Прабхупада

Бгаґавад-ґı̄та̄ як вона є

2015

645
Транскрибций
627
Переводов
0
Сносок
598
Комментариев
A

Глава 1

||1-1||

धृतराष्ट्र उवाच | धर्मक्षेत्रे कुरुक्षेत्रे समवेता युयुत्सवः | मामकाः पाण्डवाश्चैव किमकुर्वत सञ्जय ||१-१||

dhṛtarāṣṭra uvāca . dharmakṣetre kurukṣetre samavetā yuyutsavaḥ . māmakāḥ pāṇḍavāścaiva kimakurvata sañjaya ||1-1||

дгр̣тара̄шт̣ра ува̄ча
дгарма-кшетре куру-кшетре
самавета̄ йуйутсавах̣
ма̄мака̄х̣ па̄н̣д̣ава̄ш́ чаіва
кім акурвата сан̃джайа
Послівний переклад
дгр̣тара̄шт̣рах̣ ува̄ча—цар Дгр̣ітара̄шт̣ра сказав; дгарма-кшетре— на місці поломництва; куру-кшетре—в місцевості під назвою Курукшетра; самавета̄х̣—ті, що зібралися; йуйутсавах̣—ті, що жадають бою; ма̄мака̄х̣—моя партія (сини); па̄н̣д̣ава̄х̣—сини Па̄н̣д̣у; ча—і; ева—неодмінно; кім—що; акурвата—вони зробили; сан̃джайа—о Сан̃джайо.


Дгр̣тара̄шт̣ра сказав: О Сан̃джайо, що роблять мої сини й сини Па̄н̣д̣у, зібравшись в місці прощ на полі Курукшетра з наміром битися?


Бгаґавад-ґı̄та̄ — це загальновідомий науковий теїстичний твір, який було узагальнено в Ґı̄та̄-ма̄ха̄тмйі («Уславленні Ґı̄ти»). Там сказано, що Бгаґавад-ґı̄ту слід читати дуже уважно за допомогою відданого, слуги Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, старанно досліджувати її й намагатись зрозуміти її без будь-яких власних примхливих тлумачень. Втім, сама Бгаґавад-ґı̄та̄, на прикладі Арджуни, якому її повідав безпосередньо Сам Господь, показує, як належить її вивчати та розуміти. Якщо комусь пощастить зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту такою, якою вона передається по ланках учнівської послідовності без власних свавільних тлумачень, — він одержить знання, яке перевершує всю ведичну мудрість, усі ш́а̄стри, будь-яке Святе Письмо. В Бгаґавад-ґı̄ті можна знайти все те, що є в інших ш́а̄страх, у будь-якому Святому Письмі, а також і те, чого читач ніде більше не знайде. Такою є характерна особливість Ґı̄ти. Вона являє собою досконале релігійне вчення, що збережене в тому вигляді, в якому його безпосередньо повідав Верховний Бог-Особа, Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а.
Діалог між Дгр̣тара̄шт̣рою та Сан̃джайею, як про те сказано в Маха̄бга̄раті, розкриває перед нами цю велику філософію. Саме на полі бою Курукшетра (священній землі, місці прощ з давніх- давен) її повідав Сам Верховний Господь, коли Він зійшов на цю планету, щоб наставити людство на путь істини.
Слово дгарма-кшетра (місце, де відправляються релігійні обряди) має особливе значення, тому що на полі бою Курукшетра Верховний Бог-Особа був на боці Арджуни. Дгр̣тара̄шт̣ра, батько Куру, глибоко сумнівався в можливості кінцевої перемоги своїх синів. Охоплений сумнівом, він і питає свого секретаря Сан̃джайу: «Що вдіяли мої сини й сини Па̄н̣д̣у?» Він знав, що його сини й сини його молодшого брата Па̄н̣д̣у зібралися на полі Курукшетра для вирішального бою. Але його питання знаменне іншим. Він не бажав жодних компромісів між кузенами й братами, але водночас турбувався за долю своїх синів на полі бою. Битву було домовлено провести на Курукшетрі (поле, про яке згадується у Ведах як про місце поклоніння навіть для небожителів), і тому Дгр̣тара̄шт̣ра був дуже занепокоєний тим, що святе місце впливатиме на результат бою. Він добре знав, що для Арджуни та інших синів Па̄н̣д̣у такий вплив буде сприятливим, бо всі вони були благочестивими за своєю природою. Сан̃джайа був учнем Вйа̄си, з ласки котрого він міг бачити поле бою Курукшетра навіть перебуваючи у покоях Дгр̣тара̄шт̣ри. Отож, Дгр̣тара̄шт̣ра й питає його про становище на полі бою.
Both the Pāṇḍavas and the sons of Dhṛtarāṣṭra belong to the same family, but Dhṛtarāṣṭra’s mind is disclosed herein. He deliberately claimed only his sons as Kurus, and he separated the sons of Pāṇḍu from the family heritage. One can thus understand the specific position of Dhṛtarāṣṭra in his relationship with his nephews, the sons of Pāṇḍu. As in the paddy field the unnecessary plants are taken out, so it is expected from the very beginning of these topics that in the religious field of Kurukṣetra, where the father of religion, Śrī Kṛṣṇa, was present, the unwanted plants like Dhṛtarāṣṭra’s son Duryodhana and others would be wiped out and the thoroughly religious persons, headed by Yudhiṣṭhira, would be established by the Lord. This is the significance of the words dharma-kṣetre and kuru-kṣetre, apart from their historical and Vedic importance.

||1-2||

सञ्जय उवाच | दृष्ट्वा तु पाण्डवानीकं व्यूढं दुर्योधनस्तदा | आचार्यमुपसंगम्य राजा वचनमब्रवीत् ||१-२||

sañjaya uvāca . dṛṣṭvā tu pāṇḍavānīkaṃ vyūḍhaṃ duryodhanastadā . ācāryamupasaṃgamya rājā vacanamabravīt ||1-2||

сан̃джайа ува̄ча
др̣шт̣ва̄ ту па̄н̣д̣аванı̄кам̇
вйӯд̣гам̇ дурйодганас тада̄
а̄ча̄рйам упасан̇ґамйа
ра̄джа̄ вачанам абравı̄т
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; др̣шт̣ва̄—побачивши; ту— але; па̄н̣д̣ава-анı̄кам — воїнів Па̄н̣д̣ав; вйӯд̣гам — вишикуваних фалангами; дурйодганах̣ — цар Дурйодгана; тада̄ — тоді; а̄ча̄рйам— вчителя; упасан̇ґамйа — підходячи; ра̄джа̄ — цар; вачанам — слово; абравı̄т—сказав.


Сан̃джайа сказав: О царю, оглянувши армію, вишикувану синами Па̄н̣д̣у, цар Дурйодгана наблизився до свого вчителя й звернувсь до нього з такими словами.


Дгр̣тара̄шт̣ра був сліпим від народження. На жаль, він був позбавлений і духовного бачення. Він прекрасно знав, що його сини також сліпі у питаннях релігії, й був упевнений, що вони ніколи не порозуміються з Па̄н̣д̣авами, благочестивими від народження. Однак він був занепокоєний впливом святого місця на результат битви, і Сан̃джайа розумів, чим зумовлене його питання про становище на полі бою. Тому Сан̃джайа вирішив підбадьорити занепалого духом царя, запевнивши, що його сини не збираються йти на жодні поступки, незважаючи на вплив святого місця. Сан̃джайа повідомив цареві, що Дурйодгана, оглянувши військові сини Па̄н̣д̣ав, одразу ж попрямував до Дрон̣а̄ча̄рйі, головнокомандувача, щоб оповістити його про дійсне становище. Хоча Дурйодгану і названо царем у вірші, все ж таки серйозність ситуації змусила його піти до командувача. Звідси стає зрозумілим, що він неабиякий політик. Але, попри зовнішній дипломатичний лоск, Дурйодгана не зміг приховати страху, який виник у нього, коли він побачив розташування військових сил Па̄н̣д̣ав.

||1-3||

पश्यैतां पाण्डुपुत्राणामाचार्य महतीं चमूम् | व्यूढां द्रुपदपुत्रेण तव शिष्येण धीमता ||१-३||

paśyaitāṃ pāṇḍuputrāṇāmācārya mahatīṃ camūm . vyūḍhāṃ drupadaputreṇa tava śiṣyeṇa dhīmatā ||1-3||

паш́йаіта̄м̇ па̄н̣д̣у-путра̄н̣а̄м̇
а̄ча̄рйа махатı̄м̇ чамӯм
вйӯд̣га̄м̇ друпада-путрен̣а
тава ш́ішйен̣а дгı̄мата̄
Послівний переклад
паш́йа—оглянь; ета̄м—цю; па̄н̣д̣у-путра̄н̣а̄м̇—синів Па̄н̣д̣у; а̄ча̄рйа — о вчителю; махатı̄м — велику; чамӯм — військову силу; вйӯд̣га̄м—що вишикувана; друпада-путрен̣а—сином Друпади; тава— твоїм; ш́ішйен̣а—учнем; дгı̄-мата̄—дуже розумним.


О мій вчителю, поглянь на велику армію синів Па̄н̣д̣у, так вправно вишикувану твоїм здібним учнем, сином Друпади.


Дурйодгана, видатний дипломат, хотів указати Дрон̣а̄ча̄рйі, великому бра̄хман̣і та головнокомандувачу, на його прорахунки. Між Дрон̣а̄ча̄рйею та царем Друпадою, батьком дружини Арджуни Драупадı̄, мала місце суперечка політичного характеру, що спонукало Друпаду здійснити велике жертвопринесення, завдяки якому він отримав благословення мати сина, що буде спроможний убити Дрон̣а̄ча̄рйу. Дрон̣а̄ча̄рйа добре знав про це, та все ж таки, як великодушний бра̄хман̣а, він, не вагаючись, передав усі свої військові таємниці синові Друпади Дгр̣шт̣адйумні, який навчався у нього військової справи. Тепер, на полі битви Курукшетра, Дгр̣шт̣адйумна став на бік Па̄н̣д̣ав, і саме він вишикував їхні військові фаланги, перейнявши це мистецтво від Дрон̣а̄ча̄рйі. Дурйодгана вказав на цей промах Дрон̣а̄ча̄рйі, закликаючи його до пильності й безкомпромісності в бою. Він хотів підкреслити цим, що в бою Дрон̣а̄ча̄рйі не слід виявляти поблажливості до Па̄н̣д̣ав, які також були його відданими учнями і серед яких Арджуна був найулюбленішим та найздібнішим. Дурйодгана також перестеріг, що така поблажливість в бою може спричинитися до поразки.

||1-4||

अत्र शूरा महेष्वासा भीमार्जुनसमा युधि | युयुधानो विराटश्च द्रुपदश्च महारथः ||१-४||

atra śūrā maheṣvāsā bhīmārjunasamā yudhi . yuyudhāno virāṭaśca drupadaśca mahārathaḥ ||1-4||

атра ш́ӯра̄ махешв-а̄са̄
бгı̄ма̄рджуна-сама̄ йудгі
йуйудга̄но віра̄т̣аш́ ча
друпадаш́ ча маха̄-ратгах̣
Послівний переклад
атра—тут; ш́ӯра̄х̣—герої; маха̄-ішу-а̄са̄х̣—вправні лучники; бгı̄ма- арджуна—Бгı̄мі й Арджуні; сама̄х̣—рівні; йудгі—в бою; йуйудга̄нах̣—Йуйудга̄на; віра̄т̣ах̣—Віра̄т̣а; ча—також; друпадах̣—Друпада; ча—також; маха̄-ратгах̣—великий воїн.


У цій армії багато відважних лучників, рівних в бою Бгı̄мі й Арджуні, багато великих воїнів, таких як Йуйудга̄на, Віра̄т̣а й Друпада.


Хоча сам Дгр̣шт̣адйумна не був занадто страшний Дрон̣а̄ча̄рйі, дуже вправному у військовій справі, однак там було чимало інших, яких слід було остерігатись. Дурйодгана каже, що вони можуть стати великою перешкодою на шляху до перемоги, бо кожний з них не менш грізний, ніж Бгı̄ма й Арджуна. Сила Бгı̄ми та Арджуни була відома йому, отож він і порівнював з ними інших воїнів.

||1-5||

धृष्टकेतुश्चेकितानः काशिराजश्च वीर्यवान् | पुरुजित्कुन्तिभोजश्च शैब्यश्च नरपुंगवः ||१-५||

dhṛṣṭaketuścekitānaḥ kāśirājaśca vīryavān . purujitkuntibhojaśca śaibyaśca narapuṃgavaḥ ||1-5||

дх̣ршт̣акетуш́ чекіта̄нах̣
ка̄ш́іра̄джаш́ ча вı̄рйава̄н
пуруджіт кунтібгоджаш́ ча
ш́аібйаш́ ча нара-пун̇ґавах̣
Послівний переклад
дгр̣шт̣акетух̣—Дгр̣шт̣акету; чекіта̄нах̣—Чекіта̄на; ка̄ш́іра̄джах̣— Ка̄ш́іра̄джа; ча — також; вı̄рйа-ва̄н — дуже могутній; пуруджіт — Пуруджит; кунтібгоджах̣ — Кунтібгоджа; ча — також; ш́аібйах̣ — Ш́аібйа; ча—також; нара-пун̇ґавах̣—герой серед людей.


Серед них є й такі видатні, відважні й могутні воїни, як Дгр̣штакету, Чекіта̄на, Ка̄ш́іра̄джа, Пуруджіт, Кунтібгоджа й Ш́аібйа.

||1-6||

युधामन्युश्च विक्रान्त उत्तमौजाश्च वीर्यवान् | सौभद्रो द्रौपदेयाश्च सर्व एव महारथाः ||१-६||

yudhāmanyuśca vikrānta uttamaujāśca vīryavān . saubhadro draupadeyāśca sarva eva mahārathāḥ ||1-6||

йудга̄манйуш́ ча вікра̄нта
уттамауджа̄ш́ ча вı̄рйава̄н
саубгадро драупадейа̄ш́ ча
сарва ева маха̄-ратга̄х̣
Послівний переклад
йудга̄манйух̣—Йудга̄манйу; ча—також; вікра̄нтах̣—могутній; уттамауджа̄х̣—Уттамауджа̄; ча—та; вı̄рйа-ва̄н—дуже могутній; саубгадрах̣—син Субгадри; драупадейа̄х̣—сини Драупадı̄; ча—та; сарве—усі; ева—неодмінно; маха̄-ратга̄х̣—вправні в бою на колісницях.


Там є також могутній Йудга̄манйу, грізний Уттамауджа̄, син Субгадри й сини Драупадı̄. Всі ці воїни дуже вправні в бою на колісницях.

||1-7||

अस्माकं तु विशिष्टा ये तान्निबोध द्विजोत्तम | नायका मम सैन्यस्य संज्ञार्थं तान्ब्रवीमि ते ||१-७||

asmākaṃ tu viśiṣṭā ye tānnibodha dvijottama . nāyakā mama sainyasya saṃjñārthaṃ tānbravīmi te ||1-7||

асма̄кам̇ ту віш́ішт̣а̄ йе
та̄н нібодга двіджоттама
на̄йака̄ мама саінйасйа
сам̇джн̃а̄ртгам̇ та̄н бравı̄мі те
Послівний переклад
асма̄кам—наш; ту—але; віш́ішт̣а̄х̣—особливо могутні; йе—хто; та̄н—їх; нібодга—лише зверни увагу; двіджа-уттама—кращий з бра̄хман̣; на̄йака̄х̣—полководці; мама—моїх; саінйасйа—воїнів; сам̇джн̃а̄-артгам—до відома; та̄н—їх; бравı̄мі—я кажу; те—тобі.


Але, о кращий із бра̄хман̣, дозволь доповісти тобі про тих командувачів, які особливо достойні очолити мої військові сили.

||1-8||

भवान्भीष्मश्च कर्णश्च कृपश्च समितिञ्जयः | अश्वत्थामा विकर्णश्च सौमदत्तिस्तथैव च ||१-८||

bhavānbhīṣmaśca karṇaśca kṛpaśca samitiñjayaḥ . aśvatthāmā vikarṇaśca saumadattistathaiva ca ||1-8||

бгава̄н бгı̄шмаш́ ча карн̣аш́ ча
кр̣паш́ ча самітім̇-джайах̣
аш́ваттга̄ма̄ вікарн̣аш́ ча
саумадаттіс татгаіва ча
Послівний переклад
бгава̄н—ти сам; бгı̄шмах̣—дід Бгı̄шма; ча—також; карн̣ах̣—Карн̣а; ча—та; кр̣пах̣—Кр̣па; ча—та; самітім-джайах̣—завжди непереможний у бою; аш́ваттга̄ма̄—Аш́ваттга̄ма̄; вікарн̣ах̣—Вікарн̣а; ча—як і; саумадаттіх̣—син Самодатти; татга̄—як і; ева—звичайно; ча—також.


Серед них — такі воїни, як Бгı̄шма, Карн̣а, Кр̣па, Аш́ваттга̄ма̄, Вікарн̣а й син Сомадатти на ім’я Бгӯріш́рава̄, що не знали поразок в битвах, як і ти сам.


Дурйодгана згадує видатних героїв, завжди непереможних у бою. Вікарн̣а — брат Дурйодгани, Аш́ваттга̄ма̄ — син Дрон̣а̄ча̄рйі й Саумадатті, або Бгӯріш́рава̄ — син царя племені ба̄хлı̄касів. Карн̣а — єдиноутробний брат Арджуни, народжений Кунтı̄ до її шлюбу з царем Па̄н̣д̣у. Сестра-близнюк Кр̣па̄ча̄рйі вийшла заміж за Дрон̣а̄ча̄рйу.

||1-9||

अन्ये च बहवः शूरा मदर्थे त्यक्तजीविताः | नानाशस्त्रप्रहरणाः सर्वे युद्धविशारदाः ||१-९||

anye ca bahavaḥ śūrā madarthe tyaktajīvitāḥ . nānāśastrapraharaṇāḥ sarve yuddhaviśāradāḥ ||1-9||

анйе ча бахавах̣ ш́ӯра̄
мад-артге тйакта-джı̄віта̄х̣
на̄на̄-ш́астра-прахаран̣а̄х̣
сарве йуддга-віш́а̄рада̄х̣
Послівний переклад
анйе—інші; ча—також; бахавах̣—у великій кількості; ш́ӯра̄х̣—герої; мат-артге—заради мене; тйакта-джı̄віта̄х̣—готові ризикувати життям; на̄на̄—численною; ш́астра—зброєю; прахаран̣а̄х̣— споряджені; сарве—усі вони; йуддга-віш́а̄рада̄х̣—вправні воїни.


Там багато інших героїв, ладних віддати за мене своє життя. Всі вони добре споряджені всілякою зброєю й досвідчені у військовій справі.


Що стосується інших, таких, як Джайадратга, Кр̣таварма̄ та Ш́алйа, — то їх усіх сповнювала рішучість віддати життя за Дурйодгану. Іншими словами, це вже натяк, що на всіх їх чекає неминуча загибель у битві на Курукшетрі через те, що вони приєдналися до табору гріховного Дурйодгани. Але сам Дурйодгана, звісно, був упевнений у перемозі, покладаючись на вищезгадані об’єднані сили своїх друзів.

||1-10||

अपर्याप्तं तदस्माकं बलं भीष्माभिरक्षितम् | पर्याप्तं त्विदमेतेषां बलं भीमाभिरक्षितम् ||१-१०||

aparyāptaṃ tadasmākaṃ balaṃ bhīṣmābhirakṣitam . paryāptaṃ tvidameteṣāṃ balaṃ bhīmābhirakṣitam ||1-10||

апарйа̄птам̇ тад асма̄кам̇
балам̇ бгı̄шма̄бгіракшітам
парйа̄птам̇ тв ідам етеша̄м̇
балам̇ бгı̄ма̄бгіракшітам
Послівний переклад
апарйа̄птам—незмірне; тат—те; асма̄кам—наше; балам—сила; бгı̄шма — дідом Бгı̄шмою; абгіракшітам — прекрасно захищене; парйа̄птам—обмежене; ту—але; ідам—усе це; етеша̄м—Па̄н̣д̣ав; балам—сила; бгı̄ма—Бгı̄мою; абгіракшітам—старанно захищене.


Наші сили незмірні, й нас прекрасно захищає дід Бгı̄шма. Сили ж Па̄н̣д̣ав, які пильнує Бгı̄ма, обмежені.


Тут Дурйодгана порівнює сили супротивних сторін. Він гадає, що могутність його військових сил незмірна, особливо тому, що їх захищає найдосвідченіший полководець дід Бгı̄шма. З іншого боку, сили Па̄н̣д̣ав обмежені, і їх захищає менш досвідчений полководець Бгı̄ма, який здається зовсім незначним у порівнянні з Бгı̄шмою. Дурйодгана завжди ненавидів Бгı̄му, бо знав: якщо йому й судилося колись загинути, то тільки від рук Бгı̄ми. Водночас він був упевнений у своїй перемозі, покладаючись на присутність Бгı̄шми, який набагато перевершував Бгı̄му своїм досвідом. Тому Дурйодгана вважав, що має всі підстави сподіватись на перемогу.

||1-11||

अयनेषु च सर्वेषु यथाभागमवस्थिताः | भीष्ममेवाभिरक्षन्तु भवन्तः सर्व एव हि ||१-११||

ayaneṣu ca sarveṣu yathābhāgamavasthitāḥ . bhīṣmamevābhirakṣantu bhavantaḥ sarva eva hi ||1-11||

айанешу ча сарвешу
йатга̄-бга̄ґам авастгіта̄х̣
бгı̄шмам ева̄бгіракшанту
бгавантах̣ сарва ева хі
Послівний переклад
айанешу — в стратегічних пунктах; ча — також; сарвешу — скрізь; йатга̄-бга̄ґам—по-різному вишикувані; авастгіта̄х̣—розташовані; бгı̄шмам — діда Бгı̄шму; ева — неодмінно; абгіракшанту — підтримайте; бгавантах̣—ви; сарве—усі відповідно; ева хі—неодмінно.


Тепер всі ви, обравши відповідні стратегічні позиції, повинні всіма силами підтримати діда Бгı̄шму.


Дурйодгана, віддавши належне доблесті Бгı̄шми, зважив на те, що інші можуть подумати, нібито їх вважають менш значними, і тому він, промовляючи так, із властивою йому дипломатичністю намагається залагодити справу. Він підкреслює, що хоча Бгı̄шма, безумовно, і найвеличніший герой, однак він уже літній, і тому треба особливо подбати про те, щоб усебічно підтримати його. Він може захопитися битвою в якомусь одному місці, й ворог скористається з цього. Тому дуже важливо, щоб інші великі воїни не залишали своїх стратегічних позицій, бо це дозволить ворогові прорвати фалангу. Дурйодгана добре розумів, що перемога Куру залежить від присутності Бгı̄шмадеви. Він був переконаний, що в бою Бгı̄шмадева й Дрон̣а̄ча̄рйа виявлять йому цілковиту підтримку, адже він добре пам’ятав, як вони не вимовили жодного слова, коли беззахисну дружину Арджуни Драупадı̄ силоміць роздягали в присутності всіх полководців і вона волала до їхнього почуття справедливості. Хоча він і знав, що обидва ці воєначальники почувають деяку прихильність до Па̄н̣д̣ав, він сподівався, що тепер вони цілком відмовляться од сентиментів, що вже було трапилось під час гри в кості.

||1-12||

तस्य सञ्जनयन्हर्षं कुरुवृद्धः पितामहः | सिंहनादं विनद्योच्चैः शङ्खं दध्मौ प्रतापवान् ||१-१२||

tasya sañjanayanharṣaṃ kuruvṛddhaḥ pitāmahaḥ . siṃhanādaṃ vinadyoccaiḥ śaṅkhaṃ dadhmau pratāpavān ||1-12||

тасйа сан̃джанайан харшам̇
куру-вр̣ддгах̣ піта̄махах̣
сім̇ха-на̄дам̇ вінадйоччаіх̣
ш́ан̇кгам̇ дадгмау прата̄пава̄н
Послівний переклад
тасйа — його; сан̃джанайан — збільшуючи; харшам — бадьорість; курувр̣ддгах̣—предок династії Куру (Бгı̄шма); піта̄махах̣—дід; сім̇ха-на̄дам—звук, подібний до левиного рикання; вінадйа—що вібрує; уччаіх̣—дуже голосно; ш́ан̇кгам—мушля; дадгмау—подув; прата̄па-ва̄н—доблесний.


Тоді Бгı̄шма, доблесний предок династії Куру, дід воїнів, що стали до бою, голосно засурмив у свою мушлю, звук якої, подібний до левиного рикання, сповнив радістю серце Дурйодгани.


Предок династії Куру добре розумів внутрішній стан свого внука Дурйодгани і з притаманним йому співчуттям, намагаючись підбадьорити його, гучно засурмив у свою мушлю — на підтвердження того, що його недаремно порівнюють з левом. Але посередньо, символічним звучанням своєї мушлі, він повідомив свого пригніченого внука Дурйодгану, що в того немає ніяких надій на перемогу в битві, тому що на боці супротивника був Верховний Господь Кр̣шн̣а. Однак, обов’язком Бгı̄шми було керувати боєм і не шкодувати зусиль для цього.

||1-13||

ततः शङ्खाश्च भेर्यश्च पणवानकगोमुखाः | सहसैवाभ्यहन्यन्त स शब्दस्तुमुलोऽभवत् ||१-१३||

tataḥ śaṅkhāśca bheryaśca paṇavānakagomukhāḥ . sahasaivābhyahanyanta sa śabdastumulo.abhavat ||1-13||

татах̣ ш́ан̇кга̄ш́ ча бгерйаш́ ча
пан̣ава̄нака-ґомукга̄х̣
сахасаіва̄бгйаханйанта
са ш́абдас тумуло ’бгават
Послівний переклад
татах̣—після цього; ш́ан̇кга̄х̣—мушлі; ча—також; бгерйах̣—великі барабани; ча—і; пан̣ава-а̄нака—маленькі барабани та литаври; ґомукга̄х̣—ріжки; сахаса̄—несподівано; ева—неодмінно; абгйаханйанта—пролунали водночас; сах̣—той; ш́абдах̣—змішаний звук; тумулах̣—гучний; абгават—настав.


Після цього несподівано залунали всі мушлі, великі й маленькі барабани, литаври та ріжки, створюючи страшенний шум.

||1-14||

ततः श्वेतैर्हयैर्युक्ते महति स्यन्दने स्थितौ | माधवः पाण्डवश्चैव दिव्यौ शङ्खौ प्रदध्मतुः ||१-१४||

tataḥ śvetairhayairyukte mahati syandane sthitau . mādhavaḥ pāṇḍavaścaiva divyau śaṅkhau pradadhmatuḥ ||1-14||

татах̣ ш́ветаір хайаір йукте
махаті сйандане стгітау
ма̄дгавах̣ па̄н̣д̣аваш́ чаіва
дівйау ш́ан̇кгау прададгматух̣
Послівний переклад
татах̣—після того; ш́ветаіх̣—білими; хайаіх̣—кіньми; йукте— яких було запряжено; махаті—у велику; сйандане—колісниці; стгітау—розміщений; ма̄дгавах̣—Кр̣шн̣а (чоловік богині процвітання); па̄н̣д̣авах̣—Арджуна (син Па̄н̣д̣у); ча—також; ева—звичайно; дівйау—трансцендентний; ш́ан̇кгау—мушлі; прададгматух̣— засурмили.


На іншому боці поля Кр̣шн̣а й Арджуна, підносячись у чудовій колісниці, яку мчали білі коні, засурмили у свої божественні мушлі.


На відміну од мушлі, в яку сурмив Бгı̄шмадева, мушлі в руках Кр̣шн̣и й Арджуни названо божественними. Їхнє трансцендентне звучання провіщало перемогу, бо на боці Па̄н̣д̣ав був Кр̣шн̣а. Джайас ту па̄н̣д̣у-путра̄н̣а̄м̇ йеша̄м̇ пакше джана̄рданах̣. Перемога завжди на боці таких людей, як сини Па̄н̣д̣у, тому що їм допомагає Господь Кр̣шн̣а. Де б і коли б не з’являвся Господь, богиня процвітання й удачі завжди поруч, бо вона завжди нерозлучна зі своїм чоловіком. Отже, перемога й удача чекали на Арджуну й божественні звуки мушлі Вішн̣у, тобто Господа Кр̣шн̣и, сповіщали про це. Крім того, колісницю, на якій сиділи обоє друзів, подарував Арджуні бог вогню, Аґні, а це означає, що на ній можна було завоювати будь-яку землю в межах трьох світів.

||1-15||

पाञ्चजन्यं हृषीकेशो देवदत्तं धनञ्जयः | पौण्ड्रं दध्मौ महाशङ्खं भीमकर्मा वृकोदरः ||१-१५||

pāñcajanyaṃ hṛṣīkeśo devadattaṃ dhanañjayaḥ . pauṇḍraṃ dadhmau mahāśaṅkhaṃ bhīmakarmā vṛkodaraḥ ||1-15||

па̄н̃чаджанйам̇ хр̣шı̄кеш́о
девадаттам̇ дганан̃джайах̣
паун̣д̣рам̇ дадгмау маха̄-ш́ан̇кгам̇
бгı̄ма-карма̄ вр̣кодарах̣
Послівний переклад
па̄н̃чаджанйам—мушлю, звану Пан̃чаджанйа; хр̣шı̄ка-ı̄ш́ах̣—Хр̣шı̄кеш́а (Кр̣шн̣а, Господь, який править чуттями відданих); девадаттам— мушлю, що звалась Девадатта; дганам-джайах̣—Дганан̃джайа (Арджуна, завойовник багатств); паун̣д̣рам—мушлю під назвою Паун̣д̣ра; дадгмау—подув; маха̄-ш́ан̇кгам—жахливу мушлю; бгı̄ма- карма̄—той, хто здійснює надлюдські подвиги; вр̣ка-ударах̣—ненаситний їдець (Бгı̄ма).


Господь Кр̣шн̣а засурмив у Свою мушлю Па̄н̃чаджанйу, Арджуна засурмив у свою, Девадатту, а Бгı̄ма, ненаситний їдець, здатний до надлюдських вчинків, засурмив у свою жахливу мушлю Паун̣д̣ра.


Господь Кр̣шн̣а в цьому вірші іменується Хр̣шı̄кеш́ею, тому що Він — Володар чуттів усіх живих істот. Живі істоти є Його невід’ємні частки, і тому чуття живих істот складають невід’ємну частину Його чуття. Імперсоналісти не можуть пояснити, що таке чуття живих істот, й через те вони завжди намагаються зобразити всіх живих істот як безчуттєвих і позбавлених індивідуальності. Господь перебуває в серцях усіх живих істот й керує їхніми чуттями в тій мірі, наскільки живі істоти віддаються Йому. Чуття ж Своїх чистих відданих Він контролює безпосередньо. Тут, на полі бою Курукшетра, Господь безпосередньо керує духовними чуттями Арджуни, і тому в даному випадку Його названо Хр̣шı̄кеш́ею. Господь має багато імен, що позначають різні аспекти Його діяльності. Наприклад, Його називають Мадгусӯданою, бо Він убив демона на ім’я Мадгу; Його називають Ґовіндою, тому що Він — джерело насолод для корів та чуттів усіх живих істот; Його називають Ва̄судевою, бо Він з’явився як син Васудеви; Його називають Девакı̄-нанданою, тому що Девакı̄ була Його матір’ю; Його називають Йаш́ода̄-нанданою, бо саме Йаш́оді Він дарував Свої дитячі розваги у Вр̣нда̄вані; Його називають Па̄ртга-са̄ратгі, тому що Він був колісничим у Свого друга Арджуни. Так само Його називають Хр̣шı̄кеш́ею, тому що Він скеровував Арджуну на полі бою Курукшетра.
Арджуну в цьому вірші названо Дганан̃джайею, тому що він допоміг своєму старшому братові здобути незчисленні багатства, потрібні йому на різні жертвопринесення. В свою чергу Бгı̄ма відомий як Вр̣кодара, бо його апетит був таким же надзвичайним, як і його подвиги, один з котрих — перемога над демоном Хід̣імбою. Отже, звучання всіх мушель, в які засурмили прихильники Па̄н̣д̣ав, починаючи від Господа, надихали їхніх воїнів на герць. Табір супротивників таких переваг не мав: не було з ними ані Кр̣шн̣и, Верховного Володаря, ані богині удачі. Отже, їм судилося програти битву, про що й сповіщали звуки мушель.
TEXTS 16-18
анантавіджайам̇ ра̄джа̄
кунтı̄-путро йудгішт̣гірах̣
накулах̣ сахадеваш́ ча
суґгоша-ман̣іпушпакау
ка̄ш́йаш́ ча парамешв-а̄сах̣
ш́ікган̣д̣ı̄ ча маха̄-ратгах̣
дгр̣шт̣адйумно віра̄т̣аш́ ча
са̄тйакіш́ ча̄пара̄джітах̣
друпадо драупадейа̄ш́ ча
сарваш́ах̣ пр̣тгівı̄-пате
саубгадраш́ ча маха̄-ба̄хух̣
ш́ан̇кга̄н дадгмух̣ пр̣тгак пр̣тгак
Послівний переклад
ананта-віджайам — мушлю під назвою Анантавіджайа; ра̄джа̄ — цар; кунтı̄-путрах̣—син Кунтı̄; йудгішт̣гірах̣—Йудгішт̣гіра; накулах̣ — Накула; сахадевах̣ — Сахадева; ча — і; суґгоша-ман̣іпушпакау—мушлі, що звуться Суґгоша й Ман̣іпушпака; ка̄ш́йах̣—цар Ка̄ш́ı̄ (Ва̄ра̄н̣асі); ча—і; парама-ішу-а̄сах̣—вправний стрілець; ш́ікган̣д̣ı̄—Ш́ікган̣д̣ı̄; ча—також; маха̄-ратгах̣—той, хто спроможний боротися сам проти тисяч; дгр̣шт̣адйумнах̣—Дгр̣шт̣адйумна (син царя Друпади); віра̄т̣ах̣—Віра̄т̣а (принц, який дав притулок Па̄н̣д̣авам, коли вони були змушені переховуватись); ча—також; са̄тйакіх̣—Са̄тйакі (те ж саме, що й Йуйудга̄на, колісничий Господа Кр̣шн̣и); ча—і; апара̄джітах̣—ті, котрі ніколи не зазнавали поразки; друпадах̣—Друпада, цар Па̄н̃ча̄ли; драупадейа̄х̣—сини Драупадı̄; ча—також; сарваш́ах̣—усі; пр̣тгівı̄-пате—о царю; саубгадрах̣—Абгіманйу, син Субгадри; ча—також; маха̄-ба̄хух̣—із могутньою зброєю; ш́ан̇кга̄н — мушлі; дадгмух̣ — засурмив; пр̣тгак пр̣тгак—кожен окремо.Цар Йудгішт̣гіра, син Кунтı̄, засурмив у свою мушлю Анантавіджайу; Накула й Сахадева засурмили в мушлі Суґгошу й Ман̣іпушпаку. О царю, великий лучник цар Ка̄ш́ı̄, могутній воїн Ш́ікган̣д̣ı̄, Дгр̣шт̣адйумна, Віра̄т̣а й непереможний Са̄тйакі, а також Друпада, сини Драупадı̄ та всі інші, такі, як могутньо озброєний син Субгадри, — всі засурмили у свої мушлі.Sañjaya informed King Dhṛtarāṣṭra very tactfully that his unwise policy of deceiving the sons of Pāṇḍu and endeavoring to enthrone his own sons on the seat of the kingdom was not very laudable. The signs already clearly indicated that the whole Kuru dynasty would be killed in that great battle. Beginning with the grandsire, Bhīṣma, down to the grandsons like Abhimanyu and others – including kings from many states of the world – all were present there, and all were doomed. The whole catastrophe was due to King Dhṛtarāṣṭra, because he encouraged the policy followed by his sons.

||1-16||

अनन्तविजयं राजा कुन्तीपुत्रो युधिष्ठिरः | नकुलः सहदेवश्च सुघोषमणिपुष्पकौ ||१-१६||

anantavijayaṃ rājā kuntīputro yudhiṣṭhiraḥ . nakulaḥ sahadevaśca sughoṣamaṇipuṣpakau ||1-16||

||1-17||

काश्यश्च परमेष्वासः शिखण्डी च महारथः | धृष्टद्युम्नो विराटश्च सात्यकिश्चापराजितः ||१-१७||

kāśyaśca parameṣvāsaḥ śikhaṇḍī ca mahārathaḥ . dhṛṣṭadyumno virāṭaśca sātyakiścāparājitaḥ ||1-17||

||1-18||

द्रुपदो द्रौपदेयाश्च सर्वशः पृथिवीपते | सौभद्रश्च महाबाहुः शङ्खान्दध्मुः पृथक्पृथक् ||१-१८||

drupado draupadeyāśca sarvaśaḥ pṛthivīpate . saubhadraśca mahābāhuḥ śaṅkhāndadhmuḥ pṛthakpṛthak ||1-18||

||1-19||

स घोषो धार्तराष्ट्राणां हृदयानि व्यदारयत् | नभश्च पृथिवीं चैव तुमुलोऽभ्यनुनादयन् (or लोव्यनु) ||१-१९||

sa ghoṣo dhārtarāṣṭrāṇāṃ hṛdayāni vyadārayat . nabhaśca pṛthivīṃ caiva tumulo.abhyanunādayan (lo vyanu)||1-19||

са ґгошо дга̄ртара̄шт̣ра̄н̣а̄м̇
хр̣дайа̄ні вйада̄райат
набгаш́ ча пр̣тгівı̄м̇ чаіва
тумуло ’бгйануна̄дайан
Послівний переклад
сах̣ — цей; ґгошах̣ — вібрація; дга̄ртара̄шт̣ра̄н̣а̄м — синів Дгр̣тара̄шт̣ри; хр̣дайа̄ні—серця; вйада̄райат—розбив; набгах̣—небо; ча— також; пр̣тгівı̄м—поверхня землі; ча—також; ева—звичайно; тумулах̣—гучний; абгйануна̄дайан—лунаючи.


Звуки всіх цих мушель злилися в безперервне ревіння, потрясаючи небо й землю, і серця синів Дгр̣тара̄шт̣ри здригнулись.


Ніде не згадується про те, що мушлі Бгı̄шми та інших прихильників Дурйодгани викликали хоча б найменше збентеження в таборі Па̄н̣д̣ав. Навпаки, в цьому вірші описано, як здригнулись серця синів Дгр̣тара̄шт̣ри від звуків, що їх створили мушлі Па̄н̣д̣ав. Це сталося завдяки цілковитій вірі Па̄н̣д̣ав у Господа Кр̣шн̣у. Тому, хто знаходить притулок у Верховного Господа, немає чого боятись навіть під час найбільших нещасть.

||1-20||

अथ व्यवस्थितान्दृष्ट्वा धार्तराष्ट्रान् कपिध्वजः | प्रवृत्ते शस्त्रसम्पाते धनुरुद्यम्य पाण्डवः | हृषीकेशं तदा वाक्यमिदमाह महीपते ||१-२०||

atha vyavasthitāndṛṣṭvā dhārtarāṣṭrān kapidhvajaḥ . pravṛtte śastrasampāte dhanurudyamya pāṇḍavaḥ ||1-20||

атга вйавастгіта̄н др̣шт̣ва̄
дга̄ртара̄шт̣ра̄н капі-дгваджах̣
правр̣тте ш́астра-сампа̄те
дганур удйамйа па̄н̣д̣авах̣
хр̣шı̄кеш́ам̇ тада̄ ва̄кйам
ідам а̄ха махı̄-пате
Послівний переклад
атга—слідом за тим; вйавастгіта̄н—вишикуваних; др̣шт̣ва̄—дивлячись на; дга̄ртара̄шт̣ра̄н—сини Дгр̣тара̄шт̣ри; капі-дгваджах̣— той, у кого на прапорі зображення Ханума̄на; правр̣тте—готовий до бою; ш́астра-сампа̄те—випускаючи свої стріли; дганух̣— лук; удйамйа—піднявши; па̄н̣д̣авах̣—син Па̄н̣д̣у (Арджуна); хр̣шı̄кеш́ам — Господу Кр̣шн̣і; тада̄ — тоді; ва̄кйам — слово; ідам — це; а̄ха—сказав; махı̄-пате—о царю.


Відтак Арджуна, син Па̄н̣д̣у, сидячи у своїй колісниці під прапором із зображенням Ханума̄на, підняв свій лук на знак готовності до бою. О царю, дивлячись на лави синів Дгр̣тара̄шт̣ри, що наближались, Арджуна мовив Кр̣шн̣і такі слова.


Бій мав розпочатись. З вищенаведених слів стає зрозумілим, що серця синів Дгр̣тара̄шт̣ри так чи інакше охопила зневіра, коли вони побачили несподіване розташування військових сил Па̄н̣д̣ав, діями яких на полі бою безпосередньо керував Господь Кр̣шн̣а. Ще одним провісником перемоги Па̄н̣д̣ав була емблема Ханума̄на на прапорі Арджуни, — Ханума̄н сприяв перемозі Господа Ра̄ми в бою між Ним і Ра̄ваною. Тепер же і Ра̄ма, і Ханума̄н були в колісниці Арджуни, допомагаючи йому. Господь Кр̣шн̣а і є Сам Ра̄ма, а де б не був Господь Ра̄ма, з Ним завжди поруч Його вічний слуга Ханума̄н і Його вічна дружина Сı̄та̄, богиня процвітання. Тому в Арджуни не було підстав боятись ніяких ворогів. Більше того, Володар усіх чуттів Господь Кр̣шн̣а особисто був присутній там, щоб спрямовувати його дії. Таким чином, усі кращі військові радники були в розпорядженні Арджуни. Такі сприятливі умови, що їх Господь створив для Свого вічного відданого, безсумнівно провіщали перемогу.
TEXTS 21-22
арджуна ува̄ча
сенайор убгайор мадгйе
ратгам̇ стга̄пайа ме ’чйута
йа̄вад ета̄н нірı̄кше ’хам̇
йоддгу-ка̄ма̄н авастгіта̄н
каір майа̄ саха йоддгавйам
асмін ран̣а-самудйаме
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча — Арджуна сказав; сенайох̣ — армій; убгайох̣ — обох; мадгйе—між; ратгам—колісницю; стга̄пайа—тримай; ме— мій; ачйута—о непогрішний; йа̄ват—поки; ета̄н—усіх цих; нірı̄кше—можу роздивитись; ахам—я; йоддгу-ка̄ма̄н—які прагнуть битись; авастгіта̄н—вишикуваних на полі бою; каіх̣—з ким; майа̄— мною; саха—разом; йоддгавйам—повинен битися з; асмін—у цьому; ран̣а—герць; самудйаме—намагаючись.Арджуна сказав: О непохибний, прошу Тебе, виведи мою колісницю між двох армій, щоб я зміг побачити присутніх тут — тих, що прагнуть бою і з ким я маю зітнутись у цій великій битві.Хоча Господь Кр̣шн̣а і є Верховний Бог-Особа, Він, із Своєї незбагненної ласки, служив Своєму другові. Він ніколи не змінює Своєї прихильності до вірних Йому, і тому тут Арджуна звертається до Нього як до «непохибного». Крім того, як колісничий Арджуни, Він, не вагаючись, виконує його накази і Арджуна називає Його за це непохибним. Хоча з ласки до Свого відданого Господь грав роль візничого, Його верховне становище не викликає сумніву. За будь-яких обставин Він є Верховний Бог-Особа, Хр̣шı̄кеш́а, Володар усіх чуттів. Стосунки між Господом та Його слугою дуже ніжні й суто трансцендентні. Так само, як вірний слуга Господа завжди радо служить Йому, так і Господь прагне зробити якусь послугу Своєму відданому. Господь отримує навіть ще більше задоволення, коли Його чисті бгакти дають накази Йому, ніж коли Він наказує Сам. Усі коряться Йому як Володареві й немає нікого вищого од Нього, хто б наказував Йому. Коли ж трапляється, що Йому наказують чисті віддані — Господь зазнає трансцендентної насолоди, хоча Він, безумовно, панує над усіма обставинами.
Арджуна — чистий відданий, він не мав бажання битись із своїми кузенами та братами, але його змусила до того впертість Дурйодгани, який не погоджувався ні на які мирні перемовини. Тому він дуже хотів побачити, хто з старшин присутній на полі бою. Хоча не могло бути й мови про примирення на полі бою, він хотів побачити їх ще раз, подивитися, наскільки вони були схильні до участі в цій зовсім небажаній війні.

||1-21||

अर्जुन उवाच | सेनयोरुभयोर्मध्ये रथं स्थापय मेऽच्युत ||१-२१||

hṛṣīkeśaṃ tadā vākyamidamāha mahīpate . arjuna uvāca . senayorubhayormadhye rathaṃ sthāpaya me.acyuta ||1-21||

||1-22||

यावदेतान्निरीक्षेऽहं योद्धुकामानवस्थितान् | कैर्मया सह योद्धव्यमस्मिन् रणसमुद्यमे ||१-२२||

yāvadetānnirikṣe.ahaṃ yoddhukāmānavasthitān . kairmayā saha yoddhavyamasmin raṇasamudyame ||1-22||

||1-23||

योत्स्यमानानवेक्षेऽहं य एतेऽत्र समागताः | धार्तराष्ट्रस्य दुर्बुद्धेर्युद्धे प्रियचिकीर्षवः ||१-२३||

yotsyamānānavekṣe.ahaṃ ya ete.atra samāgatāḥ . dhārtarāṣṭrasya durbuddheryuddhe priyacikīrṣavaḥ ||1-23||

йотсйама̄на̄н авекше ’хам̇
йа ете ’тра сама̄ґата̄х̣
дга̄ртара̄шт̣расйа дурбуддгер
йуддге прійа-чікı̄ршавах̣
Послівний переклад
йотсйама̄на̄н—тих, хто битиметься; авекше—дай мені подивитися; ахам—я; йе—хто; ете—ті; атра—тут; сама̄ґата̄х̣—зібрались; дга̄ртара̄шт̣расйа—сина Дгр̣тара̄шт̣ри; дурбуддгех̣—зловмисного; йуддге—в битві; прійа—добра; чікı̄ршавах̣—бажаючи.


Дай-но мені подивитися на тих, що прийшли сюди битись, бажаючи догодити зловмисному синові Дгр̣тара̄шт̣ри.


Те, що Дурйодгана в змові зі своїм батьком Дгр̣тара̄шт̣рою укладав підступні плани з метою загарбати владу в царстві Па̄н̣д̣ав, ні для кого не складало таємниці. Звичайно, всі ті, що стали на бік Дурйодгани, були з одного куща ягоди. Арджуна хотів подивитися на них на полі бою, перед початком битви, просто щоб упевнитись у їхній сутності, однак без наміру пропонувати їм мирні перемовини. Він також хотів побачити їх, щоб оцінити силу, з якою доведеться зіткнутись, хоча й був цілком впевнений у перемозі, тому що з ним був Кр̣шн̣а.

||1-24||

सञ्जय उवाच | एवमुक्तो हृषीकेशो गुडाकेशेन भारत | सेनयोरुभयोर्मध्ये स्थापयित्वा रथोत्तमम् ||१-२४||

sañjaya uvāca . evamukto hṛṣīkeśo guḍākeśena bhārata . senayorubhayormadhye sthāpayitvā rathottamam ||1-24||

сан̃джайа ува̄ча
евам укто хр̣шı̄кеш́о
ґуд̣а̄кеш́ена бга̄рата
сенайор убгайор мадгйе
стга̄пайітва̄ ратготтамам
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; евам—таким чином; уктах̣— той, до кого звернулися; хр̣шı̄кеш́ах̣—Господь Кр̣шн̣а; ґуд̣а̄кеш́ена—Арджуною; бга̄рата—потомок Бгарати; сенайох̣—армій; убгайох̣ — обох; мадгйе — посередині; стга̄пайітва̄ — поставивши; ратга-уттамам—чудову колісницю.


Сан̃джайа сказав: О нащадку Бгарати, Господь Кр̣шн̣а на прохання Арджуни вивів і поставив Свою чудову колісницю між двома арміями.


У цьому вірші Арджуну названо Ґуд̣а̄кеш́ею. Ґуд̣а̄ка̄ означає «сон», а того, хто переміг сон, називають ґуд̣а̄кеш́а. Сон також означає невігластво. Отже, Арджуна переміг і сон, і невігластво завдяки своїй дружбі з Кр̣шн̣ою. Як великий бгакта Кр̣шн̣и, він не може забути Кр̣шн̣у ні на мить, бо такою є натура відданого. Вві сні чи наяву, відданий Господа ніколи не перестає думати про ім’я, образ, якості та розваги Кр̣шн̣и. Таким чином, просто постійно думаючи про Кр̣шн̣у, відданий Кр̣шн̣и може перемогти і сон, і невігластво. Це й називається свідомістю Кр̣шн̣и, або сама̄дгі. Як Хр̣шı̄кеш́а, або Володар чуттів і думок кожної живої істоти, Кр̣шн̣а розумів, чому Арджуна хотів поставити колісницю між двома арміями. Так Він і зробив, промовивши далі такі слова.

||1-25||

भीष्मद्रोणप्रमुखतः सर्वेषां च महीक्षिताम् | उवाच पार्थ पश्यैतान्समवेतान्कुरूनिति ||१-२५||

bhīṣmadroṇapramukhataḥ sarveṣāṃ ca mahīkṣitām . uvāca pārtha paśyaitānsamavetānkurūniti ||1-25||

бгı̄шма-дрон̣а-прамукгатах̣
сарвеша̄м̇ ча махı̄-кшіта̄м
ува̄ча па̄ртга паш́йаіта̄н
самавета̄н курӯн іті
Послівний переклад
бгı̄шма—діда Бгı̄шми; дрон̣а—учителя Дрон̣и; прамукгатах̣—попереду; сарвеша̄м—усіх; ча—також; махı̄-кшіта̄м—правителів світу; ува̄ча — сказав; па̄ртга — о сину Пр̣тги; паш́йа — глянь-но; ета̄н—усіх їх; самавета̄н—тих, що зібралися; курӯн—членів царської династії Куру; іті—таким чином.


Перед Бгı̄шмою, Дрон̣ою та всіма іншими правителями світу Господь сказав Арджуні: Тож поглянь, Па̄ртга, на всіх Куру, що зібрались тут.


Як Наддуша усіх живих істот Господь Кр̣шн̣а розумів, що діялось в серці Арджуни. В зв’язку з цим ім’я «Хр̣шı̄кеш́а» вказує на те, що Він знав усе. Ім’я «Па̄ртга», або «син Кунтı̄», тобто Пр̣тги, яке стосується Арджуни, також має велике значення. Як друг, Кр̣шн̣а хотів повідомити Арджуну, що Він погодився бути його візничим тому, що той був сином Пр̣тги, сестри Його батька Васудеви. Що ж мав на увазі Кр̣шн̣а, говорячи Арджуні: «Поглянь на Куру?» Чи хотів Арджуна зупинитись й уникнути бою? Кр̣шн̣а ніколи не чекав нічого подібного від сина Своєї тітки Пр̣тги, але в дружньому і жартівливому вигляді Господь дав зрозуміти Арджуні, що прочитав його думки.

||1-26||

तत्रापश्यत्स्थितान्पार्थः पितॄनथ पितामहान् | आचार्यान्मातुलान्भ्रातॄन्पुत्रान्पौत्रान्सखींस्तथा ||१-२६||

tatrāpaśyatsthitānpārthaḥ pitṝnatha pitāmahān . ācāryānmātulānbhrātṛnputrānpautrānsakhīṃstathā ||1-26||

татра̄паш́йат стгіта̄н па̄ртгах̣
пітР̣̄н атга піта̄маха̄н
а̄ча̄рйа̄н ма̄тула̄н бгра̄тР̣̄н
путра̄н паутра̄н сакгı̄м̇с татга̄
ш́ваш́ура̄н сухр̣даш́ чаіва
сенайор убгайор апі
Послівний переклад
татра—там; апаш́йат—він міг бачити; стгіта̄н—стоячи; па̄ртгах̣ — Арджуна; пітР̣̄н — батьків; атга — також; піта̄маха̄н — дідів; а̄ча̄рйа̄н—вчителів; ма̄тулан—дядьків з материної сторони; бгра̄тР̣̄н—братів; путра̄н—синів; паутра̄н—онуків; сакгı̄н—друзів; татга̄ — теж; ш́ваш́ура̄н — тестів; сухр̣дах̣ — доброзичливців; ча—також; ева—напевно; сенайох̣—армій; убгайох̣—обох сторін; апі—включаючи.


Арджуна побачив з обох сторін своїх батьків, дідів, вчителів, дядьків по матері, братів, синів, онуків, друзів, а також тестів та доброзичливців.


На полі бою Арджуна побачив усіх своїх родичів. Він побачив Бгӯріш́раву, ровесника свого батька, дідів Бгı̄шму й Сомадатту, вчителів, серед який були Дрон̣а̄ча̄рйа та Кр̣па̄ча̄рйа, дядьків по матері Ш́алйу й Ш́акуні, братів — Дурйодгану та інших, Лакшман̣у й других синів, друзів, як, наприклад, Аш́ваттга̄му, таких доброзичливців, як Кр̣таварма̄ та інших. Багато його друзів також було там на протилежній стороні поля бою.

||1-27||

श्वशुरान्सुहृदश्चैव सेनयोरुभयोरपि | तान्समीक्ष्य स कौन्तेयः सर्वान्बन्धूनवस्थितान् ||१-२७||

śvaśurānsuhṛdaścaiva senayorubhayorapi . tānsamīkṣya sa kaunteyaḥ sarvānbandhūnavasthitān ||1-27||

та̄н самı̄кшйа са каунтейах̣
сарва̄н бандгӯн авастгіта̄н
кр̣пайа̄ парайа̄вішт̣о
вішı̄данн ідам абравı̄т
Послівний переклад
та̄н—усіх їх; самı̄кшйа—побачивши; сах̣—він; каунтейах̣—син Кунтı̄; сарва̄н — усіх; бандгӯн — родичів; авастгіта̄н — вишикуваних; кр̣пайа̄—співчуттям; парайа̄—надзвичайної міри; а̄вішт̣ах̣— сповнений; вішı̄дан—тужачи; ідам—так; абравı̄т—сказав.


Коли Арджуна, син Кунтı̄, побачив усіх цих друзів та родичів, його серце сповнилося жалем і він сказав такі слова.

||1-28||

कृपया परयाविष्टो विषीदन्निदमब्रवीत् | अर्जुन उवाच | दृष्ट्वेमं स्वजनं कृष्ण युयुत्सुं समुपस्थितम् ||१-२८||

kṛpayā parayāviṣṭo viṣīdannidamabravīt . arjuna uvāca . dṛṣṭvemaṃ svajanaṃ kṛṣṇa yuyutsuṃ samupasthitam ||1-28||

арджуна ува̄ча
др̣шт̣вемам̇ сва-джанам̇ кр̣шн̣а
йуйутсум̇ самупастгітам
сı̄данті мама ґа̄тра̄н̣і
мукгам̇ ча паріш́ушйаті
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; др̣шт̣ва̄—побачивши; імам— усіх цих; сва-джанам—родичів; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; йуйутсум—усіх в бойовому настрої; самупастгітам—присутніх; сı̄данті—тремтять; мама—мої; ґа̄тра̄н̣і—частини тіла; мукгам—рот; ча—також; паріш́ушйаті—висихає.


Арджуна сказав: Мій дорогий Кр̣шн̣а, я відчуваю, як тіло моє тремтить і в роті мені пошерхло, бо я бачу перед собою своїх друзів та родичів у такому войовничому настрої.


Кожна щиро віддана Господу людина має всі добрі якості, що властиві святим особам та напівбогам. Однак людині, яка не є відданим Господа, хоч якою б вона не була визначною в галузі освіти та культури, бракує божественних якостей. Коли Арджуна побачив своїх родичів, друзів та близьких на полі бою, він одразу ж сповнився жалем до них — тих, що зібрались битись один з одним. Спочатку він співчував лише своїм воїнам, але тепер він перейнявся жалем і до воїнів супротивника, провидячи їхню неминучу загибель. Тому він затремтів і йому пересохло в роті. Він здивувався, коли побачив їхній войовничий запал. Практично вся громада, всі кровні родичі Арджуни прийшли битися з ним й цього було вже занадто для такого відданого, як Арджуна. Хоча тут не згадується про те, але можна уявити собі, що не лише тіло Арджуни тремтіло і в роті йому пошерхло, але він навіть і плакав од жалю. Це відбувалось не через слабкість Арджуни, а завдяки м’якосердю, що властиве чистому відданому Господа. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.18.12) сказано:
йасйа̄сті бгактір бгаґаватй акін̃чана̄
сарваір ґун̣аіс татра сама̄сате сура̄х̣
хара̄в абгактасйа куто махад-ґун̣а̄
мано-ратгена̄саті дга̄вато бахіх̣
«Того, хто непохитний у відданому служінні Богові-Особі, наділено усіма чеснотами напівбогів. Але той, хто не є відданим Господа, має лише матеріальні якості, які мало чого варті. Це відбувається тому, що думками своїми людина ширяє на розумовому рівні й зачаровується блиском матеріальної енерґії».

||1-29||

सीदन्ति मम गात्राणि मुखं च परिशुष्यति | वेपथुश्च शरीरे मे रोमहर्षश्च जायते ||१-२९||

sīdanti mama gātrāṇi mukhaṃ ca pariśuṣyati . vepathuśca śarīre me romaharṣaśca jāyate ||1-29||

вепатгуш́ ча ш́арı̄ре ме
рома-харшаш́ ча джа̄йате
ґа̄н̣д̣ı̄вам̇ срам̇сате хаста̄т
твак чаіва парідахйате
Послівний переклад
вепатгух̣—тремтіння тіла; ча—також; ш́арı̄ре—на тілі; ме—мій; рома-харшах̣—волосся стає дибки; ча—також; джа̄йате—відбувається; ґа̄н̣д̣ı̄вам—лук Арджуни; срам̇сате—вислизає; хаста̄т—з рук; твак — шкіра; ча — також; ева — напевно; парідахйате — горить.


Все тіло моє здригається, й волосся стає дибом. Мій лук Ґа̄н̣д̣ı̄ва вислизає з рук, а шкіра палає.


Тіло може здригатися й волосся ставати дибки з двох причин: коли людина перебуває в надзвичайному духовному екстазі, або від великого страху, який є наслідком матеріальних умов. Для людини, яка досягла трансцендентної свідомості, не існує страху. Симптоми, що виявилися в Арджуни в тій ситуації, було спричинено матеріальним страхом, страхом смерті. Інші ознаки також свідчать про це: він був настільки збуджений, що славнозвісний лук Ґа̄н̣д̣ı̄ва вислизав йому з рук, його серце палало і тому він відчував, що шкіра його також горить вогнем. Таким є наслідок матеріальних уявлень про життя.

||1-30||

गाण्डीवं स्रंसते हस्तात्त्वक्चैव परिदह्यते | न च शक्नोम्यवस्थातुं भ्रमतीव च मे मनः ||१-३०||

gāṇḍīvaṃ sraṃsate hastāttvakcaiva paridahyate . na ca śaknomyavasthātuṃ bhramatīva ca me manaḥ ||1-30||

на ча ш́акномй авастга̄тум̇
бграматı̄ва ча ме манах̣
німітта̄ні ча паш́йа̄мі
віпарı̄та̄ні кеш́ава
Послівний переклад
на — не; ча — також; ш́акномі — я здатний; авастга̄тум — стояти; бграматі—забуває; іва—як; ча—і; ме—мій; манах̣—розум; німітта̄ні—причини; ча—також; паш́йа̄мі—я вбачаю; віпарı̄та̄ні—прямо протилежне; кеш́ава—о вбивцю демона Кеш́ı̄ (Кр̣шн̣а).


Я більше не можу залишатись тут. Я вже не володію собою, й розум мій потьмарився. Я передбачаю одні лише нещастя, о Кр̣шн̣о, вбивцю демона Кеш́ı̄.


Арджуна був настільки охоплений тривогою, що не міг більше залишатися на полі бою, розум його потьмарився й він не володів собою. Надмірна прив’язаність до матеріального викликає в людини замішання. Бгайам̇ двітı̄йа̄бгінівеш́атах̣ сйа̄т — «такого страху й втрати душевної рівноваги зазнають ті, що підпадають під вплив умов матеріального існування» (Бга̄ґ. 11.2.37). Арджуна провидів одні лише болісні невдачі в битві і він не вбачав щастя навіть у перемозі над ворогом. Знаменним є значення слів німітта̄ні віпарı̄та̄ні — коли людина бачить лише крах своїх сподівань, вона думає: «Чому я тут?» Кожен цікавиться тільки самим собою та своїм добробутом. Нікого не цікавить Верховна Особа. З волі Кр̣шн̣и Арджуна виявляє своє невігластво в розумінні істинної мети життя, яка полягає в служінні Вішн̣у, або Кр̣шн̣і. Обумовлена душа забуває це і тому зазнає матеріальних страждань. Арджуна вважав, що його перемога в битві принесе йому лише смуток.

||1-31||

निमित्तानि च पश्यामि विपरीतानि केशव | न च श्रेयोऽनुपश्यामि हत्वा स्वजनमाहवे ||१-३१||

nimittāni ca paśyāmi viparītāni keśava . na ca śreyo.anupaśyāmi hatvā svajanamāhave ||1-31||

на ча ш́рейо ’нупаш́йа̄мі
хатва̄ сва-джанам а̄хаве
на ка̄н̇кше віджайам̇ кр̣шн̣а
на ча ра̄джйам̇ сукга̄ні ча
Послівний переклад
на—не; ча—також; ш́рейах̣—користь; анупаш́йа̄мі—я передбачаю; хатва̄ — убивством; сва-джанам — своїх родичів; а̄хаве — в бою; на — не; ка̄н̇кше — я бажаю; віджайам — перемоги; кр̣шн̣а — о Кр̣шн̣о; на—ні; ча—також; ра̄джйам—царства; сукга̄ні—щастя з цього; ча—також.


Яку користь може принести битва, в якій загинуть усі мої родичі? Мій дорогий Кр̣шн̣а, я не можу бажати перемоги, щастя й радощів, здобутих такою ціною.


Обумовлені душі не знають, що осередок інтересів кожного є Вішн̣у, Кр̣шн̣а, їх приваблюють відносини на тілесному, а не на духовному рівні й вони сподіваються таким чином стати щасливими. Засліплені матеріалістичними уявленнями про життя, вони забувають й самі причини матеріального щастя. Арджуна, здається, забув навіть моральний кодекс кшатрійі. Відомо, що дві категорії людей гідні потрапити на могутню сліпучу планету Сонце: кшатрійі, які вмирають просто на полі бою згідно з принципами, встановленими Самим Кр̣шн̣ою, та люди, які ведуть відречений спосіб життя, цілком присвятивши себе духовному вдосконаленню. Арджуна противився вбивати навіть своїх ворогів, а своїх родичів й поготів. Він вважав, що вбивство родичів не принесе йому щастя, і тому не хотів битися, так само, як людина не схильна готувати їжу, якщо не відчуває голоду. Він вирішив піти в ліс і усамітнитись там у скорботі. Правити царством — обов’язок кшатрій, і вони не повинні виконувати якихось інших обов’язків. Але в Арджуни не було царства. Єдина можливість здобути його полягала в боротьбі з двоюрідними братами за повернення успадкованого від батька царства, а цього робити він не хотів. Тому він вважав за краще піти в ліс й у скорботах самотньо жити там.
TEXTS 32-35
кім̇ но ра̄джйена ґовінда
кім̇ бгоґаір джı̄вітена ва̄
йеша̄м артге ка̄н̇кшітам̇ но
ра̄джйам̇ бгоґа̄х̣ сукга̄ні ча
та іме ’вастгіта̄ йуддге
пра̄н̣а̄м̇с тйактва̄ дгана̄ні ча
а̄ча̄рйа̄х̣ пітарах̣ путра̄с
татгаіва ча піта̄маха̄х̣
ма̄тула̄х̣ ш́ваш́ура̄х̣ паутра̄х̣
ш́йа̄ла̄х̣ самбандгінас татга̄
ета̄н на хантум іччга̄мі
ґгнато ’пі мадгусӯдана
апі траілокйа-ра̄джйасйа
хетох̣ кім̇ ну махı̄-кр̣те
ніхатйа дга̄ртара̄шт̣ра̄н нах̣
ка̄ прı̄тіх̣ сйа̄дж джана̄рдана
Послівний переклад
кім—навіщо; нах̣—нам; ра̄джйена—царство; ґовінда—о Кр̣шн̣о; кім—що; бгоґаіх̣—насолода; джı̄вітена—життя; ва̄—або; йеша̄м— кого; артге—заради; ка̄н̣кшітам—бажано; нах̣—нам; ра̄джйам— царство; бгоґа̄х̣ — матеріальне задоволення; сукга̄ні — усе щастя; ча—також; те—усі вони; іме—ці; авастгіта̄х̣—розташовані; йуддге—на полі бою; пра̄н̣а̄н—життя; тйактва̄—відмовляючись; дгана̄ні—багатства; ча—також; а̄ча̄рйа̄х̣—вчителі; пітарах̣—батьки; путра̄х̣—сини; татга̄—так само, як; ева—напевно; ча—також; піта̄маха̄х̣—діди; ма̄тула̄х̣—дядьки по матері; ш́ваш́ура̄х̣—тесті; паутра̄х̣—онуки; ш́йа̄ла̄х̣—свояки; самбандгінах̣—родичі; татга̄— так само, як; ета̄н—усі ці; на—ніколи; хантум—убити; іччга̄мі—я бажаю; ґгнатах̣—бути вбитим; апі—навіть; мадгусӯдана—переможець демона Мадгу (Кр̣шн̣а); апі—навіть якщо; траі-локйа—трьох світів; ра̄джйасйа—за царство; хетох̣—у обмін; кім ну—вже не кажучи про; махı̄-кр̣те—заради землі; ніхатйа—убиваючи; дга̄ртара̄шт̣ран—сини Дгр̣тара̄шт̣ри; нах̣—наш; ка̄—яке; прı̄тіх̣—задоволення; сйа̄т—буде в тому; джана̄рдана— той, хто підтримує.О Ґовіндо, навіщо нам царство, щастя, ба й навіть саме життя, якщо ті, заради кого ми могли б бажати усього того, вишикувані зараз проти нас у бойовому порядку на цьому полі. О Мадгусӯдано, коли вчителі, батьки, сини, діди, дядьки по матері, тесті, онуки, свояки та інші родичі стоять переді мною, ладні віддати своє багатство та життя, як я можу бажати їхньої смерті, навіть якщо в протилежнім випадку вони уб’ють мене? О Джана̄рдано, опертя всіх живих істот, я не можу битися з ними, навіть заради трьох світів, не кажучи вже про землю. Що за радість нам від убивства синів Дгр̣тара̄шт̣ри, о Кр̣шн̣о?Арджуна звертається до Господа Кр̣шн̣и як до Ґовінди, тому що Кр̣шн̣а дарує насолоду почуттям усіх живих істот, а також коровам. Використовуючи таке виразне звертання, Арджуна вказує, що Кр̣шн̣а знає, чим саме можна задовольнити його чуття. Хоча Ґовінда зовсім не зобов’язаний вдовольняти наші чуття, однак, якщо ми намагаємося тішити почуття Ґовінди, то самі по собі й ми стаємо задоволеними. В матеріальному світі кожен жадає чуттєвої втіхи й вважає, що Бог — просто постачальник усього необхідного для цього. Та Господь задовольняє чуття живих істот згідно з їхніми заслугами, а не домаганнями. Якщо ж людина обирає інший шлях, намагаючись задовольнити почуття Ґовінди, не турбуючись про свої, — тоді з милості Ґовінди здійснюються всі її бажання. Арджуна виявив глибоку прихильність до свого роду та членів сім’ї почасти через природне відчуття жалю до них. Тому він і не був готовий битися з ними. Кожен бажає продемонструвати свої достоїнства й достатки друзям та родичам, і Арджуна побоювався, що не зможе ні з ким розділити своє багатство, якщо всі його родичі й друзі загинуть на полі бою. Подібні міркування типові для матеріального життя, але на трансцендентнім рівні їм немає місця. Відданий намагається здійснити всі бажання Господа і готовий за будь-яких обставин виконувати Його накази; він прийме всі багатства світу, якщо Господь дасть їх йому і використає ці багатства на служіння Господеві, але він також згодний нічого не мати, якщо того воліє Господь. Арджуна не бажав смерті своїх родичів, і якщо існувала все ж таки якась необхідність убити їх, він хотів, щоб Кр̣шн̣а зробив це Сам. Він іще не знав, що Кр̣шн̣а вбив їх ще до їхнього приходу на поле бою і що сам Арджуна може правити лише за знаряддя в руках Кр̣шн̣и. Це розкриється в дальших главах Бгаґавад-ґı̄ти. Як справжній відданий Господа, Арджуна не хотів мститись своїм двоюрідним та рідним братам, незважаючи на всю їхню підступність. Але за планом Господа усі вони мали загинути. Відданий Господа не мстить лиходієві, але Господь не терпить, якщо роблять зле Його відданому слузі. Господь може простити того, чий вчинок стосується Його Самого, але Він не дарує нікому, хто завдає лиха Його відданому. Тому Господь намірявся вбити лиходіїв, хоча Арджуна й хотів простити їм.

||1-32||

न काङ्क्षे विजयं कृष्ण न च राज्यं सुखानि च | किं नो राज्येन गोविन्द किं भोगैर्जीवितेन वा ||१-३२||

na kāṅkṣe vijayaṃ kṛṣṇa na ca rājyaṃ sukhāni ca . kiṃ no rājyena govinda kiṃ bhogairjīvitena vā ||1-32||

||1-33||

येषामर्थे काङ्क्षितं नो राज्यं भोगाः सुखानि च | त इमेऽवस्थिता युद्धे प्राणांस्त्यक्त्वा धनानि च ||१-३३||

yeṣāmarthe kāṅkṣitaṃ no rājyaṃ bhogāḥ sukhāni ca . ta ime.avasthitā yuddhe prāṇāṃstyaktvā dhanāni ca ||1-33||

||1-34||

आचार्याः पितरः पुत्रास्तथैव च पितामहाः | मातुलाः श्वशुराः पौत्राः श्यालाः सम्बन्धिनस्तथा ||१-३४||

ācāryāḥ pitaraḥ putrāstathaiva ca pitāmahāḥ . mātulāḥ śvaśurāḥ pautrāḥ śyālāḥ sambandhinastathā ||1-34||

||1-35||

एतान्न हन्तुमिच्छामि घ्नतोऽपि मधुसूदन | अपि त्रैलोक्यराज्यस्य हेतोः किं नु महीकृते ||१-३५||

etānna hantumicchāmi ghnato.api madhusūdana . api trailokyarājyasya hetoḥ kiṃ nu mahīkṛte ||1-35||

||1-36||

निहत्य धार्तराष्ट्रान्नः का प्रीतिः स्याज्जनार्दन | पापमेवाश्रयेदस्मान्हत्वैतानाततायिनः ||१-३६||

nihatya dhārtarāṣṭrānnaḥ kā prītiḥ syājjanārdana . pāpamevāśrayedasmānhatvaitānātatāyinaḥ ||1-36||

па̄пам ева̄ш́райед асма̄н
хатваіта̄н а̄тата̄йінах̣
тасма̄н на̄рха̄ вайам̇ хантум̇
дга̄ртара̄шт̣ра̄н са-ба̄ндгава̄н
сва-джанам̇ хі катгам̇ хатва̄
сукгінах̣ сйа̄ма ма̄дгава
Послівний переклад
па̄пам—вади; ева—напевно; а̄ш́райет—наскочить на; асма̄н—нас; хатва̄ — убиваючи; ета̄н — усі ці; а̄тата̄йінах̣ — нападники; тасма̄т — тому; на — ніколи; арха̄х̣ — ті, хто заслуговує; вайам — ми; хантум—убити; дга̄ртара̄шт̣ра̄н—синів Дгр̣тара̄шт̣ри; саба̄ндгава̄н—разом із друзями; сва-джанам—родича; хі—адже; катгам— як; хатва̄—убиваючи; сукгінах̣—щасливий; сйа̄ма—ми станемо; ма̄дгава—Кр̣шн̣а, чоловік богині процвітання.


Великий гріх ляже на нас за вбивство синів Дгр̣тара̄шт̣ри і наших друзів, хай навіть вони і лиходії; ми не повинні цього робити. Чого ми досягнемо, о Кр̣шн̣о, супруже богині процвітання, чи зможемо ми бути щасливі, вбивши родичів?


У Ведах сказано, що існують шість типів лиходіїв: 1) отруювачі, 2) палії, 3) ті, що нападають із смертоносною зброєю, 4) злодії, які крадуть майно, 5) ті, що захоплюють чужу землю, та 6) викрадачі чужих дружин. Такі лиходії повинні бути негайно покарані на смерть, і на людину, яка вбиває їх, не падає гріх. Убивство лиходія не викликає питання у звичайної людини, але Арджуна не був пересічною людиною. Він мав якості святого і хотів діяти відповідно. Але така надмірна миролюбність не личить кшатрійі. Хоча людина на відповідальній урядовій посаді повинна відзначатися святістю, їй зовсім не слід бути малодушною. Наприклад, Господь Ра̄ма був настільки святим, що люди подосі прагнуть жити в Його царстві (Ра̄ма-ра̄джйі), але Господь Ра̄ма ніколи не виявляв малодушності. Лиходій Ра̄ван̣а викрав Його дружину Сı̄ту, і Господь Ра̄ма дав йому належний урок, що не має прецедентів у світовій історії. Проте з Арджуною справа інша: слід зважати на те, що то були не просто лиходії, а його дід, учителі, друзі, сини, онуки тощо. Тому Арджуна думав, що він не повинен вживати проти них суворих заходів, котрі необхідні в подібних випадках. Окрім того, відомо, що святий повинен прощати, і виконання цього припису для святої людини є важливішим за будь-які політичні міркування. Арджуна вважав за краще вибачити своїм родичам, керуючись принципами релігії та святості, ніж убивати їх з політичних мотивів. Яка користь йому буде з такого вбивства заради тимчасового тілесного щастя? Врешті-решт, радощі царювання матеріальні й тому недовговічні, тож навіщо йому ризикувати життям та вічним спасінням, убиваючи родичів? Звертання Арджуни до Кр̣шн̣и як до Ма̄дгави, чоловіка богині процвітання з цього погляду теж є знаменним. Цим він хотів показати, що Кр̣шн̣а, як чоловік богині процвітання, не повинен спонукувати його до справи, яка, зрештою, принесе лише нещастя. Але Кр̣шн̣а ніколи й нікому не завдає горя, не кажучи вже про Своїх відданих.
TEXTS 37-38
йадй апй ете на паш́йанті
лобгопахата-четасах̣
кула-кшайа-кр̣там̇ дошам̇
мітра-дрохе ча па̄такам
катгам̇ на джн̃ейам асма̄бгіх̣
па̄па̄д асма̄н нівартітум
кула-кшайа-кр̣там̇ дошам̇
прапаш́йадбгір джана̄рдана
Послівний переклад
йаді—якщо; апі—навіть; ете—вони; на—не; паш́йанті—бачать; лобга—жадібністю; упахата—пересилені; четасах̣—серця; кула- кшайа—убиваючи родину; кр̣там—зробленого; дошам—провини; мітра-дрохе—полаявшись із друзями; ча—також; па̄такам—наслідків гріховних вчинків; катгам—чому; на—не; джн̃ейам—зрозуміти; асма̄бгіх̣—нами; па̄па̄т—від гріхів; асма̄т—таких; нівартітум—припинити; кула-кшайа—знищення династії; кр̣там—зробленого; дошам—злочину; прапаш́йадбгіх̣—тими, хто здатний бачити; джана̄рдана—Кр̣шн̣а.О Джана̄рдано, нехай ці засліплені жадібністю люди не вбачають ніякого гріха в убивстві членів своєї родини й у ворожнечі з друзями, але чому ж ми, ті, хто усвідомлює, що знищення родини — гріх, повинні так чинити?Кшатрійа не повинен ухилятись від виклику на герць чи гру, тобто Арджуна не міг відмовитись од бою, тому що йому кинула виклик сторона Дурйодгани. Проте Арджуна вважав, що протилежна сторона, мабуть, просто осліпла й не розуміє наслідків такої своєї поведінки, тоді як він, Арджуна, провидячи неминучі нещастя, не може прийняти виклику. Обов’язки не повинні зв’язувати людину, якщо вони спричиняють лихо та нещастя. Зваживши всі ці «за» і «проти», Арджуна вирішив відмовитись од участі в битві.

||1-37||

तस्मान्नार्हा वयं हन्तुं धार्तराष्ट्रान्स्वबान्धवान् | स्वजनं हि कथं हत्वा सुखिनः स्याम माधव ||१-३७||

tasmānnārhā vayaṃ hantuṃ dhārtarāṣṭrānsvabāndhavān . svajanaṃ hi kathaṃ hatvā sukhinaḥ syāma mādhava ||1-37||

||1-38||

यद्यप्येते न पश्यन्ति लोभोपहतचेतसः | कुलक्षयकृतं दोषं मित्रद्रोहे च पातकम् ||१-३८||

yadyapyete na paśyanti lobhopahatacetasaḥ . kulakṣayakṛtaṃ doṣaṃ mitradrohe ca pātakam ||1-38||

||1-39||

कथं न ज्ञेयमस्माभिः पापादस्मान्निवर्तितुम् | कुलक्षयकृतं दोषं प्रपश्यद्भिर्जनार्दन ||१-३९||

kathaṃ na jñeyamasmābhiḥ pāpādasmānnivartitum . kulakṣayakṛtaṃ doṣaṃ prapaśyadbhirjanārdana ||1-39||

кула-кшайе пран̣аш́йанті
кула-дгарма̄х̣ сана̄тана̄х̣
дгарме нашт̣е кулам̇ кр̣тснам
адгармо ’бгібгаватй ута
Послівний переклад
кула-кшайе—знищуючи родину; пран̣аш́йанті—долаються; кула-дгарма̄х̣ — родинні традиції; сана̄тана̄х̣ — вічні; дгарме — релігія; нашт̣е—руйнується; кулам—родина; кр̣тснам—усе; адгармах̣— безвір’я; абгібгаваті—перетворюється; ута—сказано.


Коли руйнується династія, гинуть вічні родинні традиції, а ті члени родини, які залишились, впадають у безвір’я.


В системі варн̣а̄ш́рама існує багато релігійних традицій, які допомагають правильно виховувати членів родини й досягати духовних цінностей. За процес очищення, який починається з народження й триває до самої смерті, відповідальні старші члени родини. Коли ж умирають старші, сімейні традиції очищення можуть перерватись і в молодших членів родини, що залишились, можуть з’явитись порочні звички, внаслідок чого вони втратять можливість духовного спасіння. Тому ніхто не має права вбивати старших членів родини, навіть якщо вони і заслуговують на те.

||1-40||

कुलक्षये प्रणश्यन्ति कुलधर्माः सनातनाः | धर्मे नष्टे कुलं कृत्स्नमधर्मोऽभिभवत्युत ||१-४०||

kulakṣaye praṇaśyanti kuladharmāḥ sanātanāḥ . dharme naṣṭe kulaṃ kṛtsnamadharmo.abhibhavatyuta ||1-40||

адгарма̄бгібгава̄т кр̣шн̣а
прадушйанті кула-стрійах̣
стрı̄шу душт̣а̄су ва̄ршн̣ейа
джа̄йате варн̣а-сан̇карах̣
Послівний переклад
адгарма—безвір’я; абгібгава̄т—від того, що взяло гору; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; прадушйанті — опоганюються; кула-стрійах̣ — жінки родини; стрı̄шу—жіноцтвом; душт̣а̄су—настільки опоганеного; ва̄ршн̣ейа — нащадок Вр̣шн̣і; джа̄йате — з’являється; варн̣а–сан̇карах̣—небажане потомство.


Коли в родині панує безвір’я, о Кр̣шн̣о, жінки такої родини стають розбещеними, а деґрадація жінок, о нащадку Вр̣шн̣і, призводить до небажаного потомства.


Благочестиве населення — це основа миру, процвітання та духовного поступу в житті людської спільноти. Релігійні засади варн̣а̄ш́рама укладено так, щоб задля загального духовного поступу в державі та суспільстві переважало благочестиве населення. А це вже залежить від жіночої цнотливості та вірності. Як діти схильні легко піддаватись обману, так і жінки схильні до падіння. Тому і діти, і жінки потребують захисту з боку старших членів родини. Якщо жінок залучено до різноманітної благочестивої діяльності, вони не зраджують чоловіків. Згідно з Ча̄н̣акйа Пан̣д̣ітою, жінки, загалом, не дуже розумні і тому не заслуговують на довіру. Отже, вони повинні постійно дотримуватись різноманітних родинних і релігійних традицій і таким чином їхня цнотливість та відданість забезпечать народження доброчесного потомства, придатного на підтримування системи варн̣а̄ш́рама. Природно, що коли система варн̣а̄ш́рама-дгарми руйнується, жінки можуть вільно поводитися й спілкуватися з чоловіками, що й спричиняє перелюбство та ризик появи небажаного потомства. Безвідповідальні чоловіки також провокують розпусту й таким чином небажані діти наповнюють суспільство, що приносить риск голоду та епідемій.

||1-41||

अधर्माभिभवात्कृष्ण प्रदुष्यन्ति कुलस्त्रियः | स्त्रीषु दुष्टासु वार्ष्णेय जायते वर्णसङ्करः ||१-४१||

adharmābhibhavātkṛṣṇa praduṣyanti kulastriyaḥ . strīṣu duṣṭāsu vārṣṇeya jāyate varṇasaṅkaraḥ ||1-41||

сан̇каро нарака̄йаіва
кула-ґгна̄на̄м̇ куласйа ча
патанті пітаро хй еша̄м̇
лупта-пін̣д̣одака-крійа̄х̣
Послівний переклад
сан̇карах̣—небажані діти; нарака̄йа—на пекельне життя; ева—напевно; кула-ґгна̄на̄м—тих, хто знищує сім’ю; куласйа—для сім’ї; ча—також; патанті—падають; пітарах̣—предки; хі—неодмінно; еша̄м—їх; лупта—припинені; пін̣д̣а—пропонування їжі; удака—і води; крійа̄х̣—виконання.


Коли збільшується небажане потомство, виникає пекельне становище як для родини, так і для тих, хто руйнує сімейні традиції. Предки таких родин падають униз, бо пожертва їм у вигляді води та їжі повністю припиняється.


Відповідно до правил та приписів, що стосуються кармічної діяльності, рекомендують періодично приносити в жертву їжу та воду предкам своєї родини. Такі жертвопринесення виконують шляхом поклоніння Вішн̣у, тому що, приймаючи рештки їжі, запропонованої Вішн̣у, жива істота може звільнитись від наслідків усіх своїх гріховних вчинків. Трапляється, що предки страждають за свої минулі гріхи, а інколи деякі з них навіть не мають можливості отримати грубого матеріального тіла і змушені перебувати в тонких тілах у вигляді привидів. Але якщо нащадки приносять у жертву предкам пра̄садам, їжу, спочатку запропоновану Вішн̣у, вони тим самим звільнюють предків від існування у вигляді духів або інших форм злиденного життя. Така допомога предкам є сімейною традицією. І той, кого не приваблює життя у відданому служінні Господеві, мусить виконувати ці ритуали. Але той, хто присвятив себе відданому служінню Кр̣шн̣і, не повинен виконувати ніяких інших ритуалів, бо він здатний визволити сотні й тисячі предків від усіх різновидів страждань, завдяки тому лише, що з любов’ю служить Господеві. В Бга̄ґаватам вказано:
деварші-бгӯта̄пта-нр̣н̣а̄м̇ пітР̣̄н̣а̄м̇
на кı̄н̇каро на̄йам р̣н̣ı̄ ча ра̄джан
сарва̄тмана̄ йах̣ ш́аран̣ам̇ ш́аран̣йам̇
ґато мукундам̇ паріхр̣тйа картам
«Той, хто, облишивши будь-які інші обов’язки, знайшов притулок біля лотосних стіп Мукунди, який дарує звільнення, й ступив на цей шлях з усією серйозністю — той більше нічого не винен ні напівбогам, ні великим мудрецям, ні членам родини, ні предкам, ні всьому людству» (Бга̄ґ. 11.5.41). Ці обов’язки виконуються природним чином, якщо відданий щиро служить Верховному Богові-Особі.

||1-42||

सङ्करो नरकायैव कुलघ्नानां कुलस्य च | पतन्ति पितरो ह्येषां लुप्तपिण्डोदकक्रियाः ||१-४२||

saṅkaro narakāyaiva kulaghnānāṃ kulasya ca . patanti pitaro hyeṣāṃ luptapiṇḍodakakriyāḥ ||1-42||

дошаір етаіх̣ кула-ґгна̄на̄м̇
варн̣а-сан̇кара-ка̄ракаіх̣
утса̄дйанте джа̄ті-дгарма̄х̣
кула-дгарма̄ш́ ча ш́а̄ш́вата̄х̣
Послівний переклад
дошаіх̣—такими вадами; етаіх̣—усіх цих; кула-ґгна̄на̄м—руйнівників сім’ї; варн̣а-сан̇кара—небажаних дітей; ка̄ракаіх̣—тими, хто є причиною; утса̄дйанте—спустошуються; джа̄ті-дгарма̄х̣—суспільні заходи; кула-дгарма̄х̣—сімейні традиції; ча—також; ш́а̄ш́вата̄х̣—вічні.


Внаслідок лихих дій тих, хто руйнує сімейні традиції, множаться небажані діти, й таким чином зазнають краху будь-які громадські заходи разом з діяльністю заради родинного щастя.


Соціальні заходи для чотирьох класів людського суспільства в поєднанні з діяльністю заради родинного добробуту, які чітко реґламентує суспільний устрій сана̄тана-дгарма, або варн̣а̄ш́рама-дгарма, призначено на те, щоб людина змогла досягнути кінцевого спасіння. Тому порушення традицій системи сана̄тана- дгарми безвідповідальними правителями призводить до цілковитого безладдя в суспільстві, внаслідок чого люди забувають про мету свого життя — Вішн̣у. Таких правителів називають сліпими, і людей, що йдуть за ними, неодмінно поглине хаос.

||1-43||

दोषैरेतैः कुलघ्नानां वर्णसङ्करकारकैः | उत्साद्यन्ते जातिधर्माः कुलधर्माश्च शाश्वताः ||१-४३||

doṣairetaiḥ kulaghnānāṃ varṇasaṅkarakārakaiḥ . utsādyante jātidharmāḥ kuladharmāśca śāśvatāḥ ||1-43||

утсанна-кула-дгарма̄н̣а̄м̇
манушйа̄н̣а̄м̇ джана̄рдана
нараке нійатам̇ ва̄со
бгаватı̄тй ануш́уш́рума
Послівний переклад
утсанна—зіпсований; кула-дгарма̄н̣а̄м—тих, хто має сімейні традиції; манушйа̄н̣а̄м—таких людей; джана̄рдана—Кр̣шн̣а; нараке—в пеклі; нійатам—завжди; ва̄сах̣—місце проживання; бгаваті—і так стає; іті—так; ануш́уш́рума—до мене дійшло через ланцюг учнівської послідовності.


О Кр̣шн̣о, Ти, що підтримуєш життя всього людства, я довідавсь через учнівську послідовність, що ті, хто руйнує сімейні традиції, завжди падають у пекло.


Арджуна засновує свої докази не на власному досвіді, а на свідченнях авторитетів, які передають знання без жодних змін. Тільки так можна отримати правдиве знання. Ніхто не може набути справжнього знання без допомоги провідника — людини, яка є авторитетом з ведичного знання. В системі варн̣а̄ш́рама існує порядок, згідно з яким людина перед смертю повинна очиститись від гріхів. І той, хто впродовж усього свого життя діяв гріховним чином, повинен пройти через очищення, — обряд, який називають пра̄йаш́чітта. Не скориставшись з такого способу, людина, внаслідок своєї гріховної діяльності, обов’язково потрапить на пекельні планети у жалюгідні форми життя.

||1-44||

उत्सन्नकुलधर्माणां मनुष्याणां जनार्दन | नरके नियतं वासो भवतीत्यनुशुश्रुम (or नरकेऽनियतं) ||१-४४||

utsannakuladharmāṇāṃ manuṣyāṇāṃ janārdana . narake niyataṃ vāso bhavatītyanuśuśruma ||1-44||

ахо бата махат па̄пам̇
картум̇ вйавасіта̄ вайам
йад ра̄джйа-сукга-лобгена
хантум̇ сва-джанам удйата̄х̣
Послівний переклад
ахо—на жаль; бата—як це дивно; махат—великий; па̄пам—гріх; картум—учиняти; вйавасіта̄х̣—вирішили; вайам—ми; йат—тому що; ра̄джйа-сукга-лобгена—якого спонукує жадоба до радощів царювання; хантум—убивати; сва-джанам—близьких; удйата̄х̣—намагаючись.


О, наскільки ж безглуздим й прикрим є те, що ми готуємось учинити такий великий гріх. Спонукувані жагою розкішних царських насолод, ми сповнились рішучості вбити своїх же родичів.


Керуючись егоїстичними мотивами, людина може піти на таке гріховне діло, як убивство свого власного брата, батька чи матері. Світова історія знає чимало таких прикладів. Однак, Арджуна, як безгрішний відданий Господа, завжди дотримувавсь високих моральних засад, і тому він намагається уникнути подібних дій.

||1-45||

अहो बत महत्पापं कर्तुं व्यवसिता वयम् | यद्राज्यसुखलोभेन हन्तुं स्वजनमुद्यताः ||१-४५||

aho bata mahatpāpaṃ kartuṃ vyavasitā vayam . yadrājyasukhalobhena hantuṃ svajanamudyatāḥ ||1-45||

йаді ма̄м апратı̄ка̄рам
аш́астрам̇ ш́астра-па̄н̣айах̣
дга̄ртара̄шт̣ра̄ ран̣е ханйус
тан ме кшематарам̇ бгавет
Послівний переклад
йаді—навіть якщо; ма̄м—мене; апратı̄ка̄рам—того, хто не чинить опору; аш́астрам—не цілком спорядженого; ш́астра-па̄н̣айах̣—ті, зі зброєю в руках; дга̄ртара̄шт̣ра̄х̣—сини Дгр̣тара̄шт̣ри; ран̣е—на полі бою; ханйух̣—можуть вбити; тат—то; ме—мені; кшема-тарам—краще; бгавет—було б.


Хай краще мене, беззбройного і безборонного, вб’ють сини Дгр̣та̄рашт̣ри, ніж я буду з ними битись.


Згідно з правилами ведення бою, що ними керуються кшатрійі, не можна нападати на беззбройного ворога і на того, хто не бажає битись. Але Арджуна вирішив, що не стане до бою, навіть якщо на нього, беззбройного, нападуть вороги. Його не обходило прагнення протилежної сторони битися. Такий умонастрій свідчить про м’якосердя Арджуни, яке було наслідком його палкої відданості Господу.

||1-46||

यदि मामप्रतीकारमशस्त्रं शस्त्रपाणयः | धार्तराष्ट्रा रणे हन्युस्तन्मे क्षेमतरं भवेत् ||१-४६||

yadi māmapratīkāramaśastraṃ śastrapāṇayaḥ . dhārtarāṣṭrā raṇe hanyustanme kṣemataraṃ bhavet ||1-46||

сан̃джайа ува̄ча
евам уктва̄рджунах̣ сан̇кгйе
ратгопастга упа̄віш́ат
віср̣джйа са-ш́арам̇ ча̄пам̇
ш́ока-сам̇віґна-ма̄насах̣
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; евам—так; уктва̄—говорячи; арджунах̣—Арджуна; сан̇кгйе—на полі бою; ратга—колісниці; упастге—на сидіння; упа̄віш́ат—знову сів; віср̣джйа—відклавши; са-ш́арам—разом із стрілами; ча̄пам—лук; ш́ока—скорботою; сам̇віґна—уражений; ма̄насах̣—у думках.


Сан̃джайа сказав: Вимовивши ці слова, Арджуна відклав убік лук та стріли й сів у колісниці, сповнений горя.


Оглядаючи позиції ворога, Арджуна стояв у колісниці, але така туга облягла його серце, що він знову сів і відкинув геть лук та стріли. Саме такий, великодушний та м’якосердий, відданий Господа заслуговує на те, щоб отримати духовне знання.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до першої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій описувалося поле бою Курукшетра.

||1-47||

सञ्जय उवाच | एवमुक्त्वार्जुनः सङ्ख्ये रथोपस्थ उपाविशत् | विसृज्य सशरं चापं शोकसंविग्नमानसः ||१-४७||

sañjaya uvāca . evamuktvārjunaḥ saṅkhye rathopastha upāviśat . visṛjya saśaraṃ cāpaṃ śokasaṃvignamānasaḥ ||1-47||

Глава 2

||2-1||

सञ्जय उवाच | तं तथा कृपयाविष्टमश्रुपूर्णाकुलेक्षणम् | विषीदन्तमिदं वाक्यमुवाच मधुसूदनः ||२-१||

sañjaya uvāca . taṃ tathā kṛpayāviṣṭamaśrupūrṇākulekṣaṇam . viṣīdantamidaṃ vākyamuvāca madhusūdanaḥ ||2-1||

сан̃джайа ува̄ча
там̇ татга̄ кр̣пайа̄вішт̣ам
аш́ру-пӯрн̣а̄кулекшан̣ам
вішı̄дантам ідам̇ ва̄кйам
ува̄ча мадгусӯданах̣
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; там—Арджуні; татга̄—так; кр̣пайа̄ — співчуттям; а̄вішт̣ам — переповненому; аш́ру-пӯрн̣а-а̄кула—повний сліз; ı̄кшан̣ам—очі; вішı̄дантам—зажуреному; ідам— це; ва̄кйам—слово; ува̄ча—сказав; мадгу-сӯданах̣—вбивця Мадгу.


Сан̃джайа сказав: Побачивши пригнічений стан і сльози на очах Арджуни, сповненого жалості, Мадгусӯдана, Кр̣шн̣а, промовив такі слова.


Матеріальний жаль, скорбота й сльози — то є ознаки, що свідчать про нерозуміння своєї справжньої суті. Самоусвідомлення — це вияв співчуття до вічної душі. У цьому вірші велике значення має ім’я «Мадгусӯдана». Господь Кр̣шн̣а вбив демона омани Мадгу, і зараз Арджуна хоче, щоб Кр̣шн̣а також убив демона, який заважає Арджуні виконувати свій обов’язок. Ніхто не знає, за яких обставин жаль є доречним. Сумувати за одягом потопальника безглуздо. Людину, яка потопає в океані невігластва, неможливо врятувати, просто зберігши її верхній одяг — грубе матеріальне тіло. Того, хто не знає цього й жалкує за верхнім одягом, називають ш́ӯдрою, тобто тим, хто тужить без причини. Арджуна був кшатрійею, і така поведінка була несподіваною з його боку. Але Господь Кр̣шн̣а спроможний розвіяти тугу невігластва, на те Він і повідав Бгаґавад-ґı̄ту. В даній главі верховний авторитет Ш́рı̄ Кр̣шн̣а провадить аналітичне дослідження матеріального тіла і духовної душі, яка має своєю метою самоусвідомлення. Таке самоусвідомлення стає можливим, якщо людина не прив’язана до плодів діяльності і правильно розуміє свою справжню сутність.

||2-2||

श्रीभगवानुवाच | कुतस्त्वा कश्मलमिदं विषमे समुपस्थितम् | अनार्यजुष्टमस्वर्ग्यमकीर्तिकरमर्जुन ||२-२||

śrībhagavānuvāca . kutastvā kaśmalamidaṃ viṣame samupasthitam . anāryajuṣṭamasvargyamakīrtikaramarjuna ||2-2||

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
кутас тва̄ каш́малам ідам̇
вішаме самупастгітам
ана̄рйа-джушт̣ам асварґйам
акı̄рті-карам арджуна
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; кутах̣—звідки; тва̄—у тебе; каш́малам—бруд; ідам—скорбота; вішаме—у вирішальний час; самупастгітам—з’явилося; ана̄рйа—людиною, яка не знає, чого варте життя; джушт̣ам—що практикується; асварґйам—той, що не веде до вищих планет; акı̄рті—безчестя; карам— причина; арджуна—о Арджуно.


Верховний Бог-Особа сказав: Мій дорогий Арджуно, звідки в тобі всі ці нечистоти? Вони завсім не личать людині, якій відома справжня вартість життя, і вони ведуть не до вищих планет, а до безчестя.


Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Тому в Ґı̄ті до Господа Кр̣шн̣и звертаються як до Бгаґава̄на. Бгаґава̄н — це кінцевий аспект Абсолютної Істини. Існує три стадії осягнення Абсолютної Істини, а саме: Брахман, або безособистісний всюдисущий дух, Парама̄тма̄, локалізований аспект Всевишнього, що перебуває в серці кожної живої істоти і Бгаґава̄н, або Верховний Бог-Особа, Господь Кр̣шн̣а. В Шрı̄мад-Бга̄ґаватам (1.2.11) ця концепція Абсолютної Істини пояснюється таким чином:
ваданті тат таттва-відас
таттвам̇ йадж джн̃а̄нам адвайам
брахметі парама̄тметі
бгаґава̄н іті ш́абдйате
«Той, хто пізнає Абсолютну Істину, проходить через три фази її усвідомлення, що ідентичні по суті. Три аспекти Абсолютної Істини — Брахман, Парама̄тма̄ та Бгаґава̄н — являють собою єдине ціле».
Уявлення про три аспекти Бога можна одержати, розглянувши, як приклад, Сонце, що також має три аспекти: сонячне світло, поверхня Сонця й сама планета. Той, хто вивчає лише сонячне світло — учень-початківець. Хто пізнав структуру сонячної поверхні — той пішов далі, а хто зумів проникнути в глибини Сонця — той досяг вершини. Пересічного учня, якого задовольняє лише пізнання властивостей сонячного світла — всепроникаючого та сліпучого сяйва Сонця, його безособистісної природи — можна порівняти з тим, хто зміг осягти лише аспект Брахмана Абсолютної Істини. Учень, який досяг вищого ступеня знання, може пізнати природу сонячного диска, що вже відповідатиме осягненню аспекта Парама̄тми Абсолютної Істини. Але той учень, що здатний проникнути в надра планети Сонце — пізнав особистісні риси Верховної Абсолютної Істини. Тому віддані, або трансценденталісти, які осягли «феномен» Бгаґава̄на – є найвищими трансценденталістами, хоча всі учні, що стали на шлях пізнання Абсолютної Істини, вивчають один і той же предмет. Сонячне світло, сонячний диск та внутрішні процеси, що протікають у Сонці, невіддільні одне від одного, однак, учні, які вивчають ці три різних аспекти, не належать до однієї категорії.
Санскритське слово бгаґава̄н пояснив великий авторитет Пара̄ш́ара Муні, батько Вйа̄садеви. Бгаґава̄н є Верховна Особа, яка володіє всіма багатствами, всією могутністю, всією славою, всією красою, всім знанням і всім відреченням. Є чимало дуже могутніх, дуже вродливих, дуже багатих, дуже славетних, дуже освічених й досягших високого ступеня відречення особистостей, однак жодна з них не може твердити, що їй належать повністю всі багатства, вся могутність тощо. Лише Кр̣шн̣а може заявити про це, бо Він — Верховний Бог-Особа. Жодна жива істота, включно з Брахмою, Господом Ш́ı̄вою ба навіть На̄ра̄йан̣ою не може володіти усіма достоїнствами у всій повноті, ставши рівною Кр̣шн̣і. Виходячи з цього, Сам Господь Брахма̄ в Брахма-сам̇гіті робить висновок, що Господь Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Ніхто не може зрівнятись з Ним і немає нікого вищого од Нього. Він — Бгаґава̄н, одвічний Господь, відомий як Ґовінда, і Він є верховна причина всіх причин.
ı̄ш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣
сач-чід-а̄нанда-віґрахах̣
ана̄дір а̄дір ґовіндах̣
сарва-ка̄ран̣а-ка̄ран̣ам
«Є багато осіб, що мають якості Бгаґава̄на, але Кр̣шн̣а — найвищий, бо ніхто не може перевершити Його. Він — Верховна Особа, і Його тіло вічне, сповнене знання та блаженства. Він — одвічний Господь Ґовінда, і Він — причина всіх причин» (Брахма-сам̇гіта 5.1).
В Бга̄ґаватам перелічено багато втілень Верховного Бога-Особи, але Кр̣шн̣у описано як одвічного Бога-Особу, з якого виходять усі незліченні втілення Бога-Особи.
ете ча̄м̇ш́а-кала̄х̣ пум̇сах̣
кр̣шн̣ас ту бгаґава̄н свайам
індра̄рі-вйа̄кулам̇ локам̇
мр̣д̣айанті йуґе йуґе
«Усі втілення Господа, які перелічено тут, є або повновладними експансіями, або частинами повновладних експансій Всевишнього. Але Кр̣шн̣а — це Сам Верховний Бог-Особа» (Бга̄ґ. 1.3.28).
Таким чином, Кр̣шн̣а є одвічний Верховний Бог-Особа, Абсолютна Істина, джерело як Парама̄тми, так і безособистісного Брахмана.
Поруч Верховного Бога-Особи скорбота Арджуни за своїми родичами безумовно була недоречною і тому Кр̣шн̣а виявляє свій подив словом кутах̣, «звідки». Такого виявлення почуттів, негідних людини, ніяк не можна сподіватись від того, хто належить до цивілізованого класу людей, тобто а̄рйанів. Слово а̄рйани стосується людей, які знають, в чому полягає цінність життя і які мають культуру, засновану на духовних досягненнях. Люди, які керуються матеріалістичним розумінням буття, не знають, що метою життя є осягнення Абсолютної Істини, Вішн̣у, тобто Бгаґава̄на. Їх зачаровують зовнішні привабливі риси матеріального світу і тому вони не уявляють, що таке звільнення. Людей, які не мають уявлення про звільнення з матеріального рабства, називають не-а̄рйанами. Хоча Арджуна був кшатрійею, він ухилявся від виконання свого обов’язку й відмовлявсь од участі в битві. Такі вияви боягузтва властиві не-а̄рйанам. Ухилення від виконання обов’язку не сприяє поступові в духовнім житті й навіть не дає можливості прославитись у цьому світі. Кр̣шн̣а не схвалює так зване «співчуття» Арджуни до своїх родичів.

||2-3||

क्लैब्यं मा स्म गमः पार्थ नैतत्त्वय्युपपद्यते | क्षुद्रं हृदयदौर्बल्यं त्यक्त्वोत्तिष्ठ परन्तप ||२-३||

klaibyaṃ mā sma gamaḥ pārtha naitattvayyupapadyate . kṣudraṃ hṛdayadaurbalyaṃ tyaktvottiṣṭha parantapa ||2-3||

клаібйам̇ ма̄ сма ґамах̣ па̄ртга
наітат твайй упападйате
кшудрам̇ хр̣дайа-даурбалйам̇
тйактвоттішт̣га парантапа
Послівний переклад
клаібйам—безсиллю; ма̄ сма—не; ґамах̣—піддавайся; па̄ртга—син Пр̣тги; на — ніколи; етат — цей; твайі — тобі; упападйате — личить; кшудрам—нікчемне; хр̣дайа—серця; даурбалйам—слабкість; тйактва̄—відкидаючи; уттішт̣га—піднімись; парам-тапа—о ти, караючий ворогів.


О сину Пр̣тги, не піддавайся цій слабкості, що веде до занепаду. Вона не личить тобі. Вирви з серця недостойний жаль й візьмись до зброї, о Парантапо — караючий ворогів.


Кр̣шн̣а звертається до Арджуни як до сина Пр̣тги, яка була сестрою батька Кр̣шн̣и, Васудеви. Таким чином, Арджуна був у кровному зв’язкові з Кр̣шн̣ою. Якщо син кшатрійі відмовляється битися, то він лише називається кшатрійею, як і син бра̄хман̣и, котрий діє нечестиво — бра̄хман̣а лише за ім’ям, а не по суті. Такі кшатрійі та бра̄хман̣и не гідні своїх батьків, і Кр̣шн̣а не хоче, щоб Арджуна став недостойним сином кшатрійі. Арджуна — найближчий друг Кр̣шн̣и, і Кр̣шн̣а правив його колісницею та безпосередньо скеровував його дії. Незважаючи на всі чесноти Арджуни, залишити поле бою для нього було б безчестям, і тому Кр̣шн̣а сказав, що така поведінка не личить Арджуні. Арджуна міг би заперечити, сказавши, що відмовляється од бою із глибокої поваги до всіма шанованого Бгı̄шми та інших родичів. Проте Кр̣шн̣а визнав таку великодушність, яку не схвалює жодний авторитет, за просте боягузтво. Отже, якщо людина за прикладом Арджуни з покорою діє під безпосереднім проводом Кр̣шн̣и, то їй слід відмовитись од подібної великодушності або від так званого «ненасильства».

||2-4||

अर्जुन उवाच | कथं भीष्ममहं सङ्ख्ये द्रोणं च मधुसूदन | इषुभिः प्रतियोत्स्यामि पूजार्हावरिसूदन ||२-४||

arjuna uvāca . kathaṃ bhīṣmamahaṃ saṅkhye droṇaṃ ca madhusūdana . iṣubhiḥ pratiyotsyāmi pūjārhāvarisūdana ||2-4||

арджуна ува̄ча
катгам̇ бгı̄шмам ахам̇ сан̇кгйе
дрон̣ам̇ ча мадгусудана
ішубгіх̣ пратійотсйа̄мі
пӯджа̄рха̄в арі-сӯдана
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; катгам—як; бгı̄шмам—Бгı̄шму; ахам — я; сан̇кгйе — у боротьбі; дрон̣ам — Дрон̣у; ча — також; мадгу-сӯдана—той, хто убив Мадгу; ішубгіх̣—стрілами; пратійотсйа̄мі—контратакую; пӯджа̄-архау—ті, кому слід поклонятись; арі- сӯдана—вбивця ворогів.


Арджуна сказав: О Мадгусӯдано, вбивцю демона Мадгу, (Кр̣шн̣а), як можу я пускати стріли в таких людей, як Бгı̄шма та Дрон̣а, в людей, які гідні мого поклоніння, о вбивцю ворогів?


Старійшинам, таким, як дід Бгı̄шма та учитель Дрон̣а̄ча̄рйа, завжди виявляють пошану. Навіть якщо вони нападають, не треба відповідати їм тим же. Згідно із загальновизнаним етикетом, старшим не можна перечити навіть словом. Навіть якщо вони іноді й поводяться брутально, не слід різко відповідати їм. Тож чи міг Арджуна атакувати їх? Чи став би Кр̣шн̣а нападати на Свого діда Уґрасену або на Свого вчителя Са̄ндı̄пані Муні? Такими були деякі з доказів, що їх Арджуна навів Кр̣шн̣і.

||2-5||

गुरूनहत्वा हि महानुभावान् श्रेयो भोक्तुं भैक्ष्यमपीह लोके | हत्वार्थकामांस्तु गुरूनिहैव भुञ्जीय भोगान् रुधिरप्रदिग्धान् ||२-५||

gurūnahatvā hi mahānubhāvān śreyo bhoktuṃ bhaikṣyamapīha loke . hatvārthakāmāṃstu gurūnihaiva bhuñjīya bhogān rudhirapradigdhān ||2-5||

ґурӯн ахатва̄ хі маха̄нубга̄ва̄н
ш́рейо бгоктум̇ бгаікшйам апı̄ха локе
хатва̄ртга-ка̄ма̄м̇с ту ґурӯн іхаіва
бгун̃джı̄йа бгоґа̄н рудгіра-прадіґдга̄н
Послівний переклад
ґурӯн—старших; ахатва̄—не убиваючи; хі—звичайно; маха̄-анубга̄ва̄н—великих душ; ш́рейах̣—краще; бгоктум—насолоджуватися життям; бгаікшйам—з жебрацтва; апі—навіть; іха—у цьому житті; локе—у цьому світі; хатва̄—убиваючи; артга—вигравати; ка̄ма̄н—тих, що бажають; ту—але; ґурӯн—старших; іха—у цьому світі; ева — напевно; бгун̃джı̄йа — має насолоджуватися; бгоґа̄н — приємними речами; рудгіра—кров’ю; прадіґдга̄н—забарвленими.


Краще бути жебраком, ніж існувати ціною загибелі великих душ, моїх учителів. Нехай їх охопило користолюбство, однак вони залишаються моїми вчителями. Якщо їх убити, всі наші втіхи окропляться кров’ю.


Згідно з ведичними приписами слід відмовитись од учителя, який коїть лихо і втратив здатність розрізняти добро і зло. Бгı̄шма й Дрон̣а були змушені стати на бік Дурйодгани через те, що той надавав їм фінансової допомоги. Проте їм не слід було ставити себе в таке залежне становище лише з корисливих міркувань, бо тим самим вони втратили право на шану, що її виявляють до вчителів. Але Арджуна, як і раніше, вважав їх за старших і думав, що після їх убивства всі його матеріальні насолоди матимуть присмак крові.

||2-6||

न चैतद्विद्मः कतरन्नो गरीयो यद्वा जयेम यदि वा नो जयेयुः | यानेव हत्वा न जिजीविषामस्- तेऽवस्थिताः प्रमुखे धार्तराष्ट्राः ||२-६||

na caitadvidmaḥ kataranno garīyo yadvā jayema yadi vā no jayeyuḥ . yāneva hatvā na jijīviṣāmaḥ te.avasthitāḥ pramukhe dhārtarāṣṭrāḥ ||2-6||

на чаітад відмах̣-катаран но ґарı̄йо
йад ва̄ джайема йаді ва̄ но джайейух̣
йа̄н ева хатва̄ на джіджı̄віша̄мас
те ’вастгіта̄х̣ прамукге дга̄ртара̄шт̣ра̄х̣
Послівний переклад
на—не; ча—також; етат—це; відмах̣—ми знаємо; катарат— котре; нах̣—нам; ґарı̄йах̣—краще; йат ва̄—чи; джайема—ми можем підкорити; йаді—якщо; ва̄—або; нах̣—нас; джайейух̣—вони підкорять; йа̄н—тих, що; ева—напевно; хатва̄—убиваючи; на—ніколи; джіджı̄віша̄мах̣—ми бажали б жити; те—усі вони; авастгіта̄х̣—розташовані; прамукге—перед; дга̄ртара̄шт̣ра̄х̣—сини Дгр̣тара̄шт̣ри.


Ми не знаємо, що є кращим, перемогти їх, чи бути переможеними? Сини Дгр̣тара̄шт̣ри стоять зараз перед нами на полі бою. Якщо ми вб’ємо їх, то саме життя наше втратить сенс.


Незважаючи на те, що кшатрійі зобов’язані воювати, Арджуна вагався, чи слід йому битися, ризикуючи викликати невиправдані жертви, чи ухилитись од бою та жити з жебрацтва. Якщо він не переможе ворога, то старцювання стане для нього єдиним засобом до існування. Він також не був упевнений в перемозі, тому що її могла здобути кожна сторона. Але, навіть якщо на них й очікувала перемога (адже їхня боротьба була справедливою), це означало б загибель синів Дгр̣тара̄шт̣ри та інших родичів, а без них життя перетворилось би на тягар, і перемога, врешті-решт, обернулася б поразкою. Всі ці роздуми ясно свідчать про те, що Арджуна був не лише великий відданий Господа, але й мав духовне знання і володів своїми почуттями та думками. Його бажання жити старцюванням, незважаючи на свій царський сан, ще раз свідчить про його відреченість. Такі якості в поєднанні з вірою в слова Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, його духовного вчителя, вказують на справжню доброчесність Арджуни. З усього сказаного можна зробити висновок, що Арджуна був цілком підготований до звільнення. Якщо чуття не впокорені, неможливо оволодіти знанням, а без знання та відданості не йдеться ні про яке звільнення. Арджуна, крім своїх надзвичайних матеріальних чеснот, також був наділений всіма цими необхідними якостями.

||2-7||

कार्पण्यदोषोपहतस्वभावः पृच्छामि त्वां धर्मसम्मूढचेताः | यच्छ्रेयः स्यान्निश्चितं ब्रूहि तन्मे शिष्यस्तेऽहं शाधि मां त्वां प्रपन्नम् ||२-७||

kārpaṇyadoṣopahatasvabhāvaḥ pṛcchāmi tvāṃ dharmasammūḍhacetāḥ . yacchreyaḥ syānniścitaṃ brūhi tanme śiṣyaste.ahaṃ śādhi māṃ tvāṃ prapannam ||2-7||

ка̄рпан̣йа-дошопахата-свабга̄вах̣
пр̣ччга̄мі тва̄м̇ дгарма-саммӯд̣га-чета̄х̣
йач чгрейах̣ сйа̄н ніш́чітам̇ брӯхі тан ме
ш́ішйас те ’хам̇ ш́а̄дгі ма̄м̇ тва̄м̇ прапаннам
Послівний переклад
ка̄рпан̣йа—внаслідок скнарості; доша—внаслідок слабкості; упахата—викликаний; сва-бга̄вах̣—характеристики; пр̣ччга̄мі—я запитую; тва̄м—тебе; дгарма—релігія; саммӯд̣га—збитий з панталику; чета̄х̣—в серці; йат—що; ш́рейах̣—кращий; сйа̄т—може бути; ніш́чітам — упевнено; брӯхі — скажи; тат — це; ме — Мені; ш́ішйах̣ — учень; те — Твій; ахам — я; ш́а̄дгі — навчи; мам — мене; тва̄м—Тобі; прапаннам—того, хто підкорився.


Кволість змусила мене втратити самовладання; я вже не бачу, в чому ж полягає мій обов’язок, вкажи мені правильний шлях. Тепер я Твій учень і вручаю Тобі свою душу. Прохаю, навчи мене.


Саму природу влаштовано так, що будь-які матеріальні дії створюють труднощі. Ускладнення виникають на кожнім кроці, і тому треба звернутись до істинного духовного вчителя, який зможе вказати нам мету життя і шлях до неї. Вся ведична література радить звернутись до істинного духовного вчителя, який допоможе виплутатись з життєвих ускладнень, що виникають всупереч нашим бажанням. Вони — як та лісова пожежа, яка займається раптово, хоча, як здається, ніхто і не підпалював лісу. Подібним чином збудовано і світ: життєві труднощі з’являються самі по собі, незалежно від нашого бажання. Ніхто не бажає пожежі, однак вона виникає й турбує нас. Тому ведична мудрість радить задля розв’язання проблем життя та духовного самоусвідомлення звернутись по допомогу до духовного вчителя, який належить до ланцюга учнівської послідовності. Істинний духовний вчитель дає цілісне, довершене знання. Тому варто звернутись до нього заради того, щоб вивільнитись з матеріальних тенет. Таким є значення цього вірша.
Кого ж погноблюють матеріальні труднощі? Тих, хто не розуміє суттєвих проблем життя. У Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішаді (3.8.10) таку людину описано подібним чином: йо ва̄ етад акшарам̇ ґа̄рґй авідітва̄сма̄л лока̄т праіті са кр̣пан̣ах̣—«людина, яка зрадила свою людську природу й покидає світ, мов кішка чи собака, не вирішивши проблем життя й не зрозумівши науки самоусвідомлення, нагадує скнару, що не вміє скористатись із свого багатства». Існування в людському тілі є дорогоцінний привілей, який необхідно використати, щоб розв’язати проблеми життя, і тому той, хто не використовує таку можливість, є скнара. І навпаки, бра̄хман̣а — це той, хто розумно використовує своє тіло для того, щоб розв’язати всі життєві проблеми. Йа етад акшарам̇ ґа̄рґі відітва̄сма̄л лока̄т праіті са бра̄хман̣ах̣.
Кр̣пан̣а, скнари, марно гають час і виявляють надмірну прив’язаність до родини, суспільства, країни тощо, на основі своїх матеріалістичних уявлень про життя. Часто-густо люди дуже сильно прив’язуються до сімейного життя, а саме: до дружини, дітей та інших родичів, але насправді це — «шкіряна хвороба». Кр̣пан̣а вважає, що зможе захистити членів родини від смерті, або гадає, що сім’я та суспільство зможуть врятувати від її коси його самого. Такі ж нахили можна спостерігати і в нижчих тварин, які також турбуються про своє потомство. Однак Арджуна був розумною людиною, він усвідомлював, що причина його труднощів полягає в любові до родичів та бажанні захистити їх від смерті. Він розумів, що повинен битись, однак слабкість заважала йому виконувати свій обов’язок. Тому він попрохав Господа Кр̣шн̣у, вищого духовного вчителя, винести певне рішення. Він припиняє дружні розмови й звертається до Кр̣шн̣и як до вчителя. Розмови між учителем та учнем завжди серйозні, і саме такої розмови з Кр̣шн̣ою, визнаним духовним учителем, прагне Арджуна. Отже, Кр̣шн̣а — це перший духовний учитель, який викладає науку Бгаґавад-ґı̄ти, а Арджуна є перший учень, який осягає її. Те, як Арджуна сприймає Бгаґавад- ґı̄ту, описано в ній самій, але все ж таки деякі «ерудити» запевняють, що треба віддатись не Кр̣шн̣і як особі, а «ненародженому в Кр̣шн̣і». Однак немає різниці між внутрішньою та зовнішньою сутністю Кр̣шн̣и. Якщо ж не усвідомлена ця одвічна істина, то не варто навіть і намагатись збагнути Бгаґавад-ґı̄ту.

||2-8||

न हि प्रपश्यामि ममापनुद्याद् यच्छोकमुच्छोषणमिन्द्रियाणाम् | अवाप्य भूमावसपत्नमृद्धं राज्यं सुराणामपि चाधिपत्यम् ||२-८||

na hi prapaśyāmi mamāpanudyād yacchokamucchoṣaṇamindriyāṇām . avāpya bhūmāvasapatnamṛddhaṃ rājyaṃ surāṇāmapi cādhipatyam ||2-8||

на хі прапаш́йа̄мі мама̄панудйа̄д
йач чгокам уччгошан̣ам індрійа̄н̣а̄м
ава̄пйа бгӯма̄в асапатнам р̣ддгам̇
ра̄джйам̇ сура̄н̣а̄м апі ча̄дгіпатйам
Послівний переклад
на — не; хі — звичайно; прапаш́йа̄мі — я бачу; мама — мій; апанудйа̄т—відвести; йат—це; ш́окам—журба; уччгошан̣ам—що висушує; індрійа̄н̣а̄м—чуттів; ава̄пйа—досягаючи; бгӯмау—на Землі; асапатнам—що не має суперників; р̣ддгам—що процвітає; ра̄джйам — царства; сура̄н̣а̄м — напівбогів; апі — навіть; ча — також; а̄дгіпатйам—верховної влади.


Мені несила вгамувати біль, що виснажив мої чуття. Навіть квітуче царство, що не має собі рівних на землі, із владою, такою, як у напівбогів на небесах, не вгамує його.


Хоча Арджуна й висував численні докази, засновані на знанні релігійних засад й законів моралі, виявилось, що без допомоги духовного вчителя, Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, він не спроможний розв’язати конкретної проблеми, котра постала перед ним. Він зрозумів, що його так зване «знання» не допоможе усунути труднощі, які знесилювали його і що йому не стане снаги зарадити справі без допомоги такого духовного вчителя, як Господь Кр̣шн̣а. Академічне знання, ерудиція, високе становище тощо зовсім не придатні для вирішення життєвих проблем, — допомогти може лише духовний учитель, подібний до Кр̣шн̣и. З цього можна зробити висновок, що духовний учитель, який стовідсотково перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, є істинний духовний вчитель, тому що він може розв’язати всі життєві проблеми. Господь Чаітанйа сказав, що той, хто володіє наукою свідомості Кр̣шн̣и, є справжній духовний учитель, незалежно від свого соціального стану й походження.
кіба̄ віпра, кіба̄ нйа̄сı̄, ш́ӯдра кене найа
йеі кр̣шн̣а-таттва-ветта̄, сеі «ґуру» хайа
«Не має значення, чи є людина віпрою (великим знавцем ведичної мудрості), чи вона народилась у ницій сім’ї, або живе у відреченні, — оволодівши наукою про Кр̣шн̣у, вона стає істинним духовним вчителем» (Чаітанйа-чаріта̄мр̣та, Мадгйа 8.128). Отже, не оволодівши наукою свідомості Кр̣шн̣и, ніхто не зможе стати духовним вчителем. У Ведах також сказано:
шат̣-карма-ніпун̣о віпро
мантра-тантра-віш́а̄радах̣
аваішн̣аво ґурур на сйа̄д
ваішн̣авах̣ ш́ва-пачо ґурух̣
«Учений бра̄хман̣а, який добре знає всі розділи Вед, не може стати духовним вчителем, якщо він не є ваішн̣авою, тобто тим, хто досконало обізнаний в науці свідомості Кр̣шн̣и. Проте, ваішн̣ава, або, іншими словами, той, хто має свідомість Кр̣шн̣и, може бути духовним учителем, навіть якщо він походить з родини, що належить до нижчої касти» (Падма Пура̄н̣а).
Проблеми матеріального існування — народження, старість, хвороби та смерть — не можна розв’язати шляхом економічного розвитку та накопичення багатств. У багатьох частинах світу є держави, умови існування в котрих дуже сприятливі і де можна спостерігати високий рівень життя та економічного розвитку. Однак, там, як і раніше, залишаються проблеми, пов’язані з матеріальним існуванням. Ці країни різними шляхами прагнуть миру, але жити по-справжньому щасливо вони зможуть лише тоді, коли за допомогою представника Кр̣шн̣и, духовного вчителя, вони звернуться до Господа, до Бгаґавад-ґı̄ти та Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, які складають науку про Кр̣шн̣у.
Якби економічний розвиток та матеріальні вигоди могли б усунути тривоги, що пов’язані з належністю до певної родини, суспільства, нації й людства взагалі, то Арджуна не казав би, що володіння незрівнянним царством й навіть верховна влада, яку мають напівбоги з вищих райських планет, не може розвіяти його скорботу. Тому він шукає захисту в свідомості Кр̣шн̣и, а це — певний шлях до миру й гармонії. Катаклізми матеріальної природи щомиті можуть перервати економічний розвиток та панування людини над світом. Навіть прагнення до вищих планет, таких як Місяць, що до нього зараз так поривається людина, може бути припинене одним ударом. Бгаґавад-ґı̄та̄ підтверджує це: кшı̄н̣е пун̣йе мартйа- локам̇ віш́анті — «коли вичерпано запас насолод, які є наслідками доброчесних вчинків, жива істота знову падає з вершини щастя на самісіньке дно життя». Чимало політиків зазнали такого падіння. І такі падіння приносять лише нові страждання.
Таким чином, якщо ми бажаємо назавжди покінчити з нашою скорботою, треба наслідувати приклад Арджуни й знайти притулок у Кр̣шн̣и. Тому Арджуна і попросив Кр̣шн̣у остаточно вирішити його труднощі, — таким є шлях свідомості Кр̣шн̣и.

||2-9||

सञ्जय उवाच | एवमुक्त्वा हृषीकेशं गुडाकेशः परन्तप | न योत्स्य इति गोविन्दमुक्त्वा तूष्णीं बभूव ह ||२-९||

sañjaya uvāca . evamuktvā hṛṣīkeśaṃ guḍākeśaḥ parantapaḥ . na yotsya iti govindamuktvā tūṣṇīṃ babhūva ha ||2-9||

сан̃джайа ува̄ча
евам уктва̄ хр̣шı̄кеш́ам̇
ґуд̣а̄кеш́ах̣ парантапах̣
на йотсйа іті ґовіндам
уктва̄ тӯшн̣ı̄м̇ бабгӯва ха
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; евам—так; уктва̄—кажучи; хр̣шı̄кеш́ам—Кр̣шн̣і, Володарю всіх чуттів; ґуд̣а̄кеш́ах̣—Арджуна, переможець невігластва; парантапах̣—той, хто карає ворогів; на йотсйе—я не буду битися; іті—так; ґовіндам—Кр̣шн̣і, який втішає почуття; уктва̄ — кажучи; тӯшн̣ı̄м — мовчазний; бабгӯва — став; ха—неодмінно.


Сан̃джайа сказав: Промовивши такі слова, Арджуна, винищувач ворогів, звернувся до Кр̣шн̣и: «Ґовіндо, я не стану битись», — й замовчав.


Напевно, Дгр̣тара̄шт̣ра дуже зрадів, почувши, що Арджуна відмовляється битись і залишає поле бою, маючи намір жити старцюванням. Однак, Сан̃джайа знову розчарував його, назвавши Арджуну парантапах̣, тобто здатним перемогти своїх ворогів. Хоча Арджуна на деякий час і перейнявсь почуттям оманливого співчуття до родичів, він згодом підкорився Кр̣шн̣і, як учень — вищому духовному наставникові. Це означало, що незабаром туга покине його, і він, просвітлений досконалим знанням про самоусвідомлення, тобто свідомістю Кр̣шни, розіб’є чари родинних емоцій і неодмінно стане до бою. Отож, радощі Дгр̣тара̄шт̣ри триватимуть недовго, тому що Арджуна отримає знання від Кр̣шн̣и й відтак воюватиме до кінця.

||2-10||

तमुवाच हृषीकेशः प्रहसन्निव भारत | सेनयोरुभयोर्मध्ये विषीदन्तमिदं वचः ||२-१०||

tamuvāca hṛṣīkeśaḥ prahasanniva bhārata . senayorubhayormadhye viṣīdantamidaṃ vacaḥ ||2-10||

там ува̄ча хр̣шı̄кеш́ах̣
прахасанн іва бга̄рата
сенайор убгайор мадгйе
вішı̄дантам ідам̇ вачах̣
Послівний переклад
там—йому; ува̄ча—сказав; хр̣шı̄кеш́ах̣—володар чуттів, Кр̣шн̣а; прахасан—з усмішкою; іва—як; бга̄рата—Дгр̣тара̄шт̣ра, нащадок Бгарати; сенайох̣—армій; убгайох̣—обох сторін; мадгйе—між; вішı̄дантам—зажуреному; ідам—такі; вачах̣—слова.


О нащадку Бгарати, тоді Кр̣шн̣а, ласкаво усміхаючись, посеред двох армій мовив пригніченому горем Арджуні такі слова.


Розмова відбувалась між двома близькими друзями, Хр̣шı̄кеш́ею та Ґуд̣а̄кеш́ею. Як друзі, вони були рівними, але один з них добровільно став учнем іншого. Кр̣шн̣а усміхався, тому що Його друг вирішив стати Його учнем. Господь, Володар усього, завжди посідає верховне становище. Проте Господь охоче готовий стати другом, сином або коханим Свого відданого, який хоче бачити Його в такій ролі. Кр̣шн̣а, коли Арджуна визнав Його своїм вчителем, одразу ж взяв на себе цю роль і почав розмовляти зі Своїм учнем як учитель, — з усією серйозністю, необхідною в таких випадках. Розмова вчителя з учнем відбувалась відкрито, на очах воїнів обох армій, так, що всі присутні могли чути її і мати з цього користь. Отже, бесіда, що викладена в Бгаґавад-ґı̄ті, не звернена до якоїсь окремої особи, групи чи суспільства, — її призначено для всіх: як друзі, так і вороги мають право слухати її.

||2-11||

श्रीभगवानुवाच | अशोच्यानन्वशोचस्त्वं प्रज्ञावादांश्च भाषसे | गतासूनगतासूंश्च नानुशोचन्ति पण्डिताः ||२-११||

śrībhagavānuvāca . aśocyānanvaśocastvaṃ prajñāvādāṃśca bhāṣase . gatāsūnagatāsūṃśca nānuśocanti paṇḍitāḥ ||2-11||

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
аш́очйа̄н анваш́очас твам̇
праджн̃а̄-ва̄да̄м̇ш́ ча бга̄шасе
ґата̄сӯн аґата̄сӯм̇ш́ ча
на̄нуш́очанті пан̣д̣іта̄х̣
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; аш́очйа̄н—не варте скорботи; анваш́очах̣—ти журишся; твам—ти; праджн̃а̄-ва̄да̄н—учені розмови; ча—також; бга̄шасе—говорячи; ґата—загублений; асӯн—життя; аґата—який ще не минув; асӯн—життя; ча— також; на—ніколи; ануш́очанті—тужать; пан̣д̣іта̄х̣—учені.


Верховний Бог-Особа сказав: Промовляючи такі слова, ти сумуєш за тим, що не варте жалю. Мудрі не оплакують ані живих, ані мертвих.


Господь одразу ж перейнявся обов’язками вчителя і висловив догану Своєму учневі, посередньо назвавши його дурнем. Господь сказав: «Ти говориш, як учений, проте не знаєш, що вчений — це той, хто розуміє природу тіла і душі, хто не тужить за тілом взагалі, ні за живим, ані за мертвим». В дальших главах буде з’ясовано, що знання — це розуміння матерії, духу і того, хто ними керує. Арджуна твердив, що релігійні засади треба вважати вищими за політичну та суспільну діяльність, однак він не знав, що пізнання матерії, душі і Всевишнього важливіше навіть за релігійні норми. Якщо ж він був позбавлений такого знання, йому не слід було вдавати із себе великого вченого. Його знання було потьмарене і він жалкував за тим, що не варте жалю. Тіло народжується й приречене рано чи пізно загинути, — воно менш вартісне, ніж душа. Хто пізнав це, того слід вважати вченим, і в якому б стані не перебувало його матеріальне тіло, в нього немає підстав для смутку.

||2-12||

न त्वेवाहं जातु नासं न त्वं नेमे जनाधिपाः | न चैव न भविष्यामः सर्वे वयमतः परम् ||२-१२||

na tvevāhaṃ jātu nāsaṃ na tvaṃ neme janādhipāḥ . na caiva na bhaviṣyāmaḥ sarve vayamataḥ param ||2-12||

на тв ева̄хам̇ джа̄ту на̄сам̇
на твам̇ неме джана̄дгіпа̄х̣
на чаіва на бгавішйа̄мах̣
сарве вайам атах̣ парам
Послівний переклад
на—ніколи; ту—але; ева—напевно; ахам—Я; джа̄ту—коли-небудь; на—не; а̄сам—існував; на—ні; твам—ти сам; на—не; іме— усі ці; джана-адгіпа̄х̣—царі; на—ніколи; ча—також; ева—напевно; на—ні; бгавішйа̄мах̣—існуватиме; сарве вайам—усі ми; атах̣ парам—у майбутньому.


Ніколи не було так, щоб не існував Я, або ти, або всі ці царі; а також в майбутньому ніхто з нас не припинить свого існування.


У Ведах, у Кат̣га Упанішаді, а також у Ш́вета̄ш́ватара Упанішаді сказано, що Верховний Бог-Особа підтримує життя незліченних живих істот, згідно з їхнім різним становищем, яке визначає їхня індивідуальна діяльність та наслідки цієї діяльності. Сказано також, що Верховний Бог-Особа за посередництвом Своїх повновладних експансій перебуває в серці кожної живої істоти. Лише святі, що здатні бачити єдиного Верховного Господа як усередині, так і зовні всього, воістину досягають досконалого й вічного миру.
нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м
еко бахӯна̄м̇ йо відадга̄ті ка̄ма̄н
там а̄тма-стгам̇ йе ’нупаш́йанті дгı̄ра̄с
теша̄м̇ ш́а̄нтіх̣ ш́а̄ш́ватı̄ нетареша̄м
(Кат̣га Упанішада 2.2.13)
Ведична мудрість, яку було повідано Арджуні, звернена також і до всіх тих, хто вважає себе великим вченим, але насправді має лише вбогий запас знань. Господь ясно каже, що Він Сам, Арджуна і всі царі, які зібрались на полі бою, є вічні індивідуальні істоти, і що Господь вічно підтримує життя в усіх окремих живих істотах, як за їхнього обумовленого стану, так і за звільненого. Верховний Бог-Особа — це Верховна індивідуальна істота, Арджуна ж, вічний супутник Господа, і всі царі, які зібрались там — це вічні підлеглі індивідуальні істоти. Вони існували як особистості в минулому, і в майбутньому вічно існуватимуть як індивідуальні особи. Їхнє особистісне існування ніколи не переривається. Тому ні в кого немає підстав для скорботи.
Господь Кр̣шн̣а, верховний авторитет, не підтримує теорію ма̄йа̄ва̄дı̄, яка твердить, що після звільнення індивідуальна душа, відділившись від покрову ма̄йı̄, ілюзії, зливається з безособистісним Брахманом і втрачає своє індивідуальне існування. Не знаходить тут підтвердження і теорія, згідно з якою індивідуальність зберігається лише за обумовленого стану. Кр̣шн̣а ясно каже, що індивідуальність Господа та всіх інших істот існує вічно, це підтверджується також в Упанішадах. Твердження Кр̣шн̣и — авторитетне, адже Кр̣шн̣а не може бути підвладним ілюзії. Якби буття індивідуальності не було очевидним фактом, Кр̣шн̣а не став би наголошувати на тому, що індивідуальність існує також у майбутньому. Ма̄йа̄ва̄дı̄ може доводити, що індивідуальність, про яку казав Кр̣шн̣а, не духовна, а матеріальна. Нехай навіть це й так: індивідуальність — матеріальна, але як же тоді бути з індивідуальністю Кр̣шн̣и? Кр̣шн̣а каже, що Він був індивідуальністю в минулому й залишиться індивідуальністю в майбутньому. Різними способами Він вказав на Свою особистісність і пояснив, що імперсональний Брахман також підлягає Йому. Кр̣шн̣а завжди зберігає духовну індивідуальність. Якщо вважати Його за звичайну обумовлену душу з пересічною індивідуальною свідомістю, то Його Бгаґавад-ґı̄та̄ втрачає свою цінність як авторитетна ш́а̄стра. Звичайна людина завжди має чотири властиві людям вади і не в змозі дати варте уваги вчення. Ґı̄та̄ перебуває вище подібних творів. Жодна світська книга не може зрівнятися з Бгаґавад-ґı̄тою. Якщо вважати Кр̣шн̣у звичайною людиною, то Ґı̄та̄ втрачає будь-яке значення. Ма̄йа̄ва̄ді твердять, що множинність, про яку згадано в цьому вірші — умовна, і що вона стосується лише тіла. Проте, таку тілесну концепцію вже було осуджено в попередніх віршах. Кр̣шн̣а вже відхилив тілесну концепцію існування живих істот, тож неможливо, щоб Він вдавався до неї зараз. Таким чином, буття індивідуальності випливає з самої духовної природи, що й підтверджують такі великі а̄ча̄рйі, як Ш́рı̄ Ра̄ма̄нуджа та інші. В багатьох місцях Ґı̄ти ясно вказано на те, що усвідомити духовну індивідуальність можуть лише віддані Господа. Ті, хто заздрить Кр̣шн̣і, Верховному Богові-Особі, не можуть збагнути справжнього смислу цього великого твору. Невідданий, що намагається зрозуміти вчення Бгаґавад-ґı̄ти, нагадує бджолу, яка ззовні облизує банку з медом. Не можна відчути смаку меду, не відкривши банку. Так само, таїнство Бгаґавад-ґı̄ти доступне лише відданому й нікому більше, — так сказано в четвертій главі цієї книги. І якщо хтось не визнає самого існування Господа, йому не слід навіть і торкатися Ґı̄ти. Тому тлумачення Ґı̄ти філософами ма̄йа̄ва̄дı̄ є найбільш облудною репрезентацією всеосяжної істини. Господь Чаітанйа заборонив нам читати коментарі ма̄йа̄ва̄ді і попередив, що, приймаючи філософію ма̄йа̄ва̄дı̄, людина стає нездатною пізнати істинну тайну Ґı̄ти. Якби індивідуальність була пов’язана лише з емпіричним всесвітом, не було б потреби в ученні Господа. Множинність індивідуальної душі й Господа — це вічна реальність і, як згадувалося вище, Веди підтверджують це.

||2-13||

देहिनोऽस्मिन्यथा देहे कौमारं यौवनं जरा | तथा देहान्तरप्राप्तिर्धीरस्तत्र न मुह्यति ||२-१३||

dehino.asminyathā dehe kaumāraṃ yauvanaṃ jarā . tathā dehāntaraprāptirdhīrastatra na muhyati ||2-13||

дехіно ’смін йатга̄ дехе
каума̄рам̇ йауванам̇ джара̄
татга̄ деха̄нтара-пра̄птір
дгı̄рас татра на мухйаті
Послівний переклад
дехінах̣—втіленого; асмін—у цьому; йатга̄—як; дехе—в тілі; каума̄рам—хлоп’яцтво; йауванам—юність; джара̄—старість; татга̄— подібно до цього; деха-антара—зміна тіла; пра̄птіх̣—досягнення; дгı̄рах̣—розсудливий; татра—внаслідок того; на—ніколи; мухйаті—потрапляє в оману.


Подібно до того, як душа переходить з дитячого тіла в юнацьке і далі в старече, так і після смерті вона переходить в інше тіло. Такі зміни не турбують того, хто усвідомив свою духовну природу.


Кожна жива істота — це індивідуальна душа, яка щомиті змінює своє тіло і проявляється то в дитині, то в юнакові, то в старому. І ця, одна й та ж сама душа, що присутня там, завжди залишається незмінною. Індивідуальна душа зрештою залишає тіло в момент смерті й переселяється в інше тіло. В наступному народженні душа обов’язково дістане тіло — або матеріальне, або духовне, — тому в Арджуни не було підстав журитися з приводу смерті Бгı̄ми й Дрон̣и, за якими він так уболівав. Навпаки, він мав радіти з того, що вони покинуть старі тіла, дістануть нові й омолодять таким чином свою енерґію. З новим тілом ми отримуємо також нову можливість страждати й насолоджуватись, залежно від нашої діяльності в попередньому житті. Тому Бгı̄шма і Дрон̣а, шляхетні душі, напевно мали одержати в наступному житті або духовні тіла, або, щонайменше, прийняти народження на небесних планетах і пізнати там вищу матеріальну насолоду. В обох випадках не було підстав для скорботи.
Будь-яку людину, що має досконале знання про становище індивідуальної душі, Парама̄тми та природи, — як матеріальної, так і духовної, — називають дгı̄рою, тобто найбільш розсудливою людиною. Постійна зміна тіл ніколи не обманює таку людину.
Душа неподільна, її не можна розітнути на окремі частини,і тому не можна прийняти теорію ма̄йа̄ва̄дı̄ про загальну єдність духовної душі, бо таке розчленування на різні індивідуальні душі зробило б Всевишнього подільним та змінним, а це суперечить принципові незмінності Верховної Душі. Як про те сказано в Ґı̄ті, фраґментарні частки Всевишнього існують вічно (сана̄тана) і їх називають кшара; це означає, що вони мають схильність падати вниз, у матеріальну природу. Фраґментарні частки залишаються такими вічно, і навіть після звільнення індивідуальна душа залишається такою ж самою, — фраґментарною. Проте, звільнена, вона вічно живе у блаженстві та знанні поруч з Верховним Богом-Особою. До Наддуші, яка перебуває в кожному тілі і яку називають Парама̄тмою, можна застосувати теорію відображення. Парама̄тма̄ відмінна од індивідуальної живої істоти. На небі, що віддзеркалюється у воді, можна побачити і місяць, і сонце, і зірки. Зірки можна порівняти з живими істотами, а сонце або місяць — з Верховним Господом. Арджуна — це індивідуальна фраґментарна духовна душа, а Верховна Душа — це Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Вони перебувають на різних рівнях, що стане зрозумілим з початку четвертої глави. Якби Арджуна був рівний Кр̣шн̣і й Кр̣шн̣а не посідав вищого становища, — їхні стосунки вчителя і учня втратили б усякий сенс. Якби вони обидва перебували в невігластві, яке породжує ілюзорна енерґія (ма̄йа̄), то навіщо було б одному з них ставати вчителем, а другому — учнем? Таке навчання було б непотрібним, тому що ніхто не може стати авторитетним наставником, якщо на нього впливає ма̄йа̄. Все це свідчить про те, що Господь Кр̣шн̣а є Верховний Господь, і Його становище перевершує становище живої істоти, Арджуни, забудькуватої душі, яку ввела в оману ма̄йа̄.

||2-14||

मात्रास्पर्शास्तु कौन्तेय शीतोष्णसुखदुःखदाः | आगमापायिनोऽनित्यास्तांस्तितिक्षस्व भारत ||२-१४||

mātrāsparśāstu kaunteya śītoṣṇasukhaduḥkhadāḥ . āgamāpāyino.anityāstāṃstitikṣasva bhārata ||2-14||

ма̄тра̄-спарш́а̄с ту каунтейа
ш́ı̄тошн̣а-сукга-дух̣кга-да̄х̣
а̄ґама̄па̄йіно ’нітйа̄с
та̄м̇с тітікшасва бга̄рата
Послівний переклад
ма̄тра̄-спарш́а̄х̣—чуттєві сприймання; ту—тільки; каунтейа—син Кунтı̄; ш́ı̄та—зима; ушн̣а—літо; сукга—щастя; дух̣кга—страждання; да̄х̣—дають; а̄ґама—з’являючись; апа̄йінах̣—зникаючи; анітйа̄х̣ — непостійні; та̄н — усіх їх; тітікшасва — намагайся терпіти; бга̄рата—нащадок династії Бгарати.


О сину Кунтı̄, тимчасові проявлення щастя й нещастя та їхні зникнення в належний час подібні до приходу та відходу зими і літа. О нащадку Бгарати, їх породжує чуттєве сприймання, і людина повинна вчитися терпіти їх, зберігаючи при цьому спокій.


Щоб належним чином виконувати свої обов’язки, людині треба навчитись терпіти тимчасові проявлення щастя й нещастя. Дотримуючись ведичних приписів, треба вранці обмиватись водою, навіть в місяці Ма̄ґгу (січень-лютий). У цей час дуже холодно, але, незважаючи на те, людина, яка живе згідно з релігійними засадами, без вагань обмивається водою. Так само й жінка не вагаючись проводить час на кухні за приготуванням їжі в спекотливі літні місяці (червень-серпень). Треба, незважаючи на кліматичні незручності, виконувати свої обов’язки. Так само і війна — обов’язок кшатрійі, навіть якщо він стрічається на полі бою з друзями або родичами, йому не слід ухилятись від виконання свого обов’язку. Людина мусить дотримуватись релігійних засад, щоб сходити щаблями знання, бо лише за допомогою знання і відданого служіння вона зможе вивільнитись з чіпких лабет ма̄йı̄.
Кр̣шн̣а недаремно, звертаючись до Арджуни, називає його двома різними іменами. Звертаючись до нього як до Каунтейі, Він підкреслює його шляхетне походження по материнській лінії, тоді як ім’я Бгарата нагадує про його велич по лінії батька. Отже, походження Арджуни по обох лініях передбачає благородство й велич. Знатність роду зобов’язує до виконання обов’язку, і тому він не може уникнути участі в битві.

||2-15||

यं हि न व्यथयन्त्येते पुरुषं पुरुषर्षभ | समदुःखसुखं धीरं सोऽमृतत्वाय कल्पते ||२-१५||

yaṃ hi na vyathayantyete puruṣaṃ puruṣarṣabha . samaduḥkhasukhaṃ dhīraṃ so.amṛtatvāya kalpate ||2-15||

йам̇ хі на вйатгайантй ете
пурушам̇ пурушаршабга
сама-дух̣кга-сукгам̇ дгı̄рам̇
со ’мр̣татва̄йа калпате
Послівний переклад
йам—той, кому; хі—неодмінно; на—ніколи; вйатгайанті—завдають горя; ете—усі ці; пурушам—особі; пуруша-р̣шабга—о кращий серед людей; сама—незмінний; дух̣кга—у стражданні; сукгам—і щасті; дгı̄рам—терплячий; сах̣—він; амр̣татва̄йа—для звільнення; калпате—вважають придатним.


О кращий серед людей (Арджуна), той, кого не хвилюють щастя й страждання, хто зберігає спокій і незворушність в обох випадках — той воістину гідний звільнення.


Кожен, хто наполегливо прагне досягти високого рівня духовної свідомості і здатний подолати шалені навали горя й щастя, безумовно, гідний звільнення. В системі варн̣а̄ш́рама четверта стадія життя, а саме — життя у відреченні (саннйа̄са) — вимагає найбільших зусиль, але той, хто має серйозний намір зробити своє життя досконалим, без вагань вдається до нього, не зважаючи ні на які труднощі. Звичайно труднощі виникають коли постає необхідність порвати сімейні зв’язки, припинити стосунки з дружиною й дітьми. Але той, хто в змозі витримати такі випробовування, завершує свій шлях духовного усвідомлення. Так само й Арджуна отримав пораду зберігати стійкість, виконуючи обов’язки кшатрійі, навіть якщо йому і важко буде битися з членами родини й тими, до кого він відчуває прихильність. Господь Чаітанйа прийняв саннйа̄су в двадцятичотирирічному віці, незважаючи на те, що молода дружина і стара мати, які були під Його опікою, залишились без підтримки. Однак, заради вищої мети Він прийняв саннйасу і стійко виконував вищий обов’язок. Таким є шлях звільнення з полону матеріального світу.

||2-16||

नासतो विद्यते भावो नाभावो विद्यते सतः | उभयोरपि दृष्टोऽन्तस्त्वनयोस्तत्त्वदर्शिभिः ||२-१६||

nāsato vidyate bhāvo nābhāvo vidyate sataḥ . ubhayorapi dṛṣṭo.antastvanayostattvadarśibhiḥ ||2-16||

на̄сато відйате бга̄во
на̄бга̄во відйате сатах̣
убгайор апі др̣шт̣о ’нтас
тв анайос таттва-дарш́ібгіх̣
Послівний переклад
на—ніколи; асатах̣—що не існує; відйате—є; бга̄вах̣—стійкість; на—ніколи; абга̄вах̣—змінність; відйате—є; сатах̣—вічний; убгайох̣—з двох; апі—насправді; др̣шт̣ах̣—ті, що спостерігають; антах̣—висновок; ту—насправді; анайох̣—з них; таттва—істина; дарш́ібгіх̣—ті, що бачать.


Ті, що бачать істину, дійшли висновку, що неіснуюче (матеріальне тіло) — минуще, а вічне (душа) — не зазнає змін. Вони прийшли до такого висновку, дослідивши природу обох.


Мінливе тіло недовговічне. Сучасна медицина визнає, що щомиті, внаслідок життєдіяльності різних клітин, тіло змінюється. Таким чином відбувається ріст тіла та його старіння. Однак, душа існує постійно, і залишається тією ж самою, поза всіма змінами тіла й розуму. В цьому полягає різниця між матерією й духом. За своєю природою тіло мінливе, але душа — вічна. До такого висновку приходять усі мудреці, як імперсоналісти, так і персоналісти. У Вішн̣у Пура̄н̣і (2.12.38) сказано, що і Вішну, і всі Його обителі мають своє особисте світлосяйне духовне існування (джйотı̄м̇ші вішн̣ур бгувана̄ні вішн̣ух̣). Слова «той, що існує» та «позбавлений існування» стосуються духу й матерії. Так вважають усі мудреці.
З цього починаються повчання Господа всім живим істотам, що перебувають в омані невігластва. Коли розсіюється невігластво, тоді поновлюються вічні взаємостосунки між тим, хто поклоняється, і об’єктом поклоніння, а також розуміння різниці між живими істотами, невід’ємними частками Господа, і Самим Верховним Богом- Особою. Природу Всевишнього можна пізнати, глибоко досліджуючи себе самого, водночас усвідомлюючи свій зв’язок із Ним, як частини і цілого. У Веда̄нта-сӯтрі, так само, як і в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, Всевишнього визнано за джерело усіх проявлень. Ці проявлення пізнають на двох рівнях природи — вищому й нижчому. Живі істоти належать до вищої природи, про що розповідається в сьомій главі. І хоча немає різниці між самою енерґією та її джерелом, за джерело визнають Всевишнього, а енерґію, тобто природу, вважають підлеглою. Таким чином, живі істоти завжди підкорюються Верховному Господеві, так само, як слуга підчиняється хазяїнові, а учень — вчителеві. Це очевидне знання не осягне той, кого засліпило невігластво, і тому заради просвіти всіх живих істот на всі часи Господь і викладає вчення Бгаґавад-ґı̄ти.

||2-17||

अविनाशि तु तद्विद्धि येन सर्वमिदं ततम् | विनाशमव्ययस्यास्य न कश्चित्कर्तुमर्हति ||२-१७||

avināśi tu tadviddhi yena sarvamidaṃ tatam . vināśamavyayasyāsya na kaścitkartumarhati ||2-17||

авіна̄ш́і ту тад віддгі
йена сарвам ідам̇ татам
віна̄ш́ам авйайасйа̄сйа
на каш́чіт картум архаті
Послівний переклад
авіна̄ш́і—невмируще; ту—але; тат—те; віддгі—знай це; йена— чим; сарвам—усе тіло; ідам—це; татам—пронизане; віна̄ш́ам— руйнування; авйайасйа—невмирущого; асйа—цього; на каш́чіт— ніхто; картум—робити; архаті—здатний.


Знай же, те, що пронизує все тіло, — непідвладне руйнуванню. Ніхто не може знищити безсмертну душу.


У цьому вірші з’ясовано справжню природу душі, яка поширює свій вплив на все тіло. Кожний може зрозуміти, що саме пронизує все тіло: це — свідомість. Кожна людина, зазнаючи болю чи задоволення, відчуває їх якою-небудь частиною тіла, або всім тілом одразу. Така свідомість поширюється в межах одного даного тіла. Біль та задоволення, що відчуває одне тіло, невідомі іншому. Тому кожне тіло є втіленням індивідуальної душі, а ознакою присутності душі є індивідуальна свідомість. У Ведах розміри душі оцінюються, як одна десятитисячна частина кінчика волосини. Ш́вета̄ш́ватара Упанішада (5.9) підтверджує це:
ба̄ла̄ґра-ш́ата-бга̄ґасйа
ш́атадга̄ калпітасйа ча
бга̄ґо джı̄вах̣ са віджн̃ейах̣
са ча̄нантйа̄йа калпате
«Якщо розділити кінчик волосини на сто частин, а потім кожну з них розщепити ще на сто частин, то кожна така частинка матиме розмір духовної душі». Подібним же чином стверджується:
кеш́а̄ґра-ш́ата-бга̄ґасйа
ш́ата̄м̇ш́ах̣ са̄др̣ш́а̄тмаках̣
джı̄вах̣ сӯкшма-сварӯпо ’йам̇
сан̇кгйа̄тı̄то хі чіт-кан̣ах̣
«Існують незліченні крихітні часточки, духовні атоми, розміром в одну десятитисячну кінчика волосини».
Таким чином, індивідуальна частка, духовна душа — це духовний атом, набагато менший від матеріального, і таких духовних атомів — безліч. Ця найдрібніша духовна іскорка є основою матеріального тіла, і її вплив поширюється на все тіло, так само, як у всі частини тіла проникають ужиті ліки. Випромінювання душі відчувається в усьому тілі як свідомість, і ця свідомість є доказом присутності душі. Будь-хто погодиться з тим, що матеріальне тіло без свідомості мертве, і що жодними матеріальними засобами неможливо оживити свідомості в тілі. Таким чином, свідомість є наслідок присутності душі, а не якогось сполучення матеріальних елементів. В Мун̣д̣ака Упанішаді (3.1.9) ще більш уточнюються розміри нескінченно малої духовної частки:
ешо ’н̣ур а̄тма̄ четаса̄ ведітавйо
йасмін пра̄н̣ах̣ пан̃чадга̄ сам̇вівеш́а
пра̄н̣аіш́ чіттам̇ сарвам отам̇ праджа̄на̄м̇
йасмін віш́уддге вібгаватй еша а̄тма̄
«Душа за своїми розмірами дорівнює атому, і її можна осягнути за допомогою досконалого розуму. Атомічна душа плаває в п’яти повітряних потоках (пра̄н̣а, апа̄на, вйа̄на, сама̄на й уда̄на). Вона перебуває в серці й поширює свій вплив на все тіло живої істоти. Коли душа очищується від скверни п’яти різновидів матеріального повітря, вона виявляє свою духовну природу».
Мета хат̣га-йоґи полягає в керуванні за допомогою різних поз п’ятьма різновидами повітряних потоків, що оточують чисту душу, — але не задля матеріальної вигоди, а для того, щоб звільнити безмежну малу душу з матеріальних пут.
Таким чином, вся ведична література є одностайною у визначенні статусу атомічної душі, і кожна людина, яку наділено здоровим глуздом, практично відчуває її присутність. Лише божевільний може думати, що ця духовна лелітка є всюдисуща вішн̣у-таттва.
Вплив духовної іскри може поширюватись на все дане тіло. Згідно з Мун̣д̣ака Упанішадою, атомічна душа перебуває в серці кожної живої істоти, однак, через те, що вона надто дрібна, вчені-матеріалісти не здатні виміряти її і, внаслідок своєї обмеженості, твердять, що душі немає. Індивідуальна духовна іскра неодмінно присутня в серці поряд з Наддушею, і тому всі енерґії, за допомогою яких тіло рухається, виходять з цієї його частини. Частки, що виносять кисень з легенів, черпають свою енерґію з душі. Тому, коли душа покидає тіло, кровообіг припиняється. Медицина визнає важливість червоних кров’яних тілець, але вона не може встановити, що саме душа є джерело живлющої енерґії. Однак, медицина хоча б погоджується з тим, що всі різновиди тілесної енерґії виходять із серця.
Такі атомічні частки духовного цілого можна порівняти з корпускулами сонячного світла, з сяйва яких складаються його промені. Аналогічно, окремі частки Верховного Господа — це крихітні атомічні іскри Його променів, що відомі як прабга̄ (вища енерґія). Отже, і ті, що дотримуються вчення Вед, й прихильники сучасної науки не можуть заперечувати існування духовної іскри в тілі. Сам Верховний Господь в Бгаґавад-ґı̄ті зрозуміло виклав науку про душу.

||2-18||

अन्तवन्त इमे देहा नित्यस्योक्ताः शरीरिणः | अनाशिनोऽप्रमेयस्य तस्माद्युध्यस्व भारत ||२-१८||

antavanta ime dehā nityasyoktāḥ śarīriṇaḥ . anāśino.aprameyasya tasmādyudhyasva bhārata ||2-18||

антаванта іме деха̄
нітйасйокта̄х̣ ш́арı̄рін̣ах̣
ана̄ш́іно ’прамейасйа
тасма̄д йудгйасва бга̄рата
Послівний переклад
анта-вантах̣—тлінне; іме—усі ці; деха̄х̣—матеріальні тіла; нітйасйа—вічного існування; укта̄х̣—так кажуть; ш́арı̄рін̣ах̣—втіленої душі; ана̄ш́інах̣—того, хто ніколи не підлягає руйнуванню; апрамейасйа—невимірного; тасма̄т—тому; йудгйасва—бийся; бга̄рата—нащадок Бгарати.


Жива істота непідвладна руйнуванню, незмірна й вічна, лише тіло, в якому вона перебуває, приречене на загибель. Тому бийся, о нащадку Бгарати.


За своєю природою матеріальне тіло недовговічне. Воно може загинути одразу або ж через сто років — це лише питання часу. Зберігати тіло вічно неможливо. Проте, душа настільки мала, що ворог навіть не спроможний побачити її, годі казати про те, щоб убити. Як згадувалося в попередньому вірші, вона є такою дрібною, що її розміри навіть неможливо собі уявити. Таким чином, з обох поглядів немає приводу для скорботи, адже живу істоту неможливо знищити, а тривалість життя матеріального тіла, незважаючи на всі запобіжні заходи, все одно не вдасться продовжувати безмежно. Крихітна частка духовного цілого дістає певне матеріальне тіло залежно від своєї діяльності, і тому на протязі життя слід дотримуватись релігійних засад. У Веда̄нта-сӯтрах живу істоту визначено як світло, бо вона є невід’ємною часткою вищого світла; світло душі підтримує матеріальне тіло, так само, як сонячне світло підтримує життя всього всесвіту. Тільки-но душа покидає матеріальне тіло, воно починає розкладатись, отже, саме душа підтримує матеріальне тіло. Саме по собі тіло нічого не варте. Тому Арджуна отримав пораду стати до бою і не жертвувати справою релігії в ім’я якихось матеріальних тілесних розмірковувань.

||2-19||

य एनं वेत्ति हन्तारं यश्चैनं मन्यते हतम् | उभौ तौ न विजानीतो नायं हन्ति न हन्यते ||२-१९||

ya enaṃ vetti hantāraṃ yaścainaṃ manyate hatam ubhau tau na vijānīto nāyaṃ hanti na hanyate ||2-19||

йа енам̇ ветті ханта̄рам̇
йаш́ чаінам̇ манйате хатам
убгау тау на віджа̄нı̄то
на̄йам̇ ханті на ханйате
Послівний переклад
йах̣—кожний, хто; енам—його; ветті—знає; ханта̄рам—убивцю; йах̣—кожний; ча—також; енам—його; манйате—думає; хатам— убитого; убгау — обидва; тау — вони; на — ніколи; віджа̄нı̄тах̣ — знають; на — ніколи; айам — він; ханті — вбиває; на — не; ханйате—бути вбитим.


І той, хто гадає, що жива істота може вбивати, помиляється, як і той, хто думає, що її можна убити, тому що душа не може вбивати чи бути убитою.


Треба розуміти, що насправді, коли тіло вражено смертоносною зброєю, жива істота, втілена в ньому, не гине. Душа настільки мала, що її неможливо вбити жодною матеріальною зброєю; про це розповідатиметься у віршах далі. Живу істоту, внаслідок її духовної природи, взагалі не можна вбити. Те, що гине, або що вважають убитим, є лише тіло. Але це не означає, що треба стати прибічником убивства тіла. Ведичний припис визначає: ма̄ хім̇сйа̄т сарва̄ бгӯта̄ні — «ніколи й ні до кого не застосовуй насильства». Розуміння того, що жива істота не гине, не слід також розглядати як заохочення до знищення тварин. Убивство тіла будь- якої істоти, здійснене без авторитетної санкції на те, — огидне, і його карає закон держави, так само, як і Господній закон. Проте, Арджуна був у іншому становищі: він мусив убивати заради того, щоб врятувати релігійні засади, а не з власної примхи.

||2-20||

न जायते म्रियते वा कदाचिन् नायं भूत्वा भविता वा न भूयः | अजो नित्यः शाश्वतोऽयं पुराणो न हन्यते हन्यमाने शरीरे ||२-२०||

na jāyate mriyate vā kadācin nāyaṃ bhūtvā bhavitā vā na bhūyaḥ . ajo nityaḥ śāśvato.ayaṃ purāṇo na hanyate hanyamāne śarīre ||2-20||

на джа̄йате мрійате ва̄ када̄чін
на̄йам̇ бгӯтва̄ бгавіта̄ ва̄ на бгӯйах̣
аджо нітйах̣ ш́а̄ш́вато ’йам̇ пура̄н̣о
на ханйате ханйама̄не ш́арı̄ре
Послівний переклад
на—ніколи; джа̄йате—народжується; мрійате—умирає; ва̄—чи; када̄чіт—будь-коли (в минулому, теперішньому чи в майбутньому); на—ніколи; айам—він; бгӯтва̄—виникнув; бгавіта̄—виникне; ва̄—або; на—не; бгӯйах̣—або знов виникає; аджах̣—ненароджений; нітйах̣—вічний; ш́а̄ш́ватах̣—постійний; айам—він; пура̄н̣ах̣—найстаріший; на—ніколи; ханйате—якого убивають; ханйама̄не—у вбитому; ш́арı̄ре—у тілі.


Для душі не існує ні народження, ні смерті. Вона ніколи не виникала, не виникає і не виникне. Вона — ненароджена, вічна, незмінна і первинна. Вона не гине разом із тілом.


Крихітна атомічна фраґментарна частка Вищого духу якісно ідентична з Всевишнім. На відміну од тіла вона не підвладна змінам. Іноді душу називають незмінною, або кӯта-стга. Тіло підлягає перетворенням шести видів. Воно народжується з утроби матері, існує деякий час, росте, виконує певні дії, поступово виснажується і, врешті-решт, іде в небуття. Однак душа не зазнає таких змін. Душа ненароджена, вона дістає матеріальне тіло, і тому народжується тіло, душа ж не народжується і не вмирає. Вмирає все, що було народжене. Але через те, що душа не народжується, вона не має ані минулого, ані теперішнього, ані майбутнього. Вона вічна, незмінна, і вона первинна, тобто в історії нема сліду її виникнення, хоча ми й намагаємось його знайти, перебуваючи під враженням тілесної концепції буття. Душа, на відміну од тіла, ніколи не старіє. Тому так звана «стара» людина може почувати себе такою ж самою, як у дитинстві або юності. Зміни тіла не торкаються душі. Душа не в’яне, як дерево і як взагалі все матеріальне. Душа також не виробляє бічних продуктів; бічні продукти тіла — діти — це також окремі душі, і, отримуючи тіло, індивідуальна душа виступає в ролі дитини конкретної живої істоти. Тіло розвивається завдяки присутності душі, але душа не має ніяких нащадків, ніяких відгалужень чи змін. Таким чином, душа вільна від шести видозмін, які властиві тілові.
В Кат̣га Упанішаді (1.2.18) ми знаходимо аналогічне місце:
на джа̄йте мрійате ва̄ віпаш́чін
на̄йам̇ куташ́чін на бабгӯва каш́чіт
аджо нітйах̣ ш́а̄ш́вато ’йам̇ пура̄н̣о
на ханйате ханйама̄не ш́арı̄ре
У цьому вірші сказано те ж саме, що і в Бгаґавад-ґı̄ті, але тут іще вжито одне особливо важливе слово, віпаш́чіт, що означає «вчений», або «той, хто має знання».
Душа сповнена знання, або, іншими словами, вона завжди сповнена свідомості. Таким чином, свідомість є ознакою душі. Навіть якщо неможливо виявити душу в серці, де вона перебуває, ми все ж таки можемо усвідомити її присутність там просто виходячи з того, що ми маємо свідомість. Іноді ми не бачимо сонця, бо його застують хмари або щось ще, однак ми бачимо його світло, і через те переконані в тому, що зараз день. Коли на світанку небо світлішає, ми розуміємо, що сходить сонце. Так само, коли ми бачимо певні ознаки свідомості в тілах людей і тварин, ми можемо зрозуміти, що в них присутня душа. І все ж таки свідомість індивідуальної душі відрізняється од свідомості Всевишнього, який має довершене знання минулого, теперішнього та майбутнього. Індивідуальна душа, проте, схильна забувати. Душа, яка забула про свою істинну природу, може набути знання та досягти просвітлення, якщо дослухатиметься до вищих повчань Кр̣шн̣и. Йому така забудькуватість не властива, інакше Його наука, яку викладено в Бгаґавад-ґı̄ті, була б марною.
Існують два різновиди душ: крихітна індивідуальна душа (ан̣у- а̄тма̄) і Наддуша (вібгу-а̄тма̄). Це підтверджується у Кат̣га Упанішаді (1.2.20):
ан̣ор ан̣ı̄йа̄н махато махı̄йа̄н
а̄тма̄сйа джантор ніхіто ґуха̄йа̄м
там акратух̣ паш́йаті вı̄та-ш́око
дга̄тух̣ праса̄да̄н махіма̄нам а̄тманах̣
«Як Наддуша (Парама̄тма̄), так і індивідуальна атомічна душа (джı̄ва̄тма̄) перебувають на одному й тому ж дереві тіла, в одному й тому ж місці — в серці живої істоти, і лише той, хто звільнивсь від усіх матеріальних бажань, а також від скорботи, може з Божої ласки зрозуміти велич душі». Кр̣шн̣а є також джерелом Парама̄тми, як те стане зрозумілим з дальших глав, а Арджуна — це духовна іскра, атомічна душа, яка схильна забувати свою істинну природу, і яка потребує просвітлення, що його дає Кр̣шн̣а, або Його істинний представник (духовний вчитель).

||2-21||

वेदाविनाशिनं नित्यं य एनमजमव्ययम् | कथं स पुरुषः पार्थ कं घातयति हन्ति कम् ||२-२१||

vedāvināśinaṃ nityaṃ ya enamajamavyayam . kathaṃ sa puruṣaḥ pārtha kaṃ ghātayati hanti kam ||2-21||

веда̄віна̄ш́інам̇ нітйам̇
йа енам аджам авйайам
катгам̇ са пурушах̣ па̄ртга
кам̇ ґга̄тайаті ханті кам
Послівний переклад
веда—знає; авіна̄ш́інам—непідвладного руйнуванню; нітйам—що завжди існує; йах̣—той, хто; енам—цього (душу); аджам—ненародженого; авйайам — незмінного; катгам — як; сах̣ — він; пурушах̣—особа; па̄ртга—о Па̄ртго (Арджуна); кам—кому; ґга̄тайаті—завдає болю; ханті—убиває; кам—кого.


О Па̄ртго, як може людина, яка знає, що душа не руйнується, що вона вічна, ненароджена й незмінна, вбити кого-небудь, або змусити когось вбивати?


Усе має своє призначення, і людина, котру наділено досконалим знанням, розуміє, як і де все використати належним чином. Отже, і насильство має своє призначення, а його правильне застосування залежить від знання. Не можна ганити суддю, який засуджує до страти людину, що винна в убивстві, бо суддя санкціонує застосування насильства до вбивці згідно з кодексом правосуддя. В Ману-сам̇гіті (зведенні законів для всього людства) сказано, що вбивцю слід стратити, щоб в наступному житті йому не довелось страждати за здійснений ним великий гріх. Тому, якщо цар карає вбивцю й відправляє його на шибеницю, він, фактично, чинить благо. Подібно до цього, коли Кр̣шн̣а закликає битися, треба усвідомити, що в такому випадку насильство спрямоване на встановлення вищої справедливості, і тому Арджуна мав виконати наказ, розуміючи, що насильство в битві задля Кр̣шн̣и зовсім не є насильством, тому що в будь-якому разі людина, або, радше, душа, не може бути вбитою. Таким чином, заради правосуддя так зване «насильство» цілком дозволене. Хірургічна операція призначена не для вбивства пацієнта, а на його порятунок. Отже, Арджуна, приймаючи участь у битві з наказу Кр̣шн̣и, діє в згоді з вищим обов’язком, з ведичним знанням, і тому не накликає на себе зворотніх гріховних наслідків.

||2-22||

वासांसि जीर्णानि यथा विहाय नवानि गृह्णाति नरोऽपराणि | तथा शरीराणि विहाय जीर्णा- न्यन्यानि संयाति नवानि देही ||२-२२||

vāsāṃsi jīrṇāni yathā vihāya navāni gṛhṇāti naro.aparāṇi . tathā śarīrāṇi vihāya jīrṇāni anyāni saṃyāti navāni dehī ||2-22||

ва̄са̄м̇сі джı̄рн̣а̄ні йатга̄ віха̄йа
нава̄ні ґр̣хн̣а̄ті наро ’пара̄н̣і
татга̄ ш́арı̄ра̄н̣і віха̄йа джı̄рн̣а̄нй
анйа̄ні сам̇йа̄ті нава̄ні дехı̄
Послівний переклад
ва̄са̄м̇сі—одяг; джı̄рн̣а̄ні—старі та зношені; йатга̄—точно, як; віха̄йа — відкидаючи; нава̄ні — новий одяг; ґр̣хн̣а̄ті — приймає; нарах̣—людина; апара̄н̣і—інші; татга̄—аналогічно; ш́арı̄ра̄н̣і—тіла; віха̄йа—залишаючи; джı̄рн̣а̄ні—старі і непотрібні; анйа̄ні—інші; сам̇йа̄ті—приймає; нава̄ні—нові вбрання; дехı̄—втілений.


Як людина одягає нове вбрання, скидаючи старе, так і душа вбирається у нове тіло, залишаючи старе й непридатне.


Те, що атомічна індивідуальна душа змінює тіло, є очевидна істина. Навіть сучасні вчені, які не вірять в існування душі, але водночас не знаходять іншого пояснення джерелові енерґії в серці, змушені визнати як незаперечний факт безперервні зміни тіла, що проявляються в його переході від дитинства до хлоп’яцтва, від хлоп’яцтва до юності й від юності до старості. Потім відбувається перехід у нове тіло. Це було з’ясовано в одному з попередніх віршів (2.13).
Перехід атомічної індивідуальної душі в нове тіло стає можливим з милості Наддуші. Наддуша виконує бажання індивідуальної душі, так само, як один друг виконує бажання іншого. Веди, зокрема Мун̣д̣ака Упанішада, а також Ш́вета̄ш́ватара Упанішада, порівнюють душу і Наддушу з двома птахами, що сидять на одному дереві. Один з птахів (індивідуальна атомічна душа) дзьобає плід цього дерева, а другий (Кр̣шн̣а) просто спостерігає за Своїм приятелем. Природа двох птахів однакова, але один зачарований плодами матеріального дерева, тимчасом як другий є лише свідком діяльності Свого товариша. Кр̣шн̣а — це птах, який спостерігає, а Арджуна — птах, який куштує. Хоча вони й друзі, однак, один з них — повелитель, а другий — слуга. Коли духовна іскра, атомічна душа, забуває за такі взаємостосунки, їй доводиться перелітати з одного дерева на інше, тобто міняти тіло. Душа, джı̄ва, сидячи на дереві матеріального тіла, щосили бореться за існування, але тільки-но вона погоджується визнати другого птаха за Верховного духовного вчителя, а саме так зробив Арджуна, добровільно віддавши себе Кр̣шн̣і в науку, то, підлегла, вона миттю звільняється від усіх скорбот. І Мун̣д̣ака Упанішада (3.1.2), і Ш́вета̄ш́ватара Упанішада (4.7) підтверджують це:
сама̄не вр̣кше пурушо німаґно
’нı̄ш́айа̄ ш́очаті мухйама̄нах̣
джушт̣ам̇ йада̄ пашйатй анйам ı̄ш́ам
асйа махіма̄нам іті вı̄та-ш́оках̣
«Хоча обидва птахи й сидять на одному дереві, того, котрий дзьобає його плоди, поглинає туга й турботи. Але якщо птах, який страждає, зверне свій погляд до друга, тобто до Господа і пізнає Його велич, — він одразу ж звільниться від усіх своїх тривог». Арджуна нарешті звернув свій погляд до свого вічного друга Кр̣шн̣и, і таким чином, слухаючи Бгаґавад-ґı̄ту з Його уст, має можливість осягнути верховну велич і славу Господа й звільнитися од скорботи.
Арджуна отримав від Господа пораду не сумувати з приводу того, що його старий дід та вчитель змінять тіла. Цьому слід було б радіти, адже, знищивши їхні тіла в справедливім двобої, він дасть їм змогу очиститись від усіх наслідків тілесної діяльності. Той, хто втрачає життя на жертовному вівтарі, або віддає його в справедливому бою, одразу ж очищується від наслідків тілесної діяльності й дістає в наступному житті кращі умови існування. Отже, в Арджуни не було підстав для смутку.

||2-23||

नैनं छिन्दन्ति शस्त्राणि नैनं दहति पावकः | न चैनं क्लेदयन्त्यापो न शोषयति मारुतः ||२-२३||

nainaṃ chindanti śastrāṇi nainaṃ dahati pāvakaḥ . na cainaṃ kledayantyāpo na śoṣayati mārutaḥ ||2-23||

наінам̇ чгінданті ш́астра̄н̣і
наінам̇ дахаті па̄ваках̣
на чаінам̇ кледайантй а̄по
на ш́ошайаті ма̄рутах̣
Послівний переклад
на—ніколи; енам—цю душу; чгінданті—можна розсікти на шматки; ш́астра̄н̣і—зброєю; на—ніколи; енам—цю душу; дахаті—спалює; па̄ваках̣—вогонь; на—ніколи; ча—також; енам—цю душу; кледайанті—змочує; а̄пах̣—вода; на—ніколи; ш́ошайаті—висушує; ма̄рутах̣—вітер.


Душу неможливо розсікти на шматки жодною зброєю, неможливо її спалити вогнем, змочити водою, висушити вітром.


Ніякими різновидами зброї не можна вбити душу. Вона невразлива для полум’я, шабель, злив, смерчів тощо. Відомо, що, крім сучасної вогнепальної зброї, раніше на землі існувало чимало інших різновидів зброї, виготовленої із землі, води, повітря, ефіру тощо. Навіть теперішня ядерна зброя належить до вогнепальної, але колись існували ще й інші різновиди зброї, що виготовлялись з різних елементів матерії. Проти вогнепальної зброї вживалася невідома сучасній науці водяна зброя. Сучасні вчені також нічого не знають про зброю, засновану на могутній силі смерчу. Однак, душу неможливо розсікти на шматки або знищити жодним різновидом зброї, якою б та зброя не була.
Ма̄йа̄ва̄дı̄ не можуть пояснити, як саме індивідуальна душа розпочала своє існування в невігластві, і як внаслідок цього її огорнула ілюзорна енерґія. Неможливо розірвати зв’язок індивідуальної душі з першоджерелом — із Верховною Душею, — індивідуальні душі завжди є самостійними відокремленими частками Верховної Душі. І тому що вони — атомічні індивідуальні душі вічно (сана̄тана), вони схильні покриватись ілюзорною енерґією, і, таким чином, відриваються від спілкування з Верховним Господом, так само, як іскри багаття, хоча якісно й подібні до вогню, згасають поза полум’ям. У Вара̄ха Пура̄н̣і сказано, що живі істоти — це індивідуальні невід’ємні часточки Всевишнього, що існують окремо від Нього. Такими вони залишаються вічно, що також підтверджує Бгаґавад- ґı̄та̄. Тому, навіть після звільнення від ілюзії, жива істота зберігає свою індивідуальність, як це стає зрозумілим із вчення Господа, яке Він повідав Арджуні. Знання, що його набув Арджуна, звільнило його, але це не означає, що він і Кр̣шн̣а злились воєдино.

||2-24||

अच्छेद्योऽयमदाह्योऽयमक्लेद्योऽशोष्य एव च | नित्यः सर्वगतः स्थाणुरचलोऽयं सनातनः ||२-२४||

acchedyo.ayamadāhyo.ayamakledyo.aśoṣya eva ca . nityaḥ sarvagataḥ sthāṇuracalo.ayaṃ sanātanaḥ ||2-24||

аччгедйо ’йам ада̄хйо ’йам
акледйо ’ш́ошйа ева ча
нітйах̣ сарва-ґатах̣ стга̄н̣ур
ачало ’йам̇ сана̄танах̣
Послівний переклад
аччгедйах̣—той, що його не можна розбити; айам—ця душа; ада̄хйах̣—той, що його не можна спалити; айам—ця душа; акледйах̣— той, що його не можна розчинити; аш́ошйах—той, що його не можна висушити; ева—напевно; ча—і; нітйах̣—вічний; сарва-ґатах̣—що присутній скрізь; стга̄нух̣—незмінний; ачалах̣—нерухомий; айам—ця душа; сана̄танах̣—вічно той же самий.


Індивідуальну душу неможливо розбити, розчинити, спалити або ізсушити. Вона вічна, присутня скрізь, незмінна, нерухома, завжди та сама.


Усі такі визначення духовної іскорки переконливо підтверджують той факт, що індивідуальна душа вічно залишається крихітною атомічною часткою духовного цілого і ніколи не зазнає ніяких змін. Крім того, ці визначення заперечують теорію монізму, яка твердить, що між індивідуальною душею і Вищим духом існує настільки тісний зв’язок, що вони врешті-решт зливаються в одне ціле. Звільнившись від матеріального забруднення, індивідуальна душа може зволіти залишитись духовною іскоркою в сяючих променях Верховного Бога-Особи, однак наймудріші душі прагнуть досягти духовних планет, щоб мати можливість спілкуватись з Богом-Особою.
Слово сарва-ґата (всюдисущий) має велике значення, бо воно пояснює, що живі істоти присутні всюди в Божому творінні. Вони живуть на суші, у воді, в повітрі, в землі й навіть у вогні. Думка, що вони знищуються у вогні — неприйнятна, тому що тут ясно сказано, що душа не горить у вогні. Тому, поза сумнівом, живі істоти присутні й на Сонці, де вони втілені у відповідних формах. Якби Сонце було незаселеним, тоді слово сарва-ґата — всюдисущий — не мало б сенсу.

||2-25||

अव्यक्तोऽयमचिन्त्योऽयमविकार्योऽयमुच्यते | तस्मादेवं विदित्वैनं नानुशोचितुमर्हसि ||२-२५||

avyakto.ayamacintyo.ayamavikāryo.ayamucyate . tasmādevaṃ viditvainaṃ nānuśocitumarhasi ||2-25||

авйакто ’йам ачінтйо ’йам
авіка̄рйо ’йам учйате
тасма̄д евам̇ відітваінам̇
на̄нуш́очітум архасі
Послівний переклад
авйактах̣—невидимий; айам—ця душа; ачінтйах̣—незбагненний; айам—ця душа; авіка̄рйах̣—незмінний; айам—ця душа; учйате— сказано; тасмат—тому; евам—як це; відітва̄—добре це знаючи; енам—цю душу; на—не; ануш́очітум—журитись; архасі—тобі треба.


It is said that the soul is invisible, inconceivable and immutable. Knowing this, you should not grieve for the body.


As described previously, the magnitude of the soul is so small for our material calculation that he cannot be seen even by the most powerful microscope; therefore, he is invisible. As far as the soul’s existence is concerned, no one can establish his existence experimentally beyond the proof of śruti, or Vedic wisdom. We have to accept this truth, because there is no other source of understanding the existence of the soul, although it is a fact by perception. There are many things we have to accept solely on grounds of superior authority. No one can deny the existence of his father, based upon the authority of his mother. There is no source of understanding the identity of the father except by the authority of the mother. Similarly, there is no source of understanding the soul except by studying the Vedas. In other words, the soul is inconceivable by human experimental knowledge. The soul is consciousness and conscious – that also is the statement of the Vedas, and we have to accept that. Unlike the bodily changes, there is no change in the soul. As eternally unchangeable, the soul remains atomic in comparison to the infinite Supreme Soul. The Supreme Soul is infinite, and the atomic soul is infinitesimal. Therefore, the infinitesimal soul, being unchangeable, can never become equal to the infinite soul, or the Supreme Personality of Godhead. This concept is repeated in the Vedas in different ways just to confirm the stability of the conception of the soul. Repetition of something is necessary in order that we understand the matter thoroughly, without error.

||2-26||

अथ चैनं नित्यजातं नित्यं वा मन्यसे मृतम् | तथापि त्वं महाबाहो नैवं शोचितुमर्हसि ||२-२६||

atha cainaṃ nityajātaṃ nityaṃ vā manyase mṛtam . tathāpi tvaṃ mahābāho naivaṃ śocitumarhasi ||2-26||

атга чаінам̇ нітйа-джа̄там̇
нітйам̇ ва̄ манйасе мр̣там
татга̄пі твам̇ маха̄-ба̄хо
наінам̇ ш́очітум архасі
Послівний переклад
атга—проте, якщо; ча—також; енам—ця душа; нітйа-джа̄там— завжди народжується; нітйам—назавжди; ва̄—або; манйасе—ти так думаєш; мр̣там—мертвий; татга̄ апі—однак; твам—ти; маха̄- ба̄хо—о міцнорукий; на—ніколи; енам—про душу; ш́очітум—тужити; архасі—повинен.


Проте, навіть якщо ти вважаєш, що душа (або ознаки життя) завжди народжується і назавжди вмирає, все одно в тебе нема підстав для скорботи, о сильнорукий Арджуно.


Існує розряд філософів, близьких до буддистів, які не вірять в окреме існування душі поза тілом. Відомо, що в ті часи, коли Господь Кр̣шн̣а повідав Бгаґавад-ґı̄ту, такі філософи також існували і були відомі як лока̄йатики та вайбга̄шіки. Ці філософи твердять, що ознаки життя, тобто душа, з’являються на певній стадії розвитку органічних сполук. Сучасні вчені-матеріалісти та філософи-матеріалісти дотримуються такої ж думки. Вони гадають, що тіло є сполученням фізичних елементів, і, при певних зрілих умовах, внаслідок взаємодії фізичних та хімічних сполук, розвиваються ознаки життя. Антропологію засновано саме на такій філософії. Насьогодні існує багато псевдорелігій, дуже модних зараз в Америці, що також звертаються до цієї філософії, так само як і нігілістичні буддистські секти, що заперечують віддане служіння Господеві.
Навіть якщо б Арджуна й не вірив в існування душі, що відповідало б філософії ваібга̄шіка, все одно в нього не було підстав журитись. Чи варто сумувати з приводу втрати купки хімічних елементів й через те відмовлятись виконувати обов’язок? У сучасному суспільстві задля перемоги над ворогом витрачаються тонни хімічних речовин. Згідно з філософією ваібга̄шіка, так звана «душа», або а̄тма̄, щезає разом з тілом. Тобто в будь-якому випадку, — чи приймає Арджуна твердження Вед про існування індивідуальної душі, чи ні, — в нього немає причин для скорботи. Якщо така величезна кількість живих істот щохвилини народжується з матерії і щохвилини так багато їх гине, то хіба варто сумувати через такі дрібниці? Якщо душа не відроджується, то в Арджуни не було підстав боятись негативних наслідків вбивства свого діда і вчителя. Кр̣шн̣а ущипливо називає Арджуну маха̄-ба̄ху, сильноруким, бо принаймні Сам Він не визнає теорію ваібга̄шіка, яка суперечить ведичній мудрості. Арджуна — кшатрійа, його виховано в традиціях ведичної культури і йому слід продовжувати пильнувати її засади.

||2-27||

जातस्य हि ध्रुवो मृत्युर्ध्रुवं जन्म मृतस्य च | तस्मादपरिहार्येऽर्थे न त्वं शोचितुमर्हसि ||२-२७||

jātasya hi dhruvo mṛtyurdhruvaṃ janma mṛtasya ca . tasmādaparihārye.arthe na tvaṃ śocitumarhasi ||2-27||

джа̄тасйа хі дгруво мр̣тйур
дгрувам̇ джанма мр̣тасйа ча
тасма̄д апаріха̄рйе ’ртге
на твам̇ ш́очітум архасі
Послівний переклад
джа̄тасйа—того, хто народився; хі—неодмінно; дгрувах̣—факт; мр̣тйух̣—смерть; дгрувам—це також факт; джанма—народження; мр̣тасйа—мертвого; ча—також; тасма̄т—тому; апаріха̄рйе—того, що неминуче; артге—по суті; на—не; твам—ти; ш́очітум— тужити; архасі—повинен.


Той, хто народився, обов’язково помре, і той, хто вмер, обов’язково народиться знову. Тому, неухильно виконуючи свій обов’язок, не сумуй.


Діяльність людини визначає умови її народження в наступному житті. Після закінчення одного періоду діяльності вона вмирає, щоб народитись для іншого. Таким чином, людина обертається у коловороті народження й смерті і не знаходить свободи. Однак, такий кругообіг народження й смерті не узаконює непотрібні вбивства, існування боєнь або війни. Але водночас для підтримування закону й порядку війни та насильство неминучі в людському суспільстві.
Битва на Курукшетрі з волі Всевишнього була невідворотною, і обов’язок кшатрійі — битись за праве діло. Чого б Арджуні страхатись смерті родичів та сумувати за ними, якщо він виконує свій прямий обов’язок? У данім випадку він не порушує закону, і його дії не матимуть негативних наслідків, яких він так остерігався. Якби Арджуна ухилився від виконання свого обов’язку, все одно він не зміг би врятувати своїх родичів від смерті, а вибір неправильного шляху привів би його до занепаду.

||2-28||

अव्यक्तादीनि भूतानि व्यक्तमध्यानि भारत | अव्यक्तनिधनान्येव तत्र का परिदेवना ||२-२८||

avyaktādīni bhūtāni vyaktamadhyāni bhārata . avyaktanidhanānyeva tatra kā paridevanā ||2-28||

авйакта̄дı̄ні бгӯта̄ні
вйакта-мадгйа̄ні бга̄рата
авйакта-нідгана̄нй ева
татра ка̄ парідевана̄
Послівний переклад
авйакта-а̄дı̄ні—спочатку непроявлені; бгӯта̄ні—все, що створене; вйакта—проявлені; мадгйа̄ні—в середині; бга̄рата—нащадок Бгарати; авйакта—непроявлені; нідгана̄ні—коли знищується; ева—це все так; татра—тому; ка̄—яка; парідевана̄—скорбота.


Все створене існує спочатку в непроявленому стані, проявляється на проміжній стадії і знову поринає в непроявленість після знищення світу. Тож навіщо сумувати?


У будь-якому випадку, чи віримо ми в існування душі, чи ні, немає підстав для скорботи. Тих, що не вірять в існування душі, послідовники ведичної мудрості називають атеїстами. Припустім, що ми приймаємо атеїстичну позицію — і все одно ми не знаходимо причин для скорботи. До творення, коли душа відсутня, матеріальні елементи існують, але в невиявленому стані. З такого тонкого непроявленого стану виходять світи, так само як з ефіру виникає повітря, з повітря — вогонь, з вогню — вода, а з води — земля. Із землі виникають найрізноманітніші утворення. Розгляньмо, наприклад, високий хмарочос, що збудований із елементів землі. Якщо він руйнується, це означає, що виявлене знову стає невиявленим і в кінцевій стадії перебуває у вигляді атомів. Закон збереження енерґії не порушується, просто з часом речі виявляються й знову поринають в непроявленість, — в цьому й полягає різниця. Таким чином, немає підстав уболівати за чим-небудь, адже воно завжди існує, у виявленому або ж у невиявленому стані. Так чи інакше, ніщо не зникає, навіть за невиявленого стану. Як спочатку, так і наприкінці всі елементи існують у невиявленому стані, лише на проміжному етапі вони з’являються, і таким чином виникає творіння, — отже, немає ніякої різниці навіть з матеріального погляду.
Якщо ми приймаємо твердження Вед, яке наведене в Бгаґавад- ґı̄ті, де сказано, що матеріальні тіла гинуть з плином часу (антаванта іме деха̄х̣), але душа вічна (нітйасйокта̄х̣ ш́арı̄рін̣ах̣), то ми мусимо завжди пам’ятати, що тіло подібне до одягу. Навіщо сумувати, скидаючи старий одяг? У порівнянні з вічністю душі матеріальне тіло насправді не існує, його існування подібне до сну. Вві сні ми можемо уявляти, що літаємо в небі або ж сидимо в царський колісниці, але, прокидаючись, бачимо, що ми зовсім не на небі й не на колісниці. Ведична мудрість закликає до самоусвідомлення, виходячи з того, що матеріальне тіло насправді не існує. Тому, в будь-якому випадку, вірить людина в існування душі, чи ні, немає причини вболівати за втраченим тілом.

||2-29||

आश्चर्यवत्पश्यति कश्चिदेन- माश्चर्यवद्वदति तथैव चान्यः | आश्चर्यवच्चैनमन्यः शृणोति श्रुत्वाप्येनं वेद न चैव कश्चित् ||२-२९||

āścaryavatpaśyati kaścidenam āścaryavadvadati tathaiva cānyaḥ . āścaryavaccainamanyaḥ śṛṇoti śrutvāpyenaṃ veda na caiva kaścit ||2-29||

а̄ш́чарйа-ват паш́йаті каш́чід енам
а̄ш́чарйа-вад вадаті татгаіва ча̄нйах̣
а̄ш́чарйа-вач чаінам анйах̣ ш́р̣н̣оті
ш́рутва̄пй енам̇ веда на чаіва каш́чіт
Послівний переклад
а̄ш́чарйа-ват — як дивовижного; паш́йаті — бачить; каш́чіт — дехто; енам—цю душу; а̄ш́чарйа-ват—як дивовижного; вадаті—говорить про; татга̄—так; ева—неодмінно; ча—також; анйах̣—інші; а̄ш́чарйа-ват—також дивовижного; ча—також; енам—цю душу; анйах̣—інший; ш́р̣н̣оті—чує про; ш́рутва̄—почувши; апі— навіть; енам—цю душу; веда—знає; на—ніколи; ча—і; ева—неодмінно; каш́чіт—ніхто.


Одні дивляться на душу як на чудо, інші розказують про неї як про чудо, ще інші чують, що про неї говорять як про чудо, але є й такі, що, навіть почувши про неї, не можуть зрозуміти її.


Ґı̄топанішаду багато в чому засновано на принципах Упанішад, і тому зовсім не дивно, що в Кат̣га Упанішаді (1.2.7) також йде мова про те ж саме:
ш́раван̣айа̄пі бахубгір йо на лабгйах̣
ш́р̣н̣ванто ’пі бахаво йам̇ на відйух̣
а̄ш́чарйо вакта̄ куш́ало ’сйа лабдга̄
а̄ш́чарйо ’сйа джн̃а̄та̄ куш́ала̄нуш́ішт̣ах̣
Дивним є те, що крихітна атомарна душа перебуває як у тілах велетенських тварин й у величезному дереві баньян, так і в тілах мікроскопічних бактерій, мільйони й мільярди яких вміщуються лише на одному сантиметрі простору. Люди з убогими знаннями, а також ті, що не вміють приборкувати свої матеріальні бажання, не можуть осягнути чудові властивості індивідуальної духовної іскорки, незважаючи навіть на те, що це знання їм викладає найвидатніший авторитет, який навчив самого Брахму, першу живу істоту всесвіту. Внаслідок своїх грубих матеріалістичних поглядів на природу речей, більшість сучасних людей не здатна уявити, яким чином ця мала часточка може бути такою величезною й такою дрібною. Отже, як сама природа душі, так і її описи — дивина для людей. Введені в оману матеріальною енерґією і вганяючи за почуттєвими втіхами, вони настільки занурились в матерію, що в них майже не залишилось часу на самоусвідомлення. Проте, як відомо, без самоусвідомлення всі їхні дії врешті-решт призводять до поразки в боротьбі за існування. Можливо, вони навіть не уявляють собі, що можна, дбаючи про душу, вирішити проблему матеріальних страждань.
Деяким людям подобається слухати про душу, і вони іноді навіть відвідують лекції з цих тем, і вважають це собі за приємність. Але, внаслідок загального невігластва трапляється, що вони перебувають в омані й розглядають Наддушу та індивідуальну душу як одне й те ж саме, не розрізняючи їхньої значущості. Дуже важко знайти людину, яка б досконало розуміла становище Наддуші, індивідуальної душі, притаманні їм функції, їхні взаємостосунки й усі інші головні та другорядні деталі. Ще важче знайти людину, яка б воістину здобула благо із свого знання про душу, і яка була б здатна описати різні аспекти її становища. Але якщо комусь все ж таки вдається зрозуміти цю науку — життя такої людини стає змістовним.
Найпростіший шлях опанувати науку про себе, про свою сутність — це прийняти, без збочень у інші теорії, вчення Бгаґавад-ґı̄ти, яке сповістив найвищий авторитет, Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Цей шлях, однак, передбачає чимало аскетизму й жертовності, або в цьому житті, або в попередніх, перш ніж стане можливим прийняти Кр̣шн̣у як Верховного Бога-Особу. Однак, усвідомити Кр̣шн̣у можна лише завдяки безпідставній милості чистого відданого й ніяким іншим способом.

||2-30||

देही नित्यमवध्योऽयं देहे सर्वस्य भारत | तस्मात्सर्वाणि भूतानि न त्वं शोचितुमर्हसि ||२-३०||

dehī nityamavadhyo.ayaṃ dehe sarvasya bhārata . tasmātsarvāṇi bhūtāni na tvaṃ śocitumarhasi ||2-30||

дехı̄ нітйам авадгйо ’йам̇
дехе сарвасйа бга̄рата
тасма̄т сарва̄н̣і бгӯта̄ні
на твам̇ ш́очітум архасі
Послівний переклад
дехı̄—власник матеріального тіла; нітйам— вічно; авадгйах̣—не може бути вбитим; айам—ця душа; дехе—в тілі; сарвасйа—кожного; бга̄рата—нащадок Бгарати; тасма̄т—тому; сарва̄н̣і—всі; бгӯта̄ні—живі істоти (які народжені); на—ніколи; твам—ти; ш́очітум—тужити; архасі—повинен.


О нащадку Бгарати, не можна вбити того, хто мешкає в тілі. Тому не варто сумувати ні за якою живою істотою.


Цими словами Господь завершує розділ Свого вчення, що був присвячений незмінності душі. Описуючи безсмертну душу в її різних аспектах, Господь Кр̣шн̣а встановлює, що душа вічна, а тіло минуще. Тому Арджуні, як кшатрійі, не слід ухилятись від виконання свого обов’язку із страху, що його дід і його вчитель, Бгı̄шма і Дрон̣а, загинуть у бою. Найкраще, поклавшись на авторитет Кр̣шн̣и, повірити в існування душі, відмінної од матеріального тіла і не вважати, що ознаки життя проявляються на певній стадії розвитку матерії внаслідок взаємодії хімічних речовин. Однак, хоча душа й безсмертна, насильство не заохочується. Лише коли воно справді необхідне, наприклад, під час війни, його можна застосувати, але тільки з Господньої санкції, а не з власної примхи.

||2-31||

स्वधर्ममपि चावेक्ष्य न विकम्पितुमर्हसि | धर्म्याद्धि युद्धाच्छ्रेयोऽन्यत्क्षत्रियस्य न विद्यते ||२-३१||

svadharmamapi cāvekṣya na vikampitumarhasi . dharmyāddhi yuddhācchreyo.anyatkṣatriyasya na vidyate ||2-31||

сва-дгармам апі ча̄векшйа
на вікампітум архасі
дгармйа̄д дгі йуддга̄ч чгрейо ’нйат
кшатрійасйа на відйате
Послівний переклад
сва-дгармам—свої релігійні принципи; апі—неодмінно; ча—токож; авекшйа—вважаючи; на—ніколи; вікампітум—вагатися; архасі— ти мусиш; дгармйа̄т — для релігійних принципів; хі — насправді; йуддга̄т—ніж битва; ш́рейах̣—найкраще заняття; анйат—будь- що інше; кшатрійасйа—кшатрійі; на—не; відйате—існує.


Щодо твого обов’язку кшатрійі, то знай: для тебе немає нічого кращого, ніж битись в ім’я релігійних засад. Тому не треба вагатись.


Згідно з ведичним соціальним розподілом, тих, що належать до класу правителів, називають кшатрійі. Кшат означає «завдавати болю, шкодити». Того, хто захищає від цього, називають кшатрійа (тра̄йате — «захищати»). Кшатрійа проходить бойову підготовку звичайно так: іде в ліс, викликає на бій тигра і, озброєний мечем, сам на сам вступає з ним у бій. Коли тигра вбито, йому влаштовують царський обряд спалення. Царі-кшатрійі Джайпура дотримуються такого звичаю ще й досі. Під час спеціальної підготовки кшатрійі навчаються викликати супротивника на бій та вбивати його, адже насильство іноді необхідне для захисту релігійних засад. Призначення кшатрійів полягає не в тому, щоб приймати саннйа̄су, тобто відречений спосіб життя. Відмова од насильства в політиці може бути корисною для дипломатичних цілей, однак її ніколи не слід підносити до принципу. У релігійному зведенні законів сказано:
а̄хавешу мітго ’нйонйам̇
джіґга̄м̇санто махı̄-кшітах̣
йуддгама̄на̄х̣ парам̇ ш́актйа̄
сварґам̇ йа̄нтй апара̄н̣-мукга̄х̣
йаджн̃ешу паш́аво брахман̣
ханйанте сататам̇ двіджаіх̣
сам̇скр̣та̄х̣ кіла мантраіш́ ча
те ’пі сварґам ава̄пнуван
“In the battlefield, a king or kṣatriya, while fighting another king envious of him, is eligible for achieving the heavenly planets after death, as the brāhmaṇas also attain the heavenly planets by sacrificing animals in the sacrificial fire.” Therefore, killing on the battlefield on religious principles and killing animals in the sacrificial fire are not at all considered to be acts of violence, because everyone is benefited by the religious principles involved. The animal sacrificed gets a human life immediately without undergoing the gradual evolutionary process from one form to another, and the kṣatriyas killed on the battlefield also attain the heavenly planets, as do the brāhmaṇas who attain them by offering sacrifice.
There are two kinds of sva-dharmas, specific duties. As long as one is not liberated, one has to perform the duties of his particular body in accordance with religious principles in order to achieve liberation. When one is liberated, one’s sva-dharma – specific duty – becomes spiritual and is not in the material bodily concept. In the bodily conception of life there are specific duties for the brāhmaṇas and kṣatriyas respectively, and such duties are unavoidable. Sva-dharma is ordained by the Lord, and this will be clarified in the Fourth Chapter. On the bodily plane sva-dharma is called varṇāśrama-dharma, or man’s steppingstone for spiritual understanding. Human civilization begins from the stage of varṇāśrama-dharma, or specific duties in terms of the specific modes of nature of the body obtained. Discharging one’s specific duty in any field of action in accordance with the orders of higher authorities serves to elevate one to a higher status of life.

||2-32||

यदृच्छया चोपपन्नं स्वर्गद्वारमपावृतम् | सुखिनः क्षत्रियाः पार्थ लभन्ते युद्धमीदृशम् ||२-३२||

yadṛcchayā copapannaṃ svargadvāramapāvṛtam . sukhinaḥ kṣatriyāḥ pārtha labhante yuddhamīdṛśam ||2-32||

йадр̣ччгайа̄ чопапаннам̇
сварґа-два̄рам апа̄вр̣там
сукгінах̣ кшатрійа̄х̣ па̄ртга
лабганте йуддгам ı̄др̣ш́ам
Послівний переклад
йадр̣ччгайа̄ — сам по собі; ча — також; упапаннам — досягнувши; сварґа—райських планет; два̄рам—двері; апавр̣там—широко відчинений; сукгінах̣—дуже щасливі; кшатрійа̄х̣—ті, що належать до царської верстви; па̄ртга—син Пр̣тги; лабганте—досягати; йуддгам—війн; ı̄др̣ш́ам—такого.


О Па̄ртго, щасливі кшатрійі, яким випадає нагода стати до бою, відчиняючи перед ними брами райських планет.


Коли Арджуна сказав: «Я не бачу ані крихти глузду в цій борні. Через неї мені доведеться вічно перебувати в пеклі», — то найвищий вчитель у світі Господь Кр̣шн̣а засудив таке його ставлення до свого обов’язку. Заява Арджуни свідчила лише про його незнання. Він хотів уникнути насильства, виконуючи при цьому свої обов’язки, проте для кшатрійі, який стоїть на полі бою, не дуже розумно відмовлятись од застосування насильства. В Пара̄ш́ара-смр̣ті, релігійному кодексі, який уклав Пара̄ш́ара, великий мудрець, батько Вйа̄садеви, сказано:
кшатрійо хі праджа̄ ракшан
ш́астра-па̄н̣іх̣ прадан̣д̣айан
нірджітйа пара-саінйа̄ді
кшітім̇ дгармен̣а па̄лайет
«Обов’язок кшатрійі — захищати громадян від усякої напасті, і тому іноді, щоб підтримати закон і порядок, він мусить застосовувати насильство. Він повинен перемагати ворожих воїнів і правити світом згідно з релігійними засадами».
Отже, в Арджуни не було жодних причин відмовлятись од бою. В разі перемоги над ворогом, він буде насолоджуватись царюванням, якщо ж він загине, то потрапить на райські планети, брами яких широко відчинені для героїв. Отже, в кожному випадку він виграє.

||2-33||

अथ चेत्त्वमिमं धर्म्यं संग्रामं न करिष्यसि | ततः स्वधर्मं कीर्तिं च हित्वा पापमवाप्स्यसि ||२-३३||

atha cettvamimaṃ dharmyaṃ saṃgrāmaṃ na kariṣyasi . tataḥ svadharmaṃ kīrtiṃ ca hitvā pāpamavāpsyasi ||2-33||

атга чет твам імам̇ дгармйам̇
сан̇ґра̄мам̇ на карішйасі
татах̣ сва-дгармам̇ кı̄ртім̇ ча
хітва̄ па̄пам ава̄псйасі
Послівний переклад
атга—тому; чет—якщо; твам—ти; імам—цей; дгармйам—релігійний обов’язок; сан̇ґра̄мам—битву; на—не; карішйасі—здійснюєш; татах̣ — тоді; сва-дгармам — твій релігійний обов’язок; кı̄ртім—репутація; ча—також; хітва̄—втрачаючи; па̄пам—наслідок гріху; ава̄псйасі—здобуваєш.


Однак, якщо ти не станеш до бою й не виконаєш свого релігійного обов’язку кшатрійі, ти неодмінно вчиниш гріх і втратиш репутацію воїна.


Арджуна був уславлений воїн і завоював собі славу в боях з багатьма напівбогами, в тому числі з Господом Ш́івою. Перемігши Господа Ш́іву, одягнутого в шати мисливця, Арджуна приніс Йому задоволення і одержав у нагороду зброю, що називається па̄ш́упата-астра. Всі знали, що він — великий воїн. Навіть Дрон̣а̄ча̄рйа дав йому своє благословення і нагородив особливою зброєю, за допомогою якої він міг вбити навіть свого вчителя. Таким чином, Арджуна володів численними військовими нагородами, які він одержав від багатьох героїчних осіб, в тому числі й від свого названого батька, небесного царя Індри. Але якщо б Арджуна залишив поле бою, то він не лише порушив би кодекс кшатрійі, але й втратив би всю свою славу й добре ім’я, підготувавши собі таким чином прямий шлях до пекла. Іншими словами, він потрапив би в пекло не за те, що взяв участь у битві, а за відмову од неї.

||2-34||

अकीर्तिं चापि भूतानि कथयिष्यन्ति तेऽव्ययाम् | सम्भावितस्य चाकीर्तिर्मरणादतिरिच्यते ||२-३४||

akīrtiṃ cāpi bhūtāni kathayiṣyanti te.avyayām . sambhāvitasya cākīrtirmaraṇādatiricyate ||2-34||

акı̄ртім̇ ча̄пі бгӯта̄ні
катгайішйанті те ’вйайа̄м
самбга̄вітасйа ча̄кı̄ртір
маран̣а̄д атірічйате
Послівний переклад
акı̄ртім—безчестя; ча—також; апі—до того ж; бгӯта̄ні—усі люди; катгайішйанті—говоритимуть; те—про тебе; авйайа̄м—назавжди; самбга̄вітасйа—для шанованої людини; ча—також; акı̄ртіх̣ — погана слава; маран̣а̄т — ніж смерть; атірічйате — стає більш.


Люди завжди будуть згадувати про твою ганьбу, а для шанованої людини безчестя гірше од смерті.


Як друг і порадник Арджуни, Господь Кр̣шн̣а виносить остаточний присуд на відмову Арджуни брати участь у битві. Господь каже: «Арджуно, якщо ти залишиш поле бою ще до його початку, люди назвуть тебе боягузом. І якщо ти гадаєш, що втечею з поля бою врятуєш своє життя, а там хай люди кажуть все, що хочуть, то Моя тобі порада — краще загинь у битві. Для такої шанованої людини, як ти, ганьба — гірше смерті. Тому не личить тобі тікати, побоюючись за своє життя, — краще загинути в бою. Інакше люди скажуть, що ти зловжив Моєю дружбою, і ти втратиш весь свій престиж у суспільстві».
Отже, згідно з остаточним присудом Господа, Арджуна мусив стати до бою і битись насмерть.

||2-35||

भयाद्रणादुपरतं मंस्यन्ते त्वां महारथाः | येषां च त्वं बहुमतो भूत्वा यास्यसि लाघवम् ||२-३५||

bhayādraṇāduparataṃ maṃsyante tvāṃ mahārathāḥ . yeṣāṃ ca tvaṃ bahumato bhūtvā yāsyasi lāghavam ||2-35||

бгайа̄д ран̣а̄д упаратам̇
мам̇сйанте тва̄м̇ маха̄-ратга̄х̣
йеша̄м̇ ча твам̇ баху-мато
бгӯтва̄ йа̄сйасі ла̄ґгавам
Послівний переклад
бгайа̄т—із страху; ран̣а̄т—з поля бою; упаратам—того, хто залишив; мам̇сйанте—вважатимуть; тва̄м—тебе; маха̄-ратга̄х̣—великі полководці; йеша̄м—для тих, кому; ча—також; твам—ти; баху- матах̣—вельми шановний; бгӯтва̄—був; йа̄сйасі—ти станеш; ла̄ґгавам—нікчемним.


Великі полководці, які звеличували твоє ім’я і славу, будуть думати, що лише із страху ти залишив поле бою і вважатимуть тебе за нікчему.


Господь Кр̣шн̣а продовжує тут висловлювати Свою думку Арджуні: «Не гадай, що такі великі полководці, як Дурйодгана і Карн̣а, а також інші твої сучасники вважатимуть, що ти залишив поле бою із жалю до братів та діда. Вони вважатимуть, що ти тікав із страху за своє життя, і ти одразу ж втратиш їхню повагу».

||2-36||

अवाच्यवादांश्च बहून्वदिष्यन्ति तवाहिताः | निन्दन्तस्तव सामर्थ्यं ततो दुःखतरं नु किम् ||२-३६||

avācyavādāṃśca bahūnvadiṣyanti tavāhitāḥ . nindantastava sāmarthyaṃ tato duḥkhataraṃ nu kim ||2-36||

ава̄чйа-ва̄да̄м̇ш́ ча бахӯн
вадішйанті тава̄хіта̄х̣
ніндантас тава са̄мартгйам̇
тато дух̣кгатарам̇ ну кім
Послівний переклад
ава̄чйа—недобрий; ва̄да̄н—вигадані слова; ча—також; бахӯн—багато; вадішйанті—скажуть; тава—твій; ахіта̄х̣—вороги; ніндантах̣ — ганьбити; тава — твої; са̄мартгйам — уміння; татах̣ — ніж це; дух̣кга-тарам—болючіше; ну—звичайно; кім—що є.


Вороги почнуть ганьбити тебе і зневажливо відгукуватись про твою мужність. Що може бути більш нестерпним?


Спочатку Господь Кр̣шн̣а був здивований недоречним закликом Арджуни до співчуття. Він сказав, що подібний жаль не личить а̄рйанам і далі вичерпно обґрунтував Своє твердження.

||2-37||

हतो वा प्राप्स्यसि स्वर्गं जित्वा वा भोक्ष्यसे महीम् | तस्मादुत्तिष्ठ कौन्तेय युद्धाय कृतनिश्चयः ||२-३७||

hato vā prāpsyasi svargaṃ jitvā vā bhokṣyase mahīm . tasmāduttiṣṭha kaunteya yuddhāya kṛtaniścayaḥ ||2-37||

хато ва̄ пра̄псйасі сварґам̇
джітва̄ ва̄ бгокшйасе махı̄м
тасма̄д уттішт̣га каунтейа
йуддга̄йа кр̣та-ніш́чайах̣
Послівний переклад
хатах̣—бувши вбитим; ва̄—або; пра̄псйасі—ти досягаєш; сварґам—небесного царства; джітва̄—завоювавши; ва̄—або; бгокшйасе—ти насолоджуєшся; махı̄м—світ; тасма̄т—тому; уттішт̣га—підіймись; каунтейа—син Кунтı̄; йуддга̄йа—битися; кр̣та— рішучий; ніш́чайах̣—впевнено.


О сину Кунтı̄, або ти загинеш на полі бою і досягнеш небесного царства, або завоюєш царство земне і будеш втішатись ним. Отож, наберись рішучості і бийся.


Незважаючи на непевність перемоги, Арджуна був зобов’язаний стати до бою; навіть загинувши, він досяг би райських планет.

||2-38||

सुखदुःखे समे कृत्वा लाभालाभौ जयाजयौ | ततो युद्धाय युज्यस्व नैवं पापमवाप्स्यसि ||२-३८||

sukhaduḥkhe same kṛtvā lābhālābhau jayājayau . tato yuddhāya yujyasva naivaṃ pāpamavāpsyasi ||2-38||

сукга-дух̣кге саме кр̣тва̄
ла̄бга̄ла̄бгау джайа̄джайау
тато йуддга̄йа йуджйасва
наівам̇ па̄пам ава̄псйасі
Послівний переклад
сукга—щастя; дух̣кге—горе; саме—холоднокровно; кр̣тва̄—чинячи так; ла̄бга-ала̄бгау—і виграш, і втрата; джайа-аджайау—і перемога, і поразка; татах̣—відтак; йуддга̄йа—до битви; йуджйасва— готуйся; на—ніколи; евам—таким чином; па̄пам—наслідок гріху; ава̄псйасі—ти здобудеш.


Бийся в ім’я обов’язку і не зважай на радість чи горе, втрату чи здобутки, перемогу чи поразку. Діючи так, ти уникнеш гріха.


Господь Кр̣шн̣а тепер прямо каже, що Арджуна повинен битись, бо битви бажає Він Сам. Немає різниці між щастям і нещастям, здобутком і втратою, перемогою й поразкою, якщо дія виконується в свідомості Кр̣шн̣и. Все, що робиться, повинно виконуватись в ім’я Кр̣шн̣и, такою є трансцендентна свідомість, тому така, нібито матеріальна, діяльність не спричиняє кармічних наслідків. Той, хто діє заради власного чуттєвого задоволення,— не має значення, перебуває він в ґун̣і благочестя, або ж в ґун̣і пристрасті — пожинає плоди своїх дій, добрі чи погані. Однак той, хто до останку віддав себе діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, більше ніколи нікому нічого не винен, на відміну од людини, яка занурена у звичайну діяльність. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (11.5.41) сказано:
деварші-бгӯта̄пта-нр̣н̣а̄м̇ пітР̣̄н̣а̄м̇
на кін̇каро на̄йам р̣н̣ı̄ ча ра̄джан
сарва̄тмана̄ йах̣ ш́аран̣ам̇ ш́аран̣йам̇
ґато мукундам̇ паріхр̣тйа картам
«Кожен, хто цілковито вручив себе Кр̣шн̣і, Мукунді, відмовившись од усіх інших обов’язків, більше нікому нічого не винен — ані напівбогам, ані мудрецям, ані людям взагалі, ані родичам, ані людству, ані предкам». Тут Кр̣шн̣а тільки загалом висловлює ідею, яку Він розвине в дальших віршах.

||2-39||

एषा तेऽभिहिता साङ्ख्ये बुद्धिर्योगे त्विमां शृणु | बुद्ध्या युक्तो यया पार्थ कर्मबन्धं प्रहास्यसि ||२-३९||

eṣā te.abhihitā sāṅkhye buddhiryoge tvimāṃ śṛṇu . buddhyā yukto yayā pārtha karmabandhaṃ prahāsyasi ||2-39||

еша̄ те ’бгіхіта̄ са̄н̇кгйе
буддгір йоґе тв іма̄м̇ ш́р̣н̣у
буддгйа̄ йукто йайа̄ па̄ртга
карма-бандгам̇ праха̄сйасі
Послівний переклад
еша̄—усю цю; те—тобі; абгіхіта̄—що описана; са̄н̇кгйе—в аналітичному вивченні; буддгіх̣—інтелект; йоґе—в роботі, що виконується не заради користі; ту—але; іма̄м—це; ш́р̣н̣у—тільки послухай; буддгйа̄—інтелектом; йуктах̣—погоджений; йайа̄—яким; па̄ртга—син Пр̣тги; карма-бандгам—пута кармічних наслідків; праха̄сйасі—ти можеш звільнитися від.


Досі Я описував тобі аналітичний шлях пізнання, тепер же послухай, як можна досягти цього ж знання, виконуючи безкорисливу діяльність. О сину Пр̣тги, опанувавши таке знання і діючи відповідно, ти зможеш звільнитись від кайданів карми.


Нірукті, ведичний словник, тлумачить слово са̄н̇кгйа як «те, що докладно описує явища» й водночас слово са̄н̇кгйа стосується філософії, яка розглядає істинну природу душі. Йоґа ж включає в себе владання своїми чуттями. Намір Арджуни не брати участі в битві ґрунтується на прагненні до задоволення своїх почуттів. Забувши про свій першорядний обов’язок, він хотів ухилитись від битви, вважаючи, що, зберігши життя родичів і близьких, він буде щасливішим, ніж завоювавши царство ціною вбивства своїх братів й кузенів, синів Дгр̣тара̄шт̣ри. Так чи інакше, він керувавсь бажанням задовольняти свої почуття. Чи він говорить про сумнівне щастя, здобуте внаслідок перемоги над родичами, чи про щастя бачити їх живими — в кожнім випадку мова йде про його особисті інтереси, в жертву яким він приносить мудрість й обов’язок. Тому Кр̣шн̣а хоче пояснити Арджуні, що, вбивши тіло свого діда, він не вб’є власне його душу, адже всі індивідуальні душі, включно з Самим Господом, вічні: вони існували індивідуально в минулому, існують як індивідуальності тепер і залишаться індивідуальними живими істотами в майбутньому, — всі ми вічно є індивідуальні духовні душі. Ми лише міняємо наші тіла як одяг, однак зберігаємо нашу індивідуальність навіть після того, як вивільнюємось із пут матеріальних оболонок. Отже, Господь Кр̣шн̣а докладно і дуже образно описав Арджуні природу душі й тіла. Таке аналітичне знання, яке всебічно описує душу і тіло, за визначенням словника Нірукті є са̄н̇кгйа. Але ця са̄н̇кгйа не має ніякого зв’язку з філософією са̄н̇кгйі атеїста Капіли. Задовго до самозванця Капіли філософію са̄н̇кгйа виклав, як це описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, істинний Господь Капіла, втілення Господа Кр̣шн̣и, який повідав її Своїй матері Девахӯті. Він точно пояснив, що пуруша, тобто Верховний Господь, є активне начало, і що Він створює матеріальний світ одним Своїм поглядом на пракр̣ті. Тієї ж думки дотримуються Веди й Ґı̄та̄. У Ведах описано, як Господь, кинувши погляд на пракр̣ті, запліднив її безмежно малими індивідуальними душами. Всю діяльність цих індивідуальних душ в матеріальному світі спрямовано на чуттєве задоволення, і люди в цьому світі, зачаровані матеріальною енерґією, вважають, що насолоджуються. Така спрямованість розуму зберігається аж до останнього етапу звільнення, коли жива істота бажає злитись в одне ціле з Господом. Це — остання пастка ма̄йі, ілюзії чуттєвої втіхи, і лише після багатьох життів, що проведені в такому прагненні до почуттєвого задоволення, велика душа віддає себе Ва̄судеві, Господу Кр̣шн̣і, й тим завершує свої пошуки вищої істини.
Арджуна вже визнав Кр̣шн̣у за свого духовного вчителя і цілковито вручив себе Йому: ш́ішйас те ’хам̇ ш́а̄дгі ма̄м̇ тва̄м̇ прапаннам. Отже, Кр̣шн̣а незабаром опише йому шлях буддгі-йоґи, або карма- йоґи, тобто, іншими словами, віддане служіння Господеві во ім’я вдоволення Його чуттів. У десятому вірші десятої глави буде з’ясовано, що буддгі-йоґа — це безпосереднє спілкування з Господом, який перебуває в серці кожного у вигляді Парама̄тми. Однак, таке спілкування неможливе без відданого служіння. Стадії буддгі-йоґи, тобто стану відданого або трансцендентного любовного служіння Господу, свідомості Кр̣шн̣и, жива істота досягає лише з безпідставної Господньої ласки. Тому Господь каже, що лише той, хто, відчуваючи трансцендентну любов до Нього, завжди віддано служить Йому, дістає в нагороду чисте розуміння справжньої відданості й любові. Таким чином, відданий легко може досягти Господа в Його вічному й сповненому блаженства царстві.
Отже, буддгі-йоґа, що згадана в цьому вірші, означає віддане служіння Господу, а слово са̄н̇кгйа, як було вказано вище, не має нічого спільного з атеїстичним вченням самозванця Капіли. Було б помилкою вважати, що са̄н̇кгйа-йоґа, про котру згадано тут, хоч якимось чином пов’язана з атеїстичною са̄н̇кгйею. Ця атеїстична філософія не мала популярності за часів битви на Курукшетрі, і взагалі, Господу Кр̣шн̣і нема потреби навіть згадувати про такі безбожні філософські вигадки. Істинну філософію са̄н̇кгйі Господа Капіли викладено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, але навіть й вона сама по собі далека від того, що обговорюється тут. У цих віршах слово са̄н̇кгйа означає «аналітичний опис душі і тіла». Господь Кр̣шн̣а дав аналітичний опис душі, з метою підвести Арджуну саме до усвідомлення буддгі-йоґи, або бгакті-йоґи. Таким чином, са̄н̇кгйа Господа Кр̣шн̣и і са̄н̇кгйа Господа Капіли, яку викладено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, означають одне й те ж — бгакті-йоґу. Тому Господь і каже, що лише нерозумні люди бачать різницю між са̄н̇кгйа-йоґою і бгакті-йоґою (са̄н̇кгйа-йоґау пр̣тгаґ ба̄ла̄х̣ праваданті на пан̣д̣іта̄х̣).
Безумовно, атеїстична са̄н̇кгйа-йоґа ніяк не пов’язана з бгакті- йоґою, і все ж таки знаходяться нерозумні люди, які твердять, що це саме про неї згадано в Бгаґавад-ґı̄ті.
Отже, треба розуміти, що буддгі-йоґа — це діяльність у свідомості Кр̣шн̣и, в сповненому блаженства й знання відданому служінні. Той, хто своїми діями намагається догодити лише Господеві, якою б важкою не була робота, той стоїть на засадах буддгі-йоґи і тому завжди перебуває в стані духовного блаженства. Людині, яка заглиблена в таку духовну діяльність, з Господньої ласки, трансцендентне розуміння приходить само по собі, і, таким чином, уникаючи зайвих надмірних зусиль, жива істота сягає стану довершеної свободи. Існує велика різниця між діяльністю в свідомості Кр̣шн̣и й діяльністю на задоволення чуттєвих потреб, тобто заради досягнення сімейного, чи будь-якого іншого матеріального щастя. Отже, буддгі-йоґа — це просто трансцендентна якість діяльності, яку ми виконуємо.

||2-40||

नेहाभिक्रमनाशोऽस्ति प्रत्यवायो न विद्यते | स्वल्पमप्यस्य धर्मस्य त्रायते महतो भयात् ||२-४०||

nehābhikramanāśo.asti pratyavāyo na vidyate . svalpamapyasya dharmasya trāyate mahato bhayāt ||2-40||

неха̄бгікрама-на̄ш́о ’сті
пратйава̄йо на відйате
св-алпам апй асйа дгармасйа
тра̄йате махато бгайа̄т
Послівний переклад
на—не існує; іха—у цій йозі; абгікрама—у спробах; на̄ш́ах̣—втрата; асті—існує; пратйава̄йах̣—зменшення; на—ніколи; відйате— існує; су-алпам—небагато; апі—хоча; асйа—такого; дгармасйа— заняття; тра̄йате — звільняє; махатах̣ — від дуже великої; бгайа̄т—небезпеки.


Той, хто йде таким шляхом, не знає втрат; навіть невеликий поступ на цьому шляхові захистить людину від страху перед найстрахітливішою небезпекою.


Діяльність в свідомості Кр̣шн̣и, тобто діяльність заради Кр̣шн̣и без сподівання на нагороду у вигляді почуттєвої насолоди, — ось вершина духовної діяльності. Навіть невелике починання в цьому напрямкові не зустрічає перепон, і кожне, навіть найменше, зусилля не пропадає даремно. Будь-яка діяльність, здійснювана в матеріальному світі, повинна бути завершена, інакше всі зусилля будуть марними. Але робота, розпочата в свідомості Кр̣шн̣и, завжди приносить позитивні наслідки, навіть якщо її і не завершено. Той, хто діє таким чином, нічого не втрачає, навіть якщо його роботу, виконувану в свідомості Кр̣шн̣и, не буде доведено до кінця. Якщо лише один відсоток роботи виконано в свідомості Кр̣шн̣и, її наслідки не пропадуть, і дальший етап почнеться вже з рівня двох відсотків, тоді як у матеріальній діяльності, якщо роботу не завершено на всі сто відсотків, користі від неї — ніякої. Аджа̄міла виконував свої обов’язки, маючи свідомість Кр̣шн̣и лише в незначній мірі, але наприкінці з Господньої ласки його було винагороджено сторицею. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.5.17) з цього приводу є чудовий вірш:
тйактва̄ сва-дгармам̇ чаран̣а̄мбуджам̇ харер
бгаджанн апакво ’тга патет тато йаді
йатра ква ва̄бгадрам абгӯд амушйа кім̇
ко ва̄ртга а̄пто ’бгаджата̄м̇ сва-дгарматах̣
«Якщо людина відмовляється виконувати визначений обов’язок задля того, щоб служити Кр̣шн̣і, але падає, не закінчивши цього шляху, то що ж вона втрачає? І чого досягає, досконало виконуючи свою матеріальну діяльність?» Або, як кажуть християни: «Яка користь людині, що здобуде весь світ, але занапастить свою вічну душу?»
Матеріальні дії та їхні плоди закінчуються разом із тілом. Проте діяльність, виконувана в свідомості Кр̣шн̣и, знову приведе людину до свідомості Кр̣шн̣и в її наступному житті. Щонайменше, такій людині обов’язково буде надано можливість знову народитись людиною, в родині шляхетного освіченого бра̄хман̣и, або ж у багатій аристократичній сім’ї й одержати таким чином можливість дальшого духовного розвою. Такою є унікальна якість будь-якої діяльності, яку виконують в свідомості Кр̣шн̣и.

||2-41||

व्यवसायात्मिका बुद्धिरेकेह कुरुनन्दन | बहुशाखा ह्यनन्ताश्च बुद्धयोऽव्यवसायिनाम् ||२-४१||

vyavasāyātmikā buddhirekeha kurunandana . bahuśākhā hyanantāśca buddhayo.avyavasāyinām ||2-41||

вйаваса̄йа̄тміка̄ буддгір
екеха куру-нандана
баху-ш́а̄кга̄ хй ананта̄ш́ ча
буддгайо ’вйаваса̄йіна̄м
Послівний переклад
вйаваса̄йа-а̄тміка̄—рішуча в свідомості Кр̣шн̣и; буддгіх̣—інтелект; ека̄—лише одна; іха—у цьому світі; куру-нандана—о улюблене дитя Куру; баху-ш́а̄кга̄х̣—розгалужені; хі—насправді; ананта̄х̣— необмежені; ча—також; буддгайах̣—інтелект; авйаваса̄йіна̄м—тих, що не мають свідомості Кр̣шн̣и.


Ті, що обрали цей шлях, непохитні у своїх намірах і в них лише одна мета. Але розбігаються думки тих, хто вагається і чий розум незрілий, о улюблений сину Куру.


Сильна віра людини в те, що завдяки свідомості Кр̣шн̣и вона досягне вищої досконалості життя, називається інтелектом вйаваса̄йа̄тміка̄. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (Мадгйа 22.62) сказано:
’ш́раддга̄’-ш́абде — віш́ва̄са кахе судр̣д̣га ніш́чайа
кр̣шн̣е бгакті каіле сарва-карма кр̣та хайа
Віра означає невідступне прагнення чогось високого. Для того, хто служить Кр̣шн̣і, нема потреби узгоджувати свої дії з матеріальним світом, виконуючи обов’язки щодо сім’ї, нації, людства в цілому. Діяльність задля наслідків обумовлена нашими минулими добрими та поганими вчинками. Але той, у кому пробуджено свідомість Кр̣шн̣и, вже більше не прагне позитивних наслідків у своїй діяльності. У того, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, вся діяльність протікає на абсолютному рівні, бо на неї вже не впливає двоїстість добра й зла. Вищою досконалістю свідомості Кр̣шн̣и є відмова од матеріального уявлення про життя. Такий стан приходить сам по собі за поступового розвитку свідомості Кр̣шн̣и.
Непохитна рішучість людини в свідомості Кр̣шн̣и ґрунтується на знанні. Ва̄судевах̣ сарвам іті са маха̄тма̄ су-дурлабгах̣ — «людина, що має свідомість Кр̣шн̣и, — це рідкісна доброчесна душа, яка повністю усвідомила, що Ва̄судева, тобто Кр̣шн̣а, є корінь усіх проявлених причин». Подібно до того, як, поливаючи корені дерева, людина живить водою його віти й листя, так само, діючи в свідомості Кр̣шн̣и, вона робить найвищу послугу всім: собі, родині, суспільству, державі й людству взагалі. Якщо Кр̣шн̣у вдовольнятиме чиясь діяльність, то всі теж будуть задоволені.
Щоб найкращим чином служити Господу, треба прийняти вміле керівництво духовного вчителя, який є істинним представником Кр̣шн̣и, знає природні особливості учня і вміє направити його дії в правильне річище, річище свідомості Кр̣шн̣и. Для того, щоб набути досвіду в свідомості Кр̣шн̣и, треба діяти рішуче й коритися представникові Кр̣шн̣и. Виконання вказівок істинного духовного вчителя слід вважати за головну мету свого життя. Ш́рı̄ла Віш́вана̄тга Чакравартı̄ Т̣га̄кура у своїх знаменитих молитвах, звернених до духовного вчителя, повчає нас так:
йасйа праса̄да̄д бгаґават-праса̄до
йасйа̄праса̄да̄н на ґатіх̣ куто ’пі
дгйа̄йан стувам̇с тасйа йаш́ас трі-сандгйам̇
ванде ґурох̣ ш́рı̄-чаран̣а̄равіндам
«Задовольняючи духовного вчителя, ми вдовольняємо Верховного Бога-Особу; але якщо ми не задовольняємо духовного вчителя, у нас нема ніякої можливості піднятись до рівня свідомості Кр̣шн̣и. Тому треба тричі на день палко молитись йому і просити його милості, а також шанобливо вклонятися йому, духовному вчителеві».
Весь цей метод засновано на досконалому знанні про душу, яке виходить за межі тілесної концепції, знанні не теоретичному, а практичному, яке дає можливість припинити корисливу діяльність, що скерована на досягнення чуттєвих насолод. Але той, хто не може зосередити свої думки таким чином — діятиме, спонукуваний різними матеріальними мотивами.
TEXTS 42-43
йа̄м іма̄м̇ пушпіта̄м̇ ва̄чам̇
правадантй авіпаш́чітах̣
веда-ва̄да-рата̄х̣ па̄ртга
на̄нйад астı̄ті ва̄дінах̣
ка̄ма̄тма̄нах̣ сварґа-пара̄
джанма-карма-пгала-прада̄м
крійа̄-віш́еша-бахула̄м̇
бгоґаіш́варйа-ґатім̇ праті
Послівний переклад
йа̄м імам—усю таку; пушпіта̄м—барвисту; ва̄чам—слова; праваданті—говорять; авіпаш́чітах̣—люди з убогим запасом знання; веда-ва̄да-рата̄х̣—так звані «послідовники Вед»; па̄ртга—син Пр̣тги; на—ніколи; анйат—нічого більше; асті—є; іті—так; ва̄дінах̣— захисники; ка̄ма-а̄тма̄нах̣—ті, хто бажає чуттєвого задоволення; сварґа-пара̄х̣—ті, хто прагне досягнути райських планет; джанма- карма-пгала-прада̄м—народження в гарних умовах та інші наслідки кармічної діяльності; крійа-віш́еша—пишні церемонії; бахула̄м— різні; бгоґа—почуттєвої насолоди; аіш́варйа—і багатств; ґатім— прямують; праті—у напрямку до.Людей з убогими знаннями приваблює барвиста мова Вед, які пропонують здійснювати різні кармічні дії задля того, щоб піднестись на небесні планети, заради високого народження, могутності тощо. Вони прагнуть чуттєвих втіх й розкішного життя, говорячи, що кращого немає.Люди, взагалі, не дуже розумні, і внаслідок свого невігластва вони надто прихильні до кармічних дій, рекомендованих у розділах Вед під назвою карма-ка̄н̣д̣а. Всі їхні прагнення обмежують бажання, що пов’язані з чуттєвим задоволенням, і вони прагнуть потрапити на небо, на райські планети, де зможуть без перешкод насолоджуватись життям, де є вино й жінки, і де матеріальне багатство — звичайна річ. Для того, щоб потрапити на небесні планети, Веди рекомендують численні жертвопринесення і, зокрема, жертвопринесення джйотішт̣ома. Там сказано, що той, хто бажає досягти райських планет, повинен здійснювати такі жертвопринесення, і тому люди, знання яких обмежене, вважають, що в цьому і полягає вся суть ведичної мудрості. Таким недосвідченим людям буває дуже важко з рішучістю діяти в свідомості Кр̣шн̣и. Як дурні не уявляють собі можливих наслідків і приваблюються квітами отруйних дерев, так і недалеких людей теж вабить райське багатство і пов’язані з ним почуттеві втіхи.
У Ведах, в розділі карма-ка̄н̣д̣а, сказано: апа̄ма сомам амр̣та̄ абгӯма і акшаййам̇ ха ваі ча̄турмасйа-йа̄джінах̣ сукр̣там̇ бгаваті. Іншими словами, той, хто впродовж чотирьох місяців накладає на себе покуту, отримує право покуштувати напій сома-раса і таким чином досягти безсмертя й вічного щастя. Деякі прагнуть навіть тут, на Землі, скуштувати сома-раси, щоб стати сильними й здатними в усій повноті зазнати чуттєвої насолоди. Такі люди не вірять у звільнення з кайданів матеріального світу і прагнуть лише пишних ведичних жертовних обрядів. Звичайно ці люди хтиві й бажають лише райських насолод. Відомо, що на райських планетах є сади, які називають нандана-ка̄нана, де все сприяє спілкуванню з янголоподібними, чарівними жінками, і де щедро ллється вино сома- раса. Такого роду тілесне щастя безумовно має чуттєву природу. Ці люди, таким чином, бажають панувати в матеріальному світі і їх приваблює лише матеріальне тимчасове щастя.

||2-42||

यामिमां पुष्पितां वाचं प्रवदन्त्यविपश्चितः | वेदवादरताः पार्थ नान्यदस्तीति वादिनः ||२-४२||

yāmimāṃ puṣpitāṃ vācaṃ pravadantyavipaścitaḥ . vedavādaratāḥ pārtha nānyadastīti vādinaḥ ||2-42||

||2-43||

कामात्मानः स्वर्गपरा जन्मकर्मफलप्रदाम् | क्रियाविशेषबहुलां भोगैश्वर्यगतिं प्रति ||२-४३||

kāmātmānaḥ svargaparā janmakarmaphalapradām . kriyāviśeṣabahulāṃ bhogaiśvaryagatiṃ prati ||2-43||

||2-44||

भोगैश्वर्यप्रसक्तानां तयापहृतचेतसाम् | व्यवसायात्मिका बुद्धिः समाधौ न विधीयते ||२-४४||

bhogaiśvaryaprasaktānāṃ tayāpahṛtacetasām . vyavasāyātmikā buddhiḥ samādhau na vidhīyate ||2-44||

бгоґаіш́варйа-прасакта̄на̄м̇
тайа̄пахр̣та-четаса̄м
вйаваса̄йа̄тміка̄ буддгіх̣
сама̄дгау на відгı̄йате
Послівний переклад
бгоґа—до матеріальної насолоди; аіш́варйа—і багатства; прасакта̄на̄м—прихильних; тайа̄—такими речами; апахр̣та-четаса̄м— збитих з пантелику; вйаваса̄йа-а̄тміка̄—з усією рішучістю; буддгіх̣—віддане служіння Господу; сама̄дгау—з розумом, що перебуває під контролем; на—ніколи; відгı̄йате—відбувається.


Ті, чий розум дуже схильний до почуттєвих втіх і матеріального багатства, ті, кого одурено всім цим, не можуть наважитись без останку присвятити себе відданому служінню Верховному Господеві.


Сама̄дгі означає «постійно зосереджений розум». У ведичному словнику Нірукті сказано: самйаґ а̄дгı̄йате ’смінн а̄тма-таттва-йа̄тга̄тмйам — «стан, за якого розум сконцентровано на осягненні власної сутності, називають сама̄дгі». Сама̄дгі недоступне для тих, хто прагне матеріального чуттєвого задоволення, а також для тих, кого вводять в оману подібні минущі речі. Матеріальна енерґія виносить таким людям вирок, який зумовлює їхня діяльність.

||2-45||

त्रैगुण्यविषया वेदा निस्त्रैगुण्यो भवार्जुन | निर्द्वन्द्वो नित्यसत्त्वस्थो निर्योगक्षेम आत्मवान् ||२-४५||

traiguṇyaviṣayā vedā nistraiguṇyo bhavārjuna . nirdvandvo nityasattvastho niryogakṣema ātmavān ||2-45||

траі-ґун̣йа-вішайа веда̄
ністраі-ґун̣йо бгава̄рджуна
нірдвандво нітйа-саттва-стго
нірйоґа-кшема а̄тмава̄н
Послівний переклад
траі-ґун̣йа—те, що стосується трьох ґун̣ матеріальної природи; вішайа̄х̣—на тему; веда̄х̣—ведична література; ністраі-ґун̣йах̣— трансцендентний щодо трьох ґун̣ матеріальної природи; бгава— будь; арджуна—о Арджуно; нірдвандвах̣—вільний від двоїстості; нітйа-саттва-стгах̣—у стані чисто духовного існування; нірйоґа- кшемах̣—вільний від думок про придбання та захист; а̄тма-ва̄н— той, хто укріпився в своєму «я».


У Ведах мова йде головним чином про три ґун̣и матеріальної природи. О Арджуно, вийди з-під впливу цих трьох ґун̣, звільнись від будь-якої двоїстості, від прагнення прибутків та утвердись у своїй сутності.


Будь-яка матеріальна діяльність передбачає дії та їхні наслідки в трьох ґун̣ах матеріальної природи. Такі дії спрямовано на досягнення матеріальних результатів і тому вони приковують нас до матеріального світу. Хоча у Ведах описано різні типи такої діяльності, це робиться на те, щоб допомогти людям поступово піднятися із сфери почуттєвого задоволення на трансцендентний рівень. Арджуна, як учень і друг Господа Кр̣шн̣и, отримує від Нього пораду піднятись до трансцендентальної філософії Веда̄нти, початковим ступенем якої є брахма-джіджн̃а̄са̄, або питання стосовно вищої трансцендентності. В матеріальному світі всі живі істоти щосили борються за існування. Господь створив для них матеріальний світ і дав їм ведичне знання, яке радить, як жити і як вивільнитись з кайданів матерії. Коли людина припиняє діяльність задля чуттєвого задоволення, про яку йдеться в главі карма-ка̄н̣д̣а, Упанішади дають їй можливість духовного пізнання. Упанішади складають частину Вед, так само, як Бгаґавад-ґı̄та̄ входить до складу п’ятої Веди — Маха̄бга̄рати. Упанішади знаменують початок трансцендентного життя.
Доки існує матеріальне тіло, існують також дії та їхні наслідки в ґун̣ах матеріальної природи. Треба навчитись терпляче зносити двоякість явищ: радість і горе, холод і спеку. Слід миритись з двоїстістю й таким чином звільнитись від усіх турбот, пов’язаних з прибутками та втратами. Цього трансцендентного рівня може сягнути той, хто повністю перейнявся свідомістю Кр̣шн̣и й цілком довіривсь Кр̣шн̣і.

||2-46||

यावानर्थ उदपाने सर्वतः सम्प्लुतोदके | तावान्सर्वेषु वेदेषु ब्राह्मणस्य विजानतः ||२-४६||

yāvānartha udapāne sarvataḥ samplutodake . tāvānsarveṣu vedeṣu brāhmaṇasya vijānataḥ ||2-46||

йа̄ва̄н артга удапа̄не
сарватах̣ самплутодаке
та̄ва̄н сарвешу ведешу
бра̄хман̣асйа віджа̄натах̣
Послівний переклад
йа̄ва̄н—усе це; артгах̣—призначення; уда-па̄не—у криниці; сарватах̣—з усякого погляду; самплута-удаке—у великій водоймі; та̄ва̄н—подібним чином; сарвешу—у всьому; ведешу—у ведичній літературі; бра̄хман̣асйа—людини, яка знає Вищого Брахмана; віджа̄натах̣—той, хто має довершене знання.


Усі потреби, яким служить маленька водойма, можна вдовольнити загалом, користуючись великим водосховищем. Подібним чином призначення всіх Вед відкривається тому, хто знає їхню кінцеву мету.


Ритуали та жертвопринесення, які згадано у ведичній літературі в розділі під назвою карма-ка̄н̣д̣а, призначені не те, щоб у людях поступово з’являвся смак до самоусвідомлення. Саму ж мету самоусвідомлення ясно визначено в п’ятнадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти (15.15): Веди вивчають для того, щоб пізнати Господа Кр̣шн̣у, першопричину всього. Таким чином, самоусвідомлення означає пізнати Кр̣шн̣у і свої вічні стосунки з Ним. Про взаємини живих істот з Кр̣шн̣ою також згадано в п’ятнадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти (15.7). Живі істоти — це невід’ємні частки Кр̣шн̣и і поновлення свідомості Кр̣шн̣и індивідуальними живими істотами є вища стадія досконалого ведичного знання. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (3.33.7) підтверджує це положення:
ахо бата ш́ва-пачо ’то ґарı̄йа̄н
йадж-джіхва̄ґре вартате на̄ма тубгйам
тепус тапас те джухувух̣ саснур а̄рйа̄
брахма̄нӯчур на̄ма ґр̣н̣анті йе те
«О мій Господь! Кожний, хто оспівує Твоє святе ім’я, навіть якщо він народився в родині ницого чан̣д̣а̄ли (собакоїда), перебуває на вищому рівні самоусвідомлення. Мабуть, в минулому така людина проходила через численні різновиди тапасйі, приносила різноманітні жертви згідно з ведичними обрядами, омивалась у всіх місцях прощ і досконало вивчила ведичну літературу. Таку людину вважають найкращою серед а̄рйан».
Отже, треба мати зрілий розум, щоб збагнути істинне призначення Вед, а не сліпо дотримуватись обрядів, бажаючи піднятись на райські планети, щоб зазнати там вищих чуттєвих насолод. У наш час пересічна людина не спроможна додержуватись всіх приписів і правил ведичних обрядів, як не здатна вона й досконало вивчити Веда̄нту й усі Упанішади. Здійснення приписів Вед вимагає багато часу, енерґії, знання й засобів і це навряд чи можливо за нашого часу. Однак, вищої мети ведичної культури можна досягти, якщо просто оспівувати святе ім’я Господа, як учив Господь Чаітанйа, спаситель усіх падших душ. Коли великий знавець ведичної літератури Прака̄ш́а̄нанда Сарасватı̄ запитав Господа Чаітанйу, чому Він скандує святе ім’я Бога, немов якийсь сентименталіст, замість вивчати філософію Веда̄нти, Господь відповів, що Його духовний учитель вважав Його великим дурнем і тому звелів Йому просто співати святе ім’я Господа Кр̣шн̣и. Він зробив так, як Йому було вказано, і впав в екстаз, немов безумець. У Калі-йуґу більшість людей кволі на розум і не мають достатньої освіти, щоб зрозуміти філософію Веда̄нти. Смиренно оспівуючи святе Господнє ім’я, можна досягнути вищої мети Веда̄нти. Веда̄нта — це останнє слово ведичної мудрості, і її автором і знавцем є Господь Кр̣шн̣а. Досконалий веда̄нтист — це велика душа, яка насолоджується оспівуванням святого імені Господа. В цьому полягає вища мета всього ведичного містицизму.

||2-47||

कर्मण्येवाधिकारस्ते मा फलेषु कदाचन | मा कर्मफलहेतुर्भूर्मा ते सङ्गोऽस्त्वकर्मणि ||२-४७||

karmaṇyevādhikāraste mā phaleṣu kadācana . mā karmaphalaheturbhūrmā te saṅgo.astvakarmaṇi ||2-47||

карман̣й ева̄дгіка̄рас те
ма̄ пгалешу када̄чана
ма̄ карма-пгала-хетур бгӯр
ма̄ те сан̇ґо ’ств акарман̣і
Послівний переклад
карман̣і—у виконанні визначених обов’язків; ева—неодмінно; адгіка̄рах̣—право; те—твоє; ма̄—ніколи; пгалешу—у плодах; када̄чана—у будь-який час; ма̄—ніколи; карма-пгала—наслідку роботи; хетух̣—причина; бгӯх̣—ставай; ма̄—ніколи; те—твоя; сан̇ґах̣— прихильність; асту—має бути; акарман̣і—не виконуючи обов’язку.


Ти маєш право виконувати свій обов’язок, однак плоди твоїх дій не належать тобі. Ніколи не вважай себе причиною результатів своєї діяльності й ніколи не ухиляйся від виконання обов’язку.


Тут обговорено три питання: визначені обов’язки, свавільна діяльність і бездіяльність. Визначені обов’язки — це діяльність, яку виконують під впливом відповідних ґун̣ матеріальної природи, в гармонії з ними. Свавільна діяльність — це діяльність без дозволу авторитета на її здійснення, а бездіяльність означає невиконання приписаних обов’язків. Господь радить Арджуні не бути бездіяльним. Навпаки, йому слід виконувати обов’язок, не переймаючись результатами своїх дій. Якщо людина прив’язується до результатів своєї праці, вона стає причиною дії. Тому вона насолоджується або страждає, залежно від результатів своєї діяльності.
Визначені обов’язки можна розділити на три категорії: повсякденна діяльність, дії за надзвичайних обставин і дії за власним прагненням. Повсякденна робота, здійснювана згідно з повчаннями ш́а̄стр і без прагнення до її плодів, — це діяльність у ґун̣і благочестя. Робота задля результатів сковує, і тому її важають несприятливою. Кожна людина має право виконувати визначені їй обов’язки, однак вона повинна діяти, не турбуючись про результати. Таке безкорисливе виконання своїх обов’язків безумовно виведе людину на шлях звільнення.
Тому Господь радить Арджуні битися, просто виконуючи свій обов’язок, і не турбуватись про наслідки. Відмова брати участь у битві — це інша сторона корисливості. Така корислива зацікавленість ніколи не виведе людину на шлях звільнення. Будь-яка прив’язаність, як позитивна, так і негативна, є причиною рабства. Бездіяльність — гріховна. Тому єдиним сприятливим шляхом звільнення для Арджуни було просто битись, як того вимагає обов’язок.

||2-48||

योगस्थः कुरु कर्माणि सङ्गं त्यक्त्वा धनञ्जय | सिद्ध्यसिद्ध्योः समो भूत्वा समत्वं योग उच्यते ||२-४८||

yogasthaḥ kuru karmāṇi saṅgaṃ tyaktvā dhanañjaya . siddhyasiddhyoḥ samo bhūtvā samatvaṃ yoga ucyate ||2-48||

йоґа-стгах̣ куру карма̄н̣і
сан̇ґам̇ тйактва̄ дганан̃джайа
сіддгй-асіддгйох̣ само бгӯтва̄
саматвам̇ йоґа учйате
Послівний переклад
йоґа-стгах̣ — врівноважений; куру — виконуй; карма̄н̣і — свої обов’язки; сан̇ґам—прихильність; тйактва̄—залишивши; дганан̃джайа—о Арджуно; сіддгі-асіддгйох̣—в успіхах і поразці; самах̣—врівноважений; бгӯтва̄ — стаючи; саматвам — врівноваженість; йоґах̣—йоґа; учйате—називають.


Будь врівноваженим, о Арджуно, і виконуй свій обов’язок. Хай не хвилює тебе успіх або невдача. Таке самовладання називають йоґою.


Кр̣шн̣а радить Арджуні стати йоґом. Але що таке йоґа? Йоґа означає зосередження розуму на Всевишньому, опановуючи вічно неспокійні почуття. Але хто такий Всевишній? Всевишній — це Господь. І якщо Він особисто наказує Арджуні битися, то Арджуна не повинен думати про результати битви. Перемога або поразка — про те подбає Кр̣шн̣а, Арджуні слід лише діяти згідно з Його наказами. Дотримуватись наказів Кр̣шн̣и — то є справжня йоґа, і така йоґа є основою свідомості Кр̣шн̣и. Лише в свідомості Кр̣шн̣и можна відмовитись од власницьких почуттів. Треба стати слугою Кр̣шн̣и або слугою слуги Кр̣шн̣и. Це — певний шлях до виконання обов’язку в свідомості Кр̣шн̣и, і тільки він допоможе людині опанувати йоґу.
Арджуна — кшатрійа, отже, він належить до системи варн̣а̄ш́рама-дгарма. У Вішн̣у Пура̄н̣і сказано, що в системі варн̣а̄ш́рама-дгарма все спрямоване на задоволення Вішн̣у. Не слід шукати власного задоволення, як це звичайно роблять в матеріальному світі, але робити все слід лише для вдоволення Кр̣шн̣и. Тобто, якщо не вдовольняти Кр̣шн̣у, засади варн̣а̄ш́рама-дгарма буде порушено. Таким чином, Арджуна посередньо одержав вказівку діяти так, як йому радить Кр̣шн̣а.

||2-49||

दूरेण ह्यवरं कर्म बुद्धियोगाद्धनञ्जय | बुद्धौ शरणमन्विच्छ कृपणाः फलहेतवः ||२-४९||

dūreṇa hyavaraṃ karma buddhiyogāddhanañjaya . buddhau śaraṇamanviccha kṛpaṇāḥ phalahetavaḥ ||2-49||

дӯрен̣а хй аварам̇ карма
буддгі-йоґа̄д дганан̃джайа
буддгау ш́аран̣ам анвіччга
кр̣пан̣а̄х̣ пгала-хетавах̣
Послівний переклад
дӯрен̣а—відкинь на велику відстань; хі—неодмінно; аварам—огидне; карма—діяльність; буддгі-йоґа̄т—завдяки силі свідомості Кр̣шн̣и; дганан̃джайа—завойовник багатств; буддгау—у такій свідомості; ш́аран̣ам—повного підкорення; анвіччга—бажай; кр̣пан̣а̄х̣— скнари; пгала-хетавах̣—ті, що прагнуть плодів своєї діяльності.


О Дганан̃джайо, ставши на шлях відданого служіння Господу, відкинь усі бажання, що штовхають до огидних вчинків, і, сповнившись такої свідомості, вручи себе Йому. Ті ж, хто бажає насолоджуватись плодами своєї праці, є скнари.


Той, хто насправді усвідомив своє природне становище вічного слуги Кр̣шн̣и, відмовляється од усіх обов’язків, крім діяльності в свідомості Кр̣шн̣и. Як вже було сказано, буддгі-йоґа означає «трансцендентне любовне служіння Господу». Таке віддане служіння визначає правильну лінію поведінки живої істоти. Лише скнари прагнуть насолоджуватись плодами своєї праці, щоб ще більше загрузнути в матеріальному рабстві. Будь-яка діяльність, за винятком діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, не варта зусиль, тому що вона знову й знову зв’язує виконавця з циклом народження й смерті. Тому не слід ставати причиною діяльності. Треба виконувати все в свідомості Кр̣шн̣и, на вдоволення Кр̣шн̣и. Скнари не вміють правильно використовувати багатства, що надбані важкою працею або внаслідок удачі. Треба використати всю свою енерґію, діючи в свідомості Кр̣шн̣и, і тоді життя піде на краще. Але, уподібнюючись скнарам, нещасні люди не використовують свою енерґію на служіння Господеві.

||2-50||

बुद्धियुक्तो जहातीह उभे सुकृतदुष्कृते | तस्माद्योगाय युज्यस्व योगः कर्मसु कौशलम् ||२-५०||

buddhiyukto jahātīha ubhe sukṛtaduṣkṛte . tasmādyogāya yujyasva yogaḥ karmasu kauśalam ||2-50||

буддгі-йукто джаха̄тı̄ха
убге сукр̣та-душкр̣те
тасма̄д йоґа̄йа йуджйасва
йоґах̣ кармасу кауш́алам
Послівний переклад
буддгі-йуктах̣—той, хто віддано служить; джаха̄ті—може звільнитися від; іха—у цьому житті; убге—обидва; сукр̣та-душкр̣те— погані й добрі плоди; тасма̄т—тому; йоґа̄йа—до відданого служіння; йуджйасва—будь настільки залученим до; йоґах̣—свідомість Кр̣шн̣и; кармасу—у всій діяльності; кауш́алам—мистецтво.


Людина, що віддано служить Господу, вже навіть у цьому житті звільнюється від кармічних наслідків, як добрих, так і поганих. Тому прагни до йоґи, — в ній мистецтво всієї діяльності.


З давніх-давен кожна жива істота накопичила численні зворотні наслідки своєї доброї або лихої діяльності. Перебуваючи в такому стані, вона нічого не знає про своє справжнє становище. Подібне невідання можна розвіяти за допомогою повчань Бгаґавад-ґı̄ти, які радять цілком довіритись Господу Ш́рı̄ Кр̣шн̣і, й відтак повністю звільнитись від ланцюга дій та їх наслідків, що тривають життя за життям. Тому Арджуна одержав пораду діяти в свідомості Кр̣шн̣и, очищуючись таким чином від наслідків діяльності.

||2-51||

कर्मजं बुद्धियुक्ता हि फलं त्यक्त्वा मनीषिणः | जन्मबन्धविनिर्मुक्ताः पदं गच्छन्त्यनामयम् ||२-५१||

karmajaṃ buddhiyuktā hi phalaṃ tyaktvā manīṣiṇaḥ . janmabandhavinirmuktāḥ padaṃ gacchantyanāmayam ||2-51||

карма-джам̇ буддгі-йукта̄ хі
пгалам̇ тйактва̄ манı̄шін̣ах̣
джанма-бандга-вінірмукта̄х̣
падам̇ ґаччгантй ана̄майам
Послівний переклад
карма-джам—завдяки кармічній діяльності; буддгі-йукта̄х̣—ті, що віддано служать; хі—неодмінно; пгалам—плодів; тйактва̄—відмовляючись; манı̄шін̣ах̣—великі мудреці або віддані; джанма-бандга — від пут народження й смерті; вінірмукта̄х̣ — звільнені; падам—стану; ґаччганті—вони досягають; ана̄майам—без нещасть.


Великі мудреці, бгакти, що віддано служать Кр̣шн̣і, звільняються з коловороту народження і смерті, бо зреклись плодів діяльності в матеріальному світі. Таким чином вони досягають стану, що непідвладний стражданням.


Звільнені душі прагнуть туди, де немає страждань матеріального світу. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.14.58) сказано:
сама̄ш́ріта̄ йе пада-паллава-плавам̇
махат-падам̇ пун̣йа-йаш́о мура̄рех̣
бгава̄мбудгір ватса-падам̇ парам̇ падам̇
падам̇ падам̇ йад віпада̄м̇ на теша̄м
«Для того, хто приймає як рятівний човен лотосні стопи Господа, який є пристановище усього космічного проявлення і відомий як Мукунда, той, хто дарує мукті — звільнення, — такій людині океан матеріального світу нагадує калюжку в ямці від телячої ратички. Парам̇ падам, місце, де немає матеріального страждання, тобто Ваікун̣т̣га — ось його мета, а не місце, де небезпека чигає на кожнім кроці».
Внаслідок свого невігластва жива істота не розуміє, що матеріальний світ — жалюгідне місце, де на кожнім кроці причаїлась небезпека. Лише внаслідок невігластва нерозумні люди намагаються пристосуватись до обставин і вдаються до кармічної діяльності, сподіваючись, що плоди їхньої праці принесуть їм щастя. Вони не знають, що в усьому всесвіті жодний вид матеріального тіла не може забезпечити життя без страждань. Страждання, якими є народження, смерть, старість і хвороби — супроводжують життя скрізь в матеріальнім світі. Але той, хто усвідомлює своє істинне становище вічного слуги Господа, отже, і становище Бога-Особи, присвячує себе трансцендентному любовному служінню Господеві. Таким чином він одержує право потрапити на планети Ваікун̣т̣ги, де немає матеріального життя, сповненого страждань, де немає впливу часу й смерті. Розуміння свого істинного становища означає також розуміння Господньої величі. Той, хто помилково вважає, що Господь і жива істота існують на одному рівні, — перебуває в пітьмі й нездатний присвятити себе відданому служінню Господеві. Така істота сама проголошує себе Богом і таким чином торує собі шлях до невпинно повторюваних народження й смерті. Але той, хто розуміє своє природне становище слуги, віддає себе служінню Господу й одразу ж стає гідним Ваікун̣т̣галоки. Служіння в ім’я Господа називають карма-йоґою чи буддгі-йоґою, або просто відданим служінням Господеві.

||2-52||

यदा ते मोहकलिलं बुद्धिर्व्यतितरिष्यति | तदा गन्तासि निर्वेदं श्रोतव्यस्य श्रुतस्य च ||२-५२||

yadā te mohakalilaṃ buddhirvyatitariṣyati . tadā gantāsi nirvedaṃ śrotavyasya śrutasya ca ||2-52||

йада̄ те моха-калілам̇
буддгір вйатітарішйаті
тада̄ ґанта̄сі нірведам̇
ш́ротавйасйа ш́рутасйа ча
Послівний переклад
йада̄—коли; те—твій; моха—омани; калілам—нетрі; буддгіх̣—розум у трансцендентному служінні; вйатітарішйаті—перевершує; тада̄—тоді; ґанта̄ асі—ти станеш; нірведам—байдужий; ш́ротавйасйа—до того, що почуєш; ш́рутасйа—усього, що почув; ча— також.


Коли твій розум шляхом відданого служіння вибереться з нетрів омани, ти станеш байдужим до всього, що чув, і до всього, що маєш почути.


Є багато чудових прикладів з життя великих відданих Господа, коли вони байдужіли до ведичних обрядів просто внаслідок свого відданого служіння Господеві. Коли людина по- справжньому усвідомлює Кр̣шн̣у і свої стосунки з Ним, вона стає цілком байдужа до обрядів, пов’язаних з кармічною діяльністю, навіть якщо вона є досвідченим бра̄хман̣ою. Ш́рı̄ Ма̄дгавендра Пурı̄, великий відданий і а̄ча̄рйа в низці ваішн̣ав, каже:
сандгйа̄-вандана бгадрам асту бгавато бгох̣ сна̄на тубгйам̇ намо
бго дева̄х̣ пітараш́ ча тарпан̣а-відгау на̄хам̇ кшамах̣ кшамйата̄м
йатра ква̄пі нішадйа йа̄дава-кулоттамасйа кам̇са-двішах̣
сма̄рам̇ сма̄рам аґгам̇ хара̄мі тад алам̇ манйе кім анйена ме
«О мої молитви тричі на день, слава Вам! О обмивання, я висловлюю вам усю хвалу. О напівбоги! О предки! Будь ласка, пробачте мені, що я не здатний шанувати вас. Тепер, де б я не був, я згадую великого нащадка династії Йаду (Кр̣шн̣у), ворога Кам̇си, й відтак я вивільнююсь із пут гріха. Вважаю, цього для мене досить».
Ведичні обряди й церемонії обов’язкові для неофітів. Вони включають усі різновиди молитв тричі на день, повне обмивання рано-в-ранці, шанування предків тощо. Але той, хто цілком перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й присвячує себе трансцендентному любовному служінню Йому, — той вже досяг досконалості і тому втрачає цікавість до всіх вищезгаданих засад побожного життя. Якщо людина досягла ступеня самоусвідомлення шляхом відданого служіння Верховному Господеві Кр̣шн̣і, їй не треба більше вдаватись до різних аскез й виконувати жертвопринесення, що рекомендовані ш́а̄страми. З іншого боку, той, хто не зрозумів, що метою Вед є осягнути Кр̣шн̣у і просто формально відправляє обряди й т. ін., той марно витрачає час. Особи, які перебувають у свідомості Кр̣шн̣и, виходять за межі ш́абда-брахми, тобто діапазону Вед та Упанішад.

||2-53||

श्रुतिविप्रतिपन्ना ते यदा स्थास्यति निश्चला | समाधावचला बुद्धिस्तदा योगमवाप्स्यसि ||२-५३||

śrutivipratipannā te yadā sthāsyati niścalā . samādhāvacalā buddhistadā yogamavāpsyasi ||2-53||

ш́руті-віпратіпанна̄ те
йада̄ стга̄сйаті ніш́чала̄
сама̄дга̄в ачала̄ буддгіс
тада̄ йоґам ава̄псйасі
Послівний переклад
ш́руті—ведичного одкровення; віпратіпанна̄—вільний від впливу наслідків діяльності; те—твій; йада̄—коли; стга̄сйаті—залишається; ніш́чала̄—нерухомий; сама̄дгау—у трансцендентальній свідомості, або свідомості Кр̣шн̣и; ачала̄—непохитний; буддгіх̣—інтелект; тада̄—тоді; йоґам—самоусвідомлення; ава̄псйасі—ти досягнеш.


Коли твій розум більше не хвилюватиме барвиста мова Вед, і він закріпиться в трансі самоусвідомлення, — тоді ти досягнеш божественної свідомості.


Коли людина перебуває в сама̄дгі, це означає, що вона повністю віднайшла свідомість Кр̣шн̣и, тобто вона осягнула Брахмана, Парама̄тму і Бгаґава̄на. Найвища досконалість самоусвідомлення полягає в розумінні того, що кожна індивідуальна душа є вічною слугою Кр̣шн̣и, і що її єдине заняття — виконувати свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и. Непохитного відданого Господа, тобто людину, яка усвідомила Кр̣шн̣у, вже не зачаровує барвиста мова Вед, і його не приваблює матеріальна діяльність задля досягнення небесного царства. В свідомості Кр̣шн̣и вона безпосередньо спілкується з Кр̣шн̣ою і в такому трансцендентному стані може зрозуміти всі вказівки Кр̣шн̣и. Тоді всі її дії неодмінно матимуть успіх, і людина досягне вищого ступеня знання. Треба лише виконувати накази Кр̣шн̣и або Його представника — духовного вчителя.

||2-54||

अर्जुन उवाच | स्थितप्रज्ञस्य का भाषा समाधिस्थस्य केशव | स्थितधीः किं प्रभाषेत किमासीत व्रजेत किम् ||२-५४||

arjuna uvāca . sthitaprajñasya kā bhāṣā samādhisthasya keśava . sthitadhīḥ kiṃ prabhāṣeta kimāsīta vrajeta kim ||2-54||

арджуна ува̄ча
стгіта-праджн̃асйа ка̄ бга̄ша̄
сама̄дгі-стгасйа кеш́ава
стгіта-дгı̄х̣ кім̇ прабга̄шета
кім а̄сı̄та враджета кім
Послівний переклад
арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; стгіта-праджн̃асйа—того, хто постійно перебуває у свідомості Кр̣шн̣и; ка̄—яка; бга̄ша̄—мова; сама̄дгі-стгасйа—того, хто перебуває в трансі; кеш́ава—о Кр̣шн̣о; стгіта-дгı̄х̣—той, хто укріпився в свідомості Кр̣шн̣и; кім—що; прабга̄шета—говорить; кім—як; а̄сı̄та—залишається спокійним; враджета—ходить; кім—як.


Арджуна сказав: О Кр̣шн̣о, як розпізнати того, чия свідомість заглибилась у трансцендентне? Що він говорить і як? Як сидить і як ходить?


У кожної людини, залежно від її стану, проявляються певні особливості, і тому особа, яка перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, теж має певні властивості, що дають себе взнаки в мові, ході, напрямкові думок, почуттях тощо. Багата людина має ознаки, що свідчать про її багатство, хвора людина має ознаки хвороби, вчена людина має свої ознаки, так само й людина в трансцендентній свідомості Кр̣шн̣и має свої особливі риси, що виявляються в її поведінці. З Бгаґавад-ґı̄ти можна дізнатись про такі особливі ознаки. Найважливішою з якостей людини в свідомості Кр̣шн̣и є мова, адже мова — це головна якість будь-якої людини. Кажуть, що дурня не видно, доки він мовчить, а розпізнати добре вдягнутого дурня й зовсім неможливо, доки він не почне балакати, але лишень він розкриває рота, як усе стає зрозумілим. Найочевидніша ознака людини, що усвідомлює Кр̣шн̣у, полягає в її властивості говорити лише про Кр̣шн̣у і про все з Ним пов’язане. Інші ознаки випливають самі по собі, про що розповідатиметься далі.

||2-55||

श्रीभगवानुवाच | प्रजहाति यदा कामान्सर्वान्पार्थ मनोगतान् | आत्मन्येवात्मना तुष्टः स्थितप्रज्ञस्तदोच्यते ||२-५५||

śrībhagavānuvāca . prajahāti yadā kāmānsarvānpārtha manogatān . ātmanyevātmanā tuṣṭaḥ sthitaprajñastadocyate ||2-55||

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
праджаха̄ті йада̄ ка̄ма̄н
сарва̄н па̄ртга мано-ґата̄н
а̄тманй ева̄тмана̄ тушт̣ах̣
стгіта-праджн̃ас тадочйате
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; праджаха̄ті— відкидає; йада̄—коли; ка̄ма̄н—бажання задовольнити чуття; сарва̄н—усі; па̄ртга—син Пр̣тги; манах̣ґата̄н—вигадки; а̄тмані—у чистому стані душі; ева—неодмінно; а̄тмана̄—очищеним розумом; тушт̣ах̣—задоволений; стгіта-праджн̃ах̣—той, хто перебуває у трансцендентному; тада̄—тоді; учйате—сказано.


Верховний Бог-Особа сказав: О Па̄ртго, коли людина відмовляється від усіх чуттєвих бажань, що породжені її розумом, коли вона проходить таким чином через очищення і знаходить задоволення лише в собі самій, — це означає, що вона перебуває в чистій трансцендентній свідомості.


Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам твердить, що кожна людина, яка повністю перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, тобто цілком заглиблена у віддане служіння Господу, має всі чесноти великих мудреців, тоді як той, кому не відомий такий трансцендентний стан, позбавлений цих чеснот, тому що він засновує своє життя на власних вигадках. Тому тут ясно сказано, що треба відмовитись од усіх чуттєвих прагнень, породжених власними розумуваннями. Таких прагнень неможливо позбутись якимсь штучним шляхом. Але якщо людина присвячує себе служінню в свідомості Кр̣шн̣и, ці прагнення відступають самі, без якихось надмірних зусиль. Тому слід без вагань включитись у діяльність в свідомості Кр̣шн̣и, бо віддане служіння Господу одразу ж допомагає досягнути трансцендентної свідомості. Високорозвинута людина завжди знаходить задоволення сама в собі, тому що вона усвідомила своє становище вічного слуги Господа. Той, хто перебуває в такому трансцендентному стані, вже не має чуттєвих бажань, зумовлених вузькими матеріалістичними поглядами, навпаки, він завжди щасливий у своєму природному становищі вічного слуги Верховного Господа.

||2-56||

दुःखेष्वनुद्विग्नमनाः सुखेषु विगतस्पृहः | वीतरागभयक्रोधः स्थितधीर्मुनिरुच्यते ||२-५६||

duḥkheṣvanudvignamanāḥ sukheṣu vigataspṛhaḥ . vītarāgabhayakrodhaḥ sthitadhīrmunirucyate ||2-56||

дух̣кгешв анудвіґна-мана̄х̣
сукгешу віґата-спр̣хах̣
вı̄та-ра̄ґа-бгайа-кродгах̣
стгіта-дгı̄р мунір учйате
Послівний переклад
дух̣кгешу—у стражданнях троякого роду; анудвіґна-мана̄х̣—із врівноваженим розумом; сукгешу—у щасті; віґата-спр̣хах̣—не будучи зацікавленим; вı̄та—вільний від; ра̄ґа—прихильність; бгайа— страх; кродгах̣—і гнів; стгіта-дгı̄х̣—той, чий розум незворушний; муніх̣—мудрець; учйате—називають.


Той, хто зберігає спокій навіть серед троякого роду страждань, хто не шаліє від щастя, хто вільний від прив’язаності, страху й гніву, того називають мудрецем з врівноваженим розумом.


Слово муні означає «той, хто схильний збуджувати свій розум всілякими вигадками, не приходячи до правдивих висновків». Кажуть, що кожний муні має свій погляд, і якщо один муні не відрізняється од інших муні, то його не можна назвати муні в точному розумінні цього слова. На ча̄са̄в р̣ш́ір йасйа матам̇ на бгіннам (Маха̄бга̄рата, Вана-парва 313.117). Проте, стгіта-дгı̄р муні, про якого згадує тут Господь, відрізняється од звичайного муні. Стгіта-дгı̄р муні завжди перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, бо він вичерпав усі свої ресурси розумувань. Він є праш́а̄нта-ніх̣ш́еша-мано-ратга̄нтара (Стотра-ратна 43), тобто він пройшов стадію теоретичних розумувань і дійшов висновку, що Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, або Ва̄судева, є всим сущим (ва̄судевах̣ сарвам іті са маха̄тма̄ су-дурлабгах̣). Таку людину називають муні зі сталим розумом. Вона повністю перебуває в свідомості Кр̣шн̣и і її абсолютно не турбує натиск будь-яких страждань троякого роду, тому що вона сприймає всі страждання як Господню милість і вважає, що заслуговує ще суворішої кари за свої минулі гріхи, але з Господньої ласки її страждання є мінімальними. В щасті вона так само дякує Господеві і вважає себе недостойною свого щастя. Вона усвідомлює, що лише з милості Господа її становище таке сприятливе, і вона бажає ще краще й краще служити Йому. В служінні Господу вона завжди смілива, енерґійна й не підвладна прихильності або відразі. Прив’язаність, або ж прихильність, означає використовувати що-небудь на власне почуттєве задоволення, відречення ж полягає у відсутності такої чуттєвої прив’язаності. Але для того, хто зосереджений у свідомості Кр̣шн̣и, не існує ані прихильності, ані відречення, тому що його життя присвячене служінню Господеві й через те його не дратує безуспішність зусиль. Людина в свідомості Кр̣шн̣и завжди непохитна й рішуча в своїй діяльності.

||2-57||

यः सर्वत्रानभिस्नेहस्तत्तत्प्राप्य शुभाशुभम् | नाभिनन्दति न द्वेष्टि तस्य प्रज्ञा प्रतिष्ठिता ||२-५७||

yaḥ sarvatrānabhisnehastattatprāpya śubhāśubham . nābhinandati na dveṣṭi tasya prajñā pratiṣṭhitā ||2-57||

йах̣ сарватра̄набгіснехас
тат тат пра̄пйа ш́убга̄ш́убгам
на̄бгінандаті на двешт̣і
тасйа праджн̃а̄ пратішт̣гіта̄
Послівний переклад
йах̣—той, хто; сарватра—скрізь; анабгіснехах̣—без прив’язаності; тат—те; тат—те; пра̄пйа—досягаючи; ш́убга—добро; аш́убгам—зло; на—ніколи; абгінандаті—радіє; на—ніколи; двешт̣і— ненавидить; тасйа—його; праджн̃а̄—досконале знання; пратішт̣гіта̄—той, хто укріпився.


В матеріальному світі той, хто зберігає спокій за всіх обставин, як добрих, так і поганих, хто нічого не вихваляє й не ганить, — той міцно укріпився в досконалому знанні.


В матеріальному світі завжди відбуваються ті чи інші бурхливі події, які можуть бути корисними або ж шкідливими, приємними, чи неприємними. Той, кого не бентежать такі події і хто непідвладний впливові добра і зла, — той, треба розуміти, утвердився в свідомості Кр̣шн̣и. Доки ми перебуваємо в матеріальному світі, ми стикаємось з проявленнями добра і зла, тому що цей світ сповнений двоїстих явищ. Однак той, хто укріпився в свідомості Кр̣шн̣и, вже не підвладний впливам добра і зла, тому що всі його думки зосереджені на Кр̣шн̣і, який є абсолютне благо. Коли свідомість людини до такої міри заполонив Кр̣шн̣а, це означає, що вона досягла досконалого трансцендентного стану, що має спеціальну назву — сама̄дгі.

||2-58||

यदा संहरते चायं कूर्मोऽङ्गानीव सर्वशः | इन्द्रियाणीन्द्रियार्थेभ्यस्तस्य प्रज्ञा प्रतिष्ठिता ||२-५८||

yadā saṃharate cāyaṃ kūrmo.aṅgānīva sarvaśaḥ . indriyāṇīndriyārthebhyastasya prajñā pratiṣṭhitā ||2-58||

йада̄ сам̇харате ча̄йам̇
кӯрмо ’н̇ґа̄нı̄ва сарваш́ах̣
індрійа̄н̣ı̄ндрійа̄ртгебгйас
тасйа праджн̃а̄ пратішт̣гіта̄
Послівний переклад
йада̄—коли; сам̇харате—втягує; ча—також; айам—він; кӯрмах̣— черепаха; ан̣ґа̄ні—кінцівки; іва—як; сарваш́ах̣—усі разом; індрійа̄ні—чуття; індрійа-артгебгйах̣—від об’єктів чуттів; тасйа—його; праджн̃а̄—свідомість; пратішт̣гіта̄—той, хто укріпився.


Досконалою є свідомість того, хто спроможний відвернути свої чуття від їхніх об’єктів, так само, як черепаха ховає під панцир свої кінцівки.


Для йоґа, відданого, або душі, яка усвідомила себе, характерною є здатність керувати чуттями згідно зі своїми намірами. Проте більшість людей—раби почуттів, і керуються тим, що велять їм почуття. У цьому полягає відповідь на питання про становище йоґа. Чуття можна порівняти з отруйними зміями. Вони прагнуть діяти дуже розв’язно й без обмежень. Йоґ, або відданий, повинен мати велику силу, щоб підкорити їх собі — як заклинач змій. Він ніколи не повинен дозволяти їм діяти незалежно. В ш́а̄страх є багато повчань з цього приводу; деякі з них рекомендують щось, інші, навпаки, забороняють. Якщо людина не спроможна дотримуватись таких рекомендацій та заборон і таким чином обмежувати себе в чуттєвому задоволенні, вона не зможе укріпитись в свідомості Кр̣шн̣и. Найкращий приклад наведено саме тут — приклад черепахи. Черепаха може в будь-який момент втягти в себе свої кінцівки і в будь-який момент висунути їх назовні з певною метою. Так само й людина в свідомості Кр̣шн̣и використовує свої чуття лише з певною метою, якщо це потрібно для служіння Господу, і вимикає їх у всіх інших випадках. Арджуна отримав пораду використовувати свої чуття в служінні Господеві, а не для власного задоволення. Постійне підпорядкування почуттів служінню Господу подібне до поведінки черепахи, яка втягує кінцівки всередину, коли не користується ними.

||2-59||

विषया विनिवर्तन्ते निराहारस्य देहिनः | रसवर्जं रसोऽप्यस्य परं दृष्ट्वा निवर्तते ||२-५९||

viṣayā vinivartante nirāhārasya dehinaḥ . rasavarjaṃ raso.apyasya paraṃ dṛṣṭvā nivartate ||2-59||

вішайа̄ вінівартанте
ніра̄ха̄расйа дехінах̣
раса-варджам̇ расо ’пй асйа
парам̇ др̣шт̣ва̄ нівартате
Послівний переклад
вішайа̄х̣—об’єкти почуттєвої насолоди; вінівартанте—утримуватися від; ніра̄ха̄расйа—обмеженнями; дехінах̣—для втілених; раса- варджам—відмовляючись від смаку; расах̣—почуття насолоди; апі—хоча є; асйа—його; парам—набагато вищі речі; др̣шт̣ва̄— зазнаючи; нівартате—припиняє.


Втілена душа може утримуватись від чуттєвих задоволень, хоча смак до них залишається. Однак, зазнавши вищої насолоди, вона втрачає смак до колишнього і її свідомість зміцнюється.


Якщо жива істота не досягла трансцендентного стану, вона не може відмовитись од чуттєвих насолод. Обмеження чуттєвих задоволень шляхом виконання правил й приписів дещо нагадує обмеження в дієті хворого, що виключають уживання деяких продуктів. Проте, хворий не полюбляє такі обмеження й не втрачає смаку до заборонених страв. Так само, приборкання чуттів за допомогою певних духовних методів, як, наприклад, ашт̣а̄н̇ґа-йоґи, через йаму, нійаму, а̄сану, пра̄н̣а̄йа̄му, пратйа̄ха̄ру, дга̄ран̣у, дгйа̄ну тощо, рекомендоване для людей з незрілим розумом, які не мають глибшого знання. Але, якщо на шляху свого поступу в свідомості Кр̣шн̣и людина пізнала красу Верховного Господа Кр̣шн̣и, вона втрачає смак до мертвих предметів матеріального світу. Таким чином, для людей, чий розум незрілий, для новаків на шляху духовного розвою існують певні обмеження, але насправді ці обмеження потрібні лише до тих пір, доки людина не відчує смак свідомості Кр̣шн̣и. Коли вона справді приходить до свідомості Кр̣шн̣и, тоді матеріальні цінності в її очах тьмяніють й втрачають свою привабливість.

||2-60||

यततो ह्यपि कौन्तेय पुरुषस्य विपश्चितः | इन्द्रियाणि प्रमाथीनि हरन्ति प्रसभं मनः ||२-६०||

yatato hyapi kaunteya puruṣasya vipaścitaḥ . indriyāṇi pramāthīni haranti prasabhaṃ manaḥ ||2-60||

йатато хй апі каунтейа
пурашасйа віпаш́чітах̣
індрійа̄н̣і прама̄тгı̄ні
харанті прасабгам̇ манах̣
Послівний переклад
йататах̣—той, хто докладає зусиль; хі—звичайно; апі—незважаючи на; каунтейа—син Кунтı̄; пурушасйа—людини; віпаш́чітах̣— прозорливий; індрійа̄н̣і—чуття; прама̄тгı̄ні —що легко збуджуються; харанті—кидають; прасабгам—силою; манах̣—розум.


Чуття настільки сильні й неспокійні, о Арджуно, що здатні подужати розум навіть проникливої людини, яка намагається керувати ними.


Існує чимало мудреців, філософів і трансценденталістів, які намагаються оволодіти своїми почуттями, однак, попри їхні зусилля, навіть найвидатніші з них іноді стають жертвами матеріального чуттєвого задоволення через збудливий розум. Навіть Віш́ва̄мітру, великого мудреця і досконалого йоґа, спокусила Менака̄, незважаючи на всі його зусилля приборкати почуття за допомогою суворого аскетизму і практики йоґи. Світова історія знає чимало таких випадків. Тобто, поза свідомістю Кр̣шн̣и дуже важко володіти своїм розумом й чуттями. Якщо не зосередити розуму на Кр̣шн̣і, то неможливо відмовитись од матеріальної діяльності. Практичний приклад дає нам Ш́рı̄ Йа̄муна̄ча̄рйа, великий святий і відданий, кажучи:
йад-авадгі мама четах̣ кр̣шн̣а-па̄да̄равінде
нава-нава-раса-дга̄манй удйатам̇ рантум а̄сı̄т
тад-авадгі бата на̄рı̄-сан̇ґаме смарйама̄не
бгаваті мукга-віка̄рах̣ сушт̣гу нішт̣гı̄ванам̇ ча
«Відтоді, як мій розум заглибився в служіння лотосним стопам Господа Кр̣шн̣и, я постійно черпаю в цьому вічно нову духовну радість, і при одній лише думці про статеві зносини з жінкою я відвертаюсь і спльовую».
Свідомість Кр̣шн̣и настільки прекрасна й духовна, що матеріальні задоволення самі по собі стають неприємні відданому. Він уподібнюється людині, яка вгамувала голод достатньою кількістю високоякісної їжі. Маха̄ра̄джа Амбарı̄ша переміг великого йоґа Дурва̄сӯ Муні лише тому, що його розум був заглиблений у свідомість Кр̣шн̣и (са ваі манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равіндайор вача̄м̇сі ваікун̣т̣га-ґун̣а̄нуварн̣ане).

||2-61||

तानि सर्वाणि संयम्य युक्त आसीत मत्परः | वशे हि यस्येन्द्रियाणि तस्य प्रज्ञा प्रतिष्ठिता ||२-६१||

tāni sarvāṇi saṃyamya yukta āsīta matparaḥ . vaśe hi yasyendriyāṇi tasya prajñā pratiṣṭhitā ||2-61||

та̄ні сарва̄н̣і сам̇йамйа
йукта а̄сı̄та мат-парах̣
ваш́е хі йасйендрійа̄н̣і
тасйа праджн̃а̄ пратішт̣гіта̄
Послівний переклад
та̄ні—ті чуття; сарва̄н̣і—усі; сам̇йамйа—володіючи; йуктах̣—будучи заглибленим; а̄сı̄та—слід перебувати; мат-парах̣—в стосунках зі Мною; ваш́е—повністю підкорені; хі—звичайно; йасйа—того, чиї; індрійа̄н̣і—чуття; тасйа—його; праджн̃а̄—свідомість; пратішт̣гіта̄—той, хто укріпився.


Того, хто приборкує свої чуття і повністю владає ними, хто зосереджує свою свідомість на Мені, вважають людиною із стійким інтелектом.


Вища досконалість йоґи полягає в свідомості Кр̣шн̣и, про що ясно сказано в даному вірші. Без свідомості Кр̣шн̣и неможливо підкорити свої чуття. Як було згадано вище, великий мудрець Дурва̄са̄ Муні посварився з Маха̄ра̄джею Амбарı̄шею й через гордощі впав у безпідставну лють. Таким чином він не зумів стримати свої почуття. Хоча цар не був таким могутнім йоґом, як мудрець, проте, бувши відданим Господа, мовчки терпів несправедливі закиди, внаслідок чого й здобув перемогу. Цар зміг керувати своїми почуттями, бо мав якості, які описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (9.4.18 – 20) таким чином:
са ваі манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равіндайор
вача̄м̇сі ваікун̣т̣га-ґун̣а̄нуварн̣ане
карау харер мандіра-ма̄рджана̄дішу
ш́рутім̇ чака̄ра̄чйута-сат-катгодайе
мукунда-лін̇ґа̄лайа-дарш́ане др̣ш́ау
тад-бгр̣тйа-ґа̄тра-спарш́е ’н̇ґа-сан̇ґамам
ґгра̄н̣ам̇ ча тат-па̄да-сароджа-саурабге
ш́рı̄мат-туласйа̄ расана̄м̇ тад-арпіте
па̄дау харех̣ кшетра-пада̄нусарпан̣е
ш́іро хр̣шı̄кеш́а-пада̄бгівандане
ка̄мам̇ ча да̄сйе на ту ка̄ма-ка̄мйайа̄
йатготтамаш́лока-джана̄ш́райа̄ ратіх̣
“King Ambarīṣa fixed his mind on the lotus feet of Lord Kṛṣṇa, engaged his words in describing the abode of the Lord, his hands in cleansing the temple of the Lord, his ears in hearing the pastimes of the Lord, his eyes in seeing the form of the Lord, his body in touching the body of the devotee, his nostrils in smelling the flavor of the flowers offered to the lotus feet of the Lord, his tongue in tasting the tulasī leaves offered to Him, his legs in traveling to the holy place where His temple is situated, his head in offering obeisances unto the Lord, and his desires in fulfilling the desires of the Lord … and all these qualifications made him fit to become a mat-para devotee of the Lord.”
The word mat-para is most significant in this connection. How one can become mat-para is described in the life of Mahārāja Ambarīṣa. Śrīla Baladeva Vidyābhūṣaṇa, a great scholar and ācārya in the line of the mat-para, remarks, mad-bhakti-prabhāvena sarvendriya-vijaya-pūrvikā svātma-dṛṣṭiḥ su-labheti bhāvaḥ. “The senses can be completely controlled only by the strength of devotional service to Kṛṣṇa.” Also, the example of fire is sometimes given: “As a blazing fire burns everything within a room, Lord Viṣṇu, situated in the heart of the yogī, burns up all kinds of impurities.” The Yoga-sūtra also prescribes meditation on Viṣṇu, and not meditation on the void. The so-called yogīs who meditate on something other than the Viṣṇu form simply waste their time in a vain search after some phantasmagoria. We have to be Kṛṣṇa conscious – devoted to the Personality of Godhead. This is the aim of the real yoga.

||2-62||

ध्यायतो विषयान्पुंसः सङ्गस्तेषूपजायते | सङ्गात्सञ्जायते कामः कामात्क्रोधोऽभिजायते ||२-६२||

dhyāyato viṣayānpuṃsaḥ saṅgasteṣūpajāyate . saṅgātsañjāyate kāmaḥ kāmātkrodho.abhijāyate ||2-62||

дгйа̄йато вішайа̄н пум̇сах̣
сан̇ґас тешӯпаджа̄йате
сан̇ґа̄т сан̃джа̄йате ка̄мах̣
ка̄ма̄т кродго ’бгіджа̄йате
Послівний переклад
дгйа̄йатах̣—споглядаючи; вішайа̄н—об’єкти чуттів; пум̇сах̣—особи; сан̇ґах̣ — прив’язаність; тешу — в об’єктах чуттів; упаджа̄йате—розвивається; сан̇ґа̄т—із прив’язаності; сан̃джа̄йате—розвивається; ка̄мах̣—бажання; ка̄ма̄т—із бажання; кродгах̣—гнів; абгіджа̄йате—проявляється.


Споглядаючи об’єкти чуттів, людина розвиває в собі прив’язаність до них, прив’язаність породжує хтивість, а з хтивості виникає гнів.


Коли людина, яка не має свідомості Кр̣шн̣и, споглядає об’єкти чуттів, вона стає підвладною матеріальним бажанням. Чуття не можуть бути бездіяльними, і якщо їх не буде залучено до трансцендентного любовного служіння Господу, вони неодмінно шукатимуть собі втіхи в матеріалістичній діяльності. В матеріальному світі кожна жива істота, включно з Господом Ш́івою й Господом Брахмою, не кажучи вже про інших напівбогів на райських планетах, підвладна впливові об’єктів чуттєвого сприймання і єдиний метод вибратися з такої пастки матеріального існування — це віднайти свідомість Кр̣шн̣и. Господь Ш́іва перебував у стані глибокої медитації, але коли Па̄рватı̄ почала спокушати його, він піддавсь і внаслідок цього народився Ка̄ртікейа. Коли Харіда̄са Т̣га̄кура був ще молодим відданим, його також намагалась звабити чарівна втілення Ма̄йа̄-девı̄, але Харіда̄са витримав випробовування завдяки своїй неподільній відданості Господу Кр̣шн̣і. Як свідчить вищезгаданий вірш Ш́рı̄ Йа̄муна̄ча̄рйі, щирий відданий Господа уникає всіх чуттєвих насолод матеріального світу, бо він дізнав вищого смаку духовної насолоди в спілкуванні з Господом. У цьому — секрет успіху. Але той, в кого немає свідомості Кр̣шн̣и, яким би великим не було його уміння опановувати свої почуття шляхом штучного їх придушення, врешті-решт неминуче падає, бо найменша думка про чуттєву насолоду спонукує його шукати задоволення бажань.

||2-63||

क्रोधाद्भवति सम्मोहः सम्मोहात्स्मृतिविभ्रमः | स्मृतिभ्रंशाद् बुद्धिनाशो बुद्धिनाशात्प्रणश्यति ||२-६३||

krodhādbhavati sammohaḥ sammohātsmṛtivibhramaḥ . smṛtibhraṃśād buddhināśo buddhināśātpraṇaśyati ||2-63||

кродга̄д бгаваті саммохах̣
саммоха̄т смр̣ті-вібграмах̣
смр̣ті-бграм̇ш́а̄д буддгі-на̄ш́о
буддгі-на̄ш́а̄т пран̣аш́йаті
Послівний переклад
кродга̄т—із гніву; бгаваті—виникає; саммохах̣—цілковита ілюзія; саммоха̄т—від ілюзії; смр̣ті—пам’яті; вібграмах̣—затьмарення; смр̣ті-бграм̇ш́а̄т—після затьмарення пам’яті; буддгі-на̄ш́ах̣— втрата інтелекту; буддгі-на̄ш́а̄т—і з втрати інтелекту; пран̣аш́йаті—падає.


Гнів породжує оману, омана затьмарює пам’ять. Коли пам’ять затьмарена, пропадає інтелект, а коли інтелект втрачено, людина знову падає в баюр матеріального світу.


Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ дає нам таке повчання:
пра̄пан̃чікатайа̄ буддгйа̄
харі-самбандгі-вастунах̣
мумукшубгіх̣ парітйа̄ґо
ваіра̄ґйам̇ пгалґу катгйате
(Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.258)
Розвиваючи свідомість Кр̣шн̣и, людина бачить, що усе можна використати на служіння Господеві. Ті, що не мають уявлення про свідомість Кр̣шн̣и, штучно намагаються уникнути контактів з матеріальними об’єктами, і, внаслідок цього, попри їхнє бажання звільнитись із матеріального рабства, вони не досягають ступеня досконалого відречення. Їхнє так зване «відречення» називають пгалґу, або малоістотним. Але людина в свідомості Кр̣шн̣и розуміє, як можна все використати в служінні Господу, і тому вона не стає жертвою матеріальної свідомості. Наприклад, імперсоналісти вважають, що Господь, або Абсолют, будучи безособистісним, не може їсти. Тимчасом як імперсоналісти намагаються уникнути вживання смачних страв, відданий розуміє, що Кр̣шн̣а — це той, хто в остаточному підсумку насолоджується всім, і що Він приймає все, що з любов’ю та відданістю запропоновано Йому. Тому бгакта, запропонувавши Господу смачну їжу, бере собі рештки, які називають праса̄дам. Таким чином все стає духовним і зникає небезпека падіння. Відданий приймає праса̄дам в свідомості Кр̣шн̣и, тоді як імперсоналіст нехтує їжею, бо вважає її матеріальною. Імперсоналіст, таким чином, не може насолоджуватись життям внаслідок власного неприродного відречення, і тому найменше збудження розуму знову штовхає його в баюр матеріального існування. Вважають, що така душа, навіть якщо вона й сягнула звільнення, падає знову, адже вона не має опори у відданому служінні.

||2-64||

रागद्वेषविमुक्तैस्तु विषयानिन्द्रियैश्चरन् | (or वियुक्तैस्तु) आत्मवश्यैर्विधेयात्मा प्रसादमधिगच्छति ||२-६४||

rāgadveṣavimuktaistu viṣayānindriyaiścaran . orviyuktaistu ātmavaśyairvidheyātmā prasādamadhigacchati ||2-64||

ра̄ґа-двеша-вімуктаіс ту
вішайа̄н індрійаіш́ чаран
а̄тма-ваш́йаір відгейа̄тма̄
праса̄дам адгіґаччгаті
Послівний переклад
ра̄ґа — прихильності; двеша — відчуженості; вімуктаіх̣ — тим, хто звільнився від; ту—але; вішайа̄н—об’єкти чуттів; індрійаіх̣—чуттями; чаран — діючи; а̄тма-ваш́йаіх̣ — під контролем; відгейа-а̄тма̄—той, хто додержується засад, що впорядковують його життя у свободі; праса̄дам—Господня милість; адгіґаччгаті—досягає.


На людину, вільну від усякої прихильності та антипатій і здатну опановувати свої почуття за допомогою засад, що впорядковують її життя і ведуть до свободи, сходить Господня милість.


Вже пояснювалось, що за допомогою різних методів можна штучно підкорити чуття, але якщо не залучувати їх до трансцендентного служіння Господу, то завжди залишатиметься можливість падіння. Хоча може здаватись, що людина, яка цілковито перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, діє на чуттєвому рівні, але насправді, завдяки свідомості Кр̣шн̣и, вона не прив’язана до чуттєвої діяльності. Людину в свідомості Кр̣шн̣и цікавить лише те, що стосується вдоволення Кр̣шн̣и, й нічого більше. Тому вона трансцендентна щодо будь-якої прив’язаності або відречення. Якщо Кр̣шн̣а захоче, відданий може зробити що завгодно, навіть небажане на звичайний погляд; але якщо Кр̣шн̣а не бажає, відданий не робитиме того, що зробив би задля власного задоволення за звичайних обставин. Тому рішення — діяти або не діяти — залишається за Кр̣шн̣ою, тому що це Він насправді скеровує відданого. Таке розуміння приходить з безпідставної Господньої ласки і відданий може досягти його, незважаючи на те, що діє на чуттєвому рівні.

||2-65||

प्रसादे सर्वदुःखानां हानिरस्योपजायते | प्रसन्नचेतसो ह्याशु बुद्धिः पर्यवतिष्ठते ||२-६५||

prasāde sarvaduḥkhānāṃ hānirasyopajāyate . prasannacetaso hyāśu buddhiḥ paryavatiṣṭhate ||2-65||

праса̄де сарва-дух̣кга̄на̄м̇
ха̄нір асйопаджа̄йате
прасанна-четасо хй а̄ш́у
буддгіх̣ парйаватішт̣гате
Послівний переклад
праса̄де—коли сходить безпідставна Господня ласка; сарва—усіх; дух̣кга̄на̄м—матеріальних нещасть; ха̄ніх̣—руйнування; асйа—його; упаджа̄йате—відбувається; прасанна-четасах̣ —того, хто щасливо мислить; хі—неодмінно; а̄ш́у—дуже скоро; буддгіх̣—інтелект; парі—достатньо; аватішт̣гате—укріплюється.


Для того, хто таким чином віднайшов задоволення (в свідомості Кр̣шн̣и), більше не існує троякого роду страждань матеріального існування; за такої вмиротвореної свідомості інтелект людини стає стійким.

||2-66||

नास्ति बुद्धिरयुक्तस्य न चायुक्तस्य भावना | न चाभावयतः शान्तिरशान्तस्य कुतः सुखम् ||२-६६||

nāsti buddhirayuktasya na cāyuktasya bhāvanā . na cābhāvayataḥ śāntiraśāntasya kutaḥ sukham ||2-66||

на̄сті буддгір айуктасйа
на ча̄йуктасйа бга̄вана̄
на ча̄бга̄вайатах̣ ш́а̄нтір
аш́а̄нтасйа кутах̣ сукгам
Послівний переклад
на асті—не може бути; буддгіх̣—трансцендентний інтелект; айуктасйа — того, хто не зв’язаний (із свідомістю Кр̣шн̣и); на — не; ча—і; айуктасйа—того, хто позбавлений свідомості Кр̣шн̣и; бга̄вана̄—розум, який укріпився (в щасті); на—не; ча—і; абга̄вайатах̣—того, хто не укріпився; ш́а̄нтіх̣—мир; аш́а̄нтасйа—неспокійного; кутах̣—де; сукгам—щастя.


Людина, яка не зв’язана з Всевишнім (в свідомості Кр̣шн̣и), не може мати ані трансцендентного інтелекту, ані стійкого розуму, без яких спокій немислимий. А хіба можливе щастя без умиротворення?


Якщо людина не перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, спокій для неї недосяжний. У п’ятій главі (5.29) підтверджується, що справжнього миру можна досягти лише тоді, коли людина зрозуміє, що саме Кр̣шн̣а насолоджується всіма плодами жертовної діяльності та аскетизму, що Він — володар усіх проявлень всесвіту і справжній друг усіх живих істот. Тому той, хто перебуває поза свідомістю Кр̣шн̣и, не може збагнути кінцевої мети. Неспокій виникає через незнання кінцевої мети, і коли людина впевнюється, що Кр̣шн̣а насолоджується всім, що Він — володар усього і кожному друг — тоді вона зможе, зосередивши свій розум, сповнитись миру. Отже, коли людина вдається до діяльності, що не пов’язана з Кр̣шн̣ою, вона змушена страждати, не маючи спокою, навіть якщо їй і вдається створити видимість миру й духовного поступу в своєму житті. Свідомість же Кр̣шн̣и сама по собі є стан умиротворення, якого можна досягти лише в стосунках з Кр̣шн̣ою.

||2-67||

इन्द्रियाणां हि चरतां यन्मनोऽनुविधीयते | तदस्य हरति प्रज्ञां वायुर्नावमिवाम्भसि ||२-६७||

indriyāṇāṃ hi caratāṃ yanmano.anuvidhīyate . tadasya harati prajñāṃ vāyurnāvamivāmbhasi ||2-67||

індрійа̄н̣а̄м̇ хі чарата̄м̇
йан мано ’нувідгı̄йате
тад асйа хараті праджн̃а̄м̇
ва̄йур на̄вам іва̄мбгасі
Послівний переклад
індрійа̄н̣а̄м — чуттями; хі — неодмінно; чарата̄м — що блукають; йат — у кого; манах̣ — розум; анувідгı̄йате — постійно втягнуто; тат—те; асйа—його; хараті—уносить; праджн̃а̄м—інтелект; ва̄йух̣—вітер; на̄вам—човен; іва—як; амбгасі—у воді.


Як сильний вітер зносить човен в море, так само й одне-однісіньке невиразне почуття, що охопило розум людини, може цілком потьмарити її свідомість.


Якщо всі чуття не залучати до служіння Господу, досить навіть одного найменшого чуттєвого задоволення, щоб збити відданого з шляху трансцендентного розвитку. Як сказано в життєписі Маха̄ра̄джі Амбарı̄ши, всі чуття слід залучити до служіння Кр̣шн̣і, бо це — єдиний правильний спосіб контролю розуму.

||2-68||

तस्माद्यस्य महाबाहो निगृहीतानि सर्वशः | इन्द्रियाणीन्द्रियार्थेभ्यस्तस्य प्रज्ञा प्रतिष्ठिता ||२-६८||

tasmādyasya mahābāho nigṛhītāni sarvaśaḥ . indriyāṇīndriyārthebhyastasya prajñā pratiṣṭhitā ||2-68||

тасма̄д йасйа маха̄-ба̄хо
ніґр̣хı̄та̄ні сарваш́ах̣
індрійа̄н̣ı̄ндрійа̄ртгебгйас
тасйа праджн̃а̄ пратішт̣гіта̄
Послівний переклад
тасма̄т—тому; йасйа—чий; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; ніґр̣хı̄та̄ні—таким чином приборкані; сарваш́ах̣—усе навколо; індрійа̄н̣і— чуття; індрійа-артгебгйах̣—від об’єктів чуттів; тасйа—його; праджн̃а̄—інтелект; пратішт̣гіта̄—зосереджений.


Тому, той, хто утримує свої чуття від контакту з їхніми об’єктами, безумовно має стійку свідомість, о міцнорукий.


Бажання чуттєвих задоволень можна приборкати лише за допомогою свідомості Кр̣шн̣и, залучаючи всі свої чуття до трансцендентного любовного служіння Господу. Як ворога можна перемогти, переважаючи на силі, так і чуття свої можна приборкати лише скерувавши їх на служіння Господу. Того, хто зрозумів це, — що тільки за допомогою свідомості Кр̣шн̣и можна зміцнити свій інтелект і що вдосконалюватись у цьому мистецтві можна лише під керівництвом істинного духовного вчителя, — того називають са̄дгакою, або гідним звільнення.

||2-69||

या निशा सर्वभूतानां तस्यां जागर्ति संयमी | यस्यां जाग्रति भूतानि सा निशा पश्यतो मुनेः ||२-६९||

yā niśā sarvabhūtānāṃ tasyāṃ jāgarti saṃyamī . yasyāṃ jāgrati bhūtāni sā niśā paśyato muneḥ ||2-69||

йа̄ ніш́а̄ сарва-бгӯта̄на̄м̇
тасйа̄м̇ джа̄ґарті сам̇йамı̄
йасйа̄м̇ джа̄ґраті бгӯта̄ні
са̄ ніш́а̄ паш́йато мунех̣
Послівний переклад
йа̄ — яка; ніш́а̄ — ніч; сарва — усіх; бгӯта̄на̄м — живих істот; тасйа̄м—у тій; джа̄ґарті—не спить; сам̇йамı̄—самодисциплінований; йасйа̄м—у якій; джа̄ґраті —пробуджені; бгӯта̄ні—усі істоти; са̄— це є; ніш́а̄—ніч; паш́йатах̣—для того, хто має внутрішнє бачення; мунех̣—мудрець.


Те, що для всіх істот ніч — час пробудження для того, хто володіє собою; коли ж усі живі істоти пробуджуються, для мудреця, який має внутрішнє бачення, настає ніч.


Існують дві категорії розумних людей. Одні мають досвід у сфері матеріальної діяльності задля свого чуттєвого задоволення, інші ж мають внутрішнє бачення й пробудились для самоусвідомлення. Діяльність мудреців, яких приваблює самоусвідомлення, тобто людей, які мислять — це темна ніч для тих, кого поглинули інтереси матеріального світу. Внаслідок свого невігластва в галузі самоусвідомлення, матеріалістичні люди сплять у цей час. Мудра, заглиблена в себе людина не спить вночі, коли сплять матеріалісти. Мудрець відчуває трансцендентне задоволення в поступовому розвої духовної культури, тоді як матеріаліст, що не пробудився до самоусвідомлення, марить про різні почуттєві насолоди й іноді в своєму сні зазнає радості, а іноді — горя. Самозаглиблена людина байдужа до матеріального щастя й страждань. Вона продовжує йти шляхом самоусвідомлення, не зважаючи на матеріальні умови.

||2-70||

आपूर्यमाणमचलप्रतिष्ठं समुद्रमापः प्रविशन्ति यद्वत् | तद्वत्कामा यं प्रविशन्ति सर्वे स शान्तिमाप्नोति न कामकामी ||२-७०||

āpūryamāṇamacalapratiṣṭhaṃ samudramāpaḥ praviśanti yadvat . tadvatkāmā yaṃ praviśanti sarve sa śāntimāpnoti na kāmakāmī ||2-70||

а̄пӯрйама̄н̣ам ачала-пратішт̣гам̇
самудрам а̄пах̣ правіш́анті йадват
тадват ка̄ма̄ йам̇ правіш́анті сарве
са ш́а̄нтім а̄пноті на ка̄ма-ка̄мı̄
Послівний переклад
а̄пӯрйама̄н̣ам — завжди наповнений; ачала-пратішт̣гам — нерухомий; самудрам — океан; а̄пах̣ — води; правіш́анті — входять; йадват—як; тадват—так; ка̄ма̄х̣—бажання; йам—у кого; правіш́анті—входять; сарве—усі; сах̣—та людина; ш́а̄нтім—мир; а̄пноті— досягає; на—не; ка̄ма-ка̄мı̄—той, хто прагне виконувати свої бажання.


Океан завжди повний і незмінний, хоча в нього невпинно вливаються численні річки, так і людина, як не звертає уваги на безперервний потік бажань, досягає вмиротворення, на відміну од того, хто прагне задовольняти свої бажання.


Незважаючи на те, що безкраїй океан завжди наповнюється водою, він залишається спокійним і не виходить з берегів навіть в сезон дощів, коли води набагато більшає. Те ж саме можна сказати й про людину, яка укріпилась в свідомості Кр̣шн̣и. Доки існує матеріальне тіло, воно потребує чуттєвих задоволень. Однак, відданого не турбують такі бажання, тому що він сповнений духовності. Людина в свідомості Кр̣шн̣и не має потреб, бо Господь дає їй усе необхідне для життя. Тому вона нагадує океан — завжди самодостатній. Бажання можуть прибувати, як води річок, що впадають в океан, але відданий залишається твердим у виконанні своїх обов’язків, і його зовсім не турбують чуттєві бажання. Якщо людина втрачає схильність до почуттєвих втіх — це ознака того, що вона набуває свідомості Кр̣шн̣и, хоча бажання ще можуть і виникати. Задоволена трансцендентним любовним служінням Господу, людина зберігає рівновагу, як океан, і насолоджується цілковитим спокоєм. А той, хто прагне задовольнити свої бажання, навіть якщо це бажання звільнення, не кажучи вже за успіх в матеріальному жітті, ніколи не знайде спокою. Ті, що працюють задля користі, що прагнуть спасіння, або ж йоґи, які домагаються містичної влади, — всі вони дуже нещасні через свої нездійсненні бажання. Лише людина в свідомості Кр̣шн̣и щаслива своїм служінням Господу; в неї немає власних бажань. Насправді вона навіть не прагне до звільнення з так званого «матеріального рабства». Віддані Кр̣шн̣и не мають матеріальних бажань і тому їх спокій завжди досконалий.

||2-71||

विहाय कामान्यः सर्वान्पुमांश्चरति निःस्पृहः | निर्ममो निरहङ्कारः स शान्तिमधिगच्छति ||२-७१||

vihāya kāmānyaḥ sarvānpumāṃścarati niḥspṛhaḥ . nirmamo nirahaṅkāraḥ sa śāntimadhigacchati ||2-71||

віха̄йа ка̄ма̄н йах̣ сарва̄н
пума̄м̇ш́ чараті ніх̣спр̣хах̣
нірмамо нірахан̇ка̄рах̣
са ш́а̄нтім адгіґаччгаті
Послівний переклад
віха̄йа—відкинувши; ка̄ма̄н—матеріальні чуттєві бажання; йах̣— хто; сарва̄н—усі; пума̄н—людина; чараті—живе; ніх̣спр̣хах̣—той, хто не має бажань; нірмамах̣—без почуття власності; нірахан̇ка̄рах̣—без оманного «я»; сах̣—той; ш́а̄нтім—досконалий спокій; адгіґаччгаті—знаходить.


Людина, котра відмовилась од усіх почуттєвих прагнень, яка вільна від оманного его, почуття власництва і взагалі від усіх бажань — лише така людина може віднайти істинний спокій.


Звільнитись від бажань означає не мати бажань, пов’язаних з почуттєвим задоволенням. Іншими словами, справжня відсутність бажань означає бажання віднайти свідомість Кр̣шн̣и. Досконала стадія свідомості Кр̣шн̣и полягає в розумінні свого істинного становища слуги Кр̣шн̣и, в неототожненні себе з матеріальним тілом і відсутності претензій на володіння чим-небудь в матеріальному світі. Той, хто перебуває на такій досконалій стадії, знає, що він повинен усе використовувати заради вдоволення Кр̣шн̣и, адже все належить Кр̣шн̣і. Арджуна, бажаючи задовольнити свої почуття, не хотів приймати участі в битві, але коли його свідомість заполонив Кр̣шн̣а, він став до бою, як того хотів Кр̣шн̣а. В Арджуни не було бажання воювати заради себе, але заради Кр̣шн̣и той же Арджуна бився на повну силу. Справжня відсутність бажань — це бажання діяти заради вдоволення Кр̣шн̣и, а не штучне прагнення позбутись бажань. Жива істота не може позбутись бажань і почуттів, але вона може змінити їхню якість. Людина, в якої відсутні матеріальні бажання, твердо переконана в тому, що все належить Кр̣шн̣і (ı̄ш́а̄ва̄сйам ідам̇ сарвам) і тому не висловлює оманливих претензій на володіння чим-небудь. Таке трансцендентальне знання засновано на самоусвідомленні, тобто на досконалому розумінні того, що за своєю духовною сутністю кожна жива істота є вічна невід’ємна частка Кр̣шн̣и, і тому вічне становище живої істоти ніяк не дозволить їй стати рівною Кр̣шн̣і або ж перевершити Його. Таке розуміння — основа справжнього вмиротворення.

||2-72||

एषा ब्राह्मी स्थितिः पार्थ नैनां प्राप्य विमुह्यति | स्थित्वास्यामन्तकालेऽपि ब्रह्मनिर्वाणमृच्छति ||२-७२||

eṣā brāhmī sthitiḥ pārtha naināṃ prāpya vimuhyati . sthitvāsyāmantakāle.api brahmanirvāṇamṛcchati ||2-72||

еша̄ бра̄хмı̄ стгітіх̣ па̄ртга
наіна̄м̇ пра̄пйа вімухйаті
стгітва̄сйа̄м анта-ка̄ле ’пі
брахма-нірва̄н̣ам р̣ччгаті
Послівний переклад
еша̄ — ця; бра̄хмı̄ — духовна; стгітіх̣ — становище; па̄ртга — син Пр̣тги; на—ніколи; ена̄м—її; пра̄пйа—досягаючи; вімухйаті—перебуває в омані; стгітва̄—перебуваючи; асйа̄м—у цьому; анта- ка̄ле—наприкінці життя; апі—також; брахма-нірва̄н̣ам— духовне царство Бога; р̣ччгаті—досягає.


Цей шлях духовного і благочестивого життя виводить людину з омани. Якщо людина зустрічає свій смертний час, перебуваючи в такому стані, вона ввійде в Господнє царство.


Свідомості Кр̣шн̣и, або божественного життя можна досягти одразу, в одну мить, але можна й не досягти такого стану навіть і після мільйонів народжень. Все залежить від того, як ви розумієте й приймаєте це. Кгат̣ва̄н̣ґа Маха̄ра̄джа досяг цього стану життя лише за кілька хвилин до смерті, вручивши себе Кр̣шн̣і. Нірва̄н̣а означає припинення матеріалістичного життя. Згідно з філософією буддизму, в кінці матеріального життя — лише порожнеча, проте Бгаґавад-ґı̄та̄ вчить іншому. По завершенні матеріального життя справжнє життя лише починається. Грубі матеріалісти знають тільки, що матеріальне життя має свій кінець, але люди, які розвинуті духовно, знають, що після припинення матеріального життя настає інше. Людина, якій у цьому житті пощастило віднайти свідомість Кр̣шн̣и, одразу ж досягає стадії брахма-нірва̄н̣и. Немає різниці між царством Господа й відданим служінням Господу. Обидва ці стани абсолютні, і тому трансцендентне любовне служіння Господу означає досягнення духовного царства. В матеріальному світі існує діяльність чуттєвого задоволення, тоді як у світі духовному існує діяльність свідомості Кр̣шн̣и. Досягнення свідомості Кр̣шн̣и вже в цьому житті означає безпосереднє досягнення Брахмана, і той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, вже увійшов у Господнє царство.
Брахман — пряма протилежність матерії. Тому бра̄хмı̄ стгіті означає «поза межами матеріальної діяльності». В Бгаґавад-ґı̄ті віддане служіння Господу розглядається як стадія звільнення (са ґун̣а̄н самат̣ı̄тйаіта̄н брахма-бгӯйа̄йа калпате). Таким чином, бра̄хмı̄ стгіті — це звільнення з матеріального рабства.
Ш́рı̄ла Бгактівінода Т̣га̄кура підвів підсумок другої глави, назвавши її змістом усієї книги. В Бгаґавад-ґı̄ті розглядається карма-йоґа, джн̃а̄на-йоґа і бгакті-йоґа. В другій главі було пояснено карма-йоґу і джн̃а̄на-йоґу, а також порушено питання про бгакті-йоґу, — про все це йдеться в цій книзі.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до другої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій наводився огляд Бгаґавад-ґı̄ти.

Глава 3

||3-1||

अर्जुन उवाच | ज्यायसी चेत्कर्मणस्ते मता बुद्धिर्जनार्दन | तत्किं कर्मणि घोरे मां नियोजयसि केशव ||३-१||

arjuna uvāca . jyāyasī cetkarmaṇaste matā buddhirjanārdana . tatkiṃ karmaṇi ghore māṃ niyojayasi keśava ||3-1||

арджуна ува̄ча
джйа̄йасı̄ чет карман̣ас те
мата̄ буддгір джана̄рдана
тат кім̇ карман̣і ґгоре ма̄м̇
нійоджайасі кеш́ава
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; джйа̄йасı̄—краще; чет—якщо; карман̣ах̣—ніж кармічна діяльність; те—Твоя; мата̄—думка; буддгіх̣—інтелект; джана̄рдана—о Кр̣шн̣о; тат—тому; кім—чому; карман̣і—в діяльність; ґгоре—жахливе; ма̄м—мене; нійоджайасі— Ти залучаєш; кеш́ава—о Кр̣шн̣о.


Арджуна сказав: О Джана̄рдано, о Кеш́аво! Чому Ти хочеш втягти мене в цю жахливу війну, якщо вважаєш, що шлях мудрості кращий, ніж кармічна діяльність?


У попередній главі Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, дуже докладно описав природу душі, щоб врятувати Свого близького друга Арджуну з океану матеріальних страждань. Він порадив йому йти шляхом буддгі-йоґи, тобто свідомості Кр̣шн̣и. Інколи свідомість Кр̣шн̣и помилково вважають за якийсь пасивний стан, і часто людина з таким хибним уявленням усамітнюється у відлюдному місці, щоб, оспівуючи святе ім’я Господа, цілком усвідомити Господа Кр̣шн̣у. Але тому, хто ще не збагнув філософії свідомості Кр̣шн̣и, не радять оспівувати святе ім’я на відлюдді: так можна здобути лише дешеву популярність серед недосвідченої публіки. Арджуна також уявляв собі свідомість Кр̣шн̣и, буддгі-йоґу, або розвиток духовного знання за допомогою розуму, як відмову од активного життя з метою покаяння й аскетичного існування у відлюдному місці. Іншими словами, він хотів спритно уникнути боротьби, використовуючи на виправдання свідомість Кр̣шн̣и. Але, як щирий учень, він виклав суть справи своєму вчителеві і запитав Кр̣шн̣у, як йому бути надалі. І Господь Кр̣шн̣а вичерпно пояснив йому систему карма-йоґи, або діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, про яку йде мова в цій главі.

||3-2||

व्यामिश्रेणेव वाक्येन बुद्धिं मोहयसीव मे | तदेकं वद निश्चित्य येन श्रेयोऽहमाप्नुयाम् ||३-२||

vyāmiśreṇeva vākyena buddhiṃ mohayasīva me . tadekaṃ vada niścitya yena śreyo.ahamāpnuyām ||3-2||

вйа̄міш́рен̣ева ва̄кйена
буддгім̇ мохайасı̄ва ме
тад екам̇ вада ніш́чітйа
йена ш́рейо ’хам а̄пнуйа̄м
Послівний переклад
вйа̄міш́рен̣а—двозначним; іва—звичайно; ва̄кйена—словом; буддгім—інтелект; мохайасі—Ти збиваєш з пантелику; іва—звичайно; ме—мій; тат—тому; екам—тільки одне; вада—будь ласка, скажи; ніш́чітйа—переконуючи; йена—котрим; ш́рейах̣—справжня користь; ахам—я; а̄пнуйа̄м—можу мати.


Мій розум збентежений Твоїми двозначними повчаннями. Тому, прошу Тебе, скажи з певністю, що є найкращим для мене.


У попередній главі, яка є ніби прелюдією до Бгаґавад-ґı̄ти, описано багато різних шляхів: са̄н̇кгйа-йоґу, буддгі-йоґу, опанування почуттів за допомогою розуму, безкорисливу діяльність і становище неофіта. Все це було подано без особливої системи. Але потрібний упорядкований опис усього шляху, щоб мати уявлення, як зробити нашу діяльність свідомою. Тому Арджуна хоче з’ясувати ті питання, які здаються незрозумілими, щоб надалі кожна пересічна людина могла зрозуміти їх і уникнути помилкових тлумачень. Хоча Кр̣шн̣а й не прагнув заплутати Арджуну, жонґлюючи словами, поки що Арджуна не зрозумів суті свідомості Кр̣шн̣и — ні як бездіяльності, ні як активного служіння. Іншими словами, своїми питаннями він розчищає шлях до свідомості Кр̣шн̣и всім тим, хто дійсно прагне зрозуміти тайну Бгаґавад-ґı̄ти.

||3-3||

श्रीभगवानुवाच | लोकेऽस्मिन् द्विविधा निष्ठा पुरा प्रोक्ता मयानघ | ज्ञानयोगेन साङ्ख्यानां कर्मयोगेन योगिनाम् ||३-३||

śrībhagavānuvāca . loke.asmina dvividhā niṣṭhā purā proktā mayānagha . jñānayogena sāṅkhyānāṃ karmayogena yoginām ||3-3||

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
локе ’смін дві-відга̄ нішт̣га̄
пура̄ прокта̄ майа̄наґга
джн̃а̄на-йоґена са̄н̇кгйа̄на̄м̇
карма-йоґена йоґіна̄м
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; локе—у світі; асмін—цьому; дві-відга̄—два різновиди; нішт̣га̄—віра; пура̄—раніше; прокта̄—було сказано; майа̄—Мною; анаґга—о безгрішний; джн̃а̄на-йоґена—зв’язком на шляху знання; са̄н̇кгйа̄на̄м—філософів-емпіриків; карма-йоґена—зв’язком на шляху відданості; йоґіна̄м—відданих.


Верховний Бог-Особа сказав: О безгрішний Арджуно, Я вже пояснив тобі, що є два класи людей, які намагаються усвідомити себе. Одні схильні робити це за допомогою емпіричних філософських міркувань, інші — шляхом відданого служіння Господу.


У тридцять дев’ятому вірші другої глави Господь описав два різних шляхи: шлях са̄н̇кгйа-йоґи та шлях карма-йоґи, або буддгі-йоґи. В цьому вірші Господь пояснює те ж саме більш вичерпно. Са̄н̇кгйа-йоґа, або аналітичне пізнання природи духу та матерії — це предмет вивчення для людей, які схильні до роздумів і намагаються збагнути стан речей за допомогою експериментального пізнання та філософського пошуку. Люди іншого типу діють в свідомості Кр̣шн̣и, як про це сказано в шістдесят першому вірші другої глави. Також в тридцять дев’ятому вірші Господь пояснює, що людина, яка діє згідно з засадами буддгі-йоґи, або свідомості Кр̣шн̣и, визволяється з кайданів карми. Більше того, цей спосіб не має вад. Той же самий принцип ще докладніше викладено в шістдесят першому тексті: буддгі-йоґа означає, що людина цілком залежить від Всевишнього (тобто від Кр̣шн̣и) і таким чином дуже легко керує своїми чуттями. Отже, обидві ці системи йоґи взаємозалежні, як релігія і філософія. Релігія без філософії — просто сентиментальність, а часом і фанатизм, тоді як філософія без релігії є ні що інше, як розумування. Кінцевою метою є Кр̣шн̣а, і тому філософи, які щиро провадять пошуки Абсолютної Істини, врешті- решт теж приходять до усвідомлення Кр̣шн̣и. Це також стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті. Весь спосіб полягає в усвідомленні реального становища свого «я» стосовно Верховної Душі. Кружний шлях філософських роздумів може з часом вивести до свідомості Кр̣шн̣и, але найкраще — мати безпосередній зв’язок із свідомістю Кр̣шн̣и. Шлях свідомості Кр̣шн̣и досконалий, бо він не залежить від очищення чуттів за допомогою філософських міркувань. Безпосереднє віддане служіння, тобто свідомість Кр̣шн̣и, неважкий і піднесений шлях, й водночас воно само по собі є методом очищення.

||3-4||

न कर्मणामनारम्भान्नैष्कर्म्यं पुरुषोऽश्नुते | न च संन्यसनादेव सिद्धिं समधिगच्छति ||३-४||

na karmaṇāmanārambhānnaiṣkarmyaṃ puruṣo.aśnute . na ca saṃnyasanādeva siddhiṃ samadhigacchati ||3-4||

на карман̣а̄м ана̄рамбга̄н
наішкармйам̇ пурушо ’ш́нуте
на ча саннйасана̄д ева
сіддгім̇ самадгіґаччгаті
Послівний переклад
на—без; карман̣а̄м—визначених обов’язків; ана̄рамбга̄т— невиконанням; наішкармйам—звільнення від наслідків; пурушах̣—людина; аш́нуте—досягає; на—ні; ча—також; саннйасана̄т—шляхом відречення; ева—просто; сіддгім—успіх; самадгіґаччгаті—досягає.


Неможливо звільнитись від кармічних наслідків, просто відмовившись од діяльності, як і не можна одним лише відреченням досягти досконалості.


Жити у відреченні може людина, що пройшла через очищення, яке полягає у виконанні визначених обов’язків. Ці обов’язки й було встановлено на те, щоб очистити серця матеріалістичних людей. Якщо людина одразу перейде до четвертої стадії життя (саннйа̄си), не пройшовши крізь очищення, це не принесе їй успіху. Філософи-емпірики вважають, що просто прийнявши саннйа̄су, або відмовившись од матеріальної кармічної діяльності, людина одразу ж уподібнюється На̄ра̄йан̣і. Але Господь Кр̣шн̣а не схвалює такого підходу. Без очищення серця саннйа̄са лише порушує суспільний устрій. З іншого боку, якщо хтось присвячує себе трансцендентному служінню Господеві (буддгі-йозі), нехай він і не виконує своїх визначених обов’язків, якого б поступу він не досяг на такому шляху — Господь все прийме. Св-алпам апй асйа дгармасйа тра̄йате махато бгайа̄т. Навіть незначний поступ на шляху відданого служіння допомагає людині подолати найбільші труднощі.

||3-5||

न हि कश्चित्क्षणमपि जातु तिष्ठत्यकर्मकृत् | कार्यते ह्यवशः कर्म सर्वः प्रकृतिजैर्गुणैः ||३-५||

na hi kaścitkṣaṇamapi jātu tiṣṭhatyakarmakṛt . kāryate hyavaśaḥ karma sarvaḥ prakṛtijairguṇaiḥ ||3-5||

на хі каш́чіт кшан̣ам апі
джа̄ту тішт̣гатй акарма-кр̣т
ка̄рйате хй аваш́ах̣ карма
сарвах̣ пракр̣ті-джаір ґун̣аіх̣
Послівний переклад
на — ні; хі — неодмінно; каш́чіт — кожен; кшан̣ам — хвиля часу; апі—також; джа̄ту—будь-коли; тішт̣гаті—залишатися; акарма- кр̣т—нічого не роблячи; ка̄рйате—змушений працювати; хі—неодмінно; аваш́ах̣—безпорадно; карма—робота; сарвах̣—увесь; пракр̣ті-джаіх̣—породжений ґун̣ами матеріальної природи; ґун̣аіх̣— якостями.


Безпорадна жива істота змушена діяти згідно з якостями, якими її наділяють ґун̣и матеріальної природи, отже, ніхто ні на мить не може уникнути діяльності.


Матеріальне тіло не є причиною постійної активності, — вона випливає з природи самої душі.Коли душа відсутня, матеріальне тіло не може рухатись. Тіло — це лише мертвий механізм, яким керує душа, завжди активна й невпинна. Тому духовна душа повинна спрямувати свою активність у річище корисної діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, бо інакше всі її дії зумовлюватиме ілюзорна енерґія. Контактуючи з матеріальною природою, душа підпадає під вплив ґун̣ природи і, щоб очистити душу від матеріальних нахилів, які вона надбала, треба дотримуватись приписів ш́а̄стр. Але якщо душа вдасться до притаманної їй діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, то все, що б вона не зробила, буде благом для неї. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.5.17) підтверджує це:
тйактва̄ сва-дгармам̇ чаран̣а̄мбуджам̇ харер
бгаджанн апакво ’тга патет тато йаді
йатра ква ва̄бгадрам абгӯд амушйа кім̇
ко ва̄ртга а̄пто ’бгаджата̄м̇ сва-дгарматах̣
«Навіть якщо людина не виконуватиме обов’язків, рекомендованих ш́а̄страми, або її віддане служіння не завжди буде належним і вона не втримається на потрібному рівні й зазнає падіння, то це не буде втратою й бідою для неї, тому що вона прийняла свідомість Кр̣шн̣и. Але якщо вона виконує все, що рекомендують ш́а̄стри для очищення, то яка з того для неї користь, якщо вона не усвідомлює Кр̣шн̣у?» Отже, очищення потрібне для того, щоб досягнути свідомості Кр̣шн̣и. Таким чином, саннйа̄су, чи будь-який інший спосіб очищення, призначено на досягнення кінцевої мети — свідомості Кр̣шн̣и, без якої все втрачає самий свій сенс.

||3-6||

कर्मेन्द्रियाणि संयम्य य आस्ते मनसा स्मरन् | इन्द्रियार्थान्विमूढात्मा मिथ्याचारः स उच्यते ||३-६||

karmendriyāṇi saṃyamya ya āste manasā smaran . indriyārthānvimūḍhātmā mithyācāraḥ sa ucyate ||3-6||

кармендрійа̄н̣і сам̇йамйа
йа а̄сте манаса̄ смаран
індрійа̄ртга̄н вімӯд̣га̄тма̄
мітгйа̄ча̄рах̣ са учйате
Послівний переклад
карма-індрійа̄н̣і—п’ять органів чуття, що виконують діяльність; сам̇йамйа—опановуючи; йах̣—кожний, хто; а̄сте—залишається; манаса̄—розумом; смаран—думаючи про; індрійа-артга̄н—об’єкти чуттів; вімӯд̣га—нерозумний; а̄тма̄—душа; мітгйа̄-а̄ча̄рах̣— облудник; сах̣—він; учйате—називають.


Той, хто утримує свої органи чуття від діяльності, але чий розум прив’язаний до чуттєвих об’єктів, безумовно, є облудник і обманює сам себе.


Існує чимало облудників, які відмовляються діяти в свідомості Кр̣шн̣и, роблячи виставу з медитації, тоді як насправді їхні думки не виходять за сферу почуттєвих насолод. Або ще такі удавальники можуть обговорювати сухі філософські теми, аби справити враження на своїх витончених слухачів, і саме таких людей названо в цьому вірші найбільш облудними. Задля задоволення чуттів людина може вдаватись до діяльності, властивої певному соціальному стану, але якщо вона дотримується правил та приписів свого соціального становища, її існування поступово очищується. Той же, хто вдає із себе йоґа, насправді лише шукаючи об’єктів для свого чуттєвого задоволення, є найбільшим облудником, навіть якщо він іноді і філософствує. Його знання не мають жодної вартості, тому що плоди знання такого грішника забирає ілюзорна енерґія Господа. Розум такого облудника забруднений, і його показна медитація нічого не варта.

||3-7||

यस्त्विन्द्रियाणि मनसा नियम्यारभतेऽर्जुन | कर्मेन्द्रियैः कर्मयोगमसक्तः स विशिष्यते ||३-७||

yastvindriyāṇi manasā niyamyārabhate.arjuna . karmendriyaiḥ karmayogamasaktaḥ sa viśiṣyate ||3-7||

йас тв індрійа̄н̣і манаса̄
нійамйа̄рабгате ’рджуна
кармендрійаіх̣ карма-йоґам
асактах̣ са віш́ішйате
Послівний переклад
йах̣—той, хто; ту—але; індрійа̄н̣і—чуття; манаса̄—розумом; нійамйа—упорядковуючи; а̄рабгате—починається; арджуна—о Арджуно; карма-індрійаіх̣ — активними органами чуття; карма-йоґам—відданість; асактах̣—без прив’язаності; сах̣—він; віш́ішйате—набагато кращий.


З іншого боку, той, хто щиро намагається опановувати за допомогою розуму активні органи чуття і залучає їх до діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, не прив’язуючись до матеріального, — стоїть набагато вище.


Замість того, щоб ставати псевдотрансценденталістом задля безглуздого життя та почуттєвих насолод, краще робити визначене власне діло й досягти мети життя, що полягає в звільненні від матеріального рабства й досягненні царства Божого. Головна сва̄ртга-ґаті, або життєва мета кожного — досягнути Вішн̣у. Вся система варн̣ і а̄ш́рамів призначена на те, щоб допомогти нам досягнути цієї мети. Сімейна людина теж може досягти цього, якщо буде правильно служити Господу в свідомості Кр̣шн̣и. Людина, яка прагне самоусвідомлення, повинна провадити впорядкований спосіб життя, як це радять ш́а̄стри, продовжувати виконувати свою роботу без матеріальної прив’язаності, й таким чином досягти успіхів у духовному розвиткові. Така щира людина перебуває набагато вище від облудного вдавальника, який засвоїв дешеву показну духовність і обманює наївну публіку. Щирий прибиральник вулиць стоїть набагато вище якогось шарлатана, який медитацією заробляє собі на прожиток.

||3-8||

नियतं कुरु कर्म त्वं कर्म ज्यायो ह्यकर्मणः | शरीरयात्रापि च ते न प्रसिद्ध्येदकर्मणः ||३-८||

niyataṃ kuru karma tvaṃ karma jyāyo hyakarmaṇaḥ . śarīrayātrāpi ca te na prasiddhyedakarmaṇaḥ ||3-8||

нійатам̇ куру карма твам̇
карма джйа̄йо хй акарман̣ах̣
ш́арı̄ра-йа̄тра̄пі ча те
на прасіддгйед акарман̣ах̣
Послівний переклад
нійатам—визначене; куру—роби; карма—обов’язки; твам—ти; карма—робота; джйа̄йах̣—краще; хі—звичайно; акарман̣ах̣—ніж не працювати; ш́арı̄ра—тілесне; йа̄тра̄—підтримування; апі—навіть; ча—також; те—твій; на—ніколи; прасіддгйет—здійснений; акарман̣ах̣—без роботи.


Виконуй визначений тобі обов’язок, бо це краще, ніж нічого не робити. Без роботи неможливо підтримувати навіть своє матеріальне тіло.


Є чимало людей, що вдаються до так званої «медитації» і переконують усіх, що вони, мовляв, шляхетного походження, а також високопоставлених персон, які роблять вигляд, ніби пожертвували геть усім задля духовного розвитку. Господь Кр̣шн̣а не бажав, щоб Арджуна став облудником, Він хотів, щоб той виконував визначені йому обов’язки, як це належить робити кшатрійі. Арджуна був ґріхастга і полководець, отже йому слід було зберігати свій статус, і дотримувати свого релігійного обов’язку, як те рекомендовано кшатрійі-сім’янинові. Така діяльність поступово очищує серце світської людини та звільняє її від матеріальної скверни. Ні Господь, ні будь-яке Святе Письмо ніколи не схвалювали так зване «відречення» задля задоволення тілесних потреб. Врешті-решт, людина мусить підтримувати тіло й душу якою- небудь роботою. Не очистившись від матеріальних пристрастей, не слід із власної примхи облишати роботу. Кожним, хто перебуває в матеріальному світі, володіє нечистий потяг до панування над матеріальною природою, або, інакше кажучи, до чуттєвого задоволення. Виконуючи свій обов’язок, необхідно очиститись від таких брудних нахилів. Без цього людина ніколи не повинна намагатись стати так званим «трансценденталістом», відмовлятись од роботи й жити коштом інших.

||3-9||

यज्ञार्थात्कर्मणोऽन्यत्र लोकोऽयं कर्मबन्धनः | तदर्थं कर्म कौन्तेय मुक्तसङ्गः समाचर ||३-९||

yajñārthātkarmaṇo.anyatra loko.ayaṃ karmabandhanaḥ . tadarthaṃ karma kaunteya muktasaṅgaḥ samācara ||3-9||

йаджн̃а̄ртга̄т карман̣о ’нйатра
локо ’йам̇ карма-бандганах̣
тад-артгам̇ карма каунтейа
мукта-сан̇ґах̣ сама̄чара
Послівний переклад
йаджн̃а-артга̄т—що виконується тільки задля Йаджн̃и, або Вішну; карман̣ах̣—ніж робота; анйатра—інакше; локах̣—світ; айам— цей; карма-бандганах̣—пута, що виникли; тат—Його; артгам— заради; карма — робота; каунтейа — син Кунтı̄; мукта-сан̇ґах̣ — звільнений від зв’язку; сама̄чара—роби це досконало.


Будь-яку діяльність слід виконувати як жертвопринесення Вішн̣у, бо інакше вона стає причиною рабства в матеріальнім світі. Тому, о сину Кунтı̄, виконуй визначені тобі обов’язки задля Його вдоволення, і таким чином ти завжди будеш вільним від цього рабства.


Людина повинна працювати хоча б задля того, щоб підтримувати своє тіло, і тому для кожного конкретного соціального та духовного стану визначено обов’язки, що сприяють цьому. Йаджн̃а означає Господа Вішн̣у, або жертвопринесення. Всі жертвопринесення призначено на вдоволення Господа Вішн̣у. Веди наказують: йаджн̃о ваі вішн̣ух̣. Іншими словами, приписане жертвопринесення і безпосереднє служіння Господу Вішн̣у підпорядковано одній меті. Отже, свідомість Кр̣шн̣и також є йаджн̃а, яку треба здійснювати, як радить даний вірш. Система варн̣а̄ш́рама має аналогічну мету — вдоволення Господа Вішн̣у. Варн̣а̄ш́рама̄ча̄равата̄ пурушен̣а парах̣ пума̄н / вішн̣ур а̄ра̄дгйате (Вішн̣у Пура̄н̣а 3.8.8).
Кожен повинен працювати задля вдоволення Вішн̣у. Будь-яка інша діяльність в матеріальному світі стає причиною рабства, бо як добрі, так і погані чинки мають свої наслідки, а будь-які наслідки сковують діяча. Отже, щоб задовольнити Кр̣шн̣у (тобто Вішн̣у), необхідно діяти в свідомості Кр̣шн̣и. Виконуючи таку діяльність, жива істота перебуває в звільненому стані. Це — велике мистецтво, і спочатку воно потребує дуже досвідченого керівника. Тому початківець повинен старанно трудитись під керівництвом досвідченого відданого Господа Кр̣шн̣и або безпосередньо під керівництвом Самого Господа Кр̣шн̣и (як це припало Арджуні). Ніщо не повинно здійснюватись в ім’я чуттєвого задоволення, все треба робити заради того, щоб вдовольнити Господа. Така діяльність не лише врятує людину від кармічних наслідків, але й поступово підніме її до трансцендентного любовного служіння Господеві, — єдине, що може вивести живу істоту в царство Бога.

||3-10||

सहयज्ञाः प्रजाः सृष्ट्वा पुरोवाच प्रजापतिः | अनेन प्रसविष्यध्वमेष वोऽस्त्विष्टकामधुक् ||३-१०||

sahayajñāḥ prajāḥ sṛṣṭvā purovāca prajāpatiḥ . anena prasaviṣyadhvameṣa vo.astviṣṭakāmadhuk ||3-10||

саха-йаджн̃а̄х̣ праджа̄х̣ ср̣шт̣ва̄
пурова̄ча праджа̄патіх̣
анена прасавішйадгвам
еша во ’ств ішт̣а-ка̄ма-дгук
Послівний переклад
саха—разом з; йаджн̃а̄х̣—жертвопринесення; праджа̄х̣—покоління; ср̣шт̣ва̄—створюючи; пура̄—в прадавні часи; ува̄ча—сказав; праджа̄-патіх̣ — Господь усіх істот; анена — цим; прасавішйадгвам—дедалі більше процвітайте; ешах̣—це; вах̣—ваша; асту—нехай буде; ішт̣а—все бажане; ка̄ма-дгук—та, що дарує.


На початку творення Господь усіх істот створив покоління людей і напівбогів разом із жертвопринесенням для Вішн̣у, і благословив їх, сказавши: «Будьте щасливі цією йаджн̃ею (жертвопринесенням), бо виконання її дарує вам усе необхідне для щасливого життя й досягнення звільнення».


Господь усіх істот, Вішн̣у, створює матеріальний світ для того, щоб дати обумовленим душам можливість повернутись додому, назад до Бога. Матеріальна природа обумовлює всіх живих істот в матеріальному творінні,тому що вони забули про свої стосунки з Вішн̣у, або Кр̣шн̣ою, Верховним Богом-Особою. Ведичні засади призначені на те, щоб допомогти нам усвідомити ці вічні взаємостосунки, про що і стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті: ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйах̣. Господь каже, що мета Вед — пізнати Його. У ведичних гімнах сказано: патім̇ ваш́васйа̄тмеш́-варам. Тому Господь живих істот є Верховний Бог-Особа Вішн̣у. Також Ш́рı̄ла Ш́укадева Ґосва̄мı̄ в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.4.20) багатьма способами змальовує Господа як паті:
ш́рійах̣ патір йаджн̃а-патіх̣ праджа̄-патір
дгійа̄м̇ патір лока-патір дгара̄-патіх̣
патір ґатіш́ ча̄ндгака-вр̣шн̣і-са̄твата̄м̇
прасı̄дата̄м̇ ме бгаґава̄н сата̄м̇ патіх̣
Праджа̄-паті — це Господь Вішн̣у. Він — Господь усіх живих створінь, усіх світів, усієї краси, і Він — заступник усіх. Господь створив матеріальний світ заради обумовлених душ, щоб навчити їх виконувати йаджн̃у (жертвопринесення) задля вдоволення Вішн̣у, бо тоді вони зможуть зручно й без турбот жити в матеріальному світі й, скінчивши матеріальне існування, увійти в царство Боже. Такою є загальна програма для обумовленої душі. Виконуючи йаджн̃и, обумовлені душі починають поступово усвідомлювати Кр̣шн̣у й стають благочестивими всіма сторонами. В Калі-йуґу ведичні ш́а̄стри рекомендують сан̇кı̄ртана-йаджн̃у (оспівування Господніх імен), і Господь Чаітанйа запровадив цей трансцендентний спосіб для того, щоб усі могли досягнути звільнення. Сан̇кı̄ртана- йаджн̃а й свідомість Кр̣шн̣и чудово пасують одна одній. Господа Кр̣шн̣у, як уособлення відданості, у вигляді Свого відданого слуги (Господь Чаітанйа) згадано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (11.5.32) з особливим посиланням на сан̇кı̄ртана-йаджн̃у таким чином:
кр̣шн̣а-варн̣ам̇ твіша̄кр̣шн̣ам̇
са̄н̇ґопа̄н̇ґа̄стра-па̄ршадам
йаджн̃аіх̣ сан̇кı̄ртана-пра̄йаір
йаджанті хі су-медгасах̣
«В Калі-йуґу люди, що достатньо обдаровані розумом, будуть вшановувати Господа, та Його близьких сподвижників здійсненням сан̇кı̄ртана-йаджн̃и». В епоху Калі важко здійснювати інші різновиди йаджн̃и, які рекомендують Веди, але сан̇кı̄ртана-йаджн̃а цілком доступна й досконала з усякого погляду, і Бгаґавад-ґı̄та̄ (9.14) також радить її.

||3-11||

देवान्भावयतानेन ते देवा भावयन्तु वः | परस्परं भावयन्तः श्रेयः परमवाप्स्यथ ||३-११||

devānbhāvayatānena te devā bhāvayantu vaḥ . parasparaṃ bhāvayantaḥ śreyaḥ paramavāpsyatha ||3-11||

дева̄н бга̄вайата̄нена
те дева̄ бга̄вайанту вах̣
параспарам̇ бга̄вайантах̣
ш́рейах̣ парам ава̄псйатга
Послівний переклад
дева̄н — напівбоги; бга̄вайата̄ — вдоволені; анена — жертвопринесенням; те — ті; дева̄х̣ — напівбоги; бга̄вайанту — задовольнять; вах̣ — тебе; параспарам — взаємно; бга̄вайантах̣ — задовольняючи один одного; ш́рейах̣—благо; парам—вищий; ава̄псйатга—ти досягнеш.


Напівбоги, вдоволені жертвопринесеннями, задовольнять також і тебе, й завдяки такій взаємодії людей та напівбогів запанує загальний добробут.


Напівбогів уповноважено керувати матеріальними справами. Постачання повітря, світла, води й інших благ, необхідних для існування тіла й душі кожної живої істоти, довірено незліченним напівбогам, які перебувають в різних частинах тіла Верховного Бога-Особи і служать Йому. Вдоволеність чи невдоволеність напівбогів залежать від того, як людина виконує йаджн̃у. Деякі з жертвопринесень призначені на задоволення конкретних напівбогів, але навіть і в такому випадку Господа Вішн̣у вшановують як головного Владику всіх жертв. У Бгаґавад-ґı̄ті вказано також, що Сам Кр̣шн̣а є мета всіх жертвопринесень: бгокта̄рам̇ йаджн̃а- тапаса̄м. Тому головною метою всіх жертвопринесень є вдовольнити в першу чергу йаджн̃а-паті. Природно, що за правильного виконання жертвопринесень, напівбоги, що відповідальні за окремі сфери постачання, вдовольняються і дають все необхідне навіть з надлишком.
Здійснення жертвопринесень приносить чимало додаткової користі, і, врешті-решт, приводить до звільнення з матеріального полону. Завдяки йаджн̃і, як стверджують Веди, діяльність стає чистою: а̄ха̄ра-ш́уддгау саттва-ш́уддгіх̣ саттва-ш́уддгау дгрува̄ смр̣тіх̣ смр̣ті-ламбге сарваґрантгı̄на̄м̇ віпрамокшах̣. Здійснення йаджн̃и освячує їжу, а освячена їжа очищує саме існування людини, завдяки очищенню існування освячуються тонкі тканини пам’яті, а з просвітленою пам’яттю людина спроможна згадати про звільнення. Сукупніть усіх цих чинників приводить до свідомості Кр̣шн̣и, якої так потребує сучасне суспільство.

||3-12||

इष्टान्भोगान्हि वो देवा दास्यन्ते यज्ञभाविताः | तैर्दत्तानप्रदायैभ्यो यो भुङ्क्ते स्तेन एव सः ||३-१२||

iṣṭānbhogānhi vo devā dāsyante yajñabhāvitāḥ . tairdattānapradāyaibhyo yo bhuṅkte stena eva saḥ ||3-12||

ішт̣а̄н бгоґа̄н хі во дева̄
да̄сйанте йаджн̃а-бга̄віта̄х̣
таір датта̄н апрада̄йаібгйо
йо бгун̇кте стена ева сах̣
Послівний переклад
ішт̣а̄н—бажані; бгоґа̄н—те, що необхідне в житті; хі—звичайно; вах̣—тобі; дева̄х̣—напівбоги; да̄сйанте—подарують; йаджн̃-абга̄віта̄х̣—вдоволені виконанням жертвопринесень; таіх̣—ними; датта̄н—речі, що вони дали; апрада̄йа—не пропонуючи; ебгйах̣—напівбогам; йах̣—той, хто; бгун̇кте—насолоджується; стенах̣—злодій; ева—звичайно; сах̣—він.


Напівбоги, що відають задоволенням різних життєвих потреб, вдоволені жертвопринесеннями, дарують усе необхідне. Той же, хто насолоджується цими дарами, не пропонуючи їх на відповідь напівбогам, безумовно є злодій.


Напівбоги — це вповноважені довірені представники Верховного Бога-Особи, Вішн̣у, які постачають нам усе необхідне від Його імені. Тому їх потрібно вдовольняти, виконуючи відповідні жертвопринесення. Є різні види визначених Ведами жертвопринесень, що їх пропонують різним напівбогам, але, в остаточному підсумку, всі вони призначені Верховному Богові-Особі. Людям, які не можуть збагнути Бога-Особу, радять приносити жертви напівбогам. Згідно з різними матеріальними нахилами особистості, Веди пропонують різні йаджн̃и. Так само, від якостей людини залежить, яких напівбогів вона вшановує. Наприклад, тим, хто вживає в їжу м’ясо, слід вшановувати богиню Ка̄лı̄, жахливу форму матеріальної природи, якій приносять у жертву тварин. Однак, людям в ґун̣і благочестя рекомендовано трансцендентне поклоніння Господеві Вішн̣у. Але, зрештою, всі жертвопринесення призначені на те, щоб уможливити поступове просування до трансцендентного стану. Звичайній людині слід виконувати щонайменше п’ять різновидів жертвопринесень, які називають пан̃ча-маха̄-йаджн̃а.
Слід розуміти, проте, що все необхідне для життя людського суспільства постачають представники Господа, напівбоги. Ніхто нічого не може створити самотужки. Візьмімо, наприклад, будь-яку їжу людини: злаки, фрукти, овочі, молоко, цукор тощо, якщо людина перебуває в ґун̣і благості; додамо сюди ж невеґетаріанську їжу: м’ясо й таке інше — нічого з перерахованого люди не здатні виготовити самі. Знову ж, розгляньмо для прикладу тепло, світло, воду, повітря, інші речі, необхідні для життя — нічого цього людина сама створити не може. Без Верховного Господа не було б ні щедрого сонячного й місячного світла, ні дощу, ні вітру — всього того, без чого неможливе життя. Очевидно, що забезпечення нашого життя всім необхідним залежить від Господа. Навіть промисловість залежить від великої кількості сировини: металу, сірки, ртуті, марґанцю й чимало іншого — все це постачають посланці Господа, щоб ми, правильно використувуючи це, були бадьорими й здоровими і зрештою усвідомили, що то є кінцева мета життя — звільнитись від матеріальної боротьби за існування. Цієї мети можна досягти, виконуючи йаджн̃и. Якщо ж ми забуваємо мету людського життя, і просто використовуємо дари представників Господа для задоволення наших чуттів, все більше й більше заплутуючись в матеріальному існуванні, — а зовсім не такою є мета творіння, — то, безумовно, ми стаємо злодіями і закони матеріальної природи каратимуть нас. Суспільство злодіїв ніколи не стане щасливим, адже крадії не знають мети життя. Брутальні матеріалісти, злодії, не розуміють кінцевої мети життя і шукають лише почуттєвої втіхи; вони не мають знання, як саме виконувати йаджн̃и. Однак Господь Чаітанйа запровадив найлегший спосіб йаджн̃и, сан̇кı̄ртана-йаджн̃у, яку може здійснювати будь-яка людина, що визнає засади свідомості Кр̣шн̣и.

||3-13||

यज्ञशिष्टाशिनः सन्तो मुच्यन्ते सर्वकिल्बिषैः | भुञ्जते ते त्वघं पापा ये पचन्त्यात्मकारणात् ||३-१३||

yajñaśiṣṭāśinaḥ santo mucyante sarvakilbiṣaiḥ . bhuñjate te tvaghaṃ pāpā ye pacantyātmakāraṇāt ||3-13||

йаджн̃а-ш́ішт̣а̄ш́інах̣ санто
мучйанте сарва-кілбішаіх̣
бгун̃джате те тв аґгам̇ па̄па̄
йе пачантй а̄тма-ка̄ран̣а̄т
Послівний переклад
йаджн̃а-ш́ішт̣а—їжі, яку споживають після виконання йаджн̃и; аш́інах̣—їдоки; сантах̣—віддані; мучйанте—звільнюються; сарва—усі різновиди; кілбішаіх̣—усіх різновидів; бгун̃джате—насолоджуючись; те—вони; ту—але; аґгам—тяжкі гріхи; па̄па̄х̣—грішники; йе—ті; пачанті—готують їжу; а̄тма-ка̄ран̣а̄т—для чуттєвої втіхи.


Віддані Господа очищуються від усіх гріхів, споживаючи їжу, спочатку запропоновану Йому в жертву. Ті ж, що готують лише задля власної чуттєвої насолоди — воістину споживають один лише гріх.


Відданих Верховного Господа, або людей в свідомості Кр̣шн̣и, називають сантами, і вони, як це описано в Брахма-сам̇гіті (5.38), завжди сповнені любові до Господа: према̄н̃джана-ччгуріта-бгакті-вілочанена сантах̣ садаіва хр̣дайешу вілокайанті. Між сантами та Верховним Богом-Особою Ґовіндою (який дарує всі насолоди), або Мукундою (який дарує звільнення), або Кр̣шн̣ою (всеприваблюючою особою) завжди існують любовні взаємини, й санти не можуть прийняти щось, спочатку не запропонувавши це Верховній Особі. Тому такі віддані постійно здійснюють йаджн̃и різними способами відданого служіння: кı̄ртанам, смаран̣ам, арчанам й ін., і це рятує їх від різноманітного забруднення, що виникає внаслідок гріховних зв’язків у матеріальному світі. Решта ж, готуючи страви для себе, тобто для задоволення своїх чуттів, є не лише злодії, але ще й споживають різноманітні гріхи. Чи може бути щасливим злодій і грішник? Це неможливо. Щоб стати повністю щасливими, людям слід навчитись виконувати неважку сан̇кı̄ртану-йджн̃у, цілком усвідомивши Кр̣шн̣у. В протилежнім випадку спокій та щастя на Землі неможливі.

||3-14||

अन्नाद्भवन्ति भूतानि पर्जन्यादन्नसम्भवः | यज्ञाद्भवति पर्जन्यो यज्ञः कर्मसमुद्भवः ||३-१४||

annādbhavanti bhūtāni parjanyādannasambhavaḥ . yajñādbhavati parjanyo yajñaḥ karmasamudbhavaḥ ||3-14||

анна̄д бгаванті бгӯта̄ні
парджанйа̄д анна-самбгавах̣
йаджн̃а̄д бгаваті парджанйо
йаджн̃ах̣ карма-самудбгавах̣
Послівний переклад
анна̄т—із злаків; бгаванті—ростуть; бгӯта̄ні—матеріальні тіла; парджанйа̄т—з дощів; анна—хліба; самбгавах̣— виникнення; йаджн̃а̄т—із виконання жертвопринесень; бгаваті—стає можливим; парджанйах̣—дощ; йаджн̃ах̣—виконання йаджн̃и; карма—визначені обов’язки; самудбгавах̣—народжений з.


Усі живі тіла харчуються їстівними злаками, а злаки живляться дощами. Дощі викликає здійснення йаджн̃и (жертвопринесення), йаджн̃у ж породжує виконання визначених обов’язків.


Визначний коментатор Бгаґавад-ґı̄ти Ш́рı̄ла Баладева Відйа̄бгӯшан̣а сказав: йе індра̄дй-ан̇ґатайа̄вастгітам̇ йаджн̃ам̇ сарвеш́варам̇ вішн̣ум абгйарчйа сач-чгешам аш́нанті тена тад деха- йа̄тра̄м̇ сампа̄дайанті, те сантах̣ сарвеш́варасйа йаджн̃а-пурушасйа бгакта̄х̣ сарва-кілбішаір ана̄ді-ка̄ла-вівр̣ддгаір а̄тма̄нубгава-пратібандгакаір нікгілаіх̣ па̄паір вімучйанте. Верховний Господь, відомий як йаджн̃а-пуруша, тобто єдиновладний володар усіх жертв, є правитель усіх напівбогів, які служать Йому, як різні частини тіла служать усьому тілові. Напівбоги Індра, Чандра, Варун̣а й інші є службовці, що їх призначено керувати матеріальними справами, і Веди рекомендують задовольняти цих напівбогів жертвопринесеннями, щоб вони постачали достатньо повітря, світла й води для того, щоб вирощувати їстівні злаки. Коли поклоняються Господу Кр̣шн̣і, то водночас поклоняються й напівбогам, які є різними частинами Господнього тіла, і тому нема потреби в окремому поклонінні напівбогам. Тому віддані Господа в свідомості Кр̣шн̣и пропонують їжу спочатку Кр̣шн̣і, і лише після цього споживають її самі; так вони насичують тіло духовно. Таким чином не лише знищуються наслідки минулих гріхів, але й тіло стає непідвладним матеріальній скверні. Так само як певна запобіжна вакцина захищає людину від хвороби під час епідемії, так і їжа, що була спочатку запропонована Господеві Вішн̣у, дає нам можливість протистояти матеріальним впливам; того, хто пропонує їжу Господеві, називають Його відданим. Тому людина в свідомості Кр̣шн̣и споживає лише їжу, що запропонована Кр̣шн̣і, і таким способом може нейтралізувати всі наслідки минулих матеріальних заражень, які перешкоджають самоусвідомленню. З іншого боку, той, хто цього не робить, продовжує збільшувати кількість своїх гріхів й тим самим готує собі наступне життя в тілі свині чи собаки — на відплату за минулі гріхи. Матеріальний світ сповнений скверни, але той, хто набув імунітету проти неї, споживаючи праса̄дам (їжу, запропоновану Вішн̣у), перебуває в безпеці, тоді як інші стають жертвами цієї скверни.
Злаки й овочі — ось справжня їжа. Людські істоти харчуються різними злаками, овочами, фруктами й т. ін., а тварини харчуються відходами злаків та овочів, травою, різними рослинами тощо, і тому люди, що звикли харчуватись м’ясом, також залежать від вирощування рослин. Отже, врешті-решт, ми залежимо від урожаю, зібраного з ланів, а не від продукції великих заводів та фабрик. Урожай залежить від рясних дощів, а дощем керують такі напівбоги, як Індра, бог Сонця, Місяця тощо, а всі вони — Господні слуги. Господь же вдовольняється жертвопринесеннями, і це означає, що той, хто їх не виконує, зазнає злигоднів — такий закон природи. Тому йаджн̃у, а саме сан̇кı̄ртана-йаджн̃у, що рекомендована для цієї епохи, слід виконувати принаймні для того, щоб врятуватись од голоду.

||3-15||

कर्म ब्रह्मोद्भवं विद्धि ब्रह्माक्षरसमुद्भवम् | तस्मात्सर्वगतं ब्रह्म नित्यं यज्ञे प्रतिष्ठितम् ||३-१५||

karma brahmodbhavaṃ viddhi brahmākṣarasamudbhavam . tasmātsarvagataṃ brahma nityaṃ yajñe pratiṣṭhitam ||3-15||

карма брахмодбгавам̇ віддгі
брахма̄кшара-самудбгавам
тасма̄т сарва-ґатам̇ брахма
нітйам̇ йаджн̃е пратішт̣гітам
Послівний переклад
карма—роботу; брахма—із Вед; удбгавам—виникла; віддгі—тобі слід знати; брахма—Веди; акшара—від Верховного Брахмана (Бога-Особи); самудбгавам—безпосередньо проявленого; тасма̄т— тому; сарва-ґатам—те, що проникає в усе; брахма—трансцендентність; нітйам—вічно; йаджн̃е—в жертвопринесенні; пратішт̣гітам—те, що перебуває.


Впорядковану діяльність рекомендовано у Ведах, а Веди безпосередньо виходять з уст Верховного Бога-Особи. Тому Трансцендентність, яка пронизує усе, вічно перебуває в актах жертвопринесень.


У цьому вірші ще виразніше підкреслено необхідність виконувати йаджн̃а̄ртга-карму, тобто діяти лише задля вдоволення Кр̣шн̣и. Тепер, якщо роботу взагалі призначено на вдоволення йаджн̃а-пуруші, Вішн̣у, слід спочатку довідатись про напрямок цієї роботи з Брахмана, або божественних Вед. Веди — це кодекс людської діяльності. Все, що робиться в обхід ведичних вказівок, називають вікармою, або недозволеною гріховною дією. Тому в кожнім випадку слід звертатись по вказівки до Вед для того, щоб уникнути наслідків своїх дій. Як у повсякденному житті кожен трудиться згідно з законами держави, так само він повинен дотримуватись і законів верховної держави Господа. Всі ведичні закони виходять безпосередньо з подиху Особи Господа: асйа махато бгӯтасйа ніш́васітам етад йад р̣ґ-ведо йаджур-ведах̣ са̄маведо ’тгарва̄н̇ґірасах̣ — чотири Веди, а саме Р̣ґ Веда, Йаджур Веда, Са̄ма Веда, й Атгарва Веда — всі вони вийшли з подиху великого Бога-Особи (Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішада 4.5.11). Всемогутній Господь може говорити через Свій подих, як це стверджує Брахма-сам̇гіта̄, і Він може виконувати кожним органом Свого чуття функції всіх інших органів — така Його всемогутність. Іншими словами, Господь може говорити Своїм подихом і запліднювати Своїми очима. Ш́а̄стри підтверджують, що Він лише кинув погляд на матеріальну природу й таким способом породив усіх живих істот. Після створення, тобто запліднивши обумовленими душами черево матеріальної природи, Він дав Свої настанови у формі ведичної мудрості, вказавши обумовленими душам шлях повернення додому, назад до Бога. Треба завжди пам’ятати, що доки ми, як обумовлені душі, знаходимось в матеріальному світі, ми постійно прагнемо матеріальних насолод, проте, ведичні рекомендації подано таким чином, що кожний може задовольнити свої розбещені бажання, а потім повернутись до Бога, завершивши свої так звані «насолоди». Отже, обумовлені душі мають нагоду звільнитись — для цього слід виконувати дії в свідомості Кр̣шн̣и, це і є йаджн̃а. Навіть ті, хто не дотримується ведичних приписів, можуть стати на засади свідомості Кр̣шн̣и, і це посяде місце виконання йаджн̃и, тобто карми.

||3-16||

एवं प्रवर्तितं चक्रं नानुवर्तयतीह यः | अघायुरिन्द्रियारामो मोघं पार्थ स जीवति ||३-१६||

evaṃ pravartitaṃ cakraṃ nānuvartayatīha yaḥ . aghāyurindriyārāmo moghaṃ pārtha sa jīvati ||3-16||

евам̇ правартітам̇ чакрам̇
на̄нувартайатı̄ха йах̣
аґга̄йур індрійа̄ра̄мо
моґгам̇ па̄ртга са джı̄ваті
Послівний переклад
евам—таким чином; правартітам—який встановлюють Веди; чакрам—кругообіг; на—не; анувартайаті—приймає; іха—у цьому житті; йах̣—той, хто; аґга-а̄йух̣—чиє життя гріховне; індрійа-а̄ра̄мах̣—задоволений чуттєвими насолодами; моґгам—без користі; па̄ртга—син Пр̣тги (Арджуна); сах̣—він; джı̄ваті—живе.


Мій дорогий Арджуно, життя людини, як не проходить через цикл жертвопринесень, що його встановлюють Веди, безумовно сповнене гріху. Живучи лише для задоволення чуттів, така людина живе даремно.


У цьому вірші Господь картає філософію мамоністів, тих, що проповідують працю в поті чола й чуттєві втіхи. Тому для тих, хто хоче насолоджуватись матеріальним світом, вищезгаданий цикл жертвопринесень абсолютно необхідний. А ті, хто не слідує таким правилам, дуже ризикують зазнавати дедалі суворішої кари. Згідно з законами природи, людська форма життя спеціально призначена для самоусвідомлення, яке здійснюють за допомогою одного з трьох способів: карма-йоґи, джн̃ана-йоґи або бгакті- йоґи. Трансценденталістам, які перебувають вище добра і зла, нема потреби суворо дотримуватись рекомендованих жертвопринесень, але для тих, хто занурений у чуттєве задоволення, необхідно очиститись шляхом вищезгаданого циклу йаджн̃и. Діяльність буває різного роду. Людина поза свідомістю Кр̣шн̣и, безсумнівно, стоїть на чуттєвій платформі й тому мусить виконувати якусь благочестиву діяльність. Систему йаджн̃и замислено таким чином, що наділені чуттєвою свідомістю люди можуть задовольнити свої бажання, не заплутуючись в наслідках діяльності задля почуттєвої втіхи. Добробут світу залежить не від наших власних зусиль, його основа є підтримуваний напівбогами первинний порядок, що встановлений Верховним Господом. Тому йаджн̃и призначаються конкретним напівбогам, про яких згадано у Ведах. Посередньо такий процес являє собою свідомість Кр̣шн̣и, тому що, свідомо виконуючи йаджн̃и, людина безумовно віднайде свідомість Кр̣шн̣и. Але якщо виконання йаджн̃и не приводить до свідомості Кр̣шн̣и, тоді це просто ритуальна діяльність у відповідності з моральним кодексом. Не слід обмежувати свій духовний розвиток засадами моралі, треба перевершити їх і таким способом віднайти свідомість Кр̣шн̣и.

||3-17||

यस्त्वात्मरतिरेव स्यादात्मतृप्तश्च मानवः | आत्मन्येव च सन्तुष्टस्तस्य कार्यं न विद्यते ||३-१७||

yastvātmaratireva syādātmatṛptaśca mānavaḥ . ātmanyeva ca santuṣṭastasya kāryaṃ na vidyate ||3-17||

йас тв а̄тма-ратір ева сйа̄д
а̄тма-тр̣пташ́ ча ма̄навах̣
а̄тманй ева ча сантушт̣ас
тасйа ка̄рйам̇ на відйате
Послівний переклад
йах̣—той, хто; ту—але; а̄тма-ратіх̣—черпає задоволення із душі; ева—звичайно; сйа̄т—залишається; атма-тр̣птах̣—самосвітний; ча— і; ма̄навах̣—людина; а̄тмані—в собі; ева—лише; ча—і; сантушт̣ах̣—цілком насичений; тасйа—його; ка̄рйам—обов’язок; на—не; відйате—існує.


Але для людини, яка черпає задоволення сама у собі, чиє людське життя спрямоване на самоусвідомлення, і яка знаходить цілковиту вдоволеність лише в собі самій — для неї не існує обов’язків.


Людині, яка повністю перейнялася свідомістю Кр̣шн̣и й цілком задоволена своєю діяльністю в ній, вже нема потреби виконувати ще якісь обов’язки. Завдяки тому, що вона перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, весь її внутрішній бруд одразу ж зникає, й таким чином вона досягає плодів виконання багатьох тисяч жертвопринесень. Шляхом такого очищення свідомості людина осягає свій вічний зв’язок із Всевишнім. Таким чином, з Господньої ласки її обов’язки прояснюються самі по собі, й вона більше не потребує настанов Вед. Таку людину в свідомості Кр̣шн̣и більше не цікавить матеріальна діяльність і вона вже не знаходить втіхи у вині, жінках й інших подібних безумствах.

||3-18||

नैव तस्य कृतेनार्थो नाकृतेनेह कश्चन | न चास्य सर्वभूतेषु कश्चिदर्थव्यपाश्रयः ||३-१८||

naiva tasya kṛtenārtho nākṛteneha kaścana . na cāsya sarvabhūteṣu kaścidarthavyapāśrayaḥ ||3-18||

наіва тасйа кр̣тена̄ртго
на̄кр̣тенеха каш́чана
на ча̄сйа сарва-бгӯтешу
каш́чід артга-вйапа̄ш́райах̣
Послівний переклад
на—ніколи; ева—неодмінно; тасйа—його; кр̣тена—виконанням обов’язку; артгах̣—мета; на—не; акр̣тена—невиконанням обов’язку; іха—у цьому світі; каш́чана—що б там не; на—ніколи; ча—і; асйа—його; сарва-бгӯтешу—серед усіх живих істот; каш́чіт—будь-який; артга—мета; вйапа̄ш́райах̣—той, хто приймає притулок у.


Людина, яка усвідомила себе, не переслідує якихось цілей, виконуючи свої обов’язки, немає в неї і причини не виконувати їх. Вона також не має ніякої потреби залежати від інших живих істот.


Людина, яка усвідомила себе, більше не зобов’язана виконувати якісь визначені для неї обов’язки, окрім діяльності в свідомості Кр̣шн̣и. Проте, слід також розуміти, що свідомість Кр̣шн̣и не є бездіяльність, як це буде з’ясовано у дальших віршах. Людина в свідомості Кр̣шн̣и не потребує чийогось заступництва — чи то людини, чи напівбога. Діючи в свідомості Кр̣шн̣и, вона тим самим виконує свій обов’язок.

||3-19||

तस्मादसक्तः सततं कार्यं कर्म समाचर | असक्तो ह्याचरन्कर्म परमाप्नोति पूरुषः ||३-१९||

tasmādasaktaḥ satataṃ kāryaṃ karma samācara . asakto hyācarankarma paramāpnoti pūruṣaḥ ||3-19||

тасма̄д асактах̣ сататам̇
ка̄рйам̇ карма сама̄чара
асакто хй а̄чаран карма
парам а̄пноті пӯрушах̣
Послівний переклад
тасма̄т—тому; асактах̣—без прихильності; сататам—постійно; ка̄рйам—як обов’язок; карма—робота; сама̄чара—здійснюй; асактах̣ — неприв’язаний; хі — неодмінно; а̄чаран — здійснюючи; карма—робота; парам—Всевишній; а̄пноті—досягає; пӯрушах̣—людина.


Тому людина повинна діяти, керуючись тільки почуттям обов’язку, без зацікавленості в плодах своєї діяльності, бо, діючи без прив’язаності, вона досягає Всевишнього.


Для відданих Всевишній — це Бог-Особа, а для імперсоналістів Він — звільнення. Тому людина, яка працює для Кр̣шн̣и, тобто в свідомості Кр̣шн̣и, під належним керівництвом і не прив’язана до плодів своєї праці — безумовно прямує до вищої мети життя. Арджуні було сказано, що він повинен взяти участь в битві на Курукшетрі задля Кр̣шн̣и, тому що Кр̣шн̣а бажав цього. Прагнення бути доброю людиною й не чинити насильства теж є вияв особистої прив’язаності до наслідків своєї діяльності, але діяти задля Всевишнього — означає діяти, не очікуючи результату. Такою є вища досконалість діяльності, яку рекомендує Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а.
Такі ведичні ритуали, як жертвопринесення, виконують для того, щоб очиститись від наслідків гріховних вчинків, що здійснені задля чуттєвої втіхи. Проте, дії в свідомості Кр̣шн̣и трансцендентні стосовно наслідків як доброї, так і лихої діяльності. Людина в свідомості Кр̣шн̣и ніколи не прив’язується до плодів своєї діяльності, а діє лише задля Кр̣шн̣и. Бувши залученою до найрізноманітнішої діяльністі, вона, проте, лишається цілком неприв’язаною.

||3-20||

कर्मणैव हि संसिद्धिमास्थिता जनकादयः | लोकसंग्रहमेवापि सम्पश्यन्कर्तुमर्हसि ||३-२०||

karmaṇaiva hi saṃsiddhimāsthitā janakādayaḥ . lokasaṃgrahamevāpi sampaśyankartumarhasi ||3-20||

карман̣аіва хі сам̇сіддгім
а̄стгіта̄ джанака̄дайах̣
лока-сан̇ґрахам ева̄пі
сампаш́йан картум архасі
Послівний переклад
карман̣а̄—роботою; ева—навіть; хі—неодмінно; сам̇сіддгім—досконало; а̄стгіта̄х̣—розташований; джанака-а̄дайах̣—Джанака й інші царі; лока-сан̇ґрахам—люди загалом; ева апі—також; сампаш́йан—вважаючи; картум—діяти; архасі—ти повинен.


Царі, подібні до Джанаки, досягали досконалості, просто виконуючи свої обов’язки. Тому, задля виховання людей, ти повинен робити своє діло.


Такі царі, як Джанака й інші, були душами, які досягли самоусвідомлення, отже, від них не вимагалось виконувати визначених у Ведах обов’язків. Однак, вони все ж таки здійснювали всі рекомендовані для них дії, щоб бути взірцем для інших людей. Джанака був батьком Сı̄ти й тестем Господа Ш́рı̄ Ра̄ми. Він був великим відданим Господа, і тому вже перебував у трансцендентному стані свідомості, але бувши також царем Мітгіли (частина провінції Біхар в Індії), він повинен був являти своїм підданим приклад виконання визначених обов’язків. Господа Кр̣шн̣у та Його вічного друга Арджуну ніхто не змушував брати участі в битві на Курукшетрі, але вони пішли на це, щоб показати людям неминучість насилля за обставин, де будь-які розважливі доводи виявляються марними. Перед битвою на Курукшетрі було ужито всіх заходів, навіть Сам Верховний Бог-Особа доклав зусиль, щоб уникнути її, але протилежна сторона затято жадала битви. В ім’я праведної цілі необхідно було вступити в бій. Хоча людина в свідомості Кр̣шн̣и може не мати жодних інтересів у цьому світі, але вона працює, щоб навчити людей, як правильно жити та яким чином діяти. Досвідчена людина в свідомості Кр̣шн̣и здатна діяти таким чином, що за нею підуть й інші, про що і йдеться у дальшому вірші.

||3-21||

यद्यदाचरति श्रेष्ठस्तत्तदेवेतरो जनः | स यत्प्रमाणं कुरुते लोकस्तदनुवर्तते ||३-२१||

yadyadācarati śreṣṭhastattadevetaro janaḥ . sa yatpramāṇaṃ kurute lokastadanuvartate ||3-21||

йад йад а̄чараті ш́решт̣гас
тат тад еветаро джанах̣
са йат прама̄н̣ам̇ куруте
локас тад анувартате
Послівний переклад
йат йат—що б; а̄чараті—він робить; ш́решт̣гах̣—шанований провідник; тат—те; тат—і лише те; ева—неодмінно; ітарах̣— звичайний; джанах̣—особистість; сах̣—він; йат—котрий би не; прама̄н̣ам—приклад; куруте—здійснює; локах̣—весь світ; тат— те; анувартате—йде вслід.


Що б не робила видатна людина, звичайні люди йдуть за нею. І яких би норм вона не встановила на прикладі власних дій — весь світ наслідує її.


Люди завжди потребують лідера, здатного вчити їх на власному прикладі. Лідер не може відучити людей від тютюну, якщо він сам палить. Господь Чаітанйа казав, що вчитель мусить сам поводитись належить чином, перш ніж братись навчати. Того, хто вчить на власному прикладі, називають а̄ча̄рйа, ідеальний вчитель. Тому вчитель повинен дотримуватись засад ш́а̄стр, щоб виховати звичайну людину. Він не може вигадувати правила, які суперечать засадам явлених ш́а̄стр. Таке Святе Письмо, як Ману- сам̇гіта̄ та інші явлені ш́а̄стри вважають взірцями, яких слід дотримуватись, і вчення лідера повинно бути засноване на принципах таких загальновизнаних ш́а̄стр. Ті, хто бажає вдосконалити себе, повинні додержуватись стандартних правил, як це робили великі вчителі. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також підтверджує, що необхідно слідувати стопами великих відданих, і саме таким є шлях духовного поступу. Царя або главу держави, батька й шкільного вчителя природно вважають провідниками простих людей. Кожен такий лідер несе величезну відповідальність за своїх підлеглих, і тому він повинен добре знатись на святих книгах, кодексах духовності й моралі.

||3-22||

न मे पार्थास्ति कर्तव्यं त्रिषु लोकेषु किञ्चन | नानवाप्तमवाप्तव्यं वर्त एव च कर्मणि ||३-२२||

na me pārthāsti kartavyaṃ triṣu lokeṣu kiñcana . nānavāptamavāptavyaṃ varta eva ca karmaṇi ||3-22||

на ме па̄ртга̄сті картавйам̇
трішу локешу кін̃чана
на̄нава̄птам ава̄птавйам̇
варта ева ча карман̣і
Послівний переклад
на—не; ме—Мій; па̄ртга—син Пр̣тги; асті—є; картавйам—визначений обов’язок; трішу—в трьох; локешу—планетних системах; кін̃чана—будь-яке; на—ніщо; анава̄птам—бажане; ава̄птавйам—здобуте; варте—Я залучений; ева—неодмінно; ча—також; карман̣і—у визначених обов’язках.


О сину Пр̣тги, у всіх трьох планетних системах нема такої справи, яку Я був би зобов’язаний виконувати. Я нічого не бажаю і нічого не потребую — і все ж таки Я виконую визначені обов’язки.


Верховного Бога-Особу описано в ведичній літературі таким чином:
там ı̄ш́вара̄н̣а̄м̇ парамам̇ махеш́варам̇
там̇ девата̄на̄м̇ парамам̇ ча даіватам
патім̇ патı̄на̄м̇ парамам̇ параста̄д
віда̄ма девам̇ бгуванеш́ам ı̄д̣йам
на тасйа ка̄рйам̇ каран̣ам̇ ча відйате
на тат-самаш́ ча̄бгйадгікаш́ ча др̣ш́йате
пара̄сйа ш́актір вівідгаіва ш́рӯйате
сва̄бга̄вікı̄ джн̃а̄на-бала-крійа̄ ча
«Верховний Господь — правитель усіх правителів і владика всіх вождів усіх планет. Усі і все підвладне Йому. Це Він — Верховний Господь — наділяє живу істоту певними повноваженнями, певною силою, — сама ж вона не володіє верховною владою. Йому також поклоняються всі напівбоги, Він — верховний керівник усіх керівників. Він трансцендентний щодо всіх вождів матеріального світу, і всі поклоняються Йому. Нема нікого вищого од Нього, Він — верховна причина всіх причин.
У Нього немає тілесної форми, як у звичайних живих істот. Нема різниці між Його тілом та душею, Він абсолютний, всі Його чуття трансцендентні. Кожний з органів Його чуття може виконувати роботу будь-якого іншого. Нема нікого рівного Йому або вищого від Нього. Він має різноманітні потенції, і тому діяльність Його протікає сама по собі в природній послідовності» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.7 – 8).
У Бога-Особи вдосталь усього і все воно істинносуще, і тому в Нього немає потреби виконувати якісь обов’язки. Той, хто зацікавлений в плодах своєї діяльності, має якісь певні визначені обов’язки, але нема обов’язків у того, хто нічого не прагне у всіх трьох планетних системах. І все ж таки Господь Кр̣шн̣а бере участь у битві на Курукшетрі, очолюючи кшатрій, бо захищати скривджених — обов’язок кшатрійі. Хоча Він перебуває над усіма заповідями явлених ш́а̄стр, Він не порушує цих заповідей Своїми діями.

||3-23||

यदि ह्यहं न वर्तेयं जातु कर्मण्यतन्द्रितः | मम वर्त्मानुवर्तन्ते मनुष्याः पार्थ सर्वशः ||३-२३||

yadi hyahaṃ na varteyaṃ jātu karmaṇyatandritaḥ . mama vartmānuvartante manuṣyāḥ pārtha sarvaśaḥ ||3-23||

йаді хй ахам̇ на вартейам̇
джа̄ту карман̣й атандрітах̣
мама вартма̄нувартанте
манушйа̄х̣ па̄ртга сарваш́ах̣
Послівний переклад
йаді—якщо; хі—неодмінно; ахам—Я; на—не; вартейам—так зайнятий; джа̄ту — будь-коли; карман̣і — у виконанні визначених обов’язків; атандрітах̣—дуже ретельно; мама—Мій; вартма—шлях; анувартанте — послідують; манушйа̄х̣ — усі люди; па̄ртга — син Пр̣тги; сарваш́ах̣—з усякого погляду.


Якщо б Я коли-небудь знехтував Своїм обов’язком, о Па̄ртго, всі люди, звичайно, наслідували б Мій приклад.


Щоб підтримувати соціальний спокій та суспільний порядок, які необхідні для духовного розвитку, існують сімейні традиції, яких слід дотримуватись кожній цивілізованій людині. Хоча такі правила й приписи стосуються лише обумовлених душ і не поширюються на Господа Кр̣шн̣у, Він прийшов на Землю, щоб відновити релігійні засади, і тому Він Сам їх дотримувавсь. У протилежнім випадку люди теж порушували б їх, тому що Він — найвищий авторитет. З Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стає зрозумілим, що Господь Кр̣шн̣а виконував усі релігійні обов’язки дома й на людях, як це годиться сімейній людині.

||3-24||

उत्सीदेयुरिमे लोका न कुर्यां कर्म चेदहम् | सङ्करस्य च कर्ता स्यामुपहन्यामिमाः प्रजाः ||३-२४||

utsīdeyurime lokā na kuryāṃ karma cedaham . saṅkarasya ca kartā syāmupahanyāmimāḥ prajāḥ ||3-24||

утсı̄дейур іме лока̄
на курйа̄м̇ карма чед ахам
сан̇карасйа ча карта̄ сйа̄м
упаханйа̄м іма̄х̣ праджа̄х̣
Послівний переклад
утсı̄дейух̣—буде зруйновано; іме—усі ці; лока̄х̣—світи; на—не; курйа̄м—Я виконував би; карма—визначені обов’язки; чет—якщо; ахам—Я; сан̇карасйа—небажаного населення; ча—і; карта̄—творець; сйа̄м—буду; упаханйа̄м—зруйнував би; іма̄х̣—усі ці; праджа̄х̣—живі істоти.


Якби Я не виконував Своїх обов’язків, усі ці світи загинули б; Я став би причиною народження небажаного населення, і таким чином порушив би спокій усіх живих істот.


Варн̣а-сан̇кара означає «небажане населення», що порушує спокій усього суспільства. Щоб не допустити такого суспільного порушення, встановлено певні норми, і якщо населення дотримується їх, мир і порядок самі по собі приходять у суспільство і люди отримують можливість використати своє життя для духовного розвою. Коли Господь Кр̣шн̣а приходить на Землю, Він дотримується цих правил та норм, щоб підтвердити їхню значимість й необхідність виконання. Господь є батько всіх живих істот, і якщо живі істоти збиваються з пуття, то відповідальність за це посередньо падає і на Господа. Тому щоразу, коли стає помітним нехтування релігійними засадами на впорядкування життя, Господь приходить Сам і направляє суспільство. Однак слід добре пам’ятати, що хоча ми й зобов’язані йти стопами Господа, імітувати Його ми не можемо. Йти стопами і мавпувати — не одне й те ж. Ми не можемо імітувати Господа, підіймаючи пагорб Ґовардгана, як це Він зробив ще в дитинстві. Це понад людські сили. Ми повинні дотримуватись Його настанов, проте ніколи не треба імітувати Його. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.33.30 – 31) сказано:
наітат сама̄чаредж джа̄ту
манаса̄пі хй анı̄ш́варах̣
вінаш́йатй а̄чаран маудгйа̄д
йатга̄рудро ’бдгі-джам̇ вішам
ı̄ш́вара̄н̣а̄м̇ вачах̣ сатйам̇
татгаіва̄чарітам̇ квачіт
теша̄м̇ йат сва-вачо-йуктам̇
буддгіма̄м̇с тат сама̄чарет
«Кожен повинен просто додержувати настанов Господа та Його вповноважених слуг. Їхні настанови є благо для нас, і кожній розумній людині слід виконувати їх, як того вимагається, однак треба остерігатись спроб імітувати їх. Не варто намагатись випити океан отрути, мавпуючи Господа Ш́іву».
Ми завжди повинні зважати на вище становище ı̄ш́вар — тих, хто насправді керує рухом Сонця й Місяця. Не слід імітувати їх, не володіючи силою таких надмогутніх ı̄ш́вар. Господь Ш́іва міг пити отруту, міг проковтнути навіть океан отрути, але якщо звичайна людина спробує випити хоча б дещицю тої отрути, вона одразу ж помре. Є чимало так званих «послідовників» Господа Ш́іви, які дозволяють собі палити ґан̃джӯ (марігуану) та вживають інші наркотики, забуваючи при цьому, що, імітуючи так Господа Ш́іву, вони лише накликають на себе швидку смерть. Існують також так звані «віддані» Господа Кр̣шн̣и, що намагаються мавпувати Його ра̄са- лı̄ли (танець кохання), забуваючи про свою неспроможність підняти пагорб Ґовардгана. Найкраще — це не намагатись імітувати всемогутніх, а просто додержувати їхніх настанов; також не варто прагнути посісти їхнє становище, не маючи для цього відповідної кваліфікації. Існує багато так званих «втілень» Бога, яким бракує всемогутності, що притаманна Верховному Богові.

||3-25||

सक्ताः कर्मण्यविद्वांसो यथा कुर्वन्ति भारत | कुर्याद्विद्वांस्तथासक्तश्चिकीर्षुर्लोकसंग्रहम् ||३-२५||

saktāḥ karmaṇyavidvāṃso yathā kurvanti bhārata . kuryādvidvāṃstathāsaktaścikīrṣurlokasaṃgraham ||3-25||

сакта̄х̣ карман̣й авідва̄м̇со
йатга̄ курванті бга̄рата
курйа̄д відва̄м̇с татга̄сакташ́
чікı̄ршур лока-сан̇ґрахам
Послівний переклад
сакта̄х̣—бувши прив’язаним; карман̣і—згідно з визначеними обов’язками; авідва̄м̇сах̣—нерозумний; йатга̄—так само; курванті— вони роблять; бга̄рата—нащадок Бгарати; курйа̄т—повинен робити; відва̄н—освічений; татга̄—таким чином; асактах̣—без прив’язаності; чікı̄ршух̣—бажаючи керувати; лока-сан̇ґрахам—людьми взагалі.


Нерозумні люди виконують свої обов’язки задля плодів їх, мудрі ж роблять це, щоб вивести людей на правильний шлях.


Людина в свідомості Кр̣шн̣и і світська людина відрізняються своїми бажаннями. Людина, яка усвідомила Кр̣шн̣у, не робить нічого, що не сприяло б розвою свідомості Кр̣шн̣и. Її дії можуть навіть нагадувати дії невігласа, надто прихильного до матеріальної діяльності, однак один виконує таку діяльність задля задоволення своїх чуттів, тоді як інший робить це задля вдоволення Кр̣шн̣и. Тобто людина в свідомості Кр̣шн̣и повинна показувати іншим людям, яким чином слід діяти і як використовувати плоди своєї діяльності для свідомості Кр̣шн̣и.

||3-26||

न बुद्धिभेदं जनयेदज्ञानां कर्मसङ्गिनाम् | जोषयेत्सर्वकर्माणि विद्वान्युक्तः समाचरन् ||३-२६||

na buddhibhedaṃ janayedajñānāṃ karmasaṅginām . joṣayetsarvakarmāṇi vidvānyuktaḥ samācaran ||3-26||

на буддгі-бгедам̇ джанайед
аджн̃а̄на̄м̇ карма-сан̇ґіна̄м
джошайет сарва-карма̄н̣і
відва̄н йуктах̣ сама̄чаран
Послівний переклад
на—не; буддгі-бгедам—значення розуму; джанайет—він мусить викликати; аджн̃а̄на̄м—дурних; карма-сан̇ґіна̄м—схильних до кармічної діяльності; джошайет—він повинен схвалювати; сарва— усі; карма̄н̣і—робота; відва̄н—освічена людина; йуктах̣—втягнутий; сама̄чаран—практикуючи.


Щоб не бентежити розуму обмежених людей, прив’язаних до плодів своєї діяльності, мудра людина не стане змушувати їх припинити всяку роботу, радше, вона залучатиме їх до діяльності в дусі відданого служіння, для того, щоб в них поступово розвивалась свідомість Кр̣шн̣и.


Ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйах̣.Такою є мета ведичних ритуалів. Усі ритуали, всі жертвопринесення, все, що викладено в Ведах, включно з вказівками, які стосуються матеріальної діяльності, призначене на те, щоб усвідомити Кр̣шн̣у, який є кінцевою метою життя. Але обумовлені душі не знають нічого, окрім почуттєвих задоволень, і тому вони вивчають Веди задля досягнення таких задоволень. Однак, навіть через кармічну діяльність й чуттєве задоволення, — якщо їх узгоджувати згідно з ведичними приписами, — людина може поступово прийти до свідомості Кр̣шн̣и. Тому, якщо хтось усвідомив себе як духовну душу і перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, він не повинен бентежити розуму інших людей й відвертати їх од їхньої діяльності, але показати їм на своєму прикладі, як плоди будь-якої діяльності можна присвятити Кр̣шн̣і. Діючи відповідним чином, мудра людина в свідомості Кр̣шн̣и може показати невігласам правильний спосіб діяльності. Отже, не слід бентежити нерозумних людей, але того, хто хоча б трохи розвинув у собі свідомість Кр̣шн̣и, можна безпосередньо залучити до служіння Господу, — тоді йому не треба шукати інших способів самоусвідомлення, рекомендованих у Ведах. Такій щасливій людині не потрібно виконувати ведичних ритуалів, тому що, безпосередньо перейнявшись свідомістю Кр̣шн̣и, вона досягає всього, чого лише можна досягти за допомогою виконання визначених обов’язків.

||3-27||

प्रकृतेः क्रियमाणानि गुणैः कर्माणि सर्वशः | अहङ्कारविमूढात्मा कर्ताहमिति मन्यते ||३-२७||

prakṛteḥ kriyamāṇāni guṇaiḥ karmāṇi sarvaśaḥ . ahaṅkāravimūḍhātmā kartāhamiti manyate ||3-27||

пракр̣тех̣ крійама̄н̣а̄ні
ґун̣аіх̣ карма̄н̣і сарваш́ах̣
ахан̇ка̄ра-вімӯд̣га̄тма̄
карта̄хам іті манйате
Послівний переклад
пракр̣тех̣—матеріальної природи; крійама̄н̣а̄ні—виконуються; ґун̣аіх̣—ґун̣ами; карма̄н̣і—діяльність; сарваш́ах̣—усі різновиди; ахан̇ка̄ра-вімӯд̣га—введений в ілюзію оманним его; а̄тма̄—душа; карта̄—виконавець; ахам—я; іті—так; манйате—він гадає.


Під впливом оманного его душа перебуває в ілюзії і вважає, що вона виконує дії, які насправді виконують три ґун̣и матеріальної природи.


Може здаватись, що матеріаліст і людина в свідомості Кр̣шн̣и діють на однаковому рівні, але насправді між їхніми відповідними становищами — бездонна прірва. Оманне его переконує матеріаліста, що він робить усе сам. Він не усвідомлює того, що механізм його тіла створила матеріальна природа, за діяльністю якої наглядає Верховний Господь. Матеріаліст не відає, що, в кінцевім рахунку, він підвладний Кр̣шн̣і. Людина під впливом оманного его вважає, що вона діє незалежно, і це — ознака її невігластва. Вона не знає, що її грубе й тонке тіло є творіння матеріальної природи, якою керує Верховний Бог-Особа, і тому тіло й розум слід залучати до відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и. Внаслідок того, що людина тривалий час була занурена в задоволення власних чуттів, вона у своєму невігластві забуває, що Верховний Бог-Особа є також Хр̣шı̄кеш́а, тобто володар чуттів матеріального тіла. Оманне его огортає її ілюзією і змушує забувати про вічні взаємостосунки з Кр̣шн̣ою.

||3-28||

तत्त्ववित्तु महाबाहो गुणकर्मविभागयोः | गुणा गुणेषु वर्तन्त इति मत्वा न सज्जते ||३-२८||

tattvavittu mahābāho guṇakarmavibhāgayoḥ . guṇā guṇeṣu vartanta iti matvā na sajjate ||3-28||

таттва-віт ту маха̄-ба̄хо
ґун̣а-карма-вібга̄ґайох̣
ґун̣а̄ ґун̣ешу вартанта
іті матва̄ на саджджате
Послівний переклад
таттва-віт—той, хто знає Абсолютну Істину; ту—але; маха̄- ба̄хо—о міцнорукий; ґун̣а-карма—робота під матеріальним впливом; вібга̄ґайох̣—відмінності; ґун̣а̄х̣—чуття; ґун̣ешу—в чуттєвому задоволенні; вартанте—втягнуто; іті—таким чином; матва̄—думаючи; на—ніколи; саджджате—стає прихильним.


Того, кому відома Абсолютна Істина, о міцнорукий Арджуно, не цікавлять чуття та їхнє задоволення, тому що він добре усвідомлює різницю між діяльністю у відданому служінні й кармічною діяльністю.


Той, кому відома Абсолютна Істина, переконаний, що його становище в матеріальному світі є дуже незручним і суперечить його природі. Він розуміє, що є невід’ємною часткою Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, і що йому не місце тут, в матеріальному світі. Він збагнув свою справжню сутність невід’ємної частки Всевишнього, який є вічне блаженство і знання, і усвідомлює, що, так чи інакше, він потрапив у пастку матеріального існування. В своєму ж чистому стані його призначення — скерувати всю свою діяльність на служіння Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і. Отже, він діє в свідомості Кр̣шн̣и й природним чином зрікається матеріального чуттєвого задоволення, яке є тимчасовим і випадковим. Він знає, що матеріальні умови його існування залежать від Верховного Господа, отже, його не турбують ніякі обороти долі, які він приймає як Господню милість. Згідно із Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, той, хто пізнав Абсолютну Істину в трьох Її різних аспектах, а власне, як Брахмана, Парама̄тму й Верховного Бога-Особу — є таттва- віт, тому що він також знає про своє справжнє становище в стосунках із Всевишнім.

||3-29||

प्रकृतेर्गुणसम्मूढाः सज्जन्ते गुणकर्मसु | तानकृत्स्नविदो मन्दान्कृत्स्नविन्न विचालयेत् ||३-२९||

prakṛterguṇasammūḍhāḥ sajjante guṇakarmasu . tānakṛtsnavido mandānkṛtsnavinna vicālayet ||3-29||

пракр̣тер ґун̣а-саммӯд̣га̄х̣
саджджанте ґун̣а-кармасу
та̄н акр̣тсна-відо манда̄н
кр̣тсна-він на віча̄лайет
Послівний переклад
пракр̣тех̣—матеріальної природи; ґун̣а—ґун̣ами; саммӯд̣га̄х̣—обдурених матеріальним ототожненням; саджджанте—їх залучено; ґун̣а-кармасу—до матеріальної діяльності; та̄н—ті; акр̣тсна-відах̣—люди з бідним запасом знань; манда̄н—ті, яким ліньки збагнути свою суть; кр̣тсна-віт—той, хто наділений справжнім знанням; на—не; віча̄лайет—нехай намагається їх збуджувати.


Недалекі люди, яких ввели в оману ґун̣и матеріальної природи, повністю занурюються в матеріальну діяльність й прив’язуються до неї. Однак, незважаючи на те, що дії таких невігласів нижчого порядку, мудра людина не стане турбувати їх.


Невігласи помилково ототожнюють себе з грубою матеріальною свідомістю і сповнені матеріальних визначень. Матеріальна природа дає нам тіло, й того, хто надто прив’язаний до тілесної свідомості, називають мандою, тобто ледарем, що не має уяви про свою духовну сутність. Невіглас ототожнює своє тіло зі своєю душею, тілесні зв’язки з іншими приймає за спорідненість, поклоняється землі, на якій він одержав своє тіло і не йде далі формальної сторони ритуалів. Різного роду матеріалістична діяльність — націоналізм, альтруїзм, суспільна діяльність — характерна для таких матеріалістично спрямованих особистостей. Зачаровані такими визначеннями, вони діють лише в матеріальній сфері, духовне усвідомлення для них є міф і тому вони не зацікавлені в ньому. Однак духовно просвітлені люди не повинні намагатись переконати таких зашкарублих матеріалістів. Краще спокійно, нікого не турбуючи, виконувати свої власні духовні обов’язки. А ті, що заблукали, можуть дотримуватись таких основних моральних засад, як незастосування насильства, й чинити матеріальну благодійність.
Недалекі люди не можуть оцінити діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, й тому Господь Кр̣шн̣а радить нам не турбувати їх й не гаяти дорогоцінного часу. Але віддані Господа добріші, ніж Сам Господь, бо вони розуміють Його задум. Вони йдуть на будь-який ризик і навіть на зближення з невігласами, намагаючись залучити їх до діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, яка конче потрібна людині.

||3-30||

मयि सर्वाणि कर्माणि संन्यस्याध्यात्मचेतसा | निराशीर्निर्ममो भूत्वा युध्यस्व विगतज्वरः ||३-३०||

mayi sarvāṇi karmāṇi saṃnyasyādhyātmacetasā . nirāśīrnirmamo bhūtvā yudhyasva vigatajvaraḥ ||3-30||

майі сарва̄н̣і карма̄н̣і
саннйасйа̄дгйа̄тма-четаса̄
ніра̄ш́ı̄р нірмамо бгӯтва̄
йудгйасва віґата-джварах̣
Послівний переклад
майі—Мені; сарва̄н̣і—усі різновиди; карма̄н̣і—діяльність; саннйасйа—присвячуючи повністю; адгйа̄тма—цілком знаючи свою сутність; четаса̄—свідомістю; ніра̄ш́ı̄х̣—без прагнення вигоди; нірмамах̣—без власності; бгӯтва̄—в такому стані свідомості; йудгйасва—бийся; віґата-джварах̣—вийшовши із заціпеніння.


Тому, о Арджуно, цілком усвідомлюючи Мене, присвяти Мені всі свої дії, облиш усі претензії на власництво, вийди з заціпеніння і бийся.


Цей вірш чітко визначає мету Бгаґавад-ґı̄ти. Господь вчить, що треба цілковито перейнятись свідомістю Кр̣шн̣и, щоб бути готовим виконувати свій обов’язок, ніби бувши підлеглим військовій дисципліні. На цьому шляху можливі труднощі, однак треба виконувати свої обов’язки, покладаючись на Кр̣шн̣у, це і є правильне місце живої істоти — її конституціональне становище. Жива істота не може бути щасливою, діючи незалежно від Верховного Господа, не узгоджуючи з Ним своєї діяльності, тому що її одвічне становище — коритись волі Господа. Тому Ш́рı̄ Кр̣шн̣а наказав Арджуні воювати, так, ніби Він — його воєначальник. Треба все принести в жертву, згідно з доброю волею Верховного Господа, й водночас виконувати визначений обов’язок без претензій на володіння чим-небудь. Арджуна не повинен був обговорювати Господнього наказу, він повинний був просто виконати його. Верховний Господь є душа всіх душ; тому той, хто, не очікуючи винагороди, беззастережно кориться волі Верховної Душі і покладається виключно на Кр̣шн̣у, цілком усвідомлюючи Кр̣шн̣у, — той є адгйа̄тма-четас. Ніра̄ш́ı̄х̣ означає, що треба діяти з наказу свого господаря, не сподіваючись на винагороду. Касир може рахувати гроші свого роботодавця, мільйони карбованців, але не привласнить собі жодної копійки. Так само, кожен мусить зрозуміти, — ніщо в світі не належить якійсь окремій особі, а лише Верховному Господеві. Таким є справжній зміст слова майі, «Мені». Коли людина діє в свідомості Кр̣шн̣и, вона звичайно не претендує на володіння чим- небудь, і таку свідомість називають нірмама, або «мого нічого немає». Якщо ж нехіть виконувати такий строгий наказ, посилаючись на так звані «родинні», в тілесному розумінні, зв’язки, то подібне небажання слід подолати й стати віґата-джвара — вільним від розумового збудження або млявості. Кожному, згідно з його якостями й становищем, визначено певну діяльність, і всі такі обов’язки слід виконувати в свідомості Кр̣шн̣и, як було сказано вище. Це виведе людину на шлях звільнення.

||3-31||

ये मे मतमिदं नित्यमनुतिष्ठन्ति मानवाः | श्रद्धावन्तोऽनसूयन्तो मुच्यन्ते तेऽपि कर्मभिः ||३-३१||

ye me matamidaṃ nityamanutiṣṭhanti mānavāḥ . śraddhāvanto.anasūyanto mucyante te.api karmabhiḥ ||3-31||

йе ме матам ідам̇ нітйам
анутішт̣ганті ма̄нава̄х̣
ш́раддга̄ванто ’насӯйанто
мучйанте те ’пі кармабгіх̣
Послівний переклад
йе—ті, хто; ме—Моє; матам—приписи; ідам—те; нітйам—як вічна функція; анутішт̣ганті—реґулярно виконують; ма̄нава̄х̣—люди; ш́раддга̄-вантах̣—з вірою та відданістю; анасӯйантах̣—без заздрощів; мучйанте—стають вільними; те—усі вони; апі—навіть; кармабгіх̣—від кайданів законів кармічної діяльності.


Люди, які виконують свої обов’язки згідно з Моїми приписами, і дотримуються цього вчення з вірою та без заздрощів, напевне звільняться з кайданів кармічної діяльності.


Приписи Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, є суть усієї ведичної мудрості, тому всі вони без винятків вічно правдиві. Як Веди є вічними, так само вічною є істина свідомості Кр̣шн̣и. Треба мати міцну віру в Господні настанови й не заздрити Йому. Є чимало філософів, які пишуть коментарі до Бгаґавад-ґı̄ти, але не вірують у Кр̣шн̣у. Вони ніколи не звільняться з кайданів кармічної діяльності. Тоді як звичайна людина, яка має тверду віру в вічні настанови Господа, навіть якщо їй несила виконувати такі накази, все одно звільнюється з кайданів закону карми. Початківець, що лише став на шлях усвідомлення Кр̣шн̣и, можливо, не повністю дотримує Господніх настанов, але якщо він не протиставляє себе цим засадам і діє щиро, не зважаючи на невдачі та відчай, то він, безумовно, досягне чистої свідомості Кр̣шн̣и.

||3-32||

ये त्वेतदभ्यसूयन्तो नानुतिष्ठन्ति मे मतम् | सर्वज्ञानविमूढांस्तान्विद्धि नष्टानचेतसः ||३-३२||

ye tvetadabhyasūyanto nānutiṣṭhanti me matam . sarvajñānavimūḍhāṃstānviddhi naṣṭānacetasaḥ ||3-32||

йе тв етад абгйасӯйанто
на̄нутішт̣ганті ме матам
сарва-джн̃а̄на-вімӯд̣га̄м̇с та̄н
віддгі нашт̣а̄н ачетасах̣
Послівний переклад
йе—ті; ту—однак; етат—це; абгйасӯйантах̣—із заздрості; на— не; анутішт̣ганті—реґулярно виконують; ме—Моє; матам— припис; сарва-джн̃а̄на—у всіх різновидах знання; вімӯд̣га̄н—зовсім обдуреним; та̄н—вони є; віддгі—знай це добре; нашт̣а̄н—все зруйновано; ачетасах̣—без свідомості Кр̣шн̣и.


Але ті, хто із заздрощів не зважають на ці настанови й не дотримують їх, — позбавлені знання, обдурені, і їх спроби досягти досконалості приречені на невдачу.


Тут ясно сказано, що перебувати поза свідомістю Кр̣шн̣и є вада. Так само, як існує кара за невиконання наказу верховного уряду, так само існує кара і за непокору наказові Верховного Бога-Особи. Той, хто не кориться Його наказам, якою б видатною особистістю він не був, не знає нічого про власну сутність, про Верховного Брахмана, Парама̄тму й Бога-Особу, тому що в серці його — порожнеча. У нього немає надії досягти досконалості в житті.

||3-33||

सदृशं चेष्टते स्वस्याः प्रकृतेर्ज्ञानवानपि | प्रकृतिं यान्ति भूतानि निग्रहः किं करिष्यति ||३-३३||

sadṛśaṃ ceṣṭate svasyāḥ prakṛterjñānavānapi . prakṛtiṃ yānti bhūtāni nigrahaḥ kiṃ kariṣyati ||3-33||

садр̣ш́ам̇ чешт̣ате свасйа̄х̣
пракр̣тер джн̃а̄нава̄н апі
пракр̣тім̇ йа̄нті бгӯта̄ні
ніґрахах̣ кім̇ карішйаті
Послівний переклад
садр̣ш́ам — відповідно; чешт̣ате — поводиться; свасйа̄х̣ — своєю власною; пракр̣тех̣—ґун̣ природи; джн̃а̄на-ва̄н—вчений; апі—навіть; пракр̣тім—природі; йа̄нті—підпадають; бгӯта̄ні—усі живі істоти; ніґрахах̣—пригнічення; кім̇—що; карішйаті—може зробити.


Навіть і та людина, що має знання, діє згідно з власною природою, тому що поведінка і спосіб життя кожної людини залежить від впливу трьох ґун̣ів. Що ж дасть пригнічення своєї природи?


У сьомій главі (7.14) Господь каже, що якщо людина не перебуває в трансцендентному стані свідомості Кр̣шн̣и, то вона не може звільнитись від впливу ґун̣ матеріальної природи. Тому навіть найосвіченіша в світському розумінні людина не може вибратись з пастки ма̄йі лише за допомогою теоретичних знань, тобто відрізняючи душу від тіла. Існує чимало так званих «спірітуалістів», які вдають із себе дуже вчених, але розумом приховано перебувають цілком під впливом певних ґун̣, якого вони не здатні подолати. Людина може бути дуже освіченою академічно, але внаслідок свого довгого зв’язку з матеріальною природою вона — в неволі. Свідомість Кр̣шн̣и допомагає вибратись з пастки матеріального світу, навіть якщо ми продовжуємо виконувати свої обов’язки в умовах матеріального існування. Тому, не досягши цілком свідомості Кр̣шн̣и, не слід припиняти виконання своїх обов’язків. Ніхто не повинен раптово залишати свій визначений обов’язок й штучно ставати так званим «йоґом-трансценденталістом». Набагато краще зберігати своє становище і намагатись набути свідомості Кр̣шн̣и під авторитетним керівництвом. Лише таким чином людина зможе вибратись з пазурів ма̄йі.

||3-34||

इन्द्रियस्येन्द्रियस्यार्थे रागद्वेषौ व्यवस्थितौ | तयोर्न वशमागच्छेत्तौ ह्यस्य परिपन्थिनौ ||३-३४||

indriyasyendriyasyārthe rāgadveṣau vyavasthitau . tayorna vaśamāgacchettau hyasya paripanthinau ||3-34||

індрійасйендрійасйа̄ртге
ра̄ґа-двешау вйавастгітау
тайор на ваш́ам а̄ґаччгет
тау хй асйа паріпантгінау
Послівний переклад
індрійасйа—чуттів; індрійасйа артге—в об’єктах чуттів; ра̄ґа— прив’язаність; двешау—і відречення; вйавастгітау—піддають реґулюванню; тайох̣—їх обох; на—ніколи; ваш́ам—контроль; а̄ґаччгет—слід прийти; тау—вони обоє; хі—неодмінно; асйа—його; паріпантгінау—камені спотикання.


Є рекомендації, як впорядкувати прихильності та відрази стосовно чуттєвих об’єктів. Людина не повинна потрапляти в залежність від прив’язаностей або антипатій, тому що вони є каменями спотикання на шляху самоусвідомлення.


Ті, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, природним чином не схильні потурати матеріальному чуттєвому задоволенню, але ті, хто не має такої свідомості, повинні додержуватися правил і приписів ведичних ш́а̄стр. Необмежене чуттєве задоволення ув’язнює нас в матеріальному світі, але той, хто дотримується таких правил і приписів, не потрапляє в пастку об’єктів чуття. Наприклад, сексуальне задоволення — це потреба обумовленої душі, і шлюбний зв’язок дає право на задоволення статевого бажання. Згідно з настановами ш́а̄стр забороняється вступати в статеві зносини з будь-якою іншою жінкою, окрім своєї дружини. На решту жінок слід дивитись як на власну матір. Але, незважаючи на ці приписи, чоловіки схильні мати зв’язки з іншими жінками. Слід не потурати таким нахилам, інакше вони стануть каменем спотикання на шляху самоусвідомлення. Доки існує матеріальне тіло, дозволяється задовольняти його потреби згідно з правилами та приписами. І все ж таки ми не повинні перебільшувати свою здатність контролювати наші плотські нахили. Треба дотримуватись правил і приписів, не прив’язуючись до них, бо практика впорядкованого задоволення чуттів теж може збити людину з пуття, адже й на рівному шосе трапляються нещасні випадки. Ніхто не ґарантований від такої небезпеки навіть на самій спокійній, без жодних вибоїн дорозі. Внаслідок тривалого спілкування з матеріальною природою дух чуттєвої насолоди дуже прижився в нас. Отже, навіть коли ми опановуємо його, можливість падіння завжди присутня; треба з усіх сил уникати прив’язаності навіть до вреґульованої чуттєвої втіхи. Але участь в діяльності свідомості Кр̣шн̣и, безперервне любовне служіння Господу, відохочує від усієї почуттєвої діяльності. Отже, нікому на жодній стадії життя не слід цуратися свідомості Кр̣шн̣и. Істинна мета відречення від усіх різновидів почуттєвих прив’язаностей є, в остаточному підсумку, досягнення свідомості Кр̣шн̣и.

||3-35||

श्रेयान्स्वधर्मो विगुणः परधर्मात्स्वनुष्ठितात् | स्वधर्मे निधनं श्रेयः परधर्मो भयावहः ||३-३५||

śreyānsvadharmo viguṇaḥ paradharmātsvanuṣṭhitāt . svadharme nidhanaṃ śreyaḥ paradharmo bhayāvahaḥ ||3-35||

ш́рейа̄н сва-дгармо віґун̣ах̣
пара-дгарма̄т св-анушт̣гіта̄т
сва-дгарме нідганам̇ ш́рейах̣
пара-дгармо бгайа̄вахах̣
Послівний переклад
ш́р̣ейа̄н—набагато кращі; сва-дгармах̣—визначені обов’язки; віґун̣ах̣—навіть недовершений; пара-дгарма̄т—від обов’язків, що визначені іншим; су-анушт̣гіта̄т—досконало зробленого; сва-дгарме—у визначених обов’язках; нідганам—руйнування; ш́рейах̣— краще; пара-дгармах̣—обов’язки, що визначені для інших; бгайа- а̄вахах̣—небезпечний.


Для людини набагато ліпше виконувати свої обов’язки навіть недосконало, ніж досконало — чужі. Краще вмерти, виконуючи свій власний обов’язок, ніж виконувати чужий, тому що йти чужим шляхом небезпечно.


Краще виконувати свій обов’язок в свідомості Кр̣шн̣и, ніж робити чуже діло. На матеріальному рівні обов’язки визначено згідно з психофізичним станом людини, який зумовлює вплив ґун̣ матеріальної природи. Духовні обов’язки — це обов’язки в трансцендентному служінні Кр̣шн̣і, які визначив духовний вчитель. Але обов’язку, матеріальному чи духовному, слід залишатись вірним до самої смерті і не брати на себе обов’язків інших. Духовні й матеріальні обов’язки можуть відрізнятися, але сам принцип дотримування авторитетних настанов завжди є благо для виконавця. Якщо людина перебуває під чарами ґун̣ матеріальної природи, вона повинна додержуватись правил, які встановлені для її конкретного становища, а не імітувати інших. Наприклад, бра̄хман̣а, який перебуває під впливом ґун̣и благочестя, не повинен чинити насильства, тоді як кшатрійі, що перебуває під впливом ґун̣и пристрасті, насильство дозволене. Тобто, для кшатрійі краще зазнати поразки, дотримуючись норм застосування сили, ніж імітувати бра̄ман̣у, чиїм принципом є відмова од насильства. Слід очищувати своє серце поступово, а не раптом. Проте, коли людина виходить з-під впливу ґун̣ матеріальної природи й повністю віднаходить свідомість Кр̣шн̣и, вона, під керівництвом істинного духовного вчителя, може виконувати будь-які дії. На такому досконалому ступені свідомості Кр̣шн̣и кшатрійа може діяти як бра̄хман̣а, а бра̄хман̣а — як кшатрійа. На трансцендентному рівні двоїстість матеріального світу не діє. Наприклад, Віш́ва̄мітра спочатку був кшатрійею, а потім діяв як бра̄хман̣а, тоді як Параш́ура̄ма, бра̄хман̣а з походження, діяв пізніше як кшатрійа. За трансцедентного стану вони можуть робити це, але доки людина перебуває на матеріальному рівні, вона повинна виконувати свої обов’язки згідно з ґун̣ами матеріальної природи й водночас мати ясне розуміння свідомості Кр̣шн̣и.

||3-36||

अर्जुन उवाच | अथ केन प्रयुक्तोऽयं पापं चरति पूरुषः | अनिच्छन्नपि वार्ष्णेय बलादिव नियोजितः ||३-३६||

arjuna uvāca . atha kena prayukto.ayaṃ pāpaṃ carati pūruṣaḥ . anicchannapi vārṣṇeya balādiva niyojitaḥ ||3-36||

арджуна ува̄ча
атга кена прайукто ’йам̇
па̄пам̇ чараті пӯрушах̣
аніччганн апі ва̄ршн̣ейа
бала̄д іва нійоджітах̣
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; атга—тоді; кена—ким; прайуктах̣—змушений; айам—він; па̄пам—гріхи; чараті—здійснює; пӯрушах̣—людина; аніччган—не бажаючи; апі—хоча; ва̄ршн̣ейа— нащадок Вр̣шн̣і; бала̄т—силою; іва—неначе; нійоджітах̣—залучений.


Арджуна сказав: О нащадку Вр̣шн̣і, що ж змушує людину грішити навіть всупереч її волі, ніби її тягне якась сила?


Жива істота, як невід’ємна частка Всевишнього, за своєю суттю духовна, чиста й вільна від будь-якої матеріальної скверни і тому вона природно непідвладна гріхам матеріального світу. Але, вступивши в зв’язок з матеріальною природою, вона, не вагаючись, робить численні гріховні вчинки, інколи навіть проти своєї волі. Питання Арджуни про зіпсовану природу живої істоти особливо цікаве. Хоча іноді жива істота і не бажає грішити, вона, однак, робить це, але до цього її спонукує не Наддуша зсередини, а щось зовсім інше, про що Господь оповідає в дальшому вірші.

||3-37||

श्रीभगवानुवाच | काम एष क्रोध एष रजोगुणसमुद्भवः | महाशनो महापाप्मा विद्ध्येनमिह वैरिणम् ||३-३७||

śrībhagavānuvāca . kāma eṣa krodha eṣa rajoguṇasamudbhavaḥ . mahāśano mahāpāpmā viddhyenamiha vairiṇam ||3-37||

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ка̄ма еша кродга еша
раджо-ґун̣а-самудбгавах̣
маха̄ш́ано маха̄-па̄пма̄
віддгй енам іха ваірін̣ам
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; ка̄мах̣—хтивість; ешах̣—цей; кродгах̣—гнів; ешах̣—цей; раджах̣-ґун̣а—ґун̣а пристрасті; самудбгавах̣—народжений з; маха̄-аш́анах̣—усепожираючий; маха̄-па̄пма̄—дуже гріховний; віддгі—знай; енам—це; іха—в матеріальному світі; ваіран̣ам—найбільший ворог.


Верховний Бог-Особа сказав: Це лише хтивість, Арджуно. Вона народжується із зіткнення з ґун̣ою пристрасті й потім переходить в гнів; вона — гріховний всепожираючий ворог цього світу.


Коли жива істота вступає в зв’язок з матеріальним творінням, її вічна любов до Кр̣шн̣и під впливом ґун̣и пристрасті перетворюється на хтивість. Або, іншими словами, любов до Бога трансформується в хтивість, так само, як молоко перетворюється на юґурт під дією кислого тамаринду. Далі, якщо хтивіть не задовольнити, вона переходить у гнів, гнів переходить у ілюзію, а ілюзія продовжує матеріальне існування. Тому хтивість є найлютіший ворог живої істоти, і лише вона змушує чисту живу істоту залишатись у пастці матеріального світу. Гнів і його наслідки — це проявлення ґун̣и невігластва. Однак, якщо ґун̣а пристрасті не деґрадує в ґун̣у невігластва, а піднімається до ґун̣и благочестя, то на такому шляху правильного способу життя й діяльності людина, розвиваючи в собі смак до духовного, може врятуватись від занепаду, причиною якого є гнів.
Верховний Бог-Особа поширює Себе в численних формах во ім’я Свого блаженства, що вічно зростає, а живі істоти є невід’ємні частки цього духовного блаженства. Вони також наділені частковою незалежністю, але внаслідок неправильного застосування такої незалежності дух служіння перетворюється в нахил до чуттєвого задоволення, і живі істоти потрапляють під владу хтивості. Господь створив матеріальний світ, щоб дати обумовленим душам можливість здійснити свої хтиві наміри; коли ж хтивість заводить їх у безвихідь, вони починають цікавитись своїм справжнім становищем.
З цього питання починаються Веда̄нта-сӯтри, де сказано: атга̄то брахма-джіджн̃а̄са̄ — «людина повинна запитувати про Всевишнього». А Всевишнього визначено в Шрı̄мад-Бга̄ґаватам як джанма̄дй асйа йато ’нвайа̄д ітараташ́ ча, тобто, «першоджерело усього є Верховний Брахман». Тому хтивість також бере свій початок із Всевишнього. Але якщо хтивість перетворюється на любов до Всевишнього, тобто в свідомість Кр̣шн̣и, або, іншими словами, в бажання все робити в ім’я Кр̣шн̣и, — тоді і хтивість, і гнів змінюють свою природу й стають духовними. Ханума̄н, великий слуга Господа Ра̄ми, виявив свій гнів, спаливши золоте місто Ра̄ван̣и, і тим самим він проявив себе як великий відданий Господа. Тут, у Бгаґавад-ґı̄ті, Кр̣шн̣а також схиляє Арджуну задля вдоволення Господа обернути свій гнів проти його ворогів. Тобто гнів і хтивість, що використані в свідомості Кр̣шн̣и, з наших ворогів перетворюються на наших друзів.

||3-38||

धूमेनाव्रियते वह्निर्यथादर्शो मलेन च | यथोल्बेनावृतो गर्भस्तथा तेनेदमावृतम् ||३-३८||

dhūmenāvriyate vahniryathādarśo malena ca . yatholbenāvṛto garbhastathā tenedamāvṛtam ||3-38||

дгӯмена̄врійате вахнір
йатга̄дарш́о малена ча
йатголбена̄вр̣то ґарбгас
татга̄ тенедам а̄вр̣там
Послівний переклад
дгӯмена — димом; а̄врійате — покривається; вахніх̣ — вогонь; йатга̄—так само; а̄дарш́ах̣—дзеркало; малена—пилом; ча—також; йатга̄—так само, як; улбена—утробою; а̄вр̣тах̣—покритий; ґарбгах̣—зародок; татга̄—так; тена—хтивістю; ідам—це; а̄вр̣там— покрите.


Як дим окутує вогонь, як пил покриває дзеркало, як зародок заховано в утробі матері, так само й живу істоту в різній мірі оповиває хтивість.


Покриття, яке приховує живу істоту, затьмарюючи її чисту свідомість, буває трьох різних ступенів. Це покриття — не що інше, як хтивість у її різних виявах, що подібні до диму над вогнем, до пилу на дзеркалі або до черева навколо зародка. Коли хтивість порівнюють з димом, то мають на увазі, що вогонь живої духовної іскри ледь-ледь відчутний. Іншими словами, коли жива істота лише трохи проявляє свідомість Кр̣шн̣и, її можна порівняти з вогнем, який покриває дим. Хоча вогонь завжди присутній там, де є дим, на початковій стадії він не проявляється. Ця стадія є початок свідомості Кр̣шн̣и. Пил на дзеркалі можна порівняти з очищенням свічада розуму за допомогою різних духовних методів, найкращий з яких — оспівування святих Господніх імен. Зародок у череві матері — аналогія, що ілюструє безпорадність становища, адже дитина в череві не може навіть рухатись. Існування на такій стадії можна порівняти з існуванням дерева. Дерева — також живі істоти, яких поставлено в такі життєві умови під дією хтивості, настільки сильної, що вони майже втратили всю свідомість. Запилене дзеркало порівнюють із свідомістю птахів та тварин, а полум’я, яке приховує дим — з людською свідомістю. Потрапивши до людського тіла, жива істота може до певної міри відновити свідомість Кр̣шн̣и, і якщо вона розвиватиме її далі, то вогонь духовного життя запалає в людській формі існування. Обережно маніпулюючи вогнем та димом, можна змусити вогонь палати. Тому людська форма життя дозволяє живій істоті вирватись з пастки матеріального існування. В людській формі життя можна перемогти ворога — хтивість, розвиваючи свідомість Кр̣шн̣и під умілим керівництвом.

||3-39||

आवृतं ज्ञानमेतेन ज्ञानिनो नित्यवैरिणा | कामरूपेण कौन्तेय दुष्पूरेणानलेन च ||३-३९||

āvṛtaṃ jñānametena jñānino nityavairiṇā . kāmarūpeṇa kaunteya duṣpūreṇānalena ca ||3-39||

а̄вр̣там̇ джн̃а̄нам етена
джн̃а̄ніно нітйа-ваірін̣а̄
ка̄ма-рӯпен̣а каунтейа
душпӯрен̣а̄налена ча
Послівний переклад
а̄вр̣там — покритий; джн̃а̄нам — чиста свідомість; етена — цим; джн̃а̄нінах̣—того, хто знає; нітйа-ваірін̣а̄—вічним ворогом; ка̄ма- рӯпен̣а—у формі хтивості; каунтейа—син Кунтı̄; душпӯрен̣а— завжди незадоволеним; аналена—вогнем; ча—також.


Таким чином чисту свідомість мудрої живої істоти покриває її вічний ворог — жага, яка ніколи не вдовольняється й палає, мов той вогонь.


В Ману-смр̣ті сказано, що хтивість не може задовольнити ніяка кількість матеріальних чуттєвих насолод, як не можна погасити вогонь, підкидаючи в нього дрова. В матеріальному світі осередком будь-якої діяльності є статева втіха й тому матеріальний світ називають маітгунйа-а̄ґа̄рою, «кайданами статевого життя». У звичайній в’язниці злочинців тримають за ґратами, так само і злочинців, що порушують Господні закони, заковують у кайдани статевого життя. Розвиток матеріальної цивілізації на основі чуттєвої втіхи веде до збільшення тривалості матеріального буття живої істоти. Тому хтивість є символ невігластва, що утримує живу істоту в межах матеріального світу. На шляху чуттєвого задоволення можна зазнати деякого щастя, але це оманне щастя є головним ворогом того, хто його відчуває.

||3-40||

इन्द्रियाणि मनो बुद्धिरस्याधिष्ठानमुच्यते | एतैर्विमोहयत्येष ज्ञानमावृत्य देहिनम् ||३-४०||

indriyāṇi mano buddhirasyādhiṣṭhānamucyate . etairvimohayatyeṣa jñānamāvṛtya dehinam ||3-40||

індрійа̄н̣і мано буддгір
асйа̄дгішт̣га̄нам учйате
етаір вімохайатй еша
джн̃а̄нам а̄вр̣тйа дехінам
Послівний переклад
індрійа̄н̣і — чуття; манах̣ — розум; буддгіх̣ — інтелект; асйа — цієї хтивості; адгішт̣га̄нам—місце розташування; учйате—називають; етаіх̣—усіма цими; вімохайаті—вводить в оману; ешах̣—ця хтивість; джн̃а̄нам—знання; а̄вр̣тйа—покриваючи; дехінам—втіленого.


Чуття, розум й інтелект — пристановище хтивості. За їх допомогою хіть покриває істинне знання живої істоти і вводить її в оману.


Ворог захопив різноманітні стратегічні позиції в тілі обумовленої душі і Господь Кр̣шн̣а вказує на ці місця, щоб той, хто бажає перемогти ворога, знав, де його шукати. Розум є осереддя всієї чуттєвої діяльності, і, коли ми чуємо про чуттєві об’єкти, розум звичайно починають переповнювати думки про почуттєві насолоди, і в результаті розум й чуття стають вмістилищем хтивості. Потім інтелект перетворюється на столицю цих хтивих нахилів. Інтелект є найближчим сусідою душі. Інтелект, який охопила хтивість, змушує душу підпадати під вплив оманного его й ототожнювати себе з матерією й, таким чином, з розумом і чуттями. Душу вабить до матеріальних чуттєвих насолод, які вона помилково вважає за істинне щастя. Це оманне ототожнення душі з матерією чудово описано в Шрı̄мад-Бга̄ґаватам (10.84.13):
йасйа̄тма-буддгіх̣ кун̣апе трі-дга̄туке
сва-дгı̄х̣ калатра̄дішу бгаума іджйа-дгı̄х̣
йат-тı̄ртга-буддгіх̣ саліле на кархічідж
джанешв абгіджн̃ешу са ева ґо-кгарах̣
«Людина, яка ототожнює тіло, що створене з трьох елементів, зі своєю сутністю, яка вважає бічні продукти тіла за своїх родичів, а землю, на якій народилась, гідною поклоніння, яка відвідує місця прощ, аби просто здійснити омовіння, а не для того, щоб зустрітись там з людьми, наділеними трансцендентальним знанням, — така людина не краща за корову чи віслюка».

||3-41||

तस्मात्त्वमिन्द्रियाण्यादौ नियम्य भरतर्षभ | पाप्मानं प्रजहि ह्येनं ज्ञानविज्ञाननाशनम् ||३-४१||

tasmāttvamindriyāṇyādau niyamya bharatarṣabha . pāpmānaṃ prajahi hyenaṃ jñānavijñānanāśanam ||3-41||

тасма̄т твам індрійа̄н̣й а̄дау
нійамйа бгаратаршабга
па̄пма̄нам̇ праджахі хй енам̇
джн̃а̄на-віджн̃а̄на-на̄ш́анам
Послівний переклад
тасма̄т—тому; твам—ти; індрійа̄н̣і—чуття; а̄дау—спочатку; нійамйа — впорядковуючи; бгарата-р̣шабга — о проводир нащадків Бгарати; па̄пма̄нам — великий символ гріха; праджахі — опануй; хі—неодмінно; енам—цього; джн̃а̄на—знання; віджн̃а̄на—наукове знання про чисту душу; на̄ш́анам—руйнівника.


Тому, о Арджуно, кращий з-поміж Бгарат, з самого початку, керуючи своїми чуттями, приборкай її, — великий символ гріха — хтивість, і подолай цього ворога знання й осягнення душі.


Господь радить Арджуні з самого початку навчитись керувати своїми чуттями, щоб подолати найстрашнішого гріховного ворога — хтивість, яка знищує прагнення до самоусвідомлення і пізнання власної сутності. Джн̃а̄на означає «знання істинного „я”», що відмінне од «не-я», або, іншими словами, знання того, що душа не є тіло. Віджн̃а̄на означає «особливе знання істинного становища душі у її взаємостосунках з Верховною Душею». Все це пояснюється в Шрı̄мад-Бга̄ґаватам (2.9.31):
джн̃а̄нам̇ парама-ґухйам̇ ме
йад віджн̃а̄на-саманвітам
са-рахасйам̇ тад-ан̇ґам̇ ча
ґр̣ха̄н̣а ґадітам̇ майа̄
«Знання своєї сутності і Верховної сутності — найбільш заповітне й таємниче, але це знання й особливе розуміння можна отримати, якщо його різні аспекти пояснює Сам Господь». Бгаґавад-ґı̄та̄ дає нам таке особливе знання власної суті. Живі істоти є невід’ємні частки Господа, і їхнє призначення — просто служити Йому. Це і є свідомість Кр̣шн̣и. З самого початку життя ми повинні вчитись свідомості Кр̣шн̣и, щоб повністю усвідомити Кр̣шн̣у і діяти відповідно.
Хтивість є лише спотворене відображення любові до Бога, яка притаманна кожній живій істоті. Але якщо людину з самого початку виховують у свідомості Кр̣шн̣и, то властива їй любов до Бога не може перетворитись на хтивість. Коли ж любов до Господа вироджується в хтивість, дуже важко повернутись до нормального стану. Однак, свідомість Кр̣шн̣и настільки могутня, що навіть той, хто пізніше розпочав цей шлях, може стати коханим Господа, якщо він дотримуватиметься засад відданого служіння. Отже, на будь-якій стадії життя, з тої миті, як буде усвідомлена нагальна в тім потреба, кожен може почати опановувати свої чуття в свідомості Кр̣шн̣и, у відданому служінні Господеві, й перетворити хтивість на любов до Господа, вищий ступінь досконалості людського життя.

||3-42||

इन्द्रियाणि पराण्याहुरिन्द्रियेभ्यः परं मनः | मनसस्तु परा बुद्धिर्यो बुद्धेः परतस्तु सः ||३-४२||

indriyāṇi parāṇyāhurindriyebhyaḥ paraṃ manaḥ . manasastu parā buddhiryo buddheḥ paratastu saḥ ||3-42||

індрійа̄н̣і пара̄н̣й а̄хур
індрійебгйах̣ парам̇ манах̣
манасас ту пара̄ буддгір
йо буддгех̣ паратас ту сах̣
Послівний переклад
індрійа̄н̣і—чуття; пара̄н̣і—вищі; а̄хух̣—про них сказано; індрійебгйах̣—більше, ніж чуття; парам—вищий; манах̣—розум; манасах̣—більше, ніж розум; ту—також; пара̄—вищий; буддгіх̣—інтелект; йах̣—котрий; буддгех̣—більше за інтелект; паратах̣—вищий; ту—але; сах̣—він.


Чуття, що діють, вище від мертвої матерії, розум вищий од чуттів, інтелект вище від розуму, а вона (душа) — ще вища, ніж інтелект.


Чуття є своєрідними виходами для енерґії хтивості. Хтивість зберігається в тілі, але виливається через чуття. Тому чуття вище від тіла як цілого. Ці виходи не використовуються, якщо присутня вища свідомість, або свідомість Кр̣шн̣и. В свідомості Кр̣шн̣и душа безпосередньо зв’язана з Верховним Богом-Особою; отже, ієрархія тілесних функцій, як їх тут описано, в кінцевім рахунку закінчується на Верховній Душі. Діяльність тіла означає функціонування чуттів, а зупинка чуттєвої діяльності передбачає припинення дій усього тіла. Але, оскільки розум активний, то навіть коли тіло мовчить або відпочиває, розум буде діяти, що і відбувається під час сну. Але над розумом стоїть інтелект, що все визначає, а над інтелектом — власне душа. Тому, якщо душа безпосередньо служитиме Всевишньому, решта підлеглих, тобто: інтелект, розум і чуття, самі по собі робитимуть те ж саме. В Кат̣га Упанішаді є подібне місце, де сказано, що об’єкти, які задовольняють чуття, вище від самих чуттів, а розум ще вищий, ніж об’єкти чуття. Отже, якщо розум завжди залучати до безпосереднього служіння Господеві, то чуття не матимуть змоги відвертатись на щось інше. Таке положення, що стосується розуму, вже було обговорене. Парам̇ др̣шт̣ва̄ нівартате. Якщо розум зосереджено на трансцендентному служінні Господеві, він позбавлений змоги дати волю нижчим нахилам. В Кат̣га Упанішаді душу описано як маха̄н, велику. Отже, душа — вища від усього: об’єктів чуттів, самих чуттів, розуму й інтелекту. Тому розуміння істинного становища душі вирішує всі проблеми.
Кожен повинен використати свій інтелект, щоб довідатись про справжнє становище душі, і, усвідомивши його, завжди зосереджувати розум у свідомості Кр̣шн̣и. Це вирішить проблему загалом. Неофітові в духовному житті слід триматися подалі від об’єктів чуття. Крім того, йому слід, використовуючи інтелект, зміцнити розум. Якщо за допомогою інтелекту людина заполонить свій розум свідомістю Кр̣шн̣и, цілком віддавши себе Верховному Богові-Особі, розум її зміцніє, і хоча чуття підступні, наче змії, шкоди від них буде не більше, ніж від гадюки з вирваним жалом. Однак, незважаючи на те, що душа владна над інтелектом, розумом і чуттями, без міцного зв’язку з Кр̣шн̣ою в свідомості Кр̣шн̣и завжди існуватиме можливість впасти внаслідок збудження розуму.

||3-43||

एवं बुद्धेः परं बुद्ध्वा संस्तभ्यात्मानमात्मना | जहि शत्रुं महाबाहो कामरूपं दुरासदम् ||३-४३||

evaṃ buddheḥ paraṃ buddhvā saṃstabhyātmānamātmanā . jahi śatruṃ mahābāho kāmarūpaṃ durāsadam ||3-43||

евам̇ буддгех̣ парам̇ буддгва̄
сам̇стабгйа̄тма̄нам а̄тмана̄
джахі ш́атрум̇ маха̄-ба̄хо
ка̄ма-рӯпам̇ дура̄садам
Послівний переклад
евам—так; буддгех̣—інтелекту; парам—вищий; буддгва̄—знаючи; сам̇стабгйа—зміцнюючи; а̄тма̄нам—розум; а̄тмана̄—зрілим інтелектом; джахі—завоюй; ш́атрум̇—ворога; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; ка̄ма-рӯпам—у формі хтивості; дура̄садам—жахливого.


Отож, усвідомивши себе трансцендентною до матеріальних чуттів, розуму й інтелекту, о міцнорукий Арджуно, жива істота повинна зміцнити розум за допомогою зрілого духовного інтелекту (свідомості Кр̣шн̣и), й таким чином — духовною міццю — подолати невситимого ворога, хтивість.


Третя глава Бгаґавад-ґı̄ти не розглядає безособистісну порожнечу як кінцеву мету, але рішуче скеровує людину на шлях пізнання себе як вічного слуги Верховного Бога-Особи, тобто, до свідомості Кр̣шн̣и. В матеріальному житті людина, безумовно, підвладна хтивим нахилам й бажанню панувати над ресурсами матеріальної природи. Прагнення до панування й чуттєвих насолод є найлютіший ворог обумовленої душі, але свідомість Кр̣шн̣и дає сили й можливість владати матеріальними чуттями, розумом й інтелектом. Людині не слід раптово кидати роботу та визначені для неї обов’язки; але, поступово розвиваючи в собі свідомість Кр̣шн̣и, вона може досягти трансцендентного стану і звільнитись від впливу матеріальних почуттів і розуму, за допомогою інтелекту непорушно зосередивши розум на своїй істинній сутності. В цьому і полягає сенс даної глави. Не ставши зрілою в матеріальному існуванні, людина ніколи не зможе досягти духовного життя шляхом філософських роздумів та штучних спроб опановувати чуття за допомогою так званих «вправ йоґів». Лише за допомогою вищого розуму вона зможе виховати в собі свідомість Кр̣шн̣и.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до третьої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалася карма-йоґа, або виконання визначених обов’язків в свідомості Кр̣шн̣и.

Глава 4

||4-1||

श्रीभगवानुवाच | इमं विवस्वते योगं प्रोक्तवानहमव्ययम् | विवस्वान्मनवे प्राह मनुरिक्ष्वाकवेऽब्रवीत् ||४-१||

śrībhagavānuvāca . imaṃ vivasvate yogaṃ proktavānahamavyayam . vivasvānmanave prāha manurikṣvākave.abravīt ||4-1||

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
імам̇ вівасвате йоґам̇
проктава̄н ахам авйайам
вівасва̄н манаве пра̄ха
манур ікшва̄каве ’бравı̄т
Послівний переклад
ш́рı̄–бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; імам—цей; вівасвате—богу Сонця; йоґам—науку про взаємостосунки з Всевишнім; проктава̄н—повідав; ахам—Я; авйайам—нетлінний; вівасва̄н—Вівасва̄н (ім’я бога Сонця); манаве—батьку людства (на ймення Ваівасвата); пра̄ха—сказав; манух̣—батько людства; ікшва̄каве—цареві Ікшва̄ку; абравı̄т—сказав.


Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а сказав: Я повідав цю вічну науку йоґи богу Сонця Вівасва̄ну, Вівасва̄н повідав її Ману, прабатьку людства, а Ману, в свою чергу, повідав її Ікшва̄ку.


Тут нам відкривається історія Бгаґавад-ґı̄ти, простежена з глибини віків, коли її було повідано царям усіх планет, починаючи з планети Сонце. Обов’язок царів на всіх планетах — захищати своїх підданих, і тому володарі повинні знати науку Бгаґавад-ґı̄ти, щоб громадяни були вільними від тягаря ницих бажань і процвітали під їхнім правлінням. Людське життя призначене для розвитку духовного знання, для усвідомлення свого вічного зв’язку з Верховним Богом-Особою і носії влади всіх держав і всіх планет зобов’язані навчити цьому всіх своїх підданих, використовуючи засоби освіти, культури та релігії. Іншими словами, роль глави будь-якої держави полягає в поширенні науки свідомості Кр̣шн̣и, щоб люди, оволодівши цією великою наукою, могли успішно йти правильним шляхом, використовуючи сприятливі можливості людської форми життя.
У цю епоху бог Сонця, відомий під іменем Вівасва̄н, є царем Сонця, а Сонце — це джерело всіх планет сонячної системи. В Брахма- сам̇гіті (5.52) сказано:
йач-чакшур еша савіта̄ сакала-ґраха̄н̣а̄м̇
ра̄джа̄ самаста-сура-мӯртір аш́еша-теджа̄х̣
йасйа̄джн̃айа̄ бграматі самбгр̣та-ка̄ла-чакр̣о
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
«Я поклоняюсь, — сказав Господь Брахма̄, — Верховному Богові- Особі, Ґовінді (Кр̣шн̣і), який є одвічна первинна особистість, і з волі якого Сонце, цар усіх планет, набуває своєї надзвичайної потужності та жару. Сонце являє собою Господнє око і рухається по своїй орбіті, покірне Його наказу».
Сонце — цар усіх планет, а бог Сонця (зараз його звати Вівасва̄н) править планетою Сонце, що панує над рештою планет, наділяючи їх світлом й теплом. Сонце рухається по своїй орбіті з наказу Кр̣шн̣и. Господь Кр̣шн̣а зробив Вівасва̄на Своїм першим учнем, щоб той осягнув науку Бгаґавад-ґı̄ти. Тобто Ґı̄та̄ не є вигаданий трактат для пересічного світського вченого; вона — достовірний твір, що містить знання, яке переходить від учителя до учня із споконвічних часів.
В Маха̄бга̄раті (Ш́а̄нті-парва 348.51 – 52) ми можемо простежити історію Ґı̄ти в таких рядках:
трета̄-йуґа̄дау ча тато
вівасва̄н манаве дадау
мануш́ ча лока-бгр̣тй-артгам̇
сута̄йекшва̄каве дадау
ікшва̄кун̣а̄ ча катгіто
вйа̄пйа лока̄н авастгітах̣
«На початку Трета̄-йуґи цю науку про взаємостосунки з Всевишнім Вівасва̄н передав Ману. Ману, прабатько людства, передав її своєму синові Маха̄ра̄джі Ікшва̄ку, цареві планети Земля і предку династії Раґгу, в якій з’явився Господь Ра̄мачандра». Отже, Бгаґавад- ґı̄та̄ відома людському суспільству з часів Маха̄ра̄джі Ікшва̄ки.
Від початку Калі-йуґи, що триває 432 000 років, до теперішнього часу сплинуло лише п’ять тисяч років. Перед цим була Два̄пара- йуґа (800 000 років), а перед нею — Трета-йуґа (1 200 000 років). Отже, близько 2 005 000 років тому Ману розповів Бгаґавад-ґı̄ту своєму синові й учневі Маха̄ра̄джі Ікшва̄ку, цареві планети Земля. Тривалість життя нинішнього Ману становить 305 300 000 років, з яких 120 400 000 вже минули. Враховуючи, що до народження Ману Господь передав Ґı̄ту Своєму учневі, богу Сонця Вівасва̄ну, то, згідно з приблизними підрахунками, її було розказано щонайменше 120 400 000 років тому, а людському суспільству вона відома близько двох мільйонів років. Ще раз Господь переказав її Арджуні близько 5 000 років тому. Такий вигляд у загальних рисах має історія Ґı̄ти, згідно з твердженнями самої Ґı̄ти та її оповідача, Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Її було повідано богу Сонця Вівасва̄ну, тому що він був кшатрійа й пращур усіх кшатрій, нащадків бога Сонця, або сӯрйа-вам̇ш́а кшатрій. А що Бгаґавад-ґı̄ту повідав Сам Верховний Бог-Особа, то вона рівноцінна Ведам, і це знання є апаурушейа, надлюдське. Ведичні настанови приймають такими, якими вони є, без будь-яких тлумачень, і Ґı̄ту теж слід сприймати без будь-яких світських тлумачень. Світські сперечальники можуть будувати свої здогади стосовно Ґı̄ти, але тоді Бгаґавад-ґı̄та̄ не буде такою, якою вона є. Бгаґавад-ґı̄ту слід сприймати такою, як вона є, якою вона передається ланцюгом учнівської послідовності, і тут сказано, що Господь розповів її богу Сонця, бог Сонця повідав її своєму синові Ману, а Ману передав своєму синові Ікшва̄ку.

||4-2||

एवं परम्पराप्राप्तमिमं राजर्षयो विदुः | स कालेनेह महता योगो नष्टः परन्तप ||४-२||

evaṃ paramparāprāptamimaṃ rājarṣayo viduḥ . sa kāleneha mahatā yogo naṣṭaḥ parantapa ||4-2||

евам̇ парампара̄-пра̄птам
імам̇ ра̄джаршайо відух̣
са ка̄ленеха махата̄
йоґо нашт̣ах̣ парантапа
Послівний переклад
евам—таким чином; парампара̄—по ланцюгові учнівської послідовності; пра̄птам—отриманий; імам—ця наука; ра̄джа-р̣шайах̣— святі царі; відух̣—розуміли; сах̣—те знання; ка̄лена—протягом часу; іха—у цьому світі; махата̄—великий; йоґах̣—наука про взаємостосунки з Всевишнім; нашт̣ах̣—зруйнувався; парантапа—о Арджуно, переможець ворогів.


Ця вища наука передавалась низкою учнівської послідовності, і так пізнавали її праведні царі. З часом така спадкоємність була порушена, і тому сутність знання здається зараз втраченою.


У цьому вірші ясно сказано, що Ґı̄ту було призначено для праведних царів, які повинні були додержуватись її приписів, керуючи своїми підданими. Безумовно, Бгаґавад-ґı̄та̄ ніколи не призначалась для демонів, що звикли даремно розсипати її скарби, нікому не приносячи користі, і вигадувати численні довільні тлумачення її. Й оскільки початкову мету Ґı̄ти спотворили корисливі мотиви несумлінних коментаторів, виникла необхідність відновити ланцюг учнівської послідовності. П’ять тисяч років тому Сам Господь виявив порушення цієї учнівської послідовності й провістив, що істинна мета Бгаґавад-ґı̄ти здається забутою. Так само й сьогодні є багато видань Ґı̄ти (особливо англійською мовою), але майже всі вони суперечать істинній Бгаґавад-ґı̄ті, що передавалась через учнівську послідовність. Існують численні інтерпретації, що їх пропонують різні світські вчені, але майже всі вони не визнають Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, хоча й використовують задля власної вигоди слова Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Це і є дух демонізму, адже демони не вірять в Господа, а лише користуються тим, що належить Всевишньому, для власної насолоди. Існує нагальна потреба у виданні Ґı̄ти англійською мовою в тому вигляді, в якому її було отримано по системі парампари, учнівської послідовності, і тому в даній праці зроблено спробу задовольнити цю велику потребу. Бгаґавад- ґı̄та̄, сприйнята такою, якою вона є, принесе всьому людству велике благо, однак, якщо читати її як трактат, що містить лише філософські вигадки, це буде звичайнісіньким марнуванням часу.

||4-3||

स एवायं मया तेऽद्य योगः प्रोक्तः पुरातनः | भक्तोऽसि मे सखा चेति रहस्यं ह्येतदुत्तमम् ||४-३||

sa evāyaṃ mayā te.adya yogaḥ proktaḥ purātanaḥ . bhakto.asi me sakhā ceti rahasyaṃ hyetaduttamam ||4-3||

са ева̄йам̇ майа̄ те ’дйа
йоґах̣ проктах̣ пура̄танах̣
бгакто ’сі ме сакга̄ четі
рахасйам̇ хй етад уттамам
Послівний переклад
сах̣—той же самий; ева—неодмінно; айам—цей; майа̄—Мною; те—тобі; адйа—сьогодні; йоґах̣—наука йоґи; проктах̣—сказаний; пура̄танах̣—дуже старий; бгактах̣—відданий; асі—ти є; ме—Мій; сакга̄—друг; ча—також; іті—тому; рахасйам—таємниця; хі—звичайно; етат—це; уттамам—трансцендентний.


Сьогодні Я повідомляю тобі найдавнішу науку взаємостосунків із Всевишнім, бо ти — Мій відданий і Мій друг і тому зможеш осягнути трансцендентну тайну цього знання.


Існують два класи людей: віддані й демони. Господь обрав Арджуну як гідного сприйняти велику науку, тому що той був відданий Господа, однак для демонів ця велика незбагненна наука є недосяжною. Книга ця — джерело мудрості — неодноразово перевидавалася, й коментарі до деяких з видань склали віддані Господа, тоді як до інших — демони. Коментарі відданих — істинні, коментарі ж демонів нічого не варті. Арджуна сприймає Ш́рı̄ Кр̣шн̣у як Верховного Бога-Особу, і той, хто складає коментарі до Ґı̄ти, йдучи стопами Арджуни, на ділі служить справі цієї великої науки. Демони, однак, не приймають Кр̣шн̣у таким, яким Він є. Натомість вони фабрикують всілякі вигадки про Нього й збивають читачів із шляху, на який вказав Кр̣шн̣а. Читачеві треба бути дуже обережним, щоб не ставати на такі хибні стежки. Необхідно триматись учнівської послідовності, що починається з Арджуни, і тоді велика наука Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти принесе благо.

||4-4||

अर्जुन उवाच | अपरं भवतो जन्म परं जन्म विवस्वतः | कथमेतद्विजानीयां त्वमादौ प्रोक्तवानिति ||४-४||

arjuna uvāca . aparaṃ bhavato janma paraṃ janma vivasvataḥ . kathametadvijānīyāṃ tvamādau proktavāniti ||4-4||

арджуна ува̄ча
апарам̇ бгавато джанма
парам̇ джанма вівасватах̣
катгам етад віджа̄нı̄йа̄м̇
твам а̄дау проктава̄н іті
Послівний переклад
арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; апарам—молодше; бгаватах̣— Твоє; джанма — народження; парам — старший; джанма — народження; вівасватах̣—бога Сонця; катгам—як; етат—те; віджа̄нı̄йа̄м—повинен я розуміти; твам—Ти; а̄дау—спочатку; проктава̄н—наставив; іті—таким чином.


Арджуна сказав: Бог Сонця Вівасва̄н старший од Тебе за народженням. Як же могло трапитись, що Ти передав йому цю науку?


Арджуна — визнаний відданий Господа, тож як він міг не повірити словам Кр̣шн̣и? Насправді ж Арджуна запитує не задля себе, але для того, щоб переконати тих, хто не вірить у Верховного Бога-Особу, або ж для демонів, яким не подобається сама ідея, що Кр̣шн̣у треба сприймати, як Верховного Бога-Особу; лише задля таких людей Арджуна задає це питання, ніби сам не знає про Бога-Особу, тобто Кр̣шн̣у. Як це виявиться із десятої глави, Арджуна прекрасно знав, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, першоджерело всього і останнє слово духовного пізнання. Але правда й те, що Кр̣шн̣а з’явився на Землі в образі сина Девакı̄, і звичайній людині важко усвідомити, яким чином водночас Він залишався одвічним, первинним Верховним Богом-Особою. Щоб з’ясувати це, Арджуна і запитує Кр̣шн̣у, щоб Господь Сам зміг авторитетно відповісти на таке питання. Те, що Кр̣шн̣а — найвищий авторитет, визнає весь світ із споконвічних часів й до наших днів, і лише демони нехтують Ним. Але що б там не було, Кр̣шн̣а — авторитет, визнаний усіма, і тому Арджуна задає це питання для того, щоб Господь міг описати Самого Себе, і щоб Його не зображали й не репрезентували так, як це роблять демони та їх послідовники, що завше прагнуть спотворити Його сутність. В інтересах кожного знати науку Кр̣шн̣и. Тому, коли Кр̣шн̣а розповідає Сам про Себе, це — благо для всього світу. Демонам такі пояснення, що їх дав Сам Кр̣шн̣а, можуть здатись дивними, тому що вони вивчають Кр̣шн̣у із свого погляду, але віддані з відкритим серцем приймають твердження Кр̣шн̣и, коли Він провіщає їх Сам. Віддані завжди будуть шанувати авторитетні слова Кр̣шн̣и, які сказав Сам Він, тому що вони постійно прагнуть чимдалі більше дізнаватись про Нього. Атеїсти, які вважають Кр̣шн̣у звичайною людиною, можливо, таким чином зрозуміють, що Кр̣шн̣а — вищий, ніж людина, що Він — сач-чід-а̄нанда- віґраха — вічна форма блаженства і знання, що Він трансцендентний, що Він непідвладний ґун̣ам матеріальної природи і перебуває поза впливом часу й простору. Такий відданий Кр̣шн̣и, як Арджуна, безумовно, перебуває вище всякого нерозуміння трансцендентного становища Кр̣шн̣и. І те, що Арджуна задає таке питання Господу, є всього лише виклик відданого атеїстам, що вважають Кр̣шн̣у за звичайну людину, підвладну впливові ґун̣ матеріальної природи.

||4-5||

श्रीभगवानुवाच | बहूनि मे व्यतीतानि जन्मानि तव चार्जुन | तान्यहं वेद सर्वाणि न त्वं वेत्थ परन्तप ||४-५||

śrībhagavānuvāca . bahūni me vyatītāni janmāni tava cārjuna . tānyahaṃ veda sarvāṇi na tvaṃ vettha parantapa ||4-5||

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
бахӯні ме вйатı̄та̄ні
джанма̄ні тава ча̄рджуна
та̄нй ахам̇ веда сарва̄н̣і
на твам̇ веттга парантапа
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; бахӯні—багато; ме—Моїх; вйатı̄та̄ні—пройшло; джанма̄ні—народжень; тава—твоїх; ча—також; арджуна—о Арджуно; та̄ні—ті; ахам—Я; веда—знаю; сарва̄н̣і—усі; на—не; твам—ти; веттга—знаєш; парантапа—підкорювач ворогів.


Бог-Особа сказав: Крізь безліч народжень пройшли ми з тобою. Я пам’ятаю їх усі, ти ж не можеш їх пам’ятати, о приборкувачу ворогів!


Брахма-сам̇гіта (5.33) розповідає про численні втілення Господа, і там сказано:
адваітам ачйутам ана̄дім ананта-рӯпам
а̄дйам̇ пура̄н̣а-пурушам̇ нава-йауванам̇ ча
ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
«Я схиляюсь перед Верховним Богом-Особою, Ґовіндою (Кр̣шн̣ою), який є одвічною, первинною особистістю — абсолютним, безгрішним, який не має початку. Хоча Він поширює Себе в безмежній кількості форм, він завжди залишається тією ж самою первинною, найстарішою з-поміж усіх і разом з тим вічно юною особистістю. Лише кращі ведичні вчені можуть осягнути вічні, сповнені знання та блаженства форми Господа. Що ж стосується чистих відданих, то для них вони завжди очевидні».
В Брахма-сам̇гіті (5.39) також стверджується:
ра̄ма̄ді-мӯртішу кала̄-нійамена тішт̣ган
на̄на̄вата̄рам акарод бгуванешу кінту
кр̣шн̣ах̣ свайам̇ самабгават парамах̣ пума̄н йо
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
«Я поклоняюсь Верховному Богові-Особі, Ґовінді (Кр̣шн̣і), який завжди перебуває в таких Своїх різноманітних повновладних втіленнях, як Ра̄ма, Нр̣сім̇ха тощо та багатьох інших втіленнях нижчого ранґу. Але Він завжди залишається первинним Богом-Особою, Кр̣шн̣ою, й інколи Сам Кр̣шн̣а приходить у цей світ у Своїй первинній формі».
У Ведах сказано також, що хоча Господь — єдиний, й іншого немає, Він проявляє Себе в безлічі форм. Він подібний до каменя ваідурйа, що міняє свій колір і при цьому залишається незмінним. Чисті віддані осягають всі численні форми Господа, однак ці Його образи не можна усвідомити просто вивчаючи Веди (ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау). Такі віддані, як Арджуна, — постійні супутники Господа, і коли б Господь не втілювавсь на Землі, Його віддані також приймають народження, щоб служити Господу різноманітними способами. Арджуна — один з таких відданих, і з даного вірша можна зрозуміти, що декілька мільйонів років тому, коли Господь Кр̣шн̣а розповідав Бгаґавад-ґı̄ту богові Сонця Вівасва̄ну, Арджуна також був там присутній, однак в іншій якості. Різниця між Господом і Арджуною полягає в тому, що Господь пам’ятає цей випадок, тоді як Арджуна — ні. Саме це й складає відмінність між живою істотою, невід’ємною Господньою часткою, й Самим Верховним Господом. Хоча Кр̣шн̣а звертається тут до Арджуни як до великого звитяжного героя, той не в змозі відновити в пам’яті події своїх попередніх втілень. Тому жива істота — якою б визначною вона не була з матеріалістичного погляду — ніколи не може зрівнятись з Верховним Господом. Особа, яка завжди супроводжує Господа, безумовно звільнена, але не рівна Богові. N В Брахма-сам̇гіті Господа змальовано як непохибного (ачйута), і це означає, що Він ніколи не забуває Себе, навіть перебуваючи в зв’язку з матеріальним світом. Тому Господь і жива істота ніколи не можуть зрівнятись усіма сторонами, навіть коли жива істота досягає такого ступеня звільнення, як Арджуна. Хоча Арджуна — відданий Господа, йому трапляється забувати про природу Кр̣шн̣и, але з Божої ласки відданий може одразу ж осягнути всю непохибність Господнього становища, тоді як розумінню невідданого або демона ця трансцендентна природа недоступна. Отже, описи, що їх наведено в Ґı̄тı̄, не можуть сприйняти люди демонічного складу. Кр̣шн̣а пам’ятає все, що Він здійснив мільйони років тому, але Арджуна — ні, незважаючи на те, що обидва: Кр̣шн̣а й Арджуна — вічні за своєю природою. Варто зауважити, що жива істота забуває про все внаслідок зміни тіл, але Господь пам’ятає все, тому що Його тіло незмінне — сач-чід-а̄нанда. Він — адваіта, тобто Його тіло і Він Сам — суть одне. Все, що стосується Його, має духовну природу, тоді як обумовлена душа відмінна од свого матеріального тіла. Тіло Господа й Він Сам — тотожні, і тому Його становище завжди відмінне од становища звичайної живої істоти, навіть коли Він сходить на матеріальний рівень. Демони не можуть погодитися з такою трансцендентною природою Господа, яку Він описує Сам у дальшому вірші.

||4-6||

अजोऽपि सन्नव्ययात्मा भूतानामीश्वरोऽपि सन् | प्रकृतिं स्वामधिष्ठाय सम्भवाम्यात्ममायया ||४-६||

ajo.api sannavyayātmā bhūtānāmīśvaro.api san . prakṛtiṃ svāmadhiṣṭhāya sambhavāmyātmamāyayā ||4-6||

аджо ’пі санн авйайа̄тма̄
бгӯта̄на̄м ı̄ш́варо ’пі сан
пракр̣тім̇ сва̄м адгішт̣га̄йа
самбгава̄мй а̄тма-ма̄йайа̄
Послівний переклад
аджах̣—ненароджений; апі—хоча; сан—бувши таким; авйайа—без тління; а̄тма̄—тіло; бгӯта̄на̄м—усіх тих, що народжені; ı̄ш́варах̣— Верховний Господь; апі—хоча; сан—бувши таким; пракр̣тім—у трансцендентній формі; сва̄м—Своїй; адгішт̣га̄йа—перебуваючи в такому стані; самбгава̄мі—Я втілююсь; а̄тма-ма̄йайа̄—Моєю внутрішньою енерґією.


Хоча Я — ненароджений, і Моє трансцендентне тіло нетлінне, хоч Я — володар усіх живих істот, Я все ж таки кожного тисячоліття являюсь Сам в Своєму первинному трансцендентному образі.


Господь оповідає про своєрідність Своєї появи в світі: хоча Він і народжується на світ ніби звичайна людина, Він пам’ятає всі Свої численні «народження», тоді як звичайна людина не пам’ятає навіть того, що вона робила кілька годин тому. Якщо запитати кого-небудь, що він робив о цю саму пору днем раніше, то звичайній людині, переважно, буває важко одразу відповісти на таке питання. Їй, безумовно, доведеться напружити всю свою пам’ять, щоб згадати, що ж вона робила саме цього часу напередодні. Однак, людина часто наважується проголошувати себе Богом, або Кр̣шн̣ою. Не варто йняти віри таким безглуздим заявам. Далі Господь пояснює Свою пракр̣ті, або Свою форму. Пракр̣ті означає «природа», так само як сварӯпа — чиясь власна форма. Господь каже, що Він з’являється в Своєму власному тілі, Він не змінює Своє тіло, як звичайна жива істота, яка переходить з одного тіла до іншого. Обумовлена душа може мати один тип тіла в цьому народженні, інший — у наступному. В матеріальному світі жива істота не має певного, закріпленого за нею тіла, а переселяється з одного тіла до іншого. Але Господь не робить цього; коли б Він не з’явився, Він приходить все в тому ж одвічному тілі, завдяки своїй внутрішній енерґії. Іншими словами, Кр̣шн̣а приходить в цей матеріальний світ у Своїй первинній вічній формі, з двома руками, що тримають флейту. Він з’являється саме в Своєму вічному тілі, якого не може торкнутись матеріальна скверна. Але, хоча Він з’являється в Своєму незмінному трансцендентному тілі і є Володарем усесвіту, може здатись, що Він народжується як звичайна жива істота. І хоча Його тіло, на відміну од матеріального, не підвладне тлінню, здається, що Господь Кр̣шн̣а росте від дитинства до хлоп’яцтва й від хлоп’яцтва до юності. Але, як це не дивно, досягнувши юнацького віку, Він більше не змінюється. Під час битви на Курукшетрі у Нього було чимало правнуків, або, іншими словами, згідно з матеріалістичними підрахунками, Він був у досить зрілому віці, однак виглядав як двадцяти-двадцятип’ятирічний юнак. Ми ніколи не бачимо зображень Кр̣шн̣и в похилому віці, тому що Він ніколи не старіє, як ми, хоча і є найстарішою особистістю в усьому творінні — в минулому, теперішньому і майбутньому. Ні Його тіло, ні Його розум не зазнають змін і непідвладні тлінню. Тому стає зрозумілим, що, незважаючи на те, що Він перебуває в матеріальному світі, Він — ненароджений, вічний образ блаженства й знання, і Його трансцендентні тіло і розум незмінні. І справді, Його поява і зникнення нагадують схід сонця, його рух в небі й нарешті його зникнення за крайнебом. Коли сонце зникає з наших очей, ми вважаємо, що воно зайшло, а коли сонце з’являється перед нами, ми думаємо, що воно зійшло над обрієм. Насправді ж сонце завжди перебуває на своєму місці, але внаслідок недосконалості нашого чуття ми вважаємо, що воно з’являється і зникає на небі. Поява і зникнення Господні цілком відмінні від народження та смерті звичайної живої істоти, і тому очевидно, що Він, завдяки Своїй внутрішній могутності, є вічне блаженство і знання, і матеріальна скверна ніколи не торкається Його. Веди також підтверджують, що Верховний Бог-Особа — ненарождений, хоча й здається, нібито Він народжується в Своїх численних втіленнях. І в додатковій ведичній літературі стверджується, що хоча Господь і народжується ніби звичайна людина, Його тіло не змінюється. В Бга̄ґаватам описано, як Він з’явився перед Своєю матір’ю в образі На̄ра̄йан̣и, з чотирма руками і всіма шістьма ознаками божественної досконалості. Його поява в первинному вічному образі — це вияв Його незбагненної ласки, дарованої живим істотам, щоб вони могли зосередити думки на Верховному Господеві в Його істинній формі, а не на всілякій розумовій стряпанині й вигаданих формах Господа, створених уявою імперсоналістів. Слово ма̄йа̄, або а̄тма-ма̄йа̄, згідно з словником Віш́ва-кош́а. стосується безпідставної Господньої ласки. Господь усвідомлює всі Свої попередні явлення та зникнення, але звичайна жива істота забуває все пов’язане з її минулим тілом, тільки-но отримує нове. Кр̣шн̣а — Володар усіх живих істот, тому що під час Свого перебування на Землі Він являє дивовижні надлюдські вчинки. Господь є вічна незмінна Абсолютна Істина, й немає різниці між Його формою та Його душею, між Його властивостями і Його тілом. Тепер може виникнути питання, для чого Господь приходить у цей світ і залишає його. Відповідь на це дає дальший вірш.

||4-7||

यदा यदा हि धर्मस्य ग्लानिर्भवति भारत | अभ्युत्थानमधर्मस्य तदात्मानं सृजाम्यहम् ||४-७||

yadā yadā hi dharmasya glānirbhavati bhārata . abhyutthānamadharmasya tadātmānaṃ sṛjāmyaham ||4-7||

йада̄ йада̄ хі дгармасйа
ґла̄нір бгаваті бга̄рата
абгйуттга̄нам адгармасйа
тада̄тма̄нам̇ ср̣джа̄мй ахам
Послівний переклад
йада̄ йада̄—коли б і де б не; хі—неодмінно; дгармасйа—релігії; ґла̄ніх̣—послаблення; бгаваті—проявляється; бга̄рата—нащадок Бгарати; абгйуттга̄нам — переважає; адгармасйа — безвір’я; тада̄—тоді; а̄тма̄нам—Себе; ср̣джа̄мі—проявляю; ахам—Я.


Коли релігія на Землі занепадає й домінує безвір’я, тоді, о нащадку Бгарати, Я являюсь Сам.


У цьому вірші велике значення має слово ср̣джа̄мі («проявляю»). Воно не може бути використане в значенні «творення», бо, як було сказано в попередньому вірші, форми Господа або Його тіло не створюються, тому що всі вони існують вічно. Отже, ср̣джа̄мі означає, що Господь проявляє Себе таким, яким Він є. Хоча Господь приходить на Землю певного часу, а власне, наприкінці Два̄пара-йуґи, двадцять восьмого тисячоліття сьомого Ману, кожного дня Брахми, Він не зобов’язаний дотримуватись цього правила, тому що Він повністю вільний і може діяти як завгодно згідно зі Своїми бажаннями. Отже, Він з’являється за власним бажанням тоді, коли в світі панує безвір’я і зникає істинна релігія. Релігійні засади викладено в Ведах, і всяке відхилення од правильного виконання приписів Вед робить людину безбожною. В Бга̄ґаватам стверджується, що такі засади є Божими заповідями, і лише Сам Господь може створити систему релігії. Сказано також, що Господь сповістив Веди в їхньому первинному вигляді Брахмі з середини його серця. Тому принципи дгарми, або релігії, є прямими вказівками Верховного Бога-Особи (дгармам̇ ту са̄кша̄д бгаґават- пран̣ı̄там). Ці заповіді ясно викладено в Бгаґавад-ґı̄ті. Мета Вед полягає в тому, щоб дати ці принципи згідно з волею Верховного Господа, і наприкінці Ґı̄ти Господь прямо каже, що найвища релігійна засада — відданість Йому й нічого більше. Ведичні засади допомагають людині повністю вручити себе Господу, коли ж демони порушують такі принципи, на Землю приходить Господь. З Бга̄ґаватам стає зрозумілим, що Господь Будда є втілення Кр̣шн̣и, який з’явився, коли в світі буяв матеріалізм, а матеріалісти прикривались авторитетом Вед. Хоча в Ведах є суворі правила й настанови стосовно жертвопринесення тварин з певною метою, однак люди з демонічними нахилами здійснювали такі жертвопринесення, фактично не дотримуючись ведичних приписів. Господь Будда з’явився, щоб зупинити таке безглуздя та відновити ведичні засади незастосування насильства. Тому кожна авата̄ра, або втілення Господа, має певну місію, і всі ці втілення описано в ш́а̄страх. Нікого не слід приймати за авата̄ру, якщо про нього не згадано в ш́а̄страх. Не треба думати, що Господь приходить лише на землю Індії, Він може з’явитись у будь-якому місці й коли забажає. В кожному Своєму втіленні Він каже про релігію лише стільки, скільки можуть збагнути конкретні люди за певних обставин. Але мета завжди одна — привести людей до усвідомлення Бога й виконання релігійних принципів. Інколи Господь приходить особисто, інколи Він посилає Своїх істинних представників в образі сина або слуги, або приходить Сам в якому-небудь замаскованому вигляді.
Засади Бгаґавад-ґı̄ти було викладено саме Арджуні, тому що з духовного погляду він стояв набагато вище своїх сучасників, і через нього вони стали доступними іншим духовно розвиненим людям. Два плюс два дорівнює чотири — ця математична рівність справедлива як для школяра, що вивчає арифметику, так і для вченого- математика. І все ж таки вища математика відрізняється од простої арифметики. Так само й Господь у Своїх втіленнях вчить нас одним і тим же законам, але, залежно від різних обставин, вони можуть викладатись на вищому або нижчому рівні. Дотримування вищих релігійних засад починається з прийняття чотирьох класів і чотирьох статусів соціального життя, як це буде з’ясовано далі. Загальна мета всіх втілень Кр̣шн̣и — всюди пробудити свідомість Кр̣шн̣и. І така свідомість проявляється або ж не проявляється залежно від різних обставин.

||4-8||

परित्राणाय साधूनां विनाशाय च दुष्कृताम् | धर्मसंस्थापनार्थाय सम्भवामि युगे युगे ||४-८||

paritrāṇāya sādhūnāṃ vināśāya ca duṣkṛtām . dharmasaṃsthāpanārthāya sambhavāmi yuge yuge ||4-8||

парітра̄н̣а̄йа са̄дгӯна̄м̇
віна̄ш́а̄йа ча душкр̣та̄м
дгарма-сам̇стга̄пана̄ртга̄йа
самбгава̄мі йуґе йуґе
Послівний переклад
парітра̄н̣а̄йа—задля звільнення; са̄дгӯна̄м—відданих; віна̄ш́а̄йа— задля знищення; ча—також; душкр̣та̄м—лиходіїв; дгарма—релігійні засади; сам̇стга̄пана-артга̄йа—щоб поновити; самбгава̄мі—Я з’являюсь; йуґе—з епохи; йуґе—в епоху.


Щоб звільнити праведників і знищити лиходіїв, а також відновити релігійні засади, Я Сам з’являюсь із віку в вік.


Як вчить Бгаґавад-ґı̄та̄, са̄дгу (святою людиною) є той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Людина може здаватись нерелігійною, але якщо в ній повною мірою присутні якості, що характерні для свідомості Кр̣шн̣и, її потрібно вважати са̄дгу. Слово душкр̣та̄м стосується тих, хто нехтує свідомістю Кр̣шн̣и. Таких лиходіїв, або душкр̣та̄м, змальовано як обмежених, нижчих представників людства, навіть якщо вони і вбираються в шата академічної освіти, тоді як особистостей, стовідсотково заглиблених у свідомість Кр̣шн̣и, вважають за са̄дгу, навіть якщо вони неосвічені й позбавлені файних манер. Що стосується невіруючих, то Верховному Господеві зовсім необов’язково з’являтись Самому, щоб знищити їх, як це Він зробив з демонами Ра̄ван̣ою та Кам̇сою. Господь має багато помічників, які цілком спроможні покарати демонів. Але Господь приходить на Землю Сам, щоб принести вдоволення Своїм щирим відданим, яким завжди дошкуляють демони. Демони постійно турбують бгакт, навіть якщо ті доводяться їм ріднею. Хоча Прахла̄да Маха̄ра̄джа був сином Хіран̣йакаш́іпу, він зазнав гоніння з боку свого батька, і хоча Девакı̄, мати Кр̣шн̣и, була сестрою Кам̇си, вона та її чоловік Васудева терпіли від нього утиски тільки тому, що в них мав народитись Кр̣шн̣а. І Господь Кр̣шн̣а з’явився радше на те, щоб врятувати Девакı̄, ніж щоб убити Кам̇су, але виконав Він і те й інше одночасно. Тому тут і сказано, що Господь з’являється в різних втіленнях в ім’я порятунку відданих та знищення лиходіїв-демонів.
В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (Мадгйа 20.263 – 264) Кр̣шн̣ада̄са Кавіра̄джа з’ясовує, чим є аватара̄, або втілення:
ср̣шт̣і-хету йеі мӯрті прапан̃че аватаре
сеі ı̄ш́вара-мӯрті «авата̄ра» на̄ма дгаре
ма̄йа̄тı̄та паравйоме саба̄ра авастга̄на
віш́ве аватарі ’дгаре «авата̄ра» на̄ма
«Авата̄ра, або втілення Господа, приходить з Господнього царства в матеріальний світ. Й певну форму Бога-Особи, що приходить на Землю таким чином, називають втіленням, або авата̄рою. Такі експансії існують в духовному світі, в Господньому царстві. Коли ж вони з’являються в матеріальному світі, їх називають авата̄рами».
Існують різні авата̄ри: пуруша̄вата̄ри, ґун̣а̄вата̄ри, лı̄ла̄вата̄ри, ш́актй-а̄веш́а авата̄ри, манвантара-авата̄ри та йуґа̄вата̄ри — всі вони з’являються свого часу по всьому всесвіті. Але Господь Кр̣шн̣а є первісний Господь, джерело всіх авата̄р. Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а приходить на Землю з особливою метою — зарадити турботам Своїх чистих відданих, які прагнуть бачити Його неповторні божественні розваги у Вр̣нда̄вані. Отже, головна мета авата̄р Кр̣шн̣и — задовольнити Своїх чистих відданих.
The Lord says that He incarnates Himself in every millennium. This indicates that He incarnates also in the Age of Kali. As stated in the Śrīmad-Bhāgavatam, the incarnation in the Age of Kali is Lord Caitanya Mahāprabhu, who spread the worship of Kṛṣṇa by the saṅkīrtana movement (congregational chanting of the holy names) and spread Kṛṣṇa consciousness throughout India. He predicted that this culture of saṅkīrtana would be broadcast all over the world, from town to town and village to village. Lord Caitanya as the incarnation of Kṛṣṇa, the Personality of Godhead, is described secretly but not directly in the confidential parts of the revealed scriptures, such as the Upaniṣads, Mahābhārata and Bhāgavatam. The devotees of Lord Kṛṣṇa are very much attracted by the saṅkīrtana movement of Lord Caitanya. This avatāra of the Lord does not kill the miscreants, but delivers them by His causeless mercy.

||4-9||

जन्म कर्म च मे दिव्यमेवं यो वेत्ति तत्त्वतः | त्यक्त्वा देहं पुनर्जन्म नैति मामेति सोऽर्जुन ||४-९||

janma karma ca me divyamevaṃ yo vetti tattvataḥ . tyaktvā dehaṃ punarjanma naiti māmeti so.arjuna ||4-9||

джанма карма ча ме дівйам
евам̇ йо ветті таттватах̣
тйактва̄ дехам̇ пунар джанма
наіті ма̄м еті со ’рджуна
Послівний переклад
джанма—народження; карма—робота; ча—також; ме—Мої; дівйам—трансцендентний; евам—так; йах̣—кожен; ветті—знає; таттватах̣—насправді; тйактва̄—залишаючи осторонь; дехам— тіло; пунах̣ — знову; джанма — народження; на — ніколи; еті—набуває; ма̄м—Мене; еті—досягає; сах̣—він; арджуна—о Арджуно.


Той, хто розуміє трансцендентну природу Моєї появи і Моїх діянь, не народжується знову в матеріальному світі, але, покидаючи тіло, входить в Мою вічну обитель, о Арджуно.


Прихід Господа на Землю з Його трансцендентної обителі вже було описано в шостому вірші. Той, хто може осягнути тайну появи Бога-Особи, вже є звільненим від матеріальних пут, тобто він повертається в Господнє царство одразу ж по тому, як покидає це матеріальне тіло. Але не так вже й легко дається живій істоті таке звільнення. Імперсоналісти та йоґи досягають звільнення, лише пройшовши крізь численні народження й безліч труднощів. І навіть тоді звільнення, яке вони досягають — злиття з безособистісним брахмаджйоті Господа — лише часткове, й існує небезпека повернутись у матеріальний світ. Відданий же, просто завдяки тому, що він усвідомлює трансцендентну природу тіла й діянь Господа, досягає Його обителі по «смерті» тіла і вже не зазнає ризику повернення знову в матеріальний світ. У Брахма- сам̇гіті (5.33) сказано, що Господь втілюється в численних формах: адваітам ачйутам ана̄дім ананта-рӯпам. Хоча існує багато різноманітних трансцендентних форм Господа, всі вони є той же самий Верховний Бог-Особа. Людина повинна усвідомити ці речі й переконатись у них, хоча це й понад розуміння світських учених та філософів-емпіриків. У Ведах (Пуруша-бодгінı̄ Упанішада) стверджується:
еко дево нітйа-лı̄ла̄нуракто
бгакта-вйа̄пı̄ хр̣дй антар-а̄тма̄
«Єдиний Верховний Бог-Особа вічно перебуває в численних трансцендентних формах і має різноманітні стусунки із Своїми істинними відданими». В цьому вірші Ґı̄ти Господь особисто підтверджує ведичний погляд. Той, хто приймає цю істину, покладаючись на авторитет Вед і Верховного Бога-Особи, хто не гає часу на філософські спекуляції, той досягає вищого досконалого ступеня звільнення. Просто прийнявши цю істину на віру, людина, поза сумнівом, досягає звільнення. Ведичний вислів тат твам асі, далебі, дуже доречний тут. Якщо хтось усвідомлює, що Господь Кр̣шн̣а є Всевишній, тобто той, хто звертається до Господа зі словами: «Ти є той самий Верховний Брахман, Бог-Особа», — він, безумовно, одразу ж досягає звільнення, і йому, в результаті, ґарантовано трансцендентні стосунки з Господом. Іншими словами, такий сповнений віри відданий Господа досягає досконалості, і це підтверджується у вірші Вед:
там ева відітва̄ті мр̣тйум еті
на̄нйах̣ пантга̄ відйате ’йана̄йа
«Досконалої стадії звільнення від народження та смерті можна досягти, просто пізнавши Господа, Верховного Бога-Особу, й іншого шляху до такої досконалості немає» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.8). Відсутність будь-якої альтернативи означає, що кожний, хто не усвідомив Господа Кр̣шн̣у як Верховного Бога-Особу, поза сумнівами, перебуває під впливом ґун̣и невігластва, і, відповідно, не досягне звільнення, трактуючи Бгаґавад-ґı̄ту згідно із світським розумінням, або, так би мовити, ззовні облизуючи банку з медом. Такі емпіричні філософи можуть мати великий вплив у матеріальному світі, але це ще не означає, що вони обов’язково досягнуть звільнення. Таким сповненим пихи світським вченим залишається лише чекати на безпідставну ласку відданого Господа. Отже, людина повинна розвивати свідомість Кр̣шн̣и з вірою й розумінням й таким чином досягти досконалості.

||4-10||

वीतरागभयक्रोधा मन्मया मामुपाश्रिताः | बहवो ज्ञानतपसा पूता मद्भावमागताः ||४-१०||

vītarāgabhayakrodhā manmayā māmupāśritāḥ . bahavo jñānatapasā pūtā madbhāvamāgatāḥ ||4-10||

вı̄та-ра̄ґа-бгайа-кродга̄
ман-майа̄ ма̄м упа̄ш́ріта̄х̣
бахаво джн̃а̄на-тапаса̄
пӯта̄ мад-бга̄вам а̄ґата̄х̣
Послівний переклад
вı̄та—звільнившись від; ра̄ґа—прив’язаність; бгайа—страх; кродга̄х̣—гнів; мат-майа̄—повністю в Мені; ма̄м—в Мені; упа̄ш́ріта̄х̣—цілком перебуваючи; бахавах̣—багато; джн̃а̄на—знання; тапаса̄—покутою; пӯта̄х̣—очистившись; мат-бга̄вам—трансцендентну любов до Мене; а̄ґата̄х̣—віднайшли.


Звільнившись від прив’язаності, страху й гніву, повністю заглибившись в Мене і знайшовши в Мені єдиний притулок, дуже багато людей в минулому, пізнавши Мене, очистились і так віднайшли трансцендентну любов до Мене.


Як було сказано вище, людині, яка надто підвладна матеріальним впливам, дуже важко збагнути особистісну природу Вищої Абсолютної Істини. Звичайно люди, схильні до тілесного розуміння життя, настільки занурені в матеріалізм, що для них майже неможливо зрозуміти, як це Всевишній може бути особою. Такі матеріалісти навіть не можуть уявити собі, що існує трансцендентне нетлінне тіло, сповнене знання й вічного блаженства. Згідно з поглядами матеріалістів, тіло тлінне, воно — притулок невігластва й різноманітних страждань. Тому люди, коли їм кажуть про особистісну форму Господа, уявляють її на такому ж тілесному рівні. Для таких матеріалістів велетенське матеріальне проявлення є найвищою формою, і, виходячи з цього, вони вважають Всевишнього безособистісним. Вони надто занурені в матеріальне, і тому думка про збереження особистості після звільнення від матерії лякає їх. Коли вони довідуються, що духовне життя теж індивідуальне, в них виникає страх перетворитись знову в особистість, і тому вони, природно, віддають перевагу своєрідному розчиненню в безособистісній порожнечі. Звичайно вони порівнюють живих істот з бульбашками, які лопаються на поверхні океану. Це — вища досконалість духовного існування, яку можна досягти, втрачаючи особисту індивідуальність. Таке життя сповнене страху й позбавлене досконалого духовного знання. Більше того, є безліч людей, які не можуть навіть уявити собі можливості духовного існування. Введені в оману численними теоріями й суперечливими філософськими розумуваннями, ці люди потрапляють у безвихідь, все для них стає відразливим, вони гніваються і по-дурному вважають, що нема ніякої вищої причини і що все, що існує, зрештою, лише порожнеча. Таких людей слід вважати хворими. Деякі з них надто прив’язані до матеріального, й тому не приділяють необхідної уваги духовному життю, інші прагнуть розчинитися у вищій духовній причині, треті ж ні в що не вірять, роздратовані численними різного роду безпорадними розумуваннями про духовне. Ці останні вдаються до різних дурманних засобів й свої хворобливі марення інколи вважають за духовне бачення. Людина повинна звільнитись від усіх трьох ступенів прив’язаності до матеріального світу: заперечення духовного життя, страху перед ототожненням себе з духовною особистістю та концепції порожнечі, в основі якої лежить невдоволеність життям. Щоб звільнитись від цих трьох різного роду матеріалістичних уявлень про життя, людина повинна шукати притулок у Господа і дотримуватись правил і життєвих засад відданого служіння Господеві під керівництвом істинного духовного вчителя. Вищий ступінь такого служіння називають бга̄вою, або трансцендентною любов’ю до Господа.
Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.4.15 – 16) так змальовує науку відданого служіння:
а̄дау ш́раддга̄ татах̣ са̄дгу-
сан̇ґо ’тга бгаджана-крійа̄
тато ’нартга-нівр̣ттіх̣ сйа̄т
тато нішт̣га̄ ручіс татах̣
атга̄сактіс тато бга̄вас
татах̣ према̄бгйудан̃чаті
са̄дгака̄на̄м айам̇ премн̣ах̣
пра̄дурбга̄ве бгавет крамах̣
«Спочатку людина повинна просто прагнути до самоусвідомлення. Тоді вона почне шукати товариства людей, які досягли духовних вершин. Дальший ступінь — посвячення її істинним духовним учителем, згідно з вказівками якого відданий-початківець починає свій шлях відданого служіння. Коли людина віддано служить Господу під керівництвом духовного вчителя, вона звільнюється від усіх матеріальних уподобань, утверджується на шляху самоусвідомлення, а також розвиває смак до слухання про Абсолютного Бога-Особу, Ш́рı̄ Кр̣шн̣у. Такий духовний смак сприяє тому, що людину дедалі більше вабить до Кр̣шн̣и і згодом її прив’язаність до свідомості Кр̣шн̣и визріває в бга̄ву, або в початковий ступінь трансцендентної любові до Господа. Істинну любов до Господа називають премою, вищим ступенем досконалості життя». На рівні преми людина до останку віддає себе Господу й цілковито поринає в трансцендентне любовне служіння Йому. Таким чином, поступово просуваючись шляхом відданого служіння під керівництвом істинного духовного вчителя, людина може досягти вищого ступеня досконалості й звільнитись від усіх матеріальних прив’язаностей, від страху того, що вона є індивідуальна духовна особистість і від розчарувань, що призводять до філософії порожнечі. Відтак вона зможе досягти обителі Верховного Господа.

||4-11||

ये यथा मां प्रपद्यन्ते तांस्तथैव भजाम्यहम् | मम वर्त्मानुवर्तन्ते मनुष्याः पार्थ सर्वशः ||४-११||

ye yathā māṃ prapadyante tāṃstathaiva bhajāmyaham . mama vartmānuvartante manuṣyāḥ pārtha sarvaśaḥ ||4-11||

йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте
та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам
мама вартма̄нувартанте
манушйа̄х̣ па̄ртга сарваш́ах̣
Послівний переклад
йе—усі, хто; йатга̄—як; ма̄м—Мені; прападйанте—віддаються; та̄н—їх; татга̄—так; ева—неодмінно; бгаджа̄мі—нагороджую; ахам—Я; мама—Моїм; вартма—шляхом; анувартанте—слідують; манушйа̄х̣—усі люди; па̄ртга—син Пр̣тги; сарваш́ах̣—з усякого погляду.


До якої міри людина віддає себе Мені — відповідно Я винагороджую її. Кожен у всьому слідує Моїм шляхом, о сину Пр̣тги.


Кожен шукає Кр̣шн̣у в різноманітних аспектах Його виявів. Верховного Бога-Особу можна частково усвідомити в Його безособистісному аспекті, випромінюванні брахмаджйоті, а також як Наддушу, яка проникає в усе й перебуває всередині всього, навіть усередині атомів. Але цілковито усвідомити Кр̣шн̣у можуть лише Його чисті віддані. Отже, Кр̣шн̣а є метою пізнання кожного і, таким чином, кожен задовольняється згідно зі своїм бажанням віднайти Його. В трансцендентному світі Кр̣шн̣а також відповідає на любов Своїх чистих відданих, вступаючи з ними в певні трансцендентні стосунки, як вони того бажають. Один відданий може хотіти, щоб Кр̣шн̣а був його вищим учителем, інший — щоб Він був його особистим товаришем, третій бажає мати Кр̣шн̣у за сина, а четвертий — щоб Він був його коханим. Кр̣шн̣а нагороджує всіх відданих порівну, згідно з їхньою любов’ю до Нього. В матеріальному світі має місце такий же взаємообмін почуттями, і Господь в рівній мірі віддячує Своїм різним шанувальникам. Чисті віддані як тут, так і в духовній обителі спілкуються з Богом особисто, і в любовному служінні Господеві як особі вони черпають правдиве духовне блаженство. Що ж стосується імперсоналістів, які хочуть зчинити духовне самогубство, знищивши своє індивідуальне існування як живої істоти, то Кр̣шн̣а допомагає і їм, даючи можливість розчинитись у Своєму випромінюванні. Імперсоналісти не погоджуються визнати вічного, сповненого блаженства Бога-Особу; відмовившись од своєї індивідуальності, вони не можуть насолоджуватись щастям трансцендентного особистого служіння Господеві. Деякі з них, ті, що не утвердилися навіть в безособистісному існуванні, повертаються до цього матеріального оточення, щоб виявити своє приховане прагнення діяльності. Їм недоступні духовні планети, але вони знову отримують можливість діяти на планетах матеріальних. Тим, хто працює задля плодів, Господь, як йаджн̃еш́вара, дає те, чого вони бажають і заради чого виконують свої визначені обов’язки, а йоґам, які бажають містичної влади, дарується така влада. Іншими словами, чи ввінчаються прагнення людини успіхом, чи ні — залежить лише від Його милості, і всі різноманітні способи духовного пізнання є лише різного рівня досягненнями на одному й тому ж шляху. Й доки людина не прийде до вищого рівня — свідомості Кр̣шн̣и, всі її намагання залишаються недосконалими, як це стверджує Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.3.10):
ака̄мах̣ санва-ка̄мо ва̄
мокша-ка̄ма уда̄ра-дгı̄х̣
тı̄врен̣а бгакті-йоґена
йаджета пурушам̇ парам
«Чи позбавлена бажань людина (стан відданих), чи прагне отримати винагороду за свій труд, чи шукає звільнення, — вона повинна від усього серця молити Верховного Бога-Особу про досягнення цілковитої досконалості, вершиною якої є свідомість Кр̣шн̣и».

||4-12||

काङ्क्षन्तः कर्मणां सिद्धिं यजन्त इह देवताः | क्षिप्रं हि मानुषे लोके सिद्धिर्भवति कर्मजा ||४-१२||

kāṅkṣantaḥ karmaṇāṃ siddhiṃ yajanta iha devatāḥ . kṣipraṃ hi mānuṣe loke siddhirbhavati karmajā ||4-12||

ка̄н̇кшантах̣ карман̣а̄м̇ сіддгім̇
йаджанта іха девата̄х̣
кшіпрам̇ хі ма̄нуше локе
сіддгір бгаваті карма-джа̄
Послівний переклад
ка̄н̇кшантах̣ — бажаючи; карман̣а̄м — кармічної діяльності; сіддгім—досконалість; йаджанте—вони поклоняються шляхом жертвопринесень; іха — в матеріальному світі; девата̄х̣ — напівбоги; кшіпрам—дуже швидко; хі—неодмінно; ма̄нуше—у людському суспільстві; локе—у цьому світі; сіддгіх̣—успіх; бгаваті—приходить; карма-джа̄—із кармічної діяльності.


Люди в цьому світі бажають успіху в своїй корисливій діяльності, і тому поклоняються напівбогам. І звичайно вони швидко досягають плодів такої матеріалістичної діяльності.


Існує хибна концепція про богів, а точніше, напівбогів матеріального світу, і люди з незрілим розумом, що інколи вдають із себе великих учених, вважають таких напівбогів за різноманітні форми Верховного Господа. Насправді ж напівбоги не є різними формами Бога, вони — різноманітні невід’ємні частки Господа. Бог єдиний, але Його невід’ємні частки численні. Веди кажуть: нітйо нітйа̄на̄м — Бог єдиний. Īш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах. Верховний Господь єдиний — Кр̣шн̣а, а напівбогів наділено певними повноваженнями на те, щоб керувати справами матеріального світу. Всі ці напівбоги — живі істоти (нітйа̄на̄м) і їх в різній мірі наділено матеріальною могутністю. Вони не можуть бути рівними Верховному Господеві На̄ра̄йан̣і, Вішн̣у, або Кр̣шн̣і. Той же, хто вважає, що Бог та напівбоги перебувають на одному рівні, є атеїст, па̄шан̣д̣ı̄. Навіть великих напівбогів Брахму й Ш́іву не можна порівнювати з Верховним Господом. Такі напівбоги, як Брахма̄ й Ш́іва теж поклоняються Господеві (ш́іва-вірін̃чі-нутам). І все ж таки, як це не дивно, є чимало вождів суспільства, яких обмежені люди вшановують, дотримуючись антропоморфної й зооморфної теорій. Іха девата̄х̣ означає могутню людину або напівбога в матеріальному світі. Але На̄ра̄йан̣а, Вішн̣у, або Кр̣шн̣а, Верховний Бог- Особа — не від цього світу. Він — вище матеріального творіння, трансцендентний до нього. Навіть Ш́рı̄па̄да Ш́ан̇кара̄ча̄рйа, провідний імперсоналіст, підтверджує, що На̄ра̄йан̣а, або Кр̣шн̣а, перебуває поза межами матеріального творіння. Тим не менше, недалекі люди (хр̣та-джн̃а̄на) поклоняються напівбогам, сподіваючись отримати негайні результати. І вони отримують їх, не усвідомлюючи того, що надбане таким способом є тимчасовим й призначене для менш розумних людей. Розумна людина перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й не відчуває потреби поклонятись незначущим напівбогам задля негайних, але тимчасових результатів. Напівбоги матеріального світу, так само, як і їх шанувальники, щезнуть під час його знищення. Дари напівбогів — матеріальні й тимчасові. І матеріальні світи, і їх мешканці, включно з напівбогами та їх шанувальниками, — лише бульбашки в космічному океані. Однак, людське суспільство збожеволіло від тимчасових речей цього світу, від матеріального багатства — володіння землею, сім’єю, різного роду благами. Задля досягнення нетривких речей люди схиляються перед напівбогами й сильними світу цього. Якщо людина отримала значну посаду в уряді, запобігаючи перед якимсь політичним лідером, вона вважає своє досягнення за велике щастя. Усі вони, таким чином, плазують перед так званими «лідерами», «великими цабе», задля досягнення тимчасових благ — і справді отримують їх. Цих нерозумних не цікавить свідомість Кр̣шн̣и, яка вирішує всі труднощі матеріального існування, вони прагнуть почуттєвих насолод і задля мізерної можливості задовольнити свої чуття схильні поклонятись наділеним певною владою живим істотам — напівбогам. Цей вірш вказує на те, що людей дуже рідко цікавить свідомість Кр̣шн̣и, переважно вони зацікавлені отримати матеріальні задоволення й тому хиляться перед можновладцями цього світу.

||4-13||

चातुर्वर्ण्यं मया सृष्टं गुणकर्मविभागशः | तस्य कर्तारमपि मां विद्ध्यकर्तारमव्ययम् ||४-१३||

cāturvarṇyaṃ mayā sṛṣṭaṃ guṇakarmavibhāgaśaḥ . tasya kartāramapi māṃ viddhyakartāramavyayam ||4-13||

ча̄тур-варн̣йам̇ майа̄ ср̣шт̣ам̇
ґун̣а-карма-вібга̄ґаш́ах̣
тасйа карта̄рам апі ма̄м̇
віддгй акарта̄рам авйайам
Послівний переклад
ча̄тух̣-варн̣йам—чотири розподіли людського суспільства; майа̄— Мною; ср̣шт̣ам—створений; ґун̣а—якості; карма—і робота; вібга̄ґаш́ах̣—з погляду розподілу; тасйа—цього; карта̄рам—батько; апі—хоча; ма̄м—Мене; віддгі—ти можеш знати; акарта̄рам—як того, хто не виконує; авйайам—незмінного.


Відповідно до трьох ґун̣ матеріальної природи й діяльності, пов’язаної з ними, Я створив чотири класи людського суспільства. Знай же, що хоча Я — творець цієї системи, Я, бувши незмінним, перебуваю поза нею.


Господь — творець усього. Все походить з Нього, все підтримується Ним, і після знищення все спочиває у Ньому. Він — творець чотирьох класів людського суспільства, починаючи з класу інтеліґенції, бра̄хман̣, що перебувають під впливом ґун̣и благочестя. Далі йде адміністративний клас, кшатрійі, що перебувають під впливом ґун̣и пристрасті. Крамарі, люди комерційного класу, яких називають ваіш́йами, перебувають під змінним впливом ґун̣и пристрасті й невігластва, і ш́ӯдри, робітничий клас, перебувають у ґун̣і невігластва. Хоча Господь Кр̣шн̣а створив чотири класи людського суспільства, Сам Кр̣шн̣а не належить до жодного з них, тому що Він не є обумовленою душею, з яких складається людство. Людське суспільство подібне до всякої іншої спільноти тварин, але для того, щоб людина змогла піднятись над тваринним рівнем і систематично розвивати свідомість Кр̣шн̣и, Господь створив вищезгадані суспільні класи. Схильність кожної окремої людини до певної діяльності визначають відповідні ґун̣и матеріальної природи, під впливом яких вона перебуває. Про вплив різних ґун̣ матеріальної природи на життя людини розповідатиметься у вісімнадцятій главі цієї книги. Людина в свідомості Кр̣шн̣и, однак, перебуває навіть вище від бра̄хман̣и. Вважають, що бра̄хман̣и за своїми якостями мусять знати Брахмана, Верховну Абсолютну Істину, але насправді більшість з них усвідомлює лише безособистісного Брахмана, який є виявом Господа Кр̣шн̣и. Але той, хто виходить за рамки обмеженого знання бра̄хман̣и й починає усвідомлювати Верховного Бога- Особу, Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣у, той набуває свідомості Кр̣шн̣и, або, іншими словами, стає ваішн̣авою. Свідомість Кр̣шн̣и включає в себе знання всіх повновладних експансій Кр̣шн̣и, а власне: Ра̄ми, Нр̣сім̇хи, Вара̄хи й інших. Так само, як Кр̣шн̣а трансцендентний стосовно системи розшарування суспільства на чотири класи, так і людина, що перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, виходить за межі будь-яких поділів людського суспільства на громади, нації, раси тощо.

||4-14||

न मां कर्माणि लिम्पन्ति न मे कर्मफले स्पृहा | इति मां योऽभिजानाति कर्मभिर्न स बध्यते ||४-१४||

na māṃ karmāṇi limpanti na me karmaphale spṛhā . iti māṃ yo.abhijānāti karmabhirna sa badhyate ||4-14||

на ма̄м̇ карма̄н̣і лімпанті
на ме карма-пгале спр̣ха̄
іті ма̄м̇ йо ’бгіджа̄на̄ті
кармабгір на са бадгйате
Послівний переклад
на—ніколи; ма̄м—Мене; карма̄н̣і—усі різновиди праці; лімпанті— впливають; на—не; ме—Моє; карма-пгале—у кармічній діяльності; спр̣ха̄—прагнення; іті—таким чином; ма̄м—Мене; йах̣—той, хто; абгіджа̄на̄ті—знає; кармабгіх̣—наслідками такої роботи; на—ніколи; сах̣—він; бадгйате—заплутується.


Немає такої діяльності, яка впливала б на Мене; і не прагну Я її плодів. Той, хто усвідомив цю істину про Мене, також не заплутується в тенетах кармічних наслідків своєї діяльності.


Як у матеріальному світі природний статус царя передбачає, що цар завжди діє правильно, або що на нього не поширюються закони самої держави, так само і Господа, хоча Він і є творець матеріального світу, не зв’язує діяльність цього світу. Він творить, але перебуває осторонь Свого власного творіння, тоді як живі істоти заплутуються в тенетах карми внаслідок свого прагнення панувати над матеріальними ресурсами. Власник підприємства не несе відповідальності за правильні чи неправильні вчинки своїх робітників, вони самі відповідають за них. Живих істот приваблює властива їм діяльність задля задоволення своїх чуттів, але Кр̣шн̣а не радить вдаватись до такої діяльності. Щоб зазнати якомога більше почуттєвих втіх, живі істоти трудяться в цьому світі й прагнуть райського щастя після смерті. Але Господь цілком самодостатній, і Його не приваблює так зване «райське» щастя. А небесні напівбоги — всього лише Його слуги. Власник підприємства не прагне низькоякісних задоволень, яких можуть бажати його робітники. Господь перебуває осторонь матеріальної діяльності та її наслідків. Наприклад, дощі не несуть відповідальності за різноманітну рослинність, що з’являється на землі, хоча без цих дощів ріст рослин неможливий. Ведична смр̣ті підтверджує це таким чином:
німітта-ма̄трам ева̄сау
ср̣джйа̄на̄м̇ сарґа-карман̣і
прадга̄на-ка̄ран̣ı̄-бгӯта̄
йато ваі ср̣джйа-ш́актайах̣
«Господь є лише вища причина матеріального творення. Безпосередньою ж причиною є матеріальна природа, завдяки якій космічне проявлення стає видимим». Існує велике розмаїття створених істот: це напівбоги, люди й нижчі тварини, і всі вони підвладні наслідкам своїх минулих добрих або лихих учинків. Господь просто дає їм можливість здійснювати ці вчинки в межах ґун̣ природи, але Сам Він не несе відповідальності за їхню минулу й теперішню діяльність. У Веда̄нта-сӯтрі (2.1.34) сказано: ваішамйа-наірґгр̣н̣йе на са̄пекшатва̄т — «Господь без упередження ставиться до всіх істот. Живі істоти самі відповідають за свої дії». Господь лише дає їм можливість виконувати їх за допомогою зовнішньої енерґії, матеріальної природи. На людину, обізнану в складних питаннях закону карми, або діяльності задля її плодів, не впливають наслідки такої діяльності. Іншими словами, якщо хтось усвідомлює трансцендентну природу Господа, це означає, що він має розвинуту свідомість Кр̣шн̣и і що він вже не підвладний законам карми. А той, хто не розуміє трансцендентної природи Господа й вважає, що Його діяння скеровані просто на досягнення позитивних наслідків, подібно до дій звичайних живих істот, — той заплутується в тенетах кармічних наслідків. Отже, той, хто пізнав Вищу Істину, є звільненою душею, що утвердилася в свідомості Кр̣шн̣и.

||4-15||

एवं ज्ञात्वा कृतं कर्म पूर्वैरपि मुमुक्षुभिः | कुरु कर्मैव तस्मात्त्वं पूर्वैः पूर्वतरं कृतम् ||४-१५||

evaṃ jñātvā kṛtaṃ karma pūrvairapi mumukṣubhiḥ . kuru karmaiva tasmāttvaṃ pūrvaiḥ pūrvataraṃ kṛtam ||4-15||

евам̇ джн̃а̄тва̄ кр̣там̇ карма
пӯрваір апі мумукшубгіх̣
куру кармаіва тасма̄т твам̇
пӯрваіх̣ пӯрватарам̇ кр̣там
Послівний переклад
евам—таким чином; джн̃а̄тва̄—добре знаючи; кр̣там̇—було виконано; карма—робота; пӯрваіх̣—авторитетами минулого; апі—воістину; мумукшубгіх̣—тими, хто віднайшов звільнення; куру—просто виконуй; карма—визначені обов’язки; ева—неодмінно; тасма̄т— тому; твам—ти; пӯрваіх̣—попередниками; пӯрва-тарам—в давні часи; кр̣там—як виконувалось.


Усі звільнені душі з давніх часів діяли саме з таким розумінням Моєї трансцендентної природи, тому ти повинен виконувати свій обов’язок, слідуючи їхніми стопами.


Існують дві категорії людей. Серця одних сповнені нечистих матеріальних прагнень, інші ж вільні від них. Свідомість Кр̣шн̣и однаково благодійна як для тих, так і для інших. Перші можуть прийти до свідомості Кр̣шн̣и поступовим шляхом очищення, дотримуючись засад, що впорядковують життя у відданому служінні Господеві. Ті ж, хто вже очистився, можуть продовжувати діяти в свідомості Кр̣шн̣и, благотворно впливаючи на інших, тих, що наслідують їхній приклад. Обмежені люди або ж новаки в свідомості Кр̣шн̣и, не маючи знання про свідомість Кр̣шн̣и, часто хочуть відійти од діяльності. Господь не підтримав бажання Арджуни залишити поле бою. Треба, щоб людина знала, як їй діяти. Відійти від діяльності в свідомості Кр̣шн̣и і сидіти збоку, просто демонструючи свідомість Кр̣шн̣и, не так благотворно, як справді діяти задля Кр̣шн̣и. Арджуні тут дано пораду діяти в свідомості Кр̣шн̣и, слідуючи стопами попередніх учнів Господа, таких, яким є бог Сонця Вівасван, про якого вже йшла мова раніше. Верховний Господь знає все, що Він здійснив у минулому, так само як і про всі минулі вчинки людей, які діяли в свідомості Кр̣шн̣и. Тому Він наводить приклад бога Сонця, який перейняв це мистецтво від Самого Господа декілька мільйонів років тому. Про всіх таких учнів Господа Кр̣шн̣и тут сказано як про звільнених особистостей, які виконують обов’язки, що їх визначив Сам Кр̣шн̣а.

||4-16||

किं कर्म किमकर्मेति कवयोऽप्यत्र मोहिताः | तत्ते कर्म प्रवक्ष्यामि यज्ज्ञात्वा मोक्ष्यसेऽशुभात् ||४-१६||

kiṃ karma kimakarmeti kavayo.apyatra mohitāḥ . tatte karma pravakṣyāmi yajjñātvā mokṣyase.aśubhāt ||4-16||

кім̇ карма кім акарметі
кавайо ’пй атра мохіта̄х̣
тат те карма правакшйа̄мі
йадж джн̃а̄тва̄ мокшйасе ’ш́убга̄т
Послівний переклад
кім—що є; карма—дія; кім—що є; акарма—бездіяльність; іті— таким чином; кавайах̣—розумний; апі—також; атра—у цьому питанні; мохіта̄х̣—введені в оману; тат—те; те—тобі; карма—робота; правакшйа̄мі—Я поясню; йат—котре; джн̃а̄тва̄—знаючи; мокшйасе—ти звільнишся; аш́убга̄т—від нещасть.


Навіть розумні люди не знають, що таке дія, і що — бездіяльність. Тепер Я поясню тобі, що є дія, і, знаючи це, ти звільнишся від усіх нещасть.


Діючи в свідомості Кр̣шн̣и, слід брати приклад з істинних відданих Господа, які жили до нас, як те рекомендується в п’ятнадцятому вірші. Далі буде з’ясовано, чому не слід діяти самостійно.
Діяльність в свідомості Кр̣шн̣и означає, що людині слід керуватись вказівками авторитетної особи, яка перебуває в лінії учнівської послідовності, що пояснювалось на початку глави. Наука свідомості Кр̣шн̣и вперше було розказано богові Сонця, а бог Сонця вже переказав її своєму синові Ману, Ману в свою чергу пояснив її своєму синові Ікшва̄ку, й таким чином її поширюють на Землі з прадавніх часів. Тому людина повинна слідувати стопами авторитетів минулого, що перебувають в лінії учнівської послідовності. В протилежному випадку навіть найбільш кмітливі люди будуть збентежені, не знаючи правильного способу діяльності в свідомості Кр̣шн̣и. Саме тому Господь і вирішив дати Арджуні прямі вказівки щодо питань свідомості Кр̣шн̣и. Керуючись такими приписами Господа і діючи за прикладом Арджуни, ніхто не потрапить в оману.
Кажуть, що людина не може впевнитись в істинності релігії, перевіряючи її за допомогою експерименту, тому що експериментальне знання недосконале. Насправді засади релігії може встановити лише Сам Господь. Дгармам̇ ту са̄кша̄д бгаґават-пран̣ı̄там (Бга̄ґ. 6.3.19). Ніхто не може виробити релігійних принципів за допомогою своїх недосконалих вигадок та припущень. Треба слідувати таким великим авторитетам, як Брахма̄, Ш́іва, На̄рада, Ману, Кума̄ри, Капіла, Прахла̄да, Бгı̄шма, Ш́укадева Ґосва̄мı̄, Йамара̄джа, Джанака й Балі Маха̄ра̄джа. Шляхом розумувань людина не спроможна з’ясувати, що таке релігія, або самоусвідомлення. Тому Господь, проявляючи безпідставну ласку до Своїх відданих, безпосередньо пояснює Арджуні, що є діяльність, і що — бездіяльність. Лише діяльність, здійснювана в свідомості Кр̣шн̣и, здатна вирвати людину з тенет матеріального існування.

||4-17||

कर्मणो ह्यपि बोद्धव्यं बोद्धव्यं च विकर्मणः | अकर्मणश्च बोद्धव्यं गहना कर्मणो गतिः ||४-१७||

karmaṇo hyapi boddhavyaṃ boddhavyaṃ ca vikarmaṇaḥ . akarmaṇaśca boddhavyaṃ gahanā karmaṇo gatiḥ ||4-17||

карман̣о хй апі боддгавйам̇
боддгавйам̇ ча вікарман̣ах̣
акарман̣аш́ ча боддгавйам̇
ґахана̄ карман̣о ґатіх̣
Послівний переклад
карман̣ах̣—діяльність; хі—неодмінно; апі—також; боддгавйам— треба розуміти; боддгавйам—треба розуміти; ча—також; вікарман̣ах̣ — заборонена діяльність; акарман̣ах̣ — бездіяльності; ча — також; боддгавйам—треба розуміти; ґахана̄—важка для усвідомлення; карман̣ах̣—діяльності; ґатіх̣—дорога.


Усі хитросплетіння діяльності дуже складні для розуміння. Тому варто добре усвідомити, що є діяльність, що — заборонена дія, і що таке бездіяльність.


Якщо людина серйозно прагне звільнитись з кайданів матерії, їй необхідно зрозуміти різницю, яка існує між діяльністю, бездіяльністю й забороненими діями. Аналіз того, що є дія, реакція на цю дію й порочні дії, необхідний, тому що це дуже складне питання. Щоб збагнути, що таке свідомість Кр̣шн̣и і що таке відповідна діяльність у свідомості Кр̣шн̣и, людині слід довідатись про свої стосунки із Всевишнім; тоді, повністю з’ясувавши це питання, вона остаточно переконується в тому, що кожна жива істота — вічна слуга Господа, і тому їй необхідно діяти в свідомості Кр̣шн̣и. Весь зміст Бгаґавад-ґı̄ти підводить нас до такого висновку, всі інші уявлення, що суперечать свідомості Кр̣шн̣и й примхливі дії, що виникають внаслідок таких уявлень, є вікарма, або заборонені дії. Щоб зрозуміти все це, необхідно спілкуватись з авторитетами, які перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, й за їх допомогою розкрити цю тайну, — це настільки ж добре, як отримати знання безпосередньо від Господа. Бо інакше навіть найрозумніша людина зайде в безвихідь.

||4-18||

कर्मण्यकर्म यः पश्येदकर्मणि च कर्म यः | स बुद्धिमान्मनुष्येषु स युक्तः कृत्स्नकर्मकृत् ||४-१८||

karmaṇyakarma yaḥ paśyedakarmaṇi ca karma yaḥ . sa buddhimānmanuṣyeṣu sa yuktaḥ kṛtsnakarmakṛt ||4-18||

карман̣й акарма йах̣ паш́йед
акарман̣і ча карма йах̣
са буддгіма̄н манушйешу
са йуктах̣ кр̣тсна-карма-кр̣т
Послівний переклад
карман̣і—в діяльності; акарма—бездіяльність; йах̣—той, хто; паш́йет—спостерігає; акарман̣ı̄—у бездіяльності; ча—також; карма—кармічна діяльність; йах̣—той, хто; сах̣—він; буддгі-ма̄н—розумний; манушйешу—в людському суспільстві; сах̣—він; йуктах̣— перебуває в трансцендентному становищі; кр̣тсна-карма-кр̣т—хоча й залучений до діяльності різного роду.


Той з людей мудрий, хто в діяльності бачить бездіяльність, й у бездіяльності — діяльність; його становище трансцендентне, хоча він і вдається до різноманітної діяльності.


Людина, яка діє в свідомості Кр̣шн̣и, природнім чином звільнюється від кайданів карми. Всі її вчинки здійснюються в ім’я Кр̣шн̣и, і тому вона не насолоджується плодами своєї праці й не страждає від них. Така людина стає мудрою, виконуючи різноманітну діяльність для Кр̣шн̣и. Акарма означає «без наслідків діяльності». Імперсоналіст припиняє діяльність задля її плодів, остерігаючись, що її наслідки можуть стати каменем спотикання на шляху до самоусвідомлення, але персоналіст чітко розуміє своє становище вічного слуги Верховного Бога-Особи. Тому він діє в свідомості Кр̣шн̣и, й, оскільки все здійснюється в ім’я Кр̣шн̣и, він, виконуючи свої обов’язки, насолоджується лише духовним щастям. Ті, хто віднайшов щастя в такій діяльності, не бажають особистого чуттєвого задоволення. Усвідомлення себе як вічного слуги Кр̣шн̣и робить людину непідвладною різного роду наслідкам її діяльності.

||4-19||

यस्य सर्वे समारम्भाः कामसङ्कल्पवर्जिताः | ज्ञानाग्निदग्धकर्माणं तमाहुः पण्डितं बुधाः ||४-१९||

yasya sarve samārambhāḥ kāmasaṅkalpavarjitāḥ . jñānāgnidagdhakarmāṇaṃ tamāhuḥ paṇḍitaṃ budhāḥ ||4-19||

йасйа сарве сама̄рамбга̄х̣
ка̄ма-сан̇калпа-варджіта̄х̣
джн̃а̄на̄ґні-даґдга-карма̄н̣ам̇
там а̄хух̣ пан̣д̣ітам̇ будга̄х̣
Послівний переклад
йасйа—котрого; сарве—усі різновиди; сама̄рамбга̄х̣—спроби; ка̄ма—засновані на прагненні до чуттєвих насолод; сан̇калпа—рішучість; варджіта̄х̣—позбавлені; джн̃а̄на—досконалого знання; аґні—вогнем; даґдга—спалений; карма̄н̣ам—чия робота; там—того; а̄хух̣—називають; пан̣д̣ітам—освіченим; будга̄х̣—ті, хто знає.


Вважають, що той насправді знає все, хто діє без прагнення чуттєвих насолод. Мудрі кажуть про такого, що наслідки його діяльності спалив вогонь досконалого знання.


Лише всезнаючий мудрець може зрозуміти дії людини, яка перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Людина в свідомості Кр̣шн̣и не схильна до чуттєвих насолод, і тому треба розуміти, що вона за допомогою досконалого знання про своє істинне становище вічного слуги Верховного Бога-Особи спалила вщент усі наслідки своєї діяльності. Справді освіченим є той, хто досяг такого досконалого знання. Розвиток знання про вічне служіння Господу порівнюється з вогнем. Такий вогонь, одного разу запалений, може спалити всі наслідки діяльності людини.

||4-20||

त्यक्त्वा कर्मफलासङ्गं नित्यतृप्तो निराश्रयः | कर्मण्यभिप्रवृत्तोऽपि नैव किञ्चित्करोति सः ||४-२०||

tyaktvā karmaphalāsaṅgaṃ nityatṛpto nirāśrayaḥ . karmaṇyabhipravṛtto.api naiva kiñcitkaroti saḥ ||4-20||

тйактва̄ карма-пгала̄сан̇ґам̇
нітйа-тр̣пто ніра̄ш́райах̣
карман̣й абгіправр̣тто ’пі
наіва кін̃чіт кароті сах̣
Послівний переклад
тйактва̄—відмовившись; карма-пгала-а̄сан̇ґам—прив’язаності до плодів діяльності; нітйа—завжди; тр̣птах̣—бувши задоволеним; ніра̄ш́райах̣ — без притулку; карман̣і — в діяльності; абгіправр̣ттах̣—бувши повністю зайнятим; апі—незважаючи на; на—не; ева—неодмінно; кін̃чіт—будь що; кароті—робить; сах̣—він.


Відмовившись од будь-якої прив’язаності до наслідків своєї діяльності, завжди вдоволений і незалежний, він не чинить ніяких корисливих дій, хоча й зайнятий повсякчас різноманітними справами.


Така свобода від рабства діяльності можлива лише в свідомості Кр̣шн̣и, коли людина робить усе для Господа; людина в свідомості Кр̣шн̣и діє із почуття чистої любові до Верховного Бога-Особи, і тому її не приваблюють плоди її діяльності. Таку людину не цікавить навіть підтримування власного існування, бо вона все присвячує Кр̣шн̣і. Вона не прагне придбати якісь речі, або зберегти те, що належить їй. Вона прагне якомога краще виконувати свої обов’язки й залишає все на розсуд Кр̣шн̣и. Така відречена людина завжди вільна від наслідків своїх добрих або поганих вчинків, ніби вона й не чинить їх. Це ознака акарми, тобто безкорисливої діяльності. Будь-яка інша діяльність, здійснювана не в свідомості Кр̣шн̣и, зв’язує людину, і це — ознака вікарми, про що вже йшла мова.

||4-21||

निराशीर्यतचित्तात्मा त्यक्तसर्वपरिग्रहः | शारीरं केवलं कर्म कुर्वन्नाप्नोति किल्बिषम् ||४-२१||

nirāśīryatacittātmā tyaktasarvaparigrahaḥ . śārīraṃ kevalaṃ karma kurvannāpnoti kilbiṣam ||4-21||

ніра̄ш́ı̄р йата-чітта̄тма̄
тйакта-сарва-паріґрахах̣
ш́а̄рı̄рам̇ кевалам̇ карма
курван на̄пноті кілбішам
Послівний переклад
ніра̄ш́ı̄х̣—не прагнучи плодів; йата—підкоривши; чітта-а̄тма̄— розум та інтелект; тйакта—відмовляючись; сарва—усе; паріґрахах̣—почуття власності; ш́а̄рı̄рам—підтримуючи душу в тілі; кевалам—тільки; карма—робота; курван—роблячи; на—ніколи; а̄пноті—не отримує; кілбішам—наслідків гріховних вчинків.


Така обізнана людина діє, цілковито владаючи своїм розумом та інтелектом. Вона зреклась самого поняття про володіння тим, що їй належить, і трудиться лише задля життєво необхідного. На людину, що так працює, наслідки гріховних вчинків не роблять впливу.


Людина в свідомості Кр̣шн̣и, діючи, не сподівається на добрі чи погані плоди. Вона цілковито владає своїм розумом та інтелектом. Вона усвідомлює себе невід’ємною часткою Всевишнього, і тому розуміє, що роль, яку вона грає, як частинка цілого, — не її власна діяльність, але Сам Всевишній діє через неї. Якщо рука виконує якусь роботу — це не її власне бажання, але вона діє в інтересах усього тіла. Людина в свідомості Кр̣шн̣и завжди узгоджує свої дії з верховною волею і зовсім не бажає власного чуттєвого задоволення. В своїх діях вона уподібнюється деталі машини. Як деталі механізму потребують мастіння й чистки для підтримування своєї працездатності, так і людина в свідомості Кр̣шн̣и підтримує своє існування тільки на те, щоб бути здатною до трансцендентного любовного служіння Господу. Тому ніякі гріховні наслідки будь- яких її зусиль не заторкують її. Подібно до тварини, вона нічим не володіє, і не претендує навіть на власне тіло. Жорстокий власник інколи навіть убиває тварину, що належить йому, і тварина не перечить цьому. Нема в неї також ніякої реальної незалежності. Людина в свідомості Кр̣шн̣и, яка повністю присвятила себе самоусвідомленню, не відволікається на якість оманні матеріальні принади; вона цінує свій час. Заради грошей, необхідних на підтримування тіла й душі вона не йде на обман, і тому гріх минає її. Вона вільна від наслідків своїх учинків.

||4-22||

यदृच्छालाभसन्तुष्टो द्वन्द्वातीतो विमत्सरः | समः सिद्धावसिद्धौ च कृत्वापि न निबध्यते ||४-२२||

yadṛcchālābhasantuṣṭo dvandvātīto vimatsaraḥ . samaḥ siddhāvasiddhau ca kṛtvāpi na nibadhyate ||4-22||

йадр̣ччга̄-ла̄бга-сантушт̣о
двандва̄тı̄то віматсарах̣
самах̣ сіддга̄в асіддгау ча
кр̣тва̄пі на нібадгйате
Послівний переклад
йадр̣ччга—само по собі; ла̄бга—прибутком; сантушт̣ах̣—задоволений; двандва—двоїстість; атı̄тах̣—той, хто подолав; віматсарах̣—вільний від заздрощів; самах̣—твердий; сіддгау—за успіху; асіддгау—в поразці; ча—також; кр̣тва̄—роблячи; апі—хоча; на— ніколи; нібадгйате—потрапляє під вплив.


Хто задоволений тим, що приходить до нього само по собі, хто вільний від двоїстості, не заздрить, не втрачає рівноваги як за успіху, так і невдачі — той ніколи не заплутується в тенетах карми, хоча і здійснює різні вчинки.


Людина в свідомості Кр̣шн̣и не докладає багато зусиль навіть для того, щоб підтримувати своє тіло. Вона задоволена тим прибутком, що приходить сам по собі. Вона не жебрає і не просить у борг, вона чесно працює, поки здатна це робити, і вдовольняється тим, що отримує чесною працею. Тому вона незалежна в засобах до існування. Вона не дозволяє, щоб чиє-небудь служіння перешкоджало її власному служінню в свідомості Кр̣шн̣и. Задля служіння Господеві вона може взяти участь у будь-якій діяльності, залишаючись при цьому поза двоїстістю матеріального світу. Цю двоїстість можна простежити на прикладах тепла й холоду, страждання і щастя. Людина в свідомості Кр̣шн̣и вище двоїстості, тому що готова без коливань діяти будь-яким чином, якщо це потрібно на вдоволення Кр̣шн̣и. Тому вона залишається спокійною як в успіхові, так і за невдач. Ці ознаки виявляються, коли людина осягає всю довершеність трансцендентного знання.

||4-23||

गतसङ्गस्य मुक्तस्य ज्ञानावस्थितचेतसः | यज्ञायाचरतः कर्म समग्रं प्रविलीयते ||४-२३||

gatasaṅgasya muktasya jñānāvasthitacetasaḥ . yajñāyācarataḥ karma samagraṃ pravilīyate ||4-23||

ґата-сан̇ґасйа муктасйа
джн̃а̄на̄вастгіта-четасах̣
йаджн̃а̄йа̄чаратах̣ карма
самаґрам̇ правілı̄йате
Послівний переклад
ґата-сан̇ґасйа—того, кого не зв’язано ґун̣ами матеріальної природи; муктасйа—звільненого; джн̃а̄на-авастгіта—розташований в трансцендентному; четасах̣—чия мудрість; йаджн̃а̄йа—заради Йаджн̃и (Кр̣шн̣и); а̄чаратах̣—діючи; карма—робота; самаґрам— повністю; правілı̄йате—цілком поглинається.


Дії людини, на яку не впливають ґун̣и матеріальної природи і яка осягла глибини трансцендентного знання, стають повністю духовними.


Повністю досягши свідомості Кр̣шн̣и, людина звільнюється від усякої двоїстості й, отже, від скверни матеріальної природи. Вона вже є вільною, бо усвідомлює своє справжнє становище в стосунках з Кр̣шн̣ою і розум її не може зблудити із шляху свідомості Кр̣шн̣и. Таким чином всі її дії присвячені Кр̣шн̣і, який є первинний Вішн̣у, і тому всю її діяльність розглядають як жертвопринесення, бо жертвопринесення здійснюються задля вдоволення Верховної Особи — Вішн̣у, Кр̣шн̣и. Наслідки ж її діяльності розчиняються в трансцендентності й не впливають на таку людину.

||4-24||

ब्रह्मार्पणं ब्रह्म हविर्ब्रह्माग्नौ ब्रह्मणा हुतम् | ब्रह्मैव तेन गन्तव्यं ब्रह्मकर्मसमाधिना ||४-२४||

brahmārpaṇaṃ brahma havirbrahmāgnau brahmaṇā hutam . brahmaiva tena gantavyaṃ brahmakarmasamādhinā ||4-24||

брахма̄рпан̣ам̇ брахма хавір
брахма̄ґнау брахман̣а̄ хутам
брахмаіва тена ґантавйам̇
брахма-карма-сама̄дгіна̄
Послівний переклад
брахма—духовний за природою; арпан̣ам—внесок; брахма—Всевишній; хавіх̣ — масло; брахма — духовний; аґнау — у вогні споживання; брахман̣а̄—духовною душею; хутам—запропонований; брахма — духовне царство; ева — неодмінно; тена — ним; ґантавйам—досягнуте; брахма—духовний; карма—в діяльності; сама̄дгіна̄—повним поглинанням.


Жива істота, яка цілковито заглиблена в свідомість Кр̣шн̣и, неодмінно досягає духовного царства, тому що вона все віддає духовній діяльності, в якій споживання абсолютне, і те, що пропонують, також має духовну природу.


Тут сказано про те, як діяльність в свідомості Кр̣шн̣и може в кінцевім рахунку привести людину до духовної мети. Свідомість Кр̣шн̣и передбачає різноманітні дії, і всі їх буде змальовано в дальших віршах, тут же дано загальне уявлення про свідомість Кр̣шн̣и. Обумовлена душа занурена в матеріальні нечистоти й змушена діяти в матеріальній атмосфері, але, що б там не було, їй необхідно вирватись з цього оточення. Шлях визволення обумовленої душі з пастки матеріального світу — це свідомість Кр̣шн̣и. Наприклад, хворого на розлад травлення внаслідок зловживання певними молочними продуктами можна вилікувати іншим молочним продуктом — сиром. Поглинута матерією обумовлена душа може вилікуватись за допомогою свідомості Кр̣шн̣и, як про це сказано тут, в Ґı̄ті. Такий спосіб звичайно називають йаджн̃ею, жертвопринесенням, і він призначений саме на вдоволення Вішн̣у, або Кр̣шн̣и. Чим більше діяльності в матеріальному світі здійснюється в свідомості Кр̣шн̣и, тобто саме в ім’я Вішн̣у, тим більше завдяки заглибленню в Нього одухотворюється загальна атмосфера. Слово брахма (Брахман) означає «духовний». Господь духовний і промені Його трансцендентного тіла називають брахмаджйоті, Його духовним сяйвом. Усе суще перебуває в брахмаджйоті, але коли джйоті покриває ілюзія (ма̄йа̄), або почуттєві задоволення, воно стає матеріальним. Матеріальний покрив може бути негайно усунуто за допомогою свідомості Кр̣шн̣и; таким чином, те, що пропонують в ім’я свідомості Кр̣шн̣и, той, хто споживає запропоноване або пожертвуване, процес споживання, жертводавець і результат — все це, вкупі взяте, є Брахман, або Абсолютна Істина. Абсолютну Істину, яку покриває ма̄йа̄, називають матерією. Матерія, що узгоджена з Абсолютною Істиною, відновлює свою духовну якість. Свідомість Кр̣шн̣и — це перетворення ілюзорної свідомості на Брахмана, і спрямування її на Всевишнього. Коли розум повністю заглиблений у свідомість Кр̣шн̣и, кажуть, що він перебуває в сама̄дгі, тобто трансі, і все, що робиться в такій трансцендентній свідомості, називають йаджн̃ею, або жертвою Абсолюту. В такому стані духовної свідомості вкладник, внесок, споживання, виконавець або той, хто керує виконанням і результат, або кінцева мета — все зливається в одне в Абсолюті, Верховному Брахмані. Це і є свідомістю Кр̣шн̣и.

||4-25||

दैवमेवापरे यज्ञं योगिनः पर्युपासते | ब्रह्माग्नावपरे यज्ञं यज्ञेनैवोपजुह्वति ||४-२५||

daivamevāpare yajñaṃ yoginaḥ paryupāsate . brahmāgnāvapare yajñaṃ yajñenaivopajuhvati ||4-25||

даівам ева̄паре йаджн̃ам̇
йоґінах̣ парйупа̄сате
брахма̄ґна̄в апаре йаджн̃ам̇
йаджн̃енаівопаджухваті
Послівний переклад
даівам—у поклонінні напівбогам; ева—як це; апаре—деякі; йаджн̃ам—жертвопринесення; йоґінах̣—містики; парйупа̄сате—поклоняються досконало; брахма—Абсолютної Істини; аґнау—у вогні; апаре—інші; йаджн̃ам—жертвопринесення; йаджн̃ена—жертвопринесенням; ева—таким чином; упаджухваті—поклоняються.


Одні йоґи поклоняються напівбогам, із знанням справи виконуючи різноманітні жертвопринесення во ім’я їх, а деякі інші приносять жертви у вогонь Верховного Брахмана.


Як було сказано вище, того, хто виконує свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и, називають досконалим йоґом, або першокласним містиком. Але є також й інші, ті, що здійснюють різноманітні жертвопринесення напівбогам, а ще є такі, хто пропонує жертви Верховному Брахманові, або безособистісному аспектові Верховного Господа. Отже, є різного роду жертвопринесення, що належать до різних категорій. Різноманітні категорії жертвопринесень, здійснювані різного роду людьми, відмінні лише зовні. Насправді ж жертву призначено на вдоволення Верховного Господа Вішн̣у, який відомий також під йменням Йаджн̃и. Всі такі різного роду жертвопринесення можна розділити на дві основні групи, а власне: принесення в жертву матеріальних благ і жертвопринесення задля трансцендентального знання. Ті, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, жертвують усім матеріальним заради вдоволення Верховного Господа, тоді як інші, жадібні до минущого матеріального щастя, жертвують своєю матеріальною власністю, щоб задовольнити таких напівбогів, як Індра, бог Сонця тощо. Інші, імперсоналісти, жертвують своєю індивідуальністю, розчиняючись в безособистісному Брахмані. Напівбоги — це могутні живі істоти, яких Верховний Господь призначив доглядати, підтримувати й керувати всією матеріальною діяльністю, такою, як обігрівання, зрошування й освітлення всесвіту. Ті, що зацікавлені в матеріальних благах, поклоняються напівбогам за допомогою різних жертвопринесень, здійснюваних згідно з ведичними ритуалами. Їх називають бахв-ı̄ш́вара-ва̄дı̄, тобто тими, що вірять у багатьох богів. Інші ж, ті, хто поклоняється безособистісному аспектові Абсолютної Істини і вважає форми напівбогів за тимчасові, приносять свою індивідуальність як жертву у верховний вогонь і припиняють таким чином своє індивідуальне існування, розчиняючись в існуванні Всевишнього. Такі імперсоналісти марнують свій час на філософські розумування, намагаючись збагнути трансцендентну природу Всевишнього. Іншими словами, ті, хто трудиться задля плодів своєї діяльності, приносять у жертву свою матеріальну власність во ім’я матеріальних втіх, тоді як імперсоналісти жертвують усіма матеріальними визначеннями з метою розчинитись у Всевишньому. Для імперсоналіста вогненним офірним вівтарем є Верховний Брахман, а офірою — він сам, поглинутий вогнем Брахмана. Однак людина в свідомості Кр̣шн̣и, на кшталт Арджуни, жертвує всім задля вдоволення Кр̣шн̣и: і свою матеріальну власність, і всього себе вона віддає Кр̣шн̣і. Таким чином, вона стає йоґом найвищого класу і не втрачає при цьому свого індивідуального існування.

||4-26||

श्रोत्रादीनीन्द्रियाण्यन्ये संयमाग्निषु जुह्वति | शब्दादीन्विषयानन्य इन्द्रियाग्निषु जुह्वति ||४-२६||

śrotrādīnīndriyāṇyanye saṃyamāgniṣu juhvati . śabdādīnviṣayānanya indriyāgniṣu juhvati ||4-26||

ш́ротра̄дı̄нı̄ндрійа̄н̣й анйе
сам̇йама̄ґнішу джухваті
ш́абда̄дı̄н вішайа̄н анйа
індрійа̄ґнішу джухваті
Послівний переклад
ш́ротра-а̄дı̄ні — процес слухання; індрійа̄н̣і — чуття; анйе — інші; сам̇йама—затримування; аґнішу—у вогні; джухваті—пропонують; ш́абда-а̄дı̄н—звукова вібрація тощо; вішайа̄н—об’єкти чуттєвого задоволення; анйе—інші; індрійа—органів чуття; аґнішу—у вогні; джухваті—вони приносять у жертву.


Декотрі (справжні брахмача̄рі) приносять в жертву процес слухання і почуття на вогонь контрольованого розуму, а інші (що ведуть впорядковане сімейне життя), офірують об’єкти чуття на вогонь своїх чуттів.


Призначення всіх, хто складає чотири розподіли людського життя, а саме: брахмача̄рі, ґр̣хастг, ва̄напрастг та саннйа̄сі, полягає в тому, щоб стати досконалими йоґами, або трансценденталістами. Людське життя, на відміну од тваринного, не призначене для почуттєвих втіх, і тому чотири ступені людського життя влаштовано так, щоб людина могла досягти досконалості в духовному житті. Брахма̄чарі, або учні, якими опікується істинний духовний вчитель, приборкують свій розум, відмовляючись од чуттєвих задоволень. Брахма̄чарі слухають лише ті слова, що стосуються свідомості Кр̣шн̣и. Слухання — це основа розуміння, і тому чистий брахма̄ча̄рı̄ цілком віддається харер на̄ма̄нукı̄ртанам — оспівуванню й слуханню Господньої слави та величі. Він утримується від слухання матеріальних звуків, його слух звернено до трансцендентних звукових вібрацій Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а. Так само і сімейні люди, які мають деякі права на почуттєве задоволення, дуже обережно користуються такими правами. Статеве життя, збудники та дурманні засоби, використання в їжу м’яса — ось звичайні нахили людей, однак сімейна людина, яка дотримується в житті встановлених правил, не дозволяє собі невпорядкованого статевого життя й інших почуттєвих втіх. Шлюб, який засновано на релігійних засадах, є загальноприйнятним у всіх цивілізованих суспільствах, тому що він є шлях обмеження надмірної статевої активності. Таке обмежене статеве життя, що не засліплює людину — також різновид йаджн̃и, бо, опанувавши себе, ґр̣хастга жертвує прагненням до почуттєвих втіх задля вищого духовного буття.

||4-27||

सर्वाणीन्द्रियकर्माणि प्राणकर्माणि चापरे | आत्मसंयमयोगाग्नौ जुह्वति ज्ञानदीपिते ||४-२७||

sarvāṇīndriyakarmāṇi prāṇakarmāṇi cāpare . ātmasaṃyamayogāgnau juhvati jñānadīpite ||4-27||

сарва̄н̣ı̄ндрійа-карма̄н̣і
пра̄н̣а-карма̄н̣і ча̄паре
а̄тма-сам̇йама-йоґа̄ґнау
джухваті джн̃а̄на-дı̄піте
Послівний переклад
сарва̄н̣і—усіх; індрійа—чуття; карма̄н̣і—функції; пра̄н̣а-карма̄н̣і— функції життєвого дихання; ча—також; апаре—інші; а̄тма-сам̇йама—контроль розуму; йоґа—поєднуючий процес; аґнау—у вогні; джухваті—пропонують; джн̃а̄на-дı̄піте—внаслідок прагнення до самоусвідомлення.


Інші, які зацікавлені в досягненні самоусвідомлення, опанувавши розум і чуття, пропонують функції всіх чуттів і життєвого повітря, як жертву на вогонь контрольованого розуму.


Тут згадується система йоґи Патан̃джалі. В Йоґа- сӯтрі Патан̃джалі душу названо пратйаґ-а̄тмою і пара̄ґ-а̄тмою. Доти, доки душа прив’язана до чуттєвих насолод, вона йменується пара̄ґ-а̄тмою, але тільки-но та ж сама душа відмовляється од почуттєвих насолод, вона стає пратйаґ-а̄тмою. Душа підвладна впливам десяти різновидів повітряних потоків, що функціонують у тілі, і їхню діяльність усвідомлюють за допомогою дихальних вправ. Система йоґи Патан̃джалі вчить мистецтву керувати рухом повітряних потоків у тілі за допомогою технічних прийомів, щоб в кінцевім підсумку будь-яка їхня дія впливала благотворно, очищуючи душу від матеріальних нахилів. Згідно з такою системою йоґи, кінцевою метою є пратйаґ-а̄тма̄. Пратйаґ-а̄тма̄ стоїть осторонь матеріальної діяльності. Чуття взаємодіють з чуттєвими об’єктами: вухо слухає, око—бачить, ніс — нюхає, язик — відчуває смак, рука — торкає, — всі діють зовні власне «я» — духовної душі. Це — діяльність пра̄н̣а-ва̄йу. Апа̄на-ва̄йу йде вниз, вйа̄на-ва̄йу допомагає стисненню й розширенню, сама̄на-ва̄йу встановлює рівновагу, уда̄на-ва̄йу йде вгору, і коли людину осяває знання, вона використовує все це на самоусвідомлення.

||4-28||

द्रव्ययज्ञास्तपोयज्ञा योगयज्ञास्तथापरे | स्वाध्यायज्ञानयज्ञाश्च यतयः संशितव्रताः ||४-२८||

dravyayajñāstapoyajñā yogayajñāstathāpare . svādhyāyajñānayajñāśca yatayaḥ saṃśitavratāḥ ||4-28||

дравйа-йаджн̃а̄с тапо-йаджн̃а̄
йоґа-йаджн̃а̄с татга̄паре
сва̄дгйа̄йа-джн̃а̄на-йаджн̃а̄ш́ ча
йатайах̣ сам̇ш́іта-врата̄х̣
Послівний переклад
дравйа-йаджн̃а̄х̣ — жертвуючи тим, чим володієш; тапах̣-йаджн̃а̄х̣—жертва шляхом аскетизму; йоґа-йаджн̃а̄х̣—жертва шляхом містицизму восьми ступенів; татга̄—таким чином; апаре—інші; сва̄дгйа̄йа — жертва шляхом вивчення Вед; джн̃а̄на-йаджн̃а̄х̣ — жертва шляхом поступу в трансцендентальному знанні; ча—також; йатайах̣—осяяний; сам̇ш́іта-врата̄х̣—давши суворі обітниці.


На декотрих, тих, що дали суворі обітниці, осяяння сходить завдяки тому, що вони пожертвували майном, на інших — завдяки їх суворому аскетизму, або заняттям містичною восьмиступеневою йоґою, або вивченню Вед задля розвитку трансцендентального знання.


Жертвопринесення бувають різного роду. Є багато людей, що в різноманітних формах жертвують своїм майном во ім’я благодійності. В Індії багаті комерсанти та нащадки князівських династій відкривають різноманітні благодійні заклади, як, наприклад, дгарма-ш́а̄ла̄, анна-кшетра, атітгі-ш́а̄ла̄, ана̄тга̄лайа і відйа̄- пı̄т̣га тощо. В інших країнах також існує багато лікарень, притулків для пристарілих, та їм подібні благодійні заклади, що безкоштовно забезпечують бідних їжею, освітою та медичною допомогою. Всю таку благодійну діяльність називають дравйамайа-йаджн̃ею. Інші, заради поліпшення свого життя, або досягнення вищих планет усесвіту самохіть вдаються до різних форм аскетизму, таких,скажімо, як чандра̄йан̣а й ча̄турма̄сйа, що вимагає дотримуватись суворих обітниць, які накладають на життя людини певні строгі обмеження. Наприклад, людина, яка дає обітницю ча̄турма̄сйа, не голиться протягом чотирьох місяців на рік (з липня по жовтень), не вживає певної їжі, харчується один раз на день, або не виходить із дому. Таке жертовне нехтування життєвими благами називають тапомайа- йаджн̃ею. Є й такі люди, яких приваблюють такі різні способи містичної йоґи, як система Патан̃джалі (для того, щоб злитись з буттям Абсолюту), або хат̣га-йоґа, тобто ашт̣а̄н̇ґа-йоґа (для досягнення специфічних досконалостей). А деякі мандрують по всіх святих місцях прощ. Усю подібну діяльність називають йоґа-йаджн̃ею, жертвуванням задля певної досконалості в матеріальному світі. Декотрі також вивчають різноманітні ведичні твори, зокрема Упанішади і Веда̄нта-сӯтри, або ж філософію са̄н̇кгйі. Все це називають сва̄дгйа̄йайаджн̃ею, або жертвопринесення через навчання. Всі ці йоґи з вірою виконують різні типи жертовних обрядів, прагнучи поліпшити своє життя. Однак, свідомість Кр̣шн̣и відрізняється од усього цього, тому що вона є безпосереднім служінням Верховному Господеві. Свідомості Кр̣шн̣и не можна здобути жодним з вищезгаданих способів жертвопринесень, але тільки милістю Господа та Його істинних відданих. Тому свідомість Кр̣шн̣и — трансцендентна.

||4-29||

अपाने जुह्वति प्राणं प्राणेऽपानं तथाप