Уилкинс

Багуат-гета, или Бесѣды Кришны съ Аржуномъ

Переведенных с подлинника писаного на древнем Браминском языке, назваемом Санскритта, на английский, а с него на российский язык

1785

0
Транскрибций
718
Переводов
0
Сносок
0
Комментариев
A

Глава 1

Скорбь Аржунова.

||1-1||

धृतराष्ट्र उवाच | धर्मक्षेत्रे कुरुक्षेत्रे समवेता युयुत्सवः | मामकाः पाण्डवाश्चैव किमकुर्वत सञ्जय ||१-१||

dhṛtarāṣṭra uvāca . dharmakṣetre kurukṣetre samavetā yuyutsavaḥ . māmakāḥ pāṇḍavāścaiva kimakurvata sañjaya ||1-1||

Дритараштра говорилъ:
Повѣдай мнѣ, о Санжай, что сдѣлало войско мое и войско Пандусовъ, собравшееся въ Курукшетрѣ, и готовое къ сраженію.

||1-2||

सञ्जय उवाच | दृष्ट्वा तु पाण्डवानीकं व्यूढं दुर्योधनस्तदा | आचार्यमुपसंगम्य राजा वचनमब्रवीत् ||१-२||

sañjaya uvāca . dṛṣṭvā tu pāṇḍavānīkaṃ vyūḍhaṃ duryodhanastadā . ācāryamupasaṃgamya rājā vacanamabravīt ||1-2||

Санжай отвѣтствовалъ:
Дурйодганъ, узрѣвъ войско Пандусовъ устроившееся къ сраженію, пришелъ къ учителю своему и говорилъ ему:

||1-3||

पश्यैतां पाण्डुपुत्राणामाचार्य महतीं चमूम् | व्यूढां द्रुपदपुत्रेण तव शिष्येण धीमता ||१-३||

paśyaitāṃ pāṇḍuputrāṇāmācārya mahatīṃ camūm . vyūḍhāṃ drupadaputreṇa tava śiṣyeṇa dhīmatā ||1-3||

Воззри, наставникъ мой! на сильное воинство сыновъ Панду, предводимое питомцомъ твоимъ, искуснымъ сыномъ Друпадовымъ.

||1-4||

अत्र शूरा महेष्वासा भीमार्जुनसमा युधि | युयुधानो विराटश्च द्रुपदश्च महारथः ||१-४||

atra śūrā maheṣvāsā bhīmārjunasamā yudhi . yuyudhāno virāṭaśca drupadaśca mahārathaḥ ||1-4||

Въ немъ находятся герои, каковы суть Бемъ и Аржунъ; въ немъ находятся Йуйудгана, и Виратъ, и Друпатъ,

||1-5||

धृष्टकेतुश्चेकितानः काशिराजश्च वीर्यवान् | पुरुजित्कुन्तिभोजश्च शैब्यश्च नरपुंगवः ||१-५||

dhṛṣṭaketuścekitānaḥ kāśirājaśca vīryavān . purujitkuntibhojaśca śaibyaśca narapuṃgavaḥ ||1-5||

и Дриштакету, и Чекитана, и сильный Князь Казійской, и Пуружетъ, и Кунтибожа, и Сивйа, сильный полководецъ

||1-6||

युधामन्युश्च विक्रान्त उत्तमौजाश्च वीर्यवान् | सौभद्रो द्रौपदेयाश्च सर्व एव महारथाः ||१-६||

yudhāmanyuśca vikrānta uttamaujāśca vīryavān . saubhadro draupadeyāśca sarva eva mahārathāḥ ||1-6||

и Йудгамайну-Викранта, и смѣлый Утамовжа; въ немъ же сынъ Субадры и сыны Крншны, дщери Друпадовы; всѣ они велики во брани.

||1-7||

अस्माकं तु विशिष्टा ये तान्निबोध द्विजोत्तम | नायका मम सैन्यस्य संज्ञार्थं तान्ब्रवीमि ते ||१-७||

asmākaṃ tu viśiṣṭā ye tānnibodha dvijottama . nāyakā mama sainyasya saṃjñārthaṃ tānbravīmi te ||1-7||

Выслушай же имяна знаменитѣйшихъ мужей и съ нашей стороны. Я нареку только немногихъ изъ моихъ полководцовъ для примѣра.

||1-8||

भवान्भीष्मश्च कर्णश्च कृपश्च समितिञ्जयः | अश्वत्थामा विकर्णश्च सौमदत्तिस्तथैव च ||१-८||

bhavānbhīṣmaśca karṇaśca kṛpaśca samitiñjayaḥ . aśvatthāmā vikarṇaśca saumadattistathaiva ca ||1-8||

Ты самъ, учитель мой, между ими, и Бешма, и Крипа, побѣдитель въ сраженіяхъ, и Асваттгама, и Викарна, и сынъ Самадатты

||1-9||

अन्ये च बहवः शूरा मदर्थे त्यक्तजीविताः | नानाशस्त्रप्रहरणाः सर्वे युद्धविशारदाः ||१-९||

anye ca bahavaḥ śūrā madarthe tyaktajīvitāḥ . nānāśastrapraharaṇāḥ sarve yuddhaviśāradāḥ ||1-9||

купно съ безчисленнымъ множествомъ иныхъ, отрекшихся для служенія мнѣ отъ любви къ жизни.

||1-10||

अपर्याप्तं तदस्माकं बलं भीष्माभिरक्षितम् | पर्याप्तं त्विदमेतेषां बलं भीमाभिरक्षितम् ||१-१०||

aparyāptaṃ tadasmākaṃ balaṃ bhīṣmābhirakṣitam . paryāptaṃ tvidameteṣāṃ balaṃ bhīmābhirakṣitam ||1-10||

Всякой изъ нихъ искусенъ въ употребленіи оружія и во всякомъ бою опытенъ. Бешма начальствуетъ надъ нашими безчисленными силами; а Бемъ предводительствуетъ скуднымъ войскомъ непріятелей нашихъ.

||1-11||

अयनेषु च सर्वेषु यथाभागमवस्थिताः | भीष्ममेवाभिरक्षन्तु भवन्तः सर्व एव हि ||१-११||

ayaneṣu ca sarveṣu yathābhāgamavasthitāḥ . bhīṣmamevābhirakṣantu bhavantaḥ sarva eva hi ||1-11||

Да станетъ всякъ изъ полководцовъ на мѣстѣ своемъ, назначенномъ ему по распредѣленію, и всѣ они да будутъ готовы на помощь Бешмѣ.

||1-12||

तस्य सञ्जनयन्हर्षं कुरुवृद्धः पितामहः | सिंहनादं विनद्योच्चैः शङ्खं दध्मौ प्रतापवान् ||१-१२||

tasya sañjanayanharṣaṃ kuruvṛddhaḥ pitāmahaḥ . siṃhanādaṃ vinadyoccaiḥ śaṅkhaṃ dadhmau pratāpavān ||1-12||

Старый полководецъ {Старый Полководецъ -- Бешма, братъ Вичитравіи, дѣдъ Курусовъ и Пандусовъ.} и братъ Прародителя Курусовъ, возопивъ гласомъ, подобнымъ гласу льва ревущаго, вострубилъ въ раковину {Раковина. -- Concha, или улитка.} свою, дабы возбудить духъ полководцовъ Курусскихъ.

||1-13||

ततः शङ्खाश्च भेर्यश्च पणवानकगोमुखाः | सहसैवाभ्यहन्यन्त स शब्दस्तुमुलोऽभवत् ||१-१३||

tataḥ śaṅkhāśca bheryaśca paṇavānakagomukhāḥ . sahasaivābhyahanyanta sa śabdastumulo.abhavat ||1-13||

Въ то же мгновеніе повсюду раздался звукъ безчисленныхъ раковинъ и иныхъ воинскихъ инструментовъ; ужасенъ былъ звукъ ихъ,

||1-14||

ततः श्वेतैर्हयैर्युक्ते महति स्यन्दने स्थितौ | माधवः पाण्डवश्चैव दिव्यौ शङ्खौ प्रदध्मतुः ||१-१४||

tataḥ śvetairhayairyukte mahati syandane sthitau . mādhavaḥ pāṇḍavaścaiva divyau śaṅkhau pradadhmatuḥ ||1-14||

Кришна {Кришна. -- Воплощеніе Божества.} и Аржунъ {Аржунъ. -- третій сынъ Панду и любимецъ Кришны.} стояли тогда въ блестящей колесницѣ бѣлыми конями запряженной. И они трубили въ раковины свои, имѣвшія видъ небесный.

||1-15||

पाञ्चजन्यं हृषीकेशो देवदत्तं धनञ्जयः | पौण्ड्रं दध्मौ महाशङ्खं भीमकर्मा वृकोदरः ||१-१५||

pāñcajanyaṃ hṛṣīkeśo devadattaṃ dhanañjayaḥ . pauṇḍraṃ dadhmau mahāśaṅkhaṃ bhīmakarmā vṛkodaraḥ ||1-15||

Имя раковины, въ которую трубилъ Кришна, было Панкажанйа, а раковина Аржунова называлась Дева-Датта, Бемъ, совершитель страшныхъ подвиговъ, трубилъ въ огромную раковину Повидру.

||1-16||

अनन्तविजयं राजा कुन्तीपुत्रो युधिष्ठिरः | नकुलः सहदेवश्च सुघोषमणिपुष्पकौ ||१-१६||

anantavijayaṃ rājā kuntīputro yudhiṣṭhiraḥ . nakulaḥ sahadevaśca sughoṣamaṇipuṣpakau ||1-16||

Йудгишширъ, Царскій сынъ Кунте, трубили въ Ананта-Вижаню. Нагуль и Сагадева трубили въ раковины свои: изъ нихъ одна называлась Сугоша, другая Манипушпака.

||1-17||

काश्यश्च परमेष्वासः शिखण्डी च महारथः | धृष्टद्युम्नो विराटश्च सात्यकिश्चापराजितः ||१-१७||

kāśyaśca parameṣvāsaḥ śikhaṇḍī ca mahārathaḥ . dhṛṣṭadyumno virāṭaśca sātyakiścāparājitaḥ ||1-17||

Князь Казійской съ сильнымъ лукомъ, Сикганде, Дриштатгумна, Вирата, Сатйаки, непобѣдимый въ оружіи,

||1-18||

द्रुपदो द्रौपदेयाश्च सर्वशः पृथिवीपते | सौभद्रश्च महाबाहुः शङ्खान्दध्मुः पृथक्पृथक् ||१-१८||

drupado draupadeyāśca sarvaśaḥ pṛthivīpate . saubhadraśca mahābāhuḥ śaṅkhāndadhmuḥ pṛthakpṛthak ||1-18||

Друпадъ и сыны Царской дщери его Кришны, купно съ сыномъ Субадры и съ иными полководцами и знаменитыми мужами, всѣ трубили въ раковины свои.

||1-19||

स घोषो धार्तराष्ट्राणां हृदयानि व्यदारयत् | नभश्च पृथिवीं चैव तुमुलोऽभ्यनुनादयन् (or लोव्यनु) ||१-१९||

sa ghoṣo dhārtarāṣṭrāṇāṃ hṛdayāni vyadārayat . nabhaśca pṛthivīṃ caiva tumulo.abhyanunādayan (lo vyanu)||1-19||

Громкозвучные гласы ихъ пронзали сердца Курусовъ и съ ужаснымъ громомъ отъ неба до земли отзывались.

||1-20||

अथ व्यवस्थितान्दृष्ट्वा धार्तराष्ट्रान् कपिध्वजः | प्रवृत्ते शस्त्रसम्पाते धनुरुद्यम्य पाण्डवः | हृषीकेशं तदा वाक्यमिदमाह महीपते ||१-२०||

atha vyavasthitāndṛṣṭvā dhārtarāṣṭrān kapidhvajaḥ . pravṛtte śastrasampāte dhanurudyamya pāṇḍavaḥ ||1-20||

Тогда Аржунъ, узрѣвъ сыновъ Дритараштры готовыхъ уже къ начатію битвы и уже начавшихъ пускать оружіе, взялъ лукъ свой и говорилъ Кришнѣ слѣдующее:

||1-21||

अर्जुन उवाच | सेनयोरुभयोर्मध्ये रथं स्थापय मेऽच्युत ||१-२१||

hṛṣīkeśaṃ tadā vākyamidamāha mahīpate . arjuna uvāca . senayorubhayormadhye rathaṃ sthāpaya me.acyuta ||1-21||

Аржунъ.
"О Кришна! прошу тебя, позволь колесницѣ моей ѣхать и стать посредѣ обоихъ войскъ,

||1-22||

यावदेतान्निरीक्षेऽहं योद्धुकामानवस्थितान् | कैर्मया सह योद्धव्यमस्मिन् रणसमुद्यमे ||१-२२||

yāvadetānnirikṣe.ahaṃ yoddhukāmānavasthitān . kairmayā saha yoddhavyamasmin raṇasamudyame ||1-22||

дабы могъ я видѣть людей готовыхъ и нетерпѣливо желающихъ начать кровавую битву,

||1-23||

योत्स्यमानानवेक्षेऽहं य एतेऽत्र समागताः | धार्तराष्ट्रस्य दुर्बुद्धेर्युद्धे प्रियचिकीर्षवः ||१-२३||

yotsyamānānavekṣe.ahaṃ ya ete.atra samāgatāḥ . dhārtarāṣṭrasya durbuddheryuddhe priyacikīrṣavaḥ ||1-23||

съ кѣмъ долженъ я сразиться въ семъ строю, и кто суть собравшіеся на помощь мстительному сыну Дритараштры въ сраженіи.

||1-24||

सञ्जय उवाच | एवमुक्तो हृषीकेशो गुडाकेशेन भारत | सेनयोरुभयोर्मध्ये स्थापयित्वा रथोत्तमम् ||१-२४||

sañjaya uvāca . evamukto hṛṣīkeśo guḍākeśena bhārata . senayorubhayormadhye sthāpayitvā rathottamam ||1-24||

Кришна, внявъ словамъ Аржуновымъ, повелѣлъ двигнуться колесницѣ. Остановившись посредѣ между обоихъ войскъ,

||1-25||

भीष्मद्रोणप्रमुखतः सर्वेषां च महीक्षिताम् | उवाच पार्थ पश्यैतान्समवेतान्कुरूनिति ||१-२५||

bhīṣmadroṇapramukhataḥ sarveṣāṃ ca mahīkṣitām . uvāca pārtha paśyaitānsamavetānkurūniti ||1-25||

приказалъ Аржуну обратить глаза свои на строй Курусовъ, и смотрѣть, гдѣ стояли престарѣлый Бешма и Дронъ со всѣми знаменитыми полководцами ихъ стороны.

||1-26||

तत्रापश्यत्स्थितान्पार्थः पितॄनथ पितामहान् | आचार्यान्मातुलान्भ्रातॄन्पुत्रान्पौत्रान्सखींस्तथा ||१-२६||

tatrāpaśyatsthitānpārthaḥ pitṝnatha pitāmahān . ācāryānmātulānbhrātṛnputrānpautrānsakhīṃstathā ||1-26||

Воззрѣвъ на оба воинства, не видѣлъ онъ съ противной стороны никого, кромѣ дѣдовъ, дядей, племянниковъ, попечителей, сыновъ и братій, ближнихъ родственниковъ и друзей.

||1-27||

श्वशुरान्सुहृदश्चैव सेनयोरुभयोरपि | तान्समीक्ष्य स कौन्तेयः सर्वान्बन्धूनवस्थितान् ||१-२७||

śvaśurānsuhṛdaścaiva senayorubhayorapi . tānsamīkṣya sa kaunteyaḥ sarvānbandhūnavasthitān ||1-27||

Смотрѣвъ на нихъ нѣсколько времяни, и видя сихъ друзей готовыхъ къ сраженію, проникнутъ былъ крайнимъ соболѣзнованіемъ и сокрушеніемъ и излилъ скорбь свою въ слѣдующихъ словахъ:

||1-28||

कृपया परयाविष्टो विषीदन्निदमब्रवीत् | अर्जुन उवाच | दृष्ट्वेमं स्वजनं कृष्ण युयुत्सुं समुपस्थितम् ||१-२८||

kṛpayā parayāviṣṭo viṣīdannidamabravīt . arjuna uvāca . dṛṣṭvemaṃ svajanaṃ kṛṣṇa yuyutsuṃ samupasthitam ||1-28||

Аржунъ.
Узрѣвшу мнѣ родственниковъ моихъ, о Кришна! нетерпѣливо сраженія ожидающихъ,

||1-29||

सीदन्ति मम गात्राणि मुखं च परिशुष्यति | वेपथुश्च शरीरे मे रोमहर्षश्च जायते ||१-२९||

sīdanti mama gātrāṇi mukhaṃ ca pariśuṣyati . vepathuśca śarīre me romaharṣaśca jāyate ||1-29||

члены мои ослабѣваютъ, блѣдность покрываетъ лицо мое; волосы на головѣ моей воздымаются, и весь составъ мой дрожитъ отъ ужаса!

||1-30||

गाण्डीवं स्रंसते हस्तात्त्वक्चैव परिदह्यते | न च शक्नोम्यवस्थातुं भ्रमतीव च मे मनः ||१-३०||

gāṇḍīvaṃ sraṃsate hastāttvakcaiva paridahyate . na ca śaknomyavasthātuṃ bhramatīva ca me manaḥ ||1-30||

И Гандевъ {Гандевъ, лукъ мой, -- подаренный Баруномъ, Богомъ Окіана.} лукъ мой выпадаетъ изъ руки моей, и кожа моя увяла и изсохла! Не могу стоять, ибо разумъ мой какъ бы кружится,

||1-31||

निमित्तानि च पश्यामि विपरीतानि केशव | न च श्रेयोऽनुपश्यामि हत्वा स्वजनमाहवे ||१-३१||

nimittāni ca paśyāmi viparītāni keśava . na ca śreyo.anupaśyāmi hatvā svajanamāhave ||1-31||

и со всѣхъ сторонъ вижу нещастныя предзнаменованія. Истребивъ родъ мой, могу ли помышлять впредь о благополучіи?

||1-32||

न काङ्क्षे विजयं कृष्ण न च राज्यं सुखानि च | किं नो राज्येन गोविन्द किं भोगैर्जीवितेन वा ||१-३२||

na kāṅkṣe vijayaṃ kṛṣṇa na ca rājyaṃ sukhāni ca . kiṃ no rājyena govinda kiṃ bhogairjīvitena vā ||1-32||

не желаю побѣды, о Кришна! Не нужна мнѣ власть, не нужно веселіе. На что власть, на что забавы въ жизни, на что и самая жизнь,

||1-33||

येषामर्थे काङ्क्षितं नो राज्यं भोगाः सुखानि च | त इमेऽवस्थिता युद्धे प्राणांस्त्यक्त्वा धनानि च ||१-३३||

yeṣāmarthe kāṅkṣitaṃ no rājyaṃ bhogāḥ sukhāni ca . ta ime.avasthitā yuddhe prāṇāṃstyaktvā dhanāni ca ||1-33||

когда тѣ надъ которыми желалъ бы я власти, отъ которыхъ желалъ бы веселія и забавъ, пренебрегши жизнь и щастіе, стоятъ здѣсь на полѣ готовые къ сраженію?

||1-34||

आचार्याः पितरः पुत्रास्तथैव च पितामहाः | मातुलाः श्वशुराः पौत्राः श्यालाः सम्बन्धिनस्तथा ||१-३४||

ācāryāḥ pitaraḥ putrāstathaiva ca pitāmahāḥ . mātulāḥ śvaśurāḥ pautrāḥ śyālāḥ sambandhinastathā ||1-34||

Попечители, сыны и отцы, дѣды и внуки, дяди и племянники, сродники и друзья!

||1-35||

एतान्न हन्तुमिच्छामि घ्नतोऽपि मधुसूदन | अपि त्रैलोक्यराज्यस्य हेतोः किं नु महीकृते ||१-३५||

etānna hantumicchāmi ghnato.api madhusūdana . api trailokyarājyasya hetoḥ kiṃ nu mahīkṛte ||1-35||

Хотя бы они убить меня хотѣли, но я не пожелаю сразиться съ ними, не пожелаю и за владычество надъ всѣми тремя частями вселенной, а не только за сію малую частицу земли.

||1-36||

निहत्य धार्तराष्ट्रान्नः का प्रीतिः स्याज्जनार्दन | पापमेवाश्रयेदस्मान्हत्वैतानाततायिनः ||१-३६||

nihatya dhārtarāṣṭrānnaḥ kā prītiḥ syājjanārdana . pāpamevāśrayedasmānhatvaitānātatāyinaḥ ||1-36||

По убіеніи сыновъ Дритараштры, какое удовольствіе, о Кришна! возможетъ насъ порадовать? Хотя они и тиранны, но грѣхъ возъимѣетъ у насъ прибѣжище, когда мы ихъ истребимъ.

||1-37||

तस्मान्नार्हा वयं हन्तुं धार्तराष्ट्रान्स्वबान्धवान् | स्वजनं हि कथं हत्वा सुखिनः स्याम माधव ||१-३७||

tasmānnārhā vayaṃ hantuṃ dhārtarāṣṭrānsvabāndhavān . svajanaṃ hi kathaṃ hatvā sukhinaḥ syāma mādhava ||1-37||

И такъ не должно намъ убивать толь ближнихъ родственниковъ. Возможно ли намъ, о Кришна! быть благополучными, содѣлавшись убійцами рода нашего?

||1-38||

यद्यप्येते न पश्यन्ति लोभोपहतचेतसः | कुलक्षयकृतं दोषं मित्रद्रोहे च पातकम् ||१-३८||

yadyapyete na paśyanti lobhopahatacetasaḥ . kulakṣayakṛtaṃ doṣaṃ mitradrohe ca pātakam ||1-38||

Когда тѣ, чьи души развращены властолюбіемъ, не видятъ грѣха въ истребленіи собственнаго своего рода, не видятъ преступленія въ умерщвленіи друзей своихъ,

||1-39||

कथं न ज्ञेयमस्माभिः पापादस्मान्निवर्तितुम् | कुलक्षयकृतं दोषं प्रपश्यद्भिर्जनार्दन ||१-३९||

kathaṃ na jñeyamasmābhiḥ pāpādasmānnivartitum . kulakṣayakṛtaṃ doṣaṃ prapaśyadbhirjanārdana ||1-39||

служитъ ли намъ сіе причиною, чтобъ мы рѣшились не отвращаться отъ такого преступленія, мы гнушающіеся грѣха истреблять единокровныхъ сродниковъ нашихъ?

||1-40||

कुलक्षये प्रणश्यन्ति कुलधर्माः सनातनाः | धर्मे नष्टे कुलं कृत्स्नमधर्मोऽभिभवत्युत ||१-४०||

kulakṣaye praṇaśyanti kuladharmāḥ sanātanāḥ . dharme naṣṭe kulaṃ kṛtsnamadharmo.abhibhavatyuta ||1-40||

По истребленіи семейства теряется и древняя добродѣтель семейства сего. Съ потеряніемъ добродѣтели порокъ и злочестіе одолѣваютъ весь родъ.

||1-41||

अधर्माभिभवात्कृष्ण प्रदुष्यन्ति कुलस्त्रियः | स्त्रीषु दुष्टासु वार्ष्णेय जायते वर्णसङ्करः ||१-४१||

adharmābhibhavātkṛṣṇa praduṣyanti kulastriyaḥ . strīṣu duṣṭāsu vārṣṇeya jāyate varṇasaṅkaraḥ ||1-41||

Вліяніемъ злочестія женщины семейства становятся порочными; отъ женщинъ же порочныхъ раждается мерзское племя, Варна Санхаръ называемое.

||1-42||

सङ्करो नरकायैव कुलघ्नानां कुलस्य च | पतन्ति पितरो ह्येषां लुप्तपिण्डोदकक्रियाः ||१-४२||

saṅkaro narakāyaiva kulaghnānāṃ kulasya ca . patanti pitaro hyeṣāṃ luptapiṇḍodakakriyāḥ ||1-42||

Санхары пріуготовляютъ адъ {Адъ. -- Въ оригиналѣ: Наркъ преисподнія страны, находящіяся, по мнѣнію, Индіянъ, на днѣ земли, въ которыхъ имѣвшіе менѣе добродѣтелей, нежели пороковъ, осуждены жить нѣсколько времяни по мѣрѣ ихъ преступленій; а по томъ выходятъ они оттуда, дабы обитать въ тѣлахъ нечистыхъ звѣрей.} и для убіенныхъ и для оставшихся въ живыхъ, и праотцы ихъ {Праотцы, и пр. -- Индійцамъ повелѣно но въ Ведахъ приносить духамъ предковъ своихъ, до третьяго колѣна, пироги, называемыя Пинда. Сей обрядъ совершается въ день каждаго новолунія. Равнымъ образомъ предписано ежедневно возливать. воду, и сей обрядъ называется Тарпанъ, т. е. удовлетворять, умилостивлять. Думаютъ, что души такихъ людей, которые оставили послѣ себя дѣтей для продолженія ихъ рода, нелосредственно по разлученіи съ тѣлами переносятся въ нѣкоторую страну, называемую Питри-Логъ, гдѣ они могутъ жить по мѣрѣ прежнихъ своихъ добродѣтелей, естьли помянутые обряды не будутъ пренебрежены; въ противномъ же случаѣ свергаются они въ Наркъ и бываютъ осуждены къ возрожденію въ тѣлахъ нечистыхъ звѣрей и къ перехожденію чрезъ нѣсколько такихъ возрожденій, пока всѣ грѣхи ихъ истребятся и они достигнутъ степени совершенства, называемой Мукши (вѣчное спасеніе), подъ чѣмъ разумѣется освобожденіе отъ будущихъ перехожденій и поглощеніе въ натурѣ верховнаго Божества, имянуемаго Брамою. Сіи обряды, называемые Срадъ, не неизвѣстны были Грекамь и Римлянамъ, и нынѣ еще исполняются послѣдователями Магометовыми.}, лишены будучи обрядовъ приношенія душамъ ихъ пироговъ и воды, свергаются въ преисподнія Страны.

||1-43||

दोषैरेतैः कुलघ्नानां वर्णसङ्करकारकैः | उत्साद्यन्ते जातिधर्माः कुलधर्माश्च शाश्वताः ||१-४३||

doṣairetaiḥ kulaghnānāṃ varṇasaṅkarakārakaiḥ . utsādyante jātidharmāḥ kuladharmāśca śāśvatāḥ ||1-43||

Отъ преступленія умерщвляющихъ собственныхъ своихъ родственниковъ, тяжкой вины оскверненія и рожденія Варна-Санхаровъ, навсегда погибаетъ добродѣтель семейства и добродѣтель цѣлаго поколѣнія

||1-44||

उत्सन्नकुलधर्माणां मनुष्याणां जनार्दन | नरके नियतं वासो भवतीत्यनुशुश्रुम (or नरकेऽनियतं) ||१-४४||

utsannakuladharmāṇāṃ manuṣyāṇāṃ janārdana . narake niyataṃ vāso bhavatītyanuśuśruma ||1-44||

А намъ сказано, о Кришна! что пребываніе тѣхъ смертныхъ, которыхъ родъ лишился своей добродѣтели, должно быть во адѣ

||1-45||

अहो बत महत्पापं कर्तुं व्यवसिता वयम् | यद्राज्यसुखलोभेन हन्तुं स्वजनमुद्यताः ||१-४५||

aho bata mahatpāpaṃ kartuṃ vyavasitā vayam . yadrājyasukhalobhena hantuṃ svajanamudyatāḥ ||1-45||

Горе мнѣ! Какое преступленіе готовы мы совершить! Увы! желая пріятностей власти, пріуготовились мы умерщвлять единокровныхъ родственниковъ нашихъ!

||1-46||

यदि मामप्रतीकारमशस्त्रं शस्त्रपाणयः | धार्तराष्ट्रा रणे हन्युस्तन्मे क्षेमतरं भवेत् ||१-४६||

yadi māmapratīkāramaśastraṃ śastrapāṇayaḥ . dhārtarāṣṭrā raṇe hanyustanme kṣemataraṃ bhavet ||1-46||

Лучше потерплю я, чтобъ сыны Дритараштры наступили на меня съ оружіемъ въ рукахъ ихъ и безъ сопротивленія убили меня беззащитна на полъ.

||1-47||

सञ्जय उवाच | एवमुक्त्वार्जुनः सङ्ख्ये रथोपस्थ उपाविशत् | विसृज्य सशरं चापं शोकसंविग्नमानसः ||१-४७||

sañjaya uvāca . evamuktvārjunaḥ saṅkhye rathopastha upāviśat . visṛjya saśaraṃ cāpaṃ śokasaṃvignamānasaḥ ||1-47||

Аржунъ, преставши говорить, сѣлъ въ колесницѣ между обоихъ войскъ и бросилъ лукъ и стрѣлы; скорбь одолѣла сердце его.

Глава 2

БЕСѢДА II. О натурѣ души и умозрительныхъ ученіяхъ.

||2-1||

सञ्जय उवाच | तं तथा कृपयाविष्टमश्रुपूर्णाकुलेक्षणम् | विषीदन्तमिदं वाक्यमुवाच मधुसूदनः ||२-१||

sañjaya uvāca . taṃ tathā kṛpayāviṣṭamaśrupūrṇākulekṣaṇam . viṣīdantamidaṃ vākyamuvāca madhusūdanaḥ ||2-1||

Кришна, видя его проникнута сокрушеніемъ, видя ліющійся изъ глазъ его потокъ слезъ и сердце глубокою печалію стѣсненное, говорилъ ему слѣдующее:

||2-2||

श्रीभगवानुवाच | कुतस्त्वा कश्मलमिदं विषमे समुपस्थितम् | अनार्यजुष्टमस्वर्ग्यमकीर्तिकरमर्जुन ||२-२||

śrībhagavānuvāca . kutastvā kaśmalamidaṃ viṣame samupasthitam . anāryajuṣṭamasvargyamakīrtikaramarjuna ||2-2||

Кришна.
Откуда, о Аржунъ! нашла на тебя, стоящаго на полѣ сраженія, сія буйная и мужу несвойственная слабость ?

||2-3||

क्लैब्यं मा स्म गमः पार्थ नैतत्त्वय्युपपद्यते | क्षुद्रं हृदयदौर्बल्यं त्यक्त्वोत्तिष्ठ परन्तप ||२-३||

klaibyaṃ mā sma gamaḥ pārtha naitattvayyupapadyate . kṣudraṃ hṛdayadaurbalyaṃ tyaktvottiṣṭha parantapa ||2-3||

Сіе постыдно, противно должности {Противно должности, -- должности воина.} и есть основаніе безчестія. Не предавайся сей слабости, ибо она непристойна такому человѣку, каковъ ты. Изгони презрительную слабость сію изъ сердца своего и ободрись.

||2-4||

अर्जुन उवाच | कथं भीष्ममहं सङ्ख्ये द्रोणं च मधुसूदन | इषुभिः प्रतियोत्स्यामि पूजार्हावरिसूदन ||२-४||

arjuna uvāca . kathaṃ bhīṣmamahaṃ saṅkhye droṇaṃ ca madhusūdana . iṣubhiḥ pratiyotsyāmi pūjārhāvarisūdana ||2-4||

Аржунъ.
О Кришна! не уже ли долженъ я рѣшиться сражаться стрѣлами моими въ семъ полѣ съ Бешмою и Дрономъ, паче Всѣхъ людей почтенія моего достойными?

||2-5||

गुरूनहत्वा हि महानुभावान् श्रेयो भोक्तुं भैक्ष्यमपीह लोके | हत्वार्थकामांस्तु गुरूनिहैव भुञ्जीय भोगान् रुधिरप्रदिग्धान् ||२-५||

gurūnahatvā hi mahānubhāvān śreyo bhoktuṃ bhaikṣyamapīha loke . hatvārthakāmāṃstu gurūnihaiva bhuñjīya bhogān rudhirapradigdhān ||2-5||

Лучше желалъ бы я искать пропитанія, скитаясь по всему міру, нежели быть убійцею моихъ наставниковъ, которымъ долженъ я толь глубокимъ почитаніемъ. Истребивъ таковыхъ друзей, каковы они, пріобрѣлъ бы я владѣніе, богатство и забавы, ихъ кровію оскверненныя.

||2-6||

न चैतद्विद्मः कतरन्नो गरीयो यद्वा जयेम यदि वा नो जयेयुः | यानेव हत्वा न जिजीविषामस्- तेऽवस्थिताः प्रमुखे धार्तराष्ट्राः ||२-६||

na caitadvidmaḥ kataranno garīyo yadvā jayema yadi vā no jayeyuḥ . yāneva hatvā na jijīviṣāmaḥ te.avasthitāḥ pramukhe dhārtarāṣṭrāḥ ||2-6||

Не вѣдаемъ, что будетъ лучше, мы ли побьемъ ихъ, или они насъ; ибо тѣ, по убіеніи которыхъ и я жить не желаю, суть сыны и поколѣніе Дритараштры, выступившіе противъ насъ.

||2-7||

कार्पण्यदोषोपहतस्वभावः पृच्छामि त्वां धर्मसम्मूढचेताः | यच्छ्रेयः स्यान्निश्चितं ब्रूहि तन्मे शिष्यस्तेऽहं शाधि मां त्वां प्रपन्नम् ||२-७||

kārpaṇyadoṣopahatasvabhāvaḥ pṛcchāmi tvāṃ dharmasammūḍhacetāḥ . yacchreyaḥ syānniścitaṃ brūhi tanme śiṣyaste.ahaṃ śādhi māṃ tvāṃ prapannam ||2-7||

Сострадательное свойство мое преодолѣвается страхомъ грѣха. Скажи мнѣ по правдѣ, что мнѣ дѣлать надлежитъ. Я ученикъ твой; наставь же меня, питомца своего, въ моей должности:

||2-8||

न हि प्रपश्यामि ममापनुद्याद् यच्छोकमुच्छोषणमिन्द्रियाणाम् | अवाप्य भूमावसपत्नमृद्धं राज्यं सुराणामपि चाधिपत्यम् ||२-८||

na hi prapaśyāmi mamāpanudyād yacchokamucchoṣaṇamindriyāṇām . avāpya bhūmāvasapatnamṛddhaṃ rājyaṃ surāṇāmapi cādhipatyam ||2-8||

ибо предписанія должности {Предписанія должности, -- должности воина, противоположныя предписаніямъ общихъ нравственныхъ должностей.} смущаютъ разумъ мой, и я не вижу ничего, что могло бы смягчить скорбь мою, всѣ мои способности изсушающую, хотя бы надлежало за то получить царство всея земли безъ совмѣстника, или владычество надъ воинствами небесными.

||2-9||

सञ्जय उवाच | एवमुक्त्वा हृषीकेशं गुडाकेशः परन्तप | न योत्स्य इति गोविन्दमुक्त्वा तूष्णीं बभूव ह ||२-९||

sañjaya uvāca . evamuktvā hṛṣīkeśaṃ guḍākeśaḥ parantapaḥ . na yotsya iti govindamuktvā tūṣṇīṃ babhūva ha ||2-9||

Аржунъ, сказавши сіе Кришнѣ, и объявивъ, что не хочетъ онъ сражаться, умолкъ .

||2-10||

तमुवाच हृषीकेशः प्रहसन्निव भारत | सेनयोरुभयोर्मध्ये विषीदन्तमिदं वचः ||२-१०||

tamuvāca hṛṣīkeśaḥ prahasanniva bhārata . senayorubhayormadhye viṣīdantamidaṃ vacaḥ ||2-10||

Кришна, улыбаясь, говорилъ печальному Князю, посредѣ двухъ войскъ стоящему, слѣдующее;

||2-11||

श्रीभगवानुवाच | अशोच्यानन्वशोचस्त्वं प्रज्ञावादांश्च भाषसे | गतासूनगतासूंश्च नानुशोचन्ति पण्डिताः ||२-११||

śrībhagavānuvāca . aśocyānanvaśocastvaṃ prajñāvādāṃśca bhāṣase . gatāsūnagatāsūṃśca nānuśocanti paṇḍitāḥ ||2-11||

Кришна.
Ты скорбишь о недостойныхъ оплакиванія, хотя мысли твои и суть мысли мужей мудрыхъ. {Мужей мудрыхъ, -- Пандитовъ, или толкователей закона, либо въ пространнѣйшемъ смыслѣ тѣхъ, которые посредствомъ размышленія достигли степени совершенства, называемой Гнанъ, или вдохновенной мудрости.} Мудрый не скорбитъ ни о смерти, ни о жизни.

||2-12||

न त्वेवाहं जातु नासं न त्वं नेमे जनाधिपाः | न चैव न भविष्यामः सर्वे वयमतः परम् ||२-१२||

na tvevāhaṃ jātu nāsaṃ na tvaṃ neme janādhipāḥ . na caiva na bhaviṣyāmaḥ sarve vayamataḥ param ||2-12||

Князи на землѣ не существовали. И никогда не престанемъ существовать.

||2-13||

देहिनोऽस्मिन्यथा देहे कौमारं यौवनं जरा | तथा देहान्तरप्राप्तिर्धीरस्तत्र न मुह्यति ||२-१३||

dehino.asminyathā dehe kaumāraṃ yauvanaṃ jarā . tathā dehāntaraprāptirdhīrastatra na muhyati ||2-13||

Душа какъ въ семъ смертномъ видѣ находитъ младенчество, юность и старость, такъ и въ будущемъ видѣ найдетъ она подобное. Кто твердо сему вѣритъ, тотъ не смущается ничѣмъ, что бы ему ни случилось.

||2-14||

मात्रास्पर्शास्तु कौन्तेय शीतोष्णसुखदुःखदाः | आगमापायिनोऽनित्यास्तांस्तितिक्षस्व भारत ||२-१४||

mātrāsparśāstu kaunteya śītoṣṇasukhaduḥkhadāḥ . āgamāpāyino.anityāstāṃstitikṣasva bhārata ||2-14||

Чувствительность способностей производитъ жаръ и холодъ, удовольствіе и скорбь, которыя приходятъ и удаляются, и суть преходящи и непостоянны. Сноси ихъ терпѣливо, о сынъ Баратовъ!

||2-15||

यं हि न व्यथयन्त्येते पुरुषं पुरुषर्षभ | समदुःखसुखं धीरं सोऽमृतत्वाय कल्पते ||२-१५||

yaṃ hi na vyathayantyete puruṣaṃ puruṣarṣabha . samaduḥkhasukhaṃ dhīraṃ so.amṛtatvāya kalpate ||2-15||

ибо мудрый мужъ не смущающійся ими, и для котораго скорбь и удовольствіе суть, едино, сотворенъ для безсмертія.

||2-16||

नासतो विद्यते भावो नाभावो विद्यते सतः | उभयोरपि दृष्टोऽन्तस्त्वनयोस्तत्त्वदर्शिभिः ||२-१६||

nāsato vidyate bhāvo nābhāvo vidyate sataḥ . ubhayorapi dṛṣṭo.antastvanayostattvadarśibhiḥ ||2-16||

Существо только воображаемое не имѣетъ бытія; но дѣйствительное чуждо несуществованія. Проникающіе въ начала существъ, видятъ цѣль всякаго существа.

||2-17||

अविनाशि तु तद्विद्धि येन सर्वमिदं ततम् | विनाशमव्ययस्यास्य न कश्चित्कर्तुमर्हति ||२-१७||

avināśi tu tadviddhi yena sarvamidaṃ tatam . vināśamavyayasyāsya na kaścitkartumarhati ||2-17||

Научись, что сотворившій всѣ вещи невредимъ, и что никто не можетъ разрушить существа неисчерпаемаго

||2-18||

अन्तवन्त इमे देहा नित्यस्योक्ताः शरीरिणः | अनाशिनोऽप्रमेयस्य तस्माद्युध्यस्व भारत ||२-१८||

antavanta ime dehā nityasyoktāḥ śarīriṇaḥ . anāśino.aprameyasya tasmādyudhyasva bhārata ||2-18||

Симъ тѣламъ, покрывающимъ души, которыя въ нихъ обитаютъ, и которыя суть вѣчны, невредимы и всякое понятіе превышаютъ, опредѣлено быть конечными существами. И такъ, о Аржунъ, рѣшись сражаться!

||2-19||

य एनं वेत्ति हन्तारं यश्चैनं मन्यते हतम् | उभौ तौ न विजानीतो नायं हन्ति न हन्यते ||२-१९||

ya enaṃ vetti hantāraṃ yaścainaṃ manyate hatam ubhau tau na vijānīto nāyaṃ hanti na hanyate ||2-19||

Человѣкъ мнящій, что душа убиваетъ, и тотъ, кто думаетъ, что душа разрушена быть можетъ, оба равно обманываются; ибо она ни убивать, ни убита быть не можетъ.

||2-20||

न जायते म्रियते वा कदाचिन् नायं भूत्वा भविता वा न भूयः | अजो नित्यः शाश्वतोऽयं पुराणो न हन्यते हन्यमाने शरीरे ||२-२०||

na jāyate mriyate vā kadācin nāyaṃ bhūtvā bhavitā vā na bhūyaḥ . ajo nityaḥ śāśvato.ayaṃ purāṇo na hanyate hanyamāne śarīre ||2-20||

Она не такое существо, о которомъ бы можно сказать, что оно было, начинаетъ быть, или нѣкогда будетъ; ибо она есть существо нераждаемое; она древна, постоянна и вѣчна и не можетъ разрушена быть въ семъ смертномъ ея видѣ.

||2-21||

वेदाविनाशिनं नित्यं य एनमजमव्ययम् | कथं स पुरुषः पार्थ कं घातयति हन्ति कम् ||२-२१||

vedāvināśinaṃ nityaṃ ya enamajamavyayam . kathaṃ sa puruṣaḥ pārtha kaṃ ghātayati hanti kam ||2-21||

Человѣкъ вѣрящій, что сіе существо невредимо, вѣчно, неизчерпаемо и нераждаемо, какъ можетъ думать, что оно можетъ кого либо убить, или допустишь быть убито?

||2-22||

वासांसि जीर्णानि यथा विहाय नवानि गृह्णाति नरोऽपराणि | तथा शरीराणि विहाय जीर्णा- न्यन्यानि संयाति नवानि देही ||२-२२||

vāsāṃsi jīrṇāni yathā vihāya navāni gṛhṇāti naro.aparāṇi . tathā śarīrāṇi vihāya jīrṇāni anyāni saṃyāti navāni dehī ||2-22||

Какъ человѣкъ скидаетъ съ себя старую одежду и новую надѣваетъ, такъ и душа, оставляя старые смертные виды, переходитъ въ иные новые виды.

||2-23||

नैनं छिन्दन्ति शस्त्राणि नैनं दहति पावकः | न चैनं क्लेदयन्त्यापो न शोषयति मारुतः ||२-२३||

nainaṃ chindanti śastrāṇi nainaṃ dahati pāvakaḥ . na cainaṃ kledayantyāpo na śoṣayati mārutaḥ ||2-23||

Оружіе ее не разсѣкаетъ, огонь не сожигаетъ, вода не повреждаетъ и вѣтръ не изсушаетъ;

||2-24||

अच्छेद्योऽयमदाह्योऽयमक्लेद्योऽशोष्य एव च | नित्यः सर्वगतः स्थाणुरचलोऽयं सनातनः ||२-२४||

acchedyo.ayamadāhyo.ayamakledyo.aśoṣya eva ca . nityaḥ sarvagataḥ sthāṇuracalo.ayaṃ sanātanaḥ ||2-24||

ибо она неразсѣкаема, несожигаема, невредима: и неизсушима: она вѣчна, всеобща, пребывающа постоянно, неподвижна;

||2-25||

अव्यक्तोऽयमचिन्त्योऽयमविकार्योऽयमुच्यते | तस्मादेवं विदित्वैनं नानुशोचितुमर्हसि ||२-२५||

avyakto.ayamacintyo.ayamavikāryo.ayamucyate . tasmādevaṃ viditvainaṃ nānuśocitumarhasi ||2-25||

она невидима, непостижима и неизмѣняема. И такъ вѣря, что она такова, не долженъ ты скорбѣть.

||2-26||

अथ चैनं नित्यजातं नित्यं वा मन्यसे मृतम् | तथापि त्वं महाबाहो नैवं शोचितुमर्हसि ||२-२६||

atha cainaṃ nityajātaṃ nityaṃ vā manyase mṛtam . tathāpi tvaṃ mahābāho naivaṃ śocitumarhasi ||2-26||

Но хотя бы ты вѣрилъ, что она навѣки рожденна и вѣчно пребываетъ, или думалъ, что она умираетъ купно съ тѣломъ, однако оплакивать ее причины не имѣешь.

||2-27||

जातस्य हि ध्रुवो मृत्युर्ध्रुवं जन्म मृतस्य च | तस्मादपरिहार्येऽर्थे न त्वं शोचितुमर्हसि ||२-२७||

jātasya hi dhruvo mṛtyurdhruvaṃ janma mṛtasya ca . tasmādaparihārye.arthe na tvaṃ śocitumarhasi ||2-27||

Смерть опредѣлена всѣмъ существамъ подверженнымъ рожденію, и возрожденіе опредѣлено всѣмъ существамъ смертнымъ. И такъ не должно тебѣ скорбѣть о томъ, что неизбѣжно.

||2-28||

अव्यक्तादीनि भूतानि व्यक्तमध्यानि भारत | अव्यक्तनिधनान्येव तत्र का परिदेवना ||२-२८||

avyaktādīni bhūtāni vyaktamadhyāni bhārata . avyaktanidhanānyeva tatra kā paridevanā ||2-28||

Древнее состояніе существъ неизвѣстно; настоящее только явно; а будущее ихъ состояніе не можетъ быть открыто. И такъ почто смущаться тебѣ таковыми вещами?

||2-29||

आश्चर्यवत्पश्यति कश्चिदेन- माश्चर्यवद्वदति तथैव चान्यः | आश्चर्यवच्चैनमन्यः शृणोति श्रुत्वाप्येनं वेद न चैव कश्चित् ||२-२९||

āścaryavatpaśyati kaścidenam āścaryavadvadati tathaiva cānyaḥ . āścaryavaccainamanyaḥ śṛṇoti śrutvāpyenaṃ veda na caiva kaścit ||2-29||

Нѣкоторые почитаютъ душу чудомъ, и нѣкоторые говорятъ о ней, а другіе слушаютъ ихъ съ удивленіемъ; но никто изъ нихъ не знаетъ ее, хотя они и слышали ея описаніе.

||2-30||

देही नित्यमवध्योऽयं देहे सर्वस्य भारत | तस्मात्सर्वाणि भूतानि न त्वं शोचितुमर्हसि ||२-३०||

dehī nityamavadhyo.ayaṃ dehe sarvasya bhārata . tasmātsarvāṇi bhūtāni na tvaṃ śocitumarhasi ||2-30||

Сей духъ не можетъ разрушиться въ смертномъ видѣ, въ которомъ онъ обитаетъ, а по тому печалиться о всѣхъ сихъ смертныхъ тебя недостойно.

||2-31||

स्वधर्ममपि चावेक्ष्य न विकम्पितुमर्हसि | धर्म्याद्धि युद्धाच्छ्रेयोऽन्यत्क्षत्रियस्य न विद्यते ||२-३१||

svadharmamapi cāvekṣya na vikampitumarhasi . dharmyāddhi yuddhācchreyo.anyatkṣatriyasya na vidyate ||2-31||

Обрати взоры свои на частныя должности твоего состоянія, и усмотришь, что тебѣ неприлично трепетать. Воинъ изъ поколѣнія Кшатри, не имѣетъ высшей должности, какъ сражаться.

||2-32||

यदृच्छया चोपपन्नं स्वर्गद्वारमपावृतम् | सुखिनः क्षत्रियाः पार्थ लभन्ते युद्धमीदृशम् ||२-३२||

yadṛcchayā copapannaṃ svargadvāramapāvṛtam . sukhinaḥ kṣatriyāḥ pārtha labhante yuddhamīdṛśam ||2-32||

По желанію своему находишь ты врата небесъ отверстыя предъ тобою. Толь славныя сраженія достаются только любимымъ небесами воинамъ.

||2-33||

अथ चेत्त्वमिमं धर्म्यं संग्रामं न करिष्यसि | ततः स्वधर्मं कीर्तिं च हित्वा पापमवाप्स्यसि ||२-३३||

atha cettvamimaṃ dharmyaṃ saṃgrāmaṃ na kariṣyasi . tataḥ svadharmaṃ kīrtiṃ ca hitvā pāpamavāpsyasi ||2-33||

Но естьли ты не хочешь исполнить званія твоего и одержать побѣду, то пренебрежешь должность и честь свою и учинишь преступленіе.

||2-34||

अकीर्तिं चापि भूतानि कथयिष्यन्ति तेऽव्ययाम् | सम्भावितस्य चाकीर्तिर्मरणादतिरिच्यते ||२-३४||

akīrtiṃ cāpi bhūtāni kathayiṣyanti te.avyayām . sambhāvitasya cākīrtirmaraṇādatiricyate ||2-34||

Родъ человѣческой говорилъ о славѣ твоей, что она безконечна и неизчерпаема. Слава человѣка почтеннаго въ міръ простирается далѣе разрушенія тѣла его.

||2-35||

भयाद्रणादुपरतं मंस्यन्ते त्वां महारथाः | येषां च त्वं बहुमतो भूत्वा यास्यसि लाघवम् ||२-३५||

bhayādraṇāduparataṃ maṃsyante tvāṃ mahārathāḥ . yeṣāṃ ca tvaṃ bahumato bhūtvā yāsyasi lāghavam ||2-35||

Полководцы воинствъ почтутъ страхъ причиною удаленія твоего съ поля сраженія, и ты будешь презрѣнъ тѣми, которыми пріобыкъ ты быть Почитаемъ.

||2-36||

अवाच्यवादांश्च बहून्वदिष्यन्ति तवाहिताः | निन्दन्तस्तव सामर्थ्यं ततो दुःखतरं नु किम् ||२-३६||

avācyavādāṃśca bahūnvadiṣyanti tavāhitāḥ . nindantastava sāmarthyaṃ tato duḥkhataraṃ nu kim ||2-36||

Непріятели твои будутъ говоришь о тебѣ выраженіями недостойными, будутъ унижать храбрость твою и способности: что можетъ быть страшнѣе сего?

||2-37||

हतो वा प्राप्स्यसि स्वर्गं जित्वा वा भोक्ष्यसे महीम् | तस्मादुत्तिष्ठ कौन्तेय युद्धाय कृतनिश्चयः ||२-३७||

hato vā prāpsyasi svargaṃ jitvā vā bhokṣyase mahīm . tasmāduttiṣṭha kaunteya yuddhāya kṛtaniścayaḥ ||2-37||

Естьли будешь убитъ, преселишься въ небеса; естьли побѣдишь, міръ въ награду получишь. И такъ, о сынъ Кунти! ободрись и рѣшись сражаться.

||2-38||

सुखदुःखे समे कृत्वा लाभालाभौ जयाजयौ | ततो युद्धाय युज्यस्व नैवं पापमवाप्स्यसि ||२-३८||

sukhaduḥkhe same kṛtvā lābhālābhau jayājayau . tato yuddhāya yujyasva naivaṃ pāpamavāpsyasi ||2-38||

Почитай удовольствіе и прискорбіе, выигрышъ и потерю, побѣду и уронъ, за едино. И уготовься къ сраженію. Въ противномъ же случаѣ учинишься преступникомъ въ высокой степени. Такъ долженъ ты разсуждать на полѣ сраженія.

||2-39||

एषा तेऽभिहिता साङ्ख्ये बुद्धिर्योगे त्विमां शृणु | बुद्ध्या युक्तो यया पार्थ कर्मबन्धं प्रहास्यसि ||२-३९||

eṣā te.abhihitā sāṅkhye buddhiryoge tvimāṃ śṛṇu . buddhyā yukto yayā pārtha karmabandhaṃ prahāsyasi ||2-39||

Разсужденіе твое основано на умозрительныхъ ученіяхъ Санкгйа-Састры; но внемли, каково оно въ практическомъ ученіи, которое принявши, оставишь ты предѣлы дѣйствія {Предѣлы дѣйствія. -- Индійцы думаютъ, что всякое дѣйствіе тѣла, какъ доброе, такъ и злое, ограничиваетъ душу смертнымъ рожденіемъ, и что вѣчное спасеніе, которое они называютъ Мукти, можетъ пріобрѣтено быть единственно только посредствомъ совершеннаго пренебреженія всѣхъ подлунныхъ вещей, или, что то же самое, согласно съ ученіемъ Кришны, посредствомъ удаленія всякой надежды награжденія за свои дѣла. Они говорятъ, что такое награжденіе можетъ состоять только въ краткомъ наслажденіи нѣкоторымъ мѣстомъ въ небесахъ, которое они называютъ Сваргъ; ибо человѣкъ единственно дѣлами своими не можетъ достичь совершенства, подверженъ будучи смѣшенію добра и зла, всаженному въ составъ его.}.

||2-40||

नेहाभिक्रमनाशोऽस्ति प्रत्यवायो न विद्यते | स्वल्पमप्यस्य धर्मस्य त्रायते महतो भयात् ||२-४०||

nehābhikramanāśo.asti pratyavāyo na vidyate . svalpamapyasya dharmasya trāyate mahato bhayāt ||2-40||

Самая малая часть сея должности освобождаетъ человѣка отъ великаго страха.

||2-41||

व्यवसायात्मिका बुद्धिरेकेह कुरुनन्दन | बहुशाखा ह्यनन्ताश्च बुद्धयोऽव्यवसायिनाम् ||२-४१||

vyavasāyātmikā buddhirekeha kurunandana . bahuśākhā hyanantāśca buddhayo.avyavasāyinām ||2-41||

Въ семъ (въ практическомъ ученіи) одно только разсужденіе; но оно опредѣленнаго свойства, а разсужденія оныхъ (умозрительныхъ ученій); основанныхъ на неопредѣленныхъ началахъ, суть безконечны и многія имѣютъ вѣтви.

||2-42||

यामिमां पुष्पितां वाचं प्रवदन्त्यविपश्चितः | वेदवादरताः पार्थ नान्यदस्तीति वादिनः ||२-४२||

yāmimāṃ puṣpitāṃ vācaṃ pravadantyavipaścitaḥ . vedavādaratāḥ pārtha nānyadastīti vādinaḥ ||2-42||

Люди съ ограниченными познаніями, находящіе удовольствіе въ противорѣчіяхъ Ведъ,

||2-43||

कामात्मानः स्वर्गपरा जन्मकर्मफलप्रदाम् | क्रियाविशेषबहुलां भोगैश्वर्यगतिं प्रति ||२-४३||

kāmātmānaḥ svargaparā janmakarmaphalapradām . kriyāviśeṣabahulāṃ bhogaiśvaryagatiṃ prati ||2-43||

зараженные мірскими похотями и предпочитающіе преходящее наслажденіе небомъ вѣчному въ ономъ поглощенію, утверждая, что нѣтъ инаго награжденія, произносятъ распещренныя изреченія, для пріобрѣтенія чрезъ то мірскихъ богатствъ и увеселеній, учреждаютъ безчисленные и многоразличные обряды, и обѣщаютъ награжденія за дѣла въ сей жизни,

||2-44||

भोगैश्वर्यप्रसक्तानां तयापहृतचेतसाम् | व्यवसायात्मिका बुद्धिः समाधौ न विधीयते ||२-४४||

bhogaiśvaryaprasaktānāṃ tayāpahṛtacetasām . vyavasāyātmikā buddhiḥ samādhau na vidhīyate ||2-44||

рѣшительное мнѣніе людей прилѣпленныхъ къ богатствамъ и увеселеніямъ, и которыхъ разсудокъ совращенъ симъ ученіемъ, не основано на зрѣломъ разсужденіи и размышленіи.

||2-45||

त्रैगुण्यविषया वेदा निस्त्रैगुण्यो भवार्जुन | निर्द्वन्द्वो नित्यसत्त्वस्थो निर्योगक्षेम आत्मवान् ||२-४५||

traiguṇyaviṣayā vedā nistraiguṇyo bhavārjuna . nirdvandvo nityasattvastho niryogakṣema ātmavān ||2-45||

Предметы Ведъ суть троякаго свойства. {Предметы Ведъ суть троякаго свойства. -- Толкователи не согласны въ подлинномъ значеніи сихъ словъ. Но какъ Веды учатъ тремъ различнымъ системамъ религіи, то вѣроятно, что оныя касаются до сего обстоятельства.} Но ты будь свободенъ отъ троякаго свойства; будь свободенъ отъ двойственности, и стой твердо на пути истины. Будь свободенъ отъ заботы и печали, и обращай умъ свой къ существамъ духовнымъ.

||2-46||

यावानर्थ उदपाने सर्वतः सम्प्लुतोदके | तावान्सर्वेषु वेदेषु ब्राह्मणस्य विजानतः ||२-४६||

yāvānartha udapāne sarvataḥ samplutodake . tāvānsarveṣu vedeṣu brāhmaṇasya vijānataḥ ||2-46||

Богомудрый человѣкъ находитъ во всемъ собраніи Ведъ столькожъ употребительнаго, сколько въ водоемѣ чрезъ край водою наполненномъ.

||2-47||

कर्मण्येवाधिकारस्ते मा फलेषु कदाचन | मा कर्मफलहेतुर्भूर्मा ते सङ्गोऽस्त्वकर्मणि ||२-४७||

karmaṇyevādhikāraste mā phaleṣu kadācana . mā karmaphalaheturbhūrmā te saṅgo.astvakarmaṇi ||2-47||

Побудительныя твои причины да будутъ въ самомъ дѣлѣ, а не въ слѣдствіи онаго. Не будь однимъ изъ тѣхъ, которымъ надежда награжденія служитъ побудительною причиною ихъ дѣйствій. Не трать жизнь свою въ бездѣйствіи: исполняй свою должность, удаляй всѣ мысли о послѣдствіи, и не пекись объ окончаніи, каково оно ни будетъ, добро или худо;

||2-48||

योगस्थः कुरु कर्माणि सङ्गं त्यक्त्वा धनञ्जय | सिद्ध्यसिद्ध्योः समो भूत्वा समत्वं योग उच्यते ||२-४८||

yogasthaḥ kuru karmāṇi saṅgaṃ tyaktvā dhanañjaya . siddhyasiddhyoḥ samo bhūtvā samatvaṃ yoga ucyate ||2-48||

ибо такое равнодушіе называется Йогъ {Йогъ -- Въ языкѣ Санскритъ нѣтъ другова слова, которое можно бы было толковать столь многоразлично, какъ сіе. Первое его значеніе есть: связаніе или соединеніе. Также означается имъ напряженіе (application) тѣла, или ума. Но въ сей книгѣ употребляется оно вообще какъ богословской терминъ, и означаетъ напряженіе души въ духовныхъ дѣлахъ и отправленіе богослужительныхъ обрядовъ. Слово Йоге, набожный человѣкъ, есть одно изъ производныхъ отъ онаго словъ. Естьли подъ словомъ набожность будутъ разумѣть исполненіе должностей религіи и созерцаніе Божества, то оно вообще будетъ служить къ выраженію смысла оригинала, а слово набожный будетъ служить къ выраженію производныхъ отъ помянутаго термина словъ.}.

||2-49||

दूरेण ह्यवरं कर्म बुद्धियोगाद्धनञ्जय | बुद्धौ शरणमन्विच्छ कृपणाः फलहेतवः ||२-४९||

dūreṇa hyavaraṃ karma buddhiyogāddhanañjaya . buddhau śaraṇamanviccha kṛpaṇāḥ phalahetavaḥ ||2-49||

Дѣйствіе ниже употребленія мудрости {Мудрости. -- Вездѣ, гдѣ употребляется въ семъ переводѣ слово мудрость, надлежитъ разумѣть вдохновенную мудрость, или познаніе божественнаго естества. Въ оригиналѣ означается сіе словомъ Гнанъ, или какъ оно пишется, Йнанъ.}. И такъ ищи прибѣжища въ единой мудрости; ибо сожалѣнія достойные и нещастные по тому только нещастны, что заботились о слѣдствіи.

||2-50||

बुद्धियुक्तो जहातीह उभे सुकृतदुष्कृते | तस्माद्योगाय युज्यस्व योगः कर्मसु कौशलम् ||२-५०||

buddhiyukto jahātīha ubhe sukṛtaduṣkṛte . tasmādyogāya yujyasva yogaḥ karmasu kauśalam ||2-50||

Мужи истинною мудростію одаренные не заботятся о добрѣ или злѣ въ семъ мірѣ. И такъ старайся получить такое употребленіе разума твоего, ибо сіе употребленіе въ дѣлахъ есть драгоцѣнное искусство.

||2-51||

कर्मजं बुद्धियुक्ता हि फलं त्यक्त्वा मनीषिणः | जन्मबन्धविनिर्मुक्ताः पदं गच्छन्त्यनामयम् ||२-५१||

karmajaṃ buddhiyuktā hi phalaṃ tyaktvā manīṣiṇaḥ . janmabandhavinirmuktāḥ padaṃ gacchantyanāmayam ||2-51||

Мудрые мужи, удалившіе всѣ мысли о плодахъ дѣлъ своихъ, освобождаются отъ цѣпей рожденія и переходятъ въ страны вѣчнаго блаженства.

||2-52||

यदा ते मोहकलिलं बुद्धिर्व्यतितरिष्यति | तदा गन्तासि निर्वेदं श्रोतव्यस्य श्रुतस्य च ||२-५२||

yadā te mohakalilaṃ buddhirvyatitariṣyati . tadā gantāsi nirvedaṃ śrotavyasya śrutasya ca ||2-52||

Когда разсудокъ твой одержитъ верьхъ надъ мрачною слабостію твоего сердца, тогда получишь ты все познаніе, которому когда либо научались, или которое достойно быть изучаемо.

||2-53||

श्रुतिविप्रतिपन्ना ते यदा स्थास्यति निश्चला | समाधावचला बुद्धिस्तदा योगमवाप्स्यसि ||२-५३||

śrutivipratipannā te yadā sthāsyati niścalā . samādhāvacalā buddhistadā yogamavāpsyasi ||2-53||

Когда разумъ твой, ученіемъ въ зрѣлость приведенный, неподвижно утвердится въ созерцаніи, тогда пріобрѣтетъ онъ истинную мудрость.

||2-54||

अर्जुन उवाच | स्थितप्रज्ञस्य का भाषा समाधिस्थस्य केशव | स्थितधीः किं प्रभाषेत किमासीत व्रजेत किम् ||२-५४||

arjuna uvāca . sthitaprajñasya kā bhāṣā samādhisthasya keśava . sthitadhīḥ kiṃ prabhāṣeta kimāsīta vrajeta kim ||2-54||

Аржунъ.
О Кришна! какой есть отличительный знакъ такого мудраго и постояннаго мужа, утвердившагося въ умозрѣніи? По чему можно узнать сего мудреца? гдѣ онъ живетъ? Какъ онъ поступаетъ?

||2-55||

श्रीभगवानुवाच | प्रजहाति यदा कामान्सर्वान्पार्थ मनोगतान् | आत्मन्येवात्मना तुष्टः स्थितप्रज्ञस्तदोच्यते ||२-५५||

śrībhagavānuvāca . prajahāti yadā kāmānsarvānpārtha manogatān . ātmanyevātmanā tuṣṭaḥ sthitaprajñastadocyate ||2-55||

Кришна.
Человѣка называютъ утвердившимся въ мудрости, когда онъ оставляетъ всякія вожделѣнія, вкрадывающіяся въ его сердце; когда онъ самимъ собою щастливъ, въ самомъ себѣ доволенъ.

||2-56||

दुःखेष्वनुद्विग्नमनाः सुखेषु विगतस्पृहः | वीतरागभयक्रोधः स्थितधीर्मुनिरुच्यते ||२-५६||

duḥkheṣvanudvignamanāḥ sukheṣu vigataspṛhaḥ . vītarāgabhayakrodhaḥ sthitadhīrmunirucyate ||2-56||

Душа его не смущается въ нещастіи; онъ бываетъ благополученъ и доволенъ въ щастіи, и онъ чуждъ тоски, страха и гнѣва. Такой мудрый мужъ называется Муни.

||2-57||

यः सर्वत्रानभिस्नेहस्तत्तत्प्राप्य शुभाशुभम् | नाभिनन्दति न द्वेष्टि तस्य प्रज्ञा प्रतिष्ठिता ||२-५७||

yaḥ sarvatrānabhisnehastattatprāpya śubhāśubham . nābhinandati na dveṣṭi tasya prajñā pratiṣṭhitā ||2-57||

Того человѣка мудрость утверждена, который во всемъ бываетъ безъ страсти, и который добро и зло принимаетъ, не радуясь первому и не унывая при другомъ.

||2-58||

यदा संहरते चायं कूर्मोऽङ्गानीव सर्वशः | इन्द्रियाणीन्द्रियार्थेभ्यस्तस्य प्रज्ञा प्रतिष्ठिता ||२-५८||

yadā saṃharate cāyaṃ kūrmo.aṅgānīva sarvaśaḥ . indriyāṇīndriyārthebhyastasya prajñā pratiṣṭhitā ||2-58||

Мудрость его укоренилась, когда онъ подобно черепахѣ, можетъ всѣ свои члены сжимать и удерживать ихъ отъ обыкновеннаго ихъ употребленія.

||2-59||

विषया विनिवर्तन्ते निराहारस्य देहिनः | रसवर्जं रसोऽप्यस्य परं दृष्ट्वा निवर्तते ||२-५९||

viṣayā vinivartante nirāhārasya dehinaḥ . rasavarjaṃ raso.apyasya paraṃ dṛṣṭvā nivartate ||2-59||

Голодный человѣкъ пренебрежетъ всякой иной предметъ, кромѣ удовлетворенія своему аппетиту; но когда онъ познаетъ Всевышняго, то пренебрежетъ и оный.

||2-60||

यततो ह्यपि कौन्तेय पुरुषस्य विपश्चितः | इन्द्रियाणि प्रमाथीनि हरन्ति प्रसभं मनः ||२-६०||

yatato hyapi kaunteya puruṣasya vipaścitaḥ . indriyāṇi pramāthīni haranti prasabhaṃ manaḥ ||2-60||

Мятежныя чувства силою увлекаютъ сердце и того мудраго мужа, который силится ихъ удерживать.

||2-61||

तानि सर्वाणि संयम्य युक्त आसीत मत्परः | वशे हि यस्येन्द्रियाणि तस्य प्रज्ञा प्रतिष्ठिता ||२-६१||

tāni sarvāṇi saṃyamya yukta āsīta matparaḥ . vaśe hi yasyendriyāṇi tasya prajñā pratiṣṭhitā ||2-61||

Вдохновенный человѣкъ, уповающій на меня, можетъ ихъ усмирить и быть щастливымъ. Человѣкъ покорившій себѣ страсти свои, имѣетъ истинную мудрость.

||2-62||

ध्यायतो विषयान्पुंसः सङ्गस्तेषूपजायते | सङ्गात्सञ्जायते कामः कामात्क्रोधोऽभिजायते ||२-६२||

dhyāyato viṣayānpuṃsaḥ saṅgasteṣūpajāyate . saṅgātsañjāyate kāmaḥ kāmātkrodho.abhijāyate ||2-62||

Человѣкъ слѣдующій склонностямъ чувствъ заботится о нихъ. Отъ сея заботы происходитъ страсть, отъ страсти гнѣвъ,

||2-63||

क्रोधाद्भवति सम्मोहः सम्मोहात्स्मृतिविभ्रमः | स्मृतिभ्रंशाद् बुद्धिनाशो बुद्धिनाशात्प्रणश्यति ||२-६३||

krodhādbhavati sammohaḥ sammohātsmṛtivibhramaḥ . smṛtibhraṃśād buddhināśo buddhināśātpraṇaśyati ||2-63||

отъ гнѣва буйство {Буйство. -- Въ оригиналѣ Мога, что значитъ смятеніе способностей, произходящее отъ послѣдованія качествамъ началъ организованной матеріи.}, отъ буйства поврежденіе памяти, отъ лишенія памяти лишеніе разсудка, отъ лишенія разсудка лишеніе всего.

||2-64||

रागद्वेषविमुक्तैस्तु विषयानिन्द्रियैश्चरन् | (or वियुक्तैस्तु) आत्मवश्यैर्विधेयात्मा प्रसादमधिगच्छति ||२-६४||

rāgadveṣavimuktaistu viṣayānindriyaiścaran . orviyuktaistu ātmavaśyairvidheyātmā prasādamadhigacchati ||2-64||

Человѣкъ имѣющій умъ удобный къ управленію онымъ, наслаждающійся чувственными предметами покоривши уже всѣ свои способности волѣ своей и освободившись отъ гордости и злобы, получаетъ высочайшее блаженство.

||2-65||

प्रसादे सर्वदुःखानां हानिरस्योपजायते | प्रसन्नचेतसो ह्याशु बुद्धिः पर्यवतिष्ठते ||२-६५||

prasāde sarvaduḥkhānāṃ hānirasyopajāyate . prasannacetaso hyāśu buddhiḥ paryavatiṣṭhate ||2-65||

Въ семъ блаженствѣ родится ему освобожденіе отъ всѣхъ его печалей, и какъ умъ его бываетъ въ покоѣ, то мудрость течетъ къ нему отвсюду

||2-66||

नास्ति बुद्धिरयुक्तस्य न चायुक्तस्य भावना | न चाभावयतः शान्तिरशान्तस्य कुतः सुखम् ||२-६६||

nāsti buddhirayuktasya na cāyuktasya bhāvanā . na cābhāvayataḥ śāntiraśāntasya kutaḥ sukham ||2-66||

Человѣкъ не слѣдующій сему не имѣетъ мудрости, или силы созерцанія. Человѣкъ не способный мыслить не имѣетъ спокойствія. Какое жъ щастіе можетъ радовать того, кто спокойствія не имѣетъ?

||2-67||

इन्द्रियाणां हि चरतां यन्मनोऽनुविधीयते | तदस्य हरति प्रज्ञां वायुर्नावमिवाम्भसि ||२-६७||

indriyāṇāṃ hi caratāṃ yanmano.anuvidhīyate . tadasya harati prajñāṃ vāyurnāvamivāmbhasi ||2-67||

Сердце, слѣдующее повелѣніямъ мятежныхъ страстей, мещетъ разсудокъ, подобно, какъ буря малую ладію въ ярящемся Окіанѣ.

||2-68||

तस्माद्यस्य महाबाहो निगृहीतानि सर्वशः | इन्द्रियाणीन्द्रियार्थेभ्यस्तस्य प्रज्ञा प्रतिष्ठिता ||२-६८||

tasmādyasya mahābāho nigṛhītāni sarvaśaḥ . indriyāṇīndriyārthebhyastasya prajñā pratiṣṭhitā ||2-68||

И такъ человѣкъ могущій удерживать всѣ свои страсти отъ безпорядочныхъ ихъ вожделѣній одаренъ истинною мудростію.

||2-69||

या निशा सर्वभूतानां तस्यां जागर्ति संयमी | यस्यां जाग्रति भूतानि सा निशा पश्यतो मुनेः ||२-६९||

yā niśā sarvabhūtānāṃ tasyāṃ jāgarti saṃyamī . yasyāṃ jāgrati bhūtāni sā niśā paśyato muneḥ ||2-69||

Такой человѣкъ бдитъ только въ ночь, когда все къ покою уклоняется, въ ночь времяни. Созерцающій Муни спитъ только въ день времяни, когда все бодрствуетъ.

||2-70||

आपूर्यमाणमचलप्रतिष्ठं समुद्रमापः प्रविशन्ति यद्वत् | तद्वत्कामा यं प्रविशन्ति सर्वे स शान्तिमाप्नोति न कामकामी ||२-७०||

āpūryamāṇamacalapratiṣṭhaṃ samudramāpaḥ praviśanti yadvat . tadvatkāmā yaṃ praviśanti sarve sa śāntimāpnoti na kāmakāmī ||2-70||

Тотъ человѣкъ, котораго страсти входятъ въ сердце его подобно, какъ воды вливаются въ Окіанъ невоздымающійся отъ того, получаетъ блаженство, а не тотъ, кто веселится своими похотями.

||2-71||

विहाय कामान्यः सर्वान्पुमांश्चरति निःस्पृहः | निर्ममो निरहङ्कारः स शान्तिमधिगच्छति ||२-७१||

vihāya kāmānyaḥ sarvānpumāṃścarati niḥspṛhaḥ . nirmamo nirahaṅkāraḥ sa śāntimadhigacchati ||2-71||

Тотъ человѣкъ, который, удаливши всѣ плотскія похоти, живетъ не имѣя безпорядочныхъ вожделѣній, безъ высокомѣрія и свободенъ отъ гордости, получаетъ блаженство. Сіе есть прилѣпленіе къ Богу.

||2-72||

एषा ब्राह्मी स्थितिः पार्थ नैनां प्राप्य विमुह्यति | स्थित्वास्यामन्तकालेऽपि ब्रह्मनिर्वाणमृच्छति ||२-७२||

eṣā brāhmī sthitiḥ pārtha naināṃ prāpya vimuhyati . sthitvāsyāmantakāle.api brahmanirvāṇamṛcchati ||2-72||

Человѣкъ пріобрѣтшій такое ввѣреніе себя Всевышнему не заблуждается; и въ самый часъ смерти, естьли получитъ оное, соединится съ безплотною натурою Брамы.

Глава 3

БЕСѢДА III. О дѣлахъ.

||3-1||

अर्जुन उवाच | ज्यायसी चेत्कर्मणस्ते मता बुद्धिर्जनार्दन | तत्किं कर्मणि घोरे मां नियोजयसि केशव ||३-१||

arjuna uvāca . jyāyasī cetkarmaṇaste matā buddhirjanārdana . tatkiṃ karmaṇi ghore māṃ niyojayasi keśava ||3-1||

Аржунъ.
Естьли по мнѣнію твоему употребленіе разума превышаетъ исполненіе дѣлъ {Исполненіе дѣлъ. Отправленіе обрядовъ религіи и исполненіе нравственныхъ должностей, называемое Карма-Йогъ.}, для чегожъ принуждаешь ты меня къ предпріятію толь страшному, какъ сіе?

||3-2||

व्यामिश्रेणेव वाक्येन बुद्धिं मोहयसीव मे | तदेकं वद निश्चित्य येन श्रेयोऽहमाप्नुयाम् ||३-२||

vyāmiśreṇeva vākyena buddhiṃ mohayasīva me . tadekaṃ vada niścitya yena śreyo.ahamāpnuyām ||3-2||

Ты смущаешь, такъ сказать, разсудокъ мой смѣсью мыслей. Избери изъ нихъ одну, посредствомъ которой могъ бы я получить блаженство, и изъясни ее мнѣ.

||3-3||

श्रीभगवानुवाच | लोकेऽस्मिन् द्विविधा निष्ठा पुरा प्रोक्ता मयानघ | ज्ञानयोगेन साङ्ख्यानां कर्मयोगेन योगिनाम् ||३-३||

śrībhagavānuvāca . loke.asmina dvividhā niṣṭhā purā proktā mayānagha . jñānayogena sāṅkhyānāṃ karmayogena yoginām ||3-3||

Кришна.
Я уже и прежде сказалъ, что въ семъ мірѣ находятся два ученія: Санкгйа теоретическое знаніе, которое есть упражненіе разсудка въ созерцаніи, и практическое, или исполненіе нравственныхъ должностей и должностей религіи.

||3-4||

न कर्मणामनारम्भान्नैष्कर्म्यं पुरुषोऽश्नुते | न च संन्यसनादेव सिद्धिं समधिगच्छति ||३-४||

na karmaṇāmanārambhānnaiṣkarmyaṃ puruṣo.aśnute . na ca saṃnyasanādeva siddhiṃ samadhigacchati ||3-4||

Человѣкъ не наслаждается еще свободою отъ дѣйствія, когда не начинаетъ того, что ему дѣлать надлежитъ, и не получаетъ блаженства отъ совершеннаго бездѣйствія. Никто не остается въ бездѣйствій ни на минуту.

||3-5||

न हि कश्चित्क्षणमपि जातु तिष्ठत्यकर्मकृत् | कार्यते ह्यवशः कर्म सर्वः प्रकृतिजैर्गुणैः ||३-५||

na hi kaścitkṣaṇamapi jātu tiṣṭhatyakarmakṛt . kāryate hyavaśaḥ karma sarvaḥ prakṛtijairguṇaiḥ ||3-5||

Всякой человѣкъ невольно принужденъ бываетъ дѣйствовать по сроднымъ естеству его началамъ.

||3-6||

कर्मेन्द्रियाणि संयम्य य आस्ते मनसा स्मरन् | इन्द्रियार्थान्विमूढात्मा मिथ्याचारः स उच्यते ||३-६||

karmendriyāṇi saṃyamya ya āste manasā smaran . indriyārthānvimūḍhātmā mithyācāraḥ sa ucyate ||3-6||

Человѣкъ, ограничивающій дѣйствующія свои способности и довольствующійся устремленіемъ души своей къ чувственнымъ предметамъ, называется человѣкомъ имѣющимъ душу заблуждшую и исполнителемъ обмана.

||3-7||

यस्त्विन्द्रियाणि मनसा नियम्यारभतेऽर्जुन | कर्मेन्द्रियैः कर्मयोगमसक्तः स विशिष्यते ||३-७||

yastvindriyāṇi manasā niyamyārabhate.arjuna . karmendriyaiḥ karmayogamasaktaḥ sa viśiṣyate ||3-7||

Но тотъ заслуживаетъ похвалу, кто покоривъ всѣ свои страсти, исполняетъ дѣйствующими своими способностями всѣ житейскія дѣла не заботясь о послѣдствіи.

||3-8||

नियतं कुरु कर्म त्वं कर्म ज्यायो ह्यकर्मणः | शरीरयात्रापि च ते न प्रसिद्ध्येदकर्मणः ||३-८||

niyataṃ kuru karma tvaṃ karma jyāyo hyakarmaṇaḥ . śarīrayātrāpi ca te na prasiddhyedakarmaṇaḥ ||3-8||

Исполняй опредѣленныя тебѣ дѣла. Дѣйствіе имѣетъ превосходство надъ бездѣйствіемъ. Путешествіе смертнаго твоего вида не будетъ имѣть успѣха отъ недѣйствія.

||3-9||

यज्ञार्थात्कर्मणोऽन्यत्र लोकोऽयं कर्मबन्धनः | तदर्थं कर्म कौन्तेय मुक्तसङ्गः समाचर ||३-९||

yajñārthātkarmaṇo.anyatra loko.ayaṃ karmabandhanaḥ . tadarthaṃ karma kaunteya muktasaṅgaḥ samācara ||3-9||

Сей заботливый міръ правится иными побужденіями, нежели Богопочитаніе. И такъ, о сынъ Кунши! удали всѣ собственныя (самственныя) побужденія и исполняй должность свою единственно для него единаго.

||3-10||

सहयज्ञाः प्रजाः सृष्ट्वा पुरोवाच प्रजापतिः | अनेन प्रसविष्यध्वमेष वोऽस्त्विष्टकामधुक् ||३-१०||

sahayajñāḥ prajāḥ sṛṣṭvā purovāca prajāpatiḥ . anena prasaviṣyadhvameṣa vo.astviṣṭakāmadhuk ||3-10||

Во дни древніе, когда Брама {Брама. -- Божество въ свойствѣ Творца.}, Господь творенія, сотворилъ родъ человѣческій и въ то же время учредилъ служеніе себѣ (Богопочитаніе), говорилъ онъ и сказалъ: "Симъ служеніемъ просите приращенія, и его да придержитесь вы для исполненія всѣхъ вашихъ желаній.

||3-11||

देवान्भावयतानेन ते देवा भावयन्तु वः | परस्परं भावयन्तः श्रेयः परमवाप्स्यथ ||३-११||

devānbhāvayatānena te devā bhāvayantu vaḥ . parasparaṃ bhāvayantaḥ śreyaḥ paramavāpsyatha ||3-11||

Симъ служеніемъ воспоминайте Боговъ, дабы и Боги васъ воспоминали. Воспоминайте другъ о другѣ, и получите высочайшее блаженство.

||3-12||

इष्टान्भोगान्हि वो देवा दास्यन्ते यज्ञभाविताः | तैर्दत्तानप्रदायैभ्यो यो भुङ्क्ते स्तेन एव सः ||३-१२||

iṣṭānbhogānhi vo devā dāsyante yajñabhāvitāḥ . tairdattānapradāyaibhyo yo bhuṅkte stena eva saḥ ||3-12||

Боги воспоминаемы будучи въ служеніи, позволятъ исполниться желаніямъ вашимъ. Наслаждающійся тѣмъ, что они ему дали и не жертвующій имъ частію отъ того, подобенъ татю.

||3-13||

यज्ञशिष्टाशिनः सन्तो मुच्यन्ते सर्वकिल्बिषैः | भुञ्जते ते त्वघं पापा ये पचन्त्यात्मकारणात् ||३-१३||

yajñaśiṣṭāśinaḥ santo mucyante sarvakilbiṣaiḥ . bhuñjate te tvaghaṃ pāpā ye pacantyātmakāraṇāt ||3-13||

Наслаждающійся тѣмъ, что они ему дали и не жертвующій имъ частію отъ того, подобенъ татю. Тѣ, которые ѣдятъ только оставшееся отъ жертвоприношеній, очистятся отъ всѣхъ преступленій своихъ. Пріуготовляющіе пищу свою только для самихъ себя ѣдятъ хлѣбъ грѣховный.

||3-14||

अन्नाद्भवन्ति भूतानि पर्जन्यादन्नसम्भवः | यज्ञाद्भवति पर्जन्यो यज्ञः कर्मसमुद्भवः ||३-१४||

annādbhavanti bhūtāni parjanyādannasambhavaḥ . yajñādbhavati parjanyo yajñaḥ karmasamudbhavaḥ ||3-14||

Всѣ существа, имѣющія жизнь, раждаются отъ хлѣба, который они ѣдятъ. Хлѣбъ раждается отъ дождя; дождь отъ Богопочитанія, а Богопочитаніе отъ добрыхъ дѣлъ.

||3-15||

कर्म ब्रह्मोद्भवं विद्धि ब्रह्माक्षरसमुद्भवम् | तस्मात्सर्वगतं ब्रह्म नित्यं यज्ञे प्रतिष्ठितम् ||३-१५||

karma brahmodbhavaṃ viddhi brahmākṣarasamudbhavam . tasmātsarvagataṃ brahma nityaṃ yajñe pratiṣṭhitam ||3-15||

Знай, что добрыя дѣла происходятъ отъ Брама, котораго естество невредимо; а по тому вездѣсущій Брамъ присутствуетъ при служеніи ему (въ Богопочитаніи).

||3-16||

एवं प्रवर्तितं चक्रं नानुवर्तयतीह यः | अघायुरिन्द्रियारामो मोघं पार्थ स जीवति ||३-१६||

evaṃ pravartitaṃ cakraṃ nānuvartayatīha yaḥ . aghāyurindriyārāmo moghaṃ pārtha sa jīvati ||3-16||

Грѣшный смертный, веселящійся удовлетвореніемъ страстямъ своимъ и не слѣдующій колесу, такимъ образомъ въ міръ обращающемуся, живетъ тщетно.

||3-17||

यस्त्वात्मरतिरेव स्यादात्मतृप्तश्च मानवः | आत्मन्येव च सन्तुष्टस्तस्य कार्यं न विद्यते ||३-१७||

yastvātmaratireva syādātmatṛptaśca mānavaḥ . ātmanyeva ca santuṣṭastasya kāryaṃ na vidyate ||3-17||

Но человѣкъ, могущій въ самомъ себѣ находить веселіе и удовлетвореніе и могущій быть щастливъ въ собственной душѣ своей, не имѣетъ случая {Не имѣетъ случая. -- Не имѣетъ случая наблюдать части религіи состоящія въ обрядахъ.}.

||3-18||

नैव तस्य कृतेनार्थो नाकृतेनेह कश्चन | न चास्य सर्वभूतेषु कश्चिदर्थव्यपाश्रयः ||३-१८||

naiva tasya kṛtenārtho nākṛteneha kaścana . na cāsya sarvabhūteṣu kaścidarthavyapāśrayaḥ ||3-18||

Онъ не имѣетъ нужды пещись о томъ, что сдѣлано и чего не сдѣлано, и между всѣми сотворенными существами нѣтъ такого предмета, къ которому могъ бы онъ прилѣпишься

||3-19||

तस्मादसक्तः सततं कार्यं कर्म समाचर | असक्तो ह्याचरन्कर्म परमाप्नोति पूरुषः ||३-१९||

tasmādasaktaḥ satataṃ kāryaṃ karma samācara . asakto hyācarankarma paramāpnoti pūruṣaḥ ||3-19||

И потому непрестанно, без привязанности, совершай должные действия, ибо воистину, свободно совершая действия, человек достигает Высочайшего.

||3-20||

कर्मणैव हि संसिद्धिमास्थिता जनकादयः | लोकसंग्रहमेवापि सम्पश्यन्कर्तुमर्हसि ||३-२०||

karmaṇaiva hi saṃsiddhimāsthitā janakādayaḥ . lokasaṃgrahamevāpi sampaśyankartumarhasi ||3-20||

Жанака и другіе достигли и дѣлали совершенства {Достигли совершенства, -- той степени совершенства, которая необходимо нужна для спасенія.}. И такъ ты долженъ наблюдать практику человѣческаго рода и поступать сообразно тому.

||3-21||

यद्यदाचरति श्रेष्ठस्तत्तदेवेतरो जनः | स यत्प्रमाणं कुरुते लोकस्तदनुवर्तते ||३-२१||

yadyadācarati śreṣṭhastattadevetaro janaḥ . sa yatpramāṇaṃ kurute lokastadanuvartate ||3-21||

Человѣкъ низкаго состоянія слѣдуетъ тому, кто выше его, и дѣлаетъ то, что тотъ дѣлаетъ.

||3-22||

न मे पार्थास्ति कर्तव्यं त्रिषु लोकेषु किञ्चन | नानवाप्तमवाप्तव्यं वर्त एव च कर्मणि ||३-२२||

na me pārthāsti kartavyaṃ triṣu lokeṣu kiñcana . nānavāptamavāptavyaṃ varta eva ca karmaṇi ||3-22||

Для меня, о Аржунъ! во всѣхъ трехъ странахъ Вселенной нѣтъ ничего, что бы мнѣ сдѣлать было нужно; нѣтъ ничего такого, чего бы я еще не получилъ; однакожъ я живу въ исполненіи нравственныхъ должностей.

||3-23||

यदि ह्यहं न वर्तेयं जातु कर्मण्यतन्द्रितः | मम वर्त्मानुवर्तन्ते मनुष्याः पार्थ सर्वशः ||३-२३||

yadi hyahaṃ na varteyaṃ jātu karmaṇyatandritaḥ . mama vartmānuvartante manuṣyāḥ pārtha sarvaśaḥ ||3-23||

Естьли бъ не былъ я бдителенъ въ наблюденіи сихъ должностей, то всѣ люди тотчасъ послѣдовали бы моему примѣру

||3-24||

उत्सीदेयुरिमे लोका न कुर्यां कर्म चेदहम् | सङ्करस्य च कर्ता स्यामुपहन्यामिमाः प्रजाः ||३-२४||

utsīdeyurime lokā na kuryāṃ karma cedaham . saṅkarasya ca kartā syāmupahanyāmimāḥ prajāḥ ||3-24||

Естьлибъ не исполнялъ я нравственныхъ дѣлъ, то сей міръ нарушилъ бы должность свою; я былъ бы причиною незаконныхъ порожденій и совратилъ бы народъ съ праваго пути.

||3-25||

सक्ताः कर्मण्यविद्वांसो यथा कुर्वन्ति भारत | कुर्याद्विद्वांस्तथासक्तश्चिकीर्षुर्लोकसंग्रहम् ||३-२५||

saktāḥ karmaṇyavidvāṃso yathā kurvanti bhārata . kuryādvidvāṃstathāsaktaścikīrṣurlokasaṃgraham ||3-25||

Какъ невѣжда исполняетъ житейскія должности надѣясь награжденія, такъ и мудрый мужъ, изъ уваженія ко мнѣніямъ и предразсудкамъ человѣческимъ, долженъ исполнять оныя безъ корыстолюбивыхъ побужденій.

||3-26||

न बुद्धिभेदं जनयेदज्ञानां कर्मसङ्गिनाम् | जोषयेत्सर्वकर्माणि विद्वान्युक्तः समाचरन् ||३-२६||

na buddhibhedaṃ janayedajñānāṃ karmasaṅginām . joṣayetsarvakarmāṇi vidvānyuktaḥ samācaran ||3-26||

Онъ не долженъ дѣлать раздѣленія во мнѣніяхъ невѣждъ склонныхъ къ наружнымъ дѣламъ. Ученый мужъ рачительнымъ исполненіемъ всѣхъ житейскихъ должностей долженъ побуждать простолюдина къ наблюденію его должностей.

||3-27||

प्रकृतेः क्रियमाणानि गुणैः कर्माणि सर्वशः | अहङ्कारविमूढात्मा कर्ताहमिति मन्यते ||३-२७||

prakṛteḥ kriyamāṇāni guṇaiḥ karmāṇi sarvaśaḥ . ahaṅkāravimūḍhātmā kartāhamiti manyate ||3-27||

Человѣкъ, котораго умъ приведенъ въ заблужденіе гордостію самодовольствія, думаетъ, что онъ самъ производитъ всѣ дѣйствія, производимыя началами его состава (сложенія).

||3-28||

तत्त्ववित्तु महाबाहो गुणकर्मविभागयोः | गुणा गुणेषु वर्तन्त इति मत्वा न सज्जते ||३-२८||

tattvavittu mahābāho guṇakarmavibhāgayoḥ . guṇā guṇeṣu vartanta iti matvā na sajjate ||3-28||

Но человѣкъ познавшій натуру двухъ различій причины и дѣйствія, разсуждая, что сіи начала дѣйствуютъ сообразно своимъ свойствамъ, не безпокоится тѣмъ.

||3-29||

प्रकृतेर्गुणसम्मूढाः सज्जन्ते गुणकर्मसु | तानकृत्स्नविदो मन्दान्कृत्स्नविन्न विचालयेत् ||३-२९||

prakṛterguṇasammūḍhāḥ sajjante guṇakarmasu . tānakṛtsnavido mandānkṛtsnavinna vicālayet ||3-29||

Люди приводимые въ заблужденіе началами натуръ своихъ, находятъ выгоду въ дѣлахъ способностей. Человѣкъ познавшій все (цѣлое) не долженъ отвлекать тѣхъ людей отъ дѣлъ ихъ, которые имѣютъ тупое понятіе и менѣе его опытны.

||3-30||

मयि सर्वाणि कर्माणि संन्यस्याध्यात्मचेतसा | निराशीर्निर्ममो भूत्वा युध्यस्व विगतज्वरः ||३-३०||

mayi sarvāṇi karmāṇi saṃnyasyādhyātmacetasā . nirāśīrnirmamo bhūtvā yudhyasva vigatajvaraḥ ||3-30||

Возложи всякое дѣло на меня, и сердце твое, будучи управляемо душею, да будетъ свободно отъ надежды, да не превозносится, да будетъ свободно отъ заботъ, и ты рѣшись сражаться.

||3-31||

ये मे मतमिदं नित्यमनुतिष्ठन्ति मानवाः | श्रद्धावन्तोऽनसूयन्तो मुच्यन्ते तेऽपि कर्मभिः ||३-३१||

ye me matamidaṃ nityamanutiṣṭhanti mānavāḥ . śraddhāvanto.anasūyanto mucyante te.api karmabhiḥ ||3-31||

Тѣ, которые съ твердою вѣрою и безъ нареканія постоянно будутъ слѣдовать сему ученію моему, и дѣлами спасутся.

||3-32||

ये त्वेतदभ्यसूयन्तो नानुतिष्ठन्ति मे मतम् | सर्वज्ञानविमूढांस्तान्विद्धि नष्टानचेतसः ||३-३२||

ye tvetadabhyasūyanto nānutiṣṭhanti me matam . sarvajñānavimūḍhāṃstānviddhi naṣṭānacetasaḥ ||3-32||

Знай, что тѣ, которые пренебрегая оное, не слѣдуютъ сему моему совѣту, уклонились отъ всея мудрости, лишились разсудка и погибли.

||3-33||

सदृशं चेष्टते स्वस्याः प्रकृतेर्ज्ञानवानपि | प्रकृतिं यान्ति भूतानि निग्रहः किं करिष्यति ||३-३३||

sadṛśaṃ ceṣṭate svasyāḥ prakṛterjñānavānapi . prakṛtiṃ yānti bhūtāni nigrahaḥ kiṃ kariṣyati ||3-33||

Мудрый мужъ ищетъ только, что сродно собственной его натурѣ. Всѣ существа дѣйствуютъ сообразно натурѣ своей; чтожъ можетъ имъ препятствовать?

||3-34||

इन्द्रियस्येन्द्रियस्यार्थे रागद्वेषौ व्यवस्थितौ | तयोर्न वशमागच्छेत्तौ ह्यस्य परिपन्थिनौ ||३-३४||

indriyasyendriyasyārthe rāgadveṣau vyavasthitau . tayorna vaśamāgacchettau hyasya paripanthinau ||3-34||

Во всякомъ чувственномъ предпріятіи утверждены пристрастіе и отвращеніе. Мудрый человѣкъ не долженъ предаваться ихъ власти, ибо оное суть его противники.

||3-35||

श्रेयान्स्वधर्मो विगुणः परधर्मात्स्वनुष्ठितात् | स्वधर्मे निधनं श्रेयः परधर्मो भयावहः ||३-३५||

śreyānsvadharmo viguṇaḥ paradharmātsvanuṣṭhitāt . svadharme nidhanaṃ śreyaḥ paradharmo bhayāvahaḥ ||3-35||

Собственная религія человѣка, хотя бы и противная, лучше чужой вѣры (вѣры другова), какъ бы хорошо оной ни слѣдовать. Благо умереть въ собственной своей вѣрѣ; ибо чужая вѣра раждаетъ страхъ.

||3-36||

अर्जुन उवाच | अथ केन प्रयुक्तोऽयं पापं चरति पूरुषः | अनिच्छन्नपि वार्ष्णेय बलादिव नियोजितः ||३-३६||

arjuna uvāca . atha kena prayukto.ayaṃ pāpaṃ carati pūruṣaḥ . anicchannapi vārṣṇeya balādiva niyojitaḥ ||3-36||

Аржунъ.
Что, о Кришна! побуждаетъ человѣка дѣлать преступленія? Кажется, что онъ противъ желаній своихъ побуждаемъ бываетъ къ тому нѣкоею тайною силою.

||3-37||

श्रीभगवानुवाच | काम एष क्रोध एष रजोगुणसमुद्भवः | महाशनो महापाप्मा विद्ध्येनमिह वैरिणम् ||३-३७||

śrībhagavānuvāca . kāma eṣa krodha eṣa rajoguṇasamudbhavaḥ . mahāśano mahāpāpmā viddhyenamiha vairiṇam ||3-37||

Кришна.
Знай, что сіе (побужденіе} есть враждебная похоть, или страсть, происходящая отъ плотскаго начала, ненасытимая и грѣховная, которою міръ сей покрытъ, какъ пламя дымомъ, какъ зеркало ржею, или какъ плодъ (foetus) своею перепонкою.

||3-38||

धूमेनाव्रियते वह्निर्यथादर्शो मलेन च | यथोल्बेनावृतो गर्भस्तथा तेनेदमावृतम् ||३-३८||

dhūmenāvriyate vahniryathādarśo malena ca . yatholbenāvṛto garbhastathā tenedamāvṛtam ||3-38||

(см. выше)

||3-39||

आवृतं ज्ञानमेतेन ज्ञानिनो नित्यवैरिणा | कामरूपेण कौन्तेय दुष्पूरेणानलेन च ||३-३९||

āvṛtaṃ jñānametena jñānino nityavairiṇā . kāmarūpeṇa kaunteya duṣpūreṇānalena ca ||3-39||

Разумъ мудраго мужа помрачается симъ закоснѣлымъ врагомъ въ образъ вожделѣнія {Вожделѣнія, -- воли, управляющей органами, сердцемъ и разумомъ.}, ярящимся подобно огню, и котораго трудно укротить,

||3-40||

इन्द्रियाणि मनो बुद्धिरस्याधिष्ठानमुच्यते | एतैर्विमोहयत्येष ज्ञानमावृत्य देहिनम् ||३-४०||

indriyāṇi mano buddhirasyādhiṣṭhānamucyate . etairvimohayatyeṣa jñānamāvṛtya dehinam ||3-40||

Сказываютъ, что чувства, сердце и разумъ суть тѣ мѣста, которыми наипаче любитъ онъ управлять. Помощію ихъ преодолѣваетъ онъ разсудокъ и душу приводитъ въ онѣменіе.

||3-41||

तस्मात्त्वमिन्द्रियाण्यादौ नियम्य भरतर्षभ | पाप्मानं प्रजहि ह्येनं ज्ञानविज्ञाननाशनम् ||३-४१||

tasmāttvamindriyāṇyādau niyamya bharatarṣabha . pāpmānaṃ prajahi hyenaṃ jñānavijñānanāśanam ||3-41||

Того ради долженъ ты во-первыхъ покорить свои страсти и преодолѣть сего грѣховнаго губителя мудрости и знанія.

||3-42||

इन्द्रियाणि पराण्याहुरिन्द्रियेभ्यः परं मनः | मनसस्तु परा बुद्धिर्यो बुद्धेः परतस्तु सः ||३-४२||

indriyāṇi parāṇyāhurindriyebhyaḥ paraṃ manaḥ . manasastu parā buddhiryo buddheḥ paratastu saḥ ||3-42||

Органы довольно заслуживаютъ почтеніе; но умъ выше ихъ; рѣшеніе {Рѣшеніе. -- Въ семъ мѣстѣ рѣшеніе значитъ силу различать истину какого-либо положенія: разумъ.} выше ума; а кто выше рѣшенія, тотъ есть Онъ {Онъ. -- Душа, или всеобщій духъ: жизненная душа почитается частію онаго.}.

||3-43||

एवं बुद्धेः परं बुद्ध्वा संस्तभ्यात्मानमात्मना | जहि शत्रुं महाबाहो कामरूपं दुरासदम् ||३-४३||

evaṃ buddheḥ paraṃ buddhvā saṃstabhyātmānamātmanā . jahi śatruṃ mahābāho kāmarūpaṃ durāsadam ||3-43||

Когда ты рѣшилъ, что есть превыше рѣшенія, и утвердилъ самого себя самимъ собою, то рѣшись изгнать врага во образъ вожделѣнія, котораго предметы трудно исполнишь.

Глава 4

БЕСѢДА IV. Объ оставленіи дѣлъ.

||4-1||

श्रीभगवानुवाच | इमं विवस्वते योगं प्रोक्तवानहमव्ययम् | विवस्वान्मनवे प्राह मनुरिक्ष्वाकवेऽब्रवीत् ||४-१||

śrībhagavānuvāca . imaṃ vivasvate yogaṃ proktavānahamavyayam . vivasvānmanave prāha manurikṣvākave.abravīt ||4-1||

Кришна.
Сіе неопровержимое ученіе преподалъ я прежде Вивасвату; Вивасватъ сообщилъ оное Ману; Ману преподалъ его Икшваху;

||4-2||

एवं परम्पराप्राप्तमिमं राजर्षयो विदुः | स कालेनेह महता योगो नष्टः परन्तप ||४-२||

evaṃ paramparāprāptamimaṃ rājarṣayo viduḥ . sa kāleneha mahatā yogo naṣṭaḥ parantapa ||4-2||

и предаемо будучи отъ одного другому, оно изучаемо было Ражаршіями, пока напослѣдокъ въ теченіи времяни великая (могущественная} сія наука была потеряна.

||4-3||

स एवायं मया तेऽद्य योगः प्रोक्तः पुरातनः | भक्तोऽसि मे सखा चेति रहस्यं ह्येतदुत्तमम् ||४-३||

sa evāyaṃ mayā te.adya yogaḥ proktaḥ purātanaḥ . bhakto.asi me sakhā ceti rahasyaṃ hyetaduttamam ||4-3||

Самое сіе ученіе сообщилъ я въ сей день тебѣ; ибо ты служитель мой и другъ. Оно есть древнее и высокое таинство.

||4-4||

अर्जुन उवाच | अपरं भवतो जन्म परं जन्म विवस्वतः | कथमेतद्विजानीयां त्वमादौ प्रोक्तवानिति ||४-४||

arjuna uvāca . aparaṃ bhavato janma paraṃ janma vivasvataḥ . kathametadvijānīyāṃ tvamādau proktavāniti ||4-4||

Аржунъ.
Зная, что ты родился по смерти Икшваху, какъ должно мнѣ разумѣть то, что ты прежде его былъ наставникомъ бъ семъ ученіи?

||4-5||

श्रीभगवानुवाच | बहूनि मे व्यतीतानि जन्मानि तव चार्जुन | तान्यहं वेद सर्वाणि न त्वं वेत्थ परन्तप ||४-५||

śrībhagavānuvāca . bahūni me vyatītāni janmāni tava cārjuna . tānyahaṃ veda sarvāṇi na tvaṃ vettha parantapa ||4-5||

Кришна.
Оба мы, я и ты, перешли много рожденій: мои мнѣ извѣстны; но ты о своихъ не знаешь.

||4-6||

अजोऽपि सन्नव्ययात्मा भूतानामीश्वरोऽपि सन् | प्रकृतिं स्वामधिष्ठाय सम्भवाम्यात्ममायया ||४-६||

ajo.api sannavyayātmā bhūtānāmīśvaro.api san . prakṛtiṃ svāmadhiṣṭhāya sambhavāmyātmamāyayā ||4-6||

Хотя я по естеству моему не подверженъ ни рожденію, ни разрушенію, и есмь Господь Всѣхъ сотворенныхъ существъ; но повелѣвая собственнымъ моимъ естествомъ, дѣлаюсь я видимымъ собственною моею силою.

||4-7||

यदा यदा हि धर्मस्य ग्लानिर्भवति भारत | अभ्युत्थानमधर्मस्य तदात्मानं सृजाम्यहम् ||४-७||

yadā yadā hi dharmasya glānirbhavati bhārata . abhyutthānamadharmasya tadātmānaṃ sṛjāmyaham ||4-7||

Когда въ міръ добродѣтель упадаетъ, а порокъ и неправда востаютъ, то я бываю видимъ;

||4-8||

परित्राणाय साधूनां विनाशाय च दुष्कृताम् | धर्मसंस्थापनार्थाय सम्भवामि युगे युगे ||४-८||

paritrāṇāya sādhūnāṃ vināśāya ca duṣkṛtām . dharmasaṃsthāpanārthāya sambhavāmi yuge yuge ||4-8||

и такимъ образомъ являюсь я въ разныя времяна для сохраненія праведныхъ, для истребленія нечестивыхъ и для возстановленія добродѣтели.

||4-9||

जन्म कर्म च मे दिव्यमेवं यो वेत्ति तत्त्वतः | त्यक्त्वा देहं पुनर्जन्म नैति मामेति सोऽर्जुन ||४-९||

janma karma ca me divyamevaṃ yo vetti tattvataḥ . tyaktvā dehaṃ punarjanma naiti māmeti so.arjuna ||4-9||

Кто, о Аржунъ! по убѣжденію признаетъ Божественное мое рожденіе и дѣла за такія, тотъ оставивъ смертный свой видъ, не перейдетъ въ другой, ибо внидетъ въ меня.

||4-10||

वीतरागभयक्रोधा मन्मया मामुपाश्रिताः | बहवो ज्ञानतपसा पूता मद्भावमागताः ||४-१०||

vītarāgabhayakrodhā manmayā māmupāśritāḥ . bahavo jñānatapasā pūtā madbhāvamāgatāḥ ||4-10||

Многіе, свободны бывши отъ страсти, страха и гнѣва, исполненны духа моего и ко мнѣ прилѣпленны, очистившись силою мудрости, вошли въ меня.

||4-11||

ये यथा मां प्रपद्यन्ते तांस्तथैव भजाम्यहम् | मम वर्त्मानुवर्तन्ते मनुष्याः पार्थ सर्वशः ||४-११||

ye yathā māṃ prapadyante tāṃstathaiva bhajāmyaham . mama vartmānuvartante manuṣyāḥ pārtha sarvaśaḥ ||4-11||

Такимъ людямъ, которые во всемъ идутъ моимъ путемъ, вспомоществую я, такъ, какъ они мнѣ служатъ.

||4-12||

काङ्क्षन्तः कर्मणां सिद्धिं यजन्त इह देवताः | क्षिप्रं हि मानुषे लोके सिद्धिर्भवति कर्मजा ||४-१२||

kāṅkṣantaḥ karmaṇāṃ siddhiṃ yajanta iha devatāḥ . kṣipraṃ hi mānuṣe loke siddhirbhavati karmajā ||4-12||

Желающіе успѣха дѣламъ своимъ въ сей жизни, покланяются Деватамъ {Служатъ Деватамъ. -- Слово Девата имѣетъ одинакое значеніе со словомъ Девъ, или какъ оно иногда произносится, Дебъ. Деватами называются Ангелы, или подчиненныя небесныя существа, всѣ свойства Божіи, и всякія существа небесныя и земныя представляемыя въ лицахъ воображеніемъ стихотворцовъ.} Производимое въ сей жизни дѣлами скоро преходитъ.

||4-13||

चातुर्वर्ण्यं मया सृष्टं गुणकर्मविभागशः | तस्य कर्तारमपि मां विद्ध्यकर्तारमव्ययम् ||४-१३||

cāturvarṇyaṃ mayā sṛṣṭaṃ guṇakarmavibhāgaśaḥ . tasya kartāramapi māṃ viddhyakartāramavyayam ||4-13||

Родъ человѣческій сотворенъ мною въ четырехъ поколѣніяхъ, различныхъ въ началахъ ихъ и должностяхъ. Познай же во мнѣ Творца рода человѣческаго, несотвореннаго и безсмертнаго.

||4-14||

न मां कर्माणि लिम्पन्ति न मे कर्मफले स्पृहा | इति मां योऽभिजानाति कर्मभिर्न स बध्यते ||४-१४||

na māṃ karmāṇi limpanti na me karmaphale spṛhā . iti māṃ yo.abhijānāti karmabhirna sa badhyate ||4-14||

Дѣла не трогаютъ меня, и я ничего не ожидаю отъ плодовъ дѣлъ. Вѣрящій мнѣ въ томъ, что я таковъ, не связанъ дѣлами.

||4-15||

एवं ज्ञात्वा कृतं कर्म पूर्वैरपि मुमुक्षुभिः | कुरु कर्मैव तस्मात्त्वं पूर्वैः पूर्वतरं कृतम् ||४-१५||

evaṃ jñātvā kṛtaṃ karma pūrvairapi mumukṣubhiḥ . kuru karmaiva tasmāttvaṃ pūrvaiḥ pūrvataraṃ kṛtam ||4-15||

Древніе, стремившіеся къ вѣчному спасенію, открыли сіе, но исполняли дѣла. По сему и ты исполняй дѣла такъ же, какъ онѣ древними въ прежнія времяна исполняемы были.

||4-16||

किं कर्म किमकर्मेति कवयोऽप्यत्र मोहिताः | तत्ते कर्म प्रवक्ष्यामि यज्ज्ञात्वा मोक्ष्यसेऽशुभात् ||४-१६||

kiṃ karma kimakarmeti kavayo.apyatra mohitāḥ . tatte karma pravakṣyāmi yajjñātvā mokṣyase.aśubhāt ||4-16||

Самые ученые едва ли могутъ опредѣлить, что есть дѣло, и что оно не есть. Я скажу тебѣ, что есть дѣло; и ты, узнавъ сіе, освобожденъ будешь отъ нещастія.

||4-17||

कर्मणो ह्यपि बोद्धव्यं बोद्धव्यं च विकर्मणः | अकर्मणश्च बोद्धव्यं गहना कर्मणो गतिः ||४-१७||

karmaṇo hyapi boddhavyaṃ boddhavyaṃ ca vikarmaṇaḥ . akarmaṇaśca boddhavyaṃ gahanā karmaṇo gatiḥ ||4-17||

Оно можетъ опредѣлено быть такъ: -- дѣло есть дѣйствіе, несвойственное дѣйствіе и бездѣйствіе. Путь дѣйствія исполненъ тмы.

||4-18||

कर्मण्यकर्म यः पश्येदकर्मणि च कर्म यः | स बुद्धिमान्मनुष्येषु स युक्तः कृत्स्नकर्मकृत् ||४-१८||

karmaṇyakarma yaḥ paśyedakarmaṇi ca karma yaḥ . sa buddhimānmanuṣyeṣu sa yuktaḥ kṛtsnakarmakṛt ||4-18||

Кто можетъ видѣть, такъ сказать, бездѣйствіе въ дѣйствіи и дѣйствіе въ бездѣйствіи, тотъ мудръ въ родѣ человѣческомъ. Онъ есть совершенный исполнитель всѣхъ должностей.

||4-19||

यस्य सर्वे समारम्भाः कामसङ्कल्पवर्जिताः | ज्ञानाग्निदग्धकर्माणं तमाहुः पण्डितं बुधाः ||४-१९||

yasya sarve samārambhāḥ kāmasaṅkalpavarjitāḥ . jñānāgnidagdhakarmāṇaṃ tamāhuḥ paṇḍitaṃ budhāḥ ||4-19||

Мудрые мужи называютъ его Пандитомъ, котораго всякое предпріятіе свободно отъ идеи похотѣнія, и котораго дѣйствія сожигаются огнемъ мудрости.

||4-20||

त्यक्त्वा कर्मफलासङ्गं नित्यतृप्तो निराश्रयः | कर्मण्यभिप्रवृत्तोऽपि नैव किञ्चित्करोति सः ||४-२०||

tyaktvā karmaphalāsaṅgaṃ nityatṛpto nirāśrayaḥ . karmaṇyabhipravṛtto.api naiva kiñcitkaroti saḥ ||4-20||

Онъ отметаетъ желаніе награжденія за дѣла свои; онъ всегда доволенъ и независимъ, и хотя онъ занимается какимъ либо дѣломъ, но какъ бы ничего не дѣлаетъ.

||4-21||

निराशीर्यतचित्तात्मा त्यक्तसर्वपरिग्रहः | शारीरं केवलं कर्म कुर्वन्नाप्नोति किल्बिषम् ||४-२१||

nirāśīryatacittātmā tyaktasarvaparigrahaḥ . śārīraṃ kevalaṃ karma kurvannāpnoti kilbiṣam ||4-21||

Онъ беззаботенъ; умъ и духъ его покорены, и онъ свободенъ отъ всякаго ощущенія; и какъ онъ исполняетъ только должности тѣлесныя, то и не дѣлаетъ никакихъ преступленій.

||4-22||

यदृच्छालाभसन्तुष्टो द्वन्द्वातीतो विमत्सरः | समः सिद्धावसिद्धौ च कृत्वापि न निबध्यते ||४-२२||

yadṛcchālābhasantuṣṭo dvandvātīto vimatsaraḥ . samaḥ siddhāvasiddhau ca kṛtvāpi na nibadhyate ||4-22||

Онъ доволенъ бываетъ всѣмъ, что бы случай ему ни доставилъ; онъ побѣдилъ двоедушіе и свободенъ отъ зависти. Въ щастіи и въ нещастіи онъ всегда одинаковъ; и хотя онъ дѣйствуетъ, но не ограничивается дѣйствіемъ.

||4-23||

गतसङ्गस्य मुक्तस्य ज्ञानावस्थितचेतसः | यज्ञायाचरतः कर्म समग्रं प्रविलीयते ||४-२३||

gatasaṅgasya muktasya jñānāvasthitacetasaḥ . yajñāyācarataḥ karma samagraṃ pravilīyate ||4-23||

Кто лишенъ всякой заботы о послѣдствіи, кто свободенъ отъ узъ дѣйствія, чей умъ покоренъ духовной мудрости, и кто исполняетъ дѣла только для Богопочитанія, того дѣла бываютъ со всѣмъ ничто.

||4-24||

ब्रह्मार्पणं ब्रह्म हविर्ब्रह्माग्नौ ब्रह्मणा हुतम् | ब्रह्मैव तेन गन्तव्यं ब्रह्मकर्मसमाधिना ||४-२४||

brahmārpaṇaṃ brahma havirbrahmāgnau brahmaṇā hutam . brahmaiva tena gantavyaṃ brahmakarmasamādhinā ||4-24||

Богъ есть подаяніе милосердія (милостыня), Богъ есть жертва, Богъ въ огнѣ алтаря, Богомъ совершается жертвоприношеніе, и Бога надлежитъ достичь тому, кто поставляетъ единаго Бога предметомъ дѣлъ своихъ.

||4-25||

दैवमेवापरे यज्ञं योगिनः पर्युपासते | ब्रह्माग्नावपरे यज्ञं यज्ञेनैवोपजुह्वति ||४-२५||

daivamevāpare yajñaṃ yoginaḥ paryupāsate . brahmāgnāvapare yajñaṃ yajñenaivopajuhvati ||4-25||

Нѣкоторые набожные прилѣпляются къ почитанію Деватъ, или Ангеловъ; другіе жертвами приносятъ почитаніе свое Богу въ огнѣ;

||4-26||

श्रोत्रादीनीन्द्रियाण्यन्ये संयमाग्निषु जुह्वति | शब्दादीन्विषयानन्य इन्द्रियाग्निषु जुह्वति ||४-२६||

śrotrādīnīndriyāṇyanye saṃyamāgniṣu juhvati . śabdādīnviṣayānanya indriyāgniṣu juhvati ||4-26||

иные жертвуютъ слухомъ своимъ и другими органами въ огнѣ принужденія; нѣкоторыежъ жертвуютъ звукомъ и тому подобнымъ въ огнѣ своихъ органовъ.

||4-27||

सर्वाणीन्द्रियकर्माणि प्राणकर्माणि चापरे | आत्मसंयमयोगाग्नौ जुह्वति ज्ञानदीपिते ||४-२७||

sarvāṇīndriyakarmāṇi prāṇakarmāṇi cāpare . ātmasaṃyamayogāgnau juhvati jñānadīpite ||4-27||

Еще нѣкоторые жертвуютъ дѣйствіями всѣхъ своихъ органовъ и способностей въ огнѣ самопринужденія, возженномъ искрою вдохновенной мудрости

||4-28||

द्रव्ययज्ञास्तपोयज्ञा योगयज्ञास्तथापरे | स्वाध्यायज्ञानयज्ञाश्च यतयः संशितव्रताः ||४-२८||

dravyayajñāstapoyajñā yogayajñāstathāpare . svādhyāyajñānayajñāśca yatayaḥ saṃśitavratāḥ ||4-28||

Еще находятся служащіе Богу жертвами и служащіе умерщвленіями, также служащіе энтузіастическою набожностію. Находятся и такіе, которыхъ Богопочитаніе есть мудрость ихъ чтенія: люди покорившіе свои страсти и имѣющіе суровые нравы.

||4-29||

अपाने जुह्वति प्राणं प्राणेऽपानं तथापरे | प्राणापानगती रुद्ध्वा प्राणायामपरायणाः ||४-२९||

apāne juhvati prāṇaṃ prāṇe.apānaṃ tathāpare . prāṇāpānagatī ruddhvā prāṇāyāmaparāyaṇāḥ ||4-29||

Нѣкоторые жертвуютъ дыханіемъ своимъ и принуждаютъ его (опускаться) внизъ отъ естественнаго его пути; а другіе принуждаютъ духъ внизу находящійся обращаться назадъ съ дыханіемъ. Немногіежъ, весьма уважающіе сіи двѣ способности, заключаютъ врата обѣихъ.

||4-30||

अपरे नियताहाराः प्राणान्प्राणेषु जुह्वति | सर्वेऽप्येते यज्ञविदो यज्ञक्षपितकल्मषाः ||४-३०||

apare niyatāhārāḥ prāṇānprāṇeṣu juhvati . sarve.apyete yajñavido yajñakṣapitakalmaṣāḥ ||4-30||

Нѣкоторые ѣдятъ только по правилу и жертвуютъ своею жизнію въ жизни своей. Всѣ сіи различные богопочитатели особенными образами Богопочитанія своего очищаются отъ своихъ преступленій.

||4-31||

यज्ञशिष्टामृतभुजो यान्ति ब्रह्म सनातनम् | नायं लोकोऽस्त्ययज्ञस्य कुतोऽन्यः कुरुसत्तम ||४-३१||

yajñaśiṣṭāmṛtabhujo yānti brahma sanātanam . nāyaṃ loko.astyayajñasya kuto.anyaḥ kurusattama ||4-31||

Только пріобрѣтающій Амриту, остающуюся отъ жертвоприношеній его, получаетъ вѣчный духъ Брама, Всевышняго. Сей міръ не для того, кто не исполняетъ Богопочитанія; и гдѣжъ, о Аржунъ! другой (міръ) {И гдѣжъ, о Аржунъ! другой? -- Можетъ быть сіе мѣсто лучше бы выражено было слѣдующимъ образомъ: "Пренебрегающій житейскія должности не для сего міра, а еще менѣе для того, который выше онаго.,, Но другой переводъ по словамъ точнѣе и ближе къ оригиналу.}?

||4-32||

एवं बहुविधा यज्ञा वितता ब्रह्मणो मुखे | कर्मजान्विद्धि तान्सर्वानेवं ज्ञात्वा विमोक्ष्यसे ||४-३२||

evaṃ bahuvidhā yajñā vitatā brahmaṇo mukhe . karmajānviddhi tānsarvānevaṃ jñātvā vimokṣyase ||4-32||

Свойство великаго множества таковыхъ различныхъ образовъ Богопочитанія изъясняется устами Божіими. Научись, что всѣ онѣ суть порожденія дѣйствія. Увѣренъ будучи въ семъ, получишь вѣчное спасеніе;

||4-33||

श्रेयान्द्रव्यमयाद्यज्ञाज्ज्ञानयज्ञः परन्तप | सर्वं कर्माखिलं पार्थ ज्ञाने परिसमाप्यते ||४-३३||

śreyāndravyamayādyajñājjñānayajñaḥ parantapa . sarvaṃ karmākhilaṃ pārtha jñāne parisamāpyate ||4-33||

ибо знай, что Богопочитаніе духовной мудрости гораздо лучше служенія жертвоприношеніемъ вещей. Въ мудрости можно найти всякое дѣло безъ изъятія.

||4-34||

तद्विद्धि प्रणिपातेन परिप्रश्नेन सेवया | उपदेक्ष्यन्ति ते ज्ञानं ज्ञानिनस्तत्त्वदर्शिनः ||४-३४||

tadviddhi praṇipātena paripraśnena sevayā . upadekṣyanti te jñānaṃ jñāninastattvadarśinaḥ ||4-34||

Ищижъ сея мудрости съ колѣнопреклоненіями, вопросами и вниманіемъ, дабы ученые мужи, зрящіе начала ея, научили тебя ея правиламъ.

||4-35||

यज्ज्ञात्वा न पुनर्मोहमेवं यास्यसि पाण्डव | येन भूतान्यशेषेण द्रक्ष्यस्यात्मन्यथो मयि (var अशेषाणि) ||४-३५||

yajjñātvā na punarmohamevaṃ yāsyasi pāṇḍava . yena bhūtānyaśeṣāṇi drakṣyasyātmanyatho mayi ||4-35||

Научившись ей, о сынъ Панду! не впадешь уже ты въ буйство; чрезъ нея будешь ты созерцать всю натуру въ духѣ, то есть во мнѣ. {Во мнѣ, -- въ Божествѣ, которое есть всеобщій духъ.}

||4-36||

अपि चेदसि पापेभ्यः सर्वेभ्यः पापकृत्तमः | सर्वं ज्ञानप्लवेनैव वृजिनं सन्तरिष्यसि ||४-३६||

api cedasi pāpebhyaḥ sarvebhyaḥ pāpakṛttamaḥ . sarvaṃ jñānaplavenaiva vṛjinaṃ santariṣyasi ||4-36||

Хотя бы ты былъ величайшій изъ всѣхъ преступниковъ, но въ ладіи мудрости возможешь преплыть пучину грѣха.

||4-37||

यथैधांसि समिद्धोऽग्निर्भस्मसात्कुरुतेऽर्जुन | ज्ञानाग्निः सर्वकर्माणि भस्मसात्कुरुते तथा ||४-३७||

yathaidhāṃsi samiddho.agnirbhasmasātkurute.arjuna . jñānāgniḥ sarvakarmāṇi bhasmasātkurute tathā ||4-37||

Подобно, какъ огонь естественный дерево превращаетъ въ пепелъ, такъ, о Аржунъ! и огонь мудрости можетъ превращать въ пепелъ всѣ нравственныя дѣйствія.

||4-38||

न हि ज्ञानेन सदृशं पवित्रमिह विद्यते | तत्स्वयं योगसंसिद्धः कालेनात्मनि विन्दति ||४-३८||

na hi jñānena sadṛśaṃ pavitramiha vidyate . tatsvayaṃ yogasaṃsiddhaḥ kālenātmani vindati ||4-38||

Нѣтъ ни единаго существа въ всемъ мірѣ, которое могло бы сравниться съ мудростію въ чистотѣ. Содѣлавшійся совершеннымъ чрезъ практику оной, ощущаетъ сіе въ надлежащее время въ душѣ своей.

||4-39||

श्रद्धावाँल्लभते ज्ञानं तत्परः संयतेन्द्रियः | ज्ञानं लब्ध्वा परां शान्तिमचिरेणाधिगच्छति ||४-३९||

śraddhāvā.Nllabhate jñānaṃ tatparaḥ saṃyatendriyaḥ . jñānaṃ labdhvā parāṃ śāntimacireṇādhigacchati ||4-39||

Тотъ, кто имѣетъ вѣру, находитъ мудрость, а паче тотъ, кто побѣдилъ свои страсти; получившижъ сію духовную мудрость, вскорѣ будетъ наслаждаться и высочайшимъ блаженствомъ.

||4-40||

अज्ञश्चाश्रद्दधानश्च संशयात्मा विनश्यति | नायं लोकोऽस्ति न परो न सुखं संशयात्मनः ||४-४०||

ajñaścāśraddadhānaśca saṃśayātmā vinaśyati . nāyaṃ loko.asti na paro na sukhaṃ saṃśayātmanaḥ ||4-40||

Напротивъ того невѣжда и человѣкъ не имѣющій вѣры, котораго духъ исполненъ сомнѣній, погибаетъ. Человѣкъ, котораго умъ преданъ сомнѣніямъ, не можетъ наслаждаться ни симъ, ни высшимъ міромъ, ниже блаженствомъ.

||4-41||

योगसंन्यस्तकर्माणं ज्ञानसञ्छिन्नसंशयम् | आत्मवन्तं न कर्माणि निबध्नन्ति धनञ्जय ||४-४१||

yogasaṃnyastakarmāṇaṃ jñānasañchinnasaṃśayam . ātmavantaṃ na karmāṇi nibadhnanti dhanañjaya ||4-41||

Дѣйствія человѣческія не имѣютъ силы ограничить {Не имѣютъ силы ограничить. -- Не имѣютъ силы ограничить душу смертнымъ рожденіемъ.} духовный умъ, который посредствомъ тщанія оставилъ дѣла, и который посредствомъ мудрости разсѣкъ оковы сомнѣнія.

||4-42||

तस्मादज्ञानसम्भूतं हृत्स्थं ज्ञानासिनात्मनः | छित्त्वैनं संशयं योगमातिष्ठोत्तिष्ठ भारत ||४-४२||

tasmādajñānasambhūtaṃ hṛtsthaṃ jñānāsinātmanaḥ . chittvainaṃ saṃśayaṃ yogamātiṣṭhottiṣṭha bhārata ||4-42||

И такъ, о сынъ Баратовъ! рѣшись разсѣчь мечемъ мудрости собственной души твоей сіе сомнѣніе, порожденіе невѣжества, умомъ твоимъ овладѣвшее. Востань и прилѣпись къ ученію!

Глава 5

БЕСѢДА V. Объ оставленіи плодовъ дѣлъ.

||5-1||

अर्जुन उवाच | संन्यासं कर्मणां कृष्ण पुनर्योगं च शंससि | यच्छ्रेय एतयोरेकं तन्मे ब्रूहि सुनिश्चितम् ||५-१||

arjuna uvāca . saṃnyāsaṃ karmaṇāṃ kṛṣṇa punaryogaṃ ca śaṃsasi . yacchreya etayorekaṃ tanme brūhi suniścitam ||5-1||

Аржунъ.
О Кришна! Ты недавно говорилъ объ оставленіи дѣлъ; теперь же говоришь объ исполненіи оныхъ. Скажи мнѣ прямо, что изъ обоего лучше?

||5-2||

श्रीभगवानुवाच | संन्यासः कर्मयोगश्च निःश्रेयसकरावुभौ | तयोस्तु कर्मसंन्यासात्कर्मयोगो विशिष्यते ||५-२||

śrībhagavānuvāca . saṃnyāsaḥ karmayogaśca niḥśreyasakarāvubhau . tayostu karmasaṃnyāsātkarmayogo viśiṣyate ||5-2||

Благословенный сказал:
И отречение и йога посредством действия ведут к высочайшему счастью; но, воистину, йога превосходит отречение от действия.

||5-3||

ज्ञेयः स नित्यसंन्यासी यो न द्वेष्टि न काङ्क्षति | निर्द्वन्द्वो हि महाबाहो सुखं बन्धात्प्रमुच्यते ||५-३||

jñeyaḥ sa nityasaṃnyāsī yo na dveṣṭi na kāṅkṣati . nirdvandvo hi mahābāho sukhaṃ bandhātpramucyate ||5-3||

Познай, как истинного аскета того, кто не ненавидит и не желает; свободный от пары противоположностей, о мощновооруженный, он без труда освобождается от оков.

||5-4||

साङ्ख्ययोगौ पृथग्बालाः प्रवदन्ति न पण्डिताः | एकमप्यास्थितः सम्यगुभयोर्विन्दते फलम् ||५-४||

sāṅkhyayogau pṛthagbālāḥ pravadanti na paṇḍitāḥ . ekamapyāsthitaḥ samyagubhayorvindate phalam ||5-4||

Дѣти только, а не ученые, почитаютъ умозрительное и практическое ученія за два разныя ученія. Онѣ суть одно, по тому, что оба къ одному склоняются концу, и мѣсто, достигаемое послѣдователями одного, достигаемо и послѣдователями другаго.

||5-5||

यत्साङ्ख्यैः प्राप्यते स्थानं तद्योगैरपि गम्यते | एकं साङ्ख्यं च योगं च यः पश्यति स पश्यति ||५-५||

yatsāṅkhyaiḥ prāpyate sthānaṃ tadyogairapi gamyate . ekaṃ sāṅkhyaṃ ca yogaṃ ca yaḥ paśyati sa paśyati ||5-5||

Тотъ человѣкъ видитъ, кто видитъ, что умозрительныя и практическія ученія суть только одно.

||5-6||

संन्यासस्तु महाबाहो दुःखमाप्तुमयोगतः | योगयुक्तो मुनिर्ब्रह्म नचिरेणाधिगच्छति ||५-६||

saṃnyāsastu mahābāho duḥkhamāptumayogataḥ . yogayukto munirbrahma nacireṇādhigacchati ||5-6||

Содѣлаться Саннйасе, или затворникомъ, безъ упражненія, есть подвергнуть себя мученію и скорби. Напротивъ того Муни занимающійся исполненіемъ своея должности, немедленно достигнетъ Брама, Всемогущаго. Но без йоги воистину трудно достигнуть отречения; йогой уравновешенный Муни быстро достигает Брахмана.

||5-7||

योगयुक्तो विशुद्धात्मा विजितात्मा जितेन्द्रियः | सर्वभूतात्मभूतात्मा कुर्वन्नपि न लिप्यते ||५-७||

yogayukto viśuddhātmā vijitātmā jitendriyaḥ . sarvabhūtātmabhūtātmā kurvannapi na lipyate ||5-7||

Человѣкъ упражняющійся въ исполненіи дѣлъ, имущій душу очищенную, духъ покоренный и страсти обузданныя, и котораго душа есть всеобщая душа, не теряетъ ничего, будучи въ таковомъ состояніи.

||5-8||

नैव किञ्चित्करोमीति युक्तो मन्येत तत्त्ववित् | पश्यञ्शृण्वन्स्पृशञ्जिघ्रन्नश्नन्गच्छन्स्वपञ्श्वसन् ||५-८||

naiva kiñcitkaromīti yukto manyeta tattvavit . paśyañśruṇvanspṛśañjighrannaśnangacchansvapañśvasan ||5-8||

Внимательный человѣкъ, познавшій начала существъ, видя, слыша, осязая, обоняя, вкушая пищу, двигаясь, спя, дыша, говоря, оставляя что нибудь, принимаясь за что нибудь, открывая и закрывая глаза свои, думаетъ, что онъ ничего не дѣлаетъ, но только способности его занимаются различными своими предметами.

||5-9||

प्रलपन्विसृजन्गृह्णन्नुन्मिषन्निमिषन्नपि | इन्द्रियाणीन्द्रियार्थेषु वर्तन्त इति धारयन् ||५-९||

pralapanvisṛjangṛhṇannunmiṣannimiṣannapi . indriyāṇīndriyārtheṣu vartanta iti dhārayan ||5-9||

(см. выше)

||5-10||

ब्रह्मण्याधाय कर्माणि सङ्गं त्यक्त्वा करोति यः | लिप्यते न स पापेन पद्मपत्रमिवाम्भसा ||५-१०||

brahmaṇyādhāya karmāṇi saṅgaṃ tyaktvā karoti yaḥ . lipyate na sa pāpena padmapatramivāmbhasā ||5-10||

Человѣкъ, исполняющій житейскія должности отказываясь отъ всякой выгоды въ нихъ, предаетъ ихъ Браму, Всевышнему; не заражается грѣхомъ, но пребываетъ подобно листвію лотоса, водами не повреждаемому.

||5-11||

कायेन मनसा बुद्ध्या केवलैरिन्द्रियैरपि | योगिनः कर्म कुर्वन्ति सङ्गं त्यक्त्वात्मशुद्धये ||५-११||

kāyena manasā buddhyā kevalairindriyairapi . yoginaḥ karma kurvanti saṅgaṃ tyaktvātmaśuddhaye ||5-11||

Люди упражняющіеся въ практикѣ, которые исполняютъ житейскія должности только тѣломъ, умомъ, разумомъ и чувствами своими, и для очищенія души не заботятся о послѣдствіи, и хотя упражняются въ дѣлахъ, но плоды дѣйствія оставляютъ, получаютъ безконечное блаженство. Напротивъ того человѣкъ не упражняющійся въ практикѣ, привязанъ будучи ко плоду (дѣлъ) дѣйствующимъ вожделѣніемъ, бываетъ во узахъ ограниченія.

||5-12||

युक्तः कर्मफलं त्यक्त्वा शान्तिमाप्नोति नैष्ठिकीम् | अयुक्तः कामकारेण फले सक्तो निबध्यते ||५-१२||

yuktaḥ karmaphalaṃ tyaktvā śāntimāpnoti naiṣṭhikīm . ayuktaḥ kāmakāreṇa phale sakto nibadhyate ||5-12||

(см. выше)

||5-13||

सर्वकर्माणि मनसा संन्यस्यास्ते सुखं वशी | नवद्वारे पुरे देही नैव कुर्वन्न कारयन् ||५-१३||

sarvakarmāṇi manasā saṃnyasyāste sukhaṃ vaśī . navadvāre pure dehī naiva kurvanna kārayan ||5-13||

Кто покорилъ страсти свои и умомъ своимъ оставляетъ всѣ дѣла, душа того человѣка покоится въ девятивратномъ градѣ своего пребыванія {Въ девятивратномъ градѣ своего пребыванія, -- въ тѣлѣ, снабденномъ девятью орудіями дѣйствія способностей, какъ-то: глазами, носомъ, устами и пр.}, не дѣйствуя и не подавая повода къ дѣйствованію.

||5-14||

न कर्तृत्वं न कर्माणि लोकस्य सृजति प्रभुः | न कर्मफलसंयोगं स्वभावस्तु प्रवर्तते ||५-१४||

na kartṛtvaṃ na karmāṇi lokasya sṛjati prabhuḥ . na karmaphalasaṃyogaṃ svabhāvastu pravartate ||5-14||

Всемогущество не сотворило ни Силъ, ни дѣлъ человѣческихъ {Ни силъ, ни дѣлъ человѣческихъ. -- Для уразумѣнія сего и многихъ сему подобныхъ мѣстъ потребно знать, что Индійцы почитаютъ всѣ наши дѣйствія, какъ добрыя, такъ и злыя, происходящими отъ качествъ свойственныхъ началамъ нашихъ сложеній.}, ни употребленія плодовъ дѣйствія: натура превозмогаетъ.

||5-15||

नादत्ते कस्यचित्पापं न चैव सुकृतं विभुः | अज्ञानेनावृतं ज्ञानं तेन मुह्यन्ति जन्तवः ||५-१५||

nādatte kasyacitpāpaṃ na caiva sukṛtaṃ vibhuḥ . ajñānenāvṛtaṃ jñānaṃ tena muhyanti jantavaḥ ||5-15||

Всемогущество не пріемлетъ ни пороковъ чьихъ либо, ни добродѣтелей. разсудокъ, помраченный невѣжествомъ, приводитъ людей въ заблужденіе;

||5-16||

ज्ञानेन तु तदज्ञानं येषां नाशितमात्मनः | तेषामादित्यवज्ज्ञानं प्रकाशयति तत्परम् ||५-१६||

jñānena tu tadajñānaṃ yeṣāṃ nāśitamātmanaḥ . teṣāmādityavajjñānaṃ prakāśayati tatparam ||5-16||

когдажъ невѣжество душъ ихъ бываетъ разсѣяно силою разсудка, то мудрость ихъ паки просіяваетъ съ великолѣпіемъ солнца и являетъ Божество

||5-17||

तद्बुद्धयस्तदात्मानस्तन्निष्ठास्तत्परायणाः | गच्छन्त्यपुनरावृत्तिं ज्ञाननिर्धूतकल्मषाः ||५-१७||

tadbuddhayastadātmānastanniṣṭhāstatparāyaṇāḥ . gacchantyapunarāvṛttiṃ jñānanirdhūtakalmaṣāḥ ||5-17||

Тѣ, чей разумъ въ немъ, чья душа въ немъ, чье упованіе въ немъ, и чье прибѣжище въ немъ, очищены бываютъ мудростію отъ всѣхъ своихъ преступленій и преселяются туда, откуда никогда уже вспять не обратятся.

||5-18||

विद्याविनयसम्पन्ने ब्राह्मणे गवि हस्तिनि | शुनि चैव श्वपाके च पण्डिताः समदर्शिनः ||५-१८||

vidyāvinayasampanne brāhmaṇe gavi hastini . śuni caiva śvapāke ca paṇḍitāḥ samadarśinaḥ ||5-18||

Ученые видятъ Его равно, какъ въ почтенномъ Браманѣ, совершенномъ въ знаніи, такъ и въ волѣ и въ слонѣ, во псѣ и въ ядущемъ мясо песіе.

||5-19||

इहैव तैर्जितः सर्गो येषां साम्ये स्थितं मनः | निर्दोषं हि समं ब्रह्म तस्माद् ब्रह्मणि ते स्थिताः ||५-१९||

ihaiva tairjitaḥ sargo yeṣāṃ sāmye sthitaṃ manaḥ . nirdoṣaṃ hi samaṃ brahma tasmād brahmaṇi te sthitāḥ ||5-19||

Тѣ, чьи умы устремлены къ сему равенству, еще въ семъ мірѣ пріобрѣтаютъ вѣчность. Они возлагаютъ упованіе свое на Брама, Вѣчнаго, ибо онъ вездѣ одинаковъ и свободенъ отъ погрѣшности.

||5-20||

न प्रहृष्येत्प्रियं प्राप्य नोद्विजेत्प्राप्य चाप्रियम् | स्थिरबुद्धिरसम्मूढो ब्रह्मविद् ब्रह्मणि स्थितः ||५-२०||

na prahṛṣyetpriyaṃ prāpya nodvijetprāpya cāpriyam . sthirabuddhirasammūḍho brahmavid brahmaṇi sthitaḥ ||5-20||

Человѣкъ, знающій Брама и уповающій на Брама, и котораго умъ твердъ и отъ буйства свободенъ, не будетъ радоваться въ щастіи, ни роптать въ нещастіи.

||5-21||

बाह्यस्पर्शेष्वसक्तात्मा विन्दत्यात्मनि यत्सुखम् | स ब्रह्मयोगयुक्तात्मा सुखमक्षयमश्नुते ||५-२१||

bāhyasparśeṣvasaktātmā vindatyātmani yatsukham . sa brahmayogayuktātmā sukhamakṣayamaśnute ||5-21||

Тотъ, чья душа не трогается впечатлѣніями внѣшнихъ ощущеній, получаетъ то, что составляетъ удовольствіе въ собственномъ его умѣ. Человѣкъ, котораго душа такимъ образомъ устремлена къ познанію Брама, наслаждается непрестаннымъ удовольствіемъ.

||5-22||

ये हि संस्पर्शजा भोगा दुःखयोनय एव ते | आद्यन्तवन्तः कौन्तेय न तेषु रमते बुधः ||५-२२||

ye hi saṃsparśajā bhogā duḥkhayonaya eva te . ādyantavantaḥ kaunteya na teṣu ramate budhaḥ ||5-22||

Наслажденія, произходящія отъ ощущеній суть какъ-бы матки будущихъ страданій. Мудрый мужъ, познавшій начало и конецъ существъ, не веселится оными.

||5-23||

शक्नोतीहैव यः सोढुं प्राक्शरीरविमोक्षणात् | कामक्रोधोद्भवं वेगं स युक्तः स सुखी नरः ||५-२३||

śaknotīhaiva yaḥ soḍhuṃ prākśarīravimokṣaṇāt . kāmakrodhodbhavaṃ vegaṃ sa yuktaḥ sa sukhī naraḥ ||5-23||

Тотъ, кто можетъ сопротивляться насилію, производимому похотію и гнѣвомъ въ сей смертной жизни, занимается чѣмъ должно и щастливъ.

||5-24||

योऽन्तःसुखोऽन्तरारामस्तथान्तर्ज्योतिरेव यः | स योगी ब्रह्मनिर्वाणं ब्रह्मभूतोऽधिगच्छति ||५-२४||

yo.antaḥsukho.antarārāmastathāntarjyotireva yaḥ . sa yogī brahmanirvāṇaṃ brahmabhūto.adhigacchati ||5-24||

Человѣкъ щастливый въ сердцѣ, спокойный въ умъ и во внутренности просвѣщенный, есть Йоге, или посвятившій себя Богу, и имущій Божественный духъ;

||5-25||

लभन्ते ब्रह्मनिर्वाणमृषयः क्षीणकल्मषाः | छिन्नद्वैधा यतात्मानः सर्वभूतहिते रताः ||५-२५||

labhante brahmanirvāṇamṛṣayaḥ kṣīṇakalmaṣāḥ . chinnadvaidhā yatātmānaḥ sarvabhūtahite ratāḥ ||5-25||

онъ получаетъ невещественную натуру Брама, Всевышняго. Таковые Ришіи, очистившіеся отъ своихъ преступленій, свободившіеся отъ сомнѣнія, имущіе умы покоренные, и пріемлющіе участіе во благѣ всего рода человѣческаго, получаютъ безплотнаго Брама.

||5-26||

कामक्रोधवियुक्तानां यतीनां यतचेतसाम् | अभितो ब्रह्मनिर्वाणं वर्तते विदितात्मनाम् ||५-२६||

kāmakrodhaviyuktānāṃ yatīnāṃ yatacetasām . abhito brahmanirvāṇaṃ vartate viditātmanām ||5-26||

Безплотный Брамъ уготованъ искони для свободныхъ отъ похоти и гнѣва, имущихъ смиренные умы и духи покоренные, и для познавшихъ собственныя свои души.

||5-27||

स्पर्शान्कृत्वा बहिर्बाह्यांश्चक्षुश्चैवान्तरे भ्रुवोः | प्राणापानौ समौ कृत्वा नासाभ्यन्तरचारिणौ ||५-२७||

sparśānkṛtvā bahirbāhyāṃścakṣuścaivāntare bhruvoḥ . prāṇāpānau samau kṛtvā nāsābhyantaracāriṇau ||5-27||

Человѣкъ, воспрещающій внѣшнимъ приключеніямъ входишь въ умъ его, устремляющій глаза свои между бровями своими въ созерцаніе, и выпускающій изъ себя и вбирающій въ себя дыханіе чрезъ ноздри,

||5-28||

यतेन्द्रियमनोबुद्धिर्मुनिर्मोक्षपरायणः | विगतेच्छाभयक्रोधो यः सदा मुक्त एव सः ||५-२८||

yatendriyamanobuddhirmunirmokṣaparāyaṇaḥ . vigatecchābhayakrodho yaḥ sadā mukta eva saḥ ||5-28||

имѣющій способности, умъ и разумъ покоренныя, и прилагающій сердце свое къ спасенію, свободный отъ похоти, страха и гнѣва, навсегда получаетъ благословеніе въ сей жизни, и увѣрившись, что я есмь покровитель ревности въ религіи, Господь всѣхъ міровъ и Другъ всея натуры, получитъ меня и будетъ благословенъ.

||5-29||

भोक्तारं यज्ञतपसां सर्वलोकमहेश्वरम् | सुहृदं सर्वभूतानां ज्ञात्वा मां शान्तिमृच्छति ||५-२९||

bhoktāraṃ yajñatapasāṃ sarvalokamaheśvaram . suhṛdaṃ sarvabhūtānāṃ jñātvā māṃ śāntimṛcchati ||5-29||

(см. выше)

Глава 6

БЕСѢДА VI. О упражненіи души.

||6-1||

श्रीभगवानुवाच | अनाश्रितः कर्मफलं कार्यं कर्म करोति यः | स संन्यासी च योगी च न निरग्निर्न चाक्रियः ||६-१||

śrībhagavānuvāca . anāśritaḥ karmaphalaṃ kāryaṃ karma karoti yaḥ . sa saṃnyāsī ca yogī ca na niragnirna cākriyaḥ ||6-1||

Тотъ есть и Йоге и Саннйасе купно, кто исполняетъ, что ему дѣлать надлежитъ, не прилѣпляясь ко плоду онаго, а не тотъ, кто живетъ безъ жертвеннаго огня и безъ дѣйствія.

||6-2||

यं संन्यासमिति प्राहुर्योगं तं विद्धि पाण्डव | न ह्यसंन्यस्तसङ्कल्पो योगी भवति कश्चन ||६-२||

yaṃ saṃnyāsamiti prāhuryogaṃ taṃ viddhi pāṇḍava . na hyasaṃnyastasaṅkalpo yogī bhavati kaścana ||6-2||

Научись, о сынъ Панду! что называемое Саннйасъ, или оставленіемъ міра, есть тоже, что Йогъ, или упражненіе (практика) въ набожности.

||6-3||

आरुरुक्षोर्मुनेर्योगं कर्म कारणमुच्यते | योगारूढस्य तस्यैव शमः कारणमुच्यते ||६-३||

ārurukṣormuneryogaṃ karma kāraṇamucyate . yogārūḍhasya tasyaiva śamaḥ kāraṇamucyate ||6-3||

Тотъ не можетъ быть Йоге, кто въ дѣйствіяхъ своихъ не удалилъ всѣхъ намѣреній. Дѣла почитаются только средствами, которыми человѣкъ, желающій того, можетъ достичь набожности; покой же называется средствомъ для того, кто уже достигъ набожности.

||6-4||

यदा हि नेन्द्रियार्थेषु न कर्मस्वनुषज्जते | सर्वसङ्कल्पसंन्यासी योगारूढस्तदोच्यते ||६-४||

yadā hi nendriyārtheṣu na karmasvanuṣajjate . sarvasaṅkalpasaṃnyāsī yogārūḍhastadocyate ||6-4||

Когда все созерцающій Саннйасе не занимается чувственными предметами, ни дѣлами, тогда называется онъ достигшимъ набожности.

||6-5||

उद्धरेदात्मनात्मानं नात्मानमवसादयेत् | आत्मैव ह्यात्मनो बन्धुरात्मैव रिपुरात्मनः ||६-५||

uddharedātmanātmānaṃ nātmānamavasādayet . ātmaiva hyātmano bandhurātmaiva ripurātmanaḥ ||6-5||

Онъ долженъ возвышать себя самимъ собою, онъ не долженъ терпѣть, чтобъ душа его была угнѣтаема (унижаема). Самъ есть другъ самого себя, и равнымъ образомъ самъ есть собственный свой непріятель.

||6-6||

बन्धुरात्मात्मनस्तस्य येनात्मैवात्मना जितः | अनात्मनस्तु शत्रुत्वे वर्तेतात्मैव शत्रुवत् ||६-६||

bandhurātmātmanastasya yenātmaivātmanā jitaḥ . anātmanastu śatrutve vartetātmaiva śatruvat ||6-6||

Самъ есть другъ того, посредствомъ кого духъ покоренъ бываетъ духомъ; и самъ, подобно врагу, веселится враждою къ тому, кто души не имѣетъ.

||6-7||

जितात्मनः प्रशान्तस्य परमात्मा समाहितः | शीतोष्णसुखदुःखेषु तथा मानापमानयोः ||६-७||

jitātmanaḥ praśāntasya paramātmā samāhitaḥ . śītoṣṇasukhaduḥkheṣu tathā mānāpamānayoḥ ||6-7||

Душа спокойнаго покореннаго духа бываетъ одинакова въ жару и холодѣ, въ страданіи и удовольствіи, въ чести и поношеніи.

||6-8||

ज्ञानविज्ञानतृप्तात्मा कूटस्थो विजितेन्द्रियः | युक्त इत्युच्यते योगी समलोष्टाश्मकाञ्चनः ||६-८||

jñānavijñānatṛptātmā kūṭastho vijitendriyaḥ . yukta ityucyate yogī samaloṣṭāśmakāñcanaḥ ||6-8||

Тотъ человѣкъ, котораго умъ исполненъ божественной мудрости и ученія, который стоитъ на зубцахъ стѣны и покорилъ страсти свои, почитается набожнымъ. Для Йоге золото, желѣзо и камни суть одно.

||6-9||

सुहृन्मित्रार्युदासीनमध्यस्थद्वेष्यबन्धुषु | साधुष्वपि च पापेषु समबुद्धिर्विशिष्यते ||६-९||

suhṛnmitrāryudāsīnamadhyasthadveṣyabandhuṣu . sādhuṣvapi ca pāpeṣu samabuddhirviśiṣyate ||6-9||

Тотъ человѣкъ заслуживаетъ уваженіе, который какъ между товарищами и друзьями, такъ и посредѣ враговъ, хотя бы они вдалекѣ отъ него были, или близко мимо его ходили, который съ любящими его и съ ненавидящими, въ сообществѣ святыхъ и грѣшниковъ бываетъ одинаковъ,

||6-10||

योगी युञ्जीत सततमात्मानं रहसि स्थितः | एकाकी यतचित्तात्मा निराशीरपरिग्रहः ||६-१०||

yogī yuñjīta satatamātmānaṃ rahasi sthitaḥ . ekākī yatacittātmā nirāśīraparigrahaḥ ||6-10||

Йоге въ уединеніи постоянно занимаетъ духъ свой упражненіемъ. Онъ затворникъ; умъ и духъ его покорены; онъ свободенъ отъ надежды и свободенъ отъ ощущенія.

||6-11||

शुचौ देशे प्रतिष्ठाप्य स्थिरमासनमात्मनः | नात्युच्छ्रितं नातिनीचं चैलाजिनकुशोत्तरम् ||६-११||

śucau deśe pratiṣṭhāpya sthiramāsanamātmanaḥ . nātyucchritaṃ nātinīcaṃ cailājinakuśottaram ||6-11||

Онъ поставляетъ сѣдалище свое твердо на мѣстѣ неоскверненномъ, не слишкомъ высоко и не слишкомъ низко, и сидитъ на освященной травѣ, называемой Кусъ, покрытъ кожею и полотномъ.

||6-12||

तत्रैकाग्रं मनः कृत्वा यतचित्तेन्द्रियक्रियः | उपविश्यासने युञ्ज्याद्योगमात्मविशुद्धये ||६-१२||

tatraikāgraṃ manaḥ kṛtvā yatacittendriyakriyaḥ . upaviśyāsane yuñjyādyogamātmaviśuddhaye ||6-12||

Тамъ онъ, занимающійся обузданіемъ страстей своихъ, упражняясь въ своей набожности для очищенія души, долженъ сидѣть устремивъ умъ свой на одинъ только предметъ

||6-13||

समं कायशिरोग्रीवं धारयन्नचलं स्थिरः | सम्प्रेक्ष्य नासिकाग्रं स्वं दिशश्चानवलोकयन् ||६-१३||

samaṃ kāyaśirogrīvaṃ dhārayannacalaṃ sthiraḥ . samprekṣya nāsikāgraṃ svaṃ diśaścānavalokayan ||6-13||

держа голову, шею и тѣло свое твердо и неподвижно, устремивъ глаза свои на конецъ своего носа, не оглядываясь ни на какое иное мѣсто.

||6-14||

प्रशान्तात्मा विगतभीर्ब्रह्मचारिव्रते स्थितः | मनः संयम्य मच्चित्तो युक्त आसीत मत्परः ||६-१४||

praśāntātmā vigatabhīrbrahmacārivrate sthitaḥ . manaḥ saṃyamya maccitto yukta āsīta matparaḥ ||6-14||

Спокойная душа избавленная отъ страха, хотящая устоять на пути послѣдователя Божія, должна обуздать умъ, и устремивъ его ко мнѣ, ввѣришься мнѣ единому.

||6-15||

युञ्जन्नेवं सदात्मानं योगी नियतमानसः | शान्तिं निर्वाणपरमां मत्संस्थामधिगच्छति ||६-१५||

yuñjannevaṃ sadātmānaṃ yogī niyatamānasaḥ . śāntiṃ nirvāṇaparamāṃ matsaṃsthāmadhigacchati ||6-15||

Йоге съ умомъ усмиреннымъ, содержащій душу свою постоянно въ такомъ упражненіи, получаетъ во мнѣ безплотное и высочайшее блаженство.

||6-16||

नात्यश्नतस्तु योगोऽस्ति न चैकान्तमनश्नतः | न चातिस्वप्नशीलस्य जाग्रतो नैव चार्जुन ||६-१६||

nātyaśnatastu yogo.asti na caikāntamanaśnataḥ . na cātisvapnaśīlasya jāgrato naiva cārjuna ||6-16||

Сего божественнаго упражненія о Аржунъ! не можетъ достичь тотъ, кто ѣстъ болѣе, нежели потребно, или менѣе, нежели потребно; ни тотъ, кто имѣетъ привычку спать много, ни тотъ, кто совсѣмъ не спитъ.

||6-17||

युक्ताहारविहारस्य युक्तचेष्टस्य कर्मसु | युक्तस्वप्नावबोधस्य योगो भवति दुःखहा ||६-१७||

yuktāhāravihārasya yuktaceṣṭasya karmasu . yuktasvapnāvabodhasya yogo bhavati duḥkhahā ||6-17||

Упражненіе, которымъ мученіе разрушается, принадлежитъ тому, кто умѣренъ въ яденіи и въ отдохновеніи, чьи склонности умѣренны въ дѣйствіи, и кто умѣренъ во снѣ.

||6-18||

यदा विनियतं चित्तमात्मन्येवावतिष्ठते | निःस्पृहः सर्वकामेभ्यो युक्त इत्युच्यते तदा ||६-१८||

yadā viniyataṃ cittamātmanyevāvatiṣṭhate . niḥspṛhaḥ sarvakāmebhyo yukta ityucyate tadā ||6-18||

Человѣкъ называется набожнымъ, когда умъ его пребываетъ въ такой стройности въ самомъ себѣ, и онъ избавленъ отъ всякой похоти и безпорядочныхъ вожделѣній.

||6-19||

यथा दीपो निवातस्थो नेङ्गते सोपमा स्मृता | योगिनो यतचित्तस्य युञ्जतो योगमात्मनः ||६-१९||

yathā dīpo nivātastho neṅgate sopamā smṛtā . yogino yatacittasya yuñjato yogamātmanaḥ ||6-19||

Йоге съ покореннымъ умомъ, занимающійся такимъ образомъ упражненіемъ въ набожности, можетъ сравненъ быть съ лампадою, стоящею въ такомъ мѣстѣ, куда вѣтръ не проходитъ, которая горитъ не колебаясь.

||6-20||

यत्रोपरमते चित्तं निरुद्धं योगसेवया | यत्र चैवात्मनात्मानं पश्यन्नात्मनि तुष्यति ||६-२०||

yatroparamate cittaṃ niruddhaṃ yogasevayā . yatra caivātmanātmānaṃ paśyannātmani tuṣyati ||6-20||

Онъ веселится въ собственной душѣ своей, гдѣ умъ, служеніемъ набожности въ стройность приведенный, обитаетъ съ удовольствіемъ, и гдѣ съ помощію духа видитъ онъ душу.

||6-21||

सुखमात्यन्तिकं यत्तद् बुद्धिग्राह्यमतीन्द्रियम् | वेत्ति यत्र न चैवायं स्थितश्चलति तत्त्वतः ||६-२१||

sukhamātyantikaṃ yattad buddhigrāhyamatīndriyam . vetti yatra na caivāyaṃ sthitaścalati tattvataḥ ||6-21||

Онъ познаетъ безпредѣльное удовольствіе, гораздо достойнѣйшее разума, нежели удовольствіе отъ чувствъ происходящее. Прилѣпившись къ сему удовольствію умъ не уклоняется никогда отъ началъ его;

||6-22||

यं लब्ध्वा चापरं लाभं मन्यते नाधिकं ततः | यस्मिन्स्थितो न दुःखेन गुरुणापि विचाल्यते ||६-२२||

yaṃ labdhvā cāparaṃ lābhaṃ manyate nādhikaṃ tataḥ . yasminsthito na duḥkhena guruṇāpi vicālyate ||6-22||

получивъ оное, не почитаетъ онъ никакого инаго пріобрѣтенія толь великимъ, какъ сіе. Прилѣпленнаго къ оному и самое жесточайшее мученіе не трогаетъ.

||6-23||

तं विद्याद् दुःखसंयोगवियोगं योगसंज्ञितम् | स निश्चयेन योक्तव्यो योगोऽनिर्विण्णचेतसा ||६-२३||

taṃ vidyād duḥkhasaṃyogaviyogaṃ yogasaṃjñitam . sa niścayena yoktavyo yogo.anirviṇṇacetasā ||6-23||

Сіе отдѣленіе отъ связи мученія можетъ преимущественно означено быть наимянованіемъ Йогъ, духовное соединеніе, или набожность.

||6-24||

सङ्कल्पप्रभवान्कामांस्त्यक्त्वा सर्वानशेषतः | मनसैवेन्द्रियग्रामं विनियम्य समन्ततः ||६-२४||

saṅkalpaprabhavānkāmāṃstyaktvā sarvānaśeṣataḥ . manasaivendriyagrāmaṃ viniyamya samantataḥ ||6-24||

Человѣкъ, знающій собственную свою душу, можетъ достичь его рѣшимостію. Удаливши всякое вожделѣніе, отъ воображенія происходящее, и покоривши умомъ своимъ всякую склонность чувствъ,

||6-25||

शनैः शनैरुपरमेद् बुद्ध्या धृतिगृहीतया | आत्मसंस्थं मनः कृत्वा न किञ्चिदपि चिन्तयेत् ||६-२५||

śanaiḥ śanairuparamed buddhyā dhṛtigṛhītayā . ātmasaṃsthaṃ manaḥ kṛtvā na kiñcidapi cintayet ||6-25||

можетъ онъ по степенямъ дойти до спокойствія, и непоколебимою рѣшимостію утвердивъ умъ свой въ немъ самомъ, не долженъ уже помышлять ни о чемъ иномъ.

||6-26||

यतो यतो निश्चरति मनश्चञ्चलमस्थिरम् | ततस्ततो नियम्यैतदात्मन्येव वशं नयेत् ||६-२६||

yato yato niścarati manaścañcalamasthiram . tatastato niyamyaitadātmanyeva vaśaṃ nayet ||6-26||

Гдѣ бы ни скитался непостоянный умъ его, онъ долженъ его покорить, возвратить и заключить въ груди своей.

||6-27||

प्रशान्तमनसं ह्येनं योगिनं सुखमुत्तमम् | उपैति शान्तरजसं ब्रह्मभूतमकल्मषम् ||६-२७||

praśāntamanasaṃ hyenaṃ yoginaṃ sukhamuttamam . upaiti śāntarajasaṃ brahmabhūtamakalmaṣam ||6-27||

Тотъ человѣкъ получаетъ высочайшее блаженство, чей умъ въ такомъ спокойствіи находится, чьи плотскія склонности и страсти такимъ образомъ покорены, кто такимъ образомъ бываетъ въ Богѣ и свободенъ отъ грѣха.

||6-28||

युञ्जन्नेवं सदात्मानं योगी विगतकल्मषः | सुखेन ब्रह्मसंस्पर्शमत्यन्तं सुखमश्नुते ||६-२८||

yuñjannevaṃ sadātmānaṃ yogī vigatakalmaṣaḥ . sukhena brahmasaṃsparśamatyantaṃ sukhamaśnute ||6-28||

Человѣкъ постоянно пребывающій въ такомъ упражненіи души и свободный отъ грѣха, наслаждается вѣчнымъ блаженствомъ, соединенъ будучи съ Брамомъ, Всевышнимъ.

||6-29||

सर्वभूतस्थमात्मानं सर्वभूतानि चात्मनि | ईक्षते योगयुक्तात्मा सर्वत्र समदर्शनः ||६-२९||

sarvabhūtasthamātmānaṃ sarvabhūtāni cātmani . īkṣate yogayuktātmā sarvatra samadarśanaḥ ||6-29||

Тотъ человѣкъ, котораго умъ одаренъ сею набожностію и смотритъ на всѣ существа равно, видитъ высочайшую душу во всѣхъ существахъ и всѣ существа въ высочайшей душѣ.

||6-30||

यो मां पश्यति सर्वत्र सर्वं च मयि पश्यति | तस्याहं न प्रणश्यामि स च मे न प्रणश्यति ||६-३०||

yo māṃ paśyati sarvatra sarvaṃ ca mayi paśyati . tasyāhaṃ na praṇaśyāmi sa ca me na praṇaśyati ||6-30||

Кто видитъ меня во всѣхъ существахъ, и всѣ существа во мнѣ видитъ, того я не оставляю, и онъ не оставляетъ меня.

||6-31||

सर्वभूतस्थितं यो मां भजत्येकत्वमास्थितः | सर्वथा वर्तमानोऽपि स योगी मयि वर्तते ||६-३१||

sarvabhūtasthitaṃ yo māṃ bhajatyekatvamāsthitaḥ . sarvathā vartamāno.api sa yogī mayi vartate ||6-31||

Йоге, вѣрующій во единство и чтущій меня, во всѣхъ существахъ пребывающаго, обитаетъ во мнѣ во всѣхъ отношеніяхъ еще въ сей жизни.

||6-32||

आत्मौपम्येन सर्वत्र समं पश्यति योऽर्जुन | सुखं वा यदि वा दुःखं स योगी परमो मतः ||६-३२||

ātmaupamyena sarvatra samaṃ paśyati yo.arjuna . sukhaṃ vā yadi vā duḥkhaṃ sa yogī paramo mataḥ ||6-32||

Тотъ человѣкъ, о Аржунъ! который по происходящему въ собственной его груди, по страданію ли или удовольствію, то же и въ другихъ усматриваетъ, почитается высочайшимъ Йоге.

||6-33||

अर्जुन उवाच | योऽयं योगस्त्वया प्रोक्तः साम्येन मधुसूदन | एतस्याहं न पश्यामि चञ्चलत्वात्स्थितिं स्थिराम् ||६-३३||

arjuna uvāca . yo.ayaṃ yogastvayā proktaḥ sāmyena madhusūdana . etasyāhaṃ na paśyāmi cañcalatvātsthitiṃ sthirām ||6-33||

Аржунъ.
По непостоянству нашей натуры я не понимаю, какъ можетъ твердо быть сіе ученіе о равенствъ, которое ты мнѣ преподалъ.

||6-34||

चञ्चलं हि मनः कृष्ण प्रमाथि बलवद् दृढम् | तस्याहं निग्रहं मन्ये वायोरिव सुदुष्करम् ||६-३४||

cañcalaṃ hi manaḥ kṛṣṇa pramāthi balavad dṛḍham . tasyāhaṃ nigrahaṃ manye vāyoriva suduṣkaram ||6-34||

Умъ нашъ, о Кришна! по натурѣ своей непостояненъ, мятеженъ, жестокъ и упрямъ. Я думаю, что его толь же трудно удержать, какъ и вѣтръ.

||6-35||

श्रीभगवानुवाच | असंशयं महाबाहो मनो दुर्निग्रहं चलम् | अभ्यासेन तु कौन्तेय वैराग्येण च गृह्यते ||६-३५||

śrībhagavānuvāca . asaṃśayaṃ mahābāho mano durnigrahaṃ calam . abhyāsena tu kaunteya vairāgyeṇa ca gṛhyate ||6-35||

Кришна.
Умъ, о бодрый юноша! безъ сомнѣнія непостояненъ, и трудно удерживать его въ предѣлахъ; однако я думаю, что можно удержать его навыкомъ и умѣренностію.

||6-36||

असंयतात्मना योगो दुष्प्राप इति मे मतिः | वश्यात्मना तु यतता शक्योऽवाप्तुमुपायतः ||६-३६||

asaṃyatātmanā yogo duṣprāpa iti me matiḥ . vaśyātmanā tu yatatā śakyo.avāptumupāyataḥ ||6-36||

По мнѣнію моему, сіе божественное ученіе называемое Йогъ трудно пріобрѣсти тому, кто не покорилъ души своей; но тотъ возможетъ пріобрѣсти его, кто подвергнется труду овладѣть душею своею.
Йога трудно достижима для не владеющего своим "я"; но кто покорился Высшему Я, тот может достигнуть ее верно направленной энергией, так думаю Я.

||6-37||

अर्जुन उवाच | अयतिः श्रद्धयोपेतो योगाच्चलितमानसः | अप्राप्य योगसंसिद्धिं कां गतिं कृष्ण गच्छति ||६-३७||

arjuna uvāca . ayatiḥ śraddhayopeto yogāccalitamānasaḥ . aprāpya yogasaṃsiddhiṃ kāṃ gatiṃ kṛṣṇa gacchati ||6-37||

Аржунъ.
Куда, о Кришиа! преселится по смерти тотъ человѣкъ, который хотя имѣлъ вѣру, но не достигъ совершенства въ набожности, для того, что непокоренный умъ его уклонялся отъ ученія?

||6-38||

कच्चिन्नोभयविभ्रष्टश्छिन्नाभ्रमिव नश्यति | अप्रतिष्ठो महाबाहो विमूढो ब्रह्मणः पथि ||६-३८||

kaccinnobhayavibhraṣṭaśchinnābhramiva naśyati . apratiṣṭho mahābāho vimūḍho brahmaṇaḥ pathi ||6-38||

Не преобратится ли въ ничто буй, который не устоялъ на пути Брама, и который чрезъ сіе, подобно разорванному облаку, какъ бы упалъ между добра и зла.

||6-39||

एतन्मे संशयं कृष्ण छेत्तुमर्हस्यशेषतः | त्वदन्यः संशयस्यास्य छेत्ता न ह्युपपद्यते ||६-३९||

etanme saṃśayaṃ kṛṣṇa chettumarhasyaśeṣataḥ . tvadanyaḥ saṃśayasyāsya chettā na hyupapadyate ||6-39||

Ты, о Кришна! можешь рѣшишь сіи сомнѣнія мои, и нѣтъ другаго человѣка, который бы способенъ былъ къ рѣшенію сихъ сомнѣній.

||6-40||

श्रीभगवानुवाच | पार्थ नैवेह नामुत्र विनाशस्तस्य विद्यते | न हि कल्याणकृत्कश्चिद् दुर्गतिं तात गच्छति ||६-४०||

śrībhagavānuvāca . pārtha naiveha nāmutra vināśastasya vidyate . na hi kalyāṇakṛtkaścid durgatiṃ tāta gacchati ||6-40||

Кришна.
Онъ ни здѣсь, ни въ вышнемъ міръ не разрушится. Никакой человѣкъ, творившій добро, не преселяется въ злое мѣсто.

||6-41||

प्राप्य पुण्यकृतां लोकानुषित्वा शाश्वतीः समाः | शुचीनां श्रीमतां गेहे योगभ्रष्टोऽभिजायते ||६-४१||

prāpya puṇyakṛtāṃ lokānuṣitvā śāśvatīḥ samāḥ . śucīnāṃ śrīmatāṃ gehe yogabhraṣṭo.abhijāyate ||6-41||

Человѣкъ, котораго набожность прервана была смертію, наслаждается безчисленное множество лѣтъ награжденіями за добродѣтели свои въ вышнихъ странахъ, а напослѣдокъ раждается паки въ какомъ либо святомъ и почтенномъ семействъ,

||6-42||

अथवा योगिनामेव कुले भवति धीमताम् | एतद्धि दुर्लभतरं लोके जन्म यदीदृशम् ||६-४२||

athavā yogināmeva kule bhavati dhīmatām . etaddhi durlabhataraṃ loke janma yadīdṛśam ||6-42||

иногдажъ и въ домѣ какого либо ученаго Йоге. Но такое возрожденіе въ сей жизни всего труднѣе получить.

||6-43||

तत्र तं बुद्धिसंयोगं लभते पौर्वदेहिकम् | यतते च ततो भूयः संसिद्धौ कुरुनन्दन ||६-४३||

tatra taṃ buddhisaṃyogaṃ labhate paurvadehikam . yatate ca tato bhūyaḥ saṃsiddhau kurunandana ||6-43||

Родившись паки такимъ образомъ, снабдѣнъ онъ бываетъ тою же степенію употребленія и высоты: разума, какой достигъ въ прежнемъ своемъ тѣлъ, и начинаетъ паки трудиться здѣсь въ достиженіи совершенства въ набожности.

||6-44||

पूर्वाभ्यासेन तेनैव ह्रियते ह्यवशोऽपि सः | जिज्ञासुरपि योगस्य शब्दब्रह्मातिवर्तते ||६-४४||

pūrvābhyāsena tenaiva hriyate hyavaśo.api saḥ . jijñāsurapi yogasya śabdabrahmātivartate ||6-44||

Человѣкъ, {Человѣкъ, и пр. -- т. е. сіе рвеніе содѣлаться набожнымъ человѣкомъ одинаково съ изученіемъ Ведъ.} со рвеніемъ желающій научиться сей набожности, сему духовному употребленію души, преступаетъ и самое слово Брама (дѣлаетъ лишнее: противъ повелѣнія Брама).

||6-45||

प्रयत्नाद्यतमानस्तु योगी संशुद्धकिल्बिषः | अनेकजन्मसंसिद्धस्ततो याति परां गतिम् ||६-४५||

prayatnādyatamānastu yogī saṃśuddhakilbiṣaḥ . anekajanmasaṃsiddhastato yāti parāṃ gatim ||6-45||

Йоге, который, трудившись всею силою, очистился отъ преступленій своихъ и по многихъ рожденіяхъ содѣлался совершеннымъ, восходитъ наконецъ въ высочайшее жилище.

||6-46||

तपस्विभ्योऽधिको योगी ज्ञानिभ्योऽपि मतोऽधिकः | कर्मिभ्यश्चाधिको योगी तस्माद्योगी भवार्जुन ||६-४६||

tapasvibhyo.adhiko yogī jñānibhyo.api mato.adhikaḥ . karmibhyaścādhiko yogī tasmādyogī bhavārjuna ||6-46||

Такой Йоге возвышенъ паче Тапасвіевъ, тѣхъ ревнителей, которые мучатъ себя исполненіемъ (дѣлъ) покаянія, почтеннѣе ученыхъ (искусныхъ) въ знаніи и выше прилѣпленныхъ ко нравственнымъ дѣламъ.

||6-47||

योगिनामपि सर्वेषां मद्गतेनान्तरात्मना | श्रद्धावान्भजते यो मां स मे युक्ततमो मतः ||६-४७||

yogināmapi sarveṣāṃ madgatenāntarātmanā . śraddhāvānbhajate yo māṃ sa me yuktatamo mataḥ ||6-47||

Того ради, о Аржунъ! рѣшись содѣлаться Йоге. Между всѣми Йоге того почитаю я набожнѣйшимъ, кто вѣруетъ въ меня, и кто служитъ мнѣ душею обладаемою моимъ духомъ.

Глава 7

БЕСѢДА VII. О началахъ натуры и жизненномъ духѣ.

||7-1||

श्रीभगवानुवाच | मय्यासक्तमनाः पार्थ योगं युञ्जन्मदाश्रयः | असंशयं समग्रं मां यथा ज्ञास्यसि तच्छृणु ||७-१||

śrībhagavānuvāca . mayyāsaktamanāḥ pārtha yogaṃ yuñjanmadāśrayaḥ . asaṃśayaṃ samagraṃ māṃ yathā jñāsyasi tacchṛṇu ||7-1||

Кришна.
Внемли, о Аржунъ! какъ ты прилѣпивши умъ свой ко мнѣ, упражняясъ въ набожности и меня единаго поставляя своимъ прибѣжищемъ, вдругъ и безъ сомнѣнія меня познаетъ.

||7-2||

ज्ञानं तेऽहं सविज्ञानमिदं वक्ष्याम्यशेषतः | यज्ज्ञात्वा नेह भूयोऽन्यज्ज्ञातव्यमवशिष्यते ||७-२||

jñānaṃ te.ahaṃ savijñānamidaṃ vakṣyāmyaśeṣataḥ . yajjñātvā neha bhūyo.anyajjñātavyamavaśiṣyate ||7-2||

Я наставлю тебя въ сей мудрости и знаніи, ничего отъ тебя не скрывая. Для научившагося онымъ нѣтъ въ сей жизни никакого инаго знанія, которое было бы достойно пріобрѣтенія.

||7-3||

मनुष्याणां सहस्रेषु कश्चिद्यतति सिद्धये | यततामपि सिद्धानां कश्चिन्मां वेत्ति तत्त्वतः ||७-३||

manuṣyāṇāṃ sahasreṣu kaścidyatati siddhaye . yatatāmapi siddhānāṃ kaścinmāṃ vetti tattvataḥ ||7-3||

Изъ десяти тысящъ смертныхъ немногіе стремятся къ совершенству; но немногіе стремящіеся къ оному и содѣлывающіеся совершенными знаютъ меня по натурѣ моей.

||7-4||

भूमिरापोऽनलो वायुः खं मनो बुद्धिरेव च | अहंकार इतीयं मे भिन्ना प्रकृतिरष्टधा ||७-४||

bhūmirāpo.analo vāyuḥ khaṃ mano buddhireva ca . ahaṃkāra itīyaṃ me bhinnā prakṛtiraṣṭadhā ||7-4||

Начало мое раздѣляется на восемь отдѣленій: землю, воду, огонь, воздухъ и Еѳиръ (Канъ); также умъ, разумъ и Атанхаръ (чувствованіе себя).

||7-5||

अपरेयमितस्त्वन्यां प्रकृतिं विद्धि मे पराम् | जीवभूतां महाबाहो ययेदं धार्यते जगत् ||७-५||

apareyamitastvanyāṃ prakṛtiṃ viddhi me parām . jīvabhūtāṃ mahābāho yayedaṃ dhāryate jagat ||7-5||

Но знай, что сверьхъ того я имѣю иное начало, отличное отъ сего и высшее, которое есть жизненной натуры {Жизненной натуры. -- Жизненная душа.}, и которымъ міръ сей держится.

||7-6||

एतद्योनीनि भूतानि सर्वाणीत्युपधारय | अहं कृत्स्नस्य जगतः प्रभवः प्रलयस्तथा ||७-६||

etadyonīni bhūtāni sarvāṇītyupadhāraya . ahaṃ kṛtsnasya jagataḥ prabhavaḥ pralayastathā ||7-6||

Знай, что сіи два {Знай, что сіи два. Матерія и духъ.} (начала} суть матка всея натуры. Я есмь сотвореніе и разрушеніе цѣлой вселенной.

||7-7||

मत्तः परतरं नान्यत्किञ्चिदस्ति धनञ्जय | मयि सर्वमिदं प्रोतं सूत्रे मणिगणा इव ||७-७||

mattaḥ parataraṃ nānyatkiñcidasti dhanañjaya . mayi sarvamidaṃ protaṃ sūtre maṇigaṇā iva ||7-7||

Нѣтъ существа болѣе меня, и всѣ существа висятъ на мнѣ, такъ, какъ драгоцѣнные камни на шнурѣ.

||7-8||

रसोऽहमप्सु कौन्तेय प्रभास्मि शशिसूर्ययोः | प्रणवः सर्ववेदेषु शब्दः खे पौरुषं नृषु ||७-८||

raso.ahamapsu kaunteya prabhāsmi śaśisūryayoḥ . praṇavaḥ sarvavedeṣu śabdaḥ khe pauruṣaṃ nṛṣu ||7-8||

Я есмь влажность въ водѣ, свѣтъ въ солнцѣ и лунѣ, призываніе въ Ведахъ, звукъ въ тверди, человѣческая натура въ родѣ человѣческомъ,

||7-9||

पुण्यो गन्धः पृथिव्यां च तेजश्चास्मि विभावसौ | जीवनं सर्वभूतेषु तपश्चास्मि तपस्विषु ||७-९||

puṇyo gandhaḥ pṛthivyāṃ ca tejaścāsmi vibhāvasau . jīvanaṃ sarvabhūteṣu tapaścāsmi tapasviṣu ||7-9||

благовоніе въ землѣ, великолѣпіе въ источникѣ свѣта; во всѣхъ существахъ я есмь жизнь, и ревность въ ревностныхъ.

||7-10||

बीजं मां सर्वभूतानां विद्धि पार्थ सनातनम् | बुद्धिर्बुद्धिमतामस्मि तेजस्तेजस्विनामहम् ||७-१०||

bījaṃ māṃ sarvabhūtānāṃ viddhi pārtha sanātanam . buddhirbuddhimatāmasmi tejastejasvināmaham ||7-10||

Знай, о Аржунъ! что я есмь вѣчное сѣмя всея натуры. Я есмь разумъ мудраго, слава гордаго,

||7-11||

बलं बलवतां चाहं कामरागविवर्जितम् | धर्माविरुद्धो भूतेषु कामोऽस्मि भरतर्षभ ||७-११||

balaṃ balavatāṃ cāhaṃ kāmarāgavivarjitam . dharmāviruddho bhūteṣu kāmo.asmi bharatarṣabha ||7-11||

крѣпость крѣпкаго, свободенъ отъ похоти и гнѣва; а въ животныхъ есмь я вожделѣніе, нравственною приличностію въ правильность приводимое.

||7-12||

ये चैव सात्त्विका भावा राजसास्तामसाश्च ये | मत्त एवेति तान्विद्धि न त्वहं तेषु ते मयि ||७-१२||

ye caiva sāttvikā bhāvā rājasāstāmasāśca ye . matta eveti tānviddhi na tvahaṃ teṣu te mayi ||7-12||

Но знай, что нѣтъ меня въ тѣхъ натурахъ, которыя имѣютъ три качества, называемыя Сатва, Ража и Тама {Сатва, Ража, Тама, -- Истина, страсть, тьма; или какъ сіи слова иногда, употребляются; бѣлое, красное и черное.}, хотя онѣ и отъ меня происходятъ; однако онъ находятся во мнѣ.

||7-13||

त्रिभिर्गुणमयैर्भावैरेभिः सर्वमिदं जगत् | मोहितं नाभिजानाति मामेभ्यः परमव्ययम् ||७-१३||

tribhirguṇamayairbhāvairebhiḥ sarvamidaṃ jagat . mohitaṃ nābhijānāti māmebhyaḥ paramavyayam ||7-13||

Весь міръ сей, приведенный въ заблужденіе вліяніемъ сихъ трехъ качествъ, не вѣдаетъ, что я отличенъ отъ нихъ и не подверженъ ущербу.

||7-14||

दैवी ह्येषा गुणमयी मम माया दुरत्यया | मामेव ये प्रपद्यन्ते मायामेतां तरन्ति ते ||७-१४||

daivī hyeṣā guṇamayī mama māyā duratyayā . māmeva ye prapadyante māyāmetāṃ taranti te ||7-14||

Трудно преодолѣть сію мою божественную и сверьхъестественную силу, имѣющую сіи начала и свойства. Приходящіе въ меня побѣждаютъ оное сверьхъестественное вліяніе.

||7-15||

न मां दुष्कृतिनो मूढाः प्रपद्यन्ते नराधमाः | माययापहृतज्ञाना आसुरं भावमाश्रिताः ||७-१५||

na māṃ duṣkṛtino mūḍhāḥ prapadyante narādhamāḥ . māyayāpahṛtajñānā āsuraṃ bhāvamāśritāḥ ||7-15||

Развращенные, буи и подломыслящіе не приходятъ въ меня; ибо какъ разумъ ихъ сверьхъестественною силою приведенъ въ заблужденіе, то они уповаютъ на начала злыхъ духовъ.

||7-16||

चतुर्विधा भजन्ते मां जनाः सुकृतिनोऽर्जुन | आर्तो जिज्ञासुरर्थार्थी ज्ञानी च भरतर्षभ ||७-१६||

caturvidhā bhajante māṃ janāḥ sukṛtino.arjuna . ārto jijñāsurarthārthī jñānī ca bharatarṣabha ||7-16||

Мнѣ, о Аржунъ! служатъ четыре рода добрыхъ людей: нещастные, ищущіе знанія, желающіе богатства {Желающіе богатства, -- просящіе земныхъ даровъ.} и мудрые.

||7-17||

तेषां ज्ञानी नित्ययुक्त एकभक्तिर्विशिष्यते | प्रियो हि ज्ञानिनोऽत्यर्थमहं स च मम प्रियः ||७-१७||

teṣāṃ jñānī nityayukta ekabhaktirviśiṣyate . priyo hi jñānino.atyarthamahaṃ sa ca mama priyaḥ ||7-17||

Но между всѣми сими людьми заслуживаетъ предпочтеніе мудрый человѣкъ, постоянно посвятившій себя служенію мнѣ и только одному служащій.

||7-18||

उदाराः सर्व एवैते ज्ञानी त्वात्मैव मे मतम् | आस्थितः स हि युक्तात्मा मामेवानुत्तमां गतिम् ||७-१८||

udārāḥ sarva evaite jñānī tvātmaiva me matam . āsthitaḥ sa hi yuktātmā māmevānuttamāṃ gatim ||7-18||

Я весьма любезенъ мудрому человѣку, и онъ любезенъ мнѣ. Всѣ они суть возвышены; но я почитаю мудраго мужа, какъ бы самого себя, ибо набожный духъ его прилѣпленъ ко мнѣ, какъ послѣднему своему прибѣжищу.

||7-19||

बहूनां जन्मनामन्ते ज्ञानवान्मां प्रपद्यते | वासुदेवः सर्वमिति स महात्मा सुदुर्लभः ||७-१९||

bahūnāṃ janmanāmante jñānavānmāṃ prapadyate . vāsudevaḥ sarvamiti sa mahātmā sudurlabhaḥ ||7-19||

Мудрый человѣкъ приходитъ въ меня уже послѣ многихъ рожденій; ибо трудно найти возвышенный умъ, вѣрующій, что сынъ Васудева есть все.

||7-20||

कामैस्तैस्तैर्हृतज्ञानाः प्रपद्यन्तेऽन्यदेवताः | तं तं नियममास्थाय प्रकृत्या नियताः स्वया ||७-२०||

kāmaistaistairhṛtajñānāḥ prapadyante.anyadevatāḥ . taṃ taṃ niyamamāsthāya prakṛtyā niyatāḥ svayā ||7-20||

Тѣ, которыхъ разумъ развлеченъ былъ многоразличными исканіями, преселятся къ инымъ Деватамъ. Они прилѣпляются къ перемѣннымъ правиламъ поступокъ и управляются собственными своими началами {Собственными своими началами. -- Помянутыми тремя управляющими качествами.}.

||7-21||

यो यो यां यां तनुं भक्तः श्रद्धयार्चितुमिच्छति | तस्य तस्याचलां श्रद्धां तामेव विदधाम्यहम् ||७-२१||

yo yo yāṃ yāṃ tanuṃ bhaktaḥ śraddhayārcitumicchati . tasya tasyācalāṃ śraddhāṃ tāmeva vidadhāmyaham ||7-21||

Какого бы образа ни желалъ какой-либо молящійся для почитанія въ вѣрѣ; то я одинъ вдыхаю въ него сію твердую вѣру,

||7-22||

स तया श्रद्धया युक्तस्तस्याराधनमीहते | लभते च ततः कामान्मयैव विहितान्हि तान् ||७-२२||

sa tayā śraddhayā yuktastasyārādhanamīhate . labhate ca tataḥ kāmānmayaivavihitānhi tān ||7-22||

которою будучи одаренъ, старается онъ сдѣлать сей образъ себѣ полезнымъ, и напослѣдокъ достигаетъ предмета своихъ желаній, какъ то мною опредѣлено.

||7-23||

अन्तवत्तु फलं तेषां तद्भवत्यल्पमेधसाम् | देवान्देवयजो यान्ति मद्भक्ता यान्ति मामपि ||७-२३||

antavattu phalaṃ teṣāṃ tadbhavatyalpamedhasām . devāndevayajo yānti madbhaktā yānti māmapi ||7-23||

Но награда такимъ слѣпошствующимъ имѣетъ конецъ. Почитающіе Деватъ преселятся въ нихъ, а почитающіе меня одного преселятся въ меня.

||7-24||

अव्यक्तं व्यक्तिमापन्नं मन्यन्ते मामबुद्धयः | परं भावमजानन्तो ममाव्ययमनुत्तमम् ||७-२४||

avyaktaṃ vyaktimāpannaṃ manyante māmabuddhayaḥ . paraṃ bhāvamajānanto mamāvyayamanuttamam ||7-24||

Невѣжды, не познавшіе высочайшей моей натуры, превышающей всѣ существа и не подверженной ущербу, мнятъ, что я, невидимый, существую въ видимомъ образъ, подъ которымъ они меня видятъ. Я не всѣмъ видимъ, ибо сокрытъ сверьхъестественною силою, во мнѣ находящеюся.

||7-25||

नाहं प्रकाशः सर्वस्य योगमायासमावृतः | मूढोऽयं नाभिजानाति लोको मामजमव्ययम् ||७-२५||

nāhaṃ prakāśaḥ sarvasya yogamāyāsamāvṛtaḥ . mūḍho.ayaṃ nābhijānāti loko māmajamavyayam ||7-25||

Незнающій міръ не усматриваетъ того, что я не подверженъ ни рожденію, ни ущербу.

||7-26||

वेदाहं समतीतानि वर्तमानानि चार्जुन | भविष्याणि च भूतानि मां तु वेद न कश्चन ||७-२६||

vedāhaṃ samatītāni vartamānāni cārjuna . bhaviṣyāṇi ca bhūtāni māṃ tu veda na kaścana ||7-26||

Я, о Аржунъ! знаю всѣ существа бывшія, всѣ нынѣ находящіяся и всѣ впредь будущія; но между ими нѣтъ ни единаго, которое знало бы меня.

||7-27||

इच्छाद्वेषसमुत्थेन द्वन्द्वमोहेन भारत | सर्वभूतानि सम्मोहं सर्गे यान्ति परन्तप ||७-२७||

icchādveṣasamutthena dvandvamohena bhārata . sarvabhūtāni sammohaṃ sarge yānti parantapa ||7-27||

Разсудокъ всѣхъ существъ въ рожденіи бываетъ очарованъ и приведенъ въ смятеніе коварными хитростями противныхъ чувствованій происходящихъ отъ любви и ненависти.

||7-28||

येषां त्वन्तगतं पापं जनानां पुण्यकर्मणाम् | ते द्वन्द्वमोहनिर्मुक्ता भजन्ते मां दृढव्रताः ||७-२८||

yeṣāṃ tvantagataṃ pāpaṃ janānāṃ puṇyakarmaṇām . te dvandvamohanirmuktā bhajante māṃ dṛḍhavratāḥ ||7-28||

Люди, ведущіе жизнь стройную, очистившіеся отъ грѣховъ своихъ, освободившіеся отъ очарованія, происходящаго отъ такихъ противоборствующихъ страстей, получаютъ меня.

||7-29||

जरामरणमोक्षाय मामाश्रित्य यतन्ति ये | ते ब्रह्म तद्विदुः कृत्स्नमध्यात्मं कर्म चाखिलम् ||७-२९||

jarāmaraṇamokṣāya māmāśritya yatanti ye . te brahma tadviduḥ kṛtsnamadhyātmaṃ karma cākhilam ||7-29||

Возлагающіе упованіе свое меня и трудящіеся въ освобожденіи себя отъ разрушенія и смерти, познаютъ Брама, всю Адги-атму и всякую Карму.

||7-30||

साधिभूताधिदैवं मां साधियज्ञं च ये विदुः | प्रयाणकालेऽपि च मां ते विदुर्युक्तचेतसः ||७-३०||

sādhibhūtādhidaivaṃ māṃ sādhiyajñaṃ ca ye viduḥ . prayāṇakāle.api ca māṃ te viduryuktacetasaḥ ||7-30||

Набожныя души, знающія, что я Адги-ботъ, Адги-дива и Адги-йагна, познаютъ меня еще время разлученія своего съ тѣломъ.

Глава 8

БЕСѢДА VIII. О Пурушѣ.

||8-1||

अर्जुन उवाच | किं तद् ब्रह्म किमध्यात्मं किं कर्म पुरुषोत्तम | अधिभूतं च किं प्रोक्तमधिदैवं किमुच्यते ||८-१||

arjuna uvāca . kiṃ tad brahma kimadhyātmaṃ kiṃ karma puruṣottama . adhibhūtaṃ ca kiṃ proktamadhidaivaṃ kimucyate ||8-1||

Аржунъ.
Что есть Брамъ? Что есть Адги-атма? Что Карма? О первый изъ человѣковъ! Что называется Адги-ботъ? Что Адги-дива?

||8-2||

अधियज्ञः कथं कोऽत्र देहेऽस्मिन्मधुसूदन | प्रयाणकाले च कथं ज्ञेयोऽसि नियतात्मभिः ||८-२||

adhiyajñaḥ kathaṃ ko.atra dehe.asminmadhusūdana . prayāṇakāle ca kathaṃ jñeyo.asi niyatātmabhiḥ ||8-2||

Какъ и что есть Адги-Йагна здѣсь въ семъ тѣлѣ? Какъ могутъ люди съ покоренными умами познавать тебя въ часъ кончины своея?

||8-3||

श्रीभगवानुवाच | अक्षरं ब्रह्म परमं स्वभावोऽध्यात्ममुच्यते | भूतभावोद्भवकरो विसर्गः कर्मसंज्ञितः ||८-३||

śrībhagavānuvāca . akṣaraṃ brahma paramaṃ svabhāvo.adhyātmamucyate . bhūtabhāvodbhavakaro visargaḥ karmasaṃjñitaḥ ||8-3||

Кришна.
Брамъ есть Всевышній и невредимый; Адги-атма {Адги-атма, и пр. -- Отвѣтъ Кришны на вопросы Аржуновы имѣетъ въ себѣ нѣчто таинственное. Я постараюсь сдѣлать оный понятнѣе:
Адги-атма слово въ слово значитъ владычествующій духъ, подъ чѣмъ разумѣется Божественное естество.
Карма значитъ дѣйствіе, подъ чѣмъ надлежитъ разумѣть, творящее Божіе свойство.

||8-4||

अधिभूतं क्षरो भावः पुरुषश्चाधिदैवतम् | अधियज्ञोऽहमेवात्र देहे देहभृतां वर ||८-४||

adhibhūtaṃ kṣaro bhāvaḥ puruṣaścādhidaivatam . adhiyajño.ahamevātra dehe dehabhṛtāṃ vara ||8-4||

Адги- ботъ зиачитъ: владычествующій надъ сотворенными существами; Божія разрушающая сила. Адги-дива слово въ слово значитъ: превышающій судьбу, и объясняется словомъ Пурутъ, которое въ простонародномъ языкѣ значитъ только; человѣкъ; но въ сей книгѣ употребляется какъ Богословскій терминъ, означающій жизненную душу, или часть. всеообщаго духа Брама, обитающую въ тѣлѣ. Подъ словомъ Мага-Пурутъ разумѣется Божество, какъ первоначальный источникъ. Сіи Термины употреблены въ одной Метафизической книгѣ, называемой Патанжалъ, въ которой Богъ представленъ подъ образомъ Мага-Пуруша, великаго человѣка, или перваго прародителя, въ сообщеніи съ Пракрити, натурою, или первымъ началомъ, подъ эмблемою женщины, раждающей Міръ съ его Майею, или сверьхъестественною силою.} есть Свабабъ, или частный составъ, расположеніе, качество, или натура; Каржа есть то истеченіе, отъ котораго происходитъ родъ натуральныхъ существъ; Адги-ботъ есть разрушающая натура; Адги-Дива есть Пурушъ; Адги-Йатна-жъ, или верховный надзиратель надъ Богопочитаніемъ, есмь самъ я въ семъ тѣлѣ.

||8-5||

अन्तकाले च मामेव स्मरन्मुक्त्वा कलेवरम् | यः प्रयाति स मद्भावं याति नास्त्यत्र संशयः ||८-५||

antakāle ca māmeva smaranmuktvā kalevaram . yaḥ prayāti sa madbhāvaṃ yāti nāstyatra saṃśayaḥ ||8-5||

При концѣ времяни, тотъ, кто оставляя смертный свой составъ, умираетъ помышляя только о мнѣ, безъ сомнѣнія преселяется въ меня;

||8-6||

यं यं वापि स्मरन्भावं त्यजत्यन्ते कलेवरम् | तं तमेवैति कौन्तेय सदा तद्भावभावितः ||८-६||

yaṃ yaṃ vāpi smaranbhāvaṃ tyajatyante kalevaram . taṃ tamevaiti kaunteya sadā tadbhāvabhāvitaḥ ||8-6||

естьлижъ призоветъ онъ при концѣ жизни какую либо другую натуру, то оставивъ смертный свой видъ, преселится навсегда въ оную.

||8-7||

तस्मात्सर्वेषु कालेषु मामनुस्मर युध्य च | मय्यर्पितमनोबुद्धिर्मामेवैष्यस्यसंशयः (orसंशयम्) ||८-७||

tasmātsarveṣu kāleṣu māmanusmara yudhya ca . mayyarpitamanobuddhirmāmevaiṣyasyasaṃśayaḥ ||8-7||

И такъ во всякое время помышляй только о мнѣ единомъ и сражайся. Впери умъ и разумъ свой въ меня единаго, и безъ сомнѣнія преселишься въ меня.

||8-8||

अभ्यासयोगयुक्तेन चेतसा नान्यगामिना | परमं पुरुषं दिव्यं याति पार्थानुचिन्तयन् ||८-८||

orsaṃśayama abhyāsayogayuktena cetasā nānyagāminā . paramaṃ puruṣaṃ divyaṃ yāti pārthānucintayan ||8-8||

Человѣкъ стремящійся къ Божественному и высочайшему Существу, напрягая умъ свой къ упражненію въ набожности, преселяется въ него.

||8-9||

कविं पुराणमनुशासितार- मणोरणीयंसमनुस्मरेद्यः | सर्वस्य धातारमचिन्त्यरूप- मादित्यवर्णं तमसः परस्तात् ||८-९||

kaviṃ purāṇamanuśāsitāraṃ aṇoraṇīyaṃsamanusmaredyaḥ . sarvasya dhātāramacintyarūpaṃ ādityavarṇaṃ tamasaḥ parastāt ||8-9||

Человѣкъ, который въ послѣдній часъ призоветъ Древняго пророка, перваго правителя, самаго тончайшаго атома, хранителя всѣхъ существъ, котораго лицо подобно солнцу, и который чуждъ тмы, --

||8-10||

प्रयाणकाले मनसाऽचलेन भक्त्या युक्तो योगबलेन चैव | भ्रुवोर्मध्ये प्राणमावेश्य सम्यक् स तं परं पुरुषमुपैति दिव्यम् ||८-१०||

prayāṇakāle manasā.acalena bhaktyā yukto yogabalena caiva . bhruvormadhye prāṇamāveśya samyak sa taṃ paraṃ puruṣamupaiti divyam ||8-10||

призоветъ его съ твердымъ умомъ, прилѣпленнымъ ко служенію ему, съ силою набожности и утвердивъ всю душу свою между бровей своихъ, преселится въ сіе Божественное Высочайшее Существо, называемое Парамъ-Пурушъ.

||8-11||

यदक्षरं वेदविदो वदन्ति विशन्ति यद्यतयो वीतरागाः | यदिच्छन्तो ब्रह्मचर्यं चरन्ति तत्ते पदं संग्रहेण प्रवक्ष्ये ||८-११||

yadakṣaraṃ vedavido vadanti viśanti yadyatayo vītarāgāḥ . yadicchanto brahmacaryaṃ caranti tatte padaṃ saṃgraheṇa pravakṣye ||8-11||

Теперь сообщу тебѣ вкратцѣ познаніе о томъ пути, который толкователи Ведъ называютъ необманчивымъ, на который вступаютъ люди съ покореннымъ умомъ и побѣжденными страстями, и на которомъ желающіе познанія ведутъ жизнь Брамачареевъ, или Божіихъ странниковъ.

||8-12||

सर्वद्वाराणि संयम्य मनो हृदि निरुध्य च | मूध्न्यार्धायात्मनः प्राणमास्थितो योगधारणाम् ||८-१२||

sarvadvārāṇi saṃyamya mano hṛdi nirudhya ca . mūdhnyā^^rdhāyātmanaḥ prāṇamāsthito yogadhāraṇām ||8-12||

Кто затворивши всѣ врата своихъ способностей, заключитъ умъ свой въ груди и утвердитъ духъ свой въ головѣ, наблюдая твердо упражненіе въ набожности,

||8-13||

ओमित्येकाक्षरं ब्रह्म व्याहरन्मामनुस्मरन् | यः प्रयाति त्यजन्देहं स याति परमां गतिम् ||८-१३||

omityekākṣaraṃ brahma vyāharanmāmanusmaran . yaḥ prayāti tyajandehaṃ sa yāti paramāṃ gatim ||8-13||

повторяя въ молчаніи Омъ! {Омъ! -- Сію таинственную эмблему запрещено произносить иначе, какъ только въ молчаніи. Сей слогъ составленъ изъ буквъ а, у, которыя въ письмѣ соединяются и составляютъ о, и изъ согласной м, которая произносится чрезъ носъ. Первая буква служитъ для означенія Творца, вторая Хранителя, а третія Разрушителя.}, таинственный знакъ Брама, называемаго по тому "Ехашаръ" -- тотъ, оставивъ смертный составъ свой съ призываніемъ меня, безъ сомнѣнія пойдетъ путемъ высочайшаго блаженства.

||8-14||

अनन्यचेताः सततं यो मां स्मरति नित्यशः | तस्याहं सुलभः पार्थ नित्ययुक्तस्य योगिनः ||८-१४||

ananyacetāḥ satataṃ yo māṃ smarati nityaśaḥ . tasyāhaṃ sulabhaḥ pārtha nityayuktasya yoginaḥ ||8-14||

Кто постоянно помышляетъ о мнѣ, и чей умъ не совращается иными предметами, таковому постоянно прилѣпившемуся къ набожности во всякое время легко будетъ найти меня;

||8-15||

मामुपेत्य पुनर्जन्म दुःखालयमशाश्वतम् | नाप्नुवन्ति महात्मानः संसिद्धिं परमां गताः ||८-१५||

māmupetya punarjanma duḥkhālayamaśāśvatam . nāpnuvanti mahātmānaḥ saṃsiddhiṃ paramāṃ gatāḥ ||8-15||

и такія возвышенныя души, достигшія симъ образомъ высочайшаго совершенства, прійдутъ въ меня и не родятся уже болѣе въ конечномъ обиталищѣ страданія и печали.

||8-16||

आब्रह्मभुवनाल्लोकाः पुनरावर्तिनोऽर्जुन | मामुपेत्य तु कौन्तेय पुनर्जन्म न विद्यते ||८-१६||

ābrahmabhuvanāllokāḥ punarāvartino.arjuna . māmupetya tu kaunteya punarjanma na vidyate ||8-16||

Знай, о Аржунъ! что всѣ страны между здѣшнимъ жилищемъ и жилищемъ Брама служатъ только для преходящаго пребыванія; но кто находитъ меня, тотъ не возвращается уже къ смертному рожденію.

||8-17||

सहस्रयुगपर्यन्तमहर्यद् ब्रह्मणो विदुः | रात्रिं युगसहस्रान्तां तेऽहोरात्रविदो जनाः ||८-१७||

sahasrayugaparyantamaharyad brahmaṇo viduḥ . rātriṃ yugasahasrāntāṃ te.ahorātravido janāḥ ||8-17||

Познавшіе денъ и ночь, знаютъ, что день Брама равенъ тысячѣ обращеній Йуговъ {Тысячъ обращеній Йуговъ. -- Сіе составляетъ 4320,000,000 лѣтъ. Одинъ искусный Математикъ, находящійся нынѣ въ Индіи, думаетъ, что сіи Йуги суть не иное что, какъ Астрономическіе періоды, составленные возвращеніемъ нѣкоторыхъ цикловъ, изъ коихъ два суть. предшествія равноденствій и луны. Значеніе слова Йугъ, соединеніе или приставленіе, подаетъ причину почитать сіе мнѣніе основательнымъ.}, а ночь его еще тысячею болѣе.

||8-18||

अव्यक्ताद् व्यक्तयः सर्वाः प्रभवन्त्यहरागमे | रात्र्यागमे प्रलीयन्ते तत्रैवाव्यक्तसंज्ञके ||८-१८||

avyaktād vyaktayaḥ sarvāḥ prabhavantyaharāgame . rātryāgame pralīyante tatraivāvyaktasaṃjñake ||8-18||

При наступленіи дня сего всѣ существа выходятъ изъ невидимости въ видимость; а съ приближеніемъ ночи всѣ онѣ разрѣшаясь (распускаясь) превращаются въ называемое невидимымъ.

||8-19||

भूतग्रामः स एवायं भूत्वा भूत्वा प्रलीयते | रात्र्यागमेऽवशः पार्थ प्रभवत्यहरागमे ||८-१९||

bhūtagrāmaḥ sa evāyaṃ bhūtvā bhūtvā pralīyate . rātryāgame.avaśaḥ pārtha prabhavatyaharāgame ||8-19||

Самая вселенная, существовавши, паки разрушилась; а по томъ при наступленіи дня, по Божественной необходимости (по непремѣнному Божію опредѣленію) паки произошла.

||8-20||

परस्तस्मात्तु भावोऽन्योऽव्यक्तोऽव्यक्तात्सनातनः | यः स सर्वेषु भूतेषु नश्यत्सु न विनश्यति ||८-२०||

parastasmāttu bhāvo.anyo.avyakto.avyaktātsanātanaḥ . yaḥ sa sarveṣu bhūteṣu naśyatsu na vinaśyati ||8-20||

Неразрушившееся при разрушеніи всѣхъ прочихъ существъ, выше сея видимости, и натура онаго другая: оно невидимо и вѣчно.

||8-21||

अव्यक्तोऽक्षर इत्युक्तस्तमाहुः परमां गतिम् | यं प्राप्य न निवर्तन्ते तद्धाम परमं मम ||८-२१||

avyakto.akṣara ityuktastamāhuḥ paramāṃ gatim . yaṃ prāpya na nivartante taddhāma paramaṃ mama ||8-21||

Называемый невидимымъ и невредимымъ есть тотъ же самый, кто называется высочайшимъ жилищемъ, котораго достигшіе люди не возвратятся уже болѣе на землю: тамъ мое обитаніе

||8-22||

पुरुषः स परः पार्थ भक्त्या लभ्यस्त्वनन्यया | यस्यान्तःस्थानि भूतानि येन सर्वमिदं ततम् ||८-२२||

puruṣaḥ sa paraḥ pārtha bhaktyā labhyastvananyayā . yasyāntaḥsthāni bhūtāni yena sarvamidaṃ tatam ||8-22||

. Сіе Высочайшее Существо достигаемо тѣми, которые не служатъ инымъ богамъ. Въ немъ заключается вся натура; имъ распространены всѣ существа.

||8-23||

यत्र काले त्वनावृत्तिमावृत्तिं चैव योगिनः | प्रयाता यान्ति तं कालं वक्ष्यामि भरतर्षभ ||८-२३||

yatra kāle tvanāvṛttimāvṛttiṃ caiva yoginaḥ . prayātā yānti taṃ kālaṃ vakṣyāmi bharatarṣabha ||8-23||

Теперь скажу тебѣ о времяни, въ которое набожный человѣкъ умерши, никогда уже не возвратится, и о томъ времяни, въ которое умерши, онъ еще возвратится на землю.

||8-24||

अग्निर्जोतिरहः शुक्लः षण्मासा उत्तरायणम् | तत्र प्रयाता गच्छन्ति ब्रह्म ब्रह्मविदो जनाः ||८-२४||

agnirjotirahaḥ śuklaḥ ṣaṇmāsā uttarāyaṇam . tatra prayātā gacchanti brahma brahmavido janāḥ ||8-24||

Святые мужи, которые, познавши Брама, разлучаются съ жизнію при огненномъ свѣтѣ дня, въ ясное время луны, въ продолженіи шести мѣсяцевъ сѣвернаго теченія солнца, преселяются въ него,

||8-25||

धूमो रात्रिस्तथा कृष्णः षण्मासा दक्षिणायनम् | तत्र चान्द्रमसं ज्योतिर्योगी प्राप्य निवर्तते ||८-२५||

dhūmo rātristathā kṛṣṇaḥ ṣaṇmāsā dakṣiṇāyanam . tatra cāndramasaṃ jyotiryogī prāpya nivartate ||8-25||

но тѣ, которые умираютъ въ мрачную ночь темнаго времяни луны, и когда солнце бываетъ на южномъ пути теченія своего, восходятъ на нѣсколько времяни въ страны луны и паки возвращаются къ смертному рожденію.

||8-26||

शुक्लकृष्णे गती ह्येते जगतः शाश्वते मते | एकया यात्यनावृत्तिमन्ययावर्तते पुनः ||८-२६||

śuklakṛṣṇe gatī hyete jagataḥ śāśvate mate . ekayā yātyanāvṛttimanyayāvartate punaḥ ||8-26||

Сіи два, свѣтъ и тьма, почитаются вѣчными путями міра: идущій по первому пути не возвращается; а идущій по другому возвращается паки на землю.

||8-27||

नैते सृती पार्थ जानन्योगी मुह्यति कश्चन | तस्मात्सर्वेषु कालेषु योगयुक्तो भवार्जुन ||८-२७||

naite sṛtī pārtha jānanyogī muhyati kaścana . tasmātsarveṣu kāleṣu yogayukto bhavārjuna ||8-27||

Йоге, познавшій сіи два пути дѣйствія, никогда не будетъ приведенъ въ замѣшательство. Того ради, о Аржунъ! занимайся во всякое время набожностію.

||8-28||

वेदेषु यज्ञेषु तपःसु चैव दानेषु यत्पुण्यफलं प्रदिष्टम् | अत्येति तत्सर्वमिदं विदित्वा योगी परं स्थानमुपैति चाद्यम् ||८-२८||

vedeṣu yajñeṣu tapaḥsu caiva dāneṣu yatpuṇyaphalaṃ pradiṣṭam . atyeti tatsarvamidaṃ viditvā yogī paraṃ sthānamupaiti cādyam ||8-28||

Плодъ сего превосходитъ всѣ награжденія добродѣтели, означенныя въ Ведахъ за (различные) образы, Богослуженія, за умерщвленія и за самыя подаянія милосердія. Набожный Йоге, знающій все сіе, получитъ высочайшее и первое мѣсто.

Глава 9

БЕСѢДА IX. О начальникѣ таинствъ и Князѣ знанія.

||9-1||

श्रीभगवानुवाच | इदं तु ते गुह्यतमं प्रवक्ष्याम्यनसूयवे | ज्ञानं विज्ञानसहितं यज्ज्ञात्वा मोक्ष्यसेऽशुभात् ||९-१||

śrībhagavānuvāca . idaṃ tu te guhyatamaṃ pravakṣyāmyanasūyave . jñānaṃ vijñānasahitaṃ yajjñātvā mokṣyase.aśubhāt ||9-1||

Теперь открою тебѣ, не находящему погрѣшностей (не любящему хулить), сокровеннѣйшее таинство, сопровождаемое глубокимъ ученіемъ, которое узнавши, освободишься ты отъ нещастія.

||9-2||

राजविद्या राजगुह्यं पवित्रमिदमुत्तमम् | प्रत्यक्षावगमं धर्म्यं सुसुखं कर्तुमव्ययम् ||९-२||

rājavidyā rājaguhyaṃ pavitramidamuttamam . pratyakṣāvagamaṃ dharmyaṃ susukhaṃ kartumavyayam ||9-2||

Оно есть Царственное искусство, Царственное таинство, высокое и неоскверненное; ясное для зрѣнія, исполненное силы, неисчерпаемое и удобное къ исполненію.

||9-3||

अश्रद्दधानाः पुरुषा धर्मस्यास्य परन्तप | अप्राप्य मां निवर्तन्ते मृत्युसंसारवर्त्मनि ||९-३||

aśraddadhānāḥ puruṣā dharmasyāsya parantapa . aprāpya māṃ nivartante mṛtyusaṃsāravartmani ||9-3||

Тѣ, которые измѣнили сей вѣрѣ, не обрѣтши меня, возвращаются паки въ сей міръ, жилище смерти.

||9-4||

मया ततमिदं सर्वं जगदव्यक्तमूर्तिना | मत्स्थानि सर्वभूतानि न चाहं तेष्ववस्थितः ||९-४||

mayā tatamidaṃ sarvaṃ jagadavyaktamūrtinā . matsthāni sarvabhūtāni na cāhaṃ teṣvavasthitaḥ ||9-4||

||9-5||

न च मत्स्थानि भूतानि पश्य मे योगमैश्वरम् | भूतभृन्न च भूतस्थो ममात्मा भूतभावनः ||९-५||

na ca matsthāni bhūtāni paśya me yogamaiśvaram . bhūtabhṛnna ca bhūtastho mamātmā bhūtabhāvanaḥ ||9-5||

Но и не во Мне Одном корень всех существ; воззри на Мою Царственную Йогу! Поддерживая все существа, но не имея корня в них, мое Я не перестает их питать.

||9-6||

यथाकाशस्थितो नित्यं वायुः सर्वत्रगो महान् | तथा सर्वाणि भूतानि मत्स्थानीत्युपधारय ||९-६||

yathākāśasthito nityaṃ vāyuḥ sarvatrago mahān . tathā sarvāṇi bhūtāni matsthānītyupadhāraya ||9-6||

Разумѣй, что всѣ существа покоятся во мнѣ, подобно, какъ могущественный воздухъ, который всюду проходитъ и вѣчно покоится въ еѳирномъ пространствѣ.

||9-7||

सर्वभूतानि कौन्तेय प्रकृतिं यान्ति मामिकाम् | कल्पक्षये पुनस्तानि कल्पादौ विसृजाम्यहम् ||९-७||

sarvabhūtāni kaunteya prakṛtiṃ yānti māmikām . kalpakṣaye punastāni kalpādau visṛjāmyaham ||9-7||

Въ концѣ періода Калпъ {Калпъ, то же, что и день Брамы, или тысяча обращеніи Йуговъ. Самое слово значитъ образованіе.} всѣ существа, о сынъ Кунту! возвращаются къ моему первоначальному источнику; въ началѣжъ другаго Калпа творю я всѣхъ ихъ паки.

||9-8||

प्रकृतिं स्वामवष्टभ्य विसृजामि पुनः पुनः | भूतग्राममिमं कृत्स्नमवशं प्रकृतेर्वशात् ||९-८||

prakṛtiṃ svāmavaṣṭabhya visṛjāmi punaḥ punaḥ . bhūtagrāmamimaṃ kṛtsnamavaśaṃ prakṛtervaśāt ||9-8||

Я насаждаю себя въ собственную мою натуру, и творю паки и паки сіе собраніе существъ, цѣлое, изъ силы натуры, безъ силы {Цѣлое изъ силы натуры, безъ силы. -- Сіе мѣсто согласно съ ученіемъ о сліяніи трехъ Гуновъ, или качествъ, во всѣ наши дѣйствія.}.

||9-9||

न च मां तानि कर्माणि निबध्नन्ति धनञ्जय | उदासीनवदासीनमसक्तं तेषु कर्मसु ||९-९||

na ca māṃ tāni karmāṇi nibadhnanti dhanañjaya . udāsīnavadāsīnamasaktaṃ teṣu karmasu ||9-9||

Такія дѣла не ограничиваютъ меня; ибо я подобенъ сидящему вдали непріемлющему участія въ сихъ дѣлахъ.

||9-10||

मयाध्यक्षेण प्रकृतिः सूयते सचराचरम् | हेतुनानेन कौन्तेय जगद्विपरिवर्तते ||९-१०||

mayādhyakṣeṇa prakṛtiḥ sūyate sacarācaram . hetunānena kaunteya jagadviparivartate ||9-10||

Чрезъ надзираніе мое Натура производитъ и движимое и недвижимое. О Архунъ! сей есть источникъ разрѣшенія вселенной {Сей есть источникъ, -- то есть, надзираніе Всевышняго Существа.}.

||9-11||

अवजानन्ति मां मूढा मानुषीं तनुमाश्रितम् | परं भावमजानन्तो मम भूतमहेश्वरम् ||९-११||

avajānanti māṃ mūḍhā mānuṣīṃ tanumāśritam . paraṃ bhāvamajānanto mama bhūtamaheśvaram ||9-11||

Буи, не познавшіе высочайшей и божественной натуры моей, какъ обладателя всѣхъ существъ, презираютъ меня въ семъ человѣческомъ образъ, уповая на злое, діавольское и обманчивое начало въ нихъ.

||9-12||

मोघाशा मोघकर्माणो मोघज्ञाना विचेतसः | राक्षसीमासुरीं चैव प्रकृतिं मोहिनीं श्रिताः ||९-१२||

moghāśā moghakarmāṇo moghajñānā vicetasaḥ . rākṣasīmāsurīṃ caiva prakṛtiṃ mohinīṃ śritāḥ ||9-12||

Надежда ихъ тщетна, тщетны старанія, тщетна мудрость, и они не имѣютъ разсудка. Напротивъ того люди высокаго ума, уповающіе на Божественныя ихъ свойства, познаютъ, что я превыше всѣхъ существъ и невредимъ, и служатъ мнѣ сердцемъ не совращаемымъ иными богами {Иными богами. -- Вездѣ, гдѣ употребляется въ семъ переводѣ слово боги, разумѣются подъ онымъ подчиненныя невещественныя существа.}.

||9-13||

महात्मानस्तु मां पार्थ दैवीं प्रकृतिमाश्रिताः | भजन्त्यनन्यमनसो ज्ञात्वा भूतादिमव्ययम् ||९-१३||

mahātmānastu māṃ pārtha daivīṃ prakṛtimāśritāḥ . bhajantyananyamanaso jñātvā bhūtādimavyayam ||9-13||

Люди ведущіе жизнь суровую и многотрудную приходятъ предъ меня смиренно и приклонившись къ землѣ, прославляя вѣчно имя мое, и они постоянно посвятили себя служенію моему;

||9-14||

सततं कीर्तयन्तो मां यतन्तश्च दृढव्रताः | नमस्यन्तश्च मां भक्त्या नित्ययुक्ता उपासते ||९-१४||

satataṃ kīrtayanto māṃ yatantaśca dṛḍhavratāḥ . namasyantaśca māṃ bhaktyā nityayuktā upāsate ||9-14||

сегда превознося Меня, стойкие в подвигах и обетах, простираясь передо Мной, всегда уравновешенные, они поклоняются Мне с любовью.

||9-15||

ज्ञानयज्ञेन चाप्यन्ये यजन्तो मामुपासते | एकत्वेन पृथक्त्वेन बहुधा विश्वतोमुखम् ||९-१५||

jñānayajñena cāpyanye yajanto māmupāsate . ekatvena pṛthaktvena bahudhā viśvatomukham ||9-15||

но другіе служатъ мнѣ, поклоняясь мнѣ, котораго лицо всюду обращенно, поклоненіемъ мудрости, совокупно, порознь, въ различныхъ образахъ.

||9-16||

अहं क्रतुरहं यज्ञः स्वधाहमहमौषधम् | मन्त्रोऽहमहमेवाज्यमहमग्निरहं हुतम् ||९-१६||

ahaṃ kraturahaṃ yajñaḥ svadhāhamahamauṣadham . mantro.ahamahamevājyamahamagnirahaṃ hutam ||9-16||

Я есмь жертвоприношеніе; я есмь богопочитаніе; я есмь ароматы; я есмь призываніе; я есмь обрядъ отправляемый для душъ предковъ; я есмь запасъ; я есмь огонь,

||9-17||

पिताहमस्य जगतो माता धाता पितामहः | वेद्यं पवित्रमोंकार ऋक्साम यजुरेव च ||९-१७||

pitāhamasya jagato mātā dhātā pitāmahaḥ . vedyaṃ pavitramoṃkāra ṛksāma yajureva ca ||9-17||

и я есмь отецъ и мать сего міра, прародитель и хранитель. Я есмь единый святый достойный быть знаемъ; таинственная фигура Омъ! Рикъ, Самъ и Йажуръ Ведъ {Ведъ. Слово Ведъ значитъ ученость. Сіи священныя Индійскія книги, которыхъ числомъ четыре, почитаются написанными по откровенію изъ четырехъ устъ Брамы. Примѣчанія достойно то, что Кришна упоминаетъ только о трехъ первыхъ, по чему можно догадываться, что въ его время было ихъ только три, а не болѣе.};

||9-18||

गतिर्भर्ता प्रभुः साक्षी निवासः शरणं सुहृत् | प्रभवः प्रलयः स्थानं निधानं बीजमव्ययम् ||९-१८||

gatirbhartā prabhuḥ sākṣī nivāsaḥ śaraṇaṃ suhṛt . prabhavaḥ pralayaḥ sthānaṃ nidhānaṃ bījamavyayam ||9-18||

я есмь путь добра, укрѣпитель, творецъ, свидѣтель, мѣсто успокоенія, прибѣжище и другъ. Я есмь рожденіе и разрушеніе; мѣсто, гдѣ всѣ существа полагаются, и неизчерпаемое сѣмя всея натуры.

||9-19||

तपाम्यहमहं वर्षं निगृह्णाम्युत्सृजामि च | अमृतं चैव मृत्युश्च सदसच्चाहमर्जुन ||९-१९||

tapāmyahamahaṃ varṣaṃ nigṛhṇāmyutsṛjāmi ca . amṛtaṃ caiva mṛtyuśca sadasaccāhamarjuna ||9-19||

Я есмь солнечное сіяніе и дождь; я и (къ себѣ) привлекаю и пускаю (отъ себя). Я есмь смерть и безсмертіе; я есмь сущность и несущность.

||9-20||

त्रैविद्या मां सोमपाः पूतपापा यज्ञैरिष्ट्वा स्वर्गतिं प्रार्थयन्ते | ते पुण्यमासाद्य सुरेन्द्रलोक- मश्नन्ति दिव्यान्दिवि देवभोगान् ||९-२०||

traividyā māṃ somapāḥ pūtapāpā yajñairiṣṭvā svargatiṃ prārthayante . te puṇyamāsādya surendralokaṃ aśnanti divyāndivi devabhogān ||9-20||

Послѣдователи трехъ Ведъ, піющіе сокъ Сома {Сомъ -- есть имя одного пресмыкающагося животнаго, котораго сокъ повелѣно пить при окончаніи жертвоприношенія тому человѣку, что приносилъ жертву, и Браманамъ, служившимъ при алтарѣ.}, очистившись отъ преступленій своихъ, приступаютъ ко мнѣ съ жертвоприношеніями и прошеніемъ небесъ. Они достигаютъ странъ Индры {Индра, -- видимое небо въ лицѣ представленное, или сила Всемогущества въ стихіяхъ. Онъ есть производитель дождя и грома и правитель вѣтровъ. Изображаютъ его съ тысячею глазъ, держащаго въ рулѣ громовую стрѣлу.}, Князя небесныхъ существъ, въ небѣ котораго наслаждаются въ пиршествахъ небесною пищею и Божественными удовольствіями;

||9-21||

ते तं भुक्त्वा स्वर्गलोकं विशालं क्षीणे पुण्ये मर्त्यलोकं विशन्ति | एवं त्रयीधर्ममनुप्रपन्ना गतागतं कामकामा लभन्ते ||९-२१||

te taṃ bhuktvā svargalokaṃ viśālaṃ kṣīṇe puṇye martyalokaṃ viśanti . evaṃ trayīdharmamanuprapannā gatāgataṃ kāmakāmā labhante ||9-21||

участвовавшимъ нѣсколько времяни въ семъ пространномъ небѣ, по мѣръ добродѣтелей своихъ, паки низпускаются въ сію смертную жизнь, жизнь, какъ скоро мѣра добродѣтелей ихъ исполнится. Такимъ образомъ тѣ, которые домогаясь,исполненія желаній своихъ, слѣдуютъ религіи, предписанной въ трехъ Ведахъ, получаютъ преходящую награду.

||9-22||

अनन्याश्चिन्तयन्तो मां ये जनाः पर्युपासते | तेषां नित्याभियुक्तानां योगक्षेमं वहाम्यहम् ||९-२२||

ananyāścintayanto māṃ ye janāḥ paryupāsate . teṣāṃ nityābhiyuktānāṃ yogakṣemaṃ vahāmyaham ||9-22||

Но я подъемлю на себя бремя набожности тѣхъ, которые постоянно посвятили себя служенію моему, которые ни о чемъ иномъ не помышляя служатъ мнѣ единому.

||9-23||

येऽप्यन्यदेवता भक्ता यजन्ते श्रद्धयान्विताः | तेऽपि मामेव कौन्तेय यजन्त्यविधिपूर्वकम् ||९-२३||

ye.apyanyadevatābhaktā yajante śraddhayānvitāḥ . te.api māmeva kaunteya yajantyavidhipūrvakam ||9-23||

И тѣ, которые съ твердою вѣрою служатъ инымъ Богамъ, тѣмъ самымъ противъ воли своей мнѣжъ поклоняются.

||9-24||

अहं हि सर्वयज्ञानां भोक्ता च प्रभुरेव च | न तु मामभिजानन्ति तत्त्वेनातश्च्यवन्ति ते ||९-२४||

ahaṃ hi sarvayajñānāṃ bhoktā ca prabhureva ca . na tu māmabhijānanti tattvenātaścyavanti te ||9-24||

Я участвую во всякомъ богопочитаніи и есмь награда за оное. Люди не познаютъ натуры моей и того ради паки упадаютъ съ небесъ.

||9-25||

यान्ति देवव्रता देवान्पितॄन्यान्ति पितृव्रताः | भूतानि यान्ति भूतेज्या यान्ति मद्याजिनोऽपि माम् ||९-२५||

yānti devavratā devānpitṝnyānti pitṛvratāḥ . bhūtāni yānti bhūtejyā yānti madyājino.api mām ||9-25||

Чтущіе Девашъ преселяются въ Девашъ; почитатели Питріевъ, или праотцовъ преселяются въ Питріевъ; служители Ботовъ, или духовъ, преселяются въ Ботовъ; а чтущіе меня преселяются въ меня.

||9-26||

पत्रं पुष्पं फलं तोयं यो मे भक्त्या प्रयच्छति | तदहं भक्त्युपहृतमश्नामि प्रयतात्मनः ||९-२६||

patraṃ puṣpaṃ phalaṃ toyaṃ yo me bhaktyā prayacchati . tadahaṃ bhaktyupahṛtamaśnāmi prayatātmanaḥ ||9-26||

Я пріемлю и употребляю священныя приношенія смиренной души, приносящей мнѣ въ богослуженіи своемъ листвіе, цвѣты, плоды и воду.

||9-27||

यत्करोषि यदश्नासि यज्जुहोषि ददासि यत् | यत्तपस्यसि कौन्तेय तत्कुरुष्व मदर्पणम् ||९-२७||

yatkaroṣi yadaśnāsi yajjuhoṣi dadāsi yat . yattapasyasi kaunteya tatkuruṣva madarpaṇam ||9-27||

Что ты ни дѣлаешь, о Аржунъ! что ты ни ѣшь, что ни приносишь въ жертву, что ни подаешь, къ чему ты ни приступаешь съ ревностію, дѣлай все въ жертву мнѣ.

||9-28||

शुभाशुभफलैरेवं मोक्ष्यसे कर्मबन्धनैः | संन्यासयोगयुक्तात्मा विमुक्तो मामुपैष्यसि ||९-२८||

śubhāśubhaphalairevaṃ mokṣyase karmabandhanaiḥ . saṃnyāsayogayuktātmā vimukto māmupaiṣyasi ||9-28||

Такимъ образомъ будешь ты освобожденъ отъ добрыхъ и злыхъ плодовъ и отъ узъ дѣлъ. Когда умъ твой прилѣпится къ упражненію Саннйасе {Саннйасе, -- человѣкъ совсѣмъ оставившій всѣ мірскія дѣйствгя. Но Кришна, въ намѣреніи соединить различныя мнѣнія о религіи, въ то время владычествовавшія, означаетъ словомъ Саннйасъ только оставленіе надежды награжденія.}, то прійдешъ ты въ меня.

||9-29||

समोऽहं सर्वभूतेषु न मे द्वेष्योऽस्ति न प्रियः | ये भजन्ति तु मां भक्त्या मयि ते तेषु चाप्यहम् ||९-२९||

samo.ahaṃ sarvabhūteṣu na me dveṣyo.asti na priyaḥ . ye bhajanti tu māṃ bhaktyā mayi te teṣu cāpyaham ||9-29||

Я для всѣхъ одинаковъ. Нѣтъ ни единаго, кто бы заслуживалъ любовь мою, или ненависть. Кто служитъ мнѣ съ поклоненіемъ, въ тѣхъ я, и они во мнѣ.

||9-30||

अपि चेत्सुदुराचारो भजते मामनन्यभाक् | साधुरेव स मन्तव्यः सम्यग्व्यवसितो हि सः ||९-३०||

api cetsudurācāro bhajate māmananyabhāk . sādhureva sa mantavyaḥ samyagvyavasito hi saḥ ||9-30||

Сколь бы чьи либо пути ни были злы, но естьли онъ будетъ служить мнѣ единому, то онъ столь же достоинъ почтенія, какъ и праведный человѣкъ

||9-31||

क्षिप्रं भवति धर्मात्मा शश्वच्छान्तिं निगच्छति | कौन्तेय प्रतिजानीहि न मे भक्तः प्रणश्यति ||९-३१||

kṣipraṃ bhavati dharmātmā śaśvacchāntiṃ nigacchati . kaunteya pratijānīhi na me bhaktaḥ praṇaśyati ||9-31||

Онъ занимается совершенно благимъ упражненіемъ, скоро получаетъ добродѣтельный духъ и пріобрѣтаетъ вѣчное блаженство. Воспомни, о сынъ Кунти! что мой служитель не погибаетъ.

||9-32||

मां हि पार्थ व्यपाश्रित्य येऽपि स्युः पापयोनयः | स्त्रियो वैश्यास्तथा शूद्रास्तेऽपि यान्ति परां गतिम् ||९-३२||

māṃ hi pārtha vyapāśritya ye.api syuḥ pāpayonayaḥ . striyo vaiśyāstathā śūdrāste.api yānti parāṃ gatim ||9-32||

Самые тѣ, которые происходятъ изъ чрева грѣха, женщины {Женщины. Въ Ведахъ сказано, что души женщинъ и низшихъ поколѣній опредѣлены всѣ прехожденію, дотолѣ, пока возродятся съ тѣлѣ Брамана.} и поколѣнія Визіи и Содры, пойдутъ высочайшимъ путемъ, естьли ко мнѣ прибѣгнутъ:

||9-33||

किं पुनर्ब्राह्मणाः पुण्या भक्ता राजर्षयस्तथा | अनित्यमसुखं लोकमिमं प्राप्य भजस्व माम् ||९-३३||

kiṃ punarbrāhmaṇāḥ puṇyā bhaktā rājarṣayastathā . anityamasukhaṃ lokamimaṃ prāpya bhajasva mām ||9-33||

коль же паче святые мои служители, Браманы и Ражаршіи {Ражаршіи. -- сіе слово составлена изъ словъ: Ража (князь), Риши (Святый.)}! Взирай на сей міръ, какъ на мѣсто имѣющее конецъ и лишенное радости, и служи мнѣ.

||9-34||

मन्मना भव मद्भक्तो मद्याजी मां नमस्कुरु | मामेवैष्यसि युक्त्वैवमात्मानं मत्परायणः ||९-३४||

manmanā bhava madbhakto madyājī māṃ namaskuru . māmevaiṣyasi yuktvaivamātmānaṃ matparāyaṇaḥ ||9-34||

Будь согласенъ съ моимъ умомъ, будь моимъ служителемъ, моимъ почитателемъ, и преклоняйся предо мною. Присоедини, такъ сказать, душу твою ко мнѣ, поставляй меня своимъ прибѣжищемъ, и преселишься въ меня.

Глава 10

БЕСѢДА X. О различности Божественной натуры.

||10-1||

श्रीभगवानुवाच | भूय एव महाबाहो शृणु मे परमं वचः | यत्तेऽहं प्रीयमाणाय वक्ष्यामि हितकाम्यया ||१०-१||

śrībhagavānuvāca . bhūya eva mahābāho śṛṇu me paramaṃ vacaḥ . yatte.ahaṃ prīyamāṇāya vakṣyāmi hitakāmyayā ||10-1||

Кришна.
Внемли паки, о бодрый юноша! высочайшія слова мои, которыя хочу сказать тебѣ, находящему въ нихъ удовольствіе; ибо я пекусь о благѣ твоемъ.

||10-2||

न मे विदुः सुरगणाः प्रभवं न महर्षयः | अहमादिर्हि देवानां महर्षीणां च सर्वशः ||१०-२||

na me viduḥ suragaṇāḥ prabhavaṃ na maharṣayaḥ . ahamādirhi devānāṃ maharṣīṇāṃ ca sarvaśaḥ ||10-2||

Ни воинства Суровъ {Суры, -- благіе духи (Ангелы).}, ни Магаршіи {Магаршіи, -- великіе святые, которыхъ считается седмь, произведеніе въ твореніи изъ ума Брамы.}, не вѣдуютъ рожденія моего; ибо я былъ прежде всѣхъ Деватъ и Магаршіевъ.

||10-3||

यो मामजमनादिं च वेत्ति लोकमहेश्वरम् | असम्मूढः स मर्त्येषु सर्वपापैः प्रमुच्यते ||१०-३||

yo māmajamanādiṃ ca vetti lokamaheśvaram . asammūḍhaḥ sa martyeṣu sarvapāpaiḥ pramucyate ||10-3||

Тотъ изъ смертныхъ, кто свободенъ будучи отъ буйства, вѣдаетъ, что я нерожденъ, что я былъ прежде всѣхъ существъ, и что я могущественный правитель вселенной, спасенъ будетъ при всѣхъ его преступленіяхъ.

||10-4||

बुद्धिर्ज्ञानमसम्मोहः क्षमा सत्यं दमः शमः | सुखं दुःखं भवोऽभावो भयं चाभयमेव च ||१०-४||

buddhirjñānamasammohaḥ kṣamā satyaṃ damaḥ śamaḥ . sukhaṃ duḥkhaṃ bhavo.abhāvo bhayaṃ cābhayameva ca ||10-4||

Разныя качества, принадлежащія къ натуральнымъ существамъ, какъ-то: разсудокъ, знаніе, правильное сужденіе, терпѣніе, истина, смиреніе, кротость, удовольствіе и страданіе, рожденіе и смерть, страхъ и бодрость,

||10-5||

अहिंसा समता तुष्टिस्तपो दानं यशोऽयशः | भवन्ति भावा भूतानां मत्त एव पृथग्विधाः ||१०-५||

ahiṃsā samatā tuṣṭistapo dānaṃ yaśo.ayaśaḥ . bhavanti bhāvā bhūtānāṃ matta eva pṛthagvidhāḥ ||10-5||

милосердіе, равенство, радость, щедрость, ревность, слава и безславіе, всѣ различнымъ образомъ отъ меня происходитъ.

||10-6||

महर्षयः सप्त पूर्वे चत्वारो मनवस्तथा | मद्भावा मानसा जाता येषां लोक इमाः प्रजाः ||१०-६||

maharṣayaḥ sapta pūrve catvāro manavastathā . madbhāvā mānasā jātā yeṣāṃ loka imāḥ prajāḥ ||10-6||

Тако во дни древніе рождены умомъ моимъ седмь Магаршіевъ и четыре Ману {Ману, -- четыре иныя существа, произведенныя въ твореніи изъ ума Брамы.}, имѣющіе мою натуру; отъ нихъ же происходятъ всѣ обитатели земли.

||10-7||

एतां विभूतिं योगं च मम यो वेत्ति तत्त्वतः | सोऽविकम्पेन योगेन युज्यते नात्र संशयः ||१०-७||

etāṃ vibhūtiṃ yogaṃ ca mama yo vetti tattvataḥ . so.avikampena yogena yujyate nātra saṃśayaḥ ||10-7||

Знающій сіе мое раздѣленіе и связь мою, по началамъ ихъ, безъ сомнѣнія имѣетъ неложную набожность.

||10-8||

अहं सर्वस्य प्रभवो मत्तः सर्वं प्रवर्तते | इति मत्वा भजन्ते मां बुधा भावसमन्विताः ||१०-८||

ahaṃ sarvasya prabhavo mattaḥ sarvaṃ pravartate . iti matvā bhajante māṃ budhā bhāvasamanvitāḥ ||10-8||

Я есмь творецъ всѣхъ существъ, и всѣ существа отъ меня происходятъ.

||10-9||

मच्चित्ता मद्गतप्राणा बोधयन्तः परस्परम् | कथयन्तश्च मां नित्यं तुष्यन्ति च रमन्ति च ||१०-९||

maccittā madgataprāṇā bodhayantaḥ parasparam . kathayantaśca māṃ nityaṃ tuṣyanti ca ramanti ca ||10-9||

Имѣющіе мудрость духовную вѣруютъ сему и чтутъ меня. Самыя сердца ихъ и умы суть во мнѣ. Они радуются между собою и веселятся говоря о имяни моемъ и наставляя одинъ другаго въ моемъ ученіи.

||10-10||

तेषां सततयुक्तानां भजतां प्रीतिपूर्वकम् | ददामि बुद्धियोगं तं येन मामुपयान्ति ते ||१०-१०||

teṣāṃ satatayuktānāṃ bhajatāṃ prītipūrvakam . dadāmi buddhiyogaṃ taṃ yena māmupayānti te ||10-10||

Я съ удовольствіемъ вдыхаю въ занимающихся постоянно моимъ служеніемъ такое употребленіе разсудка, которымъ приходятъ они въ меня,

||10-11||

तेषामेवानुकम्पार्थमहमज्ञानजं तमः | नाशयाम्यात्मभावस्थो ज्ञानदीपेन भास्वता ||१०-११||

teṣāmevānukampārthamahamajñānajaṃ tamaḥ . nāśayāmyātmabhāvastho jñānadīpena bhāsvatā ||10-11||

и сожалѣя о нихъ, предстаю имъ въ моей натурѣ и разсѣваю тму невѣжества ихъ свѣтомъ свѣтильника мудрости.

||10-12||

अर्जुन उवाच | परं ब्रह्म परं धाम पवित्रं परमं भवान् | पुरुषं शाश्वतं दिव्यमादिदेवमजं विभुम् ||१०-१२||

arjuna uvāca . paraṃ brahma paraṃ dhāma pavitraṃ paramaṃ bhavān . puruṣaṃ śāśvataṃ divyamādidevamajaṃ vibhum ||10-12||

Аржунъ.
Всѣ Ришіи {Ришіи, -- Святые.}, Деваршіи {Деваршіи, -- обоготворенные святые.} и Пророкъ Нарадъ {Нарадъ, одинъ пзъ Деварішевъ и великой пророкъ, о которомъ думаютъ, что онъ всегда странствуетъ бъ мірѣ. Нара значитъ нить,, или веревка, правило, а Да, податель. Являясь гдѣ нибудь, занимается онъ поданіемъ добрыхъ совѣтовъ.} называютъ тебя высочайшимъ Брамомъ, высочайшимъ жилищемъ, пресвятымъ, всевышнимъ Богомъ, вѣчнымъ Пурушемъ, Божественнымъ бытіемъ прежде всѣхъ иныхъ боговъ, нерожденнымъ, могущественнымъ Господомъ. Такъ говорятъ Асита, Девала, Вйасъ. И самъ ты то же мнѣ повѣдалъ;

||10-13||

आहुस्त्वामृषयः सर्वे देवर्षिर्नारदस्तथा | असितो देवलो व्यासः स्वयं चैव ब्रवीषि मे ||१०-१३||

āhustvāmṛṣayaḥ sarve devarṣirnāradastathā . asito devalo vyāsaḥ svayaṃ caiva bravīṣi me ||10-13||

(см. выше)

||10-14||

सर्वमेतदृतं मन्ये यन्मां वदसि केशव | न हि ते भगवन्व्यक्तिं विदुर्देवा न दानवाः ||१०-१४||

sarvametadṛtaṃ manye yanmāṃ vadasi keśava . na hi te bhagavanvyaktiṃ vidurdevā na dānavāḥ ||10-14||

а я твердо вѣрю всему тому, что ты, о Кесава! мнѣ сказываешь. Ни Девы, ни Дану {Дану, -- злые духи, или падшіе Ангелы, порожденія Дану (женск. рода).} о Господи! не познали явленія твоего.

||10-15||

स्वयमेवात्मनात्मानं वेत्थ त्वं पुरुषोत्तम | भूतभावन भूतेश देवदेव जगत्पते ||१०-१५||

svayamevātmanātmānaṃ vettha tvaṃ puruṣottama . bhūtabhāvana bhūteśa devadeva jagatpate ||10-15||

Ты одинъ, о первый изъ человѣковъ! {О первый изъ человѣковъ! -- Аржунъ употребляетъ сіе выраженіе для того, что говоритъ съ Божествомъ принявшимъ видъ человѣческой.} вѣдаешь собственный духъ свой, ты, произведшій всю натуру, правитель всѣхъ существъ и Богъ боговъ и всеобщій владыка.

||10-16||

वक्तुमर्हस्यशेषेण दिव्या ह्यात्मविभूतयः | याभिर्विभूतिभिर्लोकानिमांस्त्वं व्याप्य तिष्ठसि ||१०-१६||

vaktumarhasyaśeṣeṇa divyā hyātmavibhūtayaḥ . yābhirvibhūtibhirlokānimāṃstvaṃ vyāpya tiṣṭhasi ||10-16||

Ты можешь сообщить мнѣ теперь познаніе о тѣхъ Божественныхъ частяхъ твоихъ, которыми ты обладаешь міромъ и живешь въ ономъ.

||10-17||

कथं विद्यामहं योगिंस्त्वां सदा परिचिन्तयन् | केषु केषु च भावेषु चिन्त्योऽसि भगवन्मया ||१०-१७||

kathaṃ vidyāmahaṃ yogiṃstvāṃ sadā paricintayan . keṣu keṣu ca bhāveṣu cintyo.asi bhagavanmayā ||10-17||

Хотя и постоянно помышляю о тебѣ, но какъ могу познать тебя? Въ какихъ особенныхъ натурахъ можно тебя найти?

||10-18||

विस्तरेणात्मनो योगं विभूतिं च जनार्दन | भूयः कथय तृप्तिर्हि शृण्वतो नास्ति मेऽमृतम् ||१०-१८||

vistareṇātmano yogaṃ vibhūtiṃ ca janārdana . bhūyaḥ kathaya tṛptirhi śṛṇvato nāsti me.amṛtam ||10-18||

Повѣдай мнѣ обстоятельно о связи твоей и твоемъ раздѣленіи; ибо я не насытился еще питіемъ жизненной воды словъ твоихъ.

||10-19||

श्रीभगवानुवाच | हन्त ते कथयिष्यामि दिव्या ह्यात्मविभूतयः | प्राधान्यतः कुरुश्रेष्ठ नास्त्यन्तो विस्तरस्य मे ||१०-१९||

śrībhagavānuvāca . hanta te kathayiṣyāmi divyā hyātmavibhūtayaḥ . prādhānyataḥ kuruśreṣṭha nāstyanto vistarasya me ||10-19||

Кришна.
Благословеніе да будетъ надъ тобою! Я сообщу тебѣ познаніе о главномъ изъ Божественныхъ раздѣленій моихъ; ибо все пространство естества моего безконечно.

||10-20||

अहमात्मा गुडाकेश सर्वभूताशयस्थितः | अहमादिश्च मध्यं च भूतानामन्त एव च ||१०-२०||

ahamātmā guḍākeśa sarvabhūtāśayasthitaḥ . ahamādiśca madhyaṃ ca bhūtānāmanta eva ca ||10-20||

Я есмь душа, находящаяся въ тѣлахъ всѣхъ существъ. Я есмь начало, средина и конецъ всѣхъ существъ.

||10-21||

आदित्यानामहं विष्णुर्ज्योतिषां रविरंशुमान् | मरीचिर्मरुतामस्मि नक्षत्राणामहं शशी ||१०-२१||

ādityānāmahaṃ viṣṇurjyotiṣāṃ raviraṃśumān . marīcirmarutāmasmi nakṣatrāṇāmahaṃ śaśī ||10-21||

Между Адитйами {Адитіи, -- порожденія Адити (р. ж.) (чего не должно оставить безъ замѣчанія). Ихъ считается двѣнатцать, и онѣ суть не иное что, какъ эмблемы Солнца на каждый мѣсяцъ въ году. Имяна ихъ суть: Варунъ, Сорйа, Ведангъ, Бану, Индра, Рави, Габасти, Йамъ, Сварна-рета, Дивакаръ, Митра, Вишну.} есмь я Вишну {Вишну, -- наполняющій или занимающій все пространство. Одно изъ двѣнатцати солнцъ, и имя Божества въ сохраняющемъ качествѣ.}, и лучезарный Рави {Рави, -- востающій (восходящій) одно изъ имянъ солнца.} между звѣздами. Я есмь Мареши {Мареши, -- одна изъ осми небесныхъ точекъ.} между Марутами {Маруты, -- вѣтры.}, и Сасе {Сасе, -- луна.} между Накшатрами {Накшатры, -- разгонители тьмы. 18 Созвѣздій, чрезъ которыя луна проходитъ въ мѣсячномъ своемъ теченіи. Созвѣздія вообще.}.

||10-22||

वेदानां सामवेदोऽस्मि देवानामस्मि वासवः | इन्द्रियाणां मनश्चास्मि भूतानामस्मि चेतना ||१०-२२||

vedānāṃ sāmavedo.asmi devānāmasmi vāsavaḥ . indriyāṇāṃ manaścāsmi bhūtānāmasmi cetanā ||10-22||

Между Ведами я есмь Самъ {Самъ, -- первая изъ четырехъ книгъ Ведъ, сочиненная для того, чтобъ изъ нея пѣть.}, и я есмь Васава {Васава, -- одно изъ имянъ Индры.} между Девами. Между способностями я есмь умъ, а между животными разумъ.

||10-23||

रुद्राणां शङ्करश्चास्मि वित्तेशो यक्षरक्षसाम् | वसूनां पावकश्चास्मि मेरुः शिखरिणामहम् ||१०-२३||

rudrāṇāṃ śaṅkaraścāsmi vitteśo yakṣarakṣasām . vasūnāṃ pāvakaścāsmi meruḥ śikhariṇāmaham ||10-23||

Я есмь Санкаръ {Санкаръ, -- одно изъ имянъ Сива, или, судьбы.} между Рудрами {Рудры, -- одиннатцатъ раздѣленій Сива, или судьбы.}, и Виттеса {Виттеса, -- Богъ богатства, иначе называемый Куверъ. Говорятъ, что онъ владычествуетъ въ странахъ Сѣверныхъ, и есть начальникъ Йакшъ и Ракшъ, двухъ родовъ добрыхъ и злыхъ духовъ.} между Йахшами и Ракшами. Я есмь Павакъ {Павакъ, -- Богъ огня. Онъ почитается владычествующимъ надъ Южною страною.} между Васу {Васу, -- восемь изъ первыхъ сотворенныхъ Брамою существъ.}, и Меру {Меру, -- Сѣверный полюсъ земнаго шара, почитаемый, по стихотворческимъ баснямъ, самою высочайшею горою съ свѣтѣ. Иногда называется онъ преимущественно Сумеру. Примѣчанія достоино то, что слово Меру значитъ центръ, или ось.} между высокими горами.

||10-24||

पुरोधसां च मुख्यं मां विद्धि पार्थ बृहस्पतिम् | सेनानीनामहं स्कन्दः सरसामस्मि सागरः ||१०-२४||

purodhasāṃ ca mukhyaṃ māṃ viddhi pārtha bṛhaspatim . senānīnāmahaṃ skandaḥ sarasāmasmi sāgaraḥ ||10-24||

Знай, что я между учителями начальникъ ихъ Вригаспати {Вригаспати, -- учитель Девовъ; планета Юпитеръ, и день Юпитеровъ (четвертокъ).}; между воинами Сканда {Сканда, -- иначе называемый Картикъ, полководецъ небесныхъ воинствъ.}, а между водами Окіанъ.

||10-25||

महर्षीणां भृगुरहं गिरामस्म्येकमक्षरम् | यज्ञानां जपयज्ञोऽस्मि स्थावराणां हिमालयः ||१०-२५||

maharṣīṇāṃ bhṛgurahaṃ girāmasmyekamakṣaram . yajñānāṃ japayajño.asmi sthāvarāṇāṃ himālayaḥ ||10-25||

Я есмь Бригу {Бригу, -- одно изъ первыхъ сотворенныхъ существъ, произведенныхъ изъ ума Брамы.} между Магаршіями, и Единосложное {Единосложное, -- таинственное слово, или слогъ Омъ! которое объяснено уже выше сего.} между словами. Между Богослуженіями я есмь Йапъ {Йапъ, -- тихое повтореніе имяни Божія.}, или Богослуженіе въ молчаніи; а между недвижными я есмь Гималай {Гималай, -- хребетъ, или снѣгомъ покрытыя горы, раздѣляющія Индію отъ Татаріи; ихъ можно въ весьма дальнемъ разстояніи, и по тому почитаются онѣ самыми высочайшими на поверхности земнаго шара.}.

||10-26||

अश्वत्थः सर्ववृक्षाणां देवर्षीणां च नारदः | गन्धर्वाणां चित्ररथः सिद्धानां कपिलो मुनिः ||१०-२६||

aśvatthaḥ sarvavṛkṣāṇāṃ devarṣīṇāṃ ca nāradaḥ . gandharvāṇāṃ citrarathaḥ siddhānāṃ kapilo muniḥ ||10-26||

Между всѣми древами лѣсными я есмь Асватта {Асватта, -- дерево Пипалъ.}, а между всѣми Деваршіями я есмь Нарадъ. Я есмь Читра-ратъ {Читра-ратъ между Гандарвами. -- Названіе начальника Гандарвовъ, лили небесныхъ хоровъ: Гандарвъ раскрашенной колесницы. -- Въ Магабаратѣ находится весьма достойное любопытства повѣствованіе о сраженіи его съ Аржуномъ, въ которомъ онъ побѣжденъ и раскрашенная колесница его разрушена огненною стрѣлою, пущенною противникомъ изъ своего лука, послѣ чего рѣшился онъ перемѣнить свое имя и называться Дада-ратъ, или Гандарвъ сожженной колесницы.} между Гандарвами, и Муни Калиль между святыми.

||10-27||

उच्चैःश्रवसमश्वानां विद्धि माममृतोद्भवम् | ऐरावतं गजेन्द्राणां नराणां च नराधिपम् ||१०-२७||

uccaiḥśravasamaśvānāṃ viddhi māmamṛtodbhavam . airāvataṃ gajendrāṇāṃ narāṇāṃ ca narādhipam ||10-27||

Между всѣми древами лѣсными я есмь Асватта {Асватта, -- дерево Пипалъ.}, а между всѣми Деваршіями я есмь Нарадъ. Я есмь Читра-ратъ {Читра-ратъ между Гандарвами. -- Названіе начальника Гандарвовъ, лили небесныхъ хоровъ: Гандарвъ раскрашенной колесницы. -- Въ Магабаратѣ находится весьма достойное любопытства повѣствованіе о сраженіи его съ Аржуномъ, въ которомъ онъ побѣжденъ и раскрашенная колесница его разрушена огненною стрѣлою, пущенною противникомъ изъ своего лука, послѣ чего рѣшился онъ перемѣнить свое имя и называться Дада-ратъ, или Гандарвъ сожженной колесницы.} между Гандарвами, и Муни Калиль между святыми. Знай, что между конями есмь я Учисрава, вышедшій съ Амритою изъ Окіана {Учисрава, вышедшій съ Амритою, или водою жизни, изъ Окіана. -- Повѣсть о колебаніи Окіана, отъ чего Човда-раттанъ, или четырнатцать драгоцѣнныхъ камней, получили названіе, весьма достойна любопытства и въ нѣкоторыхъ мѣстахъ удивнтельное имѣетъ сходство съ Милтоновымъ описаніемъ войны на небесахъ; а по тому переводчикъ думаетъ, что доставитъ читателямъ удовольствіе, пріобщивъ оную къ сей книгѣ, какъ другой опытъ перевода Магабарата. (См. съ концѣ сея книги).}. Между слонами есмь я Ираватъ, и Монархъ между человѣками.

||10-28||

आयुधानामहं वज्रं धेनूनामस्मि कामधुक् | प्रजनश्चास्मि कन्दर्पः सर्पाणामस्मि वासुकिः ||१०-२८||

āyudhānāmahaṃ vajraṃ dhenūnāmasmi kāmadhuk . prajanaścāsmi kandarpaḥ sarpāṇāmasmi vāsukiḥ ||10-28||

Между оружіями есмь я Важра, или стрѣла громовая; а между скотомъ телица Кама-дукъ {Кама-дукъ, -- одно изъ имянъ Телицы Изобилія, произведенной въ колебаніи Окіана.}. Я есмь плодотворный (споспѣшествующій дѣторожденію) Кандарпъ, Богъ любви; а между зміями есмь я Васуки, главная между ими.

||10-29||

अनन्तश्चास्मि नागानां वरुणो यादसामहम् | पितॄणामर्यमा चास्मि यमः संयमतामहम् ||१०-२९||

anantaścāsmi nāgānāṃ varuṇo yādasāmaham . pitṝṇāmaryamā cāsmi yamaḥ saṃyamatāmaham ||10-29||

Я есмь Ананта между Нагами {Ананта между Нагами. -- Наги суть вымышленныя существа со многими головами. Ананта значитъ вѣчный и можетъ быть служитъ эмблемою вѣчности. Въ оригиналѣ, изъ котораго взяты сіи бесѣды, разсказываются весьма чудесныя повѣсти о сихъ зміяхъ.}, и Варунъ {Варунъ. -- Богъ Окіана.} между обитателями водъ. Я есмь Арйама между Питріями, и Йамъ {Йамъ, -- Адской судія.} между всѣми управляющими.

||10-30||

प्रह्लादश्चास्मि दैत्यानां कालः कलयतामहम् | मृगाणां च मृगेन्द्रोऽहं वैनतेयश्च पक्षिणाम् ||१०-३०||

prahlādaścāsmi daityānāṃ kālaḥ kalayatāmaham . mṛgāṇāṃ ca mṛgendro.ahaṃ vainateyaśca pakṣiṇām ||10-30||

Между Дитйами (злыми духами) я есмь Прагладъ {Прагладъ. -- Злой духъ, обращенный Кришною.} и Каль (время) между счисленіями. Между звѣрями есмь я Царь звѣрей и Винатейа {Винатейа. -- вымышленная птица чудесной величины, носящая Вишну, или божество въ сохраняющемъ качествѣ его. Иначе называется она Гаруръ.} въ родѣ пернатыхъ

||10-31||

पवनः पवतामस्मि रामः शस्त्रभृतामहम् | झषाणां मकरश्चास्मि स्रोतसामस्मि जाह्नवी ||१०-३१||

pavanaḥ pavatāmasmi rāmaḥ śastrabhṛtāmaham . jhaṣāṇāṃ makaraścāsmi srotasāmasmi jāhnavī ||10-31||

Между очистителями есмь я Паванъ, воздухъ, и Рамъ между носящими оружіе. Между рыбами есмь я Махаръ {Макаръ, -- рыба изображаемая съ длиннымъ носомъ, подобнымъ нѣсколько слоновому хоботу; также знакъ Козерога.}, а между рѣками Ганга, дочь Жану.

||10-32||

सर्गाणामादिरन्तश्च मध्यं चैवाहमर्जुन | अध्यात्मविद्या विद्यानां वादः प्रवदतामहम् ||१०-३२||

sargāṇāmādirantaśca madhyaṃ caivāhamarjuna . adhyātmavidyā vidyānāṃ vādaḥ pravadatāmaham ||10-32||

Я есмь начало, средина и конецъ существъ преходящихъ. Между всѣми знаніями я есмь познаніе управляющаго духа; а между всѣми образами разговора я есмь рѣчь.

||10-33||

अक्षराणामकारोऽस्मि द्वन्द्वः सामासिकस्य च | अहमेवाक्षयः कालो धाताहं विश्वतोमुखः ||१०-३३||

akṣarāṇāmakāro.asmi dvandvaḥ sāmāsikasya ca . ahamevākṣayaḥ kālo dhātāhaṃ viśvatomukhaḥ ||10-33||

Между буквами я есмь самогласная а; между всѣмижъ сложными словами я есмь Двандва {Двандва. -- Грамматической терминъ, означающій то, когда нѣсколько имянъ поставлены бываютъ вмѣстѣ безъ союза и падежъ прикладывается только къ послѣднему. Стихотворцы весьма любятъ такое сочиненіе словъ.}. Еще есмь я время безъ недостатка; хранитель, котораго лицо всюду обращено.

||10-34||

मृत्युः सर्वहरश्चाहमुद्भवश्च भविष्यताम् | कीर्तिः श्रीर्वाक्च नारीणां स्मृतिर्मेधा धृतिः क्षमा ||१०-३४||

mṛtyuḥ sarvaharaścāhamudbhavaśca bhaviṣyatām . kīrtiḥ śrīrvākca nārīṇāṃ smṛtirmedhā dhṛtiḥ kṣamā ||10-34||

Я есмь всепохищающая смерть, и я есмь востаніе тѣхъ, которымъ предлежитъ существовать. Между словами женскаго рода я есмь слава, щастіе, краснорѣчіе, память, разумъ, мужество, терпѣніе;

||10-35||

बृहत्साम तथा साम्नां गायत्री छन्दसामहम् | मासानां मार्गशीर्षोऽहमृतूनां कुसुमाकरः ||१०-३५||

bṛhatsāma tathā sāmnāṃ gāyatrī chandasāmaham . māsānāṃ mārgaśīrṣo.ahamṛtūnāṃ kusumākaraḥ ||10-35||

между гармоническими мѣрами я есмь Гакашре, а между Самами Вригатъ Самъ. Между мѣсяцами я есмь мѣсяцъ Марга-Серша {Марга-Серша. -- Мѣсяцъ, начинающійся въ половинѣ Октября, когда періодическіе дожди перестаютъ и чрезмѣрные жары уменьшаются.}, а между времянами года время Кусу-макара {Кусу-макара.-- Время цвѣтовъ, иначе называемое Васантъ; два мѣсяца съ половины Марта до половины Маія. Индійцы раздѣляютъ годъ на шесть Ришу, или времянъ, состоящія изъ двухъ мѣсяцовъ и называемыя слѣдующими, имянами: Сисаръ. -- Время росы., Гимантъ. -- Холодное время., Васантъ. Пріятное время (весна)., Гришма. -- Жаркое время., Варса. -- Дождливое время, Саратъ. -- Переломъ (прекращеніе дождей).} (весна).

||10-36||

द्यूतं छलयतामस्मि तेजस्तेजस्विनामहम् | जयोऽस्मि व्यवसायोऽस्मि सत्त्वं सत्त्ववतामहम् ||१०-३६||

dyūtaṃ chalayatāmasmi tejastejasvināmaham . jayo.asmi vyavasāyo.asmi sattvaṃ sattvavatāmaham ||10-36||

Между хитростями я есмь игра, и я есмь слава всѣхъ славныхъ вещей. Я есмь побѣда, трудолюбіе, и я есмь сущность всѣхъ качествъ.

||10-37||

वृष्णीनां वासुदेवोऽस्मि पाण्डवानां धनञ्जयः | मुनीनामप्यहं व्यासः कवीनामुशना कविः ||१०-३७||

vṛṣṇīnāṃ vāsudevo.asmi pāṇḍavānāṃ dhanañjayaḥ . munīnāmapyahaṃ vyāsaḥ kavīnāmuśanā kaviḥ ||10-37||

Въ родѣ Вришне я есмь сынъ Васудева {Васудевъ. -- Отецъ Кришны въ его выплощеніи.}, а между Пандусами Аржунъ-Дананжай. Я есмь Вйасъ {Вйасъ. -- Почитаемый сочинителемъ Магабартиа, или собравшій сію книгу.} между Муніями, а между Бардами {Барды. -- Индійскіе стихотворцы, которые, такъ, какъ и Британскіе Барды, почитаемы были святыми и пророками.} пророкъ Усана {Усана, -- иначе называемый Сукра, котораго почитаютъ учителемь злыхъ духовъ; планета Венера и день Венеры (пятница).}.

||10-38||

दण्डो दमयतामस्मि नीतिरस्मि जिगीषताम् | मौनं चैवास्मि गुह्यानां ज्ञानं ज्ञानवतामहम् ||१०-३८||

daṇḍo damayatāmasmi nītirasmi jigīṣatām . maunaṃ caivāsmi guhyānāṃ jñānaṃ jñānavatāmaham ||10-38||

Между правителями я есмь жезлъ, а между ищущими завоеваній искусство правленія (полиція). Между тайнами я есмь молчаніе, а между мудрыми мудрость.

||10-39||

यच्चापि सर्वभूतानां बीजं तदहमर्जुन | न तदस्ति विना यत्स्यान्मया भूतं चराचरम् ||१०-३९||

yaccāpi sarvabhūtānāṃ bījaṃ tadahamarjuna . na tadasti vinā yatsyānmayā bhūtaṃ carācaram ||10-39||

Равнымъ образомъ, о Аржунъ! я есмь сѣмя всѣхъ существъ въ натурѣ, и нѣтъ ни единаго существа, ни одушевленнаго, ни неодушевленнаго, которое было бы безъ меня.

||10-40||

नान्तोऽस्ति मम दिव्यानां विभूतीनां परन्तप | एष तूद्देशतः प्रोक्तो विभूतेर्विस्तरो मया ||१०-४०||

nānto.asti mama divyānāṃ vibhūtīnāṃ parantapa . eṣa tūddeśataḥ prokto vibhūtervistaro mayā ||10-40||

Божественныя мои раздѣленія суть безконечны, и многія упомянутыя мною служатъ только для примѣра.

||10-41||

यद्यद्विभूतिमत्सत्त्वं श्रीमदूर्जितमेव वा | तत्तदेवावगच्छ त्वं मम तेजोंऽशसम्भवम् ||१०-४१||

yadyadvibhūtimatsattvaṃ śrīmadūrjitameva vā . tattadevāvagaccha tvaṃ mama tejoṃśasambhavam ||10-41||

Познай, о Аржунъ! что всякое существо достойное уваженія и преимущества есть произведеніе части славы моея.

||10-42||

अथवा बहुनैतेन किं ज्ञातेन तवार्जुन | विष्टभ्याहमिदं कृत्स्नमेकांशेन स्थितो जगत् ||१०-४२||

athavā bahunaitena kiṃ jñātena tavārjuna . viṣṭabhyāhamidaṃ kṛtsnamekāṃśena sthito jagat ||10-42||

Но на что тебѣ, о Аржунъ! сія многоразличная мудрость? Я насадилъ всю сію вселенную одною частцею (себя), и остановился.

Глава 11

БЕСѢДА XI. Явленіе Божественной натуры въ образѣ вселенной.

||11-1||

अर्जुन उवाच | मदनुग्रहाय परमं गुह्यमध्यात्मसंज्ञितम् | यत्त्वयोक्तं वचस्तेन मोहोऽयं विगतो मम ||११-१||

arjuna uvāca . madanugrahāya paramaṃ guhyamadhyātmasaṃjñitam . yattvayoktaṃ vacastena moho.ayaṃ vigato mama ||11-1||

Аржунъ.
Сіе высочайшее таинство, ознаменованное имянемъ Адги-атмы, или управляющаго духа, которое ты по благости своей мнѣ сообщилъ, разсѣяло мое невѣденіе и замѣшательство.

||11-2||

भवाप्ययौ हि भूतानां श्रुतौ विस्तरशो मया | त्वत्तः कमलपत्राक्ष माहात्म्यमपि चाव्ययम् ||११-२||

bhavāpyayau hi bhūtānāṃ śrutau vistaraśo mayā . tvattaḥ kamalapatrākṣa māhātmyamapi cāvyayam ||11-2||

Я слышалъ отъ тебя полное объясненіе говоренія и разрушенія всѣхъ существъ и могущества неизчерпаемаго твоего духа.

||11-3||

एवमेतद्यथात्थ त्वमात्मानं परमेश्वर | द्रष्टुमिच्छामि ते रूपमैश्वरं पुरुषोत्तम ||११-३||

evametadyathāttha tvamātmānaṃ parameśvara . draṣṭumicchāmi te rūpamaiśvaraṃ puruṣottama ||11-3||

Ты какъ бы описалъ себя, о могущественный Владыка! Теперь, о превозвышенный изъ человѣковъ! я нетерпѣливо желаю узрѣть божественное лицо твое.

||11-4||

मन्यसे यदि तच्छक्यं मया द्रष्टुमिति प्रभो | योगेश्वर ततो मे त्वं दर्शयात्मानमव्ययम् ||११-४||

manyase yadi tacchakyaṃ mayā draṣṭumiti prabho . yogeśvara tato me tvaṃ darśayātmānamavyayam ||11-4||

И такъ покажи мнѣ безсмертный (совершенный) духъ твой, естьли ты думаешь, что я могу зрѣть его.

||11-5||

श्रीभगवानुवाच | पश्य मे पार्थ रूपाणि शतशोऽथ सहस्रशः | नानाविधानि दिव्यानि नानावर्णाकृतीनि च ||११-५||

śrībhagavānuvāca . paśya me pārtha rūpāṇi śataśo.atha sahasraśaḥ . nānāvidhāni divyāni nānāvarṇākṛtīni ca ||11-5||

Кришна.
Зри, о Аржунъ! милліоны божественныхъ моихъ образовъ разнаго рода и различные виды и цвѣты.

||11-6||

पश्यादित्यान्वसून्रुद्रानश्विनौ मरुतस्तथा | बहून्यदृष्टपूर्वाणि पश्याश्चर्याणि भारत ||११-६||

paśyādityānvasūnrudrānaśvinau marutastathā . bahūnyadṛṣṭapūrvāṇi paśyāścaryāṇi bhārata ||11-6||

Зри Адитйевъ, и Васу, и Родръ, и Марутовъ, и близнецовъ Асвина и Кумара {Асвинъ и Кумаръ -- почитаются близнецами, рожденными солнцемъ, и врачами Боговъ.}. Зри чудеса, никогда доселѣ невиданныя.

||11-7||

इहैकस्थं जगत्कृत्स्नं पश्याद्य सचराचरम् | मम देहे गुडाकेश यच्चान्यद् द्रष्टुमिच्छसि ||११-७||

ihaikasthaṃ jagatkṛtsnaṃ paśyādya sacarācaram . mama dehe guḍākeśa yaccānyad draṣṭumicchasi ||11-7||

Зри въ семъ тѣлѣ моемъ цѣлый міръ, одушевленный и неодушевленный, и всѣ существа, естьли имѣетъ умъ для зрѣнія.

||11-8||

न तु मां शक्यसे द्रष्टुमनेनैव स्वचक्षुषा | दिव्यं ददामि ते चक्षुः पश्य मे योगमैश्वरम् ||११-८||

na tu māṃ śakyase draṣṭumanenaiva svacakṣuṣā . divyaṃ dadāmi te cakṣuḥ paśya me yogamaiśvaram ||11-8||

Но какъ ты неспособенъ узрѣть то сими естественными твоими глазами, то я дамъ тебѣ око небесное, которымъ узришь божественную связь мою.

||11-9||

सञ्जय उवाच | एवमुक्त्वा ततो राजन्महायोगेश्वरो हरिः | दर्शयामास पार्थाय परमं रूपमैश्वरम् ||११-९||

sañjaya uvāca . evamuktvā tato rājanmahāyogeśvaro hariḥ . darśayāmāsa pārthāya paramaṃ rūpamaiśvaram ||11-9||

Санжай.
Могущественный составъ и Божественное существо Гари, сказавъ сіе, о Ража! явилъ Аржуну высочайшій и небесный образъ

||11-10||

अनेकवक्त्रनयनमनेकाद्भुतदर्शनम् | अनेकदिव्याभरणं दिव्यानेकोद्यतायुधम् ||११-१०||

anekavaktranayanamanekādbhutadarśanam . anekadivyābharaṇaṃ divyānekodyatāyudham ||11-10||

Куда ни посмотри, всюду были миллионы лиц, глаз, видящих всё; бесчисленные рты, говорящие удивительные вещи; и образы слишком многочисленные, чтобы их можно было описать. Всем этим был он, пребывающий на усыпанных драгоценными камнями небесах, с бесконечным количеством поднятых рук, демонстрирующих сверхъестественные силы - по одному божественному оружию в каждой руке.

||11-11||

दिव्यमाल्याम्बरधरं दिव्यगन्धानुलेपनम् | सर्वाश्चर्यमयं देवमनन्तं विश्वतोमुखम् ||११-११||

divyamālyāmbaradharaṃ divyagandhānulepanam . sarvāścaryamayaṃ devamanantaṃ viśvatomukham ||11-11||

украшенный небесными мантіями и вѣнками, умащенный небесною эссенціею, покрытый всякими дивными вещами; (явилъ) вѣчнаго Бога, котораго лицо всюду обращено.

||11-12||

दिवि सूर्यसहस्रस्य भवेद्युगपदुत्थिता | यदि भाः सदृशी सा स्याद्भासस्तस्य महात्मनः ||११-१२||

divi sūryasahasrasya bhavedyugapadutthitā . yadi bhāḥ sadṛśī sā syādbhāsastasya mahātmanaḥ ||11-12||

Великолѣпіе и поражающее сіяніе сего могущественнаго существа можетъ уподоблено быть солнцу, вдругъ на небеса возшедшему съ сіяніемъ въ тысячу кратъ большимъ обыкновеннаго.

||11-13||

तत्रैकस्थं जगत्कृत्स्नं प्रविभक्तमनेकधा | अपश्यद्देवदेवस्य शरीरे पाण्डवस्तदा ||११-१३||

tatraikasthaṃ jagatkṛtsnaṃ pravibhaktamanekadhā . apaśyaddevadevasya śarīre pāṇḍavastadā ||11-13||

Сынъ Панду узрѣлъ тогда въ тѣлѣ Бога боговъ, стоящихъ вмѣстѣ, всю вселенную, раздѣленную на пространную ея различность,

||11-14||

ततः स विस्मयाविष्टो हृष्टरोमा धनञ्जयः | प्रणम्य शिरसा देवं कृताञ्जलिरभाषत ||११-१४||

tataḥ sa vismayāviṣṭo hṛṣṭaromā dhanañjayaḥ . praṇamya śirasā devaṃ kṛtāñjalirabhāṣata ||11-14||

Онъ пораженъ былъ удивленіемъ, и всѣ волосы его поднялись. Онъ преклонился предъ Богомъ и сжавъ руки свои, говорилъ ему слѣдующее:

||11-15||

अर्जुन उवाच | पश्यामि देवांस्तव देव देहे सर्वांस्तथा भूतविशेषसङ्घान् | ब्रह्माणमीशं कमलासनस्थ- मृषींश्च सर्वानुरगांश्च दिव्यान् ||११-१५||

arjuna uvāca . paśyāmi devāṃstava deva dehe sarvāṃstathā bhūtaviśeṣasaṅghān . brahmāṇamīśaṃ kamalāsanasthaṃ ṛṣīṃśca sarvānuragāṃśca divyān ||11-15||

Аржунъ.
Я зрю, о Боже! въ груди твоей собранныхъ Девовъ и всѣ особенные роды существъ. Вижу Браму, Божество сидящее на лотосовомъ тронѣ своемъ; всѣхъ Ришіевъ и небесныхъ Урагъ {Ураги, -- ползающіе на груди; -- зміи.}.

||11-16||

अनेकबाहूदरवक्त्रनेत्रं पश्यामि त्वां सर्वतोऽनन्तरूपम् | नान्तं न मध्यं न पुनस्तवादिं पश्यामि विश्वेश्वर विश्वरूप ||११-१६||

anekabāhūdaravaktranetraṃ paśyāmi tvāṃ sarvato.anantarūpam . nāntaṃ na madhyaṃ na punastavādiṃ paśyāmi viśveśvara viśvarūpa ||11-16||

Вижу самого тебя со всѣхъ сторонъ, въ безпредѣльномъ видѣ, со многими руками, чревами, устами и очами; но не могу открыть начала, средины и конца твоего, о всеобщій Господь! образъ (форма) вселенной!

||11-17||

किरीटिनं गदिनं चक्रिणं च तेजोराशिं सर्वतो दीप्तिमन्तम् | पश्यामि त्वां दुर्निरीक्ष्यं समन्ताद् दीप्तानलार्कद्युतिमप्रमेयम् ||११-१७||

kirīṭinaṃ gadinaṃ cakriṇaṃ ca tejorāśiṃ sarvato dīptimantam . paśyāmi tvāṃ durnirīkṣyaṃ samantād dīptānalārkadyutimaprameyam ||11-17||

Вижу тебя увѣнчаннаго, вооруженнаго булавою и Шакрою {Шакра, -- орудіе подобное диску съ остріемъ, бросаемое въ сраженіи концомъ указательнаго пальца, и для того дѣлали его съ выемкою въ срединѣ. -- См. Повѣсть о колебаніи Океана.}, громаду великолѣпія, мещущую вокругъ себя блистающіе лучи. Вижу тебя неудобозримаго, сіяюща повсюду свѣтомъ неизмѣримымъ, подобно пылающему огню, или великолѣпному солнцу.

||11-18||

त्वमक्षरं परमं वेदितव्यं त्वमस्य विश्वस्य परं निधानम् | त्वमव्ययः शाश्वतधर्मगोप्ता सनातनस्त्वं पुरुषो मतो मे ||११-१८||

tvamakṣaraṃ paramaṃ veditavyaṃ tvamasya viśvasya paraṃ nidhānam . tvamavyayaḥ śāśvatadharmagoptā sanātanastvaṃ puruṣo mato me ||11-18||

Ты высочайшее существо невредимый, достойный быть познанъ! Ты первый держащій кругъ вселенной! Ты неизмѣняемый и вѣчный охранитель религіи! Ты былъ прежде начала всего, и я почитаю тебя Пурушемъ {Пурушъ. -- Сіе слово уже объяснено.}.

||11-19||

अनादिमध्यान्तमनन्तवीर्य- मनन्तबाहुं शशिसूर्यनेत्रम् | पश्यामि त्वां दीप्तहुताशवक्त्रं स्वतेजसा विश्वमिदं तपन्तम् ||११-१९||

anādimadhyāntamanantavīryam anantabāhuṃ śaśisūryanetram . paśyāmi tvāṃ dīptahutāśavaktraṃ svatejasā viśvamidaṃ tapantam ||11-19||

Я вижу тебя безъ начала, безъ средины и безъ конца имѣюща безпредѣльное мущество съ безчисленными оружіями; солнце и луна очи твои; уста твои огнь пламенѣющій, и весь міръ сіяетъ отблескомъ великолѣпія твоего!

||11-20||

द्यावापृथिव्योरिदमन्तरं हि व्याप्तं त्वयैकेन दिशश्च सर्वाः | दृष्ट्वाद्भुतं रूपमुग्रं तवेदं लोकत्रयं प्रव्यथितं महात्मन् ||११-२०||

dyāvāpṛthivyoridamantaraṃ hi vyāptaṃ tvayaikena diśaśca sarvāḥ . dṛṣṭvādbhutaṃ rūpamugraṃ tavedaṃ lokatrayaṃ pravyathitaṃ mahātman ||11-20||

Ты одинъ занимаешь все пространство между небомъ и землею и всю окружность (каждую точку вокругъ). Три страны вселенной, видя чудеса страшнаго лица твоего, о духъ могущественный! ужасаются.

||11-21||

अमी हि त्वां सुरसङ्घा विशन्ति केचिद्भीताः प्राञ्जलयो गृणन्ति | स्वस्तीत्युक्त्वा महर्षिसिद्धसङ्घाः स्तुवन्ति त्वां स्तुतिभिः पुष्कलाभिः ||११-२१||

amī hi tvāṃ surasaṅghā viśanti kecidbhītāḥ prāñjalayo gṛṇanti . svastītyuktvā maharṣisiddhasaṅghāḥ stuvanti tvāṃ stutibhiḥ puṣkalābhiḥ ||11-21||

Вижу толпы небесныя, иныя бѣгущія къ тебѣ, ища прибѣжища, иныяжъ со страхомъ и сжавъ руки воспѣвающія хвалу твою. Магаршіи, толпы святыя, чтутъ тебя и славятъ имя твое хвалами обожанія,

||11-22||

रुद्रादित्या वसवो ये च साध्या विश्वेऽश्विनौ मरुतश्चोष्मपाश्च | गन्धर्वयक्षासुरसिद्धसङ्घा वीक्षन्ते त्वां विस्मिताश्चैव सर्वे ||११-२२||

rudrādityā vasavo ye ca sādhyā viśve.aśvinau marutaścoṣmapāśca . gandharvayakṣāsurasiddhasaṅghā vīkṣante tvāṃ vismitāścaiva sarve ||11-22||

Рудры, Адишіи, Васу, и всѣ существа, которыхъ міръ благими почитаетъ; Асеинъ и Кумаръ, Маруты и Ушмапы, Гандарвы и Йакши, купно со святыми поколѣніями Суровъ, всѣ стоятъ устремивъ на тебя взоры свои и равнымъ изумленіемъ пораженны.

||11-23||

रूपं महत्ते बहुवक्त्रनेत्रं महाबाहो बहुबाहूरुपादम् | बहूदरं बहुदंष्ट्राकरालं दृष्ट्वा लोकाः प्रव्यथितास्तथाहम् ||११-२३||

rūpaṃ mahatte bahuvaktranetraṃ mahābāho bahubāhūrupādam . bahūdaraṃ bahudaṃṣṭrākarālaṃ dṛṣṭvā lokāḥ pravyathitāstathāham ||11-23||

Міры, равно, какъ и я, устрашаются, зря чудесный исполинскій образъ твой со многими устами и очами, со многими руками, ногами и грудями, со многими чревами и съ рядами страшныхъ зубовъ.

||11-24||

नभःस्पृशं दीप्तमनेकवर्णं व्यात्ताननं दीप्तविशालनेत्रम् | दृष्ट्वा हि त्वां प्रव्यथितान्तरात्मा धृतिं न विन्दामि शमं च विष्णो ||११-२४||

nabhaḥspṛśaṃ dīptamanekavarṇaṃ vyāttānanaṃ dīptaviśālanetram . dṛṣṭvā hi tvāṃ pravyathitāntarātmā dhṛtiṃ na vindāmi śamaṃ ca viṣṇo ||11-24||

Видя тебя таковаго, досязающа до небесъ и сіяюща такимъ великолѣпіемъ, толь разноцвѣтна, съ широкоразверстыми устами и очами, прихожу въ смущеніе; рѣшимость моя, о Вишну! меня оставляетъ, и я не обрѣтаю покоя.

||11-25||

दंष्ट्राकरालानि च ते मुखानि दृष्ट्वैव कालानलसन्निभानि | दिशो न जाने न लभे च शर्म प्रसीद देवेश जगन्निवास ||११-२५||

daṃṣṭrākarālāni ca te mukhāni dṛṣṭvaiva kālānalasannibhāni . diśo na jāne na labhe ca śarma prasīda deveśa jagannivāsa ||11-25||

Узрѣвъ страшные зубы твои и устремивъ взоръ на лицо твое, эмблему послѣдняго огня времяни, не вѣдаю, куда, мнѣ обратиться, не обрѣтаю спокойствія. Умилосердись, о Боже боговъ! о ты, вмѣстилище вселенной!

||11-26||

अमी च त्वां धृतराष्ट्रस्य पुत्राः सर्वे सहैवावनिपालसङ्घैः | भीष्मो द्रोणः सूतपुत्रस्तथासौ सहास्मदीयैरपि योधमुख्यैः ||११-२६||

amī ca tvāṃ dhṛtarāṣṭrasya putrāḥ sarve sahaivāvanipālasaṅghaiḥ . bhīṣmo droṇaḥ sūtaputrastathāsau sahāsmadīyairapi yodhamukhyaiḥ ||11-26||

Мнѣ кажется, что сыны Дритараштры. Со всѣми сими правителями земли, Бешмою, Дрономъ, сыномъ Сотовымъ, и весь строй нашего войска

||11-27||

वक्त्राणि ते त्वरमाणा विशन्ति दंष्ट्राकरालानि भयानकानि | केचिद्विलग्ना दशनान्तरेषु सन्दृश्यन्ते चूर्णितैरुत्तमाङ्गैः ||११-२७||

vaktrāṇi te tvaramāṇā viśanti daṃṣṭrākarālāni bhayānakāni . kecidvilagnā daśanāntareṣu sandṛśyante cūrṇitairuttamāṅgaiḥ ||11-27||

теперь стремительно ввергаются въ твои уста, отверзающія толь ужасные ряды зубовъ, нѣкоторыежъ кажутся увязшими въ зубахъ твоихъ раздавленными тѣлами своими.

||11-28||

यथा नदीनां बहवोऽम्बुवेगाः समुद्रमेवाभिमुखा द्रवन्ति | तथा तवामी नरलोकवीरा विशन्ति वक्त्राण्यभिविज्वलन्ति ||११-२८||

yathā nadīnāṃ bahavo.ambuvegāḥ samudramevābhimukhā dravanti . tathā tavāmī naralokavīrā viśanti vaktrāṇyabhivijvalanti ||11-28||

Подобно, какъ быстрые токи наводненной рѣки стремятся влиться въ предѣлы Окіана, такъ и сіи герои человѣческаго рода стремятся въ пламенѣющія уста твои.

||11-29||

यथा प्रदीप्तं ज्वलनं पतङ्गा विशन्ति नाशाय समृद्धवेगाः | तथैव नाशाय विशन्ति लोकास्- तवापि वक्त्राणि समृद्धवेगाः ||११-२९||

yathā pradīptaṃ jvalanaṃ pataṅgā viśanti nāśāya samṛddhavegāḥ . tathaiva nāśāya viśanti lokāsa- tavāpi vaktrāṇi samṛddhavegāḥ ||11-29||

Подобно, какъ толпы насѣкомыхъ, умножая поспѣшность, ищутъ собственной своей погибели въ пылающемъ огнѣ, такъ и сіи люди съ кипящею яростію ищутъ собственнаго своего разрушенія.

||11-30||

लेलिह्यसे ग्रसमानः समन्ताल्- लोकान्समग्रान्वदनैर्ज्वलद्भिः | तेजोभिरापूर्य जगत्समग्रं भासस्तवोग्राः प्रतपन्ति विष्णो ||११-३०||

lelihyase grasamānaḥ samantāl- lokānsamagrānvadanairjvaladbhiḥ . tejobhirāpūrya jagatsamagraṃ bhāsastavogrāḥ pratapanti viṣṇo ||11-30||

Ты вбираешь всѣхъ ихъ, даже до послѣдняго, въ пламенѣющія уста твои и совсѣмъ поглощаешь; весь же міръ исполненъ великолѣпія твоего, такъ, какъ страшные лучи твои, о Вишну! всюду сіяютъ.

||11-31||

आख्याहि मे को भवानुग्ररूपो नमोऽस्तु ते देववर प्रसीद | विज्ञातुमिच्छामि भवन्तमाद्यं न हि प्रजानामि तव प्रवृत्तिम् ||११-३१||

ākhyāhi me ko bhavānugrarūpo namo.astu te devavara prasīda . vijñātumicchāmi bhavantamādyaṃ na hi prajānāmi tava pravṛttim ||11-31||

Почитаніе да воздается тебѣ, о превозвышенный! Удостой повѣдать мнѣ, кто есть сей страшнообразный Богъ? Нетерпѣливо желаю узнать источникъ твой, и не вѣдаю, что присутствіе твое здѣсь предзнаменуетъ.

||11-32||

श्रीभगवानुवाच | कालोऽस्मि लोकक्षयकृत्प्रवृद्धो लोकान्समाहर्तुमिह प्रवृत्तः | ऋतेऽपि त्वां न भविष्यन्ति सर्वे येऽवस्थिताः प्रत्यनीकेषु योधाः ||११-३२||

śrībhagavānuvāca . kālo.asmi lokakṣayakṛtpravṛddho lokānsamāhartumiha pravṛttaḥ . ṛte.api tvāṃ na bhaviṣyanti sarve ye.avasthitāḥ pratyanīkeṣu yodhāḥ ||11-32||

Кришна.
Я есмь время, истребитель рода человѣческаго, приспѣвшее и пришедшее сюда похитишь вдругъ всѣхъ сихъ стоящихъ предъ нами. Кромѣ тебя {Кромѣ тебя. -- Сіе изключеніе должно касаться и до братіи его; ибо они также спаслися.} ни одинъ изъ всѣхъ сихъ воиновъ, поставленныхъ въ семъ многочисленномъ строю противъ насъ, не останется въ живыхъ.

||11-33||

तस्मात्त्वमुत्तिष्ठ यशो लभस्व जित्वा शत्रून् भुङ्क्ष्व राज्यं समृद्धम् | मयैवैते निहताः पूर्वमेव निमित्तमात्रं भव सव्यसाचिन् ||११-३३||

tasmāttvamuttiṣṭha yaśo labhasva jitvā śatrūn bhuṅkṣva rājyaṃ samṛddham . mayaivaite nihatāḥ pūrvameva nimittamātraṃ bhava savyasācin ||11-33||

И такъ ободрись! ищи чести и славы, порази непріятеля и пріими уготованное для тебя царство! Они какъ бы истреблены уже мною. Будь ты одинъ непосредственнымъ дѣйствователемъ {Непосредственнымъ дѣйствователемъ, -- орудіемъ исполненія опредѣленія судьбы.}.

||11-34||

द्रोणं च भीष्मं च जयद्रथं च कर्णं तथान्यानपि योधवीरान् | मया हतांस्त्वं जहि मा व्यथिष्ठा युध्यस्व जेतासि रणे सपत्नान् ||११-३४||

droṇaṃ ca bhīṣmaṃ ca jayadrathaṃ ca karṇaṃ tathānyānapi yodhavīrān . mayā hatāṃstvaṃ jahi mavyathiṣṭhā yudhyasva jetāsi raṇe sapatnān ||11-34||

Не смущайся! порази Дрона, и Бешму, и Жайадрата, и Карну, и всѣхъ прочихъ бранныхъ героевъ, пораженныхъ уже мною. Сражайся, и ты побѣдишь противниковъ своихъ въ сраженіи.

||11-35||

सञ्जय उवाच | एतच्छ्रुत्वा वचनं केशवस्य कृताञ्जलिर्वेपमानः किरीटी | नमस्कृत्वा भूय एवाह कृष्णं सगद्गदं भीतभीतः प्रणम्य ||११-३५||

sañjaya uvāca . etacchrutvā vacanaṃ keśavasya kṛtāñjalirvepamānaḥ kirīṭī . namaskṛtvā bhūya evāha kṛṣṇaṃ sagadgadaṃ bhītabhītaḥ praṇamya ||11-35||

Санжай
Трепещущій Аржунъ, услышавъ слова сіи изъ устъ Кришны, воздалъ ему почитаніе, сжавъ руки свои, и говорилъ ему прерывающимся голосомъ и преклонившись съ трепетомъ предъ нимъ:

||11-36||

अर्जुन उवाच | स्थाने हृषीकेश तव प्रकीर्त्या जगत्प्रहृष्यत्यनुरज्यते च | रक्षांसि भीतानि दिशो द्रवन्ति सर्वे नमस्यन्ति च सिद्धसङ्घाः ||११-३६||

arjuna uvāca . sthāne hṛṣīkeśa tava prakīrtyā jagatprahṛṣyatyanurajyate ca . rakṣāṃsi bhītāni diśo dravanti sarve namasyanti ca siddhasaṅghāḥ ||11-36||

Аржунъ.
Отришкетесъ! вселенная радуется о славѣ твоей и исполнена ревности къ служенію тебѣ. Злые духи ужасаются тебя и бѣгутъ всюду. Святыяжъ поколѣнія въ обожаніи преклоняются предъ тобою.

||11-37||

कस्माच्च ते न नमेरन्महात्मन् गरीयसे ब्रह्मणोऽप्यादिकर्त्रे | अनन्त देवेश जगन्निवास त्वमक्षरं सदसत्तत्परं यत् ||११-३७||

kasmācca te na nameranmahātman garīyase brahmaṇo.apyādikartre . ananta deveśa jagannivāsa tvamakṣaraṃ sadasattatparaṃ yat ||11-37||

И какъ не преклоняться имъ, о могущественное существо! предъ тобою, который болѣе Брамы, который еси первый творецъ? вѣчный Богъ боговъ! вмѣстилище міра! ты существо невредимое, отличное отъ всѣхъ преходящихъ существъ.

||11-38||

त्वमादिदेवः पुरुषः पुराणस्- त्वमस्य विश्वस्य परं निधानम् | वेत्तासि वेद्यं च परं च धाम त्वया ततं विश्वमनन्तरूप ||११-३८||

tvamādidevaḥ puruṣaḥ purāṇasa- tvamasya viśvasya paraṃ nidhānam . vettāsi vedyaṃ ca paraṃ ca dhāma tvayā tataṃ viśvamanantarūpa ||11-38||

Ты былъ прежде всѣхъ боговъ, древній Пурушъ, и высочайшій подкрѣпитель вселенной! Ты знаешь всѣ существа и достоинъ быть познанъ, Ты высочайшее жилище, и тобою, о безконечный образъ! распространена вселенная.

||11-39||

वायुर्यमोऽग्निर्वरुणः शशाङ्कः प्रजापतिस्त्वं प्रपितामहश्च | नमो नमस्तेऽस्तु सहस्रकृत्वः पुनश्च भूयोऽपि नमो नमस्ते ||११-३९||

vāyuryamo.agnirvaruṇaḥ śaśāṅkaḥ prajāpatistvaṃ prapitāmahaśca . namo namaste.astu sahasrakṛtvaḥ punaśca bhūyo.api namo namaste ||11-39||

Ты Вайу, богъ вѣтра, Агни, богъ огня, Варунъ, богъ морей, Сасанка, луна, Пражалати, богъ народовъ, и Прапитамага, могущественный прародитель. Почитаніе да воздается тебѣ! почитаніе да воздается тебѣ тысячекратно! почитаніе паки и паки!

||11-40||

नमः पुरस्तादथ पृष्ठतस्ते नमोऽस्तु ते सर्वत एव सर्व | अनन्तवीर्यामितविक्रमस्त्वं सर्वं समाप्नोषि ततोऽसि सर्वः ||११-४०||

namaḥ purastādatha pṛṣṭhataste namo.astu te sarvata eva sarva . anantavīryāmitavikramastvaṃ sarvaṃ samāpnoṣi tato.asi sarvaḥ ||11-40||

почитаніе да воздается тебѣ! почитаніе да воздается тебѣ въ началѣ и въ концѣ! почитаніе да воздается тебѣ отвсюду! О ты, который еси все во всемъ! безконечна сила твоя и слава; ты всѣ существа въ себѣ заключаешь, и по тому ты еси всѣ существа.

||11-41||

सखेति मत्वा प्रसभं यदुक्तं हे कृष्ण हे यादव हे सखेति | अजानता महिमानं तवेदं मया प्रमादात्प्रणयेन वापि ||११-४१||

sakheti matvā prasabhaṃ yaduktaṃ he kṛṣṇa he yādava he sakheti . ajānatā mahimānaṃ tavedaṃ mayā pramādātpraṇayena vāpi ||11-41||

Почитая тебя другомъ моимъ, называлъ я тебя нагло Кришною, Йадавою, другомъ. Но ахъ! я не зналъ сего величества твоего, ибо я ослѣпленъ былъ моимъ пристрастіемъ и высокомѣріемъ.

||11-42||

यच्चावहासार्थमसत्कृतोऽसि विहारशय्यासनभोजनेषु | एकोऽथवाप्यच्युत तत्समक्षं तत्क्षामये त्वामहमप्रमेयम् ||११-४२||

yaccāvahāsārthamasatkṛto.asi vihāraśayyāsanabhojaneṣu . eko.athavāpyacyuta tatsamakṣaṃ tatkṣāmaye tvāmahamaprameyam ||11-42||

Даже иногда шутя оскорблялъ я тебя во время отдохновенія твоего, на ложѣ твоемъ, на сѣдалищѣ и за трапезою твоею, наединѣ и публично. Смиренно молю тебя, о существо непостижимое! прости меня въ томъ.

||11-43||

पितासि लोकस्य चराचरस्य त्वमस्य पूज्यश्च गुरुर्गरीयान् | न त्वत्समोऽस्त्यभ्यधिकः कुतोऽन्यो लोकत्रयेऽप्यप्रतिमप्रभाव ||११-४३||

pitāsi lokasya carācarasya tvamasya pūjyaśca gururgarīyān . na tvatsamo.astyabhyadhikaḥ kuto.anyo lokatraye.apyapratimaprabhāva ||11-43||

Ты отецъ всѣхъ существъ одушевленныхъ и неодушевленныхъ. Ты еси мудрый наставникъ вселенной, достойный обожанія. Нѣтъ подобнаго тебѣ, и можетъ ли во всѣхъ трехъ мірахъ быть кто либо превыше тебя?

||11-44||

तस्मात्प्रणम्य प्रणिधाय कायं प्रसादये त्वामहमीशमीड्यम् | पितेव पुत्रस्य सखेव सख्युः प्रियः प्रियायार्हसि देव सोढुम् ||११-४४||

tasmātpraṇamya praṇidhāya kāyaṃ prasādaye tvāmahamīśamīḍyam . piteva putrasya sakheva sakhyuḥ priyaḥ priyāyārhasi deva soḍhum ||11-44||

Преклоняюсь и простерши по землѣ тѣло мое, молю твое милосердіе, о Господи, достойный обожанія! да потерпишь мнѣ, какъ отецъ сыну, другъ другу, и любящій возлюбленному своему.

||11-45||

अदृष्टपूर्वं हृषितोऽस्मि दृष्ट्वा भयेन च प्रव्यथितं मनो मे | तदेव मे दर्शय देव रूपं प्रसीद देवेश जगन्निवास ||११-४५||

adṛṣṭapūrvaṃ hṛṣito.asmi dṛṣṭvā bhayena ca pravyathitaṃ mano me . tadeva me darśaya deva rūpaṃ prasīda deveśa jagannivāsa ||11-45||

Я получилъ удовольствіе, узрѣвъ вещи никогда прежде не виданныя; но ужасный страхъ овладѣлъ умомъ моимъ. И такъ умилосердись, Владыка небесъ! вмѣстилище вселенной! и покажи мнѣ небесный образъ твой!

||11-46||

किरीटिनं गदिनं चक्रहस्तं इच्छामि त्वां द्रष्टुमहं तथैव | तेनैव रूपेण चतुर्भुजेन सहस्रबाहो भव विश्वमूर्ते ||११-४६||

kirīṭinaṃ gadinaṃ cakrahastaṃ icchāmi tvāṃ draṣṭumahaṃ tathaiva . tenaiva rūpeṇa caturbhujena sahasrabāho bhava viśvamūrte ||11-46||

желаю узрѣть тебя съ діадимою на главѣ твоей, и въ рукахъ твоихъ съ булавою и Шакроію. О Боже тысычеручный! образъ вселенной! пріими четыреручный видъ твой {Четыреручный видъ твой, -- въ какомъ обыкновенно представляется Божество въ его воплощеніяхъ, и который Аржунъ привыкъ видѣть безъ изумленія.}.

||11-47||

श्रीभगवानुवाच | मया प्रसन्नेन तवार्जुनेदं रूपं परं दर्शितमात्मयोगात् | तेजोमयं विश्वमनन्तमाद्यं यन्मे त्वदन्येन न दृष्टपूर्वम् ||११-४७||

śrībhagavānuvāca . mayā prasannena tavārjunedaṃ rūpaṃ paraṃ darśitamātmayogāt . tejomayaṃ viśvamanantamādyaṃ yanme tvadanyena na dṛṣṭapūrvam ||11-47||

Кришна.
О Аржунъ! съ удовольствіемъ показалъ я тебѣ божественною моею силою сей мой высочайшій образъ, вселенную во всемъ ея великолѣпіи, образъ безконечный и вѣчный, никогда и никѣмъ, кромѣ тебя, невиданный;

||11-48||

न वेदयज्ञाध्ययनैर्न दानैर्- न च क्रियाभिर्न तपोभिरुग्रैः | एवंरूपः शक्य अहं नृलोके द्रष्टुं त्वदन्येन कुरुप्रवीर ||११-४८||

na vedayajñādhyayanairna dānaira- na ca kriyābhirna tapobhirugraiḥ . evaṃrūpaḥ śakya ahaṃ nṛloke draṣṭuṃ tvadanyena kurupravīra ||11-48||

ибо кромѣ тебя, о бодрый Куру! во всѣхъ трехъ мірахъ никто не можетъ достичь того, чтобъ видѣть меня въ такомъ образъ, ни Ведами, ни жертвоприношеніями, ни глубокимъ ученіемъ, ни щедрыми подаяніями, ни подвигами, ни самыми жесточайшими умерщвленіями плоти.

||11-49||

मा ते व्यथा मा च विमूढभावो दृष्ट्वा रूपं घोरमीदृङ्ममेदम् | व्यपेतभीः प्रीतमनाः पुनस्त्वं तदेव मे रूपमिदं प्रपश्य ||११-४९||

mā te vyathā mā ca vimūḍhabhāvo dṛṣṭvā rūpaṃ ghoramīdṛṅmamedam . vyapetabhīḥ prītamanāḥ punastvaṃ tadeva me rūpamidaṃ prapaśya ||11-49||

Узрѣвъ образъ мой, толь страшный, не смущайся и не попусти способностямъ твоимъ прійти въ смятеніе. Оправившись отъ страха твоего и возстановивъ спокойствіе въ умъ своемъ, узри паки сей чудесный мой образъ.

||11-50||

सञ्जय उवाच | इत्यर्जुनं वासुदेवस्तथोक्त्वा स्वकं रूपं दर्शयामास भूयः | आश्वासयामास च भीतमेनं भूत्वा पुनः सौम्यवपुर्महात्मा ||११-५०||

sañjaya uvāca . ityarjunaṃ vāsudevastathoktvā svakaṃ rūpaṃ darśayāmāsa bhūyaḥ . āśvāsayāmāsa ca bhītamenaṃ bhūtvā punaḥ saumyavapurmahātmā ||11-50||

Санжай.
Сынъ Васудева, сказавъ сіе Аржуну, воспріялъ естественный свой образъ, и явившись паки въ пріятнѣйшемъ видѣ своемъ, вдругъ прекратилъ ужасъ устрашеннаго Аржуна.

||11-51||

अर्जुन उवाच | दृष्ट्वेदं मानुषं रूपं तव सौम्यं जनार्दन | इदानीमस्मि संवृत्तः सचेताः प्रकृतिं गतः ||११-५१||

arjuna uvāca . dṛṣṭvedaṃ mānuṣaṃ rūpaṃ tava saumyaṃ janārdana . idānīmasmi saṃvṛttaḥ sacetāḥ prakṛtiṃ gataḥ ||11-51||

Аржунъ.
Узрѣвшу мнѣ кроткій твой человѣческій образъ, силы мои паки собрались, умъ освободился отъ смятенія, и я паки возвратился въ естественное мое состояніе.

||11-52||

श्रीभगवानुवाच | सुदुर्दर्शमिदं रूपं दृष्टवानसि यन्मम | देवा अप्यस्य रूपस्य नित्यं दर्शनकाङ्क्षिणः ||११-५२||

śrībhagavānuvāca . sudurdarśamidaṃ rūpaṃ dṛṣṭavānasi yanmama . devā apyasya rūpasya nityaṃ darśanakāṅkṣiṇaḥ ||11-52||

Кришна.
Ты узрѣлъ сей чудесный мой видъ, толь неудобозримый, который и самые Девы всегда ревностно желаютъ видѣть.

||11-53||

नाहं वेदैर्न तपसा न दानेन न चेज्यया | शक्य एवंविधो द्रष्टुं दृष्टवानसि मां यथा ||११-५३||

nāhaṃ vedairna tapasā na dānena na cejyayā . śakya evaṃvidho draṣṭuṃ dṛṣṭavānasi māṃ yathā ||11-53||

Но такъ, какъ ты меня видѣлъ, не можно видѣть меня ни пособіемъ Ведъ, ни умерщвленій, ни жертвоприношеній, ни щедрыхъ подаяній;

||11-54||

भक्त्या त्वनन्यया शक्य अहमेवंविधोऽर्जुन | ज्ञातुं द्रष्टुं च तत्त्वेन प्रवेष्टुं च परन्तप ||११-५४||

bhaktyā tvananyayā śakya ahamevaṃvidho.arjuna . jñātuṃ draṣṭuṃ ca tattvena praveṣṭuṃ ca parantapa ||11-54||

но можно видѣть меня, познать въ истинѣ и достичь способами богопочитанія мнѣ единому воздаемаго;

||11-55||

मत्कर्मकृन्मत्परमो मद्भक्तः सङ्गवर्जितः | निर्वैरः सर्वभूतेषु यः स मामेति पाण्डव ||११-५५||

matkarmakṛnmatparamo madbhaktaḥ saṅgavarjitaḥ . nirvairaḥ sarvabhūteṣu yaḥ sa māmeti pāṇḍava ||11-55||

и тотъ преселяется въ меня, кто творитъ дѣла свои для меня, кто почитаетъ меня высочайшимъ, кто служитъ мнѣ единому, кто отвергъ всѣ послѣдствія (дѣлъ), и кто живетъ со всѣми людьми безъ ненависти.

Глава 12

БЕСѢДА XII. О служеніи Божеству въ видимыхъ и невидимыхъ его образахъ.

||12-1||

अर्जुन उवाच | एवं सततयुक्ता ये भक्तास्त्वां पर्युपासते | ये चाप्यक्षरमव्यक्तं तेषां के योगवित्तमाः ||१२-१||

arjuna uvāca . evaṃ satatayuktā ye bhaktāstvāṃ paryupāsate . ye cāpyakṣaramavyaktaṃ teṣāṃ ke yogavittamāḥ ||12-1||

Аржунъ.
Которые изъ служителей твоихъ, всегда занимающихся служеніемъ тебѣ, лучше знаютъ должность свою, тѣ ли, которые почитаютъ тебя такъ, каковъ ты теперь, или тѣ, которые служатъ тебѣ въ невидимой и невредимой твоей натурѣ?

||12-2||

श्रीभगवानुवाच | मय्यावेश्य मनो ये मां नित्ययुक्ता उपासते | श्रद्धया परयोपेताः ते मे युक्ततमा मताः ||१२-२||

śrībhagavānuvāca . mayyāveśya mano ye māṃ nityayuktā upāsate . śraddhayā parayopetāḥ te me yuktatamā matāḥ ||12-2||

Кришна.
Тѣ, которые устремивши ко мнѣ умы свои, служатъ мнѣ съ постоянною ревностію и твердую имѣютъ вѣру, почитаются лучшими богослужителями.

||12-3||

ये त्वक्षरमनिर्देश्यमव्यक्तं पर्युपासते | सर्वत्रगमचिन्त्यञ्च कूटस्थमचलन्ध्रुवम् ||१२-३||

ye tvakṣaramanirdeśyamavyaktaṃ paryupāsate . sarvatragamacintyañca kūṭasthamacalandhruvam ||12-3||

Также и тѣ прійдутъ въ меня, которые радуясь о благѣ всея натуры, служатъ мнѣ въ невредимомъ, неизреченномъ и невидимомъ образѣ, вездѣсущему, невидимому, стоящему на высотѣ твердо и недвижимо,

||12-4||

सन्नियम्येन्द्रियग्रामं सर्वत्र समबुद्धयः | ते प्राप्नुवन्ति मामेव सर्वभूतहिते रताः ||१२-४||

sanniyamyendriyagrāmaṃ sarvatra samabuddhayaḥ . te prāpnuvanti māmeva sarvabhūtahite ratāḥ ||12-4||

съ покоренными страстями и разумомъ, и во всемъ одинаковы.

||12-5||

क्लेशोऽधिकतरस्तेषामव्यक्तासक्तचेतसाम् | अव्यक्ता हि गतिर्दुःखं देहवद्भिरवाप्यते ||१२-५||

kleśo.adhikatarasteṣāmavyaktāsaktacetasām || avyaktā hi gatirduḥkhaṃ dehavadbhiravāpyate ||12-5||

Тѣ, которыхъ умы прилѣпленны къ невидимой моей натурѣ, должны сражаться съ большими трудами; ибо тѣлеснымъ существамъ трудно найти невидимый путь.

||12-6||

ये तु सर्वाणि कर्माणि मयि संन्यस्य मत्परः | अनन्येनैव योगेन मां ध्यायन्त उपासते ||१२-६||

ye tu sarvāṇi karmāṇi mayi saṃnyasya matparaḥ . ananyenaiva yogena māṃ dhyāyanta upāsate ||12-6||

Чьи умы такъ ко мнѣ прилѣплены, что они предпочитая меня (всему), оставляютъ для меня всѣ дѣла, и свободны будучи отъ почитанія иныхъ боговъ, созерцаютъ меня и служатъ мнѣ единому;

||12-7||

तेषामहं समुद्धर्ता मृत्युसंसारसागरात् | भवामि नचिरात्पार्थ मय्यावेशितचेतसाम् ||१२-७||

teṣāmahaṃ samuddhartā mṛtyusaṃsārasāgarāt . bhavāmi nacirātpārtha mayyāveśitacetasām ||12-7||

таковыхъ скоро извлекаю я изъ Окіана сея области смертности.

||12-8||

मय्येव मन आधत्स्व मयि बुद्धिं निवेशय | निवसिष्यसि मय्येव अत ऊर्ध्वं न संशयः ||१२-८||

mayyeva mana ādhatsva mayi buddhiṃ niveśaya . nivasiṣyasi mayyeva ata ūrdhvaṃ na saṃśayaḥ ||12-8||

И такъ устреми ко мнѣ сердце твое и проникни меня своимъ разумомъ, послѣ чего безъ сомнѣнія внидешь въ меня.

||12-9||

अथ चित्तं समाधातुं न शक्नोषि मयि स्थिरम् | अभ्यासयोगेन ततो मामिच्छाप्तुं धनञ्जय ||१२-९||

atha cittaṃ samādhātuṃ na śaknoṣi mayi sthiram . abhyāsayogena tato māmicchāptuṃ dhanañjaya ||12-9||

Но естьли не возможешь вдругъ твердо устремить умъ свой ко мнѣ, то старайся обрѣсти меня посредствомъ постоянной практики.

||12-10||

अभ्यासेऽप्यसमर्थोऽसि मत्कर्मपरमो भव | मदर्थमपि कर्माणि कुर्वन्सिद्धिमवाप्स्यसि ||१२-१०||

abhyāse.apyasamartho.asi matkarmaparamo bhava . madarthamapi karmāṇi kurvansiddhimavāpsyasi ||12-10||

Естьли и послѣ сея практики не возможешь устремить умъ свой ко мнѣ, то послѣдуй мнѣ въ высочайшихъ дѣлахъ моихъ; творя дѣла для меня, получишь совершенство.

||12-11||

अथैतदप्यशक्तोऽसि कर्तुं मद्योगमाश्रितः | सर्वकर्मफलत्यागं ततः कुरु यतात्मवान् ||१२-११||

athaitadapyaśakto.asi kartuṃ madyogamāśritaḥ . sarvakarmaphalatyāgaṃ tataḥ kuru yatātmavān ||12-11||

Естьлижъ найдешь себя неспособнымъ къ таковымъ дѣламъ, то возложи упованіе на меня единаго, имѣй духъ смиренный и оставляй плоды всякаго дѣйствія.

||12-12||

श्रेयो हि ज्ञानमभ्यासाज्ज्ञानाद्ध्यानं विशिष्यते | ध्यानात्कर्मफलत्यागस्त्यागाच्छान्तिरनन्तरम् ||१२-१२||

śreyo hi jñānamabhyāsājjñānāddhyānaṃ viśiṣyate . dhyānātkarmaphalatyāgastyāgācchāntiranantaram ||12-12||

Знаніе лучше практики, размышленіе разнствуетъ отъ знанія, оставленіежъ плодовъ дѣйствія отъ размышленія, ибо будущее блаженство происходитъ отъ сего оставленія.

||12-13||

अद्वेष्टा सर्वभूतानां मैत्रः करुण एव च | निर्ममो निरहङ्कारः समदुःखसुखः क्षमी ||१२-१३||

adveṣṭā sarvabhūtānāṃ maitraḥ karuṇa eva ca . nirmamo nirahaṅkāraḥ samaduḥkhasukhaḥ kṣamī ||12-13||

Тотъ служитель мой любезенъ мнѣ, который свободенъ отъ вражды, другъ всея натуры, милосердъ, свободенъ отъ гордости и самственности, одинаковъ въ страданіи и удовольствіи, терпѣливо сноситъ обиды,

||12-14||

सन्तुष्टः सततं योगी यतात्मा दृढनिश्चयः | मय्यर्पितमनोबुद्धिर्यो मद्भक्तः स मे प्रियः ||१२-१४||

santuṣṭaḥ satataṃ yogī yatātmā dṛḍhaniścayaḥ . mayyarpitamanobuddhiryo madbhaktaḥ sa me priyaḥ ||12-14||

всѣмъ бываетъ доволенъ, постоянно набоженъ, покорилъ страсти свои, твердъ въ вознамѣреніяхъ, и. котораго умъ и разумъ устремлены ко мнѣ единому.

||12-15||

यस्मान्नोद्विजते लोको लोकान्नोद्विजते च यः | हर्षामर्षभयोद्वेगैर्मुक्तो यः स च मे प्रियः ||१२-१५||

yasmānnodvijate loko lokānnodvijate ca yaḥ . harṣāmarṣabhayodvegairmukto yaḥ sa ca me priyaḥ ||12-15||

Также и тотъ любимъ мною, кого люди не страшатся, и кто людей не страшится, кто свободенъ отъ вліяній радости, нетерпѣливости, и не боится урону.

||12-16||

अनपेक्षः शुचिर्दक्ष उदासीनो गतव्यथः | सर्वारम्भपरित्यागी यो मद्भक्तः स मे प्रियः ||१२-१६||

anapekṣaḥ śucirdakṣa udāsīno gatavyathaḥ . sarvārambhaparityāgī yo madbhaktaḥ sa me priyaḥ ||12-16||

Тотъ служитель мой любезенъ мнѣ, который безпеченъ, правдивъ и чистъ, безпристрастенъ, свободенъ отъ разсѣянности ума, и который оставилъ всякіе замыслы.

||12-17||

यो न हृष्यति न द्वेष्टि न शोचति न काङ्क्षति | शुभाशुभपरित्यागी भक्तिमान्यः स मे प्रियः ||१२-१७||

yo na hṛṣyati na dveṣṭi na śocati na kāṅkṣati . śubhāśubhaparityāgī bhaktimānyaḥ sa me priyaḥ ||12-17||

И тотъ достоинъ любви моея, кто ничѣмъ не веселится и ни въ чемъ не находитъ погрѣшостей, кто ни на что не ропщетъ и ничего не желаетъ, и будучи служителемъ моимъ, пренебрегъ щастіе и нещастіе.

||12-18||

समः शत्रौ च मित्रे च तथा मानापमानयोः | शीतोष्णसुखदुःखेषु समः सङ्गविवर्जितः ||१२-१८||

samaḥ śatrau ca mitre ca tathā mānāpamānayoḥ . śītoṣṇasukhaduḥkheṣu samaḥ saṅgavivarjitaḥ ||12-18||

Также и тотъ есть возлюбленный служитель мой, кто одинаковъ въ дружбѣ и ненависти, въ чести и поношеніи, въ холодѣ и жарѣ, въ страданіи и удовольствіи; кто не заботится объ окончаніи вещей,

||12-19||

तुल्यनिन्दास्तुतिर्मौनी सन्तुष्टो येन केनचित् | अनिकेतः स्थिरमतिर्भक्तिमान्मे प्रियो नरः ||१२-१९||

tulyanindāstutirmaunī santuṣṭo yena kenacit . aniketaḥ sthiramatirbhaktimānme priyo naraḥ ||12-19||

для кого похвала и хула суть одно, кто говоритъ мало и всѣмъ бываетъ доволенъ, что бы ему ни случилось; кто не имѣетъ особливаго собственнаго дома, и чей умъ твердъ.

||12-20||

ये तु धर्म्यामृतमिदं यथोक्तं पर्युपासते | श्रद्दधाना मत्परमा भक्तास्तेऽतीव मे प्रियाः ||१२-२०||

ye tu dharmyāmṛtamidaṃ yathoktaṃ paryupāsate . śraddadhānā matparamā bhaktāste.atīva me priyāḥ ||12-20||

Ищущіе сея Амриты {Амрита,-- вода безсмертія; амброзія Индійскихъ Боговъ. -- См. Повѣсть о колебаніи Окіана.} религіи, такъ, какъ я сказалъ, и служащіе мнѣ вѣрно и предпочтительно всѣмъ другимъ (богамъ) сутъ также любезнѣйшіе мои друзья.

Глава 13

БЕСѢДА XIII. Изъясненіе словъ Кшетра и Кшетра-Гна.

||13-1||

अर्जुन उवाच | प्रकृतिं पुरुषं चैव क्षेत्रं क्षेत्रज्ञमेव च | एतद्वेदितुमिच्छामि ज्ञानं ज्ञेयं च केशव ||१३-१||

arjuna uvāca . prakṛtiṃ puruṣaṃ caiva kṣetraṃ kṣetrajñameva ca . etadveditumicchāmi jñānaṃ jñeyaṃ ca keśava ||13-1||

Кришна.
Знай, что слово Кшетра значитъ сіе тѣло, а познавшій оное называется Кшетра-Гна. Знай, то я есмь сей Кшетра-Гна во всякомъ смертномъ составѣ.

||13-2||

श्रीभगवानुवाच | इदं शरीरं कौन्तेय क्षेत्रमित्यभिधीयते | एतद्यो वेत्ति तं प्राहुः क्षेत्रज्ञ इति तद्विदः ||१३-२||

śrībhagavānuvāca . idaṃ śarīraṃ kaunteya kṣetramityabhidhīyate . etadyo vetti taṃ prāhuḥ kṣetrajña iti tadvidaḥ ||13-2||

Познаніе Кшетры и Кшетра-Гна почииаю я Гнаномъ или мудростію.

||13-3||

क्षेत्रज्ञं चापि मां विद्धि सर्वक्षेत्रेषु भारत | क्षेत्रक्षेत्रज्ञयोर्ज्ञानं यत्तज्ज्ञानं मतं मम ||१३-३||

kṣetrajñaṃ cāpi māṃ viddhi sarvakṣetreṣu bhārata . kṣetrakṣetrajñayorjñānaṃ yattajjñānaṃ mataṃ mama ||13-3||

Теперь внемли, что есть сіе Кшетра, или тѣло, что ему подобно, какія суть различныя его части, отъ чего оно происходитъ, кто его знаетъ и какія суть его произведенія.

||13-4||

तत्क्षेत्रं यच्च यादृक्च यद्विकारि यतश्च यत् | स च यो यत्प्रभावश्च तत्समासेन मे शृणु ||१३-४||

tatkṣetraṃ yacca yādṛkca yadvikāri yataśca yat . sa ca yo yatprabhāvaśca tatsamāsena me śṛṇu ||13-4||

Все сіе многократно воспѣваемо было Ришіями въ разныхъ мѣрахъ и въ стихахъ содержащихъ божественныя правила, заключающихъ въ себѣ доводы и доказательства.

||13-5||

ऋषिभिर्बहुधा गीतं छन्दोभिर्विविधैः पृथक् | ब्रह्मसूत्रपदैश्चैव हेतुमद्भिर्विनिश्चितैः ||१३-५||

ṛṣibhirbahudhā gītaṃ chandobhirvividhaiḥ pṛthak . brahmasūtrapadaiścaiva hetumadbhirviniścitaiḥ ||13-5||

Сіе Кшетра, или тѣло, составлено изъ пяти Магаботовъ (стихій), Аганхара (чувсгавованія себя), Були, (разума), Авйахтама (невидимаго духа) одиннатцати Индрійа (органовъ) и пяти Индрша-Гочаръ (способностей, или пяти чувствъ), съ Ичею и Двешею (любовію и ненавистію), Сукомъ и Дукомъ (удовольствіемъ и страданіемъ), Четаною, (чувствительностію) и Дрити (крѣпостію).

||13-6||

महाभूतान्यहंकारो बुद्धिरव्यक्तमेव च | इन्द्रियाणि दशैकं च पञ्च चेन्द्रियगोचराः ||१३-६||

mahābhūtānyahaṃkāro buddhiravyaktameva ca . indriyāṇi daśaikaṃ ca pañca cendriyagocarāḥ ||13-6||

Из этого поля возникают: желание и отвращение (любовь и ненависть); удовольствие и страдание; физическая совокупность, содержащая всё это вместе (тело); интеллект и настойчивость (воля). И такъ я сказалъ тебѣ, что есть Кшетра, или тѣло, и изъ какихъ частей оно составлено.

||13-7||

इच्छा द्वेषः सुखं दुःखं संघातश्चेतना धृतिः | एतत्क्षेत्रं समासेन सविकारमुदाहृतम् ||१३-७||

icchā dveṣaḥ sukhaṃ duḥkhaṃ saṃghātaścetanā dhṛtiḥ . etatkṣetraṃ samāsena savikāramudāhṛtam ||13-7||

Гнанъ, или мудрость, есть свобода отъ почитанія себя, лицемѣрія и несправедливости, терпѣніе, прямодушіе, почтеніе къ учителямъ и наставникамъ, цѣломудріе, твердость, принужденіе себя,

||13-8||

अमानित्वमदम्भित्वमहिंसा क्षान्तिरार्जवम् | आचार्योपासनं शौचं स्थैर्यमात्मविनिग्रहः ||१३-८||

amānitvamadambhitvamahiṃsā kṣāntirārjavam . ācāryopāsanaṃ śaucaṃ sthairyamātmavinigrahaḥ ||13-8||

безпристрастіе къ чувственнымъ предметамъ, свобода отъ гордости и постоянное вниманіе {И постоянное вниманіе къ рожденію, и пр. -- дабы почитать все сіе зломъ.} къ рожденію, смерти, ущербу, болѣзни,

||13-9||

इन्द्रियार्थेषु वैराग्यमनहंकार एव च | जन्ममृत्युजराव्याधिदुःखदोषानुदर्शनम् ||१३-९||

indriyārtheṣu vairāgyamanahaṃkāra eva ca . janmamṛtyujarāvyādhiduḥkhadoṣānudarśanam ||13-9||

страданію и недостаткамъ; освобожденіе отъ привязанности и пристрастія {Освобожденіе отъ привязанности и пристрастія, и пр. -- То есть: привязанность и пристрастіе не должны отвлекать человѣка отъ упражненія въ набожности; или: Всѣ Мірскія заботы должны быть удалены, для полученія тоя мудрости, которая можетъ освободить душу отъ будущаго рожденія.} къ дѣтямъ, женѣ и дому; постоянное равнодушіе во всякихъ приключеніяхъ, желаемыхъ и нежелаемыхъ;

||13-10||

असक्तिरनभिष्वङ्गः पुत्रदारगृहादिषु | नित्यं च समचित्तत्वमिष्टानिष्टोपपत्तिषु ||१३-१०||

asaktiranabhiṣvaṅgaḥ putradāragṛhādiṣu . nityaṃ ca samacittatvamiṣṭāniṣṭopapattiṣu ||13-10||

постоянное и неизмѣняемое богопочитаніе, мнѣ единому воздаемое, богопочитаніе въ уединеніи, и непривязанность къ людскому сообществу; постоянное стараніе о познаніи высочайшаго духа {Высочайшаго духа, -- Бога, или всеобщей души.}, и разсматриваніе выгоды, происходящей отъ познанія Таттвы, или перваго начала.

||13-11||

मयि चानन्ययोगेन भक्तिरव्यभिचारिणी | विविक्तदेशसेवित्वमरतिर्जनसंसदि ||१३-११||

mayi cānanyayogena bhaktiravyabhicāriṇī . viviktadeśasevitvamaratirjanasaṃsadi ||13-11||

постоянное и неизмѣняемое богопочитаніе, мнѣ единому воздаемое, богопочитаніе въ уединеніи, и непривязанность къ людскому сообществу; постоянное стараніе о познаніи высочайшаго духа {Высочайшаго духа, -- Бога, или всеобщей души.}, и разсматриваніе выгоды, происходящей отъ познанія Таттвы, или перваго начала.
Сіе означается имянемъ Гнана, или мудрости. Агнанъ, или невѣжество, есть противное сему.

||13-12||

अध्यात्मज्ञाननित्यत्वं तत्त्वज्ञानार्थदर्शनम् | एतज्ज्ञानमिति प्रोक्तमज्ञानं यदतोऽन्यथा ||१३-१२||

adhyātmajñānanityatvaṃ tattvajñānārthadarśanam . etajjñānamiti proktamajñānaṃ yadato.anyathā ||13-12||

Теперь скажу тебѣ, что есть Гнейа, или предметъ мудрости, уразумѣніемъ котораго получишь ты безсмертіе. Онъ есть неимѣющій начала и высочайшій, самъ Брамъ, котораго не можно назвать ни Сатъ, ни Асатъ {Ни Сатъ (ens), ни Асатъ (nonens). -- противный смыслъ сихъ двухъ словъ дѣлаетъ сіе мѣсто весьма неяснымъ; и самые толкователи несогласны въ подлинномъ ихъ значеніи. Самое основательнѣйшее толкованіе оныхъ есть то, что божество въ дѣлахъ своихъ есть вещество, или существо матеріяльное, а въ сущности своей нематеріяльное; но какъ оно есть только одно, то не можетъ положительно названо быть ни тѣмъ, ни другимъ.}.

||13-13||

ज्ञेयं यत्तत्प्रवक्ष्यामि यज्ज्ञात्वामृतमश्नुते | अनादिमत्परं ब्रह्म न सत्तन्नासदुच्यते ||१३-१३||

jñeyaṃ yattatpravakṣyāmi yajjñātvāmṛtamaśnute . anādi matparaṃ brahma na sattannāsaducyate ||13-13||

Онъ весь руки и ноги; онъ весь лица, главы и очи, и весь ухо; онъ сидитъ въ срединѣ міра, занимая все пространство (пространное цѣлое).

||13-14||

सर्वतः पाणिपादं तत्सर्वतोऽक्षिशिरोमुखम् | सर्वतः श्रुतिमल्लोके सर्वमावृत्य तिष्ठति ||१३-१४||

sarvataḥ pāṇipādaṃ tatsarvato.akṣiśiromukham . sarvataḥ śrutimalloke sarvamāvṛtya tiṣṭhati ||13-14||

Не имѣя самъ никакого органа, онъ есть отбрасываемый свѣтъ всякой способности органовъ. Онъ содержитъ жить всѣ существа безъ привязанности къ нимъ, и безъ качества участвуетъ онъ во всякомъ качествѣ.

||13-15||

सर्वेन्द्रियगुणाभासं सर्वेन्द्रियविवर्जितम् | असक्तं सर्वभृच्चैव निर्गुणं गुणभोक्तृ च ||१३-१५||

sarvendriyaguṇābhāsaṃ sarvendriyavivarjitam . asaktaṃ sarvabhṛccaiva nirguṇaṃ guṇabhoktṛ ca ||13-15||

Онъ есть внутренность и внѣшность, и онъ есть движимое и недвижимое всея натуры. По тонкости частей своихъ онъ непостижимъ. Онъ находится въ отдаленіи, и присутствуетъ.

||13-16||

बहिरन्तश्च भूतानामचरं चरमेव च | सूक्ष्मत्वात्तदविज्ञेयं दूरस्थं चान्तिके च तत् ||१३-१६||

bahirantaśca bhūtānāmacaraṃ carameva ca . sūkṣmatvāttadavijñeyaṃ dūrasthaṃ cāntike ca tat ||13-16||

Онъ нераздѣленъ, и находится раздѣленъ во всѣхъ существахъ. Онъ есть правитель всѣхъ существъ. Онъ есть то, что и разрушаетъ, и производитъ.

||13-17||

अविभक्तं च भूतेषु विभक्तमिव च स्थितम् | भूतभर्तृ च तज्ज्ञेयं ग्रसिष्णु प्रभविष्णु च ||१३-१७||

avibhaktaṃ ca bhūteṣu vibhaktamiva ca sthitam . bhūtabhartṛ ca tajjñeyaṃ grasiṣṇu prabhaviṣṇu ca ||13-17||

Онъ есть свѣтъ свѣтовъ, и онъ есть возвѣщенный свободнымъ отъ тмы. Онъ есть мудрость, предметъ мудрости и пріобрѣтаемое мудростію; и онъ владычествуетъ въ груди каждаго.

||13-18||

ज्योतिषामपि तज्ज्योतिस्तमसः परमुच्यते | ज्ञानं ज्ञेयं ज्ञानगम्यं हृदि सर्वस्य विष्ठितम् ||१३-१८||

jyotiṣāmapi tajjyotistamasaḥ paramucyate . jñānaṃ jñeyaṃ jñānagamyaṃ hṛdi sarvasya viṣṭhitam ||13-18||

И такъ я описалъ купно, что есть Кшетра, или тѣло, что Гнанъ, или мудрость, и что есть Гнена, или предметъ мудрости. Служитель мой, понимающій меня такъ, получаетъ мою натуру.

||13-19||

इति क्षेत्रं तथा ज्ञानं ज्ञेयं चोक्तं समासतः | मद्भक्त एतद्विज्ञाय मद्भावायोपपद्यते ||१३-१९||

iti kṣetraṃ tathā jñānaṃ jñeyaṃ coktaṃ samāsataḥ . madbhakta etadvijñāya madbhāvāyopapadyate ||13-19||

Познай, что Пракрити и Пурушъ обое суть безначальны. Также знай, что разныя части, изъ которыхъ состоитъ вещество, и его качества сосущны (coexistent) Пракрити.

||13-20||

प्रकृतिं पुरुषं चैव विद्ध्यनादी उभावपि | विकारांश्च गुणांश्चैव विद्धि प्रकृतिसम्भवान् ||१३-२०||

prakṛtiṃ puruṣaṃ caiva viddhyanādi ubhāvapi . vikārāṃśca guṇāṃścaiva viddhi prakṛtisambhavān ||13-20||

Пурушьесъ-Гету, или начало, дѣйствующее въ чувствованіи страданія или удовольствія. Пурушъ вмѣщается въ Пракрити и участвуетъ въ качествахъ происходящихъ отъ Пракрити.

||13-21||

कार्यकारणकर्तृत्वे हेतुः प्रकृतिरुच्यते | पुरुषः सुखदुःखानां भोक्तृत्वे हेतुरुच्यते ||१३-२१||

kāryakāraṇakartṛtve hetuḥ prakṛtirucyate . puruṣaḥ sukhaduḥkhānāṃ bhoktṛtve heturucyate ||13-21||

Послѣдствія, происходящія отъ сихъ качествъ, суть причина дѣйствующая въ рожденіи Пуруша {Суть причина, дѣйствующая въ рожденіи Пуруша, и пр. -- То есть: вліяніе трехъ Гуновъ, или качествъ, на умъ человѣческой опредѣляетъ не только будущее рожденіе души, но и то, въ какой классъ существъ должна она перейти, ибо она осуждена къ прехожденію дотолѣ, пока напослѣдокъ достигнетъ такой степени мудрости, которая сильнѣе вліянія оныхъ качествъ.} и опредѣляющая, въ добромъ ли или зломъ тѣлѣ ему быть надлежитъ.

||13-22||

पुरुषः प्रकृतिस्थो हि भुङ्क्ते प्रकृतिजान्गुणान् | कारणं गुणसङ्गोऽस्य सदसद्योनिजन्मसु ||१३-२२||

puruṣaḥ prakṛtistho hi bhuṅkte prakṛtijānguṇān . kāraṇaṃ guṇasaṅgo.asya sadasadyonijanmasu ||13-22||

Пурушъ есть высочайшее существо, называемое Магесваръ, великій Богъ, высочайшій духъ, который въ семъ тѣлъ есть надзиратель, правитель, покровитель, участникъ.

||13-23||

उपद्रष्टानुमन्ता च भर्ता भोक्ता महेश्वरः | परमात्मेति चाप्युक्तो देहेऽस्मिन्पुरुषः परः ||१३-२३||

upadraṣṭānumantā ca bhartā bhoktā maheśvaraḥ . paramātmeti cāpyukto dehe.asminpuruṣaḥ paraḥ ||13-23||

Понимающій, что Пурушъ и Пракрити, купно съ Гунами или качествами, суть таковы, какъ я ихъ описалъ, не подверженъ вторично смертному рожденію, какой 6ы образъ жизни онъ ни велъ.

||13-24||

य एवं वेत्ति पुरुषं प्रकृतिं च गुणैः सह | सर्वथा वर्तमानोऽपि न स भूयोऽभिजायते ||१३-२४||

ya evaṃ vetti puruṣaṃ prakṛtiṃ ca guṇaiḥ saha . sarvathā vartamāno.api na sa bhūyo.abhijāyate ||13-24||

Нѣкоторые люди размышляя усматриваютъ умомъ духъ въ самихъ себѣ; другіе сообразуясь ученію Санкгіи (умозрительнымъ ученіямъ) и ученію называемому Карма-Йогъ (практическимъ ученіямъ), иные жъ достигаютъ того, не сами познавши, но слышавши отъ другихъ.

||13-25||

ध्यानेनात्मनि पश्यन्ति केचिदात्मानमात्मना | अन्ये साङ्ख्येन योगेन कर्मयोगेन चापरे ||१३-२५||

dhyānenātmani paśyanti kecidātmānamātmanā . anye sāṅkhyena yogena karmayogena cāpare ||13-25||

Но и самые тѣ, которые поступаютъ только по сказанію другихъ, переходятъ чрезъ пучину смерти.

||13-26||

अन्ये त्वेवमजानन्तः श्रुत्वान्येभ्य उपासते | तेऽपि चातितरन्त्येव मृत्युं श्रुतिपरायणाः ||१३-२६||

anye tvevamajānantaḥ śrutvānyebhya upāsate . te.api cātitarantyeva mṛtyuṃ śrutiparāyaṇāḥ ||13-26||

Знай, о начальникъ рода Баратова! что всякое существо, производимое въ натуръ, какъ одушевленное, такъ и неодушевленное, производится соединеніемъ Кшетры и Кшетра-Гна, вещества и духа.

||13-27||

यावत्सञ्जायते किञ्चित्सत्त्वं स्थावरजङ्गमम् | क्षेत्रक्षेत्रज्ञसंयोगात्तद्विद्धि भरतर्षभ ||१३-२७||

yāvatsañjāyate kiñcitsattvaṃ sthāvarajaṅgamam . kṣetrakṣetrajñasaṃyogāttadviddhi bharatarṣabha ||13-27||

кто видитъ Высочайшее Существо, разнообразное во всѣхъ существахъ, повреждающее, но само невредимое,

||13-28||

समं सर्वेषु भूतेषु तिष्ठन्तं परमेश्वरम् | विनश्यत्स्वविनश्यन्तं यः पश्यति स पश्यति ||१३-२८||

samaṃ sarveṣu bhūteṣu tiṣṭhantaṃ parameśvaram . vinaśyatsvavinaśyantaṃ yaḥ paśyati sa paśyati ||13-28||

и понимая, что Богъ во всѣхъ существахъ одинаковъ, не дѣлаетъ оскорбленія собственной душѣ своей, тотъ идетъ путемъ безсмертія.

||13-29||

समं पश्यन्हि सर्वत्र समवस्थितमीश्वरम् | न हिनस्त्यात्मनात्मानं ततो याति परां गतिम् ||१३-२९||

samaṃ paśyanhi sarvatra samavasthitamīśvaram . na hinastyātmanātmānaṃ tato yāti parāṃ gatim ||13-29||

кто видитъ всѣ свои дѣйствія исполняемыя Пракрити, натурою, въ то же самое время познаетъ, что Атма, или душа, въ нихъ не дѣйствуетъ.

||13-30||

प्रकृत्यैव च कर्माणि क्रियमाणानि सर्वशः | यः पश्यति तथात्मानमकर्तारं स पश्यति ||१३-३०||

prakṛtyaiva ca karmāṇi kriyamāṇāni sarvaśaḥ . yaḥ paśyati tathātmānamakartāraṃ sa paśyati ||13-30||

Когда онъ видитъ всѣ различные виды въ натурѣ заключенные только въ единомъ и изъ онаго уже распространившіеся въ великой ихъ разности, то онъ понимаетъ Брама, высочайшее существо.

||13-31||

यदा भूतपृथग्भावमेकस्थमनुपश्यति | तत एव च विस्तारं ब्रह्म सम्पद्यते तदा ||१३-३१||

yadā bhūtapṛthagbhāvamekasthamanupaśyati . tata eva ca vistāraṃ brahma sampadyate tadā ||13-31||

Сей высочайшій духъ и невредимое существо, и будучи въ тѣлѣ, не дѣйствуетъ и не трогается, ибо естество его не имѣетъ начала и качества.

||13-32||

अनादित्वान्निर्गुणत्वात्परमात्मायमव्ययः | शरीरस्थोऽपि कौन्तेय न करोति न लिप्यते ||१३-३२||

anāditvānnirguṇatvātparamātmāyamavyayaḥ . śarīrastho.api kaunteya na karoti na lipyate ||13-32||

Подобно, какъ вседвижущій Акасъ, или еѳиръ, по тонкости частей своихъ, всюду проходитъ, ничего въ себя не принимая, такъ и вездѣсущій духъ пребываетъ въ тѣлѣ, ничѣмъ не трогаясь.

||13-33||

यथा सर्वगतं सौक्ष्म्यादाकाशं नोपलिप्यते | सर्वत्रावस्थितो देहे तथात्मा नोपलिप्यते ||१३-३३||

yathā sarvagataṃ saukṣmyādākāśaṃ nopalipyate . sarvatrāvasthito dehe tathātmā nopalipyate ||13-33||

Какъ одно солнце весь міръ освѣщаетъ, такъ и духъ освѣщаетъ всякое тѣло.

||13-34||

यथा प्रकाशयत्येकः कृत्स्नं लोकमिमं रविः | क्षेत्रं क्षेत्री तथा कृत्स्नं प्रकाशयति भारत ||१३-३४||

yathā prakāśayatyekaḥ kṛtsnaṃ lokamimaṃ raviḥ . kṣetraṃ kṣetrī tathā kṛtsnaṃ prakāśayati bhārata ||13-34||

Усматривающіе окомъ мудрости такое различіе тѣла и духа, и познающіе, что будетъ наконецъ совершенное избавленіе отъ животной (скотской) натуры, преселяются ко Всевышнему,

||13-35||

क्षेत्रक्षेत्रज्ञयोरेवमन्तरं ज्ञानचक्षुषा | भूतप्रकृतिमोक्षं च ये विदुर्यान्ति ते परम् ||१३-३५||

kṣetrakṣetrajñayorevamantaraṃ jñānacakṣuṣā . bhūtaprakṛtimokṣaṃ ca ye viduryānti te param ||13-35||

Глава 14

БЕСѢДА XIV. О трехъ Гунахъ, или качествахъ.

||14-1||

श्रीभगवानुवाच | परं भूयः प्रवक्ष्यामि ज्ञानानां ज्ञानमुत्तमम् | यज्ज्ञात्वा मुनयः सर्वे परां सिद्धिमितो गताः ||१४-१||

śrībhagavānuvāca . paraṃ bhūyaḥ pravakṣyāmi jñānānāṃ jñānamuttamam . yajjñātvā munayaḥ sarve parāṃ siddhimito gatāḥ ||14-1||

Кришна.
Теперь открою тебѣ весьма высокое знаніе, высшее всѣхъ другихъ, научившись которому всѣ Муны дошли чрезъ оное до высочайшаго совершенства.

||14-2||

इदं ज्ञानमुपाश्रित्य मम साधर्म्यमागताः | सर्गेऽपि नोपजायन्ते प्रलये न व्यथन्ति च ||१४-२||

idaṃ jñānamupāśritya mama sādharmyamāgatāḥ . sarge.api nopajāyante pralaye na vyathanti ca ||14-2||

Они прибѣгаютъ къ сей мудрости, и пріобрѣтши добродѣтель моей подобную, не смущаются въ день смятенія всѣхъ существъ, и при возобновленіи оныхъ паки же не раждаются.

||14-3||

मम योनिर्महद् ब्रह्म तस्मिन्गर्भं दधाम्यहम् | सम्भवः सर्वभूतानां ततो भवति भारत ||१४-३||

mama yonirmahad brahma tasmingarbhaṃ dadhāmyaham . sambhavaḥ sarvabhūtānāṃ tato bhavati bhārata ||14-3||

Великій Брамъ есть моя матка: въ него полагаю плодъ мой, и изъ него производится вся натура.

||14-4||

सर्वयोनिषु कौन्तेय मूर्तयः सम्भवन्ति याः | तासां ब्रह्म महद्योनिरहं बीजप्रदः पिता ||१४-४||

sarvayoniṣu kaunteya mūrtayaḥ sambhavanti yāḥ . tāsāṃ brahma mahadyonirahaṃ bījapradaḥ pitā ||14-4||

Великій Брамъ есть матака всѣхъ разныхъ образовъ (формъ), зачинаемыхъ въ каждой натуральной маткѣ; а я есмь отецъ, посѣвающій сѣмя.

||14-5||

सत्त्वं रजस्तम इति गुणाः प्रकृतिसम्भवाः | निबध्नन्ति महाबाहो देहे देहिनमव्ययम् ||१४-५||

sattvaṃ rajastama iti guṇāḥ prakṛtisambhavāḥ . nibadhnanti mahābāho dehe dehinamavyayam ||14-5||

Находятся три Гуна, или качества, происходящія отъ Пракрити, или натуры: Сатва, истина, Ража, страсть, и Тама тма; и каждое изъ нихъ заключаетъ невредимый духъ въ тѣлѣ.

||14-6||

तत्र सत्त्वं निर्मलत्वात्प्रकाशकमनामयम् | सुखसङ्गेन बध्नाति ज्ञानसङ्गेन चानघ ||१४-६||

tatra sattvaṃ nirmalatvātprakāśakamanāmayam . sukhasaṅgena badhnāti jñānasaṅgena cānagha ||14-6||

Сатва-Гунъ, по причинѣ чистоты своей, свѣтло и свободно отъ недостатковъ; оно вперяетъ въ душу пріятныя и удовольственныя послѣдствія и плодъ мудрости.

||14-7||

रजो रागात्मकं विद्धि तृष्णासङ्गसमुद्भवम् | तन्निबध्नाति कौन्तेय कर्मसङ्गेन देहिनम् ||१४-७||

rajo rāgātmakaṃ viddhi tṛṣṇāsaṅgasamudbhavam . tannibadhnāti kaunteya karmasaṅgena dehinam ||14-7||

Ража-Гунъ имѣетъ свойство страсти, происходящее отъ дѣйствій мірской жадности, и заключаетъ душу во узы послѣдствій, производимыхъ дѣйствіемъ.

||14-8||

तमस्त्वज्ञानजं विद्धि मोहनं सर्वदेहिनाम् | प्रमादालस्यनिद्राभिस्तन्निबध्नाति भारत ||१४-८||

tamastvajñānajaṃ viddhi mohanaṃ sarvadehinām . pramādālasyanidrābhistannibadhnāti bhārata ||14-8||

Тама-Гунъ есть порожденіе невѣжества, приводящее въ смятеніе всѣ способности ума; оно заключаетъ душу во узы сумасшествія, лѣности и празднолюбія.

||14-9||

सत्त्वं सुखे सञ्जयति रजः कर्मणि भारत | ज्ञानमावृत्य तु तमः प्रमादे सञ्जयत्युत ||१४-९||

sattvaṃ sukhe sañjayati rajaḥ karmaṇi bhārata . jñānamāvṛtya tu tamaḥ pramāde sañjayatyuta ||14-9||

Сатва-Гунъ владычествуетъ въ благополучіи, Ража въ дѣйствіи, а Тама, овладѣвши душею, владычествуетъ въ сумасшествіи.

||14-10||

रजस्तमश्चाभिभूय सत्त्वं भवति भारत | रजः सत्त्वं तमश्चैव तमः सत्त्वं रजस्तथा ||१४-१०||

rajastamaścābhibhūya sattvaṃ bhavati bhārata . rajaḥ sattvaṃ tamaścaiva tamaḥ sattvaṃ rajastathā ||14-10||

Когда Тама и Ража бываютъ преодолѣны, тогда является Сатва; когда Ража и Сатва преодолѣны бываютъ, тогда является Тама; а когда преодолѣны бываютъ Тама и Сатва, тогда является Ража.

||14-11||

सर्वद्वारेषु देहेऽस्मिन्प्रकाश उपजायते | ज्ञानं यदा तदा विद्याद्विवृद्धं सत्त्वमित्युत ||१४-११||

sarvadvāreṣu dehe.asminprakāśa upajāyate . jñānaṃ yadā tadā vidyādvivṛddhaṃ sattvamityuta ||14-11||

Когда Гнанъ, или мудрость, видна бываетъ въ семъ тѣлѣ сквозь всѣ его отверстія (врата), тогда надлежитъ знать, что Сатва-Гунъ въ немъ владычествуетъ.

||14-12||

लोभः प्रवृत्तिरारम्भः कर्मणामशमः स्पृहा | रजस्येतानि जायन्ते विवृद्धे भरतर्षभ ||१४-१२||

lobhaḥ pravṛttirārambhaḥ karmaṇāmaśamaḥ spṛhā . rajasyetāni jāyante vivṛddhe bharatarṣabha ||14-12||

Корыстолюбіе, трудолюбіе и предприниманіе дѣлъ, неумѣренность и безпорядочное желаніе производимы бываютъ владычествомъ Ража-Гуна.

||14-13||

अप्रकाशोऽप्रवृत्तिश्च प्रमादो मोह एव च | तमस्येतानि जायन्ते विवृद्धे कुरुनन्दन ||१४-१३||

aprakāśo.apravṛttiśca pramādo moha eva ca . tamasyetāni jāyante vivṛddhe kurunandana ||14-13||

Признаки Тама-Гуна суть мрачность, лѣность, глупость и разсѣянность мыслей.

||14-14||

यदा सत्त्वे प्रवृद्धे तु प्रलयं याति देहभृत् | तदोत्तमविदां लोकानमलान्प्रतिपद्यते ||१४-१४||

yadā sattve pravṛddhe tu pralayaṃ yāti dehabhṛt . tadottamavidāṃ lokānamalānpratipadyate ||14-14||

Естьли тѣло разрушается во время владычества Сатва-Гуна, то душа восходитъ въ страны неоскверненныхъ существъ, познавшихъ Всевыщняго.

||14-15||

रजसि प्रलयं गत्वा कर्मसङ्गिषु जायते | तथा प्रलीनस्तमसि मूढयोनिषु जायते ||१४-१५||

rajasi pralayaṃ gatvā karmasaṅgiṣu jāyate . tathā pralīnastamasi mūḍhayoniṣu jāyate ||14-15||

Естьли тѣло застигается разрушеніемъ во время владычества Ража-Гуна, то душа раждается паки между людьми прилѣпленными ко плодамъ своихъ дѣйствій. равнымъ образомъ естьли тѣло разрушается во время владычества Тама-Гуна, то духъ паки зачинается въ маткахъ неразумныхъ существъ.

||14-16||

कर्मणः सुकृतस्याहुः सात्त्विकं निर्मलं फलम् | रजसस्तु फलं दुःखमज्ञानं तमसः फलम् ||१४-१६||

karmaṇaḥ sukṛtasyāhuḥ sāttvikaṃ nirmalaṃ phalam . rajasastu phalaṃ duḥkhamajñānaṃ tamasaḥ phalam ||14-16||

Плодъ добрыхъ дѣлъ называется чистымъ и святымъ; плодъ Ража-Гуна есть мученіе; а плодъ Тама-Гуна невѣжество.

||14-17||

सत्त्वात्सञ्जायते ज्ञानं रजसो लोभ एव च | प्रमादमोहौ तमसो भवतोऽज्ञानमेव च ||१४-१७||

sattvātsañjāyate jñānaṃ rajaso lobha eva ca . pramādamohau tamaso bhavato.ajñānameva ca ||14-17||

Сатва производитъ мудрость, Ража корыстолюбіе, а Тама сумасшествіе, разсѣянность и невѣжество.

||14-18||

ऊर्ध्वं गच्छन्ति सत्त्वस्था मध्ये तिष्ठन्ति राजसाः | जघन्यगुणवृत्तिस्था अधो गच्छन्ति तामसाः ||१४-१८||

ūrdhvaṃ gacchanti sattvasthā madhye tiṣṭhanti rājasāḥ . jaghanyaguṇavṛttisthā adho gacchanti tāmasāḥ ||14-18||

Преданные Сатва-Гуну восходятъ на высоту; преданные Ражѣ остаются на срединѣ; а подлые послѣдователи Тама-Гуна внизъ упадаютъ.

||14-19||

नान्यं गुणेभ्यः कर्तारं यदा द्रष्टानुपश्यति | गुणेभ्यश्च परं वेत्ति मद्भावं सोऽधिगच्छति ||१४-१९||

nānyaṃ guṇebhyaḥ kartāraṃ yadā draṣṭānupaśyati . guṇebhyaśca paraṃ vetti madbhāvaṃ so.adhigacchati ||14-19||

Когда наблюдающій не познаетъ иныхъ дѣйствователей, кромѣ сихъ качествъ, и открываетъ, что есть существо высшее ихъ, то напослѣдокъ обрѣтаетъ онъ мою натуру;

||14-20||

गुणानेतानतीत्य त्रीन्देही देहसमुद्भवान् | जन्ममृत्युजरादुःखैर्विमुक्तोऽमृतमश्नुते ||१४-२०||

guṇānetānatītya trīndehī dehasamudbhavān . janmamṛtyujarāduḥkhairvimukto.amṛtamaśnute ||14-20||

и когда душа вознесется выше сихъ трехъ качествъ, сосущныхъ тѣлу, то она освобождается отъ рожденія и смерти, отъ старости и страданія, и напивается воды безсмертія.

||14-21||

अर्जुन उवाच | कैर्लिङ्गैस्त्रीन्गुणानेतानतीतो भवति प्रभो | किमाचारः कथं चैतांस्त्रीन्गुणानतिवर्तते ||१४-२१||

arjuna uvāca . kairliṅgaistrīnguṇānetānatīto bhavati prabho . kimācāraḥ kathaṃ caitāṃstrīnguṇānativartate ||14-21||

Аржунъ.
По какимъ признакамъ можно узнать, что человѣкъ вознесся выше сихъ трехъ качествъ? Какъ онъ поступаетъ? Какими способами преодолѣваетъ онъ ихъ?

||14-22||

श्रीभगवानुवाच | प्रकाशं च प्रवृत्तिं च मोहमेव च पाण्डव | न द्वेष्टि सम्प्रवृत्तानि न निवृत्तानि काङ्क्षति ||१४-२२||

śrībhagavānuvāca . prakāśaṃ ca pravṛttiṃ ca mohameva ca pāṇḍava . na dveṣṭi sampravṛttāni na nivṛttāni kāṅkṣati ||14-22||

Кришна.
Тотъ, о сынъ Панду! кто не пренебрегаетъ свѣта мудрости, вниманія къ мірскимъ вещамъ и разсѣянности мыслей, когда онѣ наступаютъ на него, и не желаетъ ихъ, когда онѣ изчезаютъ;

||14-23||

उदासीनवदासीनो गुणैर्यो न विचाल्यते | गुणा वर्तन्त इत्येवं योऽवतिष्ठति नेङ्गते ||१४-२३||

udāsīnavadāsīno guṇairyo na vicālyate . guṇā vartanta ityevaṃ yo.avatiṣṭhati neṅgate ||14-23||

кто подобно неучаствующему въ чемъ либо сидитъ недвижимъ тремя качествами; кто во время присутствія сихъ качествъ пребываетъ въ тишинѣ и не движется;

||14-24||

समदुःखसुखः स्वस्थः समलोष्टाश्मकाञ्चनः | तुल्यप्रियाप्रियो धीरस्तुल्यनिन्दात्मसंस्तुतिः ||१४-२४||

samaduḥkhasukhaḥ svasthaḥ samaloṣṭāśmakāñcanaḥ . tulyapriyāpriyo dhīrastulyanindātmasaṃstutiḥ ||14-24||

кто зависитъ отъ себя и одинаковъ бываетъ въ удовольствіи и страданіи, и для кого желѣзо, камень и золото суть какъ бы одно; кто твердъ равно какъ въ любви, такъ и въ отвращеніи, и одинаковъ, когда его хвалятъ, или хулятъ;

||14-25||

मानापमानयोस्तुल्यस्तुल्यो मित्रारिपक्षयोः | सर्वारम्भपरित्यागी गुणातीतः स उच्यते ||१४-२५||

mānāpamānayostulyastulyo mitrāripakṣayoḥ . sarvārambhaparityāgī guṇātītaḥ sa ucyate ||14-25||

одинаковъ въ чести и поношеніи; одинаковъ въ разсужденіи друзей и враговъ, и кто пренебрегаетъ всѣ предпріятія, -- тотъ превозвысился надъ вліяніемъ качествъ,

||14-26||

मां च योऽव्यभिचारेण भक्तियोगेन सेवते | स गुणान्समतीत्यैतान्ब्रह्मभूयाय कल्पते ||१४-२६||

māṃ ca yo.avyabhicāreṇa bhaktiyogena sevate . sa guṇānsamatītyaitānbrahmabhūyāya kalpate ||14-26||

и тотъ служитель мой, который служитъ мнѣ единому, съ должнымъ вниманіемъ, преодолѣвъ вліяніе качествъ, уготованъ поглощенъ быть въ Брамѣ, Всевышнемъ.

||14-27||

ब्रह्मणो हि प्रतिष्ठाहममृतस्याव्ययस्य च | शाश्वतस्य च धर्मस्य सुखस्यैकान्तिकस्य च ||१४-२७||

brahmaṇo hi pratiṣṭhāhamamṛtasyāvyayasya ca . śāśvatasya ca dharmasya sukhasyaikāntikasya ca ||14-27||

Я есмь эмблема безсмертнаго и невредимаго, вѣчнаго, правосудія и безконечнаго блаженства.

Глава 15

БЕСѢДА XV. О Пурушоттамѣ.

||15-1||

श्रीभगवानुवाच | ऊर्ध्वमूलमधःशाखमश्वत्थं प्राहुरव्ययम् | छन्दांसि यस्य पर्णानि यस्तं वेद स वेदवित् ||१५-१||

śrībhagavānuvāca . ūrdhvamūlamadhaḥśākhamaśvatthaṃ prāhuravyayam . chandāṃsi yasya parṇāni yastaṃ veda sa vedavit ||15-1||

Кришна.
Невредимое существо уподобляется древу Ассвата, котораго корень поднятъ вверьхъ, а вѣтви внизъ обращены, и котораго листвіе суть Веды. Знающій сіе позналъ Веды.

||15-2||

अधश्चोर्ध्वं प्रसृतास्तस्य शाखा गुणप्रवृद्धा विषयप्रवालाः | अधश्च मूलान्यनुसन्ततानि कर्मानुबन्धीनि मनुष्यलोके ||१५-२||

adhaścordhvaṃ prasṛtāstasya śākhā guṇapravṛddhā viṣayapravālāḥ . adhaśca mūlānyanusantatāni karmānubandhīni manuṣyaloke ||15-2||

Вѣтви его произрастающія изъ трехъ Гуносъ, или качествъ, которыхъ меньшіе отростки суть предметы чувственныхъ органовъ, распространяются и вверьхъ и внизъ. Корни простирающихся внизъ, въ области человѣческія, удерживаются дѣйствіемъ.

||15-3||

न रूपमस्येह तथोपलभ्यते नान्तो न चादिर्न च सम्प्रतिष्ठा | अश्वत्थमेनं सुविरूढमूलं असङ्गशस्त्रेण दृढेन छित्त्वा ||१५-३||

na rūpamasyeha tathopalabhyate nānto na cādirna ca sampratiṣṭhā . aśvatthamenaṃ suvirūḍhamūlaṃ asaṅgaśastreṇa dṛḍhena chittvā ||15-3||

Здѣсь не можно найти ни образа (формы) его, ни начала, ни конца, ни подобія. Когда человѣкъ срубитъ сію Ассеату, которой корень толь твердо укрѣпленъ, сильною сѣкирою безкорыстія

||15-4||

ततः पदं तत्परिमार्गितव्यं यस्मिन्गता न निवर्तन्ति भूयः | तमेव चाद्यं पुरुषं प्रपद्ये | यतः प्रवृत्तिः प्रसृता पुराणी ||१५-४||

tataḥ padaṃ tatparimārgitavyaṃ yasmingatā na nivartanti bhūyaḥ . tameva cādyaṃ puruṣaṃ prapadye . yataḥ pravṛttiḥ prasṛtā purāṇī ||15-4||

когда надлежитъ уже искать того мѣста, откуда находящіе оное уже не возвращаются; и я открываю того перваго Пуруша, отъ котораго производится древнее шествіе ряда всѣхъ существъ.

||15-5||

निर्मानमोहा जितसङ्गदोषा अध्यात्मनित्या विनिवृत्तकामाः | द्वन्द्वैर्विमुक्ताः सुखदुःखसंज्ञैर्- गच्छन्त्यमूढाः पदमव्ययं तत् ||१५-५||

nirmānamohā jitasaṅgadoṣā adhyātmanityā vinivṛttakāmāḥ . dvandvairvimuktāḥ sukhaduḥkhasaṃjñaira- gacchantyamūḍhāḥ padamavyayaṃ tat ||15-5||

Свободные отъ гордости и невѣжества, превозмогшіе тѣ погрѣшности, которыя происходятъ отъ послѣдствій дѣйствія, чьи умы постоянно занимаются бдѣніемъ за безпорядочными пожеланіями и воздержаніемъ оныхъ, и освободившіеся отъ противныхъ причинъ, которыхъ послѣдствія приносятъ и удовольствіе и страданіе, не смущаются уже болѣе въ умахъ своихъ и восходятъ въ мѣсто вѣчно пребывающее.

||15-6||

न तद्भासयते सूर्यो न शशाङ्को न पावकः | यद्गत्वा न निवर्तन्ते तद्धाम परमं मम ||१५-६||

na tadbhāsayate sūryo na śaśāṅko na pāvakaḥ . yadgatvā na nivartante taddhāma paramaṃ mama ||15-6||

Ни солнце, ни луна, ни огонь, не освѣщаютъ того мѣста, откуда никто не возвращается, и которое есть высочайшее мое жилище.

||15-7||

ममैवांशो जीवलोके जीवभूतः सनातनः | मनःषष्ठानीन्द्रियाणि प्रकृतिस्थानि कर्षति ||१५-७||

mamaivāṃśo jīvaloke jīvabhūtaḥ sanātanaḥ . manaḥṣaṣṭhānīndriyāṇi prakṛtisthāni karṣati ||15-7||

Часть самого меня есть всеобщій духъ всѣхъ существъ въ семъ животномъ мірѣ. Она совокупляетъ пять органовъ и умъ, который есть шестой (органъ), дабы получить тѣло и дабы паки его оставишь;

||15-8||

शरीरं यदवाप्नोति यच्चाप्युत्क्रामतीश्वरः | गृहीत्वैतानि संयाति वायुर्गन्धानिवाशयात् ||१५-८||

śarīraṃ yadavāpnoti yaccāpyutkrāmatīśvaraḥ . gṛhitvaitāni saṃyāti vāyurgandhānivāśayāt ||15-8||

и Исваръ принявши ихъ подъ свое управленіе, сопровождаетъ ихъ изъ собственнаго своего жилища, какъ дыханіе вѣтра сопровождаетъ запахъ цвѣтка.

||15-9||

श्रोत्रं चक्षुः स्पर्शनं च रसनं घ्राणमेव च | अधिष्ठाय मनश्चायं विषयानुपसेवते ||१५-९||

śrotraṃ cakṣuḥ sparśanaṃ ca rasanaṃ ghrāṇameva ca . adhiṣṭhāya manaścāyaṃ viṣayānupasevate ||15-9||

Онъ управляетъ органами слуха, зрѣнія осязанія, вкуса и обонянія, купно умомъ, и устремляется къ ихъ приметамъ,

||15-10||

उत्क्रामन्तं स्थितं वापि भुञ्जानं वा गुणान्वितम् | विमूढा नानुपश्यन्ति पश्यन्ति ज्ञानचक्षुषः ||१५-१०||

utkrāmantaṃ sthitaṃ vāpi bhuñjānaṃ vā guṇānvitam . vimūḍhā nānupaśyanti paśyanti jñānacakṣuṣaḥ ||15-10||

Глупый не видитъ сего, сопровождаемъ будучи Гунами, или качествами, въ разлученіи съ тѣломъ, въ бытіи, или въ наслажденіи; но имѣющіе око мудрости усматриваютъ сіе.

||15-11||

यतन्तो योगिनश्चैनं पश्यन्त्यात्मन्यवस्थितम् | यतन्तोऽप्यकृतात्मानो नैनं पश्यन्त्यचेतसः ||१५-११||

yatanto yoginaścainaṃ paśyantyātmanyavasthitam . yatanto.apyakṛtātmāno nainaṃ paśyantyacetasaḥ ||15-11||

Употребляющіе прилѣжно умъ свой къ размышленію могутъ ощутить сіе всажденное въ груди ихъ; но имѣющіе умъ необразованный и слабое расужденіе, трудясь, того не находятъ.

||15-12||

यदादित्यगतं तेजो जगद्भासयतेऽखिलम् | यच्चन्द्रमसि यच्चाग्नौ तत्तेजो विद्धि मामकम् ||१५-१२||

yadādityagataṃ tejo jagadbhāsayate.akhilam . yaccandramasi yaccāgnau tattejo viddhi māmakam ||15-12||

Знай, что свѣтъ, произходящій отъ солнца и весь міръ освѣщающій также свѣтъ находящійся въ лунѣ и въ огнѣ, суть мои.

||15-13||

गामाविश्य च भूतानि धारयाम्यहमोजसा | पुष्णामि चौषधीः सर्वाः सोमो भूत्वा रसात्मकः ||१५-१३||

gāmāviśya ca bhūtāni dhārayāmyahamojasā . puṣṇāmi cauṣadhīḥ sarvāḥ somo bhūtvā rasātmakaḥ ||15-13||

Я проницаю все существа въ натурѣ и храню ихъ моими лучами. Я есмь луна, которой свойство есть сообщать вкусъ и пріятность, и питать травы и растенія полевыя.

||15-14||

अहं वैश्वानरो भूत्वा प्राणिनां देहमाश्रितः | प्राणापानसमायुक्तः पचाम्यन्नं चतुर्विधम् ||१५-१४||

ahaṃ vaiśvānaro bhūtvā prāṇināṃ dehamāśritaḥ . prāṇāpānasamāyuktaḥ pacāmyannaṃ caturvidham ||15-14||

Я есмь огонь, находящійся въ тѣлахъ всѣхъ существъ, жизнь имущихъ, гдѣ я купно съ двумя духами, называемыми Пранъ и Опанъ {Пранъ и Опанъ. -- Дыханіе тотъ духъ, который дѣйствуя во внутренности выгоняетъ екскременты.}, распускаю (развариваю) пищу, которую они ѣдятъ и которая есть четырехъ родовъ, что производится четырью способами {Что производится четырью способами; -- разжевываетея зубами, лачется языкомъ, высасывается губами, либо выпивается горломъ.}.

||15-15||

सर्वस्य चाहं हृदि सन्निविष्टो मत्तः स्मृतिर्ज्ञानमपोहनञ्च | वेदैश्च सर्वैरहमेव वेद्यो वेदान्तकृद्वेदविदेव चाहम् ||१५-१५||

sarvasya cāhaṃ hṛdi sanniviṣṭo mattaḥ smṛtirjñānamapohanañca . vedaiśca sarvairahameva vedyo vedāntakṛdvedavideva cāham ||15-15||

Я проникаю въ сердца всѣхъ людей, и отъ меня происходитъ память, знаніе и лишеніе оныхъ. Меня можно познать посредствомъ всѣхъ Ведъ, или книгъ божественнаго знанія; я сочинилъ Ведантъ {Ведантъ. -- Метафизической трактатъ о естествѣ Божіемъ, въ которомъ утверждается, что вещество есть только мечта. Вйасъ почитается сочинителемъ онаго.}, и я знаю Веды.

||15-16||

द्वाविमौ पुरुषौ लोके क्षरश्चाक्षर एव च | क्षरः सर्वाणि भूतानि कूटस्थोऽक्षर उच्यते ||१५-१६||

dvāvimau puruṣau loke kṣaraścākṣara eva ca . kṣaraḥ sarvāṇi bhūtāni kūṭastho.akṣara ucyate ||15-16||

Находятся два рода Пуруша въ Мірѣ: одинъ подверженный вреду, другой невредимый. Вреду подверженный Пурушъ есть тѣло всѣхъ существъ въ натурѣ; а невредимый называется Кутгаста, или стоящій на зубцахъ стѣны {Кутгаста, или стоящій на зубцахъ стѣны. -- Божія сущность, которая, по мнѣнію нѣкоторыхъ Индійскихъ Философовъ, не имѣетъ качества и пребываетъ въ удаленіи и недѣйствіи.}.

||15-17||

उत्तमः पुरुषस्त्वन्यः परमात्मेत्युधाहृतः | यो लोकत्रयमाविश्य बिभर्त्यव्यय ईश्वरः ||१५-१७||

uttamaḥ puruṣastvanyaḥ paramātmetyudhāhṛtaḥ . yo lokatrayamāviśya bibhartyavyaya īśvaraḥ ||15-17||

Находится и иной Пурушъ {Находится и иной Пурушъ, и пр. -- Сей и слѣдующій періоды столь таинственны, что Переводчикъ не надѣется объяснить ихъ удовлетворительно для читателя. Можетъ быть Кришна хотѣлъ только представить вкупѣ разныя наименованія: Кутгаста, Пурушъ, Параматма, Исваръ и Пурушоштама, которыми толь многіе несогласные между собою богословы Божество означаютъ, въ намѣреніи объяснить и соединить разныя ихъ мнѣнія о естествѣ его.}, высочайшій, Параматма, или высочайшая душа; обитающій въ трехъ странахъ міра, самый невредимый Исваръ

||15-18||

यस्मात्क्षरमतीतोऽहमक्षरादपि चोत्तमः | अतोऽस्मि लोके वेदे च प्रथितः पुरुषोत्तमः ||१५-१८||

yasmātkṣaramatīto.ahamakṣarādapi cottamaḥ . ato.asmi loke vedeca prathitaḥ puruṣottamaḥ ||15-18||

Я какъ превыше поврежденія, такъ же выше и невредимости; и по тому бъ семъ мірѣ и въ Ведахъ названъ я Пурушоштама.

||15-19||

यो मामेवमसम्मूढो जानाति पुरुषोत्तमम् | स सर्वविद्भजति मां सर्वभावेन भारत ||१५-१९||

yo māmevamasammūḍho jānāti puruṣottamam . sa sarvavidbhajati māṃ sarvabhāvena bhārata ||15-19||

Человѣкъ имѣющій здравое разсужденіе и понимающій, что я есмь Пурушоштама, знаетъ всѣ существа и служитъ мнѣ во всякомъ началѣ.

||15-20||

इति गुह्यतमं शास्त्रमिदमुक्तं मयानघ | एतद्बुद्ध्वा बुद्धिमान्स्यात्कृतकृत्यश्च भारत ||१५-२०||

iti guhyatamaṃ śāstramidamuktaṃ mayānagha . etadbuddhvā buddhimānsyātkṛtakṛtyaśca bhārata ||15-20||

И такъ, о Аржунъ! я сообщилъ тебѣ сію весьма таинственную Састру {Састра, -- книга, почитаемая божественною.} и разумѣющій ея будетъ мудрымъ человѣкомъ и исполнителемъ всего того, что дѣлать должно.

Глава 16

БЕСѢДА XVI. О доброй и злой судьбѣ.

||16-1||

श्रीभगवानुवाच | अभयं सत्त्वसंशुद्धिर्ज्ञानयोगव्यवस्थितिः | दानं दमश्च यज्ञश्च स्वाध्यायस्तप आर्जवम् ||१६-१||

śrībhagavānuvāca . abhayaṃ sattvasaṃśuddhirjñānayogavyavasthitiḥ . dānaṃ damaśca yajñaśca svādhyāyastapa ārjavam ||16-1||

Кришна.
Человѣкъ рожденный съ божественною судьбою снабдѣнъ бываетъ слѣдующими качествами: безстрашіемъ, чистотою сердца, постояннымъ вниманіемъ къ изощренію разума, милосердіемъ, воздержаніемъ себя, религіею, прилѣжаніемъ къ ученію, раскаяніемъ, прямодушіемъ,

||16-2||

अहिंसा सत्यमक्रोधस्त्यागः शान्तिरपैशुनम् | दया भूतेष्वलोलुप्त्वं मार्दवं ह्रीरचापलम् ||१६-२||

ahiṃsā satyamakrodhastyāgaḥ śāntirapaiśunam . dayā bhūteṣvaloluptvaṃ mārdavaṃ hrīracāpalam ||16-2||

свободою отъ дѣланія обидъ, правдолюбіемъ, свободою отъ гнѣва, уступчивостію, умѣренностію, свободою отъ клеветы, всеобщимъ состраданіемъ, несклонностію ко кровопролитію, кротостію, скромностію, благоразуміемъ,

||16-3||

तेजः क्षमा धृतिः शौचमद्रोहो नातिमानिता | भवन्ति सम्पदं दैवीमभिजातस्य भारत ||१६-३||

tejaḥ kṣamā dhṛtiḥ śaucamadroho nātimānitā . bhavanti sampadaṃ daivīmabhijātasya bhārata ||16-3||

достоинствомъ, терпѣливостію, мужествомъ, цѣломудріемъ, несклонностію ко мщенію и свободою отъ тщеславія.

||16-4||

दम्भो दर्पोऽभिमानश्च क्रोधः पारुष्यमेव च | अज्ञानं चाभिजातस्य पार्थ सम्पदमासुरीम् ||१६-४||

dambho darpo.abhimānaśca krodhaḥ pāruṣyameva ca . ajñānaṃ cābhijātasya pārtha sampadamāsurīm ||16-4||

Напротивъ того вступающіе въ жизнь подъ вліяніемъ злой судьбы отличаются лицемѣріемъ, гордостію, высокомѣріемъ, гнѣвомъ, суровостію въ разговорѣ и невѣжествомъ.

||16-5||

दैवी सम्पद्विमोक्षाय निबन्धायासुरी मता | मा शुचः सम्पदं दैवीमभिजातोऽसि पाण्डव ||१६-५||

daivī sampadvimokṣāya nibandhāyāsurī matā . mā śucaḥ sampadaṃ daivīmabhijāto.asi pāṇḍava ||16-5||

Божественная судьба опредѣляетъ душу къ Мокшу, или вѣчному поглощенію въ божественной натурѣ, а злая судьба къ смертному рожденію. Не страшись, о Аржунъ! ибо ты рожденъ подъ божественною судьбою.

||16-6||

द्वौ भूतसर्गौ लोकेऽस्मिन्दैव आसुर एव च | दैवो विस्तरशः प्रोक्त आसुरं पार्थ मे शृणु ||१६-६||

dvau bhūtasargau loke.asmindaiva āsura eva ca . daivo vistaraśaḥ prokta āsuraṃ pārtha me śṛṇu ||16-6||

И такъ находятся два рода судьбы, владычествующіе съ мірѣ. Свойство доброй судьбы уже достаточно объяснено. Внемли, каково свойство злой судьбы,

||16-7||

प्रवृत्तिं च निवृत्तिं च जना न विदुरासुराः | न शौचं नापि चाचारो न सत्यं तेषु विद्यते ||१६-७||

pravṛttiṃ ca nivṛttiṃ ca janā na vidurāsurāḥ . na śaucaṃ nāpi cācāro na satyaṃ teṣu vidyate ||16-7||

Рожденные подъ вліяніемъ злой судьбы не вѣдаютъ, что есть успѣвать въ добродѣтели и уклоняться отъ порока; и не можно найти въ нихъ чистоты, правдолюбія и нравственной практики.

||16-8||

असत्यमप्रतिष्ठं ते जगदाहुरनीश्वरम् | अपरस्परसम्भूतं किमन्यत्कामहैतुकम् ||१६-८||

asatyamapratiṣṭhaṃ te jagadāhuranīśvaram . aparasparasambhūtaṃ kimanyatkāmahaitukam ||16-8||

Они говорятъ, что міръ не имѣетъ ни начала, ни конца, ни Исвара; что всѣ существа зачинаются отъ соитія двухъ половъ, и что любовь есть единственная причина,

||16-9||

एतां दृष्टिमवष्टभ्य नष्टात्मानोऽल्पबुद्धयः | प्रभवन्त्युग्रकर्माणः क्षयाय जगतोऽहिताः ||१६-९||

etāṃ dṛṣṭimavaṣṭabhya naṣṭātmāno.alpabuddhayaḥ . prabhavantyugrakarmāṇaḥ kṣayāya jagato.ahitāḥ ||16-9||

Сіи погибшія души и люди слабаго разума, утвердившись въ сей мечтѣ, раждаются къ ужаснымъ и безчеловѣчнымъ дѣламъ для разрушенія міра,

||16-10||

काममाश्रित्य दुष्पूरं दम्भमानमदान्विताः | मोहाद्गृहीत्वासद्ग्राहान्प्रवर्तन्तेऽशुचिव्रताः ||१६-१०||

kāmamāśritya duṣpūraṃ dambhamānamadānvitāḥ . mohādgṛhītvāsadgrāhānpravartante.aśucivratāḥ ||16-10||

Они предаются плотскимъ вожделѣніямъ, которымъ трудно удовлетворить; они суть лицемѣры и преодолимы сумасшествіемъ и бѣшенствомъ. По глупости своей пріемлютъ они ложныя ученія и безпрерывно ведутъ жизнь нечистую.

||16-11||

चिन्तामपरिमेयां च प्रलयान्तामुपाश्रिताः | कामोपभोगपरमा एतावदिति निश्चिताः ||१६-११||

cintāmaparimeyāṃ ca pralayāntāmupāśritāḥ . kāmopabhogaparamā etāvaditi niścitāḥ ||16-11||

Они остаются при непонятныхъ своихъ мнѣніяхъ даже до дня разрушенія, и утверждаютъ въ умѣ своемъ, что удовлетвореніе чувственнымъ вожделѣніямъ есть высочайшее благо.

||16-12||

आशापाशशतैर्बद्धाः कामक्रोधपरायणाः | ईहन्ते कामभोगार्थमन्यायेनार्थसञ्चयान् ||१६-१२||

āśāpāśaśatairbaddhāḥ kāmakrodhaparāyaṇāḥ . īhante kāmabhogārthamanyāyenārthasañcayān ||16-12||

Крѣпко связаны будучи сто узами надежды и совсѣмъ предавшись похоти и гнѣву, стараются несправедливостію копить богатство, для удовлетворенія безпорядочнымъ вожделѣніямъ своимъ.

||16-13||

इदमद्य मया लब्धमिमं प्राप्स्ये मनोरथम् | इदमस्तीदमपि मे भविष्यति पुनर्धनम् ||१६-१३||

idamadya mayā labdhamimaṃ prāpsye manoratham . idamastīdamapi me bhaviṣyati punardhanam ||16-13||

Сіе пріобрѣтено сегодня мною. Сей предметъ моего сердца надлежитъ мнѣ получить. Сіе сокровище я уже имѣю; и то также надобно мнѣ имѣть.

||16-14||

असौ मया हतः शत्रुर्हनिष्ये चापरानपि | ईश्वरोऽहमहं भोगी सिद्धोऽहं बलवान्सुखी ||१६-१४||

asau mayā hataḥ śatrurhaniṣye cāparānapi . īśvaro.ahamahaṃ bhogī siddho.ahaṃ balavānsukhī ||16-14||

Немедлѣнно преодолѣю. Я Исваръ и наслаждаюсь; я совершенъ, я силенъ, я щастливъ

||16-15||

आढ्योऽभिजनवानस्मि कोऽन्योऽस्ति सदृशो मया | यक्ष्ये दास्यामि मोदिष्य इत्यज्ञानविमोहिताः ||१६-१५||

āḍhyo.abhijanavānasmi ko.anyo.asti sadṛśo mayā . yakṣye dāsyāmi modiṣya ityajñānavimohitāḥ ||16-15||

я богатъ и имѣю превосходство предъ другими; гдѣ найдется другой подобный мнѣ? Я буду раздавать дары на пиршествахъ, я буду веселиться."

||16-16||

अनेकचित्तविभ्रान्ता मोहजालसमावृताः | प्रसक्ताः कामभोगेषु पतन्ति नरकेऽशुचौ ||१६-१६||

anekacittavibhrāntā mohajālasamāvṛtāḥ . prasaktāḥ kāmabhogeṣu patanti narake.aśucau ||16-16||

Такъ говорятъ сіи невѣжды, которыхъ умъ заблуждается. Приводимы будучи въ смятеніе разными помышленіями и предпріятіями, запутываются они въ сѣти глупости, и крѣпко прилѣплены будучи къ удовлетворенію своимъ похотямъ, наконецъ упадаютъ въ Нарахъ, или нечистоту.

||16-17||

आत्मसम्भाविताः स्तब्धा धनमानमदान्विताः | यजन्ते नामयज्ञैस्ते दम्भेनाविधिपूर्वकम् ||१६-१७||

ātmasambhāvitāḥ stabdhā dhanamānamadānvitāḥ . yajante nāmayajñaiste dambhenāvidhipūrvakam ||16-17||

Будучи высокомѣрны, упрямы и всегда гоняясь за богатствомъ и гордостію, они служатъ Богу (только) имянемъ богопочитанія и лицемѣріемъ, а не сообразуясь божественному предписанію;

||16-18||

अहंकारं बलं दर्पं कामं क्रोधं च संश्रिताः | मामात्मपरदेहेषु प्रद्विषन्तोऽभ्यसूयकाः ||१६-१८||

ahaṃkāraṃ balaṃ darpaṃ kāmaṃ krodhaṃ ca saṃśritāḥ . māmātmaparadeheṣu pradviṣanto.abhyasūyakāḥ ||16-18||

и совсѣмъ предавшись гордости, силъ (своей), хвастовству, похоти и гнѣву, преодолѣваются они хулою и клеветою и ненавидятъ меня въ самихъ себѣ и въ другихъ.

||16-19||

तानहं द्विषतः क्रुरान्संसारेषु नराधमान् | क्षिपाम्यजस्रमशुभानासुरीष्वेव योनिषु ||१६-१९||

tānahaṃ dviṣataḥ krurānsaṃsāreṣu narādhamān . kṣipāmyajasramaśubhānāsurīṣveva yoniṣu ||16-19||

Того ради я свергаю сихъ бѣснующихся отверженныхъ злодѣевъ, сіи злыя существа, толико презирающія меня, на землю, въ матки (утробы) злыхъ духовъ и нечистыхъ звѣрей.

||16-20||

आसुरीं योनिमापन्ना मूढा जन्मनि जन्मनि | मामप्राप्यैव कौन्तेय ततो यान्त्यधमां गतिम् ||१६-२०||

āsurīṃ yonimāpannā mūḍhā janmani janmani . māmaprāpyaiva kaunteya tato yāntyadhamāṃ gatim ||16-20||

Осуждены будучи переходить чрезъ матки Асуровъ отъ рожденія къ рожденію, и наконецъ не нашедши меня, низходятъ они въ преисподнія страны.

||16-21||

त्रिविधं नरकस्येदं द्वारं नाशनमात्मनः | कामः क्रोधस्तथा लोभस्तस्मादेतत्त्रयं त्यजेत् ||१६-२१||

trividhaṃ narakasyedaṃ dvāraṃ nāśanamātmanaḥ . kāmaḥ krodhastathā lobhastasmādetattrayaṃ tyajet ||16-21||

Находятся три пути къ Нараху (или преисподнимъ странамъ): похоть, гнѣвъ, и сребролюбіе, губители души;

||16-22||

एतैर्विमुक्तः कौन्तेय तमोद्वारैस्त्रिभिर्नरः | आचरत्यात्मनः श्रेयस्ततो याति परां गतिम् ||१६-२२||

etairvimuktaḥ kaunteya tamodvāraistribhirnaraḥ . ācaratyātmanaḥ śreyastato yāti parāṃ gatim ||16-22||

и для того человѣкъ долженъ избѣгать ихъ; ибо освободившись отъ сихъ вратъ грѣха, происходящаго отъ вліянія Тама-Гуна, приближается онъ къ своему блаженству и наконецъ идетъ путемъ Всевышняго.

||16-23||

यः शास्त्रविधिमुत्सृज्य वर्तते कामकारतः | न स सिद्धिमवाप्नोति न सुखं न परां गतिम् ||१६-२३||

yaḥ śāstravidhimutsṛjya vartate kāmakārataḥ . na sa siddhimavāpnoti na sukhaṃ na parāṃ gatim ||16-23||

Кто отвергнетъ предписанія Састры, послѣдуя предписаніямъ похотей своихъ, тотъ не достигнемъ ни совершенства, ни блаженства, ни странъ Всевышняго.

||16-24||

तस्माच्छास्त्रं प्रमाणं ते कार्याकार्यव्यवस्थितौ | ज्ञात्वा शास्त्रविधानोक्तं कर्म कर्तुमिहार्हसि ||१६-२४||

tasmācchāstraṃ pramāṇaṃ te kāryākāryavyavasthitau . jñātvā śāstravidhānoktaṃ karma kartumihārhasi ||16-24||

И такъ, о Аржунъ! познавъ правила Састры, предписывающія, что должно и чего не должно дѣлать, надлежитъ тебѣ исполнять дѣла, назкаченныя Повелѣніями Састры.

Глава 17

БЕСѢДА XVII. О вѣрѣ, раздѣляемой на три рода.

||17-1||

अर्जुन उवाच | ये शास्त्रविधिमुत्सृज्य यजन्ते श्रद्धयान्विताः | तेषां निष्ठा तु का कृष्ण सत्त्वमाहो रजस्तमः ||१७-१||

arjuna uvāca . ye śāstravidhimutsṛjya yajante śraddhayānvitāḥ . teṣāṃ niṣṭhā tu kā kṛṣṇa sattvamāho rajastamaḥ ||17-1||

Аржунъ
Чѣмъ управляемы бываютъ тѣ люди, которые хотя и пренебрегаютъ предписанія Састры, но чтутъ Бога съ вѣрою? Сатвою ли, или Ражею, или Тама-Гуном?

||17-2||

श्रीभगवानुवाच | त्रिविधा भवति श्रद्धा देहिनां सा स्वभावजा | सात्त्विकी राजसी चैव तामसी चेति तां शृणु ||१७-२||

śrībhagavānuvāca . trividhā bhavati śraddhā dehināṃ sā svabhāvajā . sāttvikī rājasī caiva tāmasī ceti tāṃ śṛṇu ||17-2||

Кришна.
Вѣра смертныхъ бываетъ трехъ родовъ и происходитъ отъ сложенія. Они называются по тремъ Гунамъ: Сатваке, Ражасе и Тамасе.

||17-3||

सत्त्वानुरूपा सर्वस्य श्रद्धा भवति भारत | श्रद्धामयोऽयं पुरुषो यो यच्छ्रद्धः स एव सः ||१७-३||

sattvānurūpā sarvasya śraddhā bhavati bhārata . śraddhāmayo.ayaṃ puruṣo yo yacchraddhaḥ sa eva saḥ ||17-3||

Внемли, что они суть. Вѣра всякаго человѣка есть изображеніе производимой Сатва-Гуномъ. Смертный Пурушъ, образуемъ будучи вѣрою, какое имѣетъ свойство, такой и родъ вѣры получаетъ.

||17-4||

यजन्ते सात्त्विका देवान्यक्षरक्षांसि राजसाः | प्रेतान्भूतगणांश्चान्ये यजन्ते तामसा जनाः ||१७-४||

yajante sāttvikā devānyakṣarakṣāṃsi rājasāḥ . pretānbhūtagaṇāṃścānye yajante tāmasā janāḥ ||17-4||

Имѣющіе расположеніе присходящее отъ Сатва-Гуна чтутъ Девовъ, управляемые Ража-Гуномъ чтутъ Йакшъ и Ракшъ, а обладаемые Тама-Гуномъ чтутъ отчужденныхъ духовъ и поколѣніе Ботовъ.

||17-5||

अशास्त्रविहितं घोरं तप्यन्ते ये तपो जनाः | दम्भाहंकारसंयुक्ताः कामरागबलान्विताः ||१७-५||

aśāstravihitaṃ ghoraṃ tapyante ye tapo janāḥ . dambhāhaṃkārasaṃyuktāḥ kāmarāgabalānvitāḥ ||17-5||

Люди, упражняющіеся въ жестокихъ умерщвленіяхъ плоти, не предписанныхъ Састрою, обладаемы лицемѣріемъ и гордостію, и преодолѣны похотію, страстію и тиранскою суровостію.

||17-6||

कर्षयन्तः शरीरस्थं भूतग्राममचेतसः | मां चैवान्तःशरीरस्थं तान्विद्ध्यासुरनिश्चयान् ||१७-६||

karṣayantaḥ śarīrasthaṃ bhūtagrāmamacetasaḥ . māṃ caivāntaḥśarīrasthaṃ tānviddhyāsuraniścayān ||17-6||

Сіи безумцы мучатъ духъ находящійся въ тѣлѣ, и меня сущаго въ нихъ. Познай, въ чемъ состоитъ рѣшимость рожденныхъ подъ вліяніемъ злаго духа.

||17-7||

आहारस्त्वपि सर्वस्य त्रिविधो भवति प्रियः | यज्ञस्तपस्तथा दानं तेषां भेदमिमं शृणु ||१७-७||

āhārastvapi sarvasya trividho bhavati priyaḥ . yajñastapastathā dānaṃ teṣāṃ bhedamimaṃ śṛṇu ||17-7||

Находятся три рода пищи, любимые всѣми людьми. Богослуженіе, ревность {Ревность въ простонародномъ смыслѣ сего слова значитъ добровольное подверженіе себя мученію, что нынѣшніе ревнители въ Индіи исполняютъ столь же различными, сколь страшными и удивительными образами. Кришна, показывая, что есть истинная ревность, осуждаетъ такія нелѣпыя умерщвленія плоти, не говоря о томъ прямо.} и милосердіе также раздѣляются каждое на три рода. Внемли, какъ они раздѣляются.

||17-8||

आयुःसत्त्वबलारोग्यसुखप्रीतिविवर्धनाः | रस्याः स्निग्धाः स्थिरा हृद्या आहाराः सात्त्विकप्रियाः ||१७-८||

āyuḥsattvabalārogyasukhaprītivivardhanāḥ . rasyāḥ snigdhāḥ sthirā hṛdyā āhārāḥ sāttvikapriyāḥ ||17-8||

Люди преданные Сатва-Гуну любятъ такую пищу, которая умножаетъ продолженіе дней ихъ, силу и крѣпость, и сохраняетъ ихъ свободными отъ болѣзни, щастливыми и довольными. Она пріятна для вкуса, питательна, сытна и сродна тѣлу. Она не слишкомъ горька, не слиткомъ кисла, не слишкомъ солона, не слишкомъ горяча, не пряна, не вяжетъ и не производитъ воспаленій.

||17-9||

कट्वम्ललवणात्युष्णतीक्ष्णरूक्षविदाहिनः | आहारा राजसस्येष्टा दुःखशोकामयप्रदाः ||१७-९||

kaṭvamlalavaṇātyuṣṇatīkṣṇarūkṣavidāhinaḥ . āhārā rājasasyeṣṭā duḥkhaśokāmayapradāḥ ||17-9||

Пища любимая преданными Ража-Гуну не приноситъ ничего, кромѣ страданія и бѣдности;

||17-10||

यातयामं गतरसं पूति पर्युषितं च यत् | उच्छिष्टमपि चामेध्यं भोजनं तामसप्रियम् ||१७-१०||

yātayāmaṃ gatarasaṃ pūti paryuṣitaṃ ca yat . ucchiṣṭamapi cāmedhyaṃ bhojanaṃ tāmasapriyam ||17-10||

а тѣмъ, въ которыхъ Тама-Гунъ владычествуетъ, пріятно то, что еще за день было приготовлено, не прилично ко времяни года, потеряло вкусъ свой и загнило; имъ пріятны остатки послѣ другихъ и всѣ нечистыя вещи.

||17-11||

अफलाङ्क्षिभिर्यज्ञो विधिदृष्टो य इज्यते | यष्टव्यमेवेति मनः समाधाय स सात्त्विकः ||१७-११||

aphalāṅkṣibhiryajño vidhidṛṣṭo ya ijyate . yaṣṭavyameveti manaḥ samādhāya sa sāttvikaḥ ||17-11||

Богослуженіе, управляемое божественными предписаніями, исполняемое безъ желанія награды, какъ необходимое, и съ умомъ внимательнымъ, происходитъ отъ Сатва-Гуна.

||17-12||

अभिसन्धाय तु फलं दम्भार्थमपि चैव यत् | इज्यते भरतश्रेष्ठ तं यज्ञं विद्धि राजसम् ||१७-१२||

abhisandhāya tu phalaṃ dambhārthamapi caiva yat . ijyate bharataśreṣṭha taṃ yajñaṃ viddhi rājasam ||17-12||

Богослуженіе, отправляемое безъ наблюденія предписаній законовъ, безъ раздаванія хлѣба, безъ употребительныхъ призываній, безъ подаяній Браманамъ при окончаніи, и безъ вѣры, происходитъ отъ Ража-Гуна.

||17-13||

विधिहीनमसृष्टान्नं मन्त्रहीनमदक्षिणम् | श्रद्धाविरहितं यज्ञं तामसं परिचक्षते ||१७-१३||

vidhihīnamasṛṣṭānnaṃ mantrahīnamadakṣiṇam . śraddhāvirahitaṃ yajñaṃ tāmasaṃ paricakṣate ||17-13||

Богослуженіе, отправляемое съ намѣреніемъ получить отъ онаго плодъ и съ лицемѣріемъ, происходитъ отъ Тама-Гуна.

||17-14||

देवद्विजगुरुप्राज्ञपूजनं शौचमार्जवम् | ब्रह्मचर्यमहिंसा च शारीरं तप उच्यते ||१७-१४||

devadvijaguruprājñapūjanaṃ śaucamārjavam . brahmacaryamahiṃsā ca śārīraṃ tapa ucyate ||17-14||

Почтеніе къ Девамъ, Браманамъ, учителямъ и мужамъ ученымъ, цѣломудріе, прямодушіе, поклоненіе Божеству и свобода отъ несправедливости, называется тѣлесною ревностію,

||17-15||

अनुद्वेगकरं वाक्यं सत्यं प्रियहितं च यत् | स्वाध्यायाभ्यसनं चैव वाङ्मयं तप उच्यते ||१७-१५||

anudvegakaraṃ vākyaṃ satyaṃ priyahitaṃ ca yat . svādhyāyābhyasanaṃ caiva vāṅmayaṃ tapa ucyate ||17-15||

Кротость, правдивость, ласковость и благосклонность въ разговорахъ, и вниманіе къ частнымъ упражненіямъ, называется словесною ревностію.

||17-16||

मनः प्रसादः सौम्यत्वं मौनमात्मविनिग्रहः | भावसंशुद्धिरित्येतत्तपो मानसमुच्यते ||१७-१६||

manaḥ prasādaḥ saumyatvaṃ maunamātmavinigrahaḥ . bhāvasaṃśuddhirityetattapo mānasamucyate ||17-16||

Довольствіе ума, кротость нрава, набожность, обузданіе страстей и чистота души, называются умственною ревностію.

||17-17||

श्रद्धया परया तप्तं तपस्तत्त्रिविधं नरैः | अफलाकाङ्क्षिभिर्युक्तैः सात्त्विकं परिचक्षते ||१७-१७||

śraddhayā parayā taptaṃ tapastattrividhaṃ naraiḥ . aphalākāṅkṣibhiryuktaiḥ sāttvikaṃ paricakṣate ||17-17||

Сія троякая ревность, согрѣваема будучи высочайшею вѣрою и соблюдаема людьми не желающими плодовъ дѣйствія, принадлежитъ къ Сатва-Гуну.

||17-18||

सत्कारमानपूजार्थं तपो दम्भेन चैव यत् | क्रियते तदिह प्रोक्तं राजसं चलमध्रुवम् ||१७-१८||

satkāramānapūjārthaṃ tapo dambhena caiva yat . kriyate tadiha proktaṃ rājasaṃ calamadhruvam ||17-18||

Ревность, оказываемая лицемѣріемъ для того, чтобъ быть почитаему святымъ, для снисканія чести и почтенія, почитается происходящею отъ Ража-Гуна; она непостоянна и невѣрна.

||17-19||

मूढग्राहेणात्मनो यत्पीडया क्रियते तपः | परस्योत्सादनार्थं वा तत्तामसमुदाहृतम् ||१७-१९||

mūḍhagrāheṇātmano yatpīḍayā kriyate tapaḥ . parasyotsādanārthaṃ vā tattāmasamudāhṛtam ||17-19||

Ревность, соблюдаемая глупымъ съ мученіемъ себя, безъ изслѣдованія, или съ намѣреніемъ обидить другаго, происходитъ отъ Тама-Гуна.

||17-20||

दातव्यमिति यद्दानं दीयतेऽनुपकारिणे | देशे काले च पात्रे च तद्दानं सात्त्विकं स्मृतम् ||१७-२०||

dātavyamiti yaddānaṃ dīyate.anupakāriṇe . deśe kāle ca pātre ca taddānaṃ sāttvikaṃ smṛtam ||17-20||

Милосердіе изъявляемое безкорыстнымъ человѣкомъ въ подаяніи того, что подавать пристойно, въ надлежащее время и надлежащимъ предметамъ, происходитъ отъ Сатва-Гуна.

||17-21||

यत्तु प्रत्युपकारार्थं फलमुद्दिश्य वा पुनः | दीयते च परिक्लिष्टं तद्दानं राजसं स्मृतम् ||१७-२१||

yattu pratyupakārārthaṃ phalamuddiśya vā punaḥ . dīyate ca parikliṣṭaṃ taddānaṃ rājasaṃ smṛtam ||17-21||

Подаяніе въ ожиданіи возвращенія, или для полученія плода дѣйствія и съ нехотѣніемъ, происходитъ отъ Ража-Гуна.

||17-22||

अदेशकाले यद्दानमपात्रेभ्यश्च दीयते | असत्कृतमवज्ञातं तत्तामसमुदाहृतम् ||१७-२२||

adeśakāle yaddānamapātrebhyaśca dīyate . asatkṛtamavajñātaṃ tattāmasamudāhṛtam ||17-22||

Подаяніе не въ надлежащемъ мѣстѣ, не въ надлежащее время и недостойнымъ предметамъ, при томъ же съ нечестіемъ и презрѣніемъ, приписывается Тама-Гуну.

||17-23||

ॐतत्सदिति निर्देशो ब्रह्मणस्त्रिविधः स्मृतः | ब्राह्मणास्तेन वेदाश्च यज्ञाश्च विहिताः पुरा ||१७-२३||

OMtatsaditi nirdeśo brahmaṇastrividhaḥ smṛtaḥ . brāhmaṇāstena vedāśca yajñāśca vihitāḥ purā ||17-23||

Омъ! Татъ, Сатъ, суть три мистическіе знака, употребляемые для означенія Божества.

||17-24||

तस्मादोमित्युदाहृत्य यज्ञदानतपःक्रियाः | प्रवर्तन्ते विधानोक्ताः सततं ब्रह्मवादिनाम् ||१७-२४||

tasmādomityudāhṛtya yajñadānatapaḥkriyāḥ . pravartante vidhānoktāḥ satataṃ brahmavādinām ||17-24||

Имъ въ началѣ учреждены Браманы, Веды и религія; и по тому толкователи слова Божія совершаютъ свои обряды жертвоприношенія, милосердія и ревности, такъ, какъ оные закономъ уставлены, произнесши Омъ!

||17-25||

तदित्यनभिसन्धाय फलं यज्ञतपःक्रियाः | दानक्रियाश्च विविधाः क्रियन्ते मोक्षकाङ्क्षिभिः ||१७-२५||

tadityanabhisandhāya phalaṃ yajñatapaḥkriyāḥ . dānakriyāśca vividhāḥ kriyante mokṣakāṅkṣibhiḥ ||17-25||

Желающіе безсмертія безъ всякой наклонности ко времянной наградѣ за ихъ дѣйствія, произнесши Татъ, совершаютъ обряды богослуженія и ревности и разныя дѣла милосердія.

||17-26||

सद्भावे साधुभावे च सदित्येतत्प्रयुज्यते | प्रशस्ते कर्मणि तथा सच्छब्दः पार्थ युज्यते ||१७-२६||

sadbhāve sādhubhāve ca sadityetatprayujyate . praśaste karmaṇi tathā sacchabdaḥ pārtha yujyate ||17-26||

Слово Сатъ употребляется для означенія качествъ истинныхъ и святыхъ качествъ. Также слово Сатъ означаетъ дѣла хвалы достойныя.

||17-27||

यज्ञे तपसि दाने च स्थितिः सदिति चोच्यते | कर्म चैव तदर्थीयं सदित्येवाभिधीयते ||१७-२७||

yajñe tapasi dāne ca sthitiḥ saditi cocyate . karma caiva tadarthīyaṃ sadityevābhidhīyate ||17-27||

Вниманіе въ богослуженіи, ревность и дѣла милосердія также называются Сатъ. Дѣла совершаемыя для Тата должны быть почитаемы Сатомъ.

||17-28||

अश्रद्धया हुतं दत्तं तपस्तप्तं कृतं च यत् | असदित्युच्यते पार्थ न च तत्प्रेत्य नो इह ||१७-२८||

aśraddhayā hutaṃ dattaṃ tapastaptaṃ kṛtaṃ ca yat . asadityucyate pārtha na ca tatprepya no iha ||17-28||

Все совершаемое безъ вѣры, жертвоприношенія ли, дѣла ли милосердія, или умерщвленія плоти, называется Асатъ, и безполезно, какъ въ семъ мірѣ, такъ и въ высшемъ.

Глава 18

БЕСѢДА XVIII. Объ оставленіи плодовъ дѣйствія для полученія вѣчнаго спасенія.

||18-1||

अर्जुन उवाच | संन्यासस्य महाबाहो तत्त्वमिच्छामि वेदितुम् | त्यागस्य च हृषीकेश पृथक्केशिनिषूदन ||१८-१||

arjuna uvāca . saṃnyāsasya mahābāho tattvamicchāmi veditum . tyāgasya ca hṛṣīkeśa pṛthakkeśiniṣūdana ||18-1||

Аржунъ.
Я весьма желаю познать начала Саннйаса и Тйага, каждое особливо.

||18-2||

श्रीभगवानुवाच | काम्यानां कर्मणां न्यासं संन्यासं कवयो विदुः | सर्वकर्मफलत्यागं प्राहुस्त्यागं विचक्षणाः ||१८-२||

śrībhagavānuvāca . kāmyānāṃ karmaṇāṃ nyāsaṃ saṃnyāsaṃ kavayo viduḥ . sarvakarmaphalatyāgaṃ prāhustyāgaṃ vicakṣaṇāḥ ||18-2||

Кришна.
Барды думаютъ {Барды думаютъ, и пр. -- Смыслъ сего періода ясенъ и не требуетъ примѣчанія. Но дабы показать, что Индійскіе толкователи столько же любятъ выискивать таинства и совращаться съ простаго пути автора своего въ лавиринѳъ схоластическаго пустословія, какъ и нѣкоторые люди въ просвѣщенныхъ націяхъ, издавна уже старающіеся запутывать равную и необманчивую стезю святой нашей Религіи, -- Переводчикъ хочетъ помѣстить здѣсь слѣдующій точный переводъ примѣчанія на сіе мѣсто, писаннаго Сре-дгаромъ Свами, котораго примѣчанія на всю сію книгу уважаются болѣе самаго текста; ибо говорять, что нынѣ текстъ безъ нихъ былъ бы непонятенъ. Рѣдко можетъ случиться, чтобъ сочинитель примѣчаній олушевляемъ былъ тою же связью мыслей и тѣмъ же порядкомъ понятіи, какъ и авторъ, котораго мысли предпринимаетъ онъ толковать, особливожъ въ Метафизическихъ сочиненіяхъ. Переводчикъ видѣлъ соѵиненныя однимъ ревностнымъ Персіяниномъ примѣчанія на любовныя оды любимаго Персидскаго стихотворца Гафиза, въ которыхъ всякому неблагопристойному выраженію приписывается высокое достоинство божественнаго таинства, а трактирщикъ и трактиръ весьма остроумно преобразованы въ ихъ пророка и священный его храмъ. Примѣчаніе Сре-дгара Свами на означенное мѣсто. "Барды дума.тъ, и пр. -- Въ Ведахъ сказано; желающій дѣтей да приноситъ жертвы. Желающій неба да приноситъ жертвы, и пр. и пр. Барды подъ словомъ Саннйасъ разумѣютъ оставленіе, то есть совершенное отверженіе такихъ дѣлъ, которыя дѣлаются для удовлетворенія какому либо желанію, такихъ дѣлъ, которыя связаны узами вожделѣнія. Пандиты знаютъ, то есть, они разумѣютъ, что Саннйасъ значитъ также оставленіе всѣхъ дѣлъ, купно со всѣми ихъ плодами. Изслѣдователи, то есть толкующіе, или изъясняющіе, называютъ Тйагомъ не оставленіе самаго дѣла, но оставленіе только плодовъ всякаго желаемаго дѣла, такого дѣла, которое предписано исполнять либо безпрерывно, либо только въ назначенныя времяна. Но какъ можно оставлять плоды такихъ безпрерывныхъ и назначенныхъ дѣлъ, которыя не имѣютъ частнаго плода, или награжденія, соединеннаго съ ними? Не можно понять оставленія дитяти неплодородной женщины. Сказано: кто желаетъ, небесъ ли, или изобилія въ охотѣ, и пр. тотъ во всю свою жизнь долженъ отправлять обряды называемые Сандйа, или питать огонь па алтарѣ, и никогда еще не слыхано о частномъ награжденіи за сіи, или симъ подобные обряды. Но какъ законъ не можетъ обязать проницательнаго и осторожнаго человѣка къ такому дѣлу, при которомъ не видно никакой человѣческой выгоды, однакожъ учреждаетъ, чтобы самый завоеватель вселенной и пр. приносилъ жертвы; то и опредѣлилъ нѣкоторую общую награду за сіи и подобныя должности религіи." -- Но Гуру думаетъ, что законъ предписываетъ сіи дѣла только для исполненія самого его. Такое мнѣніе не вѣроятно, ибо трудно обязывать людей къ наблюденію таковыхъ дѣлъ.-- Также сказано, что съ общими и частными должностями сопряжено награжденіе; что исполняющіе оныя будутъ обитателями Пунйа-лока; что дѣлами можно достичь Питри-лока; что добрыми дѣлами заглаждаются преступленія, и пр. и пр. Слѣдовательно справедливо сказано: что они называютъ Тйагомъ оставленіе плодовъ всякаго дѣйствія."}, что слово Саннйасъ значить оставленіе всѣхъ желаемыхъ дѣйствій; оставленіе жъ плодовъ всякаго дѣйствія называютъ они Тйагъ.

||18-3||

त्याज्यं दोषवदित्येके कर्म प्राहुर्मनीषिणः | यज्ञदानतपःकर्म न त्याज्यमिति चापरे ||१८-३||

tyājyaṃ doṣavadityeke karma prāhurmanīṣiṇaḥ . yajñadānatapaḥkarma na tyājyamiti cāpare ||18-3||

Нѣкоторые Философы говорятъ, что дѣлъ еще болѣе надлежитъ убѣгать, нежели преступленій; другіежъ говорятъ, что дѣлъ богослуженія, умерщвленій и милосердія оставлять не должно.

||18-4||

निश्चयं शृणु मे तत्र त्यागे भरतसत्तम | त्यागो हि पुरुषव्याघ्र त्रिविधः सम्प्रकीर्तितः ||१८-४||

niścayaṃ śṛṇu me tatra tyāge bharatasattama . tyāgo hi puruṣavyāghra trividhaḥ samprakīrtitaḥ ||18-4||

Внемлижъ моему предписанію о словѣ тйагъ. Тйагъ, или оставленіе, есть троякаго свойства.

||18-5||

यज्ञदानतपःकर्म न त्याज्यं कार्यमेव तत् | यज्ञो दानं तपश्चैव पावनानि मनीषिणाम् ||१८-५||

yajñadānatapaḥkarma na tyājyaṃ kāryameva tat . yajño dānaṃ tapaścaiva pāvanāni manīṣiṇām ||18-5||

Не должно оставлять дѣлъ богослуженія, умерщвленія и милосердія: полезно ихъ исполнять. Жертвоприношенія, милосердіе и умерщвленія суть очистители Философа.

||18-6||

एतान्यपि तु कर्माणि सङ्गं त्यक्त्वा फलानि च | कर्तव्यानीति मे पार्थ निश्चितं मतमुत्तमम् ||१८-६||

etānyapi tu karmāṇi saṅgaṃ tyaktvā phalāni ca . kartavyānīti me pārtha niścitaṃ matamuttamam ||18-6||

Я рѣшительно полагаю и утверждаю, что таковыя дѣла безъ сомнѣнія должно исполнять, оставляя ихъ послѣдствія и не помышляя о плодахъ ихъ.

||18-7||

नियतस्य तु संन्यासः कर्मणो नोपपद्यते | मोहात्तस्य परित्यागस्तामसः परिकीर्तितः ||१८-७||

niyatasya tu saṃnyāsaḥ karmaṇo nopapadyate . mohāttasya parityāgastāmasaḥ parikīrtitaḥ ||18-7||

Уклоненіе отъ дѣлъ, которыя исполнять предписано, не прилично. Оставленіе оныхъ по глупости и разсѣянности мыслей, происходитъ отъ вліянія Тама-Гуна.

||18-8||

दुःखमित्येव यत्कर्म कायक्लेशभयात्त्यजेत् | स कृत्वा राजसं त्यागं नैव त्यागफलं लभेत् ||१८-८||

duḥkhamityeva yatkarma kāyakleśabhayāttyajet . sa kṛtvā rājasaṃ tyāgaṃ naiva tyāgaphalaṃ labhet ||18-8||

Оставленіе какого либо дѣла по причинѣ трудности онаго и по боязни тѣлесной непріятности, происходитъ отъ Ража-Гуна; и не дѣлающій того, что онъ дѣлать обязанъ, не получитъ плода оставленія.

||18-9||

कार्यमित्येव यत्कर्म नियतं क्रियतेऽर्जुन | सङ्गं त्यक्त्वा फलं चैव स त्यागः सात्त्विको मतः ||१८-९||

kāryamityeva yatkarma niyataṃ kriyate.arjuna . saṅgaṃ tyaktvā phalaṃ caiva sa tyāgaḥ sāttviko mataḥ ||18-9||

Естьли кто дѣлаетъ какое либо дѣло для того, что предписано и почитается за необходимость дѣлать оное, и оставляетъ послѣдствія и надежду награжденія, -- сіе съ такимъ оставленіемъ признается происходящимъ отъ Сатва-Гуна.

||18-10||

न द्वेष्ट्यकुशलं कर्म कुशले नानुषज्जते | त्यागी सत्त्वसमाविष्टो मेधावी छिन्नसंशयः ||१८-१०||

na dveṣṭyakuśalaṃ karma kuśale nānuṣajjate . tyāgī sattvasamāviṣṭo medhāvī chinnasaṃśayaḥ ||18-10||

Человѣкъ обладаемый Сатва-Гуномъ есть Тйасе, или оставляющій плоды дѣйствія. Онъ имѣетъ здравое разсужденіе и свободенъ отъ всякаго сомнѣнія. Онъ не ропщетъ въ нещастіи, и не торжествуетъ при добромъ успѣхѣ своихъ предпріятій.

||18-11||

न हि देहभृता शक्यं त्यक्तुं कर्माण्यशेषतः | यस्तु कर्मफलत्यागी स त्यागीत्यभिधीयते ||१८-११||

na hi dehabhṛtā śakyaṃ tyaktuṃ karmāṇyaśeṣataḥ . yastu karmaphalatyāgī sa tyāgītyabhidhīyate ||18-11||

Никакое тѣлесное существо не можетъ совершенно воздержаться отъ дѣлъ, Тотъ собственно называется Тйасе, кто оставляетъ плодъ дѣйствія,

||18-12||

अनिष्टमिष्टं मिश्रं च त्रिविधं कर्मणः फलम् | भवत्यत्यागिनां प्रेत्य न तु संन्यासिनां क्वचित् ||१८-१२||

aniṣṭamiṣṭaṃ miśraṃ ca trividhaṃ karmaṇaḥ phalam . bhavatyatyāgināṃ pretya na tu saṃnyāsināṃ kvacit ||18-12||

Плодъ дѣйствія бываетъ троякой; желаемый; нежелаемый; и ни желаемый, ни нежелаемый. Неотвергающіе дѣлъ получаютъ совершенное освобожденіе, а не тѣ, которые уклоняются отъ дѣйствія и называются Саннйасе.

||18-13||

पञ्चैतानि महाबाहो कारणानि निबोध मे | साङ्ख्ये कृतान्ते प्रोक्तानि सिद्धये सर्वकर्मणाम् ||१८-१३||

pañcaitāni mahābāho kāraṇāni nibodha me . sāṅkhye kṛtānte proktāni siddhaye sarvakarmaṇām ||18-13||

Познай, о Аржунъ! что для исполненія всякаго дѣла нужны пять дѣйствователей {Пять дѣйствователей. -- Вѣроятно это пять дѣйствователей упоминаемые здѣсь, суть душа, какъ надзиратель; умъ, какъ дѣйствователь, или правитель; органы, какъ орудія, и пр.}.

||18-14||

अधिष्ठानं तथा कर्ता करणं च पृथग्विधम् | विविधाश्च पृथक्चेष्टा दैवं चैवात्र पञ्चमम् ||१८-१४||

adhiṣṭhānaṃ tathā kartā karaṇaṃ ca pṛthagvidham . vividhāśca pṛthakceṣṭā daivaṃ caivātra pañcamam ||18-14||

Какъ то подробнѣе объяснено въ Санкгйа к Ведант-Састрахъ: -- вниманіе и надзираніе, дѣйствователь, орудія разныхъ родовъ, опредѣленные и многоразличные пріемы, и наконецъ покровительство Провидѣнія.

||18-15||

शरीरवाङ्मनोभिर्यत्कर्म प्रारभते नरः | न्याय्यं वा विपरीतं वा पञ्चैते तस्य हेतवः ||१८-१५||

śarīravāṅmanobhiryatkarma prārabhate naraḥ . nyāyyaṃ vā viparītaṃ vā pañcaite tasya hetavaḥ ||18-15||

Всякое дѣло, какое человѣкъ предпріемлетъ либо тѣломъ, либо языкомъ (словомъ), либо умомъ своимъ, законное или незаконное, требуетъ сихъ пяти дѣйствователей для исполненія.

||18-16||

तत्रैवं सति कर्तारमात्मानं केवलं तु यः | पश्यत्यकृतबुद्धित्वान्न स पश्यति दुर्मतिः ||१८-१६||

tatraivaṃ sati kartāramātmānaṃ kevalaṃ tu yaḥ . paśyatyakṛtabuddhitvānna sa paśyati durmatiḥ ||18-16||

Ктожъ послѣ сего, по несовершенству разсужденія своего не видитъ никакихъ иныхъ дѣйствователей, кромѣ себя, тотъ зломыслятъ и совсѣмъ не видитъ.

||18-17||

यस्य नाहंकृतो भावो बुद्धिर्यस्य न लिप्यते | हत्वाऽपि स इमाँल्लोकान्न हन्ति न निबध्यते ||१८-१७||

yasya nāhaṃkṛto bhāvo buddhiryasya na lipyate . hatvā.api sa imā.Nllokānna hanti na nibadhyate ||18-17||

Кто не имѣетъ гордости въ своемъ расположеніи (нравъ), и чье разсужденіе безпристрастно, тотъ хотя бы весь міръ долженъ былъ разрушить, никого не убиваетъ и не связывается тѣмъ {И не связывается тѣмъ. -- Не опредѣляется къ смертному рожденію.}.

||18-18||

ज्ञानं ज्ञेयं परिज्ञाता त्रिविधा कर्मचोदना | करणं कर्म कर्तेति त्रिविधः कर्मसंग्रहः ||१८-१८||

jñānaṃ jñeyaṃ parijñātā trividhā karmacodanā . karaṇaṃ karma karteti trividhaḥ karmasaṃgrahaḥ ||18-18||

Въ управленіи какимъ либо дѣломъ бываютъ гари существа: Гнанъ, Гнейа и Паригната {Гнанъ, Гнейа и Паригната. -- Мудростъ, предметъ мудрости и начальствующій духъ.}.

||18-19||

ज्ञानं कर्म च कर्ताच त्रिधैव गुणभेदतः | प्रोच्यते गुणसङ्ख्याने यथावच्छृणु तान्यपि ||१८-१९||

jñānaṃ karma ca kartāca tridhaiva guṇabhedataḥ . procyate guṇasaṅkhyāne yathāvacchṛṇu tānyapi ||18-19||

Исполненіе какого либо дѣла также бываетъ троякое: орудіе, дѣйствіе, дѣйствователь. Гнанъ, дѣйствіе и дѣйствователь различаются вліяніемъ трехъ Гуновъ. Внемли, какъ они по порядку трехъ Гуновъ распредѣляются.

||18-20||

सर्वभूतेषु येनैकं भावमव्ययमीक्षते | अविभक्तं विभक्तेषु तज्ज्ञानं विद्धि सात्त्विकम् ||१८-२०||

sarvabhūteṣu yenaikaṃ bhāvamavyayamīkṣate . avibhaktaṃ vibhakteṣu tajjñānaṃ viddhi sāttvikam ||18-20||

Гнанъ, или мудрость, показывающая одно только начало, владычествующее во всей натурѣ, невредимое и безконечное во всѣхъ существахъ имущихъ конецъ, принадлежитъ къ Сатва-Гуну.

||18-21||

पृथक्त्वेन तु यज्ज्ञानं नानाभावान्पृथग्विधान् | वेत्ति सर्वेषु भूतेषु तज्ज्ञानं विद्धि राजसम् ||१८-२१||

pṛthaktvena tu yajjñānaṃ nānābhāvānpṛthagvidhān . vetti sarveṣu bhūteṣu tajjñānaṃ viddhi rājasam ||18-21||

Та Гнанъ, или мудрость, по которой человѣкъ вѣритъ, что находятся разныя и многія начала, владычествующія въ естественномъ мірѣ сотворенныхъ существъ, принадлежитъ къ Ража-Гуну.

||18-22||

यत्तु कृत्स्नवदेकस्मिन्कार्ये सक्तमहैतुकम् | अतत्त्वार्थवदल्पं च तत्तामसमुदाहृतम् ||१८-२२||

yattu kṛtsnavadekasminkārye saktamahaitukam . atattvārthavadalpaṃ ca tattāmasamudāhṛtam ||18-22||

Подлая Гнанъ, или мудрость, прилѣпляющаяся къ одному особенному предмету, какъ бы къ цѣлому, безъ всякаго справедливаго побужденія, или намѣренія, и безъ начала, или выгоды, принадлежитъ къ Тама-Гуну.

||18-23||

नियतं सङ्गरहितमरागद्वेषतः कृतम् | अफलप्रेप्सुना कर्म यत्तत्सात्त्विकमुच्यते ||१८-२३||

niyataṃ saṅgarahitamarāgadveṣataḥ kṛtam . aphalaprepsunā karma yattatsāttvikamucyate ||18-23||

Дѣйствіе, учрежденное божественнымъ предписаніемъ, исполняемое со свободою отъ помышленія о послѣдствіяхъ его и безъ страсти, или нехотѣнія, такимъ человѣкомъ, который не смотритъ на плодъ онаго, принадлежитъ къ Сатва-Гуну.

||18-24||

यत्तु कामेप्सुना कर्म साहंकारेण वा पुनः | क्रियते बहुलायासं तद्राजसमुदाहृतम् ||१८-२४||

yattu kāmepsunā karma sāhaṃkāreṇa vā punaḥ . kriyate bahulāyāsaṃ tadrājasamudāhṛtam ||18-24||

Дѣйствіе, исполняемое человѣкомъ преданнымъ удовлетворенію своимъ похотямъ, либо гордымъ и самственнымъ, производимое съ безпрестанными мученіями, принадлежитъ къ Ража-Гуну.

||18-25||

अनुबन्धं क्षयं हिंसामनपेक्ष्य च पौरुषम् | मोहादारभ्यते कर्म यत्तत्तामसमुच्यते ||१८-२५||

anubandhaṃ kṣayaṃ hiṃsāmanapekṣya ca pauruṣam . mohādārabhyate karma yattattāmasamucyate ||18-25||

Дѣйствіе, предпріемлемое по невѣжеству и глупости и безъ предусмотренія вредныхъ и неправедныхъ онаго слѣдствій, принадлежитъ къ Тама-Гуну.

||18-26||

मुक्तसङ्गोऽनहंवादी धृत्युत्साहसमन्वितः | सिद्ध्यसिद्ध्योर्निर्विकारः कर्ता सात्त्विक उच्यते ||१८-२६||

muktasaṅgo.anahaṃvādī dhṛtyutsāhasamanvitaḥ . siddhyasiddhyornirvikāraḥ kartā sāttvika ucyate ||18-26||

Дѣйствователь, не смотрящій на послѣдствія, свободный отъ гордости и надменности, имущій мужество и рѣшимость, и не заботящійся о томъ, успѣшно ли дѣло его, или нѣтъ, почитается обладаемымъ Сатва-Гуномъ.

||18-27||

रागी कर्मफलप्रेप्सुर्लुब्धो हिंसात्मकोऽशुचिः | हर्षशोकान्वितः कर्ता राजसः परिकीर्तितः ||१८-२७||

rāgī karmaphalaprepsurlubdho hiṃsātmako.aśuciḥ . harṣaśokānvitaḥ kartā rājasaḥ parikīrtitaḥ ||18-27||

Тотъ дѣйствователь обладаемъ Ража-Гуномъ, который есть рабъ страстей своихъ, желаетъ плода дѣйствія, сребролюбивъ, имѣетъ свирѣпый нравъ, нечистыя правила и рабъ радости и скорби.

||18-28||

अयुक्तः प्राकृतः स्तब्धः शठो नैष्कृतिकोऽलसः | विषादी दीर्घसूत्री च कर्ता तामस उच्यते ||१८-२८||

ayuktaḥ prākṛtaḥ stabdhaḥ śaṭho naiṣkṛtiko.alasaḥ . viṣādī dīrghasūtrī ca kartā tāmasa ucyate ||18-28||

Дѣйствователь невнимательный, нескромный, упрямый, притворный, злобный, нечувствительный, задумчивый и любящій все откладывать до другаго времяни, обладаемъ Тама-Гуномъ.

||18-29||

बुद्धेर्भेदं धृतेश्चैव गुणतस्त्रिविधं शृणु | प्रोच्यमानमशेषेण पृथक्त्वेन धनञ्जय ||१८-२९||

buddherbhedaṃ dhṛteścaiva guṇatastrividhaṃ śṛṇu . procyamānamaśeṣeṇa pṛthaktvena dhanañjaya ||18-29||

Внемли еще троякому раздѣленію разума и твердости по вліянію трехъ Гуновъ, которое теперь предлежитъ объяснить тебѣ внятно и ничего не скрывая.

||18-30||

प्रवृत्तिं च निवृत्तिं च कार्याकार्ये भयाभये | बन्धं मोक्षं च या वेत्ति बुद्धिः सा पार्थ सात्त्विकी ||१८-३०||

pravṛttiṃ ca nivṛttiṃ ca kāryākārye bhayābhaye . bandhaṃ mokṣaṃ ca yā vetti buddhiḥ sā pārtha sāttvikī ||18-30||

Разумъ могущій опредѣлить, что страшно, и что нестрашно; что есть свобода, и что ограниченіе, принадлежитъ къ Сатва-Гуну.

||18-31||

यया धर्ममधर्मं च कार्यं चाकार्यमेव च | अयथावत्प्रजानाति बुद्धिः सा पार्थ राजसी ||१८-३१||

yayā dharmamadharmaṃ ca kāryaṃ cākāryameva ca . ayathāvatprajānāti buddhiḥ sā pārtha rājasī ||18-31||

Разумъ не понимающій, что есть подлинно справедливость и несправедливость; что пристойно, и что непристойно, принадлежитъ къ Ража-Гуну.

||18-32||

अधर्मं धर्ममिति या मन्यते तमसावृता | सर्वार्थान्विपरीतांश्च बुद्धिः सा पार्थ तामसी ||१८-३२||

adharmaṃ dharmamiti yā manyate tamasāvṛtā . sarvārthānviparītāṃśca buddhiḥ sā pārtha tāmasī ||18-32||

Разумъ, который объятъ будучи тмою, пріемлетъ несправедливость за справедливость и всѣ вещи противно подлинной ихъ цѣли и значенію, принадлежитъ къ Тама-Гуну.

||18-33||

धृत्या यया धारयते मनःप्राणेन्द्रियक्रियाः | योगेनाव्यभिचारिण्या धृतिः सा पार्थ सात्त्विकी ||१८-३३||

dhṛtyā yayā dhārayate manaḥprāṇendriyakriyāḥ . yogenāvyabhicāriṇyā dhṛtiḥ sā pārtha sāttvikī ||18-33||

Непоколебимая твердость, съ какою человѣкъ въ набожности обуздываетъ всякое дѣйствіе ума своего и органовъ, принадлежитъ къ Сатва-Гуну.

||18-34||

यया तु धर्मकामार्थान्धृत्या धारयतेऽर्जुन | प्रसङ्गेन फलाकाङ्क्षी धृतिः सा पार्थ राजसी ||१८-३४||

yayā tu dharmakāmārthāndhṛtyā dhārayate.arjuna . prasaṅgena phalākāṅkṣī dhṛtiḥ sā pārtha rājasī ||18-34||

Корыстная твердость, съ какою человѣкъ, въ намѣреніи получить прибытокъ, постоянно исполняетъ должности званія своего, удовлетворяетъ похотямъ своимъ и старается пріобрѣтать богатство, принадлежитъ къ Ража-Гуну.

||18-35||

यया स्वप्नं भयं शोकं विषादं मदमेव च | न विमुञ्चति दुर्मेधा धृतिः सा पार्थ तामसी ||१८-३५||

yayā svapnaṃ bhayaṃ śokaṃ viṣādaṃ madameva ca . na vimuñcati durmedhā dhṛtiḥ sā pārtha tāmasī ||18-35||

Упорная твердость, съ какою человѣкъ слабаго понятія не отстаетъ отъ лѣности, страха, скорби, задумчивости и сумасшествія, принадлежитъ къ Тама-Гуну.

||18-36||

सुखं त्विदानीं त्रिविधं शृणु मे भरतर्षभ | अभ्यासाद्रमते यत्र दुःखान्तं च निगच्छति ||१८-३६||

sukhaṃ tvidānīṃ trividhaṃ śṛṇu me bharatarṣabha . abhyāsādramate yatra duḥkhāntaṃ ca nigacchati ||18-36||

Теперь внемли троякому раздѣленію удовольствія.

||18-37||

यत्तदग्रे विषमिव परिणामेऽमृतोपमम् | तत्सुखं सात्त्विकं प्रोक्तमात्मबुद्धिप्रसादजम् ||१८-३७||

yattadagre viṣamiva pariṇāme.amṛtopamam . tatsukhaṃ sāttvikaṃ proktamātmabuddhiprasādajam ||18-37||

То удовольствіе, которымъ человѣкъ наслаждается отъ трудовъ своихъ, и въ которомъ обрѣтаетъ онъ конецъ своихъ мученій, которое въ началѣ подобно бываетъ яду, а наконецъ водѣ жизни, принадлежитъ къ Сатва-Гуну и происходитъ отъ согласія съ разумомъ.

||18-38||

विषयेन्द्रियसंयोगाद्यत्तदग्रेऽमृतोपमम् | परिणामे विषमिव तत्सुखं राजसं स्मृतम् ||१८-३८||

viṣayendriyasaṃyogādyattadagre.amṛtopamam . pariṇāme viṣamiva tatsukhaṃ rājasaṃ smṛtam ||18-38||

То удовольствіе, которое происходитъ отъ сопряженія органовъ съ ихъ предметами, которое въ началѣ бываетъ толь сладостно, какъ вода жизни, а наконецъ подобно яду принадлежитъ къ Ража-Гуну.

||18-39||

यदग्रे चानुबन्धे च सुखं मोहनमात्मनः | निद्रालस्यप्रमादोत्थं तत्तामसमुदाहृतम् ||१८-३९||

yadagre cānubandhe ca sukhaṃ mohanamātmanaḥ . nidrālasyapramādotthaṃ tattāmasamudāhṛtam ||18-39||

Удовольствіе, въ началѣ и въ концѣ служащее къ приведенію души въ онѣменіе и происходящее отъ сонливости, празднолюбія и сумасшествія, принадлежитъ къ Тама-Гуну.

||18-40||

न तदस्ति पृथिव्यां वा दिवि देवेषु वा पुनः | सत्त्वं प्रकृतिजैर्मुक्तं यदेभिः स्यात्त्रिभिर्गुणैः ||१८-४०||

na tadasti pṛthivyāṃ vā divi deveṣu vā punaḥ . sattvaṃ prakṛtijairmuktaṃ yadebhiḥ syāttribhirguṇaiḥ ||18-40||

Ни въ небесахъ, ни на землѣ, ни между воинствами небесными, нѣтъ ни единаго существа, которое было бы свободно отъ вліянія сихъ трехъ Гуновъ, или качествъ, происходящихъ отъ первыхъ началъ натуры.

||18-41||

ब्राह्मणक्षत्रियविशां शूद्राणां च परन्तप | कर्माणि प्रविभक्तानि स्वभावप्रभवैर्गुणैः ||१८-४१||

brāhmaṇakṣatriyaviśāṃ śūdrāṇāṃ ca parantapa . karmāṇi pravibhaktāni svabhāvaprabhavairguṇaiḥ ||18-41||

Частныя должности четырехъ поколѣній, Брамановъ {Браманъ -- есть слово производное отъ слова Брамъ (божество), и значитъ Богословъ.}, Кшешри {Кшетри -- производится отъ слова Кшетра, земля.}, Висіи и Содры {Висйа и Содра -- суть сомнительнаго происхожденія}, также раздѣляются по качествамъ, находящимся въ ихъ составахъ.

||18-42||

शमो दमस्तपः शौचं क्षान्तिरार्जवमेव च | ज्ञानं विज्ञानमास्तिक्यं ब्रह्मकर्म स्वभावजम् ||१८-४२||

śamo damastapaḥ śaucaṃ kṣāntirārjavameva ca . jñānaṃ vijñānamāstikyaṃ brahmakarma svabhāvajam ||18-42||

Естественная должность Брамана есть миръ, воздержаніе, ревность, чистота, терпѣніе, прямодушіе, мудрость, ученость, Богословіе.

||18-43||

शौर्यं तेजो धृतिर्दाक्ष्यं युद्धे चाप्यपलायनम् | दानमीश्वरभावश्च क्षात्रं कर्म स्वभावजम् ||१८-४३||

śauryaṃ tejo dhṛtirdākṣyaṃ yuddhe cāpyapalāyanam . dānamīśvarabhāvaśca kṣātraṃ karma svabhāvajam ||18-43||

Естественныя должность Кшетри суть храбрость, слава, мужество, прямодушіе, не бѣгать съ поля, великодушіе и Княжескіе поступки.

||18-44||

कृषिगौरक्ष्यवाणिज्यं वैश्यकर्म स्वभावजम् | परिचर्यात्मकं कर्म शूद्रस्यापि स्वभावजम् ||१८-४४||

kṛṣigaurakṣyavāṇijyaṃ vaiśyakarma svabhāvajam . paricaryātmakaṃ karma śūdrasyāpi svabhāvajam ||18-44||

Естественная должность Висіи есть обработывать землю, пасти скотъ, покупать и продавать. Естественная должность Содры есть рабство.

||18-45||

स्वे स्वे कर्मण्यभिरतः संसिद्धिं लभते नरः | स्वकर्मनिरतः सिद्धिं यथा विन्दति तच्छृणु ||१८-४५||

sve sve karmaṇyabhirataḥ saṃsiddhiṃ labhate naraḥ . svakarmanirataḥ siddhiṃ yathā vindati tacchṛṇu ||18-45||

Человѣкъ, довольствующійся особенною своею участію и должностію, достигаетъ совершенства. Внемли, какъ сіе совершенство пріобрѣтается.

||18-46||

यतः प्रवृत्तिर्भूतानां येन सर्वमिदं ततम् | स्वकर्मणा तमभ्यर्च्य सिद्धिं विन्दति मानवः ||१८-४६||

yataḥ pravṛttirbhūtānāṃ yena sarvamidaṃ tatam . svakarmaṇā tamabhyarcya siddhiṃ vindati mānavaḥ ||18-46||

Человѣкъ, жертвующій дѣлами своими тому существу, отъ котораго начала всѣхъ существъ происходятъ, и которымъ вся вселенная распространена, симъ способомъ получаетъ совершенство.

||18-47||

श्रेयान्स्वधर्मो विगुणः परधर्मात्स्वनुष्ठितात् | स्वभावनियतं कर्म कुर्वन्नाप्नोति किल्बिषम् ||१८-४७||

śreyānsvadharmo viguṇaḥ paradharmātsvanuṣṭhitāt . svabhāvaniyataṃ karma kurvannāpnoti kilbiṣam ||18-47||

Должности собственнаго званія, хотя и не свободныя отъ погрѣшностей, гораздо предпочтительнѣе чужой должности, какъ бы хорошо она ни была исполняема. Человѣкъ, слѣдуя должностямъ, назначеннымъ ему рожденіемъ его, не дѣлаетъ несправедливости.

||18-48||

सहजं कर्म कौन्तेय सदोषमपि न त्यजेत् | सर्वारम्भा हि दोषेण धूमेनाग्निरिवावृताः ||१८-४८||

sahajaṃ karma kaunteya sadoṣamapi na tyajet . sarvārambhā hi doṣeṇa dhūmenāgnirivāvṛtāḥ ||18-48||

Человѣкъ не долженъ оставлять званія своего при всѣхъ онаго недостаткахъ. Всякое предпріятіе обложено своими недостатками, подобно, какъ огонь дымомъ своимъ.

||18-49||

असक्तबुद्धिः सर्वत्र जितात्मा विगतस्पृहः | नैष्कर्म्यसिद्धिं परमां संन्यासेनाधिगच्छति ||१८-४९||

asaktabuddhiḥ sarvatra jitātmā vigataspṛhaḥ . naiṣkarmyasiddhiṃ paramāṃ saṃnyāsenādhigacchati ||18-49||

Безкорыстный умъ и покоренный духъ, свободный во всемъ отъ безпорядочныхъ вожделѣній, посредствомъ отступленія и уклоненія, называемаго Саннйасъ получаетъ совершенство, не связанное съ дѣлами.

||18-50||

सिद्धिं प्राप्तो यथा ब्रह्म तथाप्नोति निबोध मे | समासेनैव कौन्तेय निष्ठा ज्ञानस्य या परा ||१८-५०||

siddhiṃ prāpto yathā brahma tathāpnoti nibodha me . samāsenaiva kaunteya niṣṭhā jñānasya yā parā ||18-50||

Я научу тебя вкратцѣ, какимъ образомъ, достигши сего совершенства, получаетъ онъ Брама, и что есть основаніе мудрости.

||18-51||

बुद्ध्या विशुद्धया युक्तो धृत्यात्मानं नियम्य च | शब्दादीन्विषयांस्त्यक्त्वा रागद्वेषौ व्युदस्य च ||१८-५१||

buddhyā viśuddhayā yukto dhṛtyātmānaṃ niyamya ca . śabdādīnviṣayāṃstyaktvā rāgadveṣau vyudasya ca ||18-51||

Человѣкъ, имущій разумъ очищенный, усмирившій духъ свой рѣшимостію и отвергшій предметы органовъ, освободившійся отъ страсти и отвращенія,

||18-52||

विविक्तसेवी लघ्वाशी यतवाक्कायमानसः | ध्यानयोगपरो नित्यं वैराग्यं समुपाश्रितः ||१८-५२||

viviktasevī laghvāśī yatavākkāyamānasaḥ . dhyānayogaparo nityaṃ vairāgyaṃ samupāśritaḥ ||18-52||

воздающій богопочитаніе съ различеніемъ, ядущій съ умѣренностію, и смиренный языкомъ, тѣломъ и умомъ, предпочитающій (всему) набожность размышленія и постоянно уповающій на безпристрастіе,

||18-53||

अहंकारं बलं दर्पं कामं क्रोधं परिग्रहम् | विमुच्य निर्ममः शान्तो ब्रह्मभूयाय कल्पते ||१८-५३||

ahaṃkāraṃ balaṃ darpaṃ kāmaṃ krodhaṃ parigraham . vimucya nirmamaḥ śānto brahmabhūyāya kalpate ||18-53||

освободившійся отъ хвастовства, тиранской жестокости, тщеславія, похоти, гнѣва и сребролюбія, непричастный самственности и во всемъ умѣренный, уготованъ быть Брамомъ.

||18-54||

ब्रह्मभूतः प्रसन्नात्मा न शोचति न काङ्क्षति | समः सर्वेषु भूतेषु मद्भक्तिं लभते पराम् ||१८-५४||

brahmabhūtaḥ prasannātmā na śocati na kāṅkṣati . samaḥ sarveṣu bhūteṣu madbhaktiṃ labhate parām ||18-54||

Такоежъ существо, какъ Брамъ, имѣетъ умъ всегда довольный, ничего не желаетъ и ни о чемъ не жалѣетъ. Онъ во всемъ бываетъ одинаковъ и получаетъ высочайшее мое пособіе,

||18-55||

भक्त्या मामभिजानाति यावान्यश्चास्मि तत्त्वतः | ततो मां तत्त्वतो ज्ञात्वा विशते तदनन्तरम् ||१८-५५||

bhaktyā māmabhijānāti yāvānyaścāsmi tattvataḥ . tato māṃ tattvato jñātvā viśate tadanantaram ||18-55||

и съ божественною моею помощію основательно познаетъ, что я и каково пространство существованія моего; познавшижъ, кто я, наконецъ поглощается онъ въ божественную мою натуру.

||18-56||

सर्वकर्माण्यपि सदा कुर्वाणो मद्व्यपाश्रयः | मत्प्रसादादवाप्नोति शाश्वतं पदमव्ययम् ||१८-५६||

sarvakarmāṇyapi sadā kurvāṇo madvyapāśrayaḥ . matprasādādavāpnoti śāśvataṃ padamavyayam ||18-56||

Человѣкъ занимающійся всякими дѣлами, естьли возлагаетъ упованіе на меня единаго, по божественному благоволенію моему, получитъ вѣчное и нерушимое пребываніе въ моемъ жилищѣ.

||18-57||

चेतसा सर्वकर्माणि मयि संन्यस्य मत्परः | बुद्धियोगमुपाश्रित्य मच्चित्तः सततं भव ||१८-५७||

cetasā sarvakarmāṇi mayi saṃnyasya matparaḥ . buddhiyogamupāśritya maccittaḥ satataṃ bhava ||18-57||

Возложи сердцемъ своимъ всѣ дѣла твои на меня; предпочитай меня всѣмъ инымъ существамъ; будь зависимъ отъ употребленія твоего разума и помышляй постоянно о мнѣ;

||18-58||

मच्चित्तः सर्वदुर्गाणि मत्प्रसादात्तरिष्यसि | अथ चेत्त्वमहंकारान्न श्रोष्यसि विनङ्क्ष्यसि ||१८-५८||

maccittaḥ sarvadurgāṇi matprasādāttariṣyasi . atha cettvamahaṃkārānna śroṣyasi vinaṅkṣyasi ||18-58||

ибо исполняя сіе, споспѣшествованіемъ моимъ, преодолѣешь всѣ окружающія тебя неудобства. Но естьли по гордости не восхощешь внимать словамъ моимъ, безъ сомнѣнія погибнешь.

||18-59||

यदहंकारमाश्रित्य न योत्स्य इति मन्यसे | मिथ्यैष व्यवसायस्ते प्रकृतिस्त्वां नियोक्ष्यति ||१८-५९||

yadahaṃkāramāśritya na yotsya iti manyase . mithyaiṣa vyavasāyaste prakṛtistvāṃ niyokṣyati ||18-59||

Положившись на самого себя (на свое совершенство), можешь ты вообразить, что тебѣ не предлежитъ сражаться. Но такое вознамѣреніе обманчиво; ибо начала натуры твоей понудятъ тебя (къ тому).

||18-60||

स्वभावजेन कौन्तेय निबद्धः स्वेन कर्मणा | कर्तुं नेच्छसि यन्मोहात्करिष्यस्यवशोपि तत् ||१८-६०||

svabhāvajena kaunteya nibaddhaḥ svena karmaṇā . kartuṃ necchasi yanmohātkariṣyasyavaśopi tat ||18-60||

Опредѣленъ будучи должностями естественнаго званія, твоего къ дѣйствію, ты противъ воли своей по необходимости будешь дѣлать то, чего по невѣжеству желалъ избѣжать.

||18-61||

ईश्वरः सर्वभूतानां हृद्देशेऽर्जुन तिष्ठति | भ्रामयन्सर्वभूतानि यन्त्रारूढानि मायया ||१८-६१||

īśvaraḥ sarvabhūtānāṃ hṛddeśe.arjuna tiṣṭhati . bhrāmayansarvabhūtāni yantrārūḍhāni māyayā ||18-61||

Исваръ обитаетъ въ груди всякаго смертнаго существа, размышляя сверьхъестественною силою своею о всѣхъ существахъ, восходящихъ на всеобщее колесо времяни.

||18-62||

तमेव शरणं गच्छ सर्वभावेन भारत | तत्प्रसादात्परां शान्तिं स्थानं प्राप्स्यसि शाश्वतम् ||१८-६२||

tameva śaraṇaṃ gaccha sarvabhāvena bhārata . tatprasādātparāṃ śāntiṃ sthānaṃ prāpsyasi śāśvatam ||18-62||

Прибѣгай къ нему во всѣхъ случаяхъ, о ты произшедшій отъ Барата! ибо его божественнымъ благоволеніемъ получишь высочайшее блаженство и вѣчное жилище.

||18-63||

इति ते ज्ञानमाख्यातं गुह्याद्गुह्यतरं मया | विमृश्यैतदशेषेण यथेच्छसि तथा कुरु ||१८-६३||

iti te jñānamākhyātaṃ guhyādguhyataraṃ mayā . vimṛśyaitadaśeṣeṇa yathecchasi tathā kuru ||18-63||

И такъ я сообщилъ тебѣ знаніе, которое есть высочайшее таинство. Размысли о немъ прилѣжно умомъ твоимъ, а по томъ поступай, какъ за благо разсудишь.

||18-64||

सर्वगुह्यतमं भूयः शृणु मे परमं वचः | इष्टोऽसि मे दृढमिति ततो वक्ष्यामि ते हितम् ||१८-६४||

sarvaguhyatamaṃ bhūyaḥ śṛṇu me paramaṃ vacaḥ . iṣṭo.asi me dṛḍhamiti tato vakṣyāmi te hitam ||18-64||

Теперь внемли симъ высочайшимъ и таинственнѣйшимъ словамъ моимъ, которыя открою тебѣ, ибо ты весьма мнѣ любезенъ.

||18-65||

मन्मना भव मद्भक्तो मद्याजी मां नमस्कुरु | मामेवैष्यसि सत्यं ते प्रतिजाने प्रियोऽसि मे ||१८-६५||

manmanā bhava madbhakto madyājī māṃ namaskuru . māmevaiṣyasi satyaṃ te pratijāne priyo.asi me ||18-65||

Имѣй мой умъ, будь служителемъ моимъ, приноси жертву мнѣ единому, преклоняйся смиренно предо мною, и воистину прійдешь ко мнѣ; ибо ты мнѣ благопріятенъ и любезенъ.

||18-66||

सर्वधर्मान्परित्यज्य मामेकं शरणं व्रज | अहं त्वा सर्वपापेभ्यो मोक्षयिष्यामि मा शुचः ||१८-६६||

sarvadharmānparityajya māmekaṃ śaraṇaṃ vraja . ahaṃ tvāṃ sarvapāpebhyo mokṣyayiṣyāmi mā śucaḥ ||18-66||

Оставь всякую другую религію, и прибѣгни ко мнѣ единому. Не скорби, ибо я избавлю тебя отъ всѣхъ преступленій.

||18-67||

इदं ते नातपस्काय नाभक्ताय कदाचन | न चाशुश्रूषवे वाच्यं न च मां योऽभ्यसूयति ||१८-६७||

idaṃ te nātapaskāya nābhaktāya kadācana . na cāśuśrūṣave vācyaṃ na ca māṃ yo.abhyasūyati ||18-67||

Не открывай сего тому, кто не покорилъ тѣла набожностію, кто не служитель мой, кто не жаждетъ ученія, и тому, кто меня презираетъ.

||18-68||

य इदं परमं गुह्यं मद्भक्तेष्वभिधास्यति | भक्तिं मयि परां कृत्वा मामेवैष्यत्यसंशयः ||१८-६८||

ya idaṃ paramaṃ guhyaṃ madbhakteṣvabhidhāsyati . bhaktiṃ mayi parāṃ kṛtvā māmevaiṣyatyasaṃśayaḥ ||18-68||

Кто научитъ сему высочайшему таинству служителя моего, устремляя служеніе его ко мнѣ единому, тотъ безъ сомнѣнія прійдетъ ко мнѣ.

||18-69||

न च तस्मान्मनुष्येषु कश्चिन्मे प्रियकृत्तमः | भविता न च मे तस्मादन्यः प्रियतरो भुवि ||१८-६९||

na ca tasmānmanuṣyeṣu kaścinme priyakṛttamaḥ . bhavitā na ca me tasmādanyaḥ priyataro bhuvi ||18-69||

Въ родѣ человѣческомъ нѣтъ ни единаго, кто бы сдѣлалъ мнѣ большее сего угожденіе, и на всей землѣ нѣтъ никого мнѣ любезнѣе.

||18-70||

अध्येष्यते च य इमं धर्म्यं संवादमावयोः | ज्ञानयज्ञेन तेनाहमिष्टः स्यामिति मे मतिः ||१८-७०||

adhyeṣyate ca ya imaṃ dharmyaṃ saṃvādamāvayoḥ . jñānayajñena tenāhamiṣṭaḥ syāmiti me matiḥ ||18-70||

Также кто будетъ читать сіи священныя бесѣды наши, тотъ можетъ искать меня набожностію мудрости. Сіе есть мое постановленіе.

||18-71||

श्रद्धावाननसूयश्च शृणुयादपि यो नरः | सोऽपि मुक्तः शुभाँल्लोकान्प्राप्नुयात्पुण्यकर्मणाम् ||१८-७१||

śraddhāvānanasūyaśca śṛṇuyādapi yo naraḥ . so.api muktaḥ śubhā.Nllokānprāpnuyātpuṇyakarmaṇām ||18-71||

Даже и тотъ, кто будетъ только слушать оныя безъ усомнѣнія и съ надлежащею вѣрою, возможетъ спастись и достичь странъ блаженства, уготованнаго для творящихъ добрыя дѣла.

||18-72||

कच्चिदेतच्छ्रुतं पार्थ त्वयैकाग्रेण चेतसा | कच्चिदज्ञानसम्मोहः प्रनष्टस्ते धनञ्जय ||१८-७२||

kaccidetacchrutaṃ pārtha tvayaikāgreṇa cetasā . kaccidajñānasammohaḥ pranaṣṭaste dhanañjaya ||18-72||

Сказанное мною, о Аржунъ! слушалъ ли ты съ умомъ къ единой точкѣ устремленнымъ? Удалилъ ли отъ себя разсѣяніе мыслей, отъ невѣжества твоего происходившее?

||18-73||

अर्जुन उवाच | नष्टो मोहः स्मृतिर्लब्धा त्वत्प्रसादान्मयाच्युत | स्थितोऽस्मि गतसन्देहः करिष्ये वचनं तव ||१८-७३||

arjuna uvāca . naṣṭo mohaḥ smṛtirlabdhā tvatprasādānmayācyuta . sthito.asmi gatasandehaḥ kariṣye vacanaṃ tava ||18-73||

Аржунъ.
Божественнымъ твоимъ споспѣшествованіемъ смущеніе ума моего прекратилось, и я паки обрѣлъ мой разумъ. Теперь утвердился я въ моихъ правилахъ и свободился отъ всѣхъ сомнѣній. Впредь буду я поступать сообразно словамъ твоимъ.

||18-74||

सञ्जय उवाच | इत्यहं वासुदेवस्य पार्थस्य च महात्मनः | संवादमिममश्रौषमद्भुतं रोमहर्षणम् ||१८-७४||

sañjaya uvāca . ityahaṃ vāsudevasya pārthasya ca mahātmanaḥ . saṃvādamimamaśrauṣamadbhutaṃ romaharṣaṇam ||18-74||

Санжай.
Такимъ образомъ слышалъ я удивительный и чудесный разговоръ между сыномъ Васудева и мужественнымъ сыномъ Панду.

||18-75||

व्यासप्रसादाच्छ्रुतवानेतद्गुह्यमहं परम् | योगं योगेश्वरात्कृष्णात्साक्षात्कथयतः स्वयम् ||१८-७५||

vyāsaprasādācchrutavānetadguhyamahaṃ param . yogaṃ yogeśvarātkṛṣṇātsākṣātkathayataḥ svayam ||18-75||

Такимъ образомъ слышалъ я удивительный и чудесный разговоръ между сыномъ Васудева и мужественнымъ сыномъ Панду. Благоволеніемъ Вйаса {Благоволеніемъ Вйаса, -- снабдившаго Санжая всезнающимъ и пророческимъ духомъ, съ которымъ могъ онъ разсказывать о всѣхъ обстоятельствахъ войны слѣпому Дритараштрѣ.} былъ я способенъ слышать сіе высокое и дивное ученіе, откровенное устами самого Кришны, бога религіи.

||18-76||

राजन्संस्मृत्य संस्मृत्य संवादमिममद्भुतम् | केशवार्जुनयोः पुण्यं हृष्यामि च मुहुर्मुहुः ||१८-७६||

rājansaṃsmṛtya saṃsmṛtya saṃvādamimamadbhutam . keśavārjunayoḥ puṇyaṃ hṛṣyāmi ca muhurmuhuḥ ||18-76||

О могущественный Князь! повторяя паки и паки въ памяти моей сію святую и чудесную бесѣду Кришны съ Аржуномъ, не престаю радоваться паче и паче;

||18-77||

तच्च संस्मृत्य संस्मृत्य रूपमत्यद्भुतं हरेः | विस्मयो मे महान् राजन्हृष्यामि च पुनः पुनः ||१८-७७||

tacca saṃsmṛtya saṃsmṛtya rūpamatyadbhutaṃ hareḥ . vismayo me mahān rājanhṛṣyāmi ca punaḥ punaḥ ||18-77||

и воспоминая пречудный образъ Гари {Гари. -- Одно изъ имянъ Божества.}, въ великое прихожу изумленіе, дивлюсь и радуюсь паки и паки.

||18-78||

यत्र योगेश्वरः कृष्णो यत्र पार्थो धनुर्धरः | तत्र श्रीर्विजयो भूतिर्ध्रुवा नीतिर्मतिर्मम ||१८-७८||

yatra yogeśvaraḥ kṛṣṇo yatra pārtho dhanurdharaḥ . tatra śrīrvijayo bhūtirdhruvā nītirmatirmama ||18-78||

Гдѣ бы ни былъ Кришна, богъ благочестія, гдѣ бы ни былъ Аржунъ, могутественный стрѣлецъ (изъ лука), тамъ безъ сомнѣнія пребываютъ щастіе, богатство, побѣда и добродѣтельное житіе. Сему я твердо вѣрю!

Кришна © На все времена