людей. Демонічні істоти сповнені хтивості, аґресивності, вони огидні й завжди брудні. Вважають, що всілякі мисливці, які блукають лісами, належать до демонічних видів життя.
20 а̄сурı̄м̇ йонім а̄панна̄
мӯд̣га̄ джанмані джанмані
ма̄м апра̄пйаіва каунтейа
тато йа̄нтй адгама̄м̇ ґатім
Послівний переклад
а̄сурı̄м—демонічні; йонім—види; а̄панна̄х̣—дістаючи; мӯд̣га̄х̣—нерозумні; джанмані джанмані—народження за народженням; ма̄м— Мене; апра̄пйа—не досягаючи; ева—неодмінно; каунтейа—син Кунтı̄; татах̣—після; йа̄нті—йдуть; адгама̄м—огидної; ґатім— призначення. Знову й знову народжуючись серед демонічних форм життя, такі люди, о сину Кунтı̄, ніколи не можуть наблизитись до Мене. Поступово вони опускаються до найниціших форм існування. Відомо, що Бог всемилостивий, однак з цього вірша стає зрозумілим, що Його милість не поширюється на демонів. Тут виразно сказано, що демони життя за життям народжуються в черевах таких самих демонів, і, обійдені милістю Верховного Господа, падають все нижче й нижче, доки, зрештою, не отримають тіло тварини, на кшталт кішки, собаки чи свині. Із сказаного видно, що такі демони позбавлені реальної можливості здобути Господню милість на якомусь із дальших ступенів життя. В Ведах також сказано, що такі люди поступово занепадають й стають свинями та собаками.
В зв’язку з цим можна було б зауважити, що не справедливо проголошувати Господа всемилосердним, якщо його милість не поширюється на демонів. У відповідь на це в Веда̄нта-сӯтрі сказано, що Верховний Господь не відчуває ненависті ні до кого. Те, що асури, тобто демони, опиняються на нижчих щаблях життя, просто є ще одна грань Його милості. Інколи Верховний Господь убиває асурів, однак то є благо для них, тому що, як відомо із ведичної літератури, кожен, кого вбиває Верховний Господь, отримує звільнення. В історії є чимало згадок про асурів, таких як Ра̄ван̣а, Кам̇са, Хіран̣йакаш́іпу, котрим Господь явився в Своїх різних втіленнях, щоб убити їх. Таким чином, милість Божа проявляється і щодо асурів, якщо їм трапиться нагода загинути від Його руки.
21 трі-відгам̇ наракасйедам̇
два̄рам̇ на̄ш́анам а̄тманах̣
ка̄мах̣ кродгас татга̄ лобгас
тасма̄д етат трайам̇ тйаджет
Послівний переклад
трі-відгам — трояке; наракасйа — пекельне; ідам — це; два̄рам— брама; на̄ш́анам—руйнівне; а̄тманах̣—душі; ка̄мах̣—хтивість; кродгах̣—гнів; татга̄—так само як; лобгах̣—жадібність; тасма̄т— тому; етат — цих; трайам — трьох; тйаджет — потрібно відмовитись. Три брами відкривають шлях до пекла: хтивість, гнів, пожадливість. Кожна розумна людина повинна відмовитись від них, тому що саме вони зумовлюють деґрадацію душі. Тут змальовано витоки демонічного життя. Людина прагне задовольнити свою хтивість, і якщо їй цього не вдається, її охоплюють гнів та жадібність. Мудра людина, яка бажає уникнути демонічних форм життя, мусить подужати цих трьох ворогів, які дощенту вигублюють саму сутність живої істоти.
22 етаір вімуктах̣ каунтейа
тамо-два̄раіс трібгір нарах̣
а̄чаратй а̄тманах̣ ш́рейас
тато йа̄ті пара̄м̇ ґатім
Послівний переклад
етаіх̣ — від цих; вімуктах̣ — бувши звільненим; каунтейа — син Кунтı̄; тамах̣-два̄раіх̣—із врат невігластва; трібгіх̣—трьох різновидів; нарах̣—людина; а̄чараті—здійснює; а̄тманах̣—для себе; ш́рейах̣—благо; татах̣—після; йа̄ті—йде; пара̄м—до верховного; ґатім—призначення. Людина, яка уникла цих трьох пекельних врат, о син Кунтı̄, здійснює вчинки, що ведуть до самоусвідомлення, й таким чином поступово досягає вищої мети. Треба особливо остерігатись хтивості, жадібності й гніву — трьох ворогів людського буття. Чим менше людину заторкує хтивість, гнів й жадоба, тим чистішим стає її існування. Тоді вона отримує можливість слідувати правилам та приписам ведичної літератури. Дотримуючись засад, що впорядковують людське життя, людина поступово підіймається до рівня духовної свідомості. Якщо їй пощастить за допомогою такої діяльності сягнути рівня свідомості Кр̣шн̣и, її успіх забезпечений. Ведична література рекомендує діяльність, що дозволяє очиститись, цілковито відмовившись од хтивості, гніву й захланності. Розвиваючи і поглиблюючи розуміння такого процесу, можна піднятись до вищого рівня самоусвідомлення. На шляху відданого служіння Господу людина досконало усвідомлює свою сутність. Віддане служіння неодмінно допровадить обумовлену душу до звільнення. Саме тому, згідно з ведичною системою, існує поділ суспільства на чотири класи (кастова система) й поділ духовного життя на чотири ступені (система духовного впорядкування). Для різних суспільних класів або каст та соціальних статусів встановлено відповідні правила і приписи, керуючись якими, людина природним чином досягає найвищого щабля духовного усвідомлення, і в цьому — запорука її звільнення.
23 йах̣ ш́а̄стра-відгім утср̣джйа
вартате ка̄ма-ка̄ратах̣
на са сіддгім ава̄пноті
на сукгам̇ на пара̄м̇ ґатім
Послівний переклад
йах̣—кожен, хто; ш́а̄стра-відгім—приписи писань; утср̣джйа— відмовляючись; вартате—залишається; ка̄ма-ка̄ратах̣—примхливо діючи із хтивості; на—ніколи; сах̣—він; сіддгім—досконалості; ава̄пноті—досягає; на—ніколи; сукгам—щастя; на—ніколи; пара̄м—верховної; ґатім—стадії досконалості. Той, хто зневажає настанови ш́а̄стр і діє, керуючись власними примхами й хтивістю — той не зможе досягти ні досконалості, ні щастя, ні вищого призначення. Як раніше вказувалось, ш́а̄стра-відгі, або настанови ш́а̄стр, призначені для різних класів і ступенів людського суспільства. Кожен повинен дотримуватись цих правил та приписів, а той, хто діє примхливо, керуючись хтивістю, жадібністю і бажанням, не може зробити своє життя досконалим. Іншими словами, той, хто знає теоретично всі приписи, але не дотримується їх практично, є останній з-поміж людей, тобто належить до нижчого розряду людських істот. За людського життя жива істота повинна бути поміркованою, вона повинна дотримуватись засад, що впорядковують її життя, сприяють їй сходити щаблями розвитку, — в протилежному випадку вона занепадає. Однак, якщо людина навіть і дотримується всіх встановлених правил та моральних принципів, але не приходить до пізнання Верховного Господа, то всі її знання втрачають усякий сенс. І навіть якщо вона визнає існування Бога, але її не приваблює віддане служіння Господеві, всі її досягнення й зусилля стають марними. Тому треба поступово підняти себе до рівня свідомості Кр̣шн̣и і відданого служіння Йому. Лише таким чином можна досягти вищого ступеня досконалості, а не інакше.
Дуже важливим є тут слово ка̄ма-ка̄ратах̣. Людина, яка зумисне порушує правила, діє, керуючись хтивістю. Вона знає, що її вчинок заборонений, але все ж таки не відмовляється від нього. Це називається діяти з власної примхи. Вона знає, що слід робити, але не робить цього. Таку людину називають свавільною, на неї чекає невідворотна кара Верховного Господа, і вона не зможе досягти досконалості, мети людського життя. Це життя призначене на очищення існування, і той, хто не дотримується правил й приписів, не може очиститись та досягти справжнього щастя.
24 тасма̄ч чга̄страм̇ прама̄н̣ам̇ те
ка̄рйа̄ка̄рйа-вйавастгітау
джн̃а̄тва̄ ш́а̄стра-відга̄ноктам̇
карма картум іха̄рхасі
Послівний переклад
тасма̄т — тому; ш́а̄страм — писання; прама̄н̣ам — мірило; те — твоє; ка̄рйа—обов’язку; ака̄рйа—забороненої діяльності; вйавастгітау—визначених; джн̃а̄тва̄—знаючи; ш́а̄стра—писань; відга̄на—приписи; уктам—як проголошено; карма—роботу; картум— робити; іха—у цьому світі; архасі—тобі слід. Тому, керуючись приписами ш́а̄стр, людині слід зрозуміти, в чому полягає її обов’язок і чого їй не дозволено робити. Знаючи ці правила й приписи, людина повинна діяти таким чином, щоб поступово піднестись. Як з’ясовано в п’ятнадцятій главі, всі рекомендації Вед призначено на те, щоб пізнати Кр̣шн̣у. Той, хто пізнає Верховного Господа за допомогою Бгаґавад-ґı̄ти й утвердивсь у свідомості Кр̣шн̣и, присвятивши себе відданому служінню Господеві, той досяг вищої досконалості в знанні, яке дає ведична література. Господь Чаітанйа Маха̄прабгу зробив цей шлях надзвичайно легким: Він попросив людей лише повторювати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, вподобати віддане служіння Господу й споживати рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і. Людину, яка безпосередньо присвятила себе різноманітній діяльності у відданому служінні, слід вважати за знавця всієї ведичної літератури. Вона вже досягла досконалого знання. Звичайно, пересічні люди, що не перебувають в свідомості Кр̣шн̣и й не служать Йому з відданістю, в своїх учинках повинні керуватись приписами Вед, які вказують, що необхідно робити і що є забороненим. Необхідно виконувати ці вказівки без зайвих міркувань, що і називають дотримуванням засад ш́а̄стр. Ш́а̄стри не мають чотирьох головних вад, притаманних обумовленим душам. Чуття людей недосконалі, вони схильні обманювати, неминуче припускаються помилок й підпадають під вплив ілюзії. Чотири вади, притаманні обумовленому життю, позбавляють людину права встановлювати норми і принципи. Всі великі святі, а̄ча̄рйі й маха̄тми визнають непорушними настанови, викладені в ш́а̄страх, бо самі ш́а̄стри перебувають вище будь-яких недоліків.
В Індії є чимало напрямків духовного пізнання. В основному, всіх людей, що намагаються пізнати істину, поділяють на два класи: імперсоналістів та персоналістів. І ті й інші живуть, керуючись ведичними засадами. Не дотримуючись принципів, встановлених ш́а̄страми, неможливо піднятись до рівня досконалості. Отже, якщо хтось справді починає розуміти мету ш́а̄стр, це означає, що йому дуже поталанило в житті.
Причина занепаду людського суспільства полягає в тому, що люди нехтують першоджерелами, в яких змальовано шлях до усвідомлення Верховного Бога-Особи, і це найгірша образа, на яку тільки здатна людина. Тому ма̄йа̄, або матеріальна енерґія Верховного Бога-Особи, постійно завдає нам страждань трьох різновидів. Ма̄йу складають три ґун̣и матеріальної природи. Людині треба піднятись хоча б до ґун̣и благочестя, щоб їй відкрився шлях до усвідомлення Верховного Бога-Особи. В протилежнім випадку вона залишатиметься в ґун̣ах невігластва й пристрасті, які є причинами демонічного життя. Ті, хто перебуває в цих ґун̣ах, із зневагою ставляться до ш́а̄стр, святих і викривляють правильний шлях до розуміння Верховного Бога-Особи. Вони не коряться вказівкам духовного вчителя і нехтують настановами Вед. Слухаючи про велич відданого служіння Господу, вони залишаються байдужими. Такі люди винаходять власні способи духовного розвитку. В цьому полягають деякі з недоліків людського суспільства, які зумовлюють демонічний рівень життя. Однак, якщо людина сприймає вказівки істинного духовного вчителя, здатного вивести її на шлях поступу до вищої мети, то життя її стає успішним.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до шістнадцятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти в якій розглядалися божественні й демонічні натури.
1 арджуна ува̄ча
йе ш́а̄стра-відгім утср̣джйа
йаджанте ш́раддгайа̄нвіта̄х̣
теша̄м̇ нішт̣га̄ ту ка̄ кр̣шн̣а
саттвам а̄хо раджас тамах̣
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; йе—ті, хто; ш́а̄стра-відгім— приписів писань; утср̣джйа—відмовляючись; йаджанте—поклоняються; ш́раддгйа̄—цілковитою вірою; анвіта̄х̣—той, хто володіє; теша̄м—їх; нішт̣га̄—віра; ту—але; ка̄—яка; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; саттвам—у благості; а̄хо—або ж; раджах̣—у пристрасті; тамах̣—у невігластві. Арджуна запитав: О Кр̣шн̣о, яким є становище тих, хто не дотримується принципів ш́а̄стр, а поклоняється згідно з власними уподобаннями? Перебувають вони в благочесті, пристрасті, чи в невігластві? У тридцять дев’ятому вірші четвертої глави сказано, що людина, яка схильна до якогось окремого способу поклоніння, поступово підіймається до рівня знання і досягає найвищого ступеня миру й процвітання. З шістнадцятої глави можна довідатись, що той, хто не дотримується засад, викладених у ш́а̄страх, є асура, демон, того ж, хто чесно дотримується їх, називають девою, напівбогом. Але якщо людина вірить і дотримується якихось правил, що не згадані в ш́а̄страх, то яким є її становище? Незабаром Кр̣шн̣а розвіє цей сумнів Арджуни. Люди поклоняються, створивши певну подобу Бога, обравши на цю роль якусь особу і зосередивши на ній усю свою віру, але в якій же ґун̣і відбувається таке поклоніння — в благочесті, пристрасті або невігластві? Чи досягають такі люди досконалого знання? Чи можуть вони отримати істинне знання і піднестись до вищого ступеня досконалості? Чи досягають успіху в своїх зусиллях ті, що не дотримуються правил й настанов священних ш́а̄стр, але вірять у щось і поклоняються різним богам, напівбогам та людям? Про все це Арджуна запитує у Кр̣шн̣и.
2 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
трі-відга̄ бгаваті ш́раддга̄
дехіна̄м̇ са̄ свабга̄ва-джа̄
са̄ттвікı̄ ра̄джасı̄ чаіва
та̄масı̄ четі та̄м̇ ш́р̣н̣у
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; трі-відга̄—трояка; бгаваті—стає; ш́раддга̄—віра; дехіна̄м—втіленого; са̄—яка; сва-бга̄ва-джа̄—згідно з його ґун̣ою матеріальної природи; са̄ттвікı̄—в ґун̣і благочестя; ра̄джасı̄—в ґун̣і пристрасті; ча—також; ева—звичайно; та̄масı̄—в ґун̣і невігластва; ча—і; іті—таким чином; та̄м—про неї; ш́р̣н̣у—почуй від Мене. Верховний Бог-Особа сказав: Відповідно до того, які ґун̣и природи переважно впливають на втілену душу, її віра може бути трьох типів — в благочесті, в пристрасті або в невігластві. Слухай же тепер про це. Ті, що знають правила і приписи священних ш́а̄стр, але внаслідок лінощів та гультяйства перестають їх дотримуватись, перебувають під впливом ґун̣ матеріальної природи. Згідно з їхньою минулою діяльністю, яку вони здійснювали в ґун̣ах благочестя, пристрасті або невігластва, вони отримують відповідні якості. Внаслідок контакту живої істоти з матерією, її зв’язок з різними ґун̣ами матеріальної природи триває з прадавніх часів. Розум істоти набуває певних рис відповідно до зв’язку з тими чи іншими ґун̣ами. Але природні якості людини можуть змінитись, якщо вона спілкуватиметься з істинним духовним учителем й житиме згідно з його настановами та приписами ш́а̄стр. Поступово вона зможе покращити своє становище й піднятись від невігластва або від пристрасті до ґун̣и благочестя. Отже, сліпа віра в певній ґун̣і не може сприяти досягненню досконалості. Використовуючи інтелект й підтримуючи зв’язок з істинним духовним учителем, людина повинна уважно вдивлятись в оточуючий світ. Таким чином вона зуміє поліпшити своє становище і перейти під вплив вищої ґун̣и природи.
3 саттва̄нурӯпа̄ сарвасйа
ш́раддга̄ бгаваті бга̄рата
ш́раддга̄-майо ’йам̇ пурушо
йо йач-чграддгах̣ са ева сах̣
Послівний переклад
саттва-анурӯпа̄—згідно з існуванням; сарвасйа—кожного; ш́раддга̄—віра; бгаваті—стає; бга̄рата—син Бгарати; ш́раддга̄—віри; майах̣—сповнений; айам—цей; пурушах̣—жива істота; йах̣—який; йат—котра; ш́раддгах̣—віра; сах̣—той; ева—неодмінно; сах̣—він. О сину Бгарати, згідно з впливом на неї різних ґун̣ природи, людина розвиває певний тип віри. Таким чином, приналежність людини до тої чи іншої релігії залежить від ґун̣, які переважають у ній. Кожен, ким би він не був, має ту чи іншу віру. Але в залежності від його природи, ця віра може належати до ґун̣и благочестя, пристрасті або невігластва. Таким чином, згідно зі своєю вірою він спілкується з певними людьми. Істина полягає в тому, що кожна жива істота, як про те сказано в п’ятнадцятій главі, зі свого походження є невід’ємною часткою Верховного Господа. Тому жива істота первинно є трансцендентною стосовно всіх ґун̣ матеріальної природи. Але коли вона забуває про свої стосунки з Верховним Богом-Особою й входить у контакт з матеріальною природою, в обумовлене життя, вона сама зумовлює своє становище, вступаючи в зв’язок з різними сторонами матеріальної природи. Внаслідок цього її життя стає неприродним і вона розвиває штучну віру, яка має матеріальний характер. Хоча людина може перебувати під впливом певного враження або уявлення про життя, все ж таки первинно вона є нірґун̣а, трансцендентна. Тому людині слід очиститись від матеріальної скверни, щоб відновити свої взаємостосунки з Верховним Господом. Але єдиний шлях повернення, яким можна йти без страху, — це свідомість Кр̣шн̣и. Якщо людина перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, тоді цей шлях ґарантує досягнення досконалого ступеня. Якщо ж людина не обере цей шлях самореалізації, вона, безумовно, залишатиметься під впливом ґун̣ матеріальної природи.
Слово ш́раддга̄, або «віра», дуже суттєве в цьому вірші. Віра первинно походить з ґун̣и благочестя. Людина може вірити в напівбога, або в якогось зліпленого нею бога, або в ще щось, вигадане нею. Вважають, що тверда віра породжується з діяльності в ґун̣і благочестя. Але за матеріально обумовленого стану жодна діяльність не може бути цілком чистою. Вона не може повністю перебувати в чистій благості, в ній завжди присутні домішки інших ґун̣. Чисте благочестя трансцендентне, і, перебуваючи в стані чистої благості, можна збагнути істинну природу Верховного Бога-Особи. Доти, доки віра цілком не перебуває в чистій благості, її можуть забруднювати інші ґун̣и матеріальної природи. Скверна ґун̣ матеріальної природи покриває серце, а віру людини визначено тим, яка ґун̣а впливає на її серце. Треба зрозуміти, що коли на серце людини впливає ґун̣а благочестя, то й віру її також зумовлює ця ґун̣а. Якщо серце людини перебуває в ґун̣і пристрасті, то й віра її в ґун̣і пристрасті. А якщо ж серце людини — в ґун̣і пітьми, ілюзії, то й віра її також опоганена. Отже, ми бачим різні типи віри в цьому світі й різноманітні релігійні течії, зумовлені відмінностями віри. Істинна віра, справжня релігія, перебуває в ґун̣і чистого благочестя, однак, зважаючи на те, що серце наше не чисте, існують різні форми релігії, а згідно з різними типами віри, існують і різні способи поклоніння.
4 йаджанте са̄ттвіка̄ дева̄н
йакша-ракша̄м̇сі ра̄джаса̄х̣
прета̄н бгӯта-ґан̣а̄м̇ш́ ча̄нйе
йаджанте та̄маса̄ джана̄х̣
Послівний переклад
йаджанте—поклоняються; са̄ттвіка̄х̣—ті, що в ґун̣і благочестя; дева̄н—напівбогам; йакша-ракша̄м̇сі—демонам; ра̄джаса̄х̣—ті, що в ґун̣і пристрасті; прета̄н—духам мертвих; бгӯта-ґан̣а̄н—привидам; ча—і; анйе—іншим; йаджанте—поклоняються; та̄маса̄х̣—у ґун̣і невігластва; джана̄х̣—люди. Люди в ґун̣і благочестя поклоняються напівбогам, у ґун̣і пристрасті — демонам, а ті, хто перебуває в ґун̣і невігластва, вшановують привидів та духів. У цьому вірші Верховний Бог-Особа змальовує, як різні люди поклоняються різним об’єктам згідно з їхньою зовнішньою діяльністю. Як радять священні ш́а̄стри, поклонятись слід лише Верховному Богові-Особі, але люди, не дуже обізнані з приписами ш́а̄стр, не вірять їм і поклоняються різним об’єктам відповідно до тих чи інших ґун̣ матеріальної природи, які владні над ними. В ґун̣і благочестя люди звичайно поклоняються напівбогам: Брахмі, Ш́іві, Чандрі, Індрі, богові Сонця та іншим. Є чимало різних напівбогів. Люди в ґун̣і благочестя поклоняються певному напівбогові задля певної мети. Аналогічно, ті, що перебувають в ґун̣і пристрасті, вшановують демонів. Згадується, як під час другої світової війни в Калькутті жив чоловік, що поклонявся Гітлерові, тому що завдяки війні він нажив чимале багатство за допомогою махінацій на чорному ринкові. Подібним же чином люди в ґун̣ах пристрасті та невігластва звичайно обирають можновладну людину і схиляються перед нею, як перед Богом. Вони вважають, що будь-кого можна вшановувати як Бога і досягти тих же самих результатів.
Тут ясно сказано, що люди в ґун̣і пристрасті шанують й творять лжебогів, а в ґун̣і невігластва, пітьми, вони вшановують духів померлих. Деякі люди поклоняються могилам мертв’яків. Поклоніння, що пов’язане з сексом, також перебуває в ґун̣і пітьми. Таким же чином, у віддалених селах Індії живуть люди, які поклоняються привидам. В Індії люди з нижчих прошарків суспільства інколи йдуть до лісу і, знаючи, в якому дереві живе дух, поклоняються йому й приносять жертви. Ці різноманітні форми поклоніння насправді не є поклоніння Богові. Поклоніння Богові призначене для людей, які перебувають у трансцендентному стані чистої благості. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (4.3.23) сказано: саттвам̇ віш́уддгам̇ васудева- ш́абдітам — «людина, яка перебуває в ґун̣і чистої благості, поклоняється Ва̄судеві». Суть цього вислову полягає в тому, що лише та людина, яка повністю скинула з себе чари матеріальної природи і перебуває в трансцендентному стані, може поклонятись Верховному Богові-Особі.
Вважається, що імперсоналісти перебувають в ґун̣і благочестя. Вони поклоняються напівбогам п’яти типів. Вони вшановують безособистісного Вішн̣у, тобто форму Вішн̣у в матеріальному світі, відому як умоглядний образ Вішн̣у. Вішн̣у — це експансія Верховного Бога-Особи, однак імперсоналісти, які в кінцевому рахунку не вірять у Верховного Бога-Особу, уявляють, що форма Вішн̣у є всього лише одним з аспектів безособистісного Брахмана. Аналогічно, вони вважають Господа Брахму за безособистісну форму в матеріальній ґун̣і пристрасті. Інколи вони наводять описи п’яти типів богів, котрим слід поклонятись, але, вважаючи безособистісного Брахмана за Абсолютну Істину, вони, врешті-решт, відмовляються від усіх об’єктів поклоніння. Підсумовуючи, можна сказати, що спілкування з людьми, які живуть по законам трансцендентної природи, дозволяє очиститись від якостей, які нав’язують нам ґун̣и матеріальної природи.
TEXTS 5-6
аш́а̄стра-віхітам̇ ґгорам̇
тапйанте йе тапо джана̄х̣
дамбга̄хан̇ка̄ра-сам̇йукта̄х̣
ка̄ма-ра̄ґа-бала̄нвіта̄х̣
каршайантах̣ ш́арı̄ра-стгам̇
бгӯта-ґра̄мам ачетасах̣
ма̄м̇ чаіва̄нтах̣ ш́арı̄ра-стгам̇
та̄н віддгй а̄сура-ніш́чайа̄н
Послівний переклад
аш́а̄стра—не згаданий у писаннях; віхітам—керований; ґгорам— шкідливий для інших; тапйанте—проходять через аскезу; йе— ті, хто; тапах̣—аскеза; джана̄х̣—люди; дамбга—з пихою; ахан̇ка̄ра—й егоїзмом; сам̇йукта̄х̣—втягнені; ка̄ма—хтивості; ра̄ґа— й прив’язаності; бала—силою; анвіта̄х̣—спонукувані; каршайантах̣—катуючи; ш́арı̄ра-стгам—розташований в тілі; бгӯта-ґра̄мам—поєднання матеріальних елементів; ачетасах̣—таким хибним складом розуму; ма̄м—Мене; ча—також; ева—неодмінно; антах̣—всередині; ш́арı̄ра-стгам—розташованого в тілі; та̄н—їх; віддгі—розумій; а̄сура-ніш́чайа̄н—демонів. Тих, хто з гордощів та егоїзму накладає на себе суворі тапасйі, не згадані в ш́а̄страх, кого спонукує хтивість й прив’язаність, тих ворогів духовного поступу, які мордують матеріальні елементи тіла й Наддушу в ньому,—називають демонами. Є люди, що винаходять різного роду аскези й покути, не вказані в ш́а̄страх. Так, наприклад, говіння задля досягнення якої-небудь мети, зокрема з політичних міркувань, не згадано в настановах ш́а̄стр. Ш́а̄стри рекомендують піст задля духовного поступу, а не заради досягнення яких-небудь політичних або соціальних цілей. Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, люди, які вдаються до таких аскез, безумовно є демонами. Їхні дії суперечать ш́а̄страм і не приносять користі іншим. По суті, цих людей скеровують гордощі, оманне его, хтивість й прив’язаність до матеріальних насолод. Такі дії не лише викликають розлад в діяльності органів тіла, створеного з матеріальних елементів, але також турбують Самого Верховного Бога-Особу, який перебуває в цьому тілі. Подібні не рекомендовані авторитетами пости й покути заради досягнення політичних цілей лише завдають клопоту оточуючим. Про них нічого не сказано в ведичній літературі. Демон може вважати, що таким робом він змусить своїх суперників діяти згідно зі своїми бажаннями, однак інколи він виснажується од голоду і вмирає. Верховний Бог-Особа не схвалює подібних дій, Він називає людей, що вдаються до такої діяльності, демонами. Такі демонстрації ображають Верховного Бога-Особу, тому що їх здійснюють всупереч ведичних приписів. У зв’язку з цим важливим є слово ачетасах̣. Люди з нормальною психікою повинні дотримуватись приписів ш́а̄стр. Ті ж, чий розум спотворено, діють усупереч ш́а̄стр, нехтують ними. Вони придумують власні методики аскез і покут. Не треба забувати, чим закінчують демони, — про це йшла мова в попередній главі. Господь змушує їх народжуватись знову й знову в черевах демонів. Відтак, життя за життям вони залишаються прив’язаними до демонічної природи, не підозрюючи про свій зв’язок з Верховним Богом-Особою. Однак, якщо демонові пощастить і він зустріне духовного вчителя, здатного скерувати його на шлях ведичної мудрості, то він зможе скинути пута свого рабства, і досягне, врешті-решт, вищої мети.
7 а̄ха̄рас тв апі сарвасйа
трі-відго бгаваті прійах̣
йаджн̃ас тапас татга̄ да̄нам̇
теша̄м̇ бгедам імам̇ ш́р̣н̣у
Послівний переклад
а̄ха̄рах̣ — їжа; ту — неодмінно; апі — також; сарвасйа — кожного; трі-відгах̣—трьох різновидів; бгаваті—є; прійах̣—дорогий; йаджн̃ах̣—жертвопринесення; тапах̣—аскетизм; татга̄—також; да̄нам — милостиня; теша̄м — їх; бгедам — відмінності; імам — це; ш́р̣н̣у—слухай. Навіть їжа, якій віддає перевагу людина, буває трьох різновидів, залежно від трьох ґун̣ матеріальної природи. Те ж саме стосується й жертвопринесень, аскетизму й благодійності. Тепер же послухай про відмінності між ними. Залежно від обставин й ґун̣ матеріальної природи різні люди неоднаково харчуються, приносять жертви, проходять крізь аскези і вдаються до благодійності. Всю таку діяльність виконують на різних рівнях. Той, хто зумів аналітичним шляхом збагнути, в межах яких ґун̣ здійснюються певні дії, є справді мудрий. Лише неперебірливі невігласи вважають, що всі різновиди жертвопринесень, їжі та благодійності перебувають на одному рівні. Деякі місіонери запевняють, що можна робити що завгодно й досягти досконалості. Ці недалекі поборники діють всупереч ш́а̄страм. Вони винаходять власні шляхи й збивають людей з пуття.
8 а̄йух̣-саттва-бала̄роґйа-сукга-прı̄ті-вівардгана̄х̣
расйа̄х̣ сніґдга̄х̣ стгіра̄ хр̣дйа̄
а̄ха̄ра̄х̣ са̄ттвіка-прійа̄х̣
Послівний переклад
а̄йух̣—тривалість життя; саттва—існування; бала—сила; а̄роґйа—здоров’я; сукга—щастя; прı̄ті—і вдоволеність; вівардгана̄х̣— ті, що збільшують; расйа̄х̣—соковиті; сніґдга̄х̣—маслянисті; стгіра̄х̣—ті, що роблять тривалим; хр̣дйа̄х̣—приємні для серця; а̄ха̄ра̄х̣—їжа; са̄ттвіка—тому, хто перебуває в благості; прійа̄х̣— смачні. Їжа, яка збільшує тривалість життя, очищує існування, дає силу, здоров’я, щастя й вдоволеність — така їжа приваблює тих, хто перебуває в ґун̣і благочестя. Вона соковита, масляниста, корисна для здоров’я й приємна серцю.
9 кат̣в-амла-лаван̣а̄тй-ушн̣а-
тı̄кшн̣а-рӯкша-віда̄хінах̣
а̄ха̄ра̄ ра̄джасасйешт̣а̄
дух̣кга-ш́ока̄майа-прада̄х̣
Послівний переклад
кат̣у—гіркий; амла—кислий; лаван̣а—солоний; аті-ушн̣а—дуже гарячий; тı̄кшн̣а—гострий; рӯкша—сухий; віда̄хінах̣—що обпікає; а̄ха̄ра̄х̣—їжа; ра̄джасасйа—для того, хто в ґун̣і пристрасті; ішт̣а̄х̣— бажані; дух̣кга—нещастя; ш́ока—злигодні; а̄майа-прада̄х̣—ті, що викликають хвороби. Їжа надто гірка, надто кисла, солона, перчена, гостра, суха й гаряча приваблює людей в ґун̣і пристрасті. Така їжа викликає страждання, нещастя й хвороби.
10 йа̄та-йа̄мам̇ ґата-расам̇
пӯті парйушітам̇ ча йат
уччгішт̣ам апі ча̄медгйам̇
бгоджанам̇ та̄маса-прійам
Послівний переклад
йа̄та-йа̄мам—страви, що приготовані за три години до їди; ґата- расам—без смаку; пӯті—з неприємним запахом; парйушітам—те, що розклалось; ча—також; йат—те, що; уччгішт̣ам—рештки їжі, яку вже споживали інші; апі—також; ча—і; амедгйам—недоторкане; бгоджанам—їжа; та̄маса—для того, хто в ґун̣і пітьми; прійам—дороге. Їжа, яку приготували більш ніж за три години до їди, їжа несмачна, зіпсована й гнила, їжа, яка складається з рештків чиєїсь їжі й непридатних продуктів, — дорога тим, хто перебуває в ґун̣і пітьми. Призначення їжі — збільшувати тривалість життя, очищувати розум й придавати фізичної сили. В цьому єдине її призначення. За минулих часів великі авторитети обрали деякі різновиди їжі, як найбільш корисні для здоров’я і які продовжують життя, власне: молочні продукти, цукор, рис, пшеницю, фрукти й овочі. Така їжа дуже подобається тим, хто перебуває в ґун̣і благочестя. Інша їжа, наприклад, смажена кукурудза й чорна патока, сама по собі не дуже смачна, однак її можна поліпшити, добавляючи молоко й інші продукти. В такому разі вона набуває якості благості. За своєю природою така їжа чиста і зовсім відмінна від таких огидних продуктів, як м’ясо чи алкоголь. Згадана в цьому вірші масляниста їжа не містить у собі жиру, виготовленого в результаті забою тварин. Тваринний жир присутній в молоці, яке являє собою найчудовішу їжу. Молоко, масло, сир й подібні їм продукти постачають тваринний жир, і тому відпадає всяка необхідність убивати невинних істот. Отже, знищення тварин триває лише внаслідок жорстокості сучасних людей. По-справжньому цивілізовані люди виготовляють необхідний жир із молока. Тварин забивають лише дикуни та хижаки. Щодо білку, то його у великій кількості можна отримати з гороху, далу (різновид бобів), зерна й т. ін.
Їжа, що перебуває в ґун̣і пристрасті — гірка, надто солона, надто гаряча або з надмірною кількістю червоного перцю — викликає кволість, зменшує кількість шлункового соку й спричиняє хвороби. Їжа в ґун̣і невігластва, або пітьми, переважно є несвіжою. Будь-яка їжа, яку приготовано більш ніж за три години до їди (за винятком праса̄ду — їжі, запропонованої Господеві), належить до ґун̣и пітьми. Розкладаючись, така їжа виділяє поганий запах, привабливий для людей у ґун̣і невігластва і відразливий для тих, хто перебуває в ґун̣і благочестя.
Рештки їжі можна споживати лише в тому випадкові, якщо вони являють собою залишки страв, запропонованих Господеві, або якщо цю їжу приймали святі люди, а надто духовний учитель. У всіх інших випадках вважають, що рештки їжі належать до ґун̣и невігластва і сприяють зараженню організму хворобами. Така їжа, хоча здається дуже привабливою для людей у ґун̣і пітьми, викликає відразу у тих, хто перебуває в ґун̣і благочестя, і вони уникають навіть торкатись до неї. Найкраща їжа — це рештки страв, запропонованих Верховному Богові-Особі. В Бгаґавад-ґı̄ті Верховний Господь каже, що Він приймає їжу, яку приготували з овочів, борошна й молока і з любов’ю та відданістю піднесли Йому. Патрам̇ пушрам̇ пгалам̇ тойам. Безумовно, любов та відданість — головне, що приймає Верховний Бог-Особа. Радять також, що прасадам треба готувати особливим чином. Можна їсти будь-яку їжу, приготовану згідно з настановами ш́а̄стр і запропоновану Верховному Богові-Особі, навіть якщо вона приготована дуже давно, тому що ця їжа — трансцендентна. Таким чином, щоб зробити їжу чистою, придатною для споживання і смачною для всіх людей, треба запропонувати її Верховному Богові-Особі.
11 апгала̄ка̄н̇кшібгір йаджн̃о
відгі-дішт̣о йа іджйате
йашт̣авйам еветі манах̣
сама̄дга̄йа са са̄ттвіках̣
Послівний переклад
апгала-а̄ка̄н̇кшібгіх̣—тими, хто не бажає плодів; йаджн̃ах̣—жертвопринесення; відгі-дішт̣ах̣—згідно з вказівками писань; йах̣—котрий; іджйате—виконується; йашт̣авйам—мусить виконуватись; ева—неодмінно; іті—таким чином; манах̣—розум; сама̄дга̄йа—зосереджуючи; сах̣—він; са̄ттвіках̣—у ґун̣і благочестя. Жертвопринесення, які здійснюють згідно з настановами ш́а̄стр, з почуттям обов’язку, тими, хто не прагне винагороди, — такі жертвопринесення перебувають у ґун̣і благочестя. У більшості випадків жертвопринесення здійснюють із якихось сподівань, в надії на користь, однак тут сказано, що треба уникати подібних бажань. Жертвопринесення треба здійснювати із почуття до обов’язку. Розгляньмо, наприклад, обряди, що їх відправляють у храмах та церквах. Звичайно їх здійснюють задля досягнення якогось матеріального блага і тому такі обряди не належать до ґун̣и благочестя. Церкву відвідувати потрібно почуваючись до обов’язку, виявляючи повагу до Верховного Бога-Особи і пропонувати Йому квіти та їжу. Всі вважають, що недоцільно йти до храму лише для того, щоб схилитись перед Господом. Однак священні ш́а̄стри не рекомендують поклонятись Господеві задля того, щоб отримати матеріальні блага. Храм слід відвідувати для того, щоб виявити повагу Божеству, мӯрті Господа, це дозволить людині піднятись до ґун̣и благочестя. Обов’язок кожної цивілізованої людини — дотримувати настанов ш́а̄стр і з шаною схилятись перед Верховним Богом-Особою.
12 абгісандга̄йа ту пгалам̇
дамбга̄ртгам апі чаіва йат
іджйате бгарата-ш́решт̣га
там̇ йаджн̃ам̇ віддгі ра̄джасам
Послівний переклад
абгісандга̄йа — бажаючи; ту — але; пгалам — наслідок; дамбга — гордощів; артгам — задля; апі — також; ча — і; ева — неодмінно; йат—те, яке; іджйате — виконують; бгарата-ш́решт̣га — провідник Бга̄рат; там — той; йаджн̃ам — жертвопринесення; віддгі — знай; ра̄джасам—у ґун̣і пристрасті. Але знай, о вищий з Бга̄рат, що жертвопринесення, здійснюване задля якоїсь матеріальної вигоди, або із гордощів, перебуває в ґун̣і пристрасті. Інколи обряди й жертвопринесення здійснюють аби дістатись до небесного царства або задля досягнення матеріальних благ у цьому світі. Такі жертвопринесення й обряди перебувають у ґун̣і пристрасті.
13 відгі-хı̄нам аср̣шт̣а̄ннам̇
мантра-хı̄нам адакшін̣ам
ш́раддга̄-вірахітам̇ йаджн̃ам̇
та̄масам̇ парічакшате
Послівний переклад
відгі-хı̄нам—без вказівок ш́а̄стр; аср̣шт̣а-аннам—без роздавання праса̄ду; мантра-хı̄нам—без співу ведичних гімнів; адакшін̣ам— без винагороди священникам; ш́раддга̄—віри; вірахітам—без; йаджн̃ам—жертвопринесення; та̄масам—у ґун̣і невігластва; парічакшате—розглядають. Будь-яке жертвопринесення, здійснюване із зневагою до засад ш́а̄стр, без роздачі прасаду (духовної їжі), без співу ведичних гімнів, без винагороди священникам і без віри, належить до ґун̣и пітьми. Віра в ґун̣і тьми, або невігластва, по суті є безвір’ям. Інколи люди поклоняються якомусь напівбогові лише для того, щоб заробити гроші й витратити їх на розваги, нехтуючи таким чином настановами ш́а̄стр. Такі вистави з релігійної обрядності не вважають за істинну релігійність, бо така релігійність перебуває в ґун̣і пітьми. Вона сприяє розвиткові демонічного способу мислення й шкодить людському суспільству.
14 дева-двіджа-ґуру-пра̄джн̃а-
пӯджанам̇ ш́аучам а̄рджавам
брахмачарйам ахім̇са̄ ча
ш́а̄рı̄рам̇ тапа учйате
Послівний переклад
дева—Верховному Господеві; двіджа—бра̄хман̣ам; ґуру—духовному вчителеві; пра̄джн̃а—шанованим особам; пӯджанам—поклоніння; ш́аучам—чистота; а̄рджавам—простота; брахмачарйам—целібат; ахім̇са̄—незастосування насильства; ча—також; ш́а̄рı̄рам—те, що стосується тіла; тапах̣—аскетизм; учйате—іменується. Аскетизм тіла полягає в поклонінні Верховному Господеві, бра̄хман̣ам, духовному вчителеві, старшим, якими є батько й мати, а також в чистоті, простоті, цнотливості й незастосуванні сили. Верховний Господь пояснює тут різні форми аскези та стриманості. Спочатку Він описує аскези, що стосуються тіла. Треба виявляти або вчитись виявляти шану Богові та напівбогам, досконалим, достойним бра̄хман̣ам й духовному вчителю, старшим, тобто, батькові, матері й усім іншим, хто збагнув Веди. До всіх них треба ставитись з належною шаною. Людина повинна підтримувати свою внутрішню й зовнішню чистоту і навчитись бути простою в поведінці. Робити слід лише те, що дозволяють священні ш́а̄стри. Заборонено вступати в позашлюбні статеві зносини, тому що ш́а̄стри дозволяють їх лише у шлюбі. Це і є целібат, або цнотливість. Такими є різноманітні аскези та обмеження, що стосуються тіла.
15 анудвеґа-карам̇ ва̄кйам̇
сатйам̇ прійа-хітам̇ ча йат
сва̄дгйа̄йа̄бгйасанам̇ чаіва
ва̄н̇-майам̇ тапа учйате
Послівний переклад
анудвеґа-карам—те, що не збуджує; ва̄кйам—слово; сатйам— правдиве; прійа — приємне; хітам — благотворне; ча — також; йат—яке; сва̄дгйа̄йа—вивчення Вед; абгйасанам—практика; ча— також; ева—неодмінно; ва̄к-майам—мови; тапах̣—аскетизм; учйате—іменується. Аскеза мови полягає в користуванні правдивими, приємними, цілющими словами, які не турбують інших, а також в реґулярному оспівуванні ведичних гімнів. Людина не повинна через свої слова непокоїти інших. Звичайно, коли говорить духовний вчитель, то він, задля користі своїх учнів, може висловлювати їм усю правду, але той же самий вчитель не повинен казати нічого подібного тим людям, які не є його учнями, якщо це може збентежити їх. У цьому полягає стриманість мови. Крім того, не слід казати безглуздих речей. В духовних колах вважають, що говорити варто лише те, що знаходить підтвердження в ш́а̄страх, обґрунтовуючи сказане цитатою з авторитетних джерел. Водночас мова повинна бути приємна на слух. Такі бесіди приносять вище благо й сприяють піднесенню всього суспільства. Існує безмежна кількість ведичної літератури і треба вивчати її. В цьому полягає стриманість мови.
16 манах̣-праса̄дах̣ саумйатвам̇
маунам а̄тма-вініґрахах̣
бга̄ва-сам̇ш́уддгір ітй етат
тапо ма̄насам учйате
Послівний переклад
манах̣-праса̄дах̣—вдоволеність розуму; саумйатвам—без двоєдушності стосовно інших; маунам—серйозність; а̄тма—себе; вініґрахах̣—опанування; бга̄ва—своєї природи; сам̇ш́уддгіх̣—очищення; іті—таким чином; етат—це; тапах̣—аскетизм; ма̄насам—розуму; учйате—іменується. А вдоволеність, простота, серйозність, самовладання та очищення свого існування складають аскетизм розуму. Очистити розум — це означає відвернути його од почуттєвих задоволень. Треба виховувати свій розум так, щоб він думав лише про благо інших. Найкращий засіб такого виховання є серйозність думки. Треба постійно перебувати в свідомості Кр̣шн̣и й уникати чуттєвого задоволення. Очистити свою природу означає віднайти свідомість Кр̣шн̣и. Задовольнити розум можна лише відволікаючи його від думок про почуттєві задоволення. Чим більше ми думаємо про насолоди, тим більше розум стає невдоволеним. Сучасна людина даремно обтяжує свій розум безліччю думок про почуттєві насолоди, і це перешкоджає їй почуватися вдоволеною. За все краще — скерувати розум на вивчення ведичної літератури, що так насичена цікавими історіями, які зціляють розум людини (наприклад, їх багато в Пура̄н̣ах й Маха̄бгара̄ті). Можна скористатись з цього знання й таким чином очистити себе. Треба очистити розум від двоїстих уявлень й скерувати його думки на всезагальне благо. Мовчання є ознакою того, що людина завжди думає про самоусвідомлення. Тому той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, досконало користується мовчанням. Контроль розуму полягає у відволіканні його од думок про почуттєві задоволення. Треба бути чесним у всіх своїх вчинках й тим самим очистити своє існування. Сукупність усіх таких якостей складає аскетизм розумової діяльності.
17 ш́раддгайа̄ парайа̄ таптам̇
тапас тат трі-відгам̇ нараіх̣
апгала̄ка̄н̇кшібгір йуктаіх̣
са̄ттвікам̇ парічакшате
Послівний переклад
ш́раддгайа̄ — з вірою; парайа̄ — трансцендентною; таптам — яку виконують; тапах̣—аскетизм; тат—те; трі-відгам—трьох різновидів; нараіх̣—людьми; апгала-а̄ка̄н̇кшібгіх̣—хто не прагне плодів; йуктаіх̣—зайнятий; са̄ттвікам—у ґун̣і благочестя; парічакшате—називають. Такий аскетизм трьох різновидів, здійснюваний з трансцендентною вірою, без прагнення матеріальної вигоди і лише задля Всевишнього — називають аскетизмом в благочесті.
18 сатка̄ра-ма̄на-пӯджа̄ртгам̇
тапо дамбгена чаіва йат
крійате тад іха проктам̇
ра̄джасам̇ чалам адгрувам
Послівний переклад
сат-ка̄ра — поваги; ма̄на — гордості; пӯджа̄ — поклоніння; артгам—задля; тапах̣—аскетизм; дамбгена—з пихою; ча—також; ева — неодмінно; йат — котре; крійате — виконують; тат — те; іха—у цьому світі; проктам—названо; ра̄джасам—у ґун̣і пристрасті; чалам—хитким; адгрувам—тимчасовим. Аскеза, яку людина здійснює з гордощів й задля того, щоб інші поважали, шанували й поклонялись їй, перебуває в ґун̣і пристрасті. Плоди її непевні й скороминущі. Інколи людина вдається до аскези, щоб привернути до себе увагу інших, домагаючись почестей, шани й того, щоб перед нею схилялись. Люди, що перебувають в ґун̣і пристрасті, домагаються, щоб люди нижчі поклонялись їм, мили ноги й робили коштовні дарунки. Такі штучні плоди аскетизму належать до ґун̣и пристрасті. Вони сумнівні, нетривкі й недовговічні.
19 мӯд̣га-ґра̄хен̣а̄тмано йат
пı̄д̣айа̄ крійате тапах̣
парасйотса̄дана̄ртгам̇ ва̄
тат та̄масам уда̄хр̣там
Послівний переклад
мӯд̣га — нерозумними; ґра̄хен̣а — із зусиллями; а̄тманах̣ — свого «я»; йат — котре; пı̄д̣айа̄ — тортурами; крійате — здійснюють; тапах̣—покута; парасйа—інших; утса̄дана-артгам—для того, що є причиною знищення; ва̄—або; тат—те; та̄масам—у ґун̣і темряви; уда̄хр̣там—вважають. Аскеза, до якої вдаються із дурості, і яку супроводжує самокатування, або яке приносить шкоду й призводить до загибелі інших, належить до ґун̣и невігластва. Є чимало прикладів безглуздих аскез, що їх здійснювали демони на кшталт Хіран̣йакаш́іпу, який накладав на себе суворі тапасйі, щоб стати безсмертним і знищити напівбогів. Він звертав молитви про це до Брахми, але, врешті-решт, його убив Верховний Бог-Особа. Вдаватись до аскези задля чогось нездійсненного — означає діяти в ґун̣і невігластва.
20 да̄тавйам іті йад да̄нам̇
дı̄йате ’нупака̄рін̣е
деш́е ка̄ле ча па̄тре ча
тад да̄нам̇ са̄ттвікам̇ смр̣там
Послівний переклад
да̄тавйам—багаті дари; іті—таким чином; йат—котре; да̄нам— милостиня; дı̄йате—яку дають; анупака̄рін̣е—без прагнення чого- небудь на обмін; деш́е—в належному місці; ка̄ле—в належний час; ча—також; па̄тре—належній людині; ча—і; тат—таке; да̄нам— подаяння; са̄ттвікам—у ґун̣і благочестя; смр̣там—розцінюють. Благодійність, здійснювана із почуття до обов’язку, без бажання отримати щось натомість, в належний час, в належному місці щодо гідної особи, вважають, перебуває в ґун̣і благочестя. П О Я С Н Е Н Н Я : Ведична література рекомендує спрямовувати благодійність на людей, які присвятили себе духовній діяльності, а не на всіх підряд. Треба завжди мати на увазі духовну досконалість, тому підношення треба робити в місцях прощ, у храмах, під час сонячних і місячних затемнень, наприкінці місяця, або ж гідним бра̄хман̣ам і ваішн̣авам. Вдаючись до благодійності, не треба розраховувати на якусь вигоду. Інколи із співчуття милостиню дають злидареві, однак, якщо бідняк не заслуговує на те, така благодійність не сприятиме духовному поступові. Іншими словами, Веди радять бути розбірливим у своїй благодійності.
21 йат ту пратйупака̄ра̄ртгам̇
пгалам уддіш́йа ва̄ пунах̣
дı̄йате ча паріклішт̣ам̇
тад да̄нам̇ ра̄джасам̇ смр̣там
Послівний переклад
йат — те, що; ту — але; праті-упака̄ра-артгам — зі сподіванням отримати щось натомість; пгалам — плоду; уддіш́йа — бажаючи; ва̄— або; пунах̣ — знову; дı̄йате — дається; ча — також; паріклішт̣ам—неохоче; тат—те; да̄нам—подаяння; ра̄джасам—у ґун̣і пристрасті; смр̣там—вважають, що є. У ґун̣і пристрасті перебуває благодійність, здійснювана із сподівання на якийсь прибуток, в надії отримати щось натомість, а також та, яку здійснюють неохоче. Інколи благодійність чинять, щоб потрапити до раю, а інколи — з великим незадоволенням й шкодуючи: «Навіщо я дав так багато?» В інших випадках благодійність чинять під тиском якихось зобов’язань або ж з веління вищих за ранґом. Така благодійність належить до ґун̣и пристрасті.
Є чимало благодійних організацій, що дарують на заклади, діяльність яких скерована на чуттєве задоволення. Ведичні ш́а̄стри не заохочують такої благодійності; Веди рекомендують лише благодійність у ґун̣і благочестя.
22 адеш́а-ка̄ле йад да̄нам
апа̄требгйаш́ ча дı̄йате
асат-кр̣там аваджн̃а̄там̇
тат та̄масам уда̄хр̣там
Послівний переклад
адеш́а—в нечистому місці; ка̄ле—в нечистий час; йат—те, котре; да̄нам—подаяння; апа̄требгйах̣—негідним людям; ча—також; дı̄йате—дають; асат-кр̣там—без поваги; аваджн̃а̄там̇—без належної уваги; тат—таке; та̄масам—у ґун̣і темряви; уда̄хр̣там— вважають. А милостиня, яку подано в нечистому місці, в невідповідний час, негідній особі або без належної уваги та поваги, перебуває в ґун̣і невігластва. Тут осуджується вкладання коштів у заклади, які сприяють поширенню алкоголізму, наркоманії та азартних ігор. Таку благодійність розцінюють як невігластво. Вона не приносить добра, а навпаки — потурає грішникам. Так само і благодійність, здійснювана стосовно гідних людей, але без належної уваги та поваги до них, також перебуває в ґун̣і невігластва.
23 ом̇ тат сад іті нірдеш́о
бра̄хман̣ас трі-відгах̣ смр̣тах̣
брахман̣а̄с тена веда̄ш́ ча
йаджн̃а̄ш́ ча віхіта̄х̣ пура̄
Послівний переклад
ом̇—позначення Всевишнього; тат—те; сат—вічне; іті—що; нірдеш́ах̣ — позначення; брахман̣ах̣ — Всевишнього; трі-відгах̣ — трьох різновидів; смр̣тах̣ — розцінюють; бра̄хман̣а̄х̣ — бра̄хман̣и; тена—ним; веда̄х̣—ведична література; ча—також; йаджн̃а̄х̣— жертвопринесення; ча—також; віхіта̄х̣—наділені; пура̄—раніше. Від сотворіння світу три слова — «ом̇ тат сат» — використовували, щоб вказати на Вищу Абсолютну Істину. Цими трьома символічними образами користуються бра̄хман̣и, оспівуючи ведичні гімни, й здійснюючи жертвопринесення задля вдоволення Всевишнього. Як уже пояснювалось, аскези, жертвопринесення, благодійність та їжа належать до трьох категорій: до ґун̣и благочестя, пристрасті та невігластва. Але якого ґатунку вони б не були — вищого, другого чи третього — всі такі дії обумовлюють й опоганюють ґун̣и матеріальної природи. Лише скеровані на Всевишнього — ом̇ тат сат, — вони стають засобом духовного поступу. Саме цю мету переслідують приписи ш́а̄стр. Три слова — ом̇ тат сат — вказують виключно на Абсолютну Істину, Верховного Бога-Особу; в усіх ведичних гімнах присутній склад ом̇.
Той, хто в своєму житті не дотримується приписів ш́а̄стр, ніколи не досягне Абсолютної Істини. Він досягне лише певного тимчасового результату, але не вищої мети життя. На підставі цього можна зробити висновок, що благодійні вчинки, жертвопринесення й аскези повинні здійснюватись у ґун̣і благочестя. Здійснювані в ґун̣ах пристрасті і невігластва, вони втрачають свою якість. Три слова — ом̇ тат сат — промовляють в поєднанні із святим іменем Верховного Господа, наприклад, ом̇ тад вішн̣ох̣. Щоразу, коли виголошують ведичний гімн або святе ім’я Верховного Господа, до них додають склад ом̇. Такою є вказівка ведичної літератури, і ці три слова взято із ведичних гімнів. Ом̇ ітй етад брахман̣о недішт̣гам̇ на̄ма (Р̣ґ Веда) позначає першу ціль. Тат твам асі (Чга̄ндоґйа Упанішада 6.8.7) позначає другу ціль. А сад ева саумйа (Чга̄ндоґйа Упанішада 6.2.1) позначає третю ціль. Разом вони утворюють ом̇ тат сат. В прадавні часи, коли Брахма̄, першостворена жива істота, здійснював жертвопринесення, він визначив цими трьома словами Верховного Бога-Особу. Той же самий принцип збережено і в парампарі, що почалась від нього. Отже, цей гімн сповнений величезного значення. Бгаґавад-ґı̄та̄ радить здійснювати будь-яку діяльність задля ом̇ тат сат, або задля Верховного Бога- Особи. Той, хто проходить через аскези, вдається до благодійності або здійснює жертвопринесення, проказуючи ці три слова, — той діє в свідомості Кр̣шн̣и. Свідомість Кр̣шн̣и являє собою науково обґрунтовану трансцендентну діяльність, яка дозволяє повернутись додому, назад до Бога. Така трансцендентна діяльність не призводить до даремної трати енерґії.
24 тасма̄д ом̇ ітй уда̄хр̣тйа
йаджн̃а-да̄на-тапах̣-крійа̄х̣
правартанте відга̄нокта̄х̣
сататам̇ брахма-ва̄діна̄м
Послівний переклад
тасма̄т—тому; ом̇—що починається із складу ом̇; іті—таким чином; уда̄хр̣тйа—позначаючи; йаджн̃а—жертвопринесення; да̄на— милостині; тапах̣—покути; крійа̄х̣—виконання; правартанте— починають; відга̄на-укта̄х̣ — згідно з приписами писань; сататам—завжди; брахма-ва̄діна̄м—трансценденталістів. Тому трансценденталісти, які здійснюють жертвопринесення, творять благодійність й вдаються до аскез згідно з настановами ш́а̄стр, щоб досягти Всевишнього, завжди починають зі складу «ом̇». Ом̇ тад вішн̣ох̣ парамам̇ падам (Р̣ґ Веда 1.22.20). «Лотосні стопи Вішн̣у — вища мета відданих». Здійснювати всю свою діяльність во ім’я Верховного Бога-Особи є запорукою досконалості в усій діяльності.
25 тад ітй анабгісандга̄йа
пгалам̇ йаджн̃а-тапах̣-крійа̄х̣
да̄на-крійа̄ш́ ча вівідга̄х̣
крійанте мокша-ка̄н̇кшібгіх̣
Послівний переклад
тат—те; іті—так; анабгісандга̄йа—не бажаючи; пгалам—кармічних наслідків; йаджн̃а — жертвопринесення; тапах̣ — покути; крійа̄х̣—діяльність; да̄на—благодійності; крійа̄х̣—діяльність; ча— також; вівідга̄х̣—різноманітні; крійанте—здійснюють; мокша-ка̄н̇кшібгіх̣—тими, хто справді бажає звільнення. Не бажаючи плодів, людина повинна здійснювати різні форми жертвопринесення, благодійності й аскези зі словом «тат». Метою такої трансцендентної діяльності є звільнення з матеріальних пут. Той, хто бажає духовних досягнень, не повинен діяти задля якоїсь матеріальної вигоди. Треба діяти задля остаточної вигоди — досягнення духовного царства, повернення додому, назад до Бога.
TEXTS 26-27
сад-бга̄ве са̄дгу-бга̄ве ча
сад ітй етат прайуджйате
праш́асте карман̣і татга̄
сач-чгабдах̣ па̄ртга йуджйате
йаджн̃е тапасі да̄не ча
стгітіх̣ сад іті чочйате
карма чаіва тад-артгı̄йам̇
сад ітй ева̄бгідгı̄йате
Послівний переклад
сат-бга̄ве—стосовно природи Всевишнього; са̄дгу-бга̄ве—стосовно природи відданого; ча—також; сат—слово сат; іті—таким чином; етат—це; прайуджйате—використовують; праш́асте—в істинній; карман̣і—діяльності; татга̄—також; сат-ш́абдах̣—звук сат; па̄ртга—син Пр̣тги; йуджйате—використовують; йаджн̃е— жертвопринесенні; тапасі—у покуті; да̄не—в милостині; ча—також; стгітіх̣—становище; сат—Всевишній; іті—таким чином; ча—і; учйате—сказано; карма—робота; ча—також; ева—неодмінно; тат— для цього; артгı̄йам—призначене; сат—Всевишній; іті—таким чином; ева—неодмінно; абгідгı̄йате—позначають. Абсолютна Істина є метою жертвопринесення, яке здійснюють через віддане служіння, і визначають Її словом «сат». Того, хто здійснює таке жертвопринесення, також називають «сат». У всіх різновидах діяльності, яка пов’язана з жертвопринесеннями, аскетизмом і благодійністю, яка правдиво відтворює абсолютну природу й яку виконують заради вдоволення Верховної Особи, о сину Пр̣тги, також застосовують слово «сат». Слова праш́асте карман̣і, або «визначені обов’язки», вказують на те, що існує різноманітна діяльність, яку приписує ведична література, й така діяльність, якої слід дотримуватись від зачаття й аж до самої смерті, складає процес очищення. Живі істоти очищують себе задля того, щоб досягнути остаточного звільнення. Виконуючи таку діяльність, треба проказувати ом̇ тат сат. Слова сад-бга̄ве і са̄дгу-бга̄ве вказують на трансцендентний стан. Діяльність в свідомості Кр̣шн̣и називають саттвою, а того, хто правильно розуміє таку діяльність в свідомості Кр̣шн̣и, називають са̄дгу. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (3.25.25) сказано, що трансцендентні питання прояснюються в спілкуванні з відданими (сата̄м̇ прасан̇ґа̄т). Без такого сприятливого спілкування неможливо досягти трансцендентального знання. Слова ом̇ тат сат промовляють також, коли духовний вчитель здійснює обряд посвячення або дає учневі священний шнур. Таким же чином всі йаджн̃и націлені на Всевишнього, ом̇ тат сат. Далі, слово тад-артгı̄йам також означає служіння всьому, що представляє Всевишнього, включно із таким служінням, як приготування їжі й допомога в Господньому храмі, або всяка інша робота, що поширює славу Господа. Отже, ці вищі слова ом̇ тат сат використовують де тільки можливо, щоб вдосконалити всю діяльність й усьому надати довершеності.
28 аш́раддгайа̄ хутам̇ даттам̇
тапас таптам̇ кр̣там̇ ча йат
асад ітй учйате па̄ртга
на ча тат претйа но іха
Послівний переклад
аш́раддгайа̄ — без віри; хутам — запропоноване в жертву; даттам—дане; тапах̣—покута; таптам—здійснене; кр̣там—що виконане; ча—також; йат—таке; асат—неістинне; іті—таким чином; учйате—кажуть, що є; па̄ртга—син Пр̣тги; на—ніколи; ча— також; тат—той; претйа—після смерті; на у—не; іха—у цьому житті. Але будь-які жертвопринесення, аскези й благодійність, що виконуються без віри у Всевишнього, є ненадійними, о сину Пр̣тги, і плоди їх недовговічні. Їх називають «асат» і вони не приносять користі ні в цьому житті, ні в наступному. Будь-які дії — жертвопринесення, благодійність, аскези є марними, якщо їх не спрямовано до трансцендентної мети. Тому цей вірш засуджує подібні дії. Треба все виконувати в свідомості Кр̣шн̣и во ім’я Всевишнього. Без такої віри і без належного керівництва неможливо отримати жодного доброго результату. Всі ведичні ш́а̄стри закликають до віри у Верховного Господа. Вища мета Вед — пізнати Кр̣шн̣у. Не можна добитися успіху, якщо не слідувати такому принципові. Тому найліпше з самого початку діяти в свідомості Кр̣шн̣и, під керівництвом істинного духовного вчителя. Лише такий шлях приведе до успіху.
Людей в обумовленому стані приваблює поклоніння напівбогам, духам або йакшам на кшталт Кувери. Ґун̣а благочестя вища від ґун̣и пристрасті і невігластва, але той, хто безпосередньо звертається до свідомості Кр̣шн̣и, стає трансцендентним стосовно всіх трьох ґун̣ матеріальної природи. Хоча існує багато способів поступового сходження, однак людина, яка завдяки спілкуванню з чистими відданими прямо звертається до свідомості Кр̣шн̣и, обирає найліпший шлях духовного розвою, слідувати яким і радить дана глава. Щоб досягнути успіху на такому шляхові, треба насамперед знайти істинного духовного вчителя й пройти підготовку під його керівництвом. Лише тоді можна віднайти віру у Всевишнього, віру, яка з часом розів’ється у любов до Нього. Любов ця — найвища мета всіх живих істот. Отже, треба безпосередньо звернутись до свідомості Кр̣шн̣и, і саме в цьому полягає сенс сімнадцятої глави.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до сімнадцятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалися різновиди віри.
1 арджуна ува̄ча
саннйа̄сасйа маха̄-ба̄хо
таттвам іччга̄мі ведітум
тйа̄ґасйа ча хр̣шı̄кеш́а
пр̣тгак кеш́і-нішӯдана
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; саннйасасйа—відречення; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; таттвам—істину; іччга̄мі—я бажаю; ведітум—зрозуміти; тйа̄ґасйа—зречення; ча—також; хр̣шı̄кеш́а— володар чуттів; пр̣тгак—окремо; кеш́і-нішӯдана—убивця демона Кеш́ı̄. Арджуна сказав: О могутньорукий, я хочу зрозуміти мету відречення (тйа̄ґа) й життя у відреченні (саннйа̄са), о вбивцю демона Кеш́ı̄, Владико чуттів. Бгаґавад-ґı̄та̄, власне, закінчується сімнадцятою главою. Вісімнадцята глава є оглядом тем, про які йшлось в попередніх главах Бгаґавад-ґı̄ти. В кожній главі Господь Кр̣шн̣а підкреслює, що віддане служіння Верховному Богові-Особі є вища мета життя. Це ж саме підсумовується в вісімнадцятій главі, де віддане служіння визначається як найбільш сокровенний шлях пізнання. В перших шести главах відданому служінню приділена особлива увага: йоґіна̄м апі сарвеша̄м... — «з усіх йоґів-трансценденталістів той, хто постійно думає про Мене в своєму серці, є найкращим». В дальших шести главах обговорювалось чисте віддане служіння, його природа та пов’язана з ним діяльність. В останніх шести главах було описано знання, відречення, діяльність матеріальної природи і природи трансцендентної, а також віддане служіння Господеві. Було зроблено висновок, що всі дії слід виконувати во ім’я Верховного Господа, який представлений словами ом̇ тат сат, що вказують на Вішн̣у, Верховну особистість. У третій частині Бгаґавад-ґı̄ти було показано із наведенням цитат, що належать а̄ча̄рйам минулого, а також із Брахма-сӯтри або Веда̄нта-сӯтри, що лише віддане служіння Господу є вищою метою життя. Деякі імперсоналісти вважають, що лише їм доступне розуміння Веданта̄-сӯтри. Насправді ж Веда̄нта-сӯтра призначена для зрозуміння відданого служіння, тому що Сам Господь склав її, а Він є вищим знавцем Веданта-сӯтри. Про це йшла мова в п’ятнадцятій главі. Кожна ш́а̄стра, кожна Веда підкреслює, що метою є віддане служіння. І це пояснюється в Бгаґавад-ґı̄ті.
У другій главі було зроблено стислий огляд усього змісту Бгаґавад-ґı̄ти, тепер же, у вісімнадцятій главі, підсумовуються всі її настанови. Тут сказано, що метою життя є відречення і досягнення становища трансцендентного стосовно трьох ґун̣ матеріальної природи. Арджуна хоче з’ясувати для себе два важливі питання Бгаґавад-ґı̄ти: що таке відречення (тйа̄ґа) і життя у відреченні (саннйа̄са). Тому він і запитує Кр̣шн̣у про значення цих слів.
У даному вірші досить важливими є два слова, що служать зверненням до Верховного Господа: «Хр̣шı̄кеш́а» і «Кеш́і-нішӯдана». Хр̣шı̄кеш́а — це Кр̣шн̣а, Володар чуттів, який завжди готовий допомогти нам внести ясність у наш розум. Арджуна просить Кр̣шн̣у узагальнити всю інформацію таким чином, щоб його розум зміг остаточно зосередитись і залишатись врівноваженим. Однак деякі сумніви все ж таки не покидають його, а сумніви завжди схожі на демонів. Тому, звертаючись до Кр̣шн̣и, він вживає слово «Кеш́і- нішӯдана». Господь убив Кеш́і, одного з найжахливіших демонів, і тепер Арджуна хоче, щоб Кр̣шн̣а знищив також і демона сумніву.
2 ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ка̄мйа̄на̄м̇ карман̣а̄м̇ нйа̄сам̇
саннйа̄сам̇ кавайо відух̣
сарва-карма–пгала-тйа̄ґам̇
пра̄хус тйа̄ґам̇ вічакшан̣а̄х̣
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча — Верховний Бог-Особа сказав; камйа̄на̄м — з бажанням; карман̣а̄м—діяльності; нйа̄сам—відречення; саннйа̄сам—життям у відреченні; кавайах̣—учений; відух̣—знає; сарва— усіх; карма—діяльності; пгала—плодів; тйа̄ґам—зречення; пра̄хух̣—називають; тйа̄ґам—відреченням; вічакшан̣а̄х̣—досвідчені. Верховний Бог-Особа сказав: Відмову од результатів будь-якої діяльності мудреці називають відреченням (тйа̄ґа); а відмову од діяльності, заснованої на матеріальних бажаннях, вони називають життям у відреченні (саннйа̄са). Треба відмовитись од кармічної діяльності, тобто від діяльності з бажанням її плодів. Такою є настанова Бгаґавад- ґı̄ти. Але не треба залишати діяльності, яка веде до оволодіння духовним знанням. Це стане зрозумілим із дальших віршів. Ведична література містить чимало приписів, як виконувати жертвопринесення задля певних цілей. Існують жертвопринесення, покликані сприяти народженню гарного сина або досягненню вищих планет, але такі жертвопринесення, що їх зумовлюють матеріальні бажання, краще припинити. Однак не слід відмовлятись від жертвопринесень, які призначені на очищення власного серця або на поступ у духовній науці.
3 тйа̄джйам̇ доша-вад ітй еке
карма пра̄хур манı̄шін̣ах̣
йаджн̃а-да̄на-тапах̣-карма
на тйа̄джйам іті ча̄паре
Послівний переклад
тйа̄джйам—слід відкинути; доша-ват—як зло; іті—таким чином; еке—одні; карма—робота; пра̄хух̣—вони кажуть; манı̄шін̣ах̣—великі мислителі; йаджн̃а—жертвопринесення; да̄на—милостині; тапах̣—покути; карма—робота; на—ніколи; тйа̄джйам—треба відкидати; іті—таким чином; ча—неодмінно; апаре—інші. Деякі обізнані люди кажуть, що треба облишити всі різновиди кармічної діяльності як гріховні, однак інші мудреці стверджують, що ні в якому разі не слід відмовлятись од жертвопринесень, благодійності й аскези. У ведичній літературі описано чимало різновидів діяльності, які стають предметом суперечок. Наприклад, сказано, що тварин можна вбивати, здійснюючи жертвопринесення, однак деякі стверджують, що вбивство тварин за всіх обставин є огидним. Але насправді, хоча ведична література і рекомендує вбивати офірних тварин, вважають, що це не є звичайним вбивством тварини. Жертовна тварина отримує нове життя — в цьому полягає сенс жертвопринесення. Інколи тварина, яка гине при жертвопринесенні, переходить в іншу тваринну форму життя, а інколи вона прямо підіймається до людської форми життя. І все ж серед мудреців поширені різні судження: одні вважають, що вбивства тварин треба уникати завжди, інші ж вважають, що немає нічого поганого, якщо це відбувається під час здійснення жертвопринесень. І ось зараз усі ці суперечливі питання і погляди на жертвопринесення вирішує Сам Господь.
4 ніш́чайам̇ ш́р̣н̣у ме татра
тйа̄ґе бгарата-саттама
тйа̄ґо хі пуруша-вйа̄ґгра
трі-відгах̣ сампракı̄ртітах̣
Послівний переклад
ніш́чайам—неодмінно; ш́р̣н̣у—почуй; ме—від Мене; татра—тоді; тйа̄ґе—що стосується відречення; бгарата-сат-тама—о кращий з Бга̄рат; тйа̄ґах̣—відречення; хі—неодмінно; пуруша-вйа̄ґгра—о тигр з-поміж людей; трі-відгах̣—трьох різновидів; сампракı̄ртітах̣—проголошено. О кращий з Бгарат, вислухай тепер Мою думку про відречення. О тигр з-поміж людей, ш́а̄стри проголошують, що відречення буває трьох різновидів. Хоча в поглядах на відречення існують розбіжності, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, Верховний Бог-Особа, висловлює тут Своє судження, яке треба прийняти за остаточне. Зрештою, Веди — це різні закони, які дав Господь. А тут Господь присутній особисто, і Його слово слід вважати вирішальним. Господь вчить, що відречення треба розглядати в залежності від того, в яких ґун̣ах матеріальної природи воно відбувається.
5 йаджн̃а-да̄на-тапах̣-карма
на тйа̄джйам̇ ка̄рйам ева тат
йаджн̃о да̄нам̇ тапаш́ чаіва
па̄вана̄ні манı̄шін̣а̄м
Послівний переклад
йаджн̃а—жертвопринесення; да̄на—милостиня; тапах̣—і покута; карма—діяльність; на—ніколи; тйа̄джйам—треба зрікатися; ка̄рйам — треба робити; ева — неодмінно; тат — таке; йаджн̃ах̣ — жертвопринесення; да̄нам — милостиня; тапах̣ — покута; ча — також; ева—неодмінно; па̄ванані—ті, що очищують; манı̄шін̣а̄м—навіть для великих душ. Від жертвопринесень, благодійності й аскез не слід відмовлятись, їх треба здійснювати. Жертвопринесення, благодійність і покути очищують навіть великі душі. Йоґи повинні діяти в ім’я проґресу людського суспільства. Існує чимало способів очищення, що наближають людину до духовного життя. Так, наприклад, шлюбний обряд являє собою одне з таких жертвопринесень. Цей обряд називають віва̄ха- йаджн̃ею. Чи годиться саннйа̄сı̄, що живе у відреченні і відмовився від сімейного життя, правити шлюбний обряд? У даному вірші Господь каже, що в жодному разі не слід відмовлятись од жертвопринесень, які йдуть на користь людині. Призначення шлюбного обряду, віва̄ха-йаджн̃и, полягає в тому, щоб урівноважити розум людини, зосередивши його в напрямку духовного розвитку. Отже, навіть ті, хто живе у відреченні, повинні заохочувати більшість сучасних людей до здійснення віва̄ха-йаджн̃и. Саннйа̄сı̄ ніколи не повинен спілкуватись з жінками, але це не означає, що молода людина з іншого, нижчого життєвого устрою, не може одружитись, виконавши шлюбні обряди. Всі рекомендовані жертвопринесення призначені на те, щоб досягнути Верховного Господа. Тому на нижчих щаблях духовного життя від них не слід відмовлятись. Так само, благодійність, милостиню, призначено на очищення серця. Якщо милостиня офірується гідній особі, то, як вже було сказано, вона сприяє духовному поступові.
6 ета̄нй апі ту карма̄н̣і
сан̇ґам̇ тйактва̄ пгала̄ні ча
картавйа̄нı̄ті ме па̄ртга
ніш́чітам̇ матам уттамам
Послівний переклад
ета̄ні—усі ці; апі—неодмінно; ту—але; карма̄н̣і—діяльність; сан̇ґам—спілкування; тйактва̄—зрікаючись; пгала̄ні—плодів; ча— також; картавйа̄ні—слід виконувати як обов’язок; іті—таким чином; ме—Моє; па̄ртга—син Пр̣тги; ніш́чітам—визначене; матам—думка; уттамам—найкращий. Усю подібну діяльність слід виконувати без прив’язаності до неї і не очікуючи винагороди. Її треба здійснювати із почуття обов’язку, о сину Пр̣тги. Це Мій остаточний вирок. Хоча всі жертвопринесення мають очищувальний характер, не слід очікувати від них якихось матеріальних результатів. Іншими словами, треба відмовитись од усіх жертвопринесень, які здійснюють заради матеріальних благ, але не треба припиняти жертвопринесень, які очищують існування і сприяють духовним досягненням. Потрібно заохочувати все, що веде до свідомості Кр̣шн̣и. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також сказано, що треба підтримувати будь- яку діяльність, яка приводить до відданого служіння Господеві. Таким є найвищий критерій релігії. Віддані Господа повинні вдаватись до будь-якої діяльності, жертвопринесення чи благодійності, які сприяють їхньому відданому служінню Господеві.
7 нійатасйа ту саннйа̄сах̣
карман̣о нопападйате
моха̄т тасйа парітйа̄ґас
та̄масах̣ парікı̄ртітах̣
Послівний переклад
нійатасйа—визначеного; ту—але; саннйа̄сах̣—відречення; карман̣ах̣—діяльності; на—ніколи; упападйате—личить; маха̄т—від ілюзії; тасйа—його; парітйа̄ґах̣—відречення; та̄масах̣—у ґун̣і невігластва; парікı̄ртітах̣—проголошено. Ніколи не слід відмовлятись від приписаних обов’язків. Якщо під впливом ілюзії людина відмовляється од визначених для неї обов’язків, її відречення перебуває в ґун̣і невігластва. Людина повинна відмовитись від діяльності, скерованої на матеріальне задоволення, однак діяльність, що одухотворяє життя, наприклад, коли людина готує їжу для Кр̣шн̣и, пропонує її Господеві й приймає її — рекомендовано в ш́а̄страх. Сказано, що людина у відреченні не повинна готувати їжу для себе. Заборонено готувати для себе, однак, дозволяється готувати їжу для Верховного Господа. Так само, саме заради того, щоб сприяти поступові учня в свідомості Кр̣шн̣и, саннйа̄сı̄ може провести шлюбний обряд. Той же саннйа̄сı̄, котрий відмовляється зробити це, перебуває в ґун̣і пітьми.
8 дух̣кгам ітй ева йат карма
ка̄йа-клеш́а бгайа̄т тйаджет
са кр̣тва̄ ра̄джасам̇ тйа̄ґам̇
наіва тйа̄ґа-пгалам̇ лабгет
Послівний переклад
дух̣кгам—нещастя; іті—таким чином; ева—неодмінно; йат—котре; карма—робота; ка̄йа—для тіла; клеш́а—лихо; бгайа̄т—із страху; тйаджет—відмовляється; сах̣—той; кр̣тва̄—здійснивши; ра̄джасам—у ґун̣і пристрасті; тйа̄ґам—відречення; на—не; ева—неодмінно; тйа̄ґа—відречення; пгалам—наслідків; лабгет—досягає. Той, хто відмовляється од визначених обов’язків як від обтяжливих або побоюючись фізичних незручностей — той діє в ґун̣і пристрасті й ніколи не досягне ступеня відречення. Людині в свідомості Кр̣шн̣и не слід відмовлятись заробляти гроші, остерігаючись кармічної діяльності. Якщо людина працює і має можливість використовувати свої гроші на поширення свідомості Кр̣шн̣и, або, підіймаючись рано вранці, може розвивати в собі трансцендентну свідомість Кр̣шн̣и, то вона не повинна припиняти таку діяльність, вважаючи її обтяжливою, або із почуття страху, бо тоді таке відречення перебуватиме в ґун̣і пристрасті. Що б ми не робили під впливом пристрасті — результати завжди жалюгідні. Отже, відмова від діяльності в дусі пристрасті не дозволить здобути плодів істинного відречення.
9 ка̄рйам ітй ева йат карма
нійатам̇ крійате ’рджуна
сан̇ґам̇ тйактва̄ пгалам̇ чаіва
са тйа̄ґах̣ са̄ттвіко матах̣
Послівний переклад
ка̄рйам—це необхідно робити; іті—таким чином; ева—справді; йат—котре; карма—робота; нійатам—визначене; крійате—виконують; арджуна—о Арджуна; сан̇ґам—спілкування; тйактва̄— зрікаючись; пгалам—наслідку; ча—також; ева—неодмінно; сах̣— той; тйа̄ґах̣—відречення; са̄ттвіках̣—у ґун̣і благочестя; матах̣— на Мою думку. О Арджуно, коли людина виконує визначені їй обов’язки лише тому, що їх необхідно виконувати, пориває всі матеріальні зв’язки й більше не прагне плодів своєї діяльності, вважають, що її відречення є відреченням в ґун̣і благочестя. Визначені обов’язки треба виконувати саме з таким умонастроєм. Треба діяти, уникаючи прив’язаності до плодів своєї діяльності й розірвавши свою залежність від ґун̣, що керують даною діяльністю. Людина в свідомості Кр̣шн̣и, працюючи на фабриці, не вважає себе частиною загального фабричного процесу і не шукає близького товариства з робітниками: вона просто працює для Кр̣шн̣и. Й коли вона приносить в жертву Кр̣шн̣і плоди своєї праці, її дії стають трансцендентними.
10 на двешт̣й акуш́алам̇ карма
куш́але на̄нушаджджате
тйа̄ґı̄ саттва-сама̄вішт̣о
медга̄вı̄ чгінна-сам̇ш́айах̣
Послівний переклад
на—ніколи; двешт̣і—ненавидить; акуш́алам—несприятливий; карма—робота; куш́але—у сприятливому; на—не; анушаджджате— прив’язується; тйа̄ґı̄—той, хто перебуває у відреченні; саттва—у благості; сама̄вішт̣ах̣—поглинутий; медга̄ві—мудрий; чгінна—обрубавши; сам̇ш́айах̣—усі сумніви. Інтеліґентна, відречена людина, яка перебуває в ґун̣і благочестя, не почуває відрази до несприятливої роботи й не сковує себе сприятливою; жодна робота не викликає у неї сумнівів. Людина, що перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, або в ґун̣і благочестя, не відчуває ненависті ні до кого й не почуває відрази до чого-небудь, що фізично турбує її. Вона працює у відповідному місці і в належний час, не остерігаючись яких-небудь несприятливих наслідків визначеної їй діяльності. Така людина, що перебуває в трансцендентному, є найбільш розсудливою з усіх й стоїть вище будь-яких сумнівів щодо свого обов’язку.
11 на хі деха-бгр̣та̄ ш́акйам̇
тйактум̇ карма̄н̣й аш́ешатах̣
йас ту карма-пгала-тйа̄ґı̄
са тйа̄ґı̄тй абгідгı̄йате
Послівний переклад
на — ніколи; хі — неодмінно; деха-бгр̣та̄ — втіленому; ш́акйам — можливо; тйактум—зрікатись; карма̄н̣і—діяльності; аш́ешатах̣— зовсім; йах̣—кожен, хто; ту—але; карма—роботи; пгала—плоду; тйа̄ґı̄—той, хто зрікся; сах̣—він; тйа̄ґı̄—той, хто відрікся; іті— таким чином; абгідгı̄йате—називають. Для втіленої істоти неможливо цілком припинити всю діяльність. Тому сказано, що той, хто зрікається результатів своїх дій — є істинно відречений. В Бгаґавад-ґı̄ті сказано, що людина ніколи не зможе відмовитись од діяльності. Отже, лише людина, яка працює для Кр̣шн̣и і, не насолоджуючись плодами своєї праці, пропонує все Кр̣шн̣і — є воістину відреченою. Багато членів Міжнародного товариства свідомості Крішни працюють на фабриках, в установах й інших місцях, віддаючи весь свій заробіток Товариству. Ці великі душі — справжні саннйа̄сі, і вони ведуть відречений спосіб життя. Тут ясно сказано, як можна відмовитись од плодів своєї праці і задля якої мети це слід робити.
12 анішт̣ам ішт̣ам̇ міш́рам̇ ча
трі-відгам̇ карман̣ах̣ пгалам
бгаватй атйа̄ґіна̄м̇ претйа
на ту саннйа̄сіна̄м̇ квачіт
Послівний переклад
анішт̣ам—той, що веде до пекла; ішт̣ам—той, що веде на небо; міш́рам—змішаний; ча—і; трі-відгам—трьох різновидів; карман̣ах̣—роботи; пгалам—наслідок; бгаваті—приходить; атйа̄ґіна̄м— до тих, хто не відрікся; претйа—після смерті; на—не; ту—але; саннйа̄сіна̄м—для життя у відреченні; квачіт—коли-небудь. Той, хто не перебуває у відреченні, після смерті споживає плоди своєї діяльності трьох різновидів — бажані, небажані й змішані. Але ті, що провадять життя у відреченні, не страждають від наслідків своєї діяльності і не насолоджуються ними. Людина, яка діє в свідомості Кр̣шн̣и, знаючи про свій зв’язок з Кр̣шн̣ою, є завжди вільною. Їй не доводиться після смерті насолоджуватись плодами своєї діяльності або страждати від них.
13 пан̃чаіта̄ні маха̄-ба̄хо
каран̣а̄ні нібодга ме
са̄н̇кгйе кр̣та̄нте прокта̄ні
сіддгайе сарва-карман̣а̄м
Послівний переклад
пан̃ча—п’ять; ета̄ні—цих; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; ка̄ран̣а̄ні— причин; нібодга—зрозумій-лише; ме—від Мене; са̄н̇кгйе—у Веда̄нті; кр̣та-анте—у підсумкові; прокта̄ні—сказано; сіддгайе—для досконалості; сарва—усієї; карман̣а̄м—діяльності. О міцнорукий Арджуно, Веда̄нта каже, що п’ять причин зумовлюють усі дії. Послухай же про них. Може виринути питання, якщо ті чи інші наслідки завжди супроводжують будь-яку діяльність, чому ж тоді відданий Кр̣шн̣и не відчуває страждань або насолоди від результатів своєї діяльності? Пояснюючи це, Господь посилається на філософію Веда̄нти. Він каже, що будь-яка діяльність має п’ять причин, і, щоб діяльність була успішною, треба їх знати. Са̄н̇кгйа означає «серцевина знання». А Веда̄нта — заключне слово осередку знання, і її визнають усі провідні а̄ча̄рйі, навіть Ш́ан̣кара. Отже, до такого авторитетного першоджерела слід дослухатись.
Вищою владою наділена Парама̄тма̄. Як сказано в Бгаґавад-ґı̄ті: сарвасйа ча̄хам̇ хр̣ді саннівішт̣ах̣. Наддуша залучає кожного до певної діяльності, пригадуючи йому його колишні вчинки. Але якщо дії виконувати в свідомості Кр̣шн̣и, під керівництвом, що йде зсередини, вони не викликають наслідків ні в цьому житті, ні в житті після смерті.
14 адгішт̣га̄нам̇ татга̄ карта̄
каран̣ам̇ ча пр̣тгаґ-відгам
вівідга̄ш́ ча пр̣тгак чешт̣а̄
даівам̇ чаіва̄тра пан̃чамам
Послівний переклад
адгішт̣га̄нам — місце; татга̄ — також; карта̄ — працівник; каран̣ам—знаряддя; ча—і; пр̣тгак-відгам—різного роду; вівідга̄х̣—різні; ча—і; пр̣тгак—окремі; чешт̣а̄х̣—зусилля; даівам—Всевишній; ча—також; ева—неодмінно; атра—тут; пан̃чамам—п’ять. Місце дії (тіло), виконавець, різні чуття, різного роду зусилля і, зрештою, Наддуша — ось п’ять чинників діяльності. Слово адгішт̣га̄нам стосується тіла. Душа в тілі діє таким чином, щоб створити плоди діяльності, і тому її називають карта̄, діяч. В ш́руті підтверджується, що душа—це той, хто знає і діє. Еша хі драшт̣а̄ срашт̣а̄ (Праш́на Упанішада 4.9). Веда̄нта-сӯтра також підтверджує це віршами: джн̃о ’та ева (2.3.18) і карта̄ ш́а̄стра̄ртгаваттва̄т (2.3.33). Знаряддями різноманітної діяльності душі правлять її чуття. За допомогою чуттів душа діє різноманітним чином. Кожній дії відповідає певне зусилля. Однак усі дії людини залежать від волі Парама̄тми, що як друг присутня в серці кожного. Верховний Господь є вища причина. Отже, якщо хтось діє в свідомості Кр̣шн̣и, керуючись вказівками Парама̄тми, яка перебуває в його серці, його не сковує ніяка діяльність. Той, хто досяг досконалої свідомості Кр̣шн̣и, в остаточному підсумкові не несе відповідальності за свої вчинки. Все залежить від вищої волі Парама̄тми, Верховного Бога-Особи.
15 ш́арı̄ра-ва̄н̇-манобгір йат
карма пра̄рабгате нарах̣
нйа̄ййам̇ ва̄ віпарı̄там̇ ва̄
пан̃чаіте тасйа хетавах̣
Послівний переклад
ш́арı̄ра—тілом; ва̄к—мовою; манобгіх̣—і розумом; йат—котре; карма — робота; пра̄рабгате — починається; нарах̣ — особа; нйа̄ййам—правильне; ва̄—або; віпарı̄там—протилежне; ва̄—або; пан̃ча—п’ять; ете—усі ці; тасйа—його; хетавах̣—причина. Ці п’ять чинників є причиною будь-яких дій, правильних і неправильних, які людина здійснює за допомогою свого тіла, розуму або мови. Слова «правильний» і «неправильний» дуже важливі в цьому вірші. Правильні вчинки узгоджуються з настановами ш́а̄стр, а неправильні суперечать їм. Але в усіх випадках, робота стає довершеною тоді, коли присутні всі ці п’ять чинників.
16 татраівам̇ саті карта̄рам
а̄тма̄нам̇ кевалам̇ ту йах̣
паш́йатй акр̣та-буддгітва̄н
на са паш́йаті дурматіх̣
Послівний переклад
татра—там; евам—так; саті—є; карта̄рам—працівник; а̄тма̄нам—сам; кевалам—лише; ту—але; йах̣—кожен; паш́йаті—бачить; акр̣та-буддгітва̄т—внаслідок відсутності мудрості; на—ніколи; сах̣—він; паш́йаті—бачить; дурматіх̣—нерозумний. Той же, кому бракує інтелекту, вважає, ніби діє самостійно, і не зважає на ці п’ять чинників. Він не здатний бачити речі в справжньому світлі. Недалека людина не може збагнути, що Парама̄тма̄ перебуває в ній як друг і керує її діями. Хоча місце, виконавець, зусилля та чуття є матеріальними причинами, вищою причиною є Верховний Бог-Особа. Тому треба бачити не лише ці чотири матеріальні причини, але також й верховну дійову причину. Той, хто не бачить Верховного Господа, вважає себе виконавцем усієї діяльності.
17 йасйа на̄хан̇кр̣то бга̄во
буддгір йасйа на ліпйате
хатва̄пі са іма̄л лока̄н
на ханті на нібадгйате
Послівний переклад
йасйа—той, чий; на—ніколи; ахан̇кр̣тах̣—оманне его; бга̄вах̣— природа; буддгіх̣—інтелект; йасйа—той, чий; на—ніколи; ліпйате—прив’язаний; хатва̄—убиваючи; апі—навіть; сах̣—він; іма̄н— цей; лока̄н—світ; на—ніколи; ханті—убиває; на—ніколи; нібадгйате—заплутується. Той, кого не скеровує оманне его і чий інтелект вільний від ілюзії, той, навіть убиваючи людей у цьому світі, не вбиває, і його вчинки не зв’язують його. У цьому вірші Господь повідомив Арджуні, що причиною його небажання брати участі в битві є оманне его. Арджуна вважав, що він сам здійснює свої вчинки й не брав до уваги веління Всевишнього, що йдуть як зсередини, так і ззовні. Якщо людина не знає про наявність вищого веління, для чого тоді їй діяти? Але досконалою стає діяльність того, хто знає про знаряддя дії, хто знає себе як виконавця, і Верховного Господа як вищого повелителя. Така людина ніколи не впадає в оману. Діяльність на власний розсуд і відчуття власної значущості й відповідальності є породженням оманне его й безбожності, тобто відсутності свідомості Кр̣шн̣и. Будь-яка людина, що діє в свідомості Кр̣шн̣и під керівництвом Парама̄тми, Верховного Бога-Особи, навіть вбиваючи, не чинить вбивства; її не заторкують наслідки такого вчинку. Солдат, що вбиває з наказу старшого офіцера, не підлягає покаранню. Однак, якщо солдат чинить убивство із власних міркувань, його, безумовно, будуть судити.
18 джн̃а̄нам̇ джн̃ейам̇ паріджн̃а̄та̄
трі-відга̄ карма-чодана
каран̣ам̇ карма картеті
трі-відгах̣ карма-сан̇ґрахах̣
Послівний переклад
джн̃а̄нам — знання; джн̃ейам — мета пізнання; паріджн̃а̄та̄ — той, хто знає; трі-відга̄—трьох різновидів; карма—роботи; чодана̄— поштовх; каран̣ам—чуття; карма—робота; карта̄—діяч; іті—таким чином; трі-відгах̣—трьох різновидів; карма—роботи; сан̇ґрахах̣—сума. Знання, об’єкт пізнання і той, хто пізнає — це три рушійні сили діяльності; чуття ж, робота і виконавець — три її складові. Три спонукальні причини закладено в основу повсякденної діяльності: знання, об’єкт пізнання і той, хто пізнає. Робоче знаряддя, саму роботу і виконавця називають складовими частинами діяльності. Будь-яка людська робота містить у собі ці елементи. Для того, щоб розпочати будь-яку роботу, потрібний певний імпульс, який називають натхненням. Будь-яке рішення, прийняте до здійснення власне діяльності, являє собою тонку форму роботи. Потім робота виражається в дії. Спочатку відбуваються психічні процеси мислення, переживання й хотіння. Це називають спонукою. І якщо спонука до роботи не суперечить ш́а̄страм або настановам духовного вчителя, тоді вона переходить у натхнення. А коли виконавець відчуває натхнення, тоді за допомогою чуттів, включно з розумом, що є осередком усіх чуттів, відбувається фактична діяльність. Так пояснює Бгаґавад-ґı̄та̄ різні фази роботи. Сукупність усіх цих чинників складає роботу загалом.
19 джн̃а̄нам̇ карма ча карта̄ ча
трідгаіва ґун̣а-бгедатах̣
прочйате ґун̣а-сан̇кгйа̄не
йатга̄вач чгр̣н̣у та̄нй апі
Послівний переклад
джн̃а̄нам—знання; карма—робота; ча—також; карта̄—працівник; ча—також; трідга̄—трьох різновидів; ева—неодмінно; ґун̣а- бгедатах̣—з погляду різних ґун̣ матеріальної природи; прочйате— сказано; ґун̣а-сан̇кгйа̄не—з погляду різних ґун̣ матеріальної природи; йатга̄-ват—належним чином; ш́р̣н̣у—слухай; та̄ні—усі вони; апі—також. Згідно з трьома ґун̣ами матеріальної природи існують три категорії знання, діяльності й виконавців діяльності. Тепер довідайся про них від Мене. У чотирнадцятій главі було детально описано три ґун̣и матеріальної природи. Там було сказано, що ґун̣а благочестя несе світло, ґун̣а пристрасті спонукує до матеріалістичної діяльності, а ґун̣а невігластва зумовлює лінощі й кволість. Усі ґун̣и матеріальної природи сковують й перешкоджають звільненню. Людина є обумовленою, навіть якщо вона перебуває в ґун̣і благочестя. В сімнадцятій главі було описано різноманітні типи поклоніння, які здійснюють різні люди згідно з їхньою приналежністю до різних ґун̣ матеріальної природи. В цьому ж вірші Господь каже, що Він бажає розповісти про різні типи знання, виконавців і власне роботи, згідно з трьома ґун̣ами матеріальної природи.
20 сарва-бгӯтешу йенаікам̇
бга̄вам авйайам ı̄кшате
авібгактам̇ вібгактешу
тадж джн̃а̄нам̇ віддгі са̄ттвікам
Послівний переклад
сарва-бгӯтешу—у всіх живих істотах; йена—котрим; екам—один; бга̄вам — стан; авйайам — нетлінний; ı̄кшате — бачить; авібгактам—нероздільний; вібгактешу—у поділеному на безліч частин; тат—те; джн̃а̄нам—знання; віддгі—знай; са̄ттвікам—у ґун̣і благості. Знання, що дозволяє бачити одну неподільну духовну природу всіх живих істот, хоча вони й розділені на безліч форм, — це знання в ґун̣і благочестя. Знання того, хто бачить єдину духовну душу в кожній живій істоті, будь то напівбог, людина, тварина, птах, хижак, мешканець водної стихії або рослина, перебуває в ґун̣і благочестя. В усіх живих істотах присутня єдина духовна душа, попри те, що залежно від своєї колишньої діяльності всі вони мають різні тіла. Як вказано в сьомій главі, життєва сила в кожному тілі проявляється завдяки вищій природі Верховного Господа. Таким чином, здатність бачити цю вищу природу, цю життєву силу в кожному тілі, притаманна ґун̣і благочестя. Ця життєва енерґія безсмертна, хоча тіла підвладні руйнуванню. Різноманітність сприймається стосовно тіла; в обумовленому житті є дуже багато форм матеріального існування, і тому жива сила здається розділеною. Таке імперсональне знання є одним з аспектів самоусвідомлення.
21 пр̣тгактвена ту йадж джн̃а̄нам̇
на̄на̄-бга̄ва̄н пр̣тгаґ-відга̄н
ветті сарвешу бгӯтешу
тадж джн̃а̄нам̇ віддгі ра̄джасам
Послівний переклад
пр̣тгактвена—через розподіл; ту—але; йат—котре; джн̃а̄нам— знання; на̄на̄-бга̄ва̄н—різноманітні ситуації; пр̣тгак-відга̄н—різні; ветті—знає; сарвешу—у всіх; бгӯтешу—живих істотах; тат— те; джн̃а̄нам—знання; віддгі—знай; ра̄джасам—з погляду пристрасті. Знання, згідно з яким у кожному окремому тілі вбачають окремий тип живої істоти, — це знання в ґун̣і пристрасті. Уявлення про те, що жива істота — це матеріальне тіло і що із зруйнуванням тіла знищується також і свідомість, є знанням в ґун̣і пристрасті. Згідно з таким знанням, відмінність одного тіла від іншого зумовлює розвиток в них різних форм свідомості, — іншими словами, поза тілом не існує окремої душі, яка б проявляла свідомість. Тіло само є душею, й не існує окремої душі, що стоїть за тілом. Згідно з таким знанням, свідомість — це тимчасове явище. Деякі вважають іще, що не існує індивідуальних душ — лише всюдисуща, сповнена знання душа, тіло ж — це лише прояв минущого невігластва. Або — буцім поза тілом не існує ніякої окремої індивідуальної душі, ні душі верховної. Всі подібні уявлення вважають за породження ґун̣и пристрасті.
22 йат ту кр̣тсна-вад екасмін
ка̄рйе сактам ахаітукам
ататтва̄ртга-вад алпам̇ ча
тат та̄масам уда̄хр̣там
Послівний переклад
йат—те, яке; ту—але; кр̣тсна-ват—як найважливіше; екасмін— до одного різновиду; ка̄рйе—роботи; сактам—прив’язане; ахаітукам—без причини; ататтва-артга-ват—без знання реальності; алпам—дуже обмежене; ча—і; тат—те; та̄масам—у ґун̣і темряви; уда̄хр̣там—кажуть, що. Знання, що прив’язує людину до якоїсь діяльності як до найважливішої, знання дуже обмежене і яке не відображає істину, — перебуває в ґун̣і пітьми. «Знання», яким наділена пересічна людина, завжди перебуває в ґун̣і пітьми, або невігластва, тому що кожна обумовлена жива істота народжується в ґун̣і невігластва. Хто не розвиває свого знання за допомогою авторитетів або ж настанов ш́а̄стр, — його знання не виходить за межі матеріального тіла. Він не дбає про те, щоб діяти згідно з вказівками священних ш́а̄стр. Для нього Бог — це гроші, а знання зводиться до задоволення тілесних потреб. Подібне знання не має нічого спільного з Абсолютною Істиною. Воно в більшій або меншій мірі нагадує знання тварин: знання того, як спати, їсти, захищатись, злягатись. Саме таке знання змальовано тут як породження ґун̣и пітьми. Іншими словами, знання, яке стосується духовної душі поза цим тілом, називають знанням у ґун̣і благочестя; знання, що породжує численні теорії й доктрини на основі звичайної логіки й розумувань, походить з ґун̣и пристрасті; а знання, яке дбає лише про тіло, відносять до ґун̣и невігластва.
23 нійатам̇ сан̇ґа-рахітам
ара̄ґа-двешатах̣ кр̣там
апгала-препсуна̄ карма
йат тат са̄ттвікам учйате
Послівний переклад
нійатам—упорядковане; сан̇ґа-рахітам—без прихильності; ара̄ґа- двешатах̣—без любові або ненависті; кр̣там—зроблене; апгала- препсуна̄—тим, хто не бажає кармічних наслідків; карма—діяльність; йат—котре; тат—те; са̄ттвікам—у ґун̣і благочестя; учйате—називають. Упорядкована діяльність, виконувана без прив’язаності, без любові або ненависті й без прагнення плодів, — є діяльністю в ґун̣і благочестя. Якщо впорядковані фахові обов’язки, які ш́а̄стри приписують для різних класів й статусів суспільства, виконують без прихильності, без претензій на володіння чимось, і, отже, без усякої любові чи ненависті, в свідомості Кр̣шн̣и й на догоду Верховному Господеві, без прагнення насолоджуватись чи задовольняти себе, — така діяльність перебуває в ґун̣і благочестя.
24 йат ту ка̄мепсуна̄ карма
са̄хан̇ка̄рен̣а ва̄ пунах̣
кр̣ійате бахула̄йа̄сам̇
тад ра̄джасам уда̄хр̣там
Послівний переклад
йат—те, яке; ту—але; ка̄ма-ı̄псуна̄—тим, хто бажає плодів своєї роботи; карма—робота; са-ахан̇ка̄рен̣а—з его; ва̄—або; пунах̣— ще; крійате — виконується; бахула-а̄йа̄сам — з великим трудом; тат—те; ра̄джасам—у ґун̣і пристрасті; уда̄хр̣там—кажуть, що є. Але діяльність, виконувану з великими зусиллями, щоб задовольнити свої бажання, яку диктує почуття оманного его, — називають діяльністю в ґун̣і пристрасті.
25 анубандгам̇ кшайам̇ хім̇са̄м
анапекшйа ча паурушам
моха̄д а̄рабгйате карма
йат тат та̄масам учйате
Послівний переклад
анубандгам — майбутнього рабства; кшайам — руйнування; хім̇са̄м—та нещасть іншим; анапекшйа—не враховуючи наслідків; ча—також; паурушам—самовпевнене; моха̄т—ілюзією; а̄рабгйате — розпочате; карма — робота; йат — котре; тат — те; та̄масам—в ґун̣і невігластва; учйате—сказано, що є. Діяльність тих, хто перебуває в ілюзії, нехтує приписами ш́а̄стр, не турбується, що його зв’язують власні вчинки, які спричиняють насильство й завдають страждання іншим — належить до ґун̣и невігластва. Людині доводиться відповідати за свої дії перед державою або ж перед посланцями Верховного Господа, яких називають йамадӯтами. Безвідповідальна діяльність спричиняє безлад, тому що виконується всупереч приписів ш́а̄стр, ламає встановлені ними закони. Вона часто пов’язана із насильством й завдає страждань іншим живим істотам. Така безвідповідальна діяльність властива людині, яка сліпо вірить лише у власний досвід. Це і є ілюзія, і вся подібна ілюзорна діяльність походить з ґун̣и невігластва.
26 мукта-сан̇ґо ’нахам̇-ва̄дı̄
дгр̣тй-утса̄ха-саманвітах̣
сіддгй-асіддгйор нірвіка̄рах̣
карта̄ са̄ттвіка учйате
Послівний переклад
мукта-сан̇ґах̣—вільний від будь-якого матеріального спілкування; анахам-ва̄дı̄—без оманного его; дгр̣ті—з рішучістю; утса̄ха—й великим завзяттям; саманвітах̣—що має кваліфікацію; сіддгі—у досягненні; асіддгйох̣—і поразці; нірвіка̄рах̣—незмінний; карта̄— працівник; са̄ттвіках̣—у ґун̣і благочестя; учйате—сказано, що є. Того, хто, звільнившись від впливу ґун̣ матеріальної природи, відкинувши оманне его, з великою рішучістю й ентузіазмом виконує свій обов’язок, однаково стійкий за успіху й невдачі, — того вважають діячем у ґун̣і благочестя. Той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, завжди трансцендентний щодо ґун̣ матеріальної природи. Він не очікує результатів діяльності, покладеної на нього, бо перебуває вище оманного его й гордощів. Проте, він зберігає ентузіазм аж до закінчення своєї роботи. Його не турбують труднощі, і він завжди сповнений натхнення. Він байдуже ставиться до успіхів і невдач, однаково почуває себе як у горі, так і в радості. Він діє в ґун̣і благочестя.
27 ра̄ґı̄ карма-пгала-препсур
лубдго хім̇са̄тмако ’ш́учіх̣
харша-ш́ока̄нвітах̣ карта̄
ра̄джасах̣ парікı̄ртітах̣
Послівний переклад
ра̄ґı̄—дуже прив’язаний; карма-пгала—плодів праці; препсух̣—що бажає; лубдгах̣ — жадібний; хім̇са̄-а̄тмаках̣ — завжди заздрісний; аш́учіх̣—нечистий; харша-ш́ока-анвітах̣—схильний до радощів й смутку; карта̄—такий працівник; ра̄джасах̣—у ґун̣і пристрасті; парікı̄ртітах̣—проголошено. Того, хто прив’язаний до своєї роботи та її плодів, хто бажає насолоджуватись такими плодами, хто жадібний, завше заздрісний, нечистий й підвладний радості та смутку, — вважають, що він перебуває в ґун̣і пристрасті. Людина буває надто прихильною до певної діяльності або ж прагне її плодів внаслідок надмірної прив’язаності до матеріального: до родинного вогнища, дружини і дітей. Така людина не бажає духовного поступу. Вона турбується лише про те, як найзручніше розташуватись у цьому матеріальному світі. Звичайно вона дуже жадібна і вважає, що все, чого вона досягла, — її вічне надбання, якого вона ніколи не втратить. Така людина заздрить іншим і готова на все, навіть на підлість, аби тільки задовольнити свої чуття. Тому така людина нечиста, і її мало обходить, яким способом вона заробляє собі на прожиток — чесним чи нечесним. Вона почувається дуже щасливою, коли її робота завершується успіхом, і дуже страждає в разі невдачі. Така людина діє в ґун̣і пристрасті.
28 айуктах̣ пра̄кр̣тах̣ стабдгах̣
ш́ат̣го наішкр̣тіко ’ласах̣
віша̄дı̄ дı̄рґга-сӯтрı̄ ча
карта̄ та̄маса учйате
Послівний переклад
айуктах̣—той, хто не звертається до приписів священних писань; пра̄кртах̣—матеріалістичний; стабдгах̣—упертий; ш́ат̣гах̣—брехливий; наішкр̣тіках̣—що має досвід кривдити інших; аласах̣—лінивий; віша̄дı̄—похмурий; дı̄рґга-сӯтрı̄—той, що відкладає справи напотім; ча—також; карта̄—працівник; та̄масах̣—у ґун̣і невігластва; учйате—сказано, що є. А той, хто постійно діє всупереч настановам ш́а̄стр, матеріалістичний, упертий, брехливий й винахідливий у зневажанні інших, лінивий, похмурий та млявий, — той перебуває в ґун̣і невігластва. Із настанов, що їх наведено в ш́а̄страх, можна довідатись, що треба робити, а що — ні. Людей, які не звертають уваги на такі приписи, залучено до діяльності, вдаватись до якої не слід. Такі люди взагалі дуже матеріалістичні. Вони діють, покірні ґун̣ам природи, а не згідно з настановами ш́а̄стр. Люди цього типу не дуже порядні. Більшість з них — віроломні й надзвичайно винахідливі в зневазі до інших. Вони дуже ліниві; обов’язки, покладені на них, вони не виконують належним чином, а відкладають напотім. Тому в них завжди похмурий вигляд. Вони мляві, й будь-яку справу, яку можна виконати за годину, розтягують на роки. Люди, які діють подібним чином, перебувають у ґун̣і невігластва.
29 буддгер бгедам̇ дгр̣теш́ чаіва
ґун̣атас трі-відгам̇ ш́р̣н̣у
прочйама̄нам аш́ешен̣а
пр̣тгактвена дганан̃джайа
Послівний переклад
буддгех̣—інтелекту; бгедам—відмінності; дгр̣тех̣—стійкості; ча— також; ева—неодмінно; ґун̣атах̣—ґун̣ами матеріальної природи; трі-відгам—трьох різновидів; ш́р̣н̣у—вислухай-лише; прочйама̄нам—як Я описав; аш́ешен̣а—з подробицями; пр̣тгактвена—різноманітними; дганан̃джайа—завойовник багатств. Тепер, о завойовнику багатств, будь ласка, вислухай в подробицях про різні типи розуміння й рішучості згідно з трьома ґун̣ами матеріальної природи. Тепер, пояснивши знання, об’єкт пізнання й того, хто пізнає, розділивши їх згідно з трьома ґун̣ами матеріальної природи, Господь пояснює, яке місце посідають інтелект і рішучість виконавця в тих же ґун̣ах матеріальної природи.
30 правр̣ттім̇ ча нівр̣ттім̇ ча
ка̄рйа̄ка̄рйе бгайа̄бгайе
бандгам̇ мокшам̇ ча йа̄ ветті
буддгіх̣ са̄ па̄ртга са̄ттвікı̄
Послівний переклад
правр̣ттім—діючи; ча—також; нівр̣ттім—не діючи; ча—і; ка̄рйа—те, що слід робити; ака̄рйе—те, чого не слід робити; бгайа— страх; абгайе—безстрашність; бандгам—рабство; мокшам—звільнення; ча—і; йа̄—котра; ветті—знає; буддгіх̣—розуміння; са̄— та; па̄ртга—син Пр̣тги; са̄ттвікı̄—у ґун̣і благочестя. О сину Пр̣тги, розуміння того, що слід робити, а чого — не слід, чого треба боятись, а чого — не треба, що звільнює, а що, навпаки, сковує — таке розуміння належить до ґун̣и благості. Учинки, здійснювані згідно з настановами ш́а̄стр, називають правр̣тті, або діями, які слід виконувати. Діяти ж усупереч ш́а̄стр не слід. Той, хто не знає вказівок ш́а̄стр, заплутується в своїх вчинках та їхніх наслідках. Розуміння, що здатне розпізнати істину за допомогою інтелекту, належить до ґун̣и благочестя.
31 йайа̄ дгармам адгармам̇ ча
ка̄рйам̇ ча̄ка̄рйам ева ча
айатга̄ват праджа̄на̄ті
буддгіх̣ са̄ па̄ртга ра̄джасı̄
Послівний переклад
йайа̄—котрою; дгармам—принципи; адгармам—безвір’я; ча—і; ка̄рйам—що слід робити; ча—також; ака̄рйам—чого не слід робити; ева—неодмінно; ча—також; айатга̄-ват—недосконало; праджа̄на̄ті—знає; буддгіх̣—інтелект; са̄—та; па̄ртга—син Пр̣тги; ра̄джасı̄—у ґун̣і пристрасті. О сину Пр̣тги, розуміння, яке не здатне відрізнити справжню релігію від безвір’я, належну дію від забороненої — перебуває в ґун̣і пристрасті.
32 адгармам̇ дгармам іті йа̄
манйате тамаса̄вр̣та̄
сарва̄ртга̄н віпарı̄та̄м̇ш́ ча
буддгіх̣ са̄ па̄ртга та̄масı̄
Послівний переклад
адгармам—безвір’я; дгармам—релігія; іті—таким чином; йа̄— котра; манйате—думає; тамаса̄—ілюзією; а̄вр̣та̄—покрита; сарва-артга̄н—усе; віпарı̄та̄н—у неправильному напрямкові; ча—також; буддгіх̣—інтелект; са̄—та; па̄ртга—син Пр̣тги; та̄масı̄—ґун̣а невігластва. Розуміння, яке вбачає у безвір’ї віру, а в вірі — безвір’я, розуміння, що перебуває під чарами ілюзії й пітьми і яке завжди скероване в хибному напрямкові, Партго, — таке розуміння перебуває в ґун̣і невігластва. Інтелект в ґун̣і невігластва завжди діє в неправильному напрямкові. Він сприймає ту релігію, яка насправді нею не є, і заперечує істинну релігію. Люди в ґун̣і невігластва вважають велику душу звичайною людиною, а звичайну людину — за велику душу. Вони визнають істину за брехню, а брехню — за істину. У всіх своїх діях вони обирають хибний шлях, отже, інтелект їхній перебуває в ґун̣і невігластва.
33 дгр̣тйа̄ йайа̄ дга̄райате
манах̣-пра̄н̣ендрійа-крійа̄х̣
йоґена̄вйабгіча̄рін̣йа̄
дгр̣тіх̣ са̄ па̄ртга са̄ттвікı̄
Послівний переклад
дгр̣тйа̄—рішучість; йайа̄—котрою; дга̄райате—людина підтримує; манах̣—розуму; пра̄н̣а—життя; індрійа—чуття; крійа̄х̣—діяльність; йоґена—практикою йоґи; авйабгіча̄рін̣йа̄—без жодної перерви; дгр̣тіх̣—рішучість; са̄—та; па̄ртга—син Пр̣тги; са̄ттвікı̄—у ґун̣і благочестя. О сину Пр̣тги, непохитна рішучість, котру неухильно підтримує практика йоґи, і яка таким чином контролює діяльність розуму, життєвої сили і чуттів, — є рішучістю в ґун̣і благочестя. Йоґа — це шлях до пізнання Наддуші. Той, хто рішуче й неухильно зосереджується на Парама̄тмі, скеровуючи свій розум, життя й чуттєву діяльність на Всевишнього, — той діє в свідомості Кр̣шн̣и. Така рішучість перебуває в ґун̣і благочестя. Дуже важливим є тут слово авйабгіча̄рін̣йа̄, яке вказує, що людина, яка перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, ніколи не відволікається на якусь іншу діяльність.
34 йайа̄ ту дгарма-ка̄ма̄ртга̄н
дгр̣тйа̄ дга̄райате ’рджуна
прасан̇ґена пгала̄ка̄н̇кшı̄
дгр̣тіх̣ са̄ па̄ртга ра̄джасı̄
Послівний переклад
йайа̄—котрою; ту— але; дгарма—релігійність; ка̄ма—чуттєве задоволення; артга̄н—й економічний розвиток; дгр̣тйа̄—рішучістю; дга̄райате—людина підтримує; арджуна—о Арджуно; прасан̇ґена—внаслідок прив’язаності; пгала-а̄ка̄н̇кшı̄—бажаючи кармічних наслідків; дгр̣тіх̣—рішучість; са̄—та; па̄ртга—син Пр̣тги; ра̄джасı̄—у ґун̣і пристрасті. Але рішучість, з якою людина прагне плодів релігії, економічного проґресу й чуттєвих насолод, — така рішучість походить з пристрасті, о Арджуно. Будь-яка людина, що прагне плодів релігійної й економічної діяльності, єдине бажання якої — чуттєві насолоди й чиї розум, чуття й саме життя зосереджені на цьому, — така людина перебуває в ґун̣і пристрасті.
35 йайа̄ свапнам̇ бгайам̇ ш́окам̇
віша̄дам̇ мадам ева ча
на вімун̃чаті дурмедга̄
дгр̣тіх̣ са̄ па̄ртга та̄масı̄
Послівний переклад
йайа̄ — котрою; свапнам — сонливість; бгайам — страх; ш́окам — журбу; віша̄дам—понурість; мадам—ілюзію; ева—неодмінно; ча— також; на—ніколи; вімун̃чаті—людина відкидає; дурмедга̄—нерозумна; дгр̣тіх̣—рішучість; са̄—та; па̄ртга—син Пр̣тги; та̄масı̄—у ґун̣і невігластва. А та рішучість, яку живлять марення, страхи, лементування, похмурість й ілюзія, о сину Пр̣тги, — така безтямна рішучість належить до ґун̣и пітьми. Із цього не слід робити висновку, що людина в ґун̣і благочестя не мріє вві сні чи наяву. Тут мається на увазі надмірна сонливість. Мріють і бачать сни всі люди, незалежно від того, в якій ґун̣і вони перебувають; сновидіння — природна річ. Але той, хто не може відмовитись од надмірного сну, кого роздуває пиха, коли він тішиться матеріальними об’єктами, хто постійно марить пануванням над матеріальним світом, чиє життя, розум й чуття зосереджені на цьому, — той черпає свою рішучість у ґун̣і невігластва.
36 сукгам̇ тв іда̄нı̄м̇ трі-відгам̇
ш́р̣н̣у ме бгаратаршабга
абгйа̄са̄д рамате йатра
дух̣кга̄нтам̇ ча ніґаччгаті
Послівний переклад
сукгам—щастя; ту—але; іда̄нı̄м—тепер; трі-відгам—трьох різновидів; ш́р̣н̣у—почуй; ме—від Мене; бгарата-р̣шабга—о кращий з-поміж Бга̄рат; абгйа̄са̄т—практикою; рамате—людина насолоджується; йатра—де; дух̣кга—нещастя; антам—кінець; ча—також; ніґаччгаті—здобуває. О кращий з-поміж Бга̄рат, тепер, будь-ласка, послухай, що Я скажу тобі про три різновиди щастя, яким насолоджується обумовлена душа і завдяки якому вона інколи досягає свободи від усіх страждань. Обумовлена душа знову й знову намагається насолоджуватись матеріальним щастям, тобто «пережовувати вже пережоване». Але інколи, у розпалі свого чуттєвого задоволення, вона, завдяки спілкуванню з великою душею, звільнюється від матеріальних кайданів. Іншими словами, обумовлена душа завжди залучена до якихось чуттєвих задоволень. Коли ж, завдяки спрятливому спілкуванню вона зрозуміє, що все це — одне й те ж саме, повторюване знову й знову, й коли вона повертається до своєї первинної свідомості Кр̣шн̣и, — вона, інколи, звільнюється від постійно повторюваного так званого «щастя».
37 йат тад аґре вішам іва
парін̣а̄ме ’мр̣топамам
тат сукгам̇ са̄ттвікам̇ проктам
а̄тма-буддгі-праса̄да-джам
Послівний переклад
йат—котре; тат—те; аґре—спочатку; вішам іва—як отрута; парін̣а̄ме—наприкінці; амр̣та—нектару; упамам—подібно до; тат— те; сукгам—щастя; са̄ттвікам—в ґун̣і благочестя; проктам—сказано; а̄тма—у своєму «я»; буддгі—інтелекту; праса̄да-джам—породжене із задоволення. Те, що спочатку нагадує отруту, а наприкінці — нектар, те, що будить людину до самоусвідомлення — є щастям у ґун̣і благочестя. Прагнучи самоусвідомлення, людина повинна дотримуватись численних правил і приписів, щоб опанувати свої чуття й розум, скеровуючи їх на душу. Всі такі процедури дуже складні й гіркі, мов отрута, але якщо людина неухильно дотримується приписів й сягає трансцендентного стану, вона починає смакувати справжній нектар й насолоджуватися духовним життям.
38 вішайендрійа-сам̇йоґа̄д
йат тад аґре ’мр̣топамам
парін̣а̄ме вішам іва
тат сукгам̇ ра̄джасам̇ смр̣там
Послівний переклад
вішайа—об’єктів чуттів; індрійа—і чуттів; сам̇йоґа̄т—із сполучення; йат—котре; тат—те; аґре—спочатку; амр̣та-упамам—як нектар; парін̣а̄ме—наприкінці; вішам іва—немов отрута; тат— те; сукгам—щастя; ра̄джасам—в ґун̣і пристрасті; смр̣там—розцінюють. Щастя, що виникає із зіткнення органів чуття з їхніми об’єктами, яке спочатку як нектар, а наприкінці — мов отрута, таке щастя походить із пристрасті. Юнак зустрічає дівчину, і почуття змушують його дивитись на неї, торкатись її й вступати з нею в інтимні стосунки. Спочатку це може приносити велике чуттєве задоволення, однак, з часом такі стосунки стають подібними отруті. Молоді люди відчужуються або ж розлучаються. Все це супроводжує лемент, скорбота тощо. Таке щастя завжди перебуває в ґун̣і пристрасті. Щастя, досягнуте на основі взаємодії чуттів з об’єктами чуттів, завжди приносить страждання, і його треба всіляко уникати.
39 йад аґре ча̄нубандге ча
сукгам̇ моханам а̄тманах̣
нідра̄ласйа-прама̄доттгам̇
тат та̄масам уда̄хр̣там
Послівний переклад
йат—те, котре; аґре—спочатку; ча—також; анубандге—наприкінці; ча—також; сукгам—щастя; моханам—ілюзорне; а̄тманах̣— свого «я»; нідра̄—сон; а̄ласйа—лінощі; прама̄да—й ілюзія; уттгам—утворене з; тат—те; та̄масам—у ґун̣і невігластва; уда̄хр̣там—вважають. Щастя, яке походить із сонливості, лінощів й ілюзії, оманливе від початку й до кінця, сліпе до самоусвідомлення, — таке щастя породжує ґун̣а невігластва. Той, хто втішається сном та байдикуванням, безумовно, перебуває в ґун̣і тьми невігластва, він не розуміє, що треба робити, а чого — не треба. Людину в ґун̣і невігластва охоплює ілюзія і тому вона не здатна віднайти реальності. Для неї не існує щастя ні спочатку, ні наприкінці. Людина в ґун̣і пристрасті може зазнати певного ефемерного щастя спочатку і страждань під кінець, той же, хто перебуває в ґун̣і невігластва, нещасний постійно, від початку й до кінця.
40 на тад асті пр̣тгівйа̄м̇ ва̄
діві девешу ва̄ пунах̣
саттва̄ пракр̣ті-джаір муктам̇
йад ебгіх̣ сйа̄т трібгір ґун̣аіх̣
Послівний переклад
на—не; тат—те; асті—існує; пр̣тгівйа̄м—на Землі; ва̄—або; діві—на вищий планетній системі; девешу—серед напівбогів; ва̄— або; пунах̣—знову; саттвам—створіння; пракр̣ті-джаіх̣—що народжує матеріальна природа; муктам—звільненого; йат—те; ебгіх̣—від впливу цих; сйа̄т̣—є; трібгіх̣—трьох; ґун̣аіх̣—ґун̣ матеріальної природи. Немає жодної істоти ні на цій планеті, ні серед напівбогів на вищих планетних системах, котра була б вільною від впливу цих ґун̣ів, породжень матеріальної природи. Тут Господь робить підсумок загального впливу трьох ґун̣ матеріальної природи на всесвіт.
41 бра̄хман̣а-кшатрійа-віш́а̄м̇
ш́ӯдра̄н̣а̄м̇ ча парантапа
карта̄н̣і правібгакта̄ні
свабга̄ва-прабгаваір ґун̣аіх̣
Послівний переклад
бра̄хман̣а—бра̄хман̣; кшатрійа—кшатрій; віш́а̄м—і ваіш́; ш́ӯдра̄н̣а̄м—ш́ӯдр; ча—і; парантапа—підкорювач ворогів; карма̄н̣і—діяльність; правібгакта̄ні—поділені; свабга̄ва—за їх власною природою; прабгаваіх̣—народженими; ґун̣аіх̣—ґун̣ами матеріальної природи. Бра̄хман̣и, кшатрійі, ваіш́йі й ш́ӯдри відрізняються якостями, які породжує їхня власна природа згідно з матеріальними ґун̣ами, о переможцю ворогів.
42 ш́амо дамас тапах̣ ш́аучам̇
кша̄нтір а̄рджавам ева ча
джн̃а̄нам̇ віджн̃а̄нам а̄стікйам̇
брахма-карма свабга̄ва-джам
Послівний переклад
ш́амах̣ — спокій; дамах̣ — самовладання; тапах̣ — аскетизм; ш́аучам—чистота; кша̄нтіх̣—терпимість; а̄рджавам—чесність; ева— неодмінно; ча—і; джн̃а̄нам—знання; віджн̃а̄нам—мудрість; а̄стікйам—релігійність; брахма—бра̄хман̣и; карма—обов’язок; свабга̄ва-джам—що породжує його власна природа. Спокій, самовладання, аскетизм, чистота, толерантність, чесність, знання, мудрість й релігійність — ось природні якості, що притаманні бра̄хман̣ам.
43 ш́аурйам̇ теджо дгр̣тір да̄кшйам̇
йуддге ча̄рй апала̄йанам
да̄нам ı̄ш́вара-бга̄ваш́ ча
кша̄трам̇ карма свабга̄ва-джам
Послівний переклад
ш́аурйам — героїзм; теджах̣ — сила; дгр̣тіх̣ — рішучість; да̄кшйам—винахідливість; йуддге—у битві; ча—і; апі—також; апала̄йанам—нездатність відступати; да̄нам—великодушність; ı̄ш́вара— уміння вести за собою; бга̄вах̣—природа; ча—і; кша̄трам—кшатрійі; карма—обов’язок; свабга̄ва-джам—що породжує його власна природа. Героїзм, сила, рішучість, винахідливість, відвага в бою, великодушність, вміння керувати — ось якості, що властиві кшатрійам.
44 кр̣ші-ґо-ракшйа-ва̄н̣іджйам̇
ваіш́йа-карма свабга̄ва-джам
парічарйа̄тмакам̇ карма
ш́ӯдрасйа̄пі свабга̄ва-джам
Послівний переклад
кр̣ші — землеробство; ґо — корів; ракшйа — захист; ва̄н̣іджйам — торгівля; ваіш́йа—ваіш́йі; карма—обов’язок; свабга̄ва-джам—що породжує його власна природа; парічарйа̄—служіння; а̄тмакам— складене з; карма—обов’язок; ш́ӯдрасйа—ш́ӯдри; апі—також; свабга̄ва-джам—що породжує його власна природа. Землеробство, захист корів і торгівля є роботою, що властива ваіш́йам. Фізична праця й служіння іншим — призначення ш́ӯдр.
45 све све карман̣й абгіратах̣
сам̇сіддгім̇ лабгате нарах̣
сва-карма-ніратах̣ сіддгім̇
йатга̄ віндаті тач чгр̣н̣у
Послівний переклад
све све—кожному своє; карман̣і—робота; абгіратах̣—дотримуючись; сам̇сіддгім—досконалість; лабгате—досягає; нарах̣—людина; сва-карма—виконуючи свій обов’язок; ніратах̣—зайнятий; сіддгім — досконалість; йатга̄ — як; віндаті — досягає; тат —те; ш́р̣н̣у—слухай. Виконуючи обов’язки, що відповідають її якостям, кожна людина може досягти досконалості. Тепер же почуй від Мене, яким чином це можна зробити.
46 йатах̣ правр̣ттір бгӯта̄на̄м̇
йена сарвам ідам̇ татам
сва-карман̣а̄ там абгйарчйа
сіддгім̇ віндаті ма̄навах̣
Послівний переклад
йатах̣—від кого; правр̣ттіх̣—виникнення; бгӯта̄на̄м—усіх живих істот; йена—ким; сарвам—усе; ідам—це; татам—просякнуте; сва- карман̣а̄—своїми обов’язками; там—йому; абгйарчйа—поклоняючись; сіддгім—досконалості; віндаті—досягає; ма̄навах̣—людина. Поклоняючись всюдисущому Господеві, з якого походять усі живі істоти, людина може досягти досконалості, виконуючи свої обов’язки. Як указано в п’ятнадцятій главі, всі живі істоти є невід’ємними частками Верховного Господа. Таким чином, Господь є початок усіх живих істот. Підтвердження цього знаходимо в Веда̄нта-сӯтрі — джанма̄дй асйа йатах̣. Верховний Господь — це джерело життя кожної живої істоти. В сьомій главі Бгаґавад-ґı̄ти сказано, що Верховний Господь за допомогою своїх енерґій, внутрішньої і зовнішньої, проникає усюди. Тому слід поклонятись Верховному Господеві як володарю різноманітних енерґій; ваішн̣ави звичайно поклоняються Верховному Господеві за допомогою Його внутрішньої енерґії. Його зовнішня енерґія являє собою спотворене відображення внутрішньої. Зовнішня енерґія — це тло, Верховний же Господь у вигляді Своєї повновладної частки, Наддуші, присутній скрізь. Він — Наддуша всіх напівбогів, усіх людських істот, усіх тварин. Він — скрізь. Тому слід зрозуміти, що жива істота є невід’ємною часткою Верховного Господа, обов’язок якої полягає в служінні Верховному Господеві. Кожна людина повинна сповнитись свідомості Кр̣шн̣и і присвятити себе відданому служінню Господеві, — так радить даний вірш.
Кожен повинен зрозуміти, що саме Хр̣шı̄кеш́а, володар чуттів, надає всім можливості виконувати певну роботу і, отже, всі плоди роботи треба присвячувати Верховному Богові-Особі, Ш́рı̄ Кр̣шн̣і. Відданому, який завжди пам’ятає про це, цілковито усвідомлюючи Кр̣шн̣у, з Господньої ласки відкривається все. В цьому полягає досконалість життя. Господь каже в Бгаґавад-ґı̄ті (12.17) теша̄м ахам̇ самуддгарта̄. Верховний Господь Сам дбає про звільнення такого відданого, і в цьому — вища досконалість життя. Яку б роботу людина не виконувала, якщо вона служить Верховному Господеві, — вона досягає найвищої досконалості.
47 ш́рейа̄н сва-дгармо віґун̣ах̣
пара-дгарма̄т св-анушт̣гіта̄т
свабга̄ва-нійатам̇ карма
курван на̄пноті кілбішам
Послівний переклад
ш́рейа̄н—краще; сва-дгармах̣—своє діло; віґун̣ах̣—недосконало виконаний; пара-дгарма̄т—ніж діло іншого; су-анушт̣гіта̄т—досконало зроблений; свабга̄ва-нійатам—визначене згідно із своєю природою; карма—робота; курван—виконуючи; на—ніколи; а̄пноті—досягає; кілбішам—гріховний наслідок. Краще працювати за своїм природним фахом, ніж досконало робити не своє діло. Виконуючи обов’язки, визначені кожному згідно з його природою, жива істота ніколи не накликає на себе зворотніх гріховних наслідків. Бгаґавад-ґı̄та̄ рекомендує людині дотримуватись визначених їй обов’язків. Як вже було з’ясовано в попередніх віршах, обов’язки бра̄хман̣, кшатрій, ваіш́й та ш́ӯдр визначають ґун̣и природи, під впливом яких вони перебувають. Не варто намагатись виконувати обов’язки інших. Той, кого природно приваблює робота ш́ӯдри, навіть якщо він народився в сім’ї бра̄хман̣, не повинен удавати із себе бра̄хман̣у. Треба виконувати ту діяльність, яка відповідає природі виконавця. Жодна робота не є ганебною, якщо її виконувати як служіння Верховному Господеві. Фахові обов’язки бра̄хман̣и, безумовно, належать до ґун̣и благочестя, але якщо людина не перебуває в ґун̣і благочестя, їй не треба наслідувати діяльності бра̄хман̣. Кшатрійі, або ті, що складають еліту правителів, мають чимало відразливих обов’язків: вони мусять вдаватись до сили, щоб знищити своїх ворогів, а інколи дипломатичні міркування змушують їх брехати. Таке насильство й дволичність супроводжують політичну діяльність, і все ж таки кшатрійі не повинні відмовлятись од свого природного фаху й перейматися обов’язками бра̄хман̣.
One should act to satisfy the Supreme Lord. For example, Arjuna was a kṣatriya. He was hesitating to fight the other party. But if such fighting is performed for the sake of Kṛṣṇa, the Supreme Personality of Godhead, there need be no fear of degradation. In the business field also, sometimes a merchant has to tell so many lies to make a profit. If he does not do so, there can be no profit. Sometimes a merchant says, “Oh, my dear customer, for you I am making no profit,” but one should know that without profit the merchant cannot exist. Therefore it should be taken as a simple lie if a merchant says that he is not making a profit. But the merchant should not think that because he is engaged in an occupation in which the telling of lies is compulsory, he should give up his profession and pursue the profession of a brāhmaṇa. That is not recommended. Whether one is a kṣatriya, a vaiśya, or a śūdra doesn’t matter, if he serves, by his work, the Supreme Personality of Godhead. Even brāhmaṇas, who perform different types of sacrifice, sometimes must kill animals because sometimes animals are sacrificed in such ceremonies. Similarly, if a kṣatriya engaged in his own occupation kills an enemy, there is no sin incurred. In the Third Chapter these matters have been clearly and elaborately explained; every man should work for the purpose of Yajña, or for Viṣṇu, the Supreme Personality of Godhead. Anything done for personal sense gratification is a cause of bondage. The conclusion is that everyone should be engaged according to the particular mode of nature he has acquired, and he should decide to work only to serve the supreme cause of the Supreme Lord.
48 саха-джам̇ карма каунтейа
са-дошам апі на тйаджет
сарва̄рамбга̄ хі дошен̣а
дгӯмена̄ґнір іва̄вр̣та̄х̣
Послівний переклад
саха-джам — народжене одночасно; карма — робота; каунтейа — син Кунтı̄; са-дошам—з недоліками; апі—хоча; на—ніколи; тйаджет — слід відмовитись; сарва-а̄рамбга̄х̣ — будь-яка ризикована справа; хі—неодмінно; дошена—недоліками; дгӯмена—димом; аґніх̣—вогонь; іва—як; а̄вр̣та̄х̣—покритий. Як дим покриває вогонь, так і промахи супроводжують усяке зусилля. Отже, людині не слід відмовлятись від діяльності, яку зумовлює її природа, о син Кунтı̄, навіть якщо ця діяльність і сповнена вад. В обумовленому житті будь-яку діяльність опоганюють ґун̣и матеріальної природи. Навіть бра̄хман̣а мусить здійснювати жертвопринесення, що пов’язані з убивством тварин. Так само і кшатрійа, яким би праведним він не був, повинен битися з ворогами. Це неминуче для нього. Так само, навіть благочестивий комерсант змушений інколи приховувати свої прибутки або, щоб не вийти з бізнесу, час від часу вдаватись до операцій на чорному ринкові. Все це необхідне й неминуче. Так само й ш́ӯдра, що служить поганому господареві, повинен виконувати його накази, навіть якщо цього не варто робити. Незважаючи на такі недоліки, людина повинна неустанно виконувати визначені для неї обов’язки, тому що їх зумовлює її власна природа.
Тут наведено чудовий приклад. Хоча вогонь чистий, він оточений димом. Отже, дим не робить вогонь нечистим. Навіть покритий димом, вогонь залишається найчистішим з усіх елементів. Якщо хтось спробує відмовитись від діяльності кшатрійі і взяти на себе обов’язки бра̄хман̣и, то йому не слід гадати, що в діяльності бра̄хман̣и геть відсутні неприємні обов’язки. Доводиться зробити висновок, що в матеріальному світі ніхто не може повністю звільнитись від скверни матеріальної природи. В зв’язку з цим приклад вогню й диму є дуже вдалим. Взимку, коли людина з певною метою виймає з вогню камінь, то дим, бува, подразнює очі й інші члени, однак, без вогню не обійтись. Аналогічно, не слід відмовлятись від притаманних людині обов’язків через якісь неприємності, які завдають турбот. Навпаки, треба з усією рішучістю служити Верховному Господеві, виконуючи свої фахові обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и. В цьому полягає ознака досконалості. Якщо певна професійна діяльність виконується во ім’я вдоволення Верховного Господа, всі вади, що властиві цій діяльності, усуваються. Коли плоди праці буде очищено через віддане служіння, людина досягне досконалості й побачить в собі свою сутність, а це і є самоусвідомленням.
49 асакта-буддгіх̣ сарватра
джіта̄тма̄ віґата-спр̣хах̣
наішкармйа-сіддгім̇ парама̄м̇
саннйа̄сена̄дгіґаччгаті
Послівний переклад
асакта-буддгіх̣—з неприв’язаним інтелектом; сарватра—скрізь; джіта-а̄тма̄—опановуючи розум; віґата-спр̣хах̣—без матеріальних бажань; наішкармйа-сіддгім—досконалості у відсутності наслідків; парама̄м—верховної; саннйа̄сена—життям у відреченні; адгіґаччгаті—досягає. Той, хто володіє собою й ні до чого не прив’язаний, і кого не цікавлять матеріальні насолоди, може через відречення досягти найвищого досконалого ступеня свободи від наслідків діяльності. Істинне відречення полягає в тому, що людина постійно відчуває себе невід’ємною часткою Верховного Господа, отже, розуміє, що не має права насолоджуватись плодами своєї праці. А що вона є невід’ємною часткою Верховного Господа, то плодами її праці повинен насолоджуватись Верховний Господь. Це і є свідомість Кр̣шн̣и. Людина, яка діє в свідомості Кр̣шн̣и — істинний саннйа̄сı̄, що живе у відреченні. Спрямовуючи розум до Кр̣шн̣и, людина стає задоволеною, бо діє во ім’я Верховного Господа. Вона втрачає схильність до чогось матеріального, і вже не розуміє, як можна шукати якогось іншого задоволення поза трансцендентним щастям, яке походить із служіння Господеві. Вважають, що саннйа̄сı̄ вільний від наслідків своїх минулих дій, але людина, яка перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, природним чином досягає такого стану досконалості, навіть без формального посвячення в саннйа̄су. Такий стан усвідомлення називають йоґа̄рӯдгою, або досконалим ступенем йоґи. Як сказано в третій главі: йас тв а̄тма-ратір ева сйа̄т — «той, хто черпає задоволення в собі, не боїться наслідків своїх дій».
50 сіддгім̇ пра̄пто йатга̄ брахма
татга̄пноті нібодга ме
сама̄сенаіва каунтейа
нішт̣га̄ джн̃а̄насйа йа̄ пара̄
Послівний переклад
сіддгім—досконалість; пра̄птах̣—той, хто; йатга̄—як; брахма— Всевишній; татга̄—так; а̄пноті—досягає; нібодга—спробуй зрозуміти; ме—від Мене; сама̄сена—сумарно; ева—неодмінно; каунтейа—син Кунтı̄; нішт̣га̄—стадія; джн̃а̄насйа—знання; йа̄—котра; пара̄—трансцендентна. Тепер же, сину Кунтı̄, Я розкажу тобі, як, досягши такої досконалості, людина зможе піднятись до вищого ступеня, Брахмана, ступеня довершеного знання. Господь розповідає Арджуні, яким чином можна досягти вищого ступеня досконалості, просто виконуючи свої визначені обов’язки во ім’я Верховного Бога-Особи. Вищого духовного стану, або Брахмана, можна досягти, просто відмовившись од плодів своєї праці заради вдоволення Верховного Господа. Це і є шлях самоусвідомлення. Істинна досконалість знання полягає в досягненні чистої свідомості Кр̣шн̣и. Про це йтиме мова в дальших віршах.
TEXTS 51-53
буддгйа̄ віш́уддгайа̄ йукто
дгр̣тйа̄тма̄нам̇ нійамйа ча
ш́абда̄дı̄н вішайа̄м̇с тйактва̄
ра̄ґа-двешау вйудасйа ча
вівікта-севı̄ лаґгв-а̄ш́ı̄
йата-ва̄к-ка̄йа-ма̄насах̣
дгйа̄на-йоґа-паро нітйам̇
ваіра̄ґйам̇ самупа̄ш́рітах̣
ахан̇ка̄рам̇ балам̇ дарпам̇
ка̄мам̇ кродгам̇ паріґрахам
вімучйа нірмамах̣ ш́а̄нто
брахма-бгӯйа̄йа калпате
Послівний переклад
буддгйа̄—інтелектом; віш́уддгайа̄—повністю очищеною; йуктах̣—зайнятий; дгр̣тйа̄—рішучістю; а̄тма̄нам—«я»; нійатйа—впорядковуючи; ча — також; ш́абда-а̄дı̄н — таких, як звук; вішайа̄н— об’єктів чуттів; тйактва̄ — відмовляючись; ра̄ґа — прив’язаність; двешау—і ненависть; вйудасйа—відклавши; ча—також; вівіктасевı̄—жити у відлюдному місці; лаґгу-а̄ш́ı̄—їсти невелику кількість; йата — опановуючи; ва̄к — мову; ка̄йа — тіло; ма̄насах̣ — і розум; дгйа̄на-йоґа-парах̣—завжди занурений у транс; нітйам—двадцять чотири години на добу; ваіра̄ґйам—відчуженості; самупа̄ш́рітах̣— знайшовши притулок; ахан̇ка̄рам—оманного его; балам—оманної міці; дарпам—оманної гордості; ка̄мам—хтивості; кродгам—гніву; паріґрахам—і прийняття матеріальних речей; вімучйа—бувши позбавленим; нірмамах̣—без почуття власності; ш́а̄нтах̣—мирний; брахма-бгӯйа̄йа—для самоусвідомлення;калпате—кваліфікований. Той, хто очистивсь за допомогою інтелекту і рішуче контролює свій розум, відмовившись од об’єктів почуттєвої втіхи, хто, звільнившись від прихильності й ненависті, живе самотньо, мало їсть, опанував своє тіло, розум і мову, хто завжди перебуває в стані духовного екстазу, відречений, вільний від оманного его, оманливої сили й гордощів, хтивості, гніву й оманних власницьких почуттів, хто не приймає нічого матеріального й завжди вмиротворений, — той, безумовно, досяг рівня самоусвідомлення. Людина, яка очистилась за допомогою знання, перебуває в ґун̣і благочестя, вона володіє своїм розумом і завжди відчуває духовний екстаз. Її не приваблюють об’єкти почуттєвої втіхи, і в своїй діяльності вона вільна від прихильності й ненависті. Так, зречена людина звичайно бажає жити самотньо, їсть вона рівно стільки, скільки необхідно, й керує діяльністю свого розуму й тіла. У неї відсутнє оманне его, бо вона не ототожнює себе з тілом. Не хоче вона також, вдаючись до якихось матеріальних заходів, зробити своє тіло дебелим та дужим. А що в неї відсутні матеріалістичні погляди на життя, то їй не знайома оманлива пиха. Вона задоволена всім, що з Господньої ласки випадає на її долю, її не дратує відсутність чуттєвих утіх і вона не прагне нічого, що приносить чуттєве задоволення. Таким чином, повністю звільнившись від оманного его, вона втрачає прихильність до всього матеріального. Це є стадія осягнення себе як Брахмана, і її називають стадією брахма-бгӯти. Людина, яка звільнилась від матеріалістичних поглядів на життя, стає вмиротвореною й непідвладною тривогам. Це описано в Бгаґавад-ґı̄ті (2.70):
а̄пӯрйама̄н̣ам ачала-пратішт̣гам̇
самудрам а̄пах̣ правіш́анті йадват
тадват ка̄ма̄ йам̇ правіш́анті сарве
са ш́а̄нтім а̄пноті на ка̄ма-ка̄мı̄
«Умиротворення може досягти лише той, кого не турбує безперервний потік бажань, що подібні річкам, які впадають у вічно наповнюваний, але завжди спокійний океан. Але немає миру тому, хто прагне задовольнити свої бажання».
54 брахма-бгӯтах̣ прасанна̄тма̄
на ш́очаті на ка̄н̇кшаті
самах̣ сарвешу бгӯтешу
мад-бгактім̇ лабгате пара̄м
Послівний переклад
брахма-бгӯтах̣—бувши єдиним з Абсолютом; прасанна-а̄тма̄— сповнений радості; на—ніколи; ш́очаті—сумує; на—ніколи; ка̄н̇кшаті—бажає; самах̣—однаковий; сарвешу—до всіх; бгӯтешу— живих істот; мат-бгактім—віддане служіння Мені; лабгате—здобуває; пара̄м—трансцендентної. Людина, яка підіймається до цього трансцендентного рівня, негайно осягає Верховного Брахмана. Вона ніколи не сумує й над нею не владні матеріальні бажання. Вона однаково ставиться до всіх живих істот. Це і є початком чистого відданого служіння Мені. Вища мета імперсоналістів полягає в тому, щоб досягти ступеня брахма-бгӯти, тобто злитись з Абсолютом. Однак, з погляду персоналіста, правдивого відданого Кр̣шн̣и, людина повинна піднятись ще вище й стати на шлях чистого відданого служіння. Це означає, що той, хто присвячує себе чистому відданому служінню Господеві, вже перебуває на стадії звільнення, брахма- бгӯти, або єдності з Абсолютом. Не реалізувавши свою якісну єдність із Всевишнім, з Абсолютом, неможливо служити Йому. З абсолютного погляду нема різниці між тим, хто служить, й тим, кому служать, і все ж таки у вищому духовному розумінні така різниця є.
В межах матеріалістичного погляду на життя діяльність задля чуттєвого задоволення неодмінно викликає страждання, але в абсолютному світі для тих, хто віддано служить Кр̣шн̣і, страждань немає. У відданого в свідомості Кр̣шн̣и нема підстав для журби і жаги. Господь є довершене ціле, і жива істота, яка служить Богові в свідомості Кр̣шн̣и, також стає довершеною сама у собі. Вона нагадує річку, яку очищено від бруду. Всі думки чистого відданого Господа звернені до Кр̣шн̣и, і цілком природно, що такий відданий завжди щасливий. Він не сумує, втрачаючи, і не прагне придбати щось матеріальне, бо його життя заповнює служіння Господеві. У нього немає прагнень до світських насолод, бо він знає, що кожна жива істота — лише невід’ємна фраґментарна частка Верховного Господа і Його вічна слуга. Він не вважає, що в матеріальному світі хтось вищий, а хтось — нижчий; поняття вищого й нижчого нетривкі, а відданого Господа не цікавить виникнення й зникнення минущого. Для нього золото й камінь — рівноцінні. Це і є стадія брахма-бгӯти, якої чистий відданий досягає дуже легко. На такій стадії існування сама думка про злиття з Верховним Брахманом і знищення власної індивідуальності стає неприйнятною, ідея досягнення раю — фантасмагорією, а чуття нагадують зламані отруйні зуби гадюки. Як нема потреби боятись гадюки із зламаними зубами, так й не треба боятись приборканих чуттів. Для людей, що заражені матеріалізмом, світ сповнений страждань, але для відданих Кр̣шн̣и весь світ незугірш од Ваікун̣т̣ги, тобто духовного неба. Найвидатніша особистість у матеріальному всесвіті — не більша за мурашку для відданого Господа. Такого ступеня досконалості можна досягти милістю Господа Чаітанйі, який у цю епоху звіщав чисте віддане служіння.
55 бгактйа̄ ма̄м абгіджа̄на̄ті
йа̄ва̄н йаш́ ча̄смі таттватах̣
тато ма̄м̇ таттвато джн̃а̄тва̄
віш́ате тад-анантарам
Послівний переклад
бгактйа̄—чистим відданим служінням; ма̄м—Мені; абгіджа̄на̄ті— можна пізнати; йа̄ва̄н—стільки, скільки; йах̣ ча асмі— яким Я є; таттватах̣—поправді; татах̣—потім; ма̄м—Мене; таттватах̣—поправді; джн̃а̄тва̄—знаючи; віш́ате—він входить; тат- анантарам—після. Людина може пізнати Мене, Верховного Бога-Особу, яким Я є, лише за допомогою відданого служіння. І коли, завдяки любові й відданості, людина цілком усвідомить Мене, вона може вступити в царство Бога. Верховний Бог-Особа Кр̣шн̣а та Його повновладні експансії недоступні для любителів розумувань та для невіруючих. Той, хто бажає пізнати Верховного Бога-Особу, повинен виконувати чисте віддане служіння Господу під керівництвом Його чистого бгакти. Інакше справжнє знання про Верховного Бога- Особу ніколи не відкриється Йому. В сьомій главі Бгаґавад-ґı̄ти (7.25) сказано: на̄хам̇ прака̄ш́ах̣ сарвасйа — Він відкриває Себе не кожному. Бога не можна осягнути за допомогою обширних наукових знань або роздумувань. Лише той, хто серйозно присвячує себе відданому служінню свідомості Кр̣шн̣и, може зрозуміти, хто є Кр̣шн̣а. Наукові ступені тут не допоможуть.
Той, хто осяг глибини знання про Кр̣шн̣у, отримує доступ в духовне царство, до обителі Кр̣шн̣и. Злиття з Брахманом не означає втрати індивідуальності. Віддане служіння присутнє там, а що є наявним віддане служіння, то є і Бог, і відданий, й саме віддане служіння. Таке знання — неуникне: воно не зникає і після звільнення. Звільнення означає відхід од матеріалістичного уявлення про життя. В духовному житті існують ті ж відмінності й ті ж індивідуальності, але все це в чистій свідомості Кр̣шн̣и. Не слід дотримуватись помилкової думки, що слово віш́ате, «входить в Мене», підтверджує теорію монізму, згідно з якою жива істота стає однорідною з безособистісним Брахманом. Це не так. Віш́ате означає, що індивід може, зберігаючи свою індивідуальність, вступити до обителі Верховного Господа, щоб спілкуватися з Ним і служити Йому. Зелена пташка, наприклад, сідає на зелене дерево не для того, щоб злитись із ним, а на те, щоб куштувати його плоди. Імперсоналісти люблять наводити такий приклад — річка впадає в океан і зливається з ним. Це може бути джерелом щастя для імперсоналіста. Однак персоналіст, уподібнюючись мешканцям океану, зберігає свою індивідуальність. Опускаючись в океанські глибини, можна виявити велику кількість живих істот. Поверхового знайомства з океаном замало, треба отримати вичерпне знання про мешканців його глибин.
Завдяки чистому відданому служінню Господеві, відданий може пізнавати трансцендентні якості Всевишнього, якими вони є. Як сказано в одинадцятій главі, збагнути Господа можна лише через віддане служіння Йому. Підтвердження цього знаходимо й тут. Шляхом відданого служіння можна осягнути Верховного Бога-Особу і ввійти в Його царство.
Якщо вже досягнута стадія брахма-бгӯти, тобто свободи від матеріалістичних поглядів, індивід розпочинає віддане служіння із слухання про Господа. Слухання про Всевишнього само по собі підносить людину до стадії брахма-бгӯти, і вся матеріальна скверна — захланність й прагнення чуттєвої втіхи — залишають його. В міру того, як хтивість й бажання зникають із серця відданого, він все більше схиляється до служіння Господу, й завдяки такій схильності він звільнюється від матеріальної скверни. Досягши цього ступеня життя, він може пізнавати Верховного Господа. Підтвердження цьому ми знаходимо й у Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Після звільнення процес бгакті, тобто трансцендентного служіння, не припиняється. Веда̄нта-сӯтра (4.1.12) також підтверджує це: а̄-пра̄йан̣а̄т татра̄пі хі др̣штам. Тобто, після звільнення віддане служіння продовжується. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам визначає істинне звільнення, як відновлення духовної сутності живої істоти, її одвічного природного становища. Як вже пояснювалось, за свого справжнього становища кожна жива істота є невід’ємною індивідуальною часткою Верховного Господа, природним обов’язком якої є служіння. Таке служіння не припиняється ні на мить, навіть по тому, як жива істота досягає звільнення. Справжнє звільнення означає позбутись хибних поглядів на життя.
56 сарва-карма̄н̣й апі сада̄
курва̄н̣о мад-вйапа̄ш́райах̣
мат-праса̄да̄д ава̄пноті
ш́а̄ш́ватам̇ падам авйайам
Послівний переклад
сарва—усю; карма̄н̣ı̄—діяльність; апі—хоча; сада̄—завжди; курва̄н̣ах̣—виконуючи; мат-вйапа̄ш́райах̣—під Моїм захистом; мат- праса̄да̄т—через Мою милість; ава̄пноті—людина досягає; ш́а̄ш́ватам—вічний; падам—обитель; авйайам—нетлінний. Мій відданий, хоча і вдається до різноманітної діяльності, перебуває під Моїм захистом і досягає з Моєї ласки вічної й нетлінної обителі. Слово мад-вйапа̄ш́райах̣ означає «під заступництвом Верховного Господа». Щоб звільнитись від матеріальної скверни, чистий відданий діє під керівництвом Верховного Господа або Його представника — духовного вчителя. Для відданого час нічим не обмежений. Він постійно, двадцять чотири години на добу, робить все, що вказує йому Верховний Господь. Господь дуже милосердний до такого відданого у свідомості Кр̣шн̣и, отож, відданий, незважаючи на численні перешкоди, врешті-решт потрапляє до трансцендентної обителі Кр̣шн̣алоки. Доступ туди йому ґарантований, це безсумнівно. В тій вищій обителі не існує змін, там усе вічне, нетлінне й сповнене знання.
57 четаса̄ сарва-карма̄н̣ı̄
майі саннйасйа мат-парах̣
буддгі-йоґам упа̄ш́рітйа
мач-чіттах̣ сататам̇ бгава
Послівний переклад
четаса̄—інтелектом; сарва-карма̄н̣і—діяльність будь-якого роду; майі—Мені; саннйасйа—відмовляючись; мат-парах̣—під Моїм захистом; буддгі-йоґам—діяльності у відданості; упа̄ш́рітйа—знаходячи притулок; мат-чіттах̣—тим, хто усвідомлює Мене; сататам—двадцять чотири години на добу; бгава—просто стань. Що б ти не робив, у всьому покладайся на Мене, на Моє заступництво. Наповни любов’ю служіння Мені й усвідомлюй Мене повністю. Той, хто діє в свідомості Кр̣шн̣и, не виступає в ролі господаря світу. Усвідомлюючи своє становище слуги, він діє тільки за вказівками Всевишнього. У слуги нема особистої незалежності. Він чинить так, як того вимагає господар. Слуга, що діє від імені вищого господаря, залишається спокійним як при здобуткові, так і у втраті. Він просто чесно виконує свій обов’язок за велінням Господа. Може виринути питання: Арджуна діяв під керівництвом Самого Кр̣шн̣и, але як бути, коли Кр̣шн̣и нема поруч? Але, якщо діяти згідно з настановами Кр̣шн̣и, які Він дав у цій книзі, або ж під керівництвом представника Кр̣шн̣и, наслідки будуть ті ж самі. В даному вірші санскритське слово мат-парах̣ має велике значення. Воно вказує, що в людини немає іншої мети в житті, крім діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, лише на Його вдоволення. Діючи в цьому напрямкові, треба думати тільки про Кр̣шн̣у: «Це доручив мені Сам Кр̣шн̣а». Поступаючи так, ви природно будете змушені думати лише про Кр̣шн̣у, а це і є досконала свідомість Кр̣шн̣и. Треба, однак, зауважити, що, зробивши якийсь свавільний вчинок, не слід пропонувати його наслідки Господу. Такого роду діяльність не входить у віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и. Діяти потрібно тільки згідно з вказівками Кр̣шн̣и. Це дуже важливий пункт. Наказ Кр̣шн̣и приходить через лінію учнівської послідовності від істинного духовного вчителя. Тому виконання вказівок духовного вчителя слід вважати головним обов’язком свого життя. Якщо людина знайшла істинного духовного вчителя і почала діяти під його керівництвом, вона неодмінно досягне досконалості життя в свідомості Кр̣шн̣и.
58 мач-чіттах̣ сарва-дурґа̄н̣і
мат-праса̄да̄т тарішйасі
атга чет твам ахан̇ка̄ра̄н
на ш́рошйасі вінан̇кшйасі
Послівний переклад
мат—Мене; чіттах̣—той, хто усвідомлює; сарва—усі; дурґа̄н̣і— перепони; мат-праса̄да̄т—з Моєї милості; тарішйасі—ти подолаєш; атга—але; чет—якщо; твам—ти; ахан̇ка̄ра̄т—оманним его; на ш́рошйасі—не послухаєш; вінан̇кшйасі—ти загубиш себе. Пізнавши Мене, ти подолаєш з Моєї ласки всі перепони обумовленого життя. Але, якщо ти, не дослухаючись до Мене, приймеш диктат оманного его, — ти згубиш себе. Людина, що сповнена свідомості Кр̣шн̣и, не турбується надмірно про свої насущні потреби. Обумовлені люди не можуть збагнути такої великої свободи від будь-яких тривог. Для людини, яка діє в свідомості Кр̣шн̣и, Господь стає найближчим другом. Він завжди турбується про добробут Свого друга й віддає Себе йому, тому, хто з любов’ю день і ніч трудиться, аби принести вдоволення своєму Господеві. Тому не слід дозволяти оманному его, пов’язаному з фізичною концепцією життя, збивати себе з правильного шляху. Людині не слід хибно вважати, що вона не залежить від законів матеріальної природи й вільна в своїх діях. Вона безумовно перебуває під владою суворих законів матерії, але, почавши діяти в свідомості Кр̣шн̣и, вона звільнюється і уникає матеріальних перешкод. Треба особливо зауважити, що людину поза свідомістю Кр̣шн̣и неодмінно підхоплює вир матеріального світу, і вона губиться в океані народження й смерті. Жодна обумовлена душа не знає, що можна, а чого не можна робити, але людина в свідомості Кр̣шн̣и отримує свободу дії, тому що їй усе підказує Кр̣шн̣а із середини, а зовні підтверджує духовний вчитель.
59 йад ахан̇ка̄рам а̄ш́рітйа
на йотсйа іті манйасе
мітгйаіша вйаваса̄йас те
пракр̣тіс тва̄м̇ нійокшйаті
Послівний переклад
йат—якщо; ахан̇ка̄рам—оманного его; а̄ш́рітйа—знаходячи притулок; на йотсйе—я не буду воювати; іті—таким чином; манйасе—ти думаєш; мітгйа̄ ешах̣—все це оманне; вйаваса̄йах̣—рішучість; те—твоя; пракр̣тіх̣—матеріальна природа; тва̄м—ти; нійокшйаті—втягнешся. Якщо ти знехтуєш Моїми вказівками і не станеш до бою, то обереш неправильний шлях. Твоя власна природа примусить тебе взяти участь у битві. Арджуна був уроджений воїн, кшатрійа, і його обов’язок велів йому битись. Однак оманне его змушувало його остерігатись, що він буде страждати від наслідків убивства свого вчителя, діда, друзів. Фактично він вважав себе господарем становища, так, ніби від нього залежали гарні чи погані наслідки його діяльності. Він забув про Господа, що був присутній там і який закликав його битись. Така забудькуватість властива обумовленій душі. Верховний Бог-Особа підказує, що таке добро, і що — зло, і людині для досягнення досконалого життя залишається просто діяти в свідомості Кр̣шн̣и. Ніхто не може знати свою долю краще від Господа. Тому найліпше — це прийняти до уваги Його вказівки і діяти відповідно. Ніхто не може нехтувати веліннями Верховного Бога-Особи, або ухилятись виконувати розпорядження духовного вчителя, представника Господа. Людині слід без вагань виконувати те, що велить Верховний Бог-Особа, і Кр̣шн̣а захистить її за всіх обставин.
60 свабга̄ва-джена каунтейа
нібаддгах̣ свена карман̣а̄
картум̇ неччгасі йан моха̄т
карішйасй авашо ’рі тат
Послівний переклад
свабга̄ва-джена—породжений твоєю власною природою; каунтейа—син Кунтı̄; нібаддгах̣—обумовлений; свена—своєю власною; карман̣а̄—діяльністю; картум—робити; на—не; іччгасі—ти хочеш; йат—котре; моха̄т—ілюзією; карішйасі—ти будеш діяти; аваш́ах̣—проти волі; апі—навіть; тат—те. Під впливом ілюзії ти зараз відмовляєшся коритись моїм наказам, однак тобі доведеться діяти, підкоряючись своїй власній природі, о сину Кунтı̄. Якщо жива істота відмовляється діяти згідно з вказівками Верховного Господа, то її примусять діяти ґун̣и матеріальної природи, в яких вона перебуває, Кожен діє відповідно до того, яке сполучення ґун̣ природи править ним. Але на того, хто самохіть цілковито віддається на волю Верховного Господа, очікує слава.
61 ı̄ш́варах̣ сарва-бгӯта̄на̄м̇
хр̣д-деш́е ’рджуна тішт̣гаті
бгра̄майан сарва-бгӯта̄ні
йантра̄рӯд̣га̄ні ма̄йайа̄
Послівний переклад
ı̄ш́варах̣—Верховний Господь; сарва-бгӯта̄на̄м—усіх живих істот; хр̣т-деш́е—що перебуває в серці; арджуна—Арджуна; тішт̣гаті—мешкає; бгра̄майан—змушуючи мандрувати; сарва-бгӯта̄ні— усі живі істоти; йантра—в машині; а̄рӯд̣гані—бувши приміщеними; ма̄йайа̄—зачаровані матеріальною енерґією. Верховний Господь перебуває в серці кожного, о Арджуно, і керує блуканнями всіх живих істот, що наче сидять у машині, яку створила матеріальна енерґія. Арджуна не був наділений вищим знанням, і на його намір воювати чи не воювати впливали його обмежені судження. Господь Кр̣шн̣а пояснив, що індивідуальна особа аж ніяк не є цілесною сама по собі. Верховний Бог-Особа, тобто Сам Кр̣шн̣а у вигляді локалізованої Парама̄тми, Наддуші, присутній в серці кожної живої істоти і керує нею. Змінюючи тіло, жива істота забуває свої минулі дії, але Наддуша, яка знає минуле, теперішнє і майбутнє, залишається свідком усіх її вчинків. Отже, діяльністю всіх живих істот керує Наддуша. Жива істота отримує те, що заслужила. Її носієм в цьому світі є тіло, яке створила матеріальна енерґія під керівництвом Наддуші. Приміщена в конкретне тіло, жива істота змушена діяти в умовах, що породжує це тіло. Людина в швидкісному авто мчить швидше, ніж той, хто їде в малопотужній машині, хоча живі істоти, водії, можуть бути однаковими. Так само, з волі Наддуші, матеріальна природа створює певний тип тіла для даної живої істоти, щоб та могла діяти згідно зі своїми колишніми прагненнями. Жива істота не є самодостатня. Не треба вважати себе незалежним від Верховного Бога-Особи. Людина завжди підвладна Йому, і обов’язок людини — довіритись Йому, до чого і закликає дальший вірш.
62 там ева ш́аран̣ам̇ ґаччга
сарва-бга̄вена бга̄рата
тат-праса̄да̄т пара̄м̇ ш́а̄нтім̇
стга̄нам̇ пра̄псйасі ш́а̄ш́ватам
Послівний переклад
там—Йому; ева—неодмінно; ш́аран̣ам ґаччга—віддайся; сарва- бга̄вена—з усякого погляду; бга̄рата—син Бгарати; тат-праса̄да̄т — з Його милості; пара̄м — трансцендентну; ш́а̄нтім — мир; стга̄нам—обитель; пра̄псйасі—ти отримаєш; ш́а̄ш́ватам—вічне. О нащадку Бгарати, цілком довірся Йому. З Його ласки ти досягнеш трансцендентного миру і вічної вищої обителі. Жива істота повинна вручити себе Верховному Богові-Особі, що перебуває в серці кожного — це звільнить її від усіх страждань, притаманних матеріальному існуванню, і дозволить, зрештою, досягти Верховного Господа. Трансцендентний світ описано в ведичній літературі (Р̣ґ Веда 1.22.20), як тад вішн̣ох̣ парамам̇ падам. А що творіння в цілому являє собою Господнє царство, то все матеріальне за своєю суттю є духовним, однак парамам̇ падам стосується саме вічної оселі, яку ще називають духовним небом — Ваікун̣т̣гою.
В п’ятнадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти сказано: сарвасйа ча̄хам̇ хр̣ді саннівішт̣ах̣ — Господь перебуває в серці кожного. Тобто, порада довіритись Наддуші, що перебуває в серці кожного, означає, що людина повинна вручити себе Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і. Арджуна вже прийняв Кр̣шн̣у як Верховного Господа, в десятій главі він називає Його парам̇ брахма парам̇ дга̄ма. Арджуна визнає Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу й вище пристановище всіх живих істот, покладаючись не лише на особистий досвід, але й на свідчення таких видатних авторитетів, як На̄рада, Асіта, Девала та Вйа̄са.
63 іті те джн̃а̄нам а̄кгйа̄там̇
ґухйа̄д ґухйатарам̇ майа̄
вімр̣ш́йаітад аш́ешен̣а
йатгеччгасі татга̄ куру
Послівний переклад
іті—таким чином; те—тобі; джн̃а̄нам—знання; а̄кгйа̄там—описане; ґухйа̄т—ніж потаємне; ґухйа-татам—ще потаємніше; майа̄—Мною; вімр̣ш́йа—обмірковуючи; етат—це; аш́ешен̣а—повністю; йатга̄—як; іччгасі—тобі подобається; татга̄—так; куру— виконуй. Отож, Я відкрив тобі найсокровенніше з усього знання. Обміркуй його добре, а далі чини як хочеш. Господь уже пояснив Арджуні, що таке брахма-бгӯта. Людина, яка перебуває в стані брахма-бгӯти, сповнена радості, ніколи не сумує й нічого не жадає, і це є наслідком того, що її наділено сокровенним знанням. Кр̣шн̣а також розкриває тайну Наддуші. Це також духовне знання, знання про Брахмана, але ще вище.
Слова йатгеччгасі татга̄ куру — «ти можеш діяти як забажаєш» — вказують на те, що Господь не обмежує тієї незначної свободи, що її даровано живій істоті. В Бгаґавад-ґı̄ті Господь дає вичерпне пояснення, яким чином можна зробити своє існування на щабель вищим. Найкраща порада, яку отримав Арджуна, — це вручити себе Наддуші, що перебуває в його серці. По-справжньому прониклива людина погоджується діяти лише за вказівками Наддуші. Це полегшує утвердження в свідомості Кр̣шни, яка є найвищим ступенем досконалості людського життя. Арджуна отримав наказ воювати безпосередньо від Верховного Бога-Особи. Впокоритись Верховному Богові-Особі — найбільше благо для кожної живої істоти. Потрібно це не Верховному Господеві. Перед тим, як віддатись Йому, кожен згідно з можливостями свого інтелекту може зважити необхідність цього; саме за допомогою інтелекту і слід сприймати настанови Верховного Бога-Особи. Ті ж самі настанови приходять також від духовного вчителя — істинного представника Кр̣шн̣и.
64 сарва-ґухйатамам̇ бгӯйах̣
ш́р̣н̣у ме парамам̇ вачах̣
ішт̣о ’сі ме др̣д̣гам іті
тато вакшйа̄мі те хітам
Послівний переклад
сарва-ґухйа-тамам—найпотаємніше з усіх; бгӯйах̣—знову; ш́р̣н̣у— тільки послухай; ме—від Мене; парамам—верховне; вачах̣—настанова; ішт̣ах̣ асі—ти дорогий; ме—Мені; др̣д̣гам—дуже; іті—таким чином; татах̣—тому; вакшйа̄мі—Я кажу; те—для твоєї; хітам—користі. Ти — Мій найдорожчий друг, і тому Я даю тобі Мої вищі настанови, найсокровенніше знання. Послухай Мене, це принесе тобі користь. Господь передав Арджуні сокровенне знання — знання Брахмана, потім ще більш приховане — знання Наддуші, яка перебуває в серці кожного, і ось тепер Він розкриває найсокровеннішу частину знання. Він каже: «Просто віддайся Верховному Богові-Особі». Наприкінці дев’ятої глави Він сказав: ман-мана̄х̣ — «просто завжди думай про Мене». Таку ж настанову Він повторює і тут, щоб підкреслити сутність вчення Бгаґавад-ґı̄ти. Пересічні люди не розуміють цієї суті. Вона доступна лише тим, хто дуже дорогий Кр̣шн̣і — Його чистим відданим. Це є найвиша настанова всієї ведичної літератури. Те, про що тут каже Кр̣шн̣а, є серцевиною усього знання, і цього слід дотримуватись не лише Арджуні, але й усім живим істотам.
65 ман-мана̄ бгава мад-бгакто
мад-йа̄джı̄ ма̄м̇ намаскуру
ма̄м еваішйасі сатйам̇ те
пратіджа̄не прійо ’сі ме
Послівний переклад
мат-мана̄х̣—думаючи про Мене; бгава—просто стань; мат-бгактах̣—Моїм відданим; мат-йа̄джı̄—той, хто поклоняється; ма̄м— Мені; намаскуру—пропонуй свої шанобливі поклони; ма̄м—Мені; ева—неодмінно; ешйасі—ти прийдеш; сатйам—істинно; те—тобі; пратіджа̄не—Я обіцяю; прійах̣—дорогий; асі—ти є; ме—Мені. Завжди думай про Мене, стань Моїм відданим, поклоняйся Мені й виявляй Мені свою шану. Таким чином ти неодмінно прийдеш до Мене. Я обіцяю це тобі, бо ти — Мій найдорожчий друг. Найсокровенніше знання полягає в тому, що людина повинна стати чистим відданим Кр̣шн̣и, завжди думати про Нього й діяти задля Нього. Не слід вдаватись до формальної медитації. Потрібно так перебудувати своє життя, щоб кожної миті можна було думати про Кр̣шн̣у. Необхідно всю свою повсякденну діяльність зв’язати з Кр̣шн̣ою. Життя слід організувати таким чином, щоб ні вдень, ні вночі не було можливості думати про щось інше, крім Кр̣шн̣и. Господь обіцяє, що кожен, хто перебуває в такій чистій свідомості Кр̣шн̣и, обов’язково повернеться в обитель Кр̣шн̣и, де зможе спілкуватись з Кр̣шн̣ою віч-на-віч. Це знання Кр̣шн̣а передає Арджуні, тому що Арджуна — Його найближчий друг. Кожен, хто йде стопами Арджуни, може стати близьким другом Кр̣шн̣и й досягти такої ж досконалості, як і Арджуна.
Цей вірш підкреслює необхідність зосередити розум на Кр̣шн̣і — а саме на Його образі юнака з тілом блакитного відтінку, з флейтою в двох Його руках, з прекрасним обличчям і павичевим пером у волоссі. Опис Кр̣шн̣и можна знайти в Брахма-сам̇гіті і в іншій літературі. Треба зосередити свій розум на цій первинній формі Господа Кр̣шн̣и. Не слід відволікати увагу навіть на інші форми Господа. У Бога багато форм: Вішн̣у, На̄ра̄йан̣а, Ра̄ма, Вара̄ха ..., але найкраще зосередити свій розум лише на цій формі Кр̣шн̣и, в якій Він з’явився Арджуні. Зосередження розуму на образі Кр̣шн̣и є серцевиною усього знання. І це найсокровенніше знання було відкрите Арджуні, бо він — найдорожчий Кр̣шн̣і друг.
66 сарва-дгарма̄н парітйаджйа
ма̄м екам̇ ш́аран̣ам̇ враджа
ахам̇ тва̄м̇ сарва-па̄пебгйо
мокшайішйа̄мі ма̄ ш́учах̣
Послівний переклад
сарва-дгарма̄н—усе розмаїття релігій; парітйаджйа—залишаючи; ма̄м—Мені; екам—лише; ш́аран̣ам—щоб віддатися; враджа—йди; ахам—Я; тва̄м—тебе; сарва—усіх; па̄пебгйах̣—від гріховних наслідків; мокшайішйа̄мі—позбавлю; ма̄—не; ш́учах̣—хвилюйся. Залиш усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх наслідків твоїх гріховних вчинків. Не бійся нічого. Господь описав різні форми знання й релігії — знання про Вищого Брахмана, знання про Парама̄тму, знання про різні соціальні статуси й класи суспільного життя, знання про життя у відреченні, знання про одмежування від прив’язаностей, опанування чуттів і розуму, про медитацію тощо. Багатьма шляхами Він описав різні типи релігії. Тепер, підсумовуючи зміст Бгаґавад-ґı̄ти, Господь каже, що Арджуна повинен відкинути все, про що він дізнався — йому слід просто впокоритися Кр̣шн̣і, — така самовіддача звільнить його від наслідків гріховних вчинків, тому що його оберігатиме Сам Господь.
У сьомій главі сказано, що лише той, хто повністю звільнився від наслідків своїх гріховних вчинків, зможе поклонятись Господу Кр̣шн̣і. Можна подумати, що людина, яка не звільнилась від наслідків гріховних вчинків, не зможе стати на шлях відданого служіння. Щоб розвіяти подібні сумніви, тут сказано, що навіть якщо людина не звільнилась від усіх наслідків гріховних вчинків, віддане служіння Господу Ш́рı̄ Кр̣шн̣і очистить її саме по собі. Нема потреби в якихось напружених зусиллях, щоб звільнитись від гріховних наслідків. Потрібно лише без вагань прийняти Кр̣шн̣у як найвищого спасителя всіх живих істот, і з вірою та любов’ю довіритись Йому.
Те, як люди віддаються Кр̣шн̣і, описано в Харі-бгакті-віла̄сі (11.676):
а̄нукӯлйасйа сан̇калпах̣
пра̄тікӯлйасйа варджанам
ракшішйатı̄ті віш́ва̄со
ґоптр̣тве варанам̇ татга̄
а̄тма-нікшепа-ка̄рпан̣йе
шад̣-відга̄ ш́аран̣а̄ґатіх̣
На шляху віри й любові необхідно лише прийняти ті релігійні засади, які в кінцевім підсумку приведуть до відданого служіння Господеві. Можна працювати за фахом згідно із своїм соціальним становищем, але якщо, виконуючи свої обов’язки, людина не приходить до свідомості Кр̣шн̣и, то вся її праця марна. Треба уникати всього, що заважає свідомості Кр̣шн̣и. Слід твердо вірити, що за будь-яких обставин Кр̣шн̣а захистить від усіх труднощів. Нема потреби приділяти зайвої уваги підтримуванню душі в тілі. Кр̣шн̣а подбає про це. Треба завжди вважати себе безпомічним і бачити в Кр̣шн̣і єдину основу свого життєвого поступу. Досить людині серйозно розпочати віддане служіння Господеві, як вона, сповнена свідомості Кр̣шн̣и, одразу ж звільнюється від усієї скверни матеріальної природи. Існують різні форми релігії й різні способи очищення, засновані на розвиткові знання, на медитації в системі містичної йоґи тощо, але той, хто вручив себе Кр̣шн̣і, може обійтись без усього цього. Просто впокорившись Кр̣шн̣і, можна уникнути зайвої трати часу, досягти усіх позитивних результатів й звільнитись від усіх наслідків гріховних вчинків.
Треба, щоб людину приваблював чудовий образ Кр̣шн̣и. Ім’я «Кр̣шн̣а» означає «той, що приваблює всіх». Щасливим є той, кого приваблює Кр̣шн̣а, сповнений вроди, всесильний, всемогутній. Трансценденталісти бувають різних типів: одні поринають в безособистісний Брахман, інші медитують на Парама̄тму й т. ін., але серце вищого трансценденталіста привертається до особистісного аспекту Верховного Бога-Особи. І серед цих вищих трансценденталістів найбільш досконалим є той, кого приваблює Верховний Бог-Особа, Сам Кр̣шн̣а. Іншими словами, віддане служіння Кр̣шн̣і в повній свідомості — це серцевина усього знання, і в цьому — суть усієї Бгаґавад-ґı̄ти. До розряду трансценденталістів належать карма- йоґи, філософи-емпірики, містики й віддані, але найкращі з-поміж них — чисті віддані. Дуже важливими є тут слова ма ш́учах̣ — «не бійся, не сумнівайся, не турбуйся». В людини може з’явитись почуття розгубленості: «Як це, — відмовитись від усіх різновидів релігії й просто вручити себе Кр̣шн̣і?» Але це зайві турботи.
67 ідам̇ те на̄тапаска̄йа
на̄бгакта̄йа када̄чана
на ча̄ш́уш́рӯшаве ва̄чйам̇
на ча ма̄м̇ йо ’бгйасӯйаті
Послівний переклад
ідам — це; те — тобою; на — ніколи; атапаска̄йа — неаскетичному; на—ніколи; абгакта̄йа—невідданому; када̄чана—коли-небудь; на—ніколи; ча—також; аш́уш́рӯшаве—тому, хто не виконує відданого служіння; ва̄чйам—сказане; на—ніколи; ча—також; ма̄м— Мені; йах̣—кожен, хто; абгйасӯйаті—заздрить. Це сокровенне знання не можна повідомляти тому, хто розпущений, хто не вірить в Мене й не служить Мені з відданістю, а також тому, хто заздрить Мені. Це вищою мірою потаємне знання не можна повідомляти тому, хто не пройшов крізь аскези на шляхах релігії, хто ніколи не вдавався до відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и, а надто тому, хто вважає Кр̣шн̣у просто за історичну постать або заздрить Його величі. Інколи трапляється, що навіть демони, які заздрять Кр̣шн̣і й поклоняються Йому якимось своїм способом, беруться за власне тлумачення текстів Бгаґавад-ґı̄ти задля заробітку. Але їхні коментарі спотворюють сенс Бгаґавад-ґı̄ти, скривають Кр̣шн̣у. Справжній смисл Бгаґавад-ґı̄ти недоступний для людей, що схильні до матеріальної насолоди. Навіть той, хто опанував свої чуття й суворо дотримується встановлених Ведами приписів, але не є відданим Кр̣шн̣и, не зможе збагнути Його. І навіть той, хто видає себе за відданого Кр̣шн̣и, але не діє в свідомості Кр̣шни, теж не може зрозуміти Кр̣шн̣у. Багато хто заздрить Кр̣шн̣і, тому що в Бгаґавад-ґı̄ті Він пояснив Своє становище Всевишнього, що не має рівних Собі. Є багато заздрих Кр̣шн̣і. Таким людям не слід розповідати Бгаґавад-ґı̄ту, бо вони не здатні її зрозуміти. Той, в кого немає віри, нездатний осягнути Бгаґавад-ґı̄ту й Кр̣шн̣у. Доки людина не зрозуміє Кр̣шн̣у за допомогою чистого відданого, вона не повинна намагатися коментувати тексти Бгаґавад-ґı̄ти.
68 йа ідам̇ парамам̇ ґухйам̇
мад-бгактешв абгідга̄сйаті
бгактім̇ майі пара̄м̇ кр̣тва̄
ма̄м еваішйатй асам̇ш́айах̣
Послівний переклад
йах̣—будь-хто; ідам—це; парамам—найвище; ґухйам—надзвичайна таємниця; мат—Моїх; бгактешу—серед відданих; абгідга̄сйаті—пояснює; бгактім—віддане служіння; майі—Мені; пара̄м— трансцендентну; кр̣тва̄—роблячи; ма̄м—до Мене; ева—неодмінно; ешйаті—приходить; асам̇ш́айах̣—без сумніву. Той, хто відкриває цю вищу тайну Моїм відданим, неодмінно підіймається до чистого відданого служіння й врешті-решт повернеться до Мене. Звичайно радять обговорювати Бгаґавад-ґı̄ту лише серед відданих, бо невіруючий не може збагнути ні Кр̣шн̣и, ні Бгаґавад-ґı̄ти. Той, хто не визнає Кр̣шн̣у таким, яким Він є, й не приймає Бгаґавад-ґı̄ти, якою вона є, не повинен намагатись тлумачити її згідно з власними примхами й тим самим зневажати її. Бгаґавад-ґı̄ту слід пояснювати лише тим людям, які готові визнати Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Ця книга може бути предметом обговорення лише для відданих, а не для тих, що вдаються до філософського теоретизування. Однак, кожна людина, яка щиро намагається представити Бгаґавад-ґı̄ту такою, якою вона є, буде підніматись все вище й вище і зрештою досягне ступеня чистої відданості Господеві. Завдяки такій чистій відданості вона неодмінно повернеться додому, назад до Бога.
69 на ча тасма̄н манушйешу
каш́чін ме прійа-кр̣ттамах̣
бгавіта̄ на ча ме тасма̄д
анйах̣ прійатаро бгуві
Послівний переклад
на—ніколи; ча—і; тасма̄т—ніж він; манушйешу—серед людей; каш́чіт—будь-який; ме—Мені; прійа-кр̣т-тамах̣—дорожчий; бгавіта̄—стане; на—не; ча—і; ме—Мені; тасма̄т—ніж він; анйах̣— інший; прійа-тарах̣—дорожчий; бгуві—у цьому світі. У всьому світі немає слуги дорожчого для Мене, ніж він, й ніколи не буде.
70 адгйешйате ча йа імам̇
дгармйам̇ сам̇ва̄дам а̄вайох̣
джн̃а̄на-йаджн̃ена тена̄хам
ішт̣ах̣ сйа̄м іті ме матіх̣
Послівний переклад
адгйешйате—вивчить; ча—також; йах̣—той, хто; імам—це; дгармйам—священне; сам̇ва̄дам—розмову; а̄вайох̣—наше; джн̃а̄на— знання; йаджн̃ена—жертвопринесенням; тена—ним; ахам—Я; ішт̣ах̣—той, кому поклоняються; сйа̄м—буде; іті—так; ме—Моя; матіх̣—думка. І я проголошую, що той, хто вивчає цю нашу священну бесіду, приносить свій розум на вівтар поклоніння Мені.
71 ш́раддга̄ва̄н анасӯйаш́ ча
ш́р̣н̣уйа̄д апі йо нарах̣
со ’пі муктах̣ ш́убга̄л лока̄н
пра̄пнуйа̄т пун̣йа-карман̣а̄м
Послівний переклад
ш́раддга̄-ва̄н—сповнений віри; анасӯйах̣—незаздрісний; ча—і; ш́р̣н̣уйа̄т—слухає; апі—неодмінно; йах̣—хто; нарах̣—людина; сах̣— він; апі—також; муктах̣—бувши звільненим; ш́убга̄н—сприятливих; лока̄н—планет; пра̄пнуйа̄т—він досягає; пун̣йа-карман̣а̄м— доброчесних. А той, хто слухає її з вірою і без заздрості, звільнюється від наслідків гріховних вчинків і досягає сприятливих планет, де мешкають праведники. У шістдесят сьомому вірші цієї глави Господь заборонив розповідати Ґı̄ту тим, хто заздрить Йому. Інакше кажучи, Бгаґавад-ґı̄та̄ призначена лише для відданих Господа. І все ж таки інколи трапляється, що відданий Кр̣шн̣і під час лекції читає із Бгаґавад-ґı̄ти перед аудиторією, яка складається також і з невідданих. Чому ж віддані роблять це? І тут пояснюється, що хоча не кожний є відданим, однак, є багато людей, які не заздрять Кр̣шн̣і. Вони вірять в Нього як у Верховного Бога-Особу. Якщо така людина чує про Господа від істинного відданого Кр̣шн̣и, вона одразу ж звільнюється від усіх наслідків своїх гріховних вчинків і опиняється після смерті на планетах, де живуть тільки праведники. Тому навіть людина, яка не прагне стати чистим відданим Господа, лише слухаючи Бгаґавад-ґı̄ту, здобуває плодів праведної діяльності. Так, чистий відданий Господа надає можливості кожному, хто зустрічається йому на шляху, звільнитись від наслідків усіх гріховних вчинків й стати відданим.
Звичайно люди, над якими не тяжіють наслідки минулих гріховних вчинків, праведники, без ускладнень приходять до свідомості Кр̣шн̣и. Тут важливим є слово пун̣йа-карман̣а̄м. Воно стосується здійснення великих жертвопринесень. Той, хто служить Господу з відданістю й благочестям, але ще не очистивсь остаточно, може досягти планетної системи Полярної зорі, тобто Дгрувалоки, де править Дгрува Маха̄ра̄джа. Він — великий відданий Господа, і в його розпорядженні перебуває особлива планета: Полярна зоря.
72 каччід етач чгрутам̇ па̄ртга
твайаіка̄ґрен̣а четаса̄
каччід аджн̃а̄на-саммохах̣
пран̣ашт̣ас те дганан̃джайа
Послівний переклад
каччіт—чи; етат—це; ш́рутам—почуте; па̄ртга—син Пр̣тги; твайа̄—тобою; ека-аґрен̣а—з цілковитою увагою; четаса̄—розумом; каччіт—чи; аджн̃а̄на—невігластва; саммохах̣—ілюзія; пран̣ашт̣ах̣—розвіявся; те—твій; дганан̃джайа—завойовник багатств (Арджуна). О сину Пр̣тги, о завойовнику багатств, чи уважно ти слухав Мене? Чи розвіялись тепер твої ілюзії й сумніви? Господь діяв як духовний учитель Арджуни, тому Він цікавиться, чи зрозумів Арджуна Бгаґавад-ґı̄ту належним чином. У протилежнім випадку Господь був готовий пояснити будь- яке положення або навіть знову всю Бгаґавад-ґı̄ту, якщо виникне потреба. Насправді кожен, хто слухає Бгаґавад-ґı̄ту від істинного духовного вчителя, такого, як Кр̣шн̣а або Його представник, одразу виявить, що його невігластво розвіялось. Бгаґавад-ґı̄та̄ — це не звичайна книга, яку написав якийсь поет чи письменник, — її повідав Сам Верховний Бог-Особа. Кожна людина, якій пощастить почути це вчення від Кр̣шн̣и або ж від Його істинного духовного представника, неодмінно отримає звільнення й підніметься над тьмою невігластва.
73 арджуна ува̄ча
нашт̣о мохах̣ смр̣тір лабдга̄
тват-праса̄да̄н майа̄чйута
стгіто ’смі ґата-сандехах̣
карішйе вачанам̇ тава
Послівний переклад
арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; нашт̣ах̣—розвіявся; мохах̣— ілюзія; смр̣тіх̣—пам’ять; лабдга̄—відновилась; тват-праса̄да̄т— Твоєю милістю; майа̄ — мною; ачйута — о непохибний Кр̣шн̣а; стгітах̣—розташований; асмі—я є; ґата—усунулись; сандехах̣— всі сумніви; карішйе—я виконаю; вачанам—наказ; тава—Твій. Арджуна сказав: О дорогий Кр̣шн̣о, о непохибний! Мої ілюзії розвіялись. З Твоєї ласки пам’ять моя відновлена. Тепер я певен себе, вільний від сумнівів і готовий діяти згідно Твоїх вказівок. Жива істота повинна діяти згідно з вказівками Верховного Господа — це її природне становище. Вона повинна дотримуватись самодисципліни. Ш́рı̄ Чаітанйа Маха̄прабгу сказав, що жива істота в своєму істинному стані є вічною слугою Верховного Господа. Якщо жива істота забуває це, її обумовлює матеріальна природа, але у відданому служінні Верховному Господеві вона стає вільним слугою Його. Становище слуги притаманне живій істоті. Вона служить або примарній ма̄йі, або — Верховному Господеві. Якщо вона служить Верховному Господеві, це її природне становище. А той, хто служить ілюзорній зовнішній енерґії, обов’язково потрапляє до неї в рабство. Так, перебуваючи в ілюзії, живі істоти служать у матеріальному світі. Вони в кайданах власної хтивості й бажань, однак вважають себе володарями світу. Це називають ілюзією. Коли людина звільнена, її ілюзії зникають, і вона добровільно віддає себе Верховному Господеві, і діє згідно з Його бажаннями. Остання ілюзія, остання пастка ма̄йі, в яку може потрапити жива істота, полягає в твердженні, що вона — Бог. Жива істота вже не вважає себе обумовленою душею, вона вважає себе за Бога. Вона настільки нерозсудлива, що не може второпати: якщо б вона була Богом, то сумніви не посідали б її. Однак вона не зважає на це. Такою є остання хитрість ма̄йі. Насправді ж звільнитись від ілюзорної енерґії можливо лише осягнувши Кр̣шн̣у, тобто Верховного Бога-Особу, і погодившись діяти згідно з Його велінням.
Дуже важливим у даному вірші є слово моха. Моха стосується всього того, що суперечить знанню. Істинне знання полягає в розумінні того, що кожна жива істота є вічна слуга Господа, однак натомість вона вважає себе за господаря матеріального світу, прагнучи панувати над матеріальною природою. Такими є хиби живої істоти. Цю ілюзію можна подолати з Господньої ласки або ж з ласки чистого відданого Кр̣шн̣и. Коли ілюзія зникає, людина починає діяти в свідомості Кр̣шн̣и.
Свідомість Кр̣шн̣и означає, що людина діє згідно з веліннями Кр̣шн̣и. Обумовлена душа, яку ввела в оману зовнішня матеріальна енерґія, не знає, що лише Верховний Господь є правителем, що сповнений знання, і володарем усього. На Своє бажання Він може дати Своїм відданим усе. Він — друг кожного, але особливо Він прихильний до Своїх відданих. Кр̣шн̣а владний над матеріальною природою й над усіма живими істотами. Він також є повелитель невичерпного часу і Він сповнений усіх надзвичайних щедрот і достоїнств, й усієї могутності. Верховний Бог-Особа може навіть віддати Себе Своєму відданому. Той, хто не знає Його, перебуває в пітьмі ілюзії. Така людина не стає відданим Господа, вона служить ма̄йі. Арджуна ж, вислухавши Бгаґавад-ґı̄ту від Верховного Бога-Особи, звільнився від усіх своїх ілюзій. Він зрозумів, що Кр̣шн̣а — не лише його друг, але й Верховний Бог-Особа. Він воістину пізнав Кр̣шн̣у. Отже, зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту означає воістину пізнати Кр̣шн̣у. Досконале знання одразу ж піднімає людину на рівень відданості Кр̣шн̣і. Коли Арджуна збагнув, що задум Кр̣шн̣и полягав у тому, щоб зупинити надмірний приріст населення, він підкоривсь Його бажанню й погодився воювати. Він знову взяв свою зброю — лук та стріли, — щоб стати до бою з наказу Верховного Бога-Особи.
74 сан̃джайа ува̄ча
ітй ахам̇ ва̄судевасйа
па̄ртгасйа ча маха̄тманах̣
сам̇ва̄дам імам аш́раушам
адбгутам̇ рома-харшан̣ам
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; іті—таким чином; ахам—я; ва̄судевасйа—Кр̣шн̣и; па̄ртгасйа—і Арджуни; ча—також; маха̄- а̄тманах̣—великої душі; сам̇ва̄дам—обговорення; імам—це; аш́раушам—почув; адбгутам—дивне; рома-харшан̣ам—волосся настовбурчується. Сан̃джайа сказав: Так я слухав бесіду двох великих душ — Кр̣шн̣и й Арджуни. Й настільки дивним є почуте мною, що волосся у мене встає дибки. На початку Бгаґавад-ґı̄ти Дгр̣тара̄шт̣ра задав своєму повірнику Сан̃джайі питання: «Що відбувається на полі битви Курукшетра?» І вся Бгаґавад-ґı̄та̄ відкрилась в серці Сан̃джайі милістю його духовного вчителя Вйа̄си, і він зміг пояснити суть того, що відбувалось на полі битви. Винятковість викладеної тут бесіди полягає в тому, що ніколи раніше між двома великими душами не відбувалась настільки важлива розмова й ніколи не відбудеться в майбутньому. Чудо цієї бесіди в тому, що Верховний Бог-Особа розповідає про Себе Самого та про Свої енерґії живій істоті, Арджуні, Своєму великому відданому. Якщо ми, намагаючись збагнути Кр̣шн̣у, підемо стопами Арджуни, наше життя стане щасливим й успішним. Сан̃джайа усвідомив це й, чимдалі більше переймаючись розумінням, зміг викласти всю бесіду Дгр̣тара̄шт̣рі. Остаточний висновок такий: де Кр̣шн̣а і Арджуна — там перемога.
75 вйа̄са-праса̄да̄ч чгрутава̄н
етад ґухйам ахам̇ парам
йоґам̇ йаґеш́вара̄т кр̣шн̣а̄т
са̄кша̄т катгайатах̣ свайам
Послівний переклад
вйа̄са-праса̄да̄т—милістю Вйа̄садеви; ш́рутава̄н—почув; етат— це; ґухйам—потаємне; ахам—я; парам—верховний; йоґам—містицизм; йоґа-ı̄ш́вара̄т—від володаря всього містицизму; кр̣шн̣а̄т— від Кр̣шн̣и; са̄кша̄т—безпосередньо; катгайатах̣—сказане; свайам—особисто. З ласки Вйа̄си почув я цю найпотаємнішу бесіду від учителя всього містицизму Кр̣шн̣и, який особисто розмовляв з Арджуною. Вйа̄са був духовним учителем Сан̃джайі, і Сан̃джайа визнає, що саме з ласки Вйа̄си він зміг осягнути Верховного Бога-Особу. Це означає, що людина не повинна намагатись збагнути Кр̣шн̣у безпосередньо, а лише за допомогою духовного вчителя. Хоча людина й отримує це знання через прозоре посередництво духовного вчителя, вона безпосередньо переживає його. В цьому полягає секрет учнівської послідовності. Якщо духовний учитель істинний, то людина може почути Бгаґавад-ґı̄ту безпосередньо, як Арджуна. На світі є чимало містиків та йоґів, але Кр̣шн̣а — владика всіх систем йоґи. Настанову Кр̣шн̣и ясно сформульовано в Бгаґавад-ґı̄ті: віддати себе Кр̣шн̣і. Той, хто діє так — найдосконаліший йоґ. Це підтверджується в останньому вірші шостої глави: йоґіна̄м апі сарвеша̄м.
На̄рада є прямим учнем Кр̣шн̣и й духовним учителем Вйа̄си. Тому Вйа̄са є такий же досконалий, як і Арджуна, бо він належить до парампари. А Сан̃джайа — прямий учень Вйа̄си, з ласки Вйа̄си його чуття були очищені, і він міг безпосередньо бачити й слухати Кр̣шн̣у. Той, хто безпосередньо чує Кр̣шн̣у, може збагнути це найпотаємніше знання. Той, хто не належить до парампари, не зможе почути Кр̣шн̣у, і його знання завжди є недосконалим, принаймні що стосується Бгаґавад-ґı̄ти.
В Бгаґавад-ґı̄ті пояснено всі системи йоґи: карма-йоґу, джн̃а̄на-йоґу і бгакті-йоґу. І Кр̣шн̣а, як володар усього містицизму, стоїть над ними. Слід зрозуміти, що, подібно до Арджуни, який отримав можливість збагнути Кр̣шн̣у безпосередньо, Сан̃джайа також, з ласки Вйа̄си, слухав Кр̣шн̣у безпосередньо. По суті немає значення, як людина слухає Кр̣шн̣у, — прямо або через істинного духовного вчителя, такого, як Вйа̄са. Духовний вчитель є представником Вйа̄садеви. Тому, згідно з ведичною традицією, на день явлення духовного учителя його учні виконують обряд Вйа̄са-пӯджі.
76 ра̄джан сам̇смр̣тйа сам̇смр̣тйа
сам̇ва̄дам імам адбгутам
кеш́ава̄рджунайох̣ пун̣йам̇
хр̣шйа̄мі ча мухур мухух̣
Послівний переклад
ра̄джан—о царю; сам̇смр̣тйа—згадуючи; сам̇смр̣тйа—згадуючи; сам̇ва̄дам—послання; імам—цей; адбгутам—дивовижний; кеш́ава—Господа Кр̣шн̣и; арджунайох̣—і Арджуни; пун̣йам—благочестивий; хр̣шйа̄мі—я отримую задоволення; ча—також; мухух̣ мухух̣—раз-у-раз. О царю, коли я знову й знову згадую цю дивовижну, священну розмову Кр̣шн̣и і Арджуни, я відчуваю насолоду й тіло моє тремтить. П О Я С Н Е Н Н Я : Осягнення Бгаґавад-ґı̄ти — процес настільки трансцендентний, що кожен, хто познайомиться із змістом бесіди Кр̣шн̣и і Арджуни, стає праведником і ніколи не зможе забути цієї розмови. Таким є трансцендентне духовне життя. Іншими словами, той, хто чує Бгаґавад-ґı̄ту із справжнього джерела, безпосередньо від Кр̣шн̣и, досягає цілковитої свідомості Кр̣шн̣и. Усвідомивши Кр̣шн̣у, людина відчуває просвітлення, яке чимдалі зростає, і вона насолоджується життям, її проймає трепет захвату щомиті, постійно.
77 тач ча сам̇смр̣тйа сам̇смр̣тйа
рӯпам атй-адбгутам̇ харех̣
вісмайо ме маха̄н ра̄джан
хр̣шйа̄мі ча пунах̣ пунах̣
Послівний переклад
тат—те; ча—також; сам̇смр̣тйа—згадуючи; сам̇смр̣тйа—згадуючи; рӯпам—форму; аті—дуже; адбгутам—дивне; харех̣—Господа Кр̣шн̣и; вісмайах̣—дивне; ме—мій; маха̄н̣—великий; ра̄джан—о цар; хр̣шйа̄мі—я радію; ча—також; пунах̣ пунах̣—раз-у-раз. О царю, коли я згадую дивовижний образ Господа Кр̣шн̣и, мене охоплює ще більший захват, і я радію знову й знову. Виявилось, що Сан̃джайа милістю Вйа̄си також отримав можливість бачити всесвітню форму Кр̣шн̣и, явлену Арджуні. Сказано, що ніколи раніше Господь не являв цієї Своєї форми, лише Арджуна був гідний бачити її. Однак й інші великі віддані могли споглядати всесвітню форму Кр̣шн̣и, явлену Арджуні; серед них також був і Вйа̄са. Вйа̄са — один з великих відданих Господа, його вважають за можновладне втілення Кр̣шн̣и. Вйа̄са відкрив це знання своєму учневі Сан̃джайі, який потім знову і знову насолоджувався спогадами про чудовий образ Кр̣шн̣и, що був явлений Арджуні.
78 йатра йоґеш́варах̣ кр̣шн̣о
йатра па̄ртго дганур-дгарах̣
татра ш́рı̄р віджайо бгӯтір
дгрува̄ нı̄тір матір мама
Послівний переклад
йатра—де; йоґа-ı̄ш́варах̣—володар містицизму; кр̣шн̣ах̣—Господь Кр̣шн̣а; йатра—де; па̄ртгах̣—син Пр̣тги; дганух̣-дгарах̣—той, що тримає лук і стріли; татра—там; ш́рı̄х̣—пишнота; віджайах̣—перемога; бгӯтіх̣—надзвичайна сила; дгрува̄—неодмінно; нı̄тіх̣—мораль; матіх̣ мама—моя думка. Де б не був присутній Кр̣шн̣а, Повелитель усіх містиків, і де б не перебував Арджуна, великий лучник, там неодмінно будуть достатки, перемога, надзвичайна сила й праведність. Така моя думка. Бгаґавад-ґı̄та̄ починається з питань Дгр̣тара̄шт̣ри. Цар сподівавсь на перемогу своїх синів, на боці яких стояли такі визначні воїни, як Бгı̄шма, Дрон̣а і Карн̣а. Він гадав, що перемога буде за ним. Однак, змалювавши хід подій на полі битви, Сан̃джайа сказав цареві: «Ти думаєш про перемогу, але я вважаю, що удача буде там, де Кр̣шн̣а й Арджуна». Він прямо заявив Дгр̣тара̄шт̣рі, що тому нічого сподіватись на перемогу. Перемога забезпечена Арджуні, бо на його боці був Кр̣шн̣а. Те, що Кр̣шн̣а перейняв на Себе обов’язки візничого Арджуни, свідчить ще про одну з Його надзвичайних щедрот. Кр̣шн̣а повністю володіє всіма достоїнствами, одним з яких є відречення. Відомо чимало прикладів відречення, а Кр̣шн̣а також — найвищий майстер відречення.
Битва відбувалась між Дурйодганою та Йудгішт̣гірою. Арджуна воював на боці свого старшого брата Йудгішт̣гіри. Перемога Йудгішт̣гіри була напередвизначена, тому що на його боці воювали Кр̣шн̣а й Арджуна. Від результату битви залежало, кому бути правителем світу, і Сан̃джайа провидів, що влада перейде до Йудгішт̣гіри. Тут також передбачено, що Йудгішт̣гірі після перемоги в цій битві сприятиме доля, тому що він був справедливий і побожний й особливо завдяки його високим моральним устоям, — він не збрехав жодного разу в житті.
Є чимало недалеких людей, які сприймають Бгаґавад-ґı̄ту лише як обговорення деяких питань між двома соратниками на полі бою. Але така книга не змогла б стати священним писанням. Дехто може заперечити, що, мовляв, Кр̣шн̣а закликав Арджуну воювати, і це аморально, однак справжній стан речей полягає в тому, що якраз Бгаґавад-ґı̄та̄ є вище вчення моральності. І цю вищу моральну засаду викладено в тридцять четвертому вірші дев’ятої глави: ман-мана̄ бгава мад-бгактах̣. Людина мусить стати відданим Кр̣шн̣и. Суть будь-якої релігії полягає в тому, щоб вручити себе Кр̣шн̣і (сарва-дгарма̄н парітйаджйа ма̄м екам̇ ш́аран̣ам̇ враджа). Настанови Бгаґавад-ґı̄ти описують вищий шлях релігії й моральності. Всі інші шляхи також можуть вести до очищення й, зрештою, виводити на цей же шлях, але остання настанова Ґı̄ти — вручити себе Кр̣шн̣і — є вище слово будь-якої моралі та релігії. Таким є висновок вісімнадцятої глави.
Із Бгаґавад-ґı̄ти можна зрозуміти, що самоусвідомлення шляхом філософських роздумів або медитації — це лише початок духовного процесу, вища ж досконалість полягає в тому, щоб вручити себе Кр̣шн̣і. У цьому — суть Бгаґавад-ґı̄ти. Можна сказати, що дотримування певних життєвих засад згідно із суспільним та соціальним устроєм громадського життя й відповідно до різних релігійних напрямків являє собою потаємний шлях знання. Але, хоча релігійні обряди й складають тайну, медитація і розвиток знання — ще потаємніші. А настанова вручити себе Кр̣шн̣і у відданому служінні, сповнившись свідомості Кр̣шн̣и — найсокровенніша. В цьому суть вісімнадцятої глави.
Ще один аспект Бгаґавад-ґı̄ти полягає в тому, що вищою істиною є Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а. Абсолютну Істину осягають в трьох аспектах: як безособистісного Брахмана, як локалізовану Парама̄тму і, врешті-решт, як Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у. Досконале усвідомлення Абсолютної Істини означає досконале знання про Кр̣шн̣у. Якщо людина усвідомила Кр̣шн̣у, то всі інші розділи знань стають невід’ємною частиною цього розуміння. Кр̣шн̣а трансцендентний, тому що Він вічно сповнений Своєї внутрішньої могутності. Живі істоти проявляються з Його енерґій і їх поділяють на дві категорії: на вічно обумовлених і вічно звільнених. Таких живих істот безліч, і їх вважають істотними частками Кр̣шн̣и. Матеріальна енерґія проявляється в двадцяти чотирьох елементах. Творіння змінюється під впливом вічного часу, його створює й руйнує зовнішня енерґія. Це проявлення космічного світу періодично стає то видимим, то невидимим.
В Бгаґавад-ґı̄ті розглядалось п’ять основних тем: Верховний Бог- Особа, матеріальна природа, живі істоти, вічний час і діяльність різного роду. І всі вони коряться Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і. Всі концепції Абсолютної Істини, а саме: безособистісний Брахман, локалізована Парама̄тма̄ й ще які-небудь трансцендентні концепції є складовими частинами єдиної загальної концепції Верховного Бога-Особи. Хоча на перший погляд може здатись, що Верховний Господь, живі істоти, матеріальна природа й час відмінні одне від одного, по суті все невідмінне од Всевишнього, але Всевишній завжди відмінний від усього. В цьому полягає суть філософії Господа Чаітанйі про «незбагненну єдність й відмінність». Ця філософська система є досконалим знанням про Абсолютну Істину.
Жива істота в своєму істинному стані є чистим духом. Вона подібна до атомічної частки Вищого Духу. Таким чином, Господа Кр̣шн̣у можна порівняти із сонцем, а живі істоти — з сонячним світлом. Живі істоти належать до межової енерґії Господа, і тому вони схильні взаємодіяти або з матеріальною енерґією, або з духовною. Іншими словами, жива істота перебуває в межовому становищі між двома енерґіями Господа, а оскільки вона належить до Його вищої енерґії, то наділена певною незалежністю. Правильно використовуючи свою незалежність, вона безпосередньо підлягає Кр̣шн̣і й відтак досягає свого природного становища у вищій енерґії, яка дарує блаженство.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до вісімнадцятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалась досконалість відречення.